У ліричній комедії "Пора жовтого листя" (назва символічна - пора підведення підсумків, пора осені в людському житті) йдеться про ставлення людини до рідної природи, до своїх обов'язків і праці. Цим визначаються стосунки між персонажами - зокрема особисті, інтимні. Більшість драматичних вузлів і колізій у п'єсі - ліричного та лірико-гуманістичного плану. Психологічно переконливо розкриваються непрості стосунки між Василиною й Андрієм - лірико-драматичний мотив; поєднуються шлюбом двоє самотніх немолодих людей, народна художниця Устина і голова колгоспу Корній - мотив ліричний. Виходячи з уявлень людини українського села про моральні категорії добра і зла, любові і відданості, честі й совісті, людяності й милосердя, автор вибудовує стосунки героїв, простежує відтінки їх характерів, розкриває внутрішній світ. Концентрація уваги на внутрішньому світі персонажа, розкриття глибоко прихованої націленості кожної людини на пошуки любові й щастя складає основну цінність п'єси - її ліричну, емоційну основу. Виразно ліризується в драматургії М.Зарудного 70-80-х не тільки жанр комедії, але й драма, і навіть трагедія ("Дороги, які ми вибираємо", "Бронзова фаза"). У природних, жвавих діалогах персонажів п'єс поєднується гумор і ліричне почуття, іронія та самоіронія - і ніжність, жаль, співчуття, любов. Через монологи (або поширені репліки) герої комедій і драм Зарудного розкривають себе, самохарактеризуються, в них виявляються (здебільшого екстенсивно) приховані риси їхніх характерів, окреслюються риси темпераментів - активного, дійового, чи навпаки - м'якого, самозаглибленого, рефлекторного. У монологах драматург нерідко вдається до інтроспекції чи ретроспекції, що суттєво розширює рамки твору і допомагає об'ємніше осмислити долю дійової особи. Гармонійно поєднуються тут і ліричний та епічний первні.

Ліричну комедію "Срібна павутина" 1977 р. створює і О.Коломієць, визначивши жанр твору як "притчу про кохання і підступність". Притчево-міфологічний, казковий колорит визначає особливості поетики п'єси. "Срібна павутина" - п'єса про молодь, про пошуки нею моральних орієнтирів у житті, про випробування себе на міцність (не злякатися, не зрадити, переслухати "голоси всіх пісень" - навчитися розуміти людей).

Одне слово, в ліричній драмі і комедії більш виразно звучать мелодії іншого плану, які також виражають рух дійових осіб до самих себе. Починає звучати тема відповідальності людини перед собою, перед іншою людиною, суспільством. Посилюються емоційна і смислова навантаженість індивідуальності, котра у фіналі п'єси повинна піднятися на інший рівень. При деякій розмитості конфліктів у п'єсах 70-х років вже не має тієї переможної фанфарності, безпардонного протиставлення уявного, вигаданого реаліям часу. Драматургія, хоча й повільно, слідом за лірикою (феномен "шістдесятництва") і, особливо, прозою (Є.Гуцало, Г.Тютюнник, В.Шевчук та інші), переймається долею конкретної людини, її внутрішнім світом, почуттями й емоціями. Чимало нового в розробку художньої форми внесли драматурги-комедіографи. Прагнучи глибше, місткіше розкрити внутрішній, суб'єктивний світ людини, автори нерідко зміщують просторово-часові виміри (минуле -сучасне), тим самим ускладнюючи композицію твору ("Планета "Сперанта", "Голубі олені" О.Коломійця, "Вірність" М.Зарудного). Лірична драма включає в хід подій марення, сни, епізоди-видіння, що виникають перед внутрішнім зором героїв ("Срібна павутина"), інколи це суцільне поетичне видіння-феєрія ("Камінь русина") О.Коломійця.

Ліричне начало в цілому збагатило драматургічну форму: посилило емоційну напруженість драматичних колізій, ліричну забарвленість характерів персонажів, поетичність стилю, монологів і діалогів (навіть ремарок). Розвиток цього жанру в українській літературі 70-80-х років - це свідчення сутнісних змін у творчому процесі, в орієнтації художників на певні теми, сюжети, картини дійсності; ліризм виявився формою проникнення в інтимні взаємини, в нову духовність. Він став виявом загостреного інтересу до морального єства людини.

