КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ДОЛІНСЬКИЙ Леонід Борисович
УДК 330.131.7: 336.777
МОДЕЛЮВАННЯ ТА УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ ВЕКСЕЛЬНИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
Спеціальність 08.03.02 – економіко-математичне моделювання
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2002
Дисертація є рукописом.
Робота виконана на кафедрі економіко-математичних методів Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Київ.
Науковий керівник - доктор економічних наук, професор
Вітлінський Вальдемар Володимирович,
Київський національний економічний університет,
професор, заступник завідуючого кафедрою
економіко-математичних методів.
Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор
Ковальчук Костянтин Федорович,
Національна металургійна академія (м. Дніпропетровськ),
професор кафедри економічної інформатики,
декан економічного факультету;
кандидат економічних наук, доцент
Раєвнєва Олена Валентинівна,
Харківський державний економічний університет,
доцент кафедри економічної кібернетики.
Провідна установа - Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
кафедра економічної кібернетики, м. Київ.
Захист відбудеться “ 21 ” жовтня 2002 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.01 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317 .
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.
Автореферат розісланий “ 19 ” вересня 2002 року.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат технічних наук, професор Шарапов О.Д.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Однією з важливих умов економічного розвитку держави є активно функціонуючий фондовий ринок. Український ринок цінних паперів знаходиться на стадії становлення та має певні особливості, зумовлені специфікою національної економіки. Реалії ж української економіки свідчать про те, що вексельний сегмент є домінуючим на національному фондовому ринку, бо, незважаючи на повільну відмову від розрахунків не на грошовій основі, понад 40% від загальних обсягів торгів становить торгівля векселями.
Широке застосування вексельних зобов’язань є відображенням браку обігових коштів у суб’єктів господарської діяльності. Для багатьох із них векселі залишаються практично єдиним засобом для проведення розрахунків.
Вексельний обіг є потужним механізмом, який за умови правильного використання допомагає вирішувати, зокрема, такі проблеми української економіки, як криза неплатежів, взаємна заборгованість та затовареність підприємств. В макроекономічному аспекті перевагами вексельних розрахунків є зниження темпів інфляції за рахунок зменшення грошової маси, що знаходиться в обігу, та інтенсифікація діяльності ринку цінних паперів тощо.
Вексель є привабливим інструментом фондового ринку, але його хаотичне та невиважене застосування може не тільки дискредитувати вексельний обіг, а й негативно вплинути на економічну ситуацію в країні в цілому. Так, у щорічному Посланні Президента України до Верховної Ради за 2001 рік зазначається, що недостатня правова захищеність українського вексельного обігу обумовлює низьку ліквідність значної частини векселів, а відтак породжує серйозні економічні ускладнення, отже, призводить до надмірного ризику.
Дослідженню економіко-правових аспектів вексельного обігу приділяли увагу багато українських вчених та економістів, серед яких Лисенков Ю., Малюк В., Мороз Ю., Римарук О., Рудненко Т., Хомяк С. та інші. Сучасна наука розробила досить надійний апарат моделювання процесів в економіці і фінансах, зокрема, нетривіальних питань оцінювання ризику. У вивчення цієї проблеми вагомий внесок зробили вітчизняні та зарубіжні вчені, серед яких Алексєєв А., Альтман Є, Брігхем Є., Вітлінський В., Геєць В., Головач А., Гранатуров В., Клєбанова Т., Клименюк М., Ковальчук К., Лисенко Ю., Мертенс О., Наконечний С., Паррамоу К., Пернарівський О., Раєвнєва О., Соложенцев Є., Уотшем Т., Хохлов Н., Хрістіановський В., Черняк О., Шарапов О., Шарп У., Ястремський О.
Разом з тим, питання комплексного дослідження вексельного обігу та, зокрема, вексельних ризиків, що поєднує аналіз економіко-правових засад вексельних розрахунків, з одного боку, та економіко-математичне моделювання вексельних ризиків - з іншого, не знайшло до цього часу відповідного висвітлення в наукових роботах. Актуальність вказаної проблеми зумовило вибір теми дисертації, її цільову спрямованість та методи дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри економіко-математичних методів Київського національного економічного університету в рамках комплексної теми “Теоретичні та практичні аспекти математичного моделювання економічних об’єктів і процесів” (державний реєстраційний номер 0101V009214). У межах даної теми автором досліджено проблеми моделювання вексельного обігу, зокрема, питання моделювання та управління ризиком вексельних зобов’язань.
Мета і задачі дослідження. Основною метою роботи є розбудова концептуальних підходів, методів аналізу та економіко-математичних моделей вексельного обігу й, зокрема, розробка адекватних методів та моделей оцінки ризику вексельних зобов’язань. Дослідження вексельних ризиків включає не лише якісний аналіз та кількісну оцінку ступеня ризику, а й методологію управління ризиком у вексельних розрахунках.
