ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

ДУБОВИК Світлана Григоріївна

УДК 808:372.31

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПІДХІД

ДО ВИВЧЕННЯ КАТЕГОРІЇ ВІДМІНКА ІМЕННИКА

В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

13.00.02 – теорія і методика навчання

(українська мова)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

КИЇВ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському міжрегіональному інституті вдосконалення вчителів імені Бориса Грінченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор,

дійсний член АПН України

ВАШУЛЕНКО Микола Самійлович,

головний учений секретар АПН України.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

ДОРОШЕНКО Сергій Іванович,

професор кафедри української мови

Харківського державного педагогічного

університету імені Г.С.Сковороди;

кандидат педагогічних наук, доцент

ЛАЗАРЕНКО Наталія Іванівна,

доцент кафедри педагогіки та методики

початкового навчання Вінницького

державного педагогічного університету

імені М.Коцюбинського.

Провідна установа: Житомирський державний педагогічний

університет імені І.Франка, кафедра мови

з методикою викладання в початкових

класах, Міністерство освіти і науки України,

м. Житомир.

Захист відбудеться 20 березня 2002 р. о 14.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради

К 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України

(04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту педагогіки

АПН України.

Автореферат розісланий 16 лютого 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.Т.ШЕЛЕХОВА

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У період реформування початкової школи й оновлення її змісту освіти відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту” відбувається переорієнтація процесу навчання української мови на розвиток мовної особистості молодшого школяра, формування його комунікативної компетентності.

З огляду на значущість цього завдання у Державному стандарті початкової освіти і навчальній програмі з української мови для 1 – 4 класів визначено комунікативну, лінгвістичну (мовну), лінгвоукраїнознавчу змістові лінії, за якими має здійснюватися оволодіння рідною мовою, опанування усного й писемного спілкування.

Одне з важливих місць у системі початкової мовної освіти школярів займає лінгвістична змістова лінія, спрямована на засвоєння учнями знань про мову, формування мовних умінь (орфоепічних, лексичних, граматичних, правописних).

Вивчення знань із граматики, засвоєння граматичних норм рідної мови, формування відповідних практичних умінь на початковому етапі шкільної мовної освіти дають можливість досягти її найважливішої мети – сформувати в молодших школярів уміння правильно оформлювати власні висловлювання і підвищити рівень їхньої загальної культури усного й писемного мовлення.

Відповідно до мети вивчення початкового курсу рідної мови і одного з його розділів – граматики важливе місце в діяльності вчителя займає робота над формуванням поняття про граматичну категорію відмінка іменника. Вона спрямована на розвиток у молодших школярів умінь правильно користуватися відмінковими формами іменників під час спілкування, на вдосконалення граматичного ладу їхнього мовлення.

Категорія відмінка іменника характеризується розмаїттям значень, форм і функцій, тому вона є однією з найскладніших для засвоєння учнями початкових класів і з методичного боку вимагає особливої уваги.

Процес усвідомлення молодшими школярами лінгвістичної сутності відмінкової категорії іменника, її істотних ознак і особливостей функціонування в мовленні необхідно будувати на функціональній основі.

Вважаємо, що функціональний підхід має спиратися на системне засвоєння мовно-граматичних явищ, тобто орієнтуватися на ті загальні закономірності, які визначають місце кожної функціональної одиниці, в тому числі й граматичної категорії, у структурі мови і тим самим упорядковують її вживання в мовленні.

Значний внесок у дослідження функціонування мовних одиниць різних рівнів зробили Будагов Ф.О., Виноградов В.В., Пєшковський О.М., Потебня О.О., Шахматов О.О., Щерба Л.В. та інші.

Проблема застосування функціонального підходу до вивчення граматичних явищ була і є предметом розгляду таких мовознавців, як Безпояско О.К., Бондарко О.В., Вихованець І.Р., Гак В.Г.,

Городенська К.Г., Золотова Г.О., Русанівський В.М., Слюсарева Н.О. та ін. Важливим питанням граматики і методики її викладання у школі присвячено науково обгрунтовані дослідження Бадер В.І., Варзацької Л.О., Дуднікова О.В., Каліш В.А., Лазаренко Н.І., Львова М.Р., Мацько Л.І., Плющ М.Я., Рождественського М.С., Шкільника М.М. та інших.

Система роботи щодо вивчення української мови на основі комунікативно-діяльнісного і функціонального підходів знайшла своє висвітлення в методичних працях Біляєва О.М., Вашуленка М.С., Гац Н.І., Гудзик І.П., Мельничайка В.Я., Мельничайко О.І., Плиско К.М., Попової Л.Б., Потоцької Т.Ф., Скуратівського Л.В., Хорошковської О.Н., Шелехової Г.Т. та ін.

Важливу роль у розв’язанні проблеми застосування комунікативно-функціонального підходу до засвоєння граматичних явищ мови відіграли дослідження в галузі психології і психолінгвістики, зокрема теорія мовленнєвої діяльності (Виготський Л.С., Леонтьєв О.О., Леонтьєв О.М.) і теорія поетапного формування розумових дій (Гальперін П.Я., Тализіна Н.Ф. та інші).

