Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди

ЄФІМЕНКО Павло Богуславович

УДК 378. 147: 796. 011

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІЗНОРІВНЕВОЇ

ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Харків 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор,

Гриньова Валентина Миколаївна,

Харківський державний педагогічний університет

ім. Г.С. Сковороди, професор кафедри

загальної педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Єрмаков Сергій Сидорович,

Харківська державна академія дизайну і мистецтв,

проректор з наукової роботи;

кандидат педагогічних наук

Васьков Юрій Вадимович,

Харківський обласний науково-методичний інститут

безперервної освіти, проректор з навчальної роботи.

Провідна установа: Вінницький державний педагогічний університет імені Ми-хайла Коцюбинського, кафедра педагогіки, Міні-с-тер-ст-во освіти і науки України, м. Вінниця.

Захист відбудеться “23” січня 2003 року о 10 годині на засіданні спеці-алі-зо-ва-ної вченої ради Д64.053.04 у Харківському державному педагогічному універ-ситеті ім. Г.С. Сковороди за адресою 61002, м. Харків, вул. Артема 29, ауд. 216.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного пе-да-го-гічного університету ім. Г.С. Сковороди (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 215 В).

Автореферат розісланий “21” грудня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Золотухіна С.Т.

Загальна характеристика роботи

Актуальність та доцільність дослідження. Динамізм сучасної цивілізації, посилення ролі людини в суспільстві та виробництві, зростання її потреб, гуманізація і демократизація суспільних відносин, інтелектуалізація праці, швидка зміна техніки і технологій зумовлюють необхідність вибору рівнів освіти. У цьому контексті становить інтерес дослідження змісту та організації діяльності навчальних закладів різних типів і рівнів акредитації, які повинні сприяти вихованню поколінь людей, здатних не тільки оберігати і примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, а й відповідально ставитись до власного здоров‘я і здоров‘я оточуючих як найвищої індивідуальної та суспільної цінності. Це осо-бли-во актуально сьогодні, оскільки сучасна епоха характеризується складними по-літичними, соціально-економічними й екологічними проблема-ми, які нега-ти-вно впливають на здоров’я людини. Величезний потік інформації, негативні емоції, стресові ситуації як на виробництві, так і в побуті, призводять організм людини до регулярної перевтоми, розбалансування нормативного стану, порушення обмінних процесів, зниження загального імунітету. У поєднанні з фізичним розтренуванням усе це створює передумови до виникнення серцево-судинних, шлунково-кишкових, нервово-психологічних, застудливих захво-рю-вань. Для подолання цих негативних чинників необхідно готувати фахівців фізичної культури – учителів, тренерів, реабілітологів, інструкторів, які кваліфіковано будуть вирішувати визначені проблеми.

На цьому наголошують також Закони України “Про освіту” і “Про фізичну культуру і спорт”, Державна національна програма “Ос-ві-та” (Україна ХХ1 століття), Державна програма розвитку фізичної культури “Кон-цепція фізичного виховання в системі освіти України”, Національна док-т-рина розвитку освіти, цільова комплексна прог-ра-ма “Фізичне виховання – здоров’я нації”.

У психолого-педагогічній літературі розглядаються різні аспекти функціонування системи неперервної освіти (А. Алексюк, С. Архангельський, Ю. Бабанський, В. Бондар, В. Галузинський, С. Гончаренко, І. Зязюн, І. Лернер, А. Матюшкін, В. Паламарчук, П. Підкасистий та ін.); фор-мування ступеневої системи під-го-то-вки фахівців фі-зи-чної культури (Г. Блахін, Л. Во-л-ков, С. Єрмаков, О. Жданов, Ю. Железняк, П. Кала-ш-ні-ков, Ю. Шкребтій); спортивно-педагогічна під-го-товка спеціалістів (С. Бал-бен-ко, М. Мороз, В. Яловик); медико-біологічна підготовка (Л Євгеньєва, В. Зава-цький, В.Мі-щен-ко, Л.Поташнюк); підготовка фахівців фізичної реабілітації (Г.Ве-рич, В.Кукса, В.Пикалюк); психолого-педагогічні основи професійної підготовки вчителів (Ю. Васьков, І. Волкова, Д. Гасанова, Г. Ложкін, Н. Стамбулова, І. Решетень); дослідження проблеми змісту наступності і шляхів її реалізації в навчанні (С. Батишев, Р. Гуревич, О. Дубинчук, В. Мадзігон, О. Пінаєва, А. Усова, Л. Хромова); соцільно-педагогічні умови розвитку різ-но-рів-невої системи підготовки фахівців (А. Лігоцький).

Упровадження системи різнорівневої підготовки має задовольнити культурно-освітні потреби особистості та суспільства, забезпечити соціальний захист населення, підвищити загальну ефективність освіти й виховання професійної та наукової еліти, збереження досвіду системи вищої освіти, що склалася в Україні. Освітньо-кваліфікаційні рівні підготовки майбутніх фахівців у вищих навчальних закладах освіти дають змогу вирішувати кадрову проблему в Україні, впроваджувати нові форми й методи організації навчального процесу та сучасні технології навчання, забезпечувати подальше стимулювання наукової організації педагогічної праці. Згідно з положеннями Закону України “Про вищу освіту” (2002р.) підготовка фахівців фізичної культури здійснюється у ВНЗ і вимагає наукового обгрунтування змісту, форм, методів і засобів навчання на кожному рівні та виявлення тих умов, які забезпечують ефективність педагогічного процесу.

Між тим існують суперечності між потребами у висококваліфікованих фахівцях і недостатньою розробкою питань їхньої підготовки на різних рівнях, з урахуванням індивідуальних можливостей, інтересів та запитів майбутніх фахівців.

