ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 801.422

БОБКОВА ТЕТЯНА ВАДИМІВНА

СОНАНТИ УКРАЇНСЬКОГО, РОСІЙСЬКОГО ТА ПОЛЬСЬКОГО МОВЛЕННЯ НА МАТЕРІАЛІ КІНОРЕНТГЕНУ

(ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ФОНЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)

Спеціальність 10.02.15 — загальне мовознавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Донецьк — 2002

Дисертація є рукописом.

Роботу виконано в лабораторії експериментальної фонетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник — кандидат філологічних наук, доцент

Чемес Валерій Федорович,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри загального мовознавства та класичної філології

Офіційні опоненти — доктор філологічних наук, професор Глущенко Володимир Андрійович,

Слов’янський державний педагогічний інститут,

професор кафедри загального та російського

мовознавства

кандидат філологічних наук, доцент

Кудрявцева Валентина Федорівна

Донецький національний університет,

завідувач кафедри лінгводидактики міжнародного факультету

Провідна установа — Київський національний лінгвістичний університет,

кафедра фонетики і граматики слов’янських мов

Захист відбудеться 20.03.2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.04 у Донецькому національному університеті (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Донецького національного університету (83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24).

Автореферат розісланий 19.02.2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради доктор філологічних наук,

професор М.Г. Сенів

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

З’ясування природи сонантів належить до найбільш дискусійних питань загальної фонетики, саме тому акустико-артикуляційні та функціональні особливості сонантів представлені не тільки у спеціальних роботах І.О. Бодуена де Куртене, А.А. Ісенгельндиної, Н.О. Любимової, А. Еека, С.В. Бромлея, а й у дослідженнях, присвячених вивченню вокалічної та консонантної підсистем. Як складові елементи фонетичної системи сонанти порушують її логічну упорядкованість, оскільки за артикуляційними ознаками ці звуки тяжіють до приголосних, а за акустичними — до голосних. Очевидно, вирішити питання про природу сонантних приголосних можна тільки за допомогою ґрунтовного комплексного дослідження їх фізіологічних, акустичних та спектральних характеристик із застосуванням сучасних можливостей експериментальної фонетики. З огляду на це безпосереднє дослідження процесів мовлення засобом артикуляційно-динамічного аналізу має особливе значення, оскільки характеристики акустичного сигналу залежать від конфігурації мовленнєвого тракту та ступеня напруження мовних органів.

У пропонованому дослідженні фізіологічні особливості творення сонантів вивчалися у природному вимовлянні, в межах реальної одиниці мовлення — складу, тому об’єктом дослідження стали артикуляційні реалізації складів з початковими сонантними приголосними українського, російського та польського мовлення.

Предмет експериментально-фонетичного дослідження — артикуляційно-динамічні ознаки губних сонантів українського, російського та польського мовлення за матеріалами кінорентгенографування.

Актуальність дисертаційної роботи зумовлена відсутністю у загальній фонетиці опису артикуляційно-динамічних ознак сонантних приголосних, тобто, таких ознак, які характеризують процес реалізації як такий. Крім того, актуальність цієї праці полягає у невизначеності місця сонантів у складі як артикуляційній цілісності й відсутності таких артикуляційних даних про сонанти, які можна було б використати для дослідження акустичної ознаки звучності. До цього часу губні сонанти [м-], [м’-] українського; [м-], [м’-] російського та [m-] польського мовлення в аспекті артикуляційної динаміки не були предметом самостійного дослідження, не зіставлялися типологічно між собою та з відповідними дзвінкими й глухими приголосними.

Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана в межах загальної наукової теми “Фонетика мовлення. Сегментні явища: артикуляційний аспект”, що розробляється лабораторією експериментальної фонетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Основною метою дисертаційного дослідження є визначення артикуляційної природи сонантів експериментально-фонетичним методом. Досягнення основної мети цієї праці передбачало виконання таких завдань:

1. З’ясування визначальних артикуляційно-динамічних ознак губних сонантів за даними фонетичної літератури.

2. Опис артикуляційної динаміки губних сонантів українського, російського та польського мовлення впродовж продукування складових фрагментів.

3. Зіставлення артикуляційно-динамічних ознак губних сонантів і відповідних глухих та дзвінких приголосних українського, російського та польського мовлення для виявлення артикуляційних чинників звучності сонантів.

