КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ДУМАШІВСЬКИЙ Ярослав Євгенович

УДК 811.133.1’373.421’367.625:070:796

СИНОНІМІЯ ДІЄСЛІВ РУХУ У МОВІ ФРАНЦУЗЬКОЇ СПОРТИВНОЇ

ПРЕСИ

Спеціальність 10.02.05 – романські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі французької філології

Львівського національного університету імені Івана Франка

Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук,

Професор ПОМІРКО Роман Семенович,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

завідувач кафедри французької філологіїї

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Бурбело Валентина Броніславівна,

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

професор кафедри французької філології

кандидат філологічних наук, доцент

ШИШКОВ Володимир Васильович,

Одеський національний університет імені І. І. Мечникова,

завідувач кафедри іспанської філології

Провідна установа: Харківський державний педагогічний

університет імені Г. С. Сковороди, кафедра романської філології,

Міністерства освіти і науки України, м.Харків

Захист відбудеться “22“ лютого 2002 р. о 10 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.11 у Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

01017, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного

університету імені Тараса Шевченка

(01017, м. Київ, вул. Володимирівська, 58)

Автореферат розіслано “21“ січня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат філологічних наук, доцент Смущинська І. В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

У сучасній лінгвістиці спостерігається значний інтерес до проблем синонімії і, зокрема, до встановлення та вивчення закономірностей функціонування синонімічних дієслів руху у спортивній пресі – одному з джерел динамічного збагачення мови. Синонімія - це не лише потенційне багатство мови, яке робить її красивішою, функціонально яскравішою і т. і. Завдяки явищу синонімії відбувається найоб’єктивніше вираження додаткових смислових відтінків лексичних понять.

Коло проблем, пов’язаних із синонімією - дуже широке. Складність об’єкта запропонованого дослідження (дієслова сучасної французької мови з загальною семою “переміщення у просторі”) вимагає виходу за межі суто лінгвістичного підходу до вивчення дієслів руху – основних предикативних одиниць спортивного мовлення, які відтворюють процес і формують зміст висловлювання.

У найзагальнішому розумінні рух – це, як стверджують А. Арно та К. Лансло, будь-яка взаємодія матеріальних об’єктів і зміна їх станів. Із суто логічного погляду дієслова об’єднуються на основі таких спільних категорій, як буття, свідомість, рух, поведінка. Найчіткішою і найскладнішою за своєю структурою є саме таксономія дієслів руху. Ці лексеми активно втягують у свою орбіту слова інших граматичних класів, особливо іменники та прикметники, і самі стають базою для утворення інших частин мови. Маючи найбільшу з-поміж інших слів кількість граматичних категорій (спосіб, час, вид, стан, число, особа), дієслову одночасно притаманне використання синонімічних форм, що створює можливості для вживання різних дієслівних одиниць. Знайти правильне дієслово, як зауважує, наприклад, Е. А. Іванникова, - означає надати реченню певного імпульсу, поштовху, примусити його в найоптимальнішій формі “вразити” уяву читача і бути сприйнятим ним. Цієї думки дотримуються й інші вчені, які досліджували проблеми синонімії дієслів руху сучасної французької мови (Н. В. Дементьєва, І.П.Мікенайте, С. Ванделуаз, Б. Ламіруа, Е. Сікора та ін.).

Вибір проблематики дисертації пояснюється недостатнім вивченням семантики дієслів руху саме у мові французьких спортивних періодичних видань, а також неоднорідністю поглядів лінгвістів щодо пріоритетності критеріїв у визначенні поняття синонім і різних його властивостей: варіантності, взаємозамінності, співвідносності дієслів руху з фразеологічними зворотами тощо. Таке розходження думок відносно основних суперечливих питань дієслівної синонімії спостерігається як у працях вітчизняних (О. О. Потебня, В. М. Русанівський, Г.Г.Почепцов, С.М.Береговська та ін.), так і зарубіжних (Ш. Баллі, С. Г. Бережан, В. Г. Гак, П.Гіро, Є.В.Глейбман, Н. В. Дементьєва, Б. Келемен, А. Соважо та ін.) мовознавців.

Таким чином, актуальність теми дослідження полягає у визначенні обсягу і змісту лексико-семантичного мікрополя дієслів руху, виявленні набору їх структурних семантичних компонентів, та встановленні на основі аналізу семного складу спільних та диференційних ознак даного класу дієслів. Актуальність визначається необхідністю виявлення типологічних ознак дієслів руху у мові спортивних ЗМІ, потребою дослідження синонімічних та комунікативно-прагматичних властивостей дієслівної лексики з метою глибшого розуміння характеру її лексичних зв’язків.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у межах наукової теми кафедри французької філології Львівського національного університету імені Івана Франка: “Дослідження структурно-семантичних особливостей та закономірностей розвитку романських мов” (номер державної реєстрації 0100 №001459).

Метою роботи є з’ясування особливостей і умов функціонування синонімічних дієслів руху у мові періодичних видань спортивного спрямування та визначення основних закономірностей і причин набуття цими дієсловами нових значень та значеннєвих відтінків у різноманітних текстових фрагментах.