Актуальність і нерозробленість проблеми та необхідність розв‘язання вказаних суперечностей обумовили вибір теми дослідження: “Педагогічні умови забезпечення різнорівневої професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами й темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з темою науково-до-с-лідної роботи кафедри загальної педагогіки Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди “Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих педагогічних навчальних закладах” (РК № 1-200199004109), тема затверджена Радою з координації нау-ко-вих досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 7 від 25 вересня 2001р.).

Об’єкт дослідження – процес різнорівневої професійної підготовки май-бут-ніх фахівців фізичної культури.

Предметом дослідження є педагогічні умови забезпечення різнорівневої професійної під-готовки майбутніх фахівців фізичної культури.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експери-мен-таль-ній перевірці педагогічних умов, які забезпечують різнорівневу підготовку майбутніх фахівців фізичної культури.

У ході дослідження було зроблено припущення про те, що ефективність професійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури на різних рівнях досягається за таких педагогічних умов: забезпечення наступності у змісті, формах і методах навчання та здійснення диференційованої роботи зі студентами залежно від їхніх реальних можливостей і рівнів підготовленості.

Відповідно до мети дослідження визначено його завдання:

1. Проаналізувати психолого-педагогічну, методичну й спеціальну літе-ра-ту-ру, офіційно-нормативні документи з проблеми різнорівневої підготовки майбутніх фахівців фізичної культури до про-фе-сій-ної діяльності.

2. Обгрунтувати етапи, які забезпечують різнорівневу підготовку майбут-ніх фахівців фізичної культури.

3. Теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити педагогічні умови забезпечення ефективності різнорівневої підготовки фахівців фізичної культури на кожному етапі.

4. Уточнити критерії, показники та рівні підготовленості майбутніх фахівців до професійної діяльності.

5. Підготувати навчальний посібник, науково-методичні матеріали і рекомендації для студентів і викладачів з проблеми дослідження.

Методологічною основою дослідження є концептуальні положення філософських, психологічних, педагогічних теорій про особистість як найвищу соціальну цінність суспільства; основні положення теорії пізнання про взаємозв‘язок, зумовленість і цілісність явищ та процесів навколишнього світу, а також ідеї про активність особистості.

Теоретичну основу дослідження становлять праці психологів і педагогів, які висвітлюють: спеціально організовану діяльність і спілкування особистості та її розвитку в процесі діяльності (К.Абульханова-Славська, Г.Балл, Л.Бо-жо-вич, Л.Виготський, О.Киричук, О.Леонтьєв, В.Моляко, В.Мясищев, С.Рубінш-тейн); професійне становлення особистості (Р.Гуревич, Є.Клімов, О.Коваленко, С.Максименко, Л.Обран, В.Параніч); культуру особистості (В.Гриньова, В.Кан-Калік, Л.Нечепоренко, М.Подберезський, О.Рудницька, Г.Шевченко); психоло-го-педагогічні основи професійної підготовки майбутніх учителів (А.Бойко, Т.Дми-т-ренко, В.Євдокимов, І.Зязюн, І.Прокопенко, М.Сметан-сь-кий, С.Сисоєва, Г.Троцко); інтеграцію і диференціацію як засоби індивіду-а-лі-зації навчання в сучасній підготовці висококваліфікованих фахівців (А.Бє-ля-є-ва, В.Лозова, П.Сікорський); вдосконалення системи самостійної роботи сту-ден-тів (В.Буряк, І.Головін, С.Єрмаков, Т.Овчаренко, М.Прохорова) психолого-пе--да-гогічні основи професійної підготовки вчителів фізичної культури (Ю.Вась-ков, І.Волкова, Д.Гасанова, Г.Ложкін, Н.Стамбулова, І.Решетень).

Відповідно до визначених завдань і для перевірки гіпотези було вико-рис-та-но такі теоретичні та емпіричні методи дослідження:

· теоретичні: аналіз наукової та навчально-методичної літератури для по-рі-вняння й зіставлення різних поглядів на обрану проблему, розгляду тео-ре-тич-них питань з метою визначення основних понять;

· емпіричні: спостереження, анкетування, бесіди, методи експертних оці-нок, тестування, педагогічне прогнозування, вивчення навчальної документації, аналіз педагогічного досвіду училищ і ВНЗ з досліджуваної проблеми з метою вста-новлення вихідних даних, педагогічний експеримент для виявлення резуль-та-тивності експериментальної роботи;

· статистичні: контрольні завдання, ситуаційні контрольні завдання з ме-тою встановлення рівня готовності до майбутньої професійної діяльності, мето-ди математичної статистики.

Дослідження здійснювалося поетапно, упродовж 1990 – 2002 рр.

На першому етапі (1990-1991 рр.) здійснено вивчення й аналіз стану розробленості проблеми різнорівневої підготовки майбутніх фахівців фізичної культури у філософській, психологічній, педагогічній, медичній літературі; проведено аналіз програм і навчальних посібників з проблеми. На цьому ж етапі визначено об’єкт, предмет, мету й завдання дослідження, сформульовано гіпотезу, обґрунтовано сутність, структуру та необхідність удосконалення і впровадження в навчальний процес педагогічних умов забезпечення поетапного опанування фаху майбутніми фахівцями в галузі фізичної культури.

На другому етапі (1991-2001 рр.) проведено формуючий експеримент. Виявлено педагогічні умови, а також зміст, форми організації і методи реалізації цих умов для забезпечення різнорівневої професійної підготовки фахівців фізичної культури; уточнено критерії відбору змісту навчального матеріалу, опрацьовано й експериментально перевірено методику його викладання студентам і магістрантам.

