Національний авіаційний університет

ДЯЧЕНКО ТЕТЯНА ОЛЕКСІЇВНА

УДК 338.47:656078.8(043.3)

ВИЗНАЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ АВТОТРАНСПОРТНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА СТРАТЕГІЇ ЇЇ ПІДВИЩЕННЯ

08.07.04 – економіка транспорту і зв’язку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному авіаційному університеті Міністерства

освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат технічних наук, доцент

Ложачевська Олена Михайлівна –

Національний авіаційний університет,

доцент кафедри менеджменту та підприємництва.

Офіційні опоненти : доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Сич Євген Миколайович –

Київський університет економіки і технологій

транспорту,

завідувач кафедри економіки і фінансів залізничного

транспорту;

кандидат економічних наук, доцент

Куденко Наталія Володимирівна –

Київський національний економічний університет,

доцент кафедри маркетингу.

Провідна установа – Науково-дослідний економічний

інститут Міністерства економіки

та з питань європейської

інтеграції України,відділ міжгалузевих

та структурних проблем виробництва, м.Київ.

7

Захист відбудеться “21” червня 2002 р. о 12 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.062.02 у Національному авіаційному

університеті за адресою: 03058, м. Київ, проспект Космонавта Комарова, 1, корп.2, ауд.418.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного авіаційного університету за адресою: 03058, м. Київ, проспект Комарова, 1.

Автореферат розісланий “ 20 ” травня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, доцент Жебка В.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Головним завданням побудови в Україні ефективної економічної системи є вирішення питань забезпечення вітчизняного ринку якісними й конкурентоспроможними товарами та послугами.

Велике значення у збалансованому розвитку та ефективному функціонуванні економіки має транспорт як важлива складова виробничої інфраструктури. Автомобільний транспорт бере участь у всіх сферах економічного життя країни. Він характеризується високою мобільністю та швидкістю в реалізації перевезень на короткі відстані. Це єдиний вид транспорту, який здійснює доставку пасажирів і вантажів "від дверей до дверей" і може функціонувати незалежно від інших видів транспорту. Звідси, автомобільний транспорт відіграє ключову роль у впливі транспортного фактора на формування економіки будь-якого виробництва, обмін та споживання матеріальних благ і, як наслідок, сприяє прискоренню соціально-економічного розвитку суспільства взагалі.

Основними проблемами функціонування автомобільного транспорту є складність вибору джерел фінансування транспорту, в тому числі через відсутність бюджетного фінансування; недостатнє використання автомобільного транспорту внаслідок спаду перевезень, викликаних зниженням обсягів виробництва.

Методологічні основи та практичні аспекти функціонування транспорту відображені в працях вітчизняних і зарубіжних вчених, таких

як Бідняк М.Н., Зайончик Л.Г., Малєєва А.В., Мова В.В., Є.М.Сич, Шинкаренко В.Г., Ященко Л.А. та багатьох інших.

Реструктуризація економічної системи нашого суспільства з метою адаптування підприємств до ринкових відносин підняло на перше місце проблему визначення конкурентоспроможності підприємств. Питанням оцінювання конкурентоспроможності країни, галузі, підприємства й товару присвячені роботи Г.Азоєва, І.Ансоффа, В.Диканя, М.Портера та інших. Але сьогодні лишається не обґрунтованою сутність поняття "конкурентоспроможність” щодо автотранспортного підприємства (АТП).

Специфіка роботи АТП потребує спеціального підходу до визначення рівня конкурентоспроможності. Недостатність розробок та наукового обґрунтування методики її оцінювання відповідно до автотранспортних підприємств визначає актуальність обраної теми. Окрім того, актуальність дослідження базується на тому, що на основі висновків щодо рівня конкурентоспроможності можливі сценарії стратегічного розвитку для АТП.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження визначається Державною програмою демонополізації економіки й розвитку конкуренції (1993 р.), Державною програмою стратегічного розвитку "Україна – 2010" та іншими державними й галузевими програмами, планами щодо монополізації й розвитку транспорту України.

Окремі результати дисертаційного дослідження використовуються кафедрою менеджменту та підприємництва Національного авіаційного університету під час розробки навчально-методичного забезпечення дисциплін “Стратегічне управління”, “Організація, планування та управління виробництвом”.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні та обґрунтуванні методичних засад оцінювання конкурентоспроможності підприємств автомобільного транспорту.

