Мета і задачі дослідження
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
БУЛАВІНА ОЛЕНА АНАТОЛІЇВНА
УДК 336.748.12
ПРОГНОЗУВАННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ ІНФЛЯЦІЇ В УКРАЇНІ
Спеціальність 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2002
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі макроекономіки та державного управління Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України.
Науковий керівник доктор економічних наук, професор
Савченко Анатолій Григорович,
Київський національний економічний університет,
завідувач кафедри макроекономіки та державного управління.
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент
Мельник Олексій Михайлович,
Київський національний економічний університет,
професор кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів.
кандидат економічних наук
Жданов Володимир Ігорович,
Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України,
провідний науковий співробітник відділу проблем економічної стратегії, прогнозування та регулювання економіки.
Провідна установа Інститут економіки НАН України, відділ теоретичних проблем регулювання економіки, м. Київ.
Захист відбудеться “24” жовтня 2002 р. о 10-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 317.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 201.
Автореферат розісланий “23” вересня 2002р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Фукс А.Е.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Інфляція є одним із індикаторів макроекономічної нестабільності і фактором, від якого в значній мірі залежить соціально-економічний розвиток країни. Тому приборкання високої інфляції та її підтримання на сприятливому для економіки рівні є ключовою проблемою державної економічної політики.
За період незалежності України вітчизняна практика накопичила значний досвід управління інфляційним процесом. Були сформовані основні засади антиінфляційної політики в перехідній економіці та апробовані певні методологічні підходи до прогнозування та регулювання інфляції. За цей період вдалося подолати гіперінфляцію і забезпечити перехід на помірні темпи інфляції. Якщо у 1993 році індекс інфляції склав 10256%, то у 1997 році він впав до 110,1%. І незважаючи на те, що в 1998 році індекс інфляції дещо зріс внаслідок впливу зовнішніх факторів, в останні роки державі вдалося відновити тенденцію до поступового зниження темпів зростання цін.
Питання, пов`язані з проблемами управління інфляцією в перехідній економіці, широко висвітлюються у вітчизняній науковій літературі. Основна увага в наукових публікаціях приділяється виявленню причин та наслідків інфляції, обґрунтуванню моделей прогнозування та методів її регулювання. Серед вітчизняних дослідників інфляції слід, зокрема, відмітити А. Гальчинського, В. Геєця, С. Дзюбика, Б. Кваснюка, М. Коваля, Т. Ковальчука, О. Мельника, В. Найдьонова, М. Савлука, А. Савченка, В. Степаненко та інших. Але незважаючи на велику кількість наукових публікацій і певні досягнення в теорії і практиці управління інфляційним процесом, дана проблема продовжує залишатися предметом наукових досліджень.
До невирішених питань, які безпосередньо стосуються обраної теми дослідження є визначення ролі грошової емісії в інфляційному процесі, знаходження шляхів узгодження між фіскальними та монетарними методами регулювання інфляції, пошук надійних моделей прогнозування та підвищення рівня керованості інфляцією тощо. Останнім часом на порядок денний висуваються питання, пов`язані із запровадженням в практику управління інфляцією такого методу як таргетування інфляції. Усе це зумовило вибір теми дисертації, визначило її мету, основні завдання та логіку дисертаційного дослідження.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов`язано з держбюджетною темою кафедри макроекономіки та державного управління Київського національного економічного університету “Прогнозування та регулювання соціально-економічного розвитку країни” (номер державної реєстрації 0101V007346). Особистий внесок автора дисертації полягає у дослідженні методологічних аспектів прогнозування та регулювання інфляційним процесом в умовах стабілізації економічного розвитку.
Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою роботи є розробка теоретико-методологічних та методичних положень щодо прогнозування та регулювання інфляційного процесу.
Відповідно до поставленої мети дослідження в процесі виконання роботи були поставлені та вирішені наступні завдання:
-
узагальнити теоретичні концепції інфляції та здійснити їх порівняльний аналіз;
-
обґрунтувати сферу використання індексів цін (споживчих, оптових, а також дефлятора ВВП) відповідно до цілей прогнозування та регулювання інфляційної динаміки;
-
визначити теоретико-методологічні та методичні засади прогнозування як засобу обґрунтування антиінфляційної політики;
-
проаналізувати основні етапи розвитку антиінфляційної політики в Україні;
-
здійснити оцінку моделей, що використовуються в практиці прогнозування інфляції в Україні;
-
розробити модель прогнозування дефлятора ВВП на основі визначення коефіцієнту впливу на його рівень індексу споживчих цін;
-
розробити методичні підходи до цільового управління інфляцією.
Об`єкт дослідження. Об`єктом дослідження є інфляційний процес в Україні в умовах стабілізації економічного розвитку.
Предмет дослідження. Предметом дослідження є методологія прогнозування та регулювання інфляційного процесу.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є системний підхід до аналізу інфляційного процесу, теоретичні концепції щодо прогнозування та регулювання інфляції, які розроблені в наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених, а також вітчизняний і зарубіжний досвід управління інфляцією.
В процесі дослідження використовуються методи порівняльного і факторного аналізу, математичної статистики, графічне та економіко-математичне моделювання.
