Результати проведеного дослідження дають підставу для висновку, що розроблена нами методика розвитку самоповаги сприяла становленню позитивного Образу-Я дошкільників за рахунок збагачення їх індивідуального досвіду успішної діяльності на тлі діалогічного спілкування з дорослим та розвитку процесів самопізнання.

Висновки дослідження

1. Актуальність дослідження проблеми особистісного розвитку дошкільників та формування їхньої життєвої компетентності обумовлюється соціальним замовленням на реформування освіти і впровадження особистісно орієнтованих технологій. Одним із недостатньо розроблених аспектів є психологічні умови розвитку самоповаги в ранньому онтогенезі. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і розкрито шляхи вирішення цієї наукової задачі, що виявляється у поглядах на процеси вироблення ціннісного ставлення до себе як на саморух, що зумовлений як зовнішніми умовами виховання, так і внутрішньою активністю особистості, спрямованою на вироблення, підтримку та захист позитивного образу-Я.

2. Встановлено, що самоповага є продуктом самосвідомості і входить до складу емоційно-когнітивного компоненту Я-образу. Внаслідок інтеграції та узагальнення переживань щодо “Я” окремі короткочасні переживання об'єднуються та узагальнюються, перетворюючись на стійке ціннісне ставлення до себе. Психологічними передумовами вироблення ставлення до себе виступають: прагнення до відтворення позитивних переживань щодо „Я”, здатність до їх узагальнення, відділення часткової самооцінки від загальної, здатність до елементарної рефлексії.

3. Самоповага – це властивість особистості, що характеризується відносно стійким, позитивно забарвленим ставленням до себе, яке акумулює узагальнені переживання власної цінності в очах значущих людей, усвідомлення власних чеснот. Самоповага дошкільника – це особистісне утворення, яке включає в себе ряд взаємопов'язаних компонентів, що доповнюють один одного та певною чутливі до зовнішніх впливів. Оптимальний рівень самоповаги забезпечується гармонійним поєднанням тенденцій до самовираження, домагання визнання та самозбереження. Домінування будь-якої із сторін призводить до певних деформацій особистості.

Проте переважна більшість дошкільників (близько 80%) характеризуються незбалансованістю окремих сторін самоповаги, а біля 68% досліджуваних не досягають високого рівня її розвитку.

4. З'ясовано, що процеси вироблення дошкільниками ціннісного ставлення до себе обумовлюються внутрішніми та зовнішніми детермінантами. Внутрішніми умовами виступають: прагнення до самовираження, апробації власного „Я”; більшою чи меншою мірою виражена потреба у визнанні; готовність до захисту і відстоювання позитивного “Я”; здатність до вироблення самооцінних суджень. Вказані механізми складаються в процесі індивідуального життя дитини і виконують функцію психоло-гічних „опор” у ситуаціях вироблення, збереження та захисту позитивного образу-Я.

5. Доведено, що вік та стать не є визначальними чинниками розвитку самоповаги. Незалежно від віку та статі діти прагнуть до самовираження, визнання, демонструють здатність до самозбереження. Віковою та статевою феноменологією самоповаги є особливості розвитку окремих критеріїв самоповаги та специфіка їх вияву. З віком удосконалюються способи самовираження, зменшується залежність від дорослого, підвищуються можливості класифікувати умови діяльності як більш чи менш сприятливі. Стать позначається на характері розвитку автономності дитини, її здатності до ризику при виборі міри складності, старанності, способах домагання визнання.

6. Важливу роль у вихованні самоповаги в дошкільному віці відіграють значущі дорослі, які організовують предметно-практичну діяльність, допомагають дитині перетворитися на її суб'єкта і слугують джерелом оцінних впливів у формуванні ставлення до світу та самих себе. Спілкування з дорослими визнається найважливішим чинником формування емоційної складової Я-образу.

7. Найсприятливішим для розвитку самоповаги виявився емоційно-прийнятний, дійово-конструктивний тип ціннісного ставлення до дітей з боку батьків та педагогів. За таких умов дитина отримує повноцінний індивідуальний досвід на тлі зацікавленого ставлення до себе дорослого. Позиція прийняття дитини в цілому позитивно впливає на її процеси самопізнання, допомагає краще зрозуміти себе, свої переваги та недоліки, виділити ті чинники, що опосередковують її успіх чи невдачу.

