СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

БОРЕЙКО ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ

УДК 338.0:502.3 (477.81)

ОЦІНКА ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ І МЕХАНІЗМ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ У ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність 08.08.01 - Економіка природокористування і охорони

навколишнього середовища

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Суми – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Рівненському державному технічному університеті, Міністерство освіти і науки України

Наукові керівники: доктор економічних наук, професор

Положій Володимир Миколайович,

Сумський національний аграрний

університет, м. Суми,

завідувач кафедри економічної теорії;

кандидат економічних наук, доцент

Соколов Микола Олександрович,

Сумський державний університет, м. Суми,

професор кафедри економіки

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Олійник Ярослав Богданович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, м. Київ,

завідувач кафедри економічної географії

кандидат економічних наук, доцент

Теліженко Олександр Михайлович,

Сумський державний університет,

м. Суми, доцент кафедри управління

Провідна установа: Український державний лісотехнічний

університет, кафедра економіки та менеджменту

деревообробних підприємств,

Міністерство освіти і науки України, м. Львів

Захист відбудеться 12 квітня 2002 р. о ____ годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 55.051.01 Сумського державного університету за адресою: 40007, м. Суми, вул. Р. - Корсакова, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Сумського державного університету за адресою: 40007, м. Суми, вул. Р. – Корсакова, 2

Автореферат розісланий 11березня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Сабадаш В.В.

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У останні (1995 – 2000) роки

забруднення навколишнього середовища нашої держави шкідливими викидами і скидами промислових підприємств дещо зменшилось (за окремими показниками

у два рази), що призвело до самозаспокоєння певної частини населення.

Проте слід зауважити, що зменшення забруднення атмосферного

середовища за останні роки викликане не екологічною політикою держави, а головним чином завдяки різкому спаду обсягів виробництва у промисловості. Поряд з цим спостерігаються непоодинокі спроби переправити в Україну на зберігання чи використання шкідливі відходи промислового виробництва європейських країн.

Відновлення виробництва валового внутрішнього продукту України на рівні 1990 року, а в перспективі і його зростання, вимагає суттєвого удосконалення підходів та методів природокористування. Обраний Україною шлях

реформування командно-адміністративних суспільних і виробничих відносин та їх трансформування у ринкові вимагає також і реформування екологічної

політики.

Теперішнє загострення екологічної ситуації у багатьох регіонах України справедливо пов'язується передусім саме із кризою командно-адміністративної системи і переходом до так званого "дикого" ринку. Тому особливого значення при переході до ринкових відносин набувають економічні методи управління охороною навколишнього середовища.

Проведений автором аналіз досліджень на економіко-екологічну тематику показує, що у сучасній вітчизняній науці і практиці ще недостатньо досліджені принципи раціонального природокористування, не запропоновано механізмів стимулювання природоохоронної діяльності в умовах ринкової економіки.

Вітчизняна методологія запобігання забрудненню довкілля продовжує спиратись головним чином на систему штрафів і покарань. Практично не використовується закордонний досвід по стимулюванню екологічної діяльності підприємств і регіонів, не досліджені можливі наслідки антропогенного навантаження на природне середовище при досягненні Україною рівня і обсягів виробництва 1990 року, до того ж використовуючи і надалі морально і фізично застаріле обладнання. На жаль і досі не запропоновано механізми поєднання одночасного вирішення економічних і екологічних проблем, щоб розглядати їх

не як протиставляючі напрями для першочергових інвестицій, а насамперед таких, що взаємодоповнюють одна одну.

Саме це і визначило актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведені автором дослідження безпосередньо пов'язані з державною науково-технічною програмою "Проблеми екологічної безпеки України", яка входить до "Переліку державних науково-технічних програм з пріоритетних напрямів розвитку науки

2

і техніки на 1997-1998 роки", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1441 від 20.12.1997 р.; входять до "Основних напрямків наукових досліджень та дослідно-конструкторських робіт Української державної академії водного господарства (УДАВГ)", затверджених Вченою радою УДАВГ 25.09.1998 р., протокол № 10 (п. 2 - система моніторингу навколишнього середовища; п. 6 - раціональне використання природних ресурсів і техногенна безпека) та відповідають вимогам п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України

№ 303 від 01.03.1999 р. "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору".

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є удосконалення економічного механізму стимулювання природоохоронної діяльності на рівні підприємств, підприємницьких структур та регіонів.

У відповідності до мети дослідження були визначені такі задачі:

- дослідити залежність економічного і соціального рівня розвитку

суспільства від рівня вирішення ним екологічних проблем;

- провести аналіз зміни антропогенного навантаження на навколишнє

середовище при спаді і нарощуванні виробництва ВВП України до рівня

індустріально розвинутих країн світу;

- оцінити вплив існуючого механізму плати за використання природного середовища і системи штрафів за його забруднення на зацікавленість

підприємств у раціональному природокористуванні;

- обгрунтувати необхідність поєднання заходів адміністративного впливу

до забруднювачів навколишнього середовища із заходами економічного

стимулювання природоохоронної діяльності з перевагою останніх;

- обгрунтувати необхідність удосконалення методики визначення економіч-

ної ефективності природоохоронних заходів (ПОЗ);

- розробити зручну для користування промисловими підприємствами методику визначення економіко-екологічної ефективності впроваджуваних ПОЗ;

- запропонувати систему податкових пільг і стимулів, які у поєднанні із адміністративними методами управління створили б сприятливі умови для раціонального природокористування.

