ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

ДИШЛЮК Юлія Миколаївна

УДК 372.880.85

ФОРМУВАННЯ ОРАТОРСЬКИХ УМІНЬ В УЧНІВ 5-8 КЛАСІВ

У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

13.00.02 – теорія і методика навчання (зарубіжна література)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

МІРОШНИЧЕНКО Леся Федорівна, Національний

педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова,

завідувач кафедри методики викладання російської

мови та світової літератури.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

ГУЛЯК Анатолій Борисович, Інститут філології

Київського Національного університету

ім. Тараса Шевченка, кафедра української літератури

ХХ ст.;

кандидат педагогічних наук, доцент

УДОВИЧЕНКО Лариса Миколаївна,

Криворізький державний педагогічний університет,

кафедра української літератури.

Провідна установа: Прикарпатський університет ім. В.Стефаника, кафедра

світової літератури, Міністерство освіти і науки

України, м. Івано-Франківськ.

Захист відбудеться 25.12.2002 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки АПН України.

Автореферат розісланий 22.11.2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.Т.Шелехова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Однією з актуальних проблем сучасної освіти є становлення активної, знаючої, творчої особистості, яка здатна захищати та відстоювати загальнолюдські цінності, творити цілісний гуманний світ на основі діалогу та взаєморозуміння. Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті визначено головну мету української освіти – “створити умови для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина” Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті (Проект). – К.: “Шкільний світ”, 2001. – С.4.. Нині науковцями розробляються нові підходи до викладання шкільних предметів.

Зарубіжна література як навчальний предмет у середній школі, поєднуючи у собі найвищі досягнення культури народів світу, володіє величезним арсеналом засобів для перетворення її фундаментальних духовних цінностей в індивідуальний досвід учня, забезпечуючи його готовність до активної комунікації у полікультурному просторі.

Використання риторики, науки переконуючої комунікації, у процесі викладанні зарубіжної літератури сприятиме формуванню гармонійної особистості з творчим мисленням та якісним мовленням. Ораторське мистецтво сьогодні розглядається як вид суспільно-політичної і професійної діяльності, метою якого є переконання масової аудиторії засобами живого слова, високий рівень володіння майстерністю публічного виступу.

Завдання ораторського мистецтва - навчити школярів мистецтва спілкування, зв’язного висловлення своїх думок у письмовій та усній формі, дати знання, необхідні для підготовки й виголошення публічної промови з метою здійснення відповідного впливу на аудиторію. Формування ораторських умінь на уроках зарубіжної літератури охоплює, по-перше, розвиток мовленнєвих творчих здібностей та пізнавальної самостійності учнів за допомогою таких навчальних предметів, як література й риторика, по-друге, цілеспрямоване виховання й розвиток активної, здатної до переконуючої комунікації та самореалізації в суспільстві особистості. Саме на матеріалі кращих зразків світового письменства усіх епох учні оволодіватимуть уміннями створювати власні тексти різноманітних видів, жанрів й стилів, набуваючи досвіду вирішувати актуальні загальнолюдські проблеми й стверджуючи оптимістичне сприйняття життя.

Питання становлення й розвитку риторики як науки й ораторського мистецтва як навчальної дисципліни викладено у працях зарубіжних та слов’янських риторів: Арістотеля, Квінтіліана, Платона, Цицерона, Іларіона, К.Зеленецького, І.Златоуста, Г.Сковороди, М.Ломоносова, Ф.Прокоповича, М.Кошанського. Красномовство стає об’єктом аналізу у працях філософів Ф.Бекона, Б.Паскаля, Г.Гегеля, А.Шопенгауера, Г.Спенсера, М.Бахтіна, М.Мамардашвілі, С.Аверинцева. Сучасні вчені Н.Безменова, С.Іванова, Є.Ножин, Ю.Рождественський, В.Чихачов, звертаючись до класичних традицій риторичної думки, продовжили розвивати концепцію риторики як філософсько-дидактичної науки, спрямованої на формування в людині готовності до ефективної комунікативної діяльності. Теорії й технології виконавської мовленнєвої діяльності присвячені психологічні дослідження І.Зимньої, О.Леонтьєва, Ю.Львової, І.Синиці. Значущість і впливовість живого слова у педагогічній діяльності підкреслювали В.Кан-Калік, М.Пашкова, Ю.Азаров, Н.Болдирєв, А.Сластьонін, Л.Зінченко, А.Капська, Г.Сагач. У методиці викладання літератури до питань із розвитку зв’язного мовлення учнів зверталися вчені XIX ст. В.Стоюнін, В.Водовозов, В.Острогорський, які обґрунтували необхідність розробки відповідних методичних прийомів. У ХХ ст. в роботі з розвитку мовлення учнів виникли нові напрями й сформувалися системи підготовки учнів до написання творів, авторами яких були М.Колокольцев, В.Голубков, М.Рибнікова, М.Львов, Т.Ладиженська, М.Баранов, Т.Бугайко і Ф.Бугайко, В.Цимбалюк, Б.Степанишин, Є.Пасічник, В. Борисова.

Проблема представленого дисертаційного дослідження не розглядалася вченими-методистами. Деякі риторичні поняття ввійшли в методику викладання літератури в період занепаду риторики у ІІ половині XIX - на початку XХ століття. Відродження класичних традицій риторики (80-90 роки) як науки комунікативно-дидактичного спрямування, розуміння її значущості на сучасному етапі у вихованні свідомого громадянина України дало змогу висунути гіпотезу щодо використання досвіду цієї науки в процесі вивчення зарубіжної літератури.

