Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України

Українська академія зовнішньої торгівлі

Байрака Владислав Михайлович

УДК 338.245

Організаційно-економічні механізми
підвищення експортного потенціалу
інвестиційного комплексу України

Спеціальність 08.06.02 – "Підприємництво, менеджмент та маркетинг"

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Київ–2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українська академія зовнішньої торгівлі
Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, старший науковий

співробітник Кобиляцький Леонід Сергійович,

доцент кафедри менеджменту

зовнішньоекономічної діяльності

Міжрегіональної академії управління персоналом

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Федоренко Валентин Григорович,
професор кафедри економіки Київського Національного університету
ім. Тараса Шевченка;

кандидат економічних наук, доцент Кузьменко Валерій Павлович,

державний експерт Національного інституту проблем міжнародної безпеки Ради національної безпеки та оборони України.

Провідна установа:

Рада по вивченню продуктивних сил України
Національної академії наук України.

Захист відбудеться 11 червня 2002 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.847.01 Української академії зовнішньої торгівлі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України за адресою: 01042, м. Київ-42, вул. Чигоріна, 57а.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Української академії зовнішньої торгівлі за адресою: 01042, м. Київ – 42, вул. Чигоріна, 57.

Автореферат розіслано 7 травня 2002 року.

Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Т.М.Стукач

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Українські підприємства машинобудівельної промисловості, організації будівельного комплексу, нафтогазотранспортні мережі України, науково-дослідні і проектні організації грали провідну роль у розвитку економіки колишнього СРСР, а продукція інвестиційного комплексу (ІК) України домінувала у його експорті. На об’єктах таких галузей, як енергетика, нафтопереробка, нафтохімія та нафтогазовидобування, що споруджувались за кордоном, майже усі проектні роботи, понад 60 % будівельно-монтажних робіт виконували українські фахівці, на 70-75% Україна забезпечувала ці об’єкти обладнанням та устаткуванням.

Важливість експорту як головного джерела надходження валюти – це постулат. У зв’язку з цим, важливим є збереження існуючих або відродження втрачених позицій українських виробників на зовнішніх ринках. Для цього потрібно підвищити конкурентні переваги продукції підприємств ІК України на світовому ринку реальних інвестицій. У цьому зв’язку особливої актуальності набуває розробка не тільки напрямів інтеграції нашої країни до світового ринку, але й конкретних методів співпраці, які б дозволили взаємодіяти із суб`єктами міжнародного економічного середовища на рівноправних засадах.

Ринкові принципи формування механізму зовнішньоекономічних зв'язків визначають необхідність розвитку управління експортом як на рівні окремих підприємств, так і галузей ІК, удосконалення експортного маркетингу та прогнозування розвитку кон'юнктури на ринку реальних інвестицій. Практичні і деякі теоретичні аспекти розробки підходів до підвищення експортного потенціалу підприємств і галузей зустрічаються в наукових працях закордонних і вітчизняних вчених, економістів, це: Войчак О., Зване Дж., Котлер Ф., Куденко Н., Ламбен Ж., Левшин Ф., Онищенко В., Пахомов Ю., Педос В., Портер М., Савинов Ю., Соколенко С., Уилсон Дж., Шерер Ф., Шмиттгофф К., Юданов А. Але науково-методичних розробок, які б конкретизували ці питання стосовно до оцінки експортного потенціалу ІК та його складових, визначення потенційних ринків реальних інвестицій та конкретних стратегій щодо просування інвестиційної продукції та будівельних послуг не існує. Тому актуальним напрямком, який потребує наукового обґрунтування, є визначення та конкретизація експортних можливостей вітчизняного ІК з урахуванням специфічних умов роботи на світових ринках реальних інвестицій – ринках інвестиційної продукції та будівельних послуг. Актуальність зазначених проблем і обумовила вибір теми дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно з комплексним тематичним планом фундаментальних наукових досліджень Української академії зовнішньої торгівлі на 2001-2005 рр. за темою “Сучасні теорії менеджменту та маркетингу та проблеми їх застосування у зовнішньоекономічній сфері України”

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації – розробити науково-обгрунтовані методичні підходи до оцінки експортних можливостей підприємств ІК на ринку інвестиційної продукції і будівельних послуг та визначити методологічні і методичні основи створення та впровадження у практику організаційно-економічних заходів щодо інтенсифікації експорту підприємствами ІК. Досягнення мети дослідження обумовило необхідність вирішення таких основних завдань:

- проаналізувати особливості зовнішньоекономічної діяльності підприємствами ІК України, тенденції розвитку світового ринку реальних інвестицій та визначити стан і фактори, що впливають на розвиток експортного потенціалу ІК України;

- з методологічних позицій поглибити поняття “експортний потенціал ІК” та обґрунтувати його маркетингову спрямованість;

- розробити методичні підходи до оцінки експортного потенціалу ІК та його підприємств з урахуванням специфіки ринку реальних інвестицій;

- науково обґрунтувати маркетингові стратегії, які би забезпечували ефективне просування інвестиційної продукції і будівельних послуг на світові ринки реальних інвестицій;

- розробити методичні підходи щодо визначення пріоритетних ринків для експорту продукції підприємств ІК, на яких би реалізація експортного потенціалу досягала максимального значення;

- розробити основні економічні та організаційно-управлінські заходи по нарощуванню експорту продукції ІК з метою відродження втрачених позицій на ринку реальних інвестицій;

- підготувати пропозиції щодо удосконалення засобів державної підтримки експорту продукції ІК у інформаційній, законодавчій та фінансовій сферах.