Згідно з поставленою метою визначені такі задачі дослідження:

- уточнити сутність поняття "конкурентоспроможність автотранспортних підприємств";

- визначити й обґрунтувати систему показників оцінювання конкурентоспроможності автотранспортних підприємств;

- розробити алгоритм визначення конкурентоспроможності для АТП та методичні засади її оцінювання;

- оцінити рівень конкурентоспроможності обраних реальних вантажних АТП;

- визначити стратегії розвитку та рекомендації щодо підвищення конкурентоспроможності вантажних АТП.

Об’єктом дослідження виступає організація діяльності вантажних АТП України в умовах нестабільного конкурентного середовища.

Предметом дослідження є методика визначення рівня конкурентоспроможності АТП, яка дозволить обрати оптимальну стратегію розвитку підприємства з урахуванням факторів макро- та мікросередовища.

Методологія і методичні основи дослідження. Методологічною основою є фундаментальні дослідження і положення вітчизняної й зарубіжної науки з проблем визначення конкурентоспроможності підприємств.

Теоретичною й методичною основою виконаного дослідження є роботи зарубіжних і вітчизняних економістів – А. Градова, Ю.Іванова, Б.Карлофа, Ф.Котлера, Е.Чемберліна та ін.

При визначенні проблеми й аналізу існуючих підходів щодо її вирішення були використані закони України, наукова, економічна та довідкова література, роботи провідних вітчизняних та зарубіжних вчених, методичні матеріали, періодичні видання України.

Для вирішення конкретних поставлених у дисертації задач використані методи статистичного аналізу (групування, графоаналітичний, економетричний), факторного аналізу, порівняльного і графічного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у подальшому розвитку теоретичних основ формування конкурентоспроможності АТП з метою досягнення конкурентних переваг та розробки на цій основі напрямів підвищення конкурентної позиції АТП.

Науковими результатами дисертаційного дослідження є:

- уточнено поняття “конкурентоспроможність” відповідно до АТП з урахуванням специфіки роботи вантажних автопідприємств, що полягає у здатності підприємства завойовувати та утримуватись у сегменті ринку автотранспортних послуг;

- обґрунтовано систему показників оцінки конкурентоспромож-ності вантажних АТП, основу якої складають показники фінансової звітності;

- розроблено алгоритм визначення конкурентоспроможності, який є уніфікованим і може використовуватись для автотранспортних підприємств різної форми власності та транспортно-експедиційних фірм;

- розроблено методику оцінювання конкурентоспроможності АТП, що базується на групуванні фінансових показників за визначеними напрямами та розрахунку комплексного коефіцієнта конкурентоспромож-ності;

- визначено стратегії підвищення конкурентоспроможності та на їхній основі розроблено напрями розвитку вантажних АТП, які дозволяють покращити організацію діяльності підприємств в умовах ринкових відносин.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні рекомендацій щодо стратегічних напрямів розвитку конкретних автотранспортних підприємств. Запропонована методика може бути корисною і для визначення рівня конкурентоспроможності підприємств іншого виду транспорту.

Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, практичні розробки, висновки та рекомендації, які містить робота, одержані автором самостійно на основі вивчення, аналізу та узагальнення теоретичного й практичного матеріалу.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження, висновки і рекомендації доповідалися й одержали позитивну оцінку на 56-й (2000 р.) та 57-й (2001 р.) наукових конференціях професорсько-викладацького складу і студентів Українського транспортного університету, на міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених, присвяченій 10-річчю незалежності України "Наука і молодь" (2001 р.) та на 4-й міжнародній науково-технічній конференції “АВІА-2002” (2002 р.) Національного авіаційного університету.

Публікація результатів дослідження. Основні результати дослідження опубліковані в чотирьох наукових працях у фахових спеціальних виданнях ВАК України загальним обсягом 1,3 друк.арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та додатків. Повний обсяг дисертації становить 150 сторінок друкованого тексту, з них 10 сторінок займають ілюстрації (18 рисунків), таблиці (8), додатки (6) та список використаних літературних джерел (101 найменування).

Основний зміст дисертації

У вступі подано обґрунтування актуальності теми дисертації, сформульовані цілі та задачі, предмет і об’єкт дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Конкурентоспроможність підприємств в умовах ринкових відносин” розкрито поняття “конкурентоспроможність” щодо АТП, розглянуто різні методичні підходи визначення конкурентоспроможності, виявлено регулятори впливу на конкурентні відносини.

