КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЧОБОТЮК Олександр Іванович

УДК 339.924

МІЖНАРОДНИЙ НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ТРАНСФЕР У ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Спеціальність 08.05.01. – Світове господарство

і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ – 2002

Дисертацією є рукопис

Дисертаційна робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник Доктор економічних наук, професор

Румянцев Анатолій Павлович

Київський національний університет імені

Тараса Шавченка,

Завідувач кафедри міжнародної економіки

Офіційні опоненти Доктор економічних наук, професор

Будкін Віктор Сергійович

Інститут Світової економіки і міжнародних відносин НАН України,

Провідний науковий співробітник

Кандидат економічних наук, доцент

Гребельник Олександр Петрович

Київський національний торговельно-економічний університет,

Доцент кафедри зовнішньоекономічної діяльності

Провідна установа Київський національний економічний університет,

кафедра міжнародного менеджменту

Захист відбудеться 27.05.2002 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань Вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.10.

Автореферат розісланий 24.04.2002 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

к.е.н., доцент Мазуренко В.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. За сучасних умов в нашій державі здійснюється системна трансформація суспільного виробництва, яка спрямована на розвиток ринкової економіки, досягнення стабілізації національного господарства. Цей процес відбувається не ізольовано, а передбачає використання зовнішніх чинників. Серед останніх одне з центральних місць посідає виважене впровадження в національних межах переваг сукупного науково-технічного потенціалу країн світового співтовариства. Головним напрямом використання здобутків у сфері науки і техніки є міжнародний науково-технічний обмін. Його впровадження і розвиток виступає важливою умовою здійснення ринкових перетворень та досягнення економічного зростання України.

Світовий досвід засвідчує, що сучасна наука і техніка є основою економічної, політичної та соціальної стратегії промислово розвинутих країн. Науково-технічний розвиток будь-якої країни цілковито залежить від ефективності інтелектуальної, творчої діяльності людини, водночас ефективність інтелектуальної діяльності визначається рівнем усвідомлення значення такої діяльності стосовно створення для неї сприятливих умов та розвитку суспільства загалом. Наука не може успішно розвиватися, якщо виробництво не забезпечить її необхідними: устаткуванням, приладами й інструментами. Виробництво, в свою чергу, не може розвиватися без розвитку науки. Через це традиційно передові виробництва країн Європи і Північної Америки – регіонів, які мають інтелектуальну (за рівнем наукових досліджень і створення виробництв високих технологій) перевагу, вживають заходів щодо його збереження, спрямовуючи кошти на розвиток науки і техніки - як основи найбільш прибуткових конкурентноспроможних виробництв.

За умов, коли відбувається структурна перебудова економіки нашої держави, а платоспроможність вітчизняної промисловості щодо купівлі нових технологій дуже низька, все більш актуальними повстають питання розвитку інноваційного бізнесу, пошуку інвесторів, нових галузей застосування і нових ринків збуту новітніх технологій. Важливою є реалізація шляхом комерціалізації оригінальних наукомістких технологій і продуктів інтелектуальної праці, накопичених вченими і фахівцями України впродовж тривалого часу. Тому сьогодні усе сильніше відчувається потреба в більш глибокому розумінні сутності, закономірностей і специфіки розвитку інноваційних систем.

Проблеми теорії і практики міжнародної комерціалізації науково-технічних досягнень мають певне висвітлення у літературі. Загальна теорія торгівлі ліцензіями, правові аспекти цієї діяльності розглянуті в працях Мухопада В.І., Сергєєва Ю.О., Іванова І.Д., Фомичьова В.І., Богуславского М.М., Городиського М.Л. та інших авторів. Проблеми міжнародної торгівлі ліцензіями розглядаються в роботах українських фахівців Будкіна В.С., Бураківського І.В., Гребельника О.П., Дахно І.І., Дудченка М.А., Кістерського Л.Л., Климка Г.Н., Клочка В.П., Кредісова А.І., Лук’яненка Д.Г., Маштабея В.Я., Поручника А.М., Рогача О.І. Румянцева А.П., Савчука В.С., Федосова В.М., Філіпенка А.С., Черваньова Д.М., Шниркова О.І. та ін.

Незважаючи на очевидний прогрес, досягнутий у даній галузі, в українській економічній і правовій літературі понині залишається ціла низка питань теоретичного і практичного характеру, що не мають однакового тлумачення, а то й є майже не вивченими. Вимагають своєї оцінки й істотно зрослі за останнє десятиліття обсяги міжнародної торгівлі ліцензіями, нові тенденції у формах і напрямках її розвитку. Недостатньо теж розроблені питання комерціалізації результатів інноваційної діяльності, зокрема, маркетингу і ціноутворення.

У теорії інновацій залишається ще безліч невивчених питань, які ускладнюють як оцінку інноваційної діяльності і її вплив на економічний розвиток, конкурентоспроможність корпорацій і країн, так і регулювання цієї сфери на національному і міждержавному рівнях.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у рамках наукової теми кафедри міжнародної економіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Теорія та практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” (01БФ040-01), яка є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України ”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є здійснення системного аналізу сучасних тенденцій розвитку міжнародного науково-технічного трансферу, виявлення раціональних напрямів використання його переваг в умовах перехідної економіки та визначення шляхів гармонійного включення України у сферу науково-технічної діяльності країн світового співтовариства.

