НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.П.ДРАГОМАНОВА

ЄГОРОВА Інга Вячеславівна

УДК 372.878 + 371.035.6:78

ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ У ПІДЛІТКІВ НА УРОКАХ МУЗИКИ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ

( на матеріалі творчої спадщини західноукраїнських композиторів ХІХ – початку ХХ століття)

13.00.02 - теорія і методика навчання музики та музичного виховання

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

КИЇВ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному педагогічному університеті

імені М.П.Драгоманова, Міністерство освіти і науки України, м.Київ.

Науковий керівник : | кандидат педагогічних наук, професор

БОЛГАРСЬКИЙ Анатолій Георгійович,

Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова,

декан музично-педагогічного факультету | Офіційні опоненти: | доктор історичних наук, професор

КУЧМЕНКО Елеонора Миколаївна,

Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова,

завідувач кафедри політології і соціології;

кандидат педагогічних наук, професор

КОМІСАРОВ Олег Вадимович,

Національна музична академія

імені П.І.Чайковського,

завідувач кафедри музичної педагогіки та виховання.

Провідна установа | Рівненський державний гуманітарний університет, кафедра історії, теорії музики та методики музичного виховання, Міністерство освіти і науки України, м.Рівне. | Захист відбудеться “10_” грудня 2002 р.о 14.30 на засіданні спеціалізованої вченої ради

К 26.053.08 в Національному педагогічному університеті імені М.П.Драгоманова, 01601, м.Київ, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, 01601, м.Київ, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розісланий “9 ” листопада 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради |

Т.М.Завадська |

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Державна культурна політика наголошує на пріоритетності відродження та розвитку національних традицій у культурі, мистецтві та освіті, закликає звернутись до свого коріння, віднайти не тільки невідоме в своєму минулому, але, спираючись на нього, побудувати стратегію оновлення духовного життя нації. Реформи нашого суспільства, економічна та екологічна нестабільність спричинили глибокі зміни в свідомості сучасного підлітка, однією з яких можна вважати згубну тенденцію американізації, потягу до всього “заокеанського”, часто всупереч своєму, національному. Тому основним напрямком сучасної системи національного виховання виступає сьогодні саме формування справжнього громадянина спроможного в недалекому майбутньому взяти участь у розбудові Української держави та зміцненні її незалежності, утвердженні рідної мови в усіх ділянках суспільного життя, відродженні, збереженні та примноженні національної культури. І вирішальним чинником в процесі формування такої особистості виступає власне національна самосвідомість, яка знаходить вияв у пам’яті про минуле, у відчутті власної пов’язаності з долею Батьківщини, в національній ідентифікації, тобто ментальній, духовно-культурній спорідненості зі своїм народом.

Проблема національної самосвідомості є складною та багатогранною. Її вирішення потребує глибокого розуміння самої природи цього феномену в філософському, соціологічному, психологічному та педагогічному аспектах.

У філософсько-історичному плані дане питання розглядається крізь призму відображення в свідомості людини власної приналежності до нації та усвідомлення цієї приналежності (В.Біблер, М.Грушевський, Д.Донцов, Ю.Руденко, А.Свідзинський).

Соціологічний аспект національної самосвідомості визначається як двосторонній зв’язок між суспільством та особистістю, де особистість виступає як носієм, так і творцем суспільних відносин (В.Андрущенко, Ю.Васильєва, О.Голяка, Н.Черниш, М.Шаповал).

Вагомий внесок у визначення феномену самосвідомості та психологічних механізмів її регуляції зробили такі вчені, як Б.Ананьєв, М.Боришевський, Л.Виготський, І.Кон, В.Крутецький, В.Москалець, К.Платонов, С.Рубінштейн, П.Чамата.

Одним із найпотужніших засобів національного виховання є мистецтво. Воно виступає не тільки однією з найдосконаліших форм опанування світу у всій повноті його творчої універсальності, але і найбільш тонким інструментом “гуманізуючої соціалізації”. Естетичні засоби впливу мистецтв, зокрема музики, на особистість є найбільш дієвими і творчо розвиваючими, оскільки формують найважливіші людські якості (А.Болгарський, Т.Завадська, Л.Коваль, О.Олексюк). На виховному потенціалі музичного мистецтва акцентували увагу у своїх роботах педагоги-композитори С.Воробкевич, А.Вахнянин, Д.Кабалевський, К.Стеценко. З’ясуванню специфіки сприйняття музичного твору присвятили свої наукові дослідження Б.Асаф’єв, О.Апраксіна, А.Лащенко, О.Костюк, О.Рудницька, О.Ростовський.

В педагогічній літературі естетичне ставлення дітей до музики розглядається як цілеспрямований процес пізнання цінностей мистецтва, усвідомлення значущості національної музичної культури і, звідси, формування громадянської гідності та гордості за досягнення національного мистецтва в цілому (Р.Береза, Ю.Бондаренко, С.Горбенко, В.Лозова, В.Чорнобай, Г.Шостак).