Інформаційну базу дослідження склали матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів.
Наукова новизна одержаних результатів. Внаслідок проведеного дослідження були отримані наступні наукові результати, які становлять особистий здобуток дисертанта і виносяться на захист:
-
встановлені переваги і недоліки окремих методів прогнозування інфляції, а також запропоновано заходи щодо покращення результатів прогнозування на основі проведеного комплексного аналізу методів прогнозування інфляції, які застосовуються у вітчизняній практиці управління інфляцією;
-
виявлені основні причини інфляційного зростання в Україні та обґрунтована дворівнева система інфляційних факторів: первинні фактори, які є першопричинами інфляції та можуть зароджуватися в будь-якій сфері економіки; кінцеві фактори, які узагальнюють вплив первинних факторів та виявляються у сфері товарно-грошового обміну;
-
обґрунтований алгоритм прогнозування інфляції, який складається з п `яти етапів: визначення ендогенної та екзогенних змінних, вибір методу прогнозування, розробка або вдосконалення конкретної прогнозної моделі та отримання результатів, корегування прогнозу при появі перших у прогнозному періоді фактичних даних;
-
розроблена модель прогнозування дефлятора ВВП на основі врахування інфляції попиту, яка характеризується індексом споживчих цін, та інфляції витрат, яка відображається індексом оптових цін; обґрунтовано рівень коефіцієнту впливу на дефлятор ВВП індексу споживчих цін в Україні;
-
доведена необхідність переходу від прогнозування до таргетування інфляції, застосування якого є можливим в умовах стабілізації економічного розвитку і передбачає високий рівень державного регулювання інфляційним процесом;
-
запропоновано методичні підходи щодо визначення темпів зростання грошової маси, яка узгоджується з цільовою інфляцією;
-
обґрунтовані принципи визначення оптимального рівня цільової інфляції в процесі її таргетування.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає у розробці рекомендацій щодо вдосконалення методів прогнозування та регулювання інфляції на етапі стабілізації економічного розвитку України. Отримані наукові результати можуть бути використані органами державного управління в процесі обґрунтування та прийняття рішень щодо прогнозування та регулювання інфляції. Теоретичне значення роботи полягає у поглибленні наукового аналізу інфляційного процесу та методологічних основ управління інфляцією в умовах економічної стабілізації. Теоретичні положення і методичні підходи доцільно використати у вищих навчальних закладах в процесі викладання макроекономічної теорії та державного регулювання економіки.
Матеріали дисертаційного дослідження використані Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України (довідка про впровадження від 01.03.2002р.) та НДЕІ при Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України (довідка № 1/488 від 16.09.02). Основні положення та висновки дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі в Київському національному економічному університеті при викладанні дисциплін “Макроекономічна політика” та “Державне регулювання економіки” (довідка про впровадження від 26.02.2002р.).
Апробація роботи. Результати досліджень, основні положення і висновки, що окреслюють наукову новизну роботи, оприлюднені на науково-практичних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції “Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики і освіти” (Київ, 2001), міжнародній науково-практичній конференції “Роль грошових заощаджень населення в розбудові економіки України” (Київ, 2002)
Публікації. Основні положення дисертаційного положення знайшли відображення у 7 наукових публікаціях, з них 5 – у наукових фахових виданнях, 2 – матеріали науково-практичних конференцій, загальним обсягом 2,38 д.а, з них особисто автором 2,38 д.а.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації – 196 сторінок комп`ютерного тексту, у тому числі 29 таблиць (викладені на 11 сторінках), 2 рисунки (викладені на 1 сторінці) та 3 додатків (викладені на 9 сторінках), з них 6 таблиць (розміщені на 9 сторінках). Список використаних джерел налічує 147 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ.
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, ступінь її дослідження в економічній літературі, сформульовані мета та завдання дослідження, визначені предмет, об`єкт і методи дослідження, визначена наукова новизна та практичне значення дослідження.
У розділі 1 “Теоретико-методологічна база управління інфляцією” здійснюється аналіз основних теорій інфляції, що дозволило виявити основні фактори інфляційного процесу та напрямки його регулювання, визначені методологічні основи прогнозування та регулювання інфляції.
Щоб управляти інфляцією, слід володіти знаннями тих факторів, що її спричиняють. В роботі розглядаються основні теорії інфляції, які по-різному пояснюють причини інфляції. Серед них найбільший вплив на розвиток теорії інфляції справили кейнсіанська та монетаристська теорії. Згідно з кейнсіанською теорією інфляція виникає внаслідок надлишкового сукупного попиту, який з`являється в умовах повної зайнятості. Монетаристська теорія пояснює інфляцію лише на базі грошового чинника. Так, згідно з відомим висловлюванням М. Фрідмена "інфляція скрізь і завжди є явищем монетарним".
Світовий досвід показує, що інфляцію не можна пояснити лише надлишковим попитом в умовах повної зайнятості або лише надмірною грошовою емісією. Вона є результатом комплексу різноманітних причин, які можуть виникати у виробничій, фінансовій та зовнішньоекономічній сферах. Тому з метою прогнозування та регулювання інфляції, її слід розглядати як багатофакторне явище, яке може проявлятися у формі як інфляції попиту, так і інфляції витрат.