Досягнення означеної мети дисертаційного дослідження передбачає розв’язання наступних завдань:

· теоретично обґрунтувати сутність міжнародного науково-технічного трансферу в контексті критичного осмислення існуючих наукових розробок, а також здійснення аналізу новітнього практичного досвіду науково-технічної діяльності в країнах світового співтовариства;

· визначити практичні можливості оцінки інтелектуальної власності, а також окреслити конкретні підходи до такої оцінки;

· встановити головні напрями функціонування міжнародного науково-технічного трансферу та їх основні тенденції;

· дослідити сучасні форми міжнародного науково-технічного трансферу;

· з’ясувати складові інноваційної системи та їх функції;

· розкрити взаємодію ринкового і державного регулювання науково-технічної діяльності;

· визначити шляхи підвищення ефективності державної політики в науково-технічній сфері, а також обґрунтувати конкретні методи удосконалення процесу комерціалізації вітчизняних науково-технічних розробок.

Об’єктом дослідження є теоретичні та практичні аспекти міжнародного науково-технічного трансферу та методи його реалізації в умовах глобалізації господарського життя країн світу.

Предметом дослідження є сучасний стан та перспективи розвитку міжнародної науково-технічної діяльності України та встановлення пріоритетних напрямів її впливу на економічне зростання національної економіки.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою роботи є діалектичний метод пізнання явищ і процесів міжнародної економіки. Основні наукові результати дисертаційної роботи були отримані на основі системного використання комплексу таких методів як: наукове абстрагування при виявленні сутності науково-технічного трансферу; історичний і логічний - при обґрунтуванні форм розвитку міжнародного науково-технічного трансферу; графічний та моделювання – при аналізі проекту створення Національного Фонду технологій; поєднання аналізу і синтезу – при дослідженні напрямів розвитку та регулювання міжнародного науково-технічного трансферу; порівняльного аналізу – при визначенні впливу міжнародної науково-технічної діяльності на національну економіку.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що на основі критичного аналізу сучасного стану і розвитку міжнародної науково-технічної сфери автор здійснив поглиблене дослідження стратегії та основних напрямів формування механізму входження України в сучасний науково-технічний простір.

В процесі виконання дисертації були отримані наступні найбільш суттєві результати, які відображають новизну роботи та особистий внесок автора в розробку дослідженої проблеми:

- визначені системні ознаки міжнародного науково-технічного трансферу в умовах глобалізації. До них віднесені: 1) формування міжнародного науково-технічного трансферу як провідної ланки еволюції системи міжнародної економіки; 2) комплексне застосування сучасних форм та методів міжнародного менеджменту у сфері науки і техніки; 3) розвиток міжнародного науково-технічного трансферу на основі системного використання інноваційного забезпечення інформаційного простору; 4) створення інтернаціональної організаційної мережі функціонування міжнародного науково-технічного трансферу; 5) інтеграція ринкових пріоритетів використання переваг сукупного науково-технічного потенціалу країн світового співтовариства;

- уточнено зміст інтелектуальної власності як економічної категорії. Доведено, що споживна вартість науково-технічної продукції може бути охарактеризована її здатністю зменшувати суспільні витрати на одиницю задоволення певної суспільної потреби (випуск продукції, контроль за якістю виробів, здійснення технологічного й організаційного управління виробництвом тощо). Різниця між величиною економії суспільної праці в сфері матеріального виробництва внаслідок використання у ньому результатів науково-технічних розробок і витрат на їхнє створення може виступати мірою споживної вартості науково-технічної розробки, водночас характеризуючи її економічний або соціальний ефект;

- розкриті ринкові передумови дії міжнародного науково-технічного трансферу, зокрема: а) поглиблення міжнародного поділу праці в галузі науки і техніки; б) існування різноманітних форм власності і, відповідно, господарювання у сфері світового науково-технічного обміну; в) модифікація дії закону вартості при здійсненні обмінних науково-технічних операцій; г) використання ринкових мотивацій та стимулів розвитку міжнародного бізнесу, інвестування, кредитування науково-технічної діяльності у світовому господарстві;

- обґрунтовано суттєві риси та сучасна структура світового ринку у сфері науково-технічної діяльності. Складовими цього ринку є ринки патентів та ліцензій, ноу-хау, інжинірингових послуг; міжнародна технічна спеціалізація та кооперація; виконання науково-технічних робіт на замовлення тощо. До основних функцій зазначеного ринку віднесено: задоволення потреб країн світового співтовариства щодо залучення новітніх досягнень науки і техніки у суспільне виробництво; раціональне використання науково-технічних кадрів; перерозподіл та оптимізація фінансування науково-технічних проектів.

- встановлено сутність механізму функціонування міжнародного науково-технічного обміну, яка полягає в гармонійній сукупності принципів, форм, методів, на використанні яких базуються обмінні операції в сфері науки і техніки на інтернаціональному рівні. У якості складових цього механізму виступають міжнародні і національні норми, правила та принципи реалізації обмінних науково-технічних операцій; організаційно-економічні інструменти; вартісні важелі; інформаційні засоби реалізації міжнародного науково-технічного трансферу;

- визначені особливості методики розрахунків економічної ефективності використання інтелектуальної власності на міжнаціональному рівні. Обґрунтована доцільність вибору конкретних підходів до аналізу рентабельності окремих видів міжнародного ринку науково-технічних послуг.

