КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ДАЦЬКА Тетяна Олексіївна

УДК 811.11+81'342

ДИНАМІКА ФОНЕТИЧНОЇ СТРУКТУРИ СЛОВА

В АСПЕКТІ СУЧАСНОЇ АМЕРИКАНСЬКОЇ ВИМОВНОЇ НОРМИ

(на матеріалі лексикографічних джерел)

Спеціальність 10.02.04 — германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

КИЇВ –2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фонетики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник кандидат філологічних наук, доцент

Паращук Валентина Юліївна,

Кіровоградський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка,

кафедра англійської філології, завідувач кафедри

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Перебийніс Валентина Ісидорівна,

Київський національний лінгвістичний університет,

кафедра англійської філології, професор

кандидат філологічних наук, професор

Гороть Євгенія Іванівна,

Волинський державний університет

імені Лесі Українки,

кафедра практики англійської мови,

завідувач кафедри

Провідна установа Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича,

кафедра германського, загального та

порівняльного мовознавства,

Міністерство освіти і науки України, м. Чернівці

Захист відбудеться “11” жовтня 2002 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03650, МСП, Київ-150, вул. Червоноармійська, 73)

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету

Автореферат розісланий “9” вересня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Калита А.А.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сучасний етап розвитку мовознавства характеризується вивченням динаміки функціонування варіантів поліетнічних мов, які завдяки географічній дисперсії (термін В.І. Скибіної) поширені на великих територіях і якими користується значна кількість мовців. Тому логічною є зміна акцентів у фонетичній науці в кінці XX століття – на початку XXI століття в підході до аналізу фонетичних явищ з описової, статичної точки зору на динамічну, пояснювальну. За такого підходу одним із головних завдань фонетичних досліджень є пояснення еволюції й варіантного функціонування звукової системи мови.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню динаміки фонетичної структури слова (ФСС) в аспекті сучасної американської вимовної норми, під якою в роботі розуміємо загальноамериканську вимовну норму (ЗАВ), або, відповідно до англомовної лінгвістичної традиції, – General American/Network English.

Фонетична структура слова в сучасному мовознавстві розглядається як єдність чотирьох компонентів/структур: фонемної, структури поєднання фонем, силабічної й акцентної структур (Г.П.Торсуєв). Реферована робота містить результати дослідження динаміки фонемної й акцентної структур як найважливіших компонентів фонетичної структури слова, найбільш повно представлених у словниках вимови.

Під динамікою фонетичної структури слова в нормативному аспекті розуміємо вільне варіювання та динамічні рухи її компонентів, насамперед фонемної й акцентної структур. У дослідженні вільне варіювання розглядається як формальний вид варіювання в складі фонетичної структури слова. Вільне фонемне варіювання (ВФВ) у фонемній структурі забезпечується заміною однієї фонеми на іншу/інші в одній і тій самій позиції, що спричиняє втрату фонологічної протиставленості фонем, які варіюють, і не впливає на значення слова (Г.Є.Мальковський, Д.П.Венцкуте, В.Ю.Паращук), наприклад: /"per@daIs, "p{r~/ paradise; /trA:"m{єIk, trO:~, traU~/ traumatic. Вільне акцентне варіювання (ВАВ) забезпечується перерозподілом кількості та/або ступенів наголосу, що призводить до варіантного оформлення акцентної структури слова в нормативному аспекті, але не змінює значення слова чи його лексико-граматичний клас (В.С.Попов), наприклад: / - "- - - , "- - - - / orthoepy; / - "- - - - , %- "- - - -, %- - "- - - / inhospitable. Динамічні рухи ФСС охоплюють: 1) перерозподіл вимовних варіантів фонемної/акцентної структури слова в нормативному вжитку, коли більш поширений варіант переходить у розряд менш поширеного і навпаки; 2) утворення нових варіантів; 3) витіснення чинних варіантних реалізацій із норми (Г.В.Михайлова).

Дослідження проблем динаміки мови на рівні фонетичної структури слова в нормативному аспекті є необхідною умовою більш глибокого пізнання законів мовної еволюції, природи вимовних норм, визначення форм динаміки в мові, що актуально і для теорії мови, і в плані вирішення завдань прикладного мовознавства.

Динаміка фонетичної структури слова в аспекті загальноамериканської вимовної норми ще не була предметом спеціального дослідження фонетистів, хоча фонетичні та фонологічні особливості американської вимови як регіонального варіанта звукової системи англійської мови були висвітлені в працях зарубіжних (T.Kenyon, J.Knott, J.Wells, C.Prator, B.Robinett, J.Laver, H.Giegerich, M.Celce-Murcia) і вітчизняних лінгвістів (А.Д.Швейцер, Д.А.Шахбагова).

Актуальність дисертаційної праці зумовлена спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на поглиблене вивчення особливостей функціонування та розвитку мовних одиниць, тому встановлення специфіки й виявлення закономірностей динамічних процесів у фонетичній структурі слова в аспекті вимовної норми американського варіанта англійської мови сприяє визначенню діапазону варіювання фонетичної структури слова. Вивчення динаміки фонетичної структури слова створює передумови для розкриття механізму його функціонування й розвитку як центральної мовної одиниці, пізнання дивергентних і конвергентних процесів, що властиві звуковій системі американського варіанта англійської мови, яка є поліетнічним утворенням.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України “Типологія і функціонування одиниць фонетичної, граматичної і лексичної систем сучасних германських і романських мов: когнітивний, комунікативний і прагматичний аспекти” (затверджена вченою радою Київського державного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 27 січня 1997 року).