Метою прогнозування інфляції є створення наукових передумов для прийняття та реалізації управлінських рішень щодо інфляції. З огляду на це, основними функціями прогнозування інфляції є науковий аналіз інфляційної динаміки; дослідження причинно-наслідкових зв`язків, які визначають динаміку цін; оцінка темпів інфляції; виявлення альтернатив розвитку інфляційного процесу. З метою дотримання зазначених функцій прогнозування інфляції має ґрунтуватися на певних принципах. до яких можна віднести: принцип цілеспрямованості, системності, наукової обґрунтованості, адекватності та альтернативності. Дотримання цих принципів покликане забезпечити методологічну єдність різних методів та моделей інфляційного прогнозування.
В якості об`єкта прогнозування інфляції використовуються два показника: індекс споживчих цін (ІСЦ) та дефлятор ВВП. Між ними існують значні відмінності.
По-перше, вони різняться кількістю товарів і послуг, ціни яких враховуються при розрахунках. У індексі споживчих цін відображаються ціни товарів і послуг, які споживаються населенням, а у дефляторі ВВП – ціни всіх товарів і послуг, вироблених за рік. По-друге, в розрахунок ІСЦ включаються ціни на імпортні товари, придбані споживачами. Оскільки імпортні товари не є частиною ВВП, динаміка їх цін не матиме відображення у дефляторі ВВП. По-третє, вплив на значення індексів суб`єктивного фактору. Для обчислення ІСЦ використовуються дані, які зібрані опитувачами, а отже, не позбавлені суб`єктивної оцінки. Дефлятор ВВП розраховується на основі лише об`єктивної інформації. По-четверте, можливість зміни набору товарів і послуг, що входять до складу розрахункового кошику. Тобто, ІСЦ розраховується на основі кошика з фіксованим набором товарів і послуг, а методика розрахунку дефлятора ВВП передбачає зміну кошика відповідно до зміни структури ВВП.
В залежності від методу формування ринкового кошика економісти виділяють індекс Ласпейреса (розраховується для незмінного складу товарів і послуг) та індекс Пааше (як індекс цін для змінного набору товарів і послуг). Вибір між цими двома індексами є принциповим, оскільки перший – індекс Ласпейреса (та індекс споживчих цін) дещо завищує рівень інфляції, а отже, призводить до зниження реальних економічних показників в процесі їх дефлювання, що негативно впливає на прийняття управлінських рішень. Тому в розрахунках реальних показників макроекономічного розвитку доцільним є використання індексу цін ВВП, а при дефлюванні номінальних показників соціального розвитку (реальної заробітної плати, реальних доходів тощо) слід застосовувати індекс споживчих цін. Це дозволить більш точно визначати наслідки впливу інфляції на результати соціально-економічного розвитку.
Надійність прогнозування інфляції залежить від правильного вибору методу її прогнозування. В сучасній вітчизняній практиці найчастіше використовують наступні методи: метод факторного аналізу, метод екстраполяції тренду, метод регресійного аналізу.
Інфляція відноситься до основних індикаторів макроекономічної нестабільності. Якщо вона перевищує помірний рівень, то це справляє негативний вплив на всі аспекти соціально-економічного розвитку. Інфляція, з одного боку, знецінює номінальні доходи (прибутки) економічних суб`єктів та деформує розподіл між ними національного доходу; з іншого - дезорієнтує управлінські рішення перспективного спрямування, що знижує рівень керованості соціально-економічним розвитком.
Отже, інфляція може створювати для суспільства певну небезпеку. Тому вона має бути важливим об`єктом державного регулювання. В його основі лежить антиінфляційна політика, головними складовими якої є виважена грошово-кредитна політика, впорядкування державних фінансів, раціоналізація структури національної економіки та зовнішньоекономічної діяльності.
У розділі 2 “Оцінка практики прогнозування та регулювання інфляції в Україні” досліджено етапи розвитку антиінфляційної політики в Україні, здійснено аналіз сучасних моделей інфляційного прогнозування, факторів та результатів прогнозування.
Становлення антиінфляційної політики в Україні розпочиналося в складних соціально-економічних умовах: прихована інфляція, яка залишилася у спадок від Радянського Союзу; різкий стрибок цін на імпортні енергоносії; значне падіння обсягів виробництва; відсутність національної грошової одиниці тощо. Зазначені умови справили істотний вплив на розвиток інфляційного процесу в нашій країні, результати якого можна показати за допомогою таблиці 1.
Таблиця 1.
Динаміка інфляції за 1992-2000рр.
(грудень до грудня попереднього року) |
1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000
разів | процентів
Індекс споживчих цін | 21,0 | 102,6 | 5,0 | 2,8 | 1,4 | 110,1 | 120,0 | 119,2 | 125,8
у тому числі на:
продовольчі товари | 17,9 | 121,8 | 4,7 | 2,5 | 1,2 | 114,1 | 122,1 | 126,2 | 128,4
непродовол. товари | 21,1 | 112,0 | 4,7 | 2,2 | 1,2 | 102,9 | 124,1 | 110,6 | 108,9
Послуги | 35,9 | 92,1 | 8,8 | 5,8 | 2,1 | 107,9 | 113,0 | 111,9 | 131,2
Джерело: Статистичний щорічник України за 2000 рік, с. 75
Як видно із таблиці 1, за 1992-2000рр. Україні вдалося подолати гіперінфляцію, пік якої спостерігався у 1993р., і здійснити перехід з 1997р. до помірної інфляції. За цей період відповідний шлях пройшла і антиінфляційна політика в Україні. Її розвиток умовно можна поділити на п `ять етапів.