Отже, необхідність створення ефективної системи формування ораторських умінь в учнів 5-8 класів у процесі вивчення зарубіжної літератури, потреба виявити відповідні принципи, зміст, методи, прийоми, види й форми ораторської діяльності школярів цієї вікової категорії визначили актуальність теми дослідження та її вибір.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану наукової роботи кафедри методики російської мови та світової літератури НПУ ім. М.П. Драгоманова з теми “Зміст і методика вивчення зарубіжної літератури за державними стандартами в умовах 12-річної загальноосвітньої школи” (реєстраційний № 0100U000046).

Об’єктом дослідження є процес формування ораторських умінь на уроках зарубіжної літератури у 5-8 класах загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження – зміст, методи, прийоми, види й форми діяльності, спрямовані на формування ораторських умінь учнів 5-8 класів.

Мета дослідження полягає у створенні науково обґрунтованої та експериментально перевіреної методики формування ораторських умінь в учнів 5-8 класів у процесі вивчення зарубіжної літератури.

В основу дослідження покладено гіпотезу: оволодіння ораторськими вміннями сприятиме вдосконаленню літературної освіти учнів, розвиткові їхніх комунікативних здібностей, якщо:

- робота над мовленнєвим розвитком учнів матиме системний характер;

- система ґрунтуватиметься на здобутках риторики й ораторського мистецтва;

- буде створено психолого-педагогічні умови, необхідні для оволодіння ораторськими вміннями;

- ураховуватимуться досягнення методики літератури в дослідженні мовленнєвого розвитку в процесі навчання зарубіжної літератури.

Реалізація поставленої мети й перевірка вірогідності гіпотези дослідження потребували розв’язання таких завдань:

- здійснити теоретичний аналіз досліджень з проблеми, що досліджується;

- виявити психолого-педагогічні особливості, що впливають на ефективність літературного й мовленнєвого розвитку учнів середніх класів;

- дослідити рівень сформованості ораторських умінь у загальноосвітніх закладах, вивчити й узагальнити передовий досвід учителів з названої проблеми;

- розробити систему формування ораторських умінь в учнів 5-8 класів, розкрити потенційні можливості, виявити умови її реалізації;

- відібрати ефективні методи, прийоми, види і форми, що сприятимуть удосконаленню літературного, мовленнєвого, інтелектуального та комунікативно-творчого розвитку підлітків у процесі формування ораторських умінь на уроках зарубіжної літератури;

- розробити критерії визначення рівнів сформованості ораторських умінь школярів 5-8 класів;

- експериментально перевірити ефективність пропонованої методики.

Методологічною основою дослідження є вчення про загальний взаємозв’язок та розвиток явищ і процесів у природі; структура концепції змісту освіти; положення про діалогічну структуру культури й творчості, про проблеми ораторського мистецтва, логічної, естетичної й етичної основ комунікації, передачі й збереження інформації про навколишню дійсність; психолого-педагогічні дослідження особливостей мисленнєво-мовленнєвого розвитку школярів.

Для розв’язання поставлених завдань використовувалися різні методи наукового пошуку:

1. Теоретичні: вивчення й теоретичний аналіз праць із філософії, риторики, логіки, етики, естетики, психології, педагогіки, літературознавства, методики зарубіжної, української, російської літератур з теми дослідження, теоретичне узагальнення педагогічного досвіду, аналіз навчальних програм, шкільних підручників.

2. Емпіричні: констатуючий зріз, формуючий експеримент, спостереження та аналіз уроків і позакласних заходів, бесіди з учителями та учнями (групові, індивідуальні), анкетування й тестування вчителів та учнів, аналіз усних і письмових робіт учнів, кількісний і якісний аналіз результатів зрізових робіт та експериментального навчання із застосуванням методів математичної статистики.

Робота над дисертацією проводилася протягом трьох етапів.

На першому етапі (1994-1996 рр.) вивчалась риторична, філософська, літературознавча, психолого-педагогічна й методична література з досліджуваної проблеми.

Другий етап (1996-1997 рр.) присвячено проведенню констатуючого зрізу, аналізу його результатів; підготовці матеріалів для здійснення формуючого експерименту, визначенню об’єкта, предмета, мети, завдань, гіпотези дослідження, розробці та теоретичному обґрунтуванню методичної системи формування ораторських умінь у процесі вивчення зарубіжної літератури в 5-8 класах загальноосвітньої школи.

На третьому етапі (1997-2002 рр.) проводилось експериментальне навчання з метою перевірки запропонованої методики, осмислювались його результати.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вперше в методичній науці теоретично обґрунтовано й розроблено систему формування ораторських умінь на уроках зарубіжної літератури у 5-8 класах загальноосвітньої школи, розкрито потенційні можливості цієї системи, виявлено умови її реалізації; подано класифікації риторичних понять й жанрів учнівських текстів, визначено можливості використання художніх текстів у процесі опанування ораторських умінь; представлено та експериментально перевірено програму формування ораторських умінь в учнів 5-8 класів.

