КИївський національний економічний університет

Євдокимова Дарія Михайлівна

УДК 330.34

Державне регулювання економічного розвитку

Спеціальність 08.01.01 – Економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ 2002

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі макроекономіки та державного управління Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: | кандидат економічних наук, професор Степаненко Сергій Васильович, Київський національний економічний університет, проректор з навчально-методичної роботи, завідувач кафедри історії економічних учень та економічної історії |

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор Поручник Анатолій Михайлович, Київський національний економічний університет, завідувач кафедри міжнародної економіки

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник за спеціальністю “Політична економія” Мар’єнко Аліна Василівна, Інститут економічного прогнозування Національної академії наук України, заступник завідувача відділу економічного зростання та структурних змін в економіці |

Провідна установа: | Інститут світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України, відділ глобалістики та геополітики, м. Київ |

Захист відбудеться “ 25 ” жовтня 2002 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 03680, М.Київ, пр. Перемоги 54/1, ауд 317.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету.

Автореферат розісланий 24” вересня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.Е. Фукс

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Процеси і наслідки трансформації економічної системи в Україні з надзвичайною гостротою висвітлили питання про вибір та обґрунтування напрямків її дальшого економічного розвитку. Багатоаспектність і масштабність цієї проблеми визначили необхідність з одного боку, комплексного її вивчення, а з другого – різновекторність наукового пошуку. Вражаючі особливості макроекономічних процесів у економіці України не вкладаються у схеми відомих нині економічній науці закономірностей. Для практичної реалізації державної стратегії розбудови національної економічної системи конче необхідні конкретизація пріоритетів, уточнення ресурсного забезпечення, відпрацювання механізмів здійснення. На тлі змін, що відбуваються в країні, спостерігається досить цікавий феномен сучасності – утвердження нової моделі розвитку з посиленим ринковим вектором і якісно ускладненими державними функціями та одночасно – формування сильної держави.

Теоретичні тлумачення системних оновлень були об’єктом дослідження цілої плеяди вчених-економістів. Сутність процесів економічного розвитку та роль держави в їх здійсненні досліджували такі видатні науковці свого часу, як М. Кондратьєв, М. Туган-Барановський, Й. Шумпетер.

З переходом суспільства до наступного індустріального етапу розвитку з’явились моделі А. Льюїса, А. Ростоу, Р. Харрода, А. Хіршмана. Обґрунтування макроекономічних стратегій країн, що трансформуються, проводилось на підставі сучасної макроекономічної теорії Л. Бальцеровичем, Г. Манківим (Менк’ю), П. Самуельсоном, Я. Тінбергеном, М. Тодаро. У результаті парадигмальних змін в економічній теорії процеси розвитку стали пояснювати, спираючись на інституціональну та інституціонально-еволюційну теорії. Цей напрямок репрезентовано Р. Коузом, У. Нельсоном, Д. Нортом, О. Вільямсоном, Ф. Хайєком.

Теоретично досліджували складові процесу економічного розвитку пострадянських країн російські економісти Л. Абалкін, С. Глазьєв, І. Іноземцев, В. Маєвський, А. Улюкаєв.

В Україні поки що бракує комплексних фундаментальних досліджень питань державного регулювання процесів економічного розвитку, проте неабиякий внесок у певні аспекти проблеми зробили такі відомі вчені-економісти, як Ю. Бажал, О. Білорус, В. Геєць, Н. Гончарова, А. Гриценко, М. Долішній, М. Данько, С. Дорогунцов, І. Лукінов, Д. Лук’яненко, А. Мар’єнко, Б. Панасюк, Ю. Пахомов, В. Пономаренко, А. Поручник, М. Соколик, М. Чумаченко, А. Філіпенко, А. Шегда. Напрацювання у цій сфері акцентовано навчального характеру належать ученим-викладачам З. Ватаманюку, А. Задої, Л. Корнійчук, Г. Климку, С. Мочерному, С. Панчишину, А. Савченку.

Не зважаючи на наявність значного теоретичного надбання, науковці й досі переймаються пошуками оптимальної моделі економічного розвитку, ураховуючи національні особливості перебігу трансформаційних процесів та наголошуючи на важливості чинника державного регулювання. Однак, очевидна фрагментарність розробок обумовлює необхідність системного дослідження теоретичних і прикладних засад державного регулювання процесів економічного розвитку національної економіки з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано за планом науково-дослідних робіт Київського національного економічного університету і є складовою теми “Методологія діагностики, прогнозування і державного регулювання змішаної економіки” (номер державної реєстрації 0198V003239). Автором підготовлено окремий підрозділ, присвячений обґрунтуванню регіональних та галузевих аспектів державної політики регулювання економічного розвитку в Україні.

Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційної роботи є обґрунтування головних напрямків державного регулювання економічного розвитку та визначення засобів реалізації цього процесу за умов трансформації економічних основ макросистеми.

Досягнення зазначеної мети потребує постановки та розв’язання комплексу завдань:

·

·

·

·

·

·

·

·

·

Об’єкт дослідження – процеси економічного розвитку за умов системних трансформацій.