4. З’ясування основних артикуляційних типологічних ознак губних сонантів у структурі складових фрагментів на матеріалі кінорентгенографування українського, російського та польського мовлення.

5. Класифікація складів у межах аналізованої підсистеми за визначальними артикуляційно-динамічними ознаками.

Матеріал дослідження становлять кінорентгенофільми українського, російського та польського мовлення, які належать до фондів лабораторії експериментальної фонетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Зйомка кінорентгенофільмів проводилася в 1970—80 роках у Київському інституті радіології та онкології: кінорентгенофільмів українського мовлення у 1970—1988 рр., російського — у 1973—74 рр. і польського — у 1976—78 рр. Добір дикторів для кінорентгенозйомки українського мовлення (М., Ос. і С.), російського (В., З., С. і Сок.) та польського (В. і Ч.) здійснювався згідно з вимогами бездоганного володіння літературною мовою та відсутністю вад мовленнєвого апарата.

Методи дослідження. Для виконання поставлених у дисертації завдань було використано:

1) експериментально-фонетичний метод із застосуванням прийому кінорентгенографування;

2) описово-аналітичний метод на основі візуальних спостережень кінорентгенограм із використанням комп’ютерної графіки (діаграми та гістограми).

Для визначення артикуляційно-динамічних ознак губних сонантів у пропонованій роботі було використано нову методику аналізу фізіологічних процесів під час складотворення, яка враховує якісні та кількісні характеристики імпульсної активності всіх артикуляторів.

Теоретичне значення експериментально-фонетичного дослідження природи губних сонантів українського, російського та польського мовлення полягає в з’ясуванні основних артикуляційно-динамічних ознак сонантів, у суттєвому доповненні визначення складу в артикуляційному аспекті та окресленні принципів динамічної артикуляційної класифікації складів за ознакою артикуляційної напруженості.

Наукова новизна дисертації визначається тим, що у ній вперше в українському мовознавстві детально проаналізовано резонаторні відмінності продукування складів з початковими губними сонантними, глухими та дзвінкими компонентами, що є важливим для співвідношення артикуляційних даних з акустичними. Уперше досліджено якісний та енергетичний аспекти артикуляційної напруженості. Застосування нової методики і процедур обробки результатів кінорентгеноаналізу в реферованому експериментально-фонетичному дослідженні дало змогу описати синтезовану динаміку активності основних артикуляторів, які діють як єдиний комплекс систем з розподіленими параметрами. Зіставлення артикуляційної динаміки складів з початковими губними на матеріалі кінорентгенографування українського, російського та польського мовлення дозволило виявити спільні для мов цього типу артикуляційно-динамічні ознаки губних з можливістю екстраполяції результатів і самих процедур дослідження на матеріал мов інших родин і типів.

Практичне застосування. Результати дисертаційного дослідження та розроблена в ньому методика можуть бути використані для подальших наукових досліджень інших груп звуків, у вузівських курсах із загальної фонетики, при створенні спецкурсів з експериментальної фонетики та практичних курсів викладання мови для іноземців. Пропоноване дослідження природи губних сонантів дає необхідний матеріал для сегментації та аналізу мовленнєвого матеріалу, а також опису фонетичних структур сучасної української, російської, польської та інших мов.

Апробація роботи. Результати експериментально-фонетичного дослідження природи губних сонантів обговорювалися на засіданнях кафедри загального мовознавства та класичної філології і на конференціях професорського-викладацького складу філологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1997—2001 рр.), на Міжнародній конференції до 50-річчя лабораторії експериментальної фонетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 1994 р.), на конференціях пам’яті академіка Л.А. Булаховського (1999—2001 рр.), на Міжнародному конгресі “Русский язык: исторические судьбы и современность” (Москва, 2001 р.) і на Міжнародній конференції “Наукова спадщина професора С.В.Семчинського і сучасна філологія” (Київ, 2001 р.).

Публікації. Основні положення й результати дослідження відображено в 8 публікаціях автора в фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (304 найменування) і додатків. Загальний обсяг дисертації — 175 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується вибір й актуальність теми, її теоретичне і практичне значення, визначається основна мета та завдання дослідження. Розділ 1 “Проблема визначення сонантів та методика їх дослідження” присвячений з’ясуванню суттєвих ознак сонантів за даними фонетичної літератури та розробці експериментальної методики їх дослідження.

Рефероване дослідження артикуляційно-динамічних ознак губних сонантів спирається на визначення І.О. Бодуеном де Куртене фонеми як комплекса “робіт окремих частин мовленнєвого апарата” і, зокрема, сонантів як “складних фонетичних утворень”, а також на загальну теорію побудови рухів М.О.Бернштейна та теорію породження мовлення В.М. Сорокіна. За даними фонетичної літератури, в основу протиставлення сонантів шумним приголосним покладено акустико-артикуляційні ознаки ступеня м’язового напруження артикуляційних органів і звучності (сонорності). Причому артикуляційна напруженість вважається однією з загальних умов творення не тільки голосних, а й приголосних звуків. За М.О. Бернштейном, у механізмі виникнення напруженості, першою ланкою йде динамічна напруженість у м’язі, яка генерує сукупність напруженостей комплексу м’язів органів і визначається як силове поле. Останнє, в свою чергу, є причиною “результуючого руху” органу.

У динамічному аспекті породження мовлення саме артикуляційна напруженість є тією загальною основою, яка пов’язує суб’єктивне з об’єктивним. Цілісність сприйняття певного звука забезпечується поєднанням психічного образу програми дій зі звуковідчуттям від об’єктивних робіт артикуляторів, які відбуваються у часі та просторі. За результатами кінорентгеноаналізу сукупність напруженостей комплексу м’язів може бути визначена через кількість “результуючих рухів” артикуляторів, найменшими фізіологічними елементами яких є імпульсації.

Розділ 2 “Сонанти українського, російського та польського мовлення” становить експериментальну частину дослідження. Розділ 2 складається з чотирьох підрозділів і містить опис артикуляційної реалізації губних сонантів українського, російського та польського мовлення, а також зіставлення особливостей їх творення між собою та з відповідними дзвінкими й глухими приголосними.

Результати кінорентгеноаналізу артикуляційної реалізації складів з початковими губними приголосними підтверджують гіпотезу про існування внутрішньої моделі, за допомогою якої система керування артикуляцією може передбачати результат фактично без рухів. Формування цієї моделі спирається на досвід субстанційної організації звичних рухів артикуляторів, істотною особливостю якої є координація. Якщо врахувати той факт, що сукупність артикуляторів є системою з розподіленими параметрами, то можливість керування їх динамічними ознаками та координацією спільних зусиль полягає у виборі певної артикуляційної зони, де зосереджується м’язове напруження. Таким чином, якісний аспект артикуляційної напруженості залежить від того, які саме артикулятори поєднуються у функціональну систему для досягнення певної мети.

Як показують результати дослідження, артикуляційна тактика фокусації напруженості в певній зоні та об’єднання артикуляторів у функціональну систему реалізується вже протягом переходу до продукування аналізованих складових фрагментів. У такий спосіб настроювання артикуляторів відбувається за характерним типом м’язового напруження. Максимальний вияв провідної артикуляційної напруженості спостерігається протягом артикулювання початкового консонантного компонента складу. Розвиток вокалічного компонента підтримується імпульсними посиленнями характерного напруження. Отже, механізм фокусації напруженості в певній зоні поєднує роботу всього комплексу артикуляторів і забезпечує цілісність артикуляційного контуру всього складового фрагмента.

Проведене дослідження артикуляційної природи губних сонантів показує, що типізація в артикуляціях звуків на рівні класів сонантів, дзвінких і глухих залежить не тільки від лексико-граматичних факторів, а забезпечується також субстанційною організацією артикуляційних зусиль упродовж складу або іншої вимовної цілісності. Узагальнення результатів експериментально-фонетичного дослідження артикуляційної природи сонантів подано у висновках:

1. В аспекті породження мовлення типізація складів зумовлюється внутрішньоістотними артикуляційними ознаками, які реалізуються через координовані нормативні рухи та зусилля артикуляторів.

2. Розвиток складотворчої активності початкового приголосного компонента складу визначається прогресивним характером, а голосного — регресивним. Цілісність складу як найменшого вимовного фрагмента програмується саме на прогресивному рівні.

3. Існують принаймні два види типізації артикуляційної напруженості: внутрішньосистемна і міжмовна. Внутрішньосистемна типізація охоплює підсистему сонантів — дзвінких — глухих та реалізується через цілісність різних за своїми компонентами складів.

4. Продукування губних сонантів відрізняється від артикуляційної реалізації відповідних дзвінких та глухих за характерною координацією зусиль артикуляторів, моделлю часового розгортання та механізмом розподілу артикуляційного напруження між зонами мовленнєвого апарата.

5. Артикулювання складів з губними сонантами українського, російського та польського мовлення характеризується однотипним проявом загального напруження мовленнєвого апарата, при якому координуються рух нижньої губи та нижньої щелепи вгору, вертикальні розтискання тіла язика, опускання преларингальної зони надгортанного резонатора, розтискання м’якого піднебіння та рух верхньої частини задньої стінки фаринкса назад.

6. З точки зору консонантних компонентів творення складів з початковими губними дорсальними задніми сонантами українського, російського та польського мовлення визначається ларингофарингальною фокусацією, а з початковими дорсальними передніми сонантами — мезофарингальною фокусацією артикуляційної напруженості.

7. Творення складів з губними дзвінкими українського, російського та польського мовлення характеризується велярно-назофарингальною фокусацією артикуляційної напруженості, а складових фрагментів з губними глухими — губною фокусацією артикуляційної напруженості. Саме тому сонанти за способом творення протиставляються як дзвінким, так і глухим. Внутрішньосистемна якісна типізація артикуляційної напруженості здійснюється не тільки на рівні системи губних сонантів — дзвінких — глухих, а й на рівні відповідних передньоязикових приголосних.

8. Міжмовна типізація артикуляційної напруженості реалізується через координовані нормативні рухів органів мовленнєвого апарата відповідно до артикуляційної бази певної мови. Продукування складів з губними сонантами українського, російського та польського мовлення здійснюється за єдиною моделлю часового розгортання та однотипним проявом артикуляційного напруження, однак енергетичні витрати артикуляторів — кількість та якість їх зусиль варіюються (рис. 1-3, с.13).

9. За реалізацією артикуляційно-динамічних ознак губні дорсальні задні сонанти українського мовлення характеризуються як максимально відкриті — вокалічні, а сонанти російського мовлення — як найбільш закриті, консонантні. Губні дорсальні задні сонанти польського мовлення займають проміжну позицію між відповідними українськими та російськими приголосними.

10. Для артикуляційної бази української, російської та польської мов характерним є однотипний фізіологічний прояв активності голосових зв’язок, а розбіжності стосуються внутрішньосистемних характеристик творення губних сонантів та дзвінких і пов’язані з якісними особливостями локалізації язика,

рівнем нижньої щелепи та положенням преларингальної зони надгортанного резонатора і мякого піднебіння.

Отримані вперше експериментальні дані про наявність особливих якісних типів артикуляційної напруженості не суперечать результатам раніше проведених досліджень А.Еека, Н.Й. Дукельського, Л.Г. Зубкової, Л.Г. Скалозуб, В.М. Сорокіна, О.М. Павличенко, О.В. Бас-Кононенко, З.В. Дудник, а висвітлюють цю проблему з іншої точки зору.

Рис. 1. Загальна кількість півперіодів в імпульсації артикуляторів

протягом продукування складу [ма-] українського мовлення

Рис. 2. Загальна кількість півперіодів в імпульсації артикуляторів

протягом продукування слова [мама-] російського мовлення

Рис. 3. Загальна кількість півперіодів в імпульсації артикуляторів

протягом продукування складу [mа-] польського мовлення.

Матеріали, наведені у додатках, становлять документальну основу кінорентгеноаналізу та включають зіставні й порівняльні схеми кінорентгенограм, комп’ютерні гістограми та графіки зміни параметрів точок язика, таблиці півперіодів імпульсної активності артикуляторів.

Основні результати дисертаційного дослідження відбито в таких публікаціях:

1. Бобкова Т.В. Особливості творення сонантних складів у слов’янських мовах (за матеріалами КР-фільмів українського, польського і російського мовлення) // Мова та історія. — К., 1999. — № 47. — С. 10-18.

2. Бобкова Т.В. Особливості творення складів з початковими твердими губними українського мовлення (за матеріалами кінорентгенографування) // Київський університет як осередок національної духовності, науки, культури. Матеріали науково-теоретичної конференції, присвяченої 165-річчю університету. Гуманітарні науки. Ч. ІІ. — К.: ВПЦ “Київський університет”, 1999. — С. 63-66.

3. Бобкова Т.В. До артикуляційної теорії складу // Мова та історія. — К., 1999. — № 48.— С. 3.

4. Бобкова Т.В. Артикуляційні кореляти диференційних ознак дзвінкості-глухості-сонантності початкових губних приголосних польського мовлення (за схемами КР-фільму) // Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур. Пам’яті академіка Леоніда Булаховського. — К., 1999. — С. 133-135.

5. Бобкова Т.В. Артикуляційне вираження диференційних ознак у приголосних компонентах складів українського мовлення (за схемами КР-фільму) // Українське мовознавство. — К., 2000.— № 22. — С. 142-147.

6. Бобкова Т.В. Фокусація артикуляційної напруженості як чинник цілісності складу // Компаративні дослідження слов’янських мов та ліератур. Пам’яті академіка Леоніда Булаховського. — К.: ВПЦ “Київський університет”, 2000. — С. 230-234.

7. Бобкова Т.В. Визуальные наблюдения признаков активности голосовых связок (по материалам кинорентгенографирования) // Труды и материалы Международного конгресса “Русский язык: исторические судьбы и современность”. — М.: Изд. Московского университета, 2001. — С. 231.

8. Бобкова Т.В. Губные смычные в аспекте артикуляционной напряженности (на материале кинорентгенографирования русской речи) // Зб. наукових праць і матеріалів “Загальна та експериментальна фонетика”. — К.: Соборна Україна, 2001. — С. 147-150.

Анотація

Бобкова Т.В. Сонанти українського, російського та польського мовлення на матеріалі кінорентгену (експериментально-фонетичне дослідження). — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.15 — загальне мовознавство. Донецький національний університет. Донецьк, 2002.

У дисертації здійснено експериментально-фонетичне дослідження артикуляційної природи сонантів в українському, російському та польському мовленні за матеріалами кінорентгенографування. Застосування нової методики і процедур обробки результатів кінорентгеноаналізу дало змогу визначити характерні прояви артикуляційної напруженості в процесі творення складів. Артикулювання сладів з початковими губними сонантами забезпечується через фокусацію артикуляційної напруженості в ларингофарингальній артикуляційній зоні. Артикуляційним чинником звучності губних сонантів є досягнення найбільшого за обсягом глоткового резонатора. Сонанти українського мовлення характеризуються як максимально вокалічні, російського — як максимально консонантні. Сонанти польського мовлення за реалізацією артикуляційних ознак займають проміжну позицію між українськими та російськими.

Ключові слова: артикуляційна динаміка, артикуляційна напруженість, динамічні ознаки, координація, склад, сонант, дзвінкий, глухий.

Аннотация

Бобкова Т.В. Сонанты украинской, русской и польской речи на материале кинорентгена (экспериментально-фонетическое исследование). — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.15 — общее языкознание. Донецкий национальный университет. Донецк, 2002.

В диссертации осуществлено экспериментально-фонетическое исследование природы губных сонантов на материале кинорентгенографирования украинской, русской и польской речи. До этого времени губные сонанты украинской, русской и польской речи в аспекте артикуляционной динамики не были предметом самостоятельного научного исследования, не сопоставлялись между собой и с соответствующими глухими и звонкими согласными, что и определяет актуальность и научную новизну данной работы. Исследование артикуляционной реализации слогов с начальными губными показывает, что в аспекте порождения речи типизация слогов определяется существенными артикуляционными признаками, которые реализуются в координированных нормативных движениях и усилиях артикуляторов. С точки зрения развития слогообразующей активности начальный согласный компонент слога характеризуется прогрессивным направлением, а последующий гласный компонент — регрессивным направлением. Целостность артикуляционного контура всего слога, как произносительного фрагмента, программируется именно на прогрессивном уровне, соответстующем начальному согласному.

В результате экспериментально-фонетического исследования артикуляционной динамики слогов с губными согласными украинской, русской и польской речи установлено, что существует два основных вида типизации артикуляционной напряженности: внутрисистемная и межъязыковая. Внутрисистемная типизация артикуляционной напряженности реализуется на уровне системы губных сонантов — звонких — глухих. Целостность артикуляционного контура определенного типа слогов обеспечивается характерной фокусацией артикуляционной напряженности. Артикулирование слогов с губными сонантами украинской, русской и польской речи характеризуется однотипным проявлением общего напряжения речевого аппарата, при котором координируются движение нижней челюсти и нижней губы вверх, вертикальные разжатия тела языка, опускание преларингальной зоны надгортанного резонатора, разжатие мягкого неба и движение верхней части задней стенки фаринкса назад. При этом продуцирование губных сонантов украинской, русской и польской речи отличается от артикуляционной реализации соответствующих звонких и глухих координацией усилий артикуляторов, моделью временной развертки, а также механизмом распределения артикуляционной напряженности между различными зонами речевого аппарата. С точки зрения консонантных компонентов реализация слогов с губными дорсальными задними сонантами украинской, русской и польской речи определяется ларингофарингальной фокусацией артикуляционной напряженности, а слогов с начальными дорсальными передними губными сонантами — мезофарингальной фокусацией артикуляционной напряженности. Соответственно продуцирование слогов с губными дорсальными задними звонкими характеризуется велярно- назофарингальной фокусацией артикуляционной напряженности, а слогов с губными дорсальными задними глухими — губной фокусацией артикуляционной напряженности. Этим определяется противопоставление губных сонантов по способу образования как звонким, так и глухим согласным. Внутрисистемная, качественная типизация артикуляционной напряженности реализуется не только на пределах системы губных сонантов — звонких — глухих, но и на уровне соответствующих переднеязычных согласных. Межъязыковая типизация артикуляционной напряженности проявляется в координированных нормативных движениях органов речевого аппарата, характерных и привычных для артикуляцинной базы конкретного языка. Несмотря на однотипный характер артикуляционной напряженности речевого аппарата при продуцировании слогов с губными сонантами украинской, русской и польской речи, энергетические затраты отдельных артикуляторов, такие, как количество и качество их усилий, варъируется. С точки зрения реализации артикуляционно-динамических признаков губные дорсальные задние сонанты украинской речи характеризуются как максимально открытые — вокалические, а губные дорсальные задние сонанты русской речи — как наиболее закрытые, консонантные. Результаты исследования губных согласных, образующихся при участии голосового источника показывают, что для артикуляционных баз украинского, русского и польского языков характерно однотипное физиологическое проявление активности голосовых связок. Различия в активности голосовых связок касаются исключительно таких внутрисистемных признаков образования губных сонантов и звонких, как качественные особенности локализации языка, уровень подъема нижней челюсти и нижней губы, положение преларингальной зоны надгортанного резонаторного комплекса и мягкого неба.

Ключевые слова: артикулятор, артикуляционная динамика, артикуляционная напряженность, динамические признаки, координация, слог, сонант, звонкий, глухой, фокусация.

Summary

Bobkova T.V. Sonants in Ukrainian, Russian and Polish speech on the material of the X-ray film data base (experimental phonetic investigation). — Manuscript.

Thesis for a candidate degree in philology: speciality 10.02.15 — general linguistics. Donetsk National University. Donetsk, 2002.

The thesis is dedicated to the exeperimental phonetic investigation of sonants articulatory dynamics in Ukrainian, Russian and Polish speech — the CV- model (the X-ray film data base). The new method of analysis of the X-ray films used in the research made it possible to describe the pronunciation of sonants in comparison with articulatory dynamics of voiced and voiceless sounds. Due to this method, the articulatory mechanism of sonority was revealed. Basic tendencies and co-ordinations of articulators’ movements during pronunciation of sonants, voiced and voiceless sounds in Ukrainian, Russian and Polish speech were described. The sonants of the Ukrainian speech are characterized as maximally vocal, the sonants of the Russian speech are maximally consonant whereas the sonants of the Polish speech occupy an intermediate position between the sonants of the Ukranian and Russian speech.

Key words: syllable, articulatory dynamics, pronunciation, articulatory tensity, co-ordination, sonant, voiced, voiceless.