КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Барабаш Тетяна Миколаївна

УДК 343. 359.2 (043)

ПРЕДМЕТ ДОКАЗУВАННЯ У КРИМІНАЛЬНИХ

СПРАВАХ ПРО УХИЛЕННЯ ВІД СПЛАТИ ПОДАТКІВ, ЗБОРІВ, ІНШИХ ОБОВ`ЯЗКОВИХ ПЛАТЕЖІВ

Спеціальність 12.00.09. – кримінальний процес та

криміналістика; судова експертиза

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінального права, процесу та

криміналістики Академії державної податкової служби України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент

Цимбал Петро Ва-сильович, завідувач кафедри кримінального права,

процесу та криміна-лістики Академії дер-жавної

податкової служби України.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, віце-

президент Академії правових наук України Грошевий Юрій Ми-хай-лович,

Наці-о-нальна юридична академія імені Ярослава Мудрого, завідувач

кафедри кримінального процесу;

кандидат юридичних наук, професор, заслужений юрист Ук-раїни

Смі-тієнко Зінаїда Дмитрівна, Ака-де-мія зовнішньої тор-гівлі України,

заві-ду-вач кафед-ри цивільних і кримінальних дисциплін.

Провідна установа: Національна академія внутрішніх справ України,

кафедра кримінального процесу.

Захист відбудеться 20 січня 2002 року о 10 год. на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.05 ВАК у Київському національ-ному

університеті імені Тараса Шевченка

(01033, м. Київ, вул. Воло-ди-мирська, 60, ауд. 253).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського

на-ціональ-ного університету імені Тараса Шевченка

(01033, м. Київ, вул. Во-лодимирська, 58).

Автореферат розісланий 13 листопада 2002 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук, доцент В.П. Шибіко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Сучасні економічні перетворення в Україні обумовили суттєві зміни у суспільних відносинах, пов’язаних з формуванням дер-жавного і місцевого бюджетів, дохідна частина яких утворюється за рахунок сплати фізичними та юридичними особами обов’язкових платежів та інших визначених зако-но-давством джерел доходів. Сплата податків і зборів від трудової, інтелекту-альної, творчої діяльності та інших джерел доходів є обов’язком усіх громадян, встановленим ст. 67 Конституції України.

Побудова діючої системи оподаткування в Україні, види податків та інших обов’язкових платежів, порядок їх обчислення, сплати і використання, перелік об’єктів оподаткування і платників податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Законом України “Про систему оподаткування”, Постановою Верховної Ради України “Про основні положення по-дат-кової політики в Україні” та рядом галузевих законів і відповідними По-ста-новами Кабінету Міністрів України.

Контроль за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчис-лення і своєчас-ною сплатою податків та інших обов’язкових платежів до дер-жавного і місцевого бюджетів та цільових фондів покладено на органи Державної податкової служби України. Їх функції і компетенція, в тому числі у питаннях притягнення неплатників податків до відповідальності, регулюється Законом Ук-раїни “Про Державну податкову службу в Україні” від 04.12.90 з на-ступними змінами і доповненнями до нього. Діюча система оподаткування щорічно забезпечує від 60 до 80 відсотків надходжень доходів до державного бюджету і повністю до-ходи до бюджетів органів місцевого самоврядування. У 2002 році частка над-ходжень, які контролюються ДПА, у Зведеному державному бюджеті України ста-новить 70 відсотків, в тому числі у державному бюджеті – 61 % і у місцевих бюджетах – 94 %. За останні чотири роки щорічні обсяги надходжень зросли з 23,6 млрд. грн. до 38,3 млрд. грн., або в 1,5 раза. Податківці визначають свої завдання // Урядовий кур`єр від 21.06.2002. – № 113.

Однак, як свідчить практика справляння встановлених законодавством Ук-раїни платежів, конституційний обов’язок повної і своєчасної сплати податків і зборів виконується не завжди і не усіма суб’єктами оподаткування. Це обумов-люється різними причинами, з яких найбільш пошире-ними є навмисне ухилення від їх сплати та приховання фактично отриманих доходів.

У зв’язку з цим одним із шляхів забезпечення належного справляння податків і інших надходжень до бюджетів і цільових фондів є застосування встановлених законодавством України видів адміні-стративної та кримінальної відповідальності до осіб, які не виконують свої податкові обов’язки.

Про значну розповсюдженість правопорушень у сфері оподаткування, особливо неправильних обчислень встановлених видів податків і навмисних ухилень від їх сплати, свідчать щорічні дані статистичної звітності органів ДПА. Так, у 2000 році слідчими податкової міліції було прийнято до провадження 10199 кримінальні справи, з яких 4253 з обвинувальним висновком направлено до суду в порядку ст. КПК України, у 2001 році відповідно порушено 8369 кримінальних справ, з яких 4475 з обвинувальним висновком направлено до суду, за вісім місяців 2002 року порушено 3323 кримінальні справи і 1582 – направлено до суду За статистичними даними слідчого управління податкової міліції ДПА України. Узагаль-нення слідчої і судової практики свід-чить про те, що в розслідуванні ухилень від сплати податків та інших обов’язкових платежів мають місце як певні недоліки, так і значні складності, обумовлені нестабільністю податкового законодавства, не-до-статнім досвідом працівників податкової міліції у проведенні досудового розслі-дування в цій порівняно новій категорії кримінальних справ, відсутністю науково розроб-леної криміналістичної методики розслідування протиправних дій у сфері обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів. Серед назрілих про-блем, з розв’язанням яких пов’язане усунення недоліків і складностей у розслі-дуванні ухилень від сплати податків і зборів та підви-щення його ефективності, важливе практичне значення має аналітичне дослідження особли-востей предмета доказування в цих кримінальних справах.