Для досягнення цієї мети в дисертації були поставлені та виконані такі завдання:
-
здійснено комплексний аналіз теоретичних та емпіричних досліджень у сфері моделювання вексельного обігу з врахуванням сучасного світового та вітчизняного досвіду, окреслено актуальні проблеми українського вексельного ринку та сформульовано основні задачі дослідження;
-
проаналізовано специфіку українського вексельного ринку в аспекті ризик-менеджменту та запропоновано концепцію управління ризиком у вексельних розрахунках;
-
запропоновано концепцію аналізу та математичного моделювання для різних типів вексельних ризиків;
-
систематизовано та узагальнено основні підходи до економіко-математичного аналізу векселя як цінного паперу та удосконалено класичні моделі оцінки його основних ринкових характеристик з урахуванням особливостей українського вексельного обігу;
-
на підґрунті математичного інструментарію економічної ризикології побудовано модель оцінки ступеня ризику векселя як цінного паперу;
-
на основі логіко-ймовірнісного підходу побудовано модель оцінки ступеня ризику векселя як кредитного інструмента;
-
ідентифіковано стратегії регресних звернень за опротестованим векселем до солідарних боржників та побудовано модель оцінки ймовірності його погашення;
-
запропоновано алгоритм аналізу та управління вексельними кредитними ризиками і на його основі розроблено відповідне програмне забезпечення;
-
запропоновано комплексну методику аналізу та управління вексельними кредитними ризиками та зазначено принципи і практичні рекомендації щодо її застосування в прийнятті рішень у вексельних розрахунках.
Об’єктом дослідження є процеси вексельних розрахунків в Україні з урахуванням невизначеності, розпливчастості, конфліктності і породжуваного ними ризику.
Предметом дослідження є концепція та інструментарій аналізу, математичного моделювання та управління ризиком вексельних зобов’язань.
Методи дослідження. При виконанні дисертаційної роботи методологічним підґрунтям стало застосування системного аналізу, комплексних підходів, що базуються, з одного боку, на принципах економічної теорії (зокрема, теорії вексельної справи, фондового ринку, теорії інвестицій, фінансів, управління проектами, інвестиційного та фінансового менеджменту) та методах фінансово-економічного аналізу підприємств, а з іншого – на концептуальних засадах економіко-математичного моделювання процесів в економіці та фінансах (зокрема, сучасна теорія ризику, теорія ймовірностей та математична статистика).
У ході наукового дослідження було опрацьовано низку наукових та практичних робіт, законодавчо-нормативних актів та статистичних матеріалів. До наукових праць, які склали теоретико-методологічне підґрунтя дисертації, відносяться роботи провідних економістів у галузі теорії фінансів, фондового ринку та вексельного обігу, що дозволяють сформулювати фінансово-економічні засади побудови моделей оцінки ризику вексельних зобов’язань, та роботи провідних вчених у галузі економічної кібернетики, присвячені економіко-математичному моделюванню економічних ризиків.
Основним джерелом інформації при виконанні дослідження були статистичні матеріали Державного комітету статистики України, фінансово-звітні документи реально функціонуючих українських підприємств, а також чинна нормативно-законодавча база в сфері вексельного обігу, фондового ринку та кредитування.
Наукова новизна одержаних результатів. У процесі комплексного дослідження вексельних розрахунків та ризику вексельних зобов’язань засобами, що ґрунтуються на сучасних теоретико-економічних та економіко-математичних теоріях, були отримані положення, що формують наукову новизну роботи:
-
на основі існуючих підходів щодо математичного моделювання економічних ризиків та концепцій ризик-менеджменту обґрунтовано цілісну концепцію та запропоновано методи аналізу, економіко-математичного моделювання та управління ризиком у вексельних розрахунках;
-
розроблено класифікацію ризиків вексельних зобов’язань, і, зокрема, вперше виокремлено два принципово різних типи вексельних ризиків: фондові ризики, що притаманні векселю як цінному паперу, та кредитні ризики, що притаманні векселю як кредитному інструменту;
-
удосконалено існуючі класичні моделі оцінки ринкових характеристик векселя (зокрема, його ринкової вартості, дохідності, величини абсолютного прибутку) з урахуванням особливостей українського вексельного обігу;
-
модифіковано популярну серед зарубіжних економістів модель аналізу фінансового стану підприємств CART (Classification And Regression Trees) з врахуванням українських вимог до якісного складу та нормативних значень фінансових коефіцієнтів;
-
ідентифіковано, в межах чинного українського законодавства, сценарії погашення векселя та стратегії регресних звернень за опротестованим векселем до солідарних боржників, що дозволило сформувати концепцію щодо оцінки ступеню кредитного ризику векселя;
-
вперше розроблено, на основі логіко-ймовірнісного підходу, модель оцінки інтегральної ймовірності неплатежу за вексельним зобов’язанням, яка є одним із важливих показників міри кредитного ризику та дозволяє адекватно обчислювати премію за ризик та дохідність вексельних операцій;
-
вперше побудовано модель оцінки ймовірності погашення опротестованого векселя солідарними боржниками з урахуванням можливості часткових платежів за векселем.
Отримані автором результати відкривають простір щодо подальших наукових досліджень у сфері вексельного обігу з застосуванням економіко-математичних методів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в такому:
-
на основі аналізу, узагальнення та систематизації існуючих підходів до моделювання основних ринкових характеристик векселя, зокрема, його ринкової вартості та дохідності, запропоновано практичні рекомендації щодо методів та моделей обчислення цих показників в умовах економіки України;
-
розроблено економіко-математичний інструментарій для аналізу та оцінювання ідентифікованих видів вексельних ризиків, а також врахування ступеня ризику в обчисленні необхідної дохідності вексельних операцій;
-
запропоновано комплексну методику аналізу та управління кредитними ризиками вексельних зобов’язань для підтримки прийняття фінансових рішень у вексельних розрахунках;
-
побудовано інформаційне, математичне та програмне забезпечення аналізу та управління вексельними кредитними ризиками, що дозволяє підвищити ефективність процесів оцінювання та управління ризикованістю та дохідністю вексельних операцій.
