ІНСТИТУТ ГІГІЄНИ ТА МЕДИЧНОЇ ЕКОЛОГІЇ

АМН УКРАЇНИ ім. О.М.МАРЗЕЄВА.

Дємєнкова Інна Геннадіївна

УДК 576.8.097:616.-692-039.12

Генетична характеристика хлопців-підлітків із конституціональною формою затримки статевого розвитку

03.00.15. – Генетика.

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Харків –2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті охорони здоров’я дітей і підлітків

АМН України (м. Харків)

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Кривич Ірина Пантеліївна

провідний науковий співробітник

лабораторії генетичного моніторінгу

Інституту гігієни та медичної екології

АМН України ім.О.М. Марзеєва (м. Київ)

Офіційні опоненти доктор медичних наук

Нікольський Ігор Сергійович

завідувач лабораторією

імуногенетики ІГМЕ АМН України

кандидат медичних наук

Галаган Віра Олексіївна

доцент кафедри медичної генетики,

кліничної алергології КМАПО,

завідуюча МГЦ УДСЛ ”ОХМАТДИТ”

Провідна установа – Івано-Франківська державна медична академія, кафедра медичної біології та генетики

Захист відбудеться “15” листопада 2002 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.604.02 Інституту гігієни та медичної екології АМНУ ім.О.М. Марзеєва за адресою: 02660, м. Київ, вул. Попудренка, 50.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці ІГМЕ АМНУ

Автореферат розісланий “19” вересня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Е.М. Омельченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Проблема фертильності являє собою одну з важливих складових організації життя на планеті в цілому. Не випадково в міжнародній програмі ВООЗ “Здоров’я для всіх до 2000 року” питанням регуляції народжуваності і умовам для відтворювання здорового потомства приділяється велика увага; складено спеціальну програму ВООЗ по репродукції людини. Мета її – організація наукових досліджень з питань регуляції народжуваності і неплідності [Л.І.Іванюта,1996]. За визначенням експертів ВООЗ (1995), близько 100 млн. подружніх пар неплідні і їх кількість з кожним роком збільшується. Поряд із збільшенням кількості неплідних шлюбів зростає соціальне значення цієї проблеми [Т.В.Овсянникова із співавт.,1998].

За даними літератури, причиною неплідності шлюбу в 45-55% випадків є чоловік. ВООЗ визначено 16 причин чоловічої неплідності, серед них - порушення параметрів сперматогенезу, еякуляції, різні види азооспермії та інш. Як визначено в дослідженнях Російської академії медичних наук, частота порушень репродуктивної функції чоловіків складає 48%. Ендокринні чинники обумовлюють неплідність у чоловіків у 21% випадків [О.Е.Коновалов, 1998]. З цих позицій актуальним є вивчення причин формування однієї з досить розповсюджених ендокринопатій у підлітковому віці - затримки статевого розвитку (ЗСР). І хоч до даного часу зустрічаються праці, в яких цю патологію розглядають як варіант фізіологічного перебігу пубертату, що не потребує корекції [D.J.Rosenfield,1990, С.С.К.Йєна,1998], у вітчизняній ендокринології сформувалась точка зору про необхідність своєчасного виявлення та лікування хлопців-підлітків із ЗСР [Л.М.Скородок із співавт., 1984, О.І.Плєхова із співавт.,2000]. Необхідно враховувати, що діти з цими відхиленнями, які не отримали своєчасного лікування, не витримують учбового навантаження внаслідок стомлювання, страждають морально, бо вступають до життя із зниженою працездатністю [М.А.Жуковский, 1995, О.О.Чистяк, 1994,]. Підлітки з порушеннями статевого дозрівання складають групу високого ризику за розвитком суміжних психічних розладів із відхиленнями у поведінці, ранньою алкоголізацією [А.Ф.Артемчук, 1982, В.В.Лебединский, 1985, О.І.Плєхова, 1998].

Диференційна діагностика двох різних захворювань – конституціональної ЗСР і гіпогонадотропного гіпогонадізму у хлопців в ранній стадії статевого дозрівання (до появи помітних змін статевої системи) є однією з невирішених проблем до цього часу. Високочутливі імунопроби та радіоімунологічні дослідження лютропіну, фолітропіну і тестостерону не повністю вирішують проблему, тому що їх показники можуть перетинатися нормальними і патологічними межами [F.Beas,1995, H.Schmidt et al,1996].

Незважаючи на те, що процес статевого дозрівання генетично детермінований, вивченню вкладу генетичного компонента у формування ЗСР у хлопців-підлітків присвячена невелика кількість досліджень. Разом з тим, вивчення генетичних аспектів формування конституціональної ЗСР у хлопців може сприяти діагностиці даної патології в більш ранні вікові періоди, удосконаленню диференційованої діагностики різних форм порушень статевого розвитку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота Дємєнкової І.Г. “Генетична характеристика хлопців-підлітків із конституціональною формою затримки статевого розвитку” виконана у відповідності з тематикою, що розробляється в Інституті охорони здоров’я дітей і підлітків АМН України (держ. pеєстр № 0197U001584) у рамках Національної програми “Планування сім’ї”.

Мета і задачі дослідження Визначити внесок генетичних чинників у виникнення конституціональної форми ЗСР у хлопців пубертатного віку.

Для досягнення мети були поставлені такі задачі:

1.Дати клініко-генеалогічну характеристику хлопців пубертатного віку із конституціональною ЗСР.

2.Визначити антигенний склад системи HLA у хлопців-підлітків із конституціональною формою ЗСР.

3.Встановити асоціативні зв’язки антигенів системи HLA І і ІІ класу і ЗСР конституціонального генезу.

