ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. В.В. ДОКУЧАЄВА

БОНДАР ОЛЕНА СТАНІСЛАВІВНА

УДК 631.16 : [658.115]

ФОРМУВАННЯ, ТЕНДЕНЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО АГРАРНОГО РИНКУ

08.07.02 – Економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Харків – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Білоцерківському державному аграрному університеті, Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

АМОСОВ Олег Юрійович,

Харківський регіональний інститут УАДУ при Президентові України,

заступник директора

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

АМБРОСОВ Володимир Якович,

Харківського відділу науково-виробничих формувань

Інституту аграрної економіки УААН, м. Київ,

завідувач відділу;

кандидат економічних наук, доцент

ЛАТИНІН Микола Анатолійович –

інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, м. Харків, заступник директора.

Провідна установа: Полтавська аграрна академія,

кафедра економіки і маркетингу, м. Полтава.

Захист відбудеться „ 20 ” березня 2002 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 в Харківському державному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харківська область, Харківський район, Комуніст -1, учбове містечко ХДАУ, корпус 1, ауд. 213.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харківська область, Харківський район, Комуніст 1, учбове містечко ХДАУ, корпус 1.

Автореферат розісланий „ 4 ” лютого 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.В. Македонський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Регіональний аграрний ринок сьогодні – це економічна система, де ринковий механізм (ціна, попит, пропозиція) стає основним засобом координації в сфері виробництва товарів та розподілу їх між споживачами на території регіону. Формування регіональних аграрних ринків відбувається на різних рівнях: місцевому, районному, обласному і т. д. Важливою характерною рисою формування ринкового механізму при цьому є багатоукладність економіки, що обумовлює розвиток у перехідний період різних організаційно-правових форм господарювання і необхідність реформування земельних відносин з урахуванням специфіки окремих регіонів. У ході реалізації аграрної реформи в Україні в процесі реорганізації колективних сільськогосподарських підприємств відзначається масове становлення різних сільськогосподарських формувань на приватній основі. Зокрема набули поширення виробничі кооперативи, товариства з обмеженою відповідальністю, приватно-орендні, селянські (фермерські) господарства та ін. На регіональному рівні постають питання забезпечення їх матеріально-технічними ресурсами, збуту і переробки вирощеної продукції, використання об’єктів виробничої інфраструктури. Враховуючи складність сільськогосподарського виробництва, приватні товаровиробники не можуть одночасно достатньо приділяти уваги виробництву, комерційній діяльності, пошуку й придбанню ресурсів та послуг за прийнятними цінами.

Необхідно відзначити, що перехід до ринку в умовах регіону пов'язаний з певними труднощами: недостатньо глибоко обґрунтована теоретична база формування регіонального агропродовольчого ринку, немає цілісності економічного простору, не вистачає практичного досвіду підприємливості, слаборозвинута ринкова інфраструктура.

Значущість дослідження цих питань полягає у необхідності визначення тенденцій та закономірностей формування місцевого аграрного ринку та стабілізації розвитку і підвищення ефективності аграрного виробництва на рівні регіону. Важливість і необхідність вирішення цього складного питання обумовили вибір і характеризують актуальність теми дослідження.

Внаслідок невмілого реформування та відставання практичних заходів від реформ, різко погіршилося матеріально-технічне забезпечення господарств, зменшилися обсяги виробництва в аграрному секторі, послабилась нееквівалентність обміну між містом і селом, що призвело до загострення соціально-економічної ситуації на селі. Стан зайнятості сільського населення взагалі став критичним.

В останні роки намітилося поліпшення ситуації. Це пов’язано з прийнятим 12 червня 1997 року Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні". Прийняття і введення в дію цього Закону стало логічним кроком в реалізації положень Конституції щодо впровадження нових і реформування старих владних інституцій. У новому Законі вперше чітко зафіксовано, що первинним суб‘єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, міста, вона також є складовою частиною місцевого самоврядування. У Законі розширено права членів територіальної громади у вирішенні питань місцевого самоврядування - шляхом запровадження місцевих ініціатив та громадських слухань. Позитивним і новим є положення, яке передбачає можливість прийняття статуту територіальної громади. У Законі чітко й однозначно визначено, що обмеження прав територіальної громади на місцеве самоврядування може бути застосовано лише в двох конкретних випадках - в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Це дає можливість формування аграрного ринку на рівні окремого регіону. Але дії місцевих органів влади мають обмежений характер в зв’язку з тим, що не прийняті такі важливі Закони України, як Закон "Про ціни і ціноутворення в агробізнесі" та "Про податки і збори з сільськогосподарських товаровиробників". Не прийнята також на державному рівні концепція аграрної політики України, яка повинна стати стратегією у розвитку сільськогосподарського виробництва, збалансувати інтереси селян, регіонів й держави, визначити роль і місце регіонального агропромислового комплексу в ринковій трансформації економічної системи країни.

