Національна академія наук України

Інститут соціології

Бойко Наталія Леонідівна

УДК 316.334.3:47

ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО КОНТРОЛЮ

В СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ

22.00.03 - соціальні структури та соціальні відносини

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті соціології Національної академії наук України.

Науковий керівник доктор філософських наук, професор,

член-кореспондент НАН України

Сохань Лідія Василівна,

Інститут соціології НАН України

Офіційні опоненти:

доктор філософських наук, професор Оссовський Володимир Леонідович, Національний університет “Києво-Могилянська академія”, професор кафедри соціології

кандидат соціологічних наук Міщенко Михайло Дмитрович, Державний інститут проблем сім'ї та молоді, завідувач відділу політичного аналізу та прогнозування

Провідна установа:

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра історії та теорії соціології, м.Київ

Захист відбудеться “ 25 ” жовтня 2002 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.229.01 в Інституті соціології НАН України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, Київ

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту соціології НАН України за адресою: 01021, вул. Шовковична, 12, Київ

Автореферат розіслано “ 14 ” вересня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Стукало С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Трансформація, яку переживає українське суспільство на зламі епох, має тотальний характер, охоплюючи не тільки сферу економічних і політичних відносин, але й істотно модернізуючи всю систему соціальних відносин, цінності і життєві орієнтири людей. Проблема трансформації соціального контролю пов'язана з формуванням нових соціальних реалій, зумовлених глобальними тенденціями розвитку світового співтовариства, курсом на демократизацію соціальних відносин і формування громадянського суспільства, становленням активних, незалежних і рівноправних суб'єктів соціального процесу.

Соціальний контроль, виступаючи механізмом підтримки соціальної рівноваги і здійснюючи процеси саморегуляції суспільства, удосконалюється разом із соціальними змінами, що відбуваються в суспільстві. Соціальний контроль покликаний регламентувати і консолідувати діяльність усіх соціальних суб'єктів суспільства, забезпечуючи його стійке, рівноважне, стабільне функціонування, соціальний розвиток і прогрес. Реалізуючи свої функції, соціальний контроль має виступати фактором, що сприяє вирішенню суспільних протиріч, у тому числі протиріч між завданнями демократичного розвитку соціальної системи та формами реалізації соціальних відносин, що існують сьогодні в українському суспільстві. Таким чином, нові соціальні реалії зумовлюють значущість і актуальність наукового дослідження проблематики соціального контролю в сучасному українському суспільстві. Ситуація проголошених демократичних перетворень вимагає якісно іншої концепції реалізації соціального контролю, що відповідає принципам і нормам сучасної соціально-правової держави, становлення повноцінного громадянського суспільства.

Соціальний контроль, його форми і методи, механізми реалізації залежать від багатьох чинників історичного, соціального, політичного характеру. Особливістю пострадянських країн, до яких сьогодні належить і Україна, є те, що водночас із перехідними тенденціями загальносвітового масштабу – процесами глобалізації світового простору, входженням в інформаційну еру, що характеризують сучасний процес розвитку й опосередковують реалізацію соціального контролю в суспільстві, ці держави переживають період політичної, економічної, культурної трансформації. Внаслідок цього зміни всередині цих країн підсилюються глобальними загальносвітовими змінами, що значною мірою зумовлює особливості реалізації соціального контролю і в українському суспільстві.

Аналізуючи процес трансформації соціального контролю, слід також зважати на те, що реалізація соціального контролю визначається не лише особливостями соціальної ситуації сьогодення, але й особистісними детермінантами, що результують процес ціннісно-нормативної соціалізації та засвоєння особистістю певної стратегії соціальних відносин у суспільстві, що актуалізує завдання аналізу особистісного потенціалу, який опосередковує процеси демократичної трансформації соціального контролю.

Значимість суб'єктивного чинника для реалізації нової моделі соціально-контрольних відносин зумовлена також особливостями процесу демократизації українського суспільства. Становлення громадянського суспільства потребує зрілості індивіда як особистості, як необхідну передумову включення її до нових соціальних відносин. Функціонування громадянського суспільства грунтується на принципах самоорганізації та саморегуляції і пов'язане з процесами соціальної інтеграції, що передбачає добровільність та ініціативу знизу, активність і незалежність, рівність можливостей його соціальних суб'єктів. Ці характеристики зумовлюються і результатом ціннісно-нормативної соціалізації, що відбувається за певних соціальних умов конкретного суспільства. Важливість розгляду ролі особистісного фактора в процесі трансформації соціального контролю за сучасних українських реалій обумовлена й тим, що наше суспільство не пройшло еволюційного шляху становлення нових демократичних відносин. Ця ситуація актуалізує потребу становлення внутрішньоособистісних передумов, що є необхідною запорукою позитивних соціальних змін, визрівання суб'єктивних факторів, здатних у подальшому “оживити” структури громадянського суспільства і демократичні процеси.