Об'єктом дослідження є соціально-економічні відносини між суб'єктами господарювання та державними органами управління у сфері природо-користування промислових підприємств; система управління і стимулювання природоохоронної діяльності на рівні регіонів.

Предметом дослідження є промисловий комплекс Рівненської області.

Автором використано техніко-економічний і порівняльний аналізи, за допомогою яких досліджено взаємозалежність економічних і екологічних проблем; обгрунтовано доцільність запровадження економічних методів стимулювання природоохоронної діяльності підприємств. За допомогою

3

математико-статистичного і абстрактно-логічного аналізу вивчено динаміку

зміни екологічних показників області і країни та їх порівняння із аналогічними показниками індустріально розвинутих країн світу.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

- виявлені основні закономірності та уточнена економічна сутність раціонального природокористування в умовах перехідної економіки;

- дістала подальший розвиток система податкових пільг і економічних стимулів, яка у поєднанні із адміністративними заходами здатна забезпечити раціональне природокористування;

- вперше запропонований новий принцип організації екологічних фондів, відмінністю яких є система управління, яка передбачає створення спостережної екологічної ради, сформованої із представників підприємств-платників зборів за забруднення довкілля;

- запропоновані науково-методичні та практичні рекомендації щодо оцінки ефективності природоохоронної діяльності на рівні підприємств, які

грунтуються на запровадженні показника питомого забруднення

навколишнього середовища із розрахунку на 1 гривню виробленої продукції;

- удосконалено методичні підходи до визначення економічної ефективності ПОЗ. Основна відмінність запропонованого дисертантом підходу від

традиційних полягає у визначенні доцільності впровадження заходу,

грунтуючись на сумі ефектів, які може отримати те підприємство, яке його впроваджує.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дослідження полягає у тому, що запропоновані методичні підходи дозволяють за допомогою економічних стимулів комплексно і системно вирішити як

економічні, так і екологічні проблеми. Удосконалена методика спрощує

механізм визначення ефективності ПОЗ, що впроваджуються на підприємстві, а запропонована компю'терна програма дозволяє відслідковувати правильність розрахунків в процесі експлуатації ПОЗ. Усі дані, необхідні для розрахунків, використовуються із аналітичної бази підприємства.

Викладені у дисертації теоретично обгрунтовані висновки і практичні

рекомендації можуть бути використані для вирішення економічно-екологічних проблем на рівні району і області.

Запропонована методика визначення ефективності ПОЗ використовувалась

на ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів", Здолбунівському ВАТ "Волинь", ВАТ "Сарненський завод мостових технологічних конструкцій", ВАТ "СТОА - 15697". Розроблений автором механізм стимулювання екологічної діяльності промислових підприємств дістав позитивну оцінку головних спеціалістів ВАТ "Рівнеазот", ВАТ "Рівненський радіотехнічний завод", Державного управління екології і природних ресурсів у Рівненській області.

4

Особистий внесок здобувача. Особистим внеском здобувача є

запропоновані науково-методичні та практичні рекомендації щодо оцінки ефективності раціонального природокористування промислових підприємств за показником питомого забруднення навколишнього природного середовища із розрахунку на одну гривню виробленої продукції; новий принцип організації екологічних фондів; система податкових пільг і економічних стимулів до екологічної діяльності (робота 10 за списком опублікованих праць);

удосконалена методика визначення економічної ефективності впроваджуваних підприємствами природоохоронних заходів.

Особистий внесок дисертанта у спільних публікаціях є таким: у роботі 6 за списком опублікованих праць особисто автором запропоновано удосконалену формулу визначення економічного ефекту від впровадження

природоохоронного заходу; у роботі 7 особисто автором проведено

порівняльний аналіз техногенного навантаження на навколишнє середовище за величинами питомого забруднення на одиницю валового внутрішнього

продукту різних країн; у роботі 8 особисто автором сформульовані позитивні і негативні зміни, які виникають в екологічному стані природного середовища

при веденні інтенсивного землеробства; у роботі 9 особисто автором проаналізований поточний стан екологічних та енергетичних проблем,

пов'язаних із виробництвом та використанням автомобілів у Японії,

пропонується встановити плату за утилізацію старих автомобілів.

Апробація результатів дисертації. Достовірність отриманих результатів і висновків автора забезпечується детальним аналізом та узагальненням значного масиву економіко-статистичних, розпорядчих і планових матеріалів

Міністерства екології і природних ресурсів України, Міністерства статистики України, державного управління екології і природних ресурсів у Рівненській області, промислових підприємств Рівненської області, статистичних довідників,

а також всебічним вивченням та критичним узагальненням літературних джерел

із досліджуваної проблеми.

Основні положення дисертаційної роботи доповідались, обговорювались

та отримали позитивну оцінку на наукових конференціях викладачів, аспірантів

і студентів Української державної академії водного господарства (м. Рівне, 1996, 1997, 1998 роки), Рівненського державного технічного університету (м. Рівне, 1999 рік), на науково-практичній конференції "Проблеми ринкової економіки"

(м. Рівне, 1997 рік), науково-технічній конференції "Гідромеліорація та гідротехнічне будівництво" (м. Рівне, 1998 рік), науково-технічній конференції Рівненського державного технічного університету - секція економіки промисловості (м. Рівне, 1999 рік), науковій конференції Сумського державного аграрного університету "Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції АПК" (м. Суми, 24 - 26 листопада 1999 року).

