КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ДРИГА АНАТОЛІЙ БОРИСОВИЧ

УДК 336.226.3

НЕПРЯМІ ПОДАТКИ В СИСТЕМІ РЕГУЛЮВАННЯ СУСПІЛЬНОГО ДОБРОБУТУ

Спеціальність 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2002

Дисертація є рукописом.

Робота виконана в Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка на кафедрі фінансів,

грошового обігу та кредиту.

Науковий керівник: доктор економічних наук,

Лютий Ігор Олексійович, Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, професор кафедри фінансів, грошового

обігу та кредиту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

Заслужений діяч науки і техніки України

Федосов Віктор Михайлович,

Київський національний економічний університет, завідувач кафедри фінансів

кандидат економічних наук, доцент

Соколовська Алла Михайлівна,

Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів

України, завідувач відділення податкової політики та доходів

Провідна організація:Науково-дослідний економічний інститут

Міністерства економіки та європейської інтеграції України, м.Київ,

відділ проблем праці та політики доходів населення

Захист відбудеться “29” травня 2002 р. о 16 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.001.12 Київського національного

університету імені Тараса Шевченка за адресою:

03022, м.Київ-22, вул. Васильківська, 90а, ауд.704.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського

національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

03017, м.Київ-17, вул. Володимирська, 58, к.12.

Автореферат розісланий “25” квітня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.І.Жилінська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дисертаційного дослідження. Сучасна податкова політика України фактично розроблялась та реалізовувалась без достатнього наукового обгрунтування макро- і мікроекономічних наслідків її запровадження, а тим більше на основі постійних і хронічних змін різних податків та розміру їх ставок, без прогнозування впливу цього процесу на стан ділової активності у бізнесовому середовищі, рівень життя населення. Саме такі чинники не дозволили перетворити податкову систему України в ефективний інструмент економічної політики, а поставили її в один ряд серед причин загострення кризових явищ у соціально-економічній системі.

Посилення подальшого деструктивного впливу розбалансованої та нераціональної системи непрямого оподаткування в існуючому вигляді на характер розвитку соціальних процесів у країні зумовило необхідність здійснення даного комплексного дослідження, спрямованого на визначення шляхів активізації соціальної та регулюючої функції непрямих податків. Визначення та впровадження концептуально нових схем управління системою непрямого оподаткування з точки зору переорієнтації її на потреби регулювання суспільного добробуту, підвищення на цій основі сукупного платоспроможного попиту дозволить активізувати ділову активність. Такий підхід відповідає обраному курсу на розбудову соціально-орієнтованої ринкової економіки в Україні.

Дослідженість проблеми. Загальні питання непрямого оподаткування займають досить вагоме місце в дослідженнях вчених різних країн. Особливо такі дослідження актуалізувалися у другій половині двадцятого століття через інтенсифікацію процесу запровадження податку на додану вартість та соціальну орієнтацію ринкової економіки. Серед іноземних вчених, які досліджували багаточисельні аспекти оподаткування та непрямі податки, зокрема, найбільш відомі роботи С.Брю, А.Вагнера, Т.Гоббса, П.Леруа-Больє, Дж.Локка, К.Макконела, Дж.Ст.Мілля, Ф.Нітті, Д.Рікардо, А.Сміта, П.Семюельсона, Л.Штейна.

З числа економістів близького зарубіжжя слід відзначити таких, як В.М.Аньшин, О.В.Бризгаліна, Є.М.Бухвальд, В.А.Воронков, В.І.Гурєєв, А.М.Гур’єв, О.М.Єжова, І.М.Кулішер, М.В.Мілюков, І.Х.Озеров, В.М.Пушкарьова, І.Г.Русакова, А.В.Сигиневич, А.А.Соколов, М.І.Ткачук, Л.О.Ханкевич, Д.Г.Чернік, Т.Ф.Юткіна, І.І.Янжул.

На сьогодні в Україні теоретичні і практичні питання вдосконалення системи непрямого оподаткування, його впливу на макроекономічні та соціальні процеси стали предметом дослідження вітчизняних фахівців. Варто відмітити таких вчених, як В.М.Андрущенко, І.Г.Благун, Е.А.Бойко, В.В.Буряковський, О.Д.Василик, М.І.Вдовиченко, В.П.Вишневський, Т.А.Власенко, М.Я.Дем’яненко, І.В.Грищенко, В.С.Загорський, С.І.Іловайський, А.І.Крисоватий, М.П.Кучерявенко, П.В.Мельник, В.М.Опарін, К.В.Павлюк, Г.О.П’ятаченко, А.М.Соколовська, В.М.Суторміна, В.М. Федосов.

