Львівська державна академія ветеринарної медицини

імені с.з.Ґжицького

дмитрів оксана ярославівна

удк 636:612.002:636.2

субклінічний мастит у корів

(етіологія, патогенез, методи діагностики і профілактики)

16.00.07 – ветеринарне акушерство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Львів – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівській державній академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: доктор ветеринарних наук, професор

Хомин Степан Петрович,

Львівська державна академія ветеринарної

медицини імені С.З.Ґжицького,

завідувач кафедри акушерства і штучного

осіменіння с.-г. тварин імені Г.В.Зверєвої

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор

Завірюха Володимир Іванович,

Львівська державна академія ветеринарної

медицини імені С.З. Ґжицького, професор кафедри хірургії

кандидат ветеринарних наук, доцент

Власенко Світлана Анатоліївна,

Білоцерківський державний аграрний університет, доцент

кафедри акушерства і штучного осіменіння с.-г. тварин

Провідна установа: Національний аграрний університет (м. Київ)

Кабінету Міністрів України,

кафедра акушерства, гінекології та біотехніки

відтворення тварин

Захист відбудеться 23.11.2002р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.826.01 у Львівській державній академії ветеринарної медицини імені С.З.Ґжицького за адресою: 79010, м. Львів, вул. Пекарська 50, аудиторія №1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівської державної академії ветеринарної медицини імені С.З.Ґжицького за адресою: 79010, м. Львів, вул. Пекарська 50.

Автореферат розісланий 19.10.2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради кандидат біологічних наук,

доцент Головач П.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Переважна більшість наукових досліджень і розробок у галузі молочного скотарства спрямована на збереження здоров’я та молочної продуктивності корів. Серед незаразних захворювань корів найбільше поширення мають хвороби молочної залози, зокрема мастит. Вивченню етіопатогенезу, розробці методів діагностики, лікування і профілактики маститу присвячені фундаментальні дослідження вітчизняних вчених Загаєвського І.С. (1966, 1991), Звєрєвої Г.В. (1951, 1996), Логвинова Д.Д. (1979, 1991), Оксамитного М.К. (1973, 1988) і ін., які знайшли своє продовження у роботах Олеськіва В.М. (1963), Зінченко Л.М. (1964), Пінчук В.Ф. (1969) та ще багатьох вчених.

Вагомий вклад в розвиток ветеринарної науки щодо наукового обґрунтування методів боротьби з маститом корів внесли відомі вчені: Студєнцов А.П. (1952, 1970), Хилькевич М.М. (1969, 1999), Архангельський І.І (1968, 1972), Карташова В.М. (1988), Мутовін В.И. (1974), Миролюбов М.Г. (1978, 1991) та інші.

Незважаючи на велику кількість і широкий спектр наукових досліджень, розробок та рекомендацій, що стосуються патології молочної залози у тварин, мастит залишається найбільш поширеною хворобою корів, яка наносить щорічно відчутні економічні збитки молочному скотарству та є небезпечною для здоров’я людей. У багатьох країнах світу розроблені спеціальні програми боротьби з маститом корів, спрямовані на своєчасне виявлення хворих тварин, їх ізоляцію із загального стада, встановлення причини хвороби та проведення лікувальних і профілактичних заходів. Подібні і зовсім не гірші розробки профілактики маститу корів існують у нашій країні, але вони носять здебільшого рекомендаційний характер, тому не виконуються ні в громадських, ні у фермерських господарствах.

Оцінюючи теперішній стан розвитку молочного скотарства після тимчасового занепаду, проблема маститу у корів набуває все більшого значення і потребує комплексного вирішення. Зокрема, це стосується субклінічного перебігу хвороби.

Аналіз даних спеціальної літератури засвідчує, що дотепер немає єдиної думки щодо етіології, патогенезу та ефективності існуючих лабораторних методів діагностики субклінічного маститу у корів. Розбіжність даних щодо ролі мікробів в етіології маститу сприяла відсутності дійових заходів санітарії та гігієни молочної залози, дезінфекції доїльної апаратури та обладнання, що є першочерговим у системі профілактики маститу. Хворі на субклінічний мастит тварини є носіями інфекції і можуть бути джерелом інфекції для корів молочного стада. Ще більшу небезпеку вони складають для здоров’я людей, особливо дітей, при використанні молока від хворих тварин.

За останні роки помітно зменшилась увага вчених до патології молочної залози у тварин, зокрема субклінічного маститу у корів.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом наукової тематики кафедри акушерства і штучного осіменіння сільськогосподарських тварин: “Етіопатогенетичні аспекти акушерської патології, неплідності та хвороб молочної залози корів” (Реєстраційний № 0102U001338).