8. Позитивно впливає на розвиток самоповаги дошкільників помірна регламентованість їх діяльності і поведінки та заохочувально-допоміжний стиль керівництва дорослого. За таких підходів до організації предметно-практичної діяльності створюються кращі можливості для переживання дітьми власної цінності: вони можуть обирати справу, міру її складності, способи виконання; бути варіативними у способах домагання визнання, діях самоконтролю та самозбереження. Заохочуваль-но-допоміжний стиль керівництва дорослого підтримує позитивне самопочуття дітей та стимулює процеси самовираження, унормовує домагання визнання та оптимізує дії самозбереження.

9. Причинами недостатньо уважного ставлення педагогів до виховання самоповаги у дітей визнано їх низьку обізнаність стосовно самоповаги та особливостей її розвитку у дошкільників. Вихователі дошкільних закладів недостатньо усвідомлюють роль самоповаги в житті підростаючої особистості, не мають чітких критеріїв її оцінок, обмежені у способах стабілізації ціннісного ставлення вихованців до себе.

10. У дослідженні апробовано методику виховання самоповаги у дітей старшого дошкільного віку, яка спрямовувалася на розвиток позитивного образу-Я і передбачала: розв'язання завдань просвітницького характеру, вироблення у дошкільників уявлення про себе як успішних суб'єктів предметно-практичної діяльності і спілкування та розвиток їх процесів самопізнання. Особливого значення набуло виховання особистісних цінностей.

11. Встановлено, що система виховних впливів значно покращила показники самоповаги, що виявляють дошкільники в умовах предметно-практичної діяльності та спілкування. Кількість дошкільників із високим рівнем самоповаги збільшилася на 3,9%, із оптимальним – на 24,4%; дітей із мінімальним рівнем самоповаги взагалі не було зафіксовано. Збільшилася кількість досліджуваних, що своє самовираження та визнання стали пов'язувати із виконанням складнішого завдання, підсилилася мотивація успіху, самооцінка стала чіткішою і обгрунтованішою.

Подальша розробка проблеми вироблення особистістю ціннісного ставлення до себе може бути пов'язана із дослідженням початкових форм самоповаги, її модифікацій та виробленням оптимальної моделі розвитку в ранньому дитинстві; із з'ясуванням психологічних механізмів розвитку, вивченням ролі однолітків у цих процесах.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях автора:

1. Дятленко Н.М. Подбаймо про формування самоповаги в дітей // Дошкільне виховання. – 1999. – № 8. – С. 8-10.

2. Дятленко Н.М. Шляхи виховання самоповаги в дошкільному дитинстві // Актуальні проблеми психології. Том 4. Актуальні проблеми генези особистості в контексті навчання і виховання. (Збірник наукових статей) / За заг. редакцією С.Д.Максименка. – К.: Нора-прінт. – 2001. – С. 60-63.

3. Дятленко Н.М. Самоповага формує особистість // Дошкільне виховання. – 2002. – №4. – С. 18-19.

4. Дятленко Н.М. Самоповага: сутність та особливості розвитку в онтогенезі // Теоретико-методологічні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. – К.: Пед. думка. – 1999. – Кн. 2. – С. 96-102.

5. Дятленко Н.М. Психологічна готовність вихователів дошкільних навчальних закладів до роботи в інклюзивних групах // Кроки до демократичної освіти. – 2002

– лютий. – С. 26-27.

6. Дятленко Н.М. Самоповага дошкільників як психологічна проблема // Збірник на-укових праць: педагогічні науки. – К.: КМІУВ ім. Б. Грінченка. – 1999. – С. 48-54.

7. Дятленко Н.М. Допомога “важким” дітям // Індивідуальний підхід: суть і шляхи реалізації у вихованні дошкільників: Методичні рекомендації. – К.: Освітянин. – 1996. – С. 139-144.

8. Дятленко Н.М. Навчімо дітей шанувати себе // Порадник методиста. – К.: КМІУВ ім. Б. Грінченка. – 1997. – С. 166-173.