На третьому етапі (2001-2002 рр.) узагальнювалися результати теоретичного аналізу і дослідно-експериментальної роботи: їх апробація відбувалася як шляхом публікацій та обговоренням доповідей на наукових конференціях, семінарах, так і впровадженням у практику роботи Харківського державного вищого училища фізичної культури № 1; Харківського державної академії дизайну і мистецтв; Харківського Національного технічного університету “ХПІ”.

Експериментальна база: дослідження проводилось у Харківській держав-ній академії фізичної культури, Харківському державному вищому училищі фі-зич-ної культури. Усього дослідженням було охоплено 1200 студентів названих нав-чальних закладів, з них у експерименті брало участь 820 осіб.

Наукова новизна і теоретична значущість одержаних результатів по-ля-гають у тому, що теоретично обгрунтовано етапи, які забезпечують різнорівневу підготовку майбутніх фахівців; вперше теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено пе-дагогічні умови її забезпечення; дістали подальшого розвитку критерії, показники і рівні сформованості пе-дагогічної готовності фахівців фізичної культури різного рівня до професійної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їх використання в процесі професійної підготовки молодших спеціалістів і спеціалістів - викладачів фізичної культури, тренерів, магістрів фізичної реабілітації. Автором розроблено програму, тематику, зміст лекцій і практичних занять з фахових дисциплін з урахуванням психолого-педагогічних особливостей майбутніх молодших спеціалістів, бакалаврів, спеціалістів, магістрів, а також опубліковано навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів фізичного виховання і спорту, рекомендований Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник (протокол № 10 від 21.06. 2000 р. засідання Президії комісії з фізичного виховання і спорту Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України).

Вірогідність та обгрунтованість основних положень і наукових результатів дослідження забезпечується їх методичною обгрунтованістю, критичним аналізом стану досліджуваної проблеми в теорії та педагогічній практиці, відповідністю методів дослідження його меті й завданням, експериментальною перевіркою гіпотези; позитивними результатами різнорівневої підготовки майбутніх фахівців фізичної культури.

Апробація та впровадження результатів дослідження в практику. По-чат-кові, проміжні й кінцеві результати дослідження знайшли своє відображення в статтях, доповідях і тезах на міжнародних і всеукраїнських конференціях: м. Київ (1987 р.), м. Харків (1988 - 2001 рр.), м. Одеса (1998 р.), м. Бєлгород (1999 – 2002 рр.), м. Дубна (1993 р.), м. Ростов-на-Дону (1987 р.), м. Санкт-Петербург (2000 р.).

Матеріали дослідження впроваджено у практику роботи Харківської дер-жав-ної академії фізичної культури, Харківського державного вищого учили-ща фі-зичної культури № 1 (акт упровадження від 21.12.2001 р.), Хар-ківської дер-жавної академії дизайну і мистецтв (акт упровадження від 21.05.2002 р.), Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” (акт упро-вад-ження від 30.05.2002 р.).

Основні теоретичні положення і результати дослідження знайшли своє ві-до-браження у 30 публікаціях (29 одноосібних), у тому числі: 2 навчальних по-сіб-ники, 4 – у про-відних наукових фахових виданнях, 13 – у матеріалах наукових кон-фе-рен-цій, 11 – у збірниках наукових праць. За-га-ль-ний обсяг особистого внеску становить 16,7 друк. аркушів.

Структура й обсяг дисертації зумовлені логікою наукового пошуку. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку літератури, додатків. Загальний обсяг роботи – 250 сторінок (184 – основна частина). Список літератури вміщує 274 найменувань, з них 5 – іноземними мовами. Додатки займають 39 сторінок. Робота містить 30 таблиць і 5 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність досліджуваної теми, визначено об‘єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи дослідження, наукову но-виз-ну, теоретичне і практичне значення дисертаційної роботи, обгрунтовано вірогідність одержа-них результатів, зроблено висновок щодо їх апробації та впровадження.

У першому розділі “Різнорівнева підготовка майбутніх фахівців фізичної куль-ту-ри як педагогічна проблема” проаналізовано стан дослідження проблеми різ-но-рів-невої професійної підготовки фахівців фізичної культури; теоретично обгрунтовано етапи та педагогічні умови забезпечення цієї різнорівневої підготовки.

Доведено, що зміст професійного становлення молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста та магістра передбачає такі етапи: мотиваційно-ціннісний, когнітивний, процесуальний і контрольно-результативний, які на певному рівні мають свою мету, завдання, зміст, форми і методи, що забез-печують готовність до майбутньої фахової діяльності. Проте успішність реалізації етапів залежить від дотримання педагогічно доцільних умов: забезпечення наступності у змісті, формах і методах та здійснення диференційованої роботи зі студентами залежно від їхніх реальних можливостей і рівнів підготовки.

Встановлено, що різнорівнева освіта є постійним процесом, спрямованим на спіралеподібне оволодіння фаховою майстерністю, де кожен наступний виток передбачає нарощування нових інтегрованих професійно зорієнтованих знань і способів діяльності, заснованих на принципі наступності, який передбачає встановлення послідовності та системності у визначенні мети, завдань, змісту, форм і методів.

Аналіз психолого-педагогічної літератури (Б. Ананьєв, В. Батишев, Ю. Кустов, В. Лихач, О. Пінаєва, А. Усова та ін.) дає підстави стверджувати, що наступність уможливлює зв‘язок між знаннями, уміннями, якостями, сприяє підвищенню рівня їх сформованості, надає змогу особистості, спираючись на власний набутий досвід, глибоко осмислювати інформацію, встановлювати міжпредметні зв‘язки, міцно та дієво її засвоювати, швидко й оперативно орієнтуватися як у навчальних, так і професійних ситуаціях.