До драм лірико-романтичного плану можна віднести і "Думу про любов" (1971) М.Стельмаха. Твір позначений тяжінням до масштабності і символіки. Крім ліричного начала (кохання, його вітальна сила), у п'єсі вражає епічна, "думна" широта охоплення подій, вагомість основної ідеї. Людина українського села показана драматургом у складних воєнних поворотах історії. Широко охопити життя драматургові допомагає панорамність, "мозаїчність" композиції: в центральну лірико-драматичну лінію Ярина - Богдан включені численні епізоди й персонажі, які допомагають відчути історичне тло подій, реалій часу. У п'єсі чергуються сцени реальні й фантастично-казкові, з минулого і сучасного, ліричні й трагічні. Поетику драми суттєво допомагала висвітлити й творча праця режисерів-постановників, музична драматургія, побудовані на народному мелосі.

У цілому поетична драматургія М.Стельмаха одна з перших розкривала для української сцени нові шляхи і художні обшири; вона на тлі радянської ідеологічної п'єси заговорила про любов до людини - цю вітальну силу, розкривала високу духовність людини українського села, яка в умовах тотального викорінення і винищення своєї духовної спадщини зуміла вистояти і зберегти цей нетлінний світ добра і краси.

У висновках здійснено підсумковий перелік головних результатів дослідження української психологічної драми, її досягнень і втрат у плані суто мистецькому, естетичному.

У 70-80-х роках внаслідок "потепління" суспільної атмосфери (феномен "шістдесятництва") в українській драматургії відроджується жанр психологічної драми, в якій ставляться і розв'язуються вагомі моральні й етичні проблеми часу. Твори В.Врублевської, О.Коломійця, М.Зарудного, Ю.Щербака, Я.Стельмаха в річищі реалістичної поетики розкривають духовний світ їх сучасника, простежуючи причини моральних деформацій, етичної глухоти людини "найпередовішого в світі суспільства".

Літературний процес досліджуваного періоду позначений ідейною переорієнтацією української драматургії і в зображенні подій історичного минулого (драми М.Зарудного, Л.Хоролець. Я.Стельмаха, Ю.Щербака). Усе це зумовило розширення й урізноманітнення стильових прийомів драми того чи іншого митця у розкритті людинознавчих проблем часу (метафоричність, епізація як фактори актуалізації смислової площини тексту).

У драматургії як специфічній і водночас унікальній галузі "людинознавства" спостерігається відчутне збагачення жанрових форм і різновидів (трагедія, драма, інтелектуальна драма, Lesedrama).

Поширеними формами стали лірична драма і комедія. Ліризація розширювала зображувальні можливості драматичних творів за рахунок уведення в художній текст прийомів інакомовлення (притчі, легенди, сну-мрії, різноманітної символіки). Виділяються різновиди лірико-драматичних жанрів (лірико-романтична дума, народна драма-дума, комедія-фарс, повість про любов, повість для театру та ін.).

Отже, ліричне начало в цілому збагачує драматургічну форму: посилює емоційну напруженість драматичних колізій, ліричну забарвленість характерів персонажів, поетичність стилю монологів і діалогів (навіть ремарок). Розвиток цього жанру в українській літературі 70-х - 80-х - свідчення сутніх змін у творчому процесі, в орієнтації художників на певні теми, сюжети, картини дійсності; ліризм виявився формою проникнення в інтимні взаємини, в нову духовність. Він став виявом загостреного інтересу до морального єства людини.

Українська драматургія 70-80-х рр. ХХ ст. поступово звільняється від догматики "соцреалізму", від панування описовості й ілюстративності, казенного пафосу. Дедалі виразніше вимальовується тенденції до розкриття наболілих морально-етичних проблем, драматичних ситуацій, драматичного конфлікту в цілому. Все це засвідчує проблемно-естетичне оновлення і збагачення української драматургії.

Основні положення дисертації викладені в публікаціях:

1. Дорош Г. Українська психологічна драма 70-80-х рр. ХХ ст. Монографія. - К., 2001. - 161 с.

2. Дорош Г. Морально-етичні акценти у психологічній драмі Я.Стельмаха // Вісник Сумського державного університету: Збірник наукових праць. - Суми: Сум. ДУ, 2001. - С. 134-143.

3. Дорош Г. Явище ліризації (Лірична драма) // Українська література в загальноосвітній школі. - 2001. - № 3. - С. 42-45.

4. Дорош Г. Феномен ліризації: лірична комедія // Збірник наукових праць Кам'янець-Подільського державного педагогічного університету: Філологічні науки. - Кам'янець-Подільський, 2000. - С. 117-120.

5. Дорош Г. Образи видатних українських поетів у драматургії Ю.Щербака // Мистецтво та освіта. - 2001. - № 4. - С. 14-16.

Анотація

Дорош Г. Українська психологічна драма 70-80-х рр. ХХ ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.01 - українська література. - Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова. - К., 2002.

У дисертації досліджується жанр психологічної драми в українській літературі 70-80-х років ХХ ст., осмислюється її проблематика та ідейно-естетичні рівні з позицій сьогодення. По-новому проаналізовано п'єси В. Врублевської, О. Коломійця, М. Зарудного, Ю. Щербака, Я. Стельмаха та інших митців, простежено форми і засоби психологічного аналізу, виявлено елементи психологізму як основної засади оновлення змісту драматургічного твору в цілому. Значну увагу приділено феномену ліризації як засобу проникнення в духовний світ сучасника, розкриття традицій духовності. Психологізм і ліризація, які допомогли відкинути ідеологічні догми соцреалізму, розглядаються як засоби гуманізації, повернення до людини, її внутрішнього єства, її стосунків зі світом і з собою.

Визначено різновиди лірико-драматичних жанрів (лірико-романтична дума, народна дума-драма, лірична комедія, лірична драма, комедія-фарс, повість про любов, повість для театру тощо). Простежено, як прийоми психологізації і ліризації розширюють зображувальні можливості драматичного твору за рахунок уведення в художній текст різних форм інакомовлення (притчі, легенди, сну, символіки, персоніфікації тощо).

Ключові слова: драматизм, художній психологізм, ліризація, психологічна драма, лірична драма, лірична комедія, романтична драма-дума.

Аннотация

Дорош Г. Украинская психологическая драма 70-80-х гг. ХХ ст. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.01 - украинская литература. - Национальный педагогический университет им. М.П. Драгоманова. - К., 2001.

В диссертации исследуется жанр психологической драмы в украинской литературе 70-80-х гг. ХХ ст., осмысливается ее проблематика и идейно-эстетические уровни с позиций современности. По-новому прочитаны пьесы В. Врублевской, О. Коломийца, М. Зарудного, Ю. Щербака, Я. Стельмаха и др. писателей, выявлены формы и приёмы психологического анализа, элементы психологизма как основы гуманизации содержания драматического произведения в целом. Значительное внимание уделено феномену лиризации как способа проникновения в духовный мир героя-современника, раскрытия традиций духовности. Психологизм и лиризация, которые помогли драматургам преодолеть идеологические догмы соцреализма, рассматриваются как способы возвращения к человеку, его внутренней сущности, его отношениям с миром и с собой.

Диссертантом выделены разновидности лирико-драматических жанров (лирико-романтическая дума, народная дума-драма, лирическая комедия, лирическая драма, комедия-фарс, повесть о любви, повесть для театра и др.).

Исследовано, как приемы психологизации и лиризации расширяют изобразительные возможности драматического произведения путём введения в текст различных форм иносказания (притчи, легенды, сна, символики, персонификации и др.).

Ключевые слова: драматизм, художественный психологизм, лиризация, психологическая драма, лирическая драма, лирическая комедия, романтическая драма-дума.

Annotation

Dorosh H.O. Ukrainian Psychological Drama of the 70ies - 80ies of the XX century. - Manuscript.

The dissertation for the degree of the candidate of philological sciences in speciality 10.01.01 - Ukrainian Literature. - National Pedagogical University named after M.Dragomanov. - K., 2002.

The genre of psychological drama in the Ukrainian literature of 1970s -80s of the XX century has been investigated, its problems and ideological and esthetical levels from the contemporary positions are analysed in the dissertation. The plays of V.Vrublevska, O.Kolomiyets, M.Zarudny, Y.Shcherbak, Y.Stelmakh and other writers have been analysed anew, the forms and methods of psychological analysis are revealed, the elements of psychologism as the basis of enriching the content of the dramatic work in general are exposed.

Considerable attention is paid to the phenomenon of expressing lyric as a way to penetrate into the spiritual world of a contemporary, to reveal spiritual traditions. The tradition from the "productive" play to the psychological and social-psychological one is revealed.

The artistic means of the people's historical past, the peculiarities of the genre of poetic drama-ballad are revealed.

It is noted that the lyrical beginning enriches the dramatic form, brings essential structural changes in it. The acute attention to the reproduction of the emotional sphere of reality, personal treatment of the moral problems are characteristic of plays of this genre. Personal accent in revealing these problems marks the formal elements in drama. Lyricism appeared to be the form of penetrating into intimate relations, a new spirituality. It became the reveal of acute interest to the moral essence of a human being.

Psychologism and expressing lyric which helped to overcome the ideological dogmata of socialist realism are considered to be the means of humanisation, turning to a human being, his inner essence, his relations with the world and with himself.

The researcher singles out different kinds of lyrical dramatic genre (lyrical romantic ballad, folk drama-ballad, lyrical comedy, lyrical drama, comedy-farce, love story, theatre story and so on). It is investigated how the means of psychologization and expressing lyric widen the portrayal possibilities of the dramatic work on account of the penetration of different forms of circumlocution (parable, legend, dream, symbol, personification and so on). Lyrics, lyrical beginning may be of vital importance as a means of expressing the inner spiritual energy, which is to be revealed in appropriate vital situations, as a rule, not easy and extremal. Being a voice of subjective experiences, it (lyrics) testifies to essential processes, which take place in the personality, but may have real grounding out of it.

Psychological problems in the family, relations between parents and children, the ethics of these relations, the meaning of tradition of "good family", which are so important for the Ukrainian national life are revealed in the plays of the 1970-s. Talking about moral problems in the midst of scientists, the authors create the genre of psychological intellectual drama.

Lyrical drama became an opposition to abstraction, to bare moral substance. It avoids heroes who are inclined to "high words" to pathetics. The playwright does not want to reproduce the wide prime of time. Incidental characters and scenes are introduced to find the traits which would help to reveal the sufferings and feelings of a personality, revealing its subjective beginning. The genre of lyrical drama widens the possibilities of our perception of a hero, his relations with the environment with the help of its poetic atmosphere and poetic handwriting.

The research gives the possibility to prove that the dramatic composition, though rather lowly, but following the lyrics (the phenomenon of the "sixties") and the prose, turns to the man, his inner world, feelings and emotions.

Lyrical drama includes in itself dreams, day-dreams, episodes-dreams which appear in the inner vision of heroes.

So, the lyrical beginning in general enriches the dramatic form: it strengthens the emotional tension of dramatic collisions, the lyrical character colouring of personalities, and the poetic style of monologues and dialogues. The development of this genre in Ukrainian literature of 1970s-80s - is the testimony of essential changes in the creative process, in the orientation of the artists to certain themes, plots and scenes of reality.

It is proved in the work that the Ukrainian dramatic art of the 1970s - 80s of the XX century gradually descriptiveness and illustrativeness. The conclusions are drawn on the basis of an all-round analytical and synthetic research about the fact that the Ukrainian drama of 1970s-1980s of the XX century gradually departs from the dogmata of socialist realism, domination of descriptiveness, illustrativeness and formal pathos.

The tendency to reveal the most painful moral ethic problems, to the all-round motivation of a human character, dramatic situations, dramatic conflict in general is further expressively depicted.

All this testifies to the problematic aesthetic renovation and enrichment of Ukrainian dramaturgy.

Key words: dramatism, artistic psychologism, expressing lyric, psychological drama, lyrical drama, lyrical comedy, romantic drama-ballad.