НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут української археографії

та джерелознавства імені М.С.Грушевського

ЧЕРЕВКО ОКСАНА СТЕПАНіВНА

УДК 94 (420) <19> + 929 Тетчер (420)

Маргарет тетчер та її реформаторська діяльність на чолі консервативного

уряду Великої британії (1979-1990 рр.)

07.00.02 - Всесвітня історія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова на кафедрі

загальної історії. Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

кандидат історичних наук, професор

Трубайчук Анатолій Фотійович,

Національний педагогічний університет

ім. М. П. Драгоманова, кафедра

загальної історії, професор

Офіційні опоненти:

доктор історичних наук, професор Лещенко Леонід Овдійович, Дипломатична академія при

Міністерстві закордонних справ України, кафедра зовнішньої політики

і міжнародного права, професор

кандидат історичних наук

Толстов Сергій Валеріанович,

інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, відділ європейських і американських досліджень,

провідний науковий співробітник

Провідна установа: інститут історії України НАН України, відділ всесвітньої історії і міжнародних відносин.

Захист відбудеться 28.02.2002 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.228.01

Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України за

адресою: 01001, м.Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці інституту української археографії та

джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4).

Автореферат розісланий 25.01.2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої ради Песчаний О.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Соціальна та економічна криза, яка охопила Велику Британію в повоєнні роки, особливо загострилася у другій половині 1970-х рр. У той час, як в індустріально розвинутих країнах сві ту відбувалися докорінні зміни, характерні для постіндустріальної доби, Британія хронічно відставала з реструктуризацією економіки, модернізацією старих галузей промисловості і перебудовою виро бничих відносин. Країну вражали масові страйки, що викликало гостру політичну кризу, оскільки формовані парламентом як лейбористські так і консервативні уряди виявили неспроможність опанувати стихію страйкової боротьби. В країні відчувалася гостра потреба в радикальних соціальних, економічних та політичних реформах. Саме таку програму реконструкції економічних та соціальних відноси н, об'єднану єдиною метою створення <демократії власників>, що увійшла в історію під назвою <тетчеризм>, і запропонували очолювані М. Тетчер нові торі, прийшовши до влади в травні 1979 р.

Неоконсервативним урядам на чолі з М. Тетчер упродовж 1979-1990-го рр. вдалося приватизувати одержавлені в 1945-1960-х рр. збиткові галузі та корпорації, широко запровадити ринкові відносини, відродити п .тужну верству середнього та дрібного підприємництва, що сприяло не тільки загальному оздоровленню економіки і суспільного життя, а й суттєвому поліпшенню позицій Великої Британії серед індустЕ

`іально розвинутих країн світу. У ході втілення своєї програми нові торі домоглися докорінної реструктуризації британського суспільства, створивши 11-мільйонну армію нових власників акцій, середні х та дрібних підприємців. Така трансформація суспільства, а також цілеспрямовані законодавчі акти про зайнятість значною мірою послабили деструктивну роль тред-юніонів, знизили напругу страйковЕ

.ї боротьби, сприяли встановленню в країні соціальної злагоди. Тому реформаторська діяльність неоконсерваторів заслуговує глибокого вивчення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження слугує матеріалом для розробки нормативних курсів новітньої історії країн Західної Європи і Америки та країнознавства. РоботЕ є складовою частиною планів наукових досліджень кафедри загальної історії НПУ ім. М.П.Драгоманова, а також громадської науково-методичної лабораторії <історія народів світу. ХХ століття> Асоціаці

ї істориків <істина> Творчої спілки вчителів України.

Мета дослідження: через вивчення політичної постаті М. Тетчер простежити соціальні й економічні процеси в британському суспільстві, реформаторську внутрішню політику консервативного уряду 1979-90 -го рр., зрушення в партії торі в бік неоконсерватизму.

Завдання дослідження: на основі аналізу документальних та мемуарних джерел, монографічної та публіцистичної літератури: дослідити шлях М. Тетчер у велику політику, становлення та етапи її діяль

ності як лідера партії та визначного державного діяча на тлі соціально-економічних процесів, що протікали у Британії в 1970-90-х рр.; дати характеристику ідейно-теоретичної бази та головних складов их політики тетчеризму як засобу реструктуризації британського суспільства; висвітлити внутрішньополітичні аспекти тетчеризму - стратегію приватизації державного сектора в економіці та сфері обслуговування, шляхи зміцнення позицій середнього класу; показати засоби подолання руйнівного протистояння тред-юніонів і владних структур упродовж терміну дослідження; розкрити причини загЕ

.стрення суперечностей всередині Консервативної партії наприкінці 1980-х рр., відставки М. Тетчер з посади лідера партії та прем'єр-міністра країни.

Об'єктом дослідження є політичні й соціально-економічні еволюції у Великій Британії кінця 1970-1990-го рр., що характеризувалися подоланням кризи парламентаризму, соціальної напруженості та інших кр (зових явищ, глибинними реформами очолюваних М. Тетчер неоконсервативних урядів.

Предметом дослідження є політична постать М. Тетчер та її реформаторська діяльність, розроблена нею неоконсервативна стратегія й тактика монетаристських реформ через впровадження ринкових в

ідносин в увесь фінансово-економічний механізм країни, законодавче забезпечення соціального миру за рахунок обмеження страйкової боротьби в країні.

