Київський національний економічний університет

Броварна Тамара Іванівна

УДК 331.5

Становлення ринку праці та формування механізму його функціонування у перехідній економіці

Спеціальність 08.01.01. – Економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата економічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м.Київ

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

ТУМАНОВ Микола Олександрович

Київський національний економічний університет,

доцент кафедри політичної економії

обліково-економічних факультетів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

НІКОЛЕНКО Юрій Васильович

Академія муніципального управління,

завідувач кафедри економіки.

кандидат економічних наук,

КАЛИНА Алла Василівна,

Міжрегіональна академія управління персоналом,

старший науковий співробітник

кафедри управління персоналом

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра теоретичної та прикладної економіки, м.Київ

Захист відбудеться “ 15 ” квітня 2002р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, аудиторія 317

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного економічного університету: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, аудиторія 201

Автореферат розісланий “ 12 ” березня 2002року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор Фукс А.Е.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ринкові перетворення в Україні передбачають здійснення політичних, соціально-економічних, а також організаційно-економічних реформ. Одним з елементів здійснення соціально-економічних зрушень є формування ринку праці – невід’ємної складової частини ринкової економіки.

Становлення повноцінної ринкової економіки неможливе без створення ефективно функціонуючого ринку праці. Адже саме ті відносини, які існують на цьому ринку, становлять одну з основ розвитку національної економіки, окремих її галузей та підприємств, забезпечують ефективне використання трудових ресурсів країни, вільний вступ на ринок праці як продавців робочої сили, так і її покупців.

Більше того, ринок праці займає особливо важливе місце у системі ринкових структур, оскільки його механізмом опосередковується функціонування як особистих, так і уречевлених факторів виробництва.

Формування ринку праці в Україні ускладнюється низкою негативних факторів, які діють у перехідний період: фактичною відсутністю ринку праці в умовах попередньої економічної системи (а звідси - відсутність конкуренції, зрівнялівка в розподілі благ, гальмування процесу впровадження прогресивних ідей, гарантії зайнятості працівника незалежно від якості обов’язків, виконаних ним, тощо); соціально-економічною кризою, яка супроводжує створення ринкових засад в економіці; непослідовністю здійснення реформ у народному господарстві; недосконалістю механізму регулювання зайнятості та соціального захисту населення тощо.

Процес становлення ринку праці в Україні супроводжується різким загостренням проблеми зайнятості, значним зменшенням фонду споживання, що негативно впливає на відтворення робочої сили.

Все зазначене викликає необхідність всебічного аналізу теоретичних засад та практики формування ринку праці, визначення можливостей і основних напрямків надання цьому процесу регульованих форм із суттєвим підвищенням соціальної захищеності населення. Більш того, кардинальні зміни, що відбуваються в економічному та політичному устрої держави, вимагають докорінного перегляду всієї системи поглядів на теорію і практику формування та використання трудових ресурсів.

Проблема ринку праці постійно привертає увагу науковців. У працях таких авторів як Д.Богині, В.Брича, В.Васильченка, М.Волинського, А.Гальчинського, В.Герасимчука, С.Дзюби, Б.Ігумнова, Е.Лібанової, А.Калини, М.Карліна, Л.Колешні, А.Колота, І.Петрової, В.Петюха, І.Франдюка, М.Шаленка, Л.Шевченко та інших розроблені теоретичні та практичні питання формування ринку праці та окремих його елементів: визначення місця і значення людини у системі сучасного виробництва; побудова теорії відносин “роботодавець-працівник”; застосування адаптивних форм організації контрактної системи найму; пошук мотиваційних важелів впливу на результати діяльності працівника тощо. Та незважаючи на широке коло досліджень, відкритими залишаються питання про роль і межі державного втручання у функціонування ринку праці, очікують вирішення проблеми, пов‘язані з економічним і правовим аспектами формування системи найму.

Практично дуже мало досліджень, де б аналізувалась роль і значимість регіональних центрів зайнятості як складової ринку праці. Відсутні узагальнення щодо мотиваційного впливу оплати праці на динаміку соціально-економічних показників функціонування економіки в перехідних умовах. Українські роботодавці та продавці робочої сили очікують таких науково - обґрунтованих рекомендацій щодо формування моделі мотиваційної поведінки суб’єктів соціально-трудових відносин, які б сприяли забезпеченню гідного існування найманих працівників, здатності робочої сили до саморозвитку, самовдосконалення, ефективного використання трудових ресурсів будь-якого рівня кваліфікації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційної роботи є складовою частиною комплексної теми наукових досліджень кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету “Закономірності і особливості формування нової економічної системи в Україні”, реєстраційний номер 0101V002949. Автором особисто підготовлено підрозділ, в якому обгрунтовані фактори економічного та неекономічного походження, які суттєво впливають на процес становлення і функціонування ринку праці в Україні.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб розкрити необхідність, особливості і механізм становлення ринку праці в Україні та обґрунтувати умови ефективного його функціонування.