Теоретичне значення дослідження – у визначенні риторичних, філософських, літературознавчих, психолого-педагогічних і методичних основ формування ораторських умінь у процесі вивчення зарубіжної літератури, в обґрунтуванні прийомів, видів і форм навчальної діяльності, спрямованих на усвідомлення учнями діалогічності літератури й важливості оволодіння засобами комунікації у сучасному суспільстві.

Практичне значення дослідження визначається його спрямованістю на посилення ефективності навчального процесу й удосконалення літературної освіти в школах України, що дає можливість використовувати матеріали дослідження у процесі розробки навчальних програм і підручників, у практиці викладання літератури в школі, у курсах вищих навчальних закладів “Методика викладання літератури” й “Риторика”.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною й теоретичною обґрунтованістю вихідних позицій, кількісним і якісним аналізом результатів, що одержані в процесі застосування методів теоретичного й експериментального пошуку.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися на базі ряду шкіл України: середніх загальноосвітніх шкіл № 182, № 75, № 239 (м. Київ), № 125 (м. Кривий Ріг), № 5, № 41 (м. Луганськ). Основні положення дисертації викладено у виступах на звітних конференціях Національного педагогічного університету НПУ ім. М.П.Драгоманова (1999-2002 рр.), на ХІ Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго “Мова і культура” (Київ, 24-28 червня 2002 року), Міжнародній науково-практичній конференції “Російська мова й література: проблеми вивчення та викладання” (Київ, 19-20 вересня 2002 року); Всеукраїнських науково-практичних семінарах: “Актуальні проблеми уроку зарубіжної літератури в середніх навчальних закладах” (м. Київ, 24-27 жовтня 2000 року) й “Теоретичні та методичні засади викладання інтегрованого курсу “Література” у загальноосвітніх навчальних закладах” (м. Біла Церква, 5-6 грудня 2001 року).

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано посібник для вчителів зарубіжної літератури та 11 статей у фахових журналах.

СТРУКТУРА ТА ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг дисертації - 236 стор., із них основного змісту - 184 стор. У тексті 14 таблиць, 3 рисунки, 1 діаграма, 11 додатків. Список використаних джерел містить 216 найменувань.

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу і методи дослідження, охарактеризовано етапи експериментально-дослідної роботи, розкрито вірогідність, наукову новизну, теоретичну й практичну значущість одержаних результатів.

У першому розділі - “Науково-теоретичні основи формування ораторських умінь на уроках зарубіжної літератури” - визначено методологічні засади дисертаційного дослідження, проаналізовано зміст і структуру навчальних програм, підручників, методичних посібників, в яких відображено проблему формування ораторських умінь в учнів 5-8 класів у процесі вивчення зарубіжної літератури.

В основу експериментальної роботи було покладено важливі для формування ораторських умінь основні положення таких наук, як філософія, риторика, логіка, естетика, етика, психологія, педагогіка, літературознавство, психологія творчості, що висвітлюють питання діалогічного сприйняття мистецтва, його осмислення, формування й презентації власних думок. Проблема розвитку й виховання гармонічної особистості з творчим мисленням та якісним переконуючим мовленням була актуальною з часів перших шкіл Давнього Єгипту, Китаю, Індії, Греції та Риму, Росії та України. Здобутки риторики як науки комунікативно-дидактичного спрямування складатимуть підґрунтя для розробки системи формування ораторських умінь. Історія викладання риторики й опанування ораторського мистецтва довели актуальність й значущість цієї науки у системі філологічної освіти людини, що інтегрує знання мови та літературної теорії, власний й суспільний мовленнєвий досвід.

Історичний досвід теорії риторики та практики ораторського мистецтва доцільно використовувати у процесі викладання зарубіжної літератури. У нашому дослідженні акцент зроблено саме на оволодіння ораторськими вміннями шляхом усвідомлення загальних етапів підготовки до виступу й сутності основних риторичних понять.

Звернення до основ логіки, етики, естетики обумовлено досвідом використання їх законів, прийомів, методів у риторичній науці, які керують організацією вербального спілкування у цивілізованому світі. Це сприятиме вихованню особистості, здатної до активної переконуючої комунікації, вільного володіння письмовим й усним словом, ораторською культурою.

Дослідження вчених-психологів Л.Виготського, М.Жинкіна, О.Леонтьєва, С.Рубінштейна, Ю.Натанова, І.Синиці, Р.Немова дають змогу осягнути закони розвитку психічної діяльності підлітків у процесі навчання мовленнєвої комунікації. У процесі формування ораторських умінь особлива увага приділяється мотиваційній, цільовій, виконавській сфері мовленнєвої діяльності підлітків, умовам міжособистісного спілкування (активному слуханню, здатності самостверджуватися й ставати на позицію іншого), віковим можливостям та індивідуальним особливостям їхнього читацького сприйняття. Основні положення психології та педагогіки дозволили окреслити умови ефективного формування ораторських умінь при вивченні зарубіжної літератури у 5-8 класах.

Праці відомих учених-літературознавців ХХ ст. - Г.Абрамова, О.Бандури, М.Гуляєва, Л.Тимофеєва, М.Наєнко, А.Ткаченко, А.Гуляка, О.Галича, В.Назарця, Є.Васильєва - сприяють поглибленню теоретичних знань учителя для викладання зарубіжної літератури у школі й формування в учнів умінь працювати над художнім твором й створювати власні тексти.

