ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ім. Г.С.Костюка

АПН УКРАЇНИ

Біла Оксана Григорівна

УДК 159.964

Психокорекційні можливості методу активного соціально-психологічного навчання ( на матеріалі підготовки психологів-практиків)

19.00.07 – педагогічна та вікова психологія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук

Київ-2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Черкаському державному університеті ім. Б. Хмельницького

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник – | доктор психологічних наук, професор, дійсний член АПН України Яценко Тамара Семенівна, Черкаський державний університеті ім. Б. Хмельницького, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: | доктор психологічних наук, старший науковий співробітник

Побірченко Неоніла Анатоліївна, Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, зав. відділу профорієнтації, м. Київ

кандидат психологічних наук, професор Долинська Любов Василівна, Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова, завідувач кафедри психології.

Провідна установа –Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка Міністерства освіти і науки України, кафедра психології

Захист відбудеться 24 квітня 2002 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.453.01 в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ-33, вул. Паньківська, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України за адресою: 01033, Київ-33, вул. Паньківська, 2.

Автореферат розісланий 21 березня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.О. Балл

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Вирішення складних соціальних завдань, пов’язаних з розбудовою України як демократичної держави значною мірою залежить від ефективності підготовки практичних психологів. Останнє потребує розвитку системи державної психологічної служби, складовою якої є практична психологія.

Методологічні проблеми практичної психології висвітлено у сучасних наукових працях: С.Д.Максименка, В.Г.Панка, Н.Ю.Максимової, Н.В.Чепелєвої, О.Ф.Бондаренка, Л.В.Долинської, П.П.Горностая, К.Л.Мілютіної, Г.О.Балла, Н.А.Побірченко, Т.С.Яценко та ін. Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури дозволяє окреслити теоретичні засади дослідження, а також констатувати, що в прямій постановці проблема психокорекційної спроможності тих чи інших методів практичної психології не розроблялась.

Для розвитку психологічної служби і практичної психології великого значення набирає методичне забезпечення індивідуального консультування та групової психокорекції. У 80-ті роки XX століття набули великого впливу дослідження в галузі соціотренінгу (О.Г.Ковальов, Л.А.Петровська) і активного соціально-психологічного навчання (Ю.М.Ємельянов, Т.С.Яценко). Більшість методів групової психокорекції, описаних у літературі (О.Б. Бовть, О.С.Матвійчук, Т.А.Міщенко, М.В.Удовенко, Ю.Ф.Акименко), проводять роботу на соціально-перцептивному рівні. Недостатньо розкриті можливості методів, орієнтованих на глибинно-рефлексивне пізнання психіки, до яких належить метод активного соціально-психологічного навчання (АСПН), розроблений академіком АПН України Т.С.Яценко.

Аналіз наукової літератури свідчить, що вчені, які займаються розробкою практичних методів у галузі соціально-перцептивного тренінгу, спеціально не досліджували їх психокорекційну спроможність. В рамках методу АСПН набули значного розвитку певні наукові аспекти глибиннопсихологічного підходу до групової психокорекції. Останнє засвідчують роботи М.П.Зажирка, В.І.Коновальчук, Л.В.Мошенської, О.Д.Сафіна, О.Г.Солодухової, П.В.Теслюка. Зокрема, В.І.Коновальчук розкрила істотне значення розуміння психологом-практиком феномену заміщення для забезпечення глибиннопсихологічної психокорекції, а П.В.Теслюк у своїй дисертації показав, що символіка малюнків має багатозначний характер.

Разом з тим, можна стверджувати, що проблема психокорекційної сутності методу АСПН спеціально не досліджувалась, що й обумовило вибір даної теми дисертаційного дослідження.

Дисертація виконана відповідно до тематичного плану досліджень кафедри практичної психології Черкаського державного університету ім.Б.Хмельницького та плану НДР Академії педагогічних наук України (16 напрям): “Науково-методичне забезпечення національної системи психологічних служб”. Загальна тема наукового дослідження: “Теоретико-методологічні засади групової психокорекції”.

Об’єкт дослідження: процес групової психокорекції майбутніх психологів-практиків методом активного соціально-психологічного навчання (АСПН).

Предмет дослідження: психокорекційні фактори (групові та індивідуально-особистісні), що обумовлюють ефективність АСПН.

Мета дослідження: виявити передумови ефективності групової психокорекції за методом АСПН.

Концептуальні ідеї дослідження ґрунтуються на тому, що психокорекційний процес передбачає цілісне включення суб’єкта в особистісні взаємини з іншими людьми – членами групи АСПН.

Перша гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що психокорекційні можливості методу АСПН залежать від особливостей процесуальної психодіагностики, пов’язаної з об’єктивуванням несвідомих аспектів психіки та проясненням, спільно з учасниками навчання, їх системної упорядкованості, тобто логіки несвідомого, та її протиріч з логікою свідомого.

Друга гіпотеза дослідження: результативність методу АСПН залежить від єдності психодіагностичної та психокорекційної процедур, від урахування ведучим групи АСПН провідних механізмів психокорекції (позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції), а також глибиннопсихологічних передумов виникнення деструктивних проявів психіки у сфері спілкування.

Відповідно до мети та гіпотез були поставлені завдання дослідження:

1. Проаналізувати наявні погляди на різновиди індивідуальної та групової психопрофілактичної допомоги в контексті виявлення психологічних передумов ефективності психокорекційного процесу.

2. Виявити специфіку АСПН порівняно з соціально-психологічним тренінгом (СПТ).

3. Визначити психокорекційні фактори та провідні механізми управління груповим процесом АСПН, які забезпечують результати психокорекції, завдяки об’єктивуванню несвідомих аспектів психіки.