Перший етап – середина 80-х рр. – кін. 1991р. – проведення антиінфляційної політики на основі заходів цінового регулювання з метою погашення інфляційних імпульсів, викликаних надмірною емісією у Росії.
Другий етап – кін. 1991 р. – поч. 1993 р. – проведення стимулюючої економічної політики з метою досягнення економічного зростання. Оскільки для даного етапу не було створено передумов (попередня грошово-кредитна і фінансова стабілізація), у 1993 році спостерігалися рекордні темпи інфляції -–10255% протягом року, що і обумовило спрямованість заходів наступного етапу.
Третій етап – 1993 р. – 1994 р. – подолання гіперінфляції всіма можливими заходами. Але основними були цінорегулюючі (обмеження доходів населення та можливостей підприємств підвищувати ціни) та монетарні заходи (зниження темпів грошової емісії, зростання норми обов`язкових резервів, припинення практики прямого кредитування бюджетного дефіциту, регулювання діяльності комерційних банків). На даному етапі вдалося знизити темпи інфляції більше, ніж у 20 раз (з 10255% у 1993р. до 501,1% у 1994р.) та досягти певної грошової стабілізації.
Четвертий етап – кін. 1994 р. – 1999р. – основним завданням етап було досягнення фінансової стабілізації, що фактично вдалося зробити, враховуючи появу у 1999 році тенденції до зростання обсягів ВВП. На цьому етапі провідну роль відігравали монетарні заходи (контроль за грошовою масою та поступове зниження темпів її приросту, відновлення торгів на міжбанківській валютній біржі, поступове збільшення облікової ставки і доведення її до позитивного рівня) та фіскальні заходи, оскільки основною причиною зростання грошової маси було грошове фінансування бюджетного дефіциту. Отже, необхідним стає застосування заходів, які б дозволили вирішити проблему фінансування дефіциту альтернативними шляхами, не провокуючи інфляцію. Тому саме на цьому етапі було запроваджено неемісійне покриття дефіциту бюджету (на основі внутрішніх та зовнішніх позик), проведення приватизації (поповнення доходної частини бюджету) та відмова від надання субсидій збитковим підприємствам (зниження бюджетних видатків). Крім того, було застосовано такий захід, як зниження рівня оподаткування.
П `ятий етап антиінфляційної політики почався приблизно у 2000 році, коли з`явилася тенденція до позитивної динаміки рівня ВВП. Даний етап відрізняється комплексністю заходів у різних сферах, оскільки стимулювання виробництва із збільшенням бюджетних видатків веде до зростання дефіциту та провокує інфляцію.
На шляху до помірної інфляції в Україні були сформовані та апробовані на практиці певні методи прогнозування інфляції. На сучасному етапі головними з них є два: метод факторного аналізу та метод регресійного аналізу.
Згідно з методом факторного аналізу індекс інфляції у прогнозному періоді визначається за формулою:
Іt = Ij Wj , ( 1 )
Де Іt – індекс споживчих цін у прогнозному періоді;
Іj – очікуваний коефіцієнт зростання цін по j-й групі товарів споживчого кошика;
Wj – вагові коефіцієнти, що відображають частку кожної товарної групи у складі
споживчого кошика.
Головним компонентом даної формули є Іj. За його допомогою відображаються прогнозні індекси цін трьох груп товарів: продовольчих, непродовольчих та послуг. При цьому коефіцієнт зростання цін по кожній товарній групі обчислюється з урахуванням факторів, які стимулюють або стримують зростання цін. В практиці прогнозування до цих факторів відносять зміну непрямих податків, грошових доходів населення, заборгованості по зарплаті та соціальним виплатам, грошової маси, валютного курсу, цін на імпортні товари тощо, а також заплановане адміністративне регулювання цін та сезонні коливання цін.
До переваг методу факторного аналізу можна віднести: по-перше, прогноз інтегрального індексу інфляції дозволяє виявити, за рахунок яких товарних груп і в якій мірі зростають ціни; по-друге, при використанні цього методу можуть бути враховані ризики прогнозування, особливо ті, які пов`язані із зовнішньоекономічною кон`юнктурою; по-третє, даний метод створює умови для розробки кількох варіантів прогнозних сценаріїв.
Основний недолік методу факторного аналізу полягає в тому, що він спирається на систему припущень щодо поведінки інфляційних факторів у прогнозному періоді. Оскільки в основі цих припущень лежить метод експертних оцінок, то результати прогнозування інфляції сильно залежать від суб`єктивного фактора. Крім того, велика кількість факторів, які враховуються при застосуванні цього методу, робить її надто трудомісткою.
