Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Дурицький Ігор Миколайович

УДК 519.876.5:336.71+334.716

Економіко-математичне Моделювання ефективної взаємодії банків з підприємствами

08.03.02 - Економіко-математичне моделювання

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економічної кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор технічних наук, професор

Алєксєєв Анатолій Арсенійович,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Ситник Віктор Федорович,

Київський національний економічний університет

Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри інформаційних систем в економіці

кандидат економічних наук

Тімашова Ліана Анатоліївна,

Міжнародний науково-навчальний центр

інформаційних технологій та систем НАН України

та Міністерства освіти і науки України,

завідувач відділом

Провідна установа: Харківський державний економічний університет

Міністерства освіти і науки України,

кафедра економічної кібернетики

Захист відбудеться “26” червня 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-а, ауд. 704.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 58, кім. 10.

Автореферат розісланий “21” травня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Жилінська О.І.Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В сучасних умовах методи банківської діяльності удосконалюються і набувають нових рис, виникають нові види банківських операцій та послуг для корпоративних структур реального сектору економіки: від різних форм участі спеціалістів банків у процесах оптимізації управління грошовими потоками підприємств до створення складних обєднань з можливостями корпоративного контролю. Це дає змогу скористатися досвідом банківських спеціалістів, їх умінням оптимізувати механізми управління фінансами, досвідом придбання корпоративних прав і співпраці з іноземними інвесторами.

Потреба більш активного залучення коштів у національну економіку з боку комерційних банків стримувалась через недостатність досвіду побудови системи управління в нових фінансово-господарських умовах у багатьох підприємств.

Для модернізації виробничого процесу в Україні, оновлення його технологічної бази потрібні великі інвестиції. Разом з тим, концентрація капіталу у вітчизняній економіці все ще не досягла рівня, який дає можливість забезпечувати масштабні інвестиційні процеси. Суттєве значення має створення ефективних фінансових механізмів залучення банків для їх більш активної участі у промисловому капіталі.

Застосування економіко-математичних моделей підтримки прийняття рішень у напрямку ефективної взаємодії комерційних банків з підприємствами дає можливість здійснювати поглиблений факторний аналіз розвитку промисловості та фінансового сектору, а також визначати шляхи створення ефективних фінансових механізмів активізації участі банків у промисловому капіталі. Такий напрямок створює багатоваріантні можливості щодо оптимізації взаємодії банків з підприємствами.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Результати дисертаційного дослідження знайшли застосування при виконанні держбюджетної теми № 97150 “Розробка нових технологічних засобів підтримки і прийняття рішень” (державний реєстраційний номер 0197U003318), що здійснювалася кафедрою економічної кібернетики економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Автором розроблені моделі взаємодії банків з підприємствами в умовах формування промислово-фінансових обєднань. Вони висвітлені у розділі “Розробка моделей, спрямованих на ефективну взаємодію банків з підприємствами”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка економіко-математичних моделей та алгоритмів, які спрямовані на підвищення ефективності взаємодії банківського та промислового капіталу, удосконалення та подальший розвиток існуючих моделей та алгоритмів у цьому напрямку, а також їх практична апробація і розробка їх програмної реалізації. Для досягнення зазначеної мети були поставлені та вирішувались такі задачі:

- проаналізувати існуючі теоретичні наробки світового та вітчизняного досвіду взаємодії банків та підприємств у процесах формування промислово-фінансових обєднань як обєкту економіко-математичного моделювання;

- дослідити можливості застосування існуючих економіко-математичних моделей підтримки прийняття рішень в інвестиційній діяльності банків стосовно процесів формування промислово-фінансових обєднань;

- розробити економіко-математичні моделі взаємодії банківських установ і підприємств при формуванні промислово-фінансових обєднань;

- дослідити підходи до аналізу та оцінки стратегічного ризику системи банків та промислово-фінансових обєднань;

- розробити програмне забезпечення для практичної реалізації розроблених моделей.

Обєктом дослідження є процеси формування промислово-фінансових обєднань.

Предметом дослідження є економіко-математичні методи і моделі взаємодії банків і підприємств при формуванні промислово-фінансових обєднань.