Мета та задачі дослідження. Метою наших досліджень було експериментальне обгрунтування об’єктивності лабораторних методів діагностики, з’ясування окремих аспектів етіопатогенезу та розробка лікувально-профілактичних заходів при субклінічному маститі у корів.

Для досягнення мети було поставлено такі задачі:

1. Провести порівняльну оцінку лабораторних методів діагностики субклінічного маститу корів;

2. Вивчити зміни клітинного складу молока у динаміці перебігу запалення молочної залози;

3. Встановити роль мікроорганізмів в етіології субклінічного маститу у корів;

4. Обґрунтувати патогенетичні особливості перебігу субклінічного маститу за показниками лейкограми молока;

5. Розробити головні критерії лікування і профілактики субклінічного маститу корів для господарств різних форм власності.

Об’єкт дослідження: фізичні, хімічні, цитологічні і бактеріологічні зміни молока корів, що наступають у процесі розвитку субклінічного маститу.

Предмет дослідження: кількісний і видовий склад соматичних клітин, мікроорганізмів, лейкограма і рН молока хворих на субклінічний мастит корів.

Методи дослідження: клінічні, цитологічні, бактеріологічні та біохімічні.

Наукова новизна одержаних результатів. За результатами виконаних досліджень обґрунтовано доцільність комплексної діагностики субклінічного маститу корів з врахуванням послідовності розвитку запального процесу. Вперше доведено діагностичне і прогностичне значення цитологічного складу і лейкограми молока, за профілем яких можна прослідкувати патогенез і вислід хвороби. У дисертаційній роботі дістали експериментальне підтвердження і подальший розвиток лабораторні методи діагностики субклінічного маститу корів за показниками змін рН молока, кількості соматичних клітин та різновидності виділених мікроорганізмів. Доведено ведучу роль мікробів у етіології субклінічного маститу. Обгрунтовано доцільність комплексного використання методів патогенетичної, етіотропної і неспецифічної терапії хворих корів та розроблено методику медикаментозної профілактики субклінічного маститу.

Практичне значення одержаних результатів. Апробовані нами у порівняльному аспекті лабораторні методи діагностики субклінічного маститу корів за показниками змін рН молока і кількості соматичних клітин є об’єктивними, широкодоступними і рекомендовані для використання у практиці ветеринарної медицини. Бактеріологічне дослідження секрету вим’я з визначенням виду мікробів та їх чутливості до антибіотиків доцільно проводити у всіх випадках виявлення маститу, що дозволяє призначати ефективне лікування хворих корів, а також усунути джерело і шляхи перезараження тварин стада.

Матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані при розробці практичних рекомендацій з питань діагностики і профілактики субклінічного маститу корів, а також у навчальному процесі з курсу “ветеринарне акушерство і хвороби молочної залози у тварин”.

Особистий внесок здобувача. Виробничі досліди, експериментальна частина, хімічні і цитологічні дослідження молока виконані особисто здобувачем. Бактеріологічне дослідження проведене при консультативній допомозі працівників бактеріологічного відділу обласної лабораторії ветеринарної медицини.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації апробовані та схвалені на міжнародній науковій конференції: “С.З.Ґжицький і сучасна аграрна наука”, присвячена 100- річчю від дня народження С.З.Ґжицького, м. Львів, 4-6 травня 2000р.; 1-ій Міжнародній науково – практичній конференції; “Проблеми ветеринарної медицини з питань фізіології і патології відтворення с/г тварин, м. Київ, 25-26 травня, 2000р.; 3-ій Міжнародній науково – практичній конференції з неінфекційної патології тварин, м. Біла Церква, 12-13 жовтня, 2000р.; Міжнародній французько-польсько-українській конференції: “Молоко”, Польща, м. Жешув, 20-21 вересня, 2001р.; Міжнародній науковій конференції присвяченій 120- річчю від дня заснування ветеринарної школи у Львові: “Сучасна аграрна наука: напрямки, проблеми і шляхи її вирішення”, м. Львів, 4-6 жовтня, 2001р.

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 6 статей у наукових виданнях, що входять до переліку затвердженого ВАК України.

Структура і обсяг дисертації. Основна частина дисертації викладена на 110 сторінках. Дисертація складається із вступу, огляду літератури, власних досліджень, аналізу узагальнення результатів досліджень, висновків, пропозицій виробництву, списку використаних джерел літератури. Список літератури включає 267 джерел, з них 134 іноземних. У дисертації міститься 20 таблиць.

Загальна методика та основні методи досліджень

Огляд літератури. Складається із 5 підрозділів, в яких наведено аналіз наукової літератури, що стосується питань поширення і причин субклінічного маститу у корів, ролі мікроорганізмів в етіології та патогенезі хвороби, оцінки існуючих клінічних і лабораторних методів діагностики різних форм маститу, а також лікувально-профілактичних заходів при хворобах вим’я у корів.

