КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

БАРАМІЯ ВАХТАНГ НУГЗАРОВИЧ

УДК 336.02

ВАЛЮТНО-КУРСОВА ПОЛІТИКА КРАЇН З ПЕРЕХІДНОЮ ЕКОНОМІКОЮ (ПРИКЛАД УКРАЇНИ)

Спеціальність 08.05.01 - Світове господарство

і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційна робота виконана на кафедрі світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник – кандидат економічних наук, доцент

Пузанов Ігор Іванович,

Інститут міжнародних відносин

Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри міжнародних

валютно-кредитних і фінансових відносин

Офіційні опоненти – доктор економічних наук, професор

Гриценко Андрій Андрійович,

Національний Банк України, заступник

керівника апарату Ради НБУ – керівник експертно-аналітичного центру з питань грошово-кредитної політики

кандидат економічних наук, доцент

Шевченко Володимир Юліанович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

економічний факультет

Провідна установа – Українська академія зовнішньої торгівлі

Захист дисертації відбудеться 27.01.2003 р. о 14 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д.26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1,

З дисертаційною роботою можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12

Автореферат розісланий “27”грудня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Луцишин З.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. Як суверенна держава, Україна робить перші кроки у світовому просторі, а це в свою чергу вимагає від неї низки конструктивних рішень з принципово важливих питань. У зв'язку з цим зростає необхідність передбачення ймовірного перебігу подій у майбутньому, оскільки ефективна політика є важливою складовою формування передумов сталого економічного розвитку. Вдосконалення підходів до аналізу конкретної ситуації в економіці, яка базується на прогнозі, ще тривалий час буде супутнім процесом прийняття рішень. Прогнозний аналіз стану та тенденцій у фінансовій сфері та мінливості обмінних курсів валют є особливо важливим при загостренні соціально-економічних і політичних відносин як в окремих державах, так і в світовому середовищі в цілому.

Валютний курс – не лише "ціна" однієї грошової одиниці, виражена в іншій грошовій одиниці, це синтезуючий показник, який уособлює вартісне співвідношення національних економік, їх зовнішню конкурентоспро- можність. Як і будь-яка ціна, валютний курс тієї чи іншої грошової одиниці формується під безпосереднім впливом попиту й пропозиції, що встановлюються у кожній конкретній ситуації на валютному ринку.

Розвиток економічної системи завжди формується під впливом певних одиничних явищ в умовах зіткнення чинників різної спрямованості. Досить часто повний набір факторів, які впливають на поведінку валютного курсу, є невідомим, що зумовлює необхідність пошуку нових підходів щодо прогнозування валютних курсів як у довгостроковому, так і в короткостроковому аспекті, що є особливо важливим при обранні оптимальних стратегій поведінки мікроекономічних суб'єктів господарювання.

Аналіз загального впливу та взаємодії окремих показників на розвиток економічної системи дозволяє висунути чітку гіпотезу щодо майбутніх значень конкретних параметрів. Валютна система за своєю внутрішньою будовою завжди була, й залишається нині найскладнішою ланкою світогосподарських зв'язків. Прогнозування валютних курсів дає можливість різним економічним суб'єктам впевненіше вступати у міжнародні економічні відносини, більш раціонально планувати розміщення капіталу з урахуванням можливостей щодо використання валют як об'єкта вкладення капіталів, що є особливо актуальним в умовах інфляції.

Тенденції щодо зміни валютних курсів можуть прогнозуватись як на макро-, так і на мікрорівнях. Прогнозування валютних курсів на макрорівні базується на аналізі середньо- та довгострокових факторів розвитку відповідних процесів чи явищ (значною мірою через паритет купівельної спроможності). Мікроекономічний підхід насамперед відповідає сутності короткострокового прогнозування. Підґрунтям сучасних досліджень у цьому напрямі можуть виступати, з одного боку, монетарні підходи, а з іншого – основи статистичного аналізу та економетричні підходи.