Сьогодні замість монопольної державної власності і жорстко регламентованих виробничих відносин колгоспно-радгоспної системи створюються нові організаційні форми господарювання з наданням пріоритетності приватній та комунальній формам власності. Стара централізована система управління виробництвом не була зорієнтована на регіон, а нова ще тільки формується. Ситуацію ускладнює ще й нестабільна державна політика щодо сільського господарства. Ступінь довіри товаровиробників сільськогосподарської продукції до держави низький. Держава не може бути їхнім гарантом і належить до найбільш ненадійних партнерів, однак і регіон ще не досягнув належного рівня розвитку.

Падіння рівня життя людей призвело до підвищеного попиту на порівняно дешеві молоко, м’ясні субпродукти, інші сільськогосподарські продукти та продукти їх переробки. На місцевому ринку це забезпечується через низькі транспортні витрати та економію ресурсів на зберіганні. Особливістю регіонального ринку є необхідність безперебійного забезпечення населення продуктами харчування щоденного попиту.

В період промислового спаду, коли існує від’ємне сальдо в зовнішній торгівлі, сільськогосподарські продукти та продукти їхньої переробки займають значну частину потенційних можливостей в експорті України в прикордонних регіонах.

Дослідження проблем формування місцевих регіональних ринків мали відповідне відображення в наукових працях відомих учених-економістів – В.Я. Амбросова, О.Ю. Амосова, М.Т. Білухи, В.І. Бойка, Т.В. Голікова, В.К. Горкавого, М.Я. Дем’яненка, Друрі К., В. Коломойцева, Н.Н. Колосовського, В. Кузнєцова, В.П. Мартьянова, М.Ф. Огійчука, О.М. Онищенко, М.З. Пізенгольця, П.Т. Саблука, Г.В. Савицької, В.Д. Савченка, В.К. Савчука, В.Я.Соколова, М.Ф. Соловйова, Є.С. Стоянової, Л.К. Сука, О.М. Шпичака, М.Чумаченько та інших вчених.

Однак, сучасний стан переходу до ринкової економіки вимагає комплексного підходу до вирішення даної проблеми, а саме: у взаємозв’язку з визначенням пріоритетів у формуванні регіональних ринків. Недостатньо вивченими є також окремі питання розвитку диверсифікаційних тенденцій на територіальних аграрних ринках і організації спільних підприємств з виробництва і переробки сільськогосподарської продукції.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках досліджень кафедри організації виробництва і зовнішньоекономічної діяльності підприємств АПК БДАУ на тему „Розробити механізм пристосування агробізнесу України до світового конкурентного середовища з метою стимулювання експорту продукції АПК” (№ ДР 1/14) та кафедри економіки і бізнесу БДАУ на ініціативну тему „Шляхи підвищення економічної ефективності сільського господарства і АПК” по розділу 1.1 „Розробка шляхів підвищення ефективності господарської комерційної діяльності сільськогосподарських підприємств”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вивчення закономірностей формування територіального аграрного ринку, вплив його на виробництво і переробку сільськогосподарської продукції на рівні регіону, забезпечення населення продуктами харчування, розробка й обґрунтування напрямів стабілізації місцевого продовольчого ринку, створення сприятливого соціально-орієнтованого середовища для подальшого його розвитку та ефективного функціонування.

Реалізація мети передбачала вирішення наступних завдань:

· опрацювати теоретико-економічні основи формування і функціонування територіального аграрного ринку;

· здійснити оцінку споживання сільськогосподарської продукції населенням регіону і виявити відповідність фактичного споживання нормативному;

· проаналізувати діяльність різних за укладом агроформувань регіонального агропромислового комплексу та підприємств харчової промисловості з виробництва та переробки сільськогосподарської продукції на регіональному ринку;

· обґрунтувати основні напрями подальшої діяльності агроформувань та підвищення ефективності виробництва з врахуванням тенденцій розвитку регіонального ринку;

· проаналізувати стан інфраструктури ринку сільськогосподарської продукції та обґрунтувати перспективи її розвитку на регіональному рівні;

· визначити та обґрунтувати виробничі типи кооперативів і їх параметри;

· дати оцінку впливу регіонального ринку на економічну діяльність сільськогосподарських підприємств суспільного та приватного сектора;

· розробити пропозиції щодо функціонування і розвитку регіонального аграрного ринку.

Методи і методика дослідження. Теоретичною і методоло-гічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, основні положення економічної теорії та ринкової економіки, а також законодавчі акти Верховної Ради України, рішення Кабінету Міністрів та Укази Президента України стосовно реформування агропромислового комплексу та формування територіального аграрного ринку, а також праці вітчизняних і зарубіжних вчених.