Аналіз даних фахової літератури засвідчує, що серед усіх незаразних захворювань корів найбільше поширення має запалення молочної залози, зокрема субклінічної форми, яке щорічно наносить відчутні економічні збитки власникам молочної худоби і є небезпечним для здоров’я людей. Розроблені комплексні методи діагностики різних форм маститу потребують удосконалення з врахуванням сучасних даних щодо етіології, патогенезу запалення тканин молочної залози, фізико-хімічних і цитологічних змін молока. В першу чергу це стосується розробки експрес-методів визначення кількості лейкоцитів в молоці та секреті вим’я при субклінічному маститі, видового складу мікроорганізмів молочної залози та їх чутливості до антибіотиків, що може бути базисом для науково-обгрунтованої програми боротьби з маститом корів.

Матеріали і методи дослідження. Клінічні та виробничі досліди проведено на 270 коровах, чорно-рябої породи, що належали навчально-дослідним господарствам академії “Комарнівське” і “Давидівське” та агрофірмі “Нива” Пустомитівського району Львівської області.

Лабораторні дослідження виконано у лабораторіях кафедри акушерства, науково-дослідного інституту епідеміології і санітарії МОЗ України та обласної лабораторії ветеринарної медицини.

Поширення субклінічного маститу визначали за даними загального клінічного обстеження корів, огляду вим’я, контрольного доїння кожної чверті для виявлення гіпогалактії та проведення окомірної оцінки молока за кольором, консистенцією, запахом і наявністю домішок. Одночасно реакцію (рН) молока визначали з допомогою індикаторних карточок Датського виробництва, 5% розчину димастину і 2% розчину мастидину.

Від корів, що дали позитивну або сумнівну реакцію із діагностичними тестами на мастит, брали проби молока із усіх чвертей вим’я у конічні пробірки для проби відстоювання і визначення кількості соматичних клітин в т.ч. лейкоцитів, а у стерильні пробірки для бактеріологічного дослідження. При цьому, верхівки дійок акуратно дезінфікували 70% спиртом і старалися швидко здоїти цівки молока у пробірки, які відразу щільно закривали. У літні місяці їх поміщали у термоси із льодом, доставляли у лабораторію, де зберігали у холодильнику.

Загальну кількість соматичних клітин і лейкоцитів визначали за допомогою Альфа-тесту Шведського виробництва та методикою Прескотта - Бріда, а лейкограму молока методом люмінесцентної мікроскопії мазків після спеціального фарбування.

Визначення лактози проводили за методикою оксамитного М.К. (1982).

Для кінцевого з’ясування причини маститу та призначення відповідного лікування і профілактики, проводили бактеріологічне дослідження секрету вим’я з визначенням чутливості виділених мікробів до антибіотиків. Диференціацію стрептококів, яких було найбільше проводили за морфологічними і культурально-біохімічними властивостями, а патогенність стафілококів – за здатністю коагулювати плазму крові кролика. Крім цього посіви робили на спеціальне середовище з додаванням новокаїну за Оксамитним М.К. і Карташовою В.М. (1980).

Хворим на субклінічний мастит коровам, після підтвердження діагнозу, робили новокаїнову блокаду за Логвиновим Д.Д. (1975) з додаванням антибіотиків, до яких чутлива виділена мікрофлора.

Через 15 хвилин після введення новокаїну у цистерну хворої чверті через катетер вливали 8 або 16 мл теплого мастієту, у залежності від тривалості запального процесу та для порівняння терапевтичної ефективності.

Одночасно провели виробничий дослід по вивченню ефективності медикаментозної профілактики маститу методом вливання мастієту та виготовленої емульсії антибіотиків у цистерну кожної чверті вим’я сухостійних корів. При цьому враховували результати бактеріологічного дослідження секрету від хворих на субклінічний мастит корів кожного дослідного господарства відносно чутливості виділеної мікрофлори до антибіотиків, які входили до складу емульсії.

Результати досліджень обробляли біометрично за методикою описаною Ойвіним В.А. зміни вважали достовірними при Р < 0,05.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ.

Порівняльна оцінка лабораторних методів діагностики субклінічного маститу. Своєчасне виявлення запального процесу в молочній залозі корів при відсутності виражених клінічних симптомів та змін молока є проблематичним завданням не лише для власників тварин, але й для спеціалістів ветеринарної медицини. Тому для вирішенням даної проблеми використовують виявлення змін рН молока з допомогою різних діагностичних реакцій з розчинами бромтимол-синього (у формі індикаторних карточок Датського виробництва), димастину і мастидину.