Мета дисертаційного дослідження – встановлення особливостей динаміки фонетичної структури слова в загальноамериканській вимовній нормі через визначення й обґрунтування інвентарю варіювання та динамічних рухів найважливіших компонентів фонетичної структури слова – фонемної й акцентної структур.

Під інвентарем вільного фонемного варіювання розуміємо впорядковані набори фонем, що знаходяться у відношеннях вільного варіювання (далі – варіфонеми) у варіантах фонемних структур одного й того ж слова, упорядкованість яких зумовлюється тим, що перша варіфонема входить до складу найпоширенішого варіанта фонемної структури слова, який у словниковій статті є першим за порядком слідування, друга (і т. д.) – до менш поширеного нормативного варіанта або варіантів ФСС. Найпоширеніший варіант фонемного або акцентного оформлення слова називаємо в роботі основним/першим, усі інші кодифіковані варіанти називаємо альтернативними.

Інвентар акцентного варіювання охоплює набори акцентних структур, що вільно варіюють, тобто функціонують як видозміни акцентної структури одного й того ж слова, зберігаючи його тотожність. Вільне акцентне варіювання відбувається завдяки зміні та перерозподілу кількості наголосу/наголосів і порядку його/їхнього розміщення в акцентній структурі.

Поставлена в дослідженні мета передбачає вирішення таких завдань:

1) виявити інвентар вільного фонемного варіювання в загальноамериканській вимовній нормі, представити його структурну організацію, тобто встановити ядерну, основну та периферійну системи фонем, які варіюють, та функціональну організацію, під якою розуміємо включеність варіфонем у ті види опозицій, які притаманні фонетичній системі англійської мови;

2) установити інвентар акцентного варіювання у фонетичній структурі слова, тобто зміни в порядку та ступені наголосу в слові, виявити структурну організацію інвентарю вільного акцентного варіювання в загальноамериканській вимові шляхом визначення ядерної, основної та периферійної систем акцентних типів і структур, у яких відбувається варіювання;

3) визначити сукупність чинників, які сприяють процесам варіювання або обмежують їх під впливом характеристик інших структур слова: (а) складової, акцентної, морфемної структур і джерела походження для фонемної структури та (б) складової, морфемної структур, належності до певного лексико-граматичного класу та джерела походження для акцентної структури;

4) порівняти специфіку динамічних процесів фонемної й акцентної структур слова в загальноамериканській вимовній нормі на різних етапах її розвитку;

5) установити сукупність і характер змін у фонемних і акцентних структурах слів, дослідити закономірності розвитку їхніх варіантів і на основі цього вивести тенденції їхньої динаміки;

6) визначити особливості кодифікаційних процесів у загальноамериканській нормі вимови.

Як робоча гіпотеза висувається припущення про те, що фонетичній структурі слова в загальноамериканській вимовній нормі властива динаміка з тенденцією до збільшення кількості слів, фонемна або акцентна структура яких має варіантні реалізації. Динаміка фонетичної структури слова в ЗАВ є частиною фонологічних процесів англійської мови, тому вона має риси, характерні для загальної фонологічної системи англійської мови, і, разом з тим, містить риси відмінні, які відображають специфіку функціонування загальноамериканської вимовної норми на сучасному етапі. Специфіка загальноамериканської вимови зумовлена дивергентними особливостями розвитку цього типу вимови, тобто специфічними рисами фонетичної системи загальноамериканської вимови, які з'явилися та закріпилися в цій вимовній нормі внаслідок її функціонування як окремого вимовного варіанта англійської мови.

Об'єкт дослідження – фонетична структура слова в аспекті сучасної загальноамериканської вимовної норми та тенденції її розвитку.

Предмет дослідження – динаміка фонетичної структури слова в загальноамериканській вимовній нормі як процес варіювання та змін у його фонемній і акцентній структурах.

Матеріал дослідження складають фонемні варіанти 12458 слів та акцентні варіанти 1596 слів, які були відібрані шляхом суцільного обстеження 80000 слів 15-го видання словника вимови Д.Джоунза “English Pronouncing Dictionary” (EPD-1997) під редакцією П.Роуча та Дж.Гартмана. Для встановлення динаміки вимовних варіантів використовувався словник Дж.Кеньона та Т.Нота “A Pronouncing Dictionary of American English” (PDAE-1953 – перевидання без змін цього самого словника 1944 року). Для перевірки окремих тенденцій динаміки фонетичної структури слова використовувалися також словники Дж.Льюіса “A Concise Pronouncing Dictionary of British and American English” (1972), Дж.Уелза “Longman Pronunciation Dictionary” (1990), Б.Сілверстайна “NTC's Dictionary of American English Pronunciation” (1994), Дж.Уелза “Longman Pronunciation Dictionary” (2000).