Запропоновані в дисертації методики та практичні рекомендації можуть бути використані на практиці для оцінювання та управління ризикованістю і дохідністю вексельних операцій у прийнятті рішень суб’єктами господарської діяльності. Зручності застосування основних положень дисертації сприятиме розроблений програмний комплекс. Результати дисертаційної роботи впроваджено в діяльність СП “Гедеон Ріхтер-Укрфарм” (довідка №509 від 26.04.2002р.), в діяльність АКБ “Укрсоцбанк” (довідка №1-08/93-5 від 25.03.2002р.) та в діяльність АІФК “Укрпривінвест” (довідка №069/а від 12.04.2002р.).
Теоретичні і методичні матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані у навчальному процесі економічних вузів при викладанні таких економічних дисциплін, як “Моделювання економіки”, “Моделювання інструментів фондового ринку”, “Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком”. Результати наукового дослідження застосовано у навчальному процесі Київського національного економічного університету при розробці програми та викладанні навчальної дисципліни “Аналіз, моделювання та управління ризиком” (довідка від 12.06.2002р.)
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались та обговорювались на другій Всеукраїнській науковій конференції “Сучасні економіко-математичні методи у ринковій економіці” (м. Київ, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, 27-28 квітня 2000р.) та Міжнародній науково-практичній конференції “Ризикологія в економіці та підприємництві” (м. Київ, КНЕУ, 27-28 березня 2001р.), а також на Всеукраїнських наукових семінарах при кафедрі економіко-математичних методів КНЕУ.
Публікації. Основні положення, результати та висновки дисертації висвітлено в 9 публікаціях загальним обсягом 3, 04 друк. арк. (з них особисто автору належить 2,74 друк. арк.), з котрих 6 статей, надрукованих у наукових фахових виданнях обсягом 2,21 друкованих аркушів (з них особисто автору належить 2,11 друк. арк.).
Структура та обсяг дисертації. Відповідно до поставленої мети та визначених завдань дослідження дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації 175 стор. В роботі міститься 15 таблиць на 13 стор., 25 рисунків на 23 стор., 3 додатки на 19 стор. Список використаних джерел налічує 131 найменування.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету та завдання дисертаційної роботи, показано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, визначено зміст апробації результатів дисертації.
У розділі 1 “Аналіз вексельного обігу з урахуванням сучасної теорії ризику” здійснено комплексний цілеспрямований аналіз чинної нормативно-правової бази в сфері вексельних розрахунків, а також узагальнення і систематизацію наукових та практичних публікацій з економіко-правових питань вексельної справи та теорії економічного ризику.
Зокрема, наведено основні аспекти та дефініції щодо сучасних вексельних правовідносин. Виокремлено основні види та типи учасників вексельного обігу і економіко-правову сутність операцій, які вони виконують з векселями.
Зазначено, що лише у вексельних боргових правовідносинах є два рівні фінансової відповідальності та існує розподіл зобов’язаних осіб на головних та другорядних (солідарних) боржників. Зрозуміло, що чим ширше коло вексельних боржників, тим більша ймовірність погашення вексельного зобов’язання. Таким чином, надійність векселя зростатиме зі збільшенням кількості учасників вексельного обігу. Крім того, наявність унікальних операцій з векселем (індосація, акцептування, авалювання, опротестування, інтервенція тощо) розширює коло зобов’язаних за ним осіб, що сприяє підвищенню його надійності. Зазначені специфічні властивості векселя необхідно адекватно враховувати в економіко-математичному моделюванні вексельних ризиків.
Вибір предметом дослідження розбудови методології та інструментарію аналізу, математичного моделювання та управління ризиком у вексельних розрахунках ґрунтується на комплексному аналізі механізму вексельного обігу та сучасного стану українського вексельного ринку. Проведений аналіз довів, що в Україні ефективному функціонуванню вексельного ринку заважає висока ризикованість вексельних розрахунків. З метою ретельного оцінювання вексельних зобов’язань та раціонального управління вексельними ризиками запропоновано використання загальної методології та інструментарію економічної ризикології, але з врахуванням специфіки вексельних правовідносин.
На підґрунті систематизації та узагальнення існуючих підходів ризик-менеджменту запропоновано концептуальну схему процесу управління вексельним ризиком, яка включає три основних етапи: аналіз вексельних зобов’язань, оцінку ступеню їх надійності і врахування вексельних ризиків у прийнятті рішень щодо вексельних розрахунків між підприємствами.
Зроблений огляд методів фінансового аналізу показав, що переважна їх більшість ґрунтується на оцінюванні фінансових коефіцієнтів, які обчислюються на основі даних фінансової звітності підприємств. Проте на сьогоднішній день не існує стандартної загальноприйнятої методології аналізу фінансових коефіцієнтів підприємства, і практично кожний фінансовий аналітик має власну кількісну та якісну структуру цієї системи фінансових показників, яка визначається як об’єктивними, так і суб’єктивними факторами. Методи аналізу фінансових коефіцієнтів використовують або статистичний, або експертний підхід (рейтингові оцінки). Для оцінки фінансового стану вексельних боржників, що в значній мірі визначає ступінь ризику неплатежу за векселем, пропонується застосування комплексу статистичних методів фінансового аналізу, завдяки їх більшій об’єктивності порівняно з експертними методами.