- запропонована модель оптимального включення України в систему міжнародного науково-технічного трансферу. Реалізація моделі передбачає виконання наступних програм: 1) селекція основних напрямів інтеграції України у світовий науково-технічний простір; 2) структуризація фінансових джерел міжнародної науково-технічної діяльності України; 3) міжнародні орієнтири забезпечення науково-технічної діяльності України; 4) визначення пріоритетів залучення науково-технічних досягнень для прискоренного переходу до інноваційного розвитку національної економіки; 5) перспективні напрями науково-технічної взаємодії України з міжнародними організаціями.

Практичне значення одержаних результатів. Основні результати здійсненого дослідження були використані автором під час розробки та читання курсів “Міжнародна економіка”, “Міжнародні економічні відносини”, “Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності” в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та Міжнародному інституті ринкових відносин та підприємництва Центрі “Ринок”. Висновки, що містяться у дисертації, можуть бути використані при розробці напрямів розвитку науково-технічного співробітництва України з державами світового співтовариства та визначення ефективної стратегії входження нашої країни до світового і, зокрема, європейського економічного простору.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри міжнародної економіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на семінарі по підготовці спеціалістів для розвитку кооперації з метою реалізації інноваційних проектів, який проводив Міжнародний інститут ринкових відносин та підприємництва Центр “Ринок” і Боннська Академія (Німеччина).

Результати досліджень обговорювались на: Національній міжвузівській науково-практичній конференції “Міжнародна економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку” (29 листопада 1999 р., м. Київ); Всеукраїнській міжвузівській науково-практичній конференції “Сучасні тенденції і пріоритети розвитку перехідної економіки” (20 травня 2000 р., м. Сімферополь); Всеукраїнській міжвузівській науково-практичній конференції “Україна в 2000 році: трансформація до ринкової економіки” (29 жовтня 2000 р., м. Сімферополь); ІІ Міжвузівській науково-практичній конференції “Міжнародна економіка і Україна: тенденції розвитку та пріоритети господарської взаємодії” (29 листопада 2000 р., м. Київ), ІІІ Міжвузівській науково-практичній конференції “Трансформаційна економіка в глобальному конкурентному середовищі” (17 листопада 2001 р. м. Київ).

Результати дослідження знайшли своє відображення в 11-ти опублікованих автором наукових працях, з них 4 статті – у фахових наукових виданнях України, 3 розділи у навчальних посібниках, 4 публікації у матеріалах наукових конференцій.

Структура дисертаційної роботи обумовлена метою і завданнями дослідження і складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (275 найменувань) та додатків.

Загальний обсяг дисертації 172 сторінки, у т.ч. 4 таблиці, 4 рисунки.

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність наукової проблеми та показано її значення для розвитку процесів науково-технічного трансферу у світовому просторі в умовах глобалізації. Визначено також основну мету і завдання дослідження, сформульовано наукову новизну і практичне спрямування результатів.

У першому розділі “Теоретичні основи аналізу міжнародного науково-технічного трансферу” сформульовані методологічні засади основних понять міжнародного науково-технічного трансферу. Доведено, що за аналізу причин і визначення рушійних сил сучасного процесу комерціалізації нововведень проблема методології набуває першорядного значення. Сутність її полягає в тому, що у роботах вітчизняних і закордонних авторів домінує лише правовий підхід до дослідження проблем міжнародного науково-технічного трансферту, який розглядається ними як система відносин, що регулює на основі цивільно-правового законодавства комерційний порядок передачі прав власності на об’єкти інтелектуальної власності продавцем покупцеві з метою їх прибуткового використання. У рамках цих досліджень розглядаються лише патентне законодавство і нормативно-правова база науково-технічної діяльності, поняття, предмети і види науково-технічних продуктів, що з нашого погляду є недостатнім.

Тому при розгляді цих питань автори виходять з розуміння науково-технічної продукції як категорії права. Однак такий підхід навряд чи є сприйнятним, коли йдеться про економічну сторону договорів про передачу технологій, їх комерційні умови і економічний ефект. На підставі підходу до науково-технічної продукції як категорії права не можуть вирішуватися питання ціноутворення інтелектуальної власності, здійснюватися розрахунки доходів, прибутку, інвестицій та визначатися комерційні умови продажу і купівлі науково-технічної продукції. Ще більш складніші методологічні проблеми виникають за аналізу міжнародного науково-технічного трансферу як соціально-економічного процесу, що має історичні корені, причини, стимули, закономірності й особливості свого розвитку на різних етапах. Лише за економічного підходу до предметів науково-технічної діяльності є можливою розробка національної науково-технічної політики в країні й ефективне використання переваг науково-технічної діяльності на зовнішніх і внутрішніх ринках. Недосконалість суто правового методологічного підходу до науково-технічної діяльності проявляється, по-перше, у тому, що розглядається лише частина єдиної соціально-економічної проблеми, а по-друге, у тому, що юридичні аспекти охорони і використання інтелектуальної власності в підприємницькій діяльності досліджуються без аналізу науково-технічного трансферу як об’єктивного економічного процесу і пояснюються лише специфікою патенту як категорії права. З огляду на вищесказане, саме економічний підхід був використаний у роботі при дослідженні процесів комерційної реалізації результатів науково-технічної діяльності.