Методи дослідження. Критичний аналіз джерельної та наукової літератури ліг в основу логічного пізнання суспільних процесів, що протікали у Великій Британіїї упродовж досліджуваного періоду. Принцип системності покладено в основу висвітлення етапів формування М.Тетчер як політичного діяча. Принцип історизму, об'єктивності застосовується в процесі порівняння політики М.Тетчер з політико n попередніх консервативних і лейбористських урядів, що не спромоглися подолати кризові явища у внутрішньополітичному житті повоєнної Британії. Шляхом синтезу історичного, порівняльно-соціологі чного та проблемно-хронологічного методів дослідження автором зроблено спробу здійснити якомога повний аналіз економічної та соціальної політики очолюваних М.Тетчер неоконсервативних урядів

у 1979-1990 рр., її особистого впливу на процес реформування економіки й структури британського соціуму, убезпечення суспільної злагоди в країні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що в дослідженні вперше в українській історіографії зроблено спробу розглянути цілеспрямовані реформи неоконсервативних урядів упродовж 1 980-х рр. через призму політичної діяльності М.Тетчер та очолюваного нею тетчеристського крила партії торі, дослідити явище тетчеризму у контексті концептуальних засад британського консерватиз

,у. У дисертаційній праці введено в науковий обіг ряд раніше маловідомих і малодоступних джерел, таких як Парламентські дебати (протоколи засідань Палати громад), законодавчі акти про зайнятість, ,атеріали консервативної партії, зокрема її передвиборні маніфести, мемуари М. Тетчер, її статті, виступи, інтерв'ю, мемуари та праці ряду інших чільних діячів партії торі, що сприяють розкриттю досл іджуваної проблеми.

Практичне значення одержаних результатів полягає у введені в науковий обіг підтверджених документальною та джерельною базою теорії і практики монетаристських реформ, здійснюваних у Великій БЕ`итанії в 1979-1990 рр. Праця доповнює знання про роль і значення політичного лідера у пошуках ефективних шляхів подолання глибоких кризових явищ у суспільстві, що є важливим чинником для відтворенн я цієї практики за вірогідно подібних умов у інших постіндустріальних та посттоталітарних країнах.

Результати дисертаційного дослідження можуть також використовуватися в процесі розробки курсів лекцій з сучасної історії Великої Британії, в тематичних науково-практичних конференціях, при на

писанні підручників та посібників з історії й політології.

Особистий внесок здобувача. В опублікованих у співавторстві з професором А.Ф.Трубайчуком статтях дисертанту належить розробка і написання текстів статей відповідно до поданих науковим керівни

ком ідей та визначених напрямів дослідження.

Апробація дисертаційного дослідження. Основні положення і висновки дисертації викладено в публікаціях автора у фахових виданнях <Український історичний журнал>, <Людина і політика>, збірнику наук ових статей НПУ ім. М. Драгоманова, у друкованому органі ФП України <Профспілки України>. Результати дисертаційного дослідження використовувалися дисертантом при викладанні курсу всесвітньої іЕaторії в НПУ ім. М. Драгоманова. Основні положення дослідження також викладено автором на проведеному Федерацією профспілок України Міжнародному науково-практичному семінарі з проблем виборчих технологій у Великій Британії за участю провідних іміджмейкерів політичних партій країни (червень, 1997) та Всеукраїнській науково-практичній конференції <Розвиток історичного мислення> (грудень 1999

р., м. Одеса).

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації - 195 сторінок. З них 15 сто рінок (279 назв) списку джерел та літератури.

ОСНОВНИЙ ЗМіСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, його хронологічні межі, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, з'ясов

ано апробацію та впровадження результатів дослідження.

Перший розділ - <Джерельна база та історіографія дослідження>.

Джерельною основою роботи стали офіційні документи британського парламенту (дебати в Палаті громад)1, Консервативної та Лейбористської партії2 й тред-юніонів, 1979-1990-го рр., законодавчі акти про зЕ йнятість і профспілки3 в яких сформульовано мету й засоби реформаторської політики неоконсерваторів у галузі приватизації, реконструкції системи фінансування та управління економікою, соціальн

ими процесами.

Матеріали щорічних конференцій Консервативної партії, її передвиборні маніфести1 істотно доповнюють мемуари, виступи й статті М. Тетчер, К. Джозефа, Дж. Хау, Н. Лоусона, Дж. Мура, інших видатних діяч ів партії торі2, що дають можливість простежити боротьбу течій всередині партії навколо реформаторської програми нових торі і практичної діяльності їх лідера.

Досліджуючи теоретичні та ідеологічні засади британськогго консерватизму, автор спиралася на праці відомих діячів торі Е. Берка, Б. Дізраелі, Г. Макміллана3 та ін.

Вивчення теоретичних та ідеологічних засад тетчеризму було б неможливим без опрацювання фундаментальних праць відомих економістів Ф. Хайєка та М. Фрідмена4, чиї теоретичні узагальнення лягли в

основу програми неоконсервативних реформ.