У процесі вирішення поставлених у роботі завдань використовувались відповідні методи дослідження: системного аналізу, абстрактно логічний, монографічний, розрахунково-конструктивний, економіко-статистичний, кореляційний, графічний. Для обробки статистичного й фактичного матеріалів застосовувалась сучасна електронно-обчислювальна техніка.

Предмет і об'єкт дослідження. Об’єктом дослідження є діяльність сільськогосподарських і переробних підприємств, які формують територіальний аграрний ринок межах Білоцерківського району Київської області.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та прикладні аспекти проблеми формування територіального аграрного ринку, система відносин у сфері виробництва, розподілу і споживання сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки у регіоні. Інформаційною базою досліджень є статистичні дані з розвитку сільського господарства, річні звіти колективних, приватних та державних сільськогосподарських підприємств району, дані первинного обліку.

Наукова новизна одержаних результатів. До результатів дисертаційного дослідження, які мають характер наукової новизни, належать:

· доповнено і уточнено деякі теоретичні положення теорії формування територіальних аграрних ринків та виділені місцеві ринки;

· визначено місце регіональних та місцевих ринків у системі аграрних ринків, як таких, де в повній мірі функціонує механізм конкуренції, попиту і пропозиції;

· встановлено особливості механізму функціонування регіонального та місцевого аграрного ринків;

· оцінено стан регіональних і місцевих аграрних ринків в Україні та Київській області;

· визначено основні умови та закономірності формування місцевого ринку;

· досліджено пріоритети розвитку аграрного сектора Київського регіону в умовах подолання аграрної кризи та визначено вплив їх реалізації на ефективність сільськогосподарського виробництва;

· визначено провідний вплив аграрного підприємництва на економічний розвиток регіону.

На захист виносяться такі основні положення:

·

·

·

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані для розробки стратегії економічного розвитку територіальних аграрних ринків регіону, формування ринку продовольчої продукції на місцевому рівні, розвитку інтеграційних процесів і кооперації, створення переробних підприємств на селі.

Впровадження результатів дослідження відбувалося шляхом передачі державним органам відповідних наукових розробок, пропозицій із питань формування регіонального ринку продовольчої продукції, що підтверджується документально.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою автора. З урахуванням особливостей перехідної економіки вперше проведено комплексне дослідження всіх складових територіального аграрного ринку (виробництво, переробка і споживання) Білоцерківського району Київської області. Наукові розробки сприятимуть забезпеченню його ефективного функціонування. Основні висновки дисертації є результатом особистої дослідної діяльності здобувача.

Всі статті, в яких розроблено методичні положення і викладено результати досліджень за темою дисертаційної роботи, опубліковані автором одноосібно.

Основні положення дисертації доповідалися і були опубліковані в матеріалах міжнародної конференції “Новації у прикладних дослідженнях та навчальних планах з економіки сільського господарства і продовольства” (Програма Tempus-Tacis проект “AGFED”, Білоцерківський державний аграрний університет, 2000 р.), всеукраїнської науково-методичної конференції “Комп’ютерне моделювання та інформаційні технології в освітній діяльності” (Криворізький державний педагогічний інститут, 1999 р.), науково-практичної конференції “Вчені Білоцерківського державного сільськогосподарського інституту - виробництву” (Біла Церква, 1996 р.). та в тезах доповідей науково-практичної конференції “Наукове забезпечення агропромислового комплексу України в сучасних умовах” (Біла Церква, 1997 р.), науково-практичної конференції “Проблеми навчально-методичного забезпечення для сфери агро бізнесу та економіки сільського господарства і продовольства в ЄС та Україні: порівняльні перспективи” (Біла Церква, 1999 р.).

Публікації. Результати досліджень опубліковані у 10 статтях, що надруковані у журналах “Экономика и управление”, Симферополь (1), “Вісник аграрної науки”, Київ (1), “Комп’ютерне моделювання та інформаційні технології в освітній діяльності”, Кривий Ріг (1), збірнику “Аграрний вісник Причорномор’я”, Одеса (1), збірнику “Вісник Білоцерківського державного аграрного університету” (4), Вісник ХДАУ, Серія “Економіка АПК і природокористування”, Харків, (1), збірнику наукових праць „Вісник Харківського державного політехнічного університету”, Харків (1). Загальний обсяг – 3,7 умовних друкованих аркушів.

Структура і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел із 160 найменувань, у тому числі 12 – іноземною мовою. Основна її частина викладена на 164 сторінках і містить 25 рисунків, 22 таблиці, 5 додатки (на 6 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми, визначені мета і завдання досліджень, наукова новизна і практичне значення отриманих результатів для виробництва.

В першому розділі “Теоретико-методологічні засади формування регіональних аграрних ринків в Україні” розкривається економічна сутність і теоретичні основи регіональних ринків, досліджуються джерела формування та показники аналізу забезпеченості регіонального аграрного ринку, розглядаються теоретичні питання розвитку різних форм власності та господарювання, основні концепції управління маркетинговою діяльністю на регіональному рівні, особливості механізму функціонування регіонального аграрного ринку, досвід Європейських країн в організації індивідуального сімейного виробництва, особливості становлення селянських (фермерських) та особистих господарств населення на регіональному рівні.