Предмет дослідження – державне регулювання економічного розвитку.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів. Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження є цивілізаційна парадигма суспільного розвитку, на якій базується сучасна економічна теорія.

Конкретні наукові результати було одержано з використанням таких методів дослідження:

· історичного, що виявляється в ретроспективному огляді теоретичних основ економічного розвитку макросистеми;

· аналізу і синтезу, який дав змогу поєднати макро- та мікроаналіз і виявити наслідки соціально-економічних трансформацій в Україні;

· формалізації – для побудови процесів і визначення порядку оцінювання рівня ефективності функціонування макросистеми, ідентифікації домінуючого технологічного укладу, визначення масштабів регіональної асиметрії, виявлення ефектів взаємообумовленості національних та іноземних інвестицій;

· статистичні – для групування сукупності елементів макросистеми за рівнем їх економічного розвитку, розмаху варіації ознак деформацій у структурі ВВП, оцінки ефективності використання ресурсів у макросистемі;

· математичного моделювання, який дав можливість визначити динаміку основних показників економічного розвитку;

· графоаналітичне моделювання, за допомогою якого було обґрунтовано стратегічні напрямки економічного розвитку регіонів.

Для виконання роботи було використано законодавчо-нормативну базу України, яка забезпечує правові основи національної державної політики; теоретичні та практичні напрацювання вітчизняних і зарубіжних учених-економістів; а також періодичні видання, статистичні збірники, матеріали науково-практичних конференцій.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукові результати, що одержані автором і виносяться на захист, полягають у такому:

· уточнено методологічні параметри дослідження теоретичних засад державного регулювання економічного розвитку; вироблено авторський підхід до розуміння сутності економічного розвитку та логіки його здійснення у сучасних гносеологічних рамках, за якими економічний розвиток є динамічним багатоваріантним циклічним процесом, що має спіралеподібну форму та виявляється через кількісні та якісні зрушення в структурі системи, стійкість якого забезпечується лише за умов його керованості з боку надсистеми;

·

а) ефективності функціонування макросистеми через кількісну оцінку використання капіталовкладень на підставі порівняння динаміки його відносних покажчиків;

б) техніко-технологічної структури макросистеми, що визначається ідентифікацією нинішнього домінуючого технологічного укладу та елементів попереднього і наступного укладів;

в) масштабів регіональних диспропорцій, які встановлюються оцінкою рівня економічного розвитку кожного з регіонів;

· з’ясовано сутність і роль інвестиційної політики в процесі керування економічного розвитку, яка розглядається як основний важіль державного регулювання процесами його здійснення; на підставі аналізу відомих моделей економічного розвитку макросистем установлено, що інвестиційні потоки мають бути спрямовані передусім у інноваційну сферу;

· розкрито залежність між змінами в інституціональній структурі та динамікою основних соціально-економічних показників; оцінено ступінь дієвості законодавчих актів, що впливають на параметри процесів економічного розвитку;

· обґрунтовано головні напрямки державного регулювання економічного розвитку:

а) подолання структурних диспропорцій на підставі формування системи галузевих пріоритетів за принципом технологічної укладності;

б) нівелювання регіональної асиметрії як процесу досягнення та дотримання внутрішньосистемної збалансованості розвитку окремих елементів макросистеми;

· охарактеризовано основні вектори державної політики стосовно економічного розвитку макросистеми у аспектах:

а) галузевому – через надання пріоритетності розвитку тим галузям, які визначаються складовими ядер наступних технологічних укладів;

б) регіональному – через корегування встановленого індивідуального вектора розвитку кожного з регіонів (як члена певної стратегічної групи) щодо загального напрямку державної стратегії;

в) інституціональному – через активізацію впливу ефективних у контексті стійкого економічного розвитку ринково-інституціональних чинників, через утворення і утвердження нових інститутів та інституцій (технопарки, технополіси, кластери, преференційні зони тощо).

Практичне значення одержаних результатів. Отримані наукові результати, обґрунтовані теоретичні положення та висновки є певним внеском у розробку економічної теорії, а отже, служать розвитку економічної науки, сприяють якнайглибшому розумінню економічних явищ і процесів. Найважливіші наукові положення дисертаційного дослідження доведено до рівня аналітичних матеріалів для практичного використання, методичних розробок і прикладних рекомендацій:

1) наукове обґрунтування цілісної політики регулювання економічного розвитку здійснення структурних галузевих і регіональних зрушень у макросистемі за умов адекватного інституціонального середовища;

2) рекомендації щодо підвищення дієвості законодавчих актів на підставі класифікації системних законів, виділення ефектів, які супроводжують інституціональні зміни;

3) удосконалення методик оцінювання стану економічного розвитку України в галузевому та регіональному аспектах через використання градієнтних покажчиків для аналізу використання ресурсів; визначення техніко-технологічної структури макросистеми за принципом технологічної укладності; позиціонування регіонів за їхнім рівнем економічного розвитку; застосування “ефектів витіснення” та “ефектів залучення” для аналізу взаємовпливу іноземних та національних інвестицій;

4) методичні розробки щодо конкретизації напрямків реалізації державної стратегії економічного розвитку стосовно формування системи державних галузевих інвестиційних пріоритетів з урахуванням принципу технологічної укладності, регіональної диференціація головного курсу державної стратегії економічного розвитку; обґрунтування утворення нових інститутів та інституцій.