Дослідження базуються на основних положеннях економічної теорії, теорії банківської справи, теорії економіко-математичного моделювання, що представлені працями вітчизняних вчених: В. Гейця, М. Савлука, А. Чухна, Д.Черваньова, Н. Костіної, Л. Нейкової, А. Алєксєєва, В. Усоскіна, О. Василика, І. Ляшенка, О. Черняка, В. Вітлінського; закордонних вчених: J. Kallberg, W. Ziemba, S. Bradley, D. Crane, M. Kusy, M. Lane, P. Hutchinson, J. Collins, T. Ruefli, N. Fisher; сучасних інформаційних технологіях та засобах математичного програмування.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у комплексному обгрунтуванні підходів і моделюванні розвязків задач побудови ефективної взаємодії банків з промисловими підприємствами при створенні таких складних обєднань, як промислово-фінансові групи, концерни, корпорації, холдинги, зокрема:

- розроблено економіко-математичну модель взаємодії банків з підприємствами при формуванні промислово-фінансових груп, холдингів, концернів, корпорацій та інших типів обєднань щодо ситуаційного управління та стратегічного планування стійкого функціонування обєкту дослідження;

- запропоновано підхід до розв’язку задачі підвищення ефективності взаємодії банків з підприємствами за допомогою методу аналіза дерева рішень; вибір оптимальної альтернативи щодо набору підприємств обгрунтовано як процес розв’язання задачі дискретного програмування із запровадженням методу послідовного аналізу варіантів;

- вдосконалено модель оцінки стратегічного ризику банків на основі ординального підходу у двох варіантах: на рівні банків України; на рівні підрозділів, філій банків.

-

Практичне значення одержаних наукових результатів полягає у розробці інструментальних засобів для вирішення важливої народно-господарської проблеми підвищення ефективності взаємодії банків з підприємствами; запропоновані та реалізовані математичні моделі та програми розвязання задач у сфері діяльності банків, що спрямовані на ефективізацію їх взаємодії з промисловим сектором економіки.

Впровадження результатів роботи. Робота є складовою частиною наукових досліджень та практичної реалізації "Проекту низьковитратної реструктуризації українських підприємств" № 20XR52 (березень 1999 року - липень 2000 року) та Проекту "Зміцнення Фонду Держмайна України: індивідуальна приватизація підприємств" (липень 2000 року - квітень 2001 року), що проводились Українським центром реструктуризації підприємств та розвитку приватного сектору (УЦРП та РПС) у рамках проектів Світового Банку в Україні (Довідка від 05.04.2001р., надана УЦРП та РПС). Пропозиції щодо визначення оптимальних напрямів розбудови використовувались промисловими підприємствами та установами Фінансової групи “ТАС”, м. Київ (акт № 07-77 від 05.10.2001р.). Запропоновані у дисертаційній роботі моделі застосовані при викладанні курсу "Фінансова математика" для студентів спеціальності “Економічна кібернетика” у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Особистий внесок здобувача. У роботах, виконаних у співавторстві, особисто здобувачем реалізовано алгоритм знаходження стратегічного ризику банку, розроблено програмний комплекс для його практичної реалізації та запропоновані схеми інтерпретування і модифікації відповідних задач для використання їх у банківській та промисловій діяльності. Вперше обгрунтовано підхід до визначення показника стратегічного ризку системи банків. Здобувачем особисто розроблена економіко-математична модель оптимізації взаємодії банків з промисловими підприємствами в умовах створення промислово-фінансових обєднань.

Апробація роботи. Основні положення роботи були темами доповідей і обговорені на Всеукраїнській конференції “Моделювання та дослідження стійкості систем” (Київ - 1996, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, факультет кібернетики); міжнародній конференції AFCEA Europe Kiev “The Information Technology Contribution to the Building of a Safe Regional Environement” (Kиїв - 1998, Київський національний університет імені Тараса Шевченка), на міжнародній конференції “Реорганізація, злиття та приєднання: світовий досвід та механізми реалізації в Україні” (Київ -1998, Українське товариство фінансових аналітиків), конференції "Корпоративні фінанси: можливості для отримання прибутку" (Київ - 1999, Українське товариство фінансових аналітиків), семінарі у межах проекту 20XR52 Світового Банку "Низьковитратна реструктуризація українських підприємств" (Париж - 2000, Taylor Nelson Sofres Consulting), ІІ Всеукраїнській конференції “Сучасні економіко-математичні методи у ринковій економіці” (Київ - 2000, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, економічний факультет), на Днях Науки економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (квітень 2000р., квітень 2001р.), а також на наукових семінарах кафедри економічної кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основні положення і результати дослідження опубліковано у 6 друкованих роботах загальним обсягом 2,0 др. арк., із них: 4 статті у наукових фахових виданнях, 2 тези у збірниках науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, одного додатку; містить 27 таблиць, 26 рисунків. Вона викладена на 186 сторінках машинописного тексту. Список використаних літературних джерел містить 154 найменування і наведений на 16 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету роботи, її наукову новизну та практичне значення, визначено особистий внесок здобувача. Подана характеристика сформульованих і вирішених у дисертації задач, отриманих наукових результатів, а також викладена структура та анотований зміст роботи за розділами.