У розділі 2 “Аналіз та моделювання вексельного ризику” розкрито сутність якісного та кількісного аналізу вексельного ризику, досліджено методи його моделювання та розбудовано інструментарій кількісного оцінювання.
В результаті якісного аналізу вексельних ризиків виокремлено два принципово різних типи вексельних ризиків: фондові ризики, що притаманні векселю як цінному паперу, та кредитні ризики, що притаманні векселю як кредитному інструменту (рис. 1).
Суб’єктом вексельного ризику є потенційний або дійсний власник векселя, оскільки він відчуває (або відчує в майбутньому) вплив ризику на результат вексельних розрахунків. При зміні векселедержателя змінюється суб’єкт ризику, тобто кожен з безпосередніх учасників вексельного обігу на певному етапі стає суб’єктом ризику.
Запропонований підхід до класифікації та якісного аналізу вексельного ризику є підґрунтям для його кількісної оцінки. Кількісний аналіз векселя як кредитного інструменту повинен враховувати особливості забезпечення та погашення вексельних боргових зобов’язань, тому для виявлення даних відмінностей проведено порівняння економіко-правових ознак вексельної та банківської форми кредиту. Кількісний аналіз векселя як цінного паперу повинен враховувати особливості визначення ринкової вартості та дохідності векселя, тому для виявлення цих відмінностей проведено порівняння ринкових (фінансових) ознак дисконтної облігації та векселя.
Для кількісного аналізу фондових ризиків векселя застосовано інструментарій економічної ризикології. На нашу думку, кількісна оцінка міри фондового ризику векселя є багатовимірною величиною, яка складається з певних абсолютних та відносних показників ступеня ризику цінного паперу (зокрема, середньоквадратичного відхилення, коефіцієнта варіації, семіквадратичного відхилення, коефіцієнта семіваріації тощо).
Моделі оцінки векселя як цінного паперу відображають тісний взаємозв’язок між його основними ринковими характеристиками (зокрема, дохідністю, ринковою вартістю та ризикованістю векселя). Моделювання фондового ризику векселя ґрунтується на адекватних оцінках його дохідності та / або ринкової вартості.
Визначено, що на основні ринкові характеристики векселя (зокрема, й на ризикованість) впливають три найважливіші параметри: його строк до погашення, ліквідність та ймовірність неплатежу.
Оскільки в моделях оцінки вексельних характеристик сума погашення (номінал) відома наперед, то в класичній економічній теорії вважається, що вексель має фіксований дохід. Але насправді, з урахуванням вексельних ризиків (зокрема, ризику неплатежу), його дохідність стає не детермінованою, а ймовірнісною величиною. Найпростіший спосіб врахування ризику неплатежу в моделях оцінки векселя – використання в розрахунках замість номіналу N його математичного сподівання M(N).
Крім того, класичні моделі оцінюють вексель як короткостроковий інструмент (за правилом простих процентів), проте в Україні випускаються й векселі зі строком обігу більшим одного року. Для оцінки ринкової вартості та дохідності останніх пропонується застосування правила складних процентів.
Згідно з класичними дефініціями вексель є короткостроковим дисконтним цінним папером, тобто його покупець розраховує на абсолютний прибуток, який дорівнює величині отриманого дисконту (знижки від номінальної вартості векселя):
S = D = N – P,
де S – обіцяний абсолютний прибуток покупця векселя; D – дисконт за векселем; N – номінальна вартість векселя (сума платежу за вексельним зобов’язанням); P – ринкова вартість (ціна купівлі векселя, саме ця ціна є балансовою вартістю векселя).
Проте, на нашу думку, абсолютний прибуток векселя (приведений з урахуванням ефекту дисконтування та фактору ризику неплатежу) дорівнює:
-
для короткострокового векселя за правилом простих процентів:
,
де: - приведений сподіваний абсолютний прибуток за векселем, M(N) – математичне сподівання суми платежу за вексельним зобов’язанням, r - річна ставка дисконтування, п – часова база (в частках року), t - кількість днів, що залишилася до погашення зобов’язання, B - кількість днів в році.
-
для векселя зі строком погашення більшим одного року за правилом складних процентів, згідно введених раніше позначень:
Дохідність векселя, обчислену без урахування ризиків, називають обіцяною, а дохідність, скореговану з урахуванням ризиків – очікуваною (сподіваною). Розкид (спред) цих дохідностей є премією за ризик. Маючи адекватну оцінку ступеня ризику векселя, можна обчислити відповідну величину премії за ризик та необхідну дохідність векселя (рис. 2).
Кількісний аналіз кредитних ризиків векселя ґрунтується на логіко-ймовірнісному підході. Ступінь кредитного ризику власника векселя оцінюється як інтегральна ймовірність визначених (відомих) ймовірностей небажаних випадкових подій, що входять до простору подій, який описує процес погашення векселя. Зрозуміло, що небажаними для векселедержателя є події, пов’язані з непогашенням вексельними боржниками суми вексельного боргу своєчасно і в повному обсязі. Для знаходження інтегральної ймовірності неплатежу побудовано структурну схему алгоритму, що імітує процес погашення векселя. Цей алгоритм ураховує всі можливі, в рамках чинного українського законодавства, сценарії платежу, кожному з яких відповідає певна послідовність випадкових подій.