4.Виявити особливості частоти лімфоцитів з акроцентричними хромосомами, що асоціюють (ААХ), у хлопців-підлітків із конституціональною формою ЗСР

Об’єкт дослідження: хлопці-підлітки із затримкою статевого розвитку у віці 14-17 років, які вперше звернулися з приводу даного захворювання.

Предмет дослідження: дані вилучені у результаті аналізу родоводів, антигени системи HLA І та ІІ класу лімфоцитів периферійної крові обстежуваних хворих, асоціації акроцентричних хромосом у каріотипі хлопців-підлітків із конституціональною ЗСР.

Методи дослідження. Для досягнення основної мети були використані методи генетичного дослідження: генеалогічний, імуногенетичний (HLA-типування), цитогенетичний (оцінка асоціацій акроцентричних хромосом) та статистичні методи.

Наукова новизна отриманих результатів. Вперше на базі компонентного аналізу встановлений співвідносний внесок генетичного і середовищного компонентів у формування конституціональної ЗСР у хлопців-підлітків. Доведено, що передача патологічних ознак здійснюється частіше по обох лініях одночасно. Особи чоловічої статі у родоводах пробандів уражалися ЗСР в 2,9 разів частіше осіб жіночої статі. Частота ЗСР у родичів пробандів I–III ступеня спорідненості перевищує популяційну у 7 разів.

Вперше проаналізований частотний розподіл HLA-антигенів I і II класів у хлопців-підлітків із конституціональною ЗСР. Виявлений позитивний асоціативний зв’язок антигенів А26 і В51 системи HLA із захворюванням, що вивчається, визначені високі значення відносного ризику для цих антигенів. Встановлений негативний асоціативний зв’язок антигену А2 із ЗСР конституціонального генезу.

Вперше визначена частота асоціацій акроцентричних хромосом та рівень класу лімфоцитів без асоціюючих акроцентричних хромосом і класу лімфоцитів з двома асоціюючими акроцентриками (КЛ0+2 ) у групі підлітків, що обстежуються.

Практичне значення отриманих результатів. Показана необхідність медико-генетичного консультування хлопців із родин, де у родичів є свідчення про затримку статевого розвитку, надані медичні рекомендації. Наявність у гаплотипі обстежуваних хлопців генів А26 та В51 потребує консультації та подальшого динамічного спостереження ендокринолога до досягнення дитиною пубертатного віку. Це поширює можливості ранньої діагностики та своєчасного початку лікування у хлопців із ЗСР конституціональної форми.

Особистий внесок здобувача Автор дисертації самостійно проводив збирання та аналіз родоводів хлопців із конституціональною ЗСР, визначив антигени системи HLA І та ІІ класів, вивчив частотний розподіл антигенів гістосумісності, виконав порівняльний аналіз отриманих результатів із популяційними дослідженнями.

Крім того, автор самостійно провів статистичну обробку результатів дослідження, їх аналіз та обгрунтування.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідались на II з’їзді медичних генетиків України (м.Львів, 1995), науково-практичній конференції “Актуальные проблемы детской и подростковой эндокринологии” (м.Харків,1995), I Міжнародному конгресі молодих вчених і студентів (м.Тернопіль, 1997), науково-практичній конференції “Медико-соціальні аспекти стану здоров’я дітей і підлітків” (м.Харків,1998), науково-практичній конференції “Сучасний стан медичної генетики в Україні” (м.Київ,1999), науково-практичній конференції “Здоров’я школярів на межі тисячоліть” (м.Харків,2000), науково-практичній конференції “Медико-соціальні аспекти реабілітації дітей-інвалідів” (м.Харків,2000), науковому симпозіумі “Фізіологія та патологія становлення чоловічої статевої системи” (м.Харків,2002).

Публікації матеріалів дослідження. За результатами дослідження опубліковано 15 наукових робіт, у тому числі 6 статей у виданнях, затверджених ВАК України, 8 тез доповідей. Отримано Патент України.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 138 сторінках машинописного тексту, складається із вступу, огляду літератури, розділу, що присвячений опису матеріалів та методів дослідження, розділів власних досліджень (3, 4, 5, 6 ), заключної частини, висновків і покажчика літератури (190 джерел, з яких 87 – з латинською графікою), що складає 21 сторінку. Ілюстрована 21 таблицею, 9 рисунками, що складає 8 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження Під наглядом знаходилось 116 підлітків із конституціональною затримкою статевого розвитку у віці 14-17 років, які ще не лікувалися від даного захворювання. Всі підлітки були росіянами та українцями. Діагноз ЗСР конституціонального генезу у всіх хлопців був встановлений у відділенні ендокринології ІОЗДП АМН України на підставі комплексного клініко-лабораторного дослідження. Усі хлопці були оглянуті фахівцями в консультативній поліклініці: педіатром або підлітковим терапевтом, психоневрологом, окулістом, отоларингологом, стоматологом, а при необхідності гастроентерологом, кардіологом

Для досягнення основної мети виконано генетичне дослідження, яке включає генеалогічний, імуногенетичний (HLA-типування) і цитогенетичний (оцінка асоціацій акроцентричних хромосом) методи аналізу. Так, для встановлення факту спадкової схильності до порушень репродуктивної функції у пробандів було складено і вивчено 116 родоводів із проведенням компонентного аналізу з виділенням середовищного та генотипового компонента. Оскільки компонентний аналіз базується на інтерпретації коефіцієнтів кореляції, що були отримані у результаті вивчення особливостей розподілу ознак між різного типу родичів, були обчислені коефіцієнти кореляції між батьками та дітьми, між сібсами та пробандами.