У теорії кримінально-процесуального права під предметом доказування ро-зуміють узагаль-нене вираження об’єкта пізнання, здійснюваного при провадженні в конкретних кримінальних справах шляхом збирання і дослідження доказів відносно обставин, перелік яких визначено в ст. 64 КПК України.

Визначення предмета доказування в кримінальному процесі і зміст обставин, які входять у нього в кримінальній справі, неодноразово піддавались аналітичному розгляду в юридичній літе-ра-турі. Ці питання в різні часові періоди досліджувались у працях вітчизняних і зарубіжних вче-них: Ю.І. Азарова, Н.С. Алєксєєва, В.Д. Ар-сеньєва, В.А. Баніна, М.Т. Ведерникова, Г.Ф. Горсь-кого, Ю.М. Грошевого, М.І. Го-шовського, А.Я. Дубинського, В.С. Джатієва, О.О. Ейсмана, В.І. За-жицького, В.С. Зе-ленецького, Ц.М. Каза, Л.М. Карнєєвої, Л.Д. Кокорева, О.С. Коблікова, О.М. Ла-ріна, І.М. Лузгіна, П.А. Лупинської, Г.М. Миньковського, М.М. Михеєнко, В.Т. Нора, М.Н. Нокер-бекова, В.О. Попелюшко, П.П. Підюкова, Р.Д. Рахунова, М.С. Строговича, В.М. Тертишника, Ф.Н. Фат-куліна, О.А. Хмирова, М.А. Шостак та інших авторів.

Поряд з цим, кримінально-правова характеристика складу злочину, який був передбачено ст. 148-2 КК України (ст. 212 КК України від 05.04.01 р.), вдоскона-лення змісту диспозиції цієї статті, а також питання розслідування і кваліфікації ухилень від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів, як причини зростання правопорушень у сфері оподаткування та їх профі-лактики, висвітлювались і досліджуються у відповідних аспектах такими вченими як: П.П. Андруш-ко, Л.П. Брич, С.Ю. Василенко, В.М. Вересов, Л.Д. Гаухман, Д.П. Голосніченко, М.А. Йоффе, М.Й. Кор-жанський, Л.М. Кураш, І.І. Кучеров, В.В. Лисенко, В.В. Мо-ло-дик, В.Р. Мойсик, Ю.М. Сухов та іншими авторами.

Опубліковані праці використано автором як вихідні науково-теоретичні осно-ви дослід-ження обраної теми.

Вивчення законодавства, літературних джерел і матеріалів практики органів податкової служби показує, що при значній увазі вдосконаленню нормативного ре-гулювання діючої системи оподаткування та питанням юридичної відповідальності за відповідні правопорушення і розслідування ухилень від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів до бюджетів і цільових фондів, у теорії кримінального процесу проблема предмета доказування у цій категорії справ, зміст обставин, з яких він складається, недостатньо досліджені, що породжує недоліки і суттєві складності в розслідуванні і судовому вирішенні цих справ. На думку автора, актуальність дослідження даної проблеми має соціально-політичну значущість у посиленні боротьби як з навмисними ухиленнями від сплати податків, так і з іншими порушеннями податкового законо-давства й зумовлюється, перш за все, потребами вдосконалення досудового розслідування в даній категорії кримінальних справ.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисерта-ційного дослідження належить до пріоритетних у науці кримі-нально-процесуального права. Тема узгоджується з положеннями комплексної ці-льо-вої програми боротьби зі злочинністю на 1996-2000 рр., затвердженої Указом Президента України від 17.02.96 р., Посланням Президента України “Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного і соціального розвитку на 2000 – 2004 ро-ки”. Проблема вдосконалення кримінально-процесуальних правовідносин в умовах судово-правової реформи в цілому, а також правовідносин, що виникають у сфері оподаткування, зокрема між суб’єктами кримінально-процесуальної діяль-ності у зв’язку з розслідуванням ухилень від сплати податків, зборів, інших обо-в’язкових платежів входить у науково-дослідну проблематику кафедри криміналь-ного права, процесу та криміналістики, є складовою частиною наукових планів Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Академії державної податкової служби України (номер державної реєстрації 0102V005028); узгоджується із завданнями ДПА України і планами методичної роботи слідчих управлінь податкової міліції щодо забезпечення відповідних надходжень до державного та місце-вих бюджетів, в тому числі за рахунок підвищення рівня про-філактики правопорушень у сфері оподаткування та дотримання прав громадян при розслідуванні ухилень від сплати податків, застосуванні кримінально-правових і про-цесуальних норм.

Об’єкт, предмет, мета і завдання дослідження.

