ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

Чехов Сергій Анатолійович

УДК 638.1 : 339.13

Формування та функціонування ринку продукції бджільництва в Україні

Спеціальність 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік УААН,

Шпичак Олександр Михайлович,

академік-секретар відділення аграрної

економіки і земельних відносин

Української академії аграрних наук

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Панасюк Броніслав Якович,

Київський національний економічний університет,

професор кафедри макроекономіки та державного

управління

кандидат економічних наук, доцент

Приймак Григорій Михайлович,

Інститут аграрної економіки УААН,

старший науковий співробітник

Провідна установа: Інститут економіки

Національної академії наук України, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться “24” вересня 2002 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, конференц-зал, 3 поверх.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН (03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, кім. № 211).

Автореферат розісланий “ 22 ” серпня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Пулім В.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема вивчення розвитку галузі бджільництва та формування ринку його продукції нині набуває вагомого значення. Насамперед, відсутній науково обгрунтований механізм формування та функціонування ринку продукції бджільництва. Не досліджені питання розвитку ринкових відносин між виробниками, переробниками та реалізаторами продукції бджільництва. Далеко недостатньо інформації щодо економічної ефективності виробництва продукції бджільництва. Така ситуація зумовлює необхідність проведення досліджень щодо підвищення ефективності їх взаємодії в напрямі формування ринку продукції бджільництва з метою збільшення продуктивності праці в бджільницькій галузі та більш повним задоволенням потреб в її продукції.

На сучасному етапі розвитку ринкових відносин виникла необхідність в дослідженні стану, потенціалу та перспектив розвитку бджільницької галузі, ринкових механізмів, що впливають на кон’юнктуру ринку продукції бджільництва, конкурентоспроможності вітчизняної продукції та можливості виходу її на зовнішній ринок.

Основною продукцією, що виробляють медоносні бджоли – є мед і віск. Від них також одержують нічим не замінні за лікувальними і дієтичними властивостями прополіс, пилок, пергу, маточне молочко, бджолину отруту.

В Україні є всі умови для розвитку бджільницької галузі. Великі площі медоносних угідь, сприятливі кліматичні умови, тисячолітній досвід утримання бджіл, потужний порідний потенціал свідчать про можливість високопродуктивного функціонування галузі.

Неоціненну допомогу у збільшенні виробництва продуктів харчування може надати саме бджільництво (мед, пилок, маточне молочко тощо). Крім того бджоли є основним запилювальним цехом рослинництва. При перехресному запиленні значно збільшується урожайність ентомофільних сільськогосподарських культур, поліпшується якість насіння та плодів, підвищується вміст білка, вуглеводів та вітамінів. На жаль, цей резерв кількісно не досить визначений.

Всі перелічені вище причини обумовили вибір теми, її актуальність та структурну побудову дисертаційної роботи .

Стан вивчення проблеми. У спеціальній літературі з питань бджільництва приділяється недостатньо уваги питанням формування і функціонування ринку продукції бджільництва, що потребує комплексного підходу до даної проблеми. Вагомий внесок у розвиток бджільництва і розробку технології розведення та утримування бджіл внесли в різні періоди Г.А. Аветисян, Н.О. Бабич, А.А. Бойко, А.М. Бутлеров, М.М. Вітвицький, Н.М. Кулагін, В.А. Нестерводський, А.С. Нуждін, П.І. Прокопович, П.С. Щербина та інші. Значний вклад в розробку питань формування ринку сільськогосподарської продукції, підвищення економічної ефективності її виробництва, ціноутворення в агропромисловому комплексі внесли такі відомі вітчизняні вчені, як П.Г. Борщевський, П.І. Гайдуцький, М.Я. Дем'яненко, В.Н. Зимовець, І.І. Лукінов, Б.Я. Панасюк, Б.Й. Пасхавер, Г.М. Приймак, П.Т. Саблук, О.М. Оніщенко, О.М. Шпичак, Л.М. Худолій та інші вчені. В дисертаційній роботі нами адаптовані наукові дослідження вказаних авторів щодо принципів формування ринку продукції бджільництва та економічної ефективності її виробництва.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження, проведенне автором, безпосередньо повязане з тематикою наукової роботи, що проводиться у відділенні ціноутворення та конюнктури ринку Інституту аграрної економіки УААН за програмою “Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови” та темою “Розробити методологію ціноутворення та інфраструктури ринку продукції АПК в перехідний період до ринкової економіки” (номер держреєстрації 0196U016297).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є удосконалення основ формування ринкового середовища і ринкових відносин та обґрунтування конкретних наукових і практичних рекомендацій і пропозицій стосовно розвитку ринку продукції бджільництва. Реалізація поставленої мети дисертаційної роботи зумовила вирішення таких основних завдань:

- дослідження теоретичної сутності і виявлення особливостей формування та функціонування ринку продукції бджільництва в умовах формування ринкових відносин;

- оцінка кон'юнктури ринку продукції бджільництва в Україні на сучасному етапі;

- визначення витрат та економічної ефективності виробництва продуктів бджільництва та шляхів її підвищення в господарствах різних форм власності;

- вивчення цінової ситуації, яка склалася на ринку продукції бджільництва та обґрунтування по її удосконаленню;

- вивчення заміняємості продукції бджільництва альтернативними видами продукції (цукром, парафіном тощо);

- обґрунтування розвитку бджільницької галузі в Україні і опрацювання основних напрямів конкурентоспроможної участі українських виробників продукції бджільництва на вітчизняному і світовому ринках;

- проведення маркетингових досліджень.