У першому розділі “Огляд економіко-математичних моделей для прийняття рішень у банківській діяльності” проаналізовано предметну сферу функціонування банківських установ, а саме: пошук та узгодження оптимальних рішень при різних напрямках діяльності з метою збільшення прибутку. Проаналізовані багаторівневі моделі, що описують основні операції банку: оптимізації управління активами та пасивами банку, розподілу активів, управління ліквідністю, вибору портфеля облігацій, управління портфелем депозитних сертифікатів. Розглянуто механізми підвищення ефективності взаємодії банку з підприємствами. Проаналізовано застосування моделі “Дюпон” для комплексної оцінки фінансового стану підприємства.

Визначено, що фінансування інвестиційних програм вимагає проведення аналізу та банківського контролю поточної діяльності підприємств, тому банки стають безпосередніми активними учасниками розробки стратегії та фінансового забезпечення діяльності підприємств, здійснюючи перетік капіталу у більш вигідні, перспективні галузі. Зясовано, що ефективний шлях вирішення проблеми довгострокового інвестування визначається в рамках нової організаційної структури промислово-фінансових обєднань (типи промислово-фінансових обєднань згідно чинного законодавства України).

Проведений аналіз існуючих методів, алгоритмів та програмних засобів виявив необхідність розробки нових підходів та механізмів знаходження оптимальних рішень для побудови взаємозвязків банків з промисловими підприємствами при довгостроковому інвестуванні. На цій основі виділено важливий фактор - оцінку стратегічного ризику систем банків, промислово-фінансових обєднань та визначення способів його зменшення.

У другому розділі “Розробка моделей, спрямованих на ефективну взаємодію банків з підприємствами” розроблено задачі моделювання взаємодії банку та підприємств при довгостроковому інвестуванні. Описано засоби вдосконалення відповідних фінансових механізмів, засоби створення "каталізаторів" ефективності до ланцюга "банк - промислове підприємство" з враховуванням факторів багатоваріантності та комплексності технологій виробництва.

У роботі визначено чинники привабливості довгострокового співробітництва банків з підприємствами та їх участі в акціонерному капіталі:

· еволюція конкуренції українських банків. Банки все частіше виступають ініціаторами інтеграції приватизованих підприємств з відповідною консолідацією капіталу. Висока ризикованість міжбанківських кредитів, зниження привабливості валютного ринку та операцій з ОВДП призводять до того, що конкуренція банків зміщується у сферу кредитування промисловості та вибір надійних з точки зору тривалого партнерства клієнтів;

· зміна структури акціонерної власності у такому напрямку, який дає змогу здійснювати поліпшення якості корпоративного управління (створюються умови для ефективного управління);

· наявність у банках та фінансових компаніях найбільш кваліфікованих спеціалістів. Інтеграція у промислово-фінансові обєднання (ПФО) є способом поліпшення якості використання обмежених управлінських ресурсів;

· можливістъ зменшення інвестиційного ризику за рахунок ефективізації контролю ситуації - менеджменту, грошових потоків, оборотів по рахунках, що значно збільшує ймовірність повернення кредитів підприємства-учасника ПФО. Як результат - більш ефективне використання інвестиційних коштів.

На цій основі розглянуто можливі варіанти побудови алгоритмів довгострокової взаємодії банків з підприємствами, зокрема:

Задача 1. Задача формування ефективних технологічних ланцюгів виробництва продукції для підприємства.