У 85 хлопців-підлітків проведено імуногенетичне дослідження, до якого увійшло вивчення розподілу антигенів I і II класу системи HLA. Основним способом дослідження I класу системи HLA було типування антигенів гістосумісності у стандартному лімфоцитотоксичному тесті (по П. Терасакі в модифікації Ж. Доссе.). Для проведення дослідження використовували тест-панель (№38) антилейкоцитарних типуючих сироваток виготовлення НДІ гематології та переливання крові Мінздраву РФ (м.Санкт-Петербург). Вивчено18 специфічностей локусу А і 25 специфічностей локусу В.

Виявлення антигенів II класу проводили у пролонгованому мікролімфоцитотоксичному тесті. Для гістотипування антигенів II класу використовувалась панель №41 виробництва НДІ гематології та переливання крові Мінздраву РФ (м.Санкт-Петербург). Досліджено 8 специфічностей локусу DR.

Одержані результати порівнювались з даними про частоту зустрічаємості антигенів системи HLA I класу у жителів південно-східної України [Л.І.Тимошенко із співавт., 1987], у донорів м. Києва [Р.П.Павлюк із співавт., 1996] та донорів м.Харкова. Дані по відповідному розподілу антигенів HLА I класу у донорів м.Харкова були отримані в результаті типування 731 донора Харківської обласної станції переливання крові. Дані люб’язно надані доцентом кафедри терапевтичної стоматології Харківського медичного університету к.м.н Соколовою І.І.

Матеріалом для цитогенетичного аналізу були препарати хромосом, отримані з культури лімфоцитів периферійної крові, постановка якої проводилась за стандартною схемою (напівмікрометод P.Moorhead et al., 1960). Ідентифікація хромосом здійснювалась на гомогенно пофарбованих барвником Гімзи препаратах по Денверській номенклатурі з позначенням літерами за K.Patau (1960). При оцінці ААХ були використані загальноприйняті критерії, розроблені K.Zang, E.Back (1968).

Результати дослідження та їх обговорення. При вивченні результатів клініко-лабораторного дослідження у хлопців-підлітків із конституціональною формою ЗСР нами отримані показники, які повною мірою узгоджуються з даними літератури [Л.М. Скородок із співавт., 1984., О.І.Плєхова із співавт., 2000] і є найбільш характерними для хлопців-підлітків із конституціональною ЗСР.

При проведенні клініко-генеалогічного аналізу було вивчено 116 родоводів хлопців-підлітків із конституціональною ЗСР. Вивчення родинної агрегації порушень функції статевої системи у залежності від ураженості матері та батька показало, що частіше зустрічались родини, де порушення функції статевої системи помічались у матері, батька або одночасно у їх родичів (46,64,65%)

Із загальної групи з обтяженою спадковістю була виділена група хлопців-підлітків, родичі яких мали в анамнезі ЗСР. Ця група склала 73,34,12% хлопців. Обтяженість по обох лініях спорідненості у цій групі була більш виражена і склала 56,5 4,62%. Частота родичів пробандів I-III ступенів спорідненості, які мають в анамнезі або на даний час ЗСР, склала 13,250,59%, що достовірно вище, ніж у популяції (р0,01). Ураженість серед родичів I ступеня спорідненості у 7 разів частіше, ніж серед родичів 2 ступеня спорідненості. Найчастіше ЗСР зустрічалась у батьків пробандів (62,934,5%; р0,001) і перевищувала частоту цього захворювання у популяції в 20,8 разів. Затримка статевого розвитку серед матерів пробандів спостерігалась у 30,17 4,28% випадків, що достовірно частіше, ніж у популяції (р0,001), але у 2,1 раза рідше, ніж у батьків. Ураженість сибсів пробандів також була достовірно вище (р0,05), ніж у популяції. Частота виявлення ЗСР у братів пробандів була вище, ніж у сестер. Серед родичів пробандів II ступеня спорідненості (зокрема дядьків і тіток пробанда) ЗСР зустрічалась достовірно частіше (р0,001), ніж у популяції. Зокрема, ця патологія частіше зустрічалась у дядьків пробанда (14,072,47%, р0,001). При вивченні ураженості родичів III ступеня спорідненості достовірно вище, ніж у популяції, ЗСР спостерігалась у двоюрідних братів пробанда (7,811,34%; р0,05) (Рис.1). Частота, що спостерігається у родичів пробандів, знижувалась із зменшенням ступеня спорідненості до пробанда, причому відмічалась переважна ураженість осіб чоловічої статі При вивченні особливостей спадкування конституціональної ЗСР переважна кількість авторів вказують на існування затримки строків статевого дозрівання у матерів, батьків і сибсів пробандів, тобто родичів I ступеня спорідненості. Серед вивчених нами родоводів пробандів зустрічались родини, де ЗСР спостерігалась тільки у родичів II і III ступеня спорідненості.

