МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Технологічний університет Поділля (м. Хмельницький)

Джерелюк Юлія Олександрівна

УДК 338.4:677.21:658.562

УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ

ТА ВИТРАТАМИ НА ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

(на прикладі текстильних підприємств)

Спеціальність 08.06.01 – економіка підприємства і організація виробництва

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Хмельницький – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Херсонському державному технічному університеті Міністерства освіти і науки України (м. Херсон)

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Миколайчук Наталія Сергіївна,

Херсонський державний технічний університет,

завідувач кафедри менеджменту та маркетингу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Гринчуцький Валерій Іванович,

Тернопільська академія народного господарства,

завідувач кафедри економіки підприємств і корпорацій

кандидат економічних наук, доцент

КЛИМЕНКО Світлана Михайлівна,

Київський національний економічний університет,

доцент кафедри економіки підприємств

Провідна установа: Одеський державний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки підприємства (м. Одеса)

Захист дисертації відбудеться “19” квітня 2002 року.

о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.052.01

у Технологічному університеті Поділля за адресою:

29016, м. Хмельницький, вул. Інститутська, 11, 3-й корпус, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Технологічного університету Поділля за адресою: 29016, м. Хмельницький, вул. Кам’янецька, 110.

Автореферат розісланий “13” березня 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Скринник Н.В.

Загальна характеристика роботи

В сучасних умовах авторитет держави залежить від реальних досягнень у підвищенні якості життя та ефективності виробництва. Для вирішення цих задач Україні необхідно приділити особливу увагу збереженню існуючого потенціалу та розвитку і підвищенню ефективності промислового виробництва. Завдяки швидкому обігу коштів вагомий внесок у поповнення бюджету завжди вкладала текстильна промисловість. Тому в період кризового стану економіки України важливо в першу чергу забезпечити стабілізацію роботи цієї галузі. Про доцільність надання текстильній промисловості статусу ключової галузі свідчить досвід Японії та Тайваню, де у процесі виходу з кризи цей статус поступово переміщався від текстильної промисловості до важкої та хімічної, а потім машинобудування.

Актуальність теми дослідження. Останніми роками на підприємствах текстильної промисловості України спостерігається не тільки значне зменшення обсягів виробництва, але й зниження рівня якості продукції, що приводить до падіння попиту на неї як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках. Така ситуація з вітчизняним виробництвом тканин дозволила заполонити ринок України імпортними товарами, обсяг яких перевищує власне виробництво у 3 рази. У 1999 році імпорт тканин перевищував експорт майже у 20 разів. В той же час на складах підприємств галузі станом на 01.01.1999 р. залишки готової продукції складали 7,7 тис.м2 (8,6% від загального обсягу виробництва попереднього року), а на 01.01.2000 р. - 4,3 тис.м2 (8,8%).

В таких умовах найбільш ефективним засобом подолання кризових явищ стає підвищення якості продукції, а управління якістю одним з важливих інструментів, який дозволяє оптимально витрачати ресурси, забезпечувати взаєморозуміння та взаємодію по всьому ланцюжку просування продукції від виробника до споживача , а також безперервно удосконалювати процес виробництва та управління.

Практична потреба у впровадженні сучасного механізму управління якістю продукції та особливо витратами на її забезпечення не має відповідного теоретичного підкріплення, оскільки відсутні наукові розробки, які охоплювали б весь комплекс проблем щодо формування якості за вимогами споживачів з урахуванням галузевих особливостей та сучасного стану економічного середовища, в якому функціонують текстильні підприємства України. Очевидна актуальність вирішення відзначених проблем обумовила вибір теми дослідження, мету і коло завдань.

Зв’язок теми з науковими програмами, планами, темами. Основні дослідження виконано згідно “Програми реформування економіки та соціально-економічного розвитку Херсонської області на період до 2001 року”, яка була підтримана Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 року №806 “Про державну підтримку виконання програми реформування економіки та соціально-економічного розвитку Херсонської області на період до 2001 року”. Згідно із згаданою Постановою №806, прийнята “Програма заходів нормалізації фінансово-економічної та соціальної ситуації у ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат”, яка увійшла у Програму “Україна–2010” розвитку легкої промисловості у Причорноморському регіоні з метою подолання кризових явищ у ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат”. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планами науково-дослідних робіт Херсонського державного технічного університету в межах теми “Формування галузевої і регіональної політики, реформування підприємств”, державний реєстраційний номер 0101U002077.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розробці теоретичних положень та практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення управління якістю продукції на підприємствах текстильної промисловості шляхом формування якості за вимогами споживачів та підвищення ефективності витрат на її забезпечення.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких задач:

· виділити найбільш ефективні напрямки удосконалення управління якістю продукції;

· розробити методику оцінки втрат від можливого зниження збуту продукції на підприємствах текстильної промисловості внаслідок незадоволення потреб споживачів;

· вивчити проблему формування ціни текстильної продукції та розробити механізм її визначення;

· адаптувати загальну методику розрахунку витрат на забезпечення якості продукції до особливостей текстильної промисловості;

· підвищити ефективність витрат на забезпечення якості продукції шляхом раціоналізації співвідношення укладених коштів та отриманих кінцевих результатів;

· обґрунтувати новий підхід до формування нормативів преміювання працівників за підвищення якості продукції з урахуванням особливостей асортименту бавовняних тканин;

Об’єктом дослідження обрані системи управління якістю на великих текстильних підприємствах, до складу яких входять прядильні, ткацькі та оздоблювальні виробництва.