Підприємство належить множині підприємств . Варіанти виробничої діяльністі підприємства можуть бути представлені деякою множиною сценаріїв функціонування виробництва, які поєднують різні технологічні елементи у єдину виробничу структуру, що повязує ці елементи між собою матеріальними та енергетичними потоками.

Нехай , - множина можливих технологій, які можуть використовуватись при формуванні різних технологічних ланцюгів (сценаріїв) для підприємства . Позначимо через - відповідну множину індексів цих технологій, а через - множину можливих сценаріїв визначення технологічних ланцюгів для підприємства . Таким чином сценарій визначає -й технологічний ланцюг для підприємства .

У залежності від вибору сценарію та кількості елементів у ньому формується множина можливих варіантів реалізації виробництв різного профілю для підприємства :

.

Рис 1. Варіанти реалізації технологічних ланцюгів для підприємства Аj

в залежності від сценаріїв .

Як приклад формування варіанту технологічної схеми для підприємства може бути сценарій виробництва хлібо-пекарської продукції, що складається з 4-х основних блоків (Рис. 2):

Рис. 2. Сценарій виробництва продукції

У цьому сценарію використовуються, наприклад, такі елементарні технології (елементи): - вирощування пшениці; - збір та зберігання урожаю; - виробництво та транспортування борошна; - виробництво хлібо-пекарських виробів.

Позначимо через , множину елементів, які можуть використовуватись при реалізації та формуванні різних технологій для підприємства .

Кожен елемент - характеризується набором техніко-економічних показників ,, таких як виробничі потужності, ступінь зносу основних фондів, характеристики кваліфікації персоналу та інші, де - множина індексів цих показників.

Позначимо через - вартість реалізації елементу технології. Цей показник може включати вартість пакету акцій, витрати на технічне переозброєння, адміністративні та інші витрати.

Множина елементів технологій при виборі різних сценаріїв представлена на рис. 3.

Визначимо для кожного сценарію підваріант, який складається з елементів та реалізує певну технологію.

Множину можливих варіантів побудови технології для підприємства Aj на основі сценарію позначимо , а множина всіх можливих варіантів побудови технологій для підприємства задається :

Вартість реалізації технологічної схеми, яка задається сценарієм і складається із ланцюгів:

Відповідні ресурсні змінні у вигляді техніко-економічних показників при побудові технологічної схеми позначимо:

Задача визначення оптимальної технології полягає у знаходженні такого варіанту реалізації для кожного із сценаріїв , який має мінімальну вартість при врахуванні обмежень на ресурси , що накладаються при створенні технологій. Математична модель задачі за критерієм мінімізації витрат:

(1)

при обмеженнях:

(2)

(3)

Задача (1) - (3) є задачею математичного програмування і для знаходження її розв’язку було використано алгоритм дискретної оптимізації, що базується на методі послідовного аналізу варіантів.

Задача (1) - (3) розв`язується для кожного сценарію sjlSj. Нехай у результаті розв’язку задачі (1) - (3) отримано оптимальний розвязок . Тоді вектор характеризує оптимальний розв’язок з його оптимальними техніко-економічними показниками при виборі сценарію для підприємства .

На основі отриманих оптимальних розвязків по кожному із сценаріїв сформована таблиця характеристик варіантів розвязку з використанням показників ефективності технологій при їх реалізації певними наборами елементів. Додаткові показники, що не формалізуються в обмеженнях задачі можуть задаватися експертами. Наприклад, - показники, що характеризують надійність взаємозвязків у технологічних ланцюгах .

Серед множини розв’язків підзадач вибирається оптимальний розв’язок задачі в цілому як .

Задача 2. Задача формування ефективних технологічних ланцюгів в умовах корегування варіантів. На відміну від задачі 1, будемо вважати, що в технологічних ланцюгах, які реалізують різні можливості для діяльності підприємства, можливості для діяльності підприємства можуть перетинатись між собою. Це означає, що деякі сполуки варіантів мають загальні елементи і продукція, яка виробляється цими елементами, може використовуватися іншими елементами.

Використання загальних елементів у декількох сценаріях дає можливості більш раціонально використовувати загальні елементи та ресурси для різних технологічних схем з розширення можливостей підприємства.

У цьому випадку розвязками задачі визначено набори сценаріїв, які мають спільні елементи. Наприклад, варіанти сценаріїв , які відображені на рис. 4, мають спільний елемент t.

