Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Блюмхардт Олександр
УДК 347.72.031
Органи акціонерного товариства
(порівняльно-правове дослідження)
Спеціальність 12.00.04. – господарське право; господарське
процесуальне право
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Київ - 2002
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,
Щербина Валентин Степанович
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри
господарського права
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук,
старший науковий співробітник,
професор кафедри державно-правових дисциплін
Замойський Ігор Євгенович
Донецький інститут економіки
і господарського права (м. Донецьк)
кандидат юридичних наук, доцент
завідувач кафедри аграрного права
Жушман Віктор Павлович
Національна юридична академія України
імені Ярослава Мудрого (м. Харків)
Провідна установа: Донецький національний університет,
кафедра господарського права (м. Донецьк)
Захист відбудеться “21” листопада 2002 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.06 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 253).
З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).
Автореферат розісланий “14” жовтня 2002 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
кандидат юридичних наук, доцент Боднар Т.В.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Акціонерні товариства, як одна з найпоширеніших у світовій практиці господарювання організаційно-правових форм підприємництва, належить до суб’єктів господарювання з найбільш складною системою органів управління. Ця складність пояснюється залученням та акумуляцією для ведення господарської діяльності, як правило, значних сум капіталу, відмежуванням капіталу від його власників, використанням його (капіталу) у здійсненні господарської діяльності менеджерами-невласниками та рядом інших причин.
Створення в процесі корпоратизації та приватизації в Україні значної кількості акціонерних товариства, залучення до сфери акціонерної справи нових суб’єктів, у тому числі широких верств населення, що не мають достатньо досвіду та не знаються на тонкощах корпоративного управління, недосконалість корпоративного законодавства породили ряд проблем, від вирішення яких залежить подальший розвиток акціонерного руху в Україні, ефективність управління створеними товариствами, дотримання прав та інтересів акціонерів. Указом Президента України від 21 березня 2002 року “Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах” визнано необхідним подальше вдосконалення правових засад корпоративного управління у акціонерних товариствах, що забезпечило б, зокрема, врегулювання відносин між органами управління акціонерного товариства з чітким визначенням компетенції кожного з них, у тому числі розширення кола повноважень, що належать до виключної компетенції загальних зборів акціонерів і не можуть бути передані іншим органам управління; подальше утвердження спостережної ради як органу управління товариством, який представляє та здійснює захист інтересів акціонерів; визначення порядку делегування окремих повноважень загальних зборів акціонерів іншим органам управління.
Час від часу законодавство про акціонерні товариства зазнає змін, спрямованих на вдосконалення правового регулювання відносин, що виникають при здійсненні корпоративного управління. Підготовлений проект закону “Про акціонерні товариства”, у прийнятих Верховною Радою України новому Цивільному та Господарському кодексах містяться статті, норми яких визначають структуру та компетенцію органів акціонерного товариства. Проте відсутність глибоких теоретичних досліджень принципів корпоративного управління в Україні, аналізу ефективності їх нормативного закріплення та реалізації правових норм у практиці акціонерного руху є фактором, що стримує розвиток нормотворчих процесів, приведення нормативно-правових актів у відповідність до потреб сьогодення, чітке дотримання правових приписів у діяльності акціонерних товариств.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження є складовою науково-дослідної роботи кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, пов’язаної з дослідженням правового становища суб’єктів господарського права. Дисертація виконувалася у рамках теми № 01БФ042-01 “Формування механізму реалізації і захисту прав та свобод громадян в Україні”.
Мета та задачі дослідження. Мета дослідження полягає у здійсненні порівняльно-правового аналізу акціонерного законодавства та практики діяльності акціонерних товариств в Україні та інших країнах, комплексного аналізу правового статусу органів акціонерного товариства, розробці теоретично обгрунтованих висновків з порушених у ході дослідження проблем управління акціонерними товариствами, наданні відповідних рекомендації щодо вдосконалення чинного законодавства України.
Для досягнення мети дослідження дисертантом були поставлені наступні завдання:
а) дати правову характеристику управління акціонерним товариством;
б) дослідити порядок взаємодії органів акціонерного товариства, визначити та обгрунтувати місце і роль кожного з них у структурі органів управління;
в) проаналізувати зарубіжне законодавство та правозастосовчу практику у галузі корпоративного управління інших країн з метою з’ясування можливостей запозичення окремих інститутів та впровадження їх в Україні;
г) здійснити комплексний аналіз господарського законодавства України, що регулює порядок управління акціонерними товариствам, у тому числі акціонерне, банківське та інвестиційне законодавство, проаналізувати перспективи його розвитку та сформулювати конкретні пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання діяльності органів акціонерного товариства.
Об’єктом дослідження є відносини, що складаються при формуванні органів управління акціонерного товариства, визначення та реалізації цими органами повноважень, що належать до їх компетенції.
Предметом дослідження є нормативно-правові акти України та інших країн, що регулюють зазначені відносини, та практика їх застосування.