Предметом дослідження є економічні основи управління якістю продукції на текстильних підприємствах в умовах ринкової економіки.

Методи дослідження : Для досягнення поставленої мети дослідження в роботі

використовувались загальнонаукові методи – узагальнення окремих фактів та результатів досліджень, економіко-статистичного аналізу виявлених дефектів продукції, економіко-математичного моделювання для побудови моделі залежності розмірів преміювання від характеристик асортименту, метод інтерв’ювання для визначення вимог до якості продукції, теорії графів для побудови дерева цілей.

Наукова новизна результатів дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та практичному застосуванні комплексу заходів, що дозволять удосконалити управління якістю продукції на підприємствах текстильної промисловості, а саме :

· виділені ключові цілі управління якістю та сформовано комплекс заходів зниження втрат від незадоволення споживачів якістю продукції та забезпечення запланованого рівня якості з мінімальними витратами;

· вперше висунуто ідею і запропоновано методику оцінки можливих втрат текстильних підприємств внаслідок “відтоку” споживачів незадоволених якістю продукції;

· запропоновано механізм визначення раціональної ціни продукції, який враховує вимоги споживачів до бавовняних тканин, значущість окремих видів додаткових оздоблень та схильність споживачів платити за додаткову якість продукції;

· обґрунтовано структуру витрат на забезпечення якості текстильної продукції, що дає змогу підвищити їх ефективність;

· визначено залежність нормативів преміювання за підвищення якості бавовняних тканин від основних характеристик асортименту;

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дисертації положення можуть бути використані підприємствами легкої промисловості при розробці та удосконаленні існуючих систем управління якістю продукції:

· запропонований алгоритм оцінки можливого “відтоку” споживачів дозволяє обґрунтувати необхідність удосконалення якості продукції й може бути використаний в різних галузях промисловості;

· виявлені вимоги споживачів до якості тканин різного призначення дозволять підвищити конкурентоспроможність продукції;

· раціоналізація співвідношення укладених коштів та отриманих кінцевих результатів, розроблені нормативи преміювання дозволять забезпечити заданий рівень якості з мінімальними витратами;

Основні положення дисертації використовуються в навчальному процесі при викладанні курсу “Управління якістю продукції”, “Економіка підприємства”, “Управління витратами та ресурсами”, а також в курсовому та дипломному проектуванні в Херсонському державному технічному університеті.

Отримані результати досліджень вже зараз використовуються на текстильному підприємстві ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат”, до складу якого входять: прядильні фабрики №1-№3, ткацькі фабрики №1-№3 та оздоблювальна фабрика.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, які отримані в результаті особистої роботи здобувача і становлять індивідуальний внесок автора.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та практичні рекомендації дисертації апробовані в учбовому процесі, неодноразово обговорювались і доповідались на семінарах та конференціях: на науковій конференції про “Розвиток економічної науки в Україні та викладання економічних дисциплін” (м. Херсон, ХІІ, 1996 р.); на науково-практичній конференції “Міжнародне та міжрегіональне економічне співробітництво у Чорноморському басейні” (м. Феодосія, 1999 р.); на всеукраїнській науковій конференції “Проблеми легкої та текстильної промисловості на порозі нового століття” (м. Херсон, ХДТУ, 1999 р.); на науково-практичному семінарі “Менеджмент на порозі ХХI століття” (м. Херсон, ХГТУ, 1999 р.); на науковій конференції “Проблеми легкої та текстильної промисловості на порозі нового століття” (м. Херсон, ХДТУ, 2000 р.).

Публікації. По темі дослідження було опубліковано 11 наукових праць. Загальний обсяг опублікованих робіт – 2,6 друкованих аркушів, з яких особисто автору належить 2,5 друкованих аркушів.

Структура та обсяг дисертації.

Дисертація складається з вступу, трьох розділів, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації налічує 268 сторінок, в тому числі 34 ілюстрації, 47 таблиць, список використаних джерел з 115 найменувань, 20 додатків на 90 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ дисертаційної роботи

У дисертаційній роботі викладено основні методичні положення щодо управління якістю продукції на підприємствах текстильної промисловості, сукупність яких має важливе значення для розвитку економіки України, сприяє прискоренню насичення ринку вітчизняними товарами широкого вжитку, забезпеченню ефективної роботи підприємств текстильної промисловості в умовах ринкової економіки. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, формулюється мета та завдання дослідження, подається характеристика новизни та практична цінність роботи.