Об’єкт дослідження складають кримінально-правова оцінка діянь, пов’язаних з несплатою податків, зборів, інших обов’язкових платежів згідно із ст. 212 КК України і з’ясування їх співвідношення з визначеними в ст. 64 КПК України об-ставинами, сукупність яких в теорії кримінального процесу розглядається як пред-мет доказування в кримінальних справах, а також особливості застосування цих статтей у практиці розслідування ухилень від сплати податків, зборів, інших обо-в’язкових платежів, що входять у систему оподаткування, введених у встанов-леному законом порядку.

Предметом дисертаційного дослідження стали правові норми, що визначають юридичну природу предмета доказування та регламентують процесуальний порядок встановлення його структурних елементів при розслідуванні злочинів у сфері опо-даткування, що містяться у чинній Конституції України, в Кримінальному кодексі України, у Кримінально-процесуальному кодексі України, Законах України “Про дер-жавну податкову службу”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про під-приємництво”, інших законодавчих актах; накази, інструкції та інші норма-тивні ак-ти ДПА України, нормативні акти Російської Федерації – у порівняльному аспекті. Предметом дослідження стали також постанови Пленуму Верховного Суду України та окремі норми проектів Кримінально-процесуального кодексу України, що торка-ються зазначеної пробле-ма-тики. Вищевказані документи є водночас основним нормативно-інформативним джерелом дисертаційної роботи.

Основна мета дослідження полягає у з’ясуванні пізнавальної сутності і юри-дичного змісту складових елементів предмета доказування в кримінальній справі взагалі, і при розслідуванні злочину, передбаченого ст. 212 КК України зокрема, а також узагальненні практики досудового розслідування і судового розгляду цієї ка-тегорії кримінальних справ, спираючись на положення науки кримінального права, кримінального процесу, криміналістики і кримінології, які відно-сяться до теми ди-сертації, зробити спробу розробити концепцію гносеологічної і кримінально-проце-суальної сутності предмета доказування в кримінальній справі і згідно з нею визна-чити типову структуру обставин, що підлягають доказуванню при розслідуванні ухи-лень від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів.

Відповідно до поставленої мети в дисертації зроблена спроба вирішити на-ступні вузлові питання і розв’язати такі завдання:

критичний огляд запропонованих у літературі визначень предмета доказу-вання в кримі-нальному процесі і аналіз його гносеологічного та юридичного змісту як певної узагаль-неної інформаційної системи складових елементів і його значення при провадженні в кримінальній справі;

з урахуванням чинного законодавства і порівняння нормотворчого досвіду пра-воохоронних органів України і Російської Федерації та викладених у літе-ратурі думок вчених запропо-нувати власне кримінально-процесуальне визна-чення предмета доказування в кримінальній справі;

провести порівняльний аналіз структури процесуального предмета доказу-ван-ня (ст. 64 КПК України) з кримінально-правовим поняттям злочину (ст.11 КК України, ст. 212 КК Ук-раїни) з метою їх міжгалузевого узгодження і конкре-тизації юридичного змісту складових елементів, що підлягають доказуванню;

на прикладі аналізу кримінальних справ про ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів показати ефективність практичного за-сто-су-вання виділених автором структурних елементів предмета доказування при їх розслідуванні;

проаналізувати термінологію, що застосовується в кримінальному праві та кримінальному процесі при означенні елементів предмета доказування і за-пропонувати її уніфіковані варіанти;

визначити коло обставин, які підлягають встановленню в стадії порушення кримінальної справи про ухилення від сплати податків, зборів та інших обо-в’язкових платежів;

обґрунтувати пропозиції про необхідність усунення протиріч і прогалин у тлумаченні кримінально-правових і процесуальних норм та внесення, у зв’яз-ку з цим, конкретних змін до чинного кримінально-процесуального законо-давства.

Методологічну основу дослідження теми склали положення діалектичного матеріалізму про пізнання соціальних явищ, загальнонаукові методи узагальнення, порівняння та описання, а також галузеві методи кримінального і кримінально-про-цесуального права, криміналістики, соціології. Специфіка дослідження обумовлю-ється необхідністю комплексного підходу до вирішення основ-них завдань та за-стосування для їх вирішення історичного, системно-структурного, логіко-право-вого і порівняльного методів дослідження. У вивченні кримінальних справ і узагальненні зібраних матеріалів слідчої та судової практики використані методи: анкетування, класифікації, юридич-ного аналізу, статистичний та ін. Кожен із них у конкретному випадку використовувався у по-єднанні з іншими методами.

Емпірична база дослідження ґрунтується на: даних, одержаних внаслідок вивчення 250 кримінальних справ, що розслідувались органами податкової міліції в Київській, Житомирській, Черкаській, Рівненській областях; матеріалах про відмову в порушенні кримінальних справ за ознаками правопорушень у сфері оподатку-вання; матеріалах закритих кримінальних справ про ухилення від сплати податків; узагальненні результатів анкетного опитування оперуповноважених та слідчих по-даткової міліції в Київській, Житомирській, Черкаській і Рівненській областях щодо правових проблем доказування структурних елементів предмета доказування при розслідуванні ухилень від сплати податків (всього опитано 160 респондентів); уза-галь-ненні результатів анке-тування суб’єктів підприємницької діяльності відносно причин і умов, які сприяють ухиленню від сплати податків (опитано 90 респон-ден-тів); опублікованих матеріалах слідчої і судової практики про ухилення від сплати податків (В.Р. Мойсик, П.П. Андрушко).