Відповідно до зазначеної мети дисертантом були поставлені такі завдання:

- дослідити економічні умови, за яких формується ринок праці і створюються ринкові трудові відносини в Україні;

- визначити основи формування системи найму при переході до ринку і обґрунтувати переваги переходу до контрактної системи найму;

- виявити тенденції та особливості державного регулювання процесів становлення ринку праці та визначити практичні рекомендації щодо вдосконалення державного регулювання відносин на ринку праці;

- дослідити роль та значення заробітної плати у механізмі функціонування ринку праці;

- конкретизувати роль регіональних центрів зайнятості у структурі елементів ринку праці України;

- обґрунтувати основні шляхи та інструменти узгодження економічних інтересів між роботодавцем і працівником;

Об’єктом дослідження є комплекс виробничих відносин, який опосередковує поєднання робочої сили із засобами виробництва.

Предметом дослідження є соціально-економічні форми становлення ринку праці в Україні та механізму його функціонування.

Методи дослідження. Дисертаційна робота виконана на основі використання загальнофілософських, загальнонаукових та конкретноекономічних методів наукового пізнання. В процесі виконання дисертаційного дослідження застосовувались методи наукової абстракції, поєднання історичного і логічного, аналізу та синтезу, структурно-функціонального аналізу.

В дисертації узагальнено теоретико-методологічні розробки вітчизняних і зарубіжних авторів з питань функціонування ринку праці, використано дані державних органів статистики, матеріали TACIS, статистичні дані регіональних центрів зайнятості.

Наукова новизна одержаних результатів.

Дослідження проблеми дозволило автору обґрунтувати ряд нових наукових рішень:

- уточнено, що ринок праці в Україні є різновидом соціально-економічної форми сфери зайнятості населення, яка характеризується такими рисами: монополізмом споживача трудових ресурсів, відсутністю вільного пересування трудових ресурсів та єдиного інтегрованого ринку праці, недосконалістю взаємозв’язку внутрішнього ринку і світового ринку праці;

- розроблено основні напрямки удосконалення національного ринку праці в загальному контексті розвитку ринкових відносин: удосконалення системи його державного регулювання; гармонізація співвідношення інтересів різних категорій працездатного населення з інтересами роботодавців - підприємств різних форм власності; створення ефективного мотиваційного механізму, в якому заробітна плата базується на поєднанні економічних стимулів і соціальних гарантій;

- розроблено рекомендації щодо використання зарубіжного досвіду формування ринку праці в Україні, а саме: необхідність запровадження активної політики зайнятості, яка повинна проводитись вибірково і спрямовуватись на конкретні, особливо малозабезпечені групи населення зокрема тих, хто є безробітними тривалий період часу;

- конкретизовано переваги контрактної системи найму працівників. Показано, що її застосування дозволяє адекватно зв'язати в єдину залежність особливості виробничого процесу підприємства, інтереси власників, потреби трудового колективу з повноваженнями, завданнями, функціями і результатами роботи найманого за контрактом працівника;

- аргументовано найбільш раціональні напрями державного регулювання становлення ринку праці: створення відповідної інформаційної інфраструктури для підприємств; цільове функціонування підтримки зайнятості; стимулювання розвитку виробництва, орієнтованого на споживчий попит; підвищення продуктивності праці; забезпечення робочими місцями кожного хто бажає працювати; стимулювання розвитку пріоритетних галузей вітчизняного виробництва тощо;

- доведено, що головними чинниками змін у сфері попиту на працю в Україні є руйнування монопсонії на ринку праці, формування двохсекторної моделі структури попиту, впровадження заходів щодо підвищення еластичності попиту;

- обґрунтовано роль регіональних центрів зайнятості в структурі ринку праці, яка полягає у: необхідності координації інтересів підприємств, окремих працівників з інтересами територій, регіонів та загальнодержавними; врахуванні особливостей соціального, економічного і демографічного розвитку регіону; забезпеченні тимчасового працевлаштування безробітних; здійсненні контролю над місцевими стихійними "центрами" зайнятості, для уникнення дезінформації щодо фактичного стану державного ринку праці.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони можуть бути використані підприємствами і установами як наукова база для прийняття рішень в сфері ефективної зайнятості працездатного населення і в сфері соціального захисту малозабезпеченої і безробітної частини населення України.

Відповідні матеріали, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження були використані Криворізьким ЗАТ “Оздоббуд” (довідка №51 від 11.10.2001р.) при розробці механізму впровадження контрактної системи найму працівників. Матеріали дисертаційного дослідження було використано у роботі Криворізького міського центру зайнятості (довідка №3 від 2.01.2001 р.) при реєстрації та соціальному забезпеченні безробітної частини населення. Матеріали дисертації безпосередньо використовуються в процесі викладання курсів “Політичної економії”, “Економічної історії” та “Історії економічних вчень” в Криворізькому економічному інституті КНЕУ (довідка №01-28-а від 16.01.2001р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати виконаних дисертантом досліджень доповідалися і одержали схвальні відгуки на Міжнародній науково-практичній конференції “Оплата праці: проблеми теорії та практики” (м. Луцьк, 2000р.), Міжвузівській науково-методичній конференції “Проблеми регіональної підготовки спеціалістів” (м. Кривий Ріг, 2000р.), Міжнародній науково-методичній конференції “Еволюція економічного розвитку та економічних теорій” (м. Київ, 2000 р.).