В основі становлення нових аграрних формувань виступають форми власності і господарювання, які тісно взаємопов’язані в процесі еволюційного розвитку господарських формувань на засадах приватної власності на засоби виробництва. Форма господарювання сільськогосподарських підприємств на основі державної власності на землю не вирішила продовольчої проблеми в Україні і виявилася безперспективною при переході до ринкової економіки.

Розвитку місцевого регіонального районного аграрного ринку не приділялося достатньо уваги, хоча для більшості населення він був джерелом придбання продуктів харчування та одержання додаткових доходів.

Особливе місце на районному регіональному аграрному ринку належить покупцям і продавцям. Значний вплив на діяльність ринку здійснюють районні управління сільського господарства. Районні АПК в сучасних умовах перебувають у безперервному процесі реформування. “Завершеність” реформування того чи іншого комплексу залежить від багатьох природних і економічних умов. Тому відсутність окремих ланок виробництва, форм господарювання та укладів у даний момент не виключає можливості, що вони з’являться у подальшому. Але тенденція об’єднань підприємств на тій чи іншій території ймовірна. Тому правильніше говорити про стадійність розвитку та існування комплексів з “повною” і “зрізаною” структурами.

Як показали дослідження, особливостями районного аграрного ринку є: різноманітність укладів, можливість успішної конкуренції різних форм господарювання і власності, швидка (блискавична) реакція на зміни цін і попиту.

За нашими дослідженнями, місцевий аграрний ринок покликаний виконувати такі функції: задоволення потреб населення в сільськогосподарській продукції та продуктах харчування, забезпечення зайнятості населення, формування цін на сільськогосподарську продукцію, формування рівня ефективності виробництва сільськогосподарської продукції та доставку продукції до місця споживання.

Регіональний сільськогосподарський ринок є ринком абсолютної (чистої) конкуренції, яка характеризується великою кількістю суб’єктів торгівлі, жорсткою конкуренцією і порівняно однорідним характером продукції, яка постачається. Попит на продукцію сільського господарства малоеластичний, він тісно пов’язаний з купівельною спроможністю населення і змінюється порівняно повільно. Величина виробництва і пропозиції на місцевому продовольчому ринку суттєво залежить від ґрунтовно метеорологічних умов, які носять вірогідний характер, що збільшує ризик у виробництві сільськогосподарської продукції. Ціни на цю продукцію під впливом попиту і пропозиції мають тенденцію до зближення.

У другому розділі – "Закономірності та суперечності функціонування місцевих регіональних аграрних ринків в Україні” – досліджено виробничий потенціал регіонального аграрного ринку Білоцерківського району Київської області, проаналізовано динаміку розвитку виробництва та споживання продуктів на місцевому регіональному ринку, розглянуто стан виробництва продукції сільського господарства місцевими сільськогосподарськими підприємствами, розраховано економічну ефективність реалізації деяких видів сільськогосподарської продукції на місцевому аграрному ринку та виявлено найбільш економічно вигідні з них.

Ринок сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки формується суб’єктами ринкових відносин, якими виступають приватні та державні підприємства, кооперативні об'єднання, селянські (фермерські) господарства, підприємства систем заготівлі, зберігання, переробки і реалізації. Залежно від особливостей суб'єктів ринку, що вступають у товарообмін, вони формують різні форми ринкової структури (оптовий, роздрібний ринок). Основними формами ринкової інфраструктури виступають біржі, оптові ринки, аукціони, ярмарки, торгові доми, міські ринки, магазини дрібнооптової та роздрібної торгівлі. До ринкової інфраструктури відносять також банки, страхові, факторингові та лізингові компанії, аудиторські фірми і інші структури. При цьому значну роль у створенні елементів ринкової інфраструктури відіграють інтеграційні процеси, оскільки більшість цих структур є продуктом самоорганізації регіонального аграрного ринку.

До факторів, що впливають на формування регіонального аграрного ринку належить рівень платоспроможності населення. Сільськогосподарська продукція і продовольство – це товари повсякденного попиту. Їх купує масовий споживач. В останні роки зниження платоспроможності населення негативно вплинуло на структуру харчування.

Так, у 2000 р. калорійність харчування у бідних сім’ях, зокрема в міських, була в 1,9 рази нижчою, ніж у сім’ях із високим матеріальним достатком, і становила лише 1586,3 ккал/добу. Члени бідних сімей споживали менше білків у 2 рази, жирів – у 2,3 рази, вуглеводів – у 1,8 рази, ніж члени сімей із високими доходами. Така калорійність раціону не є фізіологічно достатньою для функціонування людського організму; тим більше з урахуванням відтворення його енергетичних витрат.