Таким чином, визначаючи актуальність проблематики роботи, можна зазначити, що дослідження характеру та особливостей трансформації соціального контролю в сучасному українському суспільстві дозволить, на нашу думку, з'ясувати можливості його демократизації та дієвість сучасної моделі реалізації, роль громадянського суспільства як активного суб'єкта соціально-контрольного процесу. Значимість врахування особистісних детермінант цього процесу пов'язана зі складним соціально-психологічним підгрунтям механізму соціального контролю, що актуалізує дослідження міри особистісної готовності до його реалізації.

Поняття "соціальний контроль" увійшло в наукову термінологію лише у ХХ столітті й активно розроблялося в теоретичних дослідженнях соціологів першої половини ХХ століття. Соціальний контроль розглядався класиками соціологічної думки як один із ключових концептуальних елементів загальносоціологічної теорії й виступав важливою ланкою у багатьох соціологічних теоріях (Е.Дюркгейм, У.Самнер, Г.Тард, Е.Росс та ін.). Розуміння соціального контролю як способу управління поведінкою за допомогою культурних факторів представлено у працях М.Вебера, У.Томаса, Ф.Знанецького, Р.Лапьєра та ін. Роботи Дж.Міда, С.Кулі послужили поштовхом до еволюційно-феноменологічного розгляду цього поняття. У другій половині ХХ століття проблематика соціального контролю в різних аспектах висвітлювалася у працях А.Бандури, Г.Бекера, Д.Блека, К.Вікторовича, В.Вічева, Е.Гіденса, А.Коена, Р.Мертона, Р.Парка, Т.Парсонса, А.Портеса, Дж.Роттера, Н.Смелзера, Д.Фіхтера, Т.Шибутані, Е.Шилза, Я.Щепаньського та інших.

Питання соціального контролю розглядалися в цілому ряді вітчизняних публікацій, пов'язаних переважно з проблемами соціального управління, аналізом конкретних його форм і елементів. Теоретичні засади вивчення проблематики соціального контролю за радянських часів містяться в роботах Г.М.Андреєвої, І.І.Антоновича, В.С.Бакірова, Б.О.Буйвола, В.О.Клімова, І.С.Кона, В.Л.Оссовського, Е.М.Пенькова, І.М.Попової, А.О.Ручки, О.В.Шорохової, В.О. Ядова, О.М.Яковлева, О.А.Якуби та ін.

Сучасні розробки у пострадянській соціології пов'язані головним чином із проблематикою девіантності, що відбито у дослідженнях В.С.Афанасьєва, А.А.Габіані, Я.І.Гилинського, В.Н.Кудрявцева, І.В.Маточкіна, Р.С.Могилевського, О.Ознобкіної, Н.Н.Проскурніної та ін. Сучасні форми соціального контролю розглядаються в роботах О.В.Новікова, І.А.Полуектова, С.А.Сидорова, В.Г.Смолькова. Слід також відзначити звертання українських соціологів до проблематики соціального контролю у межах вивчення питань функціонування громадської думки та громадянського суспільства - В.А.Матусевич, В.Л.Оссовський, В.П.Степаненко, О.В.Танасюк та ін.

Висвітленню соціально-психологічної проблематики сучасних соціальних процесів в українському суспільстві присвячені дослідження Р.А.Ануфрієвої, Л.Д.Бевзенко, Є.І.Головахи, О.А.Донченко, О.Г.Злобіної, І.О.Мартинюка, Н.В.Паніної, Т.М.Рудницької, Н.І.Соболєвої, Л.В.Сохань, В.О.Тихоновича, М.О.Шульги та ін.

Попри значну наукову і практичну цінність робіт, у яких розглядалися різні аспекти соціального контролю, необхідно відзначити практичну відсутність у вітчизняній науці аналізу цього феномена в контексті процесів демократизації та формування громадянського суспільства в Україні. Важливим аспектом цього дисертаційного дослідження є акцентована в науковій літературі необхідність при розгляді перспектив демократичних перетворень аналізу не тільки проблем політичної системи, рівня структурованості суспільства, характеру правових відносин тощо, але і проблем особистісного потенціалу цих перетворень. Такий контекст аналізу поки є рідкісним явищем, у тому числі при розгляді проблематики соціального контролю. Актуальність і, разом з тим, недостатня розробленість усіх цих питань зумовили звернення автора до даної проблематики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження розроблялася як складова науково-дослідницьких робіт (НДР) відділу соціальної психології Інституту соціології НАН України: “Становлення української еліти в умовах соціальної трансформації (соціально-психологічне дослідження)” (№ державної реєстрації 0298U002781), “Маргіналізація в умовах перехідного суспільства: соціально-психологічний та культурологічний аспекти” (№ державної реєстрації 0201U005697), “Формування нового соціального ареалу життя особистості в умовах глобальних змін” (№ державної реєстрації 0101U006488). Автор дисертації брав участь у розробленні програм, інструментарію, аналізі емпіричної інформації. Результати роботи відбито у звітах за плановими темами, а також у колективних монографіях, інших публікаціях Інституту соціології.