Публікації результатів дослідження. За результатами дисертації автором опубліковано 6 наукових праць загальним обсягом 1,3 д.а., у тому числі 3 статті у фахових наукових виданнях, обсягом 0,95 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, що містять п’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Вона викладена на 162 сторінках, містить 6 таблиць (на 5 стор.), 2 рисунки (на 2 стор.). Список використаних джерел налічує 127 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, проаналізовано стан і наукові розробки, визначено мету, основні завдання, об’єкт та предмет дослідження, розкрито наукову новизну, показано теоретичне та практичне значення одержаних результатів.

В розділі 1 “Теоретичні основи формування ринку праці у перехідній економіці України” розглянуто суть, функції та принципи формування ринку праці, структуру, еволюцію та особливості діяльності суб’єктів попиту і пропозиції робочої сили, умови і перспективи переходу до контрактної системи найму, роль державного регулювання в процесах становлення ринку праці України.

Ефективне функціонування економіки, заснованої на ринкових засадах, неможливе без наявності розвиненого ринку праці. Саме ринок праці у такій системі є звязувальною ланкою у всьому ланцюгу макроекономічного процесу, дійовим механізмом відтворення робочої сили, узгодження економічних інтересів різних суб’єктів ринку праці.

Ринок праці як складова частина всієї ринкової системи господарювання має принципову особливість, яка полягає в тому, що його суб’єктами є люди із специфічними особистими рисами: психофізіологічними, соціальними, культурними, релігійними, політичними тощо. Все це суттєво впливає на кон’юнктуру ринку праці і визначає специфіку механізму його регулювання.

Окрім того, ринок праці характеризується низкою інших особливостей: наявністю масових проявів прихованого безробіття, слабкістю розвитку інфраструктури ринку, недостатністю методичного, інформаційного, статистичного забезпечення, некерованістю багатьох процесів в умовах тривалої економічної кризи. При цьому формування ринку праці здійснюється в руслі як макроекономічної , так і регіональної політики.

Співвідношення попиту і пропозиції, що виражає взаємодію інтересів суб’єктів ринку праці, формується під впливом різноманітних соціальних, політичних, культурних та інших факторів, зокрема стану економіки, галузевої структури господарства, доступності матеріально-технічних ресурсів, розвитку соціальної і виробничої інфраструктури, міжрегіональних зв’язків. Саме ринкова кон’юнктура і визначає стан ринку праці. В Україні пропозиція робочої сили, формується під впливом структурної перебудови економіки, реструктуризації підприємств, з одного боку, та незначним зростанням виробництва з іншого. Тому в країні крім фрикційно-незайнятого населення має місце структурна та циклічна незайнятість. Із початком реформування економіки сама сфера зайнятості зазнала важливих змін: виникли нові сегменти, які при визначенні потреби в нових робочих місцях не враховувати не можна. Насамперед, поряд із працюючими за наймом формується сфера самозайнятості в розрізі формального, неформального та нелегального секторів. Працездатність “злита” з особою працівника і не може бути відчуженою. Мова йде про ринок послуг праці, операції на якому завершуються підписанням трудового договору або контракту, економічне призначення якого полягає у: встановленні розмірів необхідного трудового вкладу працівника, винагороди за працю і термінів її виплати; гарантії надання працівникові необхідних соціальних умов застосування праці (певної тривалості робочого дня, робочого тижня і відпусток, безпеки праці, регулярної професійної перепідготовки тощо).

Поширення контрактів зумовлено знеособленим змістом традиційних трудових договорів, які не враховують повністю ні особистих якостей працівників, ні змісту, ні специфіки їх професійної діяльності, не забезпечують належної відповідальності за доручену справу. Контракт є особливою формою трудового договору. Особливість контракту полягає в тому, що він є одночасно як юридичною формою найму працівників, так і формою, що регламентує трудові обов’язки, регулює взаємні права й зобов’язання та визначає умови оплати праці. Водночас має місце поглиблення договірної сфери регулювання індивідуальних умов праці та її оплати, підвищення відповідальності сторін, максимальне використання індивідуальних здібностей працівника, створення додаткових стимулів до високопродуктивної праці, повніше врахування інтересів власника.

Розглядаючи необхідність переходу на контрактну форму трудового договору, автор дійшов висновку, що обов’язково слід зважити на ще одну обставину - зниження трудової активності працівника після певного періоду його роботи в конкретній організації. Практика свідчить, що переміщення або навіть підвищення в посаді мало впливає на цю залежність. Значною мірою це пов’язано з феноменом адаптації працівника до загальних умов функціонування колективу, але основною причиною такої негативної тенденції є практична відсутність у даному колективі ефективних механізмів мотивації підвищення трудової активності працівників.

