НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРИКОРДОННИХ ВІЙСЬК УКРАЇНИ

імені БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

ДЗЮБА Василь Маркович

УДК 37.01:355.23 (477)

Патріотичне виховання майбутніх офіцерів

внутрішніх військ у процесі вивчення

соціально-гуманітарних дисциплін

Спеціальність 20.02.02

Військова педагогіка та психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Здобувач Дзюба В. М.

Хмельницький - 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Київському інституті внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України, Міністерство внутрішніх справ України.

Науковий керівник – доктор педагогічних наук, професор

Пометун Олена Іванівна,

Інститут педагогіки АПН України, лабораторія історичної освіти, завідувач лабораторії.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Сиротенко Анатолій Йосипович,

Інститут проблем виховання АПН України, лабораторія діяльності позашкільних закладів, головний науковий співробітник.

кандидат педагогічних наук, доцент

Кабачинський Микола Ілліч,

Національна академія Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького, кафедра соціально-економічних дисциплін, професор кафедри.

Провідна установа – Військовий гуманітарний інститут Національної академії оборони України, кафедра військової педагогіки і культури.

Захист відбудеться 11.12.2002 р. о 13 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.705.02 Національної академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького за адресою: 29003, м. Хмельницький-3, вул. Шевченка, 46.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національної академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького (29003, м. Хмельницький-3, вул. Шевченка, 46).

Автореферат розіслано 11.11.2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат педагогічних наук,

доцент А.В. Галімов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження.

Сучасні збройні формування, у тому числі і внутрішні війська, є складною, неоднорідною, внутрішньо суперечливою соціальною системою, функціонування якої багато в чому обумовлюється інтересами, настроями та ціннісними духовно-моральними орієнтаціями різних груп військовослужбовців. Особливе місце серед них займає армійська еліта – офіцерський склад внутрішніх військ МВС України.

Здійснення реформи в усіх ланках внутрішніх військ та її результативність насамперед залежать від професійних й особистісних якостей військових спеціалістів. Зрозуміло, що за цих умов стратегічним завданням суспільства є збереження, зміцнення і розвиток морально-патріотичного та інтелектуального потенціалу офіцерів, які складають соціальну базу реформування.

Одним з найважливіших напрямків реформування військової освіти стає якісне вдосконалення підготовки офіцерських кадрів у системі вищої школи, розвиток форм і методів виховання. У відповідності до державних програм розвитку внутрішніх військ МВС України основну увагу вищі навчальні заклади повинні приділяти досягненню єдності навчання і виховання особового складу, його морально-психологічної готовності до виконання вимог Конституції України, присяги та статутів. Основою духовного розвитку особистості військовослужбовця має бути патріотичне виховання, спрямоване на формування у майбутніх офіцерів високої національної самосвідомості, любові до рідної землі, свого народу, готовності до ратної праці в ім'я України.

Сучасний етап розвитку МВС України характеризується великою кількістю проблем, пов'язаних із соціальними наслідками здійснення реформи внутрішніх військ і змінами у соціальному статусі офіцерства. Зокрема дослідження діяльності випускників вищих військових навчальних закладів внутрішніх військ МВС останніх років, педагогічні спостереження викладачів Київського інституту внутрішніх справ свідчать про значне загострення суперечності між об'єктивними вимогами суспільства до особистості офіцера, яка має бути орієнтованою на підвищення професійної майстерності, духовно-моральне, патріотичне самовдосконалення, і реальною спрямованістю ціннісних орієнтацій курсантів та молодих офіцерів. Вивчення стану проблеми у навчально-виховному процесі вищих військових навчальних закладів внутрішніх військ МВС України показує його недостатню спрямованість на виховання патріотичних якостей особистості курсантів. Насамперед, це стосується занять із соціально-гуманітарних дисциплін, які об'єктивно за змістом створюють найбільш сприятливі умови для реалізації завдань патріотичного виховання.

Додатковими негативними факторами, що впливають на виховання майбутніх офіцерів, є зниження престижу офіцерської професії, інтересу офіцерів до служби, дострокове звільнення з армії, соціальна незахищеність їх та членів їхніх сімей, загальне розмивання традиційного розуміння духовно-моральних, патріотичних якостей офіцера. У результаті, як свідчать дослідження, у молоді, яка вступає до вищого військового навчального закладу, є не розвиненою цілісна патріотична свідомість, існує певний ідеологічний вакуум, що призводить до зниження почуття національної гордості, любові до Вітчизни, ускладнює навчальну та виховну роботу з курсантами.

Патріотичне виховання було предметом дослідження багатьох поколінь педагогів. Видатні вчені минулого О. Духнович, Г. Ващенко, С. Русова, К. Ушинський, Я. Чепіга у своїх працях приділяли велику увагу вихованню любові до своєї землі, малої та великої Батьківщини, рідної мови; поваги до історичного минулого, формуванню національної самосвідомості. Основні складові патріотичного виховання українців намагались визначити філософи, історики, правознавці, політики, письменники, зокрема М. Бердяєв, Д. Донцов, М. Грушевський, Г. Сковорода, І. Франко, Д. Чижевський та ін.