В українській методичній літературі спеціальні дослідження проблеми вивчення категорії відмінка іменника на функціональній основі в початкових класах не проводилися. З огляду на зазначене постає актуальність теми нашої наукової роботи. Вона зумовлена кількома факторами: а) сучасними напрямами в розвитку мовознавства, психолінгвістики та лінгводидактики, що стосуються дослідження функціонування слів у різних граматичних формах, їх ролі у процесі побудови й оформлення висловлювань; б) недостатнім рівнем сформованості в молодших школярів практичних умінь уживати іменники в різних відмінкових формах, що позначається на їхньому загальному рівні мовленнєвих умінь і викликає відповідні труднощі під час опрацювання цього граматичного матеріалу в 5 класі; в) нерозробленістю цієї проблеми в українській лінгводидактиці з погляду сучасних підходів до організації шкільної мовної освіти.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами

Обраний напрям дисертаційного дослідження безпосередньо пов’язаний із проблематикою наукових досліджень кафедри методики початкового навчання КМІУВ імені Бориса Грінченка та лабораторії початкової освіти Інституту педагогіки АПН України і є частиною комплексної теми “Розробка базового компонента змісту початкової освіти та його методичне забезпечення” (№ 0196 U 008100). Він орієнтується на концептуальні положення і вимоги Державного стандарту початкової загальної освіти.

Об’єктом дослідження є процес вивчення в початковому курсі української мови повнозначних частин мови і властивих їм граматичних категорій на функціональній основі, а предметом – методика формування в молодших школярів практичних умінь використовувати в мовленні відмінки іменників для оформлення усних і письмових висловлювань.

Мета роботи полягає у визначенні і науковому обгрунтуванні доцільності застосування у процесі засвоєння категорії відмінка іменника функціонального підходу і в розробці на цій основі ефективної методичної системи, спрямованої на формування в учнів початкових класів необхідних граматичних знань і практичних умінь, що є основою розвитку й удосконалення їхньої мовленнєвої культури.

У дослідженні перевірялася гіпотеза: рівень володіння необхідними граматичними знаннями і вміннями, якість мовленнєвого розвитку молодших школярів підвищаться за умови, якщо методична система передбачатиме: 1) практичне засвоєння відмінків іменників, їх істотних ознак і особливостей функціонування в мовленні; 2) осмислення найважливіших значень і функцій відмінкових форм іменників у їх єдності; 3) формування необхідних мовно-граматичних і мовленнєвих умінь учнів початкових класів за допомогою спеціально розробленої системи вправ; 4) застосування активних форм організації навчальної діяльності учнів; ефективних методів і прийомів роботи.

Мета й гіпотеза дослідження потребували розв’язання таких завдань:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Для досягнення поставленої в роботі мети застосовувалися такі методи: а) теоретичні: вивчення, аналіз, порівняння, узагальнення даних психолого-педагогічної, психолого-лінгвістичної, лінгвістичної і лінгводидактичної літератури з проблеми дослідження, аналіз програми, підручників і навчальних посібників з української мови для початкової школи; б) емпіричні: спостереження за граматичним оформленням усних і письмових висловлювань молодших школярів; бесіди з учнями і вчителями з метою діагностування рівня сформованості мовно-граматичних і мовленнєвих знань і вмінь; педагогічний експеримент; методи статистичної обробки і якісного аналізу даних експерименту.

Експериментальні дані аналізувалися графічно (в таблицях, діаграмах).

Методологічною основою дослідження є наукові праці лінгвістів і психолінгвістів про взаємозв’язок мислення і мовлення, мови і мовлення; функціональне призначення мови в суспільстві, її роль у розвитку особистості; теорія мовленнєвої діяльності та функція слова в її механізмі.

Дисертаційне дослідження проводилося в кілька етапів.

На першому етапі (1996 – 1997) вивчалася психологічна, педагогічна, лінгвістична і методична література з досліджуваної проблеми. На основі опрацювання й аналізу наукової літератури визначалися теоретичні засади дослідження, уточнювалися основні поняття, що розглядаються в дисертації, формулювалися об'єкт, предмет, мета, гіпотеза, завдання, методи дослідження.

Другий етап (1997 – 1998) передбачав проведення констатуючого зрізу, на основі даних якого було розроблено методику вивчення категорії відмінка іменника на функціональній основі в початкових класах.

На третьому етапі (1998 – 2000) було організовано і проведено експериментально-дослідне навчання, здійснено його апробацію і корекцію.

На завершальному етапі (2000 – 2001) було проаналізовано, систематизовано й узагальнено результати формуючого експерименту, визначено ефективність запропонованої методики застосування функціонального підходу до вивчення відмінків іменників у початковому курсі української мови.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі шкіл міста Києва (№ 214, № 239, № 252, школа-дитячий садок “Барвінок”, школа-гімназія № 143) і Київської області (№ 1 м. Фастів, № 3 м. Боярка, № 22 м. Біла Церква). Експериментальним навчанням було охоплено 825 учнів початкових класів.

Наукова новизна дослідження полягає в теоретичному обгрунтуванні і практичному впровадженні в навчальний процес у початкових класах методики вивчення граматичної категорії відмінка іменника на засадах функціонального підходу, у створенні методичної системи роботи, спрямованої на формування в молодших школярів початкових теоретичних знань про відмінки іменників, необхідних для розвитку практичних умінь оформлювати власні висловлювання, на підвищення рівня культури мовлення учнів початкових класів.

