Харківський державний педагогічний університет

ім. Г.С. Сковороди

Бугаєць Наталія Анатоліївна

УДК 378.147+37.064.1

Професійно-педагогічна підготовка

майбутніх учителів до роботи

з сім'єю учня

13.00.04 – теорія та методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Харків – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

Трубавіна Ірина Миколаївна,

Харківський державний педагогічний університет ім. Г. С. Сковороди,

доцент кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, доцент

Гребенюк Георгій Євгенович,

Національний університет внутрішніх справ, м.Харків,

провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії “Соціальна та психологічна робота з кадрами УВС”;

кандидат педагогічних наук, доцент

Шпак Валентина Павлівна,

Полтавський державний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка,

доцент кафедри соціальної педагогіки і педагогіки початкового навчання.

Провідна установа: Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова,

кафедра теорії та історії педагогіки,

Міністерство освіти і науки України, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться “ 20 “ червня 2002 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 в Харківському державному педагогічному університеті ім. Г. С. Сковороди за адресою:

61200, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. № 216.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди за адресою:

61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. № 215-В.

Автореферат розісланий “ 17 ” травня 2002 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Золотухіна С. Т.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. В умовах становлення системи національних цінностей незалежної України особливого значення набуває сім'я як найкраще природне середовище для людини, для виховання, захисту і розвитку дітей, важливий фактор їх соціалізації. На сьогодні сім'я як соціальний інститут переживає гостру кризу, причинами якої є зовнішні протиріччя (між суспільством і сім'єю), а також внутрішньосімейні суперечності, які призводять до збільшення кількості неблагополучних сімей, розлучень, що не сприяє успішному вихованню і розвитку дітей у сім'ї, реалізації ними своїх прав, задоволення потреб. Саме тому держава здійснює кроки щодо підтримки та захисту школи і сім'ї як соціальних інститутів, які відповідають за виховання, навчання і розвиток дітей (програми “Українська родина”, “Соціальна підтримка сім'ї”). Усе це вимагає перегляду змісту, форм, методів підготовки фахівців до роботи з сім'єю в нових умовах, методичного забезпечення цього процесу в навчальних закладах. Аналіз теоретичних джерел свідчить про те, що в сучасній педагогічній теорії розглянуті питання: загальної підготовки студентів до професійно-педагогічної діяльності (О. О. Абдулліна, Л. П. Вовк, В. М. Гриньова, М. Б. Євтух, І. А. Зязюн, Н. В. Кузьміна, Л. В. Кондрашова, О. Г. Мороз, Н. О. Половникова, В. А. Семиченко, В.О.Сластьонін, Г.В.Троцко, В.П.Шпак, О.І.Щербаков та ін.); підготовки соціальних педагогів до роботи з молоддю та членами їх сімей (А.Й.Капська, І.В.Козубовська, Л.Г.Коваль, Н.М.Комарова, Л.М.Міщик, Н.М.Стрельнікова); окремих аспектів роботи педагога з батьками (Ю.П.Азаров, П.П.Блонський, І.В.Гребенніков, А.С.Макаренко, Г.К.Селевко, В.О.Сухомлинський, О.В.Сухомлинська, К.Д.Ушинський, С.Т.Шацький); української родинної педагогіки (М.Г.Стельмахович, П.М.Щербань, В.Г.Постовий, В.І.Костів); взаємодії сім'ї та школи (Л.П.Бойко, І.В.Власенко, Ю.О.Грицай, О.М.Докукіна, Я.І.Журецький, А.П.Кліш, Т.В.Кравченко, В.Д.Масний, І.О.Печернікова, Н.В.Старченко, О.Я.Сичова, О.М.Урбанська, В.М.Шинкаренко та ін.); підготовки вчителя до роботи з різними типами сімей (Т.Ю.Гущина, Н.А.Усманова, Р.К.Серьожнікова, О.М.Семеног, І.М.Трубавіна, Т.І.Шульга та ін.). Але в сучасних умовах розвитку суспільства, розбудови національної школи на демократичних засадах маловивченою є проблема підготовки майбутніх учителів до роботи з батьками учнів як рівноправними учасниками педагогічного процесу, врахування вчителем у цій роботі особливостей сім'ї як соціального інституту. Недостатність вивчення змісту, технологій такої підготовки, визначальних аспектів проблеми зумовили вибір теми дослідження – “Професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів до роботи з сім'єю учня”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри педагогіки початкового навчання і дошкільного виховання Харківського державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди, що виконується за проблемою “Особистісно-орієнтована технологія підготовки вчителя” (№1-7/1-1).

Об'єкт дослідження – професійно-педагогічна підготовка студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Предмет дослідження – професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів до роботи з сім'єю учня.

Мета дослідження – науково обґрунтувати зміст професійно-педагогічної підготовки студентів до роботи з сім'єю учня, розробити та експериментально перевірити технологію її реалізації.