Із здобуттям Україною незалежності до нас починають повертатися імена незаслужено забутих, а то й заборонених у свій час діячів західноукраїнського музичного мистецтва (М.Вербицького, І.Лаврівського, С.Воробкевича, В.Матюка, А.Вахнянина, Д.Січинського, Л.Лепкого, М.Гайворонського). Сьогодення ставить перед нами завдання детального аналізу та вивчення музичних здобутків західноукраїнського регіону. Мистецтво, створене в період національного відродження, на якому виросло не одне покоління справжніх українців, володіє багатим духовним потенціалом. Музика західноукраїнських композиторів ХІХ – поч. ХХ століття істотно вплинула на рівень національної самосвідомості жителів західноукраїнського регіону і тому заслуговує на те, щоб використовуватись у навчально-виховному процесі сучасної національної школи. Особливий інтерес у контексті нашого дослідження становлять наукові пошуки істориків, мистецтвознавців, педагогів, присвячені історії Західної України (М.Грушевський, І.Крип’якевич, Е.Кучменко, О.Субтельний, Р.Шпорлюк, С.Рудницький); проблемам становлення та розвитку педагогічної думки на західноукраїнських землях (Д.Герцюк, М.Пантюк); розвитку західноукраїнської класичної музики (М.Білінська Й.Волинський М.Загайкевич, А.Лащенко, С.Павлишин). Важливим для нашого дослідження є теоретичний доробок західноукраїнських педагогів ХІХ – поч.ХХ століття: Г.Врецьони, О.Іванчука, В.Ільницького, В.Шухевича, І.Ющишина.

У творах західноукраїнських композиторів в своєрідній регіонально-етнічній та художньо-образній формі відтворюється національний характер, психологічний склад та трудова діяльність нашого народу, його ідеали, мрії та сподівання. Однак виникає основне протиріччя між необхідністю введення в педагогічний процес творчої спадщини західноукраїнських композиторів ХІХ – поч. ХХ століття, особливо в школах Західної України, і недосконалістю регіональних програм, їх невідповідністю вимогам сучасної школи, недостатньою кількістю навчальних посібників, методичних розробок, де б розглядався цей пласт національного мистецтва. Протиріччя підсилюється також невмінням учителів музики самим адекватно розібратися в маловідомих творах західноукраїнських композиторів та майже повною відсутністю професійних музикознавчих робіт, що містили б у собі аналіз творів цих авторів. Мало видано і самих творів згаданих композиторів, значна частина нотного матеріалу, як і дані про творчість їхніх авторів, знаходяться в державних та особистих архівах, а багато шедеврів назавжди загублено. Проте відродження цього матеріалу як засобу формування національної самосвідомості учнів є нагальною практичною потребою сучасної педагогіки. Актуальність проблеми та недостатність її розробки зумовили вибір теми дослідження. “Формування національної самосвідомості у підлітків на уроках музики в загальноосвітній школі (на матеріалі творчої спадщини західноукраїнських композиторів ХІХ – початку ХХ століття)”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження входить до плану науково-дослідної роботи Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, виконувалось в межах комплексної програми наукових досліджень кафедри методики музичного виховання співів та хорового диригування і становило частину проблеми “Музична освіта, виховання та творчий розвиток учнів загальноосвітніх навчальних закладів: історія, теорія, методика”.

Об’єкт дослідження: процес національного виховання учнів загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження: методичні засади формування національної самосвідомості підлітків на уроках музики.

Мета дослідження полягає у науковому обґрунтуванні й експериментальній апробації методики формування національної самосвідомості підлітків засобами західноукраїнського музичного мистецтва ХІХ – поч. ХХ століття.

Гіпотеза дослідження: ефективність формування національної самосвідомості підлітків на уроках музики можна підвищити шляхом створення атмосфери національної самоідентифікації через формування в учнів естетичного емоційно-оцінного ставлення до творчості маловідомих та раніше заборонених композиторів західноукраїнського регіону

Відповідно до мети і гіпотези було визначено такі завдання:

1.

2.

3.

4.

Методологічною основою дослідження є положення філософської, соціологічної думки про націю (С.Рудницький, А.Свідзинський, Д.Чижевський, К.Чехович, М.Шаповал); праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблеми етнопсихології, становлення та формування національної самосвідомості, морального “Я” особистості (Дж.Ротшильд, В.Біблер, В.Козлов, В.Москалець, П.Штепа); концепція єдності свідомості та діяльності (О.Леонтьєв, С.Рубінштейн, О.Бочковський, В.Жмир); вчення про розвиваючу та виховну роль мистецтва, його вплив на внутрішній світ особистості, естетичне ставлення до навколишньої дійсності (Б.Асаф’єв, Д.Кабалевський, Г.Падалка, Л.Коваль, О.Рудницька); ключові методологічні положення з проблеми відродження української національної культури та створення нової системи освіти в країні (Ю.Бондаренко, В.Дряпіка, М.Стельмахович).