Для досягнення цієї мети в дослідженні необхідно було вирішити наступні завдання:

? систематизувати й узагальнити критерії дефініції поняття синонім та його основні характеристики;

? описати внутрішню організацію мікрополя дієслів руху сучасної французької мови та визначити їх основні семантичні типи;

? виявити умови входження дієслівних лексем у групу дієслів руху, обгрунтувати принципи їх розширеної лексичної сполучуваності;

? окреслити семантичний простір дієслів руху і дієслів переміщення та виявити їх диференційні семантичні характеристики у мові спортивної преси;

? встановити критерії синонімізації дієслів руху, корелятами яких у мові спортивної преси виступають фразеологічні звороти;

? визначити дієслівні домінанти, навколо яких формуються синонімічні ряди дієслів руху.

Об’єктом дослідження є дієслова переміщення - складова лексико-семантичної групи дієслів руху, а також відповідні їм фразеологічні звороти, вживання яких у мові спортивної преси зумовлене когнітивним та експресивно-стилістичним потенціалом їх значень.

Предмет дослідження - контекстуальні особливості синонімічних дієслів руху у мові спортивної преси - середовищі, де дієслівна одиниця може набувати іноваційних значень, а також можливості їх взаємної субституції без помітного впливу на зміст висловлювання.

Матеріалом дослідження слугували наукові праці з питань дієслівної синонімії, аналогічні словники (A. Rey et J. Rey-Debove. Dictionnaire alphabetique et analogique de la langue franзaise), ?ловники синонімів французької мови (R. Bailly. Dictionnaire des synonymes de la langue francaise; E. Genouvrier. Nouveau dictionnaire des synonymes), термінологічні та фразеологічні словники (Н.Н.Скородумова. Спортивная терминология и её эквиваленты в английском, немецком и французском языках, M. Rat. Dictionnaire des locutions francaises), спортивні газети (Courier de l’Ouest, Equipe) й журнали (Alpinisme, France-Football, Hand, Sport et vie, Tennis, Voile et voiliers) останніх 10-ти років, а також спортивні рубрики не спортивних видань (Derniere Heure, Libйration, Monde, Nouvel Observateur), з яких шляхом суцільної вибірки було відібрано та проаналізовано дієслова руху (понад 6000 речень).

Методи дослідження. Дослідження вимагало застосування методу контекстуального аналізу, за допомогою якого встановлено структуру значень дієслів-синонімів, а також лінгвістичного спостереження й опису – для систематизації та класифікації синонімічних дієслівних одиниць. З метою визначення семного складу значення дієслів руху у роботі використано семантико-компонентний метод, а для визначення частоти вживання основних типів дієслів руху відносно категоріальних характеристик переміщення - метод кількісного аналізу.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що у ній вперше на основі спортивної преси виявлено особливості синонімічної взаємозамінності дієслів руху і дієслів переміщення, чітко визначено семантичну структуру мікрополя дієслів руху та характер їх синонімічних зв’язків. У праці детально описано та проаналізовано вживання фразеологічних зворотів – образних еквівалентів дієслів руху.

Теоретичне значення цього дослідження полягає у тому, що його результати повинні доповнити вже наявні напрацювання у галузі синонімії дієслів руху, встановити класи цих дієслів щодо окремих видів спорту, а також виявити й узагальнити семантико-стилістичні та прагматико-функціональні характеристики синонімічних дієслів руху у спортивних текстах мас-медіа.

Практичне значення. Результати дослідження можуть знайти конкретне застосування в курсах лексикології (розділ “Лексична семантика”), теоретичної граматики, стилістики (емоційно-експресивний потенціал значень дієслів руху), у спецкурсах і спецсемінарах з питань вивчення окремих ЛСГ дієслів (розділ “Семантична структура дієслів руху”), під час написання курсових та дипломних робіт, при створенні відповідних навчальних посібників і словників, при перекладі французьких спортивних текстів рідною мовою.

Основні положення, які виносяться на захист:

1. Синоніми - це лексичні одиниці, головною умовою взаємозамінності яких є не подібність, а відмінність у значеннях, що яскраво проявляється у контекстуальному вживанні, коли слова отримують додаткові смислові відтінки і виявляють, таким чином, здатність корелювати із далеко не синонімічними в основному своєму значенні лексемами.

2. Явище синонімії, уподібнюючись із варіюванням, є саме його межею, оскільки виникає в результаті розриву тотожності між варіантами.

3. Дієслова руху є невід’ємною домінантною частиною мови спортивних ЗМІ. У лексичному змісті цих лексичних одиниць, крім загальної ідеї переміщення, виражені основні його семні ознаки: спосіб, швидкість, середовище, залежність (незалежність), початкова (кінцева) фази та ін.

4. Група дієслів руху - це одна з семантично найбагатших та найрізноманітніших у межах дієслова як частини мови. Найбільшим ступенем диференціації характеризуються дієслова, які передають переміщення на суші. Дієслова спортивного мовлення, що передають рух у повітрі та у (на) воді, є менш чисельними у кількісному відношенні, що пояснюється частотністю самих дій у спортивній діяльності.