Значний вплив на розробку методологічної основи цього дослідження мають праці Платона, Арістотеля, Д.Дідро, Г.Лессінга, Й.-Г.Гердера, І.Канта, Г.Гегеля, дослідження О.Потебні, І.Франка, Д.Овсянико-Куликовського, Л.Виготського та ін., що розглядали актуальні питання однієї з допоміжних дисциплін літературознавства - психології літературної творчості, що вивчає закономірності та особливості творення письменником художнього тексту (від задуму до завершення).

У дисертаційному дослідженні визначається співвідношення розвитку мовлення й формування ораторських умінь школярів у процесі вивчення зарубіжної літератури. В науково-методичній літературі під розвиток мовлення розглядається як спеціальна навчальна діяльність вчителя й учнів, спрямована на оволодіння мовленням, система роботи, що передбачає розвиток умінь й навичок учнів усно та письмово передавати чужі думки та будувати власні висловлювання. Теорією ораторського мистецтва передбачається розвиток цілої системи особистісних якостей – культури мислення, мовлення, поведінки, спілкування, виконавської майстерності тощо. Тому в нашому дослідженні використовуватимуться ідеї цілої низки дисциплін, у тому числі й здобутки методики викладання мови та літератури з розвитку зв’язного мовлення.

Проблема формування в учнів культури усного й писемного мовлення в процесі вивчення літератури має глибокі традиції в історії методики. Значний внесок у розробку цього питання зробили Ф.Буслаєв, В.Стоюнін, В.Острогорський, Л.Поливанов, В.Шереметьєвський, В.Голубков, М.Рибникова, К.Бархін, М.Соколов, Л.Троїцький, С.Смирнов, М.Колокольцев, сучасні вчені К.Мальцева, М.Львов, О.Біляєв, Т.Ладиженська, В.Коровіна, О.Богданова, М.Стельмахович, Л.Зельманова, Т.Курдюмова, М.Кудряшов, М.Черкезова, С.Леонов. Особливу увагу у сучасних методиках української, російської та зарубіжної літератур приділено теорії і практиці шкільних творів, висвітленню проблем тематичної й жанрологічної класифікацій та етапів підготовки до них, співвідношення теми, мови й стилю, визначенню необхідного обсягу літературознавчих понять для створення повноцінних текстів.

У зв’язку з відродженням у 90-х роках риторики, науки комунікативно-дидактичного спрямування, яка протягом багатьох століть накопичувала досвід якісного й впливового мовлення, з’явилася можливість використати її надбання при вивченні зарубіжної літератури у школі. Сьогодні немає жодної монографічної праці, в якій була б представлена методична система формування ораторських умінь з орієнтацією мовленнєвого розвитку учнів не тільки на репродуктивну, а й на творчу евристичну діяльність, на здатність до діалогу.

Аналіз шкільної документації дає підставу зробити висновок про доцільність удосконалення Державного стандарту загальної середньої школи, чинних програм і підручників з метою врахування перспектив формування ораторських умінь в учнів у процесі вивчення зарубіжної літератури. Вивчення публікацій з методики викладання цього предмета дало змогу зробити висновки, що вчителі й науковці розуміють важливість розв’язання проблеми формування мовленнєвих умінь на уроках зарубіжної літератури, певною мірою використовують у процесі роботи риторичні поняття. Однак зміст розглянутих матеріалів свідчить про те, що багато аспектів проблеми залишаються поза увагою вчительства: наприклад, етапи роботи з художнім і власним текстом, добір художніх текстів, особливості вивчення напам’ять та виконання творів. Бракує інформації щодо використання елементів риторики під час уроків розвитку мовлення, позакласних заходів, що свідчить про відсутність або недостатність опрацювання цих питань у шкільній практиці. Немає системності у роботі над формуванням ораторських умінь учнів на уроках зарубіжної літератури.

У рамках констатуючого зрізу було проведено анкетування 32 вчителів української та зарубіжної літератур. Для більшості вчителів риторика асоціюється із “застарілою наукою”, “пустопорожньою балаканиною”, що свідчить про їхню недостатню теоретичну підготовку до формування ораторських умінь. Шляхом спостереження, аналізу творчих робіт, бесід, анкетування вивчено рівні риторичних знань й ораторських умінь учнів 5-8 класів. Школярам була запропонована анкета, що висвітлила ступінь інтересу до творчої комунікативної діяльності, до оволодіння ораторськими вміннями на уроках літератури. У ході констатуючих зрізів встановлено, що підлітки виявляють інтерес до оволодіння ораторськими вміннями.

Результати експериментальних зрізів сприяли визначенню рівнів знань із риторики й ораторських умінь учнів 5-8 класів, які засвідчують різні ступені підготовки школярів: 0-й рівень – недостатнє володіння знаннями про ораторське мистецтво, невміння формулювати власну думку щодо обговорюваних питань, виявлення небажання читати й висловлюватися; 1-й рівень – низький ступінь усвідомлення ораторської діяльності, бажання виразно читати й виконувати твори, відсутність уміння обговорювати прочитане; 2-й рівень – більш глибоке усвідомлення етапів підготовки висловлювання, вміння логічно, послідовно й аргументовано відстоювати власні погляди, відсутність уміння аналізувати виступи; 3-й рівень – високий ступінь уміння готуватися до виступу (переважно переказування творів, розповідь про автора), обговорювати прочитане й давати оцінку висловлюванню. Конкретні дані щодо кількісної репрезентації визначених рівнів подаються в таблиці 1.