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є теоретико-практичним монографічним дослідженням кримінально-правових, процесуальних та криміналі-стичних питань, які стосуються предмета доказування в кримінальних справах про ухилення від сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів; у ньому зроблено спробу на основі аналітичного огляду дискусійних у літературі питань визна-чити суть і структуру предмета доказування як узагальненого об’єкта кримі-нально-процесуального пізнання, значення і місце його в кримінальному судочин-стві, в тому числі при провадженні у справах про ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.

На основі проведеного дослідження сформульовано цілий ряд положень, об-грунтувань, висновків, які виносяться на захист:

про два аспекти розгляду предмета доказування: гносеологічний та кримі-наль-но-про-це-суальний, які змістовно не співпадають;

про співвідношення елементів предмета доказування в кримінальному про-цесі зі структу-рою складу злочинів, передбачених в особливій частині Кримі-наль-ного кодексу та взаємо-зв’язок предметних понять і необхідність конкрети-зації текстової конструкції статті 64 КПК України;

про необхідність виваженої деталізації кожної обставини, що входить у предмет доказу-вання, і в їх сукупності характеризує типові ознаки ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів;

про відокремлення таких юридично-значущих характеристик часу вчинення зло-чину, як момент вчинення злочину, тривалість діяння, межі в часі якого-небудь іншого явища, з яким злочин знаходиться в певному зв’язку з метою відмежування ухилень від сплати податків, зборів, інших обов’язкових пла-тежів від суміжних злочинів, в тому числі вчине-них з необережності;

про уніфікацію поняття способу вчинення злочину і однозначне його застосу-вання в кримінальному праві та інших галузях юридичної науки (криміна-лістика, кримінальний процес, кримінологія);

про конкретизацію в структурі предмета доказування об’єкта злочину і необ-ме-женість його процесуального аспекту встановленням фактичних засад для вирішення матеріально-правових питань;

про необхідність встановлення вичерпної інформації про предмет ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів на відміну від кри-мінального закону;

про визначення умов, які підлягають доказуванню при з’ясуванні змісту і ха-рак-теру шкоди, завданої ухиленням від сплати податків і необхідність вста-нов-лення єдиних критеріїв обчислення її розміру;

про конкретизацію ознак, які характеризують суб’єктів злочину, передбаче-ного ст. 212 КК України;

про усунення розбіжностей між нормами кримінального та кримінально-про-цесуального законів, які ускладнюють встановлення мотиву вчинення ухи-лення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів;

про необхідність узгодження поняття винності у вчиненні злочину як еле-мента предмета доказування згідно з п. 2 ст. 64 КПК України з визначенням у Кримінальному кодексі України вини та її форм (ст.ст. 23-25 КК);

про недоцільність створення спеціального органу при кожному відділі подат-кової міліції, який би займався лише дослідженням причин і умов вчинення ухилень від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів;

про особливості процесуальних дій у стадії порушення кримінальної справи про ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів;

про сукупність достатніх даних для прийняття рішення про порушення кри-мінальної справи про ухилення від сплати податків;

обґрунтовуються пропозиції про зміни і доповнення ст.ст. 64, 132 КПК Ук-раїни.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Сформульовані в ній положення, узагальнення, оцінки і висновки, про-позиції та рекомендації, одержані автором у результаті опрацювання і ґрунтовного аналізу понад 200 наукових і норма-тивно-правових джерел, а також юридичної прак-тики із проблем правової регламентації обставин, що підлягають доказуванню у кримінальних справах про ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів.

Теоретичне і практичне значення результатів дослідження, одержаних дисертантом, полягає у можливості використання їх для: вдосконалення нормо-творчого процесу у сфері кримінально-процесуальної діяльності та завершення ро-бо-ти над проектом Кримінально-процесуального кодексу України; практичної діяль-ності органів податкової міліції та інших правоохоронних органів і суду; подальших наукових досліджень цієї проблеми в сучасних умовах; навчально-методичних цілей у процесі підготовки студентів та курсантів у галузі кримінально-процесуального права.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі кримінального права, процесу та криміналістики Академії державної податкової служби України. Окремі положення дисертаційного дослід-ження викладені у повідомленнях на ІІ міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіці та бізнесі” (Ірпінь, 2001) та міжвузівській конференції „Податкова політика та її нормативно-правове забезпечення” (Ірпінь – 2000); використовувались при читанні лекційних курсів з кримінального процесу, спецкурсу „Актуальні проблеми кримінального права та кри-мінального процесу” для підготовки магістрів та при проведенні практичних занять на юридичному факультеті і факультеті податкової міліції Академії ДПС України, а також Національної академії внутрішніх справ України по темах: “Докази і доказування”, “Особливості провадження у справах про злочини, вчинені у сфері оподаткування”.

У Комітет Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення право-охоронної діяльності направлялись пропозиції до проектів Законів України „Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України (ст. 64, п. 3 ст. 43-1 КПК України)”; „Проекту Кримінально-процесуального кодексу України” та проек-ту Закону України „Про амністію осіб, які вчинили окремі господарські або посадові злочини і легалізацію доходів фізичними особами”, які враховано робочою групою при доопрацюванні зазначених законопроектів.

Публікації. По темі дисертації автором опубліковано у виданнях, що визнані ВАК України фаховими для спеціальності “Правознавство”, три одноосібні наукові статті та одна стаття у співавторстві, загальним обсягом 3 друкованих аркуші, а також тези доповідей, надрукованих за матеріалами двох конференцій.

Структура дисертації складається із вступу, трьох розділів, поділених на ві-сім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (200) та додатків. Загальний обсяг дисертації 210 сто-рінок, із яких: список використаних джерел – 17 сторінок, додатки – 10 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, висвітлюється ступінь наукової розробки проблеми дослідження, його науково-теоретична основа; зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами; визнача-ється об’єкт, предмет, основна мета і конкретні завдання дисертаційного дослід-жен-ня, його основні нормативно-правові джерела, емпірична база, методологічна ос-нова, особистий внесок здобувача, показано її апробацію, опублікування та прак-тичну реалізацію. У ньому сформульовані у сконцентрованому вигляді наукова но-визна, теоретичне і практичне значення досягнутих у ході дослідження результатів, які виносяться на захист.

Розділ 1 “Поняття та значення предмета доказування в кримінальному процесі України” складається з трьох підрозділів. У підрозділі 1.1. “Гносеологічні основи предмета доказування в кримінальному процесі” предмет доказування роз-глядається як загальне вираження об’єкта пізнання, що здійснюється при про-вадженні в кримінальній справі шляхом збирання і перевірки доказів, тобто як певна інформаційна система, в якій центральне місце займають поняття складу злочину та його окремих елементів. Обсяг інформації дозволяє суб’єктам пізнання розподіляти факти, що встановлюються по кримінальній справі, на: обставини, які входять до предмета доказування, тобто факти, які є підставою для прийняття проміжних рішень і доказові факти (автор поділяє думку, що доказові факти не входять у предмет доказування, оскільки вони виступають лише засобом встановлення його складових елементів). Наголошується на тому, що при вживанні терміна “об-ставина” в науковій літературі і законодавстві слід конкретизувати його смислове значення. На думку автора, поняття предмета доказування включає в себе єдність об’єктивного і суб’єктивного. Об’єктивним його змістом є положення кримінально-процесуаль-ного закону стосовно кола обставин, які підлягають встановленню, і характеристика завдань, які необхідно вирішити в кожній кримінальній справі (ст. 2 КПК України). Суб’єктивність предмета доказування заключається в тому, що структурно він, як узагальнене вираження об’єкту пізнання в кримінальному про-цесі, є уявною схемою, яка в ході розслідування злочину функціонує у вигляді певної сукупності перелічених у ст. 64 КПК України практично значущих обставин, що підлягають згідно з процесуальними правилами доказуванню в кримінальній справі.

У законі не визначається поняття “предмет доказування”. Тому, на думку автора, це словосполучення застосовується в науковій літературі лише як но-мі-на-тивна одиниця мови, тобто мовний засіб означення узагальнено вираженого в гно-сеологічному смислі об’єкта кримінально-процесуального пізнання, нормативно закріпленого в ст. 64 КПК України у вигляді переліку обставин, що підлягають дока-зуванню в кримінальній справі. Саме в такому понятійному контексті автор розглядає предмет доказування як абстрактну категорію, як ідеальну теоретично текстову конструкцію, яка направляє і скеровує діяльність особи, яка провадить дізнання, слідчого, судді у відповідних напрямках дослідження перелічених у ст. 64 КПК України обставин, розслідуваного злочину і збирання доказів, структурує кри-мі-нально-процесуальну значущість інформації в кримінальній справі.

У другому підрозділі 1.2. “Кримінально-процесуальне поняття елементів предмета доказу-вання” аналізуються різні підходи до переліку і змісту структурних елементів предмета доказування, закріплених у ст. 64 КПК України. Зазначається, що відмінності у визначеннях вказаних елементів пояснюються тим, що предмет доказування – багатогранне явище, а науковці відмічають лише ті сторони, які їм здаються головними в ньому. Більшість вчених погоджуються з тим, що предмет доказування загальний для всіх стадій кримінального процесу, крім стадії виконання вироку (М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, В.М. Тертишник, О.М. Ларін, Г.М. Міньковський та ін.). Деякі процесуалісти класифікують складові елементи предмета доказування на певні групи залежно від конкретного злочину (В.С. Зеленецький, В.О. Попе-люшко, М.С. Строгович). Зви-чайно, враховуючи завдання кожної стадії кримі-наль-ного процесу, можна стверджувати, що на деяких стадіях підлягає встановленню ли-ше частина обставин, що входять до предмета доказування (стадія порушення кри-мінальної справи), в інших – вся сукупність обставин (стадії досудового розслі-дування, судового розгляду, розгляду справи за апеляцією, виключного провад-ження) або перевіряється встановлення цих обставин (стадії попереднього розгляду справи суддею, апеляційне, касаційне, виключне провадження). Зрозуміло, що визначення предмета доказування в кожній кримінальній справі залежить від особ-ливостей цієї справи. Але не сам предмет доказування, а форми, способи, методи доказування в різних категоріях справ різні і конкретизація та індивідуалізація обставин відбувається в рамках загального предмета доказу-вання й не означає його зміни: розширення чи звуження.

Вихідною позицією при визначенні предмета доказування є кримінальний і кримінально-процесуальний закони, норми яких взаємопов’язані та взаємообу-мов-лені. Фактичні обставини конкретної кримінальної справи не охоплюються ні кри-мінальним законом, який окреслює склад злочину в узагальненому вигляді, ні кри-мінально-процесуальним законом, який визначає загальне коло обставин, що під-лягають доказуванню по кримінальній справі. Кримінально-процесуальний закон, на думку дисертанта, повинен відображати основні ознаки об’єкта пізнання, перед-баченого в нормах кримінального закону і у зв’язку з цим не обмежуватись лише переліченими в ст. 64 КПК України обставинами, що підлягають доказуванню, а враховувати теоретичну розробку поняття предмета доказування і зазначати, що підлягають встановленню його структурні елементи не лише на стадіях досудового розслідування і судового розгляду, а й на інших стадіях кримінального процесу. У підрозділі обґрунтовується пропозиція про включення в Кримінально-процесуа-льний кодекс поняття “предмет доказування” у кримінальній справі в такій тек-стовій реконструкції замість назви і змісту диспозиції ст. 64 чинного КПК:

“Стаття 64 Предмет доказування

Для вирішення кримінальної справи по суті підлягають доказуванню:

наявність злочинного діяння (дія або бездіяльність), час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину, які мають значення для справи; причин-ний зв’язок між діянням і негативними наслідками, що наступили;

об’єкт і предмет злочину;

вид, розмір і характер шкоди, завданої злочином, а також розміри витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочин-ного діяння;

суб’єкт злочину, вчинення злочину певною особою;

вина обвинуваченого (підсудного) у вчиненні злочину; мета і мотиви вчи-нення злочину;

обставини, які пом’якшують, обтяжують або виключають кримінальне по-карання, а також є підставою для відмови в порушенні кримінальної спра-ви, закриття її і виправдання підсудного.

Підлягають з’ясуванню та дослідженню причини і умови, що сприяли вчи-ненню злочину; обставини, які характеризують особу підозрюваного, обвинува-че-ного (підсудного) та які свідчать про стан його здоров’я (душевний стан під час вчи-нення злочину); обставини, що відносяться до особи потерпілого.”

Обґрунтовується положення, що запропонована редакція ст. 64 КПК України носить характер загальнообов’язкового припису для всіх кримінальних справ. А кон-кретизація обставин, що підлягають доказуванню сприятиме виконанню основ-них завдань кримінального судочинства, визначених у ст. 2 чинного КПК України.

Третій підрозділ 1.3. “Роль предмета доказування при розслідуванні кримі-нальних справ” розкриває значення досліджуваної процесуальної норми для потреб теорії і практики не лише кримінального процесу, а й криміналістики, кримі-нального права, кримінології. Законодавче визначення предмета доказування являє собою загальний правничий припис, із загальним обсягом знань, необхідних для прийняття кінцевого рішення у справі. Структура обставин предмета доказування є фактичною базою для основних процесуальних рішень по справі, оскільки закон вимагає встановлені обставини відображати в постанові про притягнення особи як обвинуваче-ного, обвинувальному висновку та вироку. Знання про обставини пред-мета доказування дозво-ляють прийняти проміжні рішення: про застосування запо-біжного або іншого заходу процесу-ального примусу; про зупинення досудового роз-слі-дування, проведення слідчих дій; визначення підслідності та підсудності кримі-нальних справ. Правильне встановлення предмета доказування обумовлює пра-вильну кваліфікацію злочинного діяння, яка в свою чергу має як суто кримінально-правове, так і кримінально-процесуальне значення, впливаючи на весь комплекс питань кримі-нальної відповідальності за певний вид злочину. Інформація про струк-турні елементи предмета доказування, її обсяг на певному етапі розслідування надають можливість слідчому висувати версії та планувати розслідування. Предмет доказування обумовлює вибір оперативно-розшукових та слідчих дій при розсліду-ванні конкретного злочину на певній стадії кримінального процесу.

Функціональні зв’язки приписів предмета доказування різноманітні та різно-планові. Автор зазначає, що в плані з’ясування структури предмета доказування важливо показати, що функціо-нальні зв’язки (координації) правових приписів такі, що в одних випадках один з них (або група) починає діяти під впливом якої-небудь іншої норми (або норм), в інших – спонукає до дії іншу норму (групу норм). Тобто кожна обставина, яка підлягає доказуванню, її значення відносно самостійні, спе-цифічні, але водночас, пов’язані й обумовлені іншою обставиною, що також входить до предмета доказування.

Розділ 2 “Структура предмета доказування при розслідуванні ухилень від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів” складається з п’яти підрозділів, які характеризують і розкривають зміст кожного із структурних еле-ментів предмета доказування. У першому підрозділі 2.1. “Наявність злочинного ді-яння. Предмет і об’єкт ухилення від сплати податків” аналізуються різні підходи до визначення поняття “подія злочину”, яке вживається в п.1 ст. 64 КПК України. Автор погоджується з тими процесуалістами, які вважають, що термін “подія зло-чину” є невдалим і належить він лише кримінальному праву; в процесуальному пра-ві його слід більш конкретизувати, зазначивши, що підлягає встановленню наявність злочинного діяння, місце, час, спосіб та інші обставини вчинення злочину; при-чинний зв’язок між діянням і наслідками.

Неоднозначне тлумачення норм, які стосуються об’єктивної сторони, зокрема, часу, і способу вчинення ухилень від сплати податків у кримінальному праві призво-дить до невиправда-них помилок у правозастосовчій діяльності слідчих податкової міліції. Для предмета доказування у кримінальних справах про ухилення від сплати податків важливим є відокремлення таких юридично значущих характеристик часу вчинення злочину як:–

момент вчинення (закінчення) злочину;–

тривалість діяння (досліджуваний злочин є продовжуваний, хоча в теорії кримінального права це питання є дискусійним);–

межі в часі іншого (не злочинного) процесу або явища, з яким злочин знахо-диться в певному зв’язку (наприклад, порушення норм фінансового права).

Час вчинення злочину в складі предмета доказування являє собою універсаль-ний кримі-нально-правовий елемент. Правильне його визначення дозволяє вирішити питання, який із кримі-нальних законів повинен застосовуватись до особи, яка вчи-нила злочин; визначити проти-правність діяння; вирішити питання про давність при-тягнення до кримінальної відповідальності; встановити підстави кримінальної від-по-відальності. Кримінально-процесуальний закон, теорія доказів пред’являє до до-казування часу вчинення злочину додаткову вимогу: конкретизація діяння в часі дозволяє індивідуалізувати подію, яка досліджується, що служить меті кримі-наль-ного процесу.

Наука кримінального права відносить спосіб вчинення злочину до факуль-та-тивних ознак об’єктивної сторони складу злочину. Кримінально-процесуальний же закон визнає за необхідне встановлювати спосіб діяння по всіх кримінальних спра-вах. Тобто спосіб вчинення злочину в предметі доказування є обов’язковим елемен-том, має універсальне процесуальне значення. У більшості випадків встановлення способу вчинення злочину не має значення для обґрунтування кримінальної відпо-відальності і його кваліфікації. Так, ступінь суспільної небезпеки ухилення від оподаткування не залежить від способу його вчинення (в статті 212 КК України ні-чого не говориться про способи). Вивчення слідчої і судової практики, аналіз анке-тування показує, що однією із головних причин рідкого застосування норм про відповідальність за ухилення від сплати податків при значній поширеності відпо-відних діянь є те, що чинний Кримінальний кодекс не описує способи такого ухилення.

Процесуально-правове значення способу вчинення злочину важливе для ре-аль-ного забезпе-чення права обвинуваченого на захист, оскільки особа, яка при-тя-гується до кримінальної відпо-відальності, може ефективно захищатися від пред’яв-леного обвинувачення тільки в тому випадку, коли відомо, що саме їй інкримі-нується. Доцільно, на думку автора, спосіб вчинення злочину вказувати не лише в обвинувальному висновку і вироку, а й в постанові про притягнення особи як обвинуваченого в тому обсязі, який відомий на даний момент.

Автором підводиться підсумок, що обов’язок з’ясування способу вчинення ухилення від сплати податків має найбільш повну процесуально-правову регламен-тацію у правилах предмета доказування. Ця регламентація термінологічно відрізня-ється від кримінально-правової і немає чіткої логічної побудови.

Дослідження суспільно-небезпечного діяння, часу і способу його вчинення має не лише теоретичне, а й прикладне значення як в аспекті формулювання ре-комендацій правозастосовчої практики, так і пропозицій щодо вдосконалення зако-нодавства. Суспільно-небезпечне діяння в складі аналізованого злочину, складне за формою, оскільки для з’ясування його змісту слід звернутися до нормативних актів, які регламентують обов’язки платників податків. Для того, щоб більш точно визна-чити об’єктивну сторону ухилення від оподаткування, потрібно дослідити зміст обов’язку, ухилення від виконання якого тягне кримінальну відповідальність. Він вичерпується сплатою обов’язкових внесків.

Обставини об’єктивної сторони в конкретних справах суттєві як для засуд-ження обвинува-ченого, так і для його реабілітації. Злочинне діяння ухилення від оподаткування, його основні, типові та факультативні кримінально-правові ознаки в складі предмета доказування являються відповідними процесуально-правовими еле-ментами.

Завершуючи підрозділ, автор розглядає процесуальний аспект об’єкта і пред-мета злочину, зазначаючи, що він (аспект) не обмежується встановленням фактич-них засад для вирішення матеріально-правових питань. Однією з основних проце-суальних вимог є конкретизація, деталіза-ція ознак об’єкта, тоді як з точки зору кримінального права достатньо з’ясувати лише видові ознаки тих чи інших обставин об’єкта. У кримінальному процесі конкретизація обставин об’єкта необхідна як умо-ва реалізації норм щодо притягнення особи в якості обвинуваченого і формулю-вання обвинувачення. Предмет злочину, на думку автора, слід розглядати як одну із сторін об’єкта злочину і обставину, що підлягає доказуванню у справах про ухи-лення від сплати податків. На відміну від кримінального права, теоретики якого вважають, що при ухиленні від оподаткування вид платежів не має значення для визнання чи невизнання їх предметом аналізованого злочину, кримінально-про-це-суальне право повинно вимагати, щоб державні органи і посадові особи, які ведуть процес, встановлювали вичерпні дані щодо предмета злочинного посягання, а саме: які грошові суми обов’язкових внесків не були сплачені на користь держави, чи вста-новлені вони на підставі закону уповноваженим органом, чи дотримана перед-бачена законом процедура і чи входять вони у податкову систему України.

У другому підрозділі 2.2. “Вид, розмір і характер шкоди, завданої злочином” аналізуються різні погляди щодо встановлення наслідків вчинення злочину. Наго-лошується на тому, що наслідки мають оціночний характер для визначення су-спі-льної небезпеки злочинного діяння і особи, яка його вчинила. Водночас, вони є під-ставою для притягнення до відповідальності за шкоду, завдану злочином, і для визнання певних осіб учасниками кримінального процесу.

Злочинні наслідки ухилення від оподаткування проявляються у протиправних, шкідливих змінах суспільних відносин, що значно ускладнює або взагалі не дає можливості суб’єктам цих відносин (державі) реалізувати свої суб’єктивні права і законні інтереси. Шкода в даному випадку є майновою у формі неотримання дер-жавою належних їй коштів. Автор наголошує, що слід розрізняти ціну (вартість) прихованого (заниженого) об’єкта оподаткування і суму несплаченого обов’язко-вого платежу як шкоду.

Розмір шкоди, завданої аналізованим складом злочину, зазначений у статті 212 КК України за допомогою оціночних понять. Він має вирішальне значення для визнання діяння злочинним і для визначення тяжкості злочину. Пропонується до фактів, які підлягають доказуванню при з’ясуванні змісту і характеру шкоди, завданої ухиленням від оподаткування, віднести:–

дії (бездіяльність), які заподіяли шкоду в їх конкретному виразі;–

наявність шкоди, заподіяної державі, причинний зв’язок між діянням і на-слідками, які наступають у результаті цього діяння;–

майнове становище особи, яка заподіяла шкоду;–

розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Специфічним можна назвати положення, згідно з яким даний злочин є закін-ченим з моменту настання суспільної небезпеки наслідків у вигляді ненадходження до бюджету чи державних цільових фондів відповідних коштів. Тому не можна говорити про шкоду, яка могла бути заподіяна злочином.

У третьому підрозділі 2.3. “Суб’єкт і суб’єктивна сторона як елементи предмета доказування у справах про ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів” звертається увага на дискусії, що ведуться в теорії кри-мінального права навколо визначення певних осіб суб’єктом ухилення від сплати податків. Автор підтримує точку зору, що багатьох труднощів і недоліків можна було б уникнути, сформулювавши поняття суб’єкта аналізованого злочину за прин-ципом спеціально-конкретного (Л.П. Брич, О.В. Навроцький). Пропонується розро-бити зразковий перелік посад, при зайнятті яких особи можуть визнаватися суб’єк-тами ухилення від оподаткування. Обґрунтовується положення про важливість вста-нов-лення наступних обставин, які повинні бути з’ясовані і досліджені при доказу-ванні суб’єкта ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів:

Осудність.

Досягнення особою віку кримінальної відповідальності, встановленого кри-мінальним законом.

Ознаки спеціального суб’єкта:–

чи являється дана особа платником податку;–

від сплати якого саме податку ухилилась особа (чи входить він до си-стеми обов’язкових платежів, встановлених законом України “Про систему оподаткування”);–

чи повинна вона була сплачувати цей податок (наявність пільг або до-ходу, одержаного незаконним чи злочинним шляхом);–

відповідність нормативних актів ДПА України, якими регламентується порядок застосування податкового законодавства, закону, положення, яко-го деталізуються в них;–

сума несплаченого податку.

Звертається також увага на те, що несплата в строк відповідного платежу визнається кримінально-караною лише в тому випадку, коли це призвело до ненад-ходження в бюджет або інший державний цільовий фонд коштів.

Вирішення питання про суб’єктивну сторону злочину є заключним етапом встановлення в діянні винного складу злочину. Вина обвинуваченого існує об’єк-тивно, вона не є універсальним елементом предмета доказування, оскільки кримі-нальне право відмежовує поняття вини і винності особи (ст. 11 та ст. 23 КК Ук-раїни), а в кримінальному процесі зазначається в предметі доказу-вання винність особи, хоча розуміється встановлення вини як психічного ставлення особи до вчи-неного діяння. Деякі вчені наголошують на тому, що слід чітко розрізняти поняття “вина” і “винність” особи (наприклад, В.А. Банін, В.К. Лисиченко); інші навпаки вважають, що не потрібно відроджувати спір щодо відмінності вказаних понять з процесуального погляду (М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, В.П. Шибіко). Кримінально-про-цесуальні терміни повинні бути узгоджені з термінами кримінально-правовими, які позначають ознаки складу злочину, і повинні конкретизувати останні у відпо-відності із задачами доказування фактичних обставин кримінальної справи.

Автор дотримується точки зору тих процесуалістів, які вважають, що ухи-лення від сплати податків може бути вчинено як з прямим, так і непрямим умислом,