5. Мова спортивної преси є засобом збагачення французької мови дієслівними фразеологізмами, які можуть вступати у синонімічні зв’язки і з окремими словами, і між собою, в результаті чого у змісті висловлювання з’являється додатковий образний елемент.

Апробація. Результати дослідження обговорені на засіданнях кафедри французької філології Львівського національного університету імені Івана Франка, а також представлені як повідомлення на Міжнародному науковому семінарі “Дослідження і вивчення романських мов і літератур у контексті національних культур” (Київ, 1996), на Міжнародній науковій конференції “Романістичні дослідження : сучасний стан та перспективи” (до 100-річчя романістики у Львівському університеті) (1997) та звітній науковій конференції викладацького складу кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Львівського державного фінансово-економічного інституту (Львів, 2000). Результати дослідження відображено у шести публікаціях.

Структура та обсяг роботи: дисертація складається із вступу, двох розділів із короткими узагальненнями до кожного з них, загальних висновків, списка використаної літератури (210 позицій) та додатка. Загальний обсяг дисертації становить 186 сторінок друкованого тексту, обсяг тексту дисертації складає 155 сторінок і вміщує 3 таблиці, 2 рисунки.

У вступі подаються мотиви вибору теми, предмета і об’єкта дослідження, обгрунтовуються його мета і завдання, теоретичне і практичне значення, розкриваються новизна та актуальність, наводяться дані про апробацію роботи та публікації автора, розглядаються можливі сфери застосування отриманих результатів.

Перший розділ присвячується огляду спеціальної літератури, в якій викладаються основні теоретичні положення дослідження. Аналізуються типи лексичного значення як основи синонімічності слів, проблеми взаємозамінності синонімів, а також специфічні особливості їх контекстуального вживання.

У другому розділі розглядається група дієслів переміщення як складова дієслів руху у мові спортивних друкованих видань, встановлюються принципи їх лексичної сполучуваності та враховується потенціал іншомовних слів у спортивній і, зокрема, дієслівній термінології французької мови. Доводиться значимість фразеологічних одиниць у спортивній пресі та їх співвідносність із дієсловами руху. Звертається увага і на емоційно-експресивний вплив фразеологізмів на читача.

У загальних висновках підводяться підсумки дисертаційного дослідження і визначаються перспективи та можливості подальших аналогічних праць у цій галузі.

Список використаних джерел складається з переліку лексикографічних праць та словників.

Додаток містить список синонімічних дієслів руху французької мови та їх образні відповідники, які найчастіше зустрічаються у спортивних публікаціях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Синонімія та контекстуальні особливості її реалізації” з’ясовуються критерії синонімічності лексичних одиниць та їх основні характеристики: межі синонімічного ряду, типи синонімічних лексичних зв’язків, варіативність синонімів, місце і роль домінанти у побудові синонімічного ряду. Досліджуються умови та можливість взаємозамінності дієслівних синонімів у різних контекстуальних ситуаціях.

У дисертації заакцентована увага на проблемі дієслівної синонімії, яка, незважаючи на свою малодослідженість, залишається однією з найбагатших у плані виражальних можливостей серед інших частин мови. Це багатство пояснюється саме гнучкістю та різноманітністю семантичної структури дієслова.

Одна з найважливіших сторін розвитку мови – це принцип економії мовних засобів, що базується на характерній суперечності між ростом понятійного багатства і необхідністю збереження легкості засвоєння елементів мовної системи, що гарантує константне функціонування мови як засобу спілкування. Мовознавці різних поколінь (М. Ф. Алефіренко, В.В.Виноградов, О.О. Потебня, Л. В. Щерба, Ш. Баллі, М. Б. Віттоз-Кануто, І. Гельме, Б.-Н. Груніг, Г. Клейбер) визнають, що якби кількісне збільшення словникових одиниць мало місце після появи кожного нового поняття, то у мові відбулося б порушення статусу-кво усієї її системи і вона втратила б загальнодоступність свого використання. Тому лексичні одиниці задля забезпечення семантичної рівноваги мови та підвищення її комунікативної чіткості виробили здатність до акумуляції у своєму змісті нових значень або їх відтінків. Відзначимо, що процес втілення у слові нового поняття відбувається у формі уявного виділення певної властивості, абстрагованої в даному понятті речі. Таким чином, домінантне значення слова створює асоціативну основу з новим поняттям. Це яскраво можна простежити на прикладі дієслова faucher, метафоричне значення якого “косити” поширилось на спортивну і, зокрема, футбольну термінологію.

Дослідження протягом понад двох тисячоліть питань синонімії свідчить про існування різних трактувань явища смислової спорідненості слів, які зводяться до визначення певної семантичної адекватності між ними. У дослідженнях 50-60-х років усі визначення синоніма завжди пов’язувались із тотожністю або близькістю значень слів. Проте незрозуміло, який потрібно ступінь близькості значень, щоб слова були синонімами. Як доводять О. І. Смирницький, В. І. Звегінцев, О. О. Ткаченко, Ж. Селлар та ін., подібність у змісті, тобто здатність слів відображати одне спільне поняття, і є тим самим ступенем близькості, за яким визначаються синоніми. Отож, за основу синонімічності слід узяти повний збіг словникових одиниць хоч би в одному із структурних елементів їх значень, наприклад: voler – voleter – planer, trotter – trottiner тощо.