В дисертації визначені характерні ознаки міжнародного науково-технічного трансферу: вплив науки на розвиток техніки – наукові знання забезпечують підвищення технічного рівня виробництва, водночас, міжнародні науково-технічні відносини істотно впливають на всі сторони суспільного життя; розвиток міжнародного науково-технічного трансферу характеризується зростанням сукупності нововведень; темпи розповсюдження нововведень визначаються можливостями їх сприйняття економікою країни на відповідному етапі соціально-економічного розвитку і наявністю необхідних для цього ресурсів; форми та темпи розвитку міжнародного науково-технічного трансферу тісно пов’язані з особливостями економічного розвитку держави. В роботі міститься запропонований автором методичний підхід до систематизації основних характеристик міжнародного науково-технічного трансферу.

В процесі міжнародного переміщення технологія може відігравати різну економічну роль: виступати як товар в міжнародній торгівлі; як самостійний фактор виробництва або як спосіб збільшення ефективності інших факторів виробництва. Тому, з нашого погляду, теоретична база міжнародної передачі технологій включає теорії міжнародної торгівлі, неофакторні та неотехнологічні моделі, а сам процес міжнародної передачі технологій розглядається як об'єкт регулювання (з державного та міждержавного рівнів).

Однією з важливих проблем комерційної реалізації науково-технічних досягнень і інших продуктів інтелектуальної діяльності, в тому числі програм для комп'ютерної техніки, шляхом надання й одержання ліцензій, є визначення і встановлення розміру ліцензійної винагороди – ціни ліцензії, вибір форми і порядку її виплати. Крім того, що визначення ціни ліцензії – є важливою і досить складною проблема, при заключені ліцензійної угоди ціна ліцензії використовується в якості одного з основних факторів при визначенні економічної ефективності і доцільності як продажу, так і закупівлі ліцензій.

Складність питань, пов’язаних з розрахунком ціни ліцензій, багато в чому обумовлена і тим, що комерційні умови конкретних ліцензійних угод, у тому числі і методика розрахунку ціни ліцензії, здебільшого утаємничується. До того ж досвіду і ведення комерційних переговорів між потенційними учасниками ліцензійних угод, і підготовки до них, включаючи розрахунок і визначення ціни ліцензії, більшість з власників інтелектуальної власності і її споживачів, які вступають на шлях самостійної комерційної діяльності, ще не набули.

Визначення специфіки товарної форми науково-технічної продукції закладає основи концептуального підходу до розгляду ринку науково-технічної продукції. Останній можна розглядати як засіб організації інноваційного процесу на основі узгодження інтересів його учасників відповідно до принципів ринкового ведення господарства. На підставі здійсненого аналізу можна констатувати, що ринок науково-технічної продукції - це сукупність комерційних форм відносин із приводу розробки, виробництва, використання науково-технічної продукції для задоволення суспільних потреб.

Ринок науково-технічної продукції виступає в різних формах. Ринок прав інтелектуальної власності на її об’єкти є невіддільним від ринку науково-технічної продукції як реалізованих прав цієї власності. Таким чином, ринок науково-технічної продукції - це ринок прав власності на об’єкти інтелектуальної власності і ринок результатів використання цих прав у практиці господарювання. Формами існування ринку науково-технічної продукції є ринки патентів, ліцензій, договорів про передачу ноу-хау, наукомісткої продукції. Вони перебувають в глибокому діалектичному взаємозв'язку, дають загальну інтегральну його характеристику.

У другому розділі “Основні напрями розвитку та регулювання міжнародного науково-технічного трансферу” міститься комплексний аналіз сучасних каналів міжнародного науково-технічного обміну, які нами розмежовані на дві великі групи: некомерційні і комерційні, для яких є характерними свої методи, форми, засоби передачі технології.

По каналам некомерційного обміну передаються знання і зведення науково-технічного, інформаційного і рекламно-технічного характеру, що дозволяють навчати і здійснювати підготовку фахівців у визначених галузях виробництва, орієнтуватися в напрямках розвитку науки і техніки, аналізувати стан і перспективи розвитку науки, техніки і виробництва. Під некомерційний обмін науково-технічною інформацією (продукцією) підлягають різного роду зведення, матеріали і публікації загальнодоступного характеру, а також інформація про технології, яка дозволяє привернути до них інтерес, зрозуміти їх техніко-економічні переваги, але яких ще недостатньо для використання у виробництві без одержання додаткових даних про технологію на комерційних засадах. Некомерційний обмін поширюється і на наукові відкриття, які розкривають нові теоретичні принципи науки, закономірності, що об'єктивно існують у природі, властивості і сили матеріального світу. Відкриття не можуть бути передані в приватну власність їх авторам чи стати предметом купівлі-продажу, оскільки, по-перше, вони є загальнолюдським надбанням і, по-друге, для них ще не розроблені конкретні способи їх технічного застосування, які здатні приносити прибуток.