Теоретичне значення дослідження полягає у розробці в курсі початкової мовної освіти методики застосування функціонального підходу до вивчення відмінкової категорії іменника як засобу формування й удосконалення мовно-мовленнєвих умінь молодших школярів.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що їх можна використовувати у процесі вивчення початкового курсу української мови, у розробці спецкурсів і спецсемінарів із проблем методики опрацювання граматичного матеріалу на функціональній основі в початкових класах у процесі фахової підготовки і післядипломної освіти вчителів початкових класів, у створенні підручників для молодших школярів і методичних посібників для вчителів початкових класів.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретичною обгрунтованістю вихідних положень дисертації; відповідністю застосованих методів дослідження меті і завданням навчання, кількісним і якісним аналізом результатів експериментально-дослідного навчання.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри методики початкового навчання КМІУВ ім. Б.Грінченка. Результати дослідження повідомлялися на: Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток критичного мислення учнів у контексті розробки стандартів освіти України” (м. Київ, 2001 р.), республіканській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми початкової школи та підготовки вчителів” (м. Київ, 1998 р.), науково-практичних конференціях викладачів КМІУВ ім. Б.Грінченка (м. Київ, 1996 – 2001 рр.), науково-методичних семінарах, викладалися в ході курсової перепідготовки вчителів початкових класів і під час навчання студентів на факультеті початкового навчання.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 8 наукових праць, у тому числі 5 статей у фахових виданнях.

СТРУКТУРА ТА ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (233 найменування), додатків, де подано завдання для констатуючого та контрольного зрізів, система вправ і завдань формуючого експерименту, короткий навчальний граматичний словник дієслівного керування для учнів початкових класів (81 сторінка).

Основний зміст дисертації викладено на 168 сторінках. Робота містить 21 таблицю, 2 діаграми.

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт і предмет дослідження, його мету і завдання, сформульовано гіпотезу, подано перелік використаних методів дослідження, етапів роботи, розкрито наукову новизну і теоретико-практичне значення одержаних результатів, представлено дані про апробацію результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі дисертації – “Теоретичне обгрунтування вивчення категорії відмінка іменника на функціональній основі в початковому курсі української мови” – розкрито сутність розгляду відмінків іменників на засадах функціонального підходу в лінгвістиці; пояснено суть таких понять, як функція, функціональний підхід, функціонування; визначено лінгвістичні основи засвоєння відмінкової категорії іменника на функціональній основі; розглянуто психолого-лінгвістичний аспект проблеми.

Функціональний підхід до вивчення граматичної категорії відмінка іменника спирається на теоретичні положення, які розглядають її у єдності значень, форм і функцій, і передбачає розкриття функціональних можливостей відмінкових форм іменників і особливостей їх реалізації у процесі спілкування. Цей підхід орієнтується насамперед на речення, текст, які інтегрують у собі всі рівні системно-структурної організації мови і трансформують їх у комунікативний акт (Безпояско О.К., Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М.).

Найважливіші лінгвістичні особливості цієї іменникової категорії проаналізовано в дослідженнях науковців – Бондарка О.В., Будагова Ф.О., Виноградова В.В., Грищенка А.П., Золотової Г.О., Кучеренка І.К., Пєшковського О.М., Плющ М.Я., Русанівського В.М., Слюсаревої Н.О., Тимченка С.К., Шкільника М.М..

На основі аналізу наведених у мовознавчих працях підходів до розкриття сутності відмінкової категорії іменника і її функціональних особливостей у дисертації виділено головні з них, які, на нашу думку, виявляють специфіку кожного з відмінків: семантичний (Філлмор Ч.), морфологічний (Якобсон Р.) і синтаксичний (Курилович С.) напрями.

Як свідчать дослідження мовознавців, функціональні можливості іменників у формах різних відмінків залежать передусім від їх семантики і сполучуваності з іншими словами. Реалізація того чи іншого компонента семантики відмінкових форм іменників можлива і залежить від контексту. Семантика і функціонування є співвідносними поняттями, оскільки значеннєві компоненти передбачають комунікативне призначення, а конкретне вживання відмінків іменників зумовлює вияв значення, або й появу нового.

У нашому дослідженні в центрі уваги сім відмінків іменників. Серед відмінків визначається центр, або ядро (називний і знахідний відмінки), напівпериферія (давальний відмінок) і периферія (родовий, орудний, місцевий і кличний відмінки). Кваліфікація відмінка як центрального, напівпериферійного та периферійного відбувається за його первинними семантико- і формально-граматичними функціями (за Вихованцем І.Р.).

Аналіз лінгвістичної літератури дав змогу визначити найважливіші значення, форми і функції відмінків іменників, розкрити їх роль у реалізації значеннєвого змісту слова. Практичне ознайомлення учнів початкових класів із семантикою і функціями відмінкових форм іменників має забезпечити, на нашу думку, засвоєння категорії відмінка, що сприятиме формуванню в молодших школярів початкових уявлень і практичних умінь, необхідних для розвитку й удосконалення їхньої мовної і мовленнєвої компетенції.

Аналіз психолого-лінгвістичної літератури засвідчив, що проблема мовно-мовленнєвого розвитку учнів є однією з провідних у дослідженнях психологів і психолінгвістів. У розробці методики застосування функціонального підходу до вивчення категорії відмінка іменника ми спиралися на дослідження Виготського Л.С. і Бєляєва Б.В. про взаємовідношення процесів мислення і мовлення та їх роль у процесі навчання мови, теорію мовленнєвої діяльності та породжувальних граматик Леонтьєва О.О., концепцію поетапного формування розумових дій Гальперіна П.Я., Тализіної Н.Ф. та інших.