Методологічну основу дослідження складають закони і принципи матеріалістичної діалектики як сучасного загальнонаукового методу пізнання, а також наукові методи порівняльного, системно-структурного та логічного аналізу.
Науково-теоретичну основу дослідження складають роботи українських та російнских вчених-юристів дореволюційного, радянського та сучасного періоду О.М. Вінник, Н.С. Глусь, В.В. Долінської, А.І. Камінки, Т.В. Кашаніної, О.Р. Кибенко, М.І. Кулагіна, В.П. Ливинця, Д.І. Мейера, С.Д. Могилевського, Г.В. Полковникова, І.В. Спасибо-Фатєєвої, О.Н. Сиродоєвої, І.Т. Тарасова, Б.Б. Черепахіна, Г.Ф. Шершеневича, В.С. Щербини, О.В. Щербини та інших авторів. У дисертації використані також наукові роботи іноземних дослідників – Дж.Р. Блазі, А. Демб, Д.Л. Круза, К. Майера, Ф.Ф. Нойбауера та ін.
Нормативну основу дослідження складають Конституція України, Цивільний кодекс, Закони України “Про підприємства в Україні”, “Про господарські товариства”, “Про банки та банківську діяльність”, інші закони та підзаконні нормативно-правові акти, що регулюють діяльність акціонерних товариств, у тому числі акти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України.
Порівняльно-правовий характер дисертаційного дослідження обумовив використання дореволюційного російського законодавства, а також законодавства зарубіжних країн, зокрема – країн-учасниць СНД (Російської Федерації, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан), європейських країн (Нідерланди, Німеччина, Франція), Канади, Сполучених Штатів Америки, Японії та ін. При проведенні дослідження та виробленні рекомендацій були взяті до уваги такі загальновизнані стандарти корпоративної поведінки як Принципи корпоративного управління ОЕСР.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є першим в Україні монографічним порівняльно-правовим дослідженням організації та діяльності органів управління акціонерного товариства, в якому визначені та теоретично обгрунтовані основні напрямки вдосконалення чинного законодавства України, що регулює порядок діяльності органів акціонерного товариства.
Новизна дисертаційного дослідження конкретизується, зокрема в науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, найважливішими з яких є наступні:
Запровадження ефективної структури корпоративного управління (управління акціонерними товариствами), що забезпечує права акціонерів, є важливою умовою підвищення інвестиційної привабливості підприємств та розвитку корпоративного сектору економіки України в цілому. Розвиток акціонерного законодавства України та практики у галузі корпоративного управління має здійснюватися з урахуванням Принципів корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, що є загальновизнаним стандартом корпоративної поведінки.
Система корпоративного управління в Україні має специфічні властивості, пов’язані з тим, що значна кількість акціонерних товариств виникла у процесі корпоратизації та приватизації, що зумовило наявність державної частки у статутному фонді, присутність представників держави у спостережній раді тощо. Однак ці відмінності між “класичними” та створеними у процесі приватизації акціонерними товариствами суттєві лише на етапі створення товариства та управління ним до завершення розміщення акцій, а у подальшому діяльність усіх видів акціонерних товариств та управління ними має здійснюватися на єдиних принципах, закріплених у спеціальному нормативному акті – Законі “Про акціонерні товариства”.
Найменування органів акціонерного товариства, що вживаються у чинному законодавстві України, потребують уточнення та уніфікації: вищий орган має іменуватися “загальні збори акціонерів”, а замість назви “рада акціонерного товариства (спостережна рада)” має вживатися термін “наглядова рада”.
Виключна компетенція загальних зборів акціонерів, передбачена чинним законодавством, має бути розширена за рахунок таких повноважень:
обрання та відкликання членів спостережної ради (повноваження щодо обрання голови спостережної ради може бути делеговане спостережній раді);
визначення умов винагороди членів спостережної ради;
обрання та відкликання членів ревізійної комісії;
затвердження окремих внутрішніх документів товариства.
Основними принципами делегування окремих повноважень загальних зборів акціонерів іншим органам акціонерного товариства є наступні:
заборона делегування повноважень, віднесених законом до виключної компетенції загальних зборів;
можливість делегування повноважень, віднесених статутом товариства до виключної компетенції загальних зборів, шляхом внесення змін та доповнень до статуту;
можливість делегування повноважень, що не належать до виключної компетенції загальних зборів, за рішенням загальних зборів акціонерів без внесення змін до статуту та інших внутрішніх документів товариства;
недопущення визначення органом умов винагороди посадових осіб, що входять до складу цього органу, та посадових осіб, в обов’язки яких входить здійснення контролю за діяльністю цього органу (стосується делегування повноваження загальних зборів щодо визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства (крім членів спостережної ради), його дочірніх підприємств, філій та представництв).