Згідно з даною схемою виокремлено наступні випадкові події:
- | погашення векселя вчасно і в повному обсязі головним боржником;
- | непогашення векселя вчасно і в повному обсязі головним боржником;
- | погашення авалістом за головного боржника;
- | непогашення авалістом за головного боржника;
- | погашення інтервентом за головного боржника;
- | непогашення інтервентом за головного боржника;
- | протест в неплатежі;
- | неопротестування в неплатежі;
- | погашення шляхом безакцептного списання коштів головних боржників;
- | непогашення шляхом безакцептного списання коштів головних боржників;
- | погашення солідарними боржниками;
- | непогашення солідарними боржниками.
Можливі сценарії розвитку подій наведені в табл. 1.
Таблиця 1
Сценарії розвитку подій
Результуюча подія | Послідовність випадкових подій, що складають результуючу подію | Результат
A1 | => | Платіж
A2 | => => | Платіж
A3 | => => => | Неплатіж
A4 | => => => => | Платіж
A5 | => => => => => | Платіж
A6 | => => => => => | Неплатіж
Ймовірності результуючих подій дорівнюють:
У кожному конкретному випадку держатель обирає стратегію погашення векселя в залежності від суми боргу, величини необхідних операційних витрат та ймовірності погашення векселя на кожному етапі.
Зазначимо, що погашення опротестованого векселя солідарними боржниками (подія А56) не є елементарною подією, а складається з декількох випадкових подій, кількість яких залежить від кількості солідарних боржників. Отже, окремою задачею є оцінка ступеню кредитного ризику, що вимірюється ймовірністю P().
Відповідальність солідарних боржників настає лише за нотаріально опротестованим векселем в разі неможливості отримання боргу від головних боржників. Для отримання боргу від солідарних боржників векселедержатель має висунути до них регресні вимоги платежу. Ідентифіковано кілька можливих в рамках чинного законодавства стратегій звернень в порядку регресу до солідарних боржників, а саме: стратегії послідовного звернення, одночасного звернення та комбінованого (змішаного) звернення. Відповідно до стратегій звернень побудовано сценарії погашення опротестованого векселя солідарними боржниками та знайдені інтегральні ймовірності платежу за кожним сценарієм.
Отримані оцінки ймовірностей платежу вказують на те, що зручнішою та економічно доцільнішою (менший ступінь ризику та менші операційні затрати) є стратегія послідовного звернення. Зазначимо, що саме вона найчастіше застосовується в український господарчій практиці.
Отже, якщо задати, що ймовірності погашення векселя кожним з боржників дорівнюють рі (і =1,…n) та відповідні їм ймовірності непогашення дорівнюють qі (рі + qі =1), то ймовірність погашення опротестованого векселя солідарними боржниками при послідовному зверненні до них дорівнює:
(1)
Для врахування можливості часткових платежів за векселем солідарними боржниками введемо наступні позначення:
Zi – випадкова величина – сума регресної вимоги до і-того боржника (сума боргу, яку він повинен сплатити), причому 0 Zi N.
xi(j) – сума часткового платежу і-того боржника (сума боргу, яку він сплатив), де xi(j) є лише j-тою реалізацією (певним можливим значенням) випадкової величини Xi, що відповідає простору елементарних подій можливих часткових платежів і-того боржника. Якщо вважати, що ця подія вже відбулася, то можна записати, що з множини значень Xi, випало значення xi(j) = xi, причому 0 xi Zi. В принципі, згідно наведеної подвійної нерівності, будь-яку подію, пов’язану з певним платежем, можна вважати подією часткового платежу, в тому числі й події неплатежу і повного платежу.
Вважатимемо випадкові величини Zi та Xi неперервними, хоча насправді вони змінюються дискретно, оскільки мінімальна зміна їх значень не є як завгодно малою, що справедливо для усіх економічних задач, які оперують грошовими вартостями. Крім того, вважатимемо, що ці випадкові величини приймають лише від’ємні значення, бо в подальшому, розглядаючи ймовірність погашення і-тої регресної вимоги і-тим боржником, необхідно пам’ятати, що для нього ця сума є боргом, тобто від’ємною величиною.
Сума, яку повинен сплатити певний боржник, є різницею між сумою, яку повинен був сплатити попередній боржник, та сумою, яку той дійсно сплатив:
Для першого боржника Z1= Z0– x0= N, оскільки Z0= N, та x0= 0.
Необхідно було підрахувати ймовірність Pz того, що акумульована за n ітерацій багатовимірна випадкова величина часткових платежів набуде абсолютного значення, не меншого за абсолютне значення вихідної величини регресних вимог (номінальної вартості векселя) N. Отже, був отриманий наступний аналітичний вираз:
, (2)
де: Fi(xi) - функція розподілу ймовірностей випадкової величини часткового платежу Хi; Mі = xmin - сума боргу, погашення якої і-тим боржником є неможливою подією, Mі (-;0).
Зазначимо, що аналітичний вираз (1) є частковим випадком (2).
У розділі 3 “Аналіз та управління вексельними кредитними ризиками” на підґрунті отриманих наукових результатів щодо концепції та інструментарію аналізу, математичного моделювання та управління ризиком вексельних зобов’язань створено комплексну методику аналізу та управління вексельними кредитними ризиками і розроблено відповідне інформаційне, математичне і програмне забезпечення.