У першому розділі ”Управління якістю продукції як важливий чинник стабільного розвитку текстильних підприємств” розкрито теоретичні передумови дослідження проблеми. Підкреслено, що досягнення і підтримання ефективної економічної діяльності неможливо без постійного підвищення якості продукції. Для досягнення бажаних результатів і забезпечення стабільності необхідно визначити позицію щодо сутності категорії якості. Пропонується наступне її визначення: якість продукції – ступінь досягнення рівня споживчих властивостей, відповідних теперішнім і майбутнім потребам конкретних споживачів при прийнятних для них цінах; а управління якістю продукції необхідно розглядати як цілеспрямований процес формування якості, яка відповідає економічній стратегії підприємства, та впливу на фактори виробництва, що забезпечують досягнення запланованого рівня якості продукції.

У роботі проаналізовані фактори, що сприяли зниженню ефективності діяльності найбільших вітчизняних підприємств бавовняної промисловості в умовах ринкової економіки, узагальнено зарубіжний та вітчизняний досвід управління якістю продукції, обгрунтовані підходи щодо його удосконалення.

Найбільші підприємства бавовняної промисловості України з замкненим виробничим циклом до складу яких входять прядильні ткацькі та оздоблювальні фабрики - це ВАТ “Херсонський бавовняний комбінат” ВАТ “Тернопільське бавовняне об’єднання “Текстерно” та ВАТ “Донецький текстиль”.

Останнім часом працюють тільки два перших, обсяг виробництва яких складає більше 80% від загального випуску бавовняних тканин на Україні.

Найбільш широкий асортимент бавовняних тканин виробляє Херсонський бавовняний комбінат, який до того ж займає монопольне положення на ринку пістрявотканих тканин платтяної та хусткової груп; тканин ворсової групи та займає ведуче місце у випуску тканин бязевої, білизняної, сатинової, одежної груп.

У процесі аналізу стану діючих систем управління якістю продукції на найбільших підприємствах бавовняної промисловості виявлені головні недоліки з організації управління якістю, які послужили підставою вибору ключових цілей управління якістю продукції. Сукупність цілей, що забезпечують економічну ефективність функціонування систем управління якістю та заходів, що сприяють досягненню цілей представлені у вигляді дерева цілей.

На нульовому рівні – забезпечення високого рівня задоволення споживачів.

Перший рівень “дерева” – ключові цілі: 1) формування якості продукції за вимогами споживачів; 2) забезпечення запланованого рівня якості продукції; 3) скорочення витрат на якість продукції.

Другий рівень “дерева” цілей: 1.1 – виявлення споживачів текстильної продукції ; 1.2 – визначення вимог споживачів до якості текстильної продукції; 1.3 – формування оптимальної ціни з урахуванням додаткової якості текстильної продукції; 2.1 – забезпечення естетичних показників якості текстильної продукції; 2.2 - забезпечення ергономічних показників якості продукції (гігроскопічність, повітропроникність); 2.3 - забезпечення показників надійності продукції (міцність забарвлення, зносостійкість, стійкість до усадки після прання); 2.4 - забезпечення показників технологічності продукції (щільність, ширина тканини); 3.1 – визначення структури витрат на забезпечення якості текстильної продукції; 3.2 – виявлення резервів зниження витрат на забезпечення якості текстильної продукції. Виконання мети управління якістю – забезпечення високого рівня задоволення споживачів - можливе лише за умови виконання цілей всіх рівнів.

У роботі доведено, що центр уваги по відношенню до витрат на забезпечення якості продукції переміщується від зниження вказаних витрат до зменшення втрат, викликаних випуском неякісної продукції. Ефективність діяльності в системі якості оцінюється за її здатністю попереджувати можливі втрати, які можуть бути поточними та довгостроковими. Поточні втрати пов’язані з усуненням невідповідностей у процесі виробництва та поза виробництвом. До довгострокових втрат належить зниження збуту продукції внаслідок незадоволення потреб споживачів.

Необхідно підкреслити, що сучасний стан найбільших підприємств бавовняної промисловості (низька інвестицийна привабливість, обмеженість ресурсів, складність технічної бази) вимагає головну увагу приділити пошуку внутрішніх резервів зниження втрат, викликаних випуском неякісної продукції.

Реалізація визначених заходів підвищення ефективності управління якістю продукції на текстильних підприємствах визначила основні напрями досліджень в наступних розділах.