Дослідження проводилося на основі застосування таких методів: а) огляд стану проблеми базувався на теоретичних загальнонаукових методах (узагальнення, індукція та дедукція) й емпірико-теоретичних методах (аналіз, синтез, системний метод, метод порівняння та класифікації);

б) робота з експериментальним матеріалом здійснювалась на основі спеціальних методів: для встановлення інвентарю вільного фонемного й акцентного варіювання використовувався метод зіставного аналізу паралельних способів вираження тотожності слова; упорядкування експериментального матеріалу проводилося за допомогою кількісного методу шляхом виділення ядерної, основної та периферійної систем засобів, які зумовлюють динаміку фонетичної структури слова.

Методологічну основу дослідження становлять: принцип системності, положення про динаміку мовної системи, варіативну природу мови й про мовне варіювання як форму вияву мовної динаміки в синхронії, поняття динамічної норми літературної вимови, вчення про слово як основну функціонально-структурну одиницю мови.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в дисертаційній праці вперше встановлюються особливості динаміки фонетичної структури слова в загальноамериканській нормі вимови, які зумовлюються її варіюванням на сучасному етапі й змінами в нормативній оцінці варіантів фонетичної структури слова, що відбуваються з часом. У роботі вперше виявлено й обґрунтовано інвентар фонем, акцентних типів і структур, які беруть участь у варіюванні, в аспекті загальноамериканської вимови, представлена його лінгвістична інтерпретація. У межах дослідження визначено сукупність мовних чинників, котрі впливають на динамічні процеси у фонетичній структурі слова в загальноамериканській вимові. Виявлено особливості кодифікаційних процесів у сучасній загальноамериканській вимовній нормі та встановлено тенденції, які характеризують динаміку фонемної й акцентної структур.

Теоретичне значення праці полягає в поглибленні рівня розробки питань, пов'язаних з вивченням динаміки фонетичної структури слова, у розширенні наукових знань про особливості літературної норми американської вимови, що є певним внеском у розвиток теорії мови як динамічної системи, оскільки дозволяє більш глибоко пізнати форми й умови реалізації мовних змін; у визначенні особливостей структурної та функціональної організації засобів динаміки фонемної й акцентної структур, у виявленні провідних тенденцій їхнього розвитку в аспекті загальноамериканської вимовної норми.

Практичне значення дослідження визначається можливістю використання його основних положень, результатів і фактичного матеріалу для розв'язання прикладних питань лексикографічної практики при укладанні вимовних словників англійської мови, для укладання орфоепічних коментарів до навчальних текстів, у викладанні лекційних і практичних курсів з теоретичної та практичної фонетики англійської мови (розділи “Національні та регіональні варіанти вимови сучасної англійської мови”, “Вимовна норма”, “Тенденції розвитку вимовної норми”), спецкурсів із вимовної норми американського варіанта англійської мови та культури мовлення. Висновки, зроблені на підставі дослідження, сприяють утвердженню адекватного уявлення про динаміку загальноамериканської вимовної норми.

Апробація основних положень і результатів дисертаційного дослідження здійснювалась на міжнародному колоквіумі “English as a World Language” (Київ, 1999 р.); науково-практичній конференції “Мови і світ: дослідження і викладання” (Кіровоград, 1999 р.); науково-практичній конференції Київського державного лінгвістичного університету (Київ, 2000 р.), всеукраїнській конференції “Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики (Черкаси, 2000 р.); звітній науковій конференції Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (Кіровоград, 2001 р.); 6-й національній конференції TESOL “The Way Forward tо English Language and ESP Teaching in the Third Millenium” (Вінниця – Київ, 2001 р.); міжнародній конференції “Languages, Cultures, and Translation within the Context of European Cooperation” (Київ, 2001 р.); науково-практичній конференції Київського державного лінгвістичного університету “Мова – освіта – культура: наукові парадигми і сучасний світ” (Київ, 2001 р.); міжнародній науковій конференції “Наукова спадщина професора С.В.Семчинського і сучасна філологія” (Київ, 2001 р.); X ювілейній Міжнародній науковій конференції “Мова і культура” імені професора С.Б.Бураго (Київ, 2001 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено в шести статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, і трьох тезах доповідей.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку основної використаної літератури (220 джерел, у тому числі іноземними мовами 64) та додатків. Обсяг основного тексту дисертації – 168 сторінок, загальний обсяг роботи – 228 сторінок.

У вступі обґрунтовується актуальність роботи, визначається мета, об'єкт і предмет дослідження, розкривається наукова новизна, теоретичне й практичне значення.

У першому розділі – “Теоретичні передумови, вихідні визначення, апарат дослідження” – викладаються теоретичні та методологічні основи дослідження: висвітлюються питання мовної динаміки, норми вимови, наводяться дані про фонетичну структуру слова англійської мови, описуються види руху компонентів фонетичної структури слова, узагальнюються й систематизуються фонетичні та фонологічні особливості загальноамериканської вимови, визначається методика проведення дослідження.