Концептуальна ідея проведеного дослідження полягає в тому, що професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів до роботи з сім'єю учня розглядається як підсистема професійної підготовки вчителя і як цілісний процес, який включає формування позитивної мотивації, оволодіння професійними знаннями і вміннями роботи з сім'єю, що забезпечується особистісно-орієнтованою технологією підготовки.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що ефективність професійно-педагогічної підготовки вчителя до роботи з сім'єю учня забезпечується особистісно-орієнтованою технологією реалізації основних компонентів змісту підготовки (мотиваційного, гностичного, процесуально-діяльнісного), яка передбачає вивчення рівня готовності студентів до роботи з сім'єю учня, стимулювання до самодіагностики і самооцінки, створення умов для диференціації та індивідуалізації підготовки, організацію варіативного навчання, забезпечення самооцінки професійно важливих характеристик майбутнього спеціаліста.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати сучасний стан проблеми в педагогічній науці і практиці роботи вчителя з сім'єю учня для визначення напрямків удосконалення підготовки вчителя до такої роботи.

2. Науково обґрунтувати компоненти змісту професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів до роботи з сім'єю учня.

3. Розробити та експериментально перевірити особистісно-орієнтовану технологію реалізації основних компонентів змісту підготовки майбутніх учителів до роботи з сім'єю учня.

4. Розробити науково-методичні рекомендації для підготовки студентів до роботи з сім'єю учня.

Методологічну основу дослідження становлять: філософські положення про діалектичний взаємозв'язок теорії та практики, про роль діяльності в розвитку особистості; концепції системного й аксіологічного розуміння педагогічної дійсності та особистісно-орієнтованої освіти.

Теоретичну основу дослідження становлять: теорія активності особистості, яка розкриває роль суб'єкта у пізнанні і є основою для розробки особистісно-орієнтованої підготовки майбутніх учителів (В.І.Лозова, О.Я.Савченко, І.Ф.Харламов, Т.І.Шамова, Г.І.Щукіна та ін.); наукові праці видатних педагогів про роль сім'ї і школи у розвитку дитини (А.С.Макаренко, М.Г.Стельмахович, В.О.Сухомлинський, К.Д.Ушинський, С.Т.Шацький та ін.), які є базою для обґрунтування змісту професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів до роботи з сім'єю учня.

Відповідно до визначених завдань і для перевірки вихідних припущень у дисертаційній роботі було використано комплекс методів дослідження: а) теоретичних: аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, конкретизація для обґрунтування змісту і технології професійно-педагогічної підготовки студентів до роботи з сім'єю учня; б) емпіричних: педагогічного експерименту з метою перевірки висунутої гіпотези; опитування вчителів, батьків учнів, студентів вищих педагогічних навчальних закладів з метою вивчення стану їхньої готовності до роботи з сім'єю учня; вивчення вузівської документації з метою виявлення можливостей професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів для роботи з сім'єю учня; спостереження і вивчення продуктів діяльності студентів з метою визначення ефективності розробленої технології підготовки студентів.

Експериментальна база дослідження. Дослідницько-експериментальна робота виконувалася у Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди. У масовому констатуючому експерименті взяли участь 150 батьків учнів 1-7 класів, 148 вчителів, 149 студентів історичного, природничого факультетів, факультетів української філології, іноземної філології, початкового навчання. Педагогічним експериментом було охоплено 192 студента п'ятого курсу.

Наукова новизна одержаних результатів роботи полягають у тому, що: конкретизовано сутність взаємодії сім'ї та школи, узагальнено форми, методи, умови успішної взаємодії сім'ї та школи; уточнено функції вчителя у процесі взаємодії з батьками; вперше науково обґрунтовано компоненти змісту професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів до роботи з сім'єю учня; вперше розроблено технологію особистісно-орієнтованої професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя до роботи з сім'єю учня; вперше виявлено умови успішної професійно-педагогічної підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів до роботи з сім'єю учня.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробці і впровадженні в практику підготовки вчителя спецкурсу “Теорія та практика взаємодії сім'ї та школи”, навчального посібника до цього спецкурсу і науково-методичних матеріалів. У навчально-виховний процес Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди впроваджено особистісно-орієнтовану технологію професійно-педагогічної підготовки студентів до роботи з сім'єю учня.

Особистим внеском дисертанта у публікаціях, виданих одноосібно та у співавторстві, є аналіз вітчизняних і закордонних теорій і практики взаємодії сім'ї та школи, виділення нових форм і методів роботи вчителя з сім'єю учня.

Вірогідність наукових результатів дослідження забезпечується опорою на фундаментальні психолого–педагогічні теорії пізнання і навчання, методологічною обґрунтованістю вихідних положень, застосуванням комплексу методів, які відповідають завданням дослідження, узагальненням результатів дослідно–експериментальної роботи, можливістю відтворення експерименту.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення дисертації обговорювалися на всеукраїнських науково–практичних конференціях “Актуалізація ідей антропоцентризму в умовах реформування загальноосвітньої і вищої школи” (м.Полтава), “Сучасні освітні технології” (м.Харків), “Сім'я та шлюбно-родинні стосунки в Україні” (м.Київ), на методологічних семінарах і засіданнях кафедри педагогіки Харківського державного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди (1999 – 2002 рр.). Матеріали дослідження впроваджено в практику підготовки вчителів Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди.

Основний зміст дисертації відбито у 10 публікаціях: із них 6 – у фахових виданнях, 3 – у співавторстві.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (306 найменувань), 18 таблиць, 9 додатків. Загальний обсяг дисертації - 259 сторінок, обсяг основного тексту - 164 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, завдання, гіпотезу, об'єкт, предмет, методологічну та теоретичну основи, методи дослідження, а також наукову новизну й практичне значення результатів, викладено форми їх апробації, особистий внесок здобувача.