Передбачений чинним законодавством України порядок затвердження загальними зборами акціонерів договорів (угод), укладених на суму, що перевищує зазначену у статуті товариства, є малоефективним, і має бути замінений наступною процедурою: договір (угода) на суму, що перевищує зазначену у статуті товариства, укладається головою правління на підставі колективного рішення правління, ухваленого після отримання згоди спостережної ради на укладення цього договору (угоди).
Основна мета діяльності спостережної ради – захист інтересів акціонерів, її досягнення забезпечується виконанням контрольної, регулятивної та представницької функцій. На підставі цього обгрунтовується доцільність здійснення, зокрема, наступних заходів:
встановлення мінімального складу спостережної ради – 3 особи, в акціонерних товариствах з кількістю акціонерів більше 1000 – 5 осіб, в акціонерних товариствах з кількістю акціонерів більше 10000 – 7 осіб;
заборона щодо обрання до складу спостережної ради (1) колишніх членів виконавчого органу цього акціонерного товариства протягом двох років з моменту припинення їх повноважень у виконавчому органі, (2) осіб, що входять до складу більше ніж 5 спостережних рад інших товариств або (3) є членами (головами) правління інших юридичних осіб;
обов’язкове проходження головою та членами спостережної ради навчання з питань фондового ринку та корпоративного управління за типовою програмою, затвердженою ДКЦПФР України;
делегування спостережній раді такого повноваження виконавчого органу як збільшення статутного фонду товариства не більше ніж на 1/3 у разі, якщо це передбачено статутом товариства, а також повноважень щодо скликання чергових та позачергових зборів акціонерів;
створення з числа членів спостережної ради спеціальних постійних або тимчасових допоміжних органів – комітетів з делегуванням їм частини повноважень спостережної ради.
Обгрунтовується доцільність запровадження в акціонерних товариствах посади корпоративного секретаря та покладення на нього, зокрема, обов’язків, пов’язаних з проведенням загальних зборів акціонерів, а саме: інформування акціонерів про скликання зборів, ведення протоколу зборів, дотримання відповідної процедури проведення зборів, зберігання протоколів та стенограм загальних зборів.
Крім передбаченої чинним законодавством України заборони щодо одночасного перебування однієї особи у складі кількох органів акціонерного товариства пропонується:
встановити заборону для членів правління акціонерного товариства бути членами (головами) спостережної ради або ревізійної комісії інших юридичних осіб;
обмежити максимальну кількість виконавчих органів, до складу яких може входити одна особа (не більше 3);
встановити заборону для голови правління акціонерного товариства на зайняття керівної посади (одноособового виконавчого органу або голови колегіального органу) в інших юридичних особах.
Наукову новизну складають також обгрунтовані дисертантом конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України. Зокрема, пропонується:
а) у Законі України “Про господарські товариства”
у статті 37 передбачити, що при внесенні до статуту акціонерного товариства положень щодо надання права голосу власникам привілейованих акцій необхідно закріпити чіткий перелік випадків надання права голосу, зазначити питання, з яких можуть голосувати власники привілейованих акцій, а також передбачити процедуру визначення кворуму для голосування з таких питань;
у частині 1 статті 41 передбачити, що загальні збори акціонерів відкриваються після закінчення реєстрації усіх акціонерів, що прибули для участі у зборах, та підрахунку належних їм голосів;
у частині 8 статті 41 передбачити, що зміна кількості присутніх протягом зборів не впливає на кворум, визначений перед початком зборів, та законність ухвалених на зборах рішень;
у частині 3 статті 41 встановити заборону для голови та членів правління на отримання довіреностей для голосування на загальних зборах від акціонерів-працівників підприємства;
у частині 2 статті 45 передбачити, що позачергові загальні збори акціонерів скликаються, зокрема, у разі виникнення обставин, що можуть привести до неплатоспроможності товариства (а не у разі неплатоспроможності), та обставин, зазначених у внутрішніх документах товариства (а не у статуті товариства);
б) у Законі України “Про банки і банківську діяльність”
статтю 38 після слів “визначення основних напрямів” доповнити словами “та затвердження планів” (далі за текстом);
у частині 2 статті 39 замінити слово “функції” словом “повноваження”, у пункті 9 цієї частини виключити слова “делеговані загальними зборами учасників банку”;
частину 5 статті 41 доповнити словами “а також на вимогу Національного банку України”;
частину 10 статті 41 доповнити словами “а також за ініціативою Національного банку України”.
в) Розпорядження Фонду державного майна України від 5 травня 1996 року № 71-р “Зразки внутрішніх документів, необхідних для створення відкритих акціонерних товариств та їх функціонування у післяприватизаційних період” визнати таким, що втратило чинність. Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку ухвалити спеціальний документ з рекомендаціями стосовно складання внутрішніх документів акціонерних товариств.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання теоретичних результатів для подальших досліджень у галузі акціонерної проблематики, а практичних висновків, пропозицій та рекомендацій – при вдосконаленні корпоративного управління в Україні. Висновки та пропозиції дисертанта щодо вдосконалення чинного законодавства можуть бути використані при внесенні змін та доповнень до Закону України “Про господарські товариства”, при розробці проекту закону “Про акціонерні товариства” та національних принципів (кодексу) корпоративного управління.