У другому розділі – “Динаміка фонетичної структури слова в аспекті загальноамериканської вимовної норми: сучасний стан” – виявляються засоби динаміки фонемної й акцентної структур слів загальноамериканської вимови: встановлюється інвентар вільного варіювання фонем, який упорядковано у вигляді ядра, основної й периферійної систем фонем, що варіюють, дається фонологічний аналіз варіфонем, які належать до ядра. Розкривається зв'язок вільного фонемного варіювання з характеристиками інших структур слова: силабічною, акцентною, морфемною структурами та джерелом його походження. Упорядковується інвентар вільного акцентного варіювання, виявляється зв'язок акцентного варіювання з характеристиками таких структур слова, як силабічна й морфемна, належністю його до певного лексико-граматичного класу й джерелом походження.

У третьому розділі – “Динаміка фонетичної структури слова в аспекті загальноамериканської вимовної норми: тенденції розвитку” – встановлюються особливості динаміки варіантів фонетичної структури слова в загальноамериканській вимові, систематизується інвентар динамічних рухів варіантів фонемної й акцентної структур слова, визначається його структурна організація. Встановлюється ядерна, основна та периферійна системи голосних і приголосних фонем, які зумовлюють динамічні рухи варіантів фонемної структури слова в загальноамериканській вимові. Виявляються основні тенденції розвитку фонемних і акцентних структур слів, визначаються особливості кодифікаційних процесів у загальноамериканській вимовній нормі.

У загальних висновках відображено основні результати проведеного дослідження, окреслюються напрями й перспективи подальшої розробки проблеми.

Список використаної літератури включає перелік праць вітчизняних і зарубіжних авторів, що використано в роботі, а також список використаних лексикографічних джерел.

У додатках подаються таблиці, що ілюструють різновиди фонемного й акцентного варіювання в структурах слів загальноамериканської вимовної норми.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1. “Теоретичні передумови, вихідні визначення, апарат дослідження”. Мова як відкрита, ієрархічно організована система є системою динамічною, тобто такою, що змінюється з часом під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників з метою адаптації до змінних умов її функціонування та підтримання її в комунікативному стані.

У цьому аспекті найважливішою рисою мовної системи є динаміка, що являє собою складний і багатогранний процес. Поняття динаміки, яке в загальному розумінні позначає рух, у мовознавстві традиційно визначається як поєднання кількох компонентів: еволюції (зміни), розвитку та вдосконалення (В.Ю.Рождественський). Еволюція є процесом зміни одиницями мови своєї фонетичної (графічної) або смислової якості без збільшення числа одиниць і якісного ускладнення їхніх відношень і в нашому дослідженні співвідноситься з варіюванням фонемних і акцентних структур. Розвиток включає такі динамічні процеси, за яких відбувається збільшення кількості мовних одиниць і ускладнення їхніх відношень, що в дослідженні описується динамічними рухами фонемної й акцентної структур, які свідчать про перерозподіл вимовних варіантів у результаті зміни їхньої нормативної оцінки або виникнення нових варіантів фонемної й акцентної структур слова. Вдосконалення охоплює такі динамічні процеси, які, втілюючись у зміні й розвитку мови, виникають унаслідок свідомого впливу людини на мову, що відображається в унормовуючій діяльності мовознавців.

Вимовна норма, з позицій динамічного підходу, є не тільки результатом мовленнєвої діяльності, закріпленої в традиції або зразках, але також і створенням нових засобів у відповідності з можливостями системи чи за аналогією з уже реалізованими зразками (Л.І.Скворцов).

Розглядаючи англійську мову як складну, ієрархічно побудовану поліваріантну комунікативну систему, яка повністю або частково обслуговує комунікативні, когнітивні й інші потреби етнічно та соціально різнорідної спільноти її носіїв і характеризується в межах цієї спільноти певною варіативністю (О.Є.Семенець), виходимо з того, що визнана в США вимовна норма – General American/Network English – на сегментному рівні має системні, структурні, селективні та реалізаційні особливості (D.Abercrombie, A.C.Gimson). Системні особливості є відмінностями в інвентарі фонем. Так, у загальноамериканській вимові функціонує 17 голосних фонем, на відміну, наприклад, від 20 голосних фонем у південноанглійській вимові, яка вважається британською національною вимовною нормою. Структурні особливості в ЗАВ виявляються в специфічній сполучуваності фонем при утворенні ієрархічно більших одиниць – складів. Структурною особливістю ЗАВ є відсутність обмежень на вживання фонеми /r/ у позиції перед приголосними та паузою, наприклад, слово bird у загальноамериканській вимові вимовляється /b3:rd/. Селективні особливості стосуються розподілу фонем у словах. Різні варіанти вимови можуть мати однаковий інвентар фонем і фонотактичні можливості, але використовувати різні фонеми в одній і тій самій позиції в слові, наприклад, past /pA:st/ у південноанглійській вимові, /p{st/ у загальноамериканській вимові. Реалізаційні відмінності є відмінностями фонетичного характеру на рівні продукування алофонів фонем.

Розділ 2. “Динаміка фонетичної структури слова в аспекті загальноамериканської вимовної норми: сучасний стан”. Аналіз інвентарю фонем, що варіюють у фонемних структурах слів, й акцентних типів і структур слів, які беруть участь у вільному акцентному варіюванні, дозволив встановити кількісні та якісні характеристики вільного варіювання фонетичної структури слова в загальноамериканській вимові.