Широке застосування в практиці прогнозування інфляції мають регресійні моделі. В науковій літературі пропонується багато варіантів таких моделей. В останні два роки в Україні в практичному прогнозуванні інфляції використовується регресійна модель прогнозування макроекономічних показників (САSЕ модель), розроблена спільно польськими та українськими науковцями, складовим елементом якої є прогнозування індексу споживчих цін.
Загальною рисою всіх регресійних моделей є те, що вони спираються на фактори кількісного рівняння. Поряд з цим, досить часто в якості ендогенних змінних таких моделей використовуються фактори, які впливають на інфляцію витрат. До них відносять середню зарплату, продуктивність праці, ціни на імпортні енергоносії, валютний курс тощо.
Важливою перевагою методу регресійного аналізу є високий рівень об`єктивності прогнозних розрахунків, оскільки він спирається на відповідний математичний апарат. Але головний недолік цього методу полягає в тому, що коефіцієнти регресії, які лежать в його основі, відображають зв`язок між інфляцією та її факторами у минулому періоді, а в прогнозному періоді вони можуть змінюватися, особливо при виникненні дестабілізуючих явищ.
У розділі 3 “Управління інфляцією в умовах економічної стабілізації” обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення методів прогнозування інфляції, розроблена модель прогнозування дефлятора ВВП, показана необхідність та визначено методологічні принципи таргетування інфляції.
Враховуючи переваги і недоліки використання на практиці окремих методів прогнозування інфляції, в роботі обґрунтовуються пропозиції щодо їх вдосконалення. Доведена необхідність доповнення методу факторного аналізу математичними розрахунками щодо визначення тісноти зв`язку між інфляцією та її стимулюючими і стримуючими факторами. Метод регресійного аналізу доцільно доповнити методом експертних оцінок для визначення інфляційних факторів та виявлення їх впливу на рівень інфляції.
Якість макроекономічного прогнозування в значній мірі залежить від дефлятора ВВП. Тому в дисертації обґрунтовується модель прогнозування інфляції на основі дефлятора ВВП. В основі даної моделі лежать два рівняння, за допомогою яких окремо прогнозується інфляція попиту (індекс споживчих цін) та інфляція витрат (індекс оптових цін). Безпосередньо прогнозне значення дефлятора ВВП визначається на базі узагальнюючого рівняння, в якому враховуються зазначені індекси цін:
Deflt = k1ІСЦ + k2ІОЦ , ( 2 )
де Deflt – дефлятор ВВП;
ІСЦ, ІОЦ – індекси відповідно споживчих та оптових цін;
k1, k2 – коефіцієнти впливу відповідних індексів цін на дефлятор ВВП.
Згідно із статистичним аналізом, проведеним за період 1997-2000рр., визначено, що коефіцієнт впливу індексу споживчих цін на дефлятор ВВП становить 0,68, а індексу оптових цін - 0,32. Апробація запропонованої моделі, яка була проведена на базі даних за 1999-2000рр., показала, що її похибка є незначною і коливається в межах 0,2-1,3 процентних пункти.
Аналізуючи світовий досвід, автор приходить до висновку, що в стабільній економіці зменшується роль інфляційного прогнозування як методу державного регулювання інфляцією, а більш ефективним методом стає інфляційне таргетування (цільове управління). Це означає, що в умовах стабілізації економічного розвитку, яке сьогодні притаманне Україні, доцільним є запровадження інфляційного таргетування, що дозволить підвищити ефективність управління інфляцією.
З цією метою в роботі сформульовані умови, які необхідно створити для застосування інфляційного таргетування. Поряд з цим виділені 4 елементи цільового управління інфляцією, до яких належать: визначення середньострокового орієнтира інфляції, забезпечення реалізації пріоритетної цілі Національного банку України – цінової стабільності, розробка монетарної стратегії та прогнозної економетричної моделі, підвищення прозорості монетарної політики.
При встановленні цільового орієнтира інфляції підлягає вирішенню ряд питань, до яких можна віднести такі: 1). який повинен бути оптимальний рівень цільового показника інфляції?; 2). яким повинен бути період планування інфляції та діапазон планування?; 3). які повинні бути темпи зниження фактичного рівня інфляції до цільового?; 4). хто має визначати середньостроковий та довгостроковий цільовий орієнтир інфляції?; 5). що робити у випадку виникнення форсмажорних обставин та неможливості забезпечити досягнення цільового показника. В дисертації з метою запровадження інфляційного таргетування пропонується використовувати наступні принципи визначення цільового показника інфляції:
-
встановлення подовженого періоду планування цільового орієнтира інфляції, оскільки як короткий, так і довгий періоди планування призводять до нестабільності інфляційних очікувань. В першому випадку подібне відбувається тому, що емісійний банк не має змоги маневрувати монетарними інструментами з метою досягнення цільової інфляції, а отже, велика вірогідність помилок у плануванні цільового орієнтира. В другому випадку при довгому періоди планування посилюються інфляційні очікування, оскільки в найближчий час не можливо перевірити ефективність результати монетарної політики;
-
встановлення діапазону планування інфляції, який може бути симетричним (наприклад, 2-3%), асиметричним (не більше 3%) або точковим (2,5%);
-
цільовий показник має бути визначений однозначним числом, але вищим за нуль, оскільки це не зможе призвести до виникнення дефляції в економіці;
-
розробка змішаних заходів, які поєднують характеристики орієнтирів інфляції та рівня цін і застосовуються у випадку форсмажорних обставин. Дані заходи дозволять виправдати помилки у плануванні цільової інфляції та обґрунтувати шляхи її досягнення;
-
середньостроковий орієнтир інфляції визначається Національним банком України, а довгостроковий – Урядом, якщо середньостроковий і довгостроковий орієнтир не співпадають. Якщо ж вони майже не відрізняються, то необхідності у такому розмежуванні відповідальності за результати таргетування немає.