Концептуальні положення психологічних досліджень таких науковців, як Жуйков С.Ф., Проколієнко Л.М., Синиця І.О., стали основоположними у створенні методики формування поняття про граматичну категорію відмінка іменника на функціональній основі, зокрема системи вправ, спрямованої на розвиток і вдосконалення граматико-орфографічних умінь молодших школярів, їхнього усного і писемного мовлення.

У другому розділі дисертації – “Робота над відмінками іменників у практиці початкового навчання української мови” – подано аналіз діючої програми з української мови для 4(3) класів із цієї теми, визначено основні мовно-граматичні і мовленнєві знання і вміння учнів, що стосуються вивчення системи відмінків іменників рідної мови, з’ясовано рівень практичного володіння ними.

Аналіз діючої програми з української мови засвідчив, що визначений у ній зміст граматичного матеріалу з досліджуваної теми недостатньо відповідає сучасним вимогам до мовно-мовленнєвої освіти молодших школярів і новим завданням, які ставляться до вивчення рідної мови в початковій школі. Окремі її положення вимагають перегляду з метою уточнення і доповнення. На наш погляд, обсяг початкових теоретичних відомостей про відмінки іменників, доступних для розуміння молодшими школярами, є неповним. Зокрема, програма не передбачає ознайомлення учнів із найважливішими значеннями і функціями кожного з них. Таким чином, поза увагою залишаються питання семантики і функціонування відмінкових форм іменників, норми граматичної сполучуваності слів у словосполученнях, реченнях, текстах.

Недоліком програми є й те, що в ній відсутній перелік основних мовно-граматичних і мовленнєвих знань і вмінь, якими мають оволодіти молодші школярі під час засвоєння категорії відмінка іменника. Таким чином, не всі важливі початкові теоретичні відомості про відмінки іменників, необхідні для формування практичних умінь, знаходяться в центрі уваги вчителя, що позначається на загальному рівні мовленнєвої підготовки учнів початкових класів.

Констатуючі зрізи, проведені в 4(3) класах, передбачали: а) виявити рівень володіння молодшими школярами початковими теоретичними знаннями про відмінки іменників і їх основні характеристики (відмінкові питання, найважливіші значення відмінків, відмінкові і прийменниково-відмінкові форми, функції відмінків у реченнях) на завершальному етапі початкової мовної освіти; б) з’ясувати рівень сформованості відповідних мовно-граматичних і мовленнєвих умінь учнів початкових класів: ставити іменники в початкову форму; визначати і розрізнювати омонімічні форми відмінків іменників; утворювати відмінкові і прийменниково-відмінкові форми іменників; конструювати з поданих слів словосполучення, речення; добирати граматичні синоніми; вживати іменники у формах різних відмінків у власних усних і письмових висловлюваннях тощо.

Аналіз одержаних результатів констатуючого зрізу засвідчив невідповідність рівня знань і вмінь, пов’язаних із практичним засвоєнням граматичної категорії відмінка іменника, вимогам до початкової мовно-мовленнєвої підготовки учнів загальноосвітньої школи.

Молодші школярі відчувають труднощі у: визначенні відмінків і розрізненні омонімічних відмінкових форм іменників, обгрунтуванні правильності відповідей під час виконання такого типу завдань, утворенні відмінкових і прийменниково-відмінкових форм, уживанні іменників у формах різних відмінків у словосполученнях, реченнях, зв’язних висловлюваннях.

Матеріали констатуючих зрізів показали також, що найслабшою ланкою в системі граматичних знань і вмінь учнів 4(3) класів під час вивчення відмінків іменників є володіння нормами граматичної сполучуваності слів. Молодші школярі недостатньо вправляються в керуванні слів на рівні словосполучень, речень, а отже, й текстів.

Дані експерименту засвідчили й істотні недоліки щодо культури усного й писемного мовлення значної частини “випускників” початкової школи.

У третьому розділі дисертації – “Експериментальна методика застосування функціонального підходу до вивчення категорії відмінка іменника в курсі української мови в початкових класах” – сформульовано мету, завдання і вихідні позиції дослідного навчання; подано програму експериментального опрацювання відмінків іменників на засадах функціонального підходу; розкрито загальний зміст запропонованої методики; охарактеризовано методи, прийоми і форми роботи над засвоєнням категорії відмінка іменника, спрямовані на формування в молодших школярів мовно-граматичних і мовленнєвих знань і вмінь; представлено і проаналізовано результати експериментально-дослідної роботи, доведено ефективність розробленої методики і доцільність її застосування у практиці початкового навчання української мови.

Функціональний підхід до вивчення іменників у формах різних відмінків спирається на два вихідні положення: а) розуміння лінгвістичної природи граматичної категорії відмінка іменника; б) знання найважливіших значень і функцій іменників у різних відмінкових формах та умов їх функціонування.

У дисертаційному дослідженні визначено основні напрями роботи щодо вивчення граматичної категорії відмінка іменника на функціональній основі в початкових класах.