Таблиця 1

Кількісна репрезентація рівнів риторичних знань й ораторських умінь

Рівні | 0-й | 1-й | 2-й | 3-й

Кількість учнів у % | 13 | 57 | 28 | 2

Аналіз реального стану досліджуваної проблеми у шкільній практиці дає підставу стверджувати:

1. Більшість учителів усвідомлює актуальність формування ораторських умінь у процесі вивчення зарубіжної літератури. Однак перешкоджає цьому недостатня розробленість проблеми у методиці викладання літератури й обмежена кількість годин на уроки виразного читання й обговорення творів, відсутність спеціальної літературознавчої та методичної підготовки словесників, а також літератури з цього питання.

2. Підлітки зацікавлені в оволодінні ораторськими вміннями для вдосконалення власного мовлення й мислення, самоствердження у колективі. Проте в учнів відсутні спеціальні знання з теорії та практики риторики.

Для з’ясування мовленнєвої мотивації на уроках літератури проведено експериментальне дослідження, завданням якого було виявити мотиви виникнення труднощів в учнів у процесі підготовки усних виступів, визначити найбільш цікаві для них види а жанри висловлювань на уроках літератури, з’ясувати динаміку мовленнєвої діяльності з 5 по 8 класи, перевірити об’єктивну мотивацію учнями їхньої мовленнєвої поведінки на уроках зарубіжної літератури.

Мовленнєва підготовка учнів, як засвідчує аналіз анкет, вимагає ефективного стимулювання, яке ґрунтується на принципі зв’язку навчання з життям, практичною діяльністю, а також урахування специфіки літератури як предмета навчання. Одним із таким стимулів є різноманітність видів усних монологічних виступів, жанрів, а також урахування індивідуальних інтересів школярів у процесі роботи над визначеним жанром. Отже, виникає потреба у створенні системи формування ораторських умінь у процесі вивчення зарубіжної літератури, яка сприятиме вдосконаленню мовленнєвого розвитку і вихованню знаючої, впевненої у власних силах, творчої особистості

У другому розділі – “Експериментальна система формування ораторських умінь в учнів 5-8 класів у процесі вивчення зарубіжної літератури“ – подається теоретичне обґрунтування системи, визначається коло риторичних понять й фази та етапи творчої діяльності оратора, розкривається методика експериментально-дослідного навчання, хід формуючого експерименту, проводиться аналіз його результатів.

У дослідженні зазначається, що під системою формування ораторських умінь слід розуміти єдність і науково обґрунтовану класифікацію знань й умінь з літератури й риторики як навчальних предметів, що характеризуються практичною, комунікативно-дидактичною спрямованістю.

Для підтвердження фундаментальності системи розглянуто такі питання: визначення мети та функцій системи, з’ясування її основних принципів, установлення місця системи у здійсненні загальної освіти школярів, опис структури системи, обсягу навчального матеріалу, основних умінь, якими повинні оволодіти учні, опрацювання матеріалів для методичних розробок, підготовка методичних рекомендацій, визначення перспективи системи.

Метою системи було визначення пріоритетних методів, прийомів, видів і форм навчальної діяльності, що сприятимуть формуванню у школярів ораторських умінь, усвідомленню діалогічних можливостей тексту, творчого ставлення до літератури й осмисленню її комунікативних можливостей.

У процесі роботи окреслено функції системи: діагностичну (вивчення рівня комунікативних знань і вмінь учнів); інформаційну (забезпечення поглиблення знань учнів і вчителів щодо способів досягнення результату); розвивальну (здійснення впливу на процес інтелектуального, естетичного, морального розвитку особистості школяра); виховну (виховання поваги до художнього слова, естетичного, гедоністичного ставлення до літератури й культури різних народів, толерантності).

Підґрунтя системи складають філософські, загальнодидактичні, методичні та специфічні для педагогічної риторики принципи. До останніх віднесено принципи риторичного ідеалу, узгодженості змісту мовлення та стратегії спілкування, діалогічності буття, пізнання, слова й спілкування, гармонізуючого діалогу, персоналізму, гармонізуючого впливу.

Процес визначення системи складався з таких етапів: І. Відбір основних риторичних понять, що сприятимуть формуванню ораторської культури учнів. ІІ. Розробка методики формування ораторських умінь. ІІІ. Аналіз рівня їх засвоєння. Формування ораторських умінь відбувалося паралельно з вивченням теоретико-літературних понять з урахуванням специфіки роботи над художнім твором у 5-8 класах у такій послідовності: 1) початкове формування поняття (демонстрація зразка-прикладу); 2) визначення початкового поняття; 3) перевірка розуміння сутності поняття, закріплення знань; 4) подальше поглиблення поняття; 5) формування вмінь.

Основна увага приділялася навчанню різноманітних видів і жанрів монологічних висловлювань - від переказів до власних текстів; організації мовленнєвої діяльності в процесі діалогічного спілкування.

Серед основних критеріїв мовленнєвого розвитку школярів 5-8 класів, визначених ученими-методистами (М.Колокольцев, Т.Ладиженська, К.Мальцев, В.Коровін, С.Леонов), було виділено такі, що досягаються в процесі вивчення зарубіжної літератури та риторики.