Управління вексельним кредитним ризиком базується на проведеному комплексному аналізі вексельного зобов’язання. Запропонована концепція ризик-менеджменту в вексельних розрахунках враховує, що рішення про прийняття або відмову від певного векселя носить об’єктивно-суб’єктивний характер, оскільки, окрім отриманих об’єктивних якісних та кількісних оцінок, має місце й суб’єктивне ставлення до ризику потенційного векселедержателя (схильність до ризику, нейтральність або несхильність).
Відповідно до зазначених раніше стратегій та сценаріїв погашення платіж за векселем може відбутися на різних етапах його погашення. Унаочнює ці етапи схема звернень з вимогами платежу за вексельним борговим ланцюжком (рис. 3).
На нашу думку, несхильний до ризику суб’єкт погодиться лише на вексель, який скоріш за все буде погашений безпосередньо платником (головним боржником), тобто на першому етапі. Нейтральний до ризику суб’єкт погодиться лише на вексель, який скоріш за все буде погашений на першому чи другому етапі. І лише схильний до ризику суб’єкт прийме вексель, який скоріш за все прийдеться опротестовувати в неплатежу головними боржниками.
Векселі за їх ступенем кредитного ризику можна розбити на класи надійності - від класу А (найнадійніший) до класу Д (найризикованіший). З метою врахування ступеню кредитного ризику векселя його розрахункову ринкову вартість, згідно з визначеним класом надійності, слід додатково відкоригувати (скоротити) на фактор ризику неплатежу за цим зобов’язанням:
Рр = Рн(1 – k / 100%) , (3)
де Рр - реальна (скорегована) ринкова вартість, Рн - розрахункова ринкова вартість, k - процент коригування залежно від класу надійності векселя згідно методики, наведеної в Положенні Нацбанку України “Про порядок розрахунку резерву на відшкодування можливих збитків банків від операцій з цінними паперами”. Зазначимо, що процент коригування відповідає величині премії за ризик неплатежу.
Клас надійності вексельного зобов’язання в значній мірі визначається фінансовим станом вексельних боржників. Для оцінювання фінансового стану кожного з вексельних боржників та визначення ступеню кредитного ризику векселя в дисертації застосовано комплекс методів фінансового аналізу.
Зокрема, можливе використання такої відомої двохфакторної моделі, яка була побудована спеціально для оцінки українських підприємств торгівлі:
Z = -3,43Кп + 0,11Кфз – 3,78 , (4)
де Кп - коефіцієнт покриття = оборотні активи / поточні зобов'язання; Кфз - коефіцієнт фінансової залежності = залучені кошти / загальна вар-тість активів.
Обчислення конкретних значень ймовірностей неплатежу q на основі отриманих Z-балів відбувається за формулою Чессера:
. (5)
Також в дисертації застосовано метод рекурсивного розбиття, який дозволяє, не переходячи до кількісних оцінок ймовірностей неплатежу, провести певну фільтрацію векселів. Для цього побудовано класифікаційне дерево CART, яке розбиває всіх вексельних боржників на дві групи: надійні та ненадійні. Підприємства-боржники, в яких Кп > 2,1 або Кфз < 34,4%, вважаються достатньо надійними, а усі інші підприємства – ненадійними. Застосовуючи цей алгоритм до всіх боржників по кожному векселю, можна відразу, не проводячи поглибленого аналізу, відсіяти векселі, які не мають жодного надійного боржника. В разі, коли вексель погашається шляхом безакцептного списання коштів головних боржників, для оцінювання ймовірності неплатежу за вексельним зобов’язанням, на нашу думку, доцільно застосовувати метод Cash Flow, який ґрунтується на обчисленні грошового потоку підприємства за певний період.
Даний комплекс методів фінансового аналізу використовується для класифікації векселя за ступенем кредитного ризику. Алгоритм комплексного аналізу вексельного зобов’язання в аспекті його кредитного ризику включає три послідовні операції:
·
розбиття вексельних кредитів на “великі” та “невеликі”;
·
класифікація векселів, яка визначає клас надійності векселя та найімовірніший етап погашення;
·
оцінка основних фінансових характеристик векселя з врахуванням класу надійності векселя (розрахункової ринкової вартості; необхідної ринкової вартості, скорегованої на фактор кредитного ризику; необхідної величини вексельного дисконту).
Структурну схему алгоритму класифікації векселів на основі розглянутих методів фінансового аналізу відповідно до відносної величини вексельного кредиту, надійності векселя та найімовірнішого етапу його погашення наведено на рис. 4.
Підтримка прийняття рішень щодо доцільності вексельних розрахунків полягає в наданні рекомендацій щодо прийняття або відмови від векселя згідно з визначеним класом його надійності, відносною величиною вексельного кредиту та найімовірнішим етапом погашення, залежно від ставлення до ризику потенційного векселедержателя та обіцяної векселедавцем величини вексельного дисконту.
Аналіз та управління вексельним кредитним ризиком зручно здійснювати на базі розробленої автоматизованої інформаційної системи, яка ґрунтується на сформованому комплексі економіко-математичних моделей. Побудоване інформаційне, математичне та програмне забезпечення дозволяє підвищити ефективність процесів оцінювання та управління ризикованістю та дохідністю вексельних операцій.
Запропонована комплексна методика аналізу та управління вексельними кредитними ризиками і відповідна автоматизована інформаційна система, при дотриманні зазначених концептуальних засад та принципів побудови, відкриті щодо подальшого вдосконалення, розширення функцій та сфери використання.