Другий розділ ”Методичні основи формування якості текстильної продукції за вимогами споживачів” присвячений питанням оцінки втрат текстильних підприємств від можливого зниження збуту продукції внаслідок незадоволення потреб споживачів. У сучасних умовах промислове підприємство може забезпечити конкурентоспроможність продукції, якщо якість його товарів співпадає з очікуваннями споживачів або перевищує їх. Також слід враховувати, що сьогодні утримання існуючих покупців більш пріоритетне завдання ніж залучення нових. Тому необхідний постійний контроль за рівнем задоволення споживачів, прогнозування та попередження втрат постійних клієнтів. Виявлення регулярних споживачів та вивчення їх вимог до якості продукції доцільно здійснювати шляхом анкетного опитування. Проведені дослідження дозволили встановити, що ступінь задоволення покупців на споживчому ринку значно залежить від віку споживача та рівня його доходів. В роботі відмічається, що “відтік” покупців на споживчому ринку відбувається під впливом негативного враження, одержаного від попередніх покупок, а також під дією ефекту “антиреклами”. Аналіз результатів досліджень дозволив розділити всіх незадоволених споживачів на 3 групи: перша – ті споживачі, які у випадку незадоволення зробленою покупкою, відмовляються від придбання в майбутньому продукції вітчизняних підприємств тільки конкретного виду; друга – ті споживачі, які у випадку незадоволення зробленою покупкою, відмовляються від придбання в майбутньому усякої продукції вітчизняних підприємств; третя – ті споживачі, які у випадку незадоволення зробленою покупкою, продовжують купувати продукцію вітчизняних підприємств, покладаючись на “одиничну” невдачу.

Оцінку можливого “відтоку” регулярних споживачів та пов’язаних з ним втрат підприємства запропоновано проводити за допомогою розробленого у роботі алгоритму.

Величина можливого “відтоку” регулярних споживачів з першої групи внаслідок негативних вражень від минулих покупок j-ої продукції в найбільш привабливих i-х сегментах може визначатись за наступною формулою:

Вij=Аij*КОij*КНi , (чол.) (1)

де Аij – частка споживачів, які відмовляються від придбання в майбутньому j-ої продукції вітчизняних підприємств в i-му сегменті;

КОij – частка споживачів в найбільш привабливих i-х сегментах, які купують

j-у продукцію;

КНi – кількість незадоволених споживачів в i-му привабливому сегменті .

Величина можливого “відтоку” регулярних споживачів другої групи внаслідок негативного враження від минулих покупок j-ої продукції може бути визначена за наступною формулою:

В’ij =Еi*КОij*КНi , (чол.) (2)

де Еi – частка споживачів, які відмовляються від придбання будь-якої продукції вітчизняних підприємств в i-му сегменті.

Величина сукупного “відтоку” регулярних споживачів j-ої продукції в i-х сегментах дорівнює:

СВij = Вij+В’ij , (чол.) (3)

А величина “відтоку” регулярних споживачів іншої продукції вітчизняних підприємств В’iх дорівнює В’ij (причому х j).

Для промисловості важлива інформація про наслідки “відтоку” регулярних споживачів у вартісному виразі. Втрати підприємств промисловості від можливого “відтоку” споживачів залежать від кількості споживачів, що залишили сегмент, та середньої виручки від реалізації j-ої продукції, яка припадає на одного споживача:

ВПj= | m | СВij*ГУj + | n | m | В’xi*ГУx, | (грн) (4)

i=1 | x=1 xj | i=1

де ГУj – виручка від реалізації j-ой продукції, яка припадає на одного регулярного споживача, грн.,

ГУx – виручка від реалізації x-ої продукції (причому xj), яка припадає на одного регулярного споживача, грн.,

n – кількість видів продукції; m – кількість сегментів;

Порівняння розрахованих втрат найбільших підприємств бавовняної промисловості від можливого “відтоку” регулярних споживачів внаслідок негативних вражень від минулих покупок j-ої продукції наведено на рис.1.

Рис.1. Втрати підприємств від можливого “відтоку” регулярних споживачів.

Аналіз можливих втрат підприємств внаслідок “відтоку” споживачів в результаті дії ефекту “антиреклами” засвідчує, що вони удвічі більше у порівняні з тими, які зумовлені негативними враженнями від попередніх покупок, які діють на незадоволених споживачів.

Наявність незадоволених споживачів як наслідок впливу негативних вражень від минулих покупок так і дії ефекту “антиреклами” свідчить про необхідність досягнення якості, яка сприяла б залученню, утриманню та задоволенню споживачів.

Найважливішою характеристикою ринку текстильної промисловості є різноманітність асортименту продукції, яка виробляється підприємствами галузі. У зв’язку з цим необхідно чітко визначити на яку продукцію й особливо ринки слід звернути найбільшу увагу, як пристосувати діяльність підприємств до вимог конкретних споживачів.

У роботі запропонована методика виділення найбільш привабливих сегментів на промисловому ринку та ринку державних установ, яка використовує внутрішню інформацію підприємств. Аналіз продукції, яка споживається найбільш привабливими сегментами рекомендується проводити за допомогою запропонованої двохкоординатної матриці “значущість артикулів тканин – охоплення артикулами тканин” (рис.2). Коефіцієнти першої групи відображають значущість окремих артикулів тканин для споживачів конкретної групи, а друга група коефіцієнтів характеризує охоплення споживачів відповідними артикулами тканин в межах певної групи споживачів.