Усвідомлення основних теоретичних положень риторики, спрямованої на практичне оволодіння мистецтвом слова, передбачає єдність творчого мислення й якісного мовлення. Урахування рекомендацій щодо побудови, передачі й збереження інформації про навколишню дійсність дало можливість обґрунтувати доцільність використання розділів класичної риторики, які були визначені ще в античності: інвенція (винайдення), диспозиція (розташування), елокуція (словесне оформлення й прикрашення), меморія (запам‘ятовування), акціо (виконання) та фази (етапи) творчої діяльності (робота над висловлюванням) оратора - докомунікативну, комунікативну, посткомунікативну. Роз’яснення змісту риторичних понять сприяє розумінню особливостей побудови різних видів текстів, їх використання для ефективного, впливового та переконуючого впливу на аудиторію.

Змістово-інформаційний та операційно-діяльнісний рівні забезпечуються методичним апаратом. Домінуючими у ході реалізації системи були методи творчого читання, евристичний та репродуктивний; прийоми – виразне, коментоване, вибіркове читання, читання напам’ять, переказування, бесіда за прочитаним, самостійний добір навчального матеріалу.

Удосконалення методики роботи вчителя спрямоване на збагачення знань учнів, формування ораторських умінь, творчого підходу до навчальної діяльності, загальної культури мовлення й мислення, виховання толерантності, доброзичливості, тактовності, почуття прекрасного й естетичного смаку, що призводить до відповідних змін у загальному та літературному розвиткові школярів. Це було доведено у процесі експериментального навчання, програма якого складалася з трьох етапів: підготовчого, основного, підсумкового.

Підготовчій етап включав у себе таку роботу: добір матеріалу, визначення кола риторичних понять, складання програми формування ораторських умінь й розробку методичних рекомендацій для вчителів, визначення контрольних та експериментальних класів, представлення матеріалів експерименту вчителям-словесникам. Розроблено критерії оцінювання ораторських умінь учнів, що відповідають 5 етапам підготовки до виступу: 1) добирати матеріал за темою; 2) розташовувати матеріал; 3) створювати тексти різних жанрів; 4) впевнено виступати перед аудиторією, логічно висловлюватись; 5) давати оцінку виступу.

Основний етап присвячено навчанню за експериментальною програмою, що внесло зміни у хід звичайного навчального процесу відповідно до гіпотези дослідження та його завдань. У ході експерименту були визначені рівні: 1) усвідомлення змісту риторичних понять; 2) оволодіння ораторськими вміннями.

Оволодіння вмінням оперувати найпростішими риторичними поняттями сприяло усвідомленню учнями послідовності етапів створення висловлювання (читання – обговорення – написання, удосконалення й презентація власного твору - самоаналіз). Так, особлива увага приділялася роботі над монологом та діалогом, виразному читанню й створенню власних текстів, у процесі яких учні набували вміння будувати висловлювання й виступати перед аудиторією, вести бесіду, ставити й відповідати на запитання. У процесі експерименту визначалися: обсяг знань й рівень усвідомлення сутності риторичних понять; рівні оволодіння ораторськими вміннями щодо усіх етапів роботи над виступом, формування яких велося поступово з 5 по 8 клас з наступним закріпленням у такій послідовності: 5 кл. – 1, 2, 8, 10, 17, 19, 24; 6 кл. – 3, 4, 5, 7, 11, 15, 23; 7 кл. – 9, 13, 14, 16, 22, 25; 8 кл. – 6, 12, 18, 20, 21. Рівні оволодіння ораторськими вміннями учнів 8 класів на завершальному етапі експерименту представлені у таблиці 2.

Таблиця 2

Рівні оволодіння основними ораторськими вміннями

№ | Ораторські вміння |

Високий рівень | Середній рівень | Низький рівень

1. | Уважно читати, вибираючи найважливіше | + | + | -

2. | Систематизувати власні знання | + | + | -

3. | Підбирати цитати, приклади, цифрові дані | + | + | +

4. | Формулювати тему, ідею | + | + | -

5. | Визначати назву, епіграф | + | - | -

6. | Користуватися довідковою літературою | + | - | -

7. | Встановлювати логіку висловлювання, визначати сюжет і композицію | + | + | -

8 | Складати план, схему ключових слів | + | + | +

9 | Вибирати жанр, стиль висловлювання | + | + | -

10. | Добирати точні й образні вирази, поетичні засоби | + | + | -

11. | Чергувати довгі й короткі речення | + | + | +

12. | Вести виклад від простого до складного | + | + | -

13. | Самостійно формулювати думку | + | - | -

14. | Упорядковувати аргументи й докази | + | + | +

15. | Знати текст виступу напам’ять | + | - | -

16. | Говорити правильно, стисло, ясно, логічно | + | - | -

17. | Стверджувати оптимістичну думку | + | + | -

18. | Захоплювати, переконувати виступом | + | - | -

19. | Використовувати засоби логіко-емоційної виразності (наголоси, темп, інтонацію, паузи, тон голосу) | + | + | -

20. | Досконало володіти мовним апаратом (дихання, голос, дикція) | + | + | -

21. | Дотримуватися послідовності й цілісності | + | + | -

22. | Вести діалог з аудиторією | + | + | -

23. | Поводитися впевнено, розкуто, природно, відповідно до змісту висловлювання | + | + | -

24. | Використовувати природні невербальні засоби (рухи, позу, жести, міміку) | + | - | -

25. | Аналізувати виступи з погляду доцільності й реалізації поставленої мети | + | + | +

- свідоме, якісне й самостійне виконання дій

- не сформованість відповідних умінь

Експериментальне навчання здійснювалося поетапно за розробленою програмою на основі методичних принципів, спрямованих на розв’язання завдань формуючого експерименту, для якого обрані учні 5-8 класів тих шкіл, на базі яких проводився констатуючий зріз. До участі було залучено 618 школярів, з яких 306 навчалось в експериментальних класах, 312 – у контрольних.