У зв’язку з цим, необхідно докорінно змінити “дух законів” про працю, без будь-яких обмовок визнати робочу силу товаром, власником якого є індивід, вільний від неекономічного примусу і адміністративного диктату. Як господар унікального товару, він має право на пріоритет на ринку праці, а ціна цього товару формується залежно від здібностей, освіти, кваліфікації, досвіду. Необхідно відмовитися від так званого соціального захисту трудящих і ввести в дію регулятори вільного ринку праці: справедливу оплату найманої праці, механізм соціального страхування економічних ризиків втрати працездатності, незалежні інститути вирішення трудових конфліктів.

Сфера застосування контрактної системи найму на даному етапі має бути обмеженою і регулюватись чинним законодавством. Державна політика в галузі планування і регулювання зайнятості населення повинна передбачати заходи, що забезпечують використання організаційно-технічних і соціально-економічних можливостей країни, включаючи залучення інвестицій до розвитку економіки, перепідготовку кадрів та організацію спеціальних робіт.

Важлива роль держави полягає також у створенні відповідної інформаційної інфраструктури для підприємств. Державні органи, включаючи не тільки структуру управління, але й науково-дослідні організації, постачають фірмам інформацію про ринок праці, про передовий досвід у галузі підготовки кадрів, проводять дослідження на замовлення, здійснюють прогнозування пропозиції тих або інших категорій робочих місць.

Широке застосування отримує така форма державної підтримки зайнятості як цільове функціонування, але це притаманне розвинутим країнам і великим фірмам. Досвід країн, які пройшли шлях реформ, показує, що скорочення робочих місць і вивільнення працівників починається тоді, коли спад виробництва супроводжується відсутністю попиту на товари і послуги. Дотримання низької ціни праці стало елементом державної політики країн, які знаходяться в не найкращому економічному стані. Аналіз досвіду реформування ринку праці в деяких постсоціалістичних країнах дозволяє зробити наступні висновки: в перехідний період на ринку праці відносні переваги мають високоосвічені працівники. В той же час найбільші втрати в доходах несуть молоді працівники та робітники передпенсійних вікових груп. Зросла жіноча зайнятість, що пояснюється високими темпами розвитку сектора фінансових послуг. Підвищилась диференціація в оплаті як всередині груп однієї кваліфікації, так і між групами з різною кваліфікацією. Всі ці тенденції вимагають відповідного державного регулювання, щоб стимулювати все позитивне, що відбулося на ринку праці, і в той же час, звести до мінімуму весь негатив, що виявився при реформуванні ринку праці в перехідний період.

“Дешева” робоча сила в ряді постсоціалістичних країн, викликає зацікавленість зарубіжних інвесторів. Звідси виникає реальна загроза перетворення України на ринок “дешевої” робочої сили з невисокою оплатою праці. Але найбільш негативні наслідки низької оплати праці – це падіння трудової мотивації і гальмування зростання ефективного виробництва. У зв’язку з цим виникає необхідність збільшити попит на робочу силу. На думку автора, це можливо, - стимулюючи створення тимчасових робочих місць та нестандартних форм зайнятості за рахунок зниження бюджетних виплат; внесків на соціальне страхування за тимчасово чи частково зайнятих працівників; шляхом повернення підприємствам витрат, пов’язаних з організацією нестандартних форм зайнятості. На підприємствах внаслідок спаду обсягів виробництва робоча сила використовується нижче своїх можливостей, що призвело до різкого падіння продуктивності праці та неефективного використання робочих місць. Значна частина працівників у сфері виробництва продовжує працювати у режимі неповної зайнятості або йти у вимушені відпустки. Незважаючи на критичне становище із зайнятістю населення, в державі не відбувається суттєвих змін щодо відтворення виробництва та ефективного використання робочої сили.

За таких умов становлення ринку праці буде супроводжуватися величезним соціально-економічним напруженням. Вихід із становища вбачається у стимулюванні розвитку виробництва, орієнтованого на споживчий попит, підвищенні продуктивності праці, забезпеченні робочими місцями кожного, хто бажає працювати, стимулюванні розвитку вітчизняного виробництва пріоритетних галузей – легкої та харчової промисловості, у продукції яких відчувається нестача, скороченні імпорту продуктів низької якості. Початок ринкових реформ в Україні засвідчує, що праця в широкому розумінні цього слова залишається на останньому місці у системі реформування економіки, а найактивніша робоча сила знаходиться у стані “прихованого безробіття” і напруженого чекання стабілізації економічного становища, яке залежатиме від таких змін, які будуть проводитись в економічній політиці у цілому.

У розділі 2 “Особливості механізму функціонування ринку праці в Україні” досліджено роль і значення заробітної плати у системі функціонування ринку праці, конкретизовано роль регіональних центрів зайнятості у структурі формування ринку праці України.