Дослідивши питання моделювання та управління ризиком вексельних зобов’язань, необхідно зазначити, що, на нашу думку, проблема економіко-математичного моделювання процесів вексельних розрахунків в Україні в контексті сучасної теорії ризику потребує подальшого осмислення в економічній науці.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, яка полягає в розбудові концепції та інструментарію аналізу, математичного моделювання та управління ризиком вексельних зобов’язань. Результати проведеного дослідження дозволяють зробити такі висновки:
1. Систематизація та узагальнення існуючих підходів ризик-менеджменту дозволила розробити концептуальну схему процесу управління вексельним ризиком, яка включає три основних етапи: аналіз вексельних зобов’язань, оцінку ступеню їх надійності і врахування вексельних ризиків у прийнятті рішень щодо вексельних розрахунків між підприємствами.
2. В результаті якісного аналізу вексельних ризиків виокремлено два принципово різних типи вексельних ризиків: фондові ризики, що притаманні векселю як цінному паперу, та кредитні ризики, що притаманні векселю як кредитному інструменту.
3. Для кількісного аналізу фондових ризиків векселя застосовано інструментарій економічної ризикології. Кількісна оцінка міри фондового ризику векселя є багатовимірною величиною, яка складається з певних абсолютних та відносних показників ступеня ризику цінного паперу (зокрема, середньоквадратичного відхилення, коефіцієнта варіації, семіквадратичного відхилення, коефіцієнта семіваріації тощо).
4. Математичні моделі оцінки векселя як цінного паперу відображають тісний взаємозв’язок між його основними ринковими характеристиками (зокрема, дохідністю, ринковою вартістю та ризикованістю векселя). Класичні моделі оцінюють вексель як короткостроковий інструмент (за правилом простих процентів), проте в Україні випускаються й векселі зі строком обігу більшим одного року. Для оцінки ринкової вартості та дохідності останніх пропонується застосування правила складних процентів.
5. Для моделювання і кількісної оцінки вексельних кредитних ризиків застосовано логіко-ймовірнісний підхід. Кількісною мірою кредитного ризику векселя є інтегральна ймовірність неплатежу за цим борговим зобов’язанням, яка залежить від стратегії та, відповідно, сценарію погашення векселя.
6. Складовими інтегральної ймовірності непогашення вексельного зобов’язання є ймовірності неплатежу за векселем для кожного з вексельних боржників відповідно до класифікованих етапів погашення. Ці ймовірності в значній мірі визначаються фінансовим станом (зокрема, платоспроможністю) підприємств-боржників. Для оцінювання їх фінансового стану доцільно використовувати комплекс методів фінансового аналізу, зокрема, багатофакторні методи аналізу фінансових коефіцієнтів на основі Z-моделей, метод рекурсивного розбиття за моделлю CART (Classification And Regression Trees), метод аналізу грошових потоків тощо.
7. Згідно з ринковим принципом: “додатковий ризик повинен бути компенсований додатковим сподіваним прибутком”, необхідно відповідно до знайденого ступеня вексельного ризику визначати величину премії за ризик та враховувати її при обчисленні реальної ринкової вартості та дохідності векселя.
8. Алгоритм комплексного аналізу вексельного зобов’язання в аспекті його кредитного ризику включає три послідовні операції:
-
розбиття вексельних кредитів на “великі” та “невеликі”;
-
класифікація векселів, яка визначає клас надійності векселя та найімовірніший етап погашення;
-
оцінка основних фінансових характеристик векселя з врахуванням класу надійності векселя (розрахункової ринкової вартості; необхідної ринкової вартості, скорегованої на фактор кредитного ризику; необхідної величини вексельного дисконту).
9. Управління вексельним кредитним ризиком ґрунтується на проведеному комплексному аналізі вексельного зобов’язання. Запропонована концепція ризик-менеджменту в вексельних розрахунках враховує, що рішення про прийняття або відмову від певного векселя носить об’єктивно-суб’єктивний характер, оскільки, окрім отриманих об’єктивних якісних та кількісних оцінок, має місце й суб’єктивне ставлення до ризику потенційного векселедержателя.
10. З метою врахування суб’єктивного аспекту управління вексельними кредитними ризиками передбачено підтримку прийняття рішень щодо доцільності вексельних розрахунків. ЇЇ сутність полягає в наданні рекомендацій щодо прийняття або відмови від векселя згідно з визначеним класом надійності векселя, відносною величиною вексельного кредиту та найімовірнішим етапом погашення, залежно від ставлення до ризику потенційного векселедержателя та обіцяної векселедавцем величини вексельного дисконту.
11. Аналіз та управління вексельним кредитним ризиком зручно здійснювати на базі розробленої автоматизованої інформаційної системи, яка ґрунтується на сформованому комплексі економіко-математичних моделей. Призначення побудованого інформаційного, математичного та програмного забезпечення полягає в підвищенні ефективності процесів оцінки ступеня вексельного кредитного ризику, обчислення відповідної величини премії за ризик і реальної вартості (необхідної ціни купівлі) векселя та підтримки прийняття рішень у вексельних розрахунках.
12. Запропонована комплексна методика аналізу та управління вексельними кредитними ризиками та відповідна автоматизована інформаційна система, при дотриманні зазначених концептуальних засад та принципів побудови, відкриті щодо подальшого вдосконалення, розширення функцій та сфери використання.