Отже, мета підготовки цих фахівців полягає у сприянні активної пізнавальної та практичної діяльності в загальній школі і початкових групах ДЮСШ молодших спеціалістів; в активній творчій пізнавальній діяльності у загальноосвітній школі, групах спортивної досконалості ШВСМ і лікувальних установах бакалаврів і спеціалістів та активізації інноваційної діяльності магістрантів у вищих навчальних закладах.

Підготовка молодшого спеціаліста передбачає: формування інтересу до майбутньої діяльності, вдосконалення фізичної культури вихованців; розвиток потреби до самовдосконалення; формування професійно спрямованих знань на основі міжпредметних зв‘язків; формування інтелектуальних і спеціальних умінь та якостей, пов‘язаних з майбутньою професійною діяльністю.

Підготовка бакалавра і спеціаліста має такі завдання: формування зовнішніх і внутрішніх мотивів, ставлення до здоров‘я як до цінності; розвиток потреби в допомозі іншим людям; установлення логічних міжпредметних, інтегрованих професійно орієнтованих зв’язків, які забезпечують розкриття реальних перспектив формування професійних якостей у межах окремих дисциплін засобами власної активності; усвідомлення окремих навчальних дисциплін як засобів професійної підготовки; використання системного підходу до організації самостійної і професійної діяльності у розв‘язанні ситуаційних завдань; подальший розвиток інтелектуальних і комунікативних умінь, а також самостійності та ініціативності при виконанні завдань, оволодіння уміннями самостійного засвоєння нової інформації для систематичної самоосвіти; розвиток особистісних якостей.

Підготовка магістра вимагає повного усвідомлення зв’язків між змістом навчально-виховного процесу і професійною діяльністю фахівця фізичної культури в умовах стажування на робочому місці; використання інтегрованих професійно орієнтованих знань та умінь у процесі науково-дослідної роботи; усвідомлення відповідальності за результати своєї професійної діяльності; формування спеціальних знань і умінь, достатніх для виконання професійних завдань та обов‘язків інноваційного характеру з урахуванням соціальної й економічної значущості, престижності та актуальності.

Зміст навчання передбачав визначення груп знань, необхідних майбутнім фахівцям як з фундаментальних, так і спеціальних дисциплін. З-поміж знань, які отримують майбутні спеціалісти та магістри, виділяємо теоретичні (терміни, поняття, правила, факти, принципи, наукові теорії, ідеї науки); знання-засоби, що сприяють формуванню умінь, виконанню певних операцій (прикладні операції мислення, експериментальні знання методів і процедур). З цією метою навчальні теми у тематичному плані та програмах розміщували таким чином, щоб кожна наступна тема базувалася на попередній. Знання, які отримували майбутні фахівці під час вивчення однієї дисципліни, поглиблювалися вивченням інших суміжних дисциплін, забезпечуючи таким чином наступність у засвоєнні знань, формування інтелектуальних і спеціальних умінь, творчого застосування знань та вмінь у процесі навчання і виробничих практик. Прагнули до того, щоб усвідомлювалася нагальна потреба в отриманні знань.

Для забезпечення поступового переходу від одного рівня підготовки до іншого необхідно було обрати такі методи та форми організації навчального процесу й діяльності майбутніх фахівців, які б забезпечували також різнобічний розвиток їхньої особистості та сприяли досконалості на кожному наступному рівні. З цією метою молодших спеціалістів включали в колективні та групові форми роботи; на заняттях з бакалаврами та спеціалістами використовували як групові, так і індивідуальні форми, а також лекції-атестації, проблемні та візуальні лекції, ділові ігри, ситуаційні завдання та диктанти. Підготовка магістрів у більшій мірі передбачала виконання індивідуальних завдань.

Важливою педагогічною умовою була диференційована робота зі студентами з урахуванням їхніх індивідуальних можливостей та особливостей. На основі виявлення початкового рівня готовності до професійної діяльності (рівня сформованості позитивної мотивації знань, умінь, навичок і якостей) проводили таку роботу: диференціювали навчальну інформацію; здійснювали класифікацію завдань відповідно до рівнів навчальних можливостей студентів, яким пропонували для самостійного виконання різнорівневі завдання (репродуктивні, репродуктивно-варіативні і творчі), надавали диференційовану допомогу (робота з елементами самостійного виконання завдань під керівництвом викладача; напівсамостійна робота – студенти спочатку працюють з викладачем, а потім самостійно виконують завдання, після чого у процесі самостійної роботи виконують творчі завдання на основі набутих теоретичних і практичних знань та сформованих інтелектуальних умінь); зміст завдань ускладнювали відповідно до набутих знань і вмінь; забезпечували системою завдань розвиток творчого потенціалу студентів у процесі осмисленого сприймання навчальної інформації. Проведена системно-диференці-йована робота сприяла розвитку і поступовому удосконаленню відповідних особистісних якостей, що впливають на характер перебігу та результат професійної діяльності фахівця фізичної культури: емпатійність, комунікатив-ність, сумлінність, витривалість, дисциплінованість і працьовитість, які забезпечують єдність і цілісність особистості і дають можливість краще виявляти свої професійні здібності.

У другому розділі “Експериментальна робота з реалізації педагогічних умов, які забезпечують різнорівневу професійну підготовку фахівців фізичної культури” розкрито методику підготовки та проведення педагогічного експерименту, проаналізовано його результати.

Для перевірки гіпотези дослідження здійснено педагогічний експеримент з майбутніми бакалаврами (3 курс), спеціалістами (4 курс) та магістрами (5 курс) Харківської державної академії фізичної культури (820 студентів).

У контрольних групах різнорівнева підготовка майбутніх фахівців фізичної культури відбувалася традиційно, а в експериментальних групах - здійснювалася на основі науково обгрунтованих етапів.