4. Дослідити особливості групової динаміки як фактору психокорекції в процесі АСПН.

5. Визначити особливості вербальних та невербальних аспектів роботи у групі АСПН.

Методологічною основою дослідження є положення про цілісний характер психічної організації особистості та взаємну зумовленість психологічних та соціальних феноменів. Дисертаційне дослідження ґрунтувалося на принципах детермінізму, єдності теоретичного та емпіричного, системного і цілісного, діяльнісного і культурологічного підходів.

Використання сутності положень методології зумовило формування поняттєвого апарату дослідження, визначення провідних ідей та методів їх теоретичного обґрунтування, науковий опис феноменів, що виявлені в процесі аналізу вербальної та невербальної продукції учасників груп АСПН.

Теоретичну основу досліджень становлять:

- положення щодо завдань і методів практичної психології (О.Ф.Бондаренко, Ю.Н.Ємельянов, О.Г.Ковальов, Л.А.Петровська, Т.С.Яценко,);

- наукове розуміння структури та функційних особливостей несвідомої сфери психіки (С.Леклер, З.Фрейд, А.Фрейд, К.Хорні та ін.);

- уявлення про можливості використання малюнкових технік з метою психодіагностики і психокорекції особистості (К.Маховер, О.Ф.Потьомкіна. О.С.Романова, Г.Т.Хоментаускас, Т.С.Яценко);

- положення психодинамічної теорії, яка ґрунтується на результатах активного соціально-психологічного навчання (Т.С.Яценко).

Методи дослідження. Для розв’язання поставлених в дисертації завдань і перевірки сформульованих в роботі гіпотез використано загальнонаукові методи (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення), а також методи емпіричного дослідження:

· порівняльний аналіз ефективності різноманітних підходів до надання психопрофілактичної допомоги людині;

· науковий аналіз емпіричного матеріалу груп АСПН з метою пізнання особливостей використаних вербальних та невербальних методик та їх психокорекційної спроможності;

· самооцінка учасниками АСПН результатів навчання;

· тестування, спостереження, бесіда.

Організація дослідження. Дисертаційне дослідження проводилося протягом 1991-2000 років у три етапи.

На першому етапі (1991-1993 рр.) – робота в групах активного соціально-психологічного навчання в якості учасника та активного спостерігача з метою особистісної психокорекції та вивчення методу.

На другому етапі (1996-1998 рр.) – вивчення стану розробки наукової проблеми використання можливостей групової психокорекції; розробка програми і методики дослідження.

На третьому етапі (1998-2000) – дослідження психодіагностичних та психокорекційних можливостей вербальних та невербальних вправ методу АСПН; експериментальна перевірка отриманих результатів у закладах освіти I-IV рівнів акредитації, систематизація та оформлення результатів дослідження у вигляді кандидатської дисертації.

Емпірична база: дослідження виконувалося на базі Черкаського державного університету ім. Б.Хмельницького. У дослідженні брали участь 325 студентів психологічного факультету та слухачів факультету перепідготовки кадрів “Практична психологія”.

Наукова новизна роботи:

1. Вперше зроблено порівняльний аналіз АСПН і СПТ як групових форм психокорекційної роботи, в контексті механізмів психокорекції, методичних особливостей та результативності.

2. Розкрито психокорекційні можливості АСПН як методу глибиннопсихологічної психокорекції.

3. Розширено погляди на групову динаміку як на фактор глибиннопсихологічної психокорекції (в контексті дії механізмів позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції на більш високому рівні розвитку).

4. Виявлено особливості використання вербальних і невербальних методик в процесі АСПН та об’єктивовано їх психокорекційну спроможність.

Теоретичне значення роботи полягає в: –

обґрунтуванні системи психокорекційного впливу на особистість у вигляді методу АСПН;–

встановленні необхідності особистісної психокорекції психологів-практиків як необхідної передумови їх професійної підготовки;–

розкритті психологічних передумов ефективності психокорекційного процесу АСПН;–

встановленні значення об’єктивації несвідомих аспектів психіки у контексті їх системної та логічної упорядкованості (порівняно з логікою свідомого) для ефективності процесу групової психокорекції.

Практичне значення дослідження. Теоретичні положення, емпіричний матеріал та висновки дають можливість психологам-практикам, аспірантам, викладачам, учителям, вихователям оптимізувати процес професійної взаємодії з іншими людьми, виходячи з розуміння системної організації несвідомого, в порівнянні із свідомим, та його впливу на поведінку індивіда. Психокорекційні можливості основних методів (спонтанна дискусія, рольова гра, психодрама, психомалюнок та ін.), вербальних та невербальних вправ АСПН можуть бути використані психологами-практиками у професійній діяльності, а також педагогами для оптимізації стосунків з учнями та для проведення з ними факультативних занять.

Впровадження результатів дослідження у професійну підготовку психологів-практиків здійснювалося у Черкаському державному університеті (довідка № /01-11 від .06.2001р.). Теоретичні і методичні положення дисертації знайшли практичне втілення під час консультування студентів та викладачів Полтавського державного педагогічного університету (довідка №22/1475 від 17.04.2001р.); Черкаського навчально-консультаційного центру Волинського інституту економіки та менеджменту (довідка № /01-10 від .04.2001р.); Черкаського кооперативного економіко-правового коледжу (довідка №116/01-10  від .05.2001р.); слухачів курсів перепідготовки педагогів-психологів Вітебського обласного інституту підвищення кваліфікації (довідка №  від .11.1999р.).

Особистий внесок автора полягає у:

· здійсненні порівняльного аналізу психологічних факторів, що сприяють психокорекції в різних формах групової психокорекційної роботи, зокрема в СПТ та АСПН;

· поглибленні розуміння особливостей групової динаміки як фактору психокорекції за методом АСПН;

· визначенні особливостей використання вербальних та невербальних методик в контексті АСПН та їх психокорекційної спроможності;

· розкритті психокорекційної сутності методу АСПН.