На підсумковому етапі формуючого експерименту узагальнювалися результати дослідного навчання на основі аналізу одержаних даних у процесі анкетування та інтерв’ювання вчителів; письмового виконання завдань і підготовки до усного захисту творчих робіт учнів. Критерії оцінювання в контрольних та експериментальних класах були однаковими, складність завдань рівнозначною.

Завдання мали на меті з’ясувати рівні ораторських умінь учнів: обирати тему виступу, готувати висловлювання й вести бесіду на літературну тему. Правильними й правильними неповними (високий рівень) вважалися відповіді, в яких учні демонстрували обізнаність у базових риторичних поняттях й операціях, уміння визначати мету висловлювання, вільне орієнтування у мовленнєвій ситуації, готовність до оцінки та самооцінки мовленнєвої поведінки, пошук форм і заходів вираження думки, ясне висловлювання думок, використання переконуючих аргументів, поводилися тактовно, делікатно, привітно. У поверхових (середній рівень) відповідях учні лише частково справилися із завданнями, випускали важливу інформацію, формулювали цільову установку за допомогою вчителя, наводили приклади, повторюючи їх кілька разів, виявляли самокритичність, ввічливість. Неправильними (низький рівень) вважалися такі відповіді, коли школярі не зуміли впоратися з поставленими завданнями, плуталися, збивалися, перебивали співрозмовника. Якісні та кількісні відмінності у рівнях ораторських умінь експериментальних і контрольних класів відображено у таблиці 3.

Таблиця 3

Показники рівнів ораторських умінь

Відповідь у % | Класи

5 | 6 | 7 | 8

КК | ЕК | КК | ЕК | КК | ЕК | КК | ЕК

Правильна | 35 | 47 | 40 | 52 | 35 | 52 | 30 | 53

Правильна неповна | 22 | 23 | 24 | 19 | 18 | 20 | 35 | 33

Поверхова | 29 | 21 | 26 | 20 | 29 | 22 | 19 | 17

Неправильна | 14 | 9 | 10 | 9 | 18 | 6 | 16 | 3

КК – контрольні класи, ЕК – експериментальні класи

Дані таблиці свідчать про різницю між рівнями ораторських умінь та навичок учнів експериментальних і контрольних класів. Кількість школярів, що дали правильні або неповні правильні відповіді, переважає у класах, де здійснювалася апробація запропонованої методики, тоді як кількість учнів, що не змогли успішно відповісти на зрізові запитання, перевищує у контрольних класах.

Також школярам було запропоновано контрольні творчі роботи з метою виявлення вмінь поетапної підготовки самостійного висловлювання – від збору матеріалу до власне виступу й самооцінки. При цьому враховувалися ступені оволодіння ораторськими вміннями: І (пропедевтичний) – 5-6 класи - наслідувати літературні твори, створювати власні тексти; ІІ (творчий) – 7-8 класи - використовувати тексти як джерела створення власного висловлювання. Зміст й результати виконання завдань учнями контрольних (КК) і експериментальних класів (ЕК) відображено в таблиці 4

Таблиця 4

Результати виконання завдань

К

Л

А

С

И | Зміст завдання | Виконання завдання

Високий рівень | Середній рівень | Низький рівень

ЕК | КК | ЕК | КК | ЕК | КК

5 | Участь у бесіді на тему: “Сторінками прочитаних книг” | 164 | 136 | 85 | 79 | 57 | 97

Написання й презентація власної казки, міфу, оповідання | 148 | 120 | 95 | 87 | 63 | 105

6 | Вступне звернення до розповіді про письменника, героя твору | 173 | 148 | 97 | 90 | 36 | 74

Пояснити розстановку партитурних знаків | 163 | 137 | 87 | 80 | 56 | 95

7 | Навести аргументи для переконання прочитати книгу | 181 | 164 | 84 | 77 | 41 | 71

Промова на відкритті пам’ятника поета чи письменника | 171 | 133 | 93 | 92 | 42 | 87

8 | Визначити комунікативне завдання читання вірша напам’ять з його виконанням | 210 | 145 | 65 | 75 | 31 | 92

Скласти план й запитання до дискусії на тему “Чи легко писати книжки?” | 203 | 164 | 79 | 83 | 24 | 65

Таким чином, було виявлено, що учні 8-х (експериментальних) класів творчо поставилися до виконання запропонованих завдань і показали високий рівень володіння ораторськими вміннями, про що свідчать дані таблиці 5.