Проте питання непрямого оподаткування, зокрема, щодо оптимізації розмірів податкових ставок, визначення критеріїв їх диференціації, порядку встановлення та застосування, встановлення переліку підакцизних товарів у контексті їх впливу на зростання суспільного добробуту на сьогодні є недостатньо вивченими, що зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, обґрунтування його мети та визначення задач.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проведено у відповідності з науковою тематикою кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка: “Дослідження інструментів державного регулювання економіки та визначення їх впливу на наповнення Державного бюджету” (номер державної реєстрації 0198U005951). Автором запропоновано вдосконалення механізму непрямого оподаткування шляхом визначення критеріїв щодо диференціації ставок податку на додану вартість і акцизного збору відповідно до сегментації основних груп споживачів за умови реалізації соціальної та фіскальної функцій оподаткування.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у вивченні комплексного впливу системи непрямого оподаткування на рівень суспільного добробуту в Україні для вдосконалення концептуальних напрямів її активізації в регулюванні соціальних процесів.

Реалізація мети дослідження передбачає розв’язання наступних груп завдань:

- сформулювати суть, виявити особливості та систематизувати напрями і об’єкти прямого та опосередкованого регулюючого впливу системи непрямого оподаткування на характер розвитку соціально-економічних процесів;

- здійснити оцінку співвідношення фіскальної та соціально-економічної функцій непрямих податків, окреслити перспективи їх збалансованого розвитку в умовах податкової реформи;

- визначити і проаналізувати закономірності та особливості дії механізму чинників, які беруть активну участь у формуванні суспільного добробуту, з позиції впливу непрямих податків (податок на додану вартість, акцизний збір);

- дослідити напрями впливу системи непрямого оподаткування на споживання та його дієвість на соціальні процеси відповідно до основних показників розвитку соціально-орієнтованої ринкової економіки при оптимізації рівня реалізації фіскальної функції;

- проаналізувати вплив непрямих податків на кінцеву стадію процесу споживання та їх дію через ціновий механізм на динаміку соціальних процесів у суспільстві;

- обґрунтовати закономірності та чинники активізації підприємницької діяльності через регулюючий вплив системи непрямого оподаткування на рівень суспільного добробуту.

Об’єктом дослідження є система оподаткування та її вплив на процес ринкової трансформації економіки України.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади використання непрямих податків як регулюючого чинника рівня суспільного добробуту в Україні.

Методологія і методика дослідження. Методологічною основою дисертації стали основні теоретичні положення вітчизняної та зарубіжної економічної науки в сфері оподаткування. Для реалізації поставлених у роботі завдань використовувались методи системного аналізу, наукового абстрагування, індексів, графічний, прогнозних розрахунків. Широко використані законодавчі акти і нормативно-методичні матеріали органів законодавчої та виконавчої влади, статистична інформація міністерств і відомств, підприємств, організацій, Державної податкової адміністрації України, різноманітних соціологічних центрів.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати, що складають наукову новизну дисертації, полягають у розробці теоретико-методичного забезпечення механізму непрямого оподаткування як одного з найважливіших чинників зростання суспільного добробуту в Україні, зокрема:

- систематизовано об’єкти, визначено особливості та сформульовано завдання прямого оподаткування – через вилучення певної частини доходу громадян в процесі безпосереднього придбання ними товарів та послуг на ринку, а також опосередкованого – через формування бюджетних видатків на утримання і розвиток соціальної сфери та формування платоспроможного попиту у бюджетній сфері, що дозволяє посилити регулюючий вплив системи непрямого оподаткування на характер розвитку соціальних процесів в перехідній економіці;

- на основі аналізу й оцінки поточного стану співвідношення і реалізації фіскальної та соціальної функцій непрямих податків обґрунтовано перспективні напрями їх збалансування, виходячи із завдань підвищення рівня суспільного добробуту;

- визначено головні закономірності трансформації основних елементів непрямого оподаткування, що активно впливають на формування суспільного добробуту, на їх основі сегментовано основні групи учасників формування платоспроможного попиту на ринку товарів і послуг залежно від рівня доходів та здійснено прогнозні оцінки трансформації їх поведінки на споживчому ринку внаслідок зміни режиму непрямого оподаткування;

- обґрунтовано механізми підвищення ділової активності підприємницької діяльності через посилення регулюючого впливу податків на споживання та формування платоспроможного попиту в різних сегментах споживачів на ринку товарів і послуг;

- сформульовано основні напрями вдосконалення системи оподаткування через податок на додану вартість та акцизний збір у частині встановлення розміру податкових ставок, критеріїв їх диференціації та порядку зміни і застосування, впорядкування переліку підакцизних товарів, оптимізації співвідношення між акцизним збором і податком на додану вартість, виходячи з необхідності активізації комплексного регулюючого впливу останніх на динаміку складових елементів суспільного добробуту та збалансування з інтересами фіску.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони дозволяють органам законодавчої та виконавчої влади визначати напрями вдосконалення системи непрямого оподаткування на етапі загального реформування податкової системи України, виходячи з принципів розбудови соціально-орієнтованої ринкової економіки.