Рис. 1 Генеалогічна характеристика хлопців-підлітків із конституціональною ЗСР

Отже наявність ЗСР у родичів II-III ступеня спорідненості також має враховуватися. Таким чином, конституціональною формою ЗСР можна вважати ті випадки захворювання, де ЗСР була відмічена у родичів І-ІІІ ступеня спорідненості. У родичів пробандів відмічались також й інші порушення статевої функції. Так, порушення оваріально-менструального циклу виявились у 21,553,83% матерів пробандів і у 4,301,89% інших родичів І-ІІІ ступеня спорідненості. За даними деяких авторів цей показник для жінок репродуктивного віку коливався у різні роки від 9,2 до 12,9 на 1000 жінок [Н.Г.Гойда, 2000] У батьків двох пробандів мали місце порушення спермоутворення (олігоспермія), що склало 1,721,21%. Матері п’яти пробандів (4,301,89%) лікувалися з приводу безпліддя. Безплідні шлюби зустрічалися у родоводах 34 (29,314,24%) пробандів. Серед факторів зовнішнього середовища, які мають вплив на формування ЗСР, деякі автори виділяють перебіг вагітності та пологів, а також фактори, що мають вплив на організм вагітної жінки. Так, у обстежуваній нами групі хворих, вагітність пробандом протікала із загрозою зриву у 7,762,5% випадків, ускладнилась гестозом першої половини вагітності у 26,724,12% випадків, другої половини-11,212,94%, нефропатією – у 10,342,83% випадків. Перебіг пологів пробандом у 92,22,50% випадків був фізіологічним. Із факторів, які мають негативний вплив на організм матері під час вагітності, спостерігались: стресові ситуації у семи матерів (6,032,21%), праця на шкідливому виробництві у 11 матерів (9,482,73%).

При проведенні компонентного аналізу було показано, що коефіцієнт спадковості для конституціональної ЗСР в обстеженій групі підлітків склав 0,90. Оскільки коефіцієнт спадковості дорівнює долі адитивного компоненту у фенотиповій дисперсії, то довкільний компонент загальної генотипової дисперсії

дорівнює 0,10. Отже, внесок генетичного компонента у формування конституціональної форми ЗСР склав 90%, тоді як внесок чинників зовнішнього середовища склав 10%.

Для з’ясування можливої ролі генетичних факторів, зокрема, антигенів системи HLA, у формуванні конституціональної форми ЗСР у хлопців-підлітків було проведено гістотипування 85 хлопців з цією патологією.

При визначенні частотного розподілу антигенів І класу системи HLA у хлопців-підлітків із конституціональною ЗСР встановлено, що в локусі А найчастіше зустрічаються антигени: А3 (25,88%, частота гена - 0,139), А28 (24,71%, частота гена - 0,132), А1 (23,53%, частота гена - 0,125), і А11 (21,18%, частота гена - 0,112). У локусі В найчастіше зустрічаються антигени В40 (24,71%, частота гена - 0,132), В14 (17,65%,частота гена - 0,092), В8 (16,47%, частота гена – 0,086), В15 (14,12%, частота гена – 0,073) і В51 (14,12%, частота гена – 0,073). На підставі отриманих фенотипових частот HLA-антигенів локусів А і В прораховані частоти гаплотипів (з урахуванням нерівноваги по зціпленню). Гаплотипами, що зустрічались найчастіше у цієї групи хворих, були: А1В40 (h=0,3811), А3В15 (h=0,326), А25В40 (h=0,3686).

При дослідженні частотного розподілу HLA-антигенів II класу, найбільш поширеним є антиген DR2 (37,93%). Досить часто зустрічались також антигени DR4(34,48%), DR1(31,03%) і DR5(31,03%). Найрідше зустрічався антиген DR6 (3,45%).

При порівнянні отриманих даних з розподілом антигенів I класу системи HLA у мешканців південно-східної України достовірно частіше зустрічались антигени А28 (24,71% проти 7,21% в популяції, р0,001) і В40 (24,71% проти 5,13% в популяції, р0,05). У обстежених хворих достовірно рідше зустрічались антигени А1 (23,53% проти 36,22% в популяції, р0,05), А2 (14,12% проти 33,65% в популяції, р0,001), А9 (5,88% проти 20,83% в популяції, р0,001), В5 (7,06% проти 24,52% в популяції, р0,001), В7 (5,88% проти 32,69% в популяції, р0,001), В12 (9,41% проти 21,47% в популяції, р0,01) і В13 (11,76% проти 21,71% в популяції, р0,05). Зважаючи на значення відносного ризику та превентивної фракції, можна виділити антиген В7 (5,88% проти 32,69% в популяції, р0,001; RR-25,87; PF-4,50), який має найбільш виражений негативний асоціативний зв’язок із патологією, що вивчається.

Зіставлення частоти зустрічаємості HLA-антигенів із розповсюдженістю антигенів гістосумісності у донорів м. Києва було показано, що у хлопців-підлітків із конституціональною ЗСР достовірно частіше у локусі А зустрічались антигени А11 (21,18% проти 12,33% в популяції, р0,05) А25 (10,59% проти 3,33% в популяції, р0,01) і А26 (15,29% проти 1,67% в популяції, р0,05). У локусі В достовірно частіше зустрічались антигени В14 (17,65% проти 9,33% в популяції, р0,05), В40 (24,71% проти 7,67% в популяції, р0,001) і В51 (14,12% проти 4,33% в популяції, р0,001). Достовірно рідше зустрічались антигени А2 (14,12% проти 36,33% в популяції, р0,001), А9(5,88% проти 17,33% в популяції, р0,01) і В7 (5,88% проти 14,33% в популяції, р0,05). Високий атрибутивний ризик визначався для антигенів А26, В40 і В51. Найбільше значення превентивної фракції було у антигена А9 (табл.1).

Таблиця 1

Порівняльна характеристика хлопців-підлітків із конституціональною ЗСР та донорів м. Києва. |

Частота антигену (%) |

2 |

RR |

PF |

Антиген

ЗСР | донори

м.Києва

14,12*** | 36,33 | 15,17 | 0,30 | А2 |

А9 | 5,88** | 17,33 | 6,89 | 0,32 | 1,86 |

А11 | 21,18* | 12,33 | 4,23 | 1,93 | | 0,10

А25 | 10,59** | 3,33 | 7,43 | 3,44 | | 0,08

А26 | 15,29*** | 1,67 | 27,60 | 10,00 | | 0,14

В7 | 5,88* | 14,33 | 4,33 | 0,40 | 1,36 |

В14 | 17,65* | 9,33 | 4,61 | 2,10 | | 0,09

В40 | 24,71*** | 7,67 | 19,00 | 3,94 | | 0,18

В51 | 14,12*** | 4,33 | 11,60 | 3,93 | | 0,11

Примітка: *- р0,05; **- р0,01; ***-р0,001.