Таблиця 1

Порівняльна оцінка лабораторних методів діагностики

субклінічного маститу у корів за показниками рН молока (n – 4310 проб)

Назва діагностикумів | Вислід реакції

+++ (позитивна) | ++ (сумнівна) | - (негативна)

К-ть | % | К-ть | % | К-ть | %

Бромтимол синій (карточки) | 1425 | 33,0 | 653 | 15,1 | 2232 | 51,9

Димастин | 1220 | 28,3 | 722 | 16,7 | 2368 | 55,0

Мастидин | 1263 | 29,3 | 609 | 14,2 | 2438 | 56,5

Проба відстоювання | 1134 | 26,3 | 483 | 11,2 | 2693 | 62,5

Аналіз наведених у табл. 1 даних показує, що початковий діагноз на субклінічний мастит можна підтвердити за показниками реакції молока з 5% розчином димастину або 2% розчином димастину. Навіть при позитивній реакції молока із бромтимол синім (індикаторні карточки) пробу з названими індикаторами потрібно повторити, бо різниця наведених даних складає 4,7%.

Підсумовуючи наслідки лабораторної діагностики субклінічного маститу за показниками рН молока і проби відстоювання можна стверджувати, що існуючі індикатори (бромтимолові карточки, димастин і мастидин) дозволяють швидко у виробничих умовах виявити зміни реакції молока у лужну сторону, що є об’єктивною ознакою розвитку запалення тканин молочної залози.

Проба відстоювання, що грунтується на порівнянні величини осаду, використовується переважно для оцінки наявності у молоці соматичних клітин, що має також діагностичне значення.

Отже отримані дані підтверджують практичну цінність використання індикаторних розчинів димастину і мастидину для виявлення змін рН молока і діагностики субклінічного маститу у корів.

Порівняльна оцінка результатів лабораторної діагностики субклінічного маститу у корів показала доцільність їх використання у практиці ветеринарної медицини але для кінцевого підтвердження діагнозу необхідно провести цитологічне та бактеріологічне дослідження молока.

Зміни клітинного складу молока при субклінічному маститі корів. Важливе значення для використання у практиці має простота і об’єктивність лабораторних методів діагностики субклінічного маститу, що стосуються визначення рН молока з допомогою кольорових індикаторів: бромтимол-синього, димастину, мастидину, універсального індикатора та ін. яких ґрунтується на зміні кольору молока при переході рН у лужну сторону.

Крім виражених змін фізичних і хімічних властивостей молока, що наступають під час розвитку запалення молочної залози, вагоме діагностичне значення належить збільшенню кількості соматичних клітин, основу яких складають лейкоцити.Вивчення змін клітинного складу молока корів, котрі дали позитивну реакцію із димастином, мастидином, бромтимол синім та пробою відстоювання проводили з використанням Альфа-тесту і підрахунку кількості лейкоцитів за методикою Прескотта-Бріда (1910). При цьому молоко досліджували із усіх чотирьох чвертей вим’я (уражених та умовно здорових), а також для контролю – від здорових корів аналогічного терміну лактації.

Встановлено, що збільшення кількості соматичних клітин у молоці відбувається поступово відповідно до розвитку запального процесу у тканинах молочної залози. При ураженні однієї чверті вим’я, у молоці із симетричної чверті відмічається також незначне збільшення кількості соматичних клітин у межах 0,6-0,8 мільйона в 1 мл молока і не перевищувала 1 мільйона протягом всього періоду перебігу хвороби.

Таблиця 2

Кількісні зміни соматичних клітин у молоці корів

при субклінічному маститі

Стан молочної залози

корів | Досліджено

проб молока | Кількість соматичних клітин (млн/1 мл)

Коливання | Середнє

Субклінічний мастит | 136 | 2,3-5,2 | 3,84±0,23 ***

Умовно здорові чверті вим’я | 180 | 0,6-0,88 | 0,72±0,06 *

Здорові (контроль) | 120 | 0,11-0,5 | 0,35±0,03

Примітка: тут і надалі зміни достовірні відносно здорових і різних груп тварин*- р ? 0,05; ***- р ? 0,001

Наведені у табл. 2 дані засвідчують, що кількість соматичних клітин у секреті із хворих чвертей вим’я збільшувалась у 2-5 разів у порівнянні із контролем.

Більш глибокого з’ясування потребують причини збільшення кількості соматичних клітин у молоці з умовно здорових чвертей вим’я при ураженні однієї. Таке молоко переважно не має виражених органолептичних змін і його вважають здоровим, а кількість соматичних клітин у ньому у два рази вища від допустимих показників. Особливо це стосується симетричної чверті із хворою, як при субклінічному так і клінічно вираженому маститі.

Окремі автори вважають таке збільшення соматичних клітин у молоці підвищеною захисною реакцією здорових чвертей вим’я, спрямованою на недопущення розвитку запалення і пояснюють тим, що при своєчасному та правильному лікуванні хворих корів, мастит не поширюється на решта чвертей. Проте таке пояснення не є абсолютним, бо результати наших досліджень засвідчили пряму залежність підвищення кількості соматичних клітин від рівня мікробного обсіменіння паренхіматозного молока, а також шляхів проникнення мікробів у молочну залозу корів. Це стосується у першу чергу лейкоцитів, які складають основу клітинного складу молока.