Предметом дослідження даної теми дисертаційної роботи є теоретичні, методологічні і прикладні аспекти економічних відносин у процесі формування і функціонування ринку продукції бджільництва в умовах трансформації до ринкових відносин.

Об'єктом дослідження є бджільницькі господарства різних форм власності – сільськогосподарські підприємства, особисті підсобні господарства та селянські (фермерські) господарства України, існуючі канали реалізації продукції бджільництва (мед, віск, пилок, прополіс, маточне молочко, бджолина отрута, бджолопакети), з урахуванням попиту та пропозиції на неї. Інформаційною базою дослідження були офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Інституту бджільництва УААН, Державного департаменту ветеринарної медицини України, обласних бджолоконтор та бджолообєднань, анкетування на основі розроблених автором анкет, результати наукових досліджень, особисті спостереження дисертанта, літературні джерела тощо.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною та методологічною базою дослідження стали теоретичні розробки вітчизняних і зарубіжних вчених з питань формування ринку сільськогосподарської продукції, економічної ефективності її виробництва, законодавчі і нормативні документи з питань розвитку агропромислового комплексу в умовах переходу до ринкових відносин.

Методика досліджень поєднує систему статистико-економічних методів та теоретичні аспекти розвитку бджільницької галузі з проблемами формування ринку її продукції. В дисертаційній роботі використані монографічний, графічний, статистико-економічний, розрахунково-конструктивний, соціологічний методи, анкетування, системний та порівняльний аналіз та деякі інші.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає в уточненні методики визначення економічної ефективності виробництва продукції бджільництва в умовах формування ринкових відносин та кількісного визначення самого рівня ефективності. У процесі дослідження одержано наступні результати, які мають наукову новизну і розкривають основний зміст дисертаційної роботи:

- вивчено історико-економічні аспекти розвитку бджільництва в Україні;

- здійснено поглиблений аналіз сучасного стану бджільницької галузі та визначено тенденції її розвитку в період переходу до ринкової економіки;

- узагальнено економічні показники, які характеризують ефективність виробництва продукції бджільництва;

- уточнені особливості ціноутворення на продукцію бджільництва в умовах формування ринкових відносин;

- уточнено методику визначення собівартості продукції бджільництва в особистих підсобних господарствах населення та вперше визначено рівень економічної ефективності виробництва цієї продукції;

- досліджено проблему заміни продукції бджільництва альтернативними видами продукції;

- визначено стратегію розвитку бджільницької галузі в умовах переходу до ринкової економіки;

- розроблено пропозиції щодо ринкової інфраструктури і системи маркетингу продукції бджільництва;

- вперше розраховано річну потребу споживання меду для різних вікових груп населення по областях України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дають можливість визначитись при прийнятті рішень щодо становлення ринкових відносин і формування ринкової інфраструктури, покращення економічних умов господарювання в галузі бджільництва.

При дослідженні теми дисертаційної роботи підготовлені та опубліковані фахові статті, доповіді-аналізи, пропозиції з питань формування та функціонування ринку продукції бджільництва. Результати дослідження використовуються Інститутом бджільництва ім. П.І. Прокоповича УААН, а також в навчальному процесі вищих навчальних закладів.

Особистий внесок здобувача. Вперше проведено комплексне дослідження важливої проблеми формування і функціонування ринку продукції бджільництва та економічної ефективності її виробництва в Україні в умовах переходу до ринкової економіки. Здійснено нові науково обґрунтовані розробки в галузі економіки та маркетингу продукції бджільництва.

Отримані автором наукові результати, викладені в дисертаційній роботі, пропозиції і рекомендації є його особистими розробками.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження відображені у щорічних звітах аспірантів Інституту аграрної економіки УААН (м. Київ), двічі на міжнародних науково-практичних конференціях “Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу” (м. Харків, 2000 – 2001 рр.), міжнародній науково-практичній конференції “Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК” (ІАЕ УААН, м. Київ, 2001 р.).

Публікація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи викладені в 10 роботах, підготовлених самостійно, загальним обсягом 2,3 друкованих аркушів, у тому числі 4 – у фахових наукових виданнях.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел і додатків. Робота викладена на 156 сторінках комп’ютерного тексту, має 44 таблиці та 13 рисунків. Список використаних джерел включає 178 найменувань і розміщується на 16 сторінках. Додатки займають 9 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі – “Основи формування і функціонування ринку сільськогосподарської продукції” – досліджені теоретичні основи формування аграрного ринку, розглянуто історико-економічні аспекти розвитку бджільницького підкомплексу України.