Значення отриманих результатів полягає також у тому, що найважливіші з них можуть бути використані при викладанні курсу “Господарське право” та спецкурсу “Акціонерне право” для студентів-юристів, а також для підвищення кваліфікації спеціалістів-практиків у галузі корпоративного управління.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним завершеним дослідженням правового статусу, функцій та повноважень органів акціонерного товариства. Сформульовані у ній положення, висновки, пропозиції та рекомендації базуються на особистих наукових дослідженнях, узагальненні та аналізі нормативно-правових актів, судової та господарської практики застосування норм акціонерного законодавства в Україні, Німеччині, Російській Федерації, з якими дисертант безпосередньо стикався в силу своїх трудових обов’язків.
Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та висновки дисертації доповідалися та обговорювалися на засіданні кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку та реалізації законодавства України” в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького (Київ, 19 квітня 2001 р.), на міжнародній науковій конференції “Україна: шляхами віків” в Академії праці та соціальних відносин” (Київ, 17 травня 2002 р.).
Висновки та пропозиції, що мають прикладний характер, використані автором при розробці та вдосконаленні установчих документів ряду акціонерних товариств, у тому числі – ЗАТ “СтроймакКnauf” (Київ).
Основні висновки та результати дисертації викладені у 4 наукових статтях, 3 з яких опубліковані у фахових виданнях, в тезах виступу на науковій конференції (загальний обсяг публікацій - 1,95 д.а.).
Структура дисертації обумовлена об’єктом дослідження, відображає мету і завдання дослідження. Робота складається з вступу, 5 розділів з висновками до кожного з них, 10 підрозділів, загальних висновків, 7 додатків (4 таблиць та 3 схем) та списку використаних джерел, що включає 209 найменувань. Повний обсяг дисертації становить 224 сторінок, із них 5 сторінок займають додатки, 20 сторінок займає список використаних джерел.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обгрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються його мета і задачі, предмет та об'єкт дослідження, інформаційна база, висвітлюються ступінь розробки проблематики роботи та ступінь апробації результатів дослідження, формулюються основні положення, що виносяться на захист, пропозиція щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства, розкривається наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи.
У Розділі 1 “Правові основи управління акціонерним товариством”, що містить два підрозділи та висновки, основна увага приділяється дослідженню правових аспектів управління акціонерним товариством, характеристиці структури органів управління акціонерного товариства, яка є більш складною у порівнянні з іншими видами господарських товариств та іншими юридичними особами.
У підрозділі 1 Розділу 1 “Загальна характеристика управління акціонерним товариством (корпоративного управління)” основну увагу приділено аналізу поняття, принципів та моделей корпоративного управління (управління акціонерним товариством).
Українська модель корпоративного управління (управління акціонерним товариством), яка наразі проходить етап становлення, характеризується наявністю спільних рис з німецькою моделлю корпоративного управління (зокрема, щодо структури органів управління), а також має певні особливості, пов’язані з тим, що значна кількість акціонерних товариств виникла у процесі корпоратизації та приватизації, що зумовило наявність державної частки у статутних фондах акціонерних товариств, участь представників держави у спостережній раді тощо.
Дисертант висловлює думку про те, що ці відмінності між “класичними” та створеними у процесі приватизації акціонерними товариствами суттєві лише на етапі створення товариства та управління ним до завершення розміщення акцій, а у подальшому діяльність усіх видів акціонерних товариств та управління ними має здійснюватися на єдиних принципах, закріплених у спеціальному нормативному акті – Законі “Про акціонерні товариства”.
У підрозділі 2 Розділу 1 “Поняття та види органів акціонерного товариства” наводиться характеристика органів акціонерного товариства, досліджується порядок їх взаємодії, проводиться класифікація органів акціонерного товариства.
Органами акціонерного товариства є загальні збори акціонерів (волетворний колегіальний орган, що здійснює загальне керівництво товариством), спостережна рада (виборний колегіальний орган, що здійснює керівні та контрольні функції), правління (спеціальний виконавчий виборний колегіальний орган волевиявлення), ревізійна комісія (спеціальний контрольний виборний колегіальний орган).
У результаті дослідження встановлено, що установчі збори не є різновидом загальних зборів акціонерів, і органом акціонерного товариства взагалі.
Дисертант пропонує уніфікувати назву вищого органу акціонерного товариства (у чинному Законі України “Про господарські товариства зустрічаються назви “загальні збори”, “загальні збори акціонерів”, “загальні збори товариства”), визначивши її як “загальні збори акціонерів”.