Першим напрямом роботи є практичне оволодіння найважливішими початковими теоретичними знаннями про відмінки іменників, доступними для сприймання й усвідомлення учнями початкових класів. Відповідно до цього напряму вчитель організовував спостереження учнів за мовно-граматичним матеріалом з метою виявлення відмінкових форм іменників, визначення їх ролі в побудові й оформленні словосполучень, речень, текстів. Така робота сприяла розвитку в молодших школярів умінь спостерігати за вживанням іменників у різних відмінках у мовленнєвих конструкціях, будувати й оформлювати власні висловлювання за аналогією.

Другий напрям роботи передбачає засвоєння схеми функціонально-граматичного аналізу відмінкових форм іменників, спрямованого на визначення їх характерних особливостей: відмінкових питань, найважливіших значень відмінків, відмінкових і прийменниково-відмінкових форм, функцій відмінків у реченнях. Згідно з цим напрямом учні виявляли в реченнях словосполучення з іменниками у формах відмінків, аналізували їх за основними характеристиками, вчилися визначати і розрізнювати омонімічні відмінкові форми іменників, доводити правильність думки. Така робота сприяла розумінню лінгвістичної сутності категорії відмінка іменника і її значення в мовленнєвому процесі, формуванню вмінь аналізувати синтаксичні конструкції з відмінковими формами іменників для усвідомлення їх ролі в побудові й оформленні усного і писемного мовлення.

Третім напрямом роботи є застосування здобутих знань про відмінки іменників та їх основні характеристики у мовленнєвій практиці під час оформлення власних висловлювань. Відповідно до цього напряму учні виконували вправи на конструювання з поданих слів словосполучень, речень з іменниками в різних відмінках і їх поширення; завдання на утворення форм відмінків іменників і складання з ними словосполучень, речень, текстів. Така робота сприяла формуванню й удосконаленню мовленєвих умінь молодших школярів комунікативно доцільно і граматично правильно будувати і вживати синтаксичні конструкції з відмінковими формами іменників у процесі продукування словосполучень, речень і зв’язних висловлювань в усній і писемній формах.

Четвертим напрямом роботи є практичне ознайомлення учнів із граматичними законами сполучуваності іменників у формах різних відмінків з іншими частинами мови у словосполученнях, реченнях, текстах з увагою до культури мовлення. Згідно з цим напрямом організовувалося спостереження за нормативним оформленням мовних одиниць з метою його практичного засвоєння. Така робота сприяла формуванню в учнів уявлень про мовно-граматичні норми й граматичні помилки у висловлюваннях, а отже, вдосконаленню мовлення молодших школярів, покращенню таких його характеристик, як правильність, точність.

П’ятим напрямом роботи є практичне ознайомлення молодших школярів із граматичними синонімами з відмінковими формами іменників. Відповідно до цього напряму передбачалося спостереження за синтаксичними конструкціями з синонімічними формами відмінків іменників і виконання завдань на добір граматичних синонімів. Така робота сприяла розширенню граматичних орієнтирів школярів, розвитку вмінь урізноманітнювати мовлення за рахунок уживання синонімічних словосполучень.

Розроблена система дослідного початкового вивчення відмінків іменників на функціональній основі спиралася на загальні принципи дидактики шкільної освіти в 1-4 класах: свідомість і доступність навчання, науковість і систематичність, необхідність і достатність знань, їх міцність і практичну спрямованість. У розв’язанні методичної проблеми застосування функціонального підходу до засвоєння категорії відмінка іменника ми керувалися також лінгвометодичними принципами: комунікативним, семантичним, структурним, лексико-граматичним, нормативно-граматичним. Додержання зазначених принципів створює лінгводидактичну основу експериментальної методики вивчення відмінків іменників на функціональній основі в початковому курсі української мови з комунікативною спрямованістю.

Відповідно до мети і завдань початкового шкільного курсу української мови було задіяно систему оптимальних і ефективних методів (пояснювально-ілюстративного, репродуктивного, елементів проблемного і евристичного) і прийомів (спостереження за мовно-граматичним матеріалом, пояснення вчителя, робота з підручником, таблицями, евристична бесіда, граматичний і граматико-орфографічний розбори) вивчення мовного матеріалу.

Експериментально-дослідна робота передбачала застосування найбільш доцільних форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів початкових класів: урок, домашнє завдання (класифікація за місцем навчання); фронтальну, групову, парну й індивідуальну (класифікація за кількістю учнів); самостійну навчальну діяльність.

У процесі дослідного навчання було використано такі групи граматичних вправ: власне граматичні і граматико-орфографічні (комплексні). Вправи першого типу охоплювали два їх основних види: мовно-граматичні та мовленнєво-граматичні. Мовно-граматичні вправи передбачали практичне ознайомлення й усвідомлення важливих початкових теоретичних відомостей про відмінки іменників і їх основні характеристики, закріплення цих знань, формування відповідних практичних умінь аналізувати відмінкові форми іменників. Мовленнєво-граматичні вправи були спрямовані на розвиток умінь правильно оформлювати власні усні і письмові висловлювання, вдосконалення мовленнєвих умінь з увагою до культури усного й писемного мовлення і спілкування.

Ці вправи містили завдання аналітичного, конструктивного і творчого характеру. Аналітичні завдання застосовувалися на етапі спостереження за мовно-граматичним матеріалом із метою виділення істотних ознак відмінків іменників. Конструктивні і творчі завдання використовувалися на етапі закріплення здобутих знань про відмінкові форми іменників і їх основні характеристики.