Об'єкт дослідження – зовнішньоекономічна діяльність підприємств ІК України та маркетинговий механізм формування і реалізації їх експортного потенціалу .

Предмет дослідження – методичні і практичні аспекти оцінки експортного потенціалу підприємств інвестиційного комплексу України та маркетинговий механізм підвищення їх конкурентноздатності.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають сукупність застосованих у процесі роботи методів і принципів наукового дослідження: аналітичних та логічних (для аналізу стану та розвитку ІК та світового ринку реальних інвестицій); структурно-функціональних та порівняльних (для визначення напрямів формування та реалізації експортного потенціалу); економіко-математичних (для оцінки експортного потенціалу, вибору сприятливих ринків його реалізації); економіко-статистичних групувань і вибіркових спостережень (для порівняльної оцінки підсумків експертних опитувань).

Інформаційною базою послужили законодавчі акти, якими регулюється зовнішньоекономічна діяльність в Україні, звіти та статистичні матеріали національних і міжнародних організацій, а також інформація, що була зібрана автором безпосередньо на підприємствах ІК України. В основу дослідження покладені наукові публікації вітчизняних та зарубіжних авторів.

Наукова новизна дослідження та одержаних результатів. Проведені дослідження дали змогу розробити теоретичні і методичні положення, які спрямовані на удосконалення механізму формування та реалізації експортного потенціалу підприємств інвестиційного комплексу. До суттєвих результатів, які виносяться на захист відносяться:

- наукове визначення поняття експортного потенціалу інвестиційного комплексу, класифікація його видів, а також підхід до визначення експортного потенціалу ІК та його підприємств, розглянутий з технологічних позицій можливостей створення конкурентноспроможного продукту у необхідній кількості й якості та з позицій маркетингових можливостей щодо просування продукту на визначений цільовий ринок реальних інвестицій;

- обґрунтування методики оцінки експортного потенціалу підприємств ІК та визначення напрямів його максимізації на основі оцінки взаємозв’язків між конкурентноздатністю експортера, конкурентоспроможністю його продукції та привабливістю регіональних ринків;

- обґрунтування напрямків максимізації ефекту зовнішньоекономічній діяльності ІК на підставі управління експортом з урахуванням адресного характеру інвестиційної продукції та будівельних послуг;

- науково обґрунтовані механізми державної підтримки експортної діяльності підприємств ІК у фінансовій (пропозиції щодо удосконалення кредитування і страхування експортерів, надання гарантій експортерам для участі в міжнародних тендерах і банкам для фінансування експортних поставок), податковій, тарифній, інформаційно-консультативній і дипломатичній сферах.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що одержані результати сприятимуть підвищенню ефективності функціонування підприємств ІК на світовому ринку реальних інвестицій та реанімації експортних можливостей України. Запропоновані методичні підходи щодо дослідження експортного потенціалу ІК можуть бути застосовані у прогнозуванні напрямів формування та реалізації експортного потенціалу на рівні фінансових установ, підприємств, об’єднань тощо.

Ряд результатів дослідження, які доведені до рівня прикладних методик та рекомендацій, використовуються як інструментарій для оцінки експортного потенціалу та визначення асортименту експортної продукції, для визначення сприятливих ринків галузей ІК та вибору країни-імпортера інвестиційної продукції у практиці роботи АТ “Укрінбуд” (довідка про впровадження № 938-4а від 12.12.2001р.), ЗАТ “Вексельно-розрахунковий центр НАК “Нафтогаз України” (довідка про впровадження № 036/а від 14.03.2002 р.) та для оцінки експортного потенціалу підприємств-кредиторів у контексті конкретизації термінів повернення кредитів, отриманих під розвиток експортних програм у практиці роботи АБ “ Кліринговий дім” (довідка про впровадження № 1/228 від 14.03.2002 р.) та АБ “Банк регіонального розвитку” (довідка про впровадження № 4072 від 14.02.2002 р) .

Впровадження і апробація одержаних результатів. Основні положення та результати дослідження доповідалися та отримали схвалення на: науково-практичній конференції “Політичні, економічні та екологічні проблеми енергетичної безпеки і транспортування енергоносіїв в Україні” (м. Київ, жовтень 2000 р), міжрегіональній науково-практичній конференції “Анти-кризове управління підприємством: проблеми і шляхи вирішення в умовах України” (м. Київ, листопад 2000 р.) та міжрегіональній науково-практичній конференції “Формування системи теоретичного та практичного менеджменту: регіональний аспект” (м. Київ, лютий 2001р.).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи автором викладені у 7 наукових публікаціях загальним обсягом 3,0 др. арк., з яких 3 – у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури із 147 найменувань та 9 додатків. Основний зміст: 168 сторінок машинописного тексту, в тому числі 23 таблиці та 15 рисунків.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертації, сформульована мета та завдання, предмет і об’єкт дослідження, наведена новизна і практична значимість наукових результатів.

Перший розділ “Дослідження функціонування інвестиційного комплексу у контексті ефективності зовнішньоторговельної діяльності” присвячено дослідженню експортної спрямованості інвестиційного комплексу та проблемам забезпечення конкурентноздатності його підприємств на зовнішніх ринках.