Для реалізації поставлених завдань використовувались такі методи дослідження:

1)

2)

Вірогідність результатів дослідження забезпечується теоретичною обґрунтованістю вихідних положень і висновків, реалізацією розробленої методики, яка відповідає завданням дисертації, кількісним і якісним аналізом показників сформованості національної самосвідомості та аналізом ефективності розробленої методики, її апробацією.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження полягає в уточненні поняття національна самосвідомість та розкритті змісту її структурних компонентів, сфер прояву, рівнів сформованості; у розробці нового підходу до формування національної самосвідомості підлітків, основу якого становить твердження про те, що національна самосвідомість тісно пов’язана з естетичною свідомістю та її складовими; висвітленні педагогічного потенціалу західноукраїнського музичного мистецтва ХІХ – поч.ХХ ст. та особливостей його реалізації в процесі національного виховання особистості (враховуючи регіональний підхід); в обґрунтуванні методичних засад формування національної самосвідомості підлітків на уроках музики засобами західноукраїнської професійної музики ХІХ – поч.ХХ ст., де основу педагогічного впливу складає цілеспрямований розвиток у підлітків емоційного сприймання, здатності до емпатії, національної ідентифікації та естетичного оцінювання у їх єдності та взаємодії. На базі авторської теоретичної концепції про виховний потенціал західноукраїнської музики досліджуваного періоду визначено показники та критерії діагностики рівнів сформованості національної самосвідомості підлітків та розроблено дві моделі її розвитку: структурно-динамічну та функціональну, які доповнюють одна одну та забезпечують цілісність процесу формування національної самосвідомості.

Практичне значення дослідження полягає у розробці педагогічних рекомендацій щодо пофазового формування національної самосвідомості підлітків за рахунок поєднання впливів на естетичну та національну свідомість етно-психологічним та емпатійним способами, визначенні умов методичного забезпечення ефективності процесу формування національної самосвідомості підлітків на уроках музики в загальноосвітній школі; в обґрунтуванні засобів використання творчості західноукраїнських композиторів ХІХ – поч. ХХ ст. в програмі сучасного уроку музики (виходячи з принципу культуровідповідності та природовідповідності). Матеріали дослідження можуть використовуватися вчителями на уроках музики, методистами; можуть бути застосовані в середніх та вищих педагогічних навчальних закладах І-ІV рівня акредитації як навчальний матеріал з курсу “Методика музичного виховання” та при написанні навчально-методичних посібників.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальною роботою було охоплено учнів 6-8 класів середніх загальноосвітніх шкіл І-ІІІ ступеня №3 міста Бережани Тернопільської області та №1, №2 міста Коломиї Івано-Франківської області – всього близько 490 учнів (констатуючий експеримент) та 110 учнів (формуючий експеримент).

Організація дослідження. Дослідження здійснювалось протягом 1995-2001 р.р. і включало чотири етапи.

На першому етапі (1995-1996 р.р) було здійснено аналіз науково-методичної літератури з обраної проблеми, визначено методологічні та теоретичні основи дослідження, його предмет, об’єкт, мету, основні завдання; проаналізовано стан проблеми в практиці роботи загальноосвітніх шкіл.

Другий етап (1996-1998 р.р.) включав розробку плану констатуючого експерименту, підготовку матеріалів для діагностичних зрізів, які дозволили визначити реальний рівень сформованості основних показників національної самосвідомості в учнів старших класів, проведенні констатуючого експерименту, розробку методики формування національної самосвідомості підлітків засобами творчості західноукраїнських композиторів ХІХ – поч.ХХ ст.

На третьому етапі (1998-2000 р.р.) здійснювалася експериментальна перевірка розробленої методики, проводився формуючий експеримент, перевірялися його результати за допомогою допоміжних зрізів в контрольних та експериментальних групах.

На четвертому етапі (2000-2001 р.р.) проводився аналіз та узагальнення результатів роботи, підведення підсумків та оформлення висновків.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Положення і висновки дисертації доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції (м.Ніжин, 1998), Всеукраїнській науково-практичній конференції (м.Київ, 1998), науковій конференції (м.Київ,1999); обговорювалися на засіданнях кафедри методики музичного виховання, співів та хорового диригування Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, опубліковані в збірниках наукових праць.

Результати дослідження впроваджувались в практику роботи загальноосвітніх шкіл м.Коломиї (довідка № 12 від 29 січня 2002 р., довідка № 32 від 30 січня 2002 р.),м.Бережани (довідка № 127 від 24 травня 2002 р.); використані в навчальному процесі при читанні курсу методики викладання музики в школі на музично-педагогічному факультеті Коломийсього інституту Прикарпатського університету імені В.Стефаника (довідка № 06 від 28 лютого 2002 р.).

Публікації. Основні результати дослідження відображено в 7 одноосібних публікаціях, з яких 4 статті у провідних наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, однієї схеми на одній сторінці, списку використаних джерел (186 найменування, з них 5 іноземною мовою) та додатків. Загальний обсяг дисертації 197 сторінок, з них основного тексту 156 сторінок. У роботі подано 12 таблиць, 7 рисунків, 2 гістограми.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено обєкт, предмет, мету, завдання та гіпотезу дослідження, охарактеризовано методи та етапи дослідно-експериментальної роботи, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення, розкрито вірогідність, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі – “Формування національної самосвідомості як наукова проблема” – розкриваються зміст і структура національної самосвідомості як соціального та психолого-педагогічного явища, функції музично-естетичного виховання в процесі формування національної самосвідомості підлітків, на широкому історико-культурному тлі розглядається західноукраїнська музика ХІХ- поч. ХХ століття як фактор формування національної самосвідомості та можливості її впливу на формування зазначеної якості особистості, на основі праць вітчизняних та зарубіжних дослідників визначено структурні компоненти національної самосвідомості та сфери її прояву, розроблено її структурно-динамічну модель .