Інвентар фонем, що використовується в роботі, відповідає інвентарям, які представлені в аналізованих на різних етапах дослідження словниках. Кількість приголосних у словнику “English Pronouncing Dictionary” під редакцією П.Роуча та Дж.Гартмана охоплює 24 фонеми, а в словнику Дж.Кеньона та Т.Нота “A Pronouncing Dictionary of American English” – 28 фонем. Кількість голосних у першому словнику включає 17 фонем, а в другому – 22 фонеми. Крім того, у дослідженні використовується також нуль-фонема /2/ на позначення випадків, коли фонема відсутня в ідентичному оточенні в одному з варіантів вимови одного й того ж слова: suggest /s@g"dZ@st, s@2"dZ@st/.

У фонемному варіюванні, що відбиває специфіку вільного фонемного варіювання в аспекті загальноамериканської вимови, як було встановлено в результаті аналізу словника “English Pronouncing Dictionary” (1997), беруть участь 17 голосних фонем і 24 приголосних фонеми. Варіювання голосних фонем у 5,5 раза перевищує варіювання приголосних фонем (80,13 % та 14,54 % відповідно).

В аналізованому матеріалі виділяємо основну систему, яка включає ядро та основну підсистему й охоплює 90 % фонем/акцентних структур, що варіюють. При цьому ядро описує 75 % елементів, а основна підсистема – 15 %. Решта (10%) одиниць – це одиниці периферійної системи (В.І. Перебийніс). Основну й периферійну системи голосних і приголосних фонем, що варіюють у фонемних структурах слів, відображено в табл. 1.

Кожна окрема голосна фонема може мати від 13 (фонема /@/) до 1 варіфонеми (фонеми /OI/, /3:r/). Середня кількість варіфонем окремої фонеми складає 2-7 варіфонем. У приголосних найбільшу кількість варіфонем (14) має нуль-фонема /2/. Решта фонем мають від 5 до 1 варіфонеми. Інвентар варіювання голосних фонем у 2,25 раза перевищує інвентар варіювання приголосних фонем за різноманітністю різновидів.

Таблиця 1

Основна та периферійна системи фонем вільного фонемного варіювання

в аспекті загальноамериканської вимовної норми

Всього Основна система (90 %) Периферійна система (10 %)

100 % Ядро (75 %) Основна підсистема (15 %)

Голосні фонеми A:, e, @, I, oU, O: {, eI, i:, @` u:, aI, U, 2, V, 3:r, aU, OI

? 18 (разом з 2) ? 6 ? 4 ? 8

Приголосні фонеми 2, s, z, j, t, tS Z, S, n, g, N, r, T dZ, k, h, l, D, d, w, f, v, p, b, m

? 25 (разом з 2) ? 6 ? 7 ? 12

Межею варіювання фонемної структури слова в нашому матеріалі є існування не більше 16 варіантів вимови того самого слова.

Внутрішня системність інвентарю ВФВ у загальноамериканській вимові виявляється в тому, що фонеми, які перебувають у відношеннях фонемного варіювання у варіантах фонемних структур слів, утворюють одномірні й багатомірні опозиції. Голосні фонеми варіюють ознаки “стабільність артикуляції” (A:-oU), “довгота” (I-i:), “вертикальний рух язика (піднесення)” (O:-@), “горизонтальний рух язика (ряд)” (u:-@). Приголосні фонеми варіюють ознаки “глухість-дзвінкість” (s-z, z-s, T-D), “місце утворення” (n-N, s-S) та “спосіб утворення ” (tS-t, Z-dZ), а також утворюють опозиції, що включають різну кількість членів: “приголосна фонема – нуль-фонема” (j-2, h-2, g-2), “монофонема – біфонема” (tS-tj, z-ts, dZ-dj), “біфонема – монофонема” (tj-tS, ts-S, r@-@`), опозиції “приголосна фонема – голосна фонема” (j-i, r-@`). Багатомірні опозиції, утворені варіфонемами, за кількістю перевищують будь-яку з одномірних опозицій.

За наслідками аналізу зв'язку вільного варіювання фонемної структури слова з характеристиками інших його структур доходимо висновку, що в мові найбільш поширені вільні фонемні варіанти слів із середньою складовою довжиною (три-, дво-, чотирискладові слова складають 81,38 % матеріалу дослідження). Решту слів (18,62 %) складають слова довжиною в один, п'ять, шість, сім і вісім складів.

У досліджуваному матеріалі 85,50 % усіх випадків варіювання відбувається у корені слова, 8,12 % - у префіксі, 5,60 % - у суфіксі; варіювання на стику префікса й кореня, кореня і суфікса охоплює менше 1 % всіх випадків. Переважне варіювання фонем у корені слова можна пояснити тим, що велику частину корпусу досліджуваних слів складають слова з простою морфемною будовою. Варіювання в префіксальних морфемах включає такі приклади, як onco-, hydro-, homo-, hetero-, pre-, pro-, semi-. Варіювання в запозичених префіксальних морфемах пояснюється пристосуванням їх фонетичної форми до правил англійської мови. Регулярні випадки варіювання голосних маємо також у таких суфіксальних морфемах як -ness, -less, -ily, що можна пояснити послабленням інформаційного навантаження кінця слова.