Дисертант також вважає, що у статті 46 Закону України “Про господарські товариства”, згідно з якою в акціонерному товаристві створюється рада акціонерного товариства (спостережна рада), має використовуватися термін “наглядова рада”, який вживається у статтях 103 та 120 Конституції України, а також доводить недоцільність використання терміну “рада директорів” для позначення цього органу акціонерного товариства.
У підрозділі 3 Розділу 1 “Висновки” викладені основні теоретичні та практичні результати, одержані у першому розділі дисертаційного дослідження.
У Розділі 2 “Загальні збори акціонерів”, що містить два підрозділи та висновки, дається характеристика вищого органу акціонерного товариства, аналізується його компетенція та порядок діяльності.
У підрозділі 1 Розділу 2 “Види та компетенція загальних зборів акціонерів” аналізуються особливості позачергових загальних зборів акціонерів порівняно з черговими зборами, доводиться доцільність, з одного боку, розширення виключної компетенції загальних зборів, з іншого боку, делегування окремих повноважень загальних зборів іншим органам товариства.
У результаті проведеного аналізу дисертант вважає за доцільне повноваження щодо скликання позачергових загальних зборів (так само і чергових зборів) покласти на спостережну раду акціонерного товариства, а серед підстав для скликання позачергових загальних зборів акціонерів передбачити, зокрема, виникнення обставин, що можуть привести до неплатоспроможності товариства (а не неплатоспроможність акціонерного товариства), та обставин, зазначених у внутрішніх документах товариства (а не у статуті товариства).
Дисертант доводить, що до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, окрім чотирьох повноважень, передбачених статтею 41 Закону України “Про господарські товариства”, необхідно віднести такі повноваження:
обрання та відкликання членів спостережної ради (повноваження щодо обрання голови спостережної ради уявляється за доцільне делегувати спостережній раді, зобов’язавши її на першому засіданні обрати голову із числа новообраних членів ради);
обрання та відкликання членів ревізійної комісії;
затвердження внутрішніх документів товариства, що регулюють порядок ухвалення внутрішніх документів товариства (Положення про внутрішні документи товариства), порядок діяльності органів товариства (Регламент загальних зборів, Положення про правління, спостережну раду, ревізійну комісію), порядок здійснення дій, що належать до виключної компетенції загальних зборів (Положення про порядок нарахування та виплати дивідендів);
визначення умов винагороди членів спостережної ради (делегування повноважень щодо визначення умов оплати праці інших посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв іншим органам товариства має здійснюватися з дотриманням принципу неможливості визначення органом умов винагороди посадових осіб, що входять до складу цього органу, та посадових осіб, в обов’язки яких входить здійснення контролю за діяльністю цього органу).
Автор обгрунтовує доцільність законодавчого впровадження наступної процедури: договір (угода) на суму, що перевищує зазначену у статуті товариства, укладається головою правління на підставі колективного рішення правління, ухваленого після отримання згоди спостережної ради на укладення цього договору (угоди).
Дисертантом визначені основні принципи делегування окремих повноважень загальних зборів акціонерів іншим органам товариства:
обов’язкове закріплення у статуті товариства компетенції загальних зборів акціонерів, у тому числі виключної компетенції, що може бути ширшою від передбаченої законом, а також компетенції інших органів управління;
заборона делегування повноважень, віднесених законом до виключної компетенції загальних зборів;
можливість делегування повноважень, віднесених статутом товариства до виключної компетенції загальних зборів, шляхом внесення змін та доповнень до статуту;
можливість делегування повноважень, що не належать до виключної компетенції загальних зборів, за рішенням загальних зборів акціонерів без внесення змін до статуту та інших внутрішніх документів товариства, а також можливість ухвалення загальними зборами рішення про повернення загальним зборам делегованого раніше повноваження.
Дисертант вважає, що передбачений законодавством деяких країн порядок затвердження загальними зборами дивідендів у розмірі, що визначений компетентним органом товариства (радою директорів) і не може бути змінений рішенням загальних зборів, обмежує можливості акціонерів щодо реалізації своїх майнових прав. У зв’язку з цим автор заперечує проти внесення відповідних положень до законодавства України або внутрішніх документів акціонерних товариств.
У підрозділі 2 Розділу 2 “Порядок скликання та проведення загальних зборів акціонерів” досліджуються порядок скликання загальних зборів акціонерів, проведення реєстрації акціонерів та визначення кворуму, ухвалення рішень загальними зборами, а також характеризуються допоміжні органи загальних зборів.
У ході дослідження виявлено необхідність розмежування понять “участь у загальних зборах акціонерів” стосовно акціонерів – власників простих акцій, які мають право голосу і зареєструвалися для участі у зборах, та “присутність на загальних зборах акціонерів” стосовно усіх осіб, фактично присутніх у місці проведення зборів. З урахуванням цього запропоновано встановити у чинному законодавстві України положення про те, що по-перше, загальні збори акціонерів відкриваються після закінчення реєстрації усіх акціонерів, що прибули для участі у загальних зборах, та підрахунку належних їм голосів; по-друге, зміна кількості присутніх під час проведення загальних зборів акціонерів не впливають на кворум, визначений перед початком зборів, та законність прийнятих на зборах рішень.
Дисертант підтримує пропозиції щодо законодавчого надання власникам привілейованих акцій права бути присутніми на загальних зборах акціонерів, а у випадку, якщо до порядку денного зборів внесені питання, рішення з яких можуть обмежити права таких акціонерів, - надавати їм право брати участь у загальних зборах з правом голосу. При внесенні до статуту акціонерного товариства положень щодо надання права голосу власникам привілейованих акцій необхідно закріпити чіткий перелік випадків надання права голосу, зазначити питання, з яких можуть голосувати власники привілейованих акцій, а також передбачити процедуру визначення кворуму для голосування з таких питань.
У ході дослідження встановлено, що застосування процедури кумулятивного голосування під час обрання членів спостережної ради (ревізійної комісії) суперечить чинному законодавству України, оскільки така процедура та порядок її застосування має бути чітко передбачені законом.
Проаналізувавши Регламент загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства (Розпорядження ФДМУ від 5 травня 1996 року № 71-р “Зразки документів, необхідних для створення відкритих акціонерних товариств та їх функціонування у післяприватизаційний період”), дисертант дійшов висновку про недосконалість передбаченого ним порядку проведення загальних зборів акціонерів, зокрема, в частині створення допоміжних органів – голови зборів, секретаріату (секретаря), мандатної, лічильної та редакційної комісій. Дисертантом доведено доцільність створення лічильної комісії та покладення на неї обов’язків щодо проведення реєстрації акціонерів, які прибули для участі у зборах, підрахунку голосів та підбиття підсумків голосування тощо. Також запропоновано ввести в акціонерних товариствах посаду корпоративного секретаря та покласти на нього, зокрема, пов'язані з проведенням загальних зборів акціонерів: інформування акціонерів про скликання зборів, ведення протоколу зборів, дотримання відповідної процедури проведення зборів, зберігання протоколів та стенограм загальних зборів акціонерів.
У законодавстві України слід передбачити таку процедуру оскарження рішень загальних зборів акціонерів, яка б виключала можливість задоволення позову з формальних підстав та визнання недійсним рішення загальних зборів внаслідок дій акціонера, який володіє мізерним пакетом акцій і не здатний впливати на управління акціонерним товариством.
У підрозділі 3 Розділу 2 “Висновки” сформульовані основні теоретичні та практичні результати, отримані у другому розділі роботи.
Розділ 3 має назву “Рада акціонерного товариства (спостережна рада)”, що обумовлено вживанням у статті 46 Закону України “Про господарські товариства” саме такого формулювання для назви відповідного органу акціонерного товариства. Цей розділ містить два підрозділи та висновки, у ньому основну увагу приділено аналізу функцій та компетенції, порядку формування та організації діяльності спостережної ради.
У підрозділі 1 Розділу 3 “Функції та компетенція спостережної ради” досліджується роль спостережної ради, яка у багатьох акціонерних товариствах України є незначною в силу таких причин, як лаконічність та недосконалість чинного законодавства, відсутність належної практики у сфері корпоративного управління, низька правосвідомість окремих категорій акціонерів. Розвиток акціонерного законодавства України та практики правозастосування має здійснюватися з урахуванням Принципів корпоративного управління ОЕСР, одним з яких є забезпечення стратегічного управління товариством з боку спостережної ради, ефективний контроль за діяльністю правління, відповідальність спостережної ради перед товариством та акціонерами.
Аналізуючи висловлену деякими авторами позицію про те, що спостережній раді властиві контрольна, організаційна та захисна функція, дисертант доводить, що основною метою діяльності спостережної ради є захист інтересів акціонерів, а основними функціями згідно з чинним законодавством є контрольна (здійснення контролю над діяльністю правління), регулятивна (регулювання діяльності правління) та представницька (представництво інтересів акціонерів у період між проведенням загальних зборів) функції. Ефективність корпоративного управління в акціонерному товаристві забезпечується здійсненням спостережною радою ще однієї функції – стратегічної, яка законом прямо не передбачена, але може бути реалізована шляхом делегування спостережній раді загальними зборами акціонерів таких повноважень, як визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів тощо.
Для забезпечення реалізації представницької функції спостережної ради дисертант пропонує на законодавчому рівні встановити, що до складу спостережної ради мають входити мінімум 3 особи, в акціонерних товариствах з кількістю акціонерів більше 1000 – мінімум 5 осіб, в акціонерних товариствах з кількістю акціонерів більше 10000 – мінімум 7 осіб.
У підрозділі 2 Розділу 3 “Склад та організація роботи спостережної ради” досліджується порядок формування спостережної ради, зокрема, вимоги щодо членів спостережної ради, порядок участі у складі спостережної ради юридичних осіб-акціонерів, працівників акціонерного товариства, а також організація роботи спостережної ради та її допоміжних органів.
З метою підвищення незалежності спостережної ради від виконавчого органу акціонерного товариства дисертантом запропоновано на законодавчому рівні встановити заборону щодо обрання до складу спостережної ради колишніх членів виконавчого органу цього акціонерного товариства протягом двох років з моменту припинення їх повноважень, а також осіб, що входять до складу більше ніж 5 спостережних рад інших товариств або є членами (головами) правління інших юридичних осіб.
Дисертант вважає за доцільне законодавчо закріпити вимогу щодо рівня професійної підготовки голови та членів спостережної ради, зокрема, передбачити обов’язкове навчання зазначених осіб з питань фондового ринку та корпоративного управління за типовою програмою, затвердженою ДКЦПФР України.
На підставі аналізу акціонерного законодавства та практики інших країн, дисертант обгрунтовує доцільність утворення у складі спостережної ради з числа її членів спеціальних тимчасових або постійних допоміжних органів – комітетів з делегуванням їм частини повноважень спостережної ради.
У підрозділі 3
Розділу 3 “Висновки” викладені основні результати, одержані у третьому розділі дисертаційного дослідження.
У Розділі 4 “Виконавчий орган”, що містить два підрозділи та висновки, порушуються основні теоретичні та практичні проблеми, пов’язані з діяльністю виконавчого органу.
У підрозділі 1 Розділу 4 “Функції та компетенція виконавчого органу” проведений аналіз та порушені проблеми визначення компетенції виконавчого органу, а також відповідальності членів виконавчого органу.
Проаналізувавши способи закріплення компетенції органів управління в установчих документах, дисертант дійшов висновку про те, що у статуті акціонерного товариства не слід зазначати перелік повноважень, належних до компетенції правління, а доцільно встановити обмеження або заборону на здійснення виконавчим органом тих чи інших дій, а також передбачити основні права та обов’язки правління.
Дисертантом обгрунтовано висновок про доцільність виключення з компетенції виконавчого органу окремих передбачених чинним законодавством України повноважень (зокрема, щодо скликання загальних зборів акціонерів, проведення реєстрації акціонерів, збільшення статутного фонду тощо) та делегування їх іншим органам.
При дослідженні особливостей корпоративних відносин за участю акціонерів-працівників підприємства, дисертант дійшов висновку про необхідність урахування та відображення у чинному законодавстві України рекомендації ОЕСР щодо заборони отримання головою та членами правління довіреностей на голосування на загальних зборах від акціонерів, які перебувають з акціонерним товариством у трудових відносинах. Акціонерне законодавство має передбачати вільне здійснення акціонерами-працівниками товариства своїх прав із акції та прав на акцію без будь-якого впливу з боку посадових осіб органів управління.
Чинне законодавство України не приділяє достатньо уваги відповідальності правління як органу управління та його членів як посадових осіб акціонерного товариства перед акціонерами, акціонерним товариством та його кредиторами. На думку автора, на законодавчому рівні слід встановити обов’язок голови та членів правління щодо лояльності (duty of loyalty) та належної турботи (duty of care) по відношенню до товариства, а також передбачити порядок притягнення та розмір відповідальності на невиконання або неналежне виконання ними свої обов’язків.
У підрозділі 2 Розділу 4 “Склад та порядок формування виконавчого органу” обгрунтовується, зокрема, доцільність встановлення у чинному законодавстві України:
заборони для членів правління акціонерного товариства бути членами (головами) спостережної ради або ревізійної комісії інших юридичних осіб;
максимальної кількості виконавчих органів, до складу яких може входити одна особа (не більше 3);
заборони для голови правління акціонерного товариства на зайняття керівної посади (одноособового виконавчого органу або голови колегіального органу) в інших юридичних особах.
На думку дисертанта, у статуті акціонерного товариства не слід закріплювати процедуру обрання голови правління, передбачену статтею 14 Закону України “Про підприємства в Україні”, а доцільно передбачити одну із таких процедур: а) обрання голови та членів правління загальними зборами акціонерів; б) обрання голови та членів правління спостережною радою; в) обрання голови правління загальними зборами акціонерів, обрання членів правління спостережною радою за поданням голови правління.
У підрозділі 3 Розділу 4 “Висновки” викладені основні наукові та практичні результати, одержані у четвертому розділі роботі.
У Розділі 5 “Ревізійна комісія” досліджуються окремі аспекти діяльності ревізійної комісії як колегіального виборного органу, наділеного повноваженнями щодо здіснення контролю за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства. Пропонується встановити в законодавстві право ревізійної комісії здійснювати перевірки фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства і його дочірніх підприємств, а також віднести до компетенції ревізійної комісії товариства складання висновків по квартальних звітах.