Одержувана по некомерційних каналах науково-технічна інформація і знання, зазвичай, не містять зведень, стосовно обробки, виготовлення і застосування конкретної продукції, передачі прав користування технологією, технічної документації, виробничого досвіду, надання технічної допомоги. На нашу думку, застосування лише комерційних засобів обміну для передачі знань, досвіду і зведень науково-технічного й інформаційного характеру спричинятиметься до ускладненням процесу накопичення і передачі знань, уповільнення технічного прогресу і зменшення рівня освіти в суспільстві. При некомерційних формах передачі знань ці перепони частково відпадають. Тут не враховується реальна вартість переданих знань, а лише оцінюються витрати, пов'язані з підготовкою, публікацією, копіюванням, пересиланням переданих матеріалів.

В дисертації доведено, що комерційні засоби науково-технічного обміну пов’язані з операціями по торгівлі науково-технічними знаннями і застосовуються при передачі технологій виготовлення продукції й удосконалювання виробництва. У якості товарі тут виступають продукти інтелектуальної праці у вигляді винаходів, ноу-хау, корисних моделей, промислових зразків, селекційних досягнень, товарних знаків, знаків обслуговування, технічної документації, програм для ЕОМ, баз даних, топологій інтегральних мікросхем тощо. У комерційний оборот ці товари надходять на основі угод купівлі-продажу або на підставі надання тимчасових прав на користування, а також надання послуг типу інжиніринга. При цьому передача науково-технічних знань відбувається як з допомогою прямих угод, коли умови передачі і використання конкретних науково-технічних досягнень обумовлюються в самостійному договорі, так і в складі різних комерційних справ, коли передача технології здійснюється як супутня операція.

В дисертаційному досліджені уточнюється категорія “національний експортний науково-технічний потенціал”. Її сутність визначена як органічна сукупність продуктів інтелектуальної власності, які наша країна може використовувати у міжнародному науково-технічному трансфері. Суттєвою рисою національного експортного науково-технічного потенціалу є кількісні і якісні показники, які характеризують обсяг і динаміку заявок та отриманих охоронних документів на винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо, що надають національні суб’єкти господарської діяльності. Простежується їх динаміка ( див. рис.1.).

Аналіз динаміки національного науково-технічного потенціалу свідчить, по-перше, що з урахуванням прогнозів на 2002 рік спостерігається позитивна тенденція розвитку подачі заявок та отримання охоронних документів від національних суб’єктів господарської діяльності, що характеризує збільшення національного експортного потенціалу країни; по-друге, незначні темпи розвитку пояснюються наявністю ряду неврегульованих питань які пов’язані з реєстрацією та подальшим використанням винаходу; по-третє, більшість заявок, які надходять до Держпатенту України належать до пріоритетних напрямів науки і техніки, до того ж переважна більшість стосуються екологічно чистої енергетики та ресурсозберігаючих технологій; по-четверте, за належного фінансування науково-технічних розробок можна досягати збільшення національного експортного потенціалу і оптимізації його використання у світовому науково-технічному просторі.

В роботі обґрунтовані та визначені сучасні напрями міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями. Вони здійснюються шляхом застосування системи різних форм і методів, найбільш розповсюдженими з який є наступні: закупівля зразків нової техніки за рубежем, інжиніринг, купівля-продаж нової техніки, будівництво заводів “під ключ”, міжнародне технічне сприяння, франчайзінг, лізингові послуги, науково-виробнича кооперація, спільні підприємства, спільне науково-технічне співробітництво, торгівля ліцензіями тощо.

В умовах глобалізації канали науково-технічної взаємодії формуються суб’єктами усіх підсистем світової економіки: з одного боку, цей процес супроводжується посиленням міждержавної взаємодії, взаємозв’язків, появою наддержавних структур управління з розвинутим інституціональним та організаційно-правовим забезпеченням; з іншого боку – виникненням суперечностей між вирішальною роллю національних науково-технічних систем, як основного продуцента інновацій, та необхідністю органічного включення у складний процес міжнародної науково-технічної взаємодії.

У третьому розділі “Міжнародний науково-технічний трансфер як фактор системної трансформації національної економіки” досліджено шляхи формування науково-технічного простору в межах країн світового співтовариства. Важливим висновком дослідження є визначення того, що розбудова сучасної соціально спрямованої ринкової економіки неможлива без раціонального державного управління та регулювання відносин у цьому процесі. Виключення не становить і науково-технічна сфера. По-перше, треба відзначити, що розвиток цієї сфери недостатньо фінансується; по-друге, управління покладено на велику кількість органів державної влади (Державний комітет України з питань науки і інтелектуальної власності, Національну академію наук, Раду з питань науки тощо ).

На наш погляд, зараз в нашій країні не створено такого органу, який би дійсно відповідав за вироблення стратегії державної науково-технічної політики, а також такої виконавчої вертикалі, яка б забезпечувала реалізацію цієї політики. З цією метою вважаємо доцільним створити Національний Фонд Технологій. Нами визначено його місце в національній системі управління науково-технічною діяльністю та структура ( див. рис. 2.).