Мета і завдання дослідження. Мета даної роботи полягає в дослідженні особливостей трансформації соціального контролю в умовах демократизації соціальних відносин та становлення громадянського суспільства в Україні.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних дослідницьких завдань:

- здійснити аналіз генези поняття соціального контролю в соціології і соціальній психології;

- розглянути структуру, форми та способи реалізації соціального контролю;

- дослідити механізм дії соціального контролю як результат ціннісно-нормативної соціалізації;

- визначити потенційні можливості громадянського суспільства як середовища та фактора трансформації соціального контролю;

- на основі аналізу об'єктивних факторів, що обумовлюють сучасний соціально-контрольний процес, окреслити теоретичну модель соціального контролю за умов демократизації суспільства та дослідити особливості її реалізації в Україні;

- виявити феномени особистісної свідомості, що зумовлюють можливості демократизації соціального контролю в українському суспільстві.

Об'єктом дослідження виступає соціальний контроль як елемент організації демократичного суспільства.

Предметом дослідження є процес трансформації соціально-контрольних відносин в умовах демократизації та становлення громадянського суспільства в сучасній Україні.

Методи дослідження. Вибір методів та методології дослідження зумовлений науковою та практичною доцільністю. Застосовано теоретичний аналіз проблеми, а також метод соціологічного опитування. Емпіричну базу дослідження становлять результати всеукраїнських соціологічних опитувань, проведених у 1996, 1999, 2001 роках Інститутом соціології НАН України разом з Центром “СОЦІС”. Генеральна сукупність охоплює доросле населення України. Вибірка – 1200 осіб, репрезентує генеральну сукупність за основними соціально-демографічними ознаками (стать, вік, освіта).

Наукова новизна результатів дослідження зумовлена характером вибраної тематики, яка досі не отримала системного розгляду у вітчизняних наукових розробках. Вперше у вітчизняній соціології і соціальній психології здійснено концептуальний аналіз трансформації соціально-контрольного процесу за умов демократизації та формування громадянського суспільства в Україні. У дисертаційному дослідженні отримано такі нові результати:

- обґрунтовано розуміння соціального контролю як фактора не тільки зовнішньої директивності, але і як зовнішньо-внутрішнього процесу цінносно-нормативної соціалізації, результатом якої виступає не лише інтеріоризація норм і цінностей, але і засвоєння певної стратегії соціальної поведінки на рівні особистісних диспозицій;

- виявлено тенденцію розширення соціально-контрольних можливостей у сучасному демократичному суспільстві, пов'язану з об'єктивною зміною становища особистості в соціумі, зміненням ролі держави та особистості як агентів соціально-контрольного процесу;

- обгрунтовано розуміння громадянського суспільства як активного суб'єкта соціально-контрольного процесу, який долає контрольну монополію держави, розширює кількість соціально-контрольних суб'єктів, забезпечує можливості реалізації “зворотнього контрольного зв'язку” в суспільстві;

- запропоновано теоретичну модель соціального контролю в сучасному демократичному суспільстві як засіб реалізації контрольних повноважень усіх суб'єктів сучасного соціально-контрольного процесу;

- на основі аналізу результатів емпіричного дослідження матеріалістичних та постматеріалістичних соціальних ціннісних виборів (за термінологією Р.Інглхарта) виявлено ступінь присутності у сучасному українському суспільстві демократичних ціннісних установок, окреслено їх емпіричну типологію.

Практична значущість отриманих результатів полягає в тому, що основні положення і висновки роботи доповнюють існуючу концептуальну теоретичну базу дослідження проблематики соціального контролю, розширюють уявлення про можливості його реалізації у сучасному українському суспільстві. Результати дослідження дають можливість прогнозування подальших тенденцій розвитку соціально-контрольного процесу в Україні з огляду на реалії сьогодення. Положення і висновки дисертації можуть бути використані у навчальних курсах з соціології та соціальної психології, у тому числі для підготовки додаткових розділів навчальних курсів, розробки нових спецкурсів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були представлені: на п'ятій Міжнародній науково-практичній конференції “Етнонаціональний розвиток в Україні і стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми і прогнози на порозі ХХІ століття” (Київ-Чернівці, 1997); на Круглому столі “Соціальна політика в умовах економічних та політичних реформ українського суспільства” (Київ, 1999); на Круглому столі “Реструктурація особистості в нестабільному суспільстві: зміна життєвих світів, руйнація ідентичностей, маргіналізація” (Київ, 2000); на Першій Всеукраїнській соціологічній конференції (Київ, 2000); на Круглому столі “Особистість в контексті глобалізації” (Київ, 2002); на Другій Всеукраїнській соціологічній конференції (Київ, 2002).