Проблема доцільності запровадження тієї чи іншої модифікації валютних режимів і можливості проведення ефективної політики у фінансовій та монетарній сферах за умови ймовірності зовнішніх економічних потрясінь є предметом дискусій між науковцями та економістами, що реалізують економічні теорії на практиці. Ще у 1953 р. М.Фрідман досліджував поведінку валютного курсу під впливом зовнішніх шоків з метою визначення ефективності фіксованого та плаваючого режимів валютного курсу. У роботах Д.Купера (1971 р.), Д.Каміна (1988 р.) та М.Едвардса (1989 р.) було проаналізовано динаміку макроекономічних показників країн з урахуванням змін у динаміці їх валютних курсів. Усі вони в різний час займались також дослідженням макроекономічних показників країн із різними режимами валютних курсів і схилялись до думки про більш високу ефективність плаваючого режиму, ніж фіксованого. Я.Френкель (1995р.), М.Едвардс (1996 р.) – наголошували у своїх працях, що в економічному розвитку кожної окремо взятої країни пріоритетними є такі поняття, як довіра до її валюти та загалом до політики даної країни у фінансовій сфері й гнучкість, маневреність цієї політики, а також чутливість щодо неї валютної сфери країни. І, звичайно ж, після фінансових потрясінь в азіатських та латиноамериканських країнах особливу увагу науковців привернула роль курсоутворюючих факторів у розвитку перехідних економік. У цей період з'явились дослідження вчених П.Кругмана, Е.Штайна, Л.Бачетта, С.Едвардса й М.Савастано (1999-2000 рр.). Особливої уваги заслуговує позиція М.Mica та К.Рогоффа про відповідність динаміки валютних курсів так званим випадковим "блуканням" та передбачення майбутніх значень курсів на основі аналізу шокових та імпульсивних змін. Фундаментальні статистичні та економічні дослідження проблем валютного курсу здійснили Ван Хорн, Н.Ротстеін, К.Холден, Д.Піл, та ін. Важливу роль у розкритті сутності фінансово-грошових теорій та монетарних підходів відіграли праці П.Х.Ліндерта, П.Самуельсона, Дж.Сакса, Р.Дорнбуша, Е.Дж.Долана та ін. Вагомий внесок у дослідження проблеми валютно-курсової політики в країнах з перехідною економікою зробили вітчизняні та російські фахівці: В.Ющенко, В.Стельмах, Ю.Василенко, А.Філіпенко, А.Гальчинський, А.Гриценко, В.Шевчук, С.Яременко, В.Шевченко, О.Рогач, О.Плотніков, В.Оксимець, В.Сікора, Л.Саакадзе, О.Кузнецов, М.Пуховкіна, Е.Демиденко, Ю.Лукашин, Е.Четиркін, А.Кіреєв.

Однак слід зазначити, що у вітчизняній фінансово-економічній літературі бракує грунтовних науково-практичних розробок щодо валютно-курсової політики в перехідних економіках. Вивчаючи ступінь дослідженості зазначеної проблеми, ми дійшли висновку, що існуючі дослідження концентруються переважно на окремих аспектах і не містять системного аналізу. Вагомість зазначеної тематики, її актуальність і необхідність здійснення комплексного аналізу валютно-курсової політики зумовили вибір теми дисертаційного дослідження та окреслили коло питань, які в ньому вивчаються.

Зв’язок роботи з науковими розробками, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Механізм комплексного забезпечення зовнішньоекономічних аспектів суверенітету України”, (номер державної реєстрації 97134), а також відповідно до плану науково-дослідних робіт Центру європейських студій Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка з підготовки та впровадження системи нових спеціалізацій з європейських студій, комплексів дисциплін з європейської тематики, що належить до проекту TEMPUS-TACIS T-JEP 10337-97, здійснюваного за сприянням Міжнародного фонду “Відродження”, проект № 6536 від 1.01.1999.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є комплексне теоретичне узагальнення, обгрунтування методологічних і методичних засад формування валютного курсу та розробка практичних організаційно-економічних заходів щодо формування валютно-курсової політики, її впливу на розвиток зовнішньої торгівлі.

Досягнення означеної мети передбачає розв`язання низки завдань, зміст та пріоритетність яких визначається станом економіки України в цілому, зовнішньоекономічної сфери, зокрема. Комплексний підхід до реалізації поставленої мети окреслив коло завдань, які передбачалося вирішити при підготовці дисертаційної роботи:

- теоретично обгрунтувати концептуальні засади формування валютного курсу в Україні;

- виявити визначальні риси теоретичної моделі прогнозування мінливості макроекономічних показників та визначити їх вплив на валютний курс;

- проаналізувати основні складові та параметри макроекономічних показників які впливають на динаміку валютного курсу;

- з'ясувати вплив зміни валютного курсу на динаміку й ефективність зовнішньої торгівлі;

- визначити роль валютно-курсової політики у забезпеченні фінансової стабільності в Україні;

- проаналізувати основні напрями та шляхи оптимізації механізму валютно-курсової політики в Україні;

- проаналізувати ефективність механізму валютно-курсової політики України. Запропонувати шляхи вдосконалення валютно-курсової політики в середньо- та довгостроковій перспективі.

Об'єктом дослідження даної роботи є валютно-курсова політика та фактори, що впливають на її формування.

Предметом дослідження є макроекономічні фактори формування валютних курсів в умовах трансформаційної економіки.

Методи дослідження. В дослідженні застосовано логіко-діалектичний метод пізнання, методи системного аналізу, абстракції, синтетичних оцінок, визначення кореляційних зв`язків між економічними явищами та процесами, метод багатомірного статистичного аналізу, групувань, вибірок тощо.

Застосування логічного методу дало змогу визначити взаємозв`язок ендогенних і екзогенних факторів впливу на валютно-курсову політику (розділи 2 і 3). Статистичні методи дозволили зробити узагальнення стану та виявити динаміку валютного курсу (розділ 2). Застосування методу порівняння сприяло виявленню специфіки валютного курсу у короткостроковій і довгостроковій перспективах (розділ 3). Метод класифікації дозволив згрупувати подібні за внутрішнім змістом явища і, на основі цього, вибудувати чітко структуровану схему дослідження (розділи 1, 2 і 3). За допомогою методу економічного аналізу було виявлено домінанти валютно-курсової політики (розділ 1). Метод регресійно-кореляційного аналізу дозволив кількісно визначити залежність валютного курсу від окремих факторів (розділи 2 і 3).