Вірогідність та надійність результатів дослідження та зроблених на їх основі висновків забезпечується теоретичним обґрунтуванням вихідних позицій; застосуванням комплексу методів, адекватних меті дослідження, його предмету і завданням; репрезентативністю вибірки та значним обсягом емпіричних даних; використанням технічних засобів у матеріалізації психокорекційного процесу АСПН; можливістю відтворення дослідницької ситуації АСПН і отриманих результатів за допомогою аудіо та відеозаписів.

На захист виносяться такі основні положення:

1. Особистісна психокорекція психологів-практиків є необхідною передумовою їх професійного становлення. Останнє зумовлює особливості підготовки майбутніх фахівців у галузі практичної психології, які полягають в необхідності їх власної психокорекції, зорієнтованої на виявлення глибиннопсихологічних передумов особистісних проблем, що деструктують процес спілкування з іншими людьми.

2. Психокорекційні можливості методу АСПН значною мірою залежать від професійних можливостей керівника групи та його вмінь активізувати учасників у напрямку об’єктивування несвідомих аспектів психіки та виявлення їх системної упорядкованості, яка організується в логіку несвідомої сфери суб’єкта.

3. Результативність групової психокорекції за методом АСПН залежить від єдності психодіагностичної та психокорекційної процедур, від урахування керівником групи АСПН групових психокорекційних факторів, а також забезпечення дієвості провідних механізмів психокорекції (позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції), від розуміння розбіжностей між суб’єктивною інтегрованістю психіки та об’єктивною її дезінтергованістю і від можливостей надання допомоги суб’єкту у напрямку об’єктивного її інтегрування на більш високому рівні розвитку.

Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення дисертації та її результати були висвітлені у доповідях та повідомленнях автора на науково-практичній конференції “Проблеми оновлення змісту загальної освіти” (м.Ростов-на-Дону, 1992), на Міжнародній науково-практичній конференції “Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі” (м.Чернівці, 1993), на міжвузівській науково-практичній конференції “Психолого-педагогічні проблеми гуманізації педагогічної взаємодії” (м.Київ, 1993), на міжвузівській науково-практичній конференції молодих викладачів та аспірантів “Інтеграція науки у систему підготовки учителів” (м.Черкаси, 1995), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Методи підготовки фахівців до професійного спілкування” (м.Черкаси, 1997). Крім того, результати дослідження заслуховувались на засіданнях кафедри психології Черкаського державного університету (1995-2001).

Публікації. Результати дослідження відображені в 10 публікаціях (з них 7 статей, 5 одноосібних статей, 3 тези доповідей).

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загального висновку, списку використаних джерел та двох додатків. Текст містить одну таблицю. Загальний обсяг дисертації становить 171 сторінку, додатки займають 53 сторінки. Список використаних джерел містить 221 найменування, з них 24 – іноземними мовами.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт, предмет, завдання, сформульовано гіпотезу, розкрито теоретико-методологічні основи і методи дослідження, його наукову новизну, теоретичне й практичне значення, особистий внесок дисертанта, етапи дослідження, наведено відомості щодо апробації та впровадження результатів дослідження, викладено положення, що виносяться на захист.

У першому розділі – "Психокорекція та її зв’язок з особистісним розвитком індивіда" – розглядається проблема підготовки психологів-практиків та підкреслюється необхідність їх особистісної психокорекції як передумови професійного становлення, проводиться аналіз теоретичних підходів до різновидів організації психологічної допомоги та виявлення спільних положень функціонування психокорекційних груп, порівнюються СПТ та АСПН як форми групової психокорекційної роботи

У контексті проблеми дисертаційного дослідження була проаналізована література з питань професійної підготовки психологів, що дозволило виділити три компоненти готовності фахівця до психокорекційної діяльності. Це знання теоретичних засад корекційної роботи (теоретичний компонент), володіння конкретними методами і методиками психокорекції (практичний компонент) та наявність особистісної підготовки, яка б дозволила уникнути непрофесіоналізму. У роботі відмічено, що в процесі підготовки психологів недостатня увага приділяється забезпеченню взаємозв’язку психологічного пізнання і самопізнання, психокорекції власних проблем, з метою запобігання викривлень соціально-перцептивного матеріалу взаємодії на емоційному, когнітивному та поведінковому рівнях.

Шлях до професіоналізму у галузі психологічної практики лежить через групову психокорекцію. На нашу думку, вона не лише найбільш економічна, а й забезпечує об’єктивність психокорекційного процесу. Крім того, під час групової взаємодії, об'єкт (психіка людини) вивчається в умовах, в яких він формувався (у спонтанних взаєминах з іншими людьми).

Особистісна психологічна досконалість психолога-професіонала пов’язана з певними уміннями, зокрема: перетворювати себе на об’єкт дослідження, глибинної рефлексії інфантильних витоків особистісної проблематики, ретроспективного аналізу власного життя, усвідомлення “запрограмованості” власної психіки. Це реалізується у психокорекційному процесі АСПН, де майбутні психологи-практики досліджують причини власних особистісних деформацій та оптимізують професійно значущі особистісні якості.

Дослідження групових форм психокорекції дозволило виділити фактори, які сприяють ефективності психокорекційних груп, незалежно від їх теоретичної орієнтації. Це групова згуртованість, узагальнення, розвиток міжособистісних вмінь, катарсис та ін. Груповим формам психокорекційної роботи притаманні: клімат довіри; принцип “тут і тепер”, який збільшує продуктивність зворотного зв’язку; апробація навчання шляхом переживання учасниками групового досвіду. Найістотнішим у групових методах психокорекції та консультування є орієнтація на широке використання навчального ефекту групового впливу, реалізація принципу активності суб’єкта, включення суб’єкта в процес самодослідження та дослідження інших.

Найбільш вагомим для нашого дослідження питанням є порівняльна характеристика психологічних факторів, що сприяють психокорекції в СПТ і АСПН. Порівняння СПТ і АСПН як форм групової психокорекційної роботи дозволяє виявити їх спільні характеристики, а саме: використання групової динаміки, реалізацію принципу активності суб’єкта, орієнтацію на розширення соціально-перцептивної компетентності людини та ін. Відрізняються ж ці практики механізмами розширення соціально-перцептивної компетентності суб’єкта. У СПТ психокорекція відбувається через виявлення поведінкових стереотипів учасників груп, їх усвідомлення ними та закріплення оптимальних навичок взаємодії. АСПН орієнтоване на глибиннопсихологічне пізнання особистісних проблем суб’єкта, психокорекційна практика спрямована на нівелювання внутрішньої суперечності психіки шляхом гармонізації зв’язків між свідомою і несвідомою сферами. Різниця між АСПН та СПТ полягає і в урахуванні у практичній роботі психологічних захистів суб’єкта: у СПТ обмежуються лише роботою з ситуативними проявами захисту, а в АСПН провідною ідеєю психокорекційного процесу є виявлення базових форм захисту. У роботі груп АСПН значно більша увага приділяється таким глибиннопсихологічним феноменам, як наслідування, ідентифікація, проекція та заміщення, що пояснюється глибиннопсихологічною орієнтацією методу АСПН.

У другому розділі – "Психологічні засади психокорекційного процесу активного соціально-психологічного навчання" – АСПН як метод психокорекції та наукового дослідження порівнюється з лабораторним експериментом, розглядаються питання управління груповим процесом АСПН та його динаміки (вираженість групових змін процесів АСПН проілюстровано малюнками “Я і група”), з’ясовуються механізми забезпечення психокорекційної ефективності АСПН та особливості використання вербальних і невербальних методик в АСПН.

У розділі показано, що передумовами ефективності групової психокорекції за методом АСПН є єдність психодіагностичної та психокорекційної процедур, урахування керівником групи АСПН основних механізмів психокорекції та глибиннопсихологічних причин особистісних проблем суб’єкта.

Здобутком психодинамічної теорії, яка розвивається у рамках психокорекційної практики АСПН, є обґрунтування необхідності врахування у професійно-практичній роботі психолога двох видів захистів: ситуативних і базових. Психокорекційна процедура методу АСПН передбачає розуміння внутрішньої суперечності та особистісних труднощів суб’єкта, які пов'язуються з феноменом "психологічних захистів". Завданням психокорекційної групової роботи є розкриття системоутворювальних засад "психологічних захистів" (базові їх форми), усвідомлення яких викликає у суб’єкта зміни в його когнітивній сфері, закономірно зумовлює зміни в емоційній та поведінковій сферах.

Метод наукового вивчення психологічних захистів та врахування їх функційних особливостей в процесі психокорекції потребує нівелювання ситуативних їх проявів і актуалізацію (за допомогою діалогічної взаємодії) основних, базових захистів. Цьому сприяє спонтанність взаємодії між членами групового процесу АСПН та гуманістична його зорієнтованість.

Організація та функціонування психокорекційного процесу за методом АСПН відрізняє його (в дослідницькому ракурсі) від лабораторного експерименту. Методу АСПН притаманна спонтанність групового процесу, відсутність наперед визначених гіпотез, активність суб'єктів навчання, недирективна роль керівника. Ці особливості вплинули і на обґрунтування таких показників, як надійність та екологічна валідність методу.

Спеціальну увагу приділено у дисертації зясуванню основних психокорекційних механізмів методу АСПН. Ми виходили з того, що суб’єктивна інтеграція психіки суб’єкта забезпечується викривленням ним інформації (специфічним її селекціонуванням, відступами від реальності тощо). Психокорекційний процес АСПН орієнтований на підвищення рівня об’єктивності інтегрованості психіки учасників груп. Дослідження доводить, що основними психокорекційними механізмами методу АСПН, які забезпечують його психокорекційну спроможність, є позитивна дезінтеграція та вторинна інтеграція психіки суб’єкта. Позитивність дезінтеграції полягає в тому, що вона забезпечує подальшу особистісну інтеграцію на більш високому рівні розвитку, відбувається багаторівнево і на фоні групової інтеграції. Вторинна інтеграція залежить від особливостей дезінтеграції і проявляється у розширенні самосвідомості, здатності до самоаналізу тощо.

Психокорекційний процес АСПН являє собою динамічну систему, в якій групові та індивідуально-особистісні зміни учасників навчання перебувають у тісному зв'язку і підкоряються дії механізмів позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції. Групова динаміка допомагає реалізувати принцип багаторівневості у психокорекційній роботі і забезпечує оптимальність дозування психокорекційних впливів.

Важливого значення для нашого дослідження набуло зясування особливостей управління груповим психокорекційним процесом з глибиннопсихологічною орієнтацією. Ефективне управління груповим процесом є необхідною передумовою особистісної психокорекції членів групи АСПН. Керівник групи АСПН повинен своєю поведінкою представляти модель зразкового члена групи, розуміти механізми психокорекційного процесу і вміти забезпечувати єдність групових та індивідуально-особистих змін учасників навчання, регулювати співвідношення між емоційною напругою і когнітивним рівнем пізнання та самопізнання. Йому необхідно забезпечувати спонтанну плинність групового процесу, бути зосередженим на усвідомлюваних та неусвідомлюваних потребах учасників АСПН, спираючись на які актуалізується інтерес до навчання, вміти створювати дослідницьку атмосферу у групі завдяки дієвості групових принципів.

Важливим фактором забезпечення психокорекційного результату процесу АСПН є те, що керівником може бути лише людина, яка неодноразово пройшла групову психокорекцію, опанувала навичками власної психокорекції, здобула необхідні соціально-перцептивні знання, звільнена від надмірної психічної напруги завдяки гармонізації свідомої і несвідомої сфер. На нашу думку, важливим елементом управління груповим процесом, що сприятиме психокорекції, є забезпечення багаторівневості, послідовності і завершеності психодіагностики в єднанні з психокорекцією, що і актуалізує самопізнання учасників груп АСПН. Професіоналізм керівника проявляється в його здатності здійснювати адекватну процесуальну психодіагностику та забезпечувати її єдність з психокорекцією.

Для керівника групи АСПН найвищою цінністю є розв’язання проблеми забезпечення об’єктивності групового процесу, а не захоплення тією чи іншою теорією, яка б домінувала над емпіричною цінністю факту. З точки зору теоретичних засад методу АСПН, найбільша увага у групі повинна приділятися феномену поведінки ( і вербальної, і невербальної) її учасників. Зворотний звязок, групова динаміка, багаторівневість групового процесу забезпечують обєктивність того, що відбувається у групі. Лише за умови обєктивності групового процесу, можлива адекватна психодіагностика, яка є передумовою результативності психокорекційного процесу АСПН.

АСПН є цілісною системою психологічного впливу, тому методики, що використовується в АСПН, взаємопов'язані. Даному методу притаманна цілісність використання керівником прийомів, розуміння їх доцільності; має місце переростання однієї методики в іншу, що дозволяє уникати невиправданої дискретності групового процесу. Використання вербальних та невербальних методик в контексті АСПН має певні особливості: групова дискусія в АСПН - це прояснення передумов особистісної проблематики суб'єктів навчання за допомогою численних висловлювань у групі; підхід до інтерпретації психомалюнка відрізняється феноменологічністю; особливостями психодрами є відсутність формалізованої структуризації дій; у психологічному консультуванні важливим є психодіагностичне прояснення проблеми адекватно до психіки суб'єкта.

У третьому розділі – “Аналіз психокорекційних можливостей методу АСПН”– розглянуто сутність психокорекції за методом АСПН, виділено фактори, які їй сприяють, охарактеризовано психокорекційну спроможність комплексу тематичних малюнків, проаналізовано результативність психокорекційного процесу АСПН.

Основою психокорекційного процесу АСПН є робота з базовими захистами суб'єктів. Вийти на базові захисти можна лише шляхом визначення системних характеристик несвідомого, які проявляються під час аналізу поведінки суб'єкта протягом тривалого часу. Базові захисти формуються поза свідомістю суб'єкта, на основі численних витіснень певного матеріалу актуального досвіду із свідомої сфери в несвідому. Базові захисти інтегруються механізмом, що має динамічну спрямованість "від слабкості до сили". Ця інтеграція повязана з прихованими від свідомості субєкта інфантильними інтересами, які маскуються ситуативними захистами. Учасники групи АСПН мають можливість побачити ілюзорні способи інтегрованості власної психіки (тобто відступи від реальності), забезпечуючи тим самим засоби справжньої об’єктивної інтегрованості психіки. Метод АСПН дозволяє побачити деструкції такої суб’єктивної інтегрованості психіки, гармонізувати свідому й несвідому сфери шляхом розширення можливостей учасників навчання у розв’язанні внутрішніх суперечностей.

Гіпотеза дослідження про те, що психокорекційні можливості методу АСПН залежать від особливостей процесуальної психодіагностики, найяскравіше підтверджується матеріалом, представленим у параграфі, який розкриває психокорекційну спроможність комплексу тематичних малюнків. Об’єктивуванню внутрішніх суперечностей психіки (між логіками свідомого і несвідомого) особливо сприяє метод комплексу тематичних малюнків, психоаналіз яких передбачає діалог з автором. Несвідоме виявляється завдяки поздовжньому аналізу малюнків і виражається чіткою логічною системою. Логіку несвідомого об’єктивує діалог з автором малюнків та їх зміст. Саме діалогова інтерпретація малюнків сприяє проясненню логіки несвідомого і протиріч єднання її з логікою свідомого.

У процесі аналізу комплексу тематичних малюнків психодіагностична і психокорекційна процедури злиті, адже здійснення адекватної психодіагностики фактично разом з автором малюнків має психокорекційний ефект. Найвищим психокорекційним результатом аналізу комплексу тематичних малюнків є знаходження зв'язку між свідомими і несвідомими аспектами психіки, що значно розширює свідомість і надає людині відчуття психологічної сили, що і продемонстрував аналіз комплексу тематичних малюнків.

Дисертаційне дослідження підтвердило, що АСПН є цілісним діагностико-корекційним процесом: кожний діагностичний фрагмент в АСПН одночасно втілюється в психокорекції. На початкових етапах розвитку групи АСПН діагностичні моменти є провідними, а корекційні - допоміжними. Робоча стадія функціонування групи АСПН характеризується гармонізацією діагностичних і корекційних процесів, яка розвивається разом із посиленням психокорекційного ефекту на завершальній стадії роботи групи.

Дослідження психокорекційних можливостей методу АСПН проводилися у групах, членами яких були студенти психологічних спеціальностей та практикуючі психологи. Ними були названі такі психокорекційні наслідки проходження групи: позбавлення фатальної приреченості на деструктивні взаємини, розвиток емоційної чутливості та можливості адекватного виразу свого внутрішнього стану, відкриття нових перспектив побудови стосунків. Вагомим, на наш погляд, є те, що участь у психокорекційному процесі АСПН сприяє розумінню відповідальності за власне особистісне вдосконалення, за реалізацію своїх потенційних можливостей.

Показниками результативності психокорекційного процесу АСПН є:

- покращення емоційного стану учасників, що свідчить про підвищення рівня самоприйняття;

- уникнення актів викривлень реальності і послаблення "захистів";

- перспективні особистісні зміни, які сприяють професійному зростанню психологів-практиків.

Найбільший інтерес для нашого дослідження становили результати післягрупової професійної діяльності психологів-практиків. Були відмічені такі особистісні зміни після їх участі у психокорекційному процесі АСПН: –

розвиток сенситивних здібностей ( 95% );–

зміна ціннісних орієнтацій в бік їх соціалізації ( 93,3% );–

відмова від потреби підтверджувати гідність “Я”, розвиток відповідальності за свою поведінку ( 90% );–

розвиток здатності передбачати і упереджувати деструктивний вплив “захисних” тенденцій на процес спілкування ( 86,7% );–

розвиток здатності упереджувати виникнення емоційних переживань, які обумовлені недосконалістю “Я” ( 85% );–

розвиток здатності до глибинної рефлексії інфантильних витоків особистісної проблематики ( 78,3% ).

Вищезгадане дозволяє нам пропонувати метод АСПН в якості складника професійної підготовки психологів-практиків.

ВИСНОВКИ

1. Дисертаційне дослідження показало, що серед групових форм психокорекційної роботи бракує методів, орієнтованих на глибиннопсихологічне пізнання психіки, на виявлення інфантильних передумов труднощів спілкування суб’єкта з іншими людьми. Вагомість становлення в Україні психологічної служби та практичної психології пояснюють інтерес дослідників до індивідуальних та групових методів надання психологічної допомоги. Метод АСПН, завдяки своїй глибиннопсихологічній орієнтації та психоаналітичній спроможності окремих методик, розширює можливості психокорекції, переборюючи обмеження соціотренінгу лише соціально-перцептивним рівнем.

2. Аналіз групових форм психокорекційної роботи в контексті різних теоретичних підходів до її організації дозволяє констатувати наявність спільних положень організації та функціонування психокорекційних груп (клімату довіри, прийняття іншого таким, яким є, принципу щирості, емоційної відкритості, відсутності критичних суджень), незалежно від їх теоретичної орієнтації та визначити відмінності у процесуальному аспекті, у механізмах психокорекції та в очікуваних результатах. До спільних характеристик можна віднести: гуманістично орієнтовані принципи роботи; розширення соціально-перцептивної компетентності людини; вагомість групової динаміки як фактору психокорекції; відпрацювання навичок і форм оптимальної поведінки в ситуації спілкування та ін. Відрізняються ці практики орієнтованістю психокорекційних процедур, а саме, СПТ – на соціально-перцептивні процеси; в АСПН – на глибиннопсихологічне пізнання особистісних проблем суб'єкта. Психокорекційна робота в групах АСПН, на відміну від груп соціотренінгу, не обмежується лише виявленням поведінкових стереотипів учасників груп, усвідомленням суб’єктами їх особливостей та оптимізацією навичок соціально-перцептивної взаємодії, а, перш за все, спрямована на об’єктивування характеристик внутрішньої суперечності психіки того чи іншого учасника навчання, а також гармонізацію його свідомої і несвідомої сфер. Робота СПТ зорієнтована на ситуативні “захисти”, психокорекційний же процес АСПН – на об'єктування базових форм психологічних “захистів”, за якими криється суперечність між логікою свідомої та несвідомої сфер.

3. Метод АСПН являє собою діагностико-корекційний процес, завданням якого є розкриття глибиннопсихологічних передумов деструктивних проявів психіки суб’єкта у спілкуванні, усвідомлення яких учасниками навчання є передумовою бажаних психокорекційних змін (зменшення рівня тривожності; розширення самосвідомості завдяки виявленню інфантильних передумов труднощів у спілкуванні; опанування навичок самоаналізу та розуміння глибинних характеристик поведінки інших людей; розширення соціально-перцептивної компетентності шляхом опанування рефлексивних знань та ін.). Цьому передує спонтанність поведінки учасників групового процесу, гуманістично зорієнтовані принципи роботи та процесуальність психодіагностики в групі АСПН, що узгоджується з провідними механізмами психокорекції: позитивною дезінтеграцією та вторинною інтеграцією на більш високому рівні особистісного розвитку.

4. Дослідження дозволило підтвердити основні характеристики механізмів позитивної дезінтеграції психіки та її вторинної інтеграції на більш високому рівні розвитку. До позитивного характеру дезінтеграції можна віднести те, що вона сприяє розширенню самосвідомості суб’єкта, відбувається багаторівнево і на фоні групової інтеграції, слугує передумовою подальшої особистісної інтеграції. Вторинна інтеграція психіки залежить від позитивності процесу дезінтеграції, пов’язаного з виявленням суперечностей між логікою свідомої і несвідомої сфер психіки та від можливостей суб’єкта їх розв’язати. Групова динаміка у процесі АСПН сприяє позитивній дезінтеграції субєктивно інтегрованих структур психіки учасників груп АСПН.

5. Основними методиками, які використовуються у процесі АСПН, є групова дискусія, рольова гра, психодрама, психоаналіз комплексу тематичних психомалюнків. Крім окреслених методик, дисертаційне дослідження виявило важливість використання у процесі АСПН, для забезпечення психокорекційного ефекту, таких інструментальних прийомів, як конфронтація, зіставлення, співпереживання, інтерпретація, реалізація зворотного зв’язку, взаємопідтримка, психодіагностичне спрямування запитань, використання загальноприйнятих ознак і якостей та ін. Процес АСПН передбачає цілісну реалізацію методик та прийомів, вміння керівника доцільно їх використовувати у сприятливий момент психокорекції та забезпечувати гармонійне поєднання однієї діагностико-корекційної методики з іншою.

6. Психокорекційні можливості методу АСПН базуються на спроможності керівника психокорекційної групи, спільно з учасниками навчання, об’єктивувати несвідомі аспекти психіки та проясняти їх системну упорядкованість, пов’язану з логікою несвідомої сфери суб’єкта, а також гармонізувати взаємозв’язки зі сферою свідомого шляхом розширення можливостей учасників навчання у розв’язанні внутрішніх суперечностей. Об’єктивними показниками психокорекції є показники динамічних процесів психіки у напрямку: від суб’єктивно інтегрованих структур психіки до об’єктивно інтегрованих. Останнє сприяє нівелюванню факторів об’єктивної дезінтеграції психіки на фоні суб’єктивної її інтегрованості. Таким чином, дослідження показало, що психокорекційна спроможність методу АСПН забезпечується його глибиннопсихологічною спрямованістю та методичною достатністю інструментальних прийомів пізнання несвідомої сфери в єдності із свідомою сферою.

7. Результати письмового опитування та анкетування учасників навчання свідчать про результативність психокорекційного впливу, який забезпечується методом АСПН. Показниками результативності психокорекційного процесу АСПН є зниження тривожності учасників навчання; зменшення тенденції до викривлення соціально-перцептивної інформації у процесі спілкування; послаблення потреби в автоматизованих “захистах”; розуміння глибиннопсихологічних причин деструктивних взаємин у процесі спілкування; збільшення гнучкості й адаптивності поведінки; розвиток здібностей саморефлексії та децентрації уваги в соціально-перцептивній взаємодії. Виявлено позитивні показники особистісних змін учасників груп АСПН у постгруповий період. Навчання в групі АСПН позитивно впливає на професійну діяльність психологів-практиків. Воно сприяє розвитку їх здатності до рефлексії ілюзорних потреб власного “Я”; нівелює бажання підтверджувати гідність “Я” суб’єктивними способами, відірваними від професійної діяльності; розвиває можливість упереджувати виникнення емоційних переживань, зумовлених амбіційними тенденціями “Я”, розширює сферу самоусвідомлення та обсяг рефлексивних знань.

8. Метод АСПН дозволяє учасникам навчання зрозуміти спрямованість психіки та внесок суб’єкта у прояв деструктивних тенденцій поведінки, причини яких перебувають за межами їх усвідомлення особою. Сутність психокорекції в АСПН полягає у розширенні можливостей самореалізації та досягнення бажаних цілей, в упередженні деструктивної поведінки у спілкуванні з іншими людьми. Психокорекційним результатом застосування методу АСПН є отримана суб’єктом можливість поглибити самоусвідомлення в аспектах ставлення до себе, до інших людей, до перспектив спілкування, до оцінки сенсу свого життя.

Дане дисертаційне дослідження доводить психокорекційну спроможність методу АСПН як глибиннозорієнтованої системи психокорекційного впливу на суб’єкта, здатної оптимізувати його професійні здібності психолога-практика та забезпечити необхідним інструментально-методичним багажем.

Перспективи розвитку наших досліджень у контексті дисертаційної теми “Психокорекційні можливості методу активного соціально-психологічного навчання (на матеріалі підготовки психологів-практиків)” ми вбачаємо у поглибленні вивчення психокорекційної спроможності окремих методичних прийомів АСПН та взаємозв’зків між ними. Заслуговує на окрему увагу дослідження професійних особливостей поведінки керівника групи АСПН у процесі психокорекційного діалогу як провідного інструментарію роботи, результативність якого пов’язана з точністю психодіагностики особистісних проблем суб’єкта.

Основні матеріали дисертації викладено у роботах:

1. Лысенко А.Н., Белая О.Г. Совершенствование коммуникативных способностей старшеклассников // Проблемы обновления содержания общего образования: Материал научно-практической конференции. - Ростов-на-Дону. - 1992. - С.65 - 68.

2. Яценко Т.С., Олійник О.Г. Передумови психокорекційної роботи у процесі активного соціально-психологічного навчання педагога // Психологія / Науково-методичний збірник .- К.: Освіта, 1993. - Випуск 41. - С. 77 - 86.

3. Біла О.Г. Активне соціально-психологічне навчання як форма нетрадиційного експерименту // Реалізуємо Державну національну програму “Освіта”: Міжкафедральний збірник матеріалів науково-дослідної роботи.-Черкаси, ЧДУ ім.Б.Хмельницького. - 1997. - С. 88 - 92.

4. Біла О.Г. Активне соціально-психологічне навчання (АСПН) як групова форма психокорекційної роботи // Методи підготовки фахівців до професійного спілкування: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції.-Черкаси, 1997. - С. 182 - 190.

5. Біла О.Г. Синтетичний аналіз психокорекційної сутності методу АСПН // Педагогіка і психологія професійної освіти. - №3. - 2000. - С. 76 - 84.

6. Біла О.Г. Управління психокорекційним процесом з глибинною орієнтацією // Психологія: Зб.наук.пр.-НПУ ім.М.П.Драгоманова. - Випуск 3 (10). - 2000. - С. 92 - 99.

7. Біла О.Г. Пізнання групової динаміки через психомалюнок “Я і група” // Практична психологія та соціальна робота. - №6. - 2001. - С. 33 - 38.

Анотація

Біла О.Г. Психокорекційні можливості методу активного соціально-психологічного навчання (на матеріалі підготовки психологів-практиків).– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук зі спеціальності 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, Київ, 2002.

У роботі висвітлюються психокорекційні можливості АСПН як методу групової психокорекції та наукового дослідження глибиннопсихологічних передумов деструкцій суб’єкта у спілкуванні.

Доведено, що результативність групової психокорекції за методом АСПН залежить від особливостей процесуальної психодіагностики, пов’язаної з об’єктивуванням несвідомих аспектів психіки, від єдності психодіагностичної та психокорекційної процедур, від урахування керівником групи АСПН групових психокорекційних факторів, а також від забезпечення дієвості провідних механізмів психокорекції (позитивної дезінтеграції та вторинної інтеграції).

Ключові слова: групова психокорекція, АСПН, психокорекційні фактори, провідні механізми управління груповим процесом, процесуальна психодіагностика, несвідоме, психомалюнок, психоаналіз комплексу тематичних малюнків, позитивна дезінтеграція та вторинна інтеграція психіки.

Аннотация

Белая О.Г. Психокоррекционные возможности метода активного социально-психологического обучения (на материале подготовки психологов-

практиков).- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07-педагогическая и возрастная психология,-Институт психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины, Киев, 2002.

Данное диссертационное исследование посвящено психокоррекционным возможностям активного социально-психологического обучения как метода групповой психокоррекции, ориентированного на глубиннопсихологическое познание психики.

Личностная психокоррекция психологов-практиков является необходимым условием их профессионального становления, поэтому подготовка будущих специалистов должна быть ориентирована на исследование и коррекцию их индивидуально-неповторных личностных качеств с учетом понимания глубиннопсихологических феноменов. Показано, что этим требованиям отвечает метод АСПО, разработанный Т.С.Яценко. Своей направленностью на исследование глубиннопсихологических причин деструкций субъекта в общении метод АСПО дополняет социотренинги, ориентированные лишь на социально-перцептивные процессы.

Сравнительный анализ СПТ и АСПО как форм групповой психокоррекционной работы позволяет констатировать их общие характеристики и определить факторы отличия этих практик. Психокоррекционная работа в группах АСПО не ограничивается, как в СПТ, выявлением стереотипов поведения участников групп и формированием новых навыков взаимодействия, а направлена на разрешение внутренней противоречивости психики путем гармонизации ее сфер сознания и бессознательного.

Основными психокоррекционными механизмами метода АСПО, обеспечивающими его психокоррекционную состоятельность, являются позитивная дезинтеграция психики и ее вторичная интеграция на более высоком уровне развития. Позитивность дезинтеграции предусматривает расширение самосознания субъекта, ее многоуровневое проходжение на фоне групповой интеграции, а также обеспечение дальнейшей личностной интеграции. Вторичная интеграция психики зависит от возможностей субъекта разрешить противоречие между логиками осознанной и бессознательной сфер психики. Групповая динамика в АСПО выступает необходимым условием позитивной дезинтеграции субъективно интегрированных структур психики участников обучения, потому ей отводится важная роль в обеспечении психокоррекционных эффектов метода АСПО.

Психокоррекционные возможности метода АСПО основываются на способности руководителя психокоррекционной группы, совместно с участниками обучения, объективировать неосознанные аспекты психики, прояснить их системную упорядоченность, связанную с логикой бессознательного, и гармонизировать осознанную и бессознательную сферы.

Представленные в диссертационном исследовании результаты письменного опроса и анкетирования участников обучения свидетельствуют о психокоррекционной состоятельности метода АСПО. Среди показателей результативности психокоррекционного процесса АСПО отмечены: улучшение эмоционального состояния членов групп, избегание актов искажения ими реальности, ослабление потребности в автоматизированных “защитах”, избавление от фатальной обреченности на деструктивные взаимоотношения, увеличение гибкости и адаптивности их поведения, открытость новому опыту. Выявлено доминирование перспективных личностных изменений участников групп АСПО в период послегрупповой профессиональной деятельности психологов-практиков: развитие способности к рефлексии иллюзорных потребностей собственного “Я”, отказ от желания подтверждать достоинства “Я” и возможность упреждать возникновение эмоциональных переживаний, обусловленных несовершенством “Я”. Использование метода АСПО в процессе подготовки психологов-практиков способствует их личностной психокоррекции, а также усвоению ими методических основ психокоррекционной работы на практике собственного опыта.

Ключевые слова: Групповая психокоррекция, АСПО, психокоррекционные факторы, основные механизмы управления групповым процессом, процессуальная психодиагностика, бессознательное, психорисунок, психоанализ комплекса тематических рисунков, позитивная дезинтеграция и вторичная интеграция психики.

Summary

Bila O.G. The possibilities of psychocorrectional method of active social-psychological education (on a material of the professional training of practical psychologists). - Manuscript.

Dissertation to gain a Condidate degree in psychological scinces, speciality 19.00.07- pedagogical and age psychology- G.S.Kostiuk Institute of Psychology of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2002.

The paper highlights psychocorrectional possibilities of active social- psychosocial education (ASPE) as a method of group psychocorrection and scientific investigation of deep psychosocial preconditions of the individual’s destruction in communication.

The paper claims that the effect of the ASPE based group psychocorrection depends on the unity of psychodiagnostic and psychocorrectional procedures, on the ASPE group leader’s awareness of group psychocorrectional factors and the ensuring of the efficiency of psychocorrection main mechanisms – positive disintegration and secondary integration.

Key words: group psychocorrection, ASPE, psychocorrectional factors, main ways to control the group unconscious, psychodrawing, psychoanalysis of the complex of theme drawings, positive desintegration and secondary integration.