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації 174с. Список використаних джерел (170 найменувань) займає 14 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність теми, вказано зв'язок роботи з плановими темами, визначається мета та завдання дослідження, його об`єкт і предмет, методи дослідження, викладєно наукову новизну результатів дослідження та їх практичну значущість, вміщено інформацію про апробацію результатів, публікації та особистий внесок здобувача.

Перший розділ - “Феномен соціального контролю. Поняття та сутність” - присвячено розгляду теоретичних засад проблематики соціального контролю. Здійснено теоретико-концептуальний аналіз поняття в науковій літературі, відтворено історичну картину розвитку проблематики соціального контролю в зарубіжній та вітчизняній науці. Окреслено методологічні підходи до трактування феномена соціального контролю. Висвітлено особливості феномена соціального контролю як складного, багатомірного, динамічного, соціально та історично обумовленого соціального явища. Зазначається, що соціальний контроль детермінується формами державного правління, політичною системою, рівнем історичного, суспільно-політичного, економічного, морального, правового, соціально-культурного розвитку суспільства. Розглядаються загальні принципи та підходи до розуміння структури, форм і засобів реалізації соціального контролю у соціологічній науці.

Аналіз теоретичних засад розуміння соціального контролю засвідчує, що його правомірно розділяти на зовнішній (застосування сили, директивності, авторитету, зовнішніх санкцій) та внутрішній (що реалізується в процесі соціалізації особистості як результат інтеріоризації зовнішніх факторів і вимог). Зазначається, що цінністно-нормативна соціалізація є найбільш дієвим механізмом соціального контролю і пов`язана із засвоєнням індивідом соціальних норм та цінностей, формуванням самоконтрольних механізмів, що виступають найбільш стійким чинником регулювання поведінки в суспільстві. Істотна увага в цьому розділі приділяється розгляду соціального контролю саме як елемента цінністно-нормативної соціалізації та аналізу соціального контролю як зовнішньо-внутрішнього механізму, функціонування якого тісно пов`язане із закономірностями реалізації цього процесу на особистісному рівні. Розглядаються концепції А.М.Яковлева та Дж.Роттера, що дозволяє окреслити складний механізм реалізації соціального контролю, розкрити важливість процесу засвоєння соціального досвіду та вплив особливостей засвоєної стратегії відносин у суспільстві на характер соціальної поведінки людини. Розкривається соціально-психологічна сутність даного явища і значущість внутрішньо-контрольних важелів особистості для успішної реалізації в суспільстві. Зазначається, що в залежності від засвоєного особистістю соціального досвіду, який обумовлений особливостями реалізації соціальної взаємодії в конкретному суспільстві, формується певна стратегія взаємовідносин людини та суспільства, громадянина та держави, яка віддзеркалює розуміння людиною механізму регуляції цих відносин. Визначається, що особливості засвоєння усталеної стратегії соціальної поведінки на рівні особистісних диспозицій обумовлюють характер внутрішньої локалізації соціального контролю.

Другий розділ - “Соціальний контроль в умовах демократизації соціальних відносин” - присвячено аналізу соціального контролю за конкретних соціально-історичних умов. Соціальні зміни, що відбуваються в нашому суспільстві, потребують переосмислення можливостей та особливостей реалізації соціального контролю з огляду на реалії сьогодення. Дослідження даного розділу присвячене аналізу цих змін за умов сучасного українського суспільства.

Розглядається вплив найбільш масштабних загальносвітових процесів розвитку сучасного світу. Зазначається, що процеси, які характеризують сучасні тенденції світового розвитку, кардинально трансформують увесь соціальний простір. Сьогодні стає можливим говорити про спроможність соціального простору організовуватися не лише з позиції державного “верха”, а й без владного втручання держави. Відбувається якісна трансформація соціальних відносин, у тому числі відносин “особистість-держава”, що пов`язано зі значним розширенням можливостей включення особистості в сучасний соціальний процес та глобалізацією особистісної свідомості, що детермінує і її цінністно-нормативні засади. Наростанню таких перетворень сприяє розповсюдження нових інформаційних технологій, і в першу чергу інтернет-технологій, які істотно модернізують сучасний соціальний процес. Зазначається, що інтернет-технології, як глобальний інформаційний ресурс, засіб комунікації усіх з усіма, урівнює суб`єктів соціальної взаємодії, що надає можливість засвідчувати процес здійснення “революції контролю” (А.Шапіро), зумовлює можливість потенційного переміщення контролю від інституцій до індивідів.