5

Публікації. За результатами виконаного дослідження самостійно і в співавторстві опубліковано 11 робіт. Загальний обсяг публікацій становить

2,79 друк. арк., у тому числі особисто автору належить 2,19 друк. арк.

Структура і зміст роботи. Мета і логіка досліджень визначили структуру і зміст дисертації, яка складається із вступу, чотирьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаної літератури та додатків.

Загальний обсяг роботи становить 252 сторінки комп'ютерного набору, у

тому числі ілюстрації - на 11 (17 рисунків), таблиці - на 30 (33 таблиці), додатки

- на 58 (32 таблиці), список використаної літератури на - 18 сторінках (193 най-

менування).

У вступі обгрунтовано актуальність вибраної теми, визначені мета, задачі, об'єкт, предмет дослідження, наукова новизна і практична значимість

отриманих результатів.

У першому розділі дисертації “Теоретичні основи оцінки економіко-екологічної ефективності раціонального природокористування” розглянуті особливості взаємодії природи і суспільства. Проведено аналіз впливу забрудненого природного середовища на людину. У загальних рисах подана характеристика розвитку економіки України, екологічного стану держави і їх взаємозалежність. Досліджені механізми поєднання економічних і екологічних напрямів вирішення проблем, що стоять перед державою в умовах ринкової економіки.

У другому розділі “Аналіз промислового комплексу Рівненської області і економіко-екологічної ефективності його природоохоронної діяльності” проведено аналіз економічної і екологічної діяльності промислового комплексу Рівненської області і їх впливу на демографічну ситуацію. Зроблено порівняння основних економічних і екологічних показників регіону із загальнодержавними,

а також показниками інших областей.

У третьому розділі дисертації “Обгрунтування необхідності удосконалення нормативної екологічної бази і методики визначення ефективності впроваджуваних природоохоронних заходів” на базі дослідження ефективності існуючої нормативної природоохоронної бази обгрунтовано необхідність нових підходів до визначення ефективності ПОЗ і можливість удосконалення існуючої методики.

У четвертому розділі “Основні підходи до вирішення економіко-

екологічних проблем у промисловості” запропонована система необхідних змін

у податковій системі держави, а також економічні пільги, які сприятимуть зацікавленості підприємств у впровадженні ПОЗ. Удосконалено методику визначення економічної ефективності ПОЗ. Розроблено комп'ютерну програму для визначення ефективності природоохоронних заходів.

У висновках узагальнені теоретичні висновки і практичні результати проведеного дослідження.

Додатки містять вихідні дані та проміжні розрахунки.

6

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Перший розділ. Проблеми збереження довкілля стали нині об'єктом дослідження не лише екологів, а й економістів, медиків, істориків, географів, біологів, соціологів, політиків. Вони знаходяться у центрі уваги урядів і парламентів багатьох країн світу. Вчені вважають, що екологічні проблеми за своєю складністю і значущістю висунулись на одне із перших місць серед глобальних проблем людства і вирішувати їх можливо тільки комплексно, системно, із використання усього світового досвіду.

У перші роки після здобуття нашою державою незалежності практично єдиним шляхом вирішення екологічних проблем вважалося закриття

шкідливих або потенційно шкідливих виробництв. Але вже тепер ставлення до цієї важливої теми кардинально змінилось. На думку переважної більшості

вчених шлях вирішення екологічних проблем полягає зовсім не у зменшенні чи закритті окремих виробництв, а навпаки, у нарощуванні виробництва із

належним використанням необхідного природоохоронного обладнання,

жорстким контролем за станом промислових відходів.

Зростання народонаселення Землі, бажання поліпшити умови його існування вимагають постійного збільшення матеріальних благ. А тому

виробництво є необхідною умовою забезпечення життя людини. Разом з тим, нарощування обсягів виробництва призводить до збільшення забруднення природного середовища. Таким чином, екологічні проблеми стали невід'ємною частиною цивілізації. Вони час від часу загострюються, знаходячись у прямій залежності від рівня розвитку самого суспільства і зростання його потреб.

Сьогодні окремі політики всі надії покладають на ринкову економіку, вважаючи, що тільки вона відродить виробництво, змусить підприємців з метою зменшення витрат перейти на ресурсозберігаючі технології. Але вже перші її кроки свідчать, що без додаткових зусиль розв'язати екологічні проблеми неможливо. Більш того, через недосконалість природоохоронного механізму у державі керівники підприємств у гонитві за високим прибутком досить часто ігнорують екологічні проблеми.

Аналіз тенденцій у співвідношенні показників економічного розвитку

країни із екологічними і соціально-демографічними показниками за останні дев'ять років свідчить про загострення екологічної і соціально-демографічної кризи. Так, за період, що аналізується, у загальному обсязі продукції промислового комплексу країни значно зросла питома вага галузей, які

найбільше забруднюють довкілля: електроенергетики, паливної промисловості, чорної металургії, хімічної та нафтохімічної промисловості. Якщо, скажімо, у 1990 році на них припадало 25,9 % від загального обсягу продукції промисловості, то у 2000 році - 55,5 % або у 2,14 рази більше.