Зважаючи на відсутність об’єктивних критеріїв диференціації захисної реакції молочної залози від латентної форми запалення можна констатувати, що при збереженні природної резистентності молочної залози, розвиток запального процесу в умовно здорових чвертях гальмується без застосування медикаментозного лікування, але при належному лікуванні хворої чверті, спрямованому на підвищення резистентності організму тварини.

Склад соматичних клітин молока не є постійним і залежить від багатьох факторів екзогенного та ендогенного походження, серед яких важливе місце займають: вік корів, тривалість лактації, періодів запуску і сухостою, підготовка молочної залози до лактогенезу після родів та багато інших.

При розвитку запального процесу у молочній залозі відбуваються значні зміни у співвідношенні клітин молока за рахунок здійснення фагоцитарної реакції. Відбувається значне збільшення кількості лейкоцитів, в першу чергу за рахунок нейтрофілів, які першими включаються у боротьбу із мікробами своїми ферментами та антибактеріальними речовинами.

Підсумовуючи наслідки вивчення змін цитологічного складу молока при субклінічному маститі корів можна відмітити, що показники співвідношення клітин в молоці відображають динаміку розвитку запального процесу, а також вислід хвороби і відновлення лактогенезу.

Результати наших досліджень дають підставу зробити заключення про те, що проведення органолептичної оцінки молока, визначення рН, кількості соматичних клітин і їх видового складу дозволяє об’єктивно підтвердити наявність запального процесу у тканинах молочної залози.

Зміни лейкоцитарного профілю молока при субклінічному маститі корів. Вивчення клітинного складу молока корів було б далеко не повним без детального аналізу лейкограми молока та її змін при різних фізіологічних станах молочної залози і субклінічному маститі.

Ще на початку минулого століття було відомо, що вираженою ознакою в розвитку запалення молочної залози є раптове збільшення кількості лейкоцитів у молоці, що використали Прескотт і Брід, для діагностики хвороби. Вони запропонували свій метод підрахунку лейкоцитів у молоці, який не втратив свого значення до сьогодні, хіба має окремі удосконалення у використанні нами люмінесцентної мікроскопії.

Осмислення отриманих даних про клітинний склад молока та роль лейкоцитів у складному процесі лактогенезу дозволяє глибше зрозуміти механізми патогенезу запального процесу у динаміці його поширення на тканини молочної залози. Величезна насиченість альвеол кровоносними і лімфатичними судинами, їх складна переплетеність і функція під час лактогенезу здійснюється безпосередньо через міграцію лейкоцитів і абсорбцію зайвих продуктів синтезу. Широкий і не завжди зрозумілий спектр функцій лейкоцитів компенсується їх кількісною лабільністю, тому не існує граничних показників, а лише приблизні без аргументованого пояснення їх зміни.

Наші дослідження показали, що за кількістю лейкоцитів у молоці можна контролювати ступінь розвитку запального процесу, його прогресування або згасання, а також ефективність застосованого лікування, що є найважливішим для практики ветеринарної медицини. Це наглядно підтверджують показники лейкограми молока, яку ми вивчали у хворих на субклінічний мастит корів впродовж розвитку запалення, виздоровлення та у здорових тварин.

Аналіз лейкограми секрету молочної залози корів у процесі розвитку субклінічного маститу показує, що на початку розвитку хвороби відбувається різке збільшення нейтрофілів, майже у два рази (60%) за рахунок паличкоядерних і сегментоядерних лейкоцитів. Відмічено також найвищу кількість юних форм (6,3%), що засвідчує інтенсивну міграцію лейкоцитів із крові та участь ретикуло – ендотеліальної системи у захисті молочної залози. Одночасно відмічається зменшення кількості лімфоцитів до 35%, моноцитів до 2% та поява еозинофілів (2,5%).

На 6-7 день перебігу хвороби спостерігається повільне зменшення усіх форм нейтрофілів до (45%) і збільшення лімфоцитів до аналогічного показника. Відмічається також помітне збільшення кількості моноцитів (5%) та еозинофілів (до 4,5%), що у підсумку засвідчує ніби вирівнювання запального процесу та загальної реакції організму тварини, тобто запалення приймає локальну форму, мобілізуючи тканинні структури молочної залози. Від ступеня вираженості захисної реакції молочної залози буде залежати характер розвитку запального процесу, проявлення клінічних ознак хвороби або їх гальмування. Найважливіше значення у даний період має збереження секреторної функції клітинами альвеол та виділення лізоцимів і лактоферину молочною залозою. Якраз тепер найбільш доцільним є застосування патогенетичної терапії (новокаїнові блокади) та окситоцину, що сприяє зняттю нервового спазму судин, притоку крові та лімфи, зменшенню мікробної інтоксикації та відновленню лактогенезу. Таким чином, 6-7 день розвитку запалення вим’я у корів можна вважати кульмінаційним або переломним періодом, коли вирішується вислід хвороби і стан молочної залози.

Таблиця 3

Зміни лейкоцитарного профілю молока

при різному стані молочної залози

Стан молочної залози | Б | Е | Нейтрофіли | Л | М

М | Ю | П | С

Субклінічний мастит | 0,73 | 1,30 | 0,12 | 4,35 | 10,50 | 39,0 | 40,0 | 4,0

Початок хвороби (2-3 день) | 1,0 | 2,5 | 0,2 | 6,3 | 16,0 | 38,0 | 35,0 | 2,0

6-7 день | 0,5 | 4,5 | - | 1,0 | 12,0 | 32,0 | 45,0 | 5,0

10-15 день (виздоровлення) | 0,3 | 5,7 | - | - | 4,0 | 35,0 | 52,0 | 3,0

Умовно-здорові чверті вим’я | 0,15 | 3,6 | - | 0,55 | 4,7 | 31,0 | 57,0 | 3,0

Здорові | - | 4,8 | - | - | 1,2 | 35,0 | 58,0 | 1,0

Прогностичним критерієм оцінки дальшого стану молочної залози є показники секреції молока, тобто секреторної функцій альвеол і клітин молочних протоків. З даних лейкограми молока на 10-15 день від початку хвороби видно, що кількість нейтрофілів знизилась до 39% при значному збільшенні лімфоцитів (52%). У мазках секрету ми не знаходили юних форм лейкоцитів, значно менше було моноцитів (3%), а кількість еозинофілів навіть дещо збільшилася до 5,7%. Отже, лейкограма молока у даний період за співвідношенням форм лейкоцитів наближається до аналогічної у здорових корів, що вказує на згасання запального процесу. Проте, потрібно відмітити, що лактогенна функція хворої чверті ще залишається низькою.

Доречно наголосити, що лейкограма молока не може мати стабільних показників, вона є різною у здорових корів, а ще більше лабільною у хворих та перехворівших тварин. Проте, за показниками лейкограми секрету молочної залози можна об’єктивно оцінити ступінь загальної та місцевої реакції організму корови на дію хвороботворного фактора, а також прогнозувати динаміку розвитку запалення. Підсумовуючи отримані дані, можна констатувати, що у порівнянні із кількісними змінами лейкоцитів у молоці корів, які мають головне діагностичне значення, зміни лейкограми розкривають патогенез запалення, який здійснюється у такій послідовності: на початку розвитку хвороби спостерігається значне збільшення лейкоцитів за рахунок нейтрофілів, що можна назвати нейтрофільною фазою захисту організму; пізніше наступає повільне зменшення нейтрофілів при одночасному збільшенні лімфоцитів та моноцитів, тобто проявляється моноцитарна реакція організму, і при затуханні запального процесу спостерігається поступове загальне зменшення лейкоцитів, еозинофілія, помітний лімфоцитоз при зменшенні моноцитів; кількість нейтрофілів вирівнюється, що підтверджує кінцеве згасання запального процесу.

Результати бактеріологічного дослідження секрету вим'я корів при субклінічному маститі. Бактеріологічне дослідження молока можна рахувати кінцевим або заключним етапом діагностики маститу, виходячи з того, що дотепер не існує єдиної думки щодо етіологічного значення мікробів у розвитку запалення молочної залози у тварин. Більшість вітчизняних вчених і практиків традиційно вважають мастит незаразною хворобою, викликаною впливом механічних, термічних, хімічних та інших факторів навколишнього середовища з наступним нашаруванням біологічного фактора або мікроорганізмів. Звідси випливає, що кожний вид маститу, клінічно виражений чи субклінічний, супроводжується інфекцією з участю патогенних мікроорганізмів, виділення яких є обов’язковим для встановлення основної причини хвороби та вибору методів лікування і профілактики.

За результатами вивчення різноманітності мікрофлору у 484 пробах молока, в тому числі 158 від корів хворих на субклінічний мастит, у 186 пробах із умовно-здорових чвертей, 86 пробах молока від здорових корів та 54 пробах збірного молока, виділені види мікробів ми об'єднали у три групи: контагіозні, умовно-патогенні та сапрофіти (табл. 4).