Відмічається, що для налагодження стійких зв’язків зі своїми споживачами та досягнення високого рівня задоволення їх потреб, підприємства повинні використовувати конкретні підходи. Можливими підходами до встановлення взаємовідносин з споживачами є:–

збільшення фінансових вигод споживачів за рахунок зниження витрат на якість;

- виявлення вимог споживачів до показників якості продукції та постійне її удосконалення;

– підвищення якості поєднується з фінансовими вигодами.

У відповідності з запропонованими підходами та отриманими матрицями доцільно виділяти напрями вдосконалення конкретних видів тканин в залежності від групи цільових споживачів. Вибір пріоритетного напряму вдосконалення окремих видів тканин доцільно проводити на основі даних про обсяг реалізації, який припадає на основні групи споживачів та у відповідності з рівнем ціни.

Відмічається, що у текстильній промисловості слід більше приділяти уваги вимогам регулярних споживачів до показників якості бавовняних тканин на споживчому ринку.

Для утримання споживачів найбільш привабливих сегментів необхідно визначати їх очікувані вигоди від бавовняних тканин різних груп. Вирізняються наступні основні вигоди: економія, зовнішня привабливість, гігієнічність, надійність (у табл.1 наведено фрагмент ранжування вигод від тканин білизняної групи). Такий підхід дозволив встановити, що споживачі шукають в тканинах конкретної групи різні вигоди в залежності від віку, етапу життєвого циклу родини та рівня доходу. У зв’язку з цим підприємства повинні враховувати побажання окремих груп споживачів та виробляти продукцію, яка забезпечує ці вигоди.

Таблиця 1

Ранжування основних вигод від тканин білизняної групи (фрагмент)

Ключові сегменті | Ранг вигоди

Економія | Зовнішня

привабливість | Надійність | Гігієнічність

Холостяки до 20 років з низьким доходом | 1 | 2 | 3 | 4

Молоді родини 21-30 років з середнім доходом без дітей | 4 | 1 | 3 | 2

Молоді родини 21-30 років з низьким доходом і з дітьми до 6 років | 4 | 3 | 1 | 2

Родини 31-40 років з середнім доходом і з дітьми шкільного віку | 3 | 1 | 2 | 4

В роботі пропонується новий підхід до формування ціни текстильної продукції на основі урахування значущості окремих видів додаткових оздоблень та схильності споживачів платити за додаткову якість різних груп тканин. Додаткове оздоблення доцільно тільки у тому випадку, коли відбувається збільшення величини “питомої якості”. Остання являє собою частку рівня якості продукції, що припадає на одиницю витрат споживачів:

де Sj - значущість j-х характеристик для споживачів;

dj - ступінь задоволеності споживачів j-и якісними характеристиками;

Z - ціна тканини;

Для визначення раціональної ціни тканин різних груп була створена програма засобами мови програмування високого рівня Microsoft Visual Basic for Application V.5.0 під Excel 97. Визначення раціональних цін тканин дозволить підприємствам промисловості забезпечити високий рівень задоволення споживачів.

Одержані результати свідчать про те, що для найбільш привабливих сегментів регулярних споживачів високу значущість переважно має зовнішня привабливість тканин різних груп.

Проведені дослідження дозволили виявити вимоги споживачів до художньо-колористичного оформлення тканин для постільної білизни, махрових рушників, носових хусток, меблево-декоративних тканин, ворсових та одежних тканин, тканин для халатів, піжам, чоловічих сорочок та жіночих блуз, дитячого одягу, врахування яких буде сприяти підвищенню конкурентоспроможності продукції.

Третій розділ ”Удосконалення управління витратами на забезпечення якості продукції на текстильних підприємствах” присвячений питанням визначення витрат на забезпечення якості продукції. Проведені дослідження показують, що сьогодні яка-небудь єдина, тобто загальновизнана класифікація витрат на якість відсутня. У роботі пропонується дотримуватись класифікації витрат, в якій витрати на забезпечення якості продукції розподіляються на корисні – попереджувальні заходи, безкорисні необхідні – витрати на проведення оцінки якості, безкорисні витрати – втрати, викликані випуском неякісної продукції. У відповідності з цим наведено найбільш показні витрати на забезпечення якості текстильної продукції.

Якщо питання класифікації витрат на якість є достатньо опрацьованими у об’ємній та складній проблемі управління якістю продукції, то методи оцінки витрат на якість текстильної продукції потребують поглибленої розробки. З цією метою у роботі удосконалена методика розрахунку витрат на забезпечення якості продукції з урахуванням особливостей текстильної промисловості.

Так, витрати на випробування готової продукції можуть визначатися за наступною формулою: |

m | s | m | m | s

Вв.п= | Tj*kj*Зсер+ | ki*Ci+A+ | Nj*Tj*kj*Е | , (грн.) (5)

i=1 | j=1 | i=1 | i=1 | j=1

де Тj – тривалість проведення j-го випробування, год;

kj - кількість j-х випробовувань, які проводяться на протязі року, од.;

Зсер- середня погодинна заробітна плата працівників лабораторії, що проводять випробовування, грн/год.;

ki– кількість продукції i-го артикулу, яка зазнає випробувань на протязі року, м

Сi – ціна 1м продукції i-го артикулу, грн.; i=1….m – кількість артикулів ;

А – річна сума амортизаційних відрахувань випробувального обладнання, грн.