Конкурентоспроможність АТП характеризується достатньою гнучкістю та вмінням адаптуватися до змін зовнішніх і внутрішніх економічних умов, а також є віддзеркаленням успіху (невдач) усіх підрозділів діяльності підприємства.

Розроблено класифікацію основних факторів конкурентоспроможності АТП, які поділено на дві групи: фактори, що підлягають контролю з боку АТП, та фактори, що не контролюються. До факторів, що залежать від підприємства, відносяться стратегія функціонування АТП, загальні витрати, якість транспортних послуг, технологія перевезень та вантажно-розвантажувальних робіт, навчання та підвищення кваліфікації робітників. До другої групи (факторів, що не контролюються АТП) слід віднести державні, ринкові, природні (екологія). До факторів, що контролюються державою, відносяться: система оподаткування, законодавча база транспортної галузі, освіта та навчання фахівців транспортної галузі. До факторів, що контролюються ринком, відносяться: вартість матеріально-технічного забезпечення та попит на транспортні послуги.

Проведений аналіз існуючих методичних підходів щодо визначення конкурентоспроможності підприємств дозволяє зробити висновок про те, що більшість з них заснована на порівнянні досліджуваного підприємства з відповідною базою (лідером). Серед існуючих підходів слід виділити групу таких, що надають можливість одержати конкретну, кількісно визначену оцінку рівня конкурентоспроможності, і групу таких, де відсутня чисельна визначеність, що пов’язано із застосуванням методу експертних оцінок.

Конкурентоспроможність може бути визначена тільки зіставленням декількох аналогічних об’єктів і тому являє собою відносний показник. Рівень конкурентоспроможності АТП слід визначати в умовах конкретного ринку автотранспортних послуг або його сектора (сегмента).

Держава є важливим регулятором впливу на конкурентні відносини. Підвищення конкурентоспроможності підприємства належить розглядати в постійному зв’язку із загальною системою заходів, спрямованих на успішний перехід до ринкової економіки. До таких заходів, насамперед, відноситься державна політика та відповідні законодавчі акти. Проведений аналіз та зіставлення існуючих антимонопольних законодавств західних країн з відповідними державними актами України довели, що в країні створено певну базу у сфері антимонопольного законодавства. За підтримки держави можлива добропорядна конкуренція, але підприємства самі мають вирішувати питання підвищення своєї конкурентоспроможності.

Основною задачею функціонування АТП є задоволення потреб споживачів у відповідних видах перевезень достатньої кількості у зручний час за вигідними тарифами як для замовника, так і для АТП. Для вирішення цих питань діяльність АТП необхідно засновувати на концепції маркетингу. Це дозволить підвищити рівень конкурентоспроможності автотранспортного підприємства.

У другому розділі “Дослідження конкурентоспроможності підприємств автомобільного транспорту” визначено задачі охоплення певного сегмента ринку автотранспортних послуг, доведено необхідність застосування логістичного підходу як чинника підвищення конкурентоспроможності АТП, запропоновано та обґрунтовано набір показників для визначення конкурентоспроможності АТП.

Розглянуто види автотранспортних послуг та їх асортимент. Для ефективного функціонування АТП обов’язковим є дослідження ринку автотранспортних послуг, складові якого показані на рис. 1.

Для прогнозування особливостей поведінки певних груп споживачів АТП велике значення має мотивація споживача при замовленні транспортних послуг. Визначено, що задоволення потреб певного сегмента ринку автотранспортних послуг можливе формуванням конкретних видів або

Рис.1. Сегменти автотранспортного ринку

комплексу транспортних послуг; укладенням угоди з покупцем; реалізацією угоди (договору, контракту і т.ін.). Для розв’язання цих та інших задач необхідне застосування комплексного підходу, який передбачає узгодження цілей підприємства з його ресурсами та можливостями.

У даний час вантажні автомобільні перевезення розглядаються як елемент системи постачання вантажів, що пов’язує матеріальне виробництво і споживання й акумулює у собі весь комплекс процесів, які виникають з моменту виробництва готової продукції до її реалізації у споживача. Оскільки АТП обслуговує декілька клієнтів, які мають різноманітні нормативні інтервали доставки й обсяги перевезень, під час реалізації оперативного плану необхідно розв’язати задачу вибору пріоритетів доставки вантажів, визначити структуру рухомого складу, оптимальні маршрути доставки за критерієм продуктивності транспортних засобів. При розв’язанні цих задач необхідне застосування логістичного підходу, який враховує ритмічність виробництва у відправника, періодичність споживання в одержувача готової продукції і роботу транспорту. Це дозволить підвищити конкурентоспроможність АТП.