Запропонований аналітичний апарат та рекомендації прийняті до розгляду відповідними органами державного управління економіки України (Довідка про впровадження Департаментом регіональної політики Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції № 15-З/233 від 10 квітня 2002 р.).

Визначальні положення дисертаційного дослідження щодо еволюції теорій розвитку включено до викладання дисципліни “Історія економічних учень” (Довідка про впровадження у навчальний процес кафедри історії економічних учень та економічної історії Київського національного економічного університету від 3 квітня 2002 р.). Розробки стосовно функцій держави та економічної політики в економіці, здійсненні регулювання економічного розвитку використані для викладання дисциплін “Макроекономіка”, “Державне регулювання економіки”, “Управління регіональною економікою”, які є складовими фахової підготовки бакалаврів та магістрів з державного управління економіки (Довідка про впровадження у навчальний процес кафедри макроекономіки та державного управління Київського національного економічного університету від 3 квітня 2002 р.)

Апробація результатів дисертації. Основні результати та висновки дисертаційного дослідження висвітлено автором на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Управління у перехідному суспільстві на порозі ХХІ століття” у доповіді “Трансформаційні процеси в Україні: інституціональний аспект” (Київ, 1999); на науково-практичній конференції “Удосконалення фінансово-кредитної системи і шляхи поліпшення фінансового стану підприємств” у доповіді “Удосконалення фінансово-кредитної системи в аспекті активізації інвестиційних процесів” (Київ, 1999); Міжнародній науково-методичній конференції “Еволюція економічного розвитку та економічних теорій” у доповіді “Процеси розвитку в економічній теорії: еволюція моделей наочного відображення” (Київ, 2000); Загальноукраїнській науковій конференції студентів та молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” у доповіді “Концептуальні підходи до розробки моделі державного регулювання економікою” (Донецьк, 2000); Міжнародній науковій конференції “Розвиток мікроекономічної теорії: проблеми та перспективи” у доповіді “Апарат виробничої функції у поясненні процесів економічного розвитку” (Київ, 2001); а також під час роботи круглого столу “Політична економія реформ в Україні: роль уряду”, проведеного Гарвардським інститутом економічного розвитку (Київ, 2000).

Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 10 наукових праць (4 у наукових фахових виданнях та 6 – у інших фахових виданнях). Загальний обсяг публікацій, які належать особисто автору дисертаційного дослідження, становить 2,75 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, додатків. Основний зміст роботи викладено на 140 сторінках друкованого тексту. У тексті дисертації розміщено 25 таблиць на 29 сторінках та 30 рисунків на 27 сторінках. Список використаних літературних джерел містить 205 найменувань на 15 сторінках. Дисертація має також 2 додатки на 21 сторінках та три довідки про впровадження та використання наукових результатів дослідження.

Основний зміст дисертації

У вступі охарактеризовано актуальність теми дослідження, визначено значущість та ступінь розробки у літературі проблеми, що вивчається. Викладено методологічну основу і методи дослідження, показано наукове, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації.

У розділі 1 “Теоретичні засади державного регулювання процесів економічного розвитку” простежено еволюцію теорії економічного розвитку, висвітлено роль держави у здійсненні процесів системної трансформації та економічного розвитку, а також визначено основні важелі впливу на економічний розвиток.

У дисертації констатується факт, що теорія економічного розвитку в нинішньому стані являє собою методологічно неоднорідну сукупність результатів різновекторних наукових пошуків, значну частину яких було сформульовано на потребу практики. Основні елементи наявної теоретичної конструкції автором зведено до такого: збереження системної цілісності у процесі розвитку, циклічність та критичні розмежовувачі фаз циклів, керованість економічного розвитку, співвідношення між рівноважним станом (функціонуванням) та розвитком, множинність траєкторій (варіантів напрямків) розвитку. Згідно з отриманими результатами їх дослідження у рамках сучасної парадигми економічний розвиток визначається як динамічний багатоваріантний циклічний процес, який має спіралеподібну форму та виявляється через кількісні та якісні зрушення у структурі системи при збереження її цілісності, і стійкість якого забезпечується лише за умов його керованості з боку надсистеми.

Сформульоване в такий спосіб визначення вважається початковою умовою окреслення “робочої зони” впливу держави на економічний розвиток через створення інституціонального середовища, яке б виконувало функцію певного каталізатора цього процесу та сприяло його керованості. Тому принципово важливим для поставлених у дисертаційному дослідження завдань є уточнення сутності поняття інституту. У дисертації це поняття характеризується як сукупність соціально-економічних правил та неформальних обмежень, яких має додержуватись переважна більшість членів суспільства, та над якими окремі індивіди чи їх групи невладні за функціонування суспільства протягом того чи іншого проміжку часу.