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дослідження автором були одержані такі найбільш суттєві наукові результати, які розкривають його особистий внесок у розробку проблеми, що досліджується, та характеризують новизну роботи:

- запропоновано економетричну модель формування механізму валютних курсів трансформаційних економік, параметрами якої є платіжний та торговельний баланси, рахунок руху капіталу, національний доход, заробітна плата, ціни, сукупний попит; на її основі формалізовані фактори довгострокового характеру, які впливають на валютно-курсову політику в умовах непередбачуваності економічних та політичних подій;

- обгрунтовано алгоритм встановлення номінальних обмінних курсів у довгостроковому періоді на основі поєднання теорії довгострокового реального валютного курсу та теорії визначення довгострокових рівнів цін національними монетарними факторами з урахуванням позитивних змін в економіці України;

- проаналізовано динамічний ряд руху валютного курсу; на його основі побудовано теоретичну криву, яка найбільш адекватно відображає динаміку валютного курсу; відхилення від емпіричного ряду показує наявність циклічних коливань періодом у 8 - 10 кварталів;

- розроблено методику, яка дозволяє більш точніше та ефективніше передбачувати валютний курс з урахуванням інфляції, вимірюваної індексом споживчих цін, монетарних ефектів, відсоткових ставок, динаміки ВВП та рівня безробіття на основі аналізу комплексних методик прогнозування фінансових показників;

- виявлено закономірності впливу макроекономічних чинників на тенденції зміни валютного курсу на основі визначення особливостей формування обмінного курсу гривні на різних етапах і фазах економічної динаміки;

- встановлено взаємозв'язок та взаємодію макроекономічних чинників із структурними елементами фінансово-кредитної системи при формуванні валютного курсу;

- оцінено валютно-курсову політику в Україні до і після валютної кризи 1998 року і на основі цього розкрито кореляційний зв’язок між зміною валютного курсу та грошовою масою в Україні.

Практичне значення одержаних результатів. Реалізація науково-методичних підходів, пропозицій та висновків, розроблених і запропонованих у дисертаційному дослідженні “Валютно-курсова політика країн з перехідною економікою (приклад України)” щодо врахування валютних ризиків і прогнозування динаміки валютного курсу оцінки становлять певний практичний інтерес. Вони були використані АТ “Укрімпекс” при підготовці умов укладення зовнішньоторговельних контрактів (довідка від 17.06.2002 № 153-Р), Науково-дослідним економічним інститутом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України для методологічного забезпечення таких наукових тем: “Розробка проектів методичних рекомендацій щодо оцінки селективності здійснення маркетингу та оцінки ризиків інвестиційних проектів щодо прогнозування залучення іноземних інвестицій та визначення джерел фінансування інвестиційних проектів” (теми № 13-00, номер держреєстрації 0100U006052), “Розроблення фінансових критеріїв оцінки проектів,що реалізуються за рахунок іноземних кредитів, отриманих під гарантії Уряду, в умовах фінансової нестабільності суб’єктів господарської діяльності” (теми № 09-01, номер держреєстрації 0101U004909).

Результати дисертаційного дослідження також були використані при підготовці Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010 рр., прийнятої Постановою Кабінету Міністрів України та плану заходів до неї (від 28.12.01 № 1801).

Дане дисертаційне дослідження, по-перше, розвиває наукову дискусію прихильників систем фіксованого та плаваючого курсу щодо напрямів еволюції світової валютної системи. По-друге, дана робота розвиває теорію валютного курсу в умовах перехідної економіки. По-третє, розвиток концепції валютно-курсової політики створює підгрунтя для подальшого дослідження проблеми пошуку оптимальних режимів її функціонування.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи та результати досліджень були представлені та обговорені на міжнародних науково-практичних конференціях: “Співробітництво Білорусії та України в економічній сфері” (Мінськ, жовтень 2000 р.); “Формування торговельних режимів в перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України)” (Київ, 25-26 жовтня 2001 р.).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 6 одноосібних наукових праць загальним обсягом 2,9 друкованих аркушів, з них 4 - у наукових фахових виданнях (1,4 друк. арк.), 2 - в інших виданнях (1,5 друк. арк.).

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 301 найменувань на 23 сторінках та 2 додатків на 6 сторінках. Основний текст дисертації викладено на 168 сторінках, що містять 6 аналітичних таблиць та 11 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми, проаналізовано ступінь її розробленості в науковій літературі, визначена мета та предмет дисертаційної роботи, висвітлені наукова новизна, практичне значення й апробація результатів дослідження.

У розділі 1 - "Методологічні аспекти аналізу валютно-курсової політики країн з перехідною економікою" розглянуто теоретичні основи валютних відносин та підходи до їх формування в сучасних умовах. В нинішніх умовах світогосподарські зв’язки не можуть розвиватись без розгалуженої системи валютних відносин, які обслуговують різні види міждержавних стосунків.

Об'єктом теорії валютного курсу є насамперед визначення гнучкого рівноважного курсу як економічної категорії. Аналіз базових макроекономічних закономірностей дозволяє визначити рівноважний валютний курс, як:

е = (а2 / а1) y – (а3 / а1) і (1.1)

де а1 – цінова еластичність пропозиції експорту;

а2 – еластичність імпорту за національним випуском продукції;

а3 – ступінь мобільності припливу капіталу;

у – національний випуск;

і – відсоткова ставка.

Валютний курс є позитивною функцією від національного доходу й негативною функцією від відсоткової ставки, тобто підвищення курсу відбувається при збільшенні національного доходу й зменшенні відсоткової ставки. Рівень підвищення валютного курсу при збільшенні національного випуску тим вищий, чим виший ступінь еластичності імпорту за національним випуском, і чим менший ступінь збереження умови Маршалла-Лернера. Рівень знецінення валюти щодо зниження відсоткової ставки тим вищий, чим більший ступінь мобільності капіталу й чим менший вплив реального зростання валютного курсу на поліпшення балансу поточних операцій, що призводить до падіння валютного курсу.

З урахуванням руху капіталу рівноважний валютний курс матиме вигляд:

е = (а1 / а2) у – а3 і – а4 у (1.2)

де а4 – еластичність потоків капіталу за внутрішньою емісією.

Якщо припустити, що домінуватиме ефект впливу доходу на потоки капіталу, то при збільшенні національного доходу відбуватиметься не знецінення валюти, як у моделі Манделла-Флемінга, а її подорожчання. Таким чином, для рівноваги на валютному ринку збільшення національного доходу повинне компенсуватись падінням відсоткових ставок, що, в свою чергу, зумовлює знецінення національної валюти й відновлює рівновагу платіжного балансу.

Залежність реального валютного курсу за умови рівноваги платіжного балансу визначається, як:

(e Pf/Pd) = (а2/a1)y – (а3/a1)і, (1.3)

де (e Pf/Pd) – реальний валютний курс;

Pd – рівень національних цін.

Ґрунтуючись на даному рівнянні, можна дійти висновку, що зміна реального валютного курсу при зміні номінального залежить від еластичності вітчизняних цін. Тобто не завжди номінальна девальвація призводитиме до реальної девальвації. Наприклад, якщо темп підвищення національного валютного курсу перевищує темп збільшення внутрішніх цін, то відбувається реальне знецінення валюти, тобто ціни на імпортні товари, виражені в національній валюті, збільшуються щодо цін на вітчизняні товари. Подальше вирівнювання внутрішніх цін (споживчих і тих, у яких ступінь індексації дорівнює одиниці) відбуватиметься в проміжку між зміною ціни на імпортні та національні товари залежно від частки імпортованої продукції в загальному обсязі споживчих товарів. Якщо ж темп підвищення валютного курсу є меншим від темпу зростання внутрішніх цін, то ціни на імпортні товари зменшуються щодо національних цін, а відтак, незважаючи на номінальну девальвацію, відбувається реальне подорожчання валюти. І нарешті, якщо темп підвищення номінального валютного курсу дорівнює темпові підвищення внутрішніх цін, то зміна реального валютного курсу не відбувається.

Аналіз валютно-курсової політики, що здійснюється країнами на різних етапах свого розвитку, дозволив виділити закономірності, які необхідно враховувати при формуванні політики обмінного курсу в Україні, а також при застосуванні адаптаційних заходів у випадку порушення національних інтересів зовнішньою експансією. Світова практика характеризується такими основними варіантами валютно-курсової політики: фінансування загального платіжного дефіциту без змін валютного курсу; валютний контроль; плаваючі валютні курси; постійно фіксовані курси; компроміс валютних курсів (синтез останніх двох варіантів).

Вибір механізму регулювання зумовлюється конкретними умовами економічного розвитку окремих країн. Особливого значення у контексті трансформаційних економік набуває визначення певної моделі валютно-курсової політики.

Проведений у дисертації аналіз показує, що коли офіційний валютний курс у тривалій перспективі перестає відповідати економічній ситуації, то його підтримка тільки за допомогою тимчасових фінансових заходів стає малоефективною і пов'язана із значними фінансовими витратами. Фундаментальна незбалансованість вимагає більш глибоких змін в економічній політиці, ніж застосування тільки фінансових заходів.

Вивчення теоретико-методологічних основ та практичного досвіду різних країн дозволили зробити висновок про марність спроб підтримувати фіксовані курси в умовах економічних флуктуацій і необхідність переходу до гнучких курсів з метою пом'якшення наслідків міжнародних фінансових криз.

У розділі 2 - "Роль макроекономічних факторів для курсоутворення національної валюти в Україні" досліджено проблеми становлення валютного ринку в умовах перехідної економіки України, проаналізовано політику валютного курсу як фактору зміцнення зовнішньоторговельних позицій України та механізм управління валютним курсом.

У дисертаційній роботі розглянуто валютний курс як один із показників впливу та визначення якості економічної політики. Для обґрунтування перспектив валютного ринку України особливо важливим є розуміння механізму впливу фундаментальних та макроекономічних факторів на курсоутворення гривні.