Основні положення логістики, характерні для фірм-виробників і споживачів продукції (пріоритет споживача, високий рівень сервісу, скорочення часу виконання замовлення та ін.), повною мірою відносяться і до підприємств транспортної галузі, які задіяні у логістичних системах. Характерною рисою їхньої роботи в нових умовах конкуренції на ринку транспортних послуг стає розробка політики комплексного рішення транспортних проблем та інших, пов’язаних з ними, на якісно високому рівні. До політики надання послуг відносяться всі рішення і дії, які спрямовані на комплексне здійснення транспортного процесу. Організацію перевезень вантажів з урахуванням відстані транспортування, кількості та термінів доставки належить планувати у поєднанні з додатковими послугами і потребами попиту.

Політика реалізації додаткових послуг, не пов’язаних безпосередньо з перевезеннями, має велике значення і дає позитивні результати. Вона підвищує потенціал залучення клієнтури, збільшує прибуток, дозволяє прискорити впровадження більш прогресивних транспортних технологій і поліпшити обслуговування споживачів, що знаходяться у постійному контакті з перевізником, а також зміцнити своє становище на ринку транспортних послуг. На даному етапі концепція конкурентоспроможності АТП полягає в одержанні конкурентної переваги за рахунок пропозиції додаткових послуг і підвищення їхньої якості.

Вибір системи показників оцінювання конкурентоспроможності АТП базується на фінансових показниках підприємства. Фінансовий стан є найважливішою характеристикою ділової активності й надійності підприємства. Він є однією з характеристик, що визначає конкурентоспроможність підприємства і його потенціал у діловому співробітництві, є гарантом ефективної реалізації економічних інтересів усіх учасників господарської діяльності як самого підприємства, так і його партнерів. Розглянуто чотири групи вихідних показників для оцінки конкурентоспроможності АТП.

У першу групу увійшли: загальна рентабельність капіталу підприємства RК, яка являє собою відношення балансового прибутку до середнього залишку власного та позикового капіталу; чиста рентабельність активів RА, що розраховується відношенням чистого прибутку до активу балансу; чиста рентабельність власного капіталу RВК, тобто відношення чистого прибутку до середнього залишку власного капіталу; чиста рентабельність виробничих фондів RВФ, яка визначається відношенням чистого прибутку до середнього розміру вартості виробничих фондів.

До другої групи віднесені показники оцінки ефективності управління підприємством автомобільного транспорту: k1 – співвідношення чистого прибутку та доходу (виручки) від реалізації послуг, робіт (без ПДВ) за аналізований період; k2 – співвідношення балансового прибутку від основної діяльності та доходу (виручки) від реалізації послуг, робіт (без ПДВ) за аналізований період; k3 – співвідношення прибутку від усієї діяльності АТП та доходу від реалізації послуг, робіт (без ПДВ); k4 – співвідношення балансового прибутку та доходу від реалізації послуг, робіт (без ПДВ).

До третьої групи увійшли показники ділової активності АТП: КА – віддача всіх активів (співвідношення чистої виручки від реалізації перевезень, послуг, робіт АТП за аналізований період до активу балансу); ФВ – віддача основних фондів, який означає, скільки виручки припадає на одиницю основних виробничих фондів; КВК – віддача власного капіталу, який відображає, скільки чистої виручки припадає на одиницю власного капіталу, тобто швидкість обороту власного капіталу; КДЗ – оборотність дебіторської заборгованості, що показує у скільки разів чиста виручка перевищує середню дебіторську заборгованість і визначає розширення чи зменшення комерційного кредиту наданого підприємством; КО – оборот обігових засобів, що вказує на кількість оборотів, які здійснюють обігові засоби впродовж відповідного періоду; КОЗ – оборотність запасів (відношення грошових коштів та їх еквівалентів, отриманих за балансом, до власних обігових коштів).

До четвертої групи включені показники оцінки ліквідності та ринкової позиції підприємства: коефіцієнт ліквідності поточної КЛП (співвідношення поточних активів та поточних пасивів); коефіцієнт ліквідності критичної КЛК , який має такий вид, як і коефіцієнт ліквідності поточної, за виключенням запасів активів; маневреність власних обігових коштів МВОК (співвідношення величини коштів та величини джерела власних обігових коштів); коефіцієнт автономії КАВТ, що характеризує незалежність підприємства від запозичених джерел коштів; коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів КЗАП, що дорівнює відношенню обсягу власних обігових коштів до вартості запасів підприємства, визначених за балансом.

Базою для розрахунку рівня конкурентоспроможності підприємства є не суб'єктивні припущення експертів, а сформовані в умовах реальної ринкової конкуренції результати діяльності АТП з усієї сукупні порівнювальних об'єктів. В основі розрахунку підсумкового показника оцінки конкурентоспроможності лежить порівняння підприємств за кожним показником фінансового стану з умовним еталонним підприємством, яке має найкращі результати за всіма порівнювальними показниками. Еталоном для порівняння може бути найуспішніший конкурент, у якого всі показники найкращі.

У третьому розділі “Використання методів і результатів оцінки конкурентоспроможності автотранспортних підприємств” розроблено методичні підходи до оцінювання конкурентоспроможності АТП. За результатами оцінки рівня конкурентоспроможності визначено стратегії розвитку досліджуваних вантажних АТП та запропоновані напрями підвищення їхньої конкурентоспроможності.

Оцінка конкурентоспроможності підприємства є поєднуючою ланкою між стадією економічного аналізу та стадією прийняття управлінських рішень. Вона дає можливість встановити стан діяльності підприємства, наскільки досягнута поставлена мета, як зміни та вдосконалення процесів управління впливають на функціонування АТП, яку позицію займає підприємство серед конкурентів.

Для оцінки конкурентоспроможності розроблено алгоритм оцінювання конкурентоспроможності АТП (рис. 2).

Методика оцінки конкурентоспроможності АТП передбачає розрахунок відповідних коефіцієнтів конкурентоспроможності за чотирма напрямами: прибутковість, ефективність управління, ділова активність, ліквідність і ринкові позиції.

Вихідні дані рекомендується записати у вигляді матриці, де в рядках записані номери показників (i = 1, 2, 3, …, n), а в стовпцях – номери

підприємств (j = 1, 2, 3, …, m). За кожним показником знаходять найкраще значення і заносять у стовпець умовного еталонного підприємства (m+1).

Числові значення aij стандартизуються у відношенні відповідного показника еталонного підприємства за формулою

, (1)

де xij – стандартизовані коефіцієнти фінансового стану і-го показника j-го підприємства;

– числове значення і-го показника j-го підприємства;

– числове значення і-го показника еталонного підприємства. Для кожного аналізованого підприємства значення коефіцієнта конкурентоспроможності визначається за формулою

, (2)

де Rj – коефіцієнт конкурентоспроможності для j-го підприємства.

Після визначення показників конкурентоспроможності за

вищевикладеними напрямами вводиться комплексний коефіцієнт

конкурентоспроможності, який розраховується за формулою

(3)

де Rкомпл.j – комплексний коефіцієнт конкурентоспроможності j-го підприємства;

R1 – показник конкурентоспроможності, який відображає прибутковість;

R2 – показник конкурентоспроможності, який визначає ефективність управління;

R3 – показник конкурентоспроможності, який висвітлює ділову активність;

R4 – показник конкурентоспроможності, який відображає ліквідність та ринкові позиції підприємства.

Після розрахунку комплексного коефіцієнта конкурентоспроможності підприємства упорядковують (ранжують) у порядку убування отриманого результату.

Підприємство з мінімальним значенням комплексного коефіцієнта, отриманого за формулою (3), має високий рівень конкурентоспроможності.

Модель розрахунку конкурентоспроможності показана на рис.3.

Запропонована методика апробована на чотирьох реальних вантажних АТП. Два з досліджуваних підприємств входять до структури холдінгової компанії “Київміськбуд”, інші – відокремлені акціонерні товариства.

Вибір автотранспортних підприємств зроблено на таких підставах:

- підприємства відносяться до однієї галузі транспортних

перевезень;

- однакові за правовим статусом і формою господарювання – акціонерні товариства;

- однакові за видом діяльності – транспортні, вантажні;

- найбільша питома вага вантажних перевезень припадає на будівельні матеріали;

- в основному однаковий склад транспортних засобів.

Отже, з урахуванням вищезазначеного, обрані підприємства є конкурентними і підходять для визначення конкурентоспроможності за комплексним коефіцієнтом конкурентоспроможності.

В результаті проведеного дослідження отримані результати комплексного коефіцієнта конкурентоспроможності (див. таблицю).

Зведена таблиця результатів комплексного коефіцієнта конкурентоспроможності (Rкомпл.j) за період 1996 – 2000 рр.

Підприємства | Роки | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | ЗАТ "Агросервіс" | 1,390 | 1,24 | 0,97 | 2,5 | 3,7

ВАТ АТП-13057 | 0,28 | 0,1 | 0,03 | 0,29 | 3,6 | ВАТ АТП-7 | 2,34 | 0,32 | 0,95 | 0,81 | 0,4

ВАТ АТП-1 | 1,392 | 0,1 | 0,12 | 0,01 | 0,06

Після розрахунку комплексного коефіцієнта конкурентоспроможності та ранжування у порядку зниження отриманого результату для більшої наочності наведено динаміку комплексного коефіцієнта конкурентоспроможності за бальною оцінкою (рис.4). Запропонована чотирибальна шкала передбачає: перше місце - 4 бала, друге місце – 3 бала, третє місце – 2 бала, четверте місце – 1 бал.

Діяльність підприємства на ринку залежить від вдало обраної стратегії та вмілої її реалізації, що дозволяє зайняти сильну позицію й успішно працювати, незважаючи на непередбачені обставини, потужну конкуренцію і внутрішні проблеми. Після проведеного оцінювання для вантажних АТП запропоновані відповідні стратегії, які спрямовані на

підвищення конкурентоспроможності. Стратегії розвитку АТП належить розглядати як область вищого управління підприємством. При формуванні стратегії обов’язкове обстеження зовнішніх та внутрішніх чинників з метою визначення найбільш суттєвих із них для підприємства, спроможних зробити позитивний або негативний вплив на його діяльність. Основні чинники впливу на вибір стратегії АТП наведені на рис.5.

Рис.4. Динаміка комплексного коефіцієнта конкурентоспроможності досліджуваних АТП

Підприємству, яке має низький рівень конкурентоспроможності та тривалий час займає останні позиції на ринку, слід запропонувати стратегію скорочення. Її різновид – стратегія згортання, що передбачає відмову від зайвої робочої сили, пошук шляхів ефективного використання ресурсів. Конкурентною стратегією такого підприємства є концентрація на сегменті, що передбачає територіальне обмеження, а також перевезення, крім будівельних, інших вантажів. Щодо функціональних напрямів підвищення конкурентоспроможності, то вони такі:

- структурна реорганізація компанії. Використовуючи виробничий потенціал доцільно впровадити підрозділ сервісної служби з обслуговування та ремонту вантажних автомобілів сторонніх організацій, а також слід впровадити орендні договори на деяку автомобільну техніку;

- маркетинг: перегляд цінової політики. Регулювання ціни на послуги, які пропонуються підприємством, має відповідати рекомендаціям маркетингової служби, яку доцільно сформувати для адаптації АТП до умов сьогодення;

- зниження витрат і загальна економія. Організаційним супроводом зниження витрат має бути посилення контролю за засобами, що використовуються, виключення наймання нових робітників;

- скорочення активів. У цьому випадку найбільш корисним для пошуку готівки може стати продаж деяких активів підприємства (устаткування, інвентарю і ін.), скорочення працюючих і та інші напрями. Одержані грошові ресурси можливо частково розмістити в грошово-кредитну

сферу, а також поповнити оборотні кошти або інші фонди для здійснення намічених операцій щодо виходу зі сформованої кризової ситуації.

Для АТП, які займають стабільну позицію, пропонується обрати стратегію зростання, що передбачає проникнення і захоплення нових ринків. Конкурентною слід обрати стратегію диференціювання, зміст якої полягає у відмінності від конкурентів якості послуг (наприклад, оперативне виконання замовлень). Можлива також стратегія вакантної ніші, що припускає захоплення місткої вакантної ніші, яка має достатній розмір і можливості для одержання прибутку, визначений потенціал зростання, підходить підприємству за своїм досвідом і в той же час залишається поза сферою інтересів лідуючих компаній. У цьому напрямку можна запропонувати, використовуючи існуючий виробничий та робітничий потенціал, обслуговування та ремонт автомобільної техніки стороннім організаціям, які мають на балансі автомобілі, але не мають достатньої бази для їхнього ремонту.

Якщо підприємство є лідером і має найкращий коефіцієнт конкурентоспроможності, його загальна стратегія – стратегія стабільності, що полягає в режимі економії, організації виробництва, ретельному контролі за витратами.