Слова з варіантами фонемної структури представлені як питомими словами (одиницями загальногерманського походження), так і запозиченнями з інших мов. Значна кількість випадків варіювання фонем у запозичених словах пояснюється паралельним функціонуванням фонемної структури слова в різних формах – тій, що притаманна звуковій будові мови-джерела, і тій, яка властива мові, що запозичила певне слово. Водночас слід відзначити, що варіанти фонемної структури питомих і запозичених слів відрізняються за кількістю, а також за різноманітністю інвентарю вільного варіювання фонем.

Вільне фонемне варіювання в загальноамериканській вимові може відбуватися в наголошеній і ненаголошеній позиції. У ненаголошеній позиції відбувається 76 % випадків варіювання голосних фонем. Отже, ненаголошена позиція, у якій послаблена дія інформаційних чинників, сприяє ВФВ порівняно з наголошеною позицією, при цьому варіювання в післянаголошеній позиції відбувається частіше (47,98 %), ніж у позиції до наголосу (28,02 %).

Інвентар вільного акцентного варіювання в загальноамериканській вимові охоплює чотири з одинадцяти акцентних типів (АТ), що властиві звуковій будові англійської мови: 1) один наголос / - "- /; 2) другорядний + головний наголос / %- "- /; 3) головний + другорядний наголос / "- %- /; 4) другорядний + головний + другорядний наголос / %- "- %- /.

Ядро акцентного варіювання складає акцентний тип один наголос у слові. У периферію входять два акцентні типи: головний + другорядний наголос і другорядний + головний + другорядний наголос.

У межах акцентного типу один наголос у слові / - "- / 70,32 % всіх випадків варіювання становлять дво-, три- й чотирискладові акцентні структури (АС) з наголосом на другому складі, при цьому 75,66 % випадків акцентного варіювання забезпечується такими різновидами:

1) дво-, три- й чотирискладові АС з головним наголосом на другому складі в основному варіанті. У другому варіанті такого різновиду варіювання перший склад отримує другорядний наголос, головний наголос залишається на другому складі / - "- , %- "-/: unborn, mismatch (v.); / - "- - , %- "- -/: unbiased, inconstant; /- "- - - , %- "- - - /: unbeatable, inverterbrate;

2) у двоскладовій АС з наголосом на першому складі в основному варіанті наголошеним стає другий склад в альтернативному акцентному варіанті /"- -, - "-/ dictate (v.), perfume (n.);

3) у двоскладовій АС з наголосом на другому складі наголос переміщується на перший склад в альтернативному варіанті / - "-, "- - / research (v.), translate, complex (adj.).

Місце наголосу в альтернативних варіантах акцентних структур у ЗАВ переважно визначається дією морфолого-семантичного фактора (Г.П.Торсуєв, В.О.Васильєв), відповідно до якого наголосом виділяються відносно самостійні або рівновагомі в структурному та семантичному плані частини слова (наприклад, префікси, що зберігають своє лексичне значення: un-, in-, mis-, dis) і дією ритмічної тенденції, згідно з якою розташування наголосу в слові регулюється ритмічними закономірностями, характерними для англійської мови (М. Пенінгтон).

Словам, які мають вільні варіанти акцентної структури слова, властиві такі характеристики: 38,43 % випадків варіювання становлять двоскладові слова, 36,11 % випадків - трискладові слова. Морфемна структура таких слів переважно описується типами: корінь, префікс+корінь+суфікс або корінь+корінь. За лексико-граматичною належністю – це переважно іменники й прикметники. Слова, які мають варіанти акцентної структури, належать і до питомої лексики, і до запозичень, відбиваючи таку закономірність: морфемна будова слова, що належить до питомої лексики, стосується типу корінь+корінь, а морфемна структура запозичення – типу префікс+корінь+суфікс.

Розділ 3. “Динаміка фонетичної структури слова в аспекті загальноамериканської вимовної норми: тенденції розвитку”. У процесі дослідження динаміки фонемної й акцентної структур в аспекті кодифікованої норми загальноамериканської вимови поділяємо всі види динамічних рухів варіантів на три групи, які відображають загальну характеристику розвитку варіантів – збільшення, зменшення або збереження кількості варіантів. Перша група містить ті випадки динамічних рухів, де зареєстровано збільшення кількості варіантів фонемної або акцентної структури слова, наприклад: /"O:T@`/ (PDAE-1953) – /"A:T@`, "O:~/ (EPD-1997) author; друга група включає ті випадки, де кількість варіантів за даними аналізованих словників залишається незмінною, при цьому порядок їхнього слідування може змінюватися або залишатися таким самим, наприклад: /%laIf"lON, ~lQN/ (PDAE-1953) – /~"lA:N, ~"lO:N/ (EPD-1997) lifelong; /%su:v@"nIr, "- - %- / (PDAE-1953) – / %- - "- , "- - - / (EPD-1997) souvenir; до третьої групи відносимо ті види руху, де зафіксовано зменшення кількості варіантів фонемного/акцентного оформлення слова, наприклад: /"njutr@l, "nIu~, "nu~/ (PDAE-1953) – /"nu:tr@l, "nju:~/ (EPD-1997) neutral; / "soUviet, "- - %- , %- - "- / (PDAE-1953) – / "- - -, %- - "- / (EPD-1997) soviet.