Автором використано також аналітичні матеріали (статті, огляди, інтерв'ю тощо) з таких солідних видань, як <Parliamentary affairs>, <Political Studies>, <Political Quarterly>, <Economist>, <Observer>, <Labour Research>. Чимало оперативних характ

еристик та оцінок внутрішньополітичного аспекту діяльності тетчеристів почерпнуто з таких популярних британських періодичних видань, як <Financial Times>, <Times>, <Sunday Times>, <The Guardian>, <Independence>, <Morning Star>, пре aи консервативного спрямування - <Daily Тelegraph>, <Daily Male>, <Daily Express> та ін.

У праці використано також статистичні та довідкові матеріали5, які суттєво ілюструють процес економічних та соціальних перетворень упродовж досліджуваного періоду.

Корисною для дисертанта виявилася участь автора у проведеному ФПУ (червень 1997 р.) науково-практичному семінарі (червень 1997р.) з проблем виборчих технологій у Великій Британії за участю провідни

х іміджмейкерів політичних партій країни та особисте листування дисертантки з ними.

Умовно різноманітну і досить строкату літературу, присвячену як особі М. Тетчер, так і конкретним напрямам політики очолюваних нею урядів, можна поділити на кілька груп. Суто біографічним характер

ом відзначаються праці Р. Льюіса1, Х. Янга, А Сломена2 та К. Огдена3, де докладно досліджується процес формування характеру та політичного світогляду М. Тетчер.

Змістовний аналіз літератури про діяльність М. Тетчер та очолюваних нею урядів характерний для праць російських дослідників В. Деніскіної4, С. Перегудова5, В. Попова6, Н. Степанової7, О. Галкіна та В. З авражина8.

Окремі напрями внутрішньої політики М. Тетчер, її вплив на соціально-економічну ситуацію в країні предметно вивчає група дослідників, що подекуди стоять на протилежних позиціях, особливо у визнаЕgенні глибини реформ в економічній та соціальній сферах, а також рівень їхньої ідеологічної обгрунтованості. З огляду на це відомий англійський політолог Е. Гембел9 цілком обгрунтовано, як на наш п

.гляд, поділяє інтерпретаторів політики Тетчер на дві категорії - скептиків (Е. Гембел, П. Ріддел) та радикалів (М. Холмс), між якими існує чимало розходжень, але усіх їх, на його думку, об'єднує односта )ність в оцінці реалізму в діяльності уряду М. Тетчер, його здатності до політичного маневру та урізноманітнення тактичних засобів досягнення стратегічної мети.

Політичні та ідеологічні аспекти тетчеризму, як однієї з малодосліджених течій британського консерватизму, його вплив на суттєві зміни в політичному житті країни протягом 1980-х рр. є предметом дос +ідження колективної праці С. Севіджа, Л. Робінса, Д. Марша, Р. Роудса, Д. Марканда і П. Дженкінса10. Але її авторам бракує чіткого визначення суті та специфічних особливостей тетчеризму.

Змістовним джерелом для вивчення ставлення нових торі до концептуальних засад британського консерватизму стали збірки <Політичні ідеології> та <Британська політика>1, де конкретно аналізуються

політичні погляди М. Тетчер. Вони, на нашу думку, достатньо обгрунтовано трактуються як своєрідне продовження засадничих ідей Е. Берка та Б. Дізраелі.

Простежуються варіативні підходи до визначення самого явища тетчеризму, як неоконсервативної течії та її місця в системі британських політичних традицій. Одні, як приміром Д. Марканд, вважають, що в політиці М. Тетчер не було нічого несподіваного2 інші ж (і таких більшість - Д. Каванах, Л. Холмс, П. Дженкінс та ін)3 наполягають на тому, що тетчеризм уособлює радикальні зрушення у політичній практ иці Британії, оскільки на відміну від консервативних прем'єрів, її попередників М. Тетчер поставила перед собою конкретну мету, підкріпила свою програму рішучими організаційними заходами і виявила

неабияку політичну волю щодо практичного втілення її в життя. В ряді праць зустрічаємо щоправда недостатньо обгрунтований термін <революція М. Тетчер>, або <тетчеристська революція>4. На протива гу цим твердженням англійський дослідник ідеології, теоретичних концепцій, а також політичної стратегії й практики нових правих Н. Беррі небезпідставно ставить під сумнів правомірність терміну <р %волюція М. Тетчер>, підтверджуючи свою тезу тим, що нові торі <з їхньою прихильністю до розширення повноважень уряду не пішли далі корпоративістського інтервенціоністського консерватизму>5. Ще од (н англійський дослідник Д. Кінг вважає, що ідеології нових правих притаманний еклектичний спектр економічних, політичних, моральних та соціальних переконань і принципів, серед яких найголовніше місце посідає економічний та політичний лібералізм, що уособлюється в схильності тетчеристів до вільних ринкових відносин, індивідуальної свободи і скорочення громадського сектора, а також прихи льності до релігії, філантропії та повазі до вікторіанських вартостей6.

Англійський дослідник Дж. Булпітт переконливо аргументує, що тетчеризм не є чітко окресленою теорією чи ідеологією, а є лише комплексом конкретних політичних кроків, помножених на високе ми aтецтво управління державою7. Такий аргумент важко заперечити.

Певний інтерес у дослідників викликають як загальні концепції, так і окремі аспекти тетчеризму. У праці професорів Ессекського університету А. Криу та університету штату Північної Кароліни Д. Сиринга8 основні вартості тетчеризму вбачаються в прихильності до сильного уряду, виконавської дисципліни та вільного підприємництва.