У зв’язку з тим, що лідер має доведену практикою стратегію і відому репутацію, головне питання зводиться до того, яким чином компанія буде зберігати і покращувати наявні конкурентні переваги. Для цього доцільно проаналізувати можливості лідера як мінімум у трьох стратегічних напрямках діяльності.

Перший – перманентна стратегія нападу, що базується на принципі "кращий захист – напад". Дана стратегія припускає позитивне відношення в організації до інноваційної діяльності. При реалізації цієї стратегії необхідно розглянути умови, за яких нові методи і прийоми конкуренції можуть посилити наступ на конкурентів (зокрема, можливість зниження витрат споживачів на деякі види послуг). Актуальним буде питання про знижки постійним клієнтам.

Другий – стратегія зміцнення і захисту, що передбачає створення таких умов, за яких конкурентам було б складно збільшувати ринкову частку за рахунок лідуючої компанії. Стратегія може складатися з таких заходів:

- збільшення вхідних бар’єрів для “новачків” за допомогою інтенсифікації рекламних зусиль, поліпшення якості обслуговування;

- розширення виробничого і маркетингового потенціалу з випередженням поточних ринкових потреб з метою блокування менш потужних конкурентів.

Третій – стратегія конфронтації з конкурентами, створення іміджу підприємства, що не пробачає спроби конкурентів змінити розстановку сил. При реалізації даної стратегії фірма робить натяки своїм конкурентам, що у випадку їхніх агресивних дій вони будуть покарані. Така організація оперативно реагує на спроби конкурентів захопити частину її ринкової частки за допомогою ще більшого, ніж у конкурентів, зниження ціни, ще більшого посилення рекламних зусиль, більш великих дилерських знижок і т. ін.

Таким чином, формулювання стратегії, яка адекватна наявним у підприємства ресурсам та зовнішній економічній ситуації і спрямована на підвищення рівня конкурентоспроможності, дозволить українським АТП завоювати й утримувати сильні ринкові позиції.

Висновки

1. Основні положення дисертаційного дослідження мають теоретичне та практичне значення для створення довготермінових стратегічних планів економічного розвитку АТП України.

2. В умовах становлення і розвитку ринкових відносин перед кожним АТП постає проблема оцінки своєї конкурентоспроможності з тим, щоб посилити конкурентну позицію та відповідно запропонувати ефективні напрями її підвищення.

3. Автотранспортні підприємства відіграють особливу роль в економіці, оскільки вони беруть участь у всіх її сферах. Економічна ефективність автомобільного транспорту полягає у високій мобільності та швидкості в реалізації перевезень на короткі відстані.

4. Визначена сутність поняття “конкурентоспроможність” стосовно АТП з урахуванням специфіки роботи, яка полягає у здатності прибутково завойовувати та утримуватись у цільовому сегменті ринку автотранспортних послуг.

5. Розроблено методику оцінки конкурентоспроможності АТП, яка складається з таких етапів: вибору підприємств для оцінювання; визначення інформаційної бази оцінювання; розрахунку показників та вибір еталонного значення показника для оцінювання рівня конкурентоспроможності; висновків щодо рівня конкурентоспроможності підприємств; визначення та обґрунтування стратегій з підвищення конкурентоспроможності.

6. В основі запропонованої методики оцінки конкурентоспроможності покладено комплексний коефіцієнт, який являє собою узагальнення коефіцієнтів прибутковості, ефективності управління, ділової активності, ліквідності та ринкової позиції АТП.

7. Оцінка конкурентоспроможності є вихідним етапом для розробки стратегічних альтернатив щодо підвищення конкурентних позицій АТП.

8. При розробці стратегій підвищення конкурентоспроможності АТП запропонована стратегічна піраміда, яка вміщує два основних стратегічних рівні – загальний та конкурентний. Відповідно до зазначених рівнів запропоновані можливі стратегічні альтернативи.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Дяченко Т. О. Деякі питання конкурентоздатності підприємств в ринкових умовах // Міжнародна економіка: Зб. наук. праць.Вип.30. – К.: ІСЕМВ НАН України, 2001.– С.74–78.

2. Дяченко Т. О. Вплив факторів зовнішнього маркетингового середовища на функціонування дорожньо-транспортного комплексу // Міжнародна економіка: Зб. наук. праць. Вип.31. – К.: ІСЕМВ НАН України, 2001.– С.7 – 16.