Після вивчення теоретичних засад інституціональної теорії автор висновує, що функції держави одночасно визначаються та обмежуються інституціональним середовищем. Це обумовлено наявністю в інституціональній структурі неформальних інститутів, які на відміну від формальних змінюються протягом тривалого періоду часу і які держава, фактично, не контролює.

У переліку формальних інститутів визначальну роль відіграють ті, що забезпечують здійснення державою інвестиційної політики та передусім її інноваційну направленість. Це важливе положення аргументовано в дисертації результатами аналізу моделей економічного розвитку, котрі на сьогодні є доволі своєрідними – це етатистська концепція, теорія зростання У. Ростоу, теорія зовнішньої залежності тощо. Застосування до них аналізу на підставі дихотомічного підходу (визначення двох характеристик відповідно до мети дослідження та вивчення моделей у їх розрізі) дало змогу визнати доцільність державного регулювання економічного розвитку макросистеми через здійснення інвестиційно-інноваційної політики.

У праці обґрунтовується авторський погляд на сутність інноваційних процесів, який полягає в тому, що тлумачити цю сутність треба не лише крізь призму технологічних змін (концепції екзогенного і ендогенного НТП), але й через взаємозв’язок соціально-економічних та організаційних змін. Ці два боки інноваційного процесу відзеркалено в еволюційній теорії, а особливо в економічній генетиці, згідно з якою економічний розвиток пов’язується зі зміною технологічного укладу. Автор визначає його як сукупність технологічних процесів, що перебувають на одному рівні інноваційного розвитку.

В роботі встановлено, що економічний розвиток відповідно до принципу технологічної укладності проявляється як перехід від одного технологічного укладу до іншого. “Визрівання” ядра нового укладу в надрах нинішнього, поступове витіснення застарілих технологій прогресивними обумовлює циклічний характер економічного розвитку. Тому пріоритетність напрямку інвестицій визначається ядром наступного технологічного укладу. Доведено, що для забезпечення оптимального в контексті економічного розвитку використання інвестицій необхідно ідентифікувати домінуючий у системі технологічний уклад.

Розділ 2 “Аналіз соціально-економічної ситуації в Україні” присвячено дослідженню економічних передумов трансформації макросистеми України, інституціональних перетворень та оцінювання результатів соціально-економічних трансформацій останнього десятиліття.

Виявлена залежність швидкості та результативності реформ від економічних передумов стартового етапу трансформацій обумовила необхідність аналізу соціально-економічних параметрів функціонування макросистеми України в дотрансформаційний період, а саме протягом 1970 –1990 років. Аргументовано доведено, чому спостереження за динамікою фізичних обсягів та темпів приросту основних економічних показників є недостатнім для оцінки ефективності функціонування національної економіки. На підставі аналізу динаміки значень градієнтного покажчика ефективності використання ресурсів досліджено економічну природу деструктивного процесу в структурі макросистеми України та встановлено, що його поява була пов’язана не зі зменшенням обсягів вхідних ресурсів, а зі зниженням ефективності їх використання. Це унаочнює рис. 1.

Рис. 1. Динаміка градієнтного покажчика ефективності використання капіталовкладень в Україні (УРСР) у 1970-1990 роки.

У праці досліджено інституціональні зміни дотрансформаційного періоду за їхньою відповідністю вимогам забезпечення високих темпів економічного розвитку. Спираючись на результати аналізу автор установив, що вони не створили належних передумов для підвищення рівня ефективності функціонування макросистеми, а отже, не сприяли економічному розвитку на інтенсивній основі. Оцінку радикальності інституціональних змін останнього десятиліття проведено через виокремлення законів, за якими створюються принципово нові інститути, та законів-адапторів, головною метою яких було пристосування вже існуючих інститутів до нових умов. У процесі дослідження дисертантом виявлено низку негативних характеристик процесу створення інституціональних засад в Україні, а саме: невпорядкованість законодавчої системи в цілому, внутрішня неузгодженість положень законів, спотворення основної термінології, відчутна уповільненість процесу інституціоналізації.

Здійснений в дисертаційній роботі аналіз взаємовпливу інституціональної та економічної сфери на підставі використання авторської методики дав можливість виокремити певні етапи трансформаційного циклу та виявити їхні характеристики:

· перший етап – 1985 –1987 рр. (на рис. 2 період від 1 до 3), для якого характерні несуттєві інституціональні зміни та незначне коливання темпів приросту ВСП;

· другий етап – 1988 – 1991 рр. (відповідно 4 – 7) – безпосереднє розхитування інституціональної структури, щорічні темпи приросту ВСП набувають від’ємних значень;

· третій етап – 1991 – 1996 рр. (відповідно 7 – 12) – формування засад нової макросистеми, різке зниження щорічних обсягів реального ВВП;

· четвертий етап – 1996 – 1999 рр. (відповідно 12 – 15) – прийняття та закріплення необхідних неформальних інститутів (переоцінювання життєвих принципів), позитивні зміни у динаміці темпів падіння ВВП;

· п’ятий етап – з 2000 р. до теперішнього часу (відповідно 16 – 17) – стабілізація інституціонального середовища, перехід економіки до фази зростання.