<Перехід тетчеристів від колективістських до індивідуалістичних вартостей, на думку професора Принстонського університету Дж. Дугласа, - знаменував собою зміну політичного періоду, що в ста більних демократичних режимах відіграє таку ж роль, як і зміна режимів в інших системах>. Подібні еволюції, на його думку, запобігають крайнощам1. Тут він очевидно має на увазі соціальні вибухи, що суп роводжуються матеріальними та людськими втратами і завдають величезних збитків суспільству.

Переконливою статистикою підтверджують свої позитивні оцінки тетчеристської концепції приватизації, народного капіталізму та демократії власників П. Саундерс та К. Харріс2.

Присвятивши свою монографію аналізу соціально-економічних та політичних проблем Британії кінця 1970-х - початку 90-х рр., Б. Джонс3 та Е. Вілсон4 трактують тетчеризм як суто британське внутрішньополі bичне явище.

У колективній монографії Ф. Брауна та Р. Спаркса5 міститься змістовний аналіз якісних змін, що сталися внаслідок економічних реформ тетчеристів у соціальній сфері.

Більшість дослідників дотримуються думки, що впродовж 1980-х років найрадикальніші зміни, що сприяли реструктуризації британського суспільства відбулися у виробничих відносинах. Тому в дослідженнЕoх проблем тетчеризму значне місце посідає політика М. Тетчер щодо тред-юніонів (С.Севідж, Л. Робінс, П. Ріддел, Д. Марш)6.

Концепція британських аналітиків Дж. Бредшоу, П. Джексон, П. Кемп, Д. Марш, Р. Роудс та ін.7 зводиться до того, що своїми успіхами у внутрішній політиці нові торі мають завдячити чіткому процесу вироблення політичних рішень, засобів їх втілення в життя та контролю за їх виконанням.

Причини наростання суперечностей всередині Консервативної партії та відставки М. Тетчер Е. Воткінс8 вбачає як у самій системі виборів лідера партії, так і в проявах авторитаризму, що спонукали відхід від неї її найближчих соратників.

Цікавий інформативний матеріал про складні стосунки М. Тетчер з консерваторами-парламентаріями та їх вплив на згуртування антитетчеристської опозиції автором запозичено з аналітичних статей

Д. Шелла, Ф. Нортона, Д. Марша, Р. Роудса, П. Медвіка9 та ін.

Серед вітчизняних істориків плідно досліджував діяльність консервативної партії в системі британських політичних інститутів В. Горбик1. Антистрайкову спрямованість як одну із важливих складових

соціально-економічної політики уряду М. Тетчер розглядає в своїх працях А. Трубайчук2.

Низку цікавих досліджень з проблем сучасної Британії опублікували Ю. Барабанов, С. Горлянський, О. Джеджула, С. Толстов та С. Головко3.

У другому розділі - <Формування політичного характеру та світогляду М. Тетчер> розглядається процес становлення політичних поглядів майбутнього прем'єр-міністра від родинного середовища як джер

ела успадкованого від її батька Елфріда Робертса політичного прагматизму, через роки змужніння в Асоціації молодих консерваторів Оксфорда до обрання членом Палати громад, нагромадження досвід

у урядової діяльності, що дало М. Тетчер змогу увійти до вищого ешелону торі, спочатку очолити опозицію, а через чотири роки домогтися перемоги на виборах і сконсолідувати навколо розробленої не ю спільно з К. Джозефом у Центрі політичних досліджень (ЦПД) програми радикальних соціальних, економічних та політичних реформ значну частину Консервативної партії. У цей же період формується ко ,анда однодумців М. Тетчер, до якої входили переважно спеціалісти лондонських фінансових кіл та менеджери-професіонали. В подальшому вони стали невід'ємною частиною її оточення, оскільки більшіс bь із них, як і їх лідер, відзначалалися неабиякою цілеспрямованістю і наполегливістю.

Третій розділ - <На чолі кабінету міністрів> висвітлює основні соціальні, економічні та політичні проблеми британського суспільства наприкінці 1970-х рр., сформульовані у передвиборному маніфесті прогрЕ мні зобов'язання, тактику М. Тетчер, спрямовану на згуртування єдності лав консерваторів у процесі формування її першого уряду. Досить помірковані зрушення в діяльності першого кабінету М. Тетче

р пояснювалися переважно наявністю в ньому значного числа представників <старої гвардії>, т. зв. <м'яких торі>, нездатних впроваджувати в життя реформаторську програму тетчеристів, що восени 1981 `. спонукало М.Тетчер усунути з міністерських посад 40 урядовців. Заручившись підтримкою значного числа бек-бенчерів та авторитетних засобів масової інформації; тетчеристи поновили основні тези /ередвиборного маніфесту 1983 р., які було об'єднано у три групи: прискорена приватизація, реформи профспілок, реконструкція органів місцевого самоврядування4.

Переконлива перемога на парламентських виборах 1983 р. відобразила суттєве розширення соціальної бази консервативного електорату за рахунок кваліфікованих робітників, власників приватних буди

нків або квартир, мешканців передмість. Не останню роль у зрушенні електоральних симпатій на користь торі відіграла непримиренна і рішуча позиція М. Тетчер щодо аргентинської агресії на Фолклендс ькі острови навесні 1982 року.

