МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ

ЧЕРНІНА Ольга Вадимівна

УДК 616. 314. 17-008. 1+542. 9

ДИФЕРЕНЦІЙНА ВЕГЕТОКОРЕКЦІЯ В КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ

14. 01. 22 – стоматологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Полтава – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі терапевтичної стоматології з курсом післядипломної освіти Донецького державного медичного університету ім. М. Горького МОЗ України (ректор – академік АМНУ, заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор В. М. Казаков).

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Ярова Світлана

Павлівна, Донецький державний медичний університет

ім. М. Горького, професор кафедри терапевтичної сто-

матології з курсом післядипломнї освіти

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор Ніколішин Анатолій

Карлович, Українська медична стоматологічна акаде-

мія, завідувач кафедри терапевтичної стоматології

доктор медичних наук, професор Борисенко Анатолій

Васильович, Національний медичний університет

ім. О.О. Богомольця, завідувач кафедри терапевтичної

стоматології

Провідна установа: Київська медична академія післядипломної освіти

ім. П. Л. Шупика

Захист дисертації відбудеться “24” вересня 2002 року об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 44. 601. 01 при Українській медичній стоматологічній академії за адресою: 36024, м. Полтава, вул. Шевченка, 23

З дисертацією можна ознайомитися у бібіліотеці академії за адресою: 36024, м. Полтава, вул. Шевченка, 23

Автореферат розісланий “23” серпня 2002 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

доктор медичних наук, професор Дев'яткіна Т. О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Значна поширеність генералізованого пародонтиту в суспільстві нині робить цю проблему момент соціальною (А.В. Борисенко, 1996, Н.Ф. Данилевский, А.В. Борисенко 2001). Це обумовлює актуальність розробки ефективних шляхів лікування та профілактики захворювання (Ю.И. Силенко, 1992, А.К. Ніколішин, І. Ю. Литовченко, 1997). Загальноприйнятою є думка про необхідність проведення патогенетично спрямованої корекції при генералізованому пародонтиті, що потребує уточнення ланок його патогенезу. Відомо, що стан вегетативної нервової системи впливає на виникнення та перебіг ряду захворювань (В.В. Коржова и соавт., 1996, И.Г. Акмаев, 1997, А.М. Вейн, 2000). Однак досі не визначена спрямованість дії вегетативної нервової системи на стан тканин пародонта, хоч імовірність її впливу підтверджується дослідниками. За даними клінічних спостережень, у хворих на генералізований пародонтит визначаються певні зсуви у стані вегетативної нервової системи, яка реалізує свою дію на пародонт через зміну тонусу судин та імунітету організму (М.С. Исмагилов, Ю.В. Коршун, 1991, Т.О. Петрушанко, 2001). Поодинокі дані літератури свідчать про ефективність корекції стану вегетативної нервової системи при захворюваннях твердих тканин зуба зокрема, слизової оболонки порожнини рота та пародонта (Л.С. Гунченко, 1981, Є.Н. Дичко, В.Д. Каюкова, 1995, О.П. Педорець, 1996). З іншого боку, відомо, що важлива роль у розвитку та перебігу генералізованого пародонтиту належить реактивності організму, складовою частиною якої є стан вегетативної нервової системи (Н.И. Яблучанский и соавт., 1982, В.Н. Сокрут, 1992, С.П. Ярова, 1999). Тому логічним є припущення, що стан вегетативної нервової системи буде визначати особливості перебігу цього захворювання. Це дозволяє вважати доцільною розробку диференційної вегетокорекції у комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит залежно від стану вегетативної нервової системи.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках НДР МООЗ України “Клінічні особливості перебігу та шляхи корекції захворювань органів порожнини рота на тлі різної реактивності організму” (№ держреєстрації 0197V002100, терміни виконання 1997-1999 рр.). Автор є виконавцем цієї НДР.

Мета та завдання дослідження. Підвищити ефективність лікування хворих на генералізований пародонтит шляхом упровадження методу диференційної вегетокорекції в комплексному лікуванні на основі виявлення особливостей динаміки показників вегетативної нервової системи, що характеризують її тонус, забезпеченість та реактивність.

Поставлені такі завдання:

1. Установити характер показників вегетативної нервової системи на тлі різної реактивності організму в умовах моделювання експериментального пародонтиту.

2. Виявити особливості перебігу експериментального пародонтиту залежно від динаміки показників вегетативної нервової системи на першу добу після кюретажу пародонтальних кишень.

3. Розробити метод диференційної вегетокорекції при експериментальному пародонтиті.

4. У клініці виявити особливості динаміки показників вегетативної нервової системи у хворих на генералізований пародонтит після кюретажу пародонтальних кишень.

5. Вивчити клінічні особливості перебігу генералізованого пародонтиту залежно від динаміки показників вегетативної нервової системи на першу добу після кюретажу пародонтальних кишень.

6. Провести апробацію та оцінити ефективність методу диференційної вегетокорекції в комплексному лікуванні при генералізованому пародонтиті.

Об'єкт дослідження – особливості динаміки показників вегетативної нервової системи, клінічні особливості перебігу генералізованого пародонтиту залежно від динаміки показників вегетативної нервової системи у 228 хворих на генералізований пародонтит; перебіг фаз ранового процесу у 45 безпорідних собак вагою 8-12 кг на тлі моделювання різних станів реактивності організму.

Предмет дослідження – показники вегетативного тонусу, забезпеченості та реактивності, рівень стрес-гормонів у крові; цитологія ранового ексудату після кюретажу пародонтальних кишень; структура кісткової тканини альвеолярного відростка; особливості клінічного перебігу і лікування генералізованого пародонтиту.

Методи дослідження – стоматологічне клінічне, параклінічне, функціональне обстеження хворих на генералізований пародонтит, цитологічне дослідження фаз ранового процесу, вивчення показників стану вегетативної нервової системи для виявлення особливостей динаміки вегетативної забезпеченості та реактивності залежно від стану реактивності організму. Математичний аналіз із використанням одно- та багатофакторних методів статистики для виявлення абсолютних величин досліджуваних показників та характеру їхніх зв'язків.

Наукова новизна одержаних результатів. Установлено, що при експериментальному пародонтиті особливості динаміки показників вегетативної нервової системи визначаються реактивністю організму.

Вперше показано, що рівень вегетативної реактивності впливає на перебіг експериментального пародонтиту. За помірної активації симпатичного відділку вегетативної нервової системи на першу добу після кюретажу пародонтальних кишень спостерігається помірне прогресування деструктивних процесів у пародонті, при вираженій симпатичній та парасимпатичній реактивності організму цей процес має більш активний перебіг.

Доведено, що диференційна вегетокорекція при експериментальному пародонтиті залежно від динаміки показників вегетативної нервової системи на першу добу після кюретажу пародонтальних кишень оптимізує фази ранового процесу і сприяє нормалізації термінів загоєння рани.

У клініці вперше встановлено, що за динамікою показників вегетативної нервової системи хворих на генералізований пародонтит можна розподілити на п'ять груп: із нормальним тонусом та нормальною реактивністю вегетативної нервової системи, з симпатичним тонусом та нормальною реактивністю вегетативної нервової системи, з нормальним тонусом та симпатичною реактивністю вегетативної нервової системи, з парасимпатичним тонусом та нормальною реактивністю вегетативної нервової системи, з нормальним тонусом та парасимпатичною реактивністю вегетативної нервової системи.

Установлено, що у хворих на генералізований пародонтит за однакового ступеня тяжкості захворювання спостерігається різний характер запалення в пародонті залежно від показників вегетативної реактивності на першу добу після кюретажу пародонтальних кишень.

У хворих із нормальним тонусом та нормальною реактивністю вегетативної нервової системи, симпатичним тонусом та нормальною реактивністю, парасимпатичним тонусом та нормальною реактивністю відмічається нормоергічний розвиток запалення, який характеризується помірно вираженою гіперемією ясенних сосочків, наявністю незначної кількості серозного ексудату, ураженням до трьох секстантів, рідкими рецидивами. У хворих із нормальним тонусом та симпатичною реактивністю – активний характер запального процесу, що супроводжується більш поширеною застійною гіперемією ясен, їхньою більш вираженою пастозністю, більш значною ексудацією з пародонтальних кишень, ростом грануляцій, ураженням понад трьох секстантів, частими рецидивами. У хворих із нормальним тонусом та парасимпатичною реактивністю організму відмічається мляве запалення з атрофічними явищами ясенного краю, незначними серозно-гнійними виділеннями з пародонтальних кишень, вибуханням грануляцій, ураженням понад трьох секстантів, частими рецидивами.

Уперше розроблено метод диференційної вегетокорекції в комплексному лікуванні при генералізованому пародонтиті. Показана його висока ефективність безпосередньо та у віддалені терміни.

Практичне значення одержаних результатів. Установлені особливості динаміки показників вегетативної нервової системи залежно від реактивності організму, які визначають особливості клінічного перебігу експериментального пародонтиту. Це дало можливість обгрунтувати підходи до оптимізації фаз ранового процесу та нормалізації термінів загоєння рани після кюретажу пародонтальних кишень з урахуванням динаміки показників вегетативної нервової системи на першу добу після кюретажу пародонтальних кишень.

Запропоновано найбільш інформативні критерії оцінки стану вегетативної нервової системи у хворих на генералізований пародонтит, що дозволяє проводити розподіл хворих по групах і контролювати ефективність лікування.

Розроблений метод диференційної вегетокорекції в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту (Патент 37752А). Показана його висока ефективність, що дозволяє рекомендувати цей спосіб лікування до використання в клініці.

Результати наукових розробок упроваджені в клінічну практику стоматологічних закладів м. Донецька та Донецької області, м. Полтави, м. Києва.

Матеріали дослідження використовуються у навчальному процесі на кафедрі терапевтичної стоматології з курсом післядипломної освіти Донецького державного медичного університету ім. М. Горького.

Особистий внесок здобувача. Здобувач особисто провела глибокий інформаційний пошук, сформулювала мету та завдання дослідження, запропонувала спосіб диференційної вегетокорекції в комплексному лікуванні при генералізованому пародонтиті. Особисто автором проведене лікування хворих на генералізований пародонтит, здійснені клінічні дослідження, систематизація та статистична обробка результатів, впроваджений спосіб лікування генералізованого пародонтиту в практичну охорону здоров'я.

Разом із науковим керівником проведені аналіз та узагальнення результатів експериментальних та клінічних досліджень, зроблено наукові висновки та практичні рекомендації.

Цитологічні дослідження виконані в центральній цитологічній лабораторії Донецького обласного протипухлинного центру; експериментальні дослідження – на базі віварію СНТ Донецького обласного протипухлинного центру (директор – проф. Бондар Г. В.).

Особистий внесок автора в представлених публікаціях полягає в обстеженні та лікуванні хворих на генералізований пародонтит з аналізом результатів у роботах, що стосуються результатів клінічних досліджень, у проведенні експерименту та аналізі його даних щодо експериментальних робіт. Участь автора у літературних оглядах полягає у виконанні інформаційного пошуку та аналізі наукової літератури з проблеми. Особистий внесок в одержаному патенті на винахід полягає в обгрунтуванні запропонованого способу лікування генералізованого пародонтиту.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися і обговорювалися на науковій конференції “Сучасні аспекти клінічної стоматології” (м. Євпаторія, 2000), науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю Одеського державного медичного університету (м. Одеса, 2000), на ІІІ обласній науково-практичній конференції “Питання реконструктивної стоматології” (м. Донецьк, 2000).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 11 друкованих робіт, з них 7 статей у журналах, ліцензованих ВАК України. Отримано деклараційний патент України на винахід.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 196 сторінках комп'ютерного тексту і складається із вступу, 5 розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаних джерел, до якого ввійшли 105 вітчизняних та 48 іноземних джерел. Фактичні дані наведені у 17 таблицях, ілюстровані 8 малюнками та 33 фотографіями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи дослідження. Експериментальні дослідження виконані на 45 дорослих безпорідних собаках вагою 8-12 кг. Собаки були розподілені на 3 групи. В першій групі (15 собак) лікарські препарати, що порушують реактивність організму, не застосовувалися (нормореакція організму). Тваринам цієї групи "плацебо" вводили фізіологічний розчин. У другій групі (15 собак) тваринам за схемою внутрішньом'язово вводили імуностимулятор ліпополісахаридної природи – пірогенал дозою 10 мкг/кг/добу (гіперреакція організму). В третій групі (15 собак) тварини за тією ж схемою ентерально отримували імунодепресант – азатіоприн дозою 1,5 мг/кг/добу (гіпореакція організму) (В.Н. Сокрут, 1992). Контроль за станом реактивності організму проводили на 1-у, 4-у, 7-у, 15-у доби від початку експерименту за рівнем у крові адренокортикотропного гормону (АКТГ), адреналіну (Ад), кортизолу (Кз) (В.В. Меньшиков и соавт, 1987, А.И. Воложин, 1991). На 1-у добу експерименту собакам за відомою методикою відтворювали модель пародонтиту (С.П. Ярова, 1997). Початково, на 14-у і 28-у доби експерименту у собак оцінювали стан тканин пародонта за клінічними та такими параклінічними показниками: глибина і кількість ексудату пародонтальних кишень (Brill, 1958), індекс папілярно-маргінально-альвеолярний (ПМА) (S. Parma, 1960), пародонтальний індекс (ПІ) (A. Russel, 1965), гігієнічний індекс (ГІ) ( Ю.А. Федоров, В.В. Володкина, 1970), проба Шиллера-Писарева, вакуумна проба (В.И. Кулаженко, 1960 ).

На 28-у добу моделювання пародонтиту у всіх тварин оцінювали функціональний стан вегетативної нервової системи. Проводили традиційну комплексну локальну терапію, яка складалася з гігієнічної обробки порожнини рота, усунення факторів, що травмують, вискоблювання грануляційної тканини з пародонтальних кишень та аплікацій розчинами антисептиків (0,05% хлоргексидину біглюконат).

Вивчення функціонального стану вегетативної нервової системи на тлі зміненої реактивності проводили за показниками загального тонусу, вегетативної забезпеченості діяльності організму та вегетативної реактивності. З цією метою використовували методику варіаційної пульсометрії з аналізом електрокардіограм (ЕКГ) (Р. М. Баевский, 1984).

Кожну з досліджуваних груп розподіляли на 3 підгрупи. В усіх контрольних підгрупах (перша підгрупа) тваринам (5 собак) після кюретажу пародонтальних кишень препарати, що впливають на стан вегетативної нервової системи, не призначалися. В другій підгрупі (5 собак) у схему лікування включали анаприлін (“Здоровье”, м. Харків), який містить у собі препарат загальної дії - неселективний адреноблокатор пропранололу гідрохлорид по 0,0033 г 3 рази за добу (цей препарат впливає на активність симпатичного відділку ВНС у бік її пригнічення). В третій підгрупі собакам в план лікування включали препарат загальної дії групи транквілізаторів – амізил (Томський хімфармзавод), що має центральну холінолітичну дію по 0,00066 г 2 рази за добу (препарат впливає на активність парасимпатичного відділку ВНС у бік її пригнічення). Призначену терапію проводили до кінця експерименту (в середньому 9-12 діб). Оцінку ефективності корекції вегетативної нервової системи при експериментальному пародонтиті проводили за динамікою показників вегетативної нервової системи, цитологічних, клінічних та параклінічних досліджень.

У клініці обстежені 228 пацієнтів віком 20 - 40 років з діагнозом хронічний генералізований пародонтит першого ступеня, соматично здорових за висновком терапевта. Діагностику пародонтиту проводили згідно з класифікацією М.Ф. Данилевського (1994). Корекція вегетативної нервової системи включалася в комплексне лікування генералізованого пародонтиту після проведення базової терапії. За необхідності проводили вибіркове шліфування зубів. Після визначення гігієнічного стану ротової порожнини, за необхідності, навчали хворих комплексу гігієнічних заходів. Проводили бесіди з хворими про раціональне харчування, нормалізацію режиму праці та відпочинку.

Розподіл хворих по групах проводили залежно від значень індексу напруження в спокої (ІНс) та співвідношення індексу напруження при навантаженні (ІНн) на першу добу після кюретажу пародонтальних кишень до ІНс. Усі хворі були розподілені на 5 груп. Першу групу склали пацієнти з нормотонією (ІНс – 50-200) та нормореактивністю (ІНн/ІНс – 1-4), 137 осіб (60,1%). Друга група – пацієнти з симпатотонією (ІНс>200) та нормореактивністю (ІНн/ІНс – 1-4), 22 особи (9,6%). До складу третьої групи увійшли пацієнти з нормотонією (ІНс – 50-200) та симпатореактивністю (ІНн/ІНс>4), 25 осіб (11%). Четверту групу склали пацієнти з парасимпатотонією (ІНс<50) та нормореактивністю (ІНн/ІНс – 1-4), 23 особи (10,1%). П'ята група – пацієнти з нормотонією (ІНс – 50-200) та парасимпатореактивністю (ІНн/ІНс<1), 21 особа (9,2%)

Комплексне лікування хворих на генералізований пародонтит було проведене з максимальною індивідуалізацією фармакотерапії. Обгрунтуванням для цього послужили позитивні результати корекції стану вегетативної нервової системи при експериментальному пародонтиті. В основу диференційної корекції в клініці були покладені виявлені розбіжності показників ВНС (співвідношення ІНн/ІНс) у хворих при генералізованому пародонтиті. Хворим 1-ї, 2-ї та 4-ї груп у план лікування не включали препарати, що коригують вегетативну нервову систему. Хворим 3-ї групи з симпатичною реакцією в план лікування включали анаприлін (“Здоровье”, м. Харків), який містить у собі пропранололу гідрохлорид по 0,02 г (2 таблетки) 3 рази за добу per os. Хворим 5-ї групи з парасимпатичною реакцією в план лікування включали амізил (Томський хімфармзавод) по 0,001 г (1 таблетка) 2 рази за добу per os. Зазначену терапію проводили до повного зникнення ознак запалення ясен (у середньому 9-12 діб). По 10 хворих кожної групи служили контролем. Об'єм втручань у контрольній групі обмежувався проведенням традиційної базової терапії. При цьому хворі отримували плацебо (таблетки питної соди). Всім хворим на генералізований пародонтит на 1-у, 2-у, 6-у, 9-у доби після кюретажу пародонтальних кишень проводили клінічні, параклінічні, цитологічні та функціональні дослідження. Стабілізацію процесу в пародонті за даними клінічного огляду і рентгенографії оцінювали в період до 2 років. Огляди проводили кожні 6 місяців. При цьому всім пацієнтам виконували санацію порожнини рота, професійну гігієнічну обробку зубів, за необхідності – комплексне лікування.

Усі отримані результати оброблялися методами математичної статистики на комп'ютерах IBM PC із застосуванням критерію Стьюдента.

Результати дослідження та їх обговорення. На першому етапі експериментальних досліджень було встановлено, що динаміка показників вегетативної нервової системи (Мо, АМо, DX, ІНс, ІНн, ІНн/ІНс) відрізнялась залежно від змодельованої реактивності організму. При експериментальному пародонтиті на тлі нормореактивності організму спостерігали помірне підвищення активності симпатичного відділку ВНС як адекватну реакцію на проведене втручання (кюретаж пародонтальних кишень) із відновленням рівноваги симпатичної та парасимпатичної ланок регуляції до кінця експерименту (нормотонія, нормореактивність). При експериментальному пародонтиті на тлі гіперреактивності організму визначали тривале переважання активності симпатичного відділку ВНС із пригніченням парасимпатичного (симпатотонія, симпатореактивність); на тлі гіпореактивності, навпаки, – відбувалось тривале зниження активності симпатичного відділку ВНС і активація парасимпатичного (парасимпатотонія, парасимпатореактивність). Найбільш показовими зміни показників були на 1-у добу після кюретажу пародонтальних кишень. У тварин із нормальним тонусом та нормальною реактивністю ВНС спостерігали помірний розвиток деструктивного процесу в тканинах пародонта. У тварин із симпатичним тонусом та симпатичною реактивністю, а також у тварин із парасимпатичним тонусом та парасимпатичною реактивністю спостерігали більш виражені деструктивні явища у пародонті. При експериментальному пародонтиті на тлі нормореактивності організму відзначали адекватні зміни показників вегетативної нервової системи, а саме: виражене зниження показника моди, збільшення показника амлітуди моди (АМо), значне зниження показника дисперсії (DX), зростання ІН до 412,09±39,73 з виходом їх на 9-у добу практично на початковий рівень. Упорядкований перебіг фаз ранового процесу після кюретажу пародонтальних кишень при експериментальному пародонтиті на тлі нормореактивності організму підтверджувався результатами цитологічних досліджень. У перші доби після кюретажу пародонтальних кишень спостерігали дегенеративні зміни у мазках-відбитках (2-5 лейкоцитів у полі зору). На 4-у добу розвивалась активна гранулоцитарна реакція. На 6-у добу на тлі зниження числа нейтрофілів зростала кількість фібробластів та полібластів. З'являлись волокнисті безструктурні утвори, епітеліоїдні клітини. Така картина свідчить про початок процесів репарації, які були найбільш вираженими на 9-у добу. При безпосередньому клінічному спостереженні визначали зникнення ознак запалення у всіх тварин. Про це свідчили блідо-рожевий колір слизової оболонки, відсутність набряку. Не спостерігали пародонтальних кишень, ясна щільно охоплювали шийки зубів, була відсутня рухомість зубів. Зміни параклінічних показників у цих тварин підтверджували зникнення запального процесу в пародонті, покращання стану гігієни та функціонального стану судин пародонта. Таким чином, для експериментального пародонтиту на тлі нормореактивності організму характерним є помірне підвищення активності симпатичного відділку вегетативної нервової системи на 1-у добу після кюретажу пародонтальних кишень, оптимальні перебіг фаз ранового процесу і терміни загоєння рани після кюретажу пародонтальних кишень.

При експериментальному пародонтиті на тлі гіперреактивності організму була зареєстрована значна активація симпатичного відділку вегетативної нервової системи. Найбільших змін зазнавали показники ВНС на 1-у добу після кюретажу пародонтальних кишень. Ці зміни мали тривалий характер: стан вегетативного гомеостазу не відновлювався до кінця експерименту. Зміни вегетативного тонусу та вегетативної реактивності після кюретажу пародонтальних кишень реалізують свій вплив на загоєння рани через десинхронизацію некротичних та репаративних процесів. Це підтверджувалось цитологічною картиною мазків-відбитків ранового ексудату. Активна гранулоцитарна реакція у тварин спостерігалася вже на 2-у добу після кюретажу пародонтальних кишень. Така картина зберігалася на 4-у та 6-у доби, кількість лейкоцитів підвищувалася до 40-50 у полі зору. Лише на 9-у добу гранулоцитарна реакція йшла на спад і в рані визначалися перші ознаки активної репарації. Результати безпосередніх спостережень показали, що на 9-у добу зникнення ознак запалення ясен після кюретажу виявляли лише у 60% тварин. При цьому у 20% собак не відмічалося змін у стані ясен, у такому ж відсотку випадків стан ясен погіршився. Таким чином, при експериментальному пародонтиті на тлі гіперреактивності організму спостерігається виражена за силою та часом активація симпатичного відділку ВНС, активний розвиток запалення з вираженими некротичними процесами у рані, які рано настають та довго не змінюються репаративними, відстрочене загоєння рани після кюретажу пародонтальних кишень.

При експериментальному пародонтиті на тлі гіпореактивності організму на 1-у добу після кюретажу пародонтальних кишень визначалось зниження індексу напруження вегетативної нервової системи, що вказує на пригнічення симпатичної активності та зберігалося до кінця експерименту. Такий стан призводить до десинхронізації некротичних та репаративних процесів, що підтверджувалось результатами цитологічного дослідження. У перші доби експерименту були виявлені некротичні явища в цитограмах (6-10 лізованих нейтрофілів у полі зору), багато позаклітинної мікрофлори, детриту. На 4-у добу збільшилася кількість дегенеративно змінених нейтрофілів. Але їхня кількість була меншою від аналогічних показників у цей термін у групі тварин із нормальною реактивністю організму. Характерний млявий фагоцитоз, з'являлись поодинокі полібласти. Лише на 6-у добу наставала гранулоцитарна реакція. На 9-у добу значно зменшувалась кількість нейтрофілів і збільшувалась кількість фібробластів і полібластів. Результати безпосередніх клінічних спостережень свідчили про те, що у тварин ознаки запалення зникали лише в 40% випадків і в пізні терміни (12-а доба). У всіх інших випадках клінічна динаміка залишалася без змін. Таким чином, при експериментальному пародонтиті на тлі гіпореактивності організму після кюретажу пародонтальних кишень спостерігалось переважання активності парасимпатичного відділку вегетативної нервової системи при пригніченні симпатичного, ранній та тривалий розвиток некротичних процесів у післяопераційній рані з запізненням появи ознак репарації і загоєння рани.

Виявлені відмінності динаміки показників вегетативної нервової системи та клінічного перебігу при експериментальному пародонтиті обгрунтовують доцільність їх диференційної корекції. Приведення перебігу фаз ранового процесу до такого при нормореактивності організму можливе за рахунок впливу на процеси, що їх модулюють, із приведенням таких до показників нормореакції. Стан вегетативної нервової системи як складової реактивності організму, послужив об'єктом впливу. Експериментальний пародонтит на тлі нормореактивності організму з помірною активацією симпатичного відділку вегетативної нервової системи на 1-у добу після кюретажу пародонтальних кишень не потребує додаткової корекції показників ВНС. При експериментальному пародонтиті на тлі гіперреактивності організму, що супроводжується значною за силою та часом симпатичною активністю, доцільним є призначення препаратів, які пригнічують активність симпатичного відділку ВНС (пропранололу гідрохлорид). Експериментальний пародонтит на тлі гіпореактивності організму при пригніченні активності симпатичного і переважанні активності парасимпатичного відділку ВНС потребує додаткового призначення препаратів, що впливають на парасимпатичний відділок ВНС у бік зниження його активності (амізил). Застосування диференційної вегетокорекції при експериментальному пародонтиті на тлі різної реактивності організму дозволило оптимізувати фази загоєння післяопераційної рани та терміни появи ознак репаративних процесів у тварин після кюретажу пародонтальних кишень із приведенням до таких при нормореакції. Це вказує на ефективність запропонованого методу.

У клініці встановлено, що у хворих на генералізований пародонтит за однакового ступеня тяжкості захворювання спостерігається різний характер процесів запалення в пародонті залежно від показників вегетативної реактивності на 1-у добу після кюретажу пародонтальних кишень. У хворих з нормальним тонусом та нормальною реактивністю ВНС, симпатичним тонусом та нормальною реактивністю, парасимпатичним тонусом та нормальною реактивністю відмічається нормоергічний розвиток запалення, який характеризується помірно вираженою гіперемією ясенних сосочків, наявністю незначної кількості серозного ексудату, ураженням до трьох секстантів, рідкими рецидивами. У хворих із нормальним тонусом та симпатичною реактивністю – активний характер запального процесу, що супроводжувався більш поширеною застійною гіперемією ясен, їхньою більш вираженою пастозністю, більш значною ексудацією з пародонтальних кишень, ростом грануляцій, ураженням понад секстантів, частими рецидивами. У хворих із нормальним тонусом та парасимпатичною реактивністю організму відмічається мляве запалення з атрофічними явищами ясенного краю, незначними серозно-гнійними виділеннями з пародонтальних кишень, вибуханням грануляцій, ураженням понад трьох секстантів, частими рецидивами. Зареєстровані особливості клінічного перебігу підтвердили доцільність виділення груп хворих для вегетокорекції на основі виявлених відмінностей у показниках вегетативної нервової системи. Слід зазначити, що найбільшу інформаційну цінність для практичного використання мали показники вегетативної реактивності на 1-у добу після кюретажу пародонтальних кишень.

Клінічна апробація методу диференційної вегетокорекції показала, що у пацієнтів із нормальним тонусом та нормальною реактивністю ВНС спостерігали зникнення ознак запалення ясен на 9-у добу спостережень майже у всіх хворих (тільки у 2-х хворих стан ясен залишався без змін). При цьому редукція запальних явищ констатувалася за наявності блідо-рожевої слизової оболонки без набряку, що щільно охоплює шийки зубів, відсутності пародонтальних кишень, зубного каменя, рухомості зубів. У пацієнтів із симпатичним тонусом та нормальною реакцією ВНС зникнення ознак запалення спостерігалося в 83,3% випадків в основній підгрупі і в 90% - у контролі. У решти пацієнтів терміни загоєння були відстрочені на 3-4 доби у порівнянні з 1-ю групою. У жодного пацієнта не спостерігали посилення ознак запалення. При генералізованому пародонтиті на тлі нормального тонусу та симпатичної реактивності ВНС в основній підгрупі, де для вегетокорекції використовували неселективний адреноблокатор пропранололу гідрохлорид, у 93,3% випадків спостерігали зникнення ознак запалення ясен на 9-у добу спостереження. У контрольній підгрупі цієї групи, де вегетокорекція не проводилася, на 9-у добу спостереження поняттю “клінічно здорові” відповідали ясна лише 60% пацієнтів, що в 1,56 рази гірше, ніж в основній підгрупі. Такі відмінності у клінічній динаміці підтверджують ефективність призначення вегетокоригуючих препаратів хворим на генералізований пародонтит із підвищеною реактивністю симпатичного відділку ВНС. У хворих на генералізований пародонтит із парасимпатичним тонусом та нормальною реактивністю ВНС, як у контрольній, так і в основній підгрупах, на 9-у добу спостережень зникнення ознак запалення визначали, відповідно, в 90% та 84,6% випадків. У контрольній підгрупі у хворих на генералізований пародонтит на тлі нормального тонусу та парасимпатичної реактивності ВНС клінічна динаміка відрізнялася від такої у вищенаведених групах. Зникнення ознак запалення спостерігали лише у 4 (40%) пацієнтів. Слід зазначити, що в основній підгрупі цієї групи, де проводилася вегетокорекція із застосуванням холінолітика амізилу динаміка була значно кращою. Так, на 9-у добу після кюретажу пародонтальних кишень ясна у всіх пацієнтів відповідали поняттю “клінічно здорові”. Це обгрунтовує доцільність використання препаратів, які пригнічують активність парасимпатичного відділку ВНС, у комплексному лікуванні при генералізованому пародонтиті у хворих із підвищеною парасимпатичною реактивністю організму. Наведену картину безпосередніх клінічних спостережень підтверджують результати вивчення параклінічних показників. Про ефективність методу диференційної вегетокорекції свідчать дані віддалених (2 роки) клінічних спостережень. Зареєстрована стабілізація процесу в пародонті у 82% пацієнтів із нормальним тонусом та нормальною вегетативною реактивністю. Подібний відсоток стійкої ремісії генералізованого пародонтиту спостерігався також в основних та контрольних підгрупах у пацієнтів із симпатичним тонусом та нормальною реактивністю та парасимпатичним тонусом і нормальною реактивністю ВНС. Аналогічна клінічна динаміка реєструвалася в основних підгрупах у пацієнтів із нормальним тонусом та симпатичною реактивністю і нормальним тонусом та парасимпатичною реактивністю ВНС (відповідно, 78,6% та 80% випадків стійкої ремісії). Ці показники були більшими за такі у відповідному контролі. Слід зазначити, що відсоток ремісії у наведених підгрупах співрозмірний такому в групах з нормальною реактивністю ВНС. У контрольних підгрупах пацієнтів із симпато- та парасимпатореактивністю, де не призначалися препарати, що впливають на стан вегетативної нервової системи, визначали, відповідно, 33,3% та 30% випадків рецидування процесу в пародонті через 2 роки.

Таким чином, проведені експериментальні дослідження дозволили встановити роль стану ВНС як складової реактивності організму в перебігу експериментального пародонтиту і загоєнні рани після кюретажу пародонтальних кишень і на їх основі обгрунтувати підходи до оптимізації відновних процесів шляхом диференційної вегетокорекції. Результати клінічних досліджень підтвердили доцільність диференційної вегетокорекції в комплексному лікуванні хворих. Апробація запропонованого методу показала, що у хворих на генералізований пародонтит із симпато- і парасимпатореактивністю відповідна вегетокорекція наближає показники ВНС до таких при нормореактивності, що забезпечує нормальні терміни перебігу фаз ранового процесу після кюретажу пародонтальних кишень, веде до підвищення проценту стабілізації процесу у віддалені терміни спостереження. Це дозволяє рекомендувати метод диференційної вегетокорекції для широкого використання в комплексному лікуванні хворих на генералізований пародонтит.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене узагальнення виконаних експериментальних та клінічних досліджень і запропоноване нове вирішення наукової задачі, що виявляється в удосконаленні лікування хворих на генералізований пародонтит шляхом диференційної вегетокорекціїї з урахуванням функціонального стану ВНС та особливостей перебігу запально-деструктивного процесу в пародонті.

1. При експериментальному пародонтиті на тлі нормореактивності характерна збалансованість діяльності вегетативної нервової системи, на тлі гіперреактивності – активізація симпатичного відділку вегетативної нервової системи, при гіпореактивності – парасимпатичного відділку вегетативної нервової системи.

2. На першу добу після кюретажу пародонтальних кишень у тварин із нормореактивністю відбувається помірна активація симпатичного відділку вегетативної нервової системи, на тлі гіперреактивності визначається значна активація симпатичного відділку з одночасним пригніченням парасимпатичного відділку, тоді як при гіпореактивності спостерігається протилежна картина.

3. У тварин з експериментальним пародонтитом та нормальним тонусом і нормальною реактивністю вегетативної нервової системи характерні пародонтальні кишені глибиною до 2,74±0,15 мм, деструкція кісткової тканини міжальвеолярних перегородок до 3,27±0,24 мм, рухомість зубів 1,79±0,06, тоді як у тварин із симпатичним тонусом та симпатичною реактивністю, а також у тварин із парасимпатичним тонусом та парасимпатичною реактивністю глибина пародонтальних кишень досягає, відповідно, 5,61±0,41 мм та 5,52±0,36 мм, деструкція міжальвеолярних перегородок - 5,64±0,31 мм та 5,57±0,27 мм і рухомість зубів, відповідно, 2,75±0,13 та 2,67±0,15.

4. При експериментальному пародонтиті на тлі вираженої активності симпатичного відділку ВНС ефективним є призначення неселективного адреноблокатора – пропранололу гідрохлориду, що пригнічує активність симпатичного відділку ВНС, на тлі переважання парасимпатичного відділку – холінолітика амізилу, що пригнічує активність парасимпатичного відділку ВНС.

5. За динамікою показників вегетативної нервової системи хворих на генералізований пародонтит на першу добу після кюретажу пародонтальних кишень можна розподілити на п'ять груп: із нормальним тонусом та нормальною реактивністю вегетативної нервової системи, з симпатичним тонусом та нормальною реактивністю вегетативної нервової системи, з нормальним тонусом та симпатичною реактивністю вегетативної нервової системи, з парасимпатичним тонусом та нормальною реактивністю вегетативної нервової системи, з нормальним тонусом та парасимпатичною реактивністю вегетативної нервової системи.

6. Установлено, що у хворих на генералізований пародонтит за однакового ступеня тяжкості захворювання спостерігається різний характер запалення в пародонті залежно від показників вегетативної реактивності. У хворих із нормальним тонусом та нормальною реактивністю ВНС, симпатичним тонусом та нормальною реактивністю, парасимпатичним тонусом та нормальною реактивністю відмічається помірно виражена гіперемія ясенних сосочків, наявність незначної кількості серозного ексудату, ураження до трьох секстантів, рідкі рецидиви. У хворих із нормальним тонусом та симпатичною реактивністю – більш поширена застійна гіперемія ясен, їхня більш виражена пастозність, більш значна ексудація з пародонтальних кишень, ріст грануляцій, ураження понад трьох секстантів, часті рецидиви. У хворих із нормальним тонусом та парасимпатичною реактивністю організму – атрофічні запальні зміни ясенного краю, незначні серозно-гнійні виділення з пародонтальних кишень, вибухання грануляцій, ураження понад трьох секстантів, часті рецидиви.

7. Диференційна корекція стану вегетативної нервової системи хворих на генералізований пародонтит із симпатичною реактивністю ВНС препаратами, які знижують активність симпатичного відділку ВНС, та у хворих із парасимпатичною реактивністю ВНС препаратами, що знижують активність парасимпатичного відділку ВНС, дозволяє пришвидшити процеси загоєння рани після кюретажу пародонтальних кишень на 3-4 доби та стабілізувати їх протягом 2-річного періоду у 78,6% та 80% спостережень. Пацієнти з нормальною реактивністю вегетативної нервової системи корекції стану вегетативної нервової системи не потребують.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Доцільним є розподіл хворих на пародонтит на групи залежно від стану вегетативної нервової системи за показниками вегетативного тонусу та вегетативної реактивності організму на першу добу після кюретажу пародонтальних кишень.

2. Клінічними критеріями розподілу хворих по групах залежно від стану ВНС є інтенсивність запалення за ступенем гіперемії ясенних сосочків, величиною та кількістю ексудату пародонтальних кишень, рівнем індексу ПМА, значеннями проби Кулаженка та Шиллера - Писарева, кількість уражених сегментів та частота рецидивів.

3. Хворі з нормальною вегетативною реактивністю (ІНн/ІНс – 1-4) на першу добу після кюретажу пародонтальних кишень, помірно вираженою гіперемією ясенних сосочків, наявністю незначної кількості серозного ексудату, ураженням до трьох секстантів, рідкими рецидивами додаткового загального лікування, спрямованого на корекцію стану вегетативної нервової системи, не потребують.