Психологічним механізмам формування і розвитку особистості, на яких базується патріотичне виховання, присвячені дослідження І. Гальчинського, Л. Виготського, Г. Костюка, О. Леонтьєва, В. Панка та ін. У працях останніх років (Т. Анікина, О. Баранова, І. Бех, В. Галузинський, В. Герасимчук, В. Євтух, М. Зубалій, М. Сметанський, Г. П'янківський, В. Футулуйчук та інші) досліджені проблеми розвитку ціннісно-морального ставлення особистості до Вітчизни, патріотизму як структурного елемента моральної свідомості. Питанням патріотичного виховання засобами дійсності (природи, праці, поведінки) і різних видів мистецтва присвячені окремі положення праць Н. Бандури, В. Бутенка, Н. Волошиної, Л. Коваль, О. Мазуркевича, О. Савченко та ін.

Загальні підходи до формування і розвитку особистості майбутніх офіцерів розкриті в працях з військової педагогіки та психології. Про це свідчить ряд сучасних досліджень, зокрема, В. Балашова, О. Барабанщикова, Б. Бархаєва, В. Вдовюка, В. Герасимова, П. Городова, Є. Долотова, А. Животюка, Д. Іщенка, Ю. Коровенка, О. Пометун, О. Сафіна, М. Феденка та інших педагогів і психологів.

Деякі аспекти патріотичного виховання майбутніх працівників правоохоронної системи у вищій школі висвітлені у працях О. Беци, В. Засенка, В. Кривуші, А. Лігоцького, В. Синьова, В. Ягупова та ін.

Загальним дидактичним та окремим методичним питанням патріотичного виховання молоді, учнів, студентів, курсантів присвячені дослідження Т. Анікіної, А. Галенко, М. Зубалія, В. Каюкова, В. Ківи, В. Кіндрата, В. Коваль, В. Костюка, С. Мітіна, В. Новосельского, Г. П'янківського, Е. Франківа, П. Шашло, В. Третьякова, М. Кабачинського.

Ефективність занять із соціогуманітарних дисциплін та їх орієнтованість на досягнення певних виховних завдань досліджують в останні роки такі вчені, як Б. Гаврилишин, Г. Єгоров, В. Кремень, І. Мартинюк, Н. Мойсеюк, О. Пометун, А. Сиротенко, О. Сухомлинська, М. Ярмолюк та ін.

Проте, проведений нами аналіз сучасної наукової літератури свідчить, що проблема патріотичного виховання курсантів у вищих військових навчальних закладах внутрішніх військ МВС України у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін ще не була предметом наукового дослідження.

Отже, потреби сучасного етапу розвитку внутрішніх військ МВС України, недостатня теоретична розробленість проблеми та низький рівень патріотичного виховання в практиці ВВНЗ обумовили вибір теми дисертаційного дослідження "Патріотичне виховання майбутніх офіцерів внутрішніх військ у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін".

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана в Київському інституті внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України відповідно до планових тем "Пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр." (Додаток № 2 до рішення Колегії МВС України від 28.02.95 р. № 4 КМ/2, пункт 2.3.5 "Наукові засади виховної роботи в органах внутрішніх справ").

Об'єкт дослідження – навчально-виховний процес у вищих військових навчальних закладах внутрішніх військ МВС України.

Предмет дослідження – педагогічні умови патріотичного виховання курсантів у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови патріотичного виховання курсантів у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін у вищих військових навчальних закладах внутрішніх військ МВС України.

Гіпотеза дослідження – патріотичне виховання курсантів у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін буде ефективним за таких умов:

§ запровадження системно-оптимізаційного підходу у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін;

§ модульної побудови навчально-виховного процесу вивчення соціально-гуманітарних дисциплін;

§ спрямованості змісту соціально-гуманітарних дисциплін на вирішення завдань патріотичного виховання;

§ вдосконалення роботи з патріотичного виховання під час позааудиторної виховної діяльності як складової цілісного педагогічного процесу.

Відповідно до мети і гіпотези дослідження були визначені такі завдання:

1. Вивчити стан проблеми патріотичного виховання курсантів у педагогічній теорії та практиці.

2. Визначити сутність, зміст, структуру та умови патріотичного виховання особистості курсанта ВВНЗ внутрішніх військ МВС України у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін.

3. Розкрити можливості виховного потенціалу соціально-гуманітарних дисциплін у патріотичному вихованні курсантів.

4. Розробити критерії та показники оцінки рівня сформованості патріотизму курсанта ВВНЗ внутрішніх військ МВС України у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін.

5. Розробити та експериментально перевірити систему патріотичного виховання майбутніх офіцерів у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін у вищих військових навчальних закладах внутрішніх військ МВС України.

Методологічну основу дослідження проблеми склали фундаментальні положення філософії, педагогіки, психології та етики про пізнання, діяльність і розвиток особистості; висновки педагогічної науки про патріотизм та національне виховання як важливу сферу становлення і розвитку цілісної особистості, положення вітчизняної військово-педагогічної та психологічної науки щодо вимог до рівня морально-бойових, морально-психологічних і патріотичних якостей майбутніх офіцерів внутрішніх військ МВС України.