До другого кабінету, М. Тетчер увійшли переконані тетчеристи, прихильники програми широкої приватизації та розбудови <демократії власників>. Але на заваді подальших реформ уряду став розпалениЕ) Національною Спілкою Гірників (НСГ) загальний страйк шахтарів 1984-1985 рр., до якого було втягнуто 150 тис. гірників. Після перемоги у протистоянні з страйкарями М. Тетчер домоглася стабілізації соціал lного клімату в країні. Їй також вдалося досягти позитивних зрушень у вирішенні проблем Північної ірландії через налагодження діалогу з ірландською республікою.

Позитивні результати дало роздержавлення економіки, її акціонування, впровадження прогресивної інвестиційної політики та податкових пільг для дрібного та середнього бізнесу, масовою стала пілЕlгова приватизація муніципального житла. Отже, до парламентських виборів 1987 року уряд М. Тетчер підійшов з вагомими успіхами. Вибори принесли ще більшу перевагу партії торі над опозицією, за рахун ок підтримки з боку кваліфікованих робітників, власників житла, нових акціонерів і навіть поміркованих членів профспілок. Пріоритетними напрямами діяльності її нового уряду залишалися подальша пр (ватизація, послаблення прерогатив місцевої влади, розробка нових законів про зайнятість, вдосконалення державного управління.

Проте, вже у травні 1989 р., коли консерватори відзначали своє безперервне десятилітнє перебування при владі, у середовищі найближчих сподвижників М. Тетчер помітно зросло глухе невдоволення авт оритарними методами її керівництва. Навколо себе гуртував опозицію М.Хезлтайн. Почав падати авторитет торі серед електорату. Вибори до органів місцевого самоуправління та до Європейського па `ламенту відобразили загальну тенденцію несхвалення британцями негативної позиції прем'єра щодо ЄС. Найболючіше вдарило по авторитету М. Тетчер намагання реформувати податкову систему. СпроЕ

!и подальшого роздержавлення викликали побоювання споживачів, щодо вірогідного зростання цін. Досить суперечливим було ставлення до реформування системи охорони здоров'я й освіти. Наприкінці 1

980-х років дещо погіршилися економічні показники, вийшли з-під контролю інфляційні процеси. Через часті перестановки та звільнення членів кабінету похитнувся й авторитет самого прем'єра. Визначив aя розкол у парламентській фракції торі. Прем'єру дорікали за порушення норм колегіального прийняття рішень, прояви авторитаризму. У листопаді 1990 р. у зв'язку з черговими виборами лідера партії су перечності у її вищому ешелоні загострилися. Для збереження єдності партійних лав, М. Тетчер зняла свою кандидатуру з другого туру голосування на користь Дж. Мейджора, і оголосила про свою відст авку.

У четвертому розділі - <Тетчеризм - шлях до реструктуризації британського суспільства> - розглядаються теоретичні засади та витоки тетчеризму, його місце в концептуальних вартостях британськоЕ#о консерватизму, стратегія й тактика приватизаційної політики, результати реструктуризації британської економіки і суспільства, роздержавлення націоналізованого сектора економіки, шляхи розб удови <демократії власників> за рахунок створення широкої верстви нових акціонерів; законодавче обмеження деструктивної діяльності тред-юніонів.

Свою концепцію ринкових реформ та програму реструктуризації британського суспільства очолювані М. Тетчер нові торі розробляли, спираючись на монетаристські теоретичні висновки Ф. Хайєка, М. Фрі дмена1, Дж. Бюкенена та Г. Туллока2. Водночас, витоки тетчеризму містяться у засадничих постулатах фундаторів британського торизму Е. Берка та Б. Дізраелі про органічну єдність суспільства, збере ження традицій і корони як уособлення британської демократії, сильну державу. Узявши на озброєння концепції Е. Берка та Б. Дізраелі, нові торі розробили свою тактику державної підтримки середньо #о та дрібного підприємця в умовах постіндустріального поступу, залучаючи масу пересічних британців до володіння акціями приватизованих підприємств.

У межах втілення в життя концепції <демократії власників> і <народного капіталізму> тетчеристи поєднували неоліберальну монетаристську концепцію з традиційними консервативними вартостями, зако нодавчим регулюванням соціальних та виробничих відносин, вважаючи, як і ліберали, що індивідуальне збагачення кожного члена суспільства сприятиме викорінюванню споживацьких настроїв серед різ

них верств населення, а, отже, збагаченню усього суспільства в цілому, чим власне й відзначається дуалістичний характер тетчеризму: з одного боку, ставка на неоліберальну модель вільної ринково

ї економіки, а з іншого, підтримка традиційних консервативних поглядів на сильну владу, зокрема, у регулюванні виробничих відносин.

Своєю приватизаційною політикою уряд М. Тетчер ставив за мету не просто відтворити потужну верству середніх та дрібних власників, а залучити до неї робітників, службовців і навіть безробітних, все лити британцям наснагу до приватної економічної діяльності в умовах втілення в життя концепції <демократії власників>, уникати традиційного поділу учасників виробничого процесу за класовим при -ципом на босів і робітників, і покласти край антагоністичному протистоянню цих категорій, суттєво скоротити бюрократичний апарат, повернути британську економіку обличчям до споживача, створит

и нову <підприємницьку культуру>.

Приватизація стала вирішальним фактором у реструктуризації новими торі британського суспільства і розбудові <демократії власників>. Загальна кількість власників акцій не тільки зросла, а й зазна " суттєвих змін їхній якісний склад внаслідок залучення до цієї категорії значної кількості британців із порівняно низькими прибутками, тобто тих, що належали до найменш забезпечених верств насе

+ення. Упродовж прем'єрства М. Тетчер понад 2/3 державного сектора було передано в руки приватних осіб та кооперативів власників, а в малому бізнесі на кінець 1980-х рр. було зайнято чверть усього прЕ цездатного населення країни. Уряд усіляко підтримував нових підприємців, надавав податкові пільги на капіталовкладення в дрібні компанії.

У ході приватизації посилилося співробітництво між урядом і фінансовими колами, Сіті, що сприяло притоку зарубіжного інвестиційного капіталу, а також до певної міри прилучало тетчеристські реформЕ( до глобалізаційних процесів кінця ХХ століття. Упродовж 1979-1988 років загальний обсяг інвестицій у британську економіку становив 17,3% ВНП. Загалом же на 1989 рік рівень приватного інвестування британЕ

aької економіки на 30% переважав відповідні показники 1979 року1. Водночас уряд зберігав за собою особливий пакет акцій у ряді стратегічно важливих компаній, щоб уберегти їх від контролю з боку інозе ,них акціонерів. Уряд вживав також жорстких заходів щодо проявів корупції та спекулятивних операцій.

Завдяки таким крокам почала відновлюватися роль Британії як світового фінансового центру та міжнародного інвестора. 1989 року прямі інвестиції британського капіталу в економіку інших країн сягали

20,76 млрд ф. ст.2

Приватизаційний процес сприяв стабілізації бюджетної політики. До 1990 р. бюджетні надходження в процесі приватизації різних галузей економіки досягли 24 млрд 104 млн ф. ст.3 Приватизація позитивно по

значилася також і на загальному стані економіки країни. Протягом десяти років (1980-90) частка державного сектора у валовому внутрішньому продукті (ВВП) скоротилася з 9% до 3%4. Водночас рівень щорічно

го виробництва у 1979-88 рр. зростав у середньому на 2,2%, тоді як у 1973-79 рр. цей показник становив 1,3%. Відповідно, темпи зростання промислового виробництва з розрахунку на кожного зайнятого збільшил

(ся з 0,75% у 1973-79 роках до 4,2% протягом 1979-88 років. Загалом же за темпами зростання промислового виробництва Британія на 3-4% випереджала провідні західні країни5. Досягши протягом 1979-1987 років середнь .річного зростання продуктивності праці на 2,1%, Британія почала випереджати за цим показником індустріальні країни світу. Але досить високі темпи зростання промислового виробництва перешкодили новим торі загнуздати інфляційні процеси.

Значні зрушення за роки приватизації відбулися й у соціальній сфері. Реальні прибутки британців неухильно зростали за рахунок підвищення заробітної плати та зниження податкового пресу. Упродов

& 1980-х років середній заробіток осіб найманої праці з урахуванням темпів інфляції зростав у середньому на 8% за рік. Заробітки 45,8% працездатного населення країни протягом 1979-87 рр. зросли на 20%6. Підви

щення матеріального забезпечення пересічних британців супроводжувалося в другій половині 1980-х років <споживчим бумом>.

Загалом же, за висновками фахівців інституту А. Смітта, в результаті реформ неоконсерваторів у Британії відбулося десять вагомих позитивних змін, що характеризували утвердження в країні <демокра

тії власників> та зміцнення позицій середнього класу: суттєво зросла кількість власників акцій; підвищилася ефективність обігу капіталу; посилилася відповідальність виробників перед споживачами; /оліпшилася система управління; зросла спроможність компаній здійснювати прибуткові біржові операції; а також конкурентоспроможність товарів та послуг; суттєво скоротилися державні видатки; зни зилася собівартість продукції; оздоровилися виробничі відносини; уряд позбавився від обтяжливої опіки над державним сектором, зосередивши зусилля на бюджетних галузях, таких, як освіта, охорон

здоров'я, оборона, захист інтересів споживачів1. Зокрема, державні видатки на медичне обслуговування населення за 1986-87 рік, порівняно з 1978-79 фінансовим роком, зросли на 34,9% і становили 20,5 млрд ф. сЕb., а асигнування на освіту - на 9,4% і досягли 17,4 млрд. У цілому державні видатки на сферу соціального забезпечення за цей же період зросли на 32,9% і досягли загальної суми 44,8 млрд ф. ст., або 58,5% від загЕ льних державних витрат2. Систему одноразових допомог, яку практикували попередні уряди, нові торі замінили створенням спеціального соціального фонду для виділення довготермінових кредитів тим

, хто прагнув відкрити власну справу, а не покладався лише на державну допомогу. Державний фонд соціальної допомоги на 1987 рік мав у своєму розпорядженні 13 млрд ф. ст. Нові торі спромоглися також н

алагодити адресні соціальні виплати, водночас підтримуючи приватні благодійні фонди. В умовах відродження приватного підприємництва держава дедалі ширше перекладала турботу про знедолених на #ромадські організації. Нові власники охоче відраховували кошти із своїх прибутків у благодійні допомогові харитативні фонди, оскільки уряд враховував благодійні внески до загальної суми податків. За офіційними даними, добровільні внески у благодійні фонди протягом 1982-86 рр. зросли на 32%3.