Метою мотиваційно-ціннісного етапу було формування інтересу до занять та ставлення до власного здоров‘я і здоров‘я оточуючих як цінності. З цією метою використовували цікаві історичні відомості, наочність, позитивну оцінку досягнутих результатів, заохочення, міжпредметні зв‘язки, а також знайомство з досвідом роботи учителів, викладачів, тренерів. За допомогою анкетування і бесід встановили, що до експерименту в експериментальних групах мали інтерес до навчального предмету 34% майбутніх бакалаврів, то після експерименту – 57% (у контрольній групі відповідно 32% і 34%), 38% майбутніх спеціалістів, після – 65% (38% і 43%), 41% майбутніх магістрів, після – 71% (40% і 56%). Відчуття внутрішнього задоволення від отриманих знань і вмінь, які дозволяли спортсменам допомагати при травмах і хворим людям до експерименту, мали 26% і після – 48% майбутніх бакалаврів (у контрольній групі відповідно 18% і 26%), 37% майбутніх спеціалістів, після – 59% (29% і 38%), 43% майбутніх магістрів, після 66% (29% і 41%). Аналіз результатів опитування, творчих робіт, діяльності в процесі виробничих практик виявив ціннісні орієнтації студентів. Так, надавати допомогу людям, ставитися до здоров‘я як до цінності вважають за необхідне 62% бакалаврів, 74% спеціалістів і 83% магістрів; а 58% бакалаврів, 72% спеціалістів і 93% магістрів бажають працювати, використовуючи знання з фахових дисциплін.

Когнітивний етап формуючого експерименту передбачав оволодіння різними групами знань. На основі принципу наступності з цією метою проводилася така робота: встановлювали взаємозв‘язки між інтегрованими професійно орієнто-ва-ними знаннями і вміннями. Студентам пропонувалися таблиці, в яких чітко виділено, якими саме теоретичними та спеціальними знаннями і вміннями кожен з них повинен оволодіти при вивченні предметів, щоб кваліфіковано опанувати навчальною дисципліною. Так, наприклад, у майбутніх бакалаврів та спеціалістів на основі стій-ких вертикальних зв’язків між загально-куль-тур-ни-ми (філософія, економіка, соціологія, екологія та ін.), психолого-педагогічни-ми (педагогіка, психологія і психологія спорту) і спеціальнонауковими (теорія і методика фізичного виховання, основи медичних знань, спортивна медицина, фізична реабілітація, гігієна, фізіологія і фізіологія спорту та ін.) дис-ци-плі-нами та стійких горизонтальних зв’язків між спрямованими на вузьку спеціалізацію спеціальнонауковими дисциплінами повністю сформовані логічні зв’язки між предметами. На лекціях і практичних заняттях було введено систему диференційованих самостійних і контрольних завдань для визначення вихідного та підсумкового рівня повноти і систе-матич-ності знань. Таке ретельне наступне виділення опорних знань і диференційована робота на кожному рівні мали позитивні результати. Відповіді майбутніх бакалаврів, спеціалістів і магістрантів експери-мен-та-ль-них груп стали більш грунтовними, усвідомленими, розгорнутими. Студенти ста-ли більш уважними і дисциплінованими в процесі занять. У майбутніх спеціалістів були сфор-мовані такі важливі професійні якості особистості, як сумлінність, охайність, раціональність.

Визначення рівня якості знань відбувалося на основі такого показника як повнота за формулою: К з =, де Кз – коефіцієнт засвоєння знань, n0 – можлива кількість засвоєних повних і правильних відповідей студентів, n – кількість засвоєних правильних і неповних відповідей. Приріст знань з фахових дисциплін значно підвищився: у бакалаврів він склав 0,31 (у контрольній групі – 0,15), приріст якості знань за показником “повнота” в експериментальній групі відносно контрольної групи склав 0,23; у спеціалістів відповідно 0,39 (0,16), а приріст якості знань – 0,27.

Метою процесуального етапу було формування способів діяльності. Цього було досягнуто завдяки:

· проведенню ділових ігор, які розвивали й поглиблювали інтегровані професійно орієнтовані знання, реалізували між-пре-д-метні й внутрішньопред-мет-ні зв’язки, формуванню вмінь приймати самостійне правильне рішення в тій чи іншій ситуації. Практичні заняття з окремих тем, які проводилися у формі ділової гри, значно активізували самостійну діяльність студентів експериментальних груп порівняно з контрольними, у результаті чого значно підвищився рівень професійної компетенції та педагогічної майстерності, вони мали можливість розкритися як особистості;

· виконанню проблемних та ситуаційних завдань, які сприяли розвитку інтелектуальних умінь (аналіз, порівняння, узагальнення, виділення головного в інформації), а також комунікативних умінь, які необхідні майбутнім фахівцям для ефективної взаємодії з майбутніми учнями, студентами та спортсменами;

· організації самостійної роботи студентів, яка істотно впливала на сформованість їхніх професійних умінь і навичок, а також перевірки можливості її практичної реалізації під час проходження виробничих практик, де вони мали можливість продемонструвати набуті вміння з фахових дисциплін;

· диференційованій роботі, яка зді-йснювалась у навчальній гетерогенній групі і передбачала диференційовано-групову форму навчання: шляхом диференціації за ознаками початкової ком-пе-тенції студентів створювали відповідно дві гомогенні підгрупи. Подібний розподіл дав можливість використання пев-них проблемних ситуацій, в яких студенти могли успішно виявити і розвинути свої професійні можливості відносно обраного фаху, проводити взаємонавчання;

· самостійній роботі студентів з додатковою літературою з усіх тем практичних занять, а також рефератів, курсових і дипломних робіт. З цією метою був складений систематичний комп’ю-терний каталог основної та додаткової спеціальної літератури.