В умовах сучасного національного буття для України вирішального значення набуває проблема усвідомлення та прийняття особистістю своєї національної приналежності як детермінанти власного життя. Національна самосвідомість є одним із найважливіших виразників національної приналежності, оскільки являє собою синтез всіх визначальних показників, що об’єднують певну групу людей в націю з її прагненням до організації державності. Національна самосвідомість зароджується в період формування державності, на що вказують у своїх працях О.Бочковський, В.Жмир, С.Рудницький, Р.Береза, А.Свідзінський.

Вивчаючи національну самосвідомість, необхідно розрізняти поняття національної свідомості та національної самосвідомості. Свідомість - результат пізнання людиною навколишнього світу, а самосвідомість спрямована на себе, на внутрішній світ людини, на дослідження образу “Я”. Елемент “національного” дозволяє самосвідомості виробити певне ставлення образу “Я” до своєї нації. Виникнення та розвиток самосвідомості можливі лише при наявності відповідного рівня свідомості – так як самосвідомість є похідною від свідомості, вторинною по відношенню до об’єктивних умов життя нації. Свідомість особистості, що формується в умовах національного буття, набуває національного забарвлення. Основою, на якій ґрунтується національна самосвідомість, є здатність особистості ідентифікувати себе із представниками своєї нації. Тому почуття національної ідентичності, усвідомлення членом нації власної приналежності до цієї спільноти, її цінності є одним з фундаментальних засобів скріплення певної національної спільноти.

Психологічний аспект самосвідомості являє собою процес усвідомлення індивідом себе як суб’єкта суспільної діяльності, в якій він прагне виразити себе, утвердитись. В такому тлумаченні самосвідомість виступає і метою діяльності особистості, і спонукальним механізмом зазначеної діяльності. В психологічних дослідженнях підкреслюється, що свідомість і самосвідомість знаходяться в нерозривному зв’язку (С.Рубінштейн, Л.Виготський, К.Платонов, Г.Костюк, В.Крутецький та ін.). Так само, як свідомість є результатом суспільної діяльності особистості, результатом пізнання нею навколишнього світу, самосвідомість виступає продуктом життєдіяльності реального суб’єкта, здатного пізнавати та самопізнавати. Сучасна психологія, розглядаючи дефініцію самосвідомості, робить акцент на тому, що, по-перше, самосвідомість є властивістю особистості як істоти суспільної; по-друге, що об’єктом самосвідомості виступає сам суб’єкт пізнання – людина, котра усвідомлює різноманітні сторони своєї психічної діяльності та прояви власної активності.

Педагогічна наука, розглядаючи процес формування самосвідомості, робить наголос, перш за все, на формуванні в особистості ідеалу для наслідування та розвитку навичок самовиховання і самооцінки. Тобто виховання має бути спрямоване у сферу внутрішньої активності особистості, на її образ “Я”.

Дослідження національної самосвідомості не можна вважати повним без розуміння власне структури самосвідомості. Як стверджують психологи М.Боришевський, М.Дригус, С.Хоружий, М.Козак, центральним структурним компонентом самосвідомості особистості є самооцінка – судження людини про ступінь наявності в неї певних якостей, властивостей у співвідношенні їх із певним еталоном. Це прояв оцінного ставлення до себе. На початкових стадіях формування самооцінки таким еталоном здатні виступати певні якості, що проявляються в інших людей, а також оцінні судження дорослих та норми і правила поведінки. “Внутрішні” еталони виникають у дитини значно пізніше – тоді, коли вже вона здатна судити про ступінь наявності в неї певної якості в кожний конкретний момент у порівнянні з тим, як ця якість проявлялася у неї раніше. В контексті нашого дослідження до змісту самооцінки доцільно ввести оцінювання особистістю власної національної приналежності та свого ставлення до неї.

Згідно наукових праць психологів Н.Коломінського, Л.Сапожникової, В.Бутовської, в структурі самосвідомості виділяється певний “рушійний механізм”, своєрідний ціннісний орієнтир, що формується в процесі спілкування під впливом оцінних суджень. З огляду на це наступним структурним компонентом самосвідомості варто вважати рівень домагань. Рівень домагань в структурі національної самосвідомості – це установка людини на вибір особисто значущих цілей, котрі можуть бути спрямовані на утвердження національної ідеї та досягнення яких сприяє реалізації бажання особистості знайти й обґрунтувати адекватне для них місце в системі загальнолюдських цінностей.

З самооцінкою як центральним утворенням самосвідомості та рівнем домагань тісно пов’язані соціальні очікування – уява людини про оцінку її особистості оточуючими (Т.Говорун, Л.Пилипенко, В.Бутовська). У зміст даного структурного компонента входять: 1)усвідомлення людиною того, яких форм поведінки очікують від неї інші; 2)усвідомлення людиною можливих реакцій оточуючих на її поведінку; 3)усвідомлення людиною тих вимог, які висувають до неї оточуючі.

Соціальні очікування як важливий компонент національної самосвідомості, виступають психологічним механізмом безпосереднього зв’язку індивідуального в людині з соціальним та сприяють соціалізації індивіда в цілому. Оптимізуючи існування певних, притаманних конкретній нації рис, вони забезпечують тим самим безперервність функціонування національного характеру, допомагають особистості у засвоєнні моральних норм та духовних цінностей, вироблених даною нацією впродовж її існування.

Образ “Я” як фактор формування самосвідомості тісно пов’язаний з даними компонентами. Це результат самопізнання, що виражається в узагальненому понятті людини про себе; це той показник самосвідомості, що репрезентує найбільш зріле усвідомлення людиною сутності своєї особистості. Тому образ “Я” варто розглядати як результат апробації людиною своїх самооцінок, домагань, соціально-психологічних очікувань в процесі життєдіяльності. Розвинена чуттєвість при цьому служить необхідною основою особистісного переживання світу.

Досліджуючи національну самосвідомість, доцільно звернути увагу на аналіз сфер її прояву. Оскільки самосвідомість, як і свідомість, має три форми прояву: емоційну, пізнавальну і вольову, - ми, спираючись на дослідження Н.Черниша, Ю.Васильєвої, О.Голяки, виділяємо такі сфери прояву національної самосвідомості: інтелектуальну, чуттєво-емоційну та дієво-вольову.

Інтелектуальна сфера національної самосвідомості включає в себе систематизовані наукові погляди та теоретичні знання, які складають основу наукового світогляду; сукупність моральних норм та принципів, що визначають поведінку особистості та утворюють для неї певні духовні орієнтири. Дана сфера об’єднує в собі знання про свою націю, про її історію, моральні та духовні цінності. На рівні цієї сфери функціонують процеси самопізнання, самоаналізу, самооцінки, уявлення про себе. Відповідно до обраного аспекту дослідження в зміст інтелектуальної сфери входять також знання про національне мистецтво, зокрема, музичне, різновиди його жанрів, знання про життя та творчість композиторів України тощо.

До чуттєво-емоційної сфери відносяться взаємодія емоцій і вищих соціальних почуттів у їхній єдності і цілісності, емоційно-оцінне ставлення до національних проблем, відчуття своєї приналежності до певної національної спільноти та емоційне переживання цього відчуття. У зміст чуттєво-емоційної сфери входить також емоційне ставлення людини до себе – те, що людина переживає в результаті порівнювання себе з іншими людьми, що її оточують, або з тим ідеалом, до якого вона прагне. Згідно з обраним нами аспектом дослідження, до нього входять: емоційно-оцінне ставлення до мистецтва; емоційні переживання, пов’язані із спілкуванням з прекрасним; осмислення почуттів, викликаних музикою свого народу; усвідомлення себе членом нації через сприйняття національного музичного мистецтва.

У зміст дієво-вольової сфери входять соціальні установки, воля, бажання та готовність суб’єкта діяти у відповідності з національними інтересами, на благо своєї нації. На рівні даної сфери відбувається свідоме регулювання власних дій, вчинків та ставлення особистості до членів своєї нації, інших націй та до себе самої.

Дана класифікація сфер прояву національної самосвідомості співвідноситься з її структурними компонентами, функціонування яких характеризується варіативністю поєднання на рівні кожної сфери.

Шляхом здійснення особою актів самопізнання, самовідношення та саморегуляції поведінки стосовно вимог своєї нації національна самосвідомість виступає як єдине ціле, що поєднує в собі в певних співвідношеннях всі три вище названі сфери. Отже, національна самосвідомість – це суб’єктивне усвідомлення та оцінювання людиною самої себе як представника своєї нації, суб’єкта історичної творчості, носія певних матеріальних та духовних цінностей даної конкретної нації. Національна самосвідомість допомагає особистості відчути та осягнути свою єдність із рештою членів своєї нації, спонукає її до захисту національних інтересів, до самовираження та самоствердження через реалізацію національної ідеї; стимулює інтерес до історії свого народу, його мови, літератури та мистецтва, суспільної думки.

Розвиток самосвідомості є найголовнішим процесом у підлітковому віці, на що неодноразово вказували у своїх працях Л.Виготський, Л.Божович, С.Рубінштейн, І.Кон, М.Боришевський, С.Карпенчук та ін. Підліток розкриває себе для себе, і оскільки його світогляд, погляди, переконання досить нестійкі й можуть змінюватися, формування національної самосвідомості в цьому віці є однією з найбільш актуальних проблем у системі національного виховання. Отримуючи здатність заглиблюватися в себе, в свої переживання, підліток ніби заново відкриває для себе цілий світ емоцій, можливість з позицій прекрасного оцінювати природу рідного краю, поетичне слово, звуки музики. Саме тому в розвитку самосвідомості необхідним механізмом виступає естетична свідомість.

Естетична свідомість як складне системне утворення керує естетичними проявами школярів і складається з естетичного ідеалу, естетичних переживань, естетичних оцінок. Важлива складова естетичної свідомості - естетичний ідеал - перебуває в діалектичній єдності з такими структурними компонентами національної самосвідомості як рівень домагань та соціальні очікування, оскільки естетичний ідеал як уявлення особистості про прекрасне в суспільстві, в природі, в мистецтві і в самій людині постійно спонукає її до самовдосконалення, підвищує рівень домагань особистості та коригує соціальні очікування, змінюючи уявлення про належне в самій людині та її оточенні. Естетична оцінка як форма прояву естетичної цінності тісно пов’язана з самооцінкою, оскільки основу і естетичної оцінки і самооцінки складають оцінні судження особистості, тобто естетичне оцінювання носить суб’єктивний характер. Естетичні почуття, завдяки педагогічному впливові, поступово перетворюються в стійке емоційне ставлення, входять в характеристику особистості. Отже, процес формування національної самосвідомості особистості детермінований рівнем її естетичної свідомості. Тому доцільним напрямком нашого дослідження є розширення сфери естетичної свідомості підлітка засобами національного музичного мистецтва та формування на цій основі його національної самосвідомості.