Інвестиційний комплекс (ІК) включає у свій склад будівельний комплекс та ті галузі машинобудування, які причетні до створення основних фондів. У процесі будівельної діяльності створюються як пасивна частка основних фондів, так і кінцевий продукт відтворювального процесу – нові основні фонди, які містять і активну частину. Тому доцільно відокремлювати кінцеві результати діяльності складових інвестиційного комплексу: “інвестиційну продукцію” і “будівельні послуги”. Інвестиційна продукція і будівельні послуги виступають у якості адресного товару на ринку реальних інвестицій, на якому існує попит об’єкти промислового і цивільного призначення та пропозиція обладнання, матеріалів, конструкцій та виробничих потужностей.

ІК України у радянські часи був орієнтований на обслуговування галузей паливно-енергетичного комплексу (ПЕК). Навіть тепер більшість нафто- і газопромислів РФ обслуговуються українськими фахівцями, а постачання з України інвестиційних ресурсів для галузей ПЕК у значній мірі забезпечує потреби Росії. Продукція ІК України домінувала у експорті СРСР, особливо у таких галузях, як енергетика, нафтопереробка, нафтохімія та нафтогазовидобування. На об’єктах цих галузей майже усі проектно-пошукові роботи, понад 60% будівельно-монтажних робіт виконували українські фахівці. Більше ніж на 70 відсотків Україна забезпечувала такі будови обладнанням, устаткуванням та шефмонтажем. На протязі останніх десяти років перед розпадом СРСР середньорічний експорт інвестиційної продукції для галузей ПЕК з України перевищував 5 млрд. дол. США, а з урахуванням поставок ресурсів і надання будівельних послуг у межах Радянського Союзу він становив суму близько 11 млрд. дол. США. Сьогодні загальний експорт продукції та послуг будівельного комплексу складає приблизно 160 млн. USD – 5-10% від його можливостей, а експорт інвестиційної продукції (обладнання, устаткування, прилади) – 1,36 млрд. дол. США (у порівнянні з 80-ми роками ця стаття експорту скоротилась більше ніж у 5 разів). Саме тому потужності українських підприємств промисловості і будівництва, використовування потенціалу яких може значно покращити стан економіки країни, збільшити валютні надходження, залишаються не задіяними. У зв’язку з цим важливим для країни є збереження існуючих та відродження втрачених позицій на традиційних для неї зовнішніх ринках.

Аналіз стану експортних операцій підприємств ІК дозволив виявити фактори, що стримують обсяги їх експорту. Найважливішими серед них є: низька конкурентноздатність промислової продукції, насамперед устаткування та машинотехнічних виробів; відсутність державної підтримки просування української продукції на зовнішні ринки та захисту інтересів вітчизняних експортерів за кордоном; слабкий розвиток системи інформаційних та консультативних служб; брак знань і досвіду роботи в сфері зовнішньоторговельної діяльності підприємців, слабка координованість їх діяльності на зовнішніх рин-ках; розрив традиційних виробничих зв’язків на пострадянському економічному просторі та з іншими країнами без завоювання нових “ніш” на ринку; низький рейтинг надійності країни для кредитів і інвестицій та невідповідність окремих норм законодавства прийнятим у міжна родній практиці принципам.

Закономірно порушити питання – як можна вже найближчим часом збільшити експорт технологій і відповідно залишитися в числі промислово розвинутих країн, що поставляють на світові ринки машини й устаткування, а не сировину й напівфабрикати? Радикальна зміна структури експорту України знаходиться в прямої залежності від розвитку будівництва і машинобудування, усебічної підтримки їх експортної спрямованості і зацікавленості виробника в розвитку експорту. Усе законодавство України, а саме: валютний, митний, податковий розділи, повинні орієнтувати виробника на збільшення експорту технологій в цілому і наукомісткого експорту особливо. Розвиток експортного по-тенціалу набуває особливого значення як фактор підтримки багатьох галузей і виробництв, джерело надходження валюти та забезпечення економічної безпеки держави. Вищенаведене дає підстави затверджувати, що Україна має шанси на реанімацію своїх позицій на світовому ринку реальних інвестицій. Однак досягти цього можна тільки за умови проведення обґрунтованої на-ціональної політики щодо нарощування екс-порту.

У другому розділі “Методологія дослідження і визначення експортного потенціалу з урахуванням регіональних напрямів його максимізації” розглядаються теоретичні підходи до визначення експортного потенціалу і його складових з урахуванням привабливості ринку та оцінки конкурентоспроможності підприємств ІК і визначення пріоритетних ринків та їх ємності.

Наявність висококваліфікованих кадрів та накопичений виробничий потенціал ставлять Україну в число основних потенційних експортерів інвестиційної продукції. Поняття “експортний потенціал” характеризується не тільки обсягами експорту, але й резервами матеріально-технічних, інтелектуальних, трудових та інших ресурсів, що можуть бути задіяні для здійснення зовнішньоекономічних операцій. Під експортним потенціалом ІК (його підприємства) слід розуміти здатність до контролю максимально можливої частки ринку реальних інвестицій при визначених обмеженнях внутрішнього і зовнішнього характеру. Ця “здатність” визначається ресурсами підприємств ІК та їх маркетинговими стратегіями, які забезпечують необхідну конкурентноздатність. Саме тому на ринку реальних інвестицій доцільно відрізняти поняття будівельно-технічний потенціал ІК і управлінсько-маркетинговий потенціал ІК, інтеграція яких і визначає інтегральний експортний потенціал ІК, його експортоспроможність, здатність до конкурентної боротьби на зовнішніх ринках. Визначення складових експортного потенціалу потребує осмислення термінів “конкурентноздатність” і “конкурентоспроможність”.