Дотримуючись соціологічного аспекта в інтерпретації предмета дослідження, автор простежує вплив на трансформацію соціального контролю основних соціальних тенденцій функціонування українського суспільства, а саме таких, як розвиток демократичних засад та становлення громадянського суспільства. Визначається, що соціальна взаємодія у процесі реалізації соціально-контрольних відносин передбачає становлення громадянського суспільства як самостійної соціальної підсистеми, базового елемента сучасного контрольного процесу. Громадянське суспільство розкривається як певний регулятивний механізм, природна сутність якого обумовлює реалізацію завдання розширення контрольних повноважень суспільства. Це дає змогу змінити логіку контрольних відносин та розширити кількість реальних суб`єктів соціального контролю. Контроль з боку громадян виділяється як ключова умова розвитку громадянського суспільства й демократично-правової держави.

Зазначається, що соціальний контроль у демократичному суспільстві може бути представлений як цілеспрямований та дієвий вплив соціальних суб`єктів на поведінку агентів соціальної взаємодії з метою оптимізації функціонування всієї соціальної системи в рамках реалізації суб`єкт-суб`єктних відносин, закріплених на всіх рівнях функціонування соціальної системи, починаючи із законодавчого закріплення та закінчуючи рівнем самосвідомості конкретної людини, члена суспільства. Такий соціальний контроль, що реалізується як демократичний процес, передбачає безумовне переважання у соціальній системі “гнучких”, “непрямих” методів контролю; наявність реальної можливості контрольних санкцій з боку населення за діяльністю владних структур (тобто можливість реалізації “зворотнього контрольного зв`язку”); примат самоконтролю над “зовнішньою” соціальною регуляцією; реалізацію принципу відповідальності всіх суб`єктів соціальної взаємодії та наявність високої громадянської активності, пов`язаних і з повноцінним функціонуванням інститутів громадянського суспільства. Зазначається, що важливими чинниками реалізації соціального контролю в демократичній державі виступають такі елементи, як вибори, референдуми, громадські рухи та організації, політичні партії, незалежні ЗМІ, ЗМК, громадська думка, різні форми соціального протесту. Соціальний контроль в рамках сучасного демократичного суспільства може бути представлений як контроль з боку всіх суб`єктів сучасного соціального процесу. Це контроль як з боку правової держави, так і громадянського суспільства, як з боку влади та держави над її громадянами, так і з боку громадян та громадянського суспільства над діяльністю влади та держави. Таким чином, визначається ідеальна модель реалізації соціального контролю в сучасному демократичному суспільстві.

Аналізується специфіка реалізації цієї моделі в українському суспільстві. Розгляд об`єктивної соціальної ситуації в країні засвідчує формальну наявність агентів сучасної демократичної моделі реалізації соціального контролю, але їхні взаємовідносини мають певну специфіку, і передусім це стосується їхньої дієспроможності в процесі реалізації контрольних повноважень на сучасному етапі розвитку українського суспільства. Результати соціологічного дослідження засвідчують, що більш ніж 81% респондентів не вбачає для себе жодної можливості контролю владних структур. Виявлено, що структури громадянського суспільства сьогодні практично не розглядаються громадянами як реальний дієвий соціальний суб`єкт соціальних відносин, здатний репрезентувати інтереси громадян, контролювати діяльність влади та виступати посередником між державою та особистістю, оптимізуючи функціонування всієї соціальної системи. Визнається, що становлення нових соціальних відносин у сучасному українському суспільстві, його просування шляхом демократичних перетворень неможливе без урахування особистісного фактора таких перетворень, що зумовлює необхідність змінення логіки реалізації контрольних відносин і на рівні особистісної свідомості людини.

У третьому розділі - “Особистісний потенціал демократизації соціального контролю в сучасному українському суспільстві” -розглядаються проблеми виявлення особистісних резервів демократизації соціального контролю в нашому суспільстві.

Зазначається, що успішність демократичної трансформації соціального контролю в українському суспільстві потребує визрівання не тільки об`єктивних умов, але й суб`єктної готовності до нових соціальних відносин, що передбачає наявність певних особистісних детермінант цього процесу і актуалізує потребу розгляду внутрішньоособистісного, соціально-психологічного аспекту реалізації цього механізму.

Визначається, що можливість реалізації сучасного соціально-контрольного процесу передбачає наявність незалежної, активної, самостійної особистості як основного агента успішних демократичних перетворень, головної цінності громадянського суспільства. Розглядається роль особистісного чинника в демократичному процесі. Визначається, що становлення нових соціальних відносин в рамках процесу демократизації суспільства пов'язано з такими поняттями, як соціальна активність, соціальна інтеграція, саморегуляція соціальних суб'єктів. Усе це обумовлює необхідність появи самостійних соціальних суб'єктів, спроможних повноцінно реалізовувати нові контрольні можливості в рамках демократизації соціальних відносин та становлення громадянського суспільства. Поведінкові параметри реалізації соціально-контрольних відносин, що визначають “коридор можливостей” для функціонування основних учасників соціально-контрольного процесу, пов'язуються з такими особистісними параметрами, як рівень та специфіка соціальної самосвідомості; соціальні пріоритети, ціннісні установки та позиції, що виділяються як спонуки соціальної поведінки; міра усвідомлення своєї незалежності й самостійності в суспільстві тощо.