Рис. 4. Варіанти побудови сценаріїв зі спільним елементом t

Задача 3. Розглянута більш складна задача вибору структури не для одного підприємства , а для множини підприємств А.

На рівні формування та оптимізації структури окремих підприємств у цілому визначаються конкретні варіанти реалізації для кожного підприємства з урахуванням критеріїв підприємств. На рівні сукупності підприємств розвязується задача координації, тобто реалізується механізм узгодження можливих розвязків через загальні обмеження, що існують на верхньому рівні. Застосування цього механізму дає можливість спрямовувати підприємства на виконання критеріїв (цілей), що узгоджуються з глобальними цілями задачі верхнього рівня, тобто задачі вибору структури для всієї множини підприємств.

Задача прийняття рішення про вибір банком мережі взаємопов’язаних підприємств з метою довгострокового інвестування та стратегічного планування їх стійкого функціонування розв’язується за допомогою методу аналізу дерев рішень. У дисертаційній роботі наведений реальний приклад реалізації цієї задачі.

Вибір оптимальної альтернативи (набору підприємств) здійснено шляхом розв’язання задачі дискретного програмування, яка вирішується методом послідовного аналізу варіантів.

Вкладення інвестицій банком на основі вибору оптимального об’єднання взаємопов’язаних підприємств здійснюється з урахуванням послідовності дій:

1. Виявлення ефекту кооперації (створення промислово-фінансового обєднання).

2. Консолідації цього ефекту з врахуванням особливих інтересів учасників промислово- фінансового обєднання та здійснення фінансування інвестиційної активності групи.

3. Розподілу віддачі від цих інвестицій.

4. Визначення показників оподаткування на отримані додаткові ресурси.

У третьому розділі “Застосування ординальної моделі оцінки ризику для аналізу стратегічного ризику банку та системи банків” здійснено адаптацію та вдосконалення моделі оцінки стратегічного ризику системи банків, яка базується на ординальному підході. Ризик при даному підході визначений як можливість втрати позиції (рангу) за визначеним показником (системі показників), що зайнятий банком по відношенню до інших банків у сукупності банків, що досліджується. Стратегічні цілі, такі як бути в першій десятці, займати лідируючу позицію, часто виникають як актуальні питання для банків. Вони також актуальні для оцінки стратегічного ризику інших систем: промислово-фінансових груп, холдингів, корпорацій, галузей промисловості, тощо.

У роботі використаний ординальний підхід до оцінки ризику банку (1) - дослідження його позицій, які зайняті за визначеним показником (прибутковість, ліквідність та інші важливі для банка показники) відносно інших банків, що працюють на території України на деякому часовому інтервалі; (2) - з точки зору поведінки структурних підрозділів - досліджуються зміни позицій, які займають підрозділи за визначеним результатом їх діяльності.

Крім визначення показників ризику для окремих банків, важливою є задача показника ризику для всієї системи (галузі). Порівняння цього показника з аналогічними показниками банківських систем інших країн (наприклад, СНД) дає можливість зробити додаткові висновки для інвесторів про стабільність поведінки системи.

У роботі розглянуто стратегічну систему Система однотипових економічних структур, що працюють на одному ринку на протязі визначеного проміжку часу з визначеними подібними цілями. (сукупність філій банка або банків, що охоплюють галузь або визначений сегмент) як абстрактний набір із n компонентів. Спостереження за реалізацією системи дають набір величин виміру,які описують поведінку n банків (філій) на протязі періоду : Елементи набору проранжовані по відношенню один до іншого, створюючи т.з. ординальні значення для кожного періоду часу. Вони можуть використовуватися для визначення відповідних упорядкованих наборів станів системи.

Після того, як кожен банк (філія) зайняв позицію у кожному визначеному періоді часу , можна побудувати для кожного банку (філії) інцидентну матрицю , елементи якої, визначають кількість разів, які банк (філія) i перемістився з позиції j на позицію k протягом періоду часу .

Матриця описує інцидентні стани переходів по позиціях для всієї системи з сумами по рядках матриці . Введемо матрицю з елементами: (4), яку будемо розглядати як матрицю імовірностей.