У першому розділі - “Теоретичне та емпіричне обґрунтування проблеми підготовки майбутніх учителів до роботи з сім'єю учня” проаналізовано теоретичні питання взаємодії сім'ї та школи, виявлено її сутність, узагальнено форми, методи, умови успішної взаємодії сім'ї та школи, уточнено функції вчителя в цьому процесі, обґрунтовано сутність, зміст професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів до роботи з сім'єю учня, розроблено технологію особистісно-орієнтованої такої підготовки студентів у вищих педагогічних навчальних закладах.

У цьому розділі показано, що робота вчителя з батьками учнів полягає у взаємодії педагогів та батьків, які є рівноправними учасниками педагогічного процесу. Аналіз педагогічних теорій, праць видатних педагогів про взаємодію сім'ї та школи розкриває її як вивчення дитини через діагностику сім'ї і на цій основі вдосконалення навчально-виховного процесу шляхом вироблення єдиних вимог до дитини у сім'ї та школі, педагогічної просвіти батьків в інтересах дитини, створення батьками і вчителями умов у сім'ї та школі для реалізації дитиною своїх прав і задоволення потреб, з метою її виховання і розвитку. Здійснення взаємодії сім'ї та школи передбачає вивчення сім'ї школою і координацію виховної роботи сім'ї та школи, педагогічну просвіту батьків за допомогою різноманітних форм і методів. Вивчення досвіду роботи школи з батьками учнів в Україні та за кордоном дозволило виявити такі аспекти реалізації теоретичних положень про форми і методи взаємодії: 1) представництво батьками інтересів дітей у державних установах, громадських організаціях, школах; 2) батьківська просвіта; 3) економічна допомога батькам у реалізації прав дитини та матеріальна допомога батьків школі в інтересах дітей; 4) підвищення кваліфікації вчителів з метою підготовки їх до роботи з батьками в нових умовах; 5) соціальна реклама прав дитини; 6) спільне вивчення педагогами і батьками дитини, умов її навчання, виховання, життя; 7) співпраця у професійній орієнтації дитини; 8) організація дозвілля дітей і батьків у школі як у центрі культурно-масової роботи; 9) поліпшення санітарно-гігієнічних умов життя дитини в сім'ї; 10) створення індивідуальних умов для задоволення потреб дитини; 11) спільні виховні заходи; 12) спрямованість на збереження родинних зв'язків між батьками, дітьми, членами сім'ї; національних традицій, мови, культури; 13) профілактика й подолання негативної девіантної поведінки дитини; 14) контроль батьків за якістю навчально-виховного процесу, умов для навчання дітей у школі; 15) залучення батьків до співпраці зі школою тощо. Дослідження теорії і практики взаємодії сім'ї та школи в сучасних умовах дозволило визначити умови успішної роботи педагога з сім'єю учня, серед яких: державна освітня політика, рівень освіти батьків, професійна підготовка вчителів до роботи з батьками учнів, міжособистісні стосунки між педагогами і батьками, педагогічна культура батьків, їх підготовленість до взаємодії зі школою, матеріальна база школи, функціональна спроможність і благополуччя сім'ї, активність батьків, їх громадська позиція в суспільстві, зацікавленість у реалізації прав дитини, організаційні умови в школі для спілкування та спільної діяльності батьків і педагогів.

У процесі взаємодії сім'ї та школи класний керівник виконує функції вчителя і соціального педагога, а саме: виховну, розвивальну, організаційну, мобілізаційну, прогностичну, захисну, контрольну, корекційну (соціально-терапевтичну), профілактичну, комунікативну. Реалізуються ці функції вчителя через зміст його професійно-педагогічної діяльності, відповідні форми, методи, технології.

Проведений теоретичний аналіз педагогічної літератури дозволив визначити професійно-педагогічну підготовку вчителя до роботи з сім'єю учня як підсистему професійної підготовки вчителя в навчально-виховному процесі вищого педагогічного навчального закладу, яка складається із взаємопов'язаних і взаємодіючих компонентів, що забезпечують готовність студента до роботи з батьками учнів. Готовність у виконаному дослідженні розглядається як цілісне, складне особистісне утворення, інтегративна властивість особистості, що забезпечує високі результати взаємодії школи з батьками учнів і включає професійно-педагогічні погляди і переконання, професійну спрямованість психофізіологічної, емоційно-вольової сфер особистості, професійні знання, вміння й прагнення працювати з батьками в сучасних умовах, самооцінку, етичну, педагогічну культуру педагога. Отже, головна мета підготовки студента для роботи з сім'єю учня – забезпечення його готовності до реалізації функцій учителя у взаємодії з сім'єю. Успіх підготовки вчителя до роботи з сім'єю учня, як свідчить аналіз праць науковців, залежить від реалізації її мотиваційного компоненту, який передбачає формування позитивного ставлення студентів до роботи з сім'єю, інтересу до неї, усвідомлення її значущості і необхідності. Наявність позитивної мотивації сприяє оволодінню знаннями про роботу з сім'єю.