У складі продуктів, що споживаються населенням України, переважає картопля, хліб та деякі овочі. Споживання хлібобулочних виробів та картоплі населенням України зросло і становить: хліба 120 кг (що на 9 % вище норми) та картоплі 136 кг (що на 13 % вище норми). Всі інші продукти населення споживає в кількості, яка значно менша рекомендованої норми: овочів споживається лише 30 % від потреб людини, плодів та ягід – 19 %, молока – 39 %, м’яса – 52 %. Забезпеченість повноцінними продуктами тваринництва з року в рік знижується. Платоспроможний попит приводить до того, що виробники вимушені скорочувати виробництво. Падає купівельна спроможність населення, в той же час ростуть витрати на виробництво.

Забезпечення потреб населення у продуктах харчування повинно починатися на місцевому рівні. Різке падіння реальних доходів населення значно зменшило платоспроможну ємність внутрішнього продовольчого ринку. Склалася ситуація, коли при вкрай незадовільному рівні і погіршенні структури споживання продовольства сільське господарство та харчова промисловість зіткнулися з проблемою збуту. Діяльність на місцевому ринку сільськогосподарської продукції пов’язаний із торговим ризиком, тому торгівля на місцевому ринку сільськогосподарської продукції повинна координуватися місцевими органами влади. Нами визначено, що на Білоцерківському районному аграрному ринку споживачі купують вироблені у районі такі продукти: хліба – 100 %, борошна – 86%, цукру – 100 %, крупів – 76%, м’яса – 97%, олії – 100%, овочів – 100%, фруктів – 100.

В цих умовах важливим є реалізація механізму пристосування господарств до діяльності на регіональному аграрному ринку. Як показує аналіз, найбільш пристосованими до ринкових умов на Білоцерківському районному ринку виявились присадибні господарства населення, здатні більш гнучко і своєчасно реагувати на кон’юнктуру ринку, За останні п’ять років у господарствах населення поголів’я корів збільшилось на 35%. Зростання поголів'я корів забезпечено за рахунок тих господарств, які їх зовсім не утримували. Що ж до тих господарств, які утримували корів і раніше, то поголів'я у них зросло лише на 7,4%.

Загальна посівна площа в Білоцерківському районі складає 71256 га, з них під зернові та зернобобові відведено 37294 га, під кормові культури 24267 га, під цукровий буряк – 7615 га. Посіви соняшнику займають 790 га. Найменше уваги приділяється вирощуванню овочів та картоплі у державних господарствах. (Таблиця 1).

Рис.1 - Схема розподілу площ під картоплю у державному та приватному секторах Білоцерківського району Київської області.

Вирощуванням цих культур в основному займаються на присадибних ділянках у ОПГ. Структура посівів в особистих підсобних господарствах за останні роки змінилася (Рис.1). Загальна площа, яку виділено під картоплю у 1993 році у Білоцерківському районі Київській області складала 96 га, а у 2000 р. 94,8 га, що становить 98,8 % від площі під картоплю у 1993 році. У державному секторі площа під картоплю за вісім років зменшилася на 91,2 % ( у 1991 році вона складала 24,2 га, а у 2000 році – 2,13 га). Зростання площі під картоплю відбувається за рахунок ОПГ, де посіви під картоплю зросли з 1993 по 2000 роки на 27,4 % і становлять 92,65 га (у 1991 році – 72,7 га). Урожайність у державному секторі в 1991 році була 89,3 ц/га, а у приватному секторі – 115,4 ц/га. У 2000 році в державному секторі урожайність картоплі становила 103,3 ц/га , а у приватному секторі – 136,3 ц/га. Урожайність картоплі у приватному секторі на 33 ц/га більша цього показника у державному секторі.

На території міста Біла Церква і району на даний час проживає 275075 населення. Якщо виходити з нормативів споживання продуктів харчування, то в місті і районі повинно бути реалізовано: хліба – 30 258,25 т; картоплі – 33 009 т; овочів – 46 762,75 т; м’яса – 27507,5 т; молока – 110030 т; яєць – 82522,500 тис. шт.; риби – 5776,58 т; цукру – 11003 т; олії – 2200,6 т.

У районі реалізується 68608 тонн зерна, тобто зерном виробники сільськогосподарської продукції повністю можуть забезпечити місцеве населення і мають можливість вивозити половину зібраного зерна за межі району. Ситуація щодо вирощування картоплі дещо складніша. Колективні сільськогосподарські підприємства вирощують та реалізують на місцевому ринку 184 тонни картоплі, тоді як для повного задоволення потреб місцевого населення потрібно не менше, ніж 33009 тонн картоплі. Тобто, на присадибних ділянках повинно бути вирощено та реалізовано на місцевих ринках 32825 тон картоплі. Така ситуація і з овочами, фруктами, м’ясом, молоком, яйцями, медом та олією. Потреби в них задовольняються в основному за рахунок того, що вирощується у приватному секторі та реалізується через місцевий ринок.