Граматико-орфографічні вправи передбачали комплексне розв’язання завдань морфолого-синтаксичного й орфографічного характеру. У процесі їх виконання актуалізовувалися знання молодших школярів, удосконалювалися набуті мовно-мовленнєві вміння з двох розділів української мови – граматики й орфографії.

У процесі дослідного навчання практикувалася робота з таблицями, граматичний і граматико-орфографічний розбори.

Особливе місце в експериментальному навчанні займали вправи, спрямовані на спостереження за граматичною сполучуваністю слів у словосполученнях. У ході виконання таких вправ учні робили висновки про те, як правильно сполучати слова з іменниками в різних відмінкових формах у структурі словосполучень, речень (наприклад, говорити українською мовою, навчатися мови).

Для розуміння і засвоєння учнями функціонального призначення відмінкових форм іменників у зв’язних висловлюваннях використовувалися ситуативні вправи. Важливе місце в дослідному навчанні займали вправи на редагування текстів. Прийом редагування активно застосовувався з метою розвитку вміння вдосконалювати усні та письмові висловлювання молодших школярів.

Для визначення ефективності експериментальної методики було проведено порівняльний експеримент, який охопив близько 512 учнів 4(3) класів (експериментальних і контрольних). Матеріалом для аналізу результатів експериментального навчання стали письмові самостійні роботи учнів, їхні усні висловлювання.

Молодшим школярам було запропоновано завдання теоретичного і практичного характеру. Завдання теоретичного плану (тестові завдання) мали на меті визначити рівень знань учнів про відмінки іменників і їх основні характеристики. Завдання практичного характеру передбачали виявлення рівня сформованості мовно-граматичних і мовленнєвих умінь школярів визначати і розрізнювати омонімічні відмінкові форми іменників і доводити правильність відповіді, знаходити в реченнях словосполучення з іменниками в різних відмінках, утворювати відмінкові форми іменників у однині та множині і складати з ними словосполучення, речення, тексти, конструювати з поданих слів словосполучення і речення з формами відмінків іменників, добирати граматичні синонімічні форми.

Зазначені завдання виконували учні експериментальних і контрольних класів. Така організація роботи дала змогу зробити порівняльний аналіз одержаних результатів експериментально-дослідного навчання.

Порівняльна таблиця 1 ілюструє дані про ступінь засвоєння знань про відмінки іменників і їх основні характеристики молодшими школярами дослідних і контрольних класів. Аналіз наведених у таблиці даних засвідчив, що ступінь володіння знаннями про відмінкові форми іменників в учнів експериментальних класів помітно вищий. Ці учні дали більше правильних відповідей, що стосувалися відмінкових питань, найважливіших значень відмінків, відмінкових і прийменниково-відмінкових форм, функцій відмінків у реченнях.

Таблиця 1

Результати порівняльного аналізу ступенів засвоєння знань про відмінки іменників учнями 4(3) класів

Відмінки іменників |

Характеристика відповіді

повна правильна

(%) |

неповна правильна

(%) |

частково правильна

(%) |

неправи-льна

(%) |

відсутня

(%)

Класи |

ЕК |

КК |

ЕК |

КК |

ЕК |

КК |

ЕК |

КК |

ЕК |

КК

Називний

Родовий

Давальний

Знахідний

Орудний

Місцевий

Кличний

У середньому |

28,1

18,7

19,4

20,6

22,7

25,9

21,6

22,4 |

10,2

5,5

7,4

8,7

9,3

10,1

7,8

8,4 |

40,2

30,5

31,4

32,0

32,9

37,7

34,3

34,1 |

22,3

18,9

20,5

19,9

21,8

21,4

19,6

20,6 |

26,1

42,3

41,6

38,8

37,5

29,9

37,1

36,2 |

49,1

46,8

48,7

45,9

49,9

40,6

47,4

46,9 |

5,6

8,5

7,6

8,6

6,9

6,5

7,0

7,2 |

18,4

27,6

23,4

24,1

19,0

27,9

24,1

23,5 |

-

-

-

-

-

-

-

- |

-

1,2

-

1,4

-

-

1,1

1,2

У порівняльній таблиці 2 наведено дані, які характеризують ступінь сформованості мовно-граматичних і мовленнєвих умінь учнів 4(3) класів експериментальних і контрольних класів. На основі аналізу даних таблиці можна зробити висновок про вищий ступінь розвитку практичних умінь молодших школярів із дослідних класів порівняно з контрольними класами.

Таблиця 2

Дані про ступінь сформованості мовно-граматичних і мовленнєвих умінь учнів 4(3) класів

Критерії

Бали |

Кількість оцінених відповідей (у %)

5 |

4 |

3 |

2 |

не оціню-

валися

Класи |

ЕК |

КК |

ЕК |

КК |

ЕК |

КК |

ЕК |

КК |

ЕК |

КК

Визначення і роз-різнення омоні-мічних форм від-мінків іменників

Виявлення в рече-ннях словосполу-чень з відмінкови-ми формами імен-ників

Конструювання словосполучень і речень із різни-ми формами від-мінків іменників

Добір словосполу-чень із синоніміч-ними відмінкови-ми формами імен-ників

Складання слово-сполучень, ре-чень, тексту з ви-користанням різ-них форм відмін-ків іменників