Гностичний компонент підготовки складається із: а) методологічних та теоретичних знань про сім'ю як педагогічне середовище, про особливості різних типів сімей, сутність і функції сім'ї у суспільстві, ідеї національної родинної педагогіки, умови успішного виховання дітей у сім'ї, мету і принципи взаємодії сім'ї та школи, права і потреби дитини, сучасні проблеми сім'ї, права та обов'язки батьків та вчителів у педагогічному процесі, концепції взаємодії сім'ї та школи, цінності у роботі з сім'єю, професійну етику роботи педагога з сім'єю, основи спілкування вчителя з батьками учнів, теорію конфлікту, досвід взаємодії сім'ї та школи в різних країнах, завдання роботи вчителя з сім'єю учня, форми і методи такої роботи тощо; б) методичних знань про планування, засоби, форми і методи роботи з сім'єю учня, шляхи розв'язання конфліктів, особливості їх використання в роботі з батьками, різними типами сімей та ін.

Процесуально-діяльнісний компонент передбачає визначення професійно-педагогічних умінь взаємодії вчителя з батьками учнів, до яких належать: 1. Інтелектуальні вміння: аналізувати психолого-педагогічну літературу з проблем сімейного виховання, його труднощі та помилки, їх причини та шляхи запобігання, особливості життєдіяльності сімей різних типів; вміння самоосвіти, педагогічної діагностики, аналізувати власну педагогічну діяльність у роботі з батьками, її успіхи та недоліки тощо. 2. Проектувальні вміння: складати план роботи взаємодії з батьками учнів, визначати її цілі, моделювати завдання, засоби, методи, прийоми роботи з різними типами сімей, допомагати батькам передбачати ситуації в процесі взаємодії зі своїми дітьми, враховувати труднощі у вихованні їх дітей, планувати удосконалення власної педагогічної майстерності в роботі з батьками, визначати оптимальні технології взаємодії. 3. Конструктивно-організаторські вміння: відбирати і використовувати на практиці конкретні методи, форми, прийоми щоденної роботи з батьками, допомагати їм у здійсненні різних напрямків сімейного виховання, сприяти зміцненню духовної культури сім'ї, розвитку виховних сімейних традицій, надавати батькам інформацію щодо підтримки сім'ї, здійснювати батьківську просвіту, допомагати батькам осмислювати послідовність їх виховних дій, відбирати психологічну, педагогічну літературу для підвищення рівня їх педагогічної освіти, залучати батьків до виховної роботи з учнями класу, координувати взаємодії вчителя і батьківського активу. 4. Комунікативні вміння: встановлювати з батьками учнів доцільні взаємостосунки, вміти налагоджувати стосунки з різними типами сімей, працювати в умовах неформального спілкування з позицій радника, застосовувати для цього різноманітний арсенал педагогічних методів і прийомів; разом із батьківським комітетом регулювати конфлікти, допомагати батькам оволодівати різними прийомами і способами спілкування, орієнтуватися в ситуаціях, пов'язаних з проблемами сімейного виховання, співпереживати, керувати емоціями, поведінкою в процесі взаємодії з батьками, допомагати їм ураховувати при спілкуванні вікові та індивідуальні особливості дітей, сприяти створенню в сім'ї сприятливої атмосфери щодо виховання дітей, будувати спілкування як діалог на рівних, здійснювати обмін інформацією, індивідуальне і групове спілкування з батьками.

Реалізація визначених компонентів змісту підготовки студентів до роботи з сім'єю учня вимагає застосування особистісно-орієнтованої технології, яка передбачає: а) вивчення рівнів готовності студентів до роботи з сім'єю, стимулювання до самодіагностики і самооцінки; б) створення умов для диференціації та індивідуалізації підготовки, що передбачає розробку варіативних програм, форм, методів навчання; в) організацію варіативного навчання, яке б давало можливість студентам реалізовувати свій досвід і набувати нових знань, умінь; г) удосконалення оцінки готовності студентів на основі критеріїв, доведених до їх відома, та забезпечення самооцінки професійно важливих характеристик майбутнього спеціаліста.

У другому розділі – “Експериментальна перевірка технології підготовки майбутніх учителів до роботи з сім'єю учня” описано організацію, проведення та аналіз результатів педагогічного експерименту щодо виявлення ефективності особистісно-орієнтованої технології підготовки студентів до роботи з сім'єю учня. На початковому етапі експерименту студенти всіх груп мали приблизно однаковий рівень готовності до роботи з сім'єю учня. Для забезпечення такої готовності було розроблено спецкурс “Теорія та практика взаємодії сім'ї та школи”, який передбачав реалізацію всіх компонентів професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя до роботи з сім'єю учня. Кількість експериментальних груп була зумовлена варіантами експериментальної роботи.

У групах Е1, Е2, Е3 варіативне навчання передбачало розробку і застосування варіантів змісту, форм і методів навчання, які враховували позитивне, нейтральне і негативне ставлення студентів до роботи з сім'єю учня. Використовувалося три варіанти програм:

1) Повна програма (для тих, хто мав позитивне ставлення до роботи з сім'єю учня). Завданнями спецкурсу для студентів цієї групи були: узагальнення і конкретизація набутих знань; формування вмінь застосовувати знання, набуті на практиці, у новій ситуації. Програма включала історичний огляд концепцій взаємодії сім'ї та школи, аналіз шляхів їх реалізації в практиці роботи вчителя, ознайомлення із сучасним закордонним досвідом взаємодії, аналіз можливості його адаптації в Україні, вивчення функцій учителя у роботі з сім'єю учня та здійснення аналізу якості виконання цих функцій педагогами конкретних шкіл.