Рис. 2. Динаміка темпів приросту ВВП (ВСП) України у 1985-1990 роки

У дисертації проаналізовано динаміку та структуру ВВП і на підставі отриманих результатів дано оцінку якісним параметрам змін, що відбуваються в системі. Зазначено зростання частки галузей, які надають послуги, протягом 1991 – 1998 рр. та її поступове зниження у 1999-2001 рр. Дисертант їх класифікував як такі, що відповідають загальносвітовим тенденціям підвищення значущості третинного сектору в економіці. Доводиться, що ці зрушення в України є проявом зміни економічних засад макросистеми, проте вони не є елементом формування постіндустріального суспільства.

Установлено брак взаємоузгодженості в змінах у структурі ВВП. Доведено, що коли нема чітко визначених еталонних параметрів, що враховують специфіку трансформаційного періоду, то оцінку доцільно проводити за допомогою узагальнених характеристик варіації.

У праці наголошується, що одним з найдієвіших важелів впливу на процеси формування структури макросистеми та запобігання появі негативних явищ є керовані державою інвестиційні потоки. Результати проведеної оцінки наявної структури державних капіталовкладень указують на її деформованість. Аргументовано, що це пов’язано із браком суттєвих зрушень у державних інвестиційних пріоритетах та сталістю структури капіталовкладень порівняти зі стартовим етапом трансформаційного процесу макросистеми України.

Недостатність обсягів внутрішніх інвестицій зумовлює збільшення інвестиційних потоків за рахунок залучення іноземних інвестицій. У дисертаційній роботі оцінено ступінь незбігу структури національних та іноземних інвестицій. Зазначено, що національні інвестиції переважно спрямовуються в галузі, які виробляють засоби виробництва, а іноземні інвестиції – у галузі, орієнтовані на споживчий ринок.

Державне регулювання економічного розвитку макросистеми в аспекті структурних зрушень невіддільне – і це доведено в роботі – від збалансованості розвитку її регіональних елементів. Виявлено, що асиметричність у рівнях та темпах економічного розвитку регіонів справляє негативний влив на національний рівень економічного розвитку макросистеми в цілому.

У розділі 3 “Основні елементи державної стратегії економічного розвитку України” обґрунтовано основні елементи державної стратегії економічного розвитку, які пов’язані з реалізацією інвестиційної політики в її галузевому та регіональному розрізах, а також активізацією ринково-інституціонального чинника державного впливу на економічний розвиток.

У дисертаційній роботі ідентифіковано техніко-технологічну структуру макросистеми України, яку автор охарактеризував не на підставі галузевого підходу, а через дослідження техніко-технологічних змін як складової економічного розвитку. За авторським підходом, головним інструментом, який визначає вектор технологічних змін, є технологічний уклад.

У праці доведено, що в техніко-технологічній структурі макросистеми України нині домінує четвертий технологічний уклад, ключовими галузями якого є чорна та кольорова металургія, машинобудування і металообробка, харчова, хімічна і нафтохімічна промисловості, електроенергетика. Наявні також галузі – представники п’ятого та шостого технологічних укладів. Значну частку ВВП створюють галузі попереднього (3-го) технологічного укладу. З’ясовано, що становлення п’ятого технологічного укладу стримується технологічною багатоукладністю національної економіки, тобто наявністю серед ключових галузей таких, що належать до різних технологічних укладів.

Виявлені структурні деформації стали вихідною точкою для визначення державних пріоритетних напрямків промислового розвитку. Є всі підстави стверджувати, що стимулювання розвитку пріоритетних технологій трьох укладів – нинішнього та двох наступних – є неефективним. Запропоновано не надавати державної підтримки галузям нинішнього технологічного укладу і зосередити всі зусилля на наступних укладах, а також урахувати регіональний аспект її здійснення. Прискорення темпів економічного розвитку дисертант пов’язує з ефективністю регіональної політики, основною метою якої є коригування та підвищення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів. У праці автор радить таку політику реалізовувати через упровадження відповідних програм у рамках концепції регіонального розвитку. Вона передбачає проведення відповідної оцінки соціально-економічних внутрішньорегіональних відмінностей, для здійснення якої автором запропоновано і використано метод позиціонування областей за рівнем їх економічного та соціального розвитку.

Дослідження соціальної та економічної позиції регіонів проводиться на підставі офіційних даних Держкомстату України за 1990 – 2001 рр., і дає змогу підвищити однорідність сукупності, що досліджується, передбачити масштаби міжрегіональних та внутрішньорегіональних диспропорцій, сформувати риси, які обумовлюють ознаковий обшир для обґрунтування векторів розвитку кожного з регіонів. На рис. 3 подана карта стратегічних груп регіонів України.

Отримані результати поєднання регіонів у стратегічні групи за ступенем збалансованості та рівнем економічного розвитку дали змогу дисертанту виробити пропозиції щодо вдосконалення державної регіональної політики. Так, для регіонів, які потрапили в п’яту стратегічну групу, рекомендовано застосувати політику інституціонального партнерства; для першої та другої груп – політику державної фінансової підтримки проектів розвитку соціальної сфери; для третьої та четвертої – формування умов та стимулів для переходу від пасивного споживання фінансової допомоги до створення конкурентоспроможних виробництв, які б сприяли підвищенню рівня їхнього економічного розвитку.