Для виявлення асоціативних зв’язків патології, що вивчається, з даними про частотний розподіл антигенів системи HLA у мешканців м.Харкова були вивчені особливості розподілу антигенів гістосумісності цього регіону.Так, з найбільшою частотою у донорів м.Харкова в локусі А зустрічався антиген А2 (47,06%), досить поширеними були також антигени А10 (30,78%), А3(23,80%), А1 (22,85%) і А9 (20,11%). У локусі В найбільш поширеним був антиген В7 (21,34%), досить часто зустрічались антигени В12(16,55%), В18(15,73%), В5(15,43%).

При порівняльному аналізі частоти зустрічаємості антигенів І класу системи HLA у хлопців-підлітків із конституціональною ЗСР і донорів м.Харкова були виявлені достовірні відмінності частоти зустрічаємості А2 (14,12% проти 47,06% в популяції, рс0,05), А25 (10,59% проти 2,60% в популяції, рс0,05), А26 (15,29% проти 0,96% в популяції, рс 0,05), А28 (24,71% проти 11,76% в популяції, рс 0,05), В7(5,88% проти 20,93% в популяції, рс0,05), В14 (17,65% проти 5,06% в популяції, рс0,05), В40 (24,71% проти 8,89% в популяції, рс0,05) и В51 (14,12% проти 0,55% в популяції, рс0,05) (Табл. 2)

Таблиця 2

Порівняльна характеристика розподілу антигенів системи HLA у хлопців-підлітків із конституціональною ЗСР та донорів м.Харкова

Антиген | Частота антигену (%) |

2 |

Антиген | Частота антигену (%) |

2

ЗСР | донори | ЗСР | донори

А1 | 23,53 | 22,85 | 1,054 | В13 | 11,76 | 12,31 | 0,005

А2 | 14,12*** | 47,06 | 33,597 | В14 | 17,65*** | 5,06 | 20,215

А3 | 25,88 | 23,80 | 0,180 | В15 | 14,12 | 9,58 | 1,738

А9 | 5,88** | 20,93 | 10,168 | В16 | 1,18** | 11,76 | 8,662

А10 | 18,82 | 30,78 | 2,851 | В17 | 11,76 | 8,21 | 1,228

А11 | 21,18* | 12,59 | 4,819 | В18 | 7,06* | 15,73 | 4,535

А19 | 3,53 | 6,16 | 0,949 | В21 | 3,53 | 3,83 | 0,019

А25 | 10,59*** | 2,60 | 14,667 | В22 | 2,35 | 2,33 | 0,0002

А26 | 15,29*** | 0,96 | 65,459 | В27 | 10,59 | 11,76 | 0,102

А28 | 24,71*** | 11,76 | 11,193 | В35 | 8,36 | 12,31 | 1,208

В5 | 7,06* | 15,46 | 4,313 | В38 | 4,71 | 2,56 | 0,084

В7 | 5,88*** | 21,34 | 11,489 | В40 | 24,71*** | 8,89 | 20,197

В8 | 16,47 | 11,35 | 1,903 | В41 | 2,35 | 4,24 | 0,699

В12 | 9,41 | 16,55 | 2,917 | В51 | 14,12*** | 0,55 | 72,947

Причому позитивні асоціативні зв’язки виявлені для антигенів А25, А26, А28, В14, В40, В51, негативні – для антигенів А2 і В7. При вивченні показників відносного ризику, етіологічної та превентивної фракцій найбільш виражені асоціативні зв’язки було встановлено для антигенів А26, В51 і А2. Найбільш високе значення етіологічної фракції відноситься до антигену В40 Антиген В40 зустрічається у більшості найпоширеніших гаплотипів у даній групі підлітків. Також спостерігається достовірне збільшення розповсюдженості цього антигену у хлопців-підлітків із конституціональною ЗСР при порівнянні з різними популяційними даними, що може свідчити про його роль у формуванні захворювання.

Для виявлення асоціативного зв’язку антигенів ІІ класу системи HLA були використані дані про частоту зустрічаємості цих антигенів в російській популяції, так як було встановлено, що популяція м.Харкова незначно відрізняється від російської популяції за розповсюдженістю антигенів гістосумісності. При проведенні порівняльного аналізу показано, що достовірно частіше в локусі DR системи HLA зустрічався антиген DR 4 (34,5% проти 18,0% в популяції, р0,05), достовірно рідше зустрічався антиген DR6 (3,45% проти 20,7% в популяції, р0,05). Однак введення коригованого значення достовірності (рс0,05) не дозволяє вважати ці дані значущими.

Проведене дослідження дозволило виявити позитивні асоціативні зв’язки конституціональної форми ЗСР з антигенами А26 і В51. Позитивний асоціативний зв’язок цих антигенів із захворюванням установлений при порівняльному аналізі як з харківською, так і з київською популяціями, що, можливо, припускає наявність загального етіологічного чинника у таких близько розташованих популяціях.

Існує декілька теорій, які пояснюють механізми асоціації антигенів HLA і захворювань. Імовірно, теорія A.Svejgaard і L.Ryder [1976] про конкуруючу роль HLA-антигенів і гормонів, є найбільш припустимим поясненням механізму асоціації антигенів гістосумісності і ЗСР. Хоч у літературі існують відомості про те, що HLA-антигени входять до складу гормональних рецепторів.