Конкурентоспроможність – наявність у продукції певних переваг: цінових, якісних та інших над аналогічним конкуруючим товаром. Будівельно-технічний потенціал ІК являє собою можливості щодо випуску конкурентноспроможної інвестиційної продукції та надання будівельних послуг у потрібному ринку обсязі.

Конкурентноздатність – здатність підприємства до випуску та реалізації конкретної продукції, конкурентноспроможної по ціновим і по якісними характеристиками, у визначених обсягах. Це поняття характеризує конкурентні переваги виробничої системи у цілому.

З урахуванням специфіки ринку реальних інвестицій та адресної спрямованості інвестиційної продукції доцільно використовувати наступні складові будівельно-технічного потенціалу ІК, які забезпечують оптимізацію цін на та досягнення їх відповідної якості продукції і послуг:

- технічна складова – стан та структура матеріально-технічної бази підприємств ІК – (Сп1);

- складова ефективності використання матеріально-технічної бази виробництва, – (Сп2);

- науково-технічна складова виробництва – (Сп3);

- складова трудових ресурсів – кваліфікація робітників та фахівців – (Сп4);

- складова фінансових ресурсів – активи, наявність кредитних ліній – (Сп5).

Експортний потенціал визначає не тільки наявність перелічених вище ресурсів, а і рівень їх ефективного використовування для формування стійких конкурентних переваг і досягненні стратегічних цілей на зовнішніх ринках. Саме їх визначає управлінсько-маркетинговий потенціал – рівень готовності, здібностей та можливостей підприємства, його управлінської служби своєчасно та якісно виконувати управління виробництвом і маркетингом, вирішувати формулювати і вирішувати задачі, це рівень відповідності даного стану управлінської служби, тому, який необхідний для рішення поставлених завдань. Пропонується використання таких складових управлінсько-маркетингового потенціалу:

- складова “ефективності управління” – характер та гнучкість управлінської системи, швидкість проходження управлінських дій та інше – (Сп6);

- складова “макроаналіз” – здатність до макроекономічного аналізу ринку – (Сп7);

- складова “маркетинговий аналіз” – здатність до виявлення проблем розвитку ринку – (Сп8);

- складова “аналіз кон’юнктури” – здатність до аналізу кон’юнктури ринку – (Сп9);

- складова “маркетингові стратегії ” – здатність до розробки та реалізації стратегій – (Сп10);

- складова “ кадри” – кадрові ресурси управлінських служб – (Сп11);

- ресурсна складова – фінансові ресурси по забезпеченню маркетингової діяльності – (Сп12);

- інформаційна складова – інформаційні маркетингові ресурси та інформаційне забезпечення управлінської і маркетингової діяльності – (Сn13).

Для максимізації експортного потенціалу підприємству необхідно: по-перше, мати можливість випускати відповідну продукцію; по-друге, визначити множину ринків та їх потреби; по-третє, визначити найбільш привабливі ринки; по-четверте, створити ефективну систему просування та збуту продукту на визначеному ринку. Для вибору найбільш привабливого ринку пропонується використовувати наступний алгоритм:

- визначаються важливість кожної складової (Спi) будівельно-технічного і управлінсько-маркетинговий потенціалу та за допомогою експертних оцінок визначається здатність кожного з складових потенціалу забезпечити досягнення поставлених цілей;

- порівнюються можливості підприємства з вимогами конкретних ринків збуту;

- проводиться ранжування ринків та визначення їх привабливості для експортера для визначення можливих обсягів реалізації продукції – ємності ринку (ЄР), а також визначаються експортні ціни та реальні обсяги експорту.

Ємність ринку країни-імпортера інвестиційної продукції та будівельних послуг визначають: відносний розмір реальних інвестицій до ВВП; відносний розмір реальних інвестицій, спрямованих на модернізацію та створення нових основних фондів виробничої сфери до ВВП; питома вага реальних інвестицій, яка іде на закупівлі по імпорту; доля ринку українських товаровиробників у країні; стабільність ринку країни; перспективність ринку; гострота конкуренції; здатність підприємства задовольнити попит ринку у і-ій продукції, можливості цінової та нецінової конкуренції. На базі розглянутої системи показників будується узагальнюючий показник ЄРj за допомогою якого класифікуються ринки по їх привабливості. При цьому збут, доход, прибуток будуть максимальним при визначених ринкових умовах.

Оцінюючи власну конкурентноздатність в контексті діяльності на зовнішніх ринках, підприємство повинно порівнювати свої сильні та слабкі сторони, реально і критично проаналізувати свої можливості (рис.1). На основі вивчення параметрів ринку однорідних товарів, інтенсивності конкуренції на ринку, проведення системного аналізу об’єкту встановлюються конкурентні переваги/недоліки організації. Відповідно до специфіки ринку інвестиційної продукції і будівельних послуг для оцінки конкурентноздатності підприємств ІК методом теорії ефективної конкуренції запропоновані наступні чотири групи оціночних показників.

Рис. 1. Загальна схема оцінки конкурентоспроможності інвестиційної продукції

У першу групу входять показники, що характеризують ефективність управління виробничим процесом: ефективність витрат і експлуатації основних фондів та досконалість технології.

В другу групу – об’єднані показники, що відображають ефективність управління фінансами та залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування.

До третьої групи включені показники, що дозволяють одержати уявлення про ефективність управління збутом та просуванням товару на ринку засобами реклами і стимулювання.

В четверту групу включені показники конкурентноздатності – якість та ціна товару.

У загальному виді алгоритм розрахунку конкурентноздатності підприємства передбачає три послідовних етапи: розрахунок одиничних показників конкурентноздатності підприємства і переклад показників у відносні величини та їх порівняння з базовими показниками. розрахунок показників конкурентноздатності підприємства; розрахунок коефіцієнта конкурентоспроможності продукції підприємства (Ккп). Кк розраховується як відношення цін світового ринку до внутрішніх цін з урахуванням усіх витрат для забезпечення зовнішньоторговельних операцій і експортного мита за формулою: ,

де Pwi та Рu – ціна на і-ту продукцію на світовому та внутрішньому ринках;

Іmi – індекс експортного мита; Ivi – індекс витрат для забезпечення експортних операцій. Перелік експортопотенційної продукції визначається Кк по окремих товарних позиціях. Метою ранжування є встановлення товарних позицій, коефіцієнт яких максимальний при значенні більше одиниці: Ккпі >1, Ккпеі mах. Розрахунок конкурентоспроможності по найважливішим групам інвестиційної продукції та будівельних послуг (таблиця) дає можливість визначити пріоритетні позиції експорту.

Для вибору глобальних перспективних напрямків експортної спрямованості підприємств ІК запропонована технологія вибору зовнішніх ринків, яка передбачає : визначення ролі експортноорієнтованої діяльності в стратегічній меті; визначення можливого асортименту продукції та послуг; проведення класифікації зарубіжних ринків споживачів інвестиційної продукції та послуг; встановлення можливих напрямків експорту; визначення і ранжування факторів, що впливають на умови діяльності в конкретних країнах; формування експортної програми підприємств ІК.

Знання колишніх обсягів дозволяє виявити потенційні потоки інвестиційної продукції, спрямованої на заміну раніше експортованого обладнання й устаткування з причин і морального зносу, капітальний ремонт і модернізацію дозволяє розробити обґрунтовані заходи щодо реанімації експортного потенціалу ІК. Ретроспективний аналізу експорту в розрізі країн і товарних груп за роки незалежності та за останні 15 років існування СРСР показує, що експорт продукції ІК був орієнтований на обслуговування ринку реальних інвестицій у країнах Близького Сходу та Північної Африки; країнах Азійського регіону; країнах колишнього РЕВу та Росії. Визначені підходи стосовно оцінки експортного потенціалу дають можливість визначити пріоритетні ринки реальних інвестицій для збуту продукції підприємств ІК України та оцінити їх ємність. Відповідно до продукції українського ІК оцінена потенційна ємність ринків реальних інвестицій:

Ринки країн Близького Сходу та району Перської затоки – Іран, Ірак, Кувейт, Туреччина, Єгипет, Сирія, ОАЕ та Ємен – на реальні інвестиції щорічно витрачається до 3 млрд. дол. США.

Ринки африканських країн, переважно Північної Африки – Алжир, Лівія, Марокко, Ефіопія, Мозамбік, Нігерія, Ангола, Сомалі, Судан. Щорічні реальні інвестиції до 1,5-2 млрд. дол. США.

Таблиця

Коефіцієнти конкурентоспроможності по найважливішим групам інвестиційної продукції та будівельних послуг*

Види інвестиційної продукції та будівельних послуг | Коефіцієнт конкуренто-спроможності | Пріоритети позицій експорту

Будівельні матеріали товарної групи (цемент, залізобетон, стінові матеріали, столярні вироби) | 1,40-1,45 | 2-3

Труби для газо- і нафтопроводів | 1,25-1,35 | 5

Обладнання для газонаповнювальних станцій, компресори, запорна арматура для газо- і нафтопроводів та їх монтаж | 1,35-1,40 | 4

Обладнання для будівництва енергетичних об’єктів (трансформатори, генератори, турбіни, КВПіА) та їх монтаж | 1,25-1,40 | 6

Житлово-комунальні об’єкти (соціальна сфера) | 1.15-1,20 | 11

Мости, тунелі, транспортні та іригаційні споруди | 1,25-1,30 | 7

Облаштування та реконструкція газо- і нафтопромислів | 1,40-1,50 | 1

Будівництво морських терміналів для прийому зрідженого газу | 1,40-1,45 | 2-3

Реконструкція і будівництво “під ключ” об’єктів нафтогазопереробного комплексу | 1,05-1,10 | 12

Реконструкція і будівництво “під ключ” об'єктів хімії та нафтохімії | 1,20-1,25 | 9

Будівництво компресорних станцій для перекачки газу та нафти | 1,15-1,25 | 10

Реконструкція і будівництво “під ключ” магістральних газо-, продукто- і нафтопроводів | 1,20-1,30 | 8

*Розраховано на підставі оперативних даних підприємств інвестиційного комплексу України 1999-2000рр. та “Yearbook of International Trade Statistiсs”. – N.Y., 1999.

Ринки країн азійського регіону. У цьому регіоні по прогнозам експертів Всесвітнього банку до 2020 р. будуть виробляти понад 40% світового ВВП – Китай (20 трлн. дол. США, Японія (5 трлн. дол. США), Індія (4,8 трлн. дол. США), Індонезія (4,2 трлн. дол. США) і Південна Корея (3,4 трлн. дол. США);

Ринки країн європейського регіону – переважно країни колишньо] РЕВ, Греція та країни колишньої Югославії – щорічні витрати на реальні інвестиції перевищують 11 млрд. дол. США.