3. Дяченко Т. О. Методика оцінки конкурентоспроможності підприємств автомобільного транспорту // Стратегія економічного розвитку України: Наук. збірник. – К.: КНЕУ, 2001.– №8.– С.471– 474.

4. Дяченко Т. О. Логістика як чинник підвищення конкуренто-спроможності автотранспортних підприємств // Економіка України. –2002.– №4.– С.89 – 92.

Дяченко Т. О. Визначення конкурентоспроможності автотранспортних підприємств та стратегії її підвищення. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.04 – економіка транспорту і зв’язку. – Національний авіаційний університет, Київ, 2002.

Дисертація присвячена питанням оцінки конкурентоспроможності автотранспортних підприємств, а також напрямам її підвищення. У роботі розкрито суть поняття “конкурентоспроможність” стосовно автотранспортного підприємства, яка характеризується достатньою гнучкістю та вмінням адаптуватися до змін зовнішніх і внутрішніх економічних умов, а також є віддзеркаленням успіху (невдач) усіх підрозділів діяльності підприємства.

У дисертації розроблена класифікація основних факторів конкурентоспроможності автотранспортних підприємств, які поділяються на дві групи: фактори, що підлягають контролю з боку автотранспортних підприємств, та фактори, що не контролюються. Запропоновано систему показників для визначення конкурентоспроможності автопідприємств. Доведено, що найбільш ефективним в сучасних умовах є орієнтація на фінансові показники діяльності автотранспортних підприємств, які покладені в основу розрахунку комплексного коефіцієнта конкурентоспроможності.

Розроблено методику оцінки конкурентоспроможності, яка перевірена на чотирьох вантажних АТП. Запропоновано стратегії розвитку та напрями підвищення конкурентоспроможності досліджуваних вантажних автотранспортних підприємств.

Ключові слова: конкурентоспроможність, автотранспортне підприємство, стратегія, маркетинг, логістика.

Дяченко Т. А. Определение конкурентоспособности автотранспортных предприятий и стратегии ее повышения. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.04 – экономика транспорта и связи. – Национальный авиационный университет, Киев, 2002.

Диссертация посвящена вопросам оценки конкурентоспособности автотранспортных предприятий. В работе раскрыта суть понятия “конкурентоспособность”относительно автотранспортного предприятия, которая характеризуется достаточной гибкостью и умением приспосабливаться к внешним и внутренним экономическим условиям, а также отображает успехи (неудачи) всех подразделений предприятия. Предложена классификация факторов конкурентоспособности автотранспортных предприятий, которые влияют друг на друга. Различные методические подходы к определению конкурентоспособности предприятий обуславливают множество методов и оценок, которые для этого используются. В работе рассматривается необходимость использования автотранспортными предприятиями логистического подхода как фактора повышения их конкурентоспособности. Предложена система показателей для оценки конкурентоспособности. Определено, что наиболее эффективным в современных условиях является ориентация на финансовые показатели деятельности автотранспортных предприятий, которые входят в основу расчета комплексного коэффициента конкурентоспособности. Разработана методика оценки конкурентоспособности, которая проверена на четырех грузовых автотранспортных предприятиях.

На основании результатов определения уровня конкурентоспособности для реальных грузовых автотранспортных предприятий предложены стратегии развития, а также направления повышения их конкурентоспособности.

Ключевые слова: конкурентоспособность, автотранспортное предприятие, стратегия, маркетинг, логистика.

T. A. Dyachenko Evaluation of Competability of the motor transportation enterprises and strategies of its ingrease. – Manuscript.

The dissertation on getting a candidate’s degree of economic sciences by specialty 08.07.04 – economy of transport and Communication.- National Aviation University, Kiev,2002.

The dissertation regardes the problems which connected with competabitity of the motor transportation enterprises. The essence of concept “ Competability of the motor transportation enterprises” is uncovered, in the dissertation which is characterized by sufficient flexibility and skill to adopt to external and also reflectes all successes and failure of enterprise. The classification of factors of competability of the motor transportation enterprises is offered.

The work showes haw is important to use logistic as a factor of increasing of competability of the motor transportation enterprises. The system of exponents for valuation of competability is offered.

The analysis has shown that it is more effective to orient on a financial exponents of activity of the motor transportation enterprises, which are the foundation of accounts of the complex factor of competability. This method of Evaluation of competability is confirmed by the example of four motor transportation enterprises.

The strategies of increasiny of competability of the motor transportation enterprises are worked up.

Key words: competability, motor transportation enterprises, strategy, marketing, logistic.