Розробки дисертанта знайшли відображення при опрацюванні концептуальних засад вдосконалення системи непрямого оподаткування, покладених в основу розробки проекту Податкового кодексу України, вдосконаленні низки законодавчих актів щодо оподаткування податком на додану вартість та акцизним збором. Зокрема, окремі положення, висновки дисертаційного дослідження були використані Державною Податковою Адміністрацією України при підготовці проекту Податкового кодексу та проекту законів Про Державний бюджет на 2000 та 2001 роки. (Довідка № 6/04-0216 від 18.09.2001 р.) Окремі положення роботи враховані та використані Міністерством фінансів України, зокрема, щодо вдосконалення оподаткування податком на додану вартість та акцизним збором, при розробці Податкового Кодексу та пропозицій щодо вдосконалення бюджетного законодавства. (Довідка № 050-132/250 від 01.10.2001 р.)

Особистий внесок здобувача полягає у тому, що наведені в роботі результати досліджень отримані автором самостійно. Окреслено напрями і об’єкти прямого та опосередкованого регулюючого впливу системи непрямого оподаткування на характер розвитку соціальних процесів, обгрунтовано перспективні напрями збалансованого розвитку соціально-економічної та фіскальної функцій непрямих податків в умовах реформування податкової системи, здійснено прогнозні оцінки трансформації поведінки різних за рівнем доходів соціальних верств населення внаслідок зміни режиму непрямого оподаткування, обґрунтовано концептуальні напрями та розроблено практичні пропозиції щодо вдосконалення системи оподаткування податком на додану вартість та акцизним збором у контексті активізації їх регулюючого впливу на соціальні процеси, розкрито механізми підвищення ділової активності у бізнесовому середовищі через активізацію регулюючого впливу системи непрямого оподаткування на рівень суспільного добробуту.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження за темою дисертації доповідались і обговорювались на засіданні кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Окремі теоретичні та практичні положення даної роботи були апробовані на науково-практичних конференціях. Зокрема, на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми фінансів, грошового обігу та кредиту” (Київ, 2000); Міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційні фактори ресурсно-екологічної безпеки Карпатського регіону” (Чернівці, 2001); Науково-практичній конференції “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (Луцьк, 2001); Науково-практичній конференції “Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку)” (Ірпінь, 2001). Практичні аспекти дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях “круглих столів” та науково-практичних семінарах Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва в 2000-2001 роках.

Рекомендації щодо розробки окремих елементів системи непрямого оподаткування враховані в проекті Податкового кодексу України, в низці законодавчих актів в частині податку на додану вартість та акцизного збору.

Наукові публікації. Найважливіші положення дисертаційного дослідження викладено у 5 статтях загальним обсягом 2,4 д. а., опублікованих у наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і рекомендацій, додатків. Результати досліджень викладені на 227 сторінках тексту, містять 25 таблиць і 3 рисунки. Список використаних джерел містить 176 найменувань, що розміщені на 14 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ.

У вступі обґрунтовано актуальність, сформульовані мета, завдання та методи, показано наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів дослідження.

У першому розділі ”Теоретичні основи непрямого оподаткування” розкрито економічну природу непрямих податків, досліджено еволюцію непрямого оподаткування в процесі розвитку ринкової системи господарювання. Значне місце приділено вивченню економічних теорій, надано їх класифікацію щодо підходів до визначення функцій податків.

Непрямим податкам традиційно відводиться специфічне місце в податковій системі та податковій політиці. Погляди на них зазнавали значних трансформацій у процесі розвитку економічних систем. Поділ податків на прямі і непрямі здійснено Ж.Боденом наприкінці 16-го століття. У процесі подальшого розвитку теорії фінансів і податків виникало досить багато різноманітних підходів щодо критеріїв такого поділу, одностайної думки відносно яких на сьогодні так і не досягнуто.

В результаті дослідження виявлено, що поділ податків на прямі і непрямі має базуватись на врахуванні двох критеріїв – перекладності і платоспроможності платника. Даний підхід дозволяє трактувати непрямі податки як такі, що встановлюються в цінах товарів та послуг і розмір яких для окремого платника визначається величиною споживання і прямо не залежить від його доходів. Остання ознака заслуговує на увагу, оскільки розмір непрямого податку прямо не залежить від рівня доходу платника податку. Проте щодо обсягу непрямого податку, то у дисертації виявлено пряму залежність – фактично більшу суму непрямих податків, які включені в ціну товару, платить той, хто більше споживає. Більше ж споживає той (з врахуванням характеру товару), хто має вищі доходи.

На основі аналізу категорій непрямих податків виділено їх переваги, зокрема:

- характеризуються високою швидкістю надходження до бюджету, оскільки їх перерахування відбувається відразу ж після реалізації товару чи послуги;

- застраховані від ризику їх несплати у випадку нерентабельного виробництва, оскільки не залежать від прибутку підприємства;

- властива постійність надходжень, зважаючи на наявність постійної потреби населення у споживанні товарів та послуг;

- характеризуються відносною рівномірністю надходжень у територіальному розрізі, що забезпечується характером їх справляння;

- диференціюючи податкові ставки, держава може здійснювати рівномірний розподіл податкового навантаження на різні соціальні верстви населення, створювати умови для мінімальних стандартів життя, тим самим реалізуючи принцип соціальної справедливості в системі суспільного устрою;

- сукупність позитивних властивостей непрямих податків (надійності, постійності, повноти, швидкості надходжень тощо) спонукає систему державного управління створювати сприятливі організаційно-економічні та правові умови для підвищення ділової активності, розвитку бізнесової діяльності;

- не формують у їх платників так званого “фіскального” синдрому, є для них менш помітними, оскільки сплачуються не як податки, а через включення в ціну товару, що купується, при цьому платник непрямого податку може ухилитися від його сплати, прийнявши рішення не купувати товар.