Перехід економіки нашої держави до ринкових відносин неможливий без здійснення відповідної реформи заробітної плати. Мета реформи заробітної плати полягає, по-перше, в забезпеченні поетапного підвищення ціни робочої сили і наближення її до вартості. Прийнявши за основу визначення розмірів заробітної плати, вартість робочої сили необхідно відпрацювати і ввести в дію механізм її регулювання. Перш за все, реформування організації оплати праці повинно здійснюватися поетапно на принципово новій організаційно-правовій основі, яка базувалася б на принципах державно-договірного процесу (учасники – уряд, підприємці, профспілки). Таке регулювання повинно розповсюджуватися на всі форми власності і господарювання. По-друге, реформа зарплати повинна сприяти створенню ефективного мотиваційного механізму, адекватного ринковій економіці, який базується на поєднанні економічних стимулів і соціальних гарантій.

У процесі становлення ринку праці важливу роль відіграють зміни в стимулюванні результативності праці, а також економічні відносини між роботодавцями і найманими працівниками з приводу результатів праці останніх. Такий вид відносин – це майбутнє України, а той ринок праці, що тільки формується, вже має істотні недоліки. Основними покупцями вільної робочої сили у нас є підприємницькі структури (приватні підприємства, комерційні фірми, банки, інвестиційні фонди тощо), однак державні структури майже не виходять на ринок праці, в них навпаки відбувається звільнення робітників. Відповідно деформуються основні чинники ринку праці – попит на робочу силу та її пропозиція. З цієї причини зростає приховане безробіття. Серед працездатного непрацюючого населення збільшується частка тих, хто вже тривалий час шукає відповідну роботу. Тому впровадження найсучасніших форм організації виробництва та оплати праці потрібно проводити вибірково, щоб не спровокувати масове безробіття. Цей процес повинен проходити під жорстким контролем держави, але не гальмуватися нею. Вибрана нині державна орієнтація на зближення мінімальних і максимальних доходів негативно впливає на формування ринку праці. Це вкрай негативно позначається на державному регулюванні заробітної плати працівників у соціокультурних галузях, особливо в освіті та науці, де більшість працівників втрачає будь-який інтерес до підвищення своєї кваліфікації і наукового рівня. Тут доцільніше піти на скорочення зайнятих працівників і перекваліфікацію на суміжні гостродефіцитні спеціальності або залучення до малого бізнесу. Слід також звернути увагу на те, що проблематичним є вирішення питання про оптимальні матеріальні форми стимулювання інтенсивності праці та їх вплив на ринок праці. Загальновідомо, що інтенсивність праці і в умовах командної економіки, і на перших етапах переходу до ринку залишається у більшості працюючих нижчою від суспільно–необхідної. Якщо піти по шляху впровадження суто ринкових форм стимулювання праці (за кінцевим результатом), то відповідного темпу інтенсивності праці насамперед не витримають найменш соціально захищені верстви населення. Можливою формою вирішення названої проблеми могло б стати розширення фінансових пільг підприємствам недержавного сектора за умови залучення ними зазначених категорій працівників.

Ще одним негативним фактором впливу на зміни у формах матеріального стимулювання результативності праці можуть стати невірно вибрані орієнтири в диференціації оплати праці різних категорій працівників. Як свідчить аналіз зарубіжного досвіду, в цьому питанні і в розвинутих країнах поки що немає повної визначеності. Так, у японських фірмах президент отримує у середньому в вісім разів більше, ніж робітник, який щойно прийнятий на роботу. У американських компаніях співвідношення відповідних окладів становить 20 : 1.

У галузях, де основна маса – малокваліфіковані працівники, одним із виходів є дострокові пенсії для тих, хто досяг передпенсійного віку і перенавчання тих, хто має невеликий стаж роботи. Основною формою стимулювання працюючих повинно стати збільшення розміру зарплати. Але це можливо лише за умови скорочення кількості зайнятих на виробництві. Основним повинен стати шлях збільшення обсягів виробництва. Зацікавити в його зростанні працівників сьогодні можна тільки за рахунок підвищення питомої ваги змінної частини в їх зарплаті, а це не менше 50% виплати з прибутку. Однак, це доцільно тільки на перших етапах переходу до ринку, коли тариф низький і не покриває витрат на утримання працівника. На наступних етапах ця частка повинна мати за норму – 20-30% заробітку. Шляхами вирішення цих недоліків у перехідний період до ринку повинні стати: повернення держави на ринок науково–технічної продукції, розширення фінансових та інших пільг розробникам цієї продукції, посилення впливу держави на зміну міжтериторіальних пропорцій у розміщенні наукових сил в Україні на користь периферії; розширення пільг виробникам, які впроваджують у життя відкриття українських вчених; значне підвищення рівня оплати праці науковим працівникам вищої кваліфікації з метою гальмування їх від’їзду за кордон і збереження існуючих наукових шкіл в Україні; стимулювання руху раціоналізаторів і винахідників з використанням для цього матеріальних та інших стимулів.