У доступній нам літературі не вдалося знайти відомостей про асоціативні зв’язки HLA-антигенів із затримкою статевого розвитку.

Оцінка особливостей асоціацій акроцентричних хромосом у хлопців-підлітків із конституціональною ЗСР була проведена за допомогою цитогенетичного методу. Так, встановлено, що у обстежених хворих аналізована популяція лімфоцитів складається з восьми класів. Причому, частота визначення класів лімфоцитів з двома ААХ (КЛ2), з трьома (КЛ3), з чотирма асоційованими акроцентриками (КЛ4) і з шістьма ААХ (КЛ6) вище, ніж з п’ятьма (КЛ5) і так далі до КЛ8 )

Для визначення реальної клітинної реактивності організму із загальної кількості ААХ відбирали лімфоцити без асоціацій (КЛ0 ) і з двома асоціюючими акроцентриками, оскільки була встановлена наявність кореляційного зв’язку між частотами рівня КЛ0 та КЛ2 (r= 0,46).

Порівняльний аналіз рівня КЛ0+2, проведений між групою хлопців-підлітків із конституціональною ЗСР і здоровими підлітками, не виявив статистично значних відмінностей. Одержані результати узгоджуються з опублікованими раніше даними [Л. П. Левчук,1991,1992,О.І.Плєхова із співавт.1996].

Таким чином, проведене комплексне клініко-генетичне дослідження дозволяє підтвердити мультифакторіальну природу ЗСР. У формуванні конституціональної ЗСР внесок спадкового компонента склав 90%, тоді як середовищного компонента - 10%. Передача патологічної ознаки здійснювалась частіше (56,5%) одночасно по обох лініях (материнській та батьківській). При цьому відзначалась (у 2,8 рази) вразливість осіб чоловічої статі. Частота ЗСР у родичів пробандів знижувалась із зменшенням ступеня спорідненості до пробанда, від 33,15% серед родичів І ступеня спорідненості до 3,33% у родичів ІІІ ступеня спорідненості.

Застосування імуногенетичного методу (HLA–типування) дало змогу встановити особливості частотного розподілу антигенів гістосумісності у хлопців пубертатного віку із конституціональною ЗСР, а також встановити асоціативні зв’язки даного захворювання з цією генетичною системою. Позитивні асоціативні зв’язки антигенів І класу були встановлені для антигенів А26 і В51. Наявність у фенотипі хворих цих антигенів, можливо, обумовлює шляхи реалізації спадкової схильності до даного захворювання. Негативний асоціативний зв’язок був встановлений для антигену А2, що може свідчити про його протективну роль у виникненні конституціональної ЗСР у хлопців.

Вивчення реальної імунологічної активності лімфоцитів на момент обстеження у хлопців-підлітків із конституціональною ЗСР, досліджене за допомогою методу оцінки ААХ (по рівню КЛ0+2), відповідає показникам Т-активних лімфоцитів здорових підлітків.

ВИСНОВКИ

1.У дисертації наведено теоретичне узагальнення та розв’язання наукової задачі, що виявляється у встановленні мультифакторіальної природи конституціональної форми ЗСР, виявленні співвідношення середовищних та генетичних чинників у формуванні патології, розробки методів ранньої діагностики даного захворювання.

2.Затримка статевого розвитку конституціонального генезу відповідає критеріям мультифакторіального захворювання. Внесок генетичного компонента у формування конституціональної ЗСР складає 90%, тоді як середовищного - 10%. У родичів пробандів І-ІІІ ступеня спорідненості частота зустрічаємості ЗСР перевищує популяційну у 7 разів, причому частота даної патології у батьків пробандів (62,934,5%) відмічається частіше, ніж у популяції в 20,8 разів. Передача патологічної ознаки здійснюється частіше (56,54,42%) одночасно по обох лініях.

3.Частотний розподіл антигенів І і ІІ класу системи HLA у хлопців пубертатного віку із конституціональною формою ЗСР вірогідно відрізняється від частоти зустрічаємості цих антигенів у донорів м.Харкова.

4.Наявність у фенотипі хлопців із конституціональною ЗСР антигенів А26 і В51, певно, обумовлює реалізацію спадкової схильності до патології, що вивчається. Протективним ефектом, можливо, володіє антиген А2.

5. Рівень КЛ0+2 у групі хлопців-підлітків із конституціональною ЗСР не відрізняється від рівня його значень у здорових однолітків .

6.Хлопці, що мають у фенотипі антигени А26 і В51, можуть бути віднесені в групу ризику по формуванню ЗСР конституціонального генезу і повинні знаходитися на диспансерному спостереженні у дитячого ендокринолога.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1.З метою поліпшення ранньої діагностики при ЗСР, поряд з клініко-гормональним дослідженням, необхідно використовувати клініко-генетичні методи, які включають клініко-генеалогічний та імуногенетичний аналіз.

2.При проведенні HLA-типування хлопчики, що мають у фенотипі антигени А26 і В51, можуть скласти групу ризику за розвитком ЗСР.

3.При проведенні медико-генетичного консультування у підлітків із підозрою на ЗСР необхідно враховувати результати клініко-генеалогічного і дані HLA-типування для уточнення форми захворювання.

ПЕРЕЛІК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Дємєнкова І.Г.Анализ родословных мальчиков-подростков с наследственно-отягощённой задержкой полового развития // Вісник проблем біології і медицини. – 1999. - №5. – С.42-44.

2. Дємєнкова І.Г., Багацька Н.В. Ассоциативные связи II класса системы HLA и задержки полового развития у мальчиков-подростков // Вісник проблем біології і медицини.1999 - №12. – С.29-33. Автором здійснено проведення HLA-типування, статистична обробка даних.