Досліджуючи динамічні рухи варіантів фонемної структури слова в аспекті загальноамериканської вимовної норми, позначаємо фонемний склад структури за допомогою тієї транскрипційної системи, що використовується у відповідному словнику. Усю кількість фонемних або акцентних варіантів одного слова за словником PDAE-1953 послідовно позначаємо цифрами 1-2-3, які відповідають першому, другому і третьому варіантам фонемної/акцентної структури слова. Після знака “®” дається порядок слідування фонемних варіантів у словнику EPD-1997 у порівнянні зі словником PDAE-1953. Якщо, наприклад, другий варіант фонемного оформлення слова, за словником PDAE-1953, набув найбільшого поширення за даними словника EPD-1997, то він займає перше місце після знака “®”, але позначається цифрою 2, наприклад: 1-2 ® 2-1. Нові фонемні варіанти, які не були зареєстровані в PDAE, але з'явилися у EPD, позначаються нами літерою “Н” (новий варіант). Наприклад, слово clause /klOz/ (PDAE-1953) - /klA:z, klO:z/ (EPD-1997) має таку схему позначення динамічного руху варіантів фонемної структури слова: 1®Н-1.

Певний вид схематичного позначення динамічного руху варіантів фонемної/акцентної структури слова може охоплювати різну кількість різновидів динамічних рухів, котрі забезпечуються варіюванням окремих фонем, наприклад: схема 1®1-Н, яка позначає збільшення кількості вільних варіантів слова, охоплює, зокрема, такі різновиди /"dZImn{st/ (PDAE-1953) ® /"dZImn{st, ~n@st/ (EPD-1997) gymnast; /I"kweIZ@n/ (PDAE-1953) ® /I"kweIZ@n, i:~/ (EPD-1997) equation; /%- - "- - -/ (PDAE-1953) ® /%Vntr{nts"f3:r@blЩ, - "- - - - / (EPD-1997) untransferable тощо.

Ядро динамічних рухів фонемної структури слова в ЗАВ складає тенденція до збільшення кількості варіантів фонемного оформлення слова, а зменшення їхньої кількості відноситься до периферії динамічних рухів. Характер виявлення цих тенденцій різний. Підсистемі вокалічних засобів притаманне збільшення кількості варіантів, у той час як консонантна підсистема характеризується тенденцією до їхнього зменшення.

У матеріалі дослідження було виділено основну та периферійну системи фонем, що зумовлюють динамічні рухи варіантів фонемної структури слова в загальноамериканській вимові (див. табл. 2). Загальна кількість голосних, що беруть участь у динамічних рухах, налічує 18 фонем, приголосних – 22 фонеми.

Кількість видів динамічних рухів варіантів фонемних структур слів за участю голосних у 2,1 рази перевищує їхню кількість порівняно з приголосними. Щодо кількості різновидів динамічних рухів голосних, то вона в 3,03 рази перевищує кількість різновидів приголосних. Високу частоту участі в динамічних рухах виявляють монофтонги низького піднесення: /O/, /A(+a)/ та переднього ряду: /E/, /I/, /{/.

Таблиця 2

Основна та периферійна системи фонем ЗАВ,

які використовуються в динамічних рухах фонемних варіантів

Всього Основна система (90 %) Периферійна система (10 %)

100 % Ядро (75 %) Основна підсистема (15 %)

Голосні фонеми O, @, I, {, A (+a), o E, e, u, i @`, aI, U, V, 3`, aU, OI

? 18 ? 7 ? 4 ? 7

Приголосні фонеми j, s, z, S, tS, t r, Z, g, n, T, dZ D, N, d, k, h, f, l, w, v, p

? 22 ? 6 ? 6 ? 10

Акцентна структура слова в ЗАВ, у порівнянні з фонемною структурою, має вужчий діапазон варіативності та динамічних рухів. Виявлено, що межею варіювання акцентної структури слова в загальноамериканській вимові є існування не більше трьох варіантів акцентного оформлення того самого слова.

Разом з тим у кодифікованій загальноамериканській вимовній нормі спостерігається тенденція до зростання кількості слів, у яких акцентна структура розвинула варіантні реалізації. Збільшення кількості лексем з варіантним акцентним оформленням головним чином відбувається завдяки дії морфолого-семантичного фактора.

Найпоширенішим видом динаміки акцентної структури слова в загальноамериканській вимові є такий, що фіксує появу нового варіанта поряд із чинним: 1® 1-Н: outsider /aUt"saId@`/ ® /-" - - , "- - -/.

Акцентний тип два головні наголоси в слові виходить із нормативного вжитку. Його замінюють акцентні типи другорядний + головний наголос або головний + другорядний наголос. Витіснення акцентного типу два головні наголоси в слові з норми загальноамериканської вимови зумовлюється впливом тенденції до економії мовних зусиль. Дія цієї тенденції виявляється в слові обмеженням скупчення таких сильних фонетичних засобів його організації, як кілька головних наголосів.

Висновки

Результатом проведеного дослідження динаміки фонетичної структури слова є підтвердження гіпотези про те, що фонетичній структурі слова в загальноамериканській вимовній нормі властива динаміка, яка виявляється у варіюванні компонентів фонетичної структури слова та їхніх динамічних рухах.