Несвоєчасне оновлення основних фондів, у першу чергу природоохоронних, призвело до збільшення питомого забруднення навколишнього середовища

7

шкідливими речовинами у розрахунку на одиницю виробленої продукції. Якщо абсолютна величина викидів шкідливих речовин зменшилась з 15,55 млн. тонн

у 1990 році до 5,86 млн. тонн у 1999-му, то на 1 умовну одиницю (у.о.) валового внутрішнього продукту (ВВП) України викиди шкідливих речовин становили у 1990 році 98,5 г, а у 1999-му - 189,3 г.

За цими показниками збільшилося відставання України від відповідних за площею і кількістю населення країн Західної Європи. Якщо за кількістю викидів на одиницю площі шкідливих речовин в атмосферу стаціонарними джерелами забруднення у 1990 році Україна (156 кг/га) мала кращі показники від ФРН

(265 кг/га) і дещо гірші від Франції (82 кг/га), то у розрахунку на 1 у.о. національного ВВП в Україні стаціонарними джерелами забруднення викинуто в атмосферу 59,8 грама шкідливих речовин; у ФРН і Франції - 7,7 і 4,8 відповідно, або в 8-12 разів менше. У 1999 році в Україні цей показник зріс до 133,1 г/у.о., або в 2,2 рази порівняно з 1990 роком (рис. 1).

Проведений аналіз закордонної нормативної природоохоронної бази підтверджує, що в ринкових умовах господарювання екологічна безпека забезпечується, в основному, за рахунок економічних методів охорони навколишнього природного середовища на рівні промислових підприємств, які є основними природокористувачами. Державні субсидії у індустріально

розвинутих країнах складають від 60 до 80 відсотків витрат підприємств на впровадження природоохоронних заходів, що дозволяє забезпечити окупність екологічних інвестицій протягом двох-трьох років, а в подальшому - отримувати додатковий прибуток.

На інших підходах формується нормативна екологічна база у нашій країні. Проведені дослідження ефективності вітчизняної нормативної бази охорони навколишнього середовища свідчать, що плата підприємств за шкідливі викиди і скиди, навіть при перевищенні доведених гранично допустимих нормативів, у кілька разів менша від тих коштів, які їм необхідно витратити на

природоохоронні заходи. Це свідчить про неефективність діючого економічного механізму стимулювання екологічно безпечної діяльності промислових підприємств. Не можна погодитись з авторами [1, с. 28], які вважають, що "Результативність діючого економічного механізму природокористування та природоохоронної діяльності визначається ступенем досягнення планових

обсягів надходжень до бюджетів різного рівня платежів за використання природних ресурсів та забруднення навколишнього природного середовища, а також величиною видатків на охорону довкілля та ефективністю їх використання".

На думку здобувача, як підприємства, так і потенційні інвестори,

_______________

1. Малярчук І.А., Прейгер Д.К., Сліпець І.В., Циганюк А.І. Екологічна політика держави та економічний механізм її реалізації (проблеми становлення і розвитку) // Довкілля і ресурси: наукові проблеми. Збірник праць. - К.: УІНС. - 1999. - С. 19 - 32.

8

Викиди

Млн..т Г/у.о. ВВП

б

12 120

10 100

8 80

6 60

4 40 а

0

1990 1995 1996 1997 1998 1999 Роки

Рис. 1 Динаміка зміни абсолютних (а) і питомих (б) показників

забруднення атмосферного повітря України викидами шкідливих речовин стаціонарними джерелами забруднення.

безперечно, вкладатимуть кошти в охорону природи тільки тоді, коли це

принесе їм реальну вигоду. Одночасно, інвестування коштів в екологічні

проекти сприятиме створенню додаткових робочих місць на підприємствах, залучених у процес виготовлення, монтажу і експлуатації природоохоронного обладнання, що поряд з покращанням екологічної ситуації буде мати

позитивний вплив на стабілізацію економіки країни.

Таким чином, доведено, що проблема удосконалення механізму стимулювання екологічно безпечної діяльності промислових підприємств

набуває у сучасних умовах особливої актуальності.

Другий розділ. Рівненська область є переважно аграрною і її промислове виробництво значно поступається виробництву індустріальних областей країни.

Проте щорічно протягом 1990-1999 років у промисловості вироблялось

50-58 % обсягів виробленої в області продукції, що у 2-2,5 рази більше ніж в АПК. У 1990-1995 роках промисловий комплекс давав 39-46 % загально-обласного прибутку. В 1996 і 1997 роках через порушення паритету цін питома вага промисловості у створюваному прибутку зросла відповідно до 83,0 % і

97,6 %, а у 1998–1999 роках завдяки прибутку, створеному у промисловості, перекривались збитки АПК і інших галузей області.

Отже, незважаючи на відставання промислового комплексу Рівненської області від середньодержавних показників, він за питомою вагою вироблюваної продукції, створюваного прибутку і кількістю зайнятих працівників відіграє значну роль в економіці регіону.

9

В умовах загальної економічної кризи за 9 років питома вага 4-х найбільш "шкідливих" галузей промисловості зросла у 3,5 рази (з 19,3 % до 67,0 %), електроенергетики - у 8,6 рази, хімічної промисловості - у 1,6 рази.