N – сумарна потужність всіх діючих електродвигунів на випробувальному обладнанні, кВт; Е – вартість 1кВт*год, грн.; j=1...s - види випробувань, що проводяться.

Систематичний аналіз витрат дозволить аналізувати їх структуру та вносити корегуючі заходи для їх зниження. Аналіз витрат на забезпечення якості текстильної продукції, які складають 5,7% від виробничих витрат, свідчить про нераціональне використання коштів на текстильних підприємствах: значні суми витрачаються на проведення оцінки якості – 25,38% від загальних витрат; втрати, викликані випуском неякісної продукції, складають 54,02%; тоді, як на проведення попереджувальних заходів виділяються невеликі суми – 20,6%. Таким чином, у даної галузі особливу увагу слід приділяти зниженню втрат, викликаних випуском неякісної продукції.

Значна частка втрат обумовлена наявністю невідповідностей продукції запроектованому зовнішньому вигляду.

Статистичний аналіз дефектів зовнішнього вигляду 21,26 млн. метрів тканин зниженої сортності дозволив встановити, що у процесі заключного оздоблення виникає переважна більшість дефектів у бязевій (53% ), білизняній (68%), сатиновій (98%), платтяній (59%), ворсовій (76%), хустковій (71%), рушниковій (52%), марлевій (89%) групах тканин. Дефекти ткацтва переважають в одежній (63%) та меблево-декоративній (70%) групах, дефекти ж прядіння несуттєво впливають на формування кінцевого вигляду продукції. Для того, щоб зменшити втрати внаслідок низької якості, необхідно виділяти домінуючі дефекти за допомогою методу “АВС”.

У роботі відмічається, що виникнення окремих дефектів може мати як закономірний, так і випадковий характер. За допомогою побудови гістограм визначаються межі інтервалів з найбільшою щільністю ймовірності розподілу окремих дефектів (дефекти випадкового характеру) та “проблемні місця”, які вимагають проведення корегуючих заходів. У відповідності з цим доцільно визначати питому вагу дефектів випадкового характеру з окремих артикулів тканини. Це дозволить уникнути зайвих корегувань, які можуть не тільки не зменшити, а, навпаки, збільшити кількість дефектів. На основі даних про питому вагу дефектів випадкового характеру з окремих видів тканин можливо визначити нижню межу витрат на якість текстильної продукції з урахуванням реалізації усіх резервів зниження основних втрат, викликаних випуском неякісної продукції та витрат на проведення заключного контролю.

Так, мінімально допустимі втрати з огляду неможливості виправлення невідповідностей (мірний клапоть) визначаються наступним чином:

, (грн) (6)

де Вiq - річний фактичний обсяг мірного клаптя з q-ю невідповідністю i-го артикулу, м;

Ц1i – ціна І-го сорту одного метра i-го артикулу, грн.;

Ксортi – коефіцієнт сортності i-го артикулу;

Цкi – ціна мірного клаптя одного метра i-го артикулу, грн.;

diqвип – питома вага q- дефектів випадкового характеру i-го артикулу;

Дослідження показали, що імовірність того чи іншого виду дефекту, виявленого на операції вихідного контролю, для кожного виду продукції дуже різна. У відповідності з цим необхідно проводити аналіз причин виникнення дефектів та розробку корегуючих заходів з кожного виду продукції. В табл.2 наведено можливі варіанти усування домінуючого дефекту оздоблення – перекосу уточних ниток та значення додаткового прибутку (збитку) від впровадження цих варіантів з деяких видів продукції (де х – недоцільність заходу).

Таблиця 2

Ефективність заходів з усунення перекосу уточних ниток (фрагмент)

Корегуючий захід | Додатковий прибуток (збиток), грн./100 м.

Сатин 1В0001 | Тканина меблева “Барвиста” 1В0003 | Бязь вибілена 1В0276 | Полотно простинне 1В0026 | Поплін 2В2749 | Тканина платянна “Весняна” 1В0842

Установка універсальної системи контролю та усунення перекосу уточних ниток | 3,34 | 6,17 | х | х | х | х

Заміна джгутового вибілення на вибілення у розправку | х | х | -78,64 | -60,31 | х | х

Проведення повторного обробітку (переробки) | -1.96 | 8,04 | -2,25 | 1,95 | 4,84 | -4,16

Для вирішення проблем неналежного контролю обслуговуючим персоналом якості продукції, особливо у випадку неефективності корегуючих заходів, запропоновані методичні рекомендації щодо обґрунтування нормативів преміювання за підвищення сортності для окремих видів продукції. Розрахунок економічно обґрунтованих нормативів преміювання за підвищення сортності на 1% відображається наступною формулою:

(7)

де ПВ – ставка податкового відрахування;

Впрем – запланована норма відрахування на заохочення робітників, що обслуговують оздоблювальне обладнання ; Ц1с; Ц2с – відповідно ціна 1-го та 2-го сорту тканини i-го артикулу;

Вмi – кількість метрів, які припадають на 1% підвищення сортності 100 метрів i-го артикулу, м;

ЗПi – заробітна плата на 100 метрів тканини i-го артикулу, грн.