Для рішення поставлених завдань, досягнення мети дослідження та перевірки гіпотези використовувались такі методи:

1. Теоретичні методи. Системний та порівняльний аналіз наукової літератури, навчально-методичної документації, програм і змісту підручників вищих військових навчальних закладів, наказів, директив Міністерства освіти та науки, Міністерства внутрішніх справ, Командувача ВВ МВС України; вивчення й узагальнення педагогічного досвіду; системний метод і порівняльний аналіз застосовувались при обґрунтуванні сутності, змісту, структури та умов патріотичного виховання.

2. Емпіричні методи. Експеримент констатуючий і формуючий, педагогічні спостереження та діагностування (тести, анкети, опитувальники), аналіз письмових робіт для оцінки сучасного стану проблеми в практиці ВВНЗ і перевірки запропонованої автором системи патріотичного виховання.

3. Методи обробки результатів. Методи математичної статистики, кореляційний аналіз, методи графічного зображення для обробки, презентації та інтерпретації результатів дослідження.

Дослідження проводилося впродовж 1997-2002 років і складалося з трьох етапів.

На першому етапі (1997-1998 рр.) автором було здійснено вибір об'єкта і предмета дослідження, проведено аналіз наукової філософсько-педагогічної, психологічної, соціально-політичної, методичної літератури з теми дослідження, сформульовано гіпотезу дослідження.

На другому етапі (1998-2000 рр.) проводились констатуючі дослідження на факультетах внутрішніх військ у Київському інституті внутрішніх справ і Національній академії Прикордонних військ України ім. Богдана Хмельницького. Одночасно розроблялася та експериментально перевірялася педагогічна система патріотичного виховання курсантів у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін.

На третьому етапі (2000-2002 рр.) коригувалася запропонована автором система патріотичного виховання, аналізувалися та узагальнювалися отримані експериментальні дані і результати, формулювалися висновки та методичні рекомендації.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

- вперше визначено й обґрунтовано педагогічні умови патріотичного виховання курсантів вищих військових навчальних закладів внутрішніх військ МВС України у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін, серед яких: запровадження системно-оптимізаційного підходу до організації навчання; модульна побудова навчально-виховного процесу; спрямованість змісту соціально-гуманітарних дисциплін на вирішення завдань патріотичного виховання; організація роботи з патріотичного виховання під час позааудиторної виховної діяльності як складової цілісного педагогічного процесу;

- удосконалено методику визначення рівнів патріотичної вихованості курсантів на основі сформульованих дисертантом критеріїв і показників;

- уточнено сутність та зміст понять "патріотизм", "патріотичне виховання курсантів – майбутніх офіцерів внутрішніх військ";

- вперше запропоновано педагогічну систему патріотичного виховання курсантів у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін у вищих навчальних закладах ВВ МВС України.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані з метою вдосконалення навчально-виховного процесу вищих військових навчальних закладів внутрішніх військ МВС України. Розроблена система роботи спрямована на підвищення якості професійної та морально-психологічної підготовки курсантів шляхом патріотичного виховання у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін. Матеріали дослідження та методичні розробки включені до програм і методичних рекомендацій зі вказаних дисциплін у Київському інституті внутрішніх справ, впроваджені в практику в авторському курсі лекцій з дисципліни “Військове навчання та виховання”, у методичних рекомендаціях для курсантів і викладачів факультету внутрішніх військ щодо вивчення означеної дисципліни, у програмі для вступних іспитів з “Історії України” й “Основ держави та права”.

Сформульовані дисертантом висновки і положення отриманих результатів були використані і впроваджені у навчально-виховний процес у Київському інституті внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України (Акт про реалізацію від 17.05.02 р.) та Харківському військовому інституті внутрішніх військ (Акт про реалізацію від 04.09.02 р.).

Достовірність та обґрунтованість результатів дослідження забезпечені системним підходом до вивчення об'єкта дослідження, логікою проведення експерименту у відповідності до цілей, завдань та умов здійснюваного дослідження, реалізацією сучасних методів збору, порівняння, аналізу й обробки матеріалів, репрезентативністю виборчих сукупностей, апробацією результатів дослідження.

Особистий внесок здобувача.

У науковій роботі Дзюби В. М, Супруна М.О. “Методичні вказівки до вивчення навчальної дисципліни “Військове навчання та виховання” особистим внеском здобувача є розробка таких тем, як: дидактичні методи та форми навчання; діагностика навчання; педагогічні теорії виховання; принципи виховання; методи виховання; самовиховання військовослужбовців; військо-педагогічна діяльність офіцера; педагогічні основи зміцнення військової дисципліни; педагогічні основи формування професійної майстерності воїнів ВВ МВС України; педагогічні основи зміцнення морально-психологічного стану військовослужбовців – запорука зміцнення військового колективу.

У навчальному посібнику для ВНЗ “Право в сучасному світі” особистим внеском здобувача є написання частини 1 розділу ІІ “Право в системі нормативного регулювання” та частини 1 розділу ІV “Конституція”.

Апробація результатів дослідження провадилась на міжнародних міжвузівських науково-практичних конференціях: у Чернівецькому державному університеті ім. Ю. Федьковича "Проблеми національного виховання в системі безперервної освіти" (17-19 листопада 1999 р.); у Київському інституті внутрішніх справ “Україна незалежна: актуальні проблеми розвитку” (5 квітня 2001 р.); у центрі гуманітарної освіти НАН України "Сучасна філософсько-методологічна культура науковця" (15-18 травня 2002 р.); на семінарах і засіданнях кафедр Київського інституту праці і соціальних відносин (2001 р.), Київського інституту внутрішніх справ (1999-2002 рр.), Національної академії Прикордонних військ (2002 р.), Харківського військового інституту внутрішніх військ (2001-2002 рр.).