У фонемному варіюванні, що відбиває специфіку динаміки фонетичної структури слова в загальноамериканській вимові, беруть участь усі голосні та приголосні фонеми. Варіювання голосних фонем у 5,5 раза перевищує варіювання приголосних фонем (80,13 % і 14,54 % відповідно). Таке співвідношення є наслідком функціональної розмежованості голосних і приголосних у сегментній організації слова. Завдяки більшій інформаційній та семантичній вазі приголосні виконують основне навантаження в конституюванні й розрізненні значення слова. Голосні фонеми головним чином створюють фон для розгортання семантично навантажених консонантних відмінностей, і тому вільне фонемне варіювання більшою мірою властиве голосним.

Упорядкування інвентарю вільного фонемного й акцентного варіювання дозволило виділити ядро фонем і акцентних структур, які забезпечують динаміку фонетичної структури слова. Ядро вільного фонемного варіювання голосних включає 6 фонем: /A:, e, @, I, oU, O:/. Висока частота участі фонем /e/, /@/ й /I/ у варіюванні пояснюється їх високою частотою в мові, а також використанням фонем /I/ й /@/ в ненаголошеній позиції, яка сприяє варіюванню і є характерною для англійської мови з її високим відсотком ненаголошених складів. Вільне варіювання фонем /A:/, /oU/, /O:/ зумовлене дивергентними особливостями розвитку фонетичної системи американської вимови. Оскільки в загальноамериканській вимовній нормі замість фонеми британського варіанту /Q/ використовується /A:/, можна припустити, що саме кількісна перевага слів з фонемою /A:/, порівняно з британським варіантом, забезпечує її високу участь у вільному фонемному варіюванні.

Реалізація дифтонга /oU/ як монофтонга [o:] доводить його нестабільність і схильність до модифікацій, чим пояснюється його участь у варіюванні. Крім того, ознака ковзання, яка властива дифтонгам, є варіативною рисою англійського вокалізму протягом усього його розвитку.

Ядро приголосних фонем вільного фонемного варіювання в загальноамериканській вимові включає 6 фонем: /2/, /s/, /z/, /j/, /t/, /tS/. Висока частота участі нуль-фонеми у варіюванні забезпечується різновидом варіювання /2-j/ і пояснюється селективними особливостями ЗАВ: у фонемній структурі слова з альвеолярними /t/, /d/, /n/, /l/, /s/, /z/ у початковій позиції перед фонемою /u:/ в загальноамериканській вимовній нормі використовується нуль-фонема. Крім того, варіювання фонеми /j/ у середині та в кінці слова в ненаголошеній позиції є характерною рисою англійського консонантизму. Участь у варіюванні передньоязикових альвеолярних фонем /s/, /t/ пояснюється їхньою високою частотою в мові. Динаміка передньоязикових альвеолярних фонем /s/, /z/, /t/ і альвеолярно-палатальних /S/, /Z/ зумовлена впливом фонологічних історичних процесів, дія яких актуальна в синхронії, а саме – африкатизацією й асибіляцією передньоязикових приголосних /s/, /z/, /t/ перед сонантом /j/.

У результаті функціональної організації голосних фонем, під якою розуміємо включеність варіфонем у ті види опозицій, які описують фонетичну систему англійської мови, було виявлено, що найчастіше у фонемних структурах слів ЗАВ голосні низького піднесення варіюють із голосними середнього піднесення, відображаючи таким чином тенденцію голосних до централізації, тобто зміщення місця артикуляції до середнього піднесення.

Ядро вільного акцентного варіювання складає акцентний тип один наголос у слові, оскільки він характерний для значної кількісті слів англійської мови. У межах акцентного типу один наголос у слові / - "- / ядро всіх процесів варіювання складають дво-, три- й чотирискладові акцентні структури з наголосом на другому складі. Варіювання акцентної структури двоскладових слів охоплює 38,43 % випадків від усього масиву слів, а трискладових – 36,11 %, оскільки дво- й трискладові слова мають високу частоту в мові.

Аналіз динамічних рухів фонетичної структури слова в загальноамериканській вимові дозволив виявити, що в ядро входять ті динамічні рухи фонетичної структури слова, які тяжіють до утворення нових варіантів фонемної й акцентної структур у словах, котрі раніше мали один варіант, тобто відбувається збільшення кількості слів, що мають варіантні реалізації фонетичної структури слова.

Встановлено, що відсоток слів із варіантними реалізаціями фонемної структури в досліджуваних кодифікованих джерелах залишається однаково високим, а кількість слів із варіантним акцентним оформленням збільшується. Це відбувається головним чином завдяки дії морфолого-семантичного фактора, за яким другорядним наголосом у слові виділяються афікси. Акцентний тип два головні наголоси виходить із нормативного вжитку. Витіснення акцентного типу два головні наголоси з норми загальноамериканської вимови пояснюється впливом тенденції до економії мовних зусиль, яка виявляється в слові обмеженням скупчення таких сильних фонетичних засобів його організації, як кілька головних наголосів.

Дослідження динаміки фонетичної структури слова в аспекті загальноамериканської вимови дає підстави стверджувати, що еластичність її кодифікованої норми, тобто тенденція фіксації у вимовному словнику кількох варіантів вимови одного слова,