В роботі складена багатознакова лінійна регресивна модель, яка дозволяє встановлювати відсоток премії за підвищення сортності для нового асортименту в залежності від лінійної щільності основи (х1, текс, г/км.), різниці в цінах за перший та другий сорт (х2, грн.) та витрачання пряжі на виготовлення 100 метрів тканини (х3, кг):

у=0,3493+0,0139х1 +7,3573х2+0,0098х3

З урахуванням реалізації економічно доцільних корегуючих заходів, спрямованих на підвищення якості продукції, структура витрат на забезпечення якості бавовняних тканин виглядає наступним чином (рис.3).

І – витрати на попереджувальні заходи, ІІ – витрати на оцінку якості,

ІІІ – втрати, викликані випуском неякісної продукції;

А – фактичний стан; С – після реалізації корегуючих заходів.

Рис.3. Ефективність упорядкування витрат на забезпечення

якості текстильної продукції

Дані рис.3 свідчать про те, що збільшення витрат на проведення попереджувальних заходів дозволяє скоротити на 20,33% втрати, викликані випуском неякісної продукції та витрати на оцінку якості. Це дасть значний економічний ефект як у масштабі великого промислового підприємства, так і промисловості в цілому.

Висновки

В дисертації подано теоретичне обґрунтування і нове рішення завдання удосконалення науково-методичних основ управління якістю продукції на текстильних підприємствах шляхом формування якості за вимогами споживачів та підвищення ефективності витрат на її забезпечення. За результатами проведених досліджень та розрахунків можна сформулювати такі основні висновки:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Джерелюк Ю.А. Маркетинг информационных технологий в системе управления качеством продукции // Экономические инновации. Выпуск 4. – Одесса: Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины, 1999. – С.267-269.

2. Джерелюк Ю.А. Потребительская ценность, удовлетворенность и качество продукции // Вестник ХГПУ. Технический прогресс и эффективность производства. – Харьков. – 1999. - № 90. – С.160-163.

3. Джерелюк Ю.О. Актуальні питання управління якістю текстильної продукції // Регіональна економіка. – 2000. - №1. – С.181-185.

4. Джерелюк Ю.О. Обґрунтування необхідності формування нової потенційної якості продукції // Вестник ХГПУ. Технический прогресс и эффективность производства. – Харьков. – 2000. – №94. –С. 59-62.

5. Джерелюк Ю.О. Вдосконалення системи стимулювання якості продукції на текстильних підприємствах // Регіональні перспективи. – 2000 р. –№2-3. - С.340-341.

В інших наукових виданнях:

6. Джерелюк Ю.А. Система управления качеством продукции на текстильном предприятии // Вестник ХГТУ. – Херсон. – 1998. - №2(4). – С.77-79.

7. Джерелюк Ю.А. Маркетинговые исследования в системе управления качеством продукции // Вестник ХГТУ. – Херсон. - 1998. - №2(4). – С.356-358.

8. Джерелюк Ю.А. Затраты на обеспечение качества продукции и тенденции их развития в современных условиях // Вестник ХГТУ. – Херсон. – 1999. - №2(6). – С.71-73.

9. Джерелюк Ю.А. Обеспечение запланированного уровня качества текстильной продукции // Проблемы легкой и текстильной промышленности Украины. – 1999.- № 2. – С.21-23.

10. Миколайчук Н.С., Джерелюк Ю.О. Оптимізація витрат на підвищення якості продукції // Технологія, автоматизація та економіка в переробній галузі : Збірник наукових праць. – К.: Інститут змісту та методів навчання, 1998. – С.103-104. Автором встановлено ступінь впливу технологічного переходу на сортність тканин у готовому вигляді.

11. Миколайчук Н.С., Джерелюк Ю.О. Сучасна концепція управління якістю продукції на текстильних підприємствах // Технологія, автоматизація та економіка в переробній галузі: Збірник наукових праць. – К.: ІЗМН, 1998. – С.105-106. Автором запропоновано оцінювати вагомість споживчих властивостей тканин.

Анотація

Джерелюк Ю.О. Управління якістю продукції та витратами на її забезпечення (на прикладі текстильних підприємств). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка підприємства і організація виробництва. –Технологічний університет Поділля, Хмельницький, 2002.

Дисертація присвячена питанням удосконалення управління якістю продукції на підприємствах текстильної промисловості шляхом формування якості за вимогами споживачів та підвищення ефективності витрат на її забезпечення.