У середньому |

22,6

30,0

28,5

36,5

20,1

26,1 |

13,1

17,1

14,2

12,4

10,7

13,2 |

40,3

40,9

39,9

45,8

26,8

37,6 |

25,2

24,7

21,6

27,8

17,9

22,8 |

36,8

29,0

30,4

15,4

51,2

35,2 |

59,3

56,7

50,8

32,6

66,3

55,3 |

1,2

-

1,3

2,3

2,0

1,6 |

1,9

1,4

9,7

15,9

3,4

5,9 |

-

-

-

-

-

- |

1,4

1,2

7,6

11,3

1,7

3,8

Ці учні дали більше правильних відповідей, що стосувалися визначення відмінків іменників, розрізнення омонімічних відмінкових форм іменників, виявлення в реченнях словосполучень з іменниками в різних відмінках, утворення відмінкових форм іменників однини і множини та складання з ними словосполучень, речень, текстів, конструювання з поданих слів словосполучень, речень із формами відмінків іменників, добір граматичних синонімів із відмінковими формами іменників.

Зіставлення рівнів знань і вмінь учнів 4(3) експериментальних і контрольних класів, здобутих у процесі вивчення граматичної категорії відмінка іменника, ілюструє таблиця 3.

Таблиця 3

Зіставлення рівнів мовно-мовленнєвих знань і вмінь учнів 4(3) класів

Класи |

Рівні

знань |

умінь

В |

ВС |

С |

Н |

ДН |

В |

ВС |

С |

Н |

ДН

Експериментальні |

22,4 |

34,1 |

36,2 |

7,2 |

- |

26,1 |

37,6 |

35,2 |

1,6 |

-

Контрольні |

8,4 |

20,6 |

46,9 |

23,5 |

1,2 |

13,2 |

22,7 |

55,3 |

5,9 |

3,8

В – вищий; ВС – високий; С – середній; Н – низький; ДН – дуже низький

Порівняльний аналіз даних, одержаних у результаті формуючого експерименту, засвідчив вищий рівень мовно-граматичних і мовленнєвих знань і вмінь учнів дослідних класів.

Причини значно нижчого рівня знань і практичних умінь молодших школярів контрольних класів, на нашу думку, пояснюються тим, що лінгвістичний аналіз категорії відмінка іменника в початковому курсі української мови обмежений, тому окремі відомості про найважливіші значення, функції і особливості функціонування відмінкових форм іменників достатньою мірою не розкриваються; за традиційного системно-описового підходу, за якого мовно-граматичний матеріал подається відповідно до послідовного (лінійного) опису граматичного ладу української мови, спостерігається тенденція певної недооцінки знань і вмінь із граматики учнів початкових класів.

Істотна відмінність у кількісних показниках рівнів знань (у дослідних класах вищий рівень становив 22%, високий – 34%, середній – 36%, низький – 7%, дуже низький – відсутній, а в контрольних відповідно – 8%, 21%, 47%, 24%, 1%) і рівнів умінь (в експериментальних класах показник вищого рівня – 26%, високого – 38%, середнього – 35%, низького – 2%, дуже низького – відсутній, у контрольних відповідно – 13%, 23%, 55%, 6%, 4%) учнів з експериментальних і контрольних класів підтверджує ефективність запропонованої методичної системи і є свідченням доцільності її застосування у практиці початкового навчання української мови.

На основі результатів дослідження зроблено такі загальні висновки:

1. Розвиток у сучасному мовознавстві функціональної граматики поставив завдання наблизити досягнення теоретичної думки до практики початкового навчання української мови, зокрема, одного з її розділів – граматики. Сучасний підхід до вивчення граматичних явищ, у тому числі й категорії відмінка іменника, має бути функціональним і спиратися на комунікативні і системні властивості мови і мовлення.

2. Розробляючи експериментальну методику засвоєння відмінкових форм іменників на функціональній основі в початковому курсі української мови, ми орієнтувалися на теоретичні положення, що передбачають розгляд відмінкової категорії іменника у єдності її значень, форм та функцій і призначену для реалізації комунікативної функції мови. Тому вважаємо, що під час вивчення відмінків іменнників до теоретичної частини програми з української мови для 4(3) класу доцільно ввести такі поняття: відмінкові питання, найважливіші значення відмінків іменників, відмінкові і прийменниково-відмінкові форми, функції іменників у різних відмінках у реченнях, текстах.

3. Ефективність роботи щодо формування поняття про граматичну категорію відмінка іменника на засадах функціонального підходу забезпечується дотриманням настанов на: взаємозв’язок між процесом оволодіння знаннями та розвитком і вдосконаленням відповідних мовленнєвих умінь учнів; цілеспрямовану і послідовну функціональну реалізацію відмінкових форм іменників на рівні словосполучень, речень, текстів; поєднання семасіологічного (від форми до значення) й ономасіологічного (від значення до форми) способів пояснення навчального матеріалу; застосування принципу вивчення морфології (морфологічних категорій, у тому числі й категорії відмінка іменника) на синтаксичній основі, у взаємозв’язку з лексикою, орфографією.

4. Педагогічний експеримент дав змогу визначити ефективні методи (пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемний, частково проблемний, евристичний), прийоми (спостереження, евристична бесіда, розповідь, лінгвістичний аналіз, конструювання, редагування) і форми (індивідуальну, парну, групову) організації навчальної діяльності молодших школярів, що сприяли засвоєнню категорії відмінка іменника і її функціональних властивостей, формуванню в учнів 4(3) класів практичних умінь правильно оформлювати усні і письмові висловлювання.