Ринок розглядається як система товарно-грошових відносин, на яку діють закони попиту та пропозиції. Під впливом змін у попиті та пропозиції на ринку відбуваються коливання ринкових цін навколо стану рівноваги, що дозволяє визначити основні функції ринку: розподіл головних факторів виробництва, стимулювання науково-технічного прогресу та диференціація доходів ринкових суб'єктів.

Для повноцінного функціонування товарного ринку має діяти ринковий механізм. З метою забезпечення дії ринкового механізму повинна бути створена і відповідна ринкова інфраструктура. До неї відносяться підприємства, організації, компанії, фірми усіх видів власності, що створюють умови для ефективного просування товару від товаровиробника до безпосереднього споживача.

В основі формування та функціонування ринку сільськогосподарської продукції лежать закони попиту та пропозиції, закон вартості, граничної корисності, рівень купівельної спроможності населення тощо. Ринок продукції бджільництва є складовою частиною загального ринку продовольства та сировини і також підпорядкований цим законам. Він виражає економічні відносини, що складаються, з одного боку, між виробниками цієї продукції, а з іншого - організаціями торгівлі, громадського харчування, і безпосередніми споживачами, підприємствами кондитерської та іншої промисловості тощо.

На обсяг товарної маси, що представлена виробниками на ринку продукції бджільництва, в першу чергу впливає попит на цю продукцію, який залежить насамперед від купівельної спроможності населення. В даний час постачальниками продукції бджільництва на ринок є: сільськогосподарські підприємства різної форми власності, особисті підсобні господарства населення і селянські (фермерські) господарства.

У процесі дослідження встановлено, що основними факторами розвитку галузі є попит на продукцію бджільництва, а також ступінь концентрації; впровадження прогресивних технологій і новітніх досягнень науки; рівень розвитку переробної індустрії й удосконалення ціноутворення та системи виробничо-економічних зв'язків при виробництві, збуті і розвитку системи маркетингу.

Бджільництво – одне із найдавніших занять людини. В Україні воно зародилось більш ніж 2,5 тис. років тому. Найбільшого розвитку українське бджільництво одержало в період бортництва. У цей час бджільництво було одним з головних національних промислів, що не потребувало капіталовкладень і не вимагало великих затрат живої праці, а приносило добрий дохід, завдяки багатству природи медоносами і широким попитом на продукти бджільництва. В той час ще не було винайдено технологію виробництва альтернативних замінників продукції бджільництва, таких як цукор, парафін тощо. Мед і віск були одними із основних джерел багатства, їх широко експортували, ними бралася данина, сплачувалися податки, обдаровували іноземних монархів і послів. Крім експорту продукції бджільництва, наші предки багато споживали і використовували її самі.

Справжню революцію в розвитку бджільництва здійснив у 1814 році українській пасічник П.І. Прокопович, який винайшов рамковий вулик і розробив струнку систему бджільництва. Це обумовило переведення бджільництва від екстенсивної системи до інтенсивної, а також забезпечило зниження затрат праці та підвищення продуктивності бджолосімей. У 1828 році він відкрив школу бджільництва, в якій навчалися фахівці бджільництва і були закладені основи бджільництва як галузі сільського господарства. Величезний внесок у розвиток бджільництва та розробку технології розведення і утримування бджіл внесли: академік О.М. Бутлеров, професор Н.М. Кулагін, Г.А. Кожевников, Г.А. Аветисян.

Благодійна політика в області бджільництва здійснювалась і в період радянських часів. На початок 1941 р. в Україні чисельність бджолиних сімей перевищувала 1503 тис. Під час Великої Вітчизняної війни було знищено більше 90 % пасік. В подальшому спостерігалося поступове нарощування потенціалу і на початку 1990 року в Україні чисельність бджолиних сімей досягла 3,5 млн. Бджільництвом займались 10,3 тис. радгоспів і колгоспів, або 92 % від їх загальної кількості. На цей час існувала розвинена мережа заготівельних організацій. Крім виробництва меду, пасічники, щоб підвищити рентабельність пасік, активно займаються виробництвом воску, прополісу, пилку, маточного молочка, бджолиної отрути тощо. За статистичними даними за 1986 – 1990 рр. середньорічне виробництво становило: воску – 1141 т, мерви пасічної – 605 кг, квіткового пилку – 40 кг, маточного молочка - 52 кг, прополісу – 1443 кг, бджолиної отрути – 640 г, бджоломаток – 692 тис. шт. і 72 тис. бджолопакетів.

У другому розділі дисертаційної роботи – “Стан ринку продукції бджільництва” – на основі використання теоретичних положень досліджено і розглянуто на макро- та мікрорівнях сучасний стан бджільницької галузі та ринку продукції бджільництва, визначено причини їх зміни по виробництву, переробці та реалізації цієї продукції, а також виявлено фактори, що на них впливають.