9. Дятленко Н.М. Виховання самоповаги у дошкільників // Актуальні проблеми дошкільного виховання: Міжвузівський збірник наукових праць / За ред. А.М. Богуш, Т.І.Поніманської. – Рівне: РДПІ. – 1997. – С.94-96.

10. Дятленко Н.М. Психологічні умови розвитку почуття самоповаги у дошкільників // Грінченківські читання-96: Освіта. Гуманізація. Вчитель. – К.: КМІУВ ім. Б.Грінченка. – 1996. – С. 80.

11. Дятленко Н.М. Шанобливе ставлення дорослих до дітей як умова гармонізації взаємин між дошкільниками // Кроки до компетентності та інтеграції в суспіль-ство: науково-методичний збірник / Ред. кол. Н.Софій, І.Єрмаков, та ін. – К.: Контекст, 2000. – С. 263.

АНОТАЦІЯ

Дятленко Н.М. Психологічні умови розвитку самоповаги у дошкільників. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук зі спеціальності 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України, Київ, 2002.

У дисертації розкриваються теоретико-методологічні та експериментальні підходи до вивчення процесів самосвідомості, що пов'язані із виробленням ціннісного ставлення до себе в ранньому онтогенезі. Дається теоретичний аналіз ступеня розробленості проблеми у філософській та психолого-педагогічній літературі, пропонується концепція та програма дослідження, визначаються критерії самоповаги дошкільників.

Експериментально виявляються тенденції в розвитку самоповаги дошкільників за особливостями співвідношення в їх поведінці прагнення до самовираження, домагання визнання та дій самозбереження. Показані особливості домагань, мотивації та самооцінки дошкільників як показників самоповаги. Схарактеризовано рівні розвитку самоповаги, виділено статеві та вікові її особливості, показана залежність самоповаги дітей від міри регламентованості їх діяльності та стилю керівництва з боку значущого дорослого. Експериментально обгрунтовується залежність самоповаги від типу ціннісного ставлення до дитини в родині та дошкільному закладі, пропонується методика оптимізації ставлення до себе у дошкільників.

Ключові слова: самоповага, рефлексія, системний підхід, особистісні цінності, самовираження, домагання визнання, самозбереження, індивідуальний досвід, діалогічне спілкування.

АННОТАЦИЯ

Дятленко Н.М. Психологические условия развития самоуважения у дошкольников. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологических наук по специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. – Центральный институт последипломного педагогического образования АПН Украины, Киев, 2002.

Диссертационное исследование посвящено изучению теоретико-методоло-гических и практических аспектов выработки дошкольниками устойчивого ценностного отношения к себе в таком проявлении как самоуважение. В работе дается анализ философской и психолого-педагогической литературы по проблеме, раскрывается концепция и программа исследования, описывается методика и результаты изучения явления, предлагается программа развития самоуважения у дошкольников.

Показано, что самоуважение является продуктом самосознания и функционирует в структуре Я-образа, в частности, в составе его эмоционально-ценностного компонента. В результате обобщения кратковременных эмоциональных переживаний относительно “Я” складывается целостное устойчивое самоотношение, более общей частью которого является ощущение “за” или “против” себя. Существенное значение в процессах выработки личностью уважительного отношения к себе имеет система ее ценностных ориентаций. Именно ощущение своего соответствия или несоответствия определенным эталонам, образцам способны вызвать переживания самоуважения. Обращается внимание на важную роль внутренней активности, которая направляется личностью на выработку, поддержку и коррекцию положительного самоотношения.

В онтогенезе ценностное отношение к себе начинает складываться одновременно с формированием образа-Я. Внутренними предпосылками самоува-жения, как интегрированной и обобщенной характеристики личности, выступают следующие особенности: стремление к постоянному возобновлению положительных переживаний, способность к обобщению переживаний относительно “Я”, функционирование элементарной рефлексии, отделение частичной самооценки от общей. В работе делается акцент на изучение самоуважения дошкольников в условиях предметно-практической деятельности и общения; проводится параллель между переживаниями собственной ценности и удовлетворением потребности в самовыражении и признании. Особое внимание обращается на способность личности к защите положительного Я-образа.

На основании теоретического анализа литературы с проблемы выделяются критерии и показатели самоуважения. Самостоятельность, старательность, стремление к успеху, претензии на признание, способность к самосохранению, - все эти проявления в совокупности свидетельствуют о развитом самоуважении.