Музиці як провідному предмету естетичного циклу належить одне із визначальних місць в процесі формування естетичної свідомості школярів (Д.Кабалевський, О.Апраксіна, А.Болгарський, Л.Коваль, О.Рудницька, О.Ростовський та ін). Розширюючи на уроках музики сферу естетичної свідомості учнів засобами національного музичного мистецтва за рахунок нових знань про невідомих композиторів, історичне тло їхньої творчості, спонукання до самостійного оцінювання та посильного аналізу їхніх творів, ми впливали тим самим на процес формування національної самосвідомості підлітків. Національне музичне мистецтво володіє потужним емоційним зарядом, сприяє входженню у стан співпереживання (музична емпатія) зображеним у творах героям, подіям, що в свою чергу породжує і співпереживання суспільному вирішенню поставлених композитором, автором текстів національних проблем (Л.Коваль, Г.Падалка). Оптимізація механізму емпатії посилює ідентифікаційні зв’язки підлітка із власним народом, доля якого завдяки музичному мистецтву включається в коло особистісних інтересів підлітка-слухача, стає для нього предметом осмислення і вболівання. Сам процес ідентифікації відбувається за рахунок відповідності внутрішнього світу особистості з ментально-психологічними нормами самого суспільства.

На основі аналізу наукових праць з проблеми національної самосвідомості і відповідно до визначеної нами структури національної самосвідомості та її взаємозв’язку з естетичною свідомістю експериментальна робота з підлітками була спрямована на: а) розвиток ідентифікації; в) оптимізацію механізму емпатії (як шляхом сприйняття музичних творів, так і через ознайомлення учнів з життям і творчістю композитора); в) розвиток здатності підлітків оцінювати музичний твір та своє враження від почутого(естетична оцінка, самооцінювання). Врахування цих аспектів зумовлено тим, що почуття національної ідентичності є основою формування національної самосвідомості і полягає у порівнянні та ототожненні підлітком себе з іншими представниками нації, виявленні спільних та відмінних з ними рис, усвідомленні своєї групової приналежності, визнанні за іншими, як і за собою, рівних прав та обов’язків, що веде до відповідних соціальних установок (зв’язок з самооцінкою, рівнем домагань, соціальними очікуваннями). Включення в роботу механізму емпатії набуває особливого значення в процесі формування основних структурних компонентів національної самосвідомості, окільки емпатія – це сутнісна характеристика людини як соціальної істоти, якій важливо усвідомлювати хто вона така (активізація самооцінки), якої думки про неї оточуючі (соціальні очікування), крім того, емпатія у поєднанні з ідентифікацією бере активну участь у кристалізації ідеалу підлітка та впливає на рівень його домагань.

У другому розділі “Дослідно-експериментальна робота з формування національної самосвідомості” викладено перебіг констатуючого та формуючого експериментів, обґрунтовано методику пофазового формування національної самосвідомості підлітків засобами музики західноукраїнських композиторів ХІХ – початку ХХ століття, висвітлено результати експериментальної роботи.

З метою визначення реального рівня сформованості національної самосвідомості підлітків був проведений констатуючий експеримент. Аналіз структурних компонентів та сфер прояву національної самосвідомості дозволив нам визначити критерії сформованості національної самосвідомості: 1) поінформованість підлітків стосовно історичного минулого свого народу, ступінь інтересу до нього, а звідси сформованість почуття гордості за свою націю, за приналежність до неї; 2) поінформованість щодо національної культури, звичаїв і традицій свого народу, повага та бережливе ставлення до національного мистецтва; 3) здатність бачити та відчувати красу природи рідного краю й отримувати естетичне задоволення від спілкування з нею; 4) здатність до емоційно-оцінного переживання національного музичного мистецтва та спроможність на цій основі до емпатії та ідентифікації з оспіваним у творі ліричним героєм, особистістю композитора, народом; 5) ступінь володіння рідною мовою, любов та пошана до неї; 6) наявність ініціативи, бажання самореалізації на уроках музики та у громадському житті школи. Перший етап констатуючого експерименту передбачав вивчення міри використання вчителями на уроках музики творчості західноукраїнських композиторів ХІХ - поч. ХХ ст.; виявлення ступеня обізнаності підлітків з національною культурою, мистецтвом і зокрема музикою, їх ставлення до рідної мови, ставлення до своєї національної приналежності та до представників інших національностей, рівня поінформованості щодо особливостей українського національного характеру. Анкетування вчителів музики, спостереження уроків музики, контент-аналіз програмного забезпечення засвідчили, що сьогодні назріла потреба у створенні таких їх навчальних варіантів, де б повною мірою розглядалася спадщина західноукраїнських композиторів ХІХ- поч. ХХ ст., особливо саме в цьому регіоні. Аналіз відповідей на запитання анкети, бесіди з учнями на уроках дозволяють відмітити, що незважаючи на відносну поінформованість підлітків про національну культуру та мистецтво, їхня обізнаність із західноукраїнським музичним мистецтвом носить поверхневий та виключно фрагментарний характер. Однак варто відмітити позитивні результати, викликані загальною тенденцією до національної орієнтації навчально-виховного процесу в школі (володіння рідною мовою, ставлення підлітків до своєї нації та до представників інших національностей).