За діючої системи мотивації праці в економіці України створення ефективної системи оцінки результатів роботи найманих працівників, на думку автора, неможливе. Для цього необхідне докорінне реформування діючої системи стимулювання та мотивації праці, а також внесення кардинальних змін у діючі форми бухгалтерського, статистичного та оперативного обліку, що дозволить досягти необхідного рівня інформаційного забезпечення запропонованої системи. Крім того, практичне впровадження системи оцінки результатів роботи персоналу потребує обов’язкової підготовчої роботи.

Для цього необхідно:

- запровадження нової ідеології оподаткування (не просто зміна податкових ставок, а зміна всієї системи визначення і стягнення податків);

- введення комплексу заходів, спрямованих на легалізацію всіх форм неповної зайнятості;

- формування принципово іншої системи надання допомоги безробітним, яка б включала допомогу у відкритті власної справи, перекваліфікації, працевлаштуванні і грошовій підтримці та стимулювала б реєстрацію безробітних;

- введення персоніфікованих страхових рахунків, які б поставили в принципово різні умови людей, що чесно сплачують податки і тих, хто під різними приводами від цього ухиляється.

Все це забезпечить принципову можливість надання допомоги саме тим, кому вона потрібна, і водночас стимулюватиме активізацію власних зусиль

людини на вирішення своїх проблем, не очікуючи допомоги держави.

Не менш важливим є обрання такої моделі регулювання зарплати, в якій всі пов’язані з цим питання, вирішуються в рамках колективних договорів. У державному секторі економіки України на перших етапах перехідного періоду доцільно було б застосувати модель, за якої держава регулює нижній і верхній рівні. На наступних етапах можна взяти базову модель, за допомогою якої всі питання заробітної плати вирішуються в межах колективного договору. Необхідна розробка нових економічних важелів, котрі сприяють зацікавленості недержавних структур у працевлаштуванні молоді, жінок із дітьми, працівників передпенсійного віку, інвалідів. Вирішуватися ці злободенні питання повинні, в першу чергу, через регіональні центри зайнятості.

Процес формування регіональних ринків праці в Україні визначається накопиченим виробничо-ресурсним та соціальним потенціалом, темпами реформування економіки регіонів, їх природно-географічними умовами. Збалансований стан ринків праці передбачає динамічну відповідність між пропозицією робочої сили і потребами в ресурсах праці розташованих на даній території суб’єктів господарювання різних форм власності, високопродуктивну зайнятість трудоактивного населення, мінімальний рівень прихованого і соціально прийнятні межі явного регіонального безробіття.

Економічний ефект в даному питанні, який отримали країни Центральної та Східної Європи, полягає у проведенні активної політики в сфері ринку праці. Вона має переваги, а саме: спрямована на подолання неспроможності і позбавлення недоліків, пов'язаних з виплатою допомоги; допомагає безробітним працевлаштуватись шляхом консультування і збору інформації про вакансії; сприяє мобільності робочої сили завдяки фінансуванню програм підготовки і перепідготовки кадрів, а також фінансовому стимулюванню міграції. В період економічного спаду ця програма може включати в себе надання тимчасової роботи для збереження кваліфікації, що підвищує шанси на працевлаштування з початком пожвавлення економіки. Однак активна політика на ринку праці потребує значних фінансових витрат і стикається з багатьма проблемами, які викликані неспроможністю державної системи.

Регіональні ж центри зайнятості мають свої особливості. Перша: тут найбільш чітко простежується взаємозалежність попиту і пропозиції робочої сили в збалансуванні ринку праці. Друга: об’єкт регулювання є дуже складним і неоднорідним, оскільки сюди входять працівники підприємств місцевого і загально - державного значення, студенти і випускники, пенсіонери, тимчасово непрацюючі, безробітні тощо. Через це з метою поєднання інтересів підприємств, окремих працівників з інтересами територій, регіонів та загальнодержавними виникає необхідність координації тенденцій для оптимального функціонування ринку праці в цілому. Третя: всі процеси, які відбуваються при формуванні ринку праці, так чи інакше стосуються регіонального рівня, тому що до об’єктів регулювання ринку ми відносимо практично всі тенденції на ринку праці.

На рівні регіону необхідно чітко визначити причини незайнятості, форми безробіття, що дозволить більш ефективно регулювати ринок праці. Для кожного виду безробіття існує певний комплекс заходів, застосування яких дозволить попередити або ослабити дію тих чи інших причин та факторів, що зумовили зниження зайнятості. Наприклад, рівні фрикційного і структурного безробіття залежать від структурних особливостей регіональних ринків праці, від того, наскільки швидко проходить тут збалансування попиту і пропозиції робочої сили.