Ринки країн СНД. У цьому регіоні доцільно відокремлювати Росію, ємність ринку реальних інвестицій якої у 2002-2010 роках оцінюється щорічно у 50-60 млрд. дол. США, ринки середньоазійських країн (щорічні витрати у Казахстані, Узбекистані та Туркменистані оцінюються у 6-8 млрд. дол. США) та ринки країн кавказького регіону, де щорічні реальні інвестиції знаходяться на рівні 500-600 млн. дол. США. Орієнтовний щорічний попит у 2002-2010 рр. на інвестиційну продукцію і будівельні послуги тільки нафтогазових галузей у Росії становитиме 9-10 млрд. дол. США а з урахуванням розвитку нафтогазових галузей у інших країнах СНД – Туркменистан, Узбекистан та Казахстан цей попит перевищить 14-15 млрд. дол. США на рік. На чверть цих обсягів могли б претендувати українські будівельники та машинобудівники.

Третій розділ дисертації “Організаційно-економічні механізми управління експортом” присвячений виявленню та розробці механізмів, які б забезпечували підвищення конкурентноздатності підприємств ІК та конкурентоспроможності їх продукції на світовому ринку – обґрунтуванню концепції управління експортним потенціалом ІК.

Управління конкурентоспроможністю – це сукупність заходів по систематичному удосконаленню продукції чи послуг, постійному пошуку нових каналів збуту, нових груп покупців, покращанню сервісу, реклами. На адресно орієнованому ринку інвестиційної продукції та будівельних послуг підприємства мають дотримуватись маркетингової стратегії адаптації до особливих запитів ринку, або протилежної лінії – замість пристосування себе до вимог ринку спробувати змінити самі ці вимоги. Існує декілька основних типів маркетингової стратегії конкурентної боротьби, кожна з яких орієнтований на різні умови маркетингового середовища і різні ресурси, що мають підприємства ІК. Створення ефективно діючої, орієнтованої на перспективу, маркетингової стратегії – умова конкурентноздатності. Зараз на міжнародній арені не достатньо торгувати обладнанням, необхідно економічно “прив’язувати” до себе потенційного імпортера. Специфіка торгівлі інвестиційною продукцією та будівельними послугами вимагає встановлення тісних економічних та політичних відносин між країнами експортера та імпортера. Однією з форм таких відносин на ринках реальних інвестицій є розвиток інвестиційно-маркетингового співробітництва (ІМС) – “прив’язки” країни-експортера до країни-імпортера. При формуванні принципів ІМС, як одного з механізмів управління експортом, доцільно використовувати положення “маркетингу взаємовідносин”, сутність якого полягає в тому, що всі учасники міждержавного товарообміну на конкретному ринку будують свою діяльність на ефективних взаємовідносинах з метою динамічного розвитку експорту. На рис. 2 наведені фактори, які, на думку автора, мають визначати та впливати на розвиток ІМС.

Рис. 2. Чинники міждержавного інвестиційно-маркетингового співробітництва

Маркетинг взаємовідносин стосовно ринку реальних інвестицій – це процес створення, підтримки та розвитку міцних, довготривалих, ефективних взаємовідносин експортера з партнерами по бізнесу – імпортерами, а оскільки специфіка цього ринку передбачає участь експортера у відтворювальному процесі, то і з майбутніми споживачами продукції побудованих об’єктів. Ринок реальних інвестицій найбільш пристосований до створення і подальшого розвитку довгострокової взаємодії експортера та імпортера. Це наслідок адресного характеру інвестиційної продукції та будівельних послуг. Така взаємодія передбачає тісне співробітництво у ході з’ясування параметрів майбутньої інвестиційної продукції, проектування, монтажу обладнання, будівництва, освоєння проектних потужностей і гарантійного обслуговування. В економічній площині торгівля інвестиційною продукцією і будівельними послугами, уявлялася як ледь не єдиний фактор, здатний зберегти науково-технічний потенціал українських машинобудування і будівництва. Другий аспект ІМС – це елемент присутності України в таких важливих для неї регіонах світу, як Близький та Середній Схід, країни СНД (експортери енергоносіїв), Азійсько-тихоокеанський регіон та країни колишньої РЕВ.

У рамках ІМС доцільно створення міжнародних та вітчизняних виробничо-фінансових структурна основі поєднання промислового і фінансового капіталу. Такі структури мають стати одним з шляхів підвищення експортного потенціалу ІК. Реалізація плану створення подібної структури у формі інвестиційно-промислового концерну для будівництва і реконструкції об'єктів нафтогазового комплексу в країнах СНД і за їхніми межами на умовах “під ключ” буде мати стратегічне значення для розвитку підприємств будівельного, машинобудівного і нафтогазового комплексів країни, тому що надасть реальну можливість задіяти невикористовані виробничі потужності багатьох галузей народного господарства України та підійти до вирішення багатьох економічних проблем.

Реалізація експортного потенціалу потребує, по-перше, методичного, інформаційного, нормативного, організаційного та законодавчого забезпечення діяльності експортерів, державного супроводження зовнішньоторговельних операцій, по-друге, державного кредитування і підтримки (податкової, тарифної та інших) пріоритетних експортноспроможних галузей. Заходи по підвищенню конкурентноздатності підприємств ІК можна згрупувати в три основних блоки :

- заходи загального характеру, спрямовані на зміцнення національної економіки і її позицій у системі світового господарства – вони створюють базис конкурентноздатності економіки;

- пряме сприяння підприємствам ІК у здійсненні експортної діяльності з урахуванням вимог СОТ (дотації, податкові пільги, звільнення від мита на імпорт сировини й матеріалів, інформаційна підтримка експортної діяльності);

- заходи, спрямовані на формування попиту на продукцію ІК на зовнішніх ринках.