2) Базова програма (для студентів з нейтральним ставленням до роботи з сім'єю). Її особливістю було включення у зміст спецкурсу основних питань, які, з одного боку, забезпечували необхідну базу для подальшої роботи, а з іншого – сприяли б розвитку позитивного ставлення. Завданнями спецкурсу у цьому випадку було формування знань про основні ідеї, завдання, форми і методи роботи вчителя з батьками учнів, функції вчителя у роботі з сім'єю, ознайомлення студентів з досвідом взаємодії сім'ї та школи в Україні; формування позитивного ставлення до роботи з сім'єю, професійних умінь.

3) Програма-мінімум (для студентів з негативним ставленням до роботи з сім'єю). Ця програма передбачала ознайомлення студентів із знаннями про функції вчителя у роботі з сім'єю учня, формами і методами щоденної роботи з батьками, вивчення практики взаємодії класного керівника з сім'єю учня, подолання негативного і формування позитивного ставлення до роботи з сім'єю, професійних умінь взаємодії з батьками.

Враховувалося ставлення студентів до роботи з сім'єю учня й при виборі методів та форм навчальної діяльності. Студентам з позитивним ставленням до роботи з сім'єю учня пропонувалися завдання, що вказували на типові труднощі в ній, які треба навчитися долати. Для студентів з нейтральним ставленням до роботи з сім'єю учня пропонувалися завдання, які дозволяли усвідомити значущість і необхідність такої роботи. Вони розв'язувалися в дидактичних іграх, диспутах, груповій роботі, які були спрямовані на доказ, обґрунтування власної думки завдяки власному досвіду чи усвідомленню його хибності. Студентам з негативним ставленням до роботи з сім'єю учня пропонувалися в мікрогрупах дидактичні ігри, аналіз ситуацій, коли оцінка та успіх всієї групи залежали від роботи кожного, що спонукало всіх студентів до виконання завдань.

У групах Е4, Е5, Е6, Е7 у зміст підготовки включалися матеріали фахового спрямування. Тому програма спецкурсу “Теорія та практика взаємодії сім'ї та школи” мала основну й варіативні частини, які враховували майбутній фах студентів, спиралися на нього. Ефективності підготовки сприяло використання евристичних прийомів, альтернативних, інформаційних, напівзакритих питань, які в лекції викладача включали елементи діалогу, пошуку; організація дискусій, змагань між мікрогрупами студентів, діалогів “викладач – студент”, “вчитель – студент”. Формування позитивного ставлення студентів до роботи з сім'єю також передбачало: а) врахування досвіду роботи студентів з батьками учнів, опори на їх попередню підготовку, що створювало ситуації успіху в навчанні, дозволяло організовувати дискусії, проводити проблемні лекції; б) роз'яснення практичної значущості й необхідності спеціальної підготовки вчителя до роботи з сім'єю учня та ін.

На ставлення студентів до роботи з сім'єю учня впливало застосування різних способів контролю за результатами підготовки: захист студентами методичної папки (Е7); опитувальний (Е4, Е5) і віддалений контроль (Е6). Сутність контролю у формі захисту методичної папки полягала в тому, що на залік студент відбирав свої кращі розробки, самостійні роботи з аналізом помилок, аргументацією, доказом відповідей; реферати, проекти, доповіді для експертної групи. Студенти “презентували” свою папку в той термін, який самі обирали. У присутності всієї групи та експертів студент доводив своє просування в знаннях, уміннях із спецкурсу. Залік оцінювався з урахуванням аргументів усіх учасників, а також після самооцінки того, хто презентував матеріали. Опитувальний контроль (залік за запитаннями викладача) проводився відразу ж після вивчення спецкурсу, що впливало на мотивацію студентів через близьку перспективу – здати успішно залік (відповісти на запитання викладача). Основою для застосування віддаленого контролю було припущення про усвідомлення студентами під час практики необхідності й важливості роботи з сім'єю, що може стати стимулом до самостійної роботи над матеріалом спецкурсу і сприяти формуванню позитивного ставлення до роботи з батьками. Віддалений контроль проводився так само, як і опитувальний.

Особистісно-орієнтована технологія передбачала використання різних способів організації гностичної діяльності: а) традиційний (лекційно-семінарська система з різноманітними прийомами активізації, спецкурс вивчався протягом семестру по 2 години на тиждень (група Е4); б) компактний (спецкурс вивчався протягом двох тижнів по 10 годин на тиждень (група Е5)). Активізація гностичної діяльності студентів здійснювалась шляхом: а) проблемного викладу на лекціях, роботи з роздатковим матеріалом, теоретичного аналізу документів про взаємодію сім'ї та школи; використання історичного, порівняльного методу; аналізу продуктів творчої діяльності студентів для запобігання недолікам у майбутній взаємодії між учасниками педагогічного процесу; б) обміну досвідом студентів на заняттях і застосування його у змодельованих ситуаціях; організації групової роботи, діалогів “вчитель-студент” на виїзних заняттях в райвно, “круглих столах” із вчителями; в) організації самостійної роботи студентів.