На формування ринку праці впливають регіональні відмінності у соціальному, економічному, демографічному розвитку територій. За відсутності дієвих механізмів регулювання і низькій територіальній мобільності населення ринок праці буде формуватися, в першу чергу, на регіональному рівні. На перший план виходять інтереси регіонів. У зв’язку з інертністю форм і методів впливу на ситуацію, в силу специфіки перехідного періоду необхідно регіональну політику проводити послідовно відповідно до ситуації на ринку праці. Сьогодні регіональна політика досить пасивна і спрямована на заповнення вакантних місць. З переходом до цивілізованих ринкових відносин необхідно посилити вплив регіональних і місцевих органів влади, що дасть можливість не тільки зменшити безробіття, але і досягти бажаної для регіону структури зайнятості. Регіони перетворились у своєрідні центри, де пересікаються буквально всі інтереси: політичні та економічні, особисті та виробничі, колективні та загальнодержавні. Саме на рівні територій зосереджуються і найбільш рельєфно проявляються всі “хвороби” нашого суспільства, формується думка населення про хід економічних реформ і реалізацію інших важливих рішень центральних владних структур управління. Тому регіоналізація соціально-економічного життя – не просто прагнення певних територій до самоврядування, відособлення, протистояння центру, викликане невдоволенням його політикою, а об’єктивна передумова становлення і розвитку нової системи господарювання, покликаної збалансувати соціально-економічні інтереси суспільства у просторі і часі. Стрижневою проблемою, яка пронизує всі рівні структурної ієрархії нового суспільства, є зайнятість працездатного населення. Реалізація регіонами в повному обсязі делегованих їм функцій вимагає зміни статусу центрів зайнятості – головної інфраструктурної ланки ринку робочої сили, перетворення їх у багатофункціональні органи з пріоритетним розвитком соціальних функцій. Така необхідність продиктована тим, що існуюча на сьогодні служба зайнятості, як свідчить аналіз її діяльності, не в змозі забезпечити виконання своєї головної функції – регулювання ринку праці і процесів зайнятості. Діяльність центрів зайнятості сконцентрована, в основному, на вирішенні поточних проблем. Стосовно розробки стратегії зайнятості та її реалізації, то на думку автора, ця робота знаходиться на периферії інтересів їх діяльності. Центри зайнятості не володіють всією необхідною інформацією про наявність вакантних робочих місць на їх території, прогностичними оцінками перспективних змін у структурі регіонального господарства, не здійснюють суттєвого впливу на підготовку і перепідготовку кадрів, організацію громадських робіт, "стихійний ринок" праці, неповну зайнятість тощо.

Проте політику зайнятості неможливо розробляти без прогнозування ринку праці. Безперервний процес прогнозування тенденцій та змін ринку праці є засобом підвищення наукового рівня планування і важливою частиною системи управління трудовими ресурсами, потрібною передумовою підвищення ефективності та дієвості рішень у сфері регулювання зайнятості і соціального захисту населення. З огляду на це, значення прогнозування в діяльності державних органів виконавчої влади різного рівня управління і служб зайнятості, з розвитком ринку праці, зростатиме.

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено і запропоновано нове вирішення наукової задачі, що виявляється у визначенні сутності, необхідності, особливості і механізмі становлення ринку праці в Україні. Результати проведеного дисертаційного дослідження дають можливість зробити ряд висновків і пропозицій теоретично-методологічного і науково-практичного характеру, зокрема:

1. У результаті дослідження з'ясовано, що ринок праці – це багатостороннє явище, яке містить у собі такі аспекти: залучення людей до процесу суспільного виробництва на засадах підвищення мобільності населення, розвитку їх професійних здібностей шляхом задоволення потреб у творчій роботі та вдосконалення обміну знаннями, формування якісного способу життя працівників. Ефективне функціонування ринку праці можливе за наявності ряду умов: незалежність покупців і продавців робочої сили, рівноправне партнерство, активна конкуренція за право зайняти робоче місце, залучення кваліфікованої робочої сили, баланс між наявними робочими місцями і грошовою масою заробітної плати.

2. Ринок праці в Україні на сучасному етапі характеризується такими особливостями: монополізмом споживача трудових ресурсів, відсутністю вільного пересування трудових ресурсів та єдиного інтегрованого ринку праці, недосконалістю взаємозв’язку внутрішнього ринку і світового ринку праці.

3. Одним із перспективних напрямків еволюції ринку праці в Україні є зміни у структурі організації найму шляхом поступового переходу до контрактної системи найму працівників підприємств і установ. Доцільно впроваджувати практику “пожиттєвого найму” працівників, яка має ряд переваг в умовах ринкової економіки, а саме: закріплення працівника за робочим місцем аж до виходу на пенсію, можливість підвищення кваліфікації і просування по службі та отримання вищої освіти, соціально-економічна відповідальність за працівника з боку керівництва підприємства.

4. Державному регулюванню ринку праці повинно відводитися більш важливе місце в системі регулювання зайнятості населення країни. Посилення ролі державного регулювання повинно здійснюватись за наступними напрямами: розширення сфери прикладання праці в невеликих містах і сільських населених пунктах; розвиток невеликих і середніх підприємств матеріального виробництва, організація цехів, ланок, філій на основі підприємств по виробництву товарів народного вжитку; організація виробництва будівельних матеріалів, предметів культурно-побутового призначення на базі місцевої сировини; створення філій, цехів, малих підприємств на базі агропромислової кооперації; організація робочих місць для соціально незахищених громадян; розвиток кооперативного сектора та індивідуально-трудової діяльності для надання різноманітних послуг і виробництва товарів першої необхідності; використання неукомплектованих робочих місць і підвищення коефіцієнта змінності на рентабельних підприємствах.