Проведення комунікаційної політики в системі маркетингу на закордонних ринках має відбуватись у двох основних напрямках. Перший має застосовуватись самими суб’єктами експорту, які на основі вивчення попиту на об’єкти, роботи, обладнання та послуги мають здійснювати цілеспрямовану рекламу своєї продукції і виробничих можливостей на визначених сегментах ринку. Другий має бути прерогативою керівництва ІК й урядових структур, які на рівні міждержавних стосунків мають пропонувати експортні можливості підприємств ІК – у першу чергу, це надання зв’язаних кредитів.

Враховуючи той факт, що українські підприємства брали участь у створенні промислових об’єктів у більш як 60 країнах світу, і термін експлуатації багатьох вказаних об’єктів уже вийшов, а деякі з них так і не були добудовані, для наших підприємств надається виняткова можливість встановлення більш тісних стосунків із цими країнами. Для використання такої можливості необхідне формування цілісної системи заходів державного стимулювання експорту підприємств ІК

Державна підтримка, орієнтуючи інвестиційний комплекс України на будівництво та реконструкцію різноманітних об’єктів (у першу чергу об’єктів ПЕК) і їх комплектацію за межами країни, буде мати стратегічне значення для подальшого розвитку багатьох галузей народного господарства, вона надасть можливість інтегрувати нафтогазовий, будівельний і машинобудівельний комплекси країни у міжнародні інфраструктури шляхом участі у глобальних програмах транспортування енергоносіїв, перетворивши географічне положення країни у геоекономічне і геополітичне.

Висновки

Інвестиційний комплекс включає у свій склад будівельний комплекс та ті галузі машинобудування, які причетні до створення основних фондів. У процесі будівельної діяльності створюються як пасивна частка основних фондів, так і кінцевий продукт відтворювального процесу – нові основні фонди, які містять і активну частину. Тому доцільно відокремлювати кінцеві результати діяльності складових інвестиційного комплексу: “інвестиційну продукцію” і “будівельні послуги”. Інвестиційна продукція і будівельні послуги виступають у якості адресного товару на ринку реальних інвестицій, на якому існує попит об’єкти промислового і цивільного призначення та пропозиція обладнання, матеріалів, конструкцій та виробничих потужностей.

Експортний потенціал галузі чи підприємства – це здатність до контролю максимально можливої для нього частки ринку при визначених обмеженнях як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Ця “здатність” визначається технічними ресурсами підприємства, та управлінсько-маркетинговими стратегіями. На конкретному ринку експортні можливості визначаються з одного боку – можливостями підприємства, а, з іншого – вимогами ринку.

3. Для кожного експортера існує задача максимізувати свій експортний потенціал. Для цього необхідно: мати можливість виробляти відповідну інвестиційну продукцію та надавати будівельні послуги; визначити множину привабливих ринків реальних інвестицій та їх потреби; ранжувати ринки по їх привабливості; створити ефективну управлінсько-маркетингову систему просування інвестиційної продукції та будівельних послуг.

4 Оцінку експортного потенціалу підприємств ІК та визначення регіональних напрямів максимізації експорту доцільно здійснювати на основі багатофакторної моделі “привабливість регіонального ринку реальних інвестицій” – “конкурентноздатність експортера” – “конкурентоспроможність інвестиційної продукції та будівельних послуг”.

5. Експортні можливості підприємств ІК забезпечуються здатністю до випуску інвестиційної продукції та надання будівельних послуг у необхідній кількості, відповідної якості та ціни (будівельно-технічний потенціал) та можливістю до просування конкретної інвестиційної продукції та будівельних послуг на відповідний сектор світового ринку реальних інвестицій (управлінсько-маркетинговий потенціал).

6. Для визначення конкурентноздатності та можливості нарощування експортного потенціалу пропонується використовувати систему показників-індикаторів та методичний підхід, за допомогою яких зіставляється будівельно-технічний та управлінсько-маркетинговий потенціал експортера з умовами та вимогами конкретних ринків, які ранжуються по критерію привабливості. Критерій привабливості розраховується на основі показників, які відображають ємність, стабільність, перспективність ринку, рівень конкуренції та можливості експортера щодо ведення конкурентної боротьби на ринку.

7. Управлінсько-маркетингові стратегії експортерів інвестиційної продукції і будівельних послуг повинні засновуватися на визначенні останніх як адресних товарів, що вимагає безпосередню взаємодію з їх споживачем із метою виявлення його індивідуальних вимог до товару і формування відповідних пропозицій.

8. Домінуючою маркетинговою стратегією вітчизняних експортерів інвестиційної продукції і будівельних послуг має бути лідерство по цінах та зосередження на вузьких сегментах ринку реальних інвестицій.

9. Стабільний експорт продукції ІК передбачає міжнародне інвестиційно-маркетингове співробітництво між країною-експортером і країною-імпортером. Одним з напрямів рішення цієї проблеми є побудова управління процесом експорту на принципах маркетингу взаємовідносин, які передбачають створення, розвиток та відтворення міцних, довготривалих, ефективних взаємовідносин між підприємствами-експортерами інвестиційної продукції і споживачами-імпортерами.