3.Кривич І.П., Дємєнкова І.Г., Багацька Н.В. К вопросу о роли системы HLA при возникновении задержки полового развития у мальчиков-подростков // Імунологія та алергологія – 1999. - №1-2 – С.82-86.Автором здійснено дослідження HLA-антигенів

4. Особенности распределения HLA-антигенов в популяции г. Харькова / Н.В.Багацька, І.І.Соколова., І.Г.Дємєнкова, В.Ф. Іванисенко., Т.Г Федорова.// Збірник наукових праць співробітників КМАПО імені П.Л.Щупика. – Київ –1999, - Випуск 8, книга 2 – С.5-12.Автором здійснено математичний аналіз даних.

5.Антигены системы HLA при задержке полового развития /Н.В Багацька, І.П.Кривич, І.Г.Дємєнкова, В.І.Ковальова //Цитология и генетика –2000 – Т.34, №1 – С.43-47.Автором здійснено дослідження HLA-антигенів, статистична обробка даних.

6. І.І.Соколова, Н.В.Багацька, І.Г.Дємєнкова Частота HLA-фенотипов у здоровых доноров Харьковской популяции //Медицина сьогодні і завтра – 2000 - №4 – С.19-22. Автором здійснено математичний аналіз даних.

7. Спосіб прогнозування формування затримки статевого розвитку у хлопців-підлітків /О.І.Плєхова, Н.В.Багацька, І.П.Кривич, І.Г.Дємєнкова /Пат. №94705, Україна, GO1N5/16 (Укр. НДІ ОЗДП). Заявка №98094705, заявлено 4.09.98р., опубліковано 3.03.99р. Автором здійснено дослідження HLA-антигенів.

8. І.П.Кривич, Н.В.Багацька, І.Г.Дємєнкова Особливості розподілу антигенів системи HLA і дерматогліфічних показників при порушеннях статевого розвитку у хлопців підліткового віку // II з’їзд медичних генетиків України: Тез. доповід., - Львів. – 1995.- С.12. Автором здійснено дослідження HLA-антигенів.

9.Генетические маркёры системы HLA у мальчиков-подростков с некоторыми формами задержки полового развития./В.І.Ковальова, І.П.Кривич, Н.В.Багацька, І.Г.Дємєнкова // Актуальные вопросы детской и подростковой эндокринологии: Тез. докл.,- Харьков - 1995. – С.55.Автором здійснено збір та аналіз родоводів, дослідження HLA –антигенів.

10. Дємєнкова І.Г. Роль некоторых генетических факторов в возникновении наследственно-отягощенной формы задержки полового развития. // 1 Міжнародний медичний конгрес студентів і молодих вчених: Тез. доповід., - Тернопіль, 1997 –С.72-73.

11.Le role de la composante genetique et ambiante a la naissanse du retardement du developpement sexuels des garcons-dolescents/ Н.В.Багацька, О.І. Плєхова, І.П.Кривич, І.Г.Дємєнкова// Experience scientifique et pratique dans le contexte du dialoque des cultures nationales. Actes de la Conference International: Тез. доповід., - Дніпропетровськ. – 1998.- С.88-89. Автором здійснено збір родоводів, дослідження HLA –антигенів та оцінка отриманих даних.

12.Средовые и наследственные факторы в формировании задержки полового развития у мальчиков-подростков. /О.І.Плєхова, І.П.Кривич, Н.В.Багацька, І.Г.Дємєнкова ). //Медико-соціальні аспекти стану здоров’я дітей і підлітків: Тез.доповід., - Харків, 1998. – С.75-76. Автором здійснено збір та аналіз родоводів.

13.Дємєнкова І.Г. Изучение ассоциаций акроцентрических хромосом у мальчиков-подростков с конституциональной задержкой полового развития.// Матеріали науково-практичної конференції “Сучасний стан медичної генетики в Україні”: Тез.доповід., - Київ,1999. – С.57.

14. Багацька Н.В., Дємєнкова І.Г., Ковальова В.І. Генетические аспекты задержки полового развития ( семейные исследования)// VI з’їзд ендокринологів України – Ендокринологія – Т.6, додаток – 2001 – С.10.Автором здійснено збір родоводів, дослідження HLA-антигенів, статистична обробка даних.

15. Современные аспекты изучения проблемы задержки полового созревания у мальчиков-подростков / Н.В. Багацька, І.П. Кривич, В.І. Ковальова, І.Г. Дємєнкова//Міжнародна міждисциплинарна науково-практична конференція “Сучасні проблеми науки та освіти”: Тез. доповід., - Харків, 2001. – С.83-84. Автором здійснено дослідження антигенів системи HLA, статистична обробка даних

АНОТАЦІЯ

Дємєнкова І. Г. Генетична характеристика хлопців-підлітків із конституціональною формою затримки статевого розвитку. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 03.00.15 – генетика, Інститут гігієни та медичної екології АМН України, Київ, 2002.

Дисертаційна робота присвячена вивченню ролі генетичних факторів у формуванні конституціональної форми затримки статевого розвитку (ЗСР). Встановлена переважна передача патологічної ознаки водночас по обох лініях спорідненості з переважним ураженням осіб чоловічої статі. Наведена частотна характеристика антигенів HLA І і ІІ класів у хлопців-підлітків із конституціональною ЗСР. Встановлені достовірні відмінності частоти зустрічаємості антигенів HLA у обстежуваних підлітків від розподілу цих антигенів у популяції м. Харкова. Виявлені позитивні асоціативні зв’язки антигенів гістосумісності А26 і В51 з патологією, яка вивчається. Негативний асоціативний зв’язок антигену А2 із ЗСР конституціонального генезу може свідчити про його протективні властивості.