До негативних аспектів дії непрямого оподаткування віднесено те, що сплата непрямих податків не залежить від розміру доходу їх платників. Це створює ситуацію, коли бідніше населення несе значно більший тягар щодо сплати непрямих податків, ніж значно заможніше. Таким чином, зроблено висновок, що чим нижчий рівень доходів, тим вища в них частка непрямого податку.

До інших недоліків непрямих податків в роботі віднесено: відносну (порівняно з прямими податками) дорожнечу їх адміністрування; інертність платників податку щодо податкової політики держави завдяки відсутності безпосередніх відносин з ними податкових органів (це стосується фактично кінцевої стадії споживання товару); недостатню ефективність в частині покращання структури споживання через зменшення в ній частки шкідливих товарів, оскільки відбувається зміщення попиту в “тіньовий” сектор; властивий інфляційно утворюючий елемент.

У дисертації досліджено структуру непрямих податків, проаналізовано ефективність їх використання в умовах ринкової трасформації. Так, зокрема, аналізуючи використання акцизу, визначено, що його перевагами є: заздалегідь відомий розмір акцизу з кожної одиниці продукції; рівномірний розподіл акцизу між всіма підприємствами; можливість встановлення акцизу в залежності від якості продукції; мінімізується рівень втручання податкових органів у процес стягнення акцизу; момент сплати акцизу максимально наближається до моменту споживання, тим самим забезпечується обов’язковість його сплати, мінімізується можливість ухилення від неї, збільшується обсяг надходжень до бюджету.

Видом непрямого оподаткування внутрішньої торгівлі є фіскальна монополія. На відміну від акцизів, коли держава встановлює фіксовану надбавку до ринкової ціни, суть фіскальної монополії зводиться до того, що держава завдяки її монопольному стану власноруч встановлює такий рівень ціни (включаючи і податок), який забезпечує їй необхідний обсяг доходів. При цьому ставка податку не встановлюється, і доходом держави є різниця між фіксованою державною ціною та затратами на виробництво. Податок же у такому випадку становить різницю між монопольною ціною і ціною, яка сформувалася б на ці товари в умовах вільної конкуренції.

Окремим видом непрямих податків є мита, які стягуються з товарів, що переміщуються через митний кордон країни у будь-який спосіб (експортуються, імпортуються чи проходять транзитом). Мито включається до ціни товарів і сплачується суб’єктом, який фактично переміщує товар через кордон, проте за рахунок покупця. Стягується воно за ставками, передбаченими митними тарифами в розрізі відповідних товарів із зазначенням одиниці митного оподаткування та податкової ставки.

У дисертації доведено необхідність поступового формування оптимальної структури податкової системи, яка має задовольнити усі верстви населення, при цьому вдосконалення системи непрямого оподаткування має здійснюватися одночасно з впорядкуванням оподаткування доходів громадян. Тільки в такому випадку реально отримати належний соціальний ефект, що, у свою чергу, має забезпечити реалізацію принципу податкової політики – рівнонапруженості.

Дослідження проблеми визначення впливу безпосередньо непрямих податків на характер розвитку соціально-економічних процесів дозволило проаналізувати їх дію як “вбудованих стабілізаторів” в економіці України. На ефективність такої дії впливають два головних фактори: вилучена державою частка валового внутрішнього продукту; еластичність кожного податку і податкової системи в цілому. Щодо першого фактора, то чим більша питома вага непрямих податків у валовому внутрішньому продукті, тим сильніший їх стабілізуючий вплив. У дисертації встановлено, що така закономірність проявляється в Україні повною мірою. (Див: табл.1)

Таблиця 1.

Питома вага основних видів непрямих податків у валовому внутрішньому продукті України у 1992-2001 рр.*

Показники | Р о к и

1992 | 1993 | 1994 | 1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001

ВВП | 5,0 | 148,3 | 1203,8 | 5293,3 | 81,5 | 93,4 | 102,6 | 127,1 | 175,0 | 201,9

Непрямі податки ** | 0,6 | 21,7 | 155,7 | 534,8 | 7,3 | 9,5 | 9,4 | 11,0 | 13,7 | 14,8

Питома вага непрямих податків у ВВП, % |

11,0 |

14,7 |

12,9 |

10,1 |

9,1 |

10,1 |

9,1 |

8,7 |

7,8 |

7,3

Питома вага ПДВ та акцизного збору в загальному обсязі бюджетної недоїмки, %*** |

- |

- |

- |

44,7 |

45,7 |

41,9 |

44,5 |

49,8 |

45,0 |

64,1

*1992-1995 рр. – трлн. укр. крб., 1996-2001 рр. – млрд. грн.;** Податок на додану вартість, акцизний збір, мито;*** За 1999 р. дані наведені за станом на 01.03.2000 р., за 2000 р. - станом на 01.02.2001 р., за 2001 р. - станом на 01.08.2001 р.