З метою обґрунтування необхідності удосконалення якості продукції, автором запропонована методика оцінки можливих втрат підприємств внаслідок “відтоку” незадоволених споживачів. Для налагодження стійких зв’язків з споживачами та досягнення високого рівня задоволення їх запитів були запропоновані підходи до встановлення ефективних взаємовідносин з споживачами і процес пошуку раціональної ціни текстильної продукції. Виявлені основні вимоги споживачів до якості тканин різного призначення.

Для забезпечення заданого рівня якості з мінімальними витратами розроблені економічно доцільні заходи для усунення домінуючих невідповідностей продукції запроектованому зовнішньому вигляду та адаптована методика розрахунку витрат на забезпечення якості до особливостей текстильної промисловості.

Встановлена залежність нормативів преміювання за підвищення якості бавовняних тканин від основних характеристик тканин, що дає змогу забезпечувати запланований рівень ефективності матеріального стимулювання при впровадженні нових видів продукції .

Ключові слова: якість продукції, система управління якістю, вимоги споживачів, невідповідності, витрати на якість.

SUMMARY

Dzherelyuk J.A. Management of the product quality and expenditures for its providing (at the enterprises of textile industry as example). - Manuscript.

The dissertation is presented for the scientific degree of candidate of economic sciences according to speciality 08.06.01 – Economics of Enterprise and Organization of Production. –Technological University Podillya, Khmelnitskiy, 2002.

The thesis is devoted to the problems of improving the management of the product quality and expenditures for its providing at the textile enterprises by forming product quality according to the requirements of consumers and increasing the efficiency of expenditures for its providing.

The author suggested the method of appreciation of possible losses of the enterprise owing to the consumer leakage with the aim to prove the necessity of improvement of the product quality. Some economically proved measures for the elimination of disparity between the production and its appearance and the methods of expenditure calculations for quality are offered.

The dependence between the bonuses for quality increase of cotton the fabrics and main characteristics of fabrics are shown, all this gives the possibility to provide the planned level of bonus efficiency during the application of new kinds of products.

The key words: product quality, system of management of the quality, consumer requirements, disparity, and expenditures for quality.

АННОТАЦИЯ

Джерелюк Ю.А. Управление качеством продукции и затратами на его обеспечение (на примере текстильных предприятий). – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – Экономика предприятия и организация производства. – Технологический университет Подолья, Хмельницкий, 2002.

Диссертация посвящена вопросам совершенствования управления качеством продукции на предприятиях текстильной промышленности путем формирования качества, соответствующего требованиям потребителей и повышения эффективности затрат на его обеспечение.

Выделены ключевые цели и комплекс мероприятий по снижению потерь предприятий от неудовлетворения требований потребителей к качеству продукции и уменьшению затрат на обеспечение запланированного уровня качества.

С целью обоснования необходимости совершенствования качества была предложена методика оценки возможных потерь предприятий в результате “утечки” потребителей вследствие негативных впечатлений от прошлых покупок и действия эффекта “антирекламы”. Выявлена продукция, по которой наблюдается наибольшая “утечка” потребителей и соответствующие потери предприятий. Для налаживания устойчивых связей с потребителями и достижения высокого уровня удовлетворения их запросов были предложены конкретные подходы к установлению эффективных взаимоотношений с потребителями. На основе данных о важности отдельных качественных характеристик для потребителей, в работе предложено формирование цены на основе учета преимуществ отдельных видов дополнительных отделок, а также готовности потребителей платить за дополнительное качество продукции. Анализ потребляемой продукции наиболее привлекательными сегментами рекомендуется проводить с помощью предложенной двухкоординатной матрицы “значимость артикулов ткани – охват артикулов ткани”. Выбор приоритетной стратегии развития для отдельных видов продукции проводится на основе данных об объеме реализации, который приходится на основные группы потребителей и в соответствии с уровнем цены. В работе определены и проранжированы искомые выгоды потребителей, которые они ожидают от тканей различных групп: экономия, внешняя привлекательность, гигиеничность и надежность. Установлено, что для потребителей высокую значимость преимущественно имеет внешняя привлекательность тканей. Выявлены основные требования потребителей к художественно-колористическому оформлению тканей различного назначения (бельевые ткани, мебельно-декоративные, ворсовые, одежные, плательные, платочные и полотенечные).

Предложена классификация затрат на обеспечение качества текстильной продукции и адаптирована методика их расчета к особенностям отрасли. Проведенный анализ затрат на обеспечение качества текстильной продукции показал, что в данной отрасли особое внимание необходимо уделять снижению потерь, вызванных выпуском некачественной продукции.

Для обеспечения заданного уровня качества с минимально возможными затратами выявлены доминирующие пороки внешнего вида процессов заключительной отделки, ткачества и прядения.

При выявлении внутренних резервов снижения потерь, вызванных выпуском некачественной продукции, рекомендуется определять значения границ интервалов с наибольшей плотностью вероятности