Доводиться, що особистістні вияви соціальної поведінки, які зумовлюють можливість демократизації соціального контролю в Україні, пов'язані з низкою детермінуючих факторів: особливостями особистісної пострадянської свідомості, які впливають на специфіку реалізації соціальних відносин в українському суспільстві; труднощами перехідного періоду, що спричиняють маргіналістичні настрої та вияви, ускладнюючи соціальну ситуацію, що характеризує сучасний стан суспільства і не сприяє активному становленню нової соціальної самосвідомості українського громадянина.

Аналіз результатів соціологічних досліджень, проведених Інститутом соціології НАН України та Центром “СОЦІС”, засвідчив наявність як позитивного, так і негативного особистісного потенціалу демократичних перетворень як передумови реалізації сучасної моделі соціального контролю в українському суспільстві.

Зазначається, що показником демократичних перетворень у суспільстві виступає фактор емансипації особистості від держави, зменшення командного тиску держави на особистість, формування самостійної особистості, яка має можливість максимальної індивідуальної самореалізації. Результати аналізу емпіричного матеріалу засвідчують, що більшість громадян України відчуває сьогодні суттеву залежність свого життя від зовнішніх обставин, від владної еліти. Зафіксовано позитивну динаміку такої залежності.

Розглянуто показники, що характеризують можливості становлення та повноцінного функціонування громадянського суспільства як провідного елемента сучасної моделі соціального контролю та пов'язуються з високою самоорганізаційною спроможністю суспільства, ступенем соціальної інтеграції, передбачають добровільність, ініціативу, активність та рівність можливостей соціальних суб'єктів. За результатами соціологічних досліджень сьогодні фіксується певна атомізація особистості в суспільстві, що зумовлює труднощі інтеграції та консолідації українського суспільства на сучасному етапі.

Разом з тим результати соціологічних досліджень засвідчують деякі позитивні зрушення в свідомості українських громадян, пов'язані з новими ціннісними пріоритетами, самоідентифікацією громадянина незалежної держави. Поряд з матеріалистичними цінностями зафіксовано наявність і постматеріалистичних ціннісних виборів у свідомості сучасного українця, змінюється ставлення до атрибутів незалежної держави (прапора, гімна, герба) тощо.

Значущість вікового показника за ключовими позиціями аналізу засвідчує наявність певної тенденції визрівання особистісного демократичного потенціалу в межах перегляду ціннісних засад соціальних взаємовідносин в українському суспільстві, що обумовлює перспективну можливість реалізації сучасної демократичної моделі соціального контролю.

У висновках дисертації підбито підсумки, узагальнено результати дослідження феномена соціального контролю.

На підставі здійсненого в роботі теоретичного аналізу та набутих емпіричних даних зроблено висновок стосовно особливостей реалізації соціального контролю в українському суспільстві, яке обрало курс на демократизацію соціальних відносин та становлення громадянського суспільства. Зокрема, визнається, що соціальний контроль як елемент соціальної системи, системи соціального управління виконує регулятивну функцію підтримки порядку в суспільстві, запобігання небажаній та девіантній поведінці, що досить широко представлено в соціологічній літературі. Однак механізм соціального контролю має також значний потенціал для виконання конструктивної творчої функції в суспільстві і здатний сприяти прогресивним змінам характеру взаємин соціальних суб'єктів, переосмисленню їхніх можливостей в рамках реалізації курсу на демократизацію соціальних відносин в суспільстві. Однією з головних умов демократичних перетворень в країні повинна стати зміна логіки функціонування соціального контролю, відхід від розуміння механізму соціального контролю як реалізації лише суб'єкт-об'єктних відносин і акцент на суб'єкт-суб'єктних принципах реалізації соціальних відносин, що припускає можливість здійснення двобічних контрольних функцій, зумовлює дієвість і активність усіх агентів соціально-контрольних відносин й забезпечує санкціональні можливості різним сторонам соціальної взаємодії.

Підтверджується наявність як позитивних, так і негативних тенденцій, що обумовлюють специфіку трансформації соціального контролю на сучасному етапі. Визнається, що повноцінне функціонування сучасного соціально-контрольного процесу потребує визрівання усіх умов його реалізації, тобто наявності і взаємодії об'єктивних і суб'єктивних факторів.