У роботі детально проаналізовано з позиції еластичності надходжень до бюджету використання податку на додану вартість та акцизного збору, питома вага яких у податкових надходженнях є найбільшою серед непрямих податків. Середньорічний коефіцієнт еластичності зазначених видів податків можна розрахувати за наступною формулою:

Е = [(П4 – П1) : (Пр : 4)] : [(ВВП4 – ВВП1) : (ВВПр : 4)],

де: П1, П4, Пр – податкові надходження відповідно за 1 і 4 квартали та за рік;

ВВП1, ВВП4, ВВПр – обсяги валового внутрішнього продукту відповідно за 1 і 4 квартали та за рік.

На підставі проведених розрахунків одержано наступні дані (табл. 2)

Таблиця 2.

Коефіцієнти еластичності основних видів непрямих податків по валовому внутрішньому продукту в Україні в 1998-2001 рр.

Показники | Роки

1998 | 1999 | 2000 | 2001

Загальні надходження до Зведеного бюджету | 1,4 | 1,7 | 0,5 | 0,9

в тому числі по:

- податку на додану вартість | 2,1 | 1,6 | 0,8 | 1,1

- акцизному збору | 1,1 | 1,5 | 1,7 | 0,4

На основі аналізу соціально-економічної спрямованості непрямих податків визначено, що вони реально є найбільш соціально несправедливими серед загальної сукупності податків. Соціальна несправедливість проявляється в тому, що непрямі податки через ціни на товари однаковою мірою перекладаються на всі соціальні верстви населення. При цьому частка особистого доходу, що витрачається на споживання такої продукції, виявляється неоднаковою. У групі населення з низькими доходами така частка є досить значною. Виявлено чітку обернену кореляційну залежність: із зниженням рівня доходу його частка витрат на оплату непрямих податків, які закладені в ціну товару, зростає. Остання при цьому може зростати випереджаючими темпами, зважаючи на відповідні зміни в структурі споживання. Із зниженням рівня доходу збільшується споживання групи товарів першої необхідності – хліба, молока, овочів, картоплі, частка яких у структурі споживання населення з високими доходами традиційно залишається низькою, зважаючи на високу питому вагу загалом недоступних для переважної більшості громадян завдяки ціновому фактору продуктів харчування.

У роботі доведено, що суттєвий вплив на стан соціально-економічного розвитку країни, крім посилення соціально-економічної функції непрямих податків, здійснює характер їх співвідношення з прямими податками. Зміна такого співвідношення дозволяє економічними методами регулювати рівень ділової активності, прискорення накопичення капіталу, загальний рівень активності споживчого ринку. Загалом, співвідношення між прямими і непрямими податками має встановлюватися в залежності від обраних пріоритетів державної економічної політики: на розширення внутрішнього споживання чи на розширення експорту. Непрямі податки, і, в першу чергу, податок на додану вартість, можуть використовуватись як засіб, який у фіскальному плані компенсує зменшення надходжень по прямих податках внаслідок зниження ставок останніх, а в економічному – переносить податковий тягар з фонду нагромадження на фонд споживання.

Встановлено, що досягнення високого кінцевого синергічного ефекту має забезпечуватись одночасним зменшенням верхнього рівня оподаткування доходів громадян, підвищенням величини неоподатковуваного доходу. Втрати бюджету при цьому можуть носити короткотерміновий характер. Недонадходження від податку з доходів громадян та оподаткування прибутку підприємств на першому етапі змін у системі оподаткування можуть бути компенсованими за рахунок збільшення надходжень від непрямих податків (з одного боку, завдяки підвищенню ставок непрямих податків, а з другого, за рахунок зменшення податкового тиску на особисті доходи громадян, а відтак і збільшення обсягів споживання продукції).

У роботі обґрунтовано надзвичайну важливість оподаткування “тіньової” економіки. В контексті реалізації соціальної та регулюючої функції непряме оподаткування має стимулювати постійний процес виведення економіки країни з “тіньового” сектора, тим самим сприяючи впорядкуванню системи грошового обігу, загальному поліпшенню функціонування споживчого ринку та фінансової системи держави загалом. Ключова роль у цьому процесі непрямим податкам відводиться з тієї причини, що в “тіньовому” секторі на сьогодні переважна частина неоподатковуваних доходів формується за рахунок таких товарів, як контрабандні тютюнові та горілчані вироби, дорогі автомобілі, приватне будівництво, паливно-мастильні товари, з яких не сплачуються ні податок на додану вартість, ні акцизи. Частка ж надходжень до бюджету саме від оподаткування названих груп товарів має бути досить високою. Як наслідок, виникає замкнуте коло – держава змушена встановлювати високі податкові ставки з метою компенсації недонадходжень до бюджету, підприємницький же сектор переходить у тінь з метою уникнення від сплати занадто високих податків. У кінцевому плані страждає споживач як через високі ринкові ціни, так і через недоотриманий власний доход та надмірне оподаткування.