Таблиця 5

Кількісна репрезентація оволодіння ораторськими уміннями учнів 8 класів

О р а т о р с ь к і в м і н н я | Кількість учнів

Підготовка виступу й ведення бесіди на будь-яку літературну тему | 270 | 88%

Уважно слухати виступаючого | 290 | 95%

Коректно задавати запитання різних типів | 235 | 77%

Наводити аргументи | 217 | 71%

Ясно і логічно представляти власні судження у регламентований час | 198 | 65%

Брати участь у дискусіях | 242 | 79%

Вільно висловлювати в усній і писемній формі свої думки, переконання і оцінки | 296 | 97%

Впевнено виступати перед аудиторією | 182 | 59%

Давати оцінку прочитаного або прослуханого тексту | 221 | 72%

Коригувати свою мовленнєву, невербальну й емоційну поведінку під час виступу | 179 | 58%

Всебічний кількісний і якісний аналіз результатів формуючого експерименту підтвердив припущення щодо ефективності розробленої методичної системи формування ораторських умінь на уроках зарубіжної літератури у 5-8 класах середньої школи.

Відповіді учнів стали більш розгорнутими, логічними, творчі роботи – цікавими й змістовними. У результаті дослідного експерименту школярі стали уважніше читати художні твори, у них з’явилося бажання наслідувати їх і писати власні твори, а також виступати перед аудиторією. Педагоги відзначали, що система формування ораторських умінь у процесі вивчення зарубіжної літератури забезпечує розвиток таких загальних навчально-пізнавальних умінь, як уміння аналізувати факти і явища, синтезувати знання про виучувані об’єкти, використовувати їх у навчальних операціях, узагальнювати вивчене, говорити і слухати співбесідника, словесно імпровізувати й аргументувати свою думку, переносити знання, здобуті в ході вивчення інших предметів, а також оволодіння спеціальними вміннями (вести діалог з текстом, з’ясовувати особливості його побудови, створювати власні тексти, виконувати твори різних жанрів й проводити самоаналіз та ін.)

Хід і результати дослідження дали змогу зробити такі висновки:

1. Формування ораторських умінь у середніх класах сприяє вдосконаленню літературної освіти учнів, їхньому інтелектуальному, мовленнєвому, комунікативно-творчому розвитку.

2. Реалізація системи формування ораторських умінь ґрунтується на здобутках риторики як науки комунікативно-дидактичного спрямування, а також філософських, дидактичних, літературознавчих і загально методичних принципах.

3. Ефективність роботи забезпечується дотриманням ряду психолого-педагогічних умов, серед яких основними є:

— здійснення навчання на змістово-інформаційному, операційно-діяльнісному, організаційно-методичному рівнях, застосування в навчально-виховному процесі елементів теоретичної та практичної риторики;

— активне залучення словесно-логічного мислення (аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, аналогії), побудови умовиводів, доказів; усіх видів і процесів пам’яті;

— одночасне формування інтелектуальних та комунікативних здібностей школярів;

— спрямування школярів на виконання проблемних, репродуктивно-творчих, комунікативних завдань;

— залучення школярів до активної інтелектуальної та емоційної ораторської діяльності (виконання творів й виступи перед аудиторією);

— урахування вікових можливостей пізнавальної діяльності підлітків, а також індивідуальних особливостей читацького сприйняття.

4. Результативність формування ораторських умінь залежить від опанування вчителем основних понять риторики, адекватного методичного забезпечення й позитивної мотивації, добору доцільного для обговорення й наслідування художнього матеріалу, від правильного вибору методів, прийомів, видів і форм діяльності, які впливатимуть на створення творчої атмосфери зацікавленості, позитивної мотивації. Домінуючими у ході реалізації системи були методи творчого читання, евристичної бесіди та репродуктивний; прийоми – виразне, коментоване, вибіркове читання, читання напам’ять й під музику, побудова системи запитань, бесіда за прочитаним, проведення диспуту, розповідь, самостійний добір навчального матеріалу.

5. Робота над формуванням ораторських умінь повинна здійснюватися на всіх етапах вивчення художнього твору.

6. У ході реалізації системи учні 5-8 класів одержують початкові відомості про риторику, а також оволодівають поетапно ораторськими вміннями, серед яких основними є такі:

— готуватися до виступу, враховуючи етапи побудови висловлювання, що визначені у риториці;

— застосовуючи різні види читання (вивчаюче, ознайомлювальне, реферативне, перегляд), добирати матеріал за темою;

— встановлювати логіку висловлювання, складати план, схему ключових слів;

— добирати назву й епіграф за темою висловлювання;

— правильно формулювати думку, упорядковувати аргументи й докази;

— використовувати засоби логіко-емоційної виразності;

— захоплювати й переконувати виступом;

— учити й виконувати твори напам’ять;

— досконало володіти мовним апаратом;

— під час виступу керувати власною поведінкою, застосовуючи невербальні засоби;

— давати оцінку твору, виступу.

7. Запропонована методика впливає на цілеспрямоване виховання й розвиток активної, здатної до самореалізації особистості, вдосконалення мовленнєвих творчих здібностей та пізнавальної самостійності учнів за допомогою таких навчальних предметів, як література й риторика.

8. Дані, одержані в результаті експериментально-дослідної апробації системи формування ораторських умінь на уроках зарубіжної літератури в середніх класах загальноосвітньої школи, переконують у її ефективності, що свідчить про вірогідність висунутої гіпотези.

Розроблена система може бути основою для подальших науково-методичних пошуків: