Міністерство охорони здоров’я України

Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

БЕСПАЛЬКО ВІКТОР ВІКТОРОВИЧ

УДК 616.89-056.3+613.83

ВИЗНАЧЕННЯ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНИХ
ЧИННИКІВ ФОРМУВАННЯ НАРКОМАНІЇ
СЕРЕД УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ЇЇ ПЕРВИННОЇ
ПРО-ФІЛАКТИКИ НА ПРИКЛАДІ
ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ

14.02.03 – соціальна медицина

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ-2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Українському інституті громадського здоров’я МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Нагорна Антоніна Максимівна,

Український інститут громадського здоров’я МОЗ України, завідувач відділу досліджень стану здоров’я та його прогнозування

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Картиш Анатолій Петрович, Міністерство охорони здоров’я України, заступник Державного секретаря;

доктор медичних наук, професор Солоненко Іван Миколайович, Українська Академія державного управління при Президентові України, завідуючий кафедрою управління охорони здоров’я

Провідна установа: Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, кафедра соціальної медицини та організації управління охорони здоров’я, м. Дніпропетровськ

Захист відбудеться “19” вересня 2002 року о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.003.01 при Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця за адресою: 03057, м. Київ-57, пр. Перемоги, 34, медико-профілактичний корпус Національного медичного університету, аудиторія №2.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного медичного університету імені О.О. Богомольця МОЗ України за адресою: 03057,
м. Київ-57, вул. Зоологічна, 3.

Автореферат розісланий “ 22 ” травня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Яворовський О.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Створення умов для здорового способу життя, активізація профілактичної діяльності у системі охорони здоров’я передбачає запровадження системи соціально-економічного стимулювання здорового способу життя, трансформування гігієнічного виховання населення у державну систему безперервного навчання, що здійснюватиметься на всіх етапах соціалізації особистості. Збереження здоров’я дітей та підлітків є пріоритетним напрямком цієї політики.

Однак дані медичної статистики свідчать про те, що зростання в Україні кількості дітей та підлітків, які зловживають наркотичними та психоактивними речовинами, набуло характеру епідемії, зумовивши низку нових со-ціальних, економічних, медичних, юридичних проблем. На сьогодні є багато досліджень, які висвітлюють окремі аспекти цієї проблеми (В.В. Кова-льов, 1985, Н.Ю. Максимова, 1995, П.Ю. Дупленко, 1996, В.Г. Білявський, 1997, В.М. Синицький, 1998).

Наркотизація охопила усі регіони України. Загалом на обліку з приводу вживання наркотичних засобів у 1997 році перебувало близько 64 тис. осіб, а вже у 1999 – більше 68 тис. наркоманів, захворюваність становила 20,8 на 100 тис. населення, але, за оцінками МВС України, реальна кількість наркоманів у 10-12 разів більша від офіційно зареєстрованої. Щодо особливостей розповсюдження наркоманії в Україні слід зазначити зміну соціального статусу типового наркомана. Якщо раніше ця проблема була притаманна най-біднішому прошарку населення, то сьогодні на шлях наркотизації стає все більше підлітків із сімей з високим рівнем забезпеченості (Ю.В. Вороненко, В.Ф. Москаленко, 2000).

Складається враження, що не вживати психоактивні речовини в дитячому і підлітковому середовищі стало чимось непрестижним, несучасним. Життєві успіхи, духовне збагачення, комунікаційні реакції, сексуальна поведінка все частіше розглядаються молоддю з позиції наркотичного сп’яніння. З філософських концепцій в підлітковому середовищі найбільш пріоритетними стали ті, в яких дається ідеологічне обґрунтування та виправдання наркотизму (А. Горбачова, 1998, І.Н. Гурвіч, 1998, О.О. Зелінський, 1999).

Водночас існуюча в Україні система надання наркологічної допомоги виявилась неадекватною до нових соціально-економічних умов держави і не враховує усіх чинників виникнення та перебігу дитячої й підліткової наркотизації. Вона зорієнтована, в першу чергу, на допомогу особам, які вже страждають хімічною залежністю, і практично не працює на етапах початку захворювання. Недостатня увага приділяється профілактичній спрямованості сучасної наркології, особливо в методах первинної профілактики.

Вищевказане дозволяє вважати науково-практичне удосконалення первинної профілактики наркоманії й токсикоманії серед дітей і підлітків пріоритетним завданням, що і визначило необхідність проведення досліджень та їх мету.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами

Дисертаційна робота виконувалася в рамках науково-дослідної роботи Українського інституту громадського здоров’я МОЗ України “Наукове обґрунтування та розробка інформаційних програм формування і зміцнення здоров’я, навчання населення здоровому способу життя”, № держреєстрації 0197V014302.

Мета та основні завдання дослідження: вивчити особливості виникнення, розповсюдження та перебігу наркоманії серед учнівської молоді: школярів, учнів, студентів західного регіону України в умовах сьогодення; науково обґрунтувати та розробити комплекс соціально-гігієнічних і медико-соціальних заходів щодо удосконалення первинної профілактики дитячої та підліткової наркоманії як пріоритетного напрямку в боротьбі з цим явищем.

Завдання дослідження, обумовлені поставленою метою, вимагали вирішення ряду задач:–

проведення аналізу та систематизації наукової інформації про сучасні технології первинної профілактики наркоманії;–

обґрунтування сучасних вимог до первинної профілактики наркоманії як одного із стратегічних напрямів в зменшенні кількості нових споживачів наркотиків серед учнівської молоді;–

вивчення особливостей виникнення, розповсюдження та перебігу наркоманії серед школярів, учнів та студентів у західному регіоні України; –

вивчення впливу сучасних наркотичних речовин на виникнення патологічних змін у психічному та соматичному стані дитини або підлітка в залежності від віку початку наркотизації, типу та дози наркотичної речовини та загального стажу вживання; –

розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення первинної про-філактики наркоманії серед учнівської молоді з урахуванням отриманих результатів.

Об’єкт дослідження – система профілактики наркоманії серед дітей та підлітків з урахуванням медико-соціальних чинників виникнення, розповсюдження та перебігу наркотизації.

Предмет дослідження – модель первинної профілактики наркоманії серед учнівської молоді на прикладі західного регіону України.

Методи дослідження:–

теоретичні: аналіз наукової літератури з досліджуваної проблеми, теоретичне узагальнення отриманих експериментальних даних;–

експериментальні: соціально-гігієнічний, медико-соціологічний, патопсихологічний, клінічні та параклінічні методи, метод експертних оцінок, описове моделювання, які використані для вивчення мотиваційний чинників виникнення наркоманії серед дітей та підлітків, її розповсюдження та перебігу, а також соматичних та психічних ускладнень, викликаних токсикантами.

Наукова новизна роботи:–

встановлено закономірності виникнення, формування, розповсюдження та перебігу наркоманії серед учнівської молоді в залежності від комплексу соціальних, медичних, біологічних, соматичних, психологічних, юридичних чинників з урахуванням ступеню впливу кожного з них;–

виявлені зв’язки між медичними та соціально-психологічними чинниками щодо формування соціального та особистого ризику наркотизації підлітків;–

встановлені особливості формування наркоманії в залежності від типу використаних наркотиків, віку дітей і підлітків;–

створена інформаційно-математична модель оцінки ризику виникнення наркоманії і корекційні програми протидії наркотизації;–

науково обґрунтована потреба у ранній високопрофесійній перманентній первинній профілактиці наркоманії в усіх типах освітніх закладів як пріоритетного напрямку боротьби із цим явищем;–

встановлені нові напрямки та шляхи удосконалення первинної профілактики наркоманії серед дітей і підлітків з урахуванням складних соціально-медичних основ цієї проблеми.

Практичне значення дослідження полягає в тому, що його результати стали підставою для розробки й наукового обґрунтування комплексу соціально-гігієнічних і медико-соціальних заходів, спрямованих на удосконалення первинної профілактики наркоманії серед учнів та основою для медичних, педагогічних організаційних пропозицій щодо системи підготовки спеціалістів до роботи в навчальних установах, розробки профілактичних технологій з попередження наркоманії, скерованих на підвищення їх медико-соціальної ефективності, які можуть бути запроваджені в різних регіонах держави. Науково обґрунтована необхідність удосконалення первинної профілактики в усіх навчальних закладах з першого дня перебування в них учня.

Результати дослідження стали підставою для пропозицій до:

І. На державному рівні–

міжгалузевої програми “Здоров’я нації” (2001), розділи: “Здоров’я дітей і молоді”, “Формування здорового способу життя”;–

розробці інформаційного листа “Схема профілактики наркоманії серед дітей і підлітків препаратами кетамінової групи” (2001);–

інформаційного листа “Заходи щодо профілактики зловживання дітьми та підлітками летючих речовин медичного призначення типу фторотану” (2002).

ІІ. На регіональному рівні–

створення Центру первинної профілактики наркоманії;–

введенні нового навчального курсу “Наркологія” для студентів педагогічних університетів (2001).

ІІІ. На місцевому рівні–

введення у навчальний процес загальноосвітніх шкіл, технікумів, СПТУ вивчення основ наркології.

Особистий внесок здобувача

Автор особисто визначив ціль та завдання дослідження, розробив його програму, визначив методи дослідження, провів аналіз наукових джерел із даної проблеми.

Здобувач самостійно здійснив підбір досліджуваних груп школярів, учнів, студентів, а також хворих на наркоманію.

За обраними методами дослідження особисто проведена статистична обробка отриманих результатів, здійснена їх інтерпретація, сформульовані основні висновки та практичні рекомендації.

Апробація результатів дисертації

Основні положення дисертаційної роботи доповідались та були обговорені на:

І. Міжнародних науково-практичних конференціях:–

VI Міжнародній конференції “Сучасні досягнення валеології та спортивної медицини” (Одеса, 2000);–

VII Міжнародній конференції “Сучасні досягнення валеології та спортивної медицини” (Одеса, 2001);–

Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми валеології та медико-біологічної освіти в педагогічних вищих навчальних закладах” (Київ, 2001).

ІІ. Науково-практичних конференціях:–

науково-практичній конференції “Здоров’я школярів на межі тисячоліть” (Харків, 2000);  науково-практичній конференції “Стан репродуктивного здоров’я в Україні“ (Донецьк, 2001), Всеукраїнській науковій конференції “Проблеми соціальної реабілітації дітей особливими потребами в умовах освітніх закладів різного типу (Кам’янець-Подільський, 2001), “Наукова конференція викладачів Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету” (Кам’янець-Подільський, 2002).

ІІІ. Засіданнях:–

вченої ради Українського інституту громадського здоров’я (Київ, 2000, 2001); вченої ради Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету (Кам’янець-Подільський, 1999, 2000, 2001, 2002). Семінарі-практикумі педагогічних працівників (Одеса, 2002).

Матеріали дисертаційної роботи використані при підготовці і виданні навчального посібника для студентів вищих навчальних закладів “Профілактика наркоманії серед підлітків”, методичних рекомендацій “Визначення медико-соціальних чинників ризику виникнення наркоманії серед учнів навчальних закладів”, у навчально-педагогічному процесі Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету, Кіровоградського педагогічного університету ім. В. Винниченка, навчальних закладів Київського району м. Одеси, лікувально-профілактичній роботі відділень наркології, неврології Кам’янець-Подільських міських лікарень № 1, № 2, Кам’янець-Подільської центральної районної лікарні, відділу наркології регіонального медико-реа-білітаційного центру “Логос” м. Кам’янець-Подільський, наркологічного диспансеру, міського центру профілактики СНІДу, міського центру здоров’я м. Макіївка Донецької області.

Публікації. Матеріали дисертації знайшли своє відображення у 23 наукових працях, з яких 14 – самостійні, в т.ч. у 8 статтях у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, 2-х колективних навчальних посібниках, 10-ти публікаціях у збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій, де наведені дані особистих досліджень, методичних рекомендаціях, двох інформаційних листах.

Обсяг і структура роботи

Дисертація викладена на 153 сторінках основного тексту, складається з вступу, огляду літератури, 5 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів власних досліджень, висновків, практичних рекомендацій, списку літератури, який містить 299 джерел, в тому числі 260 кирилицею та 39 латиницею, ілюстрована 34 таблицями і 15 рисунками, 7 додатками на 20 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження. Досягнення мети – визначення медико-соціальних чинників формування наркоманії серед учнівської молоді західного регіону України та обґрунтування її первинної профілактики – потребувало розробки спеціальної комплексної програми з використанням сучасних методів дослідження.

Дослідження складалось з чотирьох етапів, кожен з яких включав конкретні завдання. Це аналіз та систематизація наукової інформації про сучасні технології первинної профілактики наркоманії, вивчення розповсюдження вживання наркотичних та психоактивних речовин серед учнівської молоді західного регіону України, мотиваційних чинників, що сприяють початку наркотизації, характеристику наркотичних речовин, найчастіше вживаних у певній місцевості, особливості виникнення та перебігу наркотизації cеред учнів різних навчальних закладів, основні шляхи придбання підлітками наркотичних та психоактивних речовин. Велика увага приділена вивченню соматичної патології та соматичних ускладнень, що виникають під впливом наркотичних і психоактивних речовин, особливо коли соматичні розлади домінують над психічними.

У відповідності до мети і завдань дослідження були застосовані експертний, соціально-гігієнічний, медико-соціологічний, патопсихологічний, клінічні та параклінічні методи дослідження, описове моделювання.

При статистичній обробці отриманих результатів використовувалися методи багатомірного статистичного аналізу за допомогою пакету статистичних програм Statgraph 5.0. Багатофакторна регресія вивчалась за методом “Stepwice Variable Selection”. В роботі використані відносні і середні величини, кореляційний аналіз, коефіцієнти асоціації (Q) і взаємної узгодженості (К) за А. Чупровим. Моделювання проводилось згідно з рекомендаціями по обробці результатів медико-біологічних досліджень з урахуванням даних математичного аналізу отриманих результатів.

Дані про програму, обсяг і методи дослідження представлені в таблиці .

Таблиця 1

Завдання роботи | Методи дослідження | Об`єкти дослідження | Джерела інформації | Обсяг досліджень

1. Аналіз та систематизація наукової інформації про сучасні технології первинної профілактики наркоманії | експертний | дані вітчизняних та зарубіжних наукових

джерел | 299

2. Вивчення розповсюдження наркоманії в учнівському середовищі західного регіону України | соціально-гігієнічний, медико-соціологічний | школярі, учні, студенти навчальних закладів | результати анонімного анкетування та інтерв’ювання в навчальних закладах, дані офіційної медичної статистики | 8600

3. Вивчення мотиваційних чинників дитячої та підліткової наркотизації | експертний, соціально-гігієнічний, медико-соціологічний, патопсихологічний | школярі, учні, студенти навчальних закладів; хворі на наркоманію | результати анонімного анкетування, інтерв’ювання, патопсихологічних методів дослідження | 8840

4. Вивчення соматичної і психічної патології у хворих на наркоманію | клінічний, медико-соціологічний, патопсихологічний, інструментальний, лабораторний | хворі на наркоманію | результати патопсихологічних, клінічних та параклінічних обстежень хворих на наркоманію | 240

5. Визначення потреби в сучасних методах первинної профілактики | експертний, медико-соціологічний | хворі на наркоманію, школярі, учні, студенти навчальних закладів, педагогічні працівники, батьки | дані вітчизняних та зарубіжних наукових джерел та отримані результати експериментальних досліджень | -

ПРОГРАМА, ОБСЯГ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

І етап. Вибір напрямку дослідження, обґрунтування обсягу і методів.

ІІ етап. Комплексний аналіз взаємозалежності розповсюдження наркотизації серед дітей і підлітків в залежності від медичних, біологічних, психологічних, соціальних чинників.

ІІІ етап. Вивчення та аналіз впливу наркотизації на психічну і соматичну патологію дітей та підлітків.

ІV етап. Наукове обґрунтування обсягів і методів удосконалення первинної профілактики наркоманії серед учнівської молоді.

Результати дослідження та їх обговорення. Встановлено, що в Україні зросла кількість осіб, які зловживають наркотичними та психоактивними речовинами. Спостерігається значне омолодження контингенту споживачів наркотиків з одночасним поширенням спектру вживаних речовин.

В умовах сьогодення 12-15-річні наркомани становлять 35±0,5% (p<0,01) від загальної кількості зареєстрованих хворих. В той же час офіційна статистика об’єктивно не відображає дійсну картину розповсюдження наркотизації, дійсна кількість хворих на наркоманію, особливо серед дітей та підлітків, значно вища. В нашому дослідженні коефіцієнт перерахунку зареєстрованої кількості хворих неповнолітніх до дійсної складає 1:14.

Значно зменшився вік початку наркотизації. Якщо у 1997 році він складав 14,8+0,2 роки, то у 2001 році – 12,8±0,2, тобто можна говорити, що за 4 останніх роки наркоманія помолодшала на 2. Стосовно вживання токсикантів: середній вік початку токсикоманії у 1997 р. складав 14,2±0,1, а у 2001 році – 12,6±0,2 років (рис. 1).

Рис.1. Динаміка вікових змін споживання наркотичних та токсичних речовин

При проведенні дослідження виявлена тенденція прогресуючого збільшення кількості постійних споживачів наркотиків серед учнів навчальних за-кладів. Так, серед школярів у 1997 році постійна наркотизація зустрічалась у віковій групі 10-13 років – у 0,63% випадків, в 14-16 – у 3,8%, в групі 17-18 років – у 6,3%. В 2001 році в аналогічних вікових групах школярів постійна наркотизація становила 4,4%, 8,3%, 13,6% відповідно.

Особливо високий рівень наркотизації визначається в учнів СПТУ, де вона становить у 1997 році 15,45%, а у 2001 році – 33,05%, що достовірно вище у порівнянні зі школярами аналогічної вікової групи (p<0,001). Дещо нижчі показники наркотизації зустрічаються серед студентів вищих навчальних закладів, але й серед них спостерігається негативна тенденція: у 1997 році постійна наркотизація зустрічалась у 1,43%, а в 2001 році – у 5,08% осіб.

При проведенні у 2000 році дослідження у вищих військових навчальних закладах виявлена постійна наркотизація у 4,5% курсантів, епізодичне вживання наркотиків – у 18,27%, що є небезпечним для суспільства явищем.

Встановлено, що в різних навчальних закладах спостерігається неоднаковий спектр вживаних молоддю наркотичних речовин. Серед учнів СПТУ він залишається практично незмінним. У 1997 – 2001 роках основними речовинами залишаються канабіоїди і кустарні опіоїди. У той же час серед інших категорій учнівської молоді все більшого розповсюдження набуває вживання сучасних наркотиків: героїну, психоделітиків, “екстазі”, кокаїну, синтетичних наркотичних препаратів: меперидину, алфентанілу, суфентанілу. Причому такі препарати, як похідні барбітурової кислоти, кетамін, препарати групи транквілізаторів підлітки не вважають наркотично небезпечними.

При дослідженні встановлена закономірність змін в початку дитячої та підліткової наркотизації, що характеризується вживанням одразу „важких” наркотиків: опіоїдів, психоделітиків, синтетичних препаратів, кокаїну. Класична наркологічна тетрада – тютюнопаління - алкоголізація – легкий наркотик – важкий наркотик – поступово втрачає своє значення. Особливо це стосується підлітків, що мешкають у містах. Якщо в 1997-1998 роках хворі на наркоманію у 60±2% мали попередній токсикоманічний досвід, то в 2001 році ця цифра складає 22±1,5%. Небезпека цього явища полягає в тому, що, розпочинаючи наркотизацію відразу з сильнодіючих речовин, підліток фактично за 3-4 місяці стає наркоманом. В попередні роки підлітка можна було зупинити на початкових стадіях хімічної інтоксикації – вживання алкоголю або легкого наркотику (токсиканта). Найбільше зростання кількості розпочинаючих відразу з важкого наркотику осіб без попередньої алкоголізації та вживання більш легких психоактивних речовин спостерігалась у 1999-2001 роках.

Що стосується мотивації початку вживання психоактивних речовин, то вона носить комплексний характер в залежності від віку, статі, місця проживання, типу навчального закладу, індивідуально-психологічних та медичних чинників.

Із соціальних чинників найбільш несприятливим є дисфункціональна сім’я, тип виховання (гіпопротекційний або гіперпротекційний, зокрема домінуюча гіперпротекція) та вплив підліткових угруповань, особливо якщо група носить нерегламентований характер; з біологічно-конституційних – ускладнена спадковість наркологічними, психічними та неврологічними за-хворюваннями; з індивідуально-психологічних – тип акцентуації характеру і наявність в преморбідному стані психопатологічного комплексу; з медичних чинників – наявність в анамнезі черепно-мозкових травм, перенесеної нейроінфекції (особливо у віці до трьох років) та вживання психоактивних речовин за медичним призначенням.

При вивченні типів акцентуації характеру серед підлітків, хворих на наркоманію, нам вдалось отримати наступні результати: підлітки з нестійким типом складали 30,0%, з гіпертимним – 15,0%, епілептоїдним – 12 %, істероїдним – 7,0%, шизоїдним – 5%, лабільним – 2,7%, циклоїдним – 2,0%, конформним – 1,0%, сенситивним – 1,0%, психоастенічним – 1,0%, астеноневротичним – 0,8%, 22,5% підлітків мали змішаний тип акцентуації характеру (рис. ).

Таким чином, найбільш розповсюдженим типом акцентуації характеру серед споживачів наркотиків в підлітковому середовищі є нестійкий, гіпертимний та епілептоїдний типи.

Серед соматичних розладів у споживачів наркотичних речовин превалює патологія імунної системи. Зниження імунних резервів організму у споживачів наркотичних речовин є незаперечним фактом, але, аналізуючи наукові джерела, ми дійшли висновку, що ця проблема вивчена недостатньо.

З метою визначення змін в імунному статусі нами обстежено 140 підлітків-наркоманів. Контрольну групу склали 108 чоловік – практично здорових підлітків.

Отримані результати свідчать про те, що практично в усіх споживачів наркотичних речовин спостерігаються зміни в імунній системі, що в свою чергу вказує на пряму імуносупресорну дію цього класу речовин. Загальна кількість СД3–клітин (тотальні Т-лімфоцити) у популяції споживачів опіоїдів була знижена у 1,5 рази, у споживачів психоделічних препаратів – у 1,6 рази. У хворих, що страждають на полінаркоманію чи комбіновану наркоманію, цей показник зменшений у 1,6-1,8 раз (р<0,001). Найбільш глибокі зміни Т-клітин реєструвались у пацієнтів із загальним стажем наркотизації більше 4 років. У окремих хворих — 11,67% — рівень тотальних СД3–лімфоцитів становив 0,4-0,6Ч109 г/л, що в 2,7-3,1 рази нижче вікової норми. У споживачів препаратів барбітурової кислоти має місце значне зменшення Т-клітин із фенотином СД4 (субпопуляція Т-хелперів індукторів). В середньому цей показник на 4,8±0,2% нижчий, ніж у групі здорових осіб (р<0,001).

В обстежених (82,5%) — коефіцієнт імунорегуляції мав чітко виражену тенденцію до зниження, що свідчить про наявність гіперсупресорного варіанту вторинного імунодефіциту. Так СД3/СД8 в основній групі підлітків знижений у 1,8-1,9 разів у порівнянні з віковою нормою (р<0,001). Ступінь падіння кое-фіцієнта імунорегуляції корельована з віком початку наркотизації (r=0,96), наркотичним стажем (r=0,95) та типом наркотичного препарату (r=0,95).

При вивченні гуморальної ланки імунітету виявлено, що в осіб, які систематично вживають наркотичні речовини, має місце значне збільшення в сироватці крові концентрації циркулюючих імунокомплексів до 3,14±0,14 г/л, що в 1,6 раз більше норми (р<0,001). В групі опійних наркоманів зі стажем вживання більше 4 років рівень загальних ЦІК сягав 4,5-4,7 г/л (зростання в 2,5-2,7 разу) (табл. 2).

Таблиця 2

Показники клітинного та гуморального імунітету
у хворих на наркоманію

Показники | Норма | Групи обстежених |

Р

Контрольна

(n=108) | Основна

(n=140)

CD3* 109/л | 1,60,07 | 1,20,06 | 0,400,07 | <0,01

CD4* 109/л | 1,10,05 | 0,80,034 | 0,550,05 | >0,001

CD8* 109/л | 0,50,02 | 0,450,02 | 0,390,02 | <0,1

CD4/ CD8 | 2,20,08 | 1,90,057 | 1,570,095 | <0,001

CD22* 109/л | 0,440,02 | 0,480,02 | 0,450,018 | >0,1

ФІ,% | 28,61,6 | 26,41,6 | 21,71,5 | <0,05

ФЧ, ум.од. | 3,30,18 | 3,00,19 | 2,50,16 | >0,05

ЦІК загальні, г/л | 1,90,08 | 2,140,14 | 3,140,14 | <0,001

ЦІК великі, г/л | 1,30,08 | 1,30,06 | 0,90,01 | <0,1

ЦІК середині, г/л | 0,40,02 | 0,50,05 | 1,60,1 | <0,001

ЦІК дрібні, г/л | 0,20,01 | 0,40,05 | 3,80,42 | <0,001

Ig A, г/л | 1,40,08 | 1,20,11 | 0,80,01 | >0,1

Ig М, г/л | 1,00,05 | 1,40,08 | 1,50,09 | <0,05

Ig G, г/л | 10,20,5 | 14,60,7 | 15,20,9 | >0,1

Р – розраховано між контрольною та основною групами.

Вивчення фракційного складу ЦІК показало, що при опійній наркоманії, особливо у споживачів дериватів опію (“макова соломка”) зі стажем більше 4 років і при добовій дозі більше 12 мл, спостерігається зниження кількості великомолекулярних імунних комплексів при збільшенні частки найбільше патогенних середньо- і дрібномолекулярних ЦІК. Так, кратність зменшення великомолекулярних ЦІК у опійних наркоманів становила1,6-1,7, а ступінь збільшення середніх і дрібних ЦІК – відповідно 4,5-3,8 (р<0,001).

Таким чином, у споживачів наркотичних речовин у імунному статусі мають місце виражені імунопатологічні порушення: розвиток Т-лімфопенії, формування гіперсупресорного варіанта імунодефіциту, депресія функціональної активності системи фагоцитозу, накопичення в крові патогенних фракцій ЦІК.

Серед інших соматичних розладів у споживачів наркотиків на першому місці стоять захворювання органів дихання – 77,3%. Переважають обструктивні бронхіти – 80%. Безумовно, це можна пов’язати з тим, що 94±2% наркоманів мають певний стаж (7-8 років) тютюнопаління. Але у осіб, що не вживають наркотики, а тільки палять, патологія органів дихання у вигляді обструктивного бронхіту зустрічається тільки у 37%.

В 100% випадків споживачі наркотиків, які для введення препаратів користуються центральними венами стегна, шиї, мають септичні чи інфекційні ускладнення у вигляді абсцесів, а найчастіше флегмон.

У 70,2% наркоманів зустрічається патологія з боку органів травлення: хронічні гастрити, гастродуоденіти, хронічні гепатити, виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки, у контрольній – в 34,3%. 49,5% споживачів ін’єкційних наркотиків мають хронічний гепатит внаслідок перенесеного гепатиту В і С, а також прямої гепатотоксичної дії психоактивних речовин переважно групи опіоїдів, холінолітиків, галюциногенів та летючих речовин медичного призначення, зокрема фторотану.

Так, у споживачів циклодолу переважає патологія печінки, пов’язана з гепатотоксичністю цього препарату, особливо в комбінації з алкоголем та димедролом. Також циклодолова інтоксикація значно знижує імунну резистентність організму, викликаючи гнійні ускладнення, найчастіше у вигляді гнійного паротиту.

Токсичні гепатити у споживачів фторотану часто приводять до печінкової недостатності, особливо коли підліток вживає додатково препарат іншої групи. Небезпечною в цьому плані є комбінація фторотан-аміназін (тізерцин), фторотан – Na-тіопентал.

Одночасне вживання фторотану та оральних контрацептивів особами жіночої статі призводить до кумуляції гепатотоксичної дії. Найбільш небезпечними є контрацептиви типу “Овідон”, “Постінор”. Більш безпечним є “Марвелон”, але він значно дорожчий.

Серед інфекційних ускладнень, крім гепатиту В і С, значний відсоток займають інфекційні захворювання, що передаються статевим шляхом. У нашому дослідженні кандидози зустрічались у 43%, трихомоніаз у 36%, хламі-діоз у 29%, генітальний герпес у 27,8%, гонорея у 25%, сифіліс у 8,3%.

Таким чином, означена вище соматична патологія може бути першою ознакою вживання підлітками токсичних речовин.

В останні роки серед підлітків все більш популярними стають психоделічні препарати, особливо медичного призначення: кетамін, каліпсол, кетанест, кеталар. Небезпека цих препаратів полягає в тому, що при хронічній інтоксикації у дітей та підлітків досить швидко формується психоорганічний синдром з деградацією особистості (термін вживання 3 та більше років), при меншому терміні вживання (1-2 роки) формуються неврозоподібні і психопатоподібні зміни особистості за істеричним чи астеноіпохондричним типом.

Серед соматичних ускладнень у наркоманів, що вживають препарати групи кетаміну на перше місце слід поставити гіпертензійний синдром, що пов’язано з позитивною інотропною дією цих препаратів. Також у 13±2% зустрічаються явища хронічного гепатиту, в 15±0,5% –нефротичний синдром – пряма нефротоксична дія кетаміну та його похідних.

У процесі дослідження нами також встановлені значні зміни в мотиваційній сфері початку наркотизації учнівської молоді. Все більш значущу роль відіграють медичні, біологічні чинники. У 1997 році превалювала со-ціальна мотивація.

До наркотизації притягується все більше підлітків з благополучних, з високим рівнем матеріальної забезпеченості сімей. А це в свою чергу сприяє появі нових, більш дорогих сучасних наркотичних препаратів: кокаїну, “креку”, “екстазі”, сучасних опіоїдів (синтетичні похідні морфіну) тощо.

Кардинальні зміни в загальній структурі наркотизації стались за статевою ознакою. Якщо в 1997 році співвідношення між особами чоловічої та жіночої статі складало 4:1, то у 2001 році це співвідношення складає 1,6:1, у віковій групі (17-18 років) воно практично вирівнялось. Це небезпечно ще й тому, що у 100% випадків споживачами наркотиків є особи жіночої статі репродуктивного віку.

Значне поширення спектру вживаних препаратів зумовлює нові форми перебігу наркотизації. Спектр наркотичних речовин достовірно (P<0,001) збільшився в основному серед підлітків, що мешкають у містах. Героїн вживають 8,6%, психоделічні препарати – 18,7%, причому 17,3% - це препарати медичного призначення: кетамін, кеталар, кетанест, каліпсол. “Екстазі” вживають 16%, кокаїн 1,5%, синтетичні наркотики –2,3%.

У сільській місцевості характер наркотизації залишається практично незмінним. Канабіоїди і опіоїди складають більшу частину вживаних наркотичних речовин. Причому у 97±2,5% — це препарати кустарного походження.

Виявлено, що школярі, учні та студенти дуже мало, а під час і зовсім нічого не знають про наркоманію та її наслідки. Особливо яскраво це спостерігається серед учнів СПТУ та сільських шкіл. Тільки 10±0,9% (P<0,05) школярів орієнтується в проблемах наркотизації, серед учнів СПТУ задовільні знання цієї проблеми зустрічаються в 0,5±0,01% (P<0,001).

Недостатній рівень спеціальної підготовки викладачів щодо знання наркологічних проблем, особливо це стосується викладачів валеології і психології, призводить до того, що не приділяється достатньої уваги проблемі со-ціальної та психологічної дезадаптації дітей і підлітків.

Шкільними психологами недостатньо, а часом і зовсім не вивчаються типи акцентуації характеру, не виявляються групи ризику по початку наркотизації.

Педагоги і медичні працівники не враховують силу впливу мотиваційних чинників, притаманних даній місцевості, що є дуже важливим. Все це є прямим наслідком недостатньої їх інформованості щодо сучасних наркологічних проблем. В той же час при проведенні з 1998 року постійної антинаркотичної діяльності, яка включала в себе лекції, співбесіди, методи наочної агітації виявлення груп ризику початку наркотизації та осіб з першими ознаками хімічної інтоксикації з негайним проведенням корекційних заходів, у 2001 році серед школярів спостерігалось зменшення постійних споживачів психоактивних речовин на 15,9±1,1% у віковій групі 10-16 років і 10,9±0,9% – у групі 17-18-річних. Значно гіршою була ситуація у контрольній групі учнів СПТУ: зменшення склало 4,4±0,4%.

Одним з найменш вирішених питань організації наркологічної допомоги дитячому та підлітковому контингенту є питання первинної профілактики з врахуванням регіональних особливостей. До цього моменту не вирішено питання, хто саме повинен здійснювати цю профілактичну роботу і яким чином буде здійснюватись розробка і впровадження превентологічних методик в конкретній місцевості і конкретних умовах. Нами зроблені пропозиції до проекту медико-педагогічної концепції антинаркотичної діяльності.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено наукове обґрунтування та шляхи вирішення актуального завдання сучасної соціальної медицини – удосконалення первинної профілактики наркоманії серед дітей та підлітків.

1. Комплексне соціально-гігієнічне дослідження базувалось на нагальній необхідності умотивованого формування різноаспектних заходів щодо активації первинної профілактики наркоманії в учнівському середовищі, обумовленого невпинним зростанням рівня дитячої та підліткової наркоманії, прогресуючими тенденціями до зменшення вікового цензу початку хімічної інтоксикації, поширення уражень в психічній та соматичних сферах на фоні вкрай обмеженої фінансової забезпеченості наркологічної служби. В цьому контексті пошук шляхів удосконалення первинної профілактичної діяльності, особливо в організованих колективах: школах, СПТУ, технікумах, вищих навчальних закладах є пріоритетним напрямком в протидії розповсюдженню наркоманії. Вирішення цієї проблеми в умовах сьогодення є невідкладним.

2. Доведено, що серед основних мотиваційних чинників виникнення дитячої та підліткової наркоманії найбільш агресивними є: наркотично небезпечні типи акцентуації характеру (нестійкий, гіпертимний, епілептоїдний), наявність в преморбідному стані психопатологічного комплексу, перенесені черепно-мозкові травми, нейроінфекції, вживання психоактивних речовин за медичним призначенням. Всі мотиваційні чинники початку вживання учнями наркотичних речовин мають комбінований характер, але якщо у 1997 році переважала соціальна мотивація, то у 2001 – медико-біологічна та психологічна, що пов’язано зі змінами спектру наркотичних речовин, поширенням проявів наркобізнесу в молодіжному середовищі тощо. Вплив медико-біологічних та психопатологічних чинників на початок дитячої та підліткової наркоманії значно підсилюється в несприятливому соціальному оточенні.

3. Результати медико-соціологічних досліджень свідчать, що за останні 5 років спостерігається тенденція прогресуючого зростання кількості постійних споживачів наркотиків. Серед учнів шкіл, гімназій, ліцеїв, коледжів у вікових групах 10-13, 14-16, 17-18 років приріст у 2001 році у порівнянні з 1997 склав 3,7%, 5,1%, 6,9% відповідно. Серед студентів вищих навчальних закладів – 3,7%.

Особливо високий рівень зростання кількості наркоманів спостерігається серед учнів СПТУ (17,6%), що достовірно вище у порівнянні зі школярами аналогічних вікових груп (P<0,001); це пов’язано з наявністю в преморбідному стані психопатологічного комплексу (63,4%), типом сімейного виховання (57,3% учнів походять з дисфункціональних сімей), обтяжливою спадковістю (47,3%), неадекватним розумовим і фізичним навантаженням, яке пов’язано із специфікою навчання у цих навчальних закладах, недосконалим антинаркотичним вихованням.

4. Встановлено, що соматичні розлади притаманні дітям і підліткам, що вживають психоактивні речовини значно частіше в порівнянні з контрольною групою. Особливо вразливою до дії інтоксикації є респіраторна система (хвороби органів дихання зустрічаються у 77,3% наркоманів), гепатобіліарна система (хвороби органів травлення діагностуються у 70,2% наркоманів в основному за рахунок хронічних гепатитів), імунної системи (показники тотальних Т-лімфоцитів у споживачів опіоїдів, психоделічних препаратів, хворих з полі- та комбінованою наркоманією знижені в 1,5-1,8 рази) (P<0,001).

5. Досліджено, що вплив наркотизації на психічний статус дітей і підлітків щодо ступеня враження психічної сфери знаходиться в кореляційному зв’язку з типом наркотичного препарату (r=0,95; P<0,05), віком початку вживання наркотичних речовин (r=0,96; P<0,05) та несприятливим психологічним преморбідним станом (r=0,99; P<0,01). Найбільший вплив на формування психоорганічного синдрому мають препарати групи психоделітиків, циклодолу, опіоїдів, летючих речовин медичного призначення. Чим менший вік, тим більша важкість психічної патології. Найбільш вразливі до дії наркотичних речовин діти віком 10-13 років. У дітей та підлітків, що в анамнезі мають астенічний синдром, черепно-мозкову, пологову травму, нейроінфекції тощо, психоорганічний комплекс формується значно швидше і психічна патологія протікає більш агресивно. Це стало підставою до розробки медичних, педагогічних, організаційних пропозицій щодо запобігання і подолання особистісної схильності до наркоманії дітей та підлітків, руйнування психологічної готовності учнівської молоді до вживання психоактивних речовин.

6. Доведено, що обізнаність медичних, педагогічних працівників, батьків та учнівської молоді стосовно знань сучасних медико-соціологічних питань виникнення, перебігу та наслідків дитячої і підліткової наркоманії недостатня. Це негативно впливає на ефективність антинаркотичної діяльності в учнівських колективах, особливо на рівні первинної профілактики, і спричиняє формування процесу наркотизації з одночасним розширенням спектру вживаних наркотичних речовин та зменшенням віку початку наркотизації. В той самий час ризик виникнення дитячої і підліткової наркотизації знаходиться у зворотній кореляційній залежності від професіоналізму проведення первинної профілактики наркоманії та токсикоманії (r= -0,63; P<0,05).

7. Розроблений та впроваджений комплекс соціально-гігієнічних, медико-організаційних заходів щодо вдосконалення первинної профілактики наркоманії серед дітей і підлітків, зокрема наркологічної підготовки майбутніх лікарів, педагогів, використання нових сучасних технологій первинної профілактичної діяльності, введення обґрунтованих підходів щодо попередження вживання наркотичних речовин дітьми та підлітками з урахуванням медичних, біологічних, соціальних, психологічних характеристик кожного індивідуума і популяційних угруповань.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Нами запропонована єдина медико-педагогічна концепція первинної про-філактики наркоманії в учнівському середовищі як загальнодержавна. Стратегічною метою цієї концепції є реалізація державної ідеї – здоров’я через освіту – завдяки зусиллям медичних і педагогічних працівників. Враховуючи пріоритетність первинної профілактики наркоманії, з метою вдосконалення наркологічної системи підготовки, підвищення кваліфікації та перепідготовки педагогічних працівників ввести предмет “Наркологія” як обов’язковий для всіх педагогічних навчальних закладів.

2. Антинаркотична діяльність в Україні повинна бути адекватна місцевій соціально-економічній специфіці і у певній мірі інтегруватись з системою місцевого самоврядування. З метою удосконалення антинаркотичної роботи необхідно створити муніципальні центри наркологічної допомоги. До складу муніципальних центрів повинні увійти медичні працівники, педагоги, працівники соціальних та правоохоронних органів. Але пріоритетною ланкою повинен стати симбіоз лікар–педагог.

3. Муніципальні центри наркологічної допомоги у своїй роботі по виявленню чинників виникнення і динаміки наркотизації соціуму повинні керуватись багатофакторною теорією наркозалежності. Базис даної теорії утворюють постулати, які вказують на участь в наркотизації мікро- і макросоціальних чинників економіки, культури, релігії і особливо фізіологічних і психологічних особливостей підлітків, що мешкають в даній місцевості в даний час.

СПИСОК НАУКОВИХ РОБІТ, ЩО ОПУБЛІКОВАНІ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У періодичних фахових виданнях, затверджених ВАК України:

1. В.В.Беспалько. Проблема підліткової наркоманії в Україні та шляхи вдосконалення її первинної профілактики // Вісник соціальної гігієни та орга-нізації охорони здоров’я України. – 2000. - №4.- С.29-31.

2. В.В.Беспалько. Формування наркоманії у підлітків в залежності від особливостей характеру та соціально-біологічних факторів // Вісник Вінницького державного медичного університету. – 2000. - Т.4. - №2. – С. 539-540.

3. В.В.Беспалько. Зловживання кетаміном як одна з форм підліткових наркоманій // Вісник морфології. – 2000. - Т.6 - №2. – С. 325-326.

4. В.В.Беспалько. Соціально-медичні аспекти вдосконалення первинної профілактики наркоманії серед учнівської молоді // Буковинський медичний вісник. – 2000. - № . – С.217-219.

5. В.В.Беспалько. Вживання летючих речовин хімічного призначення як одна з форм підліткових токсикоманій // Вісник Вінницького державного уні-верситету. – 2001. - Т.5. - №1. – С.234-235.

6. А.М. Нагорна, В.В. Беспалько. Динаміка змін при наркотизації серед дітей та підлітків в умовах сьогодення // Вісник Вінницького державного медичного університету. – 2001. - Т.5. - №2. – С. 567-569.

Здобувач провів аналіз та інтерпретацію отриманих результатів, здійснив їх статистичний аналіз.

7. В.В. Беспалько. Характерні особливості підлітків, що зловживають психоактивними речовинами // Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров’я України. – 2002. - №1. - С. 86-89.

8. В.В.Беспалько, А.В.Михальський. Наркологічна освіта на сучасному стані як запобігання підліткового наркотизму // Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету, 2000.- Т.2. - №2, - С.14-16.

Здобувач визначив мету та завдання дослідження, зробив висновки, запропонував практичні рекомендації.

У інших наукових виданнях:

1. В.В.Беспалько. Первинна профілактика наркоманій серед учнів// Тези доповідей та матеріали конференції “Здоров’я школярів та межі тисячоліть.” – Харків, 2000. – С.163-165.

2. В.В.Беспалько, Д.Д.Совтисік, О.П.Бодян. Організаційно-методичні аспекти вдосконалення наркологічної підготовки майбутніх вчителів // Мате-ріали VI Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні досягнення валеології та спортивної медицини.” – Одеса, 2000. – С.30-31.

3. В.В.Беспалько, Д.Д. Совтисік. Формування валеологічних знань в сучасних умовах як важливий фактор профілактики наркоманії серед учнів // “Актуальні проблеми валеологічної освіти, оздоровчої фізичної культури та фізичної реабілітації в навчальних закладах України”: Збірник наукових праць Кіровоградського державного педагогічного університету
ім. Володимира Винниченка. – Кіровоград, 2000. – С.26-28.

4. І.В. Сущева, В.В.Беспалько. Шкідливі звички та їх профілактика // Медико-біологічні основи валеології: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Під ред. проф. П.Д.Плахтія. – 2000.- С. 85-99.

5. В.В.Беспалько. Сучасні аспекти первинної профілактики дитячої та підліткової наркотизації // Вопросы здравоохранения Донбасса: Сборник статей– Донецк, 2000.-Т.3. Вып.4.- С. 34-36.

6. В.В. Беспалько. Особливості перебігу опійної наркотизації у неповнолітніх // Вопросы здравоохранения Донбасса: Сборник статей: – Донецк, 2000. – Т.1. Вып.4.- С. 52-55.

7. В.В.Беспалько. Вплив соціального середовища на психологічну адаптацію дівчат-підлітків // Матеріали науково-практичної конференції “Репродуктивне здоров’я: Проблеми та перспективи”. – Донецьк, 2000. – С. 24-27.

8. В.В.Беспалько. Ускладнення вагітності у жінок з наркотичною залежністю // Матеріали науково-практичної конференції “Репродуктивне здоров’я: Проблеми та перспективи.– Донецьк, 2000. – С. 27-29.

9. В.В.Беспалько. Вживання наркотичних речовин серед студентів вищих навчальних закладів // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні досягнення валеології та спортивної медицини.” – Одеса, 2001. – С .28-29.

10. А.М. Нагорна, В.В. Беспалько. Профілактика наркоманії серед підлітків: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Ка-м’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2001. – 168 с.

11. А.М. Нагорна, В.В. Беспалько. Хвороби статевої поведінки серед підлітків, що вживають наркотичні речовини // Вопросы здравоохранения Донбасса: Сборник статей: – Донецк, 2001. – Т.5. Вып.5. – С. 32-34.

12. В.В. Беспалько. Використання системної ензимотерапії при соматичних ускладненнях підліткової наркотизації // Вопросы здравоохранения Донбасса: Сборник статей: – Донецк, 2001. – Т.5. Вып.5. -