Здійснений у роботі аналіз свідчить, що у сфері валютного регулювання доцільно проводити політику повільної девальвації національної валюти (яка узгоджуватиметься з темпами інфляції та не допускатиме реальної ревальвації гривні). Така політика справлає позитивний вплив на експорт товарів та послуг, на сальдо зовнішньоторговельного балансу, а також сприяє скороченню імпорту в Україну. Тобто за допомогою регулювання рівня валютного курсу встановлюються низькі митні податки на імпорт. Окрім того, що зниження тиску на імпорт товарів викличе пожвавлення в галузях, що конкурують з імпортом, це дасть змогу просунутися ще на один крок до вступу у СОТ, оскільки, як відомо, членство у СОТ вимагає запровадження низьких імпортних податків. Девальвація гривні підвищуватиме прибутковість експорту товарів та послуг і, за рахунок цього, можливою стане відмова або ж принаймні зниження субсидування окремих галузей. Така політика, по-перше, полегшуватиме вступ України до СОТ, сприятиме прискоренню щодо надання економіці України ринкового статусу. По-друге, поступово буде усуватись підґрунтя для обвинувачень у встановленні українськими експортерами демпінгових цін.

У роботі зазначається, що сучасний механізм державного валютного регулювання в Україні сформований за усіма правилами світової практики. Здійснюються такі класичні економічні акції, як валютна інтервенція, управління валютними резервами, девальвація, ревальвація, валютні обмеження, регулювання рівня конвертованості валюти, регулювання платіжного балансу, корекція облікових ставок Національного банку та ін. Проте ефективність використання деяких із цих інструментів не є достатньою. До того ж валютне законодавство України потребує удосконалення шляхом унормування його відповідно до вимог часу. Існують проблеми і в інституційному забезпеченні системи валютного регулювання в Україні щодо розподілу повноважень між окремими державними органами у цьому секторі, підвищення результативності їхньої діяльності. Все це потребує цілеспрямованих, ефективних дій держави.

Враховуючи аналіз практики валютного регулювання в Україні у 1991-2001 рр., можна зробити висновок, що основними напрямами вдосконалення чинної системи валютного регулювання є: гнучкість політики курсоутворення; вирішення питання щодо репатріації українських капіталів і створення сприятливого інвестиційного клімату для нерезидентів; дедоларизація економіки; поповнення золотовалютних резервів країни і зниження ризику їхнього знецінення; створення стійкого позитивного сальдо платіжного балансу; вдосконалення системи інституційного забезпечення та валютного законодавства.

Важливим у сучасних умовах є й підвищення рівня прозорості системи валютного регулювання в Україні. Неясність цілей і завдань грошово-кредитної та валютної політики на перспективу, а також часті зміни норм відповідного законодавства значно ускладнюють планування суб'єктами підприємницької діяльності їхньої ділової активності. Звичайно, процес підвищення рівня прозорості системи валютного регулювання має відбуватися у передбачених державою межах.

Аналіз застосування в Україні різних форм валютного регулювання дозволив автору зробити такі висновки:

- валютні обмеження та регулювання режиму валютного курсу мали найбільший вплив на розвиток подій на внутрішньому валютному ринку (на обсяги торгів інвалютою, рух капіталів, курс національної грошової одиниці тощо), а також на стан зовнішньої торгівлі України;

- девальвації та валютні інтервенції здійснювалися, як правило, після значного погіршення ситуації на внутрішньому валютному ринку з метою недопущення різких курсових коливань або значного розриву між офіційним і ринковим валютними курсами в країні. На стан зовнішньої торгівлі або рух капіталів ці заходи суттєво не впливали, отже, ефективність їх застосування була невисокою;

- регулювання платіжного балансу не можна оцінити однозначно, оскільки, незважаючи на досягнуте в 1999 р. позитивне сальдо рахунку поточних операцій, окремі його показники такі, як зовнішньоторговельний оборот і стан зовнішньої заборгованості все ж чинять негативний вплив на загальну економічну рівновагу;

- активна дисконтна політика держави у сфері валютного регулювання була неможливою. Значною мірою це пов'язано з тим, що надходженню іноземного капіталу до України перешкоджала нестабільність національної економіки. Одночасно першочергового розв'язання потребували внутрішньогосподарські проблеми (питання розвитку національного виробництва, виходу економіки із кризової ситуації, припинення економічного спаду тощо).

Періодичне стримування державою стрімкого падіння обмінного курсу національної грошової одиниці призупиняє розгортання валютної кризи в країні та не допускає дестабілізації внутрішнього валютного ринку. Водночас, якщо таке втручання держави відбувається постійно, це призводить до акумулювання в країні девальваційного потенціалу, який негативно впливає на економічні процеси. Враховуючи наявність у даний час такого потенціалу в Україні, перед державними органами постає складне завдання щодо його безболісної реалізації для економіки країни та її населення.

У розділі 3 - "Макроекономічне регулювання валютного курсоутворення" розглядаються питання формування валютного курсу в коротко- та довгостроковому періоді, залежність рівня цін від валютного курсу та макроекономічна модель регулювання валютного курсу.