13. Отримані автором результати відкривають простір щодо подальших наукових досліджень у сфері вексельного обігу з застосуванням економіко-математичних методів. Аналіз сучасного стану української економіки свідчить, що проблеми моделювання вексельного обігу й, зокрема, питання моделювання та управління ризиком вексельних зобов’язань потребують подальшого осмислення в економічній науці.
Впровадження запропонованих в дисертаційній роботі концепції та інструментарію аналізу, математичного моделювання та управління вексельним ризиком дозволить підвищити ефективність процесів аналізу та управління ризикованістю та дохідністю вексельних операцій, що сприятиме загальному зниженню ступеня ризику та підвищенню ліквідності векселів, удосконаленню механізму вексельного обігу та інтенсифікації українського фондового ринку.
ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
В наукових фахових виданнях:
1.
Вітлінський В.В., Долінський Л.Б. Якісний аналіз ризику вексельних зобов'язань // Технічний прогрес та ефективність виробництва: Вісник Харківського державного політехнічного університету. Зб. наук. праць. –Харків: ХДПУ, 2000. – Вип. 91. – С. 32-36. – 0,3 друк. арк. (особисто автору належить 0,2 друк. арк.: аналіз особливостей українського фондового ринку, порівняльна характеристика векселя та простої акції, узагальнена класифікація внутрішніх ризиків вексельних зобов’язань).
2.
Долінський Л.Б. Особливості розрахунку котирувань цінних паперів в умовах українського фондового ринку // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. – К.: КНЕУ, 2000. – Вип. 4. – С. 273-279. – 0,3 друк. арк.
3.
Долінський Л.Б. Кількісне оцінювання основних економічних показників вексельних зобов’язань // Банківська справа. – 2000. - №3. – С. 46-48. – 0,4 друк. арк.
4.
Долінський Л.Б. Оцінювання фондового ризику вексельних зобов’язань // Банківська справа. – 2001.- №1. - С. 52-54. – 0,36 друк. арк.
5.
Долінський Л.Б. Ймовірнісне моделювання кредитного ризику власника векселя // Банківська справа. - 2001. – №3. – С. 62-64., №4. – С. 62. – 0,4 друк. арк.
6.
Долінський Л.Б. Деякі аспекти моделювання кредитного ризику опротестованого векселя // Моделювання та інформаційні системи в економіці: Міжвідом. наук. зб. – К.: КНЕУ, 2002. – Вип. 67. – С. 126-132. – 0,45 друк. арк.
В інших виданнях:
7.
Сятиня М.Л., Долінський Л.Б., Бабський А.А. Застосування вексельних схем розрахунків на фармацевтичному ринку України // Фармацевтичний журнал. - 2000. – №4. - С. 24-28. – 0,35 друк. арк. (особисто автору належить 0,15 друк. арк.: аналіз існуючих схем роботи з вексельними зобов’язаннями, оцінка можливого додаткового прибутку фармацевтичних підприємств при використанні вексельної форми розрахунків, механізм застосування вексельних зобов’язань на фармацевтичному ринку).
8.
Долинский Л. Вексельное обращение. Круговорот квазиденег // ММ. Деньги и технологии. – 2000. - № 4. – С. 88-91. – 0,4 друк. арк.
9.
Долінський Л.Б. Логіко-імовірнісний підхід до моделювання кредитних ризиків вексельних зобов’язань // Ризикологія в економіці та підприємництві. Зб. наук. праць. За матеріалами міжнародної науково-практичної конференції (27-28 березня 2001 року). – К.: КНЕУ, 2001. – С. 131-132. – 0,08 друк. арк.
АНОТАЦІЯ
Долінський Л.Б. Моделювання та управління ризиком вексельних зобов’язань. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.03.02 – економіко-математичне моделювання. - Київський національний економічний університет, Київ, 2002.
Дисертація містить результати дослідження процесів вексельних розрахунків в Україні з урахуванням невизначеності, розпливчастості, конфліктності і породжуваного ними ризику. В роботі розбудовано концептуальні підходи, методи аналізу та моделювання вексельного обігу й, зокрема, розроблені концепція та інструментарій аналізу, математичного моделювання та управління ризиком вексельних зобов’язань.
В результаті проведеного якісного аналізу виокремлено два принципово різних типи вексельних ризиків: фондові ризики, що притаманні векселю як цінному паперу, та кредитні ризики, що притаманні векселю як кредитному інструменту. На основі логіко-ймовірнісного підходу побудовано модель оцінки інтегральної ймовірності неплатежу за векселем, яка дозволяє адекватно обчислювати премію за ризик та дохідність вексельних операцій. Запропоновано комплексну методику аналізу та управління кредитними ризиками вексельних зобов’язань і розроблено відповідне програмне забезпечення для підтримки прийняття фінансових рішень у вексельних розрахунках.
Ключові слова: Вексельний обіг, економіко-математичне моделювання, ризик вексельних зобов’язань, кредитний ризик, фондовий ризик, дохідність, логіко-ймовірнісний підхід.
АННОТАЦИЯ
Долинский Л.Б. Моделирование и управление риском вексельных обязательств. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.03.02 – экономико-математическое моделирование. – Киевский национальный экономический университет, Киев, 2002.
Диссертация содержит результаты исследования процессов вексельных расчетов в Украине с учетом неопределенности, расплывчатости, конфликтности и порождаемого ими риска. В диссертации развиты концептуальные подходы, методы анализа и моделирования вексельного обращения и,