Матеріали дослідження апробовані у власному багаторічному педагогічному досвіді дисертанта на посаді викладача військової педагогіки та історії України.

Публікації за темою дисертації. За матеріалами дослідження автором видано сім публікацій у наукових і фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг основного тексту дисертації – 156 сторінок. Робота містить 15 таблиць і 2 рисунки, десять додатків на 29 сторінках. Список використаних джерел містить 187 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано гіпотезу, розкрито методологічну основу, наукову новизну, теоретичне та практичне значення дослідження, наведено відомості про апробацію і впровадження його результатів у практику.

У першому розділі "Патріотичне виховання курсантів як проблема педагогічної теорії й практики" висвітлено як розкриваються проблеми патріотизму та патріотичного виховання в науковій літературі, проаналізовано сучасні підходи до змісту і шляхів патріотичного виховання молоді, сформульовані особливості й описаний стан патріотичного виховання курсантів ВВНЗ внутрішніх військ МВС України у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін

Проведений аналіз проблеми свідчить, що виховання патріотизму і гуманізму – віковий ідеал людства, яке прагнуло утвердити в процесі формування підростаючого покоління ідеї духовності, людяності, справедливості, милосердя, честі, гідності, любові до своєї землі, свого народу. Патріотизм визначається більшістю авторів як одне з найглибших громадянських почуттів, змістом якого є любов до батьківщини, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури. Він виявляється в практичній діяльності, спрямованій на всебічний розвиток своєї країни, захист її інтересів. Виховання патріотизму – важлива складова виховної діяльності вищих військових закладів внутрішніх військ МВС України.

Аналіз літератури свідчить, що останнім часом існують певні протиріччя у визначенні та застосуванні понять "патріотизм", "патріотичне виховання", пов'язані з особливостями суспільного розвитку нашої держави за умов незалежності, коли на перший план виходить завдання національного виховання. Значна кількість авторів праць і досліджень із проблем виховання або взагалі почали ігнорувати такий напрямок виховання, або певною мірою змішують його з національним вихованням. Дехто розглядає патріотичне виховання як складову національного або поєднує їх у понятті національно-патріотичного виховання. На наш погляд, це різні поняття та різні напрямки виховної роботи взагалі і виховання майбутніх офіцерів зокрема.

Проведені дослідження дозволяють стверджувати, що філософи та політологи визначають патріотизм як суспільний і моральний принцип, який характеризує ставлення людей до своєї країни та проявляється у певному способі дій і складному комплексі суспільних почуттів, що узагальнено називається любов'ю до своєї батьківщини. Це одне з найглибших почуттів, яке закріплювалося століттями та тисячоліттями розвитку відокремлених етносів. Це соціально-політичне явище, якому притаманні природні витоки, власна внутрішня структура, що в процесі суспільного розвитку наповнювалася різним соціальним, національним і класовим змістом. Соціальні психологи визначають патріотизм як певне моральне ставлення й оцінку особистістю елементів вітчизни. У конкретно-історичному розгляді, з'явившись внаслідок розвитку людського суспільства, соціально-моральне, у своїй основі, патріотичне почуття набувається особистістю не через біологічну спадковість, а неодмінно під впливом соціального середовища, виховання (соціалізації) у широкому розумінні слова.

Дослідження дозволили нам сформулювати уточнене військово-педагогічне визначення категорії "патріотизм" – це певний ціннісно-моральний спосіб засвоєння світу, соціальної дійсності майбутніми офіцерами – захисниками правопорядку у державі.

Аналіз літератури показує, що поняття патріотичного виховання часто розглядається як складова національного виховання. Але патріотичне виховання є більш вузьким, специфічним напрямком, який відображає спрямованість, готовність особистості до активних проявів любові до вітчизни, зокрема готовності до самопожертви, до подвигу в ім'я Батьківщини. Особливо вагомою є роль патріотизму в надзвичайних для країни ситуаціях – у періоди війн, гострих криз тощо. За таких умов, переймаючись спасінням своєї вітчизни, люди здатні долати важкі випробування, проявляти дива героїзму і, навіть, жертвувати власним життям.

Патріотичне виховання – це процес вироблення в особистості чіткої уяви про закономірності розвитку патріотичних ідей, усвідомлення нею ролі та значення знань про свою країну, народ, його традиції і звичаї, набуття людиною стійких патріотичних почуттів, переконань та вмінь відстоювати їх в умовах реальної дійсності.

Основою патріотичного виховання курсантів ВВНЗ є формування гуманістичних аспектів патріотичних почуттів, поглядів і переконань, які розвиваються та закріплюються у процесі навчально-пізнавальної і суспільно корисної діяльності.

Аналіз літератури з проблеми підводить нас до висновку, що сьогодні, як ніколи раніше, у центрі уваги сучасної вітчизняної наукової літератури стоїть проблема цінності особистості, її духовного розвитку, моральна культура та моральне виховання, духовний світ сучасної особистості і роль її ціннісних компонентів – ідеали, віра, сенс життя. Військовий же патріотизм, його виховання неодмінно пов'язані з поняттями цінності життя та його сенсу. Розкриваються вони в процесі виховання майбутнього офіцера під впливом усього соціального середовища, системи виховання й освіти.

Дослідження свідчать, що певна кількість дослідників приділяла увагу патріотичному вихованню як одному з аспектів навчального процесу, використовуючи для цього засоби навчальних предметів, насамперед соціально-гуманітарного циклу. Такий підхід був притаманним українській педагогіці з найдавніших часів. У працях видатних українських педагогів минулого, як і в роботах новітнього часу сформульовано нове розуміння патріотичного та національного виховання і освіти. Автори доводять, що втілення в навчальний процес предметів українознавчого змісту вирішальною мірою сприяє реалізації принципу взаємозв'язку освіти з життям народу, забезпечує наступність у вихованні та розвитку патріотичних якостей особистості, які здійснюють навчальні заклади, суспільство в цілому.

Таким чином, патріотичне виховання в навчально-виховному процесі ВВНЗ починається із засвоєння особистістю духовних надбань українського народу, цілісного пізнання його духовно-творчих традицій на заняттях з окремих предметів і переростає в стратегічний напрямок діяльності вищих навчальних закладів внутрішніх військ на цілеспрямованих засадах патріотичного виховання курсантів.

Порівняльний аналіз свідчить, що патріотичні якості особистості у психолого-педагогічній і спеціальній літературі трактуються по-різному. До того ж часто змішуються поняття "властивості", "якості", "здібності". Надаючи їм власного визначення, ми виходили з того, що властивості особистості притаманні людині як носію історичної інформації, а якості формуються у процесі соціалізації особистості у конкретному громадянському суспільстві. Аналіз, проведений нами з позицій філософських та етичних категорій одиничного, особливого і загального, дозволив зробити висновок про те, що загальним для цих понять є комплекс характерних для будь-якої особистості ознак. На основі вивчення наукових праць із проблем загальної психології, праць військових педагогів і психологів ми зробили висновок про аморфність наведених у літературі структур патріотичних якостей особистості. На підставі даних констатуючого етапу експерименту, проведеного серед 500 курсантів факультетів внутрішніх військ при Національній академії Прикордонних військ та Київського інституту внутрішніх справ, нами було визначено власну структуру патріотичних якостей особистості, що складається з 12 компонентів: честь, відповідальність, народ, гуманізм, патріотизм, Вітчизна, армія, рідна мова, обов'язок, національний характер, національна культура, національна гордість.

У наукових працях усі ці поняття так чи інакше аналізувалися, але в різних поєднаннях, із різним ступенем повноти.

Для уточнення предмета дослідження нам потрібно було також чітке розуміння категорії "умови". У сучасній педагогічній літературі існують терміни "умови", "середовище", "фактори", які часто використовуються як синоніми. Аналізуючи погляди різних авторів, ми дійшли висновку, що педагогічні умови слід розуміти як супутні фактору педагогічні обставини, які сприяють (або протидіють) прояву педагогічних закономірностей, обумовлених дією факторів. "Фактор" ми розуміємо у дисертації як спонукальну силу, а умови – як обставини, в яких діє фактор.

Аналіз і порівняння змісту наукової літератури показує, що вченими визначаються як педагогічні, так і психологічні умови, які впливають на формування патріотичних якостей особистості. Враховуючи, що вони можуть протидіяти цілеспрямованому педагогічному впливу або нейтралізувати його, ці умови мають бути певним чином організовані. Нами проаналізовано сутність поняття "організація" та зроблено висновок про те, що процес формування патріотичних якостей особистості не може відбутися, якщо він певним чином не організований, якщо не скоординовані дії і прагнення учасників педагогічного процесу.

Такий підхід був обраний нами як плідний для специфічних умов вищого військового навчального закладу, оскільки саме тут процеси навчання і позааудиторної діяльності тісно пов'язані в єдину систему виховання майбутніх офіцерів.

У процесі констатуючого етапу експерименту, який проводився в двох вищих військових навчальних закладах МВС України, досліджувався стан патріотичного виховання за існуючої практики навчання. Для того, щоб визначити стан патріотичної вихованості у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін, необхідно було вдатися до констатуючого зрізу і в підсумку визначити критерії вихованості. У процесі експериментальної роботи було виявлено досягнення та з'ясовано недоліки у формуванні патріотичної вихованості засобами соціально-гуманітарних дисциплін, на основі визначених критеріїв, у свою чергу, встановлено рівні сформованості патріотичної вихованості у курсантів.

Аналіз отриманих даних свідчить, що патріотичне виховання посідає поки що не належне місце у навчальному виховному процесі ВВНЗ МВС України. Значна частина викладачів недостатньо обізнана з тим, у чому полягає сутність патріотичного виховання курсантів. Мало уваги приділяється інноваційним формам навчальних занять. Недостатньою є спрямованість змісту підручників із соціально-гуманітарних дисциплін на патріотичне виховання курсантів.

Ці негативні чинники обумовлюють низький рівень патріотичної вихованості значної частини курсантів і підтверджують необхідність розробки цілісної системи патріотичного виховання для втілення її у навчально-виховний процес ВВНЗ внутрішніх військ України.

Аналіз літератури та констатуючий етап експерименту дозволили нам визначити ступінь сформованості якостей особистості курсантів, як показників патріотичної вихованості. Виходячи з нашого розуміння патріотичного виховання, такими ознаками, тобто критеріями патріотичної вихованості особистості курсанта, можна вважати: рівень знань основних понять, категорій, фактів, пов'язаних із Батьківщиною, Україною, її народом, традиціями, історією, культурою тощо; рівень готовності до впевненого захисту Батьківщини, відстоювання своєї патріотичної позиції (наявність відповідних умінь і навичок); сформованість патріотичних почуттів і ставлень до явищ сучасного життя; рівень активності особистості в професійній та громадській сферах життєдіяльності і готовності підтвердити свої патріотичні настрої на практиці; рівень гуманістичної, загальнолюдської та патріотичної спрямованості мотивів цієї діяльності; формування патріотичної вихованості курсантів у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін.

Визначення названих критеріїв та аналіз емпіричних даних констатуючого етапу експерименту дозволив нам виділити три рівня сформованості патріотичної вихованості курсантів 1 - 4 курсів ВВНЗ внутрішніх військ МВС України: високий, низький і середній (див. таб. 1).

Таблиця 1

Характеристика рівнів сформованості патріотизму курсантів ВВНЗ

(за даними констатуючого експерименту)

Рівні Ступінь сформованості патріотизму у курсантів (основні показники)

Високий І група Курсант: - має глибокі та повні знання про Вітчизну, товариськість, обов'язок, честь, патріотизм, гуманізм тощо; здатний виділити їх найсуттєвіші ознаки; добре знає різні елементи національної культури, історії, мистецтва; творчо застосовує ці знання для аналізу своєї поведінки й оточуючих людей; усвідомлює діалектику співвідношення загальнолюдського, глобального і патріотичного та національного; - у нього сформовані вміння формулювати відповідні власні судження; він здатний активно протидіяти проявам національної ворожості; - позитивно ставиться до історії, культури свого народу та інших народів, до своєї держави; відчуває моральну відповідальність за сьогодення і майбутнє України; бере активну участь у громадській діяльності і проявляє стійку тенденцію моральної позитивної поведінки у міжособистісних взаєминах.

Середній ІІ група Низький ІІІ група Курсант: - володіє певним обсягом духовно-патріотичних знань; може виділити їх суттєві ознаки; не зовсім чітко розуміє співвідносність загальнолюдського, глобального, патріотичного та національного; поверхнево знає про національно-культурні цінності; - не володіє в достатній мірі уміннями висловлювати самостійні морально-патріотичні судження і впевнено протидіяти проявам національної ворожості; здатний аналізувати свої взаємини з оточуючими, опираючись на отримані знання; - має нетривке позитивне ставлення до національної культури, до проблем держави та життя українського народу; не проявляє стійкої громадянської відповідальності; - бере посильну, але пасивну участь у патріотично орієнтованій діяльності; не має чітко вираженої тенденції в поведінці. Курсант: - володіє вибірковими несистемними знаннями про патріотизм, гуманізм тощо; не завжди виявляє вміння пов'язати їх із реальним життям; не розуміє співвідношення загальнолюдського, глобального та патріотичного, національного; - не вміє висловлювати власного погляду на явища суспільного життя, не дає оцінок, пасивний у дискусіях і бесідах на патріотичну тему; не вміє використовувати знання у змінених ситуаціях та при аналізі своїх взаємин із курсантами інших національностей; - індиферентно, часом негативно ставиться до культури та історії свого народу, проблем громадського і державного життя України; ігнорує культурні та моральні цінності інших народів; - не бере участь у громадській діяльності, іноді проявляє негативну поведінку

Кількісний зріз рівнів сформованості, за даними проведеного автором констатуючого експерименту, свідчить, що більшість курсантів знаходиться на низькому рівні патріотичної вихованості. Співставлення цих даних із результатами спостережень та інших констатуючих заходів дозволяє стверджувати, що такий стан у практиці ВВНЗ МВС України можна пояснити недостатньою розробленістю проблеми у методичних посібниках і підручниках, відсутністю теоретичної та психологічної підготовленості викладачів до системи роботи з питань патріотичного виховання у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін, загальною теоретичною і практичною невирішеністю питань, які стосуються проблем виховання засобами соціально-гуманітарних дисциплін у ВВНЗ МВС України.

У другому розділі "Формування у курсантів патріотичної вихованості у процесі навчання соціально-гуманітарним дисциплінам (дослідно-експериментальна робота) у вищих військових навчальних закладах МВС України" розкрито педагогічні умови підвищення ефективності патріотичного виховання курсантів, висвітлено систему діяльності ВВНЗ з патріотичного виховання курсантів у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін, описано хід і результати її експериментальної перевірки.

Експериментальна робота з формування у курсантів патріотичної вихованості у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін планувалася з урахуванням результатів військової педагогіки і психології, дидактики, філософії, етики, сінергетики та інших наук. При цьому враховувалися:

- психолого-вікові особливості курсантів І-ІУ курсів;

- мета та завдання патріотичного виховання у вищих військових навчальних закладах МВС України;

- структура і складові патріотичної вихованості курсантів;

- методи, прийоми, засоби, які створюють найбільш ефективні умови для формування патріотичних якостей курсантів у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін;;

- морально-патріотичний характер навчальних завдань, які створюють умови для формування патріотичних якостей у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін.

Формуючий експеримент проводився у тих же ВВНЗ МВС України, що і констатуючий зріз. Експериментом було охоплено 500 курсантів. Групи були розподілені на контрольні та експериментальні. Формування у курсантів патріотичної вихованості у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін розглядалося як цілісна педагогічна система, яка складається із взаємопов'язаних частин та етапів.

Запропонована система патріотичного виховання курсантів у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін побудована на ідеях системно-оптимізаційного підходу Ю. Бабанського, М. Поташника та В. Безпалько, які розглядають будь-яку педагогічну систему як сукупність взаємопов'язаних засобів, методів і процесів, необхідних для створення організованого, цілеспрямованого та постійного педагогічного впливу на формування особистості із попередньо заданими якостями. Основними елементами системи виступають навчання і виховання як два поєднаних процеси.

Ідея системно-оптимізаційного підходу реалізувалась у методиці експериментального навчання як взаємозв'язок ціннісного, програмно-цільового та комплексно-діяльнісного підходів. Ціннісний підхід передбачав орієнтацію вивчення соціально-гуманітарних дисциплін на певний ідеал патріотично вихованої особистості, програмно-цільовий підхід - на внесення відповідних змін у зміст навчання. Комплексно-діяльнісний підхід було подано у вигляді модуля творчих завдань різних рівнів від переважно інформаційно-знакових (перший рівень) до переважно відтворюючих і творчих (другий рівень), потім до переважно морально-практичних (третій рівень).

Експериментальні дослідження свідчать, що використання системно-оптимізаційного підходу до виховання патріотизму у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін дозволило змоделювати: а) систему взаємодії, яка розвивається: педагог, курсант, мета, предметне середовище; б) процес вивчення соціально-гуманітарних дисциплін, як оптимізовану систему і як модель рівнів розвитку діяльності; в) запланований результат як систему взаємодії двоєдиних цілей: 1) розвиток курсанта на основі духовності та патріотизму; 2) безперервне підвищення кваліфікації викладачів і кураторів.

Формування у курсантів патріотичної вихованості у процесі впровадження системно-оптимізаційного підходу та модульного вивчення змісту соціально-гуманітарних дисциплін і позааудиторного виховання розглядалось як цілісна система, що складається із таких взаємопов'язаних етапів:

1. Підготовчий, на якому курсанти знайомляться зі змістом соціально-гуманітарних дисциплін, самостійно їх осмислюють, засвоюють основні ідеї тем соціально-економічного, політичного, етичного, філософського, педагогічного, історичного характеру, порівнюють, аналізують ідеї, події, явища, факти, на підставі чого робляться висновки.

2. Мотиваційний, на якому формується потреба у з'ясуванні сутності явищ, події, фактів, ідей, що відображені у змісті соціально-гуманітарних дисциплін.

3. Етап усвідомлення виховного патріотичного потенціалу змісту соціально-гуманітарних дисциплін, вироблення вмінь і навичок висловлювати власні судження щодо явищ, подій, фактів, ідей, мотивів і вчинків героїв, персонажів, видатних постатей, відображених у змісті соціально-гуманітарних дисциплін; співставляти ці явища із сучасністю.

4. Етап формування патріотичної вихованості, у процесі якого ефективність патріотичного виховання досягається засобами соціально-гуманітарних дисциплін під час виконання модуля творчих завдань патріотичного змісту, участі в активних інноваційних формах занять і позааудиторних виховних заходах.

У відповідності до цих педагогічних завдань, з урахуванням психолого-вікових особливостей курсантів, навчанні зміст і методика експериментального навчання диференціювались залежно від курсу та дисципліни, яка вивчалась.

Одночасно з експериментуванням основних ідей і положень системно-оптимізаційного підходу були апробовані модуль завдань морально-патріотичного характеру та інноваційні форми навчальних занять у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін.

В експериментальних групах у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін застосовувалася запропонована нами методика, у контрольних групах навчання здійснювалося за загальними традиційними методиками. Інші умови, які могли вплинути на запланований результат експерименту, були врівноважені. Оцінювання результатів навчання курсантів проводилось шляхом аналізу усних відповідей і письмових робіт, зокрема есе морально-патріотичного змісту, у відповідності до розроблених критеріїв визначення рівнів патріотичної вихованості майбутніх офіцерів. Загальні результати наведено в табл. 2, 3.

Результати подальшого експериментального дослідження свідчать, що курсанти експериментальної групи мають більш високі показники знань основних понять та ідей, які відображають патріотичну свідомість. Результати загального дослідження дали змогу переконатися у перевагах запропонованої педагогічної системи. Ці результати відображені у табл. 4

Таблиця 2

Результати аналізу усних відповідей курсантів

після експериментального навчання

Групи Загальна кількість курсантів Уміння

знайти в явищах, подіях, вчинках патріотичні мотиви проаналізувати ці явища, події, вчинки за різними ознаками застосувати здобуті знання у власній поведінці, діях і вчинках

к-ть % к-ть % к-ть %

Контрольні 240 134 56 65 27 41 17

Експеримен-тальні 260 104 40 86 33 70 27

Таблиця 3

Результати аналізу письмових робіт курсантів

після експериментального навчання

Групи Загальна кількість курсантів Результати оцінок рівня сформованості патріотичної вихованості курсантів

Високий Середній Низький

к-ть % к-ть % к-ть %

Контрольні 240 48 19 % 112 47 % 80 34 %

Експериментальні 260 78 31 % 133 51 % 49 18 %

Таблиця 4

Динаміка росту патріотичних знань курсантів після

формуючого експерименту

Поняття Рівні Честь Відповідальність Обов'язок Гуманізм Народ Патріотизм Вітчизна Нація Рідна мова Національний характер Національна культура Національна гордість

Високий К-ть 165 155 200 180 175 170 160 155 150 115 140 120

% 33 31 40 36 35 34 32 31 30 23 28 24

Середній К-ть 235 215 205 235 215 225 245 255 280 300 315 225

% 47 43 41 47 43 45 49 51 56 60 63 45

Низький К-ть 100 130 95 85 110 105 95 90 70 85 95 155

% 20 26 19 17 22 21 19 18 14 17 19 31

Так, в експериментальних групах майбутні офіцери намагалися не лише порівнювати факти, явища, події, ідеї за однаковими ознаками й дати їм нелінійну, поліваріативну оцінку.

Подальші спостереження показали, що в контрольних групах курсанти прагнули здебільшого працювати над вільними темами політико-економічного характеру. В експериментальних групах посилилась увага до вибору тем і завдань патріотичного характеру, зацікавленість щодо участі в інноваційних формах занять у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін.

Загальні результати експериментального навчання (рис. 1) свідчать, що при дотриманні зазначених педагогічних умов у процесі навчання соціально-гуманітарним дисциплінам у ВВНЗ відбувається перехід курсантів від низького рівня патріотичної вихованості до середнього, а потім - від середнього до вищого рівня .

Остаточний аналіз результатів формуючого експерименту підтвердив ефективність запропонованої автором системи патріотичного виховання майбутніх офіцерів внутрішніх військ у процесі вивчення соціально-гуманітарних дисциплін, оскільки в цілому рівень патріотичної вихованості курсантів значно підвищився, як це показано рис. 1.

Рис. 1. Динаміка кількісних показників патріотичної вихованості курсантів експериментальних груп від низького до більш високого рівня (у

висновки

У Висновках до дисертації узагальнено результати дослідження, основні з них такі:

1. Теоретичний аналіз проблеми свідчить, що визначенням понять "патріотизм", "патріотичне виховання" присвячували свої дослідження філософи, соціологи, педагоги. Вони трактують поняття "патріотизм" як морально-етичну та соціально-психологічну категорію, яка відображає певну сукупність знань, духовних цінностей, відносин і дій, вчинків людини, пов'язаних із любов'ю до Батьківщини. Патріотизм виступає певним ціннісно-моральним способом засвоєння світу, соціальної дійсності. У моральній свідомості він існує і як принцип, і як категорія етики, пов'язана з категоріями народності, національної належності, ідентифікації. У психології це поняття розглядається як певна частина самосвідомості та складне почуття. Більшість дослідників вважає патріотизм складовою національної самосвідомості або національного характеру.

2. У сучасній психолого-педагогічній науці патріотичне виховання розглядається як складова національного виховання, але як більш вузький, специфічний її напрямок, що відображає готовність особистості до активних проявів любові до вітчизни, зокрема готовності до самопожертви, до подвигу в ім'я Батьківщини. За умов сучасного світу – загострення міжнаціональних конфліктів і загрози тероризму, що безпосередньо стосуються курсанта – майбутнього офіцера внутрішніх військ МВС України, захисника правопорядку і безпеки держави, громадянського суспільства, саме патріотичне виховання перетворюється на основний напрямок виховання у вищих військових навчальних закладах.

3. Традиції, які склалися в українській педагогічній науці, дозволяють розглядати процес навчання, насамперед при вивченні соціально-гуманітарних дисциплін та проведенні позааудиторної виховної роботи, як важливу сферу, де здійснюється патріотичне виховання. Такий підхід уявляється плідним для специфічних умов вищого військового навчального закладу МВС, оскільки саме тут процеси навчання і позааудиторної виховної діяльності тісно пов'язані в єдину систему виховання майбутніх офіцерів.

4. Сутність патріотичного виховання на факультетах внутрішніх військ та у вищих військових навчальних закладах МВС України, полягає в тому, щоб курсант як майбутній офіцер, самостійно сформував свої ціннісні орієнтації, зокрема патріотичні, які відповідали б вимогам суспільства і завданням його професійної діяльності. А для цього необхідно створювати такі педагогічні умови, щоб дії та вчинки, особистісні стосунки надавали йому необхідний духовно-патріотичний досвід, який відповідав би суспільному ідеалу і вимогам армійського життя.

5. У процесі констатуючого етапу експерименту, який проводився на факультетах внутрішніх військ МВС України доведено, що патріотичне виховання посідає поки що недостатнє місце у навчально-виховному процесі, що обумовлює низький рівень патріотичної вихованості значної частини курсантів і підтверджує необхідність застосування обґрунтованої цілісної системи патріотичного виховання в навчально-виховному процесі ВВНЗ внутрішніх військ України.

6. Результати теоретичного аналізу та дослідно-експериментальної роботи дозволили визначити основні педагогічні умови системи роботи