В дисертації запропонована методика визначення темпів приросту грошової, який узгоджується з цільовим рівнем інфляції. Згідно із запропонованою методикою, процес визначення необхідних темпів приросту грошової маси складається з трьох етапів: 1). визначення базисного приросту грошової маси у прогнозному періоді; 2). визначення нормативного приросту грошової пропозиції; 3). подолання протиріччя між базисним та нормативним приростами грошової маси.
Таким чином, особливістю регулювання інфляції в Україні в умовах стабільного економічного розвитку є те, що воно носить активний характер порівняно з умовами нестабільної економіки. Таргетування інфляції використовує монетарні інструменти не для боротьби з інфляційним зростанням, а для забезпечення досягнення середньострокових та довгострокових цільових показників. Прогнозування залишається невід`ємною частиною управління інфляцією, але в різних умовах інфляційного регулювання воно виконує різні функції. В умовах пасивного регулювання прогнозування інфляції є інструментом “інерційного” передбачення майбутнього рівня інфляції, а при таргетуванні інфляції - прогнозування виконує функцію контролю за рівнем досягнення цільової інфляції.
Порівняння інфляційного прогнозування і таргетування міститься у таблиці 2.
Таблиця 2.
Відмінність між інфляційним прогнозуванням та таргетуванням інфляції.
ІНФЛЯЦІЙНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ | ІНФЛЯЦІЙНЕ ТАРГЕТУВАННЯ
здійснюється на основі
передбачення майбутнього рівня інфляції | встановлення цільового показника інфляції
шляхом розробки
антиінфляційної програми | монетарної стратегії
основні методи прогнозування, що використовують на практиці:
метод факторного аналізу
метод регресійного аналізу | метод регресійного аналізу з визначенням нормативного приросту грошової маси
ендогенні змінні прогнозних моделей
індекс інфляції, який може бути виражений дефлятором ВВП та ІСЦ | темп зростання грошової маси (як правило, виражена широким агрегатом М2 або М3)
основні екзогенні змінні прогнозних моделей
темп зростання грошової маси | цільовий рівень інфляції
зміна обсягу реального ВВП
грошова емісія у минулому періоді
зміна валютного курсу
зміна рівня доходів населення
сезонні коливання цін
зміна цін на імпортні та вітчизняні товари
ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у розробці теоретико-методологічних та методичних положень щодо прогнозування та регулювання інфляційного процесу з метою досягнення однієї з пріоритетних цілей монетарної політики – забезпечення низького і стабільного зростання загального рівня цін.
1.
Інфляцію як індикатор макроекономічної стабільності слід розглядати як зростання загального рівня цін в економіці. Адекватним відображенням такого зростання є індекс споживчих цін і дефлятор ВВП. Запропоновано дефлятор ВВП використовувати як показник інфляційного зростання для визначення реальних макроекономічних показників, враховуючи особливості його обчислення.
2.
Використання дефлятора ВВП дозволить уникнути завищеної оцінки рівня інфляції та зменшити темпи зниження реальних показників соціально-економічного розвитку України. З метою недопущення заниження темпів інфляції, пропонується розглядати як основну частину дефлятора ВВП – індекс споживчих цін.
3.
Інфляція розглядається як багатофакторний соціально-економічний процес, тому причини її виникнення та розвитку можуть відображати як зміну сукупного попиту, так і сукупної пропозиції. У зв`язку з цим, запропонована дворівнева система факторів інфляційного зростання: 1. первинні фактори, які є першопричиною інфляції та діють у виробничій, фінансовій та зовнішньоекономічній сферах (емісійне фінансування бюджетного дефіциту, зростання заробітної плати, падіння курсу національної валюти, зростання цін на імпортні товари (особливо, енергоносії), зростання зовнішнього боргу, інфляційні очікування тощо); 2. кінцеві фактори, які узагальнюють вплив всіх первинних факторів (це елементи кількісного рівняння – грошова маса, швидкість обігу грошей, реальний ВВП) та проявляються у сфері товарно-грошового обігу, викликаючи надмірне зростання сукупного попиту порівняно з товарною масою.
4.
Розроблений алгоритм прогнозування інфляції, за яким процес передбачення здійснюється за наступною схемою: визначення ендогенної змінної (показника, що характеризує рівень інфляції) визначення екзогенних змінних (фактори, що здійснюють найсуттєвіший вплив на інфляцію) вибір методу прогнозування (основними є метод факторного аналізу та метод регресійного аналізу) розробка або вдосконалення конкретної прогнозної моделі отримання результатів прогнозування корегування прогнозу (при отриманні перших у прогнозному періоді фактичних даних).
