МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. О. О. БОГОМОЛЬЦЯ

Філіппова Людмила Олександрівна

УДК 616.311 + 616.001.4: 638.17: 547.913

МІСЦЕВА ТЕРАПІЯ РАН СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ РОТА

З ЗАСТОСУВАННЯМ ВОСКІВ КРИМСЬКОЇ ТРОЯНДИ, ЛАВАНДИ

І ШАВЛІЇ

14.01.22 – стоматологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ– 2002

Дисертацію є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі хірургічної стоматології Кримського державного медичного університету ім. С.І.Георгієвського МОЗ України.

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Безруков Сергій

Григорович, Кримський державний медичний

університет ім. С.І.Георгієвського МОЗ України,

кафедра хірургічної стоматології завідувач

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Маланчук Владислав Олександрович, Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця кафедра хірургічної стоматології , завідувач

доктор медичних наук, професор Рузін Геннадій Петрович, Харківський державний медичний університет МОЗ України, кафедра хірургічної стоматології завідувач

Провідна установа: Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, кафедра хірургічної стоматології, м Полтава.

Захист відбудеться “4” квітня 2002 р. о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.05 при Національному медичному університеті ім. О.О. Богомольця МОЗ України за адресою: 0104, м. Київ, вул. Зоологічна, 3)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця МОЗ України (03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 3, стоматологічний корпус).

Автореферат розісланий “4” березня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.М. Політун

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Відомі численні спроби впливати на процес загоєння ран слизової оболонки рота з метою його завершення в оптимальні біологічні терміни. Однак, жоден із запропонованих способів і методів незавжди не задовольняє клініцистів, в зв'язку з тим, що більшості із них притаманні недоліки, які обмежують сферу їх застосування (Кузіна М.Н., Костюченко Б.М., 1990). Дослідження нових способів терапії ран шкіри обличчя і слизової оболонки рота продовжує залишатися однією з актуальних проблем сучасної стоматології.

Багато років привертають увагу дослідників лікувальні властивості ефірних масел лікарських рослин (троянда, лаванда, шавлія тощо). Їх антибактеріальні, протизапальні, ранозагоювальні якості широко відомі. Однак, висока вартість чистого продукту та його летючість обмежують можливості широкого клінічного використання масел (Підаєв А.В., 1997; Солдатченко С.С., 1998).

Практичний інтерес становлять продукти ефіромасляничного виробництва, що дотепер не знайшли свого застосування в хірургічній стоматології. По-перше, це воски кримської троянди, лаванди, шавлії, які мають такий же діапазон лікувальних ефектів, як і ефірні масла: протимікробну, протигрибкову, протизапальну, анестезуючу, стимулюючу репаративну регенерацію. Це підсилює дію лікарських композицій, дозволяючи знизити їх дозу.

Встановлено, що суміші восків кримської троянди, лаванди і шавлії не мають алергійної реактивності, що вигідно відрізняє їх від традиційних лікарських препаратів, які мають таку побічну дію (Безуглов Б.А., Харченко Г.І., Оствовська В.Г., 1983). До того ж, воски є адгезивним і пластичним матеріалом, здатним конгруентно повторити рельєф будь-якої поверхні (що відносять до важливих якісних властивостей лікувальної пов'язки).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами і темами. Роботу виконано в рамках наукової проблеми кафедри хірургічної стоматології Кримського державного медичного університету ім. С.І. Георгієвського “Оптимізація умов загоєння ран обличчя та шиї”. Шифр теми “1.131.” № Державної реєстрації 01.95U 009969, де втор дисертації був відповідальний виконавцем.

Мета дослідження: поліпшити результати лікування післяопераційних ран слизової оболонки рота шляхом включення в терапевтичний комплекс пов'язок, виготовлених з восків лікарських ефіромасляничних рослин (кримської троянди, лаванди, шавлії).

Основні задачі дослідження:

1. В експерименті на тваринах дослідити морфологію загоєння різаних ран слизової оболонки рота в умовах застосування пов'язок, виготовлених з восків кримської троянди, лаванди і шавлії;

2. Розробити систему обєктивної оцінки стану тканин у зоні операційної травми, яка дозволить контролювати післяопераційні зміни, коректувати лікування;

3. Розробити методику місцевої терапії післяопераційних ран слизової оболонки рота з використанням лікувальної пов'язки у вигляді воскової пластинки;

4. У клініці оцінити ефект, викликаний застосуванням різних варіантів лікувальних пов'язок (комбінації з восків троянди, лаванди і шавлії) на підставі зіставлення динаміки змін клінічних симптомів, що характеризують перебіг відновного процесу в травмованих тканинах;

5. Вивчити клінічні особливості загоювання ран у післяопераційному періоді у хворих основних і контрольних груп за допомогою термометрії, реографії і цитологічного раневого ексудату.

Об'єкт дослідження: хворі і експериментальні тварини і з післяопераційними ранами слизової оболонки рота.

Предмет дослідження: процес загоєння післяопераційних ран слизової оболонки рота при використанні різних лікувальних пов'язок.

Методи дослідження: за допомогою морфологічних методів (гістологічний, електрономікроскопічний) вивчали динаміку загоєння різаних ран слизової оболонки рота у собак в умовах застосування пов'язок, які складаються з восків кримської троянди, лаванди і шавлії. Клінічні методи (загальноклінічні, термометрія, реографія, цитологічний) використано для оцінки характеру перебігу репаративної регенерації післяопераційніих ран.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше на сучасному морфологічному рівні в експерименті вивчено результати застосування пов'язки, виготовленої із суміші восків кримської троянди, лаванди і шавлії в комплексному лікуванні ран слизової оболонки рота. Встановлено, що найбільш виражений лікувальний ефект отримано при місцевому впливі суміші восків. При цьому, запальні зміни усуваються вже на третю добу експерименту, ніжноволокниста сполучна тканина утворюється через сім днів від початку досліду, що, в кінцевому результаті, веде до утворення менш вираженого рубця.

Вперше при використанні загальноклінічних, цитологічних методів дослідження, реографії та термометрії в клініці підтверджено терапевтичний ефект післяопераційної пов'язки, яка містить воски кримської троянди, лаванди і шавлії. При її застосуванні значно зменшується місцева запальна реакція на травму, скорочуються терміни відновлення кровопостачання в оперованих тканинах і загоєння рани в цілому.

Автором удосконалена методика зняття реограм у зоні операційної травми, яка дозволяє підвищити вірогідність дослідження.

Практичне значення одержаних результатів дослідження. Використання в комплексному лікуванні ран слизової оболонки рота пов'язок, виготовлених із суміші восків кримської троянди, лаванди і шавлії веде до істотного зниження ступеня запальної реакції тканин на операційну травму, ризику розвитку ускладнень гнійно-запального характеру, розходження швів і формування грубих гіпертрофічних рубців. Порівняльна низька вартість запропонованих для використання матеріалів, відсутність місцевих реакцій при їх застосуванні, виражений лікувальний ефект пов'язки – дають підставу рекомендувати комбінацію восків кримської троянди, лаванди і шавлії для застосування в місцевій терапії післяопераційних ран слизової оболонки рота.

За матеріалами проведеної роботи складено інформаційний лист “Місцева терапія ран із застосуванням лікувальної пов'язки із суміші восків кримської троянди, лаванди і шавлії” (1997р.). Розроблену методику місцевої терапії ран слизової оболонки рота впроваджено в роботу відділення щелепно-лицевої хірургії Кримської Республіканської клінчіної лікарні ім. М.О. Семашка, стоматологічних поліклініках м.м. Сімферополя, Вінниці, Саки, Севастополя. Результати дослідження використовуються також в навчальному процесі на кафедрі хірургічної стоматології та на кафедрі стоматології факультету післядипломної освіти Кримського державного медичного університету ім. С.І.Георгієвського.

Особистий внесок здобувача. Автором проведено інформаційний пошук, визначені мета і завдання роботи. Особисто дисертантам здійснені всі експериментальні, клінічні спостереження, інструментальні дослідження, систематизовані та узагальнені отримані результати, здійснено їх аналіз та статистична обробка. Спільно з науковим керівником сформульовано висновки і практичні рекомендації. Морфологічні дослідження десертантн провела спільно з співробітниками кафедри патологічної анатомії Кримського Державного університету ім. С.І. Георгієвського.

Автор вирожає слова подяки співробітникам вищезазначеної кафедри за допомогу при проведенні спільних досліджень.

Апробація результатів дисертації. Результати роботи оприлюднено на: V міжрегіональній конференції “Таврія-96” ( м. Євпаторія, 1996); Ювілейній науково-практичній конференції, присвяченій 20-річчю стоматологічного факультету КДМУ ім. С.І. Георгієвського (м.Сімферополь, 1999); I з'їзді Асоціації стоматологів України (м. Київ, 1999); Республіканській науково-практичній конференції стоматологів Криму (м. Сімферополь, 2000).

Публікації. Основні положення дисертації повністю викладено в 7 друкованих працях, 4 з них опубліковані в виданнях, рекомендованих ВАК України, ( 3 з них самостійні), інші 3 роботи подані як матеріали наукових конференцій та з’їздів.

Отримано рішення на видачу патенту на винахід № 2001074821 від 10.07 2001 на спосіб лікування післяопераційних ран слизової оболонки рота із застосуванням восків кримської троянди, лаванди і шавлії .

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, огляду літератури, 3 розділів власних досліджень, обговорення одержаних результатів, висновків, практичних рекомендацій, переліку використаних літературних джерел, додатків.

Основний текст роботи викладено на 105 сторінках друкованого тексту, ілюстровано 48 рисунками і 26 таблицями. Список літератури містить 206 найменувань (з них 164 роботи вітчизняних і 41 - іноземних авторів).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи дослідження.

Виходячи з мети і задач роботи, проведено дослідження: експериментальні і клінічні.

Основною задачою експериментального фрагменту було вивчення морфологічних особливостей перебігу репаративних процесів ран слизової оболонки рота в умовах місцевого лікувального впливу суміші восків кримської троянди, лаванди і шавлії.

Проведено досліди на 32 безпородних собаках обох статей, масою тіла від 18 до 24 кг. Тварин розподілено на три групи.

З метою знеболювання проводили внутрішньочеревну ін'єкцію етаміналу натрію.

Тваринам першої групи по перехідній складці присінки рота уздовж тіла нижньої щелепи скальпелем формували лінійну рану довжиною 4 см і глибиною 0,5 см. При цьому розсікали слизову оболонку рота, підслизовий шар і окістя нижньої щелепи, фісурним бором трепанували зовнішню стінку зубної альвеоли, здійснювали гемостаз. Краї рани зіставляли і накладали вузлові шви кетгутом 4/0. Потім, між кінцями шовних ниток на лінію швів накладали пластинку (4 х 0,5 х 0,2 см), виготовлену із суміші восків лаванди (50%) і шавлії (50%), над якою, з метою фіксації, зав'язували кінці шовних ниток. Композиція воску лаванди і шавлії обрана нами з урахуванням вибіркової антимікробної і антигрибкової активності компонентів, що взаємно доповнюють один одного (Сисоєв Н.П., 1990).

Тваринам другої групи проводили подібну операцію, але на лінію швів накладали пластинку, виготовлену з суміші восків кримської троянди (40%), лаванди (30%) і шавлії (30%).

Тваринам третьої (контрольної) групи рану моделювали за такою ж технологією, накладали вузлові шви кетгутом. Лінію швів щодня однократно обробляли настойкою календули (Даценко Б.М., 1995).

Собак виводили з досліду на 3, 7, 14, 21 добу передозуванням наркозу етаміналом натрію. Для гістологічного вивчення скальпелем брали ділянку оперованих тканин розміром 2х1х1 см.

Отриманий матеріал фіксували в 10% нейтральному формаліні з наступною проводкою через батарею спиртів зростаючої концентрації, укладали в парафін. Готували серійні зрізи завтовшки 5 – 7 мкм. Для оглядової мікроскопії застосовували фарбування гематоксиліном і еозіном, пікрофуксіном за Ван – Гізон.

За допомогою електрономікроскопічного методу досліджували ділянки травмованої слизової оболонки, взяті відразу після забою тварини. Вирізували 3–4 фрагменти тканини розміром 1х1х1 мм. Фіксацію матеріалу здійснювали в 2,5% розчині глютарового альдегіду на фосфатному буфері (рн = 7,2 – 7,4) протягом 45 – 50 хвилин, на холоді при температурі - 40С, після зневоднювання заливали в епон.

Ультратонкі зрізи, виготовлені на ультрамікротомі (Швеція), фарбували цитроном свинцю за Рейнольдсом і, за необхідністю, уранілацетатом. Сіточки переглядали на електронному мікроскопі УЕМВ – 100 К.

Клінічна частина роботи містить матеріали, отримані в ході вивчення результатів лікування і динамічного післяопераційного спостереження за хворими обох статей віком від 15 до 50 років (табл.1).

З числа лікарських препаратів, які застосовують примісцевому лікуванні ран слизової оболонки рота, ми обрали “Апіімплікатор”, що за своїми характеристиками може служити аналогом стосовно восків кримської троянди, лаванди і шавлії (Мушак С.А., 1997). Для з'ясування ефективності препаратів шляхом порівняння результатів їх використання, нами було сформовано 3 основні клінічні групи та одну контрольну.

Таблиця 1

Розподіл хворих за видами хірургічних втручань і типам лікувальної повязки

№

п/п |

Назва операції | Тип лікувальної повязки |

Всього:

І основна

група | ІІ основна група | ІІІ основна група | Контрольна

група

Пластинки з воску лаванди, шавлії | Пластинки з воску кр. троянди, лаванди, шавлії | Пластинки Апіімплікатор | Лікувальна повязка не застосовува

лась

1. | Гайморотомія з пластичним закриттям норицевого ходу |

3 |

6 |

4 |

2 |

12

2. | Цистектомія | 9 | 10 | 12 | 10 | 31

3. | Пластичне закриття норицевого ходу верхньощелепної пазухи |

5 |

5 |

5 |

10 |

25

4. | Резекція верхівки кореня зуба |

20 |

18 |

18 |

10 |

66

Разом: | 37 | 39 | 39 | 33 | 148

Було відібрано 148 пацієнтів, практично здорових, не обтяжених соматичними захворюваннями, які мали показання до виконання оперативних втручань на неінфікованих тканинах слизової оболонки рота.

У передопераційному та післяопераційному періодах використовували такі загальноприйняті методи клінічного обстеження: оцінка загального стану хворого, виявлення скарг, огляд, пальпація, перкусія зубів, ступінь розвитку та динаміку змін основних симптомів запалення, стан швів, наявність і характер ексудату, наявність норицевого ходу, колір, щільність, болісність і ширина післяопераційного рубця.

Процес загоєння ран слизової оболонки рота вивчали після виконання чотирьох видів хірургічних втручань: гайморотомія з пластичним закриттям норицевого ходу (n=16); цистектомія (n=41); пластичне закриття норицевого ходу верхньощелепної пазухи (n=25); резекція верхівки кореня зуба (n=66).

Після хірургічного втручання та повного закриття рани за допомогою швів на оперовані тканини накладали лікувальну пов'язку. При цьому пацієнтам, що складали I (основну) групу, післяопераційну рану закривали пов'язкою з восків лаванди (50%) і шавлії (50%). У II (основній) групі використовували пластинки, виготовлені з восків кримської троянди (40 %), лаванди (30 %) і шавлії (30 %).

Фіксацію пов'язки здійснювали за рахунок адгезії воску до слизової оболонки. Зміну пов'язки проводили щодня протягом 7 діб.

У III (основній) групі замість воскової пластинки застосовували пов'язку “Апіімплікатор”. Це зумовлено її формою (пластинка), вираженою адгезією до поверхневих тканин (і, відповідно, ідентичністю способу фіксації), а також наявністю в її складі бджолиного воску (який має, як відомо, квіткове походження) (Грохольский А., Петі Г., 1997).

У IV (контрольній) групі місцеву терапію післяопераційних ран здійснювали шляхом їх обробки спиртовою настойкою календули.

Для контролю за динамікою відновлення кровопостачання в тканинах оперованої зони використовували реографію. Записи виконували за допомогою реоплятизмографа РПГ-2-02 з використанням біполярної методики. Згідно з рекомендаціями А.А.Прохончукова, Н.А. Логвиної, І.Н. Жижиної. У 60 хворих записано і проаналізовано 240 реограм.

Цитологічний метод дослідження (матеріал брали за допомогою мазка-зіскрібка з поверхні рани або рубця) використовували для одержання об'єктивної інформації про перебіг процесів репаративної регенерації. Всього у 80 хворих вивчено 320 поверхневих мазків-зіскрібків.

Термометрію тканин у зоні операційної травми виконували за допомогою апарату ТЕМП-1. Для порівняння отриманих даних вимірювали температуру в симетричних точках на здоровому боці. Всього проведено 2160 вимірів у 60 хворих.

Математичну обробку результатів досліджень проводили на персональному комп'ютері за допомогою програми Microsoft Excel відповідно до вимог, прийнятих для наукових досліджень.

Результати дослідження і їх обговорення

Експериментальні дослідження були спрямовані на вивчення морфологічних особливостей перебігу репаративних процесів ран слизової оболонки рота в умовах місцевого використання восків кримської троянди, лаванди і шавлії. Проведеними раніше експериментальними дослідженнями (Волкова Т.Н., 1990, Сисоєв Н.П., 1991) було встановлено, що більш виражений відновний ефект при місцевому застосуванні мають суміші восків ефіромасляничних рослин. Враховуючи ці дані, з метою аналізу одержаних результатів методом порівняння нами було сформовано три групи тварин. Основна відміна від відомих досліджень полягала в тому, що в кожній з них для місцевого впливу на тканини в зоні гострої травми використовували різні підходи до лікування. У 1-й (дослідній) групі було застосовано пов'язку у вигляді пластинки, виготовленої із суміші восків лаванди і шавлії. В 2-ій (дослідній) групі пластинку готували з восків кримської троянди, лаванди і шавлії. В 3-ій (контрольній) групі лікувальну пов'язку не використовували. Місцеву терапію рани здійснювали традиційним методом (Даценко Б.М., 1995).

Дані, одержані в результаті морфологічних і мікроскопічних досліджень слизової оболонки рота собак, свідчать про те, що найбільш активний перебіг відновні процеси мають в умовах місцевого впливу суміші восків кримської троянди, лаванди і шавлії. Виявлено, що майже повністю усуваються запальні зміни вже на третю добу експерименту, а ніжноволокниста сполучна тканина утворюється через сім днів від початку досліду, що призводить до утворення менш вираженого рубця. Застосування суміші восків лаванди і шавлії також сприяло більш швидкому та ефективному загоєнню ран, ніж у контролі. Разом з тим, процеси відновлення слизової оболонки після нанесеної травми протікали менш виражено і швидше, ніж у 2 – й групі.

Отже, аналіз матеріалу експерименту дозволив установити, що найбільший лікувальний ефект при місцевому лікуванні ран слизової оболонки рота собак має суміш восків кримської троянди, лаванди і шавлії.

Вивчення найближчих результатів місцевої терапії ран СОР (на 3 і 7 добу спостережень), здійснювали за результатами таких клінічних критеріїв перебігу раневого процесу: присутність симптомів запальної реакції тканин на перенесену операційну травму (наявність зони гіперемії, набряку, больового компоненту), стан швів, характер контакту країв рани (щільний, нещільний), відсутність чи наявність раневого ексудату. Необхідно підкреслити, що в ці терміни спостережень ми враховували лише наявність симптому, але не його якісну характеристику. По-перше, це було зумовлено тим фактом, що вираженість симптомів запалення при їх оцінці в ранньому післяопераційному періоді, характеризувало, здебільшого, реакцію тканин на перенесену травму, що багато в чому було пов'язано з технічними особливостями проведеного хірургічного втручання. По-друге, відмінність якісних значень симптомів запалення (наприклад, межі зон гіперемії та набряку) була настільки істотною, що ускладнював аналіз даних навіть у хворих з подібними захворюваннями.

На 3 добу спостережень виявлено розходження лише в оцінці пацієнтами больових відчуттів, в ділянці у рані. Результати аналізу цього симптому в різних клінічних групах показали, що частіше він був констатований у хворих IV (контрольної) групи (29 осіб, 87,8%) і рідше - у хворих II групи (5 осіб, 12,8%).

Оцінка результатів лікування за підсумками 7 діб післяопераційного періоду дозволила дійти висновку, що відновні процеси у пацієнтів основних клінічних груп протікали більш активно, ніж у контролі. При цьому, найменш вираженими були симптоми запальної реакції. Так, зони гіперемії і набряку в пацієнтів основних груп або були відсутні, або були мінімальні, розташовувалися переважно навколо "прокольних" каналів, у просвіті яких можна було знайти залишки лізуючогося кетгуту. У більшості хворих рани загоювалися первинним натягом. У той же час, у контрольній групі симптоми запалення збереглися у 48,4% хворих, у ряді випадків відзначено больовий компонент, не було виявлено завершення епітелізації поверхні рани.

При проведенні порівняльного аналізу одержаних найближчих (на 30-ту добу) і віддалених (через 6 місяців) клінічних результатів лікування, використовували розроблену нами чотирибальну систему оцінки. Основними критеріями при цьому були: наявність того чи іншого симптому, що характеризує перебіг запального або відновного процесів, а також ступінь його прояву. Шкала оцінки стану післяопераційного рубця була такою:

1. “

2. “

3. “

4. “

Зіставлення одержаних даних показало, що найбільш високий середній бал (4,37) на 30 –ту добу спостережень було отримано у другій клінічній групі (3 – х компонентна воскова пов'язка). Другий результат (4,26) зафіксовано у третій групі (пов'язка “Апіімплікатор”). Найнижчий бал (3,6) зареєстровано в контрольній групі.

В ході аналізу віддалених результатів лікування (6 місяців після операції) було встановлено, що найбільш сприятливо відновні процеси завершилися у хворих II (порівняльний бал 4,79) і III (порівняльний бал 4,50) клінічних груп. У більшості спостережень (79,3% і 67,8% відповідно) післяопераційні рубці у цих хворих були тонкими, блідими і блідо-рожевими, безболісними при пальпації.

Необхідно відзначити: використання розробленої нами шкали оцінки стану післяопераційного рубця для аналізу найближчих і віддалених клінічних результатів лікування хворих дозволило істотно оптимізувати методику та обєктивізувати дані.

Аналіз реографічних показників перебігу відновних процесів проводили на 3, 7, 14 і 21 добу після здійснених хірургічних втручань. При зіставленні одержаних результатів виявлено, що в процесі лікування ран у хворих чотирьох клінічних груп виникають вірогідні розходження в показниках реографічних досліджень.

Виражені позитивні зміни, що вказують на швидке відновлення кровопостачання в оперованих тканинах, зареєстровано у хворих II і III основних груп. Уже на 3 добу після хірургічного втручання такі показники реограм, як час підйому висхідної частини, середнє значення тонусу судин і основної амплітуди були істотно кращими, ніж у хворих I і IV груп. На менш виражені застійні явища в зоні травми вказувала також відсутність венозної хвилі. На 7 добу спостережень наблизилися до норми значення анакроти, катакроти, реографічного індексу і тонічної напруги судин (табл.2). Зросла еластичність судин, зменшився периферичний опір. Повне відновлення значень показників відзначено на 14 добу після операції.

Таблиця 2.

Показник індекса еластичності судин (ІЕ) слизової оболонки рота на 7, 14 і 21 добу спостережень в зоні операційної рани

Групи хворих | Кількість осіб | 7-а доба ІЕ | 14-а доба ІЕ | 21-а доба ІЕ

І (основна) | 15 | Mm

56,11,22 | Mm

60,30,99 | Mm

65,70,99

ІІ (основна) | 20 | 66,71,71* | 75,00,79* | 75,20,81*

ІІІ (основна) | 15 | 61,41,06 | 72,51,61* | 73,11,18*

ІV (контрольна) | 10 | 58,21,64 | 59,71,65 | 59,11,70

Всього: | 60

Примітка: 1* -достовірність відмінностей з показниками контрольної групи (Р<0,01)

2 - недостовірність відмінностей з показниками контрольної групи

(Р<0,01)

Найменш активно, за даними реографії, процеси регенерації протікали в хворих IV (контрольної) групи. Відновлення значень основних показників реограм не було виявлено ні на 14, ні на 21 добу спостережень.

Результати термометричного дослідження дозволили встановити, що вже на 3 добу спостережень температура слизової оболонки рота в зоні травми у пацієнтів основних груп була на 0,5 – 0,9С нижче, ніж у контролі. На 7 добу після операції цей показник у хворих II групи наблизився до норми. Відновлення вихідних значень локальної температури зареєстровано в хворих I, II і III груп на 14 добу спостережень, тоді як у контролі – на 21 добу. Нормалізація температури тканин в зоні операційної травми в більш ранній термін у пацієнтів I і, здебільшого, II, III груп, свідчить про сприятливий перебіг відновних процесів у разі використання лікувальної пов'язки (табл.3).

Таблиця 3

Показники температури тканин тіла ясен в зоні операційної рани в процесі лікування

Групи

хворих | Кількість хворих | Температура ясен (в С) | Терміни спостережень

3-я доба після операції | 7-а доба після операції | 14-а доба після операції | 21-а доба після операції

І (основна) | 15 | Mm

34,81,4* | Mm

33,70,2* | Mm

34,20,5* | Mm

32,30,2*

ІІ (основна) | 20 | 34,40,2* | 32,00,3* | 32,20,2* | 32,10,1*

ІІІ (основна) | 15 | 34,60,2* | 33,20,2* | 32,30,3* | 32,20,2*

ІV (контроль

на) | 10 | 35,30,3 | 34,23,6 | 32,90,7 | 32,40,2*

Всього: | 60

Примітка: 1* -достовірність відмінностей з показниками контрольної групи

До одного з найбільш інформативних критеріїв оцінки перебігу відновних процесів в тканинах відносять цитологічне вивчення мазків – зскрібків, узятих з поверхонь оперованих тканин у різні терміни їх загоєння (Биков В.Л., 1998).

Слід зазначити, що після закінчення 1 доби спостережень результати цитологічного контролю ефективності місцевої терапії ран вказували на відсутність у клінічних групах істотних розходжень.

У всіх хворих відзначалася ексудативно – некротична реакція, що характеризується наявністю скупчень великої кількості кліток запального характеру, причому, в II (основній) групі переважали фагоцитуючі нейтрофіли, що вказувало на активний перебіг фагоцитозу в процесі первинного очищення ран.

Зіставлення даних, одержаних у термін 3 доби після операції, виявило розходження у співвідношеннях клітинного складу, представленого на цитограмах. Причому, найбільш виражеми ці зміни були у пацієнтів II (основної) групи. Виявили різке зменшення кількості нейтрофілів (14,85%), зростання числа макрофагів (до 40,9%). Дуже значною виявилася кількість різно орієнтованих фібробластів (20,98%) і епітеліоцитів (20,06%). В цілому, така картина свідчила про зниження реакцій запалення.

На 7-у добу після операції спостерігали ще більш виражене стихання картини запалення і помітне прогресування відновних процесів з появою в зоні травми грануляцій та епітелію. Особливо наявними ці реакції були у хворих II групи, яким застосовували трикомпонентну суміш восків.

На 14-у добу спостережень клітинний склад у мазках – зскрібках вказує на близьке завершення відновного періоду (табл. 4).

Таблиця 4

Клітинний склад мазків-зскрібків через 14 діб після виконання операції у хворих основних і контрольної груп

Групи спостережень | І (n=20)

Mm | ІІ (n=20)

Mm | ІІІ (n=20)

Mm | IV (n=20)

Mm

Цитограма

Нейтрофіли (%) | 8,250,08* | 5,930,4* | 7,10,07* | 10,020,4

Макрофаги (%) | 11,60,2* | 8,710,1* | 9,910,07* | 13,920,4

Лімфоцити (%) | 3,980,08* | 3,20,2* | 2,90,08* | 4,980,3

Плазмоцити (%) | 4,30,2* | 1,10,1* | 1,00,1* | 3,90,2

Фібробласти (%) | 20,10,4* | 24,960,4* | 24,60,9* | 20,70,2

Епітеліоцити (%) | 56,91,1* | 55,891,7* | 57,150,1* | 46,023,2

Примітка: * -відмінності з показниками контрольної групи достовірні (Р<0,01)

Явища запалення зникають. У більшості випадків відбувається диференціація клітинних елементів сполучної тканини. Число фібробластів (у II групі спостережень) становило 24,96%, причому, серед останніх визначалися зрілі фіброцити. Кількість епітеліальних клітин також була більш зростала у хворих II групи (55,89%), що свідчило про більш інтенсивний перебіг процесу епітелізації раневої поверхні.

Цитограми, одержані у пацієнтів 1-4 груп на 21 і 30 доби спостережень, демонстрували перевагу поверхневих з нечіткими контурами та явищами кератинізації епітеліоцитів, навколо яких визначалися поодинокі нейтрофіли і лімфоцити.

Отже, за даними проведеного нами цитологічного моніторингу, процес відновлення оперованих тканин був активнішим у разі місцевого впливу трикомпонентної суміші восків.

Підводячи підсумки за результатами проведеного комплексного дослідження ефективності місцевої терапії післяопераційних ран слизової оболонки рота, слід зазначити наступне. Всі використані нами методи дослідження (морфологічні, клінічні, реографія, термометрія і цитологічний контроль) показали інформативність і високу чутливість до змін, що відбуваються в тканинах у ході відновних процесів. Як в експериментальній, так і в клінічній частинах роботи одержані вірогідні дані про високу терапевтичну активність запропонованих нами раннвих пов'язок. Разом з тим, найбільший ефект було отримано у II групі спостережень у разі використання трикомпонентної воскової суміші (троянда, лаванда, шавлія) та в III групі, де застосовували пов'язки “Апіімплікатор”. Найближчі “відмінні” результати лікування у пацієнтів II групи було (за розробленою шкалою) зареєстровано у 54,2% випадків (у контролі –20%). Віддалені “відмінні” результати в II групі мали місце у 79,3% хворих (у контролі –24 %).

ВИСНОВКИ

В роботі вирішина актуальна медична задача- удосконалене лікування операційних ран слизової оболонки рота шляхом включення в схему комплексної терапії пов’язок, виготовлених з лікарських ефіромасляничних рослин ( кримської троянди, лаванди і шавлії).

1. Використання пов'язки, що являє собою комбінацію восків кримської троянди, лаванди і шавлії, в лікуванні післяопераційних ран слизової оболонки рота в експерименті різко інтенсивність набряку, ступінь гемоциркуляторних розладів, зменшує інфільтрацію, забезпечує високу функціональну активність фібробластів, внаслідок чого на 7-у добу в рані утворюється ніжноволокниста сполучна тканина і настає повна епітелізація раневої поверхні.

2. Розроблена нами 4-х-бальна система стану слизової оболонки рота дозволяє обєктивно контролювати хід післяопераційних змін, коректувати місцеве лікування та прогнозувати їх загоєння.

3