10. У якості концептуальної основи вирішення проблем реструктуризації ІК необхідно створення вертикально та горизонтально інтегрованих науково-виробничих та фінансово-промислових структур – будівельно-промислових корпорацій, які мають бути сформованими по корпоративному принципу та передбачати в структурі три “центри тяжіння” – науково-технічний, виробничий та маркетинговий.

11. Орієнтація інвестиційного комплексу на будівництво і реконструкцію об'єктів нафтогазового комплексу та їх комплектацію за межами країни буде мати велике стратегічне значення для подальшого розвитку багатьох галузей народного господарства України, вона надасть можливість інтегрувати ІК України у міжнародні енергетичні інфраструктури шляхом участі у глобальних програмах транспортування енергоносіїв, перетворивши географічне положення країни у геоекономічне і геополітичне. За умов державної підтримки експортної спрямованості інвестиційного комплексу України, вже через півтора – два роки його обсяги прямого експорту його продукції (у першу чергу, інвестиційного обладнання) можуть досягти 2,0-2,4 млрд. дол США, а з урахуванням освоєння інвестицій на закордонних об’єктах (надання будівельних послуг) – перевищити 5,5-5,9 млрд. дол. США на рік.

Публікації за темою дисертації

Байрака В.М. Питання відновлення потенціалу нафтогазобудівельного комплексу. //Політичні, економічні та екологічні проблеми енергетичної безпеки і транспортування енергоносіїв в Україні: Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції 24-26 жовтня 2000 р., м. Київ. – К.: РВПС України НАН України. – 2001. – С.153-156. (0,45 друк. арк.)

Байрака В.М. Методичні підходи до дослідження експортного потенціалу інвестиційного комплексу // Зовнішня торгівля: право і економіка. Зб. Наук. праць. – Вип. 1 (5) – К.: УАЗТ. 2001. – С. 146-155 (0,4 друк. арк.)

Байрака В.М. Організаційно-економічні механізми управління експортом інвестиційної продукції // Маркетинг в Україні – 2002. – № 2. – С. 45-47. (0,5 друк. арк.)

Байрака В.М., Кобиляцький Л.С. Використання інвестиційного потенціалу як фактор залучення енергоносіїв в Україну. // Політичні, економічні та екологічні проблеми енергетичної безпеки і транспортування енергоносіїв в Україні: Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції 24-26 жовтня 2000 р., м. Київ. – К.: РВПС України НАН України. – 2001. – С.181-183. (0,4 друк. арк.)

Байрака В.М., Кобиляцький Л.С. Організаційно-економічні механізми підвищення експортного потенціалу інвестиційного комплексу. // Наукові праці МАУП. Вип.1: Антикризове управління підприємством: проблеми і шляхи розв'язання в умовах України / За ред. В.С. Найдьонова.– К.: МАУП, РВПС України НАНУ.– 2001. – С. 200-203. (0,45друк. арк.)

Байрака В.М., Кобиляцький Л.С. Методичні підходи до визначення пріоритетних ринків для експорту продукції інвестиційного комплексу. // Наукові праці МАУП. Вип.2: Формування системи теоретичного і практичного менеджменту: регіональний аспект. – К.: МАУП, – 2001. С. 90-95. (0,45 друк. арк.)

Байрака В.М., Кобиляцький Л.С. Інвестиційний потенціал України у світлі розрахунків за енергоносії // Зовнішня торгівля: проблеми і перспективи. Зб. Наук. праць. – Вип.4. ч.2. – К.: УАЗТ. 2001. – С. 71-75. (0,4 друк. арк.)

Анотація

Байрака В.М. Організаційно-економічні механізми підвищення екс-портного потенціалу інвестиційного комплексу України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02 – Підприємництво, менеджмент та маркетинг. – Українська академія зовнішньої торгівлі. Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України., м. Київ, 2002.

Дисертація присвячена дослідженню науково-методичних аспектів визначення експортного потенціалу ІК України та розробці організаційно-економічних механізмів підвищення конкурентноздатності його підприємств на світовому ринку реальних інвестицій. Доведено, що оцінку експортного потенціалу ІК доцільно визначати через будівельно-технічний та управлінсько-маркетинговий потенціали його підприємств. Запропоновані технологія визначення привабливості ринків збуту в залежності від конкурентноздатності підприємств та механізми її підвищення, які базуються на принципах інвестиційно-маркетингового співробітництва експортера з імпортером.

Ключові слова: експортний потенціал, складові потенціалу, експорт, імпорт, світовий ринок реальних інвестицій, привабливість ринку, ємність ринку, конкурентоспроможність, маркетинг, управління, інвестиційно-маркетингове співробітництво.

Аннотация

Байрака В.М. Организационно-экономические механизмы повышения экспортного потенциала инвестиционного комплекса Украины. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02 – Предпринимательство, менеджмент и маркетинг. – Украинская академия внешней торговли. Министерство экономики и вопросов европейской интеграции Украины, г. Киев, 2002.

Диссертация посвящена исследованию экспортного потенциала предприятий инвестиционного комплекса Украины и разработке организационных механизмов повышения их конкурентоспособности на мировом рынке реальных инвестиций.

На основе исследования ретроспективных показателей и современного состояния объемов экспорта инвестиционной продукции и строительных услуг выявлены причины, сдерживающие экспортные возможности предприятий инвестиционного комплекса.

В работе обоснована целесообразность подхода к определению экспортного потенциала предприятий инвестиционного комплекса на основе конкретизации его составляющих – строительно-технического и