5.
Проаналізовано два основних методи прогнозування інфляції, які застосовуються в сучасній вітчизняній практиці: метод факторного аналізу та метод регресійного аналізу. Сформульовані основні переваги та недоліки даних методів, а також розроблені заходи щодо покращення результатів прогнозів за допомогою факторного та регресійного аналізу. До переваг методу факторного аналізу належить можливість врахування впливу великої кількості факторів (стимулюючих і стримуючих, які визначають динаміку цін на окремі групи споживчих товарів і послуг; структури споживання товарів і послуг як вітчизняного, так і імпортного виробництва) та розробка кількох альтернативних прогнозних сценаріїв. Недоліками даного методу є те, що на результати прогнозування впливає суб`єктивний фактор, не застосовується математичне обґрунтування прогнозів та можливим є переобтяження прогнозної моделі зайвою інформацією. Перевагами методу регресійного аналізу є врахування впливу на екзогенну змінну тільки найвпливовіших інфляційних факторів, наявність жорсткої кількісної залежності між екзогенною та ендогенними змінними та використання об`єктивної інформації та математичних розрахунків. Недоліки даного методу полягають в тому, що жорсткі залежності не дають можливості враховувати вплив інших факторів, носять короткостроковий характер, а недосконала статистична база, різні методики розрахунку макроекономічних показників та важкість їх передбачення, суттєво погіршують результати прогнозування інфляції та навіть можуть призводити до абсурдної з точки зору економічної інтерпретації залежності між екзогенною та ендогенними змінними. Ідея заходів щодо поліпшення результатів прогнозування полягає у використанні елементів одного методу при застосуванні іншого, наприклад факторний аналіз доповнити регресійним аналізом ступеня впливу визначених факторів на рівень інфляції, а регресійний аналіз – методом експертних оцінок.
6.
Виділено два концептуальні підходи до регулювання інфляції: антиінфляційна політика, яка розробляється на основі результатів прогнозування, та інфляційне таргетування (або цільове управління інфляцією). При чому в першому випадку прогнозування виступає як інерційне передбачення темпів інфляції, а в другому - як активний етап контролю за досягненням цільового орієнтира в майбутньому.
7.
Встановлено, що перший підхід є ефективним в умовах нестабільної економіки та високої інфляції. За цих умов антиінфляційна політика проводиться на основі антиінфляційних програм, які передбачають використання трьох основних блоків заходів: гетеродоксні програми застосовують заходи щодо регулювання цін (політика доходів), а отже, пряме втручання держави в процес формування цін; та ортодоксні, які передбачають опосередковане втручання держави в економічні процеси шляхом застосування інструментів монетарної (грошово-кредитної) та фіскальної (дефляційна політика) політики.
8.
Розроблена модель прогнозування інфляції на основі врахування впливу на зростання загального рівня цін (дефлятор ВВП) інфляції попиту та інфляції витрат. На основі статистичного аналізу доведено, що в умовах України коефіцієнт впливу індексу споживчих цін становить 0,68 (на основі даних 1996-2000 рр.).
9.
Визначені умови застосування інфляційного таргетування, основними з яких є : по-перше, досягнення відносно низьких (за світовим досвідом не більше 20% протягом року) темпів інфляції; по-друге, розробка середньострокової монетарної стратегії; по-третє, створення достатньо точної і надійної моделі прогнозування цільових показників; по-четверте, уніфікація статистичних даних; по-п`яте, запровадження досить точної оцінки інфляційних очікувань.
10.
Розроблені 4 елементи цільового управління інфляцією в Україні:
І елемент – визначення середньострокового цільового орієнтира інфляції;
ІІ елемент – забезпечення реалізації пріоритетної цілі НБУ - цінової стабільності;
ІІІ елемент – розробка монетарної стратегії та економетричної моделі прогнозування інфляції;
ІV елемент – підвищення прозорості стратегії монетарної політики шляхом комунікації з громадськістю, а також регулярне звітування щодо результатів у досягненні інфляційних цілей.
11. Розроблені принципи визначення оптимального рівня цільової інфляції, до яких належать:
-
встановлення подовженого періоду планування цільового орієнтира інфляції;
-
встановлення діапазону планування інфляції, який може бути симетричним, асиметричним або точковим;
-
цільовий показник має бути вищим за нуль, але не більшим 3%;
-
розробка змішаних заходів, які поєднують характеристики орієнтирів інфляції та рівня цін і застосовуються у випадку форсмажорних обставин;
-
середньостроковий орієнтир інфляції визначається Національним банком України, а довгостроковий – Урядом, що забезпечить підтримку монетарній політиці з боку суспільства.
12.
Розроблена методика визначення грошової маси, що узгоджується з цільовою інфляцією, яка складається з трьох етапів: 1). визначення базисного приросту грошової маси у прогнозному періоді; 2). визначення нормативного приросту грошової маси; 3). подолання протиріччя між базисним та нормативним приростами грошової маси.
ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
У наукових фахових виданнях:
1.
Булавіна О.А. Монетарні (грошові) фактори інфляції в процесі прогнозування інфляційних процесів в Україні // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – Тернопіль:Економічна думка. - 2000. - № 1(7). – С. 14-21. – 0,46 д. а.