Різке падіння обсягів промислового виробництва спричинило зменшення сумарного забруднення довкілля. Так, викиди шкідливих речовин стаціонарними джерелами забруднення зменшились за 9 років з 63,5 до 17,1 тис. тонн,

скиди забруднених вод – з 39 до 28 млн. куб. м. Проте, питоме

забруднення довкілля скидами забруднених стічних вод на одиницю виробленої продукції зросло з 11,33 до 16,56 л/грн. Зниження ж питомого забруднення атмосферного повітря викидами шкідливих речовин стаціонарними джерелами забруднення з 18,45 до 10,11 г/грн. пояснюється не кращою роботою природоохоронного обладнання, а, насамперед, випереджаючим спадом виробництва продукції у хімічній, будівельній (виробництво цементу і виробів із каменю) і металургійній (виробництво чавуну) промисловості.

Підтверджує цей висновок те, що за період, що аналізується, питома вага не уловлених шкідливих речовин з тих, які відходять від стаціонарних джерел забруднення, зросла з 12,4 до 24,7 %, а питома вага забруднених стічних вод у загальній кількості спожитої води – з 14,6 до 21,9 %.

Економіко-екологічна криза у регіоні стала основною причиною

негативних змін у демографічній ситуації. Так, природний приріст населення на 1000 жителів зменшився з 3,9 чол. у 1990 році до 0,4 у 1998-му, а у 1999 році в області вперше спостерігається від'ємний приріст населення. За 9 років зросла з 10,5 до 13,5 тис. чол., або на 28,6 % кількість захворювань на злоякісні новоутворення, а кількість вперше виявлених хворих на туберкульоз зросла з

405 чол. до 708 чол., або на 74,8 %.

Хоча протягом 1990-1999 років на одиницю площі Рівненської області викидалось шкідливих речовин у 30-50 разів менше ніж в Донецькій, у 20-25 разів менше ніж у Дніпропетровській, у 10-20 разів менше ніж у Луганській, а

від сусідніх - Тернопільської, Волинської, Хмельницької і Житомирської

областей показники забруднення довкілля Рівненщини відрізнялись не більше

ніж на 10-20 %, відносне благополуччя в екологічній ситуації Рівненської

області не зменшує актуальності проблем, що розглядаються.

По-перше, східні регіони України перевантажені промисловими підприємствами і екологічна ситуація у них дуже небезпечна. Саме тому, на наш погляд, необхідність відродження економіки держави вимагатиме освоєння нових виробництв у менш промислово розвинутих регіонах.

По-друге, на теренах Рівненської області підприємства-забруднювачі розміщені нерівномірно. Окремі території, у першу чергу м. Рівне, зазнають

непомірно високого забруднення. Так, наприклад, у 1990-1999 роках викиди шкідливих речовин в атмосферу на одиницю площі Здолбунівського району, де розташований цементно-шиферний комбінат, перевищували середньообласний показник у 5-6 разів, м. Дубне - у 60-80 разів, м. Рівне - у 90-100 разів.

10

Таким чином, встановлено, що промисловий комплекс відіграє значну роль

в економіці регіону і несе основну відповідальність за антропогенне

навантаження на довкілля.

Третій розділ. У 1991 році Верховна Рада УРСР прийняла Закон "Про охорону навколишнього природного середовища". У ньому, зокрема, наголошувалося: "Охорона навколишнього природного середовища,

раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної

безпеки для життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України". У законі акцентується увага на економічних методах вирішення екологічних проблем.

На думку автора закон намітив суттєві зміни у ставленні до природи.

Однак механізми його реалізації не спрацювали і ті надії, які на нього покладались, не справдились. Насамперед, не було запроваджено дійового економічного механізму стимулювання природоохоронної діяльності. Закон передбачав порядок формування місцевих, обласних і республіканського фондів охорони природи, проте у зв'язку з інфляцією, надходження до них були настільки незначні, що не дозволяли суттєво впливати на екологічну політику регіону і держави.

З 1992 по 1996 рік базові нормативи плати за довкілля зросли в 4586 рази.

За цей же період, з початку 1992-го до 1996 року, оптові ціни в промисловості збільшились в 116493 рази, а ціни у будівництві - в 105563 рази. Таким чином, відносно оптових цін у промисловості і будівництві нормативи плати за забруднення з 1992 року по 1996 рік зменшились у 23-25 разів. Це в свою чергу призвело до зниження ефективності впливу нормативної бази охорони природи

на зацікавленість підприємств впроваджувати природоохоронні заходи (ПОЗ).

Негативно позначилось на екологічній діяльності підприємств і звільнення

їх від плати за забруднення навколишнього середовища в межах доведених нормативів до 01.01.1996 року.

Проведений аналіз ефективності впровадження ПОЗ на ВАТ "Рівнеазот", ВАТ "Волинь" і ВАТ "Рівненський завод тракторних агрегатів" показує, що

витрати підприємств на ПОЗ значно перевищують ті суми, які можна зекономити за рахунок зменшення платежів за забруднення навколишнього середовища.

Так, ВАТ "Рівнеазот" у 1991-1999 роках витратило на ПОЗ 5,4 млн. грн., впровадження яких зменшило нарахування за забруднення довкілля на

0,6 млн. грн., Здолбунівський цементно-шиферний комбінат відповідно - 6,2 і

0,01 млн. грн. А тому говорити про їх економічну зацікавленість у впровадженні ПОЗ є зайвим. Сьогодні поки що підприємству економічно вигідніше платити за забруднення довкілля, навіть понад доведені ліміти, ніж впроваджувати ПОЗ.

Таким чином, можна зробити висновок про необхідність значного

збільшення нормативів плати за одиницю шкідливих викидів, скидів і розміщення відходів виробництва. Проте, такий висновок буде неоднозначним.

11

Екологонебезпечні підприємства хоч і завдають значної шкоди довкіллю, є необхідними для суспільства. І тому буде неправильним покладати всю відповідальність за фінансування природоохоронної діяльності тільки на них. Якщо суспільство має потребу в продукції, при виробництві якої забруднюється довкілля, воно повинне нести частину витрат на фінансування

природоохоронних заходів.

Не сприяє екологічній діяльності підприємств використання у сучасних умовах "Тимчасової типової методики визначення економічної ефективності здійснюваних природоохоронних заходів і оцінки екологічного збитку, який завдається народному господарству забрудненням навколишнього середовища". Названа методика не враховує певних особливостей, які відбулися у зв'язку із трансформацією економіки країни.

При обгрунтуванні ефекту на рівні підприємства необхідно використо-

вувати дані, які спеціалістам підприємства важко розрахувати, або для

розрахунку яких взагалі відсутня методика. При визначенні ефективності ПОЗ використовується нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень, який не характеризує періоду окупності екологічних інвестицій і не відображає реальний термін необхідності оновлення основних фондів.

Таким чином підтверджені такі висновки.

1. Наявна податкова і нормативна екологічна база, яка грунтується на

системі зборів, штрафів і покарань не створює у підприємств економічної зацікавленості у природоохоронній діяльності.

2. Методика розрахунку ефективності впроваджуваних ПОЗ не враховує

вимог ринкової економіки та разом з нормативною базою забезпечує настільки низький рівень окупності екологічних інвестицій, що втрачається доцільність розрахунку ефективності цих заходів.

3. Забезпечити покращання екологічної ситуації в регіоні і країні в цілому можливо при створенні для промислових підприємств, які несуть основну відповідальність за забруднення довкілля, таких економічних механізмів господарювання, які б через бажання отримати додатковий прибуток від екологічної діяльності сприяли додатковим інвестиціям на природоохоронні цілі.

Четвертий розділ. Аналіз екологічної і демографічної ситуації в

Рівненській області, не найбільш "забрудненої" серед областей України, підтверджує висновок про необхідність розробки нових економічних механізмів, які б повернули господарника обличчям до екологічних проблем.

Названі механізми повинні передбачати:

- економічну зацікавленість підприємств у власних екологічних інвестиціях;

- урахування через систему перерозподілу коштів державних довготерміно-

вих природоохоронних цілей;

- зацікавленість у екологічних капіталовкладеннях банків, інших вітчизняних

і закордонних інвесторів;

12

- спрощену систему визначення величини збору за забруднення підприєм-ствами навколишнього середовища;

- поступове наближення України за показниками питомого забруднення довкілля шкідливими речовинами до передових промислово розвинутих країн світу.

Для вирішення окреслених завдань пропонується запровадити пільгові

умови господарювання для підприємств, які задіяні у процесі виготовлення, впровадження та використання природоохоронного обладнання.

Перше, що необхідно здійснити на державному рівні, це запровадити пільги

в частині сплати податку на додану вартість (ПДВ) для підприємств, які виробляють природоохоронне устаткування, а також тих, які виконують роботи з його будівництва, монтажу і обслуговування. Зниження ставки ПДВ на 10 % знизить ціну і підвищить конкурентоздатність екологічних послуг і обладнання.

Наступним кроком, який би стимулював природоохоронну діяльність, має стати зменшення бази оподаткування прибутку на 25 % суми витрат підприємств на впровадження ресурсо- і енергозберігаючих технологій, виконання природо-охоронних заходів, а також звільнення, в межах 3 % фонду оплати праці, від оподаткування коштів, направлених на оплату робіт по впровадженню даних заходів.

Третє. З метою стимулювання раціонального використання природних ресурсів і енергоносіїв необхідно зменшувати розмір плати за їх одиницю на відсоток зменшення підприємством матеріало- і енергомісткості одиниці виробленої продукції відносно попереднього року.

Четверте. На кожному екологічно небезпечному підприємстві необхідно відкрити "екологічні" субрахунки, які повинні використовуватись тільки на фінансування ПОЗ.

П'яте. З допомогою державного субсидіювання запровадити лізинговий продаж високотехнологічного екологічного обладнання.

Шосте. За умов використання за призначенням протягом року направляти

на "екологічні" субрахунки поточні нарахування підприємств за забруднення довкілля, 2 % податку на додану вартість, 3 % соціальних нарахувань на

зарплату, 70 % штрафів, які накладені на підприємство за порушення природоохоронного законодавства. Надати можливість підприємствам

отримувати безпроцентні екологічні кредити.

Сьоме. Необхідно дозволити кільком підприємствам за їх спільним

бажанням нести солідарну відповідальність за сплату зборів за забруднення довкілля, що дозволить їм почергово фінансувати впровадження ПОЗ.

Восьме. З метою покращання контролю за цільовим використанням коштів із екологічних фондів на регіональному рівні та зацікавленості підприємств у їх наповненні покласти загальне керівництво названими фондами на спостережну екологічну раду, сформовану з представників підприємств-платників зборів за забруднення довкілля.

13

Дев'яте. З метою забезпечення додаткових надходжень до незалежних екологічних фондів направляти до них 3 % місцевих податкових зборів, 10 % від суми амортизації основних екологічних фондів та за запропонованою шкалою відсотки від приросту обсягів виробленої продукції.

Десяте. На державному, регіональному і на рівні підприємств необхідно запровадити прогресивні нормативи допустимих величин викидів, скидів і розміщення шкідливих відходів із розрахунку на 1 гривню виробленої продукції. Саме такий показник питомого забруднення довкілля повинен стати основним

для оцінки ефективності екологічної діяльності підприємства.

Запропоновані економічні механізми стимулювання природоохоронної діяльності промислових підприємств використовують світовий досвід з даної проблеми. Їх впровадження сприятиме входженню нашої держави в коло "екологічно" передових країн світу, позитивно позначиться на її економічному піднесенні.

Одним із напрямів, який би сприяв успішній екологічній діяльності підприємств, слід розглядати удосконалення "Временной типовой методики определения экономической эффективности осуществляемых природоохранных мероприятий и оценки экологического ущерба, причиняемого народному хозяйству загрязнением окружающей среды".

На думку дисертанта, для промислових підприємств необхідно

запропонувати більш спрощену методику, яка разом з тим враховувала б досягнення у галузі охорони природи індустріально розвинутих країн світу та ринкові умови господарювання.

Відповідно до цього в роботі пропонується для визначення ефекту від впровадження ПОЗ (Е) скористатися нижче наведеною формулою, яка враховує відмінності капіталовкладень в екологічні заходи від капіталовкладень в інші галузі, систему податкових пільг, строки окупності капіталовкладень, допустимі нормативи питомого забруднення довкілля із розрахунку на 1 грн. виробленої продукції, обсяги виробництва, поточні витрати на обслуговування екологічного обладнання, вплив забрудненого навколишнього середовища на здоров'я працівників підприємства.

грн. (1)

де - сума зменшення збору за забруднення довкілля в перший рік після впро-вадження ПОЗ, грн.;

t - рік життєвого циклу ПОЗ;

T - кількість років життєвого циклу ПОЗ, період, протягом якого даний захід забезпечить захист навколишнього середовища згідно технічних умов;

14

kк - коефіцієнт кратності плати за забруднення навколишнього середовища понад доведені нормативи шкідливих викидів, скидів і розміщення відходів;

Dft - коефіцієнт зниження нормативів гранично допустимого забруднення довкілля у розрахунку на одиницю виробленої продукції в t-му році;

Dkt - коефіцієнт збільшення (зменшення) обсягів виробництва продукції у виробництві, для якого розробляється ПОЗ в t-му році;

0,075 - коефіцієнт зменшення суми податку на прибуток підприємства;

Кt - капітальні витрати на впровадження ПОЗ в t-му році, грн.;

Сt - поточні витрати на обслуговування і експлуатацію природоохоронного обладнання, яке встановлюється згідно аналізованого ПОЗ в t-му році, грн.;

gкt - питома вага зарплати в об'ємі капітальних робіт по впровадженню ПОЗ, які підприємство виконуватиме власними силами в t-му році;

gвt - питома вага капітальних робіт, виконаних власними силами під-

приємства в сумі всіх капітальних витрат на впровадження ПОЗ в t-му році;

gсt - питома вага зарплати у поточних витратах підприємства в t-му році;

0,375 - коефіцієнт соціальних нарахувань на зарплату (37,5%);

DПрt - прибуток, що припадає на один людино-день роботи працюючого на підприємстві в t-му році, грн./людино-день;

Dрt - зменшення кількості пропуску людино-днів, в розрахунку на одиницю зменшення плати за забруднення довкілля після впровадження ПОЗ в t-му році люд.-день/грн.;

DПmt - прибуток, який припадає на один машино-день роботи обладнання на підприємстві в t-му році, грн./машино-день;

Dmt - зменшення кількості машино-днів простою обладнання в розрахунку на одиницю зменшення плати за забруднення довкілля після впровадження ПОЗ

в t-му році, машино-днів/грн.;

DПt - додатковий прибуток, отриманий підприємством в результаті

повторного використання чи реалізації матеріальних ресурсів зекономлених або утилізованих після впровадження ПОЗ в t-му році, грн.;

DПgt - додатковий прибуток, отриманий підприємством за екологічні

послуги та від торгівлі "екологічними" дозволами в t-му році, грн.

Дана формула враховує економічний результат від впровадження ПОЗ протягом періоду його життєвого циклу. Усі необхідні для розрахунків дані знаходяться в аналітичній базі підприємств і є доступними для їх спеціалістів.

Ризик капіталовкладень в умовах перехідної економіки досить великий,

тому вітчизняні і іноземні інвестори в економіку України орієнтуються, як

мінімум на 6-8 відсотків щомісячного прибутку, що з урахуванням інфляції (близько 20 % річних) дозволить окупити капіталовкладення не пізніше, як за

два-три роки.

Розрахунки, проведені за запропонованою методикою на Здолбунівському ВАТ "Волинь", підтвердили можливість щорічної окупності близько 35 % екологічних інвестицій (рис. 2).