Приділялася значна увага формуванню особистісних якостей у процесі виконання індивідуальних завдань.

Використання наступності у змісті, формах і методах навчання та диференційованій роботі зі студентами забезпечило сформованість інтелектуальних умінь (див. табл. 1), які позитивно вплинули на розвиток логічного мислення студентів та якість процесу навчання, а також сприяло здійсненню процесів самоаналізу, самопізнання і самовизначення.

Таблиця 1

Рівні сформованості інтелектуальних умінь майбутніх фахівців (%)

Показники і критерії | Експериментальна

група (300 осіб) | Контрольна

група (300 осіб)

До

експ. | Після

експ. | Конст.

зріз | Контр.

зріз

Виділяти головну думку: бакалавр

спеціаліст

магістр | 27

49

59 | 54

61

72 | 25

41

54 | 39

51

62

Аналізувати: бакалавр

спеціаліст

магістр | 25

48

59 | 51

60

69 | 23

33

48 | 36

49

58

Порівнювати: бакалавр

спеціаліст

магістр | 28

53

65 | 54

66

74 | 27

40

52 | 41

53

62

Узагальнювати: бакалавр

спеціаліст

магістр | 25

51

60 | 52

61

73 | 23

35

48 | 37

49

59

У процесі практичних занять і виробничих практик набули розвитку комунікативні вміння (див. табл. 2): адекватно виражати свої почуття та емоції, встановлювати контакт з іншою людиною (товаришем, учнем, викладачем), розуміти співбесідника та ін.

Контрольно-результативний етап передбачав виявлення результатів фактичної підготовки студентів і визначення програм індивідуальної корекції з метою усунення виявлених недоліків.

Таблиця 2

Рівні сформованості комунікативних умінь майбутніх фахівців (%)

Рівні сформованості | Експериментальна

група (300 осіб) | Контрольна

група (300 осіб)

До

експ. | Після

експ | Контр.

зріз | Конст.

зріз

Високий: бакалавр

спеціаліст

магістр | 16

18

36 | 36

46

64 | 10

9

27 | 21

27

64

Середній: бакалавр

спеціаліст

магістр | 58

64

64 | 68

64

36 | 68

64

64 | 74

36

64

Низький: бакалавр

спеціаліст

магістр | 53

36

17 | 21

9

0 | 47

64

27 | 31

36

9

Отже, додержання педагогічних умов у експериментальних групах значно підвищило готовність майбутніх фахівців фізичної культури до професійної діяльності і сприяло розвитку й усвідомленню ними свого професійного зростання.

На підставі аналізу психолого-педагогічної літератури, спостережень за навчальною діяльністю студентів у процесі аудиторних занять і педагогічної практики, самооцінок студентів і експертних оцінок викладачів визначено основні критерії, показники, які відображають суттєві характеристики готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності, і рівні, які диференціюються на високий, достатній та низький залежно від прояву сукупності показників (див. табл. 3). Під готовністю ми розуміємо інтегральне особистісне утворення, що включає наявність певних знань, умінь і навичок, а також комплекс індивідуально-психологічних якостей особистості, що обумовлюють високу ефективність професійного функціонування в будь-якій сфері практичної діяльності і науково-дослідної роботи.

Студенти з високим рівнем сформованості готовності до професійної діяльності характеризуються усвідомленням цінності здоров’я, прагненням до його зберігання; стійким інтересом до занять з психолого-педагогічних і фахових дисциплін; сформованою постійною потребою в самовдосконаленні; досконалим володінням грунтовними фаховими знаннями та вміннями, творчо застосовуючи їх у процесі вирішення проблемних та ситуаційних завдань на основі логічно встановлених міжпредметних зв’язків. Педагогічним діям студентів притаманна нестандартність, новизна в організації процесу взаємодії з одногрупниками, учнями, спортсменами.

Таблиця 3

Рівні сформованості готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності (%)

Рівні сформованості готовності | Експериментальна

група (300 осіб) | При-ріст | Контрольна

група (300 осіб) | При-ріст

До

експ. | Після

експ. | Констат. зріз | Контрольн.

зріз

Високий: бакалавр | 8 | 15 | +7 | 6 | 9 | +3

спеціаліст | 5 | 18 | + 13 | 1 | 4 | +3

магістр. | 7 | 21 | +14 | 4 | 11 | +7

Достатній: бакалавр | 40 | 57 | +17 | 43 | 57 | +14

спеціаліст | 52 | 75 | +23 | 49 | 62 | +13

магістр | 64 | 74 | +10 | 59 | 60 | +1

Низький бакалавр | 52 | 28 | -24 | 51 | 34 | -17

спеціаліст | 43 | 7 | -36 | 50 | 34 | -16

магістр | 29 | 5 | -24 | 37 | 29 | -8

Студентам з достатнім рівнем сформованості готовності притаманні усвідомлення цінності здоров’я прагнення до його зберігання, але нестійкі інтереси до занять з психолого-педагогічних і фахових дисциплін, частково володіють грунтовими фаховими знаннями та вміннями, з незначними помилками застосовують їх у процесі вирішення проблемних та ситуаційних завдань. Відтворюють досвід педагогічної діяльності в стандартних умовах, на основі раніше засвоєних еталонів інструкцій методів. Відсутні працьовитість та наполегливість.

У студентів з низьким рівнем сформованості готовності до професійної діяльності відсутні ціннісні орієнтири, хоча можливе часткове зацікавлення чи майже не виражений потяг до усвідомлення цінності здоров’я та необхідності його збереження, відсутній інтерес до занять з психолого-педагогічних і фахових дисциплін. Частково володіють фаховими знаннями та вміннями. У педагогічній діяльності незнайомі ситуації викликають значні труднощі у взаємодіях з одногрупниками, учнями, спортсменами.

Проведене дослідження дозволяє зробити такі основні висновки:

1. На основі аналізу психолого-педагогічної та спеціальної літератури, офіційно-нормативних документів уточнено основні поняття: “різнорівнева освіта”, “різнорівнева підготовка фахівців”, “принцип наступності”, “диференці-йована робота” стосовно підготовки фахівців фізичної культури.

2. Доведено, що кожен з рівнів підготовки передбачає декілька етапів.

2.1. Мотиваційно-ціннісний - спонукає до сумлінного навчання як основи набуття професії фахівця фізичної культури і передбачає формування позитивного ставлення до обраного фаху з усвідомленням того, що найбільшою цінністю є здоров’я людей;

2.2. Когнітивний - забезпечує оволодіння інтегрованими професійно-спря-мованими знаннями, поєднаними за принципом міждисциплінарності, які дають змогу майбутньому фахівцеві фізичної культури орієнтуватися у виборі необхідних і найефективніших засобів впливу на фізичний стан людини;

2.3. Процесуальний - дозволяє сформувати вміння самостійно реалізовувати набуті знання і способи діяльності на практичних заняттях, під час проходження виробничих практик і стажування на робочому місці та написання рефератів, дипломних і магістерських робіт; розвинути необхідні якості особистості майбутнього фахівця фізичної культури, котрі впливають на ставлення до своєї роботи, якість реалізації отриманих знань, умінь і навичок;

2.4. Контрольно-результативний - забезпечує виявлення рівнів готовності до професійної діяльності і індивідуалізовану корекцію при необхідності.

3. Обгрунтовано, що на кожному з етапів реалізуються такі педагогічні умови:

·

·

4. Експериментально доведено, що реалізація педагогічних умов на кожному із визначених етапів підготовки значно впливає не лише на підвищення її якості, а і створює підгрунтя для самореалізації майбутнього фахівця, вибору напрямів подальшої самоосвіти та самовдосконалення.

Проведене дослідження не вирішує повністю питань поставленої проблеми різнорівневої підготовки фахівців фізичної культури. Перспективні напрями подальшої розробки такі: організація самостійної роботи студентів різних закладів освіти; використання інноваційних технологій у процесі різнорівневої підготовки фахівців.

Основний зміст дисертації відображено в таких публикаціях:

1. Єфіменко П.Б.Техніка та методика масажу: Навчальний посіб-ник.- Харків: “ОВС”, 2001.-144 с.

2. Ефименко П.Б. Средства восстановления работоспособности // Здоровье человека и профилактика за-болеваний: Учебное пособие. - Белгород: БелТАСМ, БОЦМП, 1998.- С. 197-215.

3. Єфіменко П.Б. Систематизація термінології при вивченні дисципліни “Масаж” // Педагогіка, психологія та медико-бі-оло-гічні проблеми фізичного вихован-ня і спорту: Зб. на-к. праць.- Харків: ХХПІ, 2001.- № 28. – С. 16-19.

4. Єфіменко П.Б. Активізація діяльності студентів на практичних заняттях з масажу в системі підготовки магістрів фізичної реабілітації // Засоби навчальної та науково-дослід-ної роботи: Зб. наук. праць. – Харків:ХДПУ, 2001.- Вип. 15.- С. 51-54.

5. Єфіменко П.Б. Навчально-методичні аспекти викладання масажу майбутнім спеціалістам у галузі фізичної культури і спорту // Педагогіка, психологія та медико-бі-ологічні проблеми фізичного вихован-ня і спорту: Зб. на-ук. праць.- Харків: ХХПІ, 2001.- № 22. - С. 13 – 17.

6. Єфіменко П.Б. Засоби підвищення ефективності вивчення дисципліни “Масаж” // Педагогіка та психологія: Зб. наук. праць.– Хар-ків: ХДПУ, 2001.- Вип. 19.- Ч. 2. С. 122-125.

7. Єфіменко П.Б. Розвиток гнучкості хребетного стовпа у гімнасток за допомогою спортивного масажу // Слобожанський науково-спортив-ний вісник. Вип. 1.- Харків: ХаДІФК, 1998.- С.- 112-114.

8. Ефименко П.Б. Самомассаж в физическом развитии студентов, больных хроническими заболеваниями лёгких, посещающих специальные медицинские группы // Современные проблемы физической культуры и спорта: Сб. науч. трудов. – Белгород: Изд-во БГУ, 1997, - С. 438-441.

9. Ефименко П.Б. Внедрение оздоровительного массажа в широкие слои населения через средства массовой информации // Фізична культура, спорт та здоров’я: Зб. наукових робіт. - Харків: ХаДІФК, 1997.- С. 203-205.

10. Ефименко П.Б. Методические особенности планирования и преподавания массажа в институте физичес-кой культуры // Педагогические и социально-фило-софские аспекты физической культуры и спорта: Сб. науч-метод. работ.- Харьков: ХГИФК, ХГВУФК № 1, БГПУ. 1996 – С. 321-324.

11. Ефименко П.Б. Лечебный массаж больных, перенесших инфаркт миокарда на этапе больничной реабилитации // Валеология и физическая реабилитация в учебно-ис-сле-дователь-ской работе: Междунар. сб. науч.-метод. ра-бот.- Белгород: ББМК, 1996.- С. 359-367.

12. Ефименко П.Б. Массаж, как средство профилактики и устранения болей в позвоночнике у лиц, активно занимающихся спортом // Валеология и физическая реабилитация в учебно-ис-сле-довательской работе: Междунар. сб. науч.-метод. ра-бот.- Белгород: ББМК, 1996.- С. 396-404.