Для створення й подальшого розвитку функціональної системи управління у сфері інтелектуальної власності в Україні НФТ має орієнтуватися і підпорядковувати свою діяльність вирішенню таких завдань: по-перше, забезпечити учасників ринку вичерпною інформацією у сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності та здійснювати їх охорону; по-друге, створити умови для вільного обміну наукоємними технологіями на внутрішньому та зовнішньому ринку; по-третє, розробити тарифну політику у сфері об’єктів інтелектуальної власності; по-четверте, забезпечити контроль технічного рівня, екологічної безпеки та обґрунтування економічної доцільності під час закупки іноземних наукоємних технологій, використанні іноземних інвестицій у даній сфері; по-п’яте, виконання міжнародних угод щодо обміну технологіями між країнами учасницями та підготовка і атестація спеціалістів у справах інтелектуальної власності.

Рис. 2. Організаційно-функціональна підпорядкованість і структура

Національного Фонду Технологій

В роботі обґрунтовується доцільність моделювання та використання програмно-цільового методу при визначені пріоритетних напрямів та розв’язанні конкретних завдань інтеграції України у світовий науково-технічний простір. До них належить: створення сприятливого інноваційного клімату, формування ринку науково-технічної продукції, розвиток національної експортної науково-технічної інфраструктури, здійснення гнучкої політики у сфері податків, амортизаційних відрахувань тощо. Не менш важливим є формування професійного рівня управління науково-технічним комплексом нашої держави та надійної системи прогнозування, координації дій всіх структур, причетних до міжнародної науково-технічної діяльності України.

ВИСНОВКИ

Еволюція цивілізації у ХХ сторіччі, її постіндустріальний вектор переконливо під-твердили, що головним чинником сталого економічного розвитку можуть бути лише зростання інтелектуального потенціалу нації та науково-технічні інновації, застосуван-ня яких суттєво змінює обсяги та якість ви-робництва і споживання. Такому вивченню присвячена ця дисертаційна робота.

1. Як витікає з здійсненого нами дослідження, в умовах інтернаціоналізації господарського життя роль процесів, пов’язаних з міжнародним науково-технічним трансфером, набуває все більш вагомого значення. Це пов’язано з рядом причин, серед яких основними є: прискорення темпів розвитку науково-технічного прогресу і перетворення науки у безпосередню виробничу силу; посилення нерівномірності розвитку економіки окремих країн і, як наслідок цього, неоднаковий рівень розвитку науки і техніки у різних країнах; зацікавленість окремих країн, які не володіють достатніми коштами для здійснення НДДКР, в забезпечені більш високих темпів економічного розвитку за рахунок сучасних передових досягнень інших країн.

2. Аналізуючи розвиток міжнародного науково-технічного трансферу в сучасних умовах, слід відзначити, що спостерігається зосередження передової техніки і технології у невеликій групі промислово розвинених країн, котрі щорічно витрачають значні кошти на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, досягаючи таким шляхом значних прибутків і міцних позицій на міжнародних ринках.

3. Слід також відзначити, що подальше розширення і поглиблення міжнародного поділу праці неодмінно приведе до збільшення темпів розвитку науково-технічного співробітництва, оскільки в умовах НТР окремі фірми щораз більше спеціалізуються в певних пріоритетних галузях науки і техніки. Великомасштабність і комплексність завдань, які повстають перед наукою і технікою на сучасному етапі, спонукають великі фірми поєднувати свої спільні зусилля в досягненні визначеної цілі. У зв’язку з цим об’єктивно необхідним є розвиток міжнародного трансферу результатів науково-технічних розробок, який перетворився в специфічну форму міжнародних економічних відносин.

4. Як засвідчує практика, розподіл і поглиблення наукових досліджень і розробок потребують значних фінансових витрат, наявності сучасного дорогого обладнання, матеріалів, а також великих резервів висококваліфікованих спеціалістів, які можуть здійснювати наукові дослідження. Тому жодна з країн, навіть найбільша за розмірами і наявністю відповідних ресурсів, або монополія, яка володіє значними фінансовими можливостями і людськими ресурсами, не має можливостей одночасно здійснювати наукові дослідження на всіх напрямах науки з достатньою повнотою і глибиною. Це спонукає їх брати участь у міжнародному науково-технічному поділі праці. Збільшення кількості сфер і напрямів технічних знань, посилення міжнародної спеціалізації в сфері наукових досліджень потребують обміну між країнами, основу якого складає торгівля науково-технічними продуктами з притаманними їм формами.

5. Аналізуючи розвиток міжнародного науково-технічного трансферу, автор надає широку класифікацію багаточисельних сучасних форм його прояву. В роботі приділено значну увагу тим формам, які впродовж останніх років значно прискорили темпи свого розвитку. Це такі форми як: лізинг, франчайзінг, ліцензійна торгівля, інжиніринг. Водночас наведені об’єктивні причини і наслідки цього розвитку.

6. Важливу роль в організації взаємних зв’язків в рамках інноваційного циклу відіграють відносини власності. Тому, оскільки винахід, ноу-хау, інноваційна ідея, інноваційний проект є продуктами інтелектуальної праці, складаються специфічні відносини з приводу використання інтелектуальної власності.