В процесі другого етапу експериментальної роботи визначалася міра поінформованості підлітків стосовно історичного минулого свого народу, його культури, звичаїв і традицій; з’ясовувалось ставлення школярів до природи рідного краю, ступінь емоційно-оцінного переживання національного музичного мистецтва.

В межах експерименту нами було апробовано сприйняття підлітками ряду творів західноукраїнський композиторів, підібраних згідно з основними показниками критеріїв сформованості національної самосвідомості (“Лічу в неволі” муз. Д.Січинського, сл.Т.Шевченка; “Пісня рільника” муз.і сл.С.Воробкевича; “За рідний край” муз.М.Гайворонського, сл.Р.Купчинського; “Радуйтеся, всі люди” обр.Д.Січинського; “Несися, мій смутку” муз. і сл. Л.Лепкого тощо). Перед учнями, відповідно до прослуханого твору, ставились завдання детально описати почуття, викликані прослуханою музикою; прокоментувати вчинки героя; спробувати уявити себе на місці зображених у творі подій; обґрунтувати своє ставлення до творів національного музичного мистецтва, до природи рідного краю; розповісти, що їм відомо про події, відображені в піснях; визначити, до якого свята відноситься прослухана пісня, і чим характеризується це свято. В результаті спостережень за навчально-виховною діяльністю підлітків відповідно до визначених критеріїв було виділено три рівні сформованості національної самосвідомості: високий, середній та низький. Оцінювання здійснювалось за трибальною системою згідно з трьома рівнями. Їх діагностування проводилось шляхом лабораторного експерименту (аналіз письмових відповідей підлітків, індивідуальних бесід, ознайомлення із зібраними завчасно відомостями про учнів). Методом експертних оцінок вчителів музики та діагностичних завдань проведене дослідження дозволило встановити реальний стан сформованості національної самосвідомості по показниках визначених критеріїв.

В результаті констатуючого експерименту було встановлено, що не всі із задіяних в експерименті підлітків здатні до ідентифікації з оспіваними у творах героями (діагностика по показниках рівня самооцінки, здатності до творчого сприймання музичного твору через ототожнення себе з героєм та оспіваними подіями (емпатія, ідентифікація)). Аналіз учнівських відповідей дозволив прослідкувати пряму залежність між розвитком у підлітків уяви, уваги, образного мислення та їхнім загальним естетичним розвитком. Учні, котрі займаються музикою, танцями, образотворчим та прикладним мистецтвом в позаурочний час, володіють більш розвиненими даними якостями, ніж ті, які не залучені до естетичної діяльності.

Загалом, виходячи із практично визначених критеріїв сформованості національної самосвідомості, шляхом узагальнення отриманих даних про початкові рівні сформованості показників, їх підсумовування та із врахуванням процентного співвідношення, нами було встановлено, що у більшості підлітків загальноосвітніх шкіл переважає середній рівень сформованості національної самосвідомості (48,47%). Для підлітків цього рівня характерним є те, що уява в них розвинена недостатньо, не завжди можуть дати обґрунтовану оцінку своїм почуттям, вчинкам героя; учні не завжди здатні цілісно сприймати музичний твір та усвідомлювати його естетичну цінність; запропонований музичний твір не завжди викликає в них емоційні переживання; естетичне ставлення до творів національного музичного мистецтва вибіркове; оскільки увага і спостережливість розвинуті недостатньо, школярі не завжди можуть помітити прекрасне в явищах природи, хоча люблять її; інколи беруть участь у громадському житті школи; не виявляють стійкого інтересу до історії свого народу; знайомі з окремими звичаями і традиціями, однак інтерес до них не сталий; люблять рідну мову; здатні відчувати гордість за духовні здобутки свого народу.

Учні з високим рівнем сформованості національної самосвідомості (22,7%) характеризуються тим, що мають добре розвинену уяву (легко входячи в конкретну ситуацію дають обґрунтовану оцінку своїм почуттям, вчинкам героя, коментують їх); здатні цілісно сприймати та емоційно переживати музичний твір, усвідомлювати його значення; мають добре розвинене образне мислення; демонструють естетичне ставлення до творів національного музичного мистецтва в межах вікових особливостей; маючи добре розвинену увагу та спостережливість, здатні помітити прекрасне в явищах природи; естетично сприймають природу рідного краю; беруть участь у громадському житті школи, виявляють прагнення діяти на благо свого народу; цікавляться історією свого народу; знайомі із звичаями та традиціями рідного краю, проявляють до них живий інтерес; люблять рідну мову та послуговуються нею в повсякденному житті; відчувають гордість за свій край, за народ, що його населяє, його духовні здобутки.