Значна кількість дефініцій синонімії і синонімів спричинила наявність принципових розбіжностей та розходжень у цих визначеннях. У своїй більшості вони надто узагальнені та схематичні, що дозволяє вкладати у кожне їх слово різне розуміння, тобто одне невідоме визначається кількома. Будь-яке вживання синоніма базується, насамперед, на спільності сем і проявляється у межах одного речення за умови близького розташування слів. Проте і відмінність у значеннях не заперечує можливості взаємозамінності синонімів, хоч лексична система, як відомо, не виявляє великої потреби у дуже близьких і надто віддалених синонімах, наприклад: monter – escalader, arriver – accйder; vivre – vivoter.

Зрозуміло, що, досліджуючи основні характеристики дієслів, неможливо обійтись без уточнення термінів “значення” слова і його ”зміст” (позначуваний предмет і відомості про нього). Отже, слова можуть мати одне значення, та не однаковий сенс, не однаковий спосіб його вираження, наприклад: Вранішня зоря Венера Вечірня зоря. Таким чином, у нашій роботі виділено, відповідно до поглядів Е. М. Береговської, три основних критерії синонімічності лексем: поняття, значення і взаємозамінність. Однак окремо поняття, значення та взаємозамінність, через свою неточність та нечіткість у визначеннях, не можуть бути основою синонімічності. Тому, вирішуючи питання про наявність синонімічних зв’язків всередині певної групи слів, необхідно враховувати усі три критерії, особливо акцентуючи увагу на значенні слова.

Будучи малодослідженою порівняно, наприклад, з іменниковою, дієслівна синонімія характеризується значною варіативністю форм. Існування у мові однієї і тієї ж лексеми мінімум у двох різних презентаціях, що не змінюють основного лексичного значення даної одиниці, свідчить про явище варіантності. Синонімія, уподібнюючись із варіюванням, є насправді саме його межею, оскільки поняття “варіант” пов’язане з такими модифікаціями плану висловлювання, які не співвідносяться з відмінностями у плані змісту. Аналіз функціонування варіантів слів показує, що це надмірна категорія у мові, абсолютно тотожні елементи не потрібні їй, напр.: je peux – je puis.

Неоднозначне розуміння проблем синонімії пояснюється ще й тим, що у певних контекстуальних умовах усі без винятку слова можуть бути синонімами. Тому необхідно розмежовувати синонімічні відносини, що склалися у системі мови, від тих, які виникають у певних контекстах. Приходячи в нове контекстуальне оточення, слово набуває нового компонента значення. Таке слово зберігає зв’язки із синонімічним рядом, з якого воно “запозичене”, і набуває нових зв’язків у новому для себе синонімічному ряді. Цей процес створює континуум, який ніколи не переривається – слова перебувають у постійному синонімічному русі: “Avec de telles extrйmitйs Ian ne nageait pas, il ramait et devenait, comme d’habitude, le premier” [S, №360, 2000].

Дослідження контекстуального вживання дієслів-синонімів вимагає уточнення контекстуального і словникового значень слова. Словникове значення завжди закріплене у мові і зафіксоване у словнику; контекстуальне ж значення виникає лише у певних ситуаціях, у тому чи іншому словесному оточенні. Тому, отримавши його, слово може вступати у синонімічні зв’язки з тими словами та виразами, з якими у словниковому значенні воно не синонімізується. Причиною переходу контекстуального значення слова у словникове є те, що контекстуальне значення служить точнішому опису того чи іншого явища. Однак перебільшення ролі контексту призводить до того, що на задній план відходить характер зв’язків між значеннями одного і того ж слова, яке не втрачає своєї самостійності у контексті, а лише ускладнюється в результаті взаємодії із значеннями інших слів.

Будь-яке пояснення тонкощів у зв’язному контексті не має рації, якщо слова чи вирази не згруповані навколо одного слова (домінанти), що виражає у найоб’єктивнішій формі спільний для всіх синонімів зміст. Так основним дієсловом синонімічного ряду monter, gravir, grimper, escalader вважається лексема monter з загальним значенням “підніматися”. Інші дієслова, виступаючи видовими термінами, лише певною мірою уточнюють процес. У подібних родо-видових зв’язках перебувають такі синонімічні дієслова руху, як: renverser – abattre – faucher, courir – galoper – sprinter, nager – crawler, flotter – naviguer – ramer тощо.

Аналізуючи вживання дієслівних лексем у різному оточенні, зауважимо, що саме контекст дає можливість прослідковувати мовну одиницю в динаміці, у мовному процесі. Поза контекстом неможливе здійснення експресивно-емоційної та когнітивної функцій мови, оскільки однозначність мовної форми можлива лише у заданих умовах.