Таблиця 1

Стан продуктових підкомплексів Білоцерківського району Київської області.

Овочівництво та баштанництво. |

Всі категорії господарств | 2000р.

Показники | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | в % до

1993

Площа, га | 30,5 | 30,3 | 29,8 | 27,5 | 26,9 | 24,6 | 24,6 | 25,48 | 83,5

Урожайність, ц/га | 115 | 109 | 137 | 132 | 142 | 134 | 135 | 149,7 | 130,2

Валовий збір, ц | 351,3 | 331,2 | 407,9 | 362,8 | 381 | 328,3 | 331,9 | 381,5 | 108,6

Громадський сектор | 2000р.

Показники | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | в % до

1993

Площа, га | 17,4 | 15,8 | 13,4 | 10 | 10 | 7 | 6,2 | 4,26 | 24,5

Урожайність | 106 | 80,2 | 139,2 | 106,8 | 99,1 | 101 | 130,3 | 132,3 | 124,8

Валовий збір | 184,8 | 127,1 | 186,2 | 106,8 | 97,9 | 70,5 | 81,1 | 56,4 | 30,5

Приватний сектор | 2000р.

Показники | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | в % до

1993

Площа | 13,1 | 14,7 | 16,4 | 17,5 | 17 | 17,6 | 18 | 21,22 | 162

Урожайність | 127,1 | 138,8 | 135,2 | 146,3 | 166,5 | 146,2 | 137,3 | 153,2 | 120,5

Валовий збір | 166,5 | 204 | 221,7 | 256 | 283 | 257,3 | 247,1 | 325 | 195

У нормальній ринковій економіці основним регулятором ринку виступають попит та пропозиція. Розглянемо стан справ на ринку молокопродуктів Білоцерківського району протягом 1993 - 2001 років. За основу були взяті дані міського молокозаводу (акціонерного товариства “Віта”). Згідно з рекомендованою медичною нормою харчування середня місячна потреба в споживанні молока у Білій Церкві складає 1346 т, сметани - 130, у масла тваринного - 131, у сира - 523. Дослідження фактичних показників виробництва молокопродуктів у Білоцерківському районі показують, що існує різниця між нормативним та фактичним випуском продукції. Розглядаючи разом поняття пропозиції та попиту, ми можемо з’ясувати, як попит та пропозиція визначають ціну продукту і кількість, яка купується та продається на ринку. Точка перетину кривих попиту та пропозиції показує зрівноважену ціну і кількість. В цій точці немає дефіциту або надлишкової пропозиції, як наслідок - немає тиску на зміну ціни.

На період з 04.95 по 07.95 року:

попит D = 14,38 + 0,02P,

пропозиція S = 219,8 – 0,06P,

Точка рівноваги P=$2567,5 за тону ; Q=65,73 т. Коефіцієнти еластичності ES = 1,06, ED =0,719 Еластичність попиту менше за одиницю, він нееластичний тобто на цьому проміжку часу попит мало залежить від зміни цін (рис. 2). Спостерігаються значні відмінності між побудованими функціями та функціями, що характеризують вільний ринок. Перед нами типовий випадок недосконалої конкуренції.

Рис. 2- Тенденції попиту та пропозиції на ринку масла на квітень-липень 1995 року.

В результаті проведеного аналізу можна зробити висновок, що Білоцерківський ринок молокопродуктів у 1995-1999 роках не був вільним, він фактично був підпорядкований поведінці виробника - монополіста молокозаводу та інтересам торговельних підприємств.

Розглянемо ситуацію, яка склалася у 2001 році, коли молокозавод втратив свої привілеї бути монополістом на ринку молочної продукції.

Так на період з 01.2001 по 05.2001 року:

попит D= -109,6 + 0.07P,

пропозиція S = -295,3 + 0,18P,

Точка рівноваги P=$1688,18 за тону ; Q=6,57 т. Коефіцієнти еластичності ES = 18,63, ED=0,09. Еластичність попиту менше за одиницю, він нееластичний, тобто на цьому проміжку часу мало залежить від зміни цін (рис. 3).

Рис. 3 Тенденції попиту та пропозиції на Білоцерківському ринку вершкового масла в період січень - травень 2001 рр.

Споживання населенням масла дуже скоротилося, так як у населення дуже низький рівень платоспроможності, і воно мусить купувати більш дешеві замінники масла. Зниження цін робить виробництво цього продукту нерентабельним. Собівартість 1 кг масла у серпні 2001 року становила 11 грн., тоді як ціна реалізації – 8,5 грн.

Наші дослідження дозволяють зробити висновок, що у 2001 році ринок набуває вигляд, властивий ринку вільної конкуренції (рис. 4). З’являється велика кількість конкурентів. Вони виробляють однотипну продукцію, а також замінники вершкового масла – рослинне масло.