Результати дослідження засвідчують, що трансформація соціального контролю в контексті можливостей його демократизації у сучасному українському суспільстві має суперечливий характер. З одного боку, збільшується кількість соціально-контрольних суб'єктів, зростають можливості, пов'язані як з об'єктивними тенденціями розвитку світового співтовариства, так і з соціально-політичними змінами, що відбуваються в державі. З іншого, фіксується певна неготовність соціальних суб'єктів до реалізації нового типу соціально-контрольних відносин, існує загроза посилення контрольного тиску в однобічному напрямку. Зроблено висновок про те, що нерівномірний розвиток суб'єктів сучасного соціально-контрольного процесу може спричинити розширення контрольних повноважень і можливостей одних агентів соціального процесу (держави та її владних структур) за рахунок інших (громадянського суспільства).

Визначається, що сьогодні можна констатувати значущість моменту перехідності для вибору вектора подальшого розвитку українського суспільства як періоду, що закладає перспективи його розвитку, можливості руху по шляху демократизації соціального контролю в нашому суспільстві.

Зміст основних положень дисертаційної роботи викладено у 5 статтях у наукових фахових виданнях, науково-методичному посібнику та 5 доповідях на науково-практичних конференціях.

1. Бойко Н. Підходи західних соціологів до проблеми соціального контролю // Соціальні виміри суспільства. Збірка наукових робіт молодих науковців. Інститут соціології НАН України. Випуск 3. – Київ, 1999. - С.35 - 48.

2. Бойко Н.Л. Феномен соціально-психологічної залежності особистості і перспективи створення громадянського суспільства // Вісник Харківського національного університету ім.В.Н.Каразіна. “Соціологічні дослідження сучасного суспільства: методологія, теорія, методи”. – 2000. – № 492. – С.110 -114.

3. Бойко Н. Соціальний самоконтроль і очікування в перехідний період //Соціальні виміри суспільства. Збірка наукових робіт аспірантів. Інститут соціології НАН України. Випуск 1. – Київ, 1998. - С.176 - 184.

4. Mykola Shulga and Nataliya Boyko. A Sociological Portrait of the Government of Ukraine (1990-1997) // Social Problems in Post-Communist Ukraine (I). / International Journal of Sociology. Fall 1999/Vol.29 NO.3. S.76 - 96.

5. Бойко Н.Л. Соціальні відносини: проблеми маргіналізації і перспективи громадянського суспільства // Українське суспільство: десять років незалежності (соціологічний моніторинг та коментар науковців) / За ред. д.ек.н.В.М.Ворони, д.соц.н.М.О.Шульги. – К.: ІС НАНУ, 2001. – С.368 - 376.

6. Бойко Н.Л. Засоби регулювання соціальної поведінки особистості // Життєві кризи особистості: Наук.-методичний посібник: Ч.1./ Науков.ред. Л.В.Сохань, І.Г.Єрмаков. – К.: ІЗМН, 1998. – С.37-46.

7. Бойко Н.Л. Амбивалентность сознания переходного периода // Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі ХХІ століття. Матеріали п`ятої Міжнародної науково-практичної конференції. 22-25 травня 1997 р. – Київ-Чернівці, 1997. – С.396 - 401.

8. Бойко Н.Л. Соціально-психологічні якості, необхідні людині влади як суб`єкту соціальної політики // Социальная политика в условиях экономических и политических реформ Украинского общества. Сборник научных трудов./Приложение № 1(6) к научному журналу Персонал. – 2000. – № 1 (55). – С.56 - 58.

9. Бойко Н. “Державний патерналізм” і перспективи створення громадянського суспільства в Україні / Круглий стіл “Реструктурація особистості в нестабільному суспільстві: зміна життєвих світів, руйнація ідентичностей, маргіналізація” // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000. - № 3. - С.187-190.

10. Бойко Н.Л. Модель соціальних взаємовідносин, соціальний досвід суб`єктів та можливості розвитку громадянського суспільства // Проблеми розвитку соціологічної теорії: Наукові доповіді і повідомлення першої Всеукраїнської соціологічної конференції / Соціологічна асоціація України, Інститут соціології НАН України; М.О.Шульга (наук. ред.) та ін. – К., 2001. - С.178 - 180.

11. Бойко Н. Глобалізація як чинник зміни соціально-контрольного ареалу особистості / Круглий стіл “Особистість в контексті глобалізації” // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002. - № 2. - С.57 - 61.

Особистий внесок здобувача. У публікації № 4 особисто здобувачеві належить висвітлення та соціально-психологічний аналіз соціологічно-демографічних показників представників владної еліти України.

Бойко Н.Л. Особливості трансформації соціального контролю в сучасному українському суспільстві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук за спеціальністю 22.00.03 – соціальні структури та соціальні відносини. – Інститут соціології НАН України, Київ, 2002.