Для забезпечення регіонального вирівнювання дораджено комплекс організаційних, економічних та правових заходів.

Проаналізовано вплив функціонування преференційних зон на розвиток регіонів. З’ясовано, що їхня неефективність обумовлена неврахуванням впливу прямих іноземних інвестицій на інвестиційних клімат регіона-реципієнта та країни в цілому.

Також, з’ясовано, що процес залучення прямих іноземних інвестицій може супроводжуватися двома явищами, а саме: так званим ефектом залучення, коли іноземні інвестиції сприяють активнішому залученню внутрішніх інвестицій, та так званим ефектом витіснення, коли ті й ті інвестиції конкурують між собою, поглинаючи один вид іншим. Для кількісної оцінки щільності взаємозв’язків внутрішніх та іноземних інвестицій у вказаних явищах проведено економетричні розрахунки, що ґрунтуються на концепції еластичності. Доведено необхідність урахування зазначених ефектів для обґрунтування необхідності створення преференційних зон на території регіонів.

Стратегічні групи | Перша | Третя | Четверта | Запорізька обл. (13) | Івано-Франківська обл. (12) | Хмельницька обл. (20) | Полтавська обл. (14) | Волинська обл. (10) | Луганська обл. (26) | Дніпропетровська обл. (11) | Львівська обл. (5) | Вінницька обл. (21) | Миколаївська обл. (17) | Рівненська обл. (6) | Тернопільська обл. (19) | Друга | Харківська обл.(8) | Кіровоградська обл. (27) | Донецька обл. (16) | АР Крим (9) | П’ята | Черкаська обл. (20) | м. Київ (1) | Херсонська обл. (22) | Київська обл. (4) | Сумська обл. (18) | Одеська обл. (7) | Чернігівська обл. (25) |

Рис. 3. Карта стратегічних груп регіонів України

Дисертантом запропоновано заходи щодо прискорення темпів економічного розвитку, з-поміч яких ключова роль відводиться реалізації державою ринково-інституціональної політики. Основні її параметри полягають у такому: поглиблення системної трансформації підприємств через створення адекватних потребам економічного розвитку таких інститутів, як кластери, що інтегрують потенціал географічно близьких взаємозв’язаних підприємств і організацій, в тому числі і фінансових; пожвавлення технологічного оновлення виробництва через загострення конкуренції між географічно близькими кластерами і посилення тиску на нововведення; формування на їх основі названих у програмі стратегічного розвитку “точок кристалізації” науково-технічного розвитку промислового та агропромислового секторів; усунення диспропорції між рівнями економічного розвитку регіонів завдяки їх структурній перебудові та підтримки інвестиційно привабливих кластерів, до складу яких входять господарюючі суб’єкти з різних регіонів; підвищення ефективності управління національним інвестиційним потенціалом через запуск механізмів “ефекту витіснення” та “ефекту залучення”, посилення керованості цих процесів з боку держави; елімінація соціальних диспропорцій між регіонами за рахунок розвитку кластерів, що супроводжується, відповідно, зниженням факторних і трансакційних витрат, підвищенням продуктивності, доходів населення та добробуту в цілому.

Формування та функціонування нових для України інституцій, які можуть підтримувати структурну перебудову та розвиток регіонів, сприятиме, на наш погляд, прискоренню процесів утворення необхідних засад соціально орієнтованої ринкової економіки, задіянню довгострокових чинників бажаних системних перетворень.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у обґрунтування елементів державного регулювання економічного розвитку. Основні результати теоретичного, методичного і науково-практичного спрямування є такими:

1. Створення нової моделі національної економіки та державних і ринкових механізмів її функціонування за умов формування постіндустріального суспільства зумовлює виняткове значення теоретичних засад розвитку. Сутність розвитку розкрито через аналіз головних елементів його теоретичної конструкції в сучасних гносеологічних рамках.

2. Традиційний методичний апарат дослідження теоретичних основ процесу економічного розвитку унеможливлює якнайглибше вивчення його природи для всякої системи, виокремлення найважливіших чинників та оцінювання інтенсивності їх впливу. Результати проведеного аналізу теорій циклічності розвитку економічної системи на підставі методичного підходу, що базується на ретроспективній спадкоємності теоретичних засад дало змогу за допомогою застосування дихотомічного аналізу виділити основні збудники та ініціатори змін, окреслити найважливіші умови економічного розвитку макросистеми.

3. Обґрунтування моделі державного регулювання економічного розвитку має базуватись на врахуванні особливостей стану макросистеми, а саме: рівня ефективності використання залучених у процесі функціонування ресурсів; існуючої техніко-технологічної структури; масштабу регіональної асиметрії розвитку.

4. Визначено як головні такі напрямки державного регулювання економічного розвитку: структурно-галузева перебудова з урахуванням технологічної укладності; досягнення збалансованості рівнів розвитку регіонів.

5. Державне регулювання економічного розвитку має набути форми інвестиційної політики, спрямованої, передусім на впровадження інновацій у структурно-галузевих елементах макросистеми та на регіональному рівні. Каталізатором її реалізації є адекватне інституціональне середовище.