Інформація, що необхідна для вимірювання показника невизначеності системи, може бути отримана з імовірносних розподілів, які описують поведінку системи. Вимірювання показника невизначенності інформації, яка міститься у спостереженнях здійснюється із застосуванням функції ентропії на основі імовірносних розподілів:

(5)

визначає показник невизначеності інформації, яка міститься у спостереженнях за системою. Ці спостереження відзеркалюють поточні позиції банків (філій).

Процес переходів, що містить елементи рейтингового співставлення характеризується двома елементами: (1) імовірність рейтингової позиції, (2) параметр вагомості рангу переходу. Ці елементи можуть бути одночасно враховані на основі підходу зваженої ентропії. Такий підхід вперше застосований для вимірювання стратегічного ризику банку.

Впроваджуючи вагову систему для переходів банку по позиціях, що зайняті, можливо отримати додаткову ступінь достовірності втрати чи виграшу позиції згідно критерію класичного виміру ентропії. Ваги повинні бути невідємні, і, якщо тип події переходу А є більш важливим, чим тип події переходу В, тоді , де - вага події переходів типу I .

. (6)

де константа пропорційності і вага, повязана з втратою позиції. Для того, щоб отримати вагу як для втрат, так і для виграшів та утримання позицій, можна використати замість (6) формулу

Системний ризик, позначимо , визначається як:

(7)

Показник системного ризику дозволяє отримати величину відносної ризиковості банківської системи, що характеризується поведінкою банків, які входять до цієї системи (а саме, зміною позицій їх рангів за ключовими характеристиками діяльності на протязі визначеного періоду часу).

Ризик, що повязаний з банком (філією) i в системі можна підрахувати, сумуючи невизначеності, що повязані з втратою позиції:

(8)

У дисертації досліджена можливість використання існуючих математичних підходів до присвоєння вагових категорій на основі використання критеріїв: Байєса-Лапласа, Севіджа, Ходжа-Лемана.

Як результат використання описаного алгоритму для ординального підходу за кожним із критеріїв, ми отримаємо типів ризиків для банка (філії) за заданими критеріями, де - кількість критеріїв, за якими досліджувалась зміна позицій банку.

Формула визначення показника загального ризику для банка (філії): (9)

Практичну реалізацію алгоритму знаходження показника стратегічного ризику системи здійснено за динамікою позицій у щоквартальному рейтингу банків Національним банком України за характеристикою якісної структури їх сумарних активів за період 1999 – 2001рр. з використанням розробленого згідно моделі програмного комплексу.

Структурно запропонований програмний комплекс містить чотири окремі модулі. Кожному модулю відповідає графічне вікно, призначене для відображення на екрані необхідних даних та взаємодії з користувачем у діалоговому режимі (на рис. 5 - 7 показані основні модулі: рис. 5 - введення даних у програмний комплекс, у даному прикладі таблиця рангів поквартально; рис. 6 - розразунок показника стратегічного ризику системи банків; рис 7. – обчислення питомої ваги ризику кожного банку системи).

Рис. 5. Вид таблиці рангів за періодами Рис. 6. Вид таблиці розразунку показника стратегічного ризику системи

Модуль введення та редагування інформації, необхідної для розрахунків (Рис. 5). Така інформація складається з таблиці рангів банків по періодах (реалізованої у вигляді матриці розміром (кількість банків)*(кількість періодів), у даному прикладі період – квартал), а також параметрів альфа та бета (формула 6).

Модуль розрахунків та виведення результатів на екран (Рис. 6). Він містить алгоритм розрахунку інцидентних матриць та ризиків банків.

Рис. 7. Діаграма обчислення питомої ваги ризиків по банкам

Модуль відображення кругової діаграми, що відповідає результатам розрахунків питомої ваги ризиків по банкам (Рис. 7).

Програмний комплекс можна використовувати для дослідження та моделювання алгоритму оцінки стратегічного ризику банку (системи банків), для ранжування банківських структур міністерствами, відомствами, рейтинговими агентствами, а також у навчальному процесі для реалізації тестових задач.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене комплексне обгрунтування підходів щодо побудови ефективних фінансових механізмів взаємодії банків з підприємствами та моделювання процесів їх взаємодії при створенні складних обєднань, зокрема: промислово-фінансових груп, холдингів, корпорацій, концернів. Дисертаційне дослідження дозволяє зробити такі висновки:

1. Аналіз існуючих задач банківської та промислової діяльності на сучасному етапі привів до виділення актуальної задачі створення ефективного фінансового механізму взаємодії на довгостроковій основі банків з підприємствами як однієї з основних задач підвищення ефективності діяльності реального сектору економіки.