7. Держава, в силу свого особливого положення – можливості законотворчості, значної частки власності в господарстві країни – спричиняється через свої інституції до значного впливу на науково-технічний розвиток країни. Її науково-технічна політика – це комплекс заходів, спрямованих на розвиток та експлуатацію національної науково-технічної системи в інтересах держави. За нових умов, які сформувалися у світовій економіці під впливом сучасного етапу НТР, прискорення науково-технічного прогресу є найпріоритетнішою проблемою для будь-якої, в тому числі індустріальної, держави, якщо вона намагається навіть не зміцнити, а принаймі зберегти свої позиції у світі.

8. Аналізуючи регулюючу функцію державної політики, приходимо до висновку, що стимулювання НТП реалізується з такими напрямами: по-перше, розробка обґрунтованого прогнозу науково-технічного розвитку на національному і, по можливості, на глобальному рівнях, який зміг би лягти в основу формування національної стратегії розвитку; по-друге, визначення пріоритетних сфер розвитку НТП, забезпечення високого ступеня інтегрованості приватної та державної діяльності в сфері НДДКР.

9. З наявних вітчизняних і зарубіжних оцінок доходимо висновку, що в Україні існують всі необхідні передумови для ширшого залучення національного експортного науково-технічного потенціалу країни в систему міжнародних науково-технічних відносин. Наша держава має вагомі об’єктивні передумови формування інноваційної стратегії довгостро-кового економічного розвитку. Це, зокрема, наявність висококваліфікованих трудових ресурсів, ши-рокої мережі навчальних закладів, наукових та науково-технічних установ. За рівнем під-готовки науково-технічних кадрів та фахівців вищої кваліфікації Україна належить до про-відних держав світу.

10. З вивчення практичного досвіду зарубіжних країн доходимо висновку, що найефективнішою організаційною формою поєднання окремих ланок ланцюга “наука-виробництво” і максимального використання на цій основі потенційних можливостей національного науково-технічного потенціалу – є міжгалузеві науково-технічні комплекси (МНТК). Подібні комплекси, а також нині створювані в Україні різноманітні прототипи підприємств венчурного бізнесу, інші високомобільні форми органічного взаємозв’язку науки і виробництва можуть бути в перспективі безпосередньо адаптовані до різних сучасних форм наукового-технічного співробітництва країн світу без будь яких суттєвих ускладнень. Однак розраховувати на можливість перетворення України в рівноправного науково-технічного партнера найрозвинутіших країн світу в найближчі роки було б передчасно.

У цілому ж слід зазначити, що стимулювання активної творчої праці науковців та інженерно-технічних працівників, активізація інноваційної діяльності державних, колективних та приватних структур, початок конверсії військового виробництва в перспективі створюють необхідні умови для більшої відкритості науково-технічного потенціалу України новітнім світовим процесам у цій галузі людської діяльності і в кінцевому підсумку сприятимуть ширшому включенню нашої країни в систему міжнародних науково-технічних і світогосподарських відносин.

Все це підтверджує обґрунтованість стратегічного вибору інноваційного шляху розвитку нашої країни. Основою цього стратегічного курсу, його визначальним пріоритетам мають стати розробка та реалізація державної політики, спрямованої на структурну перебудову промисловості та розвиток інноваційної моделі економічного зростання, утвердження України як високотехнологічної держави.

Основні положення, теоретичні та практичні висновки дисертації відбивають такі публікації, які розміщені в наукових журналах і виданнях та відповідають переліку наукових фахових видань України, затверджених ВАК України:

1. Чоботюк О. Міжнародний науково-технічний трансфер: стан та проблеми розвитку // Вісник Київського університету. Економіка. – Вип. 42.: – 2000 – С. 53-55.

2. Чоботюк О. Державне регулювання міжнародної ліцензійної діяльності // Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. Зб. наук. праць. – Вип. 27.: – 2000 – С. 191-198.

3. Чоботюк О. Ліцензійна торгівля як головна форма міжнародного науково-технічного обміну // Вісник Київського університету. Економіка. – Вип. 48.: – 2001 – С. 79-82.

4. Чоботюк О. Міжнародний ринок науково-технічної продукції, його сутність та основні функції // Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. Зб. наук. праць. – Вип. 29.: – 2001 – С. 209-213.

Інші видання

5. Внешнеэкономическая деятельность: учебное пособие. Авторский коллектив под ред. д.э.н., профессора Румянцева А.П. - Симферополь, издательство “Таврида” 1999, - 222 с. Рус. (Глава 6. Формы внешнеторговой деятельности. – С. 74-91).

6. Международная зкономика: учебное пособие. Авторский коллектив под ред. д.э.н., профессора Румянцева А.П. - Симферополь, издательство “Таврида” 1999. – 194 с. Рус. (Глава 13. ТНК в международной экономике. С. 143-165).

7. Международный бизнес: учебное пособие. Авторский коллектив под ред. д.э.н., профессора Румянцева А.П. - Симферополь, 1999, издательство “Таврида”, - 174 с. (Глава 5. Международный научно-технический обмен. С. 72-86.).

8. Чоботюк О. Міжнародний ринок інтелектуальної власності // Міжнародна економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку. Матеріали першої Національної міжвузівської наук.-практ. конф. – Сімферополь, Таврида, 2000. – С. 319-321.