6. Особливий системоутворювальний вплив на економічний розвиток макросистеми справляє наявне інституціональне середовище. Дієвість такого впливу виявляється через тривалість інерційного періоду між інституціональними змінами та реакцією економічної системи. У формуванні інституціонального середовища, адекватного певній моделі економічного розвитку, важливе місце посідає держава, яка завдяки виконанню своєї законотворчої функції запроваджує зміни в інституціональній структурі.

7. Система пріоритетів структурної перебудови економіки України має формуватись на основі стимулювання розвитку тих галузей, які утворюють техніко-технологічну структуру, що відповідає обраній моделі економічного розвитку.

8. Для конкретизації стратегії розвитку України в регіональному аспекті, проведеної в розрізі стратегічних груп регіонів, мають братися до уваги існуюча неоднорідність нинішнього соціально-економічного становища регіонів та оцінена масштабність асиметрії рівнів економічного розвитку.

9. Структурна перебудова економіки має інтегруватися з розвитком регіонів, ґрунтуючись на задіянні ринково-інституціональних чинників-каталізаторів державного впливу.

Перелік публікацій автора за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Євдокимова Д. М. Економічний розвиток: інвестиційний аспект // Вісник Технолог. Ун-ту Поділля. – Частина 1. – 1999. – №5. – С. 138-140 – 0,26 друк. арк.

2. Євдокимова Д. М. Економічний розвиток України крізь призму технократичного підходу // Стратегія економічного розвитку України. – 2000. – № 2-3. – С. 185-189 – 0,54 друк .арк.

3. Євдокимова Д. М. Структурні важелі економічного розвитку // Там само. – 2000. – № 5. – С. 58-63 – 0,56 друк. арк.

4. Євдокимова Д. М. Методичне забезпечення обґрунтування державної політики розвитку регіонів // Там само. – 2000. – № 7. – С. 589-592 -- 0,35 друк. арк.

В інших виданнях:

5. Євдокимова Д. М. Трансформаційні процеси в Україні: інституціональний аспект // Дод. до наук. журн. “Персонал”. – 1999. – № 4 (52). – С. 52-54 – 0,27 друк. арк.

6. Євдокимова Д. М. Удосконалення фінансово-кредитної системи в аспекті активізації інвестиційних процесів // Дод. № 3 до наук. журн. “Персонал”. – 1999. – № 4 (52). – С. 19-21 – 0,27 друк. арк.

7. Євдокимова Д. М. Інституціональна складова управління інвестиційними процесами в Україні // Проблемы становления рыночной экономики: информационное и финансовое обеспечение предпринимательских структур: Тез. ІІ междунар. науч.-практ. конф., 4-6 мая 2000 г. – Ч. 1. – Севастополь: Изд-во Сев ГТУ, 2000.– С. 133-135 – 0,11 друк. арк.

8. Євдокимова Д. М. Процеси розвитку в економічній теорії: еволюція моделей наочного відображення // Еволюція економічного розвитку та економічних теорій (проблеми дослідження та викладання): Матеріали міжнар. наук.-метод. конф. 26-27 квіт. 2000 р. / Відп. ред.: І.Й. Малий, Н.О. Татаренко. – К.: КНЕУ, 2000.– С. 130-132 – 0,10 друк. арк.

9. Євдокимова Д.М. Концептуальні підходи до розробки моделі державного регулювання економіки // Материалы III междунар. науч. конф. молодых ученых — экономистов “Экономика третьего тысячелетия”. – Т. 1. Макроэкономика: проблемы, тенеденции, перспективы. – Донецк: ДонГУ Минобразования и науки Украины, ИЭП НАН Украины, ИЭПИ НАН Украины, 2000. – С. 39-41 – 0,10 друк. арк.

10. Євдокимова Д. М. Інвестиційне забезпечення розвитку третинного сектору економіки України // Труди Всеукр. наук. конф. студ. та молодих учених “Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. – Ч. 1. / Редкол. О.Б. Ступін (голова), І.О. Александров (заступник голови), та ін. – Донецьк: ДонГУ, 2000. С. 137-140 – 0,19 друк. арк.

АНОТАЦІЯ

Євдокимова Д. М. Державне регулювання економічного розвитку. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – Економічна теорія. – Київський національний економічний університет, Київ, 2002.

Дисертаційна робота присвячена обґрунтуванню головних напрямків державного регулювання економічного розвитку та визначенню засобів реалізації цього процесу за умов трансформації структури макросистеми.

Сформовано авторський концептуальний підхід до розкриття сутності економічного розвитку. З’ясовано необхідність створення державою інституціонального середовища, за якого економічний розвиток є керованим. Доведено реформаторську роль держави у здійсненні процесів системної трансформації. Пояснено основні закономірності економічного розвитку через дію інвестиційно-інноваційних важелів. Оцінено ефективність функціонування макросистеми України, визначено економічні передумови трансформаційних процесів. Виявлено вплив інституціональних перетворень на здійснення соціально-економічних трансформацій, запропоновано авторський методичний підхід до оцінки його інтенсивності. Сформовано комплекс взаємоузгоджених авторських методичних рекомендацій щодо визначення пріоритетів державної інвестиційної політики з урахуванням домінуючого технологічного укладу та рівня регіональної асиметрії, основних елементів державної стратегії економічного розвитку України.