Рис. 4 – Тенденції попиту і пропозиції на ринку масла на січень – серпень 2001 року.

Споживач на місцевому ринку – малозабезпечений. Він орієнтується на дешеві масові продовольчі товари повсякденного попиту. Тому значно скоротився загальний обсяг виробництва молочної продукції на Білоцерківському молокозаводі ( з 120 тонн у 1995 році до 2,4 тонни у серпні 2001 року). Велика кількість продукції складується, так як немає ринку збуту.

У третьому розділі - “Напрями розвитку регіональних аграрних ринків”- досліджено питання впливу аграрного підприємництва на розвиток регіонального аграрного ринку району. Зокрема, нашими дослідженнями встановлено, що невід’ємною складовою частиною регіонального аграрного ринку є ринок засобів виробництва. Це питання, в свою чергу, повністю залежить від машинобудівного та інших промислових комплексів, які забезпечують засобами виробництва сільське господарство. Раціональна територіальна організація агропромислового виробництва є однією з найважливіших умов його успішного розвитку. Вона включає організацію суспільного виробництва, яке синтезує у територіальному аспекті всі інші форми - спеціалізацію, концентрацію, кооперування та комбінування.

В сучасних умовах розміщення виробництва та переробка сільськогосподарської продукції відбувається, в першу чергу, на місцевому рівні. Це сприяє появі локалізованих форм ведення господарства. Особливо чітко проявляються ці тенденції у розміщенні підприємств з виробництва та переробки продуктів тваринництва, кожне з яких здійснює визначену стадію єдиного технологічного процесу виробництва даного кінцевого продукту. Радіус мікрозони, яка вміщує таке виробництво, повинен складати 60-80 км, що відповідає районному територіальному устрою. При створенні великих господарств із відгодівлі тварин необхідно, щоб вони розміщувалися у зоні локалізації його репродукції.

Аграрно-промислові ринки районного рівня повинні стати однією з основних низових одиниць територіальної організації аграрних ринків. Чим вищий рівень спеціалізації окремих господарств, чим різноманітніші та ширші виробничі зв’язки між ними, тим більшою стає необхідність координації їх виробничої діяльності. Тоді регіональний ринок починає функціонувати як цілісний господарський організм, а сільськогосподарські підприємства, що входять до його складу, як частини цілого. На сьогодні центри господарювання також переміщуються на рівень регіонів, їх економічна самостійність зростає. Необхідно спрямувати регіональний аграрний ринок насамперед на удосконалення його функціонально-компонентної і територіальної структури, збалансованість розвитку всіх його галузей, удосконалення земельних і майнових відносин, розвиток різних підприємницьких і господарських структур, створення сприятливого економічного середовища для сільськогосподарського виробництва і ринкового – для реалізації його продукції.

Щодо регіональної ринкової організації, на місцевому аграрному ринку виникнення нових структур у сільськогосподарському виробництві показало, що більш ефективною формою господарювання є фермерські господарства. Кількість цих господарств з кожним роком зростає .

У 1999 році фермерами Білоцерківського району було засіяно 38,1 га пшеницею, 91,2 га ячменем, 64 га гречкою, 188,1 га цукровими буряками, 24 га технічними культурами, 0,9 га кукурудзою на силос і зелений корм, 5,17 га багаторічними травами минулого року, 5,39 га однорічними травами. В Білоцерківському районі у 2001 році функціонують 49 господарств, з яких 8 приватно-орендних сільськогосподарських підприємств, 5 державних 11 сільськогосподарських виробничих кооперативів, 1 ВАТ, 3 ЗАТ, 21 кооперативне товариство і 16 фермерських господарств. Аналізуючи динаміку кількості фермерських господарств, бачимо, що їхня загальна кількість останнім роком збільшилася вдвічі. Кількість ефективних фермерських господарств могла бути значно більшою, але їх розвиток стримує кількість сільськогосподарської техніки у фермерів, а також відсутність коштів на її придбання.

В Білоцерківському районі зменшилася загальна кількість сільськогосподарської техніки на 40 % за останні п’ять років. Однією з причин зниження темпів розвитку сільськогосподарського виробництва можна вважати відсутність достатньої кількості сільськогосподарської техніки, а також відсутність коштів на її придбання. Одним з ефективних шляхів підвищення віддачі накопиченого у сільськогосподарському виробництві потенціалу є розвиток міжгосподарських форм його використання. Це дозволяє зменшити вплив таких негативних факторів, як невеликий розмір господарства, сезонні потреби у робочій силі, недосконалість техніки, недостатність фінансових ресурсів.