2. Підвищення ефективності взаємодії банків з промисловим сектором в умовах нестабільності та ризику вимагає створення фінансових механізмів зацікавленості банків при роботі з підприємствами, що зменшують ризик та дають синергетичний ефект. Для цього розроблено відповідні засоби підвищення ефективності довгострокової взаємодії ланцюга ”банк-підприємство”.

3. Проведена характеристика засобів моделювання основних фінансових механізмів у напрямку визначення шляхів зрощування фінансового та промислового капіталу в Україні. Особлива увага приділена процесам створення промислово-фінансових обєднань, які характеризуються значною складністю, багатоваріантністю технологій, значним ступенем підвищення вимог до якості процесів управління. Визначено, що для ефективної реалізації даних процесів доцільним є використання відповідних економіко-математичних моделей та методів.

4. Використання розроблених економіко-математичних моделей для підтримки прийняття рішень при створенні промислово-фінансових обєднань дозволяє знаходити ефективні варіанти сполучення технологічних ланцюгів підприємств.

5. Проведений аналіз існуючих методів та програмно-інформаційних засобів оцінки ризику для банків, їх структурних підрозділів дозволив розробити нові методи та засоби, які спрямовані на оцінку стратегічного ризику системи банків, а також окремого банку.

6. Удосконалена та адаптована до сучасних умов модель оцінки стратегічного ризику системи банків, складної системи (промислово-фінансових обєднань) на основі ординального підходу, що дозволяє здійснити розробку у двох варіантах процедури ранжування за результатами діяльності: оцінки рейтингових позицій банку по відношенню до інших банків, що працюють на території України; оцінки рейтингових позицій складових частин системи (підрозділів, філій, дочірніх компаній).

7. Використання програмного комплексу для знаходження рівня стратегічного ризику, що розроблений на основі запропонованих моделей, дозволяє оцінювати показники стабільності складної фінансової (промислово-фінансової) системи, а також показники ризику складових елементів системи.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1.

2.

3.

4.

5.

6.

АНОТАЦІЯ

Дурицький І.М. Економіко-математичне моделювання ефективної взаємодії банків з підприємствами. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.03.02 – економіко-математичне моделювання. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2002.

Дисертаційна робота присвячена розробці та розвязку задач підтримки прийняття рішень, які спрямовані на підвищення ефективності взаємодії банківського та промислового капіталу. Розроблені економіко-математичні моделі, алгоритми та програмно-інформаційні засоби підтримки прийняття рішень при створенні промислово-фінансових груп, холдингів, корпорацій, концернів. Удосконалена та адаптована модель на основі ординального підходу до оцінки стратегічного ризику банківської системи та окремих банків. Реалізовано у програмному комплексі алгоритм оцінки стратегічного ризику системи банків, а також окремих банків. Проаналізовані багаторівневі моделі, що описують основні операції банку: модель оптимізації управління активами та пасивами банку, модель розподілу активів, модель управління ліквідністю, модель вибору портфеля облігацій, модель управління портфелем депозитів. Розглянуті механізми взаємодії банку з підприємствами, застосування моделі “Дюпон” для комплексної оцінки фінансового стану підприємства.

Ключові слова: економіко-математичні моделі, банківська діяльність, промислово-фінансові обєднання, стратегічний ризик.

Аннотация

Дурицкий И.Н. Экономико-математическое моделирование эффективного взаимодействия банков с предприятиями. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.03.02 – экономико-математическое моделирование. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2002.

Диссертационная работа посвящена разработке и решению задач принятия решений, направленных на повышение эффективности взаимодействия банковского и промышленного капитала.

Анализ существующих задач банковской и промышленной деятельности на современном этапе привел к выделению актуальной задачи создания эффективного финансового механизма взаимодействия на долгосрочной основе банков с предприятиями как одну из основных в повышении эффективности деятельности реального сектора экономики.

Показано, что повышение эффективности взаимодействия банков с промышленным сектором в условиях нестабильности и риска требует создания дополнительных финансовых механизмов заинтересованности банков, которые уменьшают риск и дают эффект синергетизма.