5. Заробітна плата не виконує своїх прогресивних функцій у відтворенні, стимулюванні і перерозподілі робочої сили. Проте вона виконує інші функції, продиктовані особливостями даного періоду: забезпечення зайнятості, упередження безробіття ціною заниження заробітної плати, збереження соціальних гарантій, пов’язаних з попереднім місцем роботи, стимулювання інфляції (за рахунок збільшення заборгованості по зарплаті), стихійний перерозподіл зайнятих по галузях у сферах економіки, зростання нелегальної діяльності та вторинної зайнятості, спонукання до конкуренції на ринку праці, посилення невиправданої мобільності робочої сили.

6. Оптимальне функціонування ринку праці в цілому досягається в результаті поєднання інтересів підприємств, окремих працівників з інтересами територій, регіонів та загальнодержавними. Регулювання ринку праці повинно здійснюватись через регіональні центри зайнятості, на які доцільно покласти виконання таких завдань: забезпечення надійного функціонування всіх організаційних структур нижчих рівнів, підтримання оптимального балансу між попитом і пропозицією робочої сили, оптимізація рівня структури зайнятості, планування і прогнозування динаміки кількісного та якісного складу робочої сили, розвиток конкуренції, сприяння формуванню соціальної структури робочих місць, чіткий аналіз стану і тенденцій розвитку регіонального ринку праці, удосконалення обліку безробітних, забезпечення соціальних гарантій.

Публікації автора за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Броварна Т. Формування ринку праці в Україні в контексті міжнародного досвіду // Збірник наукових праць. – К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. – 2000. – Вип. 26. – С. 144-147 (0.25д.а.).

2. Броварна Т. Економіко-правові аспекти впровадження контрактної системи найму працівників // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. - №12. – С. 90 – 92 (0.3д.а.).

3. Броварна Т. Економіко-правова основа оплати праці в умовах контрактної системи найму // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - №1. – С.81 – 83 (0.4д.а.).

В інших наукових виданнях:

4. Туманов М.О. Броварна Т.І. Проблеми формування заробітної плати під впливом ринку праці //Матеріали Міжнародної науково-практичній конференції “Оплата праці: проблеми теорії та практики.” – Луцьк: Волинський державний університет ім. Л. Українки. – 2000. – С. 104 – 106 (0.5д.а., особисто автору належить 0.07д.а.; автором розроблено оцінку впливу рівня кваліфікації працівника на розміри заробітної плати).

5. Броварна Т.І. Роль регіональних центрів зайнятості у вирішенні ефективного працевлаштування вільної робочої сили // Матеріали науково-методичної конференції “Проблеми регіональної підготовки спеціалістів”. – Кривий Ріг: КТУ. – 2000. – С. 95 – 96 (0.1д.а.).

6. Броварна Т.І. Особливості формування ринку праці та відображення його в зарубіжній економічній теорії // Матеріали Міжнародної науково-методичної конференції “Еволюція економічного розвитку та економічних теорій (проблеми дослідження та викладання)”. – К.: КНЕУ. – 2000. – С. 129 – 130 (0.1д.а.).

АНОТАЦІЯ

Броварна Т.І. Становлення ринку праці та формування механізму його функціонування у перехідній економіці. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - Економічна теорія. – Київський національний економічний університет, Київ, 2002.

Дисертація присвячена питанням визначення закономірностей становлення ринку праці і створення механізму ринкових трудових відносин, які виникають в процесі використання економічних можливостей людей в процесі суспільного виробництва, розвитку їх професійних здібностей і забезпеченні матеріальних потреб за умов переходу України до ринкової економіки. Розширені наукові уявлення щодо сутності, функцій та механізму включення людини до системи факторів виробництва. Розглянуті особливості поведінки суб’єктів попиту та пропозицій ринку праці України.

Визначено основи формування і доведено переваги контрактної системи найму при переході до ринку. Виявлено тенденції державного регулювання процесів становлення ринку праці. З’ясовано роль та значення заробітної плати у механізмі функціонування ринку праці. Розроблено методичні засади підвищення ролі регіональних центрів зайнятості у структурі формування ринку праці України.

Ключові слова: ринок праці, зайнятість, попит та пропозиція робочої сили, заробітна плата, контракт, центри зайнятості.

АННОТАЦИЯ

Броварная Т.И. Становление рынка труда и формирование механизма его функционирования в переходной экономике. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 - Экономическая теория. – Киевский национальный экономический университет, Киев, 2002.

Диссертация посвящена вопросам определения закономерностей становления рынка труда и образования механизма рыночных трудовых отношений в Украине. Этот процесс сопровождается резким обострением проблемы занятости, места и значения человека в системе современного производства. Определены основы формирования и преимущества контрактной системы найма при переходе к рынку. Обоснованы подходы к налаживанию отношений “работодатель - работник” через