Соціальні й економічні успіхи стали можливими лише за умов припинення страйкової боротьби та обмеження засилля тред-юніонів, оскільки хронічні страйки попередніх років завдавали суттєвих збиткіЕ

" як самій економіці, так і сфері соціальних послуг. Законодавчим обмеженням страйкової боротьби та інших неконституційних акцій тред-юніонів Палата громад упродовж прем'єрства М. Тетчер, створилЕ необхідні умови для стабілізації соціальної та економічної ситуації в цілому. Кількість страйків та втрачених людино-днів значно скоротилася.

В умовах приватизації та динамічного розвитку дрібних і середніх підприємств відбулися суттєві якісні зміни в середовищі організованого робітництва. Керівництво профспілок, відмовившись від конфр .нтаційної практики, відтепер дедалі більше покладалося на колективні договори. Затухання страйкової боротьби і стабілізація ситуації в країні в цілому сприяли помітному зростанню рівня реальної заробітної плати, нормалізації виробничих відносин, підвищенню продуктивності праці та конкурентоспроможності британських товарів1.

ОСНОВНі РЕЗУЛЬТАТИ і ВИСНОВКИ

НАУКОВОГО ДОСЛіДЖЕННЯ

У результаті проведеного дослідження автор дійшла таких висновків:

1. В українській історіографії внутрішньополітична діяльність М.Тетчер іще не знайшла належного висвітлення, в той час, як британська та світова історіографія виявляє значний інтерес як до вивчення

постаті самої М. Тетчер, так і політики тетчеризму.

2. Політичний характер і світогляд М.Тетчер формувалися під впливом тверезого прагматизму її батька Е. Робертса. Її лібералістичні переконання мають витоки у працях Ф. Хайєка, М. Фрідмена та інших ідеологів монетаризму. Світогляд М. Тетчер формувався також під впливом проголошених Е. Берком засадничих консервативних постулатів та глибоких методистських релігійних переконань. Очоливши Е

/артію 1975 р., М. Тетчер спільно з К. Джозефом розробила радикальну програму економічних та соціальних реформ, що ввійшла в історію під назвою тетчеризм. Ця політична течія є складним, надзвичайно св оєрідним і суперечливим поєднанням ліберального і консервативного підходів до усунення гострих соціальних, економічних та політичних кризових явищ у Британії 1970-80-х рр. і має своїм підгрунтям нео ліберальну монетаристську економічну концепцію вільного ринкового господарства, поєднану з традиційними консервативними вартостями, такими, як сильна державна влада, законодавче регулюванн

я соціальних та виробничих відносин. Слідом за Берком М. Тетчер, як і її попередники торі-традиціоналісти, закликала до відродження вікторіанських цінностей, зокрема посилення ролі в суспільстві се реднього та дрібного підприємництва і власників акцій, сповідуючи водночас законослухняність, зміцнення родини як базового осередку британського соціуму.

3. Стратегія і тактика приватизаційної політики нових торі свідчать про те, що реформи уряду М. Тетчер знаменували собою зрушення Консервативної партії до політичного центру. Прагматичною ж мето

ю їхньої політики було завоювання на свій бік стабільної більшості електорату насамперед внаслідок зростання верстви середніх та дрібних власників, що мало суттєво змінити соціальну структуру б `итанського суспільства в цілому і унезалежнити партію торі від нестабільних симпатій чи антипатій тієї частини робітничого електорату, завдяки якій вони забезпечували собі нетривку перевагу на "иборах у попередні роки.

4. Як нікому з її попередників М. Тетчер вдалося запровадити у діяльність кабінету міністрів і парламентської фракції консерваторів мобілізуючий діловий стиль, що вимагав послідовних, цілеспрямова -их і рішучих дій, які численні дослідники тетчеризму необгрунтовано ототожнюють із поняттям <тетчеристської революції>, або <революції М. Тетчер>, оскільки значне надбання тетчеристського крила Jонсервативної партії полягало насамперед у тому, що воно переслідувало конкретні прагматичні цілі і впродовж 1980-х років енергійно та цілеспрямовано проводило політику, яка влаштовувала більшіст l британської нації, про що свідчать перемоги на трьох поспіль парламентських виборах.

5. Уряд нових торі рішуче відмовився від практики компромісів та консенсусу попередніх консервативних адміністрацій, протипоставивши їй прихильність до відкритої ринкової економіки, впроваджен ня в життя дерегуляційних ринкових важелів, скорочення державних витрат, введення нової системи оподаткування, відтворення потужної середньої верстви власників шляхом приватизації, широкомЕ сштабного акціонування та роздержавлення підприємств. Парламентськими актами про зайнятість уряд сприяв налагодженню ефективного співробітництва між робітниками, власниками та менеджерами

на користь усього суспільства.

6. М. Тетчер домоглася активізації й підвищення ефективності діяльності управлінського апарату, рішуче скоротивши і оновивши його залученням молодих енергійних менеджерів з достатньою освітньою

підготовкою та досвідом практичної роботи, обмеживши водночас фінансову самостійність і повноваження муніципалітетів.