У другому розділі “Дієслова руху як текстова домінанта спортивної преси” досліджуються семантико-стилістичні та дискурсні (контекстуальні) характеристики дієслів руху, які функціонують у мові спортивних мас-медіа. Основна увага зосереджена на їх типологічному поділі та принципах лексичної сполучуваності. Доведено, що мова спортивних ЗМІ як фактор використання, передусім, літературно-ненормативних засобів вираження, сприяє тісній взаємодії усної та письмової її форм. У результаті такої взаємодії – специфічної риси функціонування сучасної французької мови - процеси, які відбуваються у семантиці дієслівних одиниць, отримують новий імпульс для подальшого розвитку, а перенесені у письмовий текст розмовні лексичні форми та синтаксичні звороти набувають конотативних відтінків значень і, завдяки створенню довірливої атмосфери спілкування, покращують сприймання інформації читачем.

Як свідчить фактичний матеріал, новий різновид французької мови, le langage mйdiatique, є особливим способом прояву мовної дійсності. Використовуючи нерідко спонтанне мовлення, вона виробила свою власну норму. Таким чином, спортивні друковані видання виходять за межі загальноприйнятих уявлень про те, якою повинна бути мова ЗМІ. Збільшення питомої ваги усного мовлення на сторінках спортивної преси зумовлено активізацією прагматичної та когнітивної сутностей повідомлень. Тому специфіка існування газетно-інформаційного стилю не виключає у звітах, оглядах, інтерв’ю помилок граматичного плану (vous meditez зам. vous mйdisez), ?омилок у категорії роду (une (un) emplatre), неузгодження часів Subjonctif, Imparfait, Plus-que-Parfait (“Le maоtre se rйjuissait que ses garзons fassent des progrиs” [FF, 08.11.1998]), що пояснюється, певною мірою, значним варіюванням лексичного складу французької мови та широкою синонімічністю мовних одиниць.

При розгляді особливостей реалізації лексичного значення дієслів руху у спортивному мовленні зазначимо, що труднощі у вивченні семантики дієслова полягають насамперед у специфічних характеристиках його понятійного ядра, оскільки структурі дієслова, на відміну, наприклад, від іменника, властива ширша понятійна основа, що відповідно зумовлює синтаксичну детермінованість дієслівної лексеми. Складна семантична структура та багатогранні синонімічні зв’язки якнайповніше проявляються саме у дієсловах руху.

У роботі з’ясовується сутність таких понять матеріального світу, як “рух” і “переміщення”. На основі аналізу загальнотеоретичних лінгвістичних праць Ш. Баллі, П. Робера, Р. Халліга, З.У.Блягоза, В. Г. Гака та інших учених, які безпосередньо та опосередковано здійснювали дослідження ЛСГ дієслів руху, визначено, що дієслова руху позначають будь-який рух незалежно від його характеру: фізичний, біологічний, хімічний. Протиставляючи рухові поняття “спокій”, деякі лінгвісти (Ш. Баллі, П. Робер) відносили до цієї групи дієслова, які, не передаючи переміщення як такого, означають, що суб’єкт, все ж перебуває не у статичному стані: courir, casser, vibrer, frotter, palpiter, plier, respirer, tordre, s’asseoir, s’incliner, s’accouder. Дієслова типу gigoter, balancer, cligner означають рух частин суб’єкта або об’єкта, тобто поза ними відбуватися не можуть. І, навпаки, дієслова типу aller, voler, marcher, partir, nager показують фізичний рух у просторі і, отже, становлять домінанту мови французької спортивної преси. У їх лексичному змісті, крім загальної ідеї пересування, виражена характеристика відповідних ознак руху: темпу, способу, фази, середовища та ін. Доречно вважати, що переміщення – це зміна позиції суб’єкта у просторі, а рух – зміна позиції взагалі. Переміщення без руху неможливе, а рух без переміщення має місце, тобто термін “рух” має більш загальний характер. Тому доцільно розмежовувати ці дві категорії дієслів.

Відповідно до характеру руху в досліджуваному мікрополі дієслів руху виділяються:

дієслова поступального руху; 2) дієслова коливального руху; 3) дієслова обертального руху.

З усієї кількості форм руху, що сприймаються органами відчуття, першочергово фіксуються поступальні форми. Аналіз матеріалу показав, що основними елементами дієслів поступального руху є лексеми bouger та se dйplacer. Ці дієслова характеризуються цілісністю дії, що може відбуватися як у горизонтальному, так і вертикальному напрямах. Вони можуть виступати ідентифікаторами усіх елементів даного семантичного поля, конкретизуючи при цьому своє власне значення. Рух вгору показують, зокрема, monter, lever (se), gravir, grimper, напр.: “Il levait le plus haut possible ses petites jambes, se hissait avec un effort de tout le corps…” [С, 11.04.1998]; рух униз – tomber, descendre, baisser (se), choir, abattre, terrasser : “Abattu, jetй par terre, le jeune Roumain a savouй sa dйfaite inattendue” [E, 05.08.1996].

Особливістю дієслів коливального руху є сема ”рух без зміни місцезнаходження”. Вони передають рух на місці або в обмеженому просторі: trembler, grelotter,vibrer, frйmir, напр.: “Josй sentait ses jambes trembler, son sourir se crisper…”[E, 05.08.1996].