Анализируются факторы внешней среды, которые способны оказывать влияние на самоуважение дошкольника, в частности, индивидуальный опыт успехов-неудач и общение со взрослыми, роль которых сводится к созданию благоприятных условий для познания ребенком самого себя. Подчеркивается роль внутренней активности самого ребенка в процессах выработки ценностного отношения к себе.

Дается характеристика исходных теоретико-методологических принципов исследования, таких как системный подход к пониманию личности, в соответствии с которым самоуважение рассматривается как составная целостной системы; принцип единства сознания и деятельности, что обеспечивало возможность изучения отношения к себе через деятельность и поведение дошкольника; принцип активности личности, что давало право относиться к ребенку как субъекту, способному к выработке, поддержке и защите положительного Я-образа.

На основании результатов наблюдения и эксперимента делается ряд выводов об особенностях самоуважения у дошкольников, а именно: о существовании четырех групп детей за тенденциями в самоотношении и трех уровней развития самоуважения, первые из которых различаются соотношением отдельных критериев, вторые – величиной общей оценки всех показателей; о зависимости самоуважения не только от пола или возраста, а в значительной степени от индивидуальной истории развития; о положительном влиянии на процессы выработки ценностного отношения к себе условий ограниченой регламентированности деятельности значимыми взрослыми.

В диссертации анализируются особенности притязаний дошкольников, мотивации выбора ими меры сложности заданий, особенности самооценки в условиях экспериментального выполнения заданий. Делается вывод о зависимости процессов выработки ценностного отношения к себе от стиля руководства значимого взрослого. Его конструктивная помощь, эмоциональная поддержка повышают чувство уверенности в себе, оказывая положительное влияние на характер выбора меры сложности, мотивацию, адекватность самооценки.

В работе обуславливается зависимость самоуважения ребенка от особенностей типа ценностного отношения к нему. Эмоционально восприимчивый, действенно конструктивный тип ценностного отношения со стороны родителей и воспитателей положительно влияют на развитие Я-образа дошкольника, обогащая эмоциональный и когнитивный компоненты, способствуя таким образом развитию самоуважения.

Апробируется методика воспитания самоуважения у дошкольников, основные направления которой состоят в обогащении детей знаниями об уважении и самоуважении, расширении их индивидуального опыта успешной деятельности в сочетании с диалогическим общением со взрослыми и развитие процессов самопознания и самоосознания. Особое внимание уделяется воспитанию личностных ценностей.

В работе анализируются изменения, которые наблюдались в поведении старших дошкольников после введения в практику общественного и семейного воспитания системы формирующих воздействий.

Ключевые слова: самоуважение, рефлексия, системный подход, личностные ценности, самовыражение, притязания, самосохранение, индивидуальный опыт, диалогическое общение.

АNNOTATION

Dyatlenko N. Psychological conditions of pre-school age children's self-esteem development. – The manuscript.

The dissertation for receiving a scintific degree of a Candidate of Psychology on specialty 19.00.07 – pedagogical and age psychology. - The General Institute of Postgraduate Pedagogical Education of the Academy of Pedagogical Science of Ukraine, Kyiv, 2002.

The theoretical, methodical and experimental basis of self-consciousness processes researching, which are connected with the creation of valuable self-attitude in early ontogeny are opened in the dissertation. The theoretical analysis of problem's elaboration in the philosophical, psychological and pedagogical literature is presented; the conception and the program of research are suggested; the criterions of demonstration of self-esteem at the preschool age in communication and in practical activity are marked.

Experimentally proved the types of self-esteem according to the peculiarities of self-expression correlation, aspiration for acknowledgment and action of self-preservation. The pecularities of claims, motivations and self-appraisal as indexes of self-esteem are shown; the levels of development of self-esteem are characterized, sexual and age specificities are emphasized, the dependence of self-esteem from the regulation of child's activity and the leadership style of significant adult. Experimentally proved the dependence of child's self-esteem from the type of valuable attitude to person in the family and in infant school. The optimization program of valuable self-attitude in pre-school age is offered.

Key words: self-esteem, introspectson, system approach, personal values, self-expression, aspiration to recognition, self-preservation, personal experience, dialogic communication.