Рівень КЛ0+2,у хлопців із конституціональною формою ЗСР вивчений цитогенетичним методом, не відрізняється від його значень у здорових підлітків.

Ключові слова: хлопці-підлітки, затримка статевого розвитку, конституціональна форма, родоводи, HLA-антигени, асоціації акроцентричних хромосом.

АННОТАЦИЯ

Деменкова И.Г. Генетическая характеристика мальчиков-подростков с конституциональной формой задержки полового развития. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 03.00.15 – генетика, Институт гигиены и медицинской экологии АМН Украины, Киев,2002.

Диссертационная работа посвящена изучению роли генетических факторов в формировании конституциональной формы задержки полового развития (ЗПР). Установлена преимущественная передача патологического признака одновременно по обеим линиям родства, с преимущественным поражением лиц мужского пола. Частота встречаемости ЗПР у родственников пробандов I-III степени родства превышает популяционную в 7 раз. Чаще всего ЗПР встречалась у отцов пробандов (62,934,5%; р0,001) и превышала встречаемость этого заболевания в популяции в 20,8 раза. Задержка полового развития среди матерей пробандов наблюдалась в 30,174,28% случаев, что достоверно чаще, чем в популяции (р0,001), но в 2,1раза реже, чем у отцов. Поражённость сибсов пробанда также была достоверно выше (р0,05), чем в популяции. Среди родственников пробандов II степени родства (в частности, дядей и тёть пробанда) ЗПР встречалась достоверно чаще (р0,001), чем в популяции. Причём, преимущественно поражались дяди пробанда (14,072,47%, р0,001). При изучении поражённости родственников III степени родства достоверно выше, чем в популяции, ЗПР наблюдалась у двоюродных братьев пробанда (7,811,34%; р0,05). Наблюдаемая частота ЗПР у родственников пробандов снижалась с уменьшением степени родства к пробанду, отмечалась преимущественная пораженность лиц мужского пола. При проведении компонентного анализа было показано, что коэффициент наследуемости для конституциональной формы ЗПР в данной группе мальчиков-подростков составил 0,90. Поскольку коэффициент наследуемости равен доле аддитивного компонента в фенотипической дисперсии, то средовой компонент общей фенотипической дисперсии равен 0,10.

При изучении частотного распределения антигенов I класса системы HLA у мальчиков-подростков с конституциональной формой ЗПР установлено, что наиболее часто встречающимися антигенами в локусе А являются: А3 (25,88%), А28 (24,71%), А1 (23,53%), и А11 (21,18%). В локусе В чаще встречаются антигены В40 (24,71%), В14 (17,65%), В8 (16,47%), В15 (14,12%,) и В51 (14,12%,) При исследовании частотного распределения HLA-антигенов II класса наиболее распространённым являлся антиген DR2 (37,93%). С высокой частотой встречались также антигены DR4(34,48%), DR1(31,03%) и DR5(31,03%). Наиболее редко встречался антиген DR6 (3,45%)

Для выявления ассоциативных связей изучаемой патологии с данными о частотном распределении антигенов системы HLA у жителей г.Харькова были изучены особенности встречаемости антигенов гистосовместимости этого региона. При сравнительном анализе распространенности антигенов I класса системы HLA у мальчиков-подростков с конституциональной формой ЗПР и доноров г.Харькова были выявлены достоверные отличия частоты встречаемости антигенов А2, А25, А26, А28, В7, В14, В40 и В51. Причём положительные ассоциативные связи выявлены для антигенов А25, А26, А28, В14, В40, В51, отрицательные – для антигенов А2 и В7. При изучении показателей относительного риска, этиологической и превентивной фракций, наиболее выраженные ассоциативные связи установлены для антигенов А26, В51 и А2. Самое высокое значение этиологической фракции относится к антигену В40.

Изучение особенностей частоты ассоциаций акроцентрических хромосом у мальчиков-подростков с конституциональной формой ЗПР позволило установить, что анализируемая популяция лимфоцитов состоит из восьми классов. Средняя частота ассоциациаций на клетку составила 0,89. Сравнительный анализ уровня КЛ0+2 у мальчиков-подростков с конституциональной формой ЗПР с его значениями у здоровых сверстников не выявил достоверных различий.

Ключевые слова: мальчики-подростки, задержка полового развития, конституциональная форма, родословные, HLA-антигены, ассоциации акроцентрических хромосом.

ABSTRACT

Dyemyenkova I.G. Genetic characteristics of adolescent boys with a constitutional form of sexual development delay. – Manuscript.

Competitive Thesis for the Degree of Candidate of Science (Medicine). Specialization – 03.00.15 – Genetics, Institute of Hygiene and Medical Ecology of the AMS of Ukraine, Kуiv, 2002.

The work is aimed at studying the role of genetic factors in developing a constitutional form of sexual development delay (SDD). There has been revealed the transference of a pathological character simultaneously in the two lines of affinity with prevailing affection of male persons. The incidence rate of HLA antigens of classes I and II in adolescent boys with a constitutional form of SDD has been established. Reliable differences of HLA antigens incidence in the examined adolescents as compared with the prevalence of those antigens in the bulk of Kharkov population have been demonstrated. There have been revealed certain associative links of A26 and B51 histocompatibility antigens with the pathology studied. Negative associative links of A2 antigen with SDD of constitutional genesis testifies to its protective properties.

The level of CL0+2 lymphocytes in boys with a constitutional form of SDD, investigated by a cytogenetic method, does not differ from the findings of same in healthy adolescents.

Key words: adolescent boys, sexual development delay, constitutional form, family trees, HLA antigens, associations of acrocentric chromosomes.