Для респондентів з низьким рівнем сформованості національної самосвідомості (28,83%) характерно те, що; творче сприйняття та уява в них розвинені слабо, внаслідок чого учні рідко здатні уявити себе на місці героя, зрозуміти характер подій; їх ставлення до національного мистецтва індиферентне; відсутня здатність цілісного сприймання музичного твору. В процесі спілкування з національним музичним мистецтвом підлітки цього рівня займають егоїстичну позицію щодо сприйнятої музики (навіть не усвідомлюють, що перебувають в ситуації спілкування з музичним твором, весь контакт з музичним мистецтвом обмежується лише ситуативними власними реакціями), або ставлення до національного мистецтва суто споживацьке, як до засобу для розваг, при цьому їхні емоційні переживання характеризуються одноманітністю (радість, ритмове наслідування, сторонні емоційні стани тощо). На тлі слабо розвинених уваги і спостережливості ставлення до рідного краю у школярів невизначене. Учні цього рівня не беруть участі у громадському житті школи; історія свого народу не викликає в них інтересу; знайомі з деякими народними звичаями та традиціями, однак не знають і не розуміють їх історичного значення; погано володіють рідною мовою; спілкування з національним мистецтвом практично ніколи не викликає емоційного відгуку.

Констатуючі зрізи, зроблені в двох західноукраїнських областях, показали, що однією з причин неадекватного ставлення дітей до національного мистецтва є недосконале програмне забезпечення. Втілення в педагогічний процес творчої спадщини композиторів західноукраїнського регіону відбувається здебільшого з власної ініціативи вчителів музики. Крім того, варто відмітити, що обраний вчителями напрямок допомагає висвітлювати західноукраїнське музичне мистецтво однобоко - виключно через жанр стрілецької пісні. Такий підхід шкодить сприйняттю та усвідомленню українського мистецтва як єдиного цілого, може викликати негативне ставлення до інших творів як української музики взагалі, так і музики західноукраїнських композиторів обраної доби, що, в свою чергу, ускладнює процес формування національної самосвідомості.

Мета формуючого експерименту полягала у розробці та експериментальній перевірці методики формування національної самосвідомості підлітків засобами західноукраїнського музичного мистецтва ХІХ – поч. ХХ століття. Розроблена нами методика була розрахована на учнів старших класів загальноосвітньої школи і передбачала розвиток основних структурних компонентів та сфер прояву національної самосвідомості підлітків шляхом сприйняття національного музичного мистецтва

Розроблена нами методика включала три основних фази педагогічної роботи. Їх послідовність зумовлена ієрархією сприйняття та осмислення образно-емоційного змісту музики та ґрунтується на принципах природовідповідності та культуровідповідності: І фаза – “Рідний край, краса його природи. Духовні скарби рідної землі”; ІІ фаза – “Композитор. Людина. Митець”; ІІІ фаза – “Мій народ. Його славне минуле”.

Для отримання точних даних стосовно пофазової динаміки формування національної самосвідомості підлітків нами перед проведенням формуючого експерименту в контрольних і експериментальних групах було зроблено додатковий діагностичний контрольний зріз. Аналіз отриманих результатів не виявив помітних змін у групах в рівневому співвідношенні у порівнянні із констатуючим експериментом. Це дало нам ще один вихідний матеріал для кінцевого порівняльного аналізу.

Перша фаза формуючого експерименту “Рідний край. Краса його природи. Духовні скарби рідної землі” була націлена на вироблення у підлітків засобами музичного мистецтва ціннісного ставлення до природи рідного краю, до його культури, звичаїв та традицій свого народу (“Маєва нічка” муз. і сл.Л.Лепкого; “Чом, чом, земле моя” муз.Д.Січинського, сл.К.Малицької; “Гей, хлопці, дівчата” муз. і сл.С.Воробкевича; “Плєс” муз.М.Гайворонського; “Палай, палай, Купалонку наш” муз. А.Вахнянина тощо). Підводячи учнів до сприйняття музичного твору, ми для підсилення естетичного почуття використовували метод зіставлення поетичного слова, живопису, музики з картинами живої природи. На даній фазі, як і на наступних, використовувався метод поєднання музикознавчого та художньо-педагогічного аналізу творів, проводився аналіз поетичного тексту з урахуванням регіональних мовних особливостей. Спираючись на образну пам’ять підлітків та на їх уяву, ми методом спостереження за розгортанням художнього матеріалу музичної тканини залучали учнів до “діалогу” з музикою та до її оцінювання. Шляхом оцінювання розвивався як досвід емоційного сприйняття музики, смаки та судження підлітка, так і естетичне ставлення його до природи, звичаїв та традицій рідного народу. Перша фаза передбачала розширення інтелектуальної, чуттєво-емоційної, дієво-вольової сфер та була спрямована на розвиток структурних компонентів національної самосвідомості.

Мета другої фази формуючого експерименту “Композитор. Людина. Митець.” полягала у розвитку в учнів емоційно-оцінного переживання національного музичного мистецтва та їх здатності до емпатії та ідентифікації через ознайомлення учнів з життям і творчістю композитора. На цій фазі найбільш ефективними були урок-лекція і рольовий урок, присвячений творчості окремого композитора. Основне завдання уроку полягало в тому, щоб підліток, “увійшовши” в певну життєву ситуацію (самоототожнення, емпатія, ідентифікація),- спробував описати свої враження, почуття (самоаналіз, самооцінка, рефлексія), віднайти свій варіант дії; після прослуховування музики – дати оцінку своїм музичним враженням, характеризуючи власні почуття, думки, поведінку. Після кожного уроку-лекції ми методом усних та