Дисертаційне дослідження присвячене аналізу особливостей трансформації соціального контролю в сучасному українському суспільстві за умов демократизації та формування громадянського суспільства з урахуванням факторів об'єктивних глобальних тенденцій, що характеризують сучасний соціальний процес. Здійснено аналіз особистісних підвалин демократизації соціально-контрольного процесу в сучасному українському суспільстві.

Ключові слова: соціальний контроль, громадянське суспільство, глобалізація, інформаційне суспільство, канали впливу, особистість, самоконтроль, ціннісно-нормативна соціалізація, локус контролю.

Бойко Н.Л. Особенности трансформации социального контроля в современном украинском обществе. – Рукопись.

Дисертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.03. – социальные структуры и социальные отношения. – Институт социологии НАН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена анализу социального контроля в современном украинском обществе в контексте процессов демократизации и становления гражданского общества с учетом факторов объективных глобальных тенденций, характеризующих современный социальный процесс. Анализируются личностные факторы демократизации социально-контрольного процесса в современном украинском обществе.

Эмпирической базой анализа в диссертационном исследовании выступают результаты всеукраинских социологических опросов, проведенных в 1996, 1999, 2001 годах Институтом социологии НАН Украины совместно с Центром “СОЦИС”. Генеральная совокупность – взрослое население Украины. Выборка – 1200 человек, репрезентирует генеральную совокупность по основным социально-демографическим признакам (пол, возраст, образование).

На основе осуществленного в работе теоретического и эмпирического анализа сделан вывод об особенностях реализации социального контроля в современном украинском обществе, избравшем курс на демократизацию социальных отношений и становление гражданского общества. Выделены как позитивные, так и негативные тенденции трансформации социального контроля на современном этапе развития общества. Раскрываются объективные и субъективные факторы, детерминирующие демократизацию современного социально-контрольного процесса и отражающие особенности его реализации.

Социальный контроль в рамках современного демократического общества может быть представлен как контроль со стороны всех субъектов современного социального процесса. Это контроль как со стороны правового государства, так и со стороны гражданского общества, как со стороны власти и государства над его гражданами, так и со стороны граждан и гражданского общества над деятельностью власти и государства. Таким образом, определяется идеальная модель реализации социального контроля в современном демократическом обществе. Анализируется специфика реализации данной модели в украинском обществе. Рассмотрение объективной социальной ситуации в стране удостоверяет формальное наличие всех агентов современной демократической модели реализации социального контроля, одноко особенности их взаимоотношений имеют определенную специфику, и в первую очередь это касается их дееспособности в процессе реализации контрольных полномочий на современном этапе развития украинского общества. Результаты социологического исследования свидетельствуют о том, что более 81% опрошенных не видят для себя никакой возможности контроля властных структур. Выявлено, что структуры гражданского общества сегодня практически не рассматриваются гражданами как реальный действенный социальный субъект социальных отношений, способный репрезентовать интересы граждан, контролировать деятельность власти и выступать посредником между государством и личностью, оптимизируя функционирование всей социальной системы. Подчеркивается, что становление новых социальных отношений в современном украинском обществе, его положительно продвижение по пути демократических преобразований невозможно без учета личностного фактора таких преобразований. Что предопределяет необходимость изменения логики контрольных отношений на всех уровнях реализации, в том числе на уровне личностного сознания человека.

Основные положения и выводы работы дополняют существующую концептуальную теоретическую базу исследования проблематики социального контроля, расширяют представления о современных возможностях реализации социального контроля в современном украинском обществе. Результаты исследования дают возможность прогнозировать дальнейшие тенденции развития социально-контрольного процесса в Украине с учетом реалий существующей ситуации. Положения и выводы диссертации могут быть использованы в учебных курсах по социологии и социальной психологии, а также для разработки дополнительных разделов учебных курсов, создания новых соответствующих спецкурсов.

Ключевые слова: социальный контроль, гражданское общество, глобализация, информационное общество, каналы влияния, личность, самоконтроль, ценностно-нормативная социализация, локус контроля.

Boiko N.L. Spesific of transformation of a social control in mogern ukrainian society. – Manuscript.

The disertation for a scientific degree of the candidate of sociological sciences on a speciality 22.00.03 – social structures and social relations. – Institute of Sociology of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2002.

The disertation is dedicated to analysis of a social control in modern ukrainian society in a context of processes of democratization and becoming civil society with of the factors of a globalization, which are characterize the modern social process. Parsed the personal factors of democratization of the social-control process in modern ukrainian socity.

Key words: social control, civil society, globalization, information society, the canals of authority, person, self-control, value-normative socialization, locus of control.

Надруковано у ВПЦ “Київський університет”

01033, Київ, бул.Шевченка, 14

тел.234–01–05

_________________________________________________

Підписано до друку 21.06.2002. Формат 60Х84/16

Гарнітура “Times New Roman” Друк офсетний. Наклад 100.

Умов.друк.арк.. 1,0. Зам. № 22–776.