2.
Булавіна О.А. Необхідність маркетингових досліджень у прогнозування інфляції // Вісник Східноукраїнського національного університету. – Луганськ: СНУ. - 2000. - № 9 (31). – С. 43-45. – 0,17 д. а.
3.
Булавіна О.А. Немонетарна сутність інфляційних процесів в Україні // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – Тернопіль: Економічна думка. – 2002. - № 1. – С.12-15. – 0,33 д.а.
4.
Булавіна О.А. Застосування основних теоретичних концепцій інфляції в аналізі інфляційних процесів України // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – Тернопіль:Економічна думка.– 2000. - № 2(8). – С. 3-7. – 0,38 д.а.
5.
Булавіна О.А. Управління інфляцією: від прогнозування до таргетування // Стратегія економічного розвитку України: Наук.зб. – Вип. 1(8)/ Гол.ред. О.П. Степанов. - К.:КНЕУ, 2002. – С. 378-383. – 0,5 д.а.
В інших виданнях:
6.
Булавіна О.А. Модель регулювання інфляції в умовах сталого економічного розвитку // Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі: проблеми науки, практики і освіти: Зб.наук.праць. – К.: Вид-во Європейського університету, 2002. – С. 28-33. – 0,29 д.а.
7.
Булавіна О.А. Інфляційне таргетування як фактор стимулювання грошових заощаджень населення // Роль грошових заощаджень населення в розбудові економіки України: Матеріали науково-практичної конференції 19 лютого 2002 року. – К.:КНЕУ, 2002. – С. 96-99. – 0,25 д.а.
АНОТАЦІЯ
Булавіна О.А. Прогнозування та регулювання інфляції в Україні. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук із спеціальності 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою. – Київський національний економічний університет, Київ, 2002.
Дисертація присвячена вирішенню задачі підвищення ефективності методів прогнозування та регулювання інфляції в Україні. За результатами дослідження, визначені основні методи прогнозування інфляції (метод факторного і регресійного аналізу), оцінена їх ефективність та обґрунтований алгоритм розробки прогнозів майбутнього рівня інфляції. Виявлені екзогенні змінні, які можуть адекватно відображати інфляційне зростання в економіці (індекс споживчих цін та дефлятор ВВП), а також обґрунтовані сфери їх застосування. В результаті аналізу інфляційної динаміки в Україні розроблена дворівнева система інфляційних факторів. Запропонована модель прогнозування дефлятора ВВП на основі врахування взаємного впливу інфляції попиту та інфляції витрат. Доведена необхідність та виявлені умови переходу від прогнозування до інфляційного таргетування, що дозволить підвищити рівень керованості інфляції в умовах стабільного економічного розвитку України. Обґрунтовані принципи визначення цільової інфляції в процесі її таргетування та сформульована методика визначення темпів зростання грошової маси, яка б узгоджувалася з цільовою інфляцією.
Ключові слова: індекс споживчих цін, дефлятор ВВП, інфляція попиту, інфляція витрат, методи прогнозування інфляції, факторний аналіз, регресійний аналіз, антиінфляційна політика, інфляційне таргетування, цільова інфляція.
АННОТАЦИЯ
Булавина Е.А. Прогнозирование и регулирование инфляции в Украине. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 – организация управления, планирования и регулирования экономикой. – Киевский национальный экономический университет, Киев, 2002.
Диссертация посвящена научному поиску путей решения задачи эффективного использования методов прогнозирования и регулирования инфляции в Украине. На основании проведенного анализа основных теоретических концепций инфляции выявлены основные причины инфляционного роста в Украине и обоснована двоуровневая система инфляционных факторов: первичные факторы – являются первопричинами инфляции и могут зарождаться в любой сфере экономики; конечные факторы – обобщают влияние первичных факторов и проявляются в сфере товарно-денежного обмена. Данную систему факторов целесообразно использовать при прогнозировании инфляции, целью которого является создание научной основы для принятия и реализации управленческих решений в сфере регулировании инфляции. Прогнозирование инфляции основывается на принципах целенаправленности, системности, научной обоснованности, адекватности и альтернативности. Его необходимыми элементами есть: осуществление анализа причинно-следственных связей инфляции с другими социально-экономическими явлениями и процессами; оценка непосредственного объекта прогнозирования, а также выявление альтернатив развития инфляционного процесса с целью обоснования выбора антиинфляционных мер.
По результатам исследования, были выделены два основных метода прогнозирования будущего уровня инфляции: метод факторного анализа и метод регрессионного анализа; установлены основные преимущества и недостатки данных методов прогнозирования, а также предложены меры по улучшению качества прогнозирования. Кроме того, автором проведен анализ конкретных прогнозных моделей и рекомендован комплексный подход к прогнозированию инфляции, который состоит в том, что прогнозное значение уровня инфляции, характеризуемое дефлятором ВВП, определяется на основе совокупного влияния инфляции спроса (характеризуется индексом потребительских цен) и инфляции затрат (характеризуется индексом оптовых цен). В связи с этим, обоснован коэффициент влияния индекса потребительских цен на дефлятор ВВП. Также