7. Головними складовими практичної реформаторської діяльності нових торі в галузі соціальної й економічної політики варто вважатити: відродження британської економіки, чітке розмежування прав і

обов'язків між урядом і профспілками; відтворення прогресивної системи заробітної плати, що мало забезпечити стабілізацію економічного життя; значне скорочення податків на високі прибутки, що сп рияло залученню нових інвестицій та інтенсифікації приватної ділової активності.

8. Приладжуючи теоретичні побудови монетаристів до конкретно-історичних умов існування в Британії збиткового націоналізованого сектора в економіці, що функціонував тільки завдяки значним держа "ним субсидіям, М. Тетчер упродовж другого і третього термінів перебування при владі здійснювала ефективне реформування економіки, шляхом її форсованої приватизації під жорстким контролем з боку уряду і домоглася радикальної реструктуризації британського суспільства. У результаті втілення програми приватизації 40% підприємств націоналізованих галузей перейшло до приватних рук. Загалом 2/3 виробничих потужностей державного сектора стало приватною та кооперативною власністю. Водночас кількість господарів середніх та дрібних власних підприємств наприкінці 1980-х років досягла 5

млн осіб. У цілому ж число індивідуальних власників акцій зросло до 11 млн чоловік. У секторі малого бізнесу на кінець 1980-х років було зайнято чверть усього працездатного населення Британії. Зайняті сть у країні зросла на 11%, що зняло напругу з проблемою безробіття. Ці позитивні якісні зміни сприяли істотним зрушенням у британській економіці. За темпами зростання промислового виробництва Бри bанія на 3-4% випередила провідні західні держави.

9. Якісні та кількісні досягнення в економіці сприяли позитивним змінам у соціальній сфері, помітному зростанню заробітної плати, а також прибутків від акцій, дали змогу уряду розширити соціальні вип +ати, поліпшити медичне обслуговування населення та частково реформувати систему освіти. У такий спосіб очолювані М. Тетчер нові торі в ході постіндустріальної модернізації Британії спромоглися "тілити в життя свою концепцію <народного капіталізму> та <демократії власників>.

10. Внаслідок проведення через парламент законодавчих актів про зайнятість нові торі спромоглися успішно подолати успадковане від попередників напруження страйкової боротьби, обмежити свавіллЕo тред-юніонів та послабити позиції лейбористів серед британського електорату, чому також сприяв розкол у самій Лейбористській партії і вихід на політичну арену ліберально-демократичного альянсЕc.

11. Завдяки впровадженню у роки прем'єрства М. Тетчер монетаристських методів господарювання пожвавилося співробітництво між урядом і фінансовими колами, що сприяло активізації руху цінних папе `ів, торувало дорогу для зарубіжного інвестиційного капіталу і розширення відносин британських банків із МВФ. Поступово в умовах посилення глобалізаційних процесів міжнародні фінансові інституції та могутні ТНК перетворилися на союзників уряду нових торі і надали йому істотну інвестиційну допомогу у втіленні в життя програми <демократії власників>. У такий спосіб тетчеристи спромоглися ви *ористати глобалізаційні процеси для гарантування на перспективу тих соціально-економічних змін, що відбувалися у Британії впродовж 1980-х рр., хоча сама М. Тетчер була відвертим супротивником наві ть європеїзації британської фінансово-економічної системи, виступаючи проти надмірного засилля ЄС. Небажання налагодити стосунки з Європейським Співтовариством зрештою спричинило падіння а "торитету прем'єр-міністра і лідера партії, підірвало її позиції в парламентській фракції, активізувало внутріпартійну опозицію, очолювану європеїстом М. Хезлтайном.

12. М. Тетчер не вдалося трансформувати консервативну частину Палати громад на переконаних та послідовних тетчеристів, хоча вона і досягла піднесення інтелектуального рівня консерваторів- парлЕ ментаріїв, як і характеру політичних дебатів у Палаті громад набагато вище від звичайного рівня рутинної політичної конфронтації. Проте прояви авторитаризму, часті невиправдані відставки та перЕ

%становки членів кабінету й усунення з нього її найближчих сподвижників істотно підірвали її авторитет. Це дало змогу опозиції згуртуватися і фактично завдати їй поразки на виборах лідера партії

в листопаді 1990 р., що, зрештою, попри всі успіхи та рекорди М. Тетчер як прем'єр-міністра й зумовило її вимушену відставку. із відставкою М. Тетчер завершився важливий період в історії британського *онсерватизму, що характеризувався постіндустріальною реконструкцією Великої Британії на грунті відродження в нових історичних умовах ринкових (монетаристських) методів господарювання, досяг

ненням соціальної злагоди шляхом обмеження засилля тред-юніонів і страйкової боротьби. У подальшому лідери Консервативної партії (наступники М. Тетчер) поступово повернулися до стратегії і такЕbики консенсусу та патерналізму традиціоналістів. Реформаторські ж гасла тетчеристів узяла на озброєння нова генерація лейбористів, очолювана Тоні Блером, який у травні 1997 року став прем'єр-мініс bром Великої Британії.

Основні результати дослідження відображено у таких публікаціях:

1. Особливості соціально-економічної політики британських консерваторів у 1979-1990 рр. (у співавт.)//Український історичний журнал. - 1999. - № 2. - С. 125-133; № 3. - С. 88-97.

2. Чи далеко нашому народу до <народного капіталізму>і (у співавт.)//Профспілки України. - 1998. - № 3. - С. 72-91.

3. Нарис