Таблиця 4

Показники мікробного обсіменіння молока корів

при різному фізіологічному стані вим'я

Досліджено

проб секрету | К-ть проб | контагіозні | умовнопатогенні | сапрофіти | Разом,

%

К-ть | % | К-ть | % | К-ть | %

Із хворих чвертей | 158 | 114 | 72 | 36 | 23 | 8 | 5 | 100

Із умовно здорових | 186 | 61 | 33 | 104 | 56 | 21 | 11 | 100

Із здорових | 86 | - | - | 24 | 28 | 40 | 46 | 74

Із збірного молока | 54 | - | - | 21 | 39 | 28 | 52 | 91

Першу групу складали контагіозні мікроорганізми, які знаходяться переважно у порожнині цистерни дійки та ураженої чвертки і можуть передаватися від хворої тварини до здорової під час доїння. Сюди ми віднесли Staphylococcus aureus та Streptococcus agalactiae, котрі викликають як субклінічний так і клінічно – виражений мастит у корів, при попаданні в вим'я. Дані мікроби є небезпечними для молочної залози в лактуючих корів ще й тому, що вистачає однієї хворої корови, щоб перезаразити половину стада за 1,5-2 місяці лактації.

До другої групи ми віднесли умовно – патогенні мікроорганізми Streptococcus uberus, streptococcus dysagalactiae та Escherichia coli. Вони мають більшу сферу поширення у навколишньому середовищі ніж мікроби першої групи і знаходяться у кормах, воді, підстилці, повітрі приміщень, на шкірі і шерсті тіла тварин та ін.

Третя група – сапрофіти, що об’єднують понад 20 видів стафілококів, крім Staphylococcus aureus. Вони знаходяться переважно на шкірі дійок і переносяться в дійковий канал руками доярок. Найбільше обсімінені мікробами дійки сухостійних корів, що підтверджено поширенням стафілококозного маститу на початку лактації, або відразу після отелення.

Наведені у таблиці 4 дані засвідчили, що у молоці від хворих на субклінічний мастит корів знаходилось 72% контагіозних мікробів, 23% - умовно – патогенних і лише 5% сапрофітів, що підтверджує ведучу роль в етіології маститу стафілококів і стрептококів.

Наводячи результати лікування хворих на субклінічний мастит корів з використанням сучасного антимікробного лікарського препарту “мастієт” у поєднанні із патогенетичною терапією можна відмітити, що навіть у звичайних умовах без належної ізоляції хворих тварин, при правильному виборі методів лікування на основі даних лабораторного аналізу та бактеріологічного дослідження молока можна отримати позитивні наслідки, тобто вилікувати понад 80% корів від маститу.

Результати виробничих дослідів підтвердили, що вагоме значення має систематичне проведення медикаментозної профілактики маститу з використанням протимікробних лікарських препаратів широкого спектру дії у цистерну кожної чверті вим'я сухостійних корів, що дозволяє зменшити захворюваність корів на мастит після отелення у 2,5 рази.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

-

-

Проведення лабораторного дослідження молока у такій послідовності дає об’єктивне підтвердження діагнозу на субклінічний мастит і призначення відповідного лікування.

4.

5.

6.

-

-

-

7.

8.

9.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1.

2.

3.

4.

5.

список основних праць, опублікованих за темою

дисертації

1. Хомин С.П., Дмитрів О.Я. Роль мікробів в етіології маститу у корів //Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького. - Львів. - 1999.-Т.1 (№4).- С.146-151.

Здобувач провів аналіз літературних даних по бактеріологічних дослідженнях молока; узагальнив дані та підготував роботу до друку.

2. Дмитрів О.Я. Видовий склад мікробів секрету вим'я корів при субклінічному маститі //Вісник Білоцерківського державного аграрного університету: Збірник наукових праць. - Біла Церква. - 2000.- Вип.14.- С.186-189.

Дисертант брав участь у підготовці матеріалу для досліджень; провів узагальнення одержаних даних та підготував роботу до друку.

3. Дмитрів О.Я., Хомин С.П. Порівняльна оцінка лабораторних методів діагностики субклінічного маститу у корів //Науковий вісник Національного аграрного університету. - Київ. - 2000.-Вип. 22.- С.243-245.

Здобувач брав участь у формуванні груп, проводив лабораторну діагностику субклінічного маститу; за результатами досліджень підготував статтю до друку.

4. Хомин С.П., Звєрєва Г.В., Дмитрів О.Я., Андросюк М.Г. Використання люмінесцентної мікроскопії молока для діагностики субклінічного маститу у корів //Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького. - Львів. - 2000.-Т.2 (№2).- С.214-217.

Дисертант брав участь у підготовці матеріалу для проведення люмінесцентної мікроскопії, досліджував мазки молока; провів підготовку роботи до друку.

5. Хомин С.П., Дмитрів О.Я., Михайлецька О.З. Акушерська та гінекологічна диспансеризація у системі заходів профілактики неплідності корів //Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького. - Львів. - 2001.-Т.3 (№2). - С.182-187.

