КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БОНДАР ОЛЕКСАНДР ПЕТРОВИЧ

УДК 336.77: 330.567.22

КРЕДИТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ НА СПОЖИВЧІ ПОТРЕБИ

08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат дисертації на здобуття

наукового ступеня кандидата економічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі банківської справи Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник: | кандидат економічних наук, доцент

Лазепко Ігор Михайлович,

Київський національний економічний університет, професор кафедри банківської справи

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, доцент

Білик Марія Дмитрівна,

Київський національний економічний університет, професор кафедри фінансів підприємств і страхової справи;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Бабич Людмила Миколаївна,

Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, завідувач відділом з проблем фінансово-бюджетної політики.

Провідна установа: | Інститут економіки НАН України, відділ фінансово-кредитного регулювання, м. Київ.

Захист відбудеться “ 18 ” жовтня 2002 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02 при Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий “ 17 ” вересня 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.М. Поддєрьогін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі економічного розвитку важливе місце у пошуку шляхів виходу України з кризового стану займає подальше удосконалення форм кредиту, формування ефективної кредитної системи.

Значну роль у задоволенні виникаючих потреб населення, підвищенні його життєвого рівня, забезпеченні соціально-економічного розвитку країни відіграє така форма кредиту, як споживчий кредит, що надається населенню для задоволення різноманітних споживчих потреб.

У перші роки державної незалежності України кредити на споживчі потреби майже не надавались. І хоча зараз кредитні установи та торговельні організації дещо активізували свою діяльність на ринку споживчого кредиту, однак залишається потреба в подальшому дослідженні кредитування населення на споживчі потреби. При цьому слід визначити які фінансові інструменти і механізми для цього слід застосовувати, опрацювати методику кредитування населення на окремі споживчі цілі. Це дозволить, з одного боку, сприяти максимально ефективному задоволенню споживчих потреб населення, а з другого – кредиторам одержати додаткові прибутки.

Теоретичні питання кредитування населення на споживчі потреби досліджені роботах зарубіжних економістів, як Б. Едвардс, Ж. Матук, Е. Рід, П. Роуз, М. Шульте, К.-Д. Якоб; російських – В. Захарова, А. Казімагомедова, О. Лаврушина, Г. Панової, В. Полякова, В.Усоскіна. Безпосередньо для нашої держави важливе теоретичне і практичне значення мають дослідження кредитних відносин, виконані такими українськими вченими В.В. Гончаренком, О.Т. Євтухом, В.Д. Лагутіним, А.М. Морозом, М.Д. Алексієнком, М. І. Савлуком, В.Т. Сусіденком. Проте питання кредитування населення на споживчі потреби в умовах ринкової економіки вимагають подальших досліджень. На особливу увагу заслуговує впровадження нових кредитних продуктів, що надаються населенню України, з врахуванням зарубіжної практики банківських і небанківських кредитно-фінансових установ, а також розвиток ринкової інфраструктури, пов’язаної з наданням споживчих кредитів населенню.

Все це і обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідних робіт Київського національного економічного університету з виконання державної бюджетної теми: "Банківська система України: її становлення та розвиток в перехідний період до ринкової економіки" (номер державної реєстрації 01-96 U023340), що розроблялась кафедрою банківської справи. Особисто автором підготовлений окремий підрозділ, присвячений дослідженню проблем запровадження прогресивних механізмів кредитування населення на споживчі потреби в Україні.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є уточнення окремих теоретичних положень споживчого кредиту, обґрунтування шляхів його розвитку в Україні, удосконалення методики кредитування населення на окремі споживчі потреби. Для досягнення цієї мети нами були поставлені такі задачі:

· дослідити теоретико-методологічні основи споживчого кредиту в умовах ринкової економіки;

· проаналізувати діючу систему кредитування комерційними банками населення на споживчі потреби;

· дослідити основні тенденції споживчого кредитування комерційними банками і небанківськими кредитно-фінансовими установами в умовах сучасної економіки України;

· обґрунтувати необхідність та практичні можливості подальшого розширення споживчого кредиту в Україні;

· обґрунтувати шляхи вдосконалення в умовах перехідної економіки окремих напрямів кредитування населення на споживчі потреби.

Об’єкт дослідження – споживчі кредити, що надаються населенню України та зарубіжних країн різними фінансовими посередниками та державою.

Предметом дослідження виступають кредитні відносини населення з комерційними банками, торговельними організаціями, кредитними спілками та державою з приводу отримання, використання та погашення споживчого кредиту.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод і системний підхід до вивчення умов і можливостей розвитку споживчого кредиту. Для дослідження стану кредитних взаємовідносин комерційних банків, небанківських кредитно-фінансових інститутів та населення використані різноманітні методи, серед яких метод аналізу і синтезу, статистичні, економіко-математичні, техніко-економічні методи.

Дослідження фактичної структури і стану кредитування населення на споживчі потреби комерційними банками ґрунтується, в першу чергу, на даних їх форм звітності № 302.07 та № 316.09, які надаються в Кримське регіональне управління Національного банку України (надалі – КРУ НБУ) та зведені дані по Україні. Важливе значення в процесі дослідження надавалось окремим положенням Законів України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативних документів НБУ. В дослідженні також використані теоретичні і практичні досягнення в банківській сфері України та економічно розвинутих країн світу.

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертації здійснене комплексне дослідження напрямів вдосконалення кредитування населення на споживчі потреби. Наукова новизна та особистий внесок дисертанта сформульовані в конкретних положеннях, що виносяться на захист:

· уточнено коло відносин, що стосуються споживчого кредиту та визначені його межі; розкрито значення споживчого кредиту в сучасному соціально-економічному розвитку України.

· удосконалена класифікація споживчого кредиту, яка може бути покладена в основу кодифікації законодавчої та нормативної бази з питань споживчого кредиту, а також може бути використана в інформаційних системах органів влади і банків;

· розроблено методику і змодельовано порядок визначення кредитоспроможності позичальників-фізичних осіб для використання банками у їх практичній діяльності;

· розроблена методика надання пільгового державного кредиту малозабезпеченим і молодим сім’ям та молодим одиноким громадянам на купівлю (будівництво) житла на основі відшкодування державою частини виплачуваних позичальником процентів; обґрунтована його більш висока ефективність у порівнянні з існуючою системою державного житлового кредитування населення;

· обґрунтовано і розроблено методичне забезпечення надання банками бриджинг-позичок на купівлю нового житла замість старого;

· визначені шляхи впровадження зарубіжного досвіду в практику українських банків надання кредитів із зворотнім ануїтетом домовласникам похилого віку;

· здійснене теоретико-методологічне обґрунтування консорціумної системи кредитування населення, на якій базується діяльність Автоклубу АвтоЗАЗ-DAEWOO компанії "AICE Україна", та визначені шляхи використання при реалізації інших товарів.

Практичне значення отриманих результатів. В цілому отримані в результаті наукового дослідження результати мають прикладне значення і можуть бути використані окремими комерційними банками, кредитними спілками та іншими небанківськими кредитно-фінансовими інститутами з метою збільшення обсягу надання споживчих кредитів і оптимізації їх структури. Основні результати дисертаційної роботи знайшли застосування в діяльності окремих комерційних банків, що підтверджується відповідними довідками. Зокрема, розроблені автором рекомендації з впровадження кредитів із зворотнім ануїтетом прийняті до використання в практичній діяльності Кримської регіональної дирекції ВАТ "Міжнародний комерційний банк" (м. Сімферополь) (довідка № 773 від 22 березня 2002 р.); науково-практичні рекомендації щодо реалізації бриджинг-позичок – КРУ ВАТ "Державний ощадний банк України" (довідка №1228 від 14 березня 2002 р.).

Теоретичні положення, викладені у цій дисертаційній роботі, впроваджені в навчальний процес Кримського економічного інституту Київського національного економічного університету (м. Сімферополь) при підготовці навчально-методичних матеріалів з курсів "Гроші та кредит", "Грошово-кредитні системи", "Банківські операції" (довідка № 627/01 від 10 вересня 2001 р.) і при підготовці навчально-методичних матеріалів з курсу "Гроші та кредит" у навчальний процес Кримської академії природоохоронного та курортного будівництва (м. Сімферополь) (довідка № 771 від 5 червня 2001 р.).

Апробація результатів дослідження. Окремі результати дослідження доповідалися у виступах на науково-практичних конференціях: "Економіка, комп’ютери, освіта" (м. Сімферополь, травень 1995р.); "Міжнародна економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку" (м. Київ, листопад 1999р.); "Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Банківська і фінансово-кредитна системи та їх роль у сучасних умовах" (м. Львів, березень 2000 р.); "Україна в 2000 році: трансформація в ринкову економіку" (м. Сімферополь, жовтень 2000 р.); "Міжнародна економіка і Україна: тенденції розвитку та пріоритети господарської взаємодії" (м. Київ, листопад 2000 р.).

Публікації. За результатами дисертації опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 2,5 д.а., в тому числі 5 статей обсягом 1,25 д.а. надруковані у наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг роботи 214 сторінки друкованого тексту, із них 22 таблиці на 15 сторінках, 18 рисунків на 13 сторінках, 9 додатків на 22 сторінках. Список використаних джерел містить 189 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і основні завдання дисертації, викладено методологічну основу і методи дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення роботи.

Розділ 1 "Сутність споживчого кредиту і його місце в системі кредитних відносин" включає чотири підрозділи. У цьому розділі дисертації уточнено економічну суть, класифікацію, роль споживчого кредиту в умовах ринкової трансформації української економіки та його місце у фінансовому забезпеченні споживчих потреб населення.

Вихідним моментом у дослідженні економічної природи та ролі споживчого кредиту є з’ясування суті споживчих витрат як об’єкту кредитування. Незважаючи на деякі розбіжності в трактуванні сутності споживчих витрат, більшість вітчизняних економістів під споживчими розуміють витрати домашніх господарств на придбання споживчих товарів і послуг для задоволення особистих потреб. Потрібно відмітити, що в зарубіжній економічній літературі до споживчих витрат не відносять витрати домашніх господарств на купівлю житла, вважаючи їх інвестиціями. Ми не можемо цілком погодитися з такою точкою зору, так як будинок чи квартира для її власника, який сам нею користується, є об'єктом споживання (це не стосується тих випадків, коли ці об'єкти використовуються для здачі в оренду з метою отримання доходів). А тому витрати на будівництво чи купівлю житла за своїм призначенням носять споживчий характер, незважаючи на те, що віддача від витрачених коштів буде здійснюватись протягом досить тривалого часу.

Одним з важливих факторів, що впливають на рівень і структуру споживчих витрат, виступає споживчий кредит. Головним спонукальним мотивом, що штовхає людей на користування споживчим кредитом, є потреба в предметах споживання і послугах, яка виникає за нестачі поточних доходів і власних заощаджень. Основними користувачами кредиту виступають чи особи з низькими доходами, чи громадяни, що сподіваються на збільшення своїх доходів.

Споживче кредитування населення почало розвиватися у 20-ті роки ХХ століття в США і одержало широке поширення в перше післявоєнне десятиліття у США, Канаді, Англії, Австралії, із середини 50-х років – у ФРН, Франції, Італії й інших європейських країнах, а трохи пізніше й у Японії під впливом посилення розриву між зростаючими можливостями виробництва й обмеженими рамками платоспроможного попиту населення. Проведений у роботі аналіз показав, що з розвитком суспільства роль споживчого кредиту у покритті споживчих витрат зростає, досягши в даний час відчутних значень у економічно розвинених країнах (від 80% у Франції до 133% річних споживчих витрат у Японії).

Важливе місце у дослідженні кредитних відносин займає питання про сутність кредиту, але в сучасній економічній літературі не існує єдиної думки щодо неї. Незважаючи на спроби деяких авторів пояснити сутність кредиту через відношення допомоги чи ж довіри, у колишній радянській і сучасній українській економічній літературі устоялося розуміння кредиту як економічної категорії. На наш погляд, найбільш точно суть кредиту вітчизняними вченими визначено як економічні відносини між юридичними та фізичними особами і державами з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення і, як правило, з виплатою процента.

У задоволенні потреб населення й у підвищенні його життєвого рівня значну роль відіграє споживчий кредит. Складність внутрішнього змісту споживчого кредиту викликає різноманітні наукові погляди економістів із приводу його сутності. Нами вони згруповані у чотири підходи до сутності споживчого кредиту залежно від його цільової спрямованості: кредитування населення на всі потреби, включаючи виробничі; кредитування населення на придбання споживчих товарів і послуг; кредитування населення на задоволення споживчих потреб, включаючи затрати капітального характеру; кредитування невиробничих витрат.

При визначенні сутності споживчого кредиту, ми вважаємо за необхідне враховувати в його тлумаченні всі необхідні загальні для форм кредиту як економічної категорії характеристики: структуру кредиту, що включає його суб’єкти, об’єкти; основу споживчого кредиту, яка знаходить своє відображення через цільову спрямованість кредиту.

Проведений аналіз на рівні сутнісних відносин споживчого кредиту дозволив нам його визначати у вузькому сенсі, як надання державою, підприємствами, кредитними інститутами і окремими громадянами позичкової вартості (у грошовій, товарній і натуральній формі) населенню для використання її на споживчі потреби на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка, та у широкому сенсі – те ж саме, але не тільки населенню, але й підприємствам (організаціям) для використання на невиробничі витрати.

Споживчий кредит займає властиве тільки йому місце у системі кредитних відносин і в практичній діяльності представлений великою сукупністю різноманітних видів, які можна класифікувати за різними ознаками, у тому числі: за видами кредиторів, видами позичальників, методами погашення, термінами користування, характером кругообігу коштів, ступенем покриття кредитом вартості товарів і послуг, забезпеченням, цільовим спрямуванням, методом сплати відсотків, укрупненими об'єктами і т.д. Звичайно, кожен з них має певні особливості в умовах надання споживчого кредиту, користування ним та погашення.

За видом кредитора основна роль відводиться банківському споживчому кредиту. Обсяги кредитів, що надаються вітчизняними комерційними банками фізичним особам, коливаються навколо 5% від загальної суми кредитних вкладень і на кінець 2001 р. склали 1389 млн. грн., що в 2,6 рази більше, ніж чотири роки тому (табл. 1). Потрібно відмітити стрімке зростання частки кредитів в іноземній валюті серед банківських кредитів фізичним особам (з 6,2% у 1998 р. до 30,6% у 2001 р.). Це обумовлюється, насамперед, значним перевищенням рівня процентних ставок за кредитами у національній валюті у порівнянні з кредитами в іноземній валюті при стабільності валютного курсу гривні.