Клас дієслів обертального руху (tourner, rouler, tortiller, se retourner) показує рух, за якого усі точки тіла обертаються навколо певного центру – внутрішньої або зовнішньої осі обертання: “Il ne tournait pas la tкte, ce jeune Africain regardait au loin, tout droit” [S, №363, 2000]; “Sur ce terrain meme le ballon ne roulait pas…” [FF, 03.09.1998]. У першому випадку рух здійснюється на місці, у другому – по замкнутій кривій. Дані дієслова нейтральні до середовища руху і описують будь-який вид спортивної діяльності.

Відомо, що у значенні дієслів обов’язково повинен бути компонент, який встановлював би їх приналежність до того чи іншого семантичного поля. Для дієслів руху – це переміщення у просторі. Тому в нашому дослідженні структура ЛСГ дієслів руху будувалася за такими основними категоріальними семами, як: 1) вказівка на суб’єкт (об’єкт) дії; 2) середовище переміщення; 3) швидкість руху; 4) спосіб руху; 5) напрям руху; 6) мета руху.

Класифікація дієслів у залежності від кількості смислових компонентів у межах досліджуваної ЛСГ дозволяє розпізнавати три рівні абстракції і, відповідно, три ряди одиниць. На першому, найнижчому рівні перебувають одиниці з найбільшим набором смислових компонентів і, отже, конкретним значенням (galoper, nager, crawler). На другому рівні знаходяться лексичні одиниці з меншою кількістю смислових компонентів. Вони вказують на переміщення як таке і конкретний його спосіб (courir, marcher). На третьому, найвищому рівні абстракції даної групи перебувають, наприклад, дієслова aller, se dйplacer, які вказують на процес переміщення у найзагальнішому вигляді без уточнення інших характеристик руху: “Il faut tant d’heures pour aller de Paris а Bordeaux.”[FF, 03.09.1998]. Зауважимо, що дієслово aller характеризується найбільшою вживаністю і може виступати у значеннях, нейтральних до характеру руху, способу, середовища тощо, як показано на рис. 1.

Рис. 1. Основні структурні компоненти значення дієслів руху

Можна констатувати, що зображені на схемі основні параметри руху, найголовніший з яких– його спосіб, є тією основою, що дозволяє названим дієсловам вільно корелювати із дієсловом aller. Дана одиниця вживається тоді, коли потрібно лише вказати процес, не даючи при цьому ніякої його характеристики. Як бачимо, дієслово aller є найбільш абстрагованим і виступає своєрідною універсалією на позначення дії, а також конституантою стійких фразеологічних словосполучень.

Різний рівень абстрактності значень дієслів визначає їх місце в ЛСГ та характер зв’язків з іншими лексемами. Таким чином, одиниці другого і третього рівнів становлять центр групи, і саме вони несуть основне функціональне навантаження. Чітке встановлення семи “залежність (незалежність)” руху сприяє кращому розумінню структури дієслів руху, суті та характеру здійснюваного ними переміщення. Отже, до дієслів, що означають переміщення лише суб’єкта, тобто самостійність руху, належать: aller, marcher, courir, voler, venir, partir, arriver, йmigrer, rфder та ін. В дисертації було виділено дієслова, що передають переміщення лише об’єкта: verser, jeter, lancer тощо. Дієслова, що одночасно вказують на переміщення суб’єкта і об’єкта, мають за мету рух саме об’єкта: mener, tirer, amener, emmener, porter. В такому разі, змінюючи місцезнаходження об’єкта, суб’єкт переміщується разом із ним.

Доведено, що у мовній свідомості відображаються в основному ті форми механічного руху, які пов’язані з земною поверхнею, водою та повітрям і передаються у структурі дієслів руху загальною ознакою “переміщення і зміна положення тіла у просторі з певної точки відліку”.

Дієслова, які означають переміщення на суші, є найчисельнішими та найпоширенішими серед дієслів руху спортивної преси, оскільки найчіткіше виражають саму специфіку процесу, напр.: aller, marcher, courir, ramper, entrer, errer та ін. (“Le keeper marseillais йtait venu dans le terrain des adversaires oщ il se trouvait dйjа pendant le troisiиme corner” [FF, 02.12.1994];

Завдяки проведеному аналізу наведених вище типів дієслів руху за семою “середовище” вдалося визначити четверту підгрупу, яка позначає переміщення без вказівки на середовище. Нейтральність до середовища вказує на більшу абстрактність їх семантики, порівняно з іншими дієсловами, напр.: йmigrer, envoyer, transporter, arriver. У значенні цих лексичних одиниць важливим є не саме переміщення, а причина, яка його спонукала, або результат. Тому, лише за допомогою контексту остаточно з’ясовується спосіб переміщення, тобто семантична сутність подібних дієслів реалізується лише у словесному оточенні шляхом сполучення з іменниками, які й уточнюють їх значення, напр.: “Arrivйe hier-soir, l’йquipe-vainqueur йtait rencontrйe par le ministre du sport de la rйpublique…” [FF, 02.12.1994].

Наступна внутрішньогрупова класифікація дієслів руху передбачає виділення дієслів, семантика яких показує рух з допомогою ніг: marcher, sauter, courir, galoper. Сюди входять дієслова, які відображають рух пішки (marcher, tituber), бігом (courir, parcourir), стрибками (sauter, sursauter, bondir, gambader).

Помічено, що у спортивному дискурсі різних періодичних видань великою різноманітністю характеризуються дієслова, семантика яких показує переміщення шляхом суцільного зіткнення з поверхнею суші. Рух поповзом (на животі), зокрема, конкретизується дієсловом ramper, волоком –дієсловами tirer, trainer. Найчастіше вони позначають рухи предмета чи особи, що не здатні пересуватись зручним для них способом.

Результати дослідження показали, що основними семантичними компонентами даного мікрополя дієслів є характер руху, вказівка на суб’єкт (об’єкт) та спосіб переміщення. Другорядними є семи, що вказують на темп та мету руху.

У роботі розглядається також можливість дієслів руху утворювати окремі підгрупи залежно від темпу переміщення (інтенсивності руху). За цим критерієм виділяються дієслова, що означають: 1) швидкий рух (courir, voler, galoper); 2) повільний рух (ramper, planer, se traоner); 3) рух без вказівки на швидкість (aller, nager).

У результаті дослідження дієслів руху та їх основних семантичних підтипів доведено, що між окремими групами не завжди можна встановити чітку межу. Одне і те ж дієслово може належати як до однієї, так і до іншої групи. Наприклад, дієслово tirer у значенні “тягнути” переважно відносять до дієслів переміщення на суші, однак у ряді випадків таке переміщення може відбуватися і на воді (tirer un navire). Тому вихідним пунктом у такій класифікації є актуалізація значення дієслова у момент мовленнєвих актів.

Напрям руху – одна з найважливіших семантичних характеристик дієслів руху. Визначити напрям руху – значить вказати положення у просторі рухомого предмета відносно нерухомого. Залежно від сполучення у семантичній структурі найважливіших, на нашу думку, категорій -способу і напряму руху,- у спортивній пресі виділяються три типи дієслів руху:

які означають лише напрям (arriver);

які означають лише спосіб (courir);

які означають і напрям, і спосіб переміщення одночасно (accourir).

Встановлено, що тільки об’єднання цих категорій може зробити дієслово руху повноцінним. Окремо ж дієслово напряму руху, як і способу пересування, може втрачати зв’язок із поняттям руху і наближатися до іншої групи дієслів, наприклад, до дієслів, що означають зміну положення тіла у просторі та ін.: balancer, osciller.

Дієслова спортивного мовлення, які означають найсуттєвіші типи переміщення, причому в найбільш загальному виді (aller, marcher, courir), мають тенденцію до утворення не синонімічних рядів, а тематичних груп: aller – rouler, passer, partir, arriver, venir…; courir – galoper, trotter, trottiner…; marcher – (se) traоner, dйambuler, avancer….

Той факт, що деякі дієслова не мають синонімів, можна пояснити різною частотністю їх мовленнєвого вживання, напр.: aller, marcher, courir - з одного боку і nager, ramper, voler – з іншого, що зумовлено неоднаковою частотою самих дій у реальній дійсності.

В досдідженні охарактеризовано принципи лексичної сполучуваності дієслів руху arriver і venir у конструкції N1 + V + pr + N2. У цій синтаксичній моделі можуть бути присутні такі характеристики руху, як:

а) напрям (з arriver – a, en, chez, dans, sur, devant, prиs de; ? venir – ті ж, крім devant i sur);

b) місце (par - з arriver, dans – з venir);

c) час (venir a; arriver а, en, vers, avant);

відправна точка руху (прийменник de);

спосіб руху (venir a; arriver а, en, sur, par);

мета руху виражається лише дієсловом з прийменником .

Виходячи з наведених властивостей руху дієслів arriver i venir, слід зазначити, що усі ознаки різняться обсягом інформації, яка передається. Зіставний аналіз лексичної сполучуваності двох дієслів дає підставу зробити такі висновки відносно їх функціонування у мові французької спортивної преси:

дієслова, семантично близькі в одному значенні, мають подібну лексичну сполучуваність;

розходження у сполучувальних властивостях дієслів arriver i venir залежать від особливостей смислової структури кожного з них.

Отже, базуючись на визначеннях цих дієслів у словниках сучасної французької мови, можна стверджувати, що різняться вони сферами вживання і швидкістю руху (arriver означає дещо швидший рух, ніж venir).

У процесі дослідження будь-якої лінгвістичної проблеми у мові спортивної преси увагу передовсім привертає велика кількість іншомовних слів. Проте запозичених дієслів руху у французькій мові не надто багато, оскільки у мовних контактах вони, на відміну від іменникової лексики, не становлять домінанти. Для спортивної терміносистеми французької мови характерні запозичення як з англійської, так і з інших мов (корейської, японської, арабської). Іншомовні терміни зумовлюють інтенсивніший семантико-дериваційний розвиток іманентних французьких лексем. Однак недопущення офіційними інституціями іншомовних слів у лексичний фонд французької мови спричиняє скорочення подібних запозичень та їх заміну національними утвореннями, в результаті чого більшість англомовних термінів, маючи уже свої відповідники, стають оказіональними одиницями. Досліджуючи прагматико-комунікативні функції іншомовної лексики у мові спортивних мас-медіа, до уваги були взяті результати роботи французької термінологічної комісії (1986, 1991, 1996 рр.), у яких, зокрема зазначається, що французькі еквіваленти завжди превалюють перед іншомовними термінами. Проте така субституція зумовлена не процесом функціонування лексичних одиниць, а створена штучно, за допомогою правил і законів мовної системи.