Ключові слова: економічний розвиток, державне регулювання економічного розвитку, інвестиційно-інноваційні важелі, інституціональне середовище, державна інвестиційна політика, державна стратегія економічного розвитку, регіональна асиметрія, технологічний уклад.

АННОТАЦИЯ

Евдокимова Д. М. Государственное регулирование экономического развития. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 – Экономическая теория. – Киевский национальный экономический университет, Киев, 2002.

В диссертационной работе обоснованы основные направления государственного регулирования экономического развития и определены средства реализации этого процесса в условиях трансформации структуры макросистемы.

В работе сформирован авторский концептуальный подход к раскрытию сущности экономического развития в контексте современной парадигмы экономической теории. Экономическое развитие определено как динамический многовариантный циклический спиралевилный процесс, который проявляется через качественные и количественные изменения в структуре системы при условии сохранения ее целостности. Закономерности экономического развития объяснены через действие инвестиционно-инновационных рычагов.

Обоснована необходимость формирования государством институциональной среды для создания предпосылок управляемости экономического развития. Доказана реформаторская роль государства в осуществлении процессов системной трансформации и экономического развития. Указывается на то, что ведущую роль в институциональной структуре играют формальные институты, которые обеспечивают реализацию государственной инвестиционной политики, прежде всего, её инновационную направленность.

Аргументирована целесообразность рассмотрения сущности инновационных процессов на основе теории экономической генетики. В диссертации установлено, что такой подход позволяет выявить и оценить взаимосвязь экономического развития и изменений в технико-технологической структуре.

На основании проведенного анализа изменений основных социально-экономических показателей функционирования национальной экономики на протяжении 1970-1990 гг. оценена эффективность использования ресурсов, определены экономические предпосылки трансформации экономических основ макросистемы.

В работе дана характеристика институциональных сдвигов дотрансформационного периода, установлена степень их соответствия требованиям обеспечения высоких темпов экономического развития. Подчеркивается, что они привели лишь к разрушению существующей институциональной структуры макросистемы. Уровень радикальности институциональных изменений последнего десятилетия определен на основании классификации основных системных законов. При помощи авторской методики проведен анализ взаимосвязи изменений в институциональной и экономической сферах.

В диссертации идентифицировано технико-технологическую структуру макросистемы Украины. Определено, что четвертый технологический уклад является доминирующим. Отмечено присутствие элементов других технологических укладов, что свидетельствует о многоукладности национальной экономики. Рекомендуется сокращение государственной поддержки отраслей доминирующего уклада и сосредоточение внимания на развитии отраслей-элементов ядер следующих технологических укладов (пятого и шестого).

Повышение темпов экономического развития представлено в тесной взаимосвязи с реализацией региональной политики. Для конкретизации стратегии развития Украины в региональном аспекте должны быть учтены существующая неоднородность социально-экономического положения регионов и асимметрия уровней их экономического развития. В разрезе выделенных стратегических групп регионов уточнены векторы их развития.

Сформировано комплекс взаимосогласованных авторских методических рекомендаций по определению приоритетов государственной инвестиционной политики с учетом доминирующего технологического уклада, усовершенствованию модели государственного регулирования экономического развития в соответствии с основными элементами государственной стратегии экономического развития Украины, формированию предпосылок для становления пятого технологического уклада и снижения уровня региональной асимметрии, созданию институциональных предпосылок управляемости процесса экономического развития.

Основные результаты исследования внедрены в практическую деятельность государственных органов (Департамент региональной политики Министерства экономики и по вопросам европейской интеграции), а также в учебный процесс кафедры истории экономических учений и экономической истории, кафедры макроэкономики и государственного управления Киевского национального экономического университета.

Ключевые слова: экономическое развитие, государственное регулирование экономического развития, инвестиционно-инновационные рычаги, институциональная среда, государственная стратегия экономического развития, инвестиционная политики региональная асимметрия, технологический уклад.

summary

Yevdokimova D. State Management of Economic Development. – Manuscript.

Thesis of Candidate Degree in Economic Specialisation 08.01.01 – Economic Theory – Kyiv National Economic University, Kyiv, 2002.

The article deals with main areas of state adjustment of economic development and defined the realization methods of this process for structure transformation conditions system.

Formed author conceptual approach to dissection of essence of economic development. Prove creation necessity by state institutional of environment, for which economic development is dirigible. Author proves a reformative state role in realization of processes of systematic transformation. Accounted for basic conformities to natural laws of economic development on the strength of action of investment and innovation levers. Estimated functioning effectiveness makrosystem of Ukraine, defined the economic preconditions of transformation's processes. Expressed influence institution of transformations on realization of socio-economic transformations, offered author methodical approach to estimation of his intensity. Formed a complex of author methodical recommendations as for determination of priorities of state investment policy with dominating technological structure and level of regional asymmetry, basic elements of