15

%

40

ж

30 д

г

20

в

10 б

а а

0

Розраховані на Розраховані за запропонованою методикою,

підприємстві з врахуванням запропонованих пільг

Рис. 2 Середньорічні відсотки відшкодування витрат Здолбунівського ВАТ "Волинь" на впроваджені у 1996-1998 роках ПОЗ (за рахунок зменшення

платежів за забруднення довкілля (а), зменшення податку на прибуток (б) і зарплату (в), залишення в своєму розпорядженні нарахованих платежів за забруднення довкілля (г), зменшення захворюваності працівників підприємства (д), реалізації уловленого цементу (ж).

На думку дисертанта, рекомендовану "Тимчасовою методикою" формулу для вибору варіанту впроваджуваного ПОЗ, як

таку що не дає оцінки строку окупності приведених витрат, необхідно трансформувати в формулу (2), або ПОЗ доцільно впроваджувати тоді, коли він може окупитись протягом 2-3 років.

Е, грн. (2)

де Кu - початкові капітальні витрати на впровадження ПОЗ;

Kgt - додаткові капіталовкладення для забезпечення нормальної роботи природоохоронного об'єкту в t-му році (t = 1, 2, . . . , Т);

Сut - поточні витрати на утримання природоохоронного об'єкту в t-му році;

Енn - нормативний коефіцієнт приведених різночасових витрат.

Позначення Е - аналогічне позначенню у формулі (1).

Для забезпечення зручності і оперативності розрахунку ефективності ПОЗ за удосконаленою методикою автором розроблено і апробовано комп'ютерну програму, яка значно спрощує процес обгрунтування а також дає можливість

16

відслідковувати правильність розрахунків у процесі впровадження та використання ПОЗ.

Отже, запропонована методика розрахунків може бути успішно використана підприємствами для визначення економічної ефективності впроваджуваних ПОЗ

і для планування своєї природоохоронної діяльності в цілому, а також екологічними службами областей для оцінки стану екології на підприємствах і в регіоні.

ВИСНОВКИ

1. Проведені дослідження підтвердили залежність економічного і соціально-

го рівня розвитку суспільства від рівня вирішення ним екологічних проблем.

Погіршення екологічної ситуації не тільки викликає зростання

захворюваності і смертності у населення, а й завдає економічних збитків суб'єктам господарювання всіх рівнів.

2. Аналіз динаміки зміни антропогенного навантаження на довкілля

протягом 1990-2000 років засвідчив, що в умовах значного спаду обсягів промислового виробництва, при зменшенні абсолютних показників забруднення навколишнього середовища шкідливими викидами, скидами і розміщенням відходів виробництва зросло питоме забруднення довкілля у розрахунку на 1 грн. виробленої продукції.

За цим показником збільшилось відставання України від промислово розвинутих країн світу. У таких умовах нарощування промислового виробництва до рівня 1990 року при використанні застарілого природоохоронного обладнання може викликати екологічну катастрофу в країні.

3. Існуюча нормативна екологічна база, яка грунтується на системі штрафів і покарань, не стимулює підприємства займатися екологічною діяльністю.

Встановлено, що витрати підприємства на ПОЗ на порядок перевищують економічний ефект, який воно повинно отримати від їх впровадження, що робить малоефективним проведення обгрунтування ефективності даних заходів і не стимулює підприємства до раціонального природокористування.

4. На базі аналізу світового досвіду обгрунтовано необхідність трансформа-

ції вітчизняної податкової і нормативної екологічної бази з метою створення пільгових умов господарювання для підприємств, які виробляють, встановлюють

і використовують природоохоронне обладнання. Це забезпечить пожвавлення в сфері виробництва і використання екологічного обладнання з одночасним ство-ренням додаткових робочих місць і покращанням екологічної ситуації в країні.

5. Методика визначення економічної ефективності впроваджуваних ПОЗ вимагає удосконалення з метою врахування ринкових умов господарювання. При визначенні доцільності впровадження ПОЗ підприємства повинні розраховувати тільки той ефект, який вони зможуть отримати, використовуючи при цьому дані

із своєї аналітичної бази. При цьому народногосподарський ефект від екологічної

17

діяльності повинен бути забезпечений через державну систему перерозподілу коштів на екологічні заходи.

6. Удосконалена автором методика визначення економічної ефективності

ПОЗ грунтується на можливості визначення суб'єктами господарювання суми економічних ефектів від зменшення платежів за забруднення довкілля,

отриманих податкових пільг, використання ними ж нарахованих платежів за забруднення довкілля, покращання роботи механізмів і машин, зменшення захворюваності своїх працівників, повторного використання уловлених

шкідливих речовин.

7. Запропоновані практичні рекомендації по запровадженню системи податкових пільг і економічних стимулів дозволяють забезпечити окупність екологічних інвестицій протягом двох - трьох років, що відповідає світовим стандартам і дозволяє перетворити екологічну діяльність із збиткової для підприємств у прибуткову. Для оцінки стану екологічної безпеки підприємств необхідно запровадити показник питомого забруднення довкілля у розрахунку на 1 грн. виробленої ними продукції.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Борейко В.І. Вплив нормативної природоохоронної бази на зацікавленість промислових підприємств Рівненської області в екологічній діяльності // Еконо-міка, фінанси, право. 2000. - № 7 - С. 14-18 (0,20 друк. арк.).

2. Борейко В.І. Екологізація промисловості як метод вирішення економічних проблем // Науково-технічний збірник: Гідромеліорація та гідротехнічне будів-ництво. Вип. 23. - Рівне: УДАВГ. 1998. -