Здобувач брав участь у формуванні груп, проводив клінічне дослідження корів та діагностику субклінічного маститу; брав участь у підготовці статті до друку.

6. Дмитрів О.Я. Ефективність лікування корів при субклінічному маститі // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Ґжицького. - Львів. - 2002.-Т.4 (№2).- С.46-48.

Дисертант брав участь у формуванні груп, проводив дослідження і лікування; узагальнено результати і оформлено статтю.

Дмитрів О.Я. Субклінічний мастит у корів (етіологія, патогенез, методи діагностики і профілактики).- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.07 – ветеринарне акушерство. Львівська державна академія ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького, м. Львів, 2002.

Дисертація присвячена вивченню до кінця нез’ясованих питань етіології, патогенезу, методів комплексної діагностики і профілактики субклінічного маститу у корів. У процесі досліджень проведено порівняльну оцінку клінічних і лабораторних методів діагностики субклінічного маститу у корів з використанням індикаторних карточок, розчинів димастину і мастидину та проби відстоювання, чим підтверджено доцільність їх використання у практиці ветеринарної медицини. Для кінцевого підтвердження діагнозу на субклінічний мастит доказано доцільність визначення змін клітинного складу молока, кількості лейкоцитів та лейкограми, за показниками яких можна прогнозувати характер перебігу запального процесу, ефективність застосованого лікування та вислід хвороби. На підставі результатів бактеріологічних досліджень молока і секрету вим’я від хворих корів підтверджено ведучу роль мікробів в етіології маститу, серед яких найбільше поширення мають кокові форми (Staphylococcus aureus і Streptococcus agalactiae) і коліформні бактерії.

Вперше встановлено патогенетичний зв’язок мікробів і клітинного складу (лейкоцитів) молока, який визначає тривалість і характер розвитку запального процесу у тканинах молочної залози.

За результатами виробничих дослідів розроблено і підтверджено доцільність комплексного лікування хворих на субклінічний мастит корів з використанням новокаїнової блокади вим’я за Логвиновим Д.Д., мастієту у дозі 8-16 мл та окситоцину.

Ключові слова: корова, молоко, секрет, лейкоцити, мастит, діагностика, лікування, профілактика.

Дмытрив О.Я. Субклинический мастит у коров (этиология, патогенез, методы диагностики и профилактики). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.07 – ветеринарное акушерство. Львовская государственная академия ветеринарной медицины им. С.З. Гжицкого, г. Львов, 2002.

Диссертация посвящена изучению вопросов этиологии, патогенеза, методов диагностики и профилактики субклинического мастита у коров. Проведено сравнительную оценку клинических и лабораторных методов диагностики субклинического мастита с использованием индикаторных карточек Датского производства, 5% димастина, 2% мастидина и пробы отстаивания молока.

Результаты исследования показали, что при использовании индикаторных карточек для определения рН молока непосредственно в помещении при стойловом содержании коров повышение положительных результатов составляет 4,7% в сравнении с показателями реакции молока с 5% раствором димастина.

Следует отметить, что пробу отстаивания молока можно считать дополнительным, а не главным диагностическим тестом, ибо величина осадка очень изменчива у больных и здоровых коров. Анализ полученных данных изменений рН молока в щелочною сторону подтверждает их прогностическое значение при диагностике субклинического мастита у коров. Нами также изучено клеточный состав, количество лейкоцитов и лейкограмму молока коров больных субклиническим маститом. Полученные результаты позволяют не только подтвердить наличие воспалительного процесса в тканях вымени, но и определить характер его развития, эффективность применяемого лечения и исход болезни. Доказана диагностическая и прогностическая целесообразность систематического определения количества лейкоцитов в молоке коров.

Анализ рисунка лейкограммы молока здоровых и больных коров позволяет определить динамику развития воспалительного процесса, правильно подобрать средства и методы лечения и прогнозировать исход болезни. Изменения рисунка лейкограммы секрета вымени больных коров в разные периоды развития воспаления вымени позволили раскрыть новые аспекты патогенеза субклинического мастита, указывающие на проявление реакции не только молочной железы, но всего организма животного, на действие болезнетворческих факторов. Следовательно, лечение больных субклиническим маститом коров должно быть направлено на повышение резистентности организма животного и молочной железы, что обеспечит угасание воспалительного процесса и восстановление лактогенной функции вымени.

Для окончательного подтверждения диагноза на субклинический мастит и выявления главной причины воспалительного процесса нами проведены бактериологические исследования секрета из больных и условно здоровых четвертей вымени и молока от здоровых коров.

Результаты бактериологических исследований молока и секрета вымени больных коров позволили подтвердить ведущую роль микроорганизмов в этиологии субклинического мастита. Изучение видового состава полиформных ассоциаций выделенных микроорганизмов послужило основанием