9. Чоботюк О. Форми і тенденції розвитку міжнародного науково-технічного обміну. // Современные тенденции и приоритеты развития переходной экономики. Материалы Всеукраинской межвузовской науч. - практ. конф. – Симферополь, КАПКС, 2000. – С. 238-240.

10. Чоботюк О. Міжнародний обмін технологіями і його роль в економічному розвитку країни. // Украина в 2000 году: Трансформация в рыночную экономику. Материалы Всеукраинской межвузовской науч. - практ. конф. – Симферополь, КАПКС, 2000. – С.75-77.

11. Чоботюк О. Роль державних органів у регулюванні ліцензійної діяльності в Україні. // Региональная экономика и механизмы управления ее развитием. Материалы Всеукраинской межвузовской науч.-практ. конф. – Симферополь, 2001. – С. 182-185.

АНОТАЦІЯ

Чоботюк О. “Міжнародний науково-технічний трансфер у перехідній економіці”. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01. – Світове господарство і міжнародні економічні відносини. Київський Національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

У дисертації проаналізовано теоретичні засади міжнародного науково-технічного трансферу в умовах глобалізації. Виявлені основні функції та сучасні форми міжнародного науково-технічного обміну. Розглянуто методологію встановлення ціни на науково-технічну продукцію та основні проблеми в даній галузі. Досліджено механізм процесів державного регулювання науково-технічної сфери в країнах світового співтовариства та узгодження національних та загальнорегіональних інтересів.

Визначені основні напрями розвитку міжнародного науково-технічного трансферу та їх вплив на розширення науково-технічного співробітництва у західноєвропейському регіоні. Розглянуті можливі напрями інтеграції України до єдиного Світового науково-технічного простору.

Ключові слова: міжнародний науково-технічний трансфер, технологічний обмін, трансфер технологій, науково-технічна інтеграція, науково-технічна політика.

АННОТАЦИЯ

Чоботюк А.. Международный научно-технический трансфер в переходных экономиках.. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.05.01. – Мировое хозяйство и международные экономические отношения. Киевский Национальный университет имени Тараса Шевченка, Киев, 2002.

В диссертации проанализированы теоретические основы международного научно-технического трансфера в условиях глобализации экономики. Даётся определение понятий “международный научно-технический трансфер”, “научно-технический экспортный потенциал”, предлагается методология установления цены на научно-техническую продукцию и основные проблемы в данной области. Выявлены основные функции и современные тенденции развития рынка научно-технической продукции, которые обусловлены в равной степени экономическими, политическими, экологическими социально-демографическими процессами, происходящими в мире. Исследованы также теории и модели международной передачи технологии.

В работе рассмотрены каналы международного научно-технического трансфера, которые разделены на две большие группы: коммерческие и некоммерческие. В каждой группе выделены наиболее распространённые формы обмена, выявлены сильные и слабые стороны, а также перспективы их развития. Проанализирован механизм процессов государственного регулирования научно-технической сферы в странах мирового сообщества и определена согласованность национальных и общерегиональных интересов.

Анализируя развитие международного научно-технического трансфера автор предлагает широкую классификацию современных форм его проявления. Большое внимание уделяется тем формам, темпы развития которых, за последние годы значительно ускорились. К ним относятся: лизинг, франчайзинг, лицензионная торговля, инжиниринг и т.д.

Отмечено, что эффективной организационной формой совмещения отдельных звеньев цепочки “наука-производство” и максимального использования на этой основе потенциальных возможностей национального экспортного научно-технического потенциала – являются межотраслевые научно-технические комплексы. Подобные комплексы, а также организованные в Украине в данное время всевозможные прототипы предприятий венчурного бизнеса, другие высокомобильные формы органичной взаимосвязи науки и производства могут быть в перспективе непосредственно адаптированы к разным современным формам научно-технического сотрудничества стран мира без всевозможных существенных сложностей.

Определены основные направления развития международного научно-технического трансфера и их влияние на расширение научно-технического сотрудничества в западноевропейском регионе. Рассмотрены возможные направления интеграции Украины в мировое научно-техническое пространство. Они предполагают: во-первых, разработку обоснованного прогноза научно-технического развития на национальном и, по возможности, на глобальном уровнях, который мог бы послужить основой формирования национальной стратегии развития; во-вторых, определение приоритетных сфер развития НТП, обеспечение высокого уровня интегрированости частной и государственной деятельности в области НИОКР.

На основе изучения научно-технического потенциала Украины можно утверждать, что стимулирование активного творческого труда учёных и инженерно-технических работников, активизация инновационной деятельности государственных, коллективных и частных структур в перспективе создают необходимые условия для более быстрого включения нашей страны в систему международных научно-технических отношений.

Ключевые слова: международный научно-технический трансфер, технологический обмен, трансфер технологий, научно-техническая интеграция, научно-техническая политика.

ANNOTATION

Chobotyuk A. International science and technical transfer in changing economies. – Manuscript.

Dissertation on winning of scientific candidate degree in economic sciences for speciality 08.05.01. World Economy and International Economic Relations. – Kiev Taras Shevchenko National university, Kiev, 2002.

Theoretical fundamentals of international scientific and technological transfer have been analyzed in the dissertation under the conditions of economic globalization.

The basic functions and modern forms of international scientific and technical exchange have been revealed. Basic problems in the given field