У Висновках, що налічують 25 пунктів, наводиться теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у визначенні відносин, що складаються при формуванні органів управління акціонерного товариства, визначенні їх компетенції та реалізації цими органами своїх повноважень. У Висновках викладені найважливіші теоретичні та практичні результати, одержані за результатами дослідження, сформульовані конкретні пропозиції щодо правового регулювання діяльності органів акціонерного товариства та вдосконалення чинного законодавства України, зокрема:
- розвиток акціонерного законодавства України і практики у сфері корпоративного управління мають здійснюватися з урахуванням Принципів корпоративного управління Організації економічного співробітництва і розвитку, що є міжнародно визнаними стандартами корпоративної поведінки;
- відмінності між класичними і створеними в процесі приватизації акціонерними товариствами можуть бути істотними лише на етапі створення товариств; в подальшому діяльність і управління обома видами акціонерних товариств мають здійснюватися не єдиних принципах, закріплених в спеціальному Законі “Про акціонерні товариства”;
- для забезпечення належної роботи органів акціонерного товариства при формуванні структури управління мають дотримуватися принципи оптимального розподілу функцій, що забезпечує належну спеціалізацію кожного органу;
- до виключної компетенції загальних зборів акціонерів, крім встановлених законом, слід було б віднести і такі повноваження як обрання і відкликання членів наглядової ради і ревізійної комісії; затвердження внутрішніх документів товариства, які регулюють порядок діяльності органів товариства; визначення умов винагороди членів наглядової ради;
- врегулювати на законодавчому рівні порядок делегування окремих повноважень загальних зборів акціонерів іншим органам товариства (заборона делегування повноважень, віднесених законом до виключної компетенції загальних зборів; можливість делегування повноважень, віднесених статутом до виключної компетенції зборів, шляхом внесення змін до статуту; можливість делегування повноважень, що не віднесені до виключної компетенції загальних зборів, за рішенням останніх без внесення змін до статуту);
- ввести в акціонерному товаристві посаду корпоративного секретаря, на якого покласти, зокрема, обов’язки, пов’язані з проведенням загальних зборів (інформування акціонерів про скликання зборів, ведення протоколу загальних зборів, дотримання процедури проведення зборів, зберігання протоколів і стенограм загальних зборів) тощо.
Основні положення дисертації викладено в таких наукових працях:
Блюмхардт О. Спостережна рада акціонерного товариства: порівняльний аналіз // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 105: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2001. – С.52-55.
Блюмхардт О. Управління акціонерним товариством (правовий аспект) // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 38: Правознавство. – Чернівці: Рута, 2002. – С.38-41.
Блюмхардт А. Некоторые аспекты деятельности высшего органа акционерного общества // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. – 2002. – № 2. – С.40-43.
Блюмхардт О. Правове регулювання відносин між органами управління акціонерного товариства // Юридичний вісник України. – 2002. – № 25, С.31-32.
Блюмхардт О. Правові аспекти скликання позачергових загальних зборів акціонерів // Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України. Тези доповідей і наукових повідомлень науково-практичної конференції. – Київ, 2001. – С.26-28.
Блюмхардт О. Органи акціонерного товариства (порівняльно-правове дослідження). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04. – господарське право; арбітражний процес. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.
У роботі на підставі комплексного аналізу господарського законодавства та правозастосовчої практики України та інших країн розглянуті теоретичні і практичні питання правового статусу органів акціонерного товариства. Досліджено правові аспекти управління акціонерним товариством, порядок взаємодії його органів (загальних зборів акціонерів, спостережної ради, правління та ревізійної комісії), визначено та роль кожного з них у структурі органів товариства. Особливу увагу приділено таким питанням, як компетенція та організація діяльності органів товариства, а також порядок та принципи формування спостережної ради та правління акціонерного товариства. Розроблено і сформульовано науково-теоретичні положення, висновки та пропозиції, спрямовані на подальший розвиток науки господарського та акціонерного права, а також вдосконалення правового регулювання діяльності органів акціонерного товариства.
Ключові слова: акціонерне товариство, делегування повноважень, наглядова рада, загальні збори акціонерів, органи товариства, правління, ревізійна комісія, управління акціонерним товариством.
Блюмхардт А. Органы акционерного общества (сравнительно-правовое исследование). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 – хозяйственное право; арбитражный процесс. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2002.
В работе на основе комплексного анализа хозяйственного законодательства Украины, законодательства и правоприменительной практики других стран рассмотрены теоретические и практические вопросы, связанные с управлением акционерным обществом. Исследованы правовые аспекты управления обществом, правовой статус и порядок взаимодействия органов акционерного общества, дана характеристика каждого из органов (общего собрания акционеров, правления, наблюдательного совета и ревизионной комиссии), определены их роль и место в структуре органов акционерного общества.
Особое внимание уделено вопросам взаимодействия органов акционерного общества, в частности, разграничению компетенции и порядку делегирования полномочий. Обоснована целесообразность