Продукція бджільництва займає невелику питому масу в загальному обсязі вартості сільськогосподарської продукції. В Україні в 2000 р. вартість сільськогосподарської продукції становила у порівнянних цінах 1996 р. 25,8 млрд. грн., в тому числі продукції тваринництва - 13,7 млрд. грн. Продукція бджільництва становить 0,14 % загального обсягу виробництва продукції сільського господарства і 0,26 % загального обсягу виробництва продукції тваринництва. Це, звичайно, невелика частка, проте бджільництво має значні резерви для збільшення випуску продукції. Крім того, тут не враховується приріст валової продукції від ентомофільних сільськогосподарських рослин, що запилюються бджолами.

Основною продукцією бджільництва, виробництво якої поширено в Україні, є мед і віск. В 2000 році в усіх категоріях господарств було вироблено 52,4 тис. т меду і 1,1 тис. т воску. Це свідчить про те, що бджільництво в нашій державі орієнтовано на виробництво меду. Головною причиною такої ситуації слід вважати відсутність попиту на віск, низькі ціни, появу альтернативи для споживачів воску, відсутність експорту.

Виробництвом продукції бджільництва займаються особисті підсобні господарства, сільськогосподарські підприємства, а також фермерські господарства. Аналіз обсягів виробництва продуктів бджільництва по категоріях господарств показав наявність різних тенденцій. З 1990 по 2000 рр. в особистих підсобних господарствах населення обсяги виробництва меду збільшилися від 40 до 48,9 тис. т, або на 22,1 %, а в сільськогосподарських підприємствах - скоротилися від 11,3 до 4 тис. т, або майже втричі.

Результатом різкого спаду обсягів виробництва меду в сільськогосподарських підприємствах стало скорочення їх чисельності. Так, у 1990 р. у них вироблялося 22,2 % всього виробленого меду, а в 2000 р. цей показник відповідно зменшився до 7,6 %, або втричі. За цей період часу питома маса особистих підсобних господарств населення у виробництві цієї продукції збільшилася відповідно з 77,8 до 92,4 %. Характерно, що така закономірність відбулася в усіх областях України.

Подібна ситуація склалася і з виробництвом воску. З 1990 по 2000 рр. частка особистих підсобних господарств в загальному обсязі виробництва воску збільшилась від 78,9 до 94,3 %, або в 1,2 раза. В сільськогосподарських підприємствах цей показник знизився в 3,7 раза - у 2000 р. 5,7 % від загальної кількості.

На пропозицію продукції бджільництва впливають, крім зазначеного вище попиту, два важливих фактори: кількість бджолиних сімей і рівень їхньої продуктивності. Перший відноситься до екстенсивного фактору збільшення обсягу виробництва, а другий – до інтенсивного.

З 1990 по 1995 рр. кількість бджолиних сімей збільшилась від 3131,5 до 3965,2 тис. сімей (на 833,7 тис.). З 1995 р. щорічно кількість бджолиних сімей стрімко скорочується, у середньому більше ніж на 180 тис. бджолосімей на рік. Протягом 1995 – 2000 рр. їхня кількість зменшилася на 22 % і становила 2856,5 тис. бджолосімей. Таке значне зниження чисельності бджолиних сімей несприятливо позначилося як на обсягах виробництва бджолиної продукції, так і продуктивності ентомофільних культур. Показники щільності чисельності сімей бджіл на 100 га сільськогосподарських угідь в Україні (2000 р.) становили 4,7 сімей бджіл, у той час як у 1990 р. їх налічувалося 5,2 сімей, або на 9,7 % більше. Максимальним за період 1990 – 2000 рр. цей показник був у 1994 р. - 7 бджолосімей на 100 га сільськогосподарських угідь. Для порівняння слід зазначити, що в країнах Європейського Союзу цей показник дорівнює 4, що вдвічі менше від норми.

Розподіл чисельності бджолосімей по категоріях господарств свідчить, що в 2000 р. в Україні 86,4 % їх загальній чисельності утримувалося в особистих підсобних господарствах населення. На початок поточного року у приватному секторі налічувалося близько 2,5 млн., або практично на кожен другий двір припадає 1 бджолина сім’я.

За період 1990 – 2000 рр. підвищилась продуктивність 1 бджолиної сім'ї з 16,2 до 18,4 кг або на 13,6 %. Найвища продуктивність була 1998 р. і становила 19,6 кг меду на 1 бджолину сім'ю.

Ми вважаємо, що на продуктивність бджолосімей найбільше впливає кормова (медоносна) база, а також прогресивні методи утримання бджіл. Продуктивність також формується під впливом взаємодії різноманітних сезонних явищ у біології і спадкових властивостей бджолиної сім'ї та впливу на неї умов зовнішнього середовища. Резерв продуктивності 1 бджолосім’ї в 1,5 і більше разів перевищує існуючий рівень.