Ми пропонуємо створення об’єднань (кооперувань) фермерів для спільного використання наявної техніки на основі взаємодопомоги без створення спільного майна і власності, а також нової юридичної особи або створення фермерами кооперативу з спільного використання техніки. Це дозволить зменшити потреби фермерів у сільськогосподарській техніці, а також використовувати наявну більш ефективно, що зменшить витрати на механізацію виробництва, собівартість продукції і збільшить рентабельність виробництва в цілому.

ВИСНОВКИ

1. Регіональному ринку Білоцерківського району Київської області характерні:

- демонополізація, роздержавлення і приватизація землі;

- формування багатоукладної економіки, створення нових форм господарювання; стабільне нарощування виробництва продукції у приватному секторі економіки;

- розвиток інтеграційних процесів; створення сприятливих умов для розвитку кооперування;

- формування на ринковій основі економічних та організаційно-господарських зв’язків між галузями агробізнесу;

- тривалий спад виробництва продукції рослинництва і тваринництва з деяким послідуючим зростанням,

- зниження її конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках;

- експансія зарубіжних товаровиробників на український продовольчий ринок.

2. За період 1991 – 2000 років у Білоцерківському районі виробництво сільськогосподарської продукції зменшилося на 33%, зменшилося поголів’я худоби (з 66950 до 35952 голів ВРХ), корів (з 21613 до 14569), свиней (з 37372 до 24272).

3. Районний регіональний ринок має функціонувати як єдине ціле в організаційно–економічному відношенні, вирішувати проблеми територіальної організації сільськогосподарського виробництва і переробних галузей, забезпечувати збалансованість у розміщенні виробництва і переробки сільськогосподарської продукції в межах району.

4. Розміщення виробництва та переробка сільськогосподарської продукції повинні відбуватися, в першу чергу, на місцевому рівні. Це сприяє виникненню локалізованих форм ведення господарства. Особливо чітко проявляються ці тенденції у розміщенні підприємств із виробництва та переробки продуктів тваринництва, кожне з яких здійснює визначену стадію єдиного технологічного процесу виробництва кінцевого продукту. Радіус мікрозони, яка вміщує таке виробництво, повинен складати 60-80 км, що відповідає районному розподілу.

5. Аграрно-промислові ринки районного рівня повинні стати однією з основних низових таксономічних одиниць територіальної організації аграрних ринків. Чим вищий рівень спеціалізації окремих господарств і різноманітніші та ширші виробничі зв’язки між ними, тим більшою стає необхідність координації їхньої виробничої діяльності. Тоді адміністративний район починає функціонувати як цілісний господарський організм, а сільськогосподарські підприємства, що входять до його складу, як частини цілого.

6. Успішному розвитку сільськогосподарського виробництва необхідне проведення політики підтримки конкуренції на місцевих ринках.

7. З метою забезпечення ефективного і раціонального використання виробничих ресурсів необхідно збільшити розміри фермерських господарств, перш за все за рахунок оренди земель запасу і резервного фонду та земельних паїв громадян.

8. Шляхи підвищення економічної ефективності особистих господарств: надання допомоги в реалізації виробленої продукції, особливо тваринницької, шляхом організації в селах пунктів здачі – приймання від переробних підприємств; надання кредитів для будівництва та придбання матеріально-технічних засобів; розширення випуску промисловістю малогабаритної техніки та інвентарю; поліпшення обліку продукції і затрат, надання консультацій.

9. Економічну ефективність виробництва, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції доцільно оцінювати на основі фінансових та маркетингових критеріїв і показників: забезпеченість сільськогосподарською продукцією, якість. експортний потенціал, конкурентоспроможність, стабільність ринку, автономія реалізації.

10. Враховуючи умови, в яких функціонують сьогодні фермерські господарства України ми пропонуємо створювати об’єднання (кооперування) фермерів для спільного використання наявної техніки на основі взаємодопомоги без створення спільного майна і власності, а також нової юридичної особи. Для створення таких об’єднань потрібне бажання самих фермерів брати в них участь та наявність господарств, які розташовані недалеко одне від одного. Взаємозв’язки між учасниками такого об’єднання потрібно регулювати договором про спільну діяльність, або створення фермерами кооперативу з спільного використання техніки.

11. Удосконалення механізму нарахування місцевих податків, платежів, зборів, що призводить до зміцнення фінансової бази сільських, селищних і районних рад, дасть можливість акумулювати у місцевих бюджетах такі кошти, які б забезпечували мінімальний рівень соціального забезпечення сільського населення.

12. Основними напрямами соціальної політики повинні бути покращання демографічної ситуації на селі, підвищення життєвого рівня сільського населення, охорона здоров’я, охорона навколишнього середовища, освіта, соціальний захист.

13. Велика увага повинна приділятися соціальній програмі охорони навколишнього середовища у регіонах, яку необхідно розв’язувати на державному рівні з участю державних інвестицій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

АНОТАЦІЇ

Бондар О.С. Формування, тенденції та особливості функціонування територіального аграрного