Аналіз ролі паритету відсоткових ставок у визначенні курсу, свідчить, що, за інших рівних умов, збільшення відсотка, який виплачується по депозитах в даній валюті, призводить до підвищення курсу цієї валюти відносно іноземних валют. Окрім того, підвищення очікуваного майбутнього валютного курсу викликає підвищення поточного валютного курсу. Так само зниження очікуваного валютного курсу веде до зниження поточного курсу валюти.

У роботі зазначається, що вплив на валютний курс цілком залежить від того, який з цих двох чинників є джерелом змін у номінальній відсотковій ставці. Коли номінальна відсоткова ставка зростає через зростання темпу інфляції, то результат буде зовсім іншим: інфляційні очікування ведуть до зниження сподіваного подорожчання національної валюти і, як результат, до зниження сподіваного доходу на депозити деноміновані у цій валюті і до знецінення національної валюти. Проведений аналіз показує явні коливання за теорією Кондратьєва (див. Рис. 1).

Рис. 1. Динаміка коливань валютного курсу гривні в Україні

Особливу увагу в дисертації звернено на той факт, що події в кредитно-грошовій сфері впливають на валютний курс як через зміни відсоткових ставок, так і внаслідок змін очікувань людей відносно майбутніх валютних курсів. Очікування відносно майбутніх валютних курсів тісно пов'язані із очікуваннями відносно майбутніх цін на продукцію країни. Коливання цін у свою чергу залежать від змін у пропозиції грошей і попиті на них. Досліджуючи вплив грошової сфери на валютний курс, з'ясовується положення про те, як грошові фактори впливають на ціни і на відсоткові ставки. Очікування відносно майбутніх валютних курсів залежать часто і від багатьох інших факторів, відмінних від грошей, зокрема психологічних.

Грошовий ринок перебуває в стані рівноваги, коли пропозиція грошей, що встановлюється Центральним банком, дорівнює сукупному попиту на гроші. Модель рівноваги на валютному ринку показує яким чином визначається відсоткова ставка при заданому рівні цін, випуску продукції і припущенні, що зміни в грошовій сфері не впливають на ці показники.

У дисертаційній роботі зазначено, що за інших рівних умов постійний приріст пропозиції грошей в країні викличе пропорційне довгострокове знецінення її валюти відносно іноземних валют. Аналогічно постійне скорочення пропозиції грошей в країні викличе пропорційне довготривале підвищення курсу її валюти відносно іноземних.

Умова жорсткості цін у короткостроковому періоді не може бути справедливою відносно усіх країн в будь-який час. Високі темпи інфляції можуть призводити до того, що довготермінові контракти, в яких встановлюються обсяги грошових платежів, втрачатимуть силу. Може також набути поширення практика автоматичної індексації платежів по заробітній платі у відповідності до зміни цін. Такі заходи роблять короткострокові рівні цін набагато менш жорсткими і підвищують вірогідність великих стрибків цін. Таким чином, цей аналіз є більш прийнятним для країн, що підтримують відносно стабільні рівні цін.

У роботі зазначається, що у довгостроковому періоді національні рівні цін відіграють ключову роль у визначенні як відсоткових ставок, так і відносних цін, за якими реалізують свою продукцію країни. Відповідно теорія взаємодії національних рівнів цін з валютними курсами є головною для розуміння того, чому валютні курси можуть сильно коливатись протягом періоду у декілька років.

Наведена в дисертаційному дослідженні система рівнянь формує модель, що об'єднує монетаристський підхід до валютного курсу та теорію паритету купівельної спроможності (ПКС). Монетаристський підхід означає, що зміни у відсоткових ставках і у рівнях випуску продукції здійснюють вплив на валютний курс тільки через їх вплив на попит на гроші.

Таким чином, різні початкові умови відносно еластичності цін призводять до протилежних припущень щодо взаємодії валютних курсів і відсоткових ставок. У прикладі із падінням пропозиції грошей при малорухомих і малоеластичних цінах для збереження рівноваги грошового ринку необхідним є підвищення відсоткової ставки, оскільки рівень цін не може допомогти цьому шляхом моментального зниження у відповідь на скорочення пропозиції грошей. У випадку нееластичних цін підвищення відсоткової ставки пов'язане із нижчим очікуваним темпом інфляції і довгостроковим підвищенням курсу валюти. Наведена в дисертації модель пропонує додатковий аргумент на користь концепції ПКС, оскільки показує, що у тих важливих ситуаціях, коли зміни грошової маси є головною причиною економічних коливань, припущення простої теорії монета- ристського підходу у довгостроковому періоді виявляються точними.

Узагальнюючи висновок, який випливає з дослідження, показує, що коли усі зміщення за своєю природою спричиняються процесами на грошовому ринку, валютні курси у довгостроковому періоді підпорядко- вуються умові відносного паритету купівельної спроможності. У довгостроковому періоді порушення грошової рівноваги впливає тільки на загальну купівельну спроможність валюти, і ця зміна у купівельній спроможності рівною мірою змінює вартість валюти, виражену в національних і іноземних товарах.

ВИСНОВКИ

Результати проведеного автором дослідження дали змогу зробити такі узагальнення та пропозиції:

1. Для пояснення поведінки валютного курсу в довгостроковому періоді доцільно використовувати теорію монетаристського підходу, на базі паритету купівельної спроможності. Згідно з нею міжнародні відмінності у відсоткових ставках у довгостроковому періоді зумовлені різними національними темпами інфляції (ефект Фішера). А різні темпи тривалої інфляції визначаються, у свою чергу, міжнародними відмінностями у темпах приросту грошової маси. Таким чином, монетаристський підхід дозволив зробити висновок, що зростання відсоткової ставки пов'язане із знеціненням валюти країни.

2. Встановлення номінальних обмінних курсів у довгостроковому періоді слід здійснювати на основі поєднання двох теорій: теорії довгострокового реального валютного курсу і теорії визначення довгострокових рівнів цін національними монетарними факторами. Поступовий приріст грошової маси країни призводить до пропорційного приросту її рівня цін і до пропорційного зниження вартості її валюти на міжнародному валютному ринку, що випливає і з теорії паритету купівельної спроможності.

3. Умова паритету купівельної спроможності прирівнює міжнародні відмінності у номінальних відсоткових ставках до очікуваної відсоткової зміни номінального валютного курсу. Паритет реальних відсоткових ставок у цьому зв'язку означає, що міжнародні відмінності у номінальних відсоткових ставках дорівнюють різниці очікуваних темпів інфляції плюс очікувана відсоткова зміна реального валютного курсу.

4. Запропонована в роботі методика дозволяє передбачувати валютний курс на основі інфляції, вимірюваної індексом споживчих цін, монетарних ефектів, відсоткових ставок, динаміки ВВП та рівня безробіття. Але вона не дає можливості побудувати поточний прогноз за невеликою кількістю даних. Оптимальним вирішенням цієї проблеми є її поєднання з аналізом відповідно до технічних та економіко-математичних методів. У цьому разі передбачення значень валютного курсу стають більш реалістичними і можуть бути використані при прийнятті рішень щодо стратегічних напрямів розміщення капіталів та поточного планування в межах певної економічної підсистеми.

5. Україна потребує певного зміщення акцентів у здійсненні макроекономічної політики. Вони пов'язані зі встановленням певних меж щодо подальшого зростання курсу гривні і пов'язаним із цим погіршенням умов імпортозаміщення та експорту. При цьому немає необхідності, на нашу думку, і до проведення в Україні помірної девальвації. В ситуації коли НБУ займається скуповуванням доларів США, це означатиме необхідність придбання ще більших обсягів твердої валюти, а отже і додаткової емісії. В таких умовах неминучим є прискорене зростання споживчих цін, а для ефекту вигідності експорту та імпортозаміщення це не створює додаткових стимулів, оскільки останнє визначається при зіставленні динаміки номінального обмінного курсу та зростання внутрішніх цін.

6. При чистому коливанні валютний курс врівноважуватимуть потоки попиту та пропозиції на іноземну валюту, тобто сальдо платіжного балансу повинне бути нульове. При чистому коливанні будь-який надлишок поточного рахунку (потік пропозиції іноземної валюти) повинен бути компенсованим дефіцитом рахунку руху капіталів.

7. Рівень підвищення валютного курсу при збільшенні національного випуску тим вищий, чим виший ступінь еластичності імпорту за національним випуском, і тим більший, чим менший ступінь збереження умови Маршалла-Лернера. Рівень знецінення валюти щодо зниження відсоткової ставки тим вищий, чим більший ступінь мобільності капіталу й чим є меншим вплив реального зростання валютного курсу на поліпшення балансу поточних операцій, що призводить до падіння валютного курсу.

8. Зміна реального валютного курсу при зміні номінального залежить від ступеня реакції вітчизняних цін (тобто не завжди номінальна девальвація призводитиме до реальної девальвації). Наприклад, якщо темп підвищення національного валютного курсу перевищує темп збільшення внутрішніх цін, то відбувається реальне знецінення валюти, тобто ціни на імпортні товари, виражені в національній валюті, збільшуються щодо цін на вітчизняні товари.

9. Контроль за платіжними дисбалансами через скорочення або збільшення валютних резервів може застосовуватись у тому разі, коли дисбаланси мають тимчасовий характер. При цьому є очевидним, що регулювання валютних курсів шляхом зміни обсягу резервів має незаперечні переваги для всіх учасників економічного процесу. Такий підхід припускає, що операції приватних інвесторів можуть і не виконувати стабілізуючої функції, а офіційні органи враховують довгострокові наслідки цього явища. Але якщо дані фактори не враховуються, то фінансування дефіцитів при фіксованому курсі валют не матиме успіху.

10. Девальвація гривні протягом останніх років використовувалась не як інструмент торгової політики, а як засіб досягнення цілей монетарної політики, тобто валютна політика була в основному підпорядкована досягненню макроекономічної стабільності й подоланню інфляції та інших негативних процесів.

11. Розвиток валютного ринку за останні роки свідчить, що пріоритетом курсової політики НБУ було вирішення проблем виплат за зовнішнім боргом. І якщо в попередні роки, як зазначалось вище, головною метою політики курсоутворення була макроекономічна стабілізація, контроль та стримування інфляційних процесів, то нині – це накопичення міжнародних резервів та зменшення вартості виплат за зовнішніми боргами. Така політика мала як позитивні, так і негативні наслідки. На тлі зростання реального ВВП рівень внутрішнього споживання та інвестиційних витрат залишився без змін і навіть дещо зменшився. Це зменшення внутрішнього поглинання за умов фіксованого валютного курсу є наслідком поповнення валютних резервів і перерозподілу їх на користь зовнішніх кредиторів. Розширення грошової пропозиції, яке стало результатом викупу НБУ іноземної валюти, мало позитивний вплив на зниження відсоткових ставок та активізацію банківського кредитування.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Барамія В.Н. Внутрішні системні зв`язки фінансового ринку // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип.18. - Ч.1. - К.: Київський університет. - 2000. - С.135-141.

2. Барамія В.Н. Приватизація великих підприємств. // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип.31. - Ч.3. - К.: Київський університет. – 2000. – С.135-137.

3. Барамія В.Н. Роль організованих ринків цінних паперів у розвитку фінансового ринку // Збірник наукових праць “Міжнародна економіка.” Вип.31. - Ч.1. - К.:-Інститут світової економіки і міжнародних відносин.- 2002. - С.24-31.

4. Барамія В.Н. Перспективи становлення валютного ринку в умовах монетарної політики України // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип.31. - Ч.2. - К.: Київський університет.- 2002. - С.251-253.

В інших виданнях:

1. Барамія В.Н. Основні напрями діяльності міжнародних валютно-фінансових організацій та інституцій в країнах ринкової трансформації. - Товариство “Знання”. -К.: - 2001. – 19 с.

2. Барамія В.Н. Принципи розвитку ринку цінних паперів // Матеріали 9-ої міжнародної науково-теоретичної конференції(25-26 жовтня 2001р.) – К.: Київський університет.- 2001. - С.50-54.

АНОТАЦІЯ

Барамія В. Н. Валютно-курсова політика країн з перехідною економікою (приклад України). – Рукопис.

Дисертацією є рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 – світове господарство і міжнародні економічні відносини.- Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

В дисертаційній роботі було обґрунтовано теоретико-методологічні засади дослідження і показано механізм формування валютних курсів у короткостроковому та довгостроковому періодах як засобу наукового пізнання та наукової репрезентації їх динаміки в умовах непередбачуваності економічних та політичних подій. Досліджено основні мікро- та макроекономічні чинники, що впливають на зміни валютних курсів, у їх розвитку, взаємодії та взаємозалежності. Запропонована методика дозволяє передбачувати валютний курс на основі інфляції, вимірюваної індексом споживчих цін, монетарних ефектів, відсоткових ставок, динаміки ВВП та рівня безробіття. На основі виявлених закономірностей впливу макроекономічних чинників на тенденції зміни валютного курсу в роботі було проаналізовано особливості формування обмінного курсу гривні на різних етапах розвитку економіки Україні.

Ключові слова: валютно-курсова політика, система валютного курсу, фінансова політика, девальвація, інфляція, прогнозування, макроекономічні показники, регулювання.

АННОТАЦИЯ

Барамия В.Н. Валютно-курсовая политика стран с переходной экономикой (пример Украины). - Рукопись

Диссертацией является рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01 - мировое хозяйство и международные экономические отношения- Институт международних отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, Киев, 2002.

В диссертационной работе были обоснованы теоретико-методологические основы исследования и показан механизм формирования валютных курсов в краткосрочном и долгосрочном периодах, как способ научного познания и научной репрезентации их динамики в условиях непредсказуемости экономических и политических событий. Исследованы основные микро- и макроэкономические факторы, которые влияют на изменения валютных курсов, в их развитии, взаимодействии и взаимозависимости. Предложенная методика позволяет прогнозировать валютный курс на основе инфляции, измеряемой индексом потребительских цен, монетарных эффектов, процентных ставок, динамики ВВП и уровнем безработицы. На основе выявленных закономерностей влияния макроэкономических факторов на тенденции изменения валютного курса в работе было проанализированы особенности формирования обменного курса гривни на различных этапах развития экономики Украины.

Ключевые слова: валютно-курсовая политика, система валютного курса, финансовая политика, девальвация, инфляция, прогнозирование, макроэкономические показатели, регулирование.

ANNOTATION

Vakhtang N. Baramiya. Exchange-rate policy in the transition economies (the case of Ukraine). – Manuscript.

This dissertation is a manuscript.

This dissertation is for obtaining Ph.D. Degree in Economic Sciences by specialization coded 08.05.01 – World Economy and International Economic Relations. - Institute of International Relations of Kyiv Taras Shevchenko National University, Kyiv, Ukraine, year of 2002.

The dissertation is devoted to the theoretical and practical aspects of formation, conduct and development of exchange-rate policy in the transition economies (TE) in case study for Ukraine.

Reforms in exchange-rate policy of the TE are being performed under the impact of a gradual global shift from fixed (rules-based) to flexible (discretion-inclined) exchange rate arrangement due