Оволодіння студентами професійними вміннями роботи з сім'єю учня здійснювалося шляхом включення студентів у розв'язання завдань професійної діяльності та спілкування. На семінарсько-практичних заняттях студенти залучалися до виконання дій, які: а) відбивали специфіку професійних умінь; б) вимагали оволодіння комплексом умінь роботи з сім'єю учня. Інтелектуальні вміння формувалися у процесі виконання вправ на застосування методик вивчення та оцінки сім'ї учня, їх порівняння, доповнення, пошуку відповідей на запитання, участі в драматизації і розв'язанні реальних педагогічних ситуацій в малих групах. Проектувальні вміння формувалися шляхом виконання студентами завдань на аналіз шкільних планів роботи вчителя з батьками учнів, формулювання цілей і завдань такої роботи, визначення можливих труднощів у їх реалізації. Завдання виконувалися у мікрогрупах, у “мозковій атаці”. Конструктивно-організаторські уміння формувалися у процесі моделювання різних форм взаємодії сім'ї та школи, розв'язання і драматизації педагогічних ситуацій, конкретизації теорії. Студентам пропонувалися ситуації для визначення шляхів їх розв'язання, оцінки та обґрунтування правильності дій учасників та причини цих дій, виявлення позицій учасників, їх інтересів. Ситуації розв'язувалися в спільному обговоренні, коли студенти самі ставили питання, які стосувалися ситуації, що драматизувала мікрогрупа, а потім спільно її розв'язували і порівнювали свої відповіді з домашніми “заготовками”, думкою викладача, документами про роботу школи з батьками учнів та ін. Студентам пропонувалося розробити план-конспект конкретного заходу щодо взаємодії сім'ї та школи, продемонструвати і захистити його на семінарі, що одночасно сприяло формуванню комунікативних умінь. Для вирішення цього завдання цілеспрямовано проводилася робота на лекціях (ставилися проблемні, альтернативні питання для обговорення і розв'язання), та семінарах (пропонувалася підготовка, завдань для драматизації і розв'язання педагогічних ситуацій, на спостереження з наступним аналізом; на проведення круглого столу з розподілом ролей та ін.).

Для одночасного формування комплексу професійних умінь роботи з сім'єю учня використовувалися завдання, які вимагали від студентів самостійної роботи, творчості (на ознайомлення і опис досвіду роботи класного керівника з одним із типів неблагополучних сімей; на розробку власної моделі взаємодії класного керівника з сім'єю учня тощо). Результати експериментальної роботи представлено в таблиці, с. 12.

Проведене дослідження дає підстави для таких висновків:

1. Теоретичний аналіз наукових праць з проблеми роботи вчителя з сім'єю учня дозволив уточнити поняття “підготовка”, “готовність”, “взаємодія сім'ї та школи ”. У дисертації розкрито зміст, основні форми і методи, умови успішної взаємодії сім'ї та школи, що відбивається у функціях вчителя: виховній, розвивальній, мобілізаційній, прогностичній, організаторській, комунікативній, профілактичній, контрольній, захисній, корекційній (соціально-терапевтичній). Реалізацію визначених функцій повинна забезпечувати професійно-педагогічна підготовка майбутнього вчителя до роботи з сім'єю учня.

2. У виконаному дослідженні науково обґрунтовано основні компоненти змісту професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів до взаємодії з сім'єю учня: мотиваційний, гностичний, процесуально-діяльнісний, які забезпечують готовність студентів до роботи з батьками учнів у сучасних умовах. Мотиваційний компонент передбачає формування позитивного ставлення до роботи з сім'єю, інтерес до такої роботи, усвідомлення її необхідності та значущості. Гностичний компонент включає методологічні, теоретичні та методичні знання про роботу з сім'єю учня. До процесуально-діяльнісного компоненту входить оволодіння інтелектуальними, проектувальними, комунікативними, конструктивно-організаторськими вміннями роботи з сім'єю учня.

Таблиця

Результати експериментальної роботи (приріст, %)

№ п/п Показники Групи, приріст

Е1 Е2 Е3 Е4 Е5 Е6 Е7 К

1 Ставлення до роботи з сім'єю:

а) Негативне -25 -23,8 -26,1 -20 -20 -20 -28,6 +1,9

б) Нейтральне -45 -33,4 -34,8 -35 -33,3 -45 -38,1 -3,9

в) Позитивне +70 +87,64 +60,9 +55 +53,3 +65 +66,7 +1,9

2 Якості знань (рівні):

а) повнота

Низький Середній Високий -75 +45 +30 -90,5 +52,4 +38,1 -95,4 +52,2 +43,5 -80 +50 +30 -86,7 +53,3 +33,3 -85 +50 +35 -80,9 +57,1 +23,8 - - -

б) усвідомленість

Низький Середній Високий -70 +45 +25 -81 +47,7 +33,3 -82,6 +47,8 +34,8 -80 +45 +35 -80 +46,7 +33,3 -90 +60 +30 -76,2 +47,6 +28,6 - - -

в) дієвість

Низький Середній Високий -60 +45 +15 -57,2 +42,8 +14,3 -60,9 +43,5 +17,4 -75 +55 +20 -73,3 +46,7 +26,7 -75 +50 +25 -57,1 +42,9 +14,3 - - -

3 Професійні вміння роботи з сім'єю (рівні):

а)інтелектуальні:

Низький Середній Високий -80 +65 +15 -66,7 +57,1 +14,3 -69,6 +52,2 +17,4 -70 +45 +25 -79,7 +53,3 +26,7 -85 +60 +25 -76,2 +57,1 +19,1 - - -

б) проектувальні:

Низький Середній Високий -75 +65 +10 -71,4 +61,9 +9,5 -78,3 +65,9 +13 -65 +60 +5 -66,7 +60 +6,7 -70 +55 +15 -81 +61,9 +19 - - -

в) конструктивно-організаторські:

Низький Середній Високий -60 +40 +20 -66,7 +42,9 +23,8 -56,7 +34,8 +21,7 -60 +45 +15 -66,7 +53,3 +13,3 -65 +45 +20 -61,9 +33,3 +28,6 -1,9 +1,9 -

г) комунікативні:

Низький Середній Високий -50 +35 +10 -52,3 +28,5 +28,8 -43,5 +22,3 +21,7 -60 +35 +25 -53,4 +33,4 +20 -60 +35 +25 -57,1 +38,1 +19 - - -

3. Теоретично обґрунтовано й експериментально перевірено особистісно-орієнтовану технологію підготовки студентів, реалізація якої передбачає діагностику готовності студентів до роботи з сім'єю учня, стимулювання до самодіагностики і самооцінки, створення умов для індивідуалізації і диференціації підготовки, варіативне навчання, удосконалення оцінки готовності студентів до роботи з сім'єю учня, забезпечення самооцінки професійно важливих характеристик майбутнього спеціаліста.

3.1. Доведено, що використання варіативного навчання більшою мірою сприяє формуванню позитивного ставлення до роботи з сім'єю, повноти знань, оволодінню конструктивно-організаторськими вміннями. Врахування фахової підготовленості студентів виявилося більш ефективним стосовно усвідомленості знань, оволодіння інтелектуальними і комунікативними вміннями.

3.2. Виявлено, що традиційний і компактний способи організації засвоєння змісту підготовки однаково впливали на формування позитивного ставлення до роботи з сім'єю учня, на рівень усвідомленості знань, оволодіння інтелектуальними, конструктивно-організаторськими і проектувальними вміннями. Проте компактний спосіб більшою мірою сприяв формуванню повноти і дієвості знань; традиційний – формуванню комунікативних умінь.

3.3. Доведено, що на формування готовності студентів до взаємодії з батьками учнів впливали способи контролю за навчально-пізнавальною діяльністю студентів. Так, захист методичної папки виявився найефективнішим щодо формування позитивного ставлення до роботи з сім'єю, проектувальних, конструктивно-організаторських умінь; віддалений контроль дав майже однакові результати з попереднім способом щодо позитивного ставлення до роботи з сім'єю й кращі - щодо повноти знань, комунікативних умінь; опитувальний контроль - щодо усвідомленості знань студентів, інтелектуальних умінь.

4. У дослідженні було виявлено умови успішного використання особистісно-орієнтованої технології професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів до роботи з сім'єю учня: спеціальна підготовка викладачів до варіативного навчання, забезпечення студентів відповідно до програми підготовки посібниками, методичними і роздатковими матеріалами, спеціальна підготовка студентів до підсумкового контролю.

Проведене дослідження не вичерпує повністю проблеми удосконалення професійно-педагогічної підготовки майбутніх вчителів до роботи з сім'єю учня. Перспективними напрямками дослідження є вивчення і використання можливостей позааудиторної виховної і науково-дослідницької роботи з студентами у формуванні їхньої готовності до роботи з сім'єю учня.

Основний зміст дисертації відображено у 10 публікаціях (загальний обсяг 7,665 д.а.):

1. Бугаєць Н.А. Досвід закордонної підготовки вчителів до роботи з сім'єю // Засоби навчальної та науково – дослідної роботи. Харків : ХДПУ, 2001. – Вип. – С. 35 –43.

2. Бугаєць Н.А. Особистісно-орієнтована підготовка майбутніх учителів до роботи з сім'єю учня // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – Харків: ХДАДіМ, 2002. - №3. - С. .

3. Бугаєць Н.А. Закордонний досвід взаємодії сім'ї та школи у реалізації права дитини на освіту // Педагогіка та психологія: в 3 ч.– Харків: ХДПУ, 2001. –Вип. 19 – Ч. 3- С. 60 – 64.

4. Бугаєць Н.А. Закордонний досвід взаємодії сім'ї та школи у реалізації права дитини на освіту // Сучасні освітні технології. Матеріали Всеукраїнської науково – практичної конференції, присвяченої 190 – й річниці університету. – Харків: ХДПУ, 2001. – С.58.

5. Бугаєць Н.А. Особливості підготовки майбутніх учителів до взаємодії з сім'єю учня // Гуманістично–спрямований виховний процес і становлення особистості (Теоретико – методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді): в 2 кн. – К.: Ін-т проблем виховання АПН України, 2001. – Кн. 2. – С. 43–49.

6. Бугаєць Н.А. Питання взаємодії сім'ї та школи в сучасній Україні // Сім'я та шлюбнородинні стосунки в Україні: в 3 вип. - К.: УАДУ при Президентові України, 2001. – Вип. 1-А. - С.133–138.

7. Бугаєць Н.А. Стан і шляхи удосконалення професійно–педагогічної підготовки студентів до роботи з сім'єю учня // Теоретичні питання освіти та виховання . К.: КНЛУ, 2001. – Вип.17.- С. 139–142.

8. Бугаєць Н.А. Методи науково - педагогічних досліджень у роботі з сім'єю // Теоретичні питання освіти та виховання .- К.: КНЛУ, 2001. – Вип. 14.- С. 87–92 (авт.0,25 д. а., у співавт. з І.М. Трубавіною).

9. Бугаєць Н.А. Методи вивчення сім'ї. Науково–методичні матеріали .- К.: УДЦССМ, 2001. – 67 с. (авт.1,975 д.а., у співавт. з І.М. Трубавіною).

10. Бугаєць Н.А. Теорія та практика взаємодії сім'ї та школи. Навчальний посібник. – Харків: ХДПУ, 2001. – 106 с. (авт. 2,94 д. а., у співавт. з І.М. Трубавіною).

АНОТАЦІЇ

Бугаєць Н.А. Професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів до роботи з сім'єю учня. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 – теорія та методика професійної освіти. – Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди. – Харків, 2002.

У дисертації на основі вивчення теоретичних праць, присвячених проблемі професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів до роботи з сім'єю учня, практики такої підготовки, досвіду роботи вчителя з сім'єю, розкрито сутність роботи вчителя з батьками учнів, узагальнено форми і методи взаємодії сім'ї та школи, функції педагога у цьому процесі. У виконаному дослідженні вперше обґрунтовано зміст підготовки вчителя до роботи з сім'єю учня (мотиваційний, гностичний, процесуально-діяльнісний компоненти), розроблено та експериментально перевірено особистісно-орієнтовану технологію підготовки майбутніх учителів до взаємодії з батьками, виявлено умови успішної їх реалізації.

Ключові слова: взаємодія сім'ї та школи; функції вчителя у роботі з сім'єю учня; форми, методи, умови взаємодії сім'ї та школи; професійно-педагогічна підготовка студентів до роботи з сім'єю учня, її зміст; особистісно-орієнтована технологія; варіативне навчання; умови успішної підготовки; диференціація підготовки.

Бугаец Н.А. Профессионально-педагогическая подготовка будущих учителей к работе с семьей ученика. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального обучения. – Харьковский государственный педагогический университет им. Г.С. Сковороды. – Харьков, 2002.

В диссертации на основе теоретического анализа научных исследований и обобщения опыта работы с семьей раскрыта сущность работы учителя с семьей ученика как взаимодействие семьи и школы, которое состоит в изучении ребенка с помощью диагностики семьи и усовершенствование на этой основе учебно-воспитательного процесса путем выработки единых требований к ученику в семье и школе, педагогического просвещения родителей, координации усилий семьи и школы в интересах ребенка, создания родителями и учителями условий в семье и школе для реализации ребенком своих прав и удовлетворения потребностей, что способствует его воспитанию и развитию. В работе обобщены формы, методы, условия успешного взаимодействия учителя с родителями ученика.

В процессе исследования были уточнены функции учителя в работе с родителями учащихся: воспитательная, развивающая, организационная, мобилизационная, прогностическая, защитная, контрольная, коррекционная (социально-терапевтическая), профилактическая, коммуникативная.

Теоретический анализ проблемы работы учителя с семьей ученика в современной школе, изучение опыта такой работы, состояния подготовки учителя к ней позволили уточнить понятие “подготовки” к работе с семьей, обосновать содержание профессионально-педагогической подготовки будущих учителей к работе с семьей ученика.

Профессионально-педагогическая подготовка рассматривается как подсистема профессиональной подготовки учителя, как целостный процесс, который включает формирование положительной мотивации, овладение профессиональными знаниями и умениями работы с семьей. Целью такой подготовки является формирование готовности к взаимодействию с родителями учащихся.

На этом подходе обоснованы главные компоненты содержания такой подготовки: мотивационный (отношение к работе с родителями, интерес к ней, осознание ее значимости); гностический (методологические, теоретические, методические знания о работе с семьей); процессуально - деятельностный (профессиональные умения работы учителя с семьей ученика: гностические, проектировочные, конструктивно-организаторские, коммуникативные).

Показано, что для усвоения содержания подготовки учителя к работе с семьей ученика наибольшие возможности имеет личностно - ориентированная технология подготовки, которая состоит в диагностике готовности студентов педвузов к работе с семьей ученика, стимулировании к самодиагностике и самооценке; создании условий для индивидуализации и дифференциации подготовки, вариативном обучении, усовершенствовании оценки готовности студентов к работе с семьей, обеспечении самооценки профессионально важных характеристик будущего специалиста.

Экспериментальная работа позволила сделать вывод, что разработанная личностно-ориентированная технология профессионально-педагогической подготовки будущего учителя к работе с семьей ученика способствует формированию готовности студентов к взаимодействию с родителями учащихся. На эффективность формирования готовности влияют варианты содержания подготовки, способы организации усвоения знаний, формирование умений и положительного отношения к работе с семьей ученика, способы контроля за усвоением этого содержания.

Выявлено, что на формирование положительного отношения к работе с семьей наилучшим образом влияет вариативное обучение, контроль за усвоением в форме защиты методической папки студента.

Лучшему усвоению знаний способствует учет в содержании подготовки специальных знаний студентов о профессиональной деятельности, а также компактный способ организации усвоения знаний, обычный и отдаленный контроль.

Гностические умения работы учителя с семьей ученика максимально формируются под влиянием вариативного обучения; коммуникативные умения вырабатываются лучше в традиционном способе организации усвоения содержания подготовки; конструктивно-организаторские умения – в компактном способе и при контроле в форме защиты методической папки студента, проектировочные умения – под влиянием вариативного обучения, контроля в форме защиты методической папки студента,