Розширення міжнаціональних культурних зв’язків, популярність спортивних ігор сприяють утворенню синонімічних пар, які складаються з інтернаціонального терміна і його національного еквівалента: corner – coup de coin, round – cycle, tour. У спортивній термінології все помітнішою стає спроба заміни прямих запозичень відповідними семантичними кальками: to dribble – dribbler, to pass – passer, to shoot – tirer тощо. Так на початку поширення футболу у Франції в лексичному фонді французької спортивної мови були наявні лише англіцизми. Але в теперішньому варіанті футбольна термінологія майже не містить прямих англійських запозичень. Протягом останніх 70-ти років вони були замінені семантичними та деривативними кальками. Отже, у термінології футболу наявні лише інтернаціоналізми, які меншою мірою, ніж інші, піддаються процесу асиміляції: penalty, shot, score, corner.

Для повноцінного функціонування у системі французької мови іншомовні запозичення повинні зазнати певних фонетичних, орфографічних та морфологічних змін, тобто набути відповідних характеристик автохтонної французької лексики. Їхні закінчення мають певним чином уподібнюватись із типовими закінченнями однієї з трьох груп французьких дієслів. Зазначимо, що найчастіше вони отримують закінчення дієслів I-ї групи –er, яке значно полегшує процес асиміляції термынів: shooter, driver, smasher,brasser, lober. Найхарактернішою для дієслів руху є така деривативна модель словотворення: N + -er ? V: shoot (n) ? shooter (vi); smash (n) ? smasher (vi); drive (n) ? driver (vi); dribble (n) ? dribbler (vt); ski (n) ? skier (vi); lob (n) ? lober (vi); slalom (n) ? slalomer (vi).

В дисертації доведено, що такі властивості періодики, як простота образних засобів і часта їх повторюваність, призводять нерідко до появи стійких мовних штампів. Дієслівні фразеологізми, як і дієслова руху, використовуються у мові спортивної преси зі стилістичною метою, для посилення виразності, оскільки вони не просто називають явища, а дають їм якісну характеристику. Фразеологізми розглядаються з погляду їх прагматичних функцій, які проявляються в орієнтації на потенційного читача, в побудові певних асоціативних зв’язків, у створені образів. Фразеологізми, що з’явились у мові на основі дієслівної спортивної лексики викликають інтерес не лише з лінгвістичного боку, а й з точки зору пізнавальної, естетичної та культурної цінності процесу.

Найпоширенішими у французькій спортивній пресі є фразеологічні одиниці з дієсловами faire і prendre. Цікавим є той факт, що дієслово faire, наприклад, крім усіх інших значень, може вказувати і на акт фізичного руху, а в поєднанні з іменником вони означають переміщення у просторі: faire un lancement.

У лексичному фонді спортивних публікацій цілком зрозумілим явищем є наявність великої кількості фразеологічних одиниць саме спортивного характеру: tirer aux buts, plonger le ballon, porter le ballon, amortir la balle, aqller au trot, faire du vйlo та ін. Так дієслівний компонент словосполучення plonger le ballon запозичений з термінології плавання. Його вживання в описах, зокрема, футболу пояснюється схожістю дій, які виражаються цим дієсловом у різних видах спорту: “Le gardien plongea le ballon comme une bкte fйroce” [L, 03.04.1994].

Крім виразів з одним специфічним значенням, які характерні лише для одного якогось виду спорту, у спортивній термінології функціонують і фразеологічні звороти, спільні для всіх або для більшості з них, напр.: porter le numйro характеризує ігрові види (баскетбол, футбол, хокей, волейбол), йtablir un record, battre le record porter le record а – індивідуальні (атлетика, плавання, лижі, ковзани), dйfendre le titre відповідає будь-якому виду спортивних змагань.

Аналізовані фразеологізми спортивного мовлення у більшості своїй так чи інакше фігурально вказують на рух (переміщення), хоч у їх змісті і не завжди наявний саме дієслівний компонент руху. Синонімія дієслів та еквівалентних їм фразеологічних зворотів, які становлять значну частину лексики спортивної преси, має певні специфічні особливості. Зіставляючи ці дві складові синонімічних відносин (дієслова руху та фразеологізми) у мові спортивних ЗМІ, можна відчути велику різницю між ними як у семантиці, так і у стилістичному забарвленні. Синонімізуючись між собою, дієслівні фразеологічні одиниці часом утворюють синонімічні ряди, складніші від лексичних: renvoyer la balle – relancer la balle – dйgager le ballon, entrer en concurence – se prйsenter au combat – se