4. Хворим із симпатичною вегетативною реактивністю (ІНн/ІНс>4) на першу добу після кюретажу пародонтальних кишень, активним характером запального процесу, що супроводжується більш поширеною застійною гіперемією ясен, їхньою більш вираженою пастозністю, більш значною ексудацією з пародонтальних кишень, ростом грануляцій, ураженням понад трьох секстантів, частими рецидивами в план комплексного лікування доцільно включати препарати, що знижують активність симпатичного відділку вегетативної нервової системи, а саме пропранололу гідрохлорид по 0,02 г 3 рази за добу протягом усього курсу лікування.

5. Пацієнтам із парасимпатичною реактивністю ВНС (ІНн/ІНс<1) на першу добу після кюретажу пародонтальних кишень, млявим запаленням, атрофічними явищами ясенного краю, незначними серозно-гнійними виділеннями з пародонтальних кишень, вибуханням грануляцій, ураженням понад трьох секстантів, частими рецидивами, рекомендується застосування препаратів, що знижують активність парасимпатичного відділку ВНС - амізил по 0, 001г 2 рази за добу протягом усього періоду лікування.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Черніна О. В. Динаміка показників вегетативної нервової системи при експериментальному пародонтиті на тлі різної реактивності організму // Вісник стоматології.–2001.–№1.–С. 9-12.

2. Черніна О. В. Вегетативні тонус та забезпеченість при генералізованому пародонтиті // Вісник стоматології.– 2001.- №2.–С.23-25.

3. Чернина О. В., Ярова С. П. Роль вегетативной нервной системы в развитии патологических процессов полости рта // Современная стоматология.–2001.–№2 (14).–С. 18-21.

Особистий внесок полягає у виконанні інформаціонного пошуку та аналізі наукової літератури з проблеми.

4. Ярова С. П., Черніна О. В. Віддалені результати вегетокорекції в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту // Вісник проблем біології і медицини.–2001.–Вип.2.–С.92-96.

Особистий внесок полягає в клінічному обстеженні, лікуванні хворих, аналізі та узагальненні результатів досліджень.

5. Ярова С. П., Черніна О. В. Особливості перебігу експериментального пародонтиту на тлі різних станів вегетативної нервової системи // Вестник гигиены и эпидемиологии.–2000.–Т. 4, №1.(Приложение)–С. 158-161.

Автор проводив експеримент та приймав участь у обробці матеріалу, приймав активну участь в аналізі та узагальненні результатів досліджень.

6. Ярова С. П., Черніна О. В. Клінічні особливості перебігу генералізованого пародонтиту в залежності від динаміки показників вегетативної нервової системи // Прилож. к журн. “Архив клинической и экспериментальной медицины”.–2000.–Т.9, Вып.1.–С. 30-32.

Особистий внесок полягає в клінічному обстеженні, лікуванні хворих, аналізі та узагальненні результатів досліджень.

7. Ярова С. П., Осипенкова Т. С., Чернина О. В. Оптимизация фаз раневого процесса у больных с гипоэргическим вариантом генерализованного пародонтита // Вісник стоматології.–2000.–№5 (29).–С. 63-64.

Особистий внесок полягає в клінічному обстеженні, лікуванні хворих, аналізі та узагальненні результатів досліджень.

8. Ярова С. П., Чернина О. В., Осипенкова Т. С. Сучасні аспекти патогенетичної терапії генералізованого пародонтиту // Вісник стоматології.–2000.–№5 (29).–С. 129-130.

Особистий внесок полягає у виконанні інформаціонного пошуку та аналізі наукової літератури з проблеми.

9. Трофимец Е. К., Агафонова Г. Ю., Чернина О. В., Осипенкова Т. С., Бессмертный А. А. Оптимизация восстановительного лечения пародонтита // Вісник стоматології.–2000.–№5 (29).–С. 60-61.

Особистий внесок полягає в клінічному обстеженні хворих.

10. Ярова С. П., Черніна О. В., Трофімець К. К., Агафонова Г. Ю. Вплив вегетокоректорів на динаміку параклінічних показників при експериментальному пародонтиті // Вопросы реконструктивной стоматологии.– Донецк: ООО “Лебедь”, 2000 –Вып. 2.–С. 122-126.

Автор проводив експеримент та приймав участь у обробці матеріалу, приймав активну участь в аналізі та узагальненні результатів досліджень.

Патенти:

1. Деклараційний патент 37752 Україна, МКИ А61N5/10. Спосіб лікування генералізованого пародонтиту: Деклараційний патент 37752 Україна, МКИ А61N5/10. Спосіб лікування генералізованого пародонтиту/ Ярова С. П., Черніна О. В.– №2000042070; Заявл.11.04.00; Опубл. 15.05.01.–Бюл.№4.

Особистий внесок полягає в обгрунтуванні запропонованого способу генералізованого пародонтиту.

АНОТАЦІЯ

Черніна О. В. Диференційна вегетокорекція в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22. – стоматологія.– Українська медична стоматологічна академія, Полтава, 2002.

Матеріали дисертації свідчать про те, що динаміка показників вегетативної нервової системи при експериментальному пародонтиті залежить від стану реактивності організму. Стан вегетативної нервової системи визначає особливості клінічного перебігу експериментального пародонтиту. Диференційна вегетокорекція при експериментальному пародонтиті дозволила оптимізувати фази та терміни процесів репарації рани після кюретажу пародонтальних кишень. У клініці доцільно проводити диференціацію хворих по групах залежно від стану вегетативного тонусу та вегетативної реактивності, а також клінічних особливостей перебігу запалення. Запропонований метод вегетокорекції дозволяє досягнути стійкої клініко-рентгенологічної ремісії при генералізованому