На внутрішній ринок найбільші обсяги продукції бджільництва надходять в період з липня по жовтень, коли реалізується близько 70 % товарної продукції бджільництва. Реалізація відбувається за різноманітними каналами: продаж на ринках, населенню в рахунок оплати праці, заготівельним організаціям, бартерний обмін тощо (табл. 1).

Таблиця 1

Реалізація меду сільськогосподарськими підприємствами по каналах збуту, ц |

1992 р. | 1994 р. | 1996 р. | 1998 р. | 2000 р. | 2000 р. до 1992 р. в %

Продано - всього | 34030 | 21260 | 24640 | 24784 | 17217 | 50.6

у тому числі:

·

питома вага, % | 33.6 | 7.8 | 0.8 | 0,03 | 0,1 | Х

·

питома вага, % | 32.5 | 45.3 | 55.4 | 74,25 | 78,6 | Х

·

питома вага, % | 33.7 | 45.5 | 39.1 | 20,72 | 17,8 | Х

·

питома вага, % | 0.2 | 1.4 | 4.7 | 5,00 | 3,5 | Х

З даних табл. 1 видно, що з 1992 по 2000 рр. обсяги реалізації меду за всіма каналами зменшилися на 1.7 тис. т, або майже вдвічі. За цей період часу змінилася структура каналів реалізації меду. Так, з 1998 р. основна частка меду (більше 70 %) видається населенню в рахунок оплати праці та реалізовувалася через систему громадського харчування. Це є небажаним явищем, тому що проблеми збуту перекладаються на населення. За таких умов перед останніми виникає потреба самостійного пошуку каналів збуту, що досить складно за відсутністю навиків реалізації продукції бджільництва. До того ж на ринку з'являється велика кількість продавців, які продають свою продукцію за зниженими цінами.

На внутрішньому ринку така продукція бджільництва, як пилок, прополіс, маточне молочко, бджолина отрута, реалізується в дуже малих обсягах. Це пов’язано з відсутністю попиту на неї, а також особливостями технології виробництва такої продукції, труднощами зберігання, відсутністю гарантованих каналів збуту.

В Україні основними факторами, що негативно впливають на кон'юнктуру ринку продукції бджільництва, є:

-

-

-

-

-

Як зазначалося вище, в приватному секторі виробляється понад 90 % продукції бджільництва від її загальної кількості, а інформація щодо рівня витрат виробництва та визначення рівня рентабельності відсутня. Тому, з метою визначення виробничих витрат та прибутковості бджільництва у приватному секторі, нами вперше проведено анонімне анкетування бджолярів в особистих підсобних господарствах (по 11 областях). Всього досліджено 29 пасічницьких господарств, в яких нараховувалося 714 бджолиних сімей.

При визначенні виробничої собівартості в особистих підсобних господарствах користувались наступним групуванням витрат за статтями: оплата праці, корми, ветеринарне обслуговування, включаючи ветеринарні препарати, амортизація, транспортні та інші витрати (табл. 2).

Таблиця 2

Ефективність виробництва і реалізації меду в особистих підсобних господарствах населення, 2000 р. |

На 1 ц меду

Показники | З оплатою праці | Без оплати праці

грн. | в % до суми | грн. | в % до суми

Оплата праці | 18 | 3,1 | - | -

Корми | 508 | 88,6 | 508 | 91,5

Зоотехнічне обслуговування | 10 | 1,7 | 10 | 1,8

Транспортні витрати | 27 | 4,6 | 27 | 4,8

Амортизація | 8 | 1,4 | 8 | 1,4

Інші витрати | 3 | 0,6 | 3 | 0,5

Виробнича собівартість | 574 | 100 | 556 | 100

Витрати по реалізації | 109 | 109

у тому числі тара | 31 | 31

Повна собівартість | 683 | 665

Середня ціна реалізації | 800 | 800

Прибуток | 117 | 135

Рівень рентабельності, % | 17 | 20

В структурі виробничих витрат понад 88 % займають корми. Це зумовлено тим, що пасічники приватного сектору використовують для кормових запасів переважно мед. Опитуванням встановлено, що в середньому одна бджолина сім’я за зимовий період використовує 18 кг меду і 1,5 кг перги, що в межах норми. За цінами виробничої собівартості це складає 153 грн./сім’ю. Забезпечення бджіл в достатку якісними кормовими запасами цілком окуповує себе більшою якістю бджолиних сімей, їх вищою продуктивністю і додатковою кількістю отриманого меду.

Затрати живої праці в бджільництві невисокі і складають на 1 бджолину сім’ю за сезон 20 люд. -год. та на 1 ц меду 6 люд. -годин. Це пов’язано з тим, що в особистих підсобних господарствах не враховуються витрати на управління виробництвом. Трудові ресурси тут не є дефіцитом, у виробництві продукції задіяні також люди похилого віку, допомагають діти. В господарствах, які налічують 30 і більше бджолиних сімей продуктивність праці дуже висока. В той же час, де бджолині сім’ї утримують в малих кількостях (5 –10 шт.) для самозабезпечення – продуктивність праці і самих бджолосімей низька, догляд найчастіше некваліфікований.

Близько 5 % витрат приходиться на транспортні витрати, що в основному є наслідком високих цін на пальне та запасні частини до транспортних засобів, які необхідні бджолярам для кочівлі. Так, для того, щоб придбати 1 тонну бензину марки А-76 бджоляреві необхідно продати 200 кг меду.

На зооветеринарне обслуговування приходиться 1,7 % витрат. Дослідженнями встановлено, що в перспективі ці витрати зростуть в 1,5 – 2 рази, що обумовлено необхідністю поліпшувати зооветеринарне обслуговування, спрямоване на підвищення породності бджіл, ліквідацію карантинних захворювань.

Витрати по реалізації, враховуючи вартість тари, складають 109 грн./ц меду, при повній собівартості 683 грн./ц і середній реалізаційній ціні 800 грн./ц, що забезпечує на кожну витрачену гривню 0,17 грн. прибутку. Для порівняння, рівень рентабельності виробництва цукру – основного замінника меду, в 2000 р. дорівнював 5 %.

За даними опитування нами вперше розраховано собівартість виробництва та рівень рентабельності в особистих підсобних господарствах населення такої продукції бджільництва, як віск, прополіс, пилок, бджолині матки (табл. 3).

Таблиця 3

Економічна ефективність виробництва продукції бджільництва в особистих підсобних господарствах населення, 2000 р.

Продукція бджільництва | Одиниці вимірю-вання | Виробнича собівартість, грн. | Прибуток, грн. | Рівень

рентабельності, %

Віск | кг | 17.0 | 8.0 | 47.0

Прополіс | кг | 54.4 | 35.6 | 65.4

Пилок | кг | 44.2 | 5.8 | 13.1

Бджолина матка (плідна) | шт. | 13.6 | 1.4 | 10.3

На внутрішньому ринку за період 1996 – 2000 рр. спостерігається тенденція підвищення цін (вдвічі) на продукцію бджільництва по всіх каналах реалізації (табл. 4). Зростання цін на мед по всіх каналах збуту пов'язане зі зменшенням пропозиції меду, а також з інфляційними процесами та загальним подорожчанням продуктів харчування в Україні. Хоча темпи зростання цін на цукор, як основного замінника меду, більші, ніж на мед. Співвідношення цін цукор - мед в 1998 р. становили 1 : 4,1, в 1999 р. – 1 : 4,3, в 2000 р. – 1:4.4.

Високі ціни і низька купівельна спроможність населення привели до труднощів в реалізації меду. Товаровиробники змушені шукати альтернативні рішення збуту своєї продукції, а іноді йти на зниження цін і як наслідок – до скорочення виробництва. Проблемою залишається висока вартість транспортування продукції бджільництва. Це обумовлено тим, що продукція в більшості не затребувана в районах її найбільш сприятливого виробництва і потребує перевезення до ринків збуту.

Таблиця 4

Ціни реалізації меду за каналами реалізації, грн./ц |

1996 р. | 1997 р. | 1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | 2000 р. до 1996р., в %

Середня ціна реалізації | 285.4 | 312.1 | 361,1 | 455,9 | 588,9 | 206.3

у тому числі:

·

·

·

·

Цінова ситуація на ринках змінюється під впливом попиту і пропозиції. Так, у період збору меду та іншої продукції бджільництва збільшується їх пропозиція на ринку, в результаті чого ціни на неї знижуються. У міру її реалізації запаси зменшуються, і ціни починають підвищуватися. Найвищого рівня вони досягають наприкінці весни–початку літа. У цей період на ринок надходить свіжий, щойно відкачаний мед (травневий, акацієвий), що користується попитом у покупців. Збільшення попиту на продукцію бджільництва породжує ріст цін, що має свою межу на рівні купівельної спроможності населення, а це негативно позначається на забезпеченні населення корисними для здоров'я продуктами харчування. Споживання меду на душу населення в Україні з 1990 р. (становило на 1 людину 0,686 кг/рік) скоротилося на 28,4 % в 1998 р. (0,491 кг/рік), на 41,3 % в 1999 р. (0,403 кг/рік) та 49,6 % в 2000 р. (0,346 кг/рік). Споживання цукру (альтернативи меду) скоротилося з 1990 р. (споживалося 50 кг/рік на 1 людину) на 37 % в 1998 р. (31,5 кг/рік), на 34,8 % в 1999 р (32,6 кг/рік), на 27 % в 2000 р. (36,5 кг/рік).

У третьому розділі “Перспективи розвитку ринку продукції бджільництва” – визначено напрями та розроблено комплекс заходів по збільшенню обсягів виробництва продукції, запропоновано методику визначення її собівартості, обґрунтовано основні напрями організації ефективної реалізації продукції бджільництва.

На перспективу розвитку ринку продукції бджільництва важливу роль відіграє купівельна спроможність населення. Із збільшенням її зросте попит на цю продукцію, і як наслідок, збільшиться виробництво.

Нами проведено розрахунки щодо визначення річної потреби споживання населенням меду, як основного продукту бджільництва, по областях України та здійснено порівняння потреб з пропозицією (табл. 5).

Для визначення річної потреби споживання меду для різних вікових груп населення були використані рекомендації Українського науково-дослідного інституту харчування щодо мінімальних норм споживання меду. Для населення, вік яких молодший за працездатний така норма на рівні – 1,3, працездатного – 2,3, старшого за працездатний вік – 1,8 кг/рік.

Аналіз табл. 5 свідчить, що лише в Запорізькій, Кіровоградській, Миколаївській та Сумській областях об’єми виробництва меду перевищують прогнозовану нами річну потребу на 25 – 45 %. В цілому по Україні пропозиція меду задовольняє потребу лише на 53 %. За нашими підрахунками, для досягнення об’ємів виробництва меду на рівні 98,4 тис. т в рік необхідно підвищити продуктивність до 25,6 кг/сім’ю (на 39 % до існуючого рівня продуктивності) та збільшити кількість бджолиних сімей до 3842 тисячі (на 34 %), що цілком можливо.

Таблиця 5

Розрахунок річної потреби споживання меду для різних вікових груп населення по областях України

Області | Річна потреба меду, т | Існуючий рівень вироб-ництва меду, %

Вік населення | Всього

молодший за працездат-ний | працездат-ний | старший за працездат-ний

По Україні | 12490.3 | 65041.5 | 20824.7 | 98356.5 | 53.3

АР Крим | 610.0 | 3380.1 | 972.2 | 4962.2 | 37.1

Вінницька | 465.3 | 2199.3 | 880.9 | 3545.5 | 88.4

Волинська | 317.9 | 1336.1 | 414.9 | 2068.8 | 4.4

Дніпропетровська | 895.6 | 4933.5 | 1561.1 | 7390.2 | 54.0

Донецька | 1107.7 | 6580.8 | 2194.4 | 9882.9 | 76.8

Житомирська | 383.1 | 1767.3 | 651.2 | 2801.7 | 47.9

Закарпатська | 397.9 | 1717.6 | 403.9 | 2519.5 | 33.9

Запорізька | 482.2 | 2677.7 | 831.4 | 3991.3 | 131.6

Ів.-Франківська | 424.5 | 1871.5 | 551.3 | 2847.3 | 35.4

Київська | 1050.3 | 6198.3 | 1662.3 | 8910.8 | 9.8

Кіровоградська | 298.0 | 1463.5 | 525.1 | 2286.5 | 144.7

Луганська | 613.3 | 3500.6 | 1158.3 | 5272.2 | 56.5

Львівська | 741.9 | 3556.3 | 1042.9 | 5341.1 | 7.2

Миколаївська | 344.8 | 1728.0 | 504.0 | 2576.8 | 143.4

Одеська | 634.8 | 3356.2 | 980.1 | 4971.1 | 48.7

Полтавська | 404.0 | 2115.1 | 797.2 | 3316.3 | 43.9

Рівненська | 369.9 | 1514.8 | 430.9 | 2315.6 | 22.4

Сумська | 317.6 | 1700.4 | 628.0 | 2646.0 | 124.3

Тернопільська | 321.5 | 1437.3 | 504.9 | 2263.7 | 19.4

Харківська | 667.2 | 3992.6 | 1260.9 | 5920.6 | 36.4

Херсонська | 333.5 | 1631.6 | 463.5 | 2428.6 | 23.5

Хмельницька | 384.0 | 1812.4 | 668.9 | 2865.3 | 50.2

Черкаська | 362.8 | 1802.1 | 691.2 | 2856.1 | 71.7

Чернівецька | 268.3 | 1210.7 | 364.1 | 1843.2 | 40.2

Чернігівська | 294.5 | 1558.0 | 680.9 | 2533.4 | 39.5

Вищенаведені розрахунки допоможуть зорієнтуватися виробникам та переробникам продукції бджільництва в маркетинговій та ціновій політиці, спланувати на майбутнє стратегію розвитку підприємства.

Одним із важливих факторів збільшення порпозиції меду та іншої продукції бджільництва сила бджолиної сім'ї. Засоби інтенсифікації повинні спрямовуватися на утримання на пасіках тільки сильних сімей, які можуть продуктивно використовувати медозбір, виробляти найбільшу кількість продукції і забезпечувати ефективне запилення ентомофільних культур.

Впровадження досягнень науково-технічного прогресу як у бджільництві, так і в інших галузях сільського господарства неможливе без механізації трудомістких процесів і зміцнення матеріальної бази. Ця складна проблема повинна вирішуватися за рахунок забезпечення пасік новими вуликами, високоякісним інвентарем (паровими воскотопками ВТП та ВТ – 11, електромедогонками МР – 50А, М4/32РЕ та М4Р, віброножами ВН тощо), розбірними кочовими будками та ін.

Механізація справляє великий вплив на впровадження кочового бджільництва. Утримання бджолиних сімей в павільйонах і на причепах-платформах (ОДАЗ – 857Б) сприяє підвищенню мобільності пасік. Виключаються роботи з навантажування і розвантажування вуликів, бджіл можна рівномірно розподілити по запилюваному масиві.

Для забезпечення найбільшої продуктивності сімей протягом всього активного сезону бджоли повинні знаходитися не далі 500 м від масиву квітучих медоносів. Тільки в цьому випадку вони в стані цілком реалізувати свій біологічний потенціал. Основним завданням бджільництва тут є ефективне використання бджіл для запилення ентомофільних сільськогосподарських культур з метою підвищення їхньої врожайності і збільшення виробництва товарної продукції.

Впровадження плану порідного районування бджіл і досягнення селекції мають велике значення. Районовані бджоли підвищують продуктивність пасік на 15-20 кг, а такі елементарні форми селекційної роботи, як масовий відбір і просте двопорідне промислове схрещування, підвищують продуктивність сімей до 30 %.

Особливу увагу слід приділяти складанню гнізд на зиму. Треба підраховувати потребу корму, яка може задовольнити бджіл на весь період зимівлі. Кількість зимових кормових запасів значно впливає на продуктивність бджолиних сімей (табл. 6). На період зимівлі в бджолиних сім’ях слід залишати 20 – 25 кг якісних кормових запасів.

Таблиця 6

Вплив кількості зимових кормових запасів на продуктивність бджолиних сімей* |

Кількість кормових запасів кг/ 1 бджолину сім'ю

До 10 | 11-15 | 16-20 | 20-25 | Більше 25

Кількість пасік у групі | 4 | 6 | 5 | 3 | 2

Зібрано меду на 1 бджо-лину сім'ю | 8,2 | 9,9 | 18,6 | 20,4 | 19,9

*За даними анкетного обстеження дисертанта

Необхідно розробляти і впроваджувати у виробництво застосування штучних кормів для бджіл, що дасть змогу значною мірою підвищити ефективність галузі. В якості сировини для виробництва такого корму необхідно більш ширше використовувати відходи оліє–жирового виробництва (соєвий, кукурудзяний шрот). Альтернативним джерелом білкового корму для бджіл можуть бути молоко і продукти його переробки.

Велику увагу необхідно приділяти паспортизації пасік та їх ветеринарно-санітарному стану. Потрібно також жорстко контролювати торгівлю продуктами бджільництва, яка має реалізуватись тільки при пред'явленні ветеринарного свідоцтва. Продаж пакетів бджіл, маток, вивіз сімей на медозбір можливий лише з благополучних пасік, оскільки поширювання захворювань бджіл в інших господарствах відбувається саме з цих причин.

Більша частина продукції бджільництва виробляється в особистих підсобних господарствах населення, тому необхідно налагодити процес закупівлі та доведення її до споживача. Для пасічника, який має 10 і більше бджолосімей, проблема збуту не тільки існує, а й більше того - впливає на подальше виробництво меду, тобто не розвиває його.

В Україні проблема збуту меду пов'язана з такими причинами: основна маса населення України внаслідок низької платоспроможності не може купувати мед, навіть за порівняно низькими цінами; майже цілком відсутній експорт меду.

Можливості внутрішнього ринку не безмежні, а на шляху експорту бджолопродукції існують перешкоди, насамперед через екологічні проблеми, пов'язані з чорнобильською катастрофою. Однак збільшити обсяг збуту можливо за рахунок маркетингових заходів.

При реалізації продукції бджільництва виробники практично не використовують основні елементи ринкової інфраструктури, до яких відносяться оптові ринки, агроторгові доми тощо. Передусім, це пов'язано з відсутністю навичок реалізації продукції через ці канали, дефіцитом інформації про умови участі в торгах, наявністю дрібних партій пропонованої продукції бджільництва та інше.

Важливими каналами реалізації продукції бджільництва повинні бути санаторії, їдальні, кафе. Оптовою реалізацією повинні займатися в основному великі агропромислові об'єднання, кооперативи, оптові торгові центри, створені на кооперативній основі.

Одним із перспективних напрямів розвитку оптової та роздрібної торгівлі продукцією бджільництва є створення збутового підприємства на кооперативній основі. Таке підприємство повинно поєднати перш за все виробників, переробників та реалізаторів продукції бджільництва з метою створення певних умов по доведенню виробленої продукції до споживача. В ньому ціни на мед, віск, маточне молочко та іншу продукцію бджільництва, будуть нижчими від ринкових, тому що надходитиме вона безпосередньо від пасічників. Бджолярам, які реалізовуватимуть свою продукцію через кооперативи або спілки не