13. Ефименко П.Б. Методика реабилитации средствами массажа спортсменов, перенесших травму голеностопного сустава // Учебно-ис-сле-до-ва-тельская работа студентов: Сб. науч.-метод. трудов.- Харьков: ХаГИФК, 1995.- С. 312-316.

14. Ефименко П.Б. Студенческие научно-исследовательские работы в области спортивного массажа // Теоретические и методические аспекты научно-ис-следовательской работы студентов: Сб. науч.-метод. работ.- Харьков: ХаГИФК, 1994.- С. 234-243.

15. Ефименко П.Б. Методика лечебного массажа при хроничес-ких неспецифических заболеваниях лёгких у спортсменов // Теоретические и методические аспекты научно-ис-следовательской работы студентов: Сб. науч.-метод. работ.- Харьков: ХаГИФК, 1994.- С. 262-266.

16. Ефименко П.Б., Чернин И.М. Методические аспекты применения самомассажа в физическом воспитании студентов // Возвращение к олимпийским иде-алам: Метод. рекоменд.- Министер-ство Украины по де-лам молодёжи и спорта. Харьков: ХПИ, 1992.- С. 19-21.

17. Ефименко П.Б. Поэтапное овладение массажем специалистами и магистрами в области физической культуры и спорта // Современные технологии и оздоровительные программы педагогического процесса по физической культуре и спорту в учебных заведениях: Материалы междунар. науч.-метод. конф.- Белгород: БелТАСМ, 2002.- С. 87-90.

18. Єфіменко П.Б. Засоби підвищення ефективності вивчення дисципліни “Масаж” // Сучасні освітні тех-нології: Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф.-Харків: ХДПУ, 2001.- С. 89.

19. Єфіменко П.Б. Використання певних педагогічних умов при вив-ченні дисципліни масаж // Матеріали Ш Всеукраїнської наук.-практ. конф для студ., аспірант., фізкульт. навч. за-кладів “Фізична культура, спорт та здоров’я”.- Харків: ХаДІФК,2001.- С. 95.

20. Ефименко П.Б. Роль деловой игры на практических занятиях по массажу в системе подготовки магистров физической реабилитации // Физическая культура и спорт на ру-беже тысячелетий: Материалы Всерос-сийской науч.-практ. конф. Часть 1.- СПб, 2000.- С. 143-144.

21. Ефименко П.Б. Особенности методики массажа при головных болях у лиц страдающих гипертонической болезнью // Социально-пе-дагогичес-кие технологии и оздоровительные программы в формировании и развитии личности: Ма-териалы науч.-практ конф.- Белгород: БЮИ, 2000.- С. 172-175.

22. Ефименко П.Б. Самомассаж в системе занятий рукопашным боем // Научно-практичес-кие проблемы преподавания физической культуры в высших учебных заведениях: Материалы науч.-практ. конф.- Белгород: БЮИ, 1999.- С 152-164.

23. Ефименко П.Б. Комбинированный самомассаж в комплексе оздоровительных мероприятий, направленных на улучшение здоровья студентов, страдающих хроническими заболеваниями лёгких // “Фізична підготовленість та здоров’я населення”: Зб. на-уков. матеріалів міжнар. наукового симпозіуму.- Одеса: ОДПУ, 1998.- С. 205-208.

24. Ефименко П.Б. Совершенствование методики преподавания курса массажа в институте физической культуры // Анализ современной системы высшего образования и активизация познавательной деятельности студентов ИФК: Сб. науч-ме-тод. работ. – Харьков: ХаГИФК, 1997.- С. 48-49.

25. Ефименко П.Б. Научно-методическое обеспечение контроля эффективности проводимой массажной процедуры // Материалы П Межрегиональной науч.-практ. конф. посвящённой 100-летию совр. олимпийского движения.- Харьков, 1994.- С. 32.

26. Ефименко П.Б. Сегментарно-рефлек-торный массаж в восстановлении работоспособности спортсменов // Материалы П Межрегиональной науч.-практ. конф. посвящённой 100-летию совр. олимпийского движения.- Харьков, 1994.- С.53-54.

27. Ефименко П.Б. Массаж в комплексе средств реабилитации спортсменов перенесших травму голеностопного сустава // Международ. науч.-практ. конф. Объединённая науч. ассоц. специалис-тов по лечеб. физкульт. и спорт. ме-дицине.- Дубна, 1993. С. 36.

28. Ефименко П.Б. Самомассаж массажёрами, как средство сохранения и улучшения здоровья подростков, учащихся ПТУ // Традиционные и нетрадиционные методы оздоровления детей: Тез. 1 Международ. науч.-практ. конф. Объединённая науч. ассоц. специалис-тов по лечеб. физкульт. и спорт. ме-дицине.- Дубна, 1992.- С. 193.

29. Ефименко П.Б. Методические особенности преподавания спортивного массажа в институте физической культуры // Совершенствование профессиональной подготовки студентов: Материалы науч.-метод. конф института .- Харьков: Изд-во “Основа”, 1991.- С. 22-24.

30. Ефименко П.Б. Предварительный массаж как фактор влияющий на результативность спортсменов, пребывающих в состоянии предстартовой лихорадки в условиях соревнований // Проблемы соревновательной деятельности: Тез. док. межобл. научно-практ. конф.- Харьков: ХаГИФК, 1990. – С. 61- 62.

Анотації

Єфіменко П. Б. Педагогічні умови забезпечення різнорівневої про-фесійної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04. – теорія і методика професійної освіти. – Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, Харків, 2002.

Дисертаційна робота є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми різнорівневої професійної підготовки фахівців фізичної культури.

У дисертації теоретично обгрунтовано етапи, які забезпечують різнорівневу