Таблиця 1

Структура заборгованості за кредитами, що надані комерційними банками фізичним особам в Україні на кінець 2001 р., млн. грн.

Роки | Усього | у тому числі за | Частка кредитів населенню у загальному обсязі наданих кредитів, %

видами валют | строковістю

у націо-нальній | в інозем-ній | коротко-строкові | довгостроко-ві

1998 | 529 | 497 | 33 | 268 | 262 | 5,96

1999 | 686 | 429 | 57 | 407 | 279 | 5,82

2000 | 959 | 814 | 144 | 524 | 434 | 5,01

2001 | 1389 | 964 | 425 | 899 | 490 | 4,99

Розглядаючи функціонування споживчого кредиту в сучасних умовах, необхідно відмітити його значну соціально-економічну роль, що зводиться до

визначення пріоритетних напрямів розвитку й удосконалення діяльності суб'єктів ринку з кредитування населення на споживчі потреби. Позитивне значення споживчого кредиту полягає, насамперед, у більш повному задоволенні потреб населення в промислових товарах, предметах культурно-побутового призначення й послугах, поліпшенні житлових і культурно-побутових умов життя населення, проведенні ефективної демографічної політики держави, прискоренні оборотності коштів торговельних підприємств, розширенні прогресивних форм торгівлі, розвитку виробництва й удосконалення структури виробництва товарів народного споживання, стимулюванні заощаджень населення.

На сучасному етапі споживчий кредит виступає одним із чинників вирішення житлової проблеми шляхом кредитування індивідуального й кооперативного житлового будівництва, купівлі квартир і будинків в особисту власність. Так, у розвинутих країнах частка житлових кредитів у загальному обсязі банківських кредитів складає 30-45 %. Потрібно відмітити відчутну державну підтримку житлового кредитування через механізм важелів й процедур, що сприяють вступу у право власності на житло. Це – надання державою прямих субсидій чи премій; зменшення оподатковуваного доходу позичальника на суму відсотків по позичці; штучне зниження вартості позички шляхом часткової виплати державою відсотків за користування нею тощо. Наприклад, різного роду субсидії у загальному обсязі житлових кредитів у Франції склали 32%, у США – 29,8%, у Німеччині – 28%.

В Україні за сучасних умов важлива державна підтримка даного виду кредиту шляхом надання пільгових державних кредитів членам житлово-будівельних кооперативів та індивідуальним позичальникам, створення податкових стимулів для кредитних інститутів, що займаються даним кредитуванням, створення інфраструктури іпотечного кредиту й інші заходи.

Розділ 2 "Аналіз стану кредитування населення на споживчі потреби в Україні" включає чотири параграфи та присвячений аналізу системи і стану банківського кредитування населення на інвестиційні і поточні потреби та дослідженню кредитування населення небанківськими кредитними установами.

В колишньому СРСР поступово склалась система кредитування населення на споживчі потреби, але у перші роки після завоювання Україною своєї державної незалежності вона була зруйнована. Тому її почали створювати заново.

В сучасній економічній теорії під системою банківського кредитування на споживчі потреби розуміється сукупність норм, правил, організаційно-технічних прийомів і дій, за допомогою яких відбувається видача і погашення споживчих кредитів. Проведене нами дослідження української і зарубіжної банківської практики показало, що в інтересах посилення банківського контролю в процесі кредитування населення доцільно використовувати всю сукупність елементів системи банківського кредитування, викладених на практиці формалізовано у відповідних внутрішньобанківських документах.

Аналіз структури сукупної заборгованості за кредитами, виданими фізичним особам банківськими установами Криму, у цілому виявив відносно незначну частку проблемних кредитів (близько 10%), що пояснюється переважним кредитуванням комерційними банками своїх працівників. У той же час банки, що безпосередньо кредитують населення, мають істотну частку проблемних кредитів. Одним із основних інструментів захисту від кредитного ризику є аналіз кредитоспроможності позичальника. Для покращення роботи вітчизняних банків у цьому напрямі в роботі теоретично обґрунтована модель визначення кредитоспроможності індивідуальних позичальників, яка включає правову та економічну (в тому числі особистісну і матеріальну) кредитоспроможність. Зазначено, що додержання позичальником правової та особистісної кредитоспроможності є необхідною умовою надання банком йому кредиту.

Як свідчить практика, українські банки надають недостатньо уваги об'єкту кредитування на споживчі потреби, що представляє собою конкретний вид товарно-матеріальних цінностей чи витрат споживчого характеру, під які надається позичка. На нашу думку, беручи до уваги сфери використання кредиту в кругообігу коштів населення й існуючу систему бухгалтерського обліку, вітчизняним комерційним банкам варто виділяти наступні два укрупнених об'єкти споживчого кредитування населення: на інвестиційні потреби та на поточні потреби. Кредити на інвестиційні потреби зазвичай носять довгостроковий характер і, зазвичай, зв'язані з придбанням, будівництвом, реконструкцією об'єктів нерухомості. Кредити на поточні потреби включають позички на невідкладні потреби, на придбання товарів і послуг, за пластиковими картками, під цінні папери і т.д.

Більшість вітчизняних комерційних банків кредитуванням населення на інвестиційні потреби не займається, оскільки мають незначні довгострокові ресурси, відбувається знецінення вкладених у такі кредити ресурсів через інфляцію, а також загальні суми кредитів незначні, а турбот з оформленням і поверненням виникає безліч. Це підтверджує й проведений нами аналіз довгострокового кредитування комерційним банками фізичних осіб у Криму. На початок 2002 р. тільки 14 з 22 банківських установ Криму надавали вказані кредити. Причому, більшість банків видає довгострокові позички тільки своїм службовцям. У цілому ж, з 1.04.1998 р. по 1.01.2002 р. спостерігається різкий ріст обсягів довгострокових позичок населенню (у 10 разів), оскільки база була дуже мала, до того ж стало недостатньо надійних клієнтів серед юридичних осіб. Така тенденція була забезпечена в основному за рахунок самостійних кримських банків (у 55,9 рази), причому їх частка за цей період зросла з 15,3% до 85,0%, що пояснюється, насамперед, необхідністю формування розміру капіталу банків у відповідності з вимогами НБУ.

Сукупна видача кредитів населенню на інвестиційні потреби самостійних кримських банків на 1.01.2002 р. досягла 17886312 грн., причому 82,21% загальних вкладень припадає на АКБ "Морський". Результати аналізу на прикладі Автономної республіки Крим підтвердили зрослу роль регіональних банків у кредитуванні населення на інвестиційні потреби. Разом з тим, звертає на себе увагу той факт, що АППБ "Аваль" та колишні державні банки – "Укрсоцбанк" і "Промінвестбанк" – поступово відтісняють Ощадбанк із лідируючих позицій у даному виді кредитування.

В розділі проведений порівняльний аналіз умов і порядку видачі кредитів населенню на інвестиційні потреби банківськими установами Криму. Відзначається невеликий термін кредитування, складність процесу надання кредитів, жорсткі вимоги до забезпечення, незначні розміри кредитів, малий перелік кредитних продуктів. Як правило, видача кредитів приватним особам на будівництво чи купівлю будинків, квартир, будівель здійснюється під заставу іншого майна. Ці недоліки пояснюються, передусім, низькою платоспроможністю позичальників-приватних осіб, недостатнім досвідом роботи і відсутністю в банків довгострокових пасивів, недосконалістю механізму іпотеки в Україні. Настільки жорсткі умови унеможливлюють для більшості населення одержання більш-менш великих кредитів, необхідних для будівництва чи купівлі житла.

Заслуговує на увагу досвід роботи з житлового кредитування населення АКБ "Аркада" у співпраці з холдинговою компанією "Київміськбуд". Зараз розмір кредиту складає 40–60% поточної ціни житла, а максимальний термін – 30 років (у більшості кримських банків максимальний термін такого кредиту складає 2–3 роки), що робить доступним придбання житла в кредит для середнього класу. За період з 1998 р. по 2000 р. АКБ "Аркада" видано довгострокових кредитів на купівлю житла на суму більш ніж 60 млн. грн. Можливість подібного кредитування була забезпечена, насамперед, залученням недорогих приватних інвестицій за рахунок системи накопичувальних квадратних метрів житла й емісії дисконтних облігацій. Мобілізовані таким чином кошти направлялися на будівництво житлових будинків Київміськбудом.

Аналіз наданих кримськими банківськими установами короткострокових кредитів фізичним особам, основу яких складають позички на поточні потреби, засвідчив значне зростання обсягів позичкової заборгованості – з 8999,2 тис. грн. на 1.01.1999 р. до 34253,2 тис. грн. на 1.01.2002 р. Причому, із 22 банків, що працювали у Криму станом на цю дату, 21 банк займався короткостроковим кредитуванням населення і тільки 11 з них зуміли забезпечити ріст кредитних вкладень. Лідером є КРУ Приватбанку, яке на 1.01.2002 р. видало короткострокових кредитів населенню на суму 16343,5 тис. грн., що складає 47,71% відповідних кредитів в Криму.

Подібна ситуація спостерігається у кредитуванні населення на поточні потреби самостійними кримськими банками. Так, за період з початку 1999 р. до початку 2002 р. дані кредитні вкладення зросли в 2,1 разів і досягли 12496,9 тис. грн., з яких 59,9% припадає на Об’єднаний комерційний банк. Правда, основними позичальниками цього банку за даними кредитами виступають його ж працівники. Загалом, зрушення на краще в кредитуванні населення на поточні потреби банками Криму спостерігаються з 2000 р., що пояснюється, передусім, покращанням соціального і економічного становища у країні, збільшенням платоспроможності населення, орієнтацією деяких банків на перспективний ринок обслуговування фізичних осіб.

Серед банківських кредитів населенню на поточні потреби важливе місце займають позички на придбання товарів широкого споживання. Об'єктами кредитування в основному виступають транспортні засоби, побутова техніка, меблі і т.д. В основі визначення розміру кредиту на купівлю споживчих товарів лежать вартість об'єкта кредитування, платоспроможність позичальника і вартість забезпечення. Необхідно відзначити, що вітчизняні комерційні банки, на відміну від закордонних, у практиці кредитування індивідуальних позичальників на придбання споживчих товарів тривалого користування недостатньо використовують співробітництво з торговельними підприємствами, що дозволило б істотно збільшити обсяг наданих позичок.

Кредити за овердрафтом в Україні відносяться до розряду нових банківських продуктів, що надаються клієнтам вітчизняними банками. Незважаючи на очевидні переваги овердрафту, практика кредитування фізичних осіб у Криму свідчить про вкрай недостатнє його використання банківськими установами, що викликано, перш за все, нерозвиненістю безготівкових розрахунків населення і недостатніми розмірами їх вкладів у банках.

До розряду перспективних відносяться кредити на основі пластикових карток. Поки що обсяг виданих за ними кредитів украй незначний, хоч в 2001 р. банки значно активізували діяльність у цьому напрямі. Лідерами на ринку є Приватбанк, який за станом на 1.01.2002 р. емітував більше 821 тис. платіжних карток Visa і Europaу. До основних факторів, що стримують розвиток кредитування за допомогою кредитних карток в Україні, відносяться: високі комісійні і тарифи комерційних банків за обслуговування; жорсткі вимоги банків до кредитоспроможності позичальників і умов кредитів; низька платоспроможність населення; нерозвиненість інфраструктури ринку пластикових карток; наявність спеціального забезпечення у вигляді депонування коштів клієнтів. Вирішення названих проблем буде сприяти ширшому застосуванню пластикових карток при кредитуванні населення на споживчі потреби в Україні.

У зв'язку з низькою платоспроможністю основної частини населення, зростанням конкуренції у банківській сфері актуальними для вітчизняних комерційних банків є такі нетрадиційні види кредитів на поточні потреби, як кредити під заставу цінностей, представлених переважно виробами з дорогоцінних металів, котрі банками приймаються як брухт. У роботі досліджено порядок кредитування під заставу майна у вигляді брухту дорогоцінних металів, здійснюваного Кримською дирекцією Укрсоцбанку в співпраці з КРУ НБУ. На Укрсоцбанк покладено організацію роботи з позичальником, надання кредиту, контроль за його погашенням, збереження застави. КРУ НБУ здійснює експертизу брухту дорогоцінних металів, а у випадку несвоєчасного повернення кредиту – реалізацію застави за дорученням кредитора. Практика підтвердила доцільність надання даного кредиту. Але, на наш погляд, він має ряд недоліків. Передусім те, що вартість забезпечення, яка обумовлена ціною брухту виробів з дорогоцінних металів, істотно нижча від його ринкової вартості. Усунути цей недолік могло б співробітництво банку з яким-небудь ювелірним магазином, котрий зміг би спочатку оцінити майно за ринковою вартістю виробу, а не брухту, та у випадку несвоєчасного погашення кредиту – реалізувати його.

У кредитуванні населення на споживчі потреби в Україні зростаючу роль займають такі небанківські кредитні установи, як ломбарди і, особливо, кредитні спілки. В останні роки спостерігається різке зростання кількості кредитних спілок. Так, якщо на кінець 1999 р. кількість зареєстрованих кредитних спілок склала 390, то на кінець 2000 р. вона зросла до 601. Правда, з них реально діяли тільки 374.

Проведений у роботі аналіз показав, що сукупний капітал кримських кредитних спілок з кінця 1995 р. по початок 2001 р. збільшився у 1348 разів – з 2648,4 грн. до 3570423,4 грн. При цьому кредитні вкладення виросли в 2521 разів – з 1316,9 грн. до 3320243,0 грн. Більш високі темпи росту виданих кредитів у порівнянні з ростом капіталів пояснюються бажанням кредитних спілок продуктивніше використовувати наявні ресурси. Так, частка кредитів у структурі капіталу кредитних спілок на початок 2001 р. склала 92,99 %, що говорить про дуже ризиковану кредитну політику кримських кредитних спілок.

За період, що аналізується, найбільша активність громадян щодо створення кредитних спілок у Криму спостерігалася у 1998 р., що, на наш погляд, пов'язано з посиленням активності міжнародних організацій, які надають допомогу щодо розвитку кримських кредитних спілок, а також звільнення з травня 1997 р. від оподатковування фінансових результатів їхньої діяльності.

Також відзначаються наступні особливості діяльності кримських кредитних спілок: кредити переважно носять короткостроковий характер і спрямовані в основному на задоволення поточних потреб позичальників; недостатня законодавча урегульованість, діяльність багатьох спілок має дуже сумнівний відтінок або відсутня зовсім.

Розділ 3 "Шляхи вдосконалення та подальшого розвитку споживчого кредиту в Україні" містить три параграфи, в яких розглядається можливість вдосконалення кредитування населення на споживчі потреби з боку держави, комерційних банків та небанківських кредитних установ.

Зараз в нашій державі назріла об’єктивна необхідність відновлення споживчого кредиту. Краще задоволення споживчих витрат населення багато в чому обумовлюється зростанням обсягів надання споживчого кредиту, що і спостерігається в розвинутих країнах. В нашій країні, як показав проведений аналіз, переважання до 2000 р. сум платежів з погашення споживчого кредиту над сумами його надання призвело до ситуації, коли він не тільки не сприяв зростанню споживчих витрат, а навіть безпосередньо зменшував їх обсяг. Це негативно впливало як на рівень життя населення, так і на виробництво споживчих товарів й інші важливі показники розвитку економіки. З 2000 р. ситуація почала змінюватись на краще і вимагає подальшого закріплення

Негативна ситуація в Україні склалася стосовно забезпечення населення житлом. Певною мірою це обумовлюється мізерними обсягами та незначним різноманіттям видів кредитів населенню на купівлю, будівництво, реконструкцію житла, які надаються державою, комерційними банками і небанківськими кредитними установами. Свою лепту внесли і недоліки в чинному законодавчому забезпеченні іпотечного кредитування. Зроблено висновок, що з двох основних моделей організації вторинного іпотечного кредитування ближче до умов України буде німецька модель, ніж американська. Подолання існуючих перешкод організації вторинного ринку іпотеки за зразком німецької моделі можливо шляхом: створення законодавчих основ діяльності іпотечних банків; забезпечення високої надійності цінних паперів, що випускаються кредитними інститутами під забезпечення нерухомістю; гарантування захисту прав вторинних інвесторів; створення НБУ та Асоціацією українських банків методико-інформаційного забезпечення роботи банків з іпотечного кредитування шляхом розроблення нормативних матеріалів, проведення семінарів, конференцій; прийняття державної програми підтримки вторинного іпотечного ринку.

В Україні існують державні програми з кредитування населення на будівництво житла та покращення житлових умов. Це – кредити молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла; на індивідуальне житлове будівництво для депортованих осіб, які повернулися в Україну на постійне проживання; індивідуальним забудовникам житла на селі; на нове будівництво та відновлення житла і надвірних споруд для жителів Закарпатської області, які постраждали внаслідок стихійного лиха. Аналіз їх реалізації на практиці виявив цілий ряд проблем. Для їх вирішення необхідно: збільшити обсяги надаваних кредитів; забезпечити гласність про діяльність та результати роботи державних органів, які займаються розподілом кредитів; використовувати в ролі кредитних ресурсів не тільки кошти бюджетів, а й інших джерел, насамперед, кошти комерційних банків; впровадити нові види кредитів.

Обґрунтовані пропозиції з запровадження нового виду пільгового банківського кредиту для малозабезпечених верств населення, особливо молодих сімей та одиноких молодих громадян, на будівництво і купівлю житла з частковою компенсацією процентів за рахунок бюджетних коштів. Процентну ставка доцільно встановлювати на рівні дохідності за річними державними зобов’язаннями плюс 5–8% річних. При цьому 10% мають сплачуватись позичальником, а решта – державою. Можна виділити наступні переваги запропонованого нами та діючого порядку пільгового кредитування молодих сімей: більш висока ефективність з точки зору реальних витрат держави, що підтверджується зробленими розрахунками; економія коштів державного бюджету, що дозволить збільшити обсяги цих кредитів; можливість залучення позабюджетних коштів; зменшення ризику неповернення кредиту; ширше територіальне охоплення населення зазначеними кредитами, що дозволить забезпечити вільніший доступ населення до кредитів; інформаційна підтримка кредитування, яка забезпечена зацікавленістю комерційних банків, що беруть участь у кредитуванні; скорочення бюрократизму при розподілі кредитних ресурсів; прийняття більш об'єктивного рішення про кредитування, що позитивно позначиться на відношенні населення до системи пільгового споживчого кредиту; збільшення заощаджень населення у банківській системі, що може бути обумовлено запровадженням обов'язкового попереднього нагромадження в банку-кредиторі визначеної частки загальної суми вартості купівлі чи будівництва житла.

Як засіб мінімізації кредитного ризику в роботі розглянуті методичні аспекти розрахунку кредитного ліміту за пластиковими картками. Ця методика дозволяє прийняти об’єктивне рішення про надання на особисту пластикову картку кредиту з встановленням ліміту кредитування, який залежить від величини кредитного ризику, розрахованого за методом скорингу, та середнього кредитового обороту за картковим рахунком.