5. Експериментальна робота засвідчила, що елементарні початкові теоретичні відомості про відмінкові форми іменників, їх найважливіші значення і функції є доступними для розуміння учнями початкових класів (за умови раціонального добору мовного матеріалу; методів, прийомів і форм навчання). Засвоєння цих знань сприяє усвідомленню лінгвістичної сутності граматичної категорії відмінка іменника і її ролі в оформленні висловлювань, розширенню діапазону граматичних форм, якими вже оперують молодші школярі; урізноманітнює мовлення учнів; забезпечує свідоме і якісне вивчення курсу рідної мови, зорієнтованого на формування мовної особистості дитини.

6. Результати формуючого експерименту підтверджують, що розроблена методика розгляду відмінкових форм іменників на функціональній основі сприяє формуванню в молодших школярів поняття про відмінки іменників у єдності їх значень, форм і функцій, розвитку і вдосконаленню вмінь правильно і точно оформлювати власні висловлювання, аргументовано доводити правильність думки, отже, є ефективною. Аналіз результатів проведеного експериментально-дослідного навчання засвідчив більший обсяг граматичних знань про категорію відмінка іменника і практичних умінь користуватися ними в учнів експериментальних класів, ніж контрольних.

7. Запропонована в дисертаційному дослідженні методика застосування функціонального підходу до вивчення відмінкових форм іменників спрямована на розвиток і вдосконалення мовлення учнів. Використання матеріалів, апробованих у ході експерименту, у практиці навчання української мови молодших школярів сприятиме збереженню наступності між початковою і середньою ланками школи в загальній системі мовної освіти.

Виконане дослідження не вичерпує всіх сторін поставленої проблеми лінгводидактики початкової освіти. У перспективі дослідної роботи необхідно зосередити увагу на питаннях функціонального підходу до вивчення граматичних категорій роду і числа іменників, категорій граматики інших повнозначних частин мови, формування й удосконалення граматичного ладу усних і письмових висловлювань молодших школярів, їхнього загального мовленнєвого розвитку.

Основні положення дисертаційного дослідження відображені в таких публікаціях автора:

1. Дубовик С.Г. Прийоми розрізнення відмінків іменника (На прикладах називного і знахідного відмінків) // Початкова школа. – 1996. – № 7. – С. 6 – 9.

2. Дубовик С.Г. Вивчення категорії відмінка іменників у єдності значення, форми і функції // Початкова школа. – 1998. – № 4. – С. 11 – 15.

3. Дубовик С.Г. Вивчення категорії відмінка іменників у єдності значення, форми і функції // Початкова школа. – 1998. – № 5. – С. 12 – 16.

4. Дубовик С.Г. Календарно-тематичне планування уроків української мови (II чверть) // Початкова школа. – 1998. – № 10. – С. 32 – 35.

5. Дубовик С.Г. Формування граматичних навичок: функціональна орієнтація // Дивослово. – 1998. – № 6. – С. 29 – 32.

6. Рідна мова: Підручник для 4 класу чотирирічної і 3 класу трирічної початкової школи / М.С. Вашуленко, С.Г. Дубовик, О.І. Мельничайко,

Л.В. Скуратівський; За наук. ред. М.С. Вашуленка. – К.: Освіта, 2002. –

С. 214 – 233.

7. Дубовик С.Г. Організація ситуативної навчально-мовленнєвої діяльності молодших школярів на уроках української мови // Порадник методиста. – Київ: КМІУВ ім. Б.Грінченка. – 1997. – С. 10 – 20.

8. Дубовик С.Г. Проблеми викладання курсу методики української мови на факультеті початкового навчання // Початкова освіта. – 1999. –

№ 10. – С. 11.

Дубовик С.Г. Функціональний підхід до вивчення категорії відмінка іменника в початкових класах. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 – теорія і методика навчання (українська мова). – Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2002.

Дисертацію присвячено питанням методики викладання граматичного матеріалу української мови в початкових класах (на прикладі категорії відмінка іменника). У роботі теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено методику застосування функціонального підходу до вивчення відмінків іменників, яка передбачає їх розгляд у єдності значень, форм і функцій.

Розроблена методична система спрямована на практичне засвоєння молодшими школярами норм граматичної сполучуваності слів на рівні словосполучень, речень, а отже, й текстів.

Запропонована система роботи сприяє формуванню в учнів початкових класів необхідних граматичних знань і практичних умінь, пов’язаних з оформленням власних висловлювань, підвищенню загального рівня культури усного і писемного мовлення.

Ключові слова: початкове навчання, категорія, відмінки іменників, значення, форма, функція, функціональний, функціонування.

Дубовик С.Г. Функциональный подход к изучению категории падежа имени существительного в начальных классах. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 – теория и методика обучения (украинский язык). – Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2002.

Диссертация посвящена вопросам методики преподавания грамматического материала украинского языка в начальных классах (на примере категории падежа имени существительного). В работе теоретически обоснована и экспериментально проверена методическая система изучения падежей существительных на функциональной основе, которая предполагает их рассмотрение в единстве значений, форм и функций.

Разработанная методика усвоения падежных форм имен существительных с учетом функционального подхода