На основі досліджених теоретичних засад непрямого оподаткування та практики використання непрямих податків в умовах ринкової трасформації визначено напрями вдосконалення механізму непрямого оподаткування через оптимізацію структури та диференціацію ставок податків.

У другому розділі “Податок на додану вартість в системі непрямого оподаткування” проаналізовано оподаткування доданої вартості як ефективний інструмент у механізмі регулювання соціально-економічних процесів.

Світовий досвід доводить, що найефективніше економічні реформи запроваджуються тоді, коли до їх вирішення підходять комплексно. У податковій сфері це передбачає розширення податкової бази, істотне зменшення податкових ставок, скасування більшості податкових пільг. Зменшення податкових ставок без розширення бази оподаткування не дасть бажаних результатів і не забезпечить достатньої політичної підтримки реформ податкового законодавства, а лише посилить опір опонентів, які втрачають свої вигоди. (Див: табл. 3).

Таблиця 3

Частка непрямих податків у загальних доходах Зведеного бюджету України та динаміка обсягу бюджетної недоїмки по них в 1995-2001 рр.

Непрямі податки | Роки

1995 | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001

Частка у доходах Зведеного бюджету, %:

- податку на додану вартість | 27,5 | 27,1 | 28,0 | 25,4 | 25,6 | 19,5 | 19,3

- акцизного збору | 2,5 | 2,8 | 4,2 | 4,4 | 5,4 | 4,6 | 5,0

Обсяг бюджетної недоїмки, млн. грн.:

- по податку на додану вартість | - | 916,9 | 919,6 | 4069,9 | 9015,2 | 5133,5

- по акцизного збору | - | 35,1 | 62,6 | 510,2 | 598,0 | 650,2

Дослідження проблеми регулюючого впливу податкової системи на соціально-економічні процеси дозволило узагальнити цілий комплекс напрямів її кінцевої дії саме соціального спрямування. До групи таких напрямів прямої дії, які безпосередньо торкаються соціальних потреб пересічних громадян через їх взаємодію з ринковим середовищем, тобто визначають рівень їх доступу до ринків товарів, праці, віднесено: 1) регулювання попиту і пропозиції; 2) стимулювання збережень; 3) вирівнювання індивідуальних доходів громадян; 4) стимулювання індивідуальної підприємницької діяльності; 5) стримування інфляції.

Перехід до 15-ти відсоткової ставки податку на додану вартість переслідує досягнення як короткострокових, так і довгострокових цілей. У короткостроковому періоді очікується підвищити платоспроможний попит через зниження частки непрямих податків у доходах населення, у довгостроковому – створити умови для пожвавлення ділової активності.

Проведене дослідження дозволило зробити висновок про доцільність диференціації ставки податку на додану вартість в залежності від поділу на товари першої і непершої необхідності, як це практикується у більшості країн світу, де застосовують даний вид податку. За розрахунками потенційні можливості щодо підвищення ємкості ринків основних видів продуктів харчування є досить значними. Тому рівень можливих втрат бюджету від запровадження знижених ставок податку на додану вартість на основні види продовольчих продуктів має бути компенсованим за рахунок збільшення обсягу реалізації такої продукції, що відповідним чином має сприяти не лише збільшенню рівня сплати безпосередньо податку на додану вартість, але й інших видів податків – податку на прибуток підприємств, акцизних зборів тощо.

На основі такого підходу здійснено структурування споживачів та їх поведінки.

По блоку “населення з високим рівнем доходів – продовольча та непродовольча група товарів першої необхідності” зниження ставки податку на додану вартість практично не призведе до змін в рівні споживання продовольчих товарів першої необхідності, проте одночасно автоматично зменшить надходження даного виду податку до бюджету. Разом із тим, зважаючи на незначну частку заможного населення в загальній його чисельності в Україні, таке зменшення виявиться невеликим. Що ж стосується зрушень в активності серед постачальників даної продукції на ринок, то помітних змін щодо до даної категорії її споживачів, здебільшого орієнтованих на дорогі товари, не відбуватиметься.

По блоку “населення з високим рівнем доходів – продовольча та непродовольча група товарів непершої необхідності” зниження ставки податку на додану вартість неминуче призведе до підвищення споживання, а відтак і до збільшення рівня сплати даного виду податку до бюджету. Більш того, збільшення рівня споживання у даному сегменті товарного ринку через його пожвавлення має привести до збільшення рівня сплати ним коштів до бюджету за рахунок інших видів податків – податку на прибуток підприємств, акцизних зборів тощо.

По блоку “населення з невисокими доходами – продовольча та непродовольча група товарів першої необхідності” зниження ставки податку на додану вартість за рахунок цінового фактора призведе до активізації споживчого попиту у цьому сегменті товарного ринку у напрямі наближення рівня споживання до науково-обгрунтованих норм, що має компенсувати втрати у надходженнях до бюджету від зменшення ставки даного виду податку. Реакція даного сегменту споживчого ринку щодо зміни його активності та участі у формуванні бюджету має бути аналогічною попередньому випадку.

По блоку “населення з невисокими доходами – продовольча та непродовольча група товарів не першої необхідності” зниження ставки податку на додану вартість у короткостроковому періоді може сприяти досить незначному збільшенню доступу пересічних громадян до сегменту товарів широкого вжитку. Може відбутися незначне як підвищення рівня добробуту цієї категорії населення, так і збільшення надходжень даного виду податку до бюджету.

Відзначено, що в Україні висока та фактично єдина ставка податку на додану вартість забезпечує досить високу ефективність фіскальної функції даного виду податку, проте водночас фактично не забезпечує реалізацію його соціально-економічної (передусім соціальної та регулюючої) функції. Податок на додану вартість, таким чином, за існуючої схеми застосування виступає одним з дестабілізуючих факторів рівня суспільного добробуту. Сьогодні через надмірний податковий тиск, у формуванні якого бере активну участь і податок на додану вартість, Україна поступово руйнує свою економіку, споживаючи власні запаси капіталу для виживання в короткостроковому періоді. Через низьку купівельну спроможністю громадян України (через низький рівень оплати праці) дедалі гостріше відчувається дефіцит попиту на вітчизняні товари та послуги, що призводить до скорочення виробництва і відповідного зменшення податкових надходжень як від податку з фізичних осіб, податку на прибуток підприємств (податку на виробництво), так і від податку на додану вартість (податку на споживання).

У роботі з’ясовано, що відповідно до вдосконалення системи застосування податку на додану вартість, виходячи з властивих даному виду податку переваг, має відбуватись через зменшення загального рівня (до 15-ти відсотків) та диференціації (спочатку двохрівневої, а потім трьохрівневої) його ставок, керуючись вимогами формування соціально-орієнтованої ринкової економіки, підвищення рівня суспільного добробуту. Головним критерієм такого підходу має виступати соціальна значущість певного виду діяльності чи товару для суспільства, незалежно від того, який суб’єкт власності здійснює таку діяльність. Водночас, мають бути переглянуті державні зобов’язання у сфері соціальної політики, а також підходи щодо надання соціальних податкових пільг, в основу чого має бути покладено критерій збалансованості соціальної доцільності та економічної можливості.

У третьому розділі “Акцизний збір в системі непрямого оподаткування” досліджено проблеми використання акцизу в механізмі оподаткування. В Україні акцизні збори, передусім з імпортних товарів, виступають одними з найбільш ризикових джерел формування доходної частини бюджету. Нестабільність законодавства, що регулює акцизне оподаткування, зумовлена, головним чином, високою кон’юнктурою інтересів різних бізнесових та політичних кіл. Наслідком такої рухливості цієї частини податкового законодавства виступає нестабільність на ринку підакцизних товарів, першочерговим проявом чого є значний обсяг “тіньової” діяльності, пригнічення внутрішнього ринку з боку контрабандного імпортного товару, а відтак – втрата значних бюджетних надходжень та скорочення обсягів фінансування соціальних програм.

Головні умови справляння акцизного збору в Україні на сьогоднішній день визначені чинним Декретом Кабінету Міністрів України “Про акцизний збір” (з останніми змінами і доповненнями №1243-ХІУ (1243-14) від 18.11.99 р.). Згідно із статтею 1 зазначеного Декрету акцизний збір - це непрямий податок на споживачів (одержувачів) окремих товарів (продукції), визначених законом як підакцизні, що стягується з них під час здійснення оборотів з продажу (інших видів відчуження) таких товарів (продукції), вироблених на митній території України, або при імпортуванні (ввезенні, пересиланні) таких товарів (продукції) на митну територію України. Акцизний збір включається до ціни підакцизних товарів.

Соціальна спрямованість регулюючого впливу акцизного оподаткування охоплює низку найважливіших аспектів людської діяльності, що загалом визначає статус громадянина як активного суб’єкта ринку. Визначено, що головними аспектами соціальної спрямованості акцизів виступають: рівень платоспроможного попиту в сегментах підакцизних груп товарів; зміна структури витрат громадянина та вплив її на рівень загальної платоспроможності; рівень зайнятості у сферах, що формують технологічний ланцюг виробництва та збуту підакцизних товарів; рівень споживання шкідливих для здоров’я людини та екологічного стану навколишнього середовища товарів.

Це дозволило запропонувати механізм активізації акцизного оподаткування з акцентом на посилення його регулюючого впливу на соціальні процеси, що передбачає вирішення найближчою перспективою таких завдань: 1) впорядкування переліку підакцизних товарів; 2) визначення розмірів ставок акцизного збору; 3) рівень диференціації акцизних ставок в межах однієї групи підакцизних товарів; 4) порядок зміни податкових ставок та одиниці виміру; 5) встановлення співвідношення між акцизним збором і податком на додану вартість; 6) скорочення пільг.

З’ясовано, що вихідною умовою при визначенні розміру податкової ставки має виступати роздрібна ціна підакцизної продукції. Споживач повинен сплачувати податок, розрахований з вартості продукту, який він обирає, що є єдиним способом для податкових адміністрацій, виробників та імпортерів контролювати внутрішній ринок. Податок і ціна не можуть розглядатися окремо, вони виступають ключовими елементами для точного прогнозу та стратегічних рішень. При необгрунтованому підвищенні ставок акцизних зборів загальне споживання підакцизних товарів широкого вжитку (алкоголю, тютюну) скоротиться несуттєво, проте значно зросте його нелегальна частина, особливо по категорії незаможних верств населення. Відносно доходів останніх еластичність попиту на дану групу товарів (виключно у легальному секторі) цієї групи споживачів є досить високою.

Принциповим моментом з точки зору запобігання поширенню контрабанди підакцизних товарів в Україну є забезпечення співставності ставок акцизних зборів з відповідними ставками країн-сусідів. Сьогодні, наприклад, ставки акцизного збору в Росії і Молдові ґрунтуються на місцевих валютах і є суттєво меншими від українських аналогів, що пояснює різке зростання контрабандних тютюнових виробів з цих країн.

Як свідчить світовий досвід застосування акцизів у податкових системах різних країн світу, зменшення частки специфічних акцизів порівняно з універсальними у валовому внутрішньому продукті відбувалось внаслідок значно вищого рівня фіскальної ефективності останніх через їх набагато ширшу базу оподаткування та значно більшу еластичність споживання підакцизних товарів щодо цін і доходів споживачів. Водночас завдяки високій еластичності відносно динаміки валового внутрішнього продукту акцизні збори відіграють роль досить високоефективного “вбудованого стабілізатора” економічного циклу. Крім того, світова практика застосування акцизного збору доводить його високу ефективність у регулюванні споживання так званих товарів підвищеного соціального ризику та предметів розкошу.

Висновки і пропозиції

У дисертації одержано наукові та практичні результати щодо теоретико-методичного забезпечення вдосконалення механізму використання непрямих податків в Україні, а саме:

1.На основі аналізу системи непрямого оподаткування виявлено його регулюючий вплив на характер розвитку соціально-економічних процесів в Україні та визначені чинники його посилюючої дії, а саме через оптимізацію співвідношення між прямими і непрямими податками створюється можливість економічними методами регулювати рівень ділової активності, прискорення накопичення капіталу, загальний рівень активності споживчого ринку. У перспективі мірою економічної стабілізації, скорочення обсягів тіньового сектору, підвищення рівня податкової культури співвідношення між прямими і непрямими податками має поступово змінюватись на користь перших. Використовуючи комплекс переваг, а також за сприятливих макроекономічних умов непрямі податки спроможні виконувати роль ефективного “вбудованого стабілізатора” нарівні з податками, надходження від яких прямо залежать від величини валового внутрішнього продукту. Це можливо, передусім, після подолання властивих податковій системі України таких недоліків, як: постійне ухилення від системи автоматичного податкового регулювання через безсистемне втручання органів влади до формування податкової політики шляхом постійних змін податкових ставок, розширення кількості необгрунтованих податкових пільг та їх користувачів.

2. Обрання в економічній політиці держави чіткого курсу на розбудову соціально-орієнтованої ринкової економіки, посилення соціальної і регулюючої спрямованості має відбуватись по групі податків на споживання, що є найбільш соціально несправедливими серед загальної сукупності податків. Рівень фіскальності в таких умовах має визначатись виключно обсягом доходної частини бюджету країни, який повинен бути достатнім для виконання чітко визначених законодавством державних функцій.

3. Під впливом зниження ставки податку на додану вартість об’єктивно мають відбутися зміни у сфері зайнятості населення та в рівні його доходів. Зниження ставки даного виду податку в переважній більшості має забезпечити пожвавлення ділової активності у сфері виробництва товарів та послуг, що, у свою чергу, сприятиме стабілізації та розширенню попиту на робочу силу, а також збільшенню рівня доходів.

4. Визначено, що податок на додану вартість є найбільш нейтральним щодо різних груп товарів, його зниження рівномірніше впливатиме на зменшення цін, а відтак і на розширення споживання. Можливі втрати бюджету від запровадження знижених ставок податку на додану вартість на основні види продовольчих продуктів на початковому етапі мають бути компенсованим за рахунок збільшення обсягу їх реалізації, а відтак - підвищення рівня сплати як безпосередньо податку на додану вартість, так й інших видів податків.

5. Виходячи з того, що фактор бідності виступає головним чинником, який визначає ступінь диференціації населення за рівнем споживання, доцільно диференціювати ставки податку на додану вартість в залежності від поділу на товари першої і непершої необхідності, як це практикується у більшості країн світу. Виходячи з необхідності перерозподілу податкового тягаря між різними за рівнем доходів верствами населення, варто через певний період після закінчення дії передбаченого проектом Податкового кодексу України мораторію на внесення змін у податкове законодавство ставити питання про перехід до двох, а потім і трьохрівневої диференціації ставки податку на додану вартість. В основу такої диференціації має бути покладений принцип соціальної значущості товарів та послуг. Водночас мають бути розроблені чіткі критерії віднесення товарів до категорії предметів розкошу.

6. Для зменшення регресивності необхідно