Іншим напрямом вдосконалення банківського кредитування населення на споживчі потреби є розробка і надання нових кредитних продуктів фізичним особам. Зараз в Україні існує потреба у впровадженні вітчизняними банками кредитування населення на умовах бриджинг-позичок, які є кредитами на купівлю нового житла замість старого. В дисертаційній роботі обґрунтована необхідність і пропонується типова технологічна процедура та типове положення про бриджинг-позички, які пройшли апробацію в КРУ ВАТ "Державний ощадний банк України".

Суттєві потенційні можливості для широкого впровадження в умовах сучасної української дійсності має кредит із зворотнім ануїтетом, що надається літнім домовласникам у виді щомісячних постійних платежів протягом усього терміну дії кредитного договору під заставу нерухомості. Потреба у даних кредитах в нашій країні зумовлюється наступними міркуваннями: як правило, літні домовласники живуть за рахунок мізерних доходів, яких недостатньо для фінансування їх насущних потреб; в свою чергу, ця група населення за своє життя накопичує достатньо майна, яке їм не буде потрібне після смерті; видача кредиту невеликими рівномірними платежами дуже зручна для такої категорії позичальників; для банківських установ цей кредит відрізняється достатньою забезпеченістю; дуже часто нужденність літніх людей штовхає їх брати позички в лихварів під заставу своєї нерухомості, сплачуючи дуже високі проценти та несучи ризик можливого шахрайства.

Запропонована методика визначення загального розміру кредиту із зворотнім ануїтетом та постійних платежів, з допомогою яких він надходить до позичальника. Зокрема, розмір річного платежу кредитора позичальнику розраховується за формулою:

,

де S – нарощена сума;

R – член постійної ренти (розмір річного платежу);

m – число разів нарахувань процентів (число платежів) за рік;

j – річна номінальна ставка складних процентів;

n – термін ренти в роках.

Основна сума заборгованості за кредитом (Sосз) складає величину: Sосз=R*n, Розмір нарахованих відсотків (Sв) розраховується як різниця між нарощеною сумою та основною заборгованістю: Sв=S-Sосз.

Запропоноване в дисертаційній роботі методологічне забезпечення консорціумної системи взаємного кредитування та проведений аналіз діяльності системи Автоклуб компанії "AICE Україна" і польської системи AUTOSYSTEM-DAEWOO включає пропозиції щодо подальшого її розвитку в Україні шляхом: створення законодавчого забезпечення консорціумної системи продаж; віднесення установ, котрі організовують подібні системи, до розряду фінансово-кредитних, що дозволить забезпечити підвищений контроль за їх діяльністю; використання консорціумної системи при продажі товарів побутового призначення, особливо меблів, холодильників, телевізорів, пральних машин і продажі недорогих автомобілів, на які спостерігається стійкий попит і до яких в першу чергу відносяться автомобілі російської марки ВАЗ.

Ще одним напрямом вдосконалення небанківського споживчого кредитування населення є створення необхідного законодавчого і нормативного середовища діяльності кредитних спілок на кооперативній основі. Прийняттям Закону України "Про кредитні спілки" удалося поліпшити ситуацію у цьому напрямі. Однак цього недостатньо. Потрібно забезпечити тісне співробітництво спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг з Національною асоціацією кредитних спілок України як саморегулюючою організацією кредитних спілок; встановити нормативи ризику діяльності кредитних спілок, серед яких можуть бути норматив співвідношення власних коштів і активів, який повинен складати не менше 6%, та норматив інвестування, що обмежує вкладення кредитної спілки в державні цінні папери на рівні близько 20% від розміру активів; дозволити кредитним спілкам виконувати більш широкий перелік операцій, особливо щодо розрахункового обслуговування й придбання для своїх членів товарів і будівництва житла, як це робиться в країнах з розвинутою ринковою економікою.

ВИСНОВКИ

Результатом дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі з кредитування населення на споживчі потреби. Отримані результати свідчать про досягнення поставленої мети і завдань дослідження та дають підставу сформулювати наступні узагальнюючі висновки:

1. На основі існуючих теоретичних положень і методологічних аспектів нами визначено поняття споживчого кредиту у вузькому сенсі, як надання державою, підприємствами, кредитними інститутами і окремими громадянами позичкової вартості (у натуральній, товарній і грошовій формах) населенню для використання її на споживчі потреби на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка, та у широкому сенсі – те ж саме, але не тільки населенню, а й підприємствам (організаціям) для використання на невиробничі витрати, тобто на будівництво і утримання житлових будинків, баз відпочинку, стадіонів і т.ін.

2. Для цілей кодифікації законодавчих та нормативних актів і створення довідково-інформаційних систем розроблена класифікація споживчого кредиту.

3. Проведений аналіз стану кредитування комерційними банками населення на споживчі потреби виявив ряд особливостей проблемного характеру. На жаль, до цього часу кредити населенню не займають значного місця в кредитних вкладеннях банків, комерційні банки ще не мають цілісної системи споживчого кредитування. Багато кредитів надається