Проанализирован отечественный и зарубежный опыт взаимодействия финансового и промышленного капитала. Показано, что процессы создания промышленно-финансовых объединений характеризуются значительной сложностью, многовариантностью технологий, значительной степенью неопределенности, что усложняет реализацию этих процессов.

Разработаны и предложены экономико-математические модели и алгоритмы для оптимизации технологических схем создания промышленно-финансовых групп, холдингов, корпораций, концернов и других типов объединений.

Предложен подход к решению задачи повышения эффективности взаимодействия банков с предприятиями с помощью метода анализа дерева решений. Выбор оптимальной альтернативы набора предприятий обоснован как процесс решения задачи дискретного программирования с использованием метода последовательного анализа вариантов.

В результате проведенного анализа существующих методов и программных средств оценки риска для банков, сложных промышленно-финансовых объединений определен вид и тип новых методов и средств, которые направлены на оценку стратегического системы в целом и ее составляющих.

Усовершенствована и адаптирована модель на основе ординального подхода к оценке стратегического риска банковской системы и отдельного банка. В работе используется ординальный подход для оценки риска банка (1) – исследование его позиций, которые заняты по определенным показателям (прибыльность, ликвидность и другие важные для банка показатели) относительно других банков, которые работают параллельно (на территории Украины) на некотором временном интервале; (2) - с точки зрения поведения структурных подразделений – исследуются изменения позиций, которые занимают подразделения по определенному результату их деятельности.

Разработаны структура и алгоритм программного комплекса для нахождения уровня стратегического риска для системы банков и отдельных банков, входящих в систему. Программный комплекс можно использовать для исследования и моделирования алгоритма оценки стратегического риска банка (системы банков), для ранжирования банковских структур в министерствах, ведомствах, рейтинговых агентствах, а также в учебном процессе для реализации тестовых задач в курсах обучения финансового направления.

Проанализированы задачи принятия решений в банковской деятельности с использованием многоуровневых моделей для поиска и согласования оптимальных решений при различных направлениях деятельности банка с целью увеличения прибыли, которые описывают основные операции банка: модель оптимизации управления активами и пассивами банка, модель распределения активов, модель управления ликвидностью, модель выбора портфеля облигаций, модель управления портфелем депозитов. Рассмотрены механизмы взаимодействия банка с предприятиями, применение модели “Дюпон” для комплексной оценки финансового состояния предприятия.

Разработанные модели и программные средства внедрены в проектах, которые проводились Украинским центром реструктуризации предприятий и развития частного сектора (УЦРП РЧС) в рамках проектов Всемирного Банка в Украине: Проекта “Низкозатратной реструктуризации украинских предприятий" № 20XR52 и Проекта "Укрепление Фонда Госимущества Украины: индивидуальная приватизация предприятий". Предложения по определению оптимальных направлений развития использовались промышленными предприятиями и финансовыми учреждениями Финансовой группы “ТАС” г. Киев.

Предложенные в диссертационной работе модели применены при преподавании курса "Финансовая математика" для студентов специальности Экономическая кибернетика Киевского национального университета имени Тараса Шевченко.

Ключевые слова: экономико-математические модели, промышленно-финансовые объединения, банковская деятельность, стратегический риск.

Annotation

Durytskyy I.M. Economical-mathematical modelling of banks and enterprises effective cooperation. – Manuscript.

Thesis for a degree of Candidate of Science in Economics. Speciality 08.03.02 – economical-mathematical modelling. – Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2002.

The dissertation is devoted to elaboration and resolving of the problems of making decisions, which are targeted to the increase of effectiveness of the relationship between banking and industrial capital. There were elaborated mathematical methods, techniques and software of making decisions when financial-industrial groups and holding companies foundation. There was updated and adopted the model based on ordinal approach to the strategic risk of the systems of banks and banks (comprising the system) evaluation. There was realised in software an algorithm of system of banks banks (comprising the system) strategic risk evaluation. There were analysed the multistage problems of making decisions in banking activity: ALM Model, Assets Allocation Model, Liquidity Management Model, Bond Portfolio Management Model, Deposit Portfolio Management Model. There were examined the ways of banks and enterprises interaction, the use of “Dupont” model for complex appraisal of financial state of the enterprise.

Key words: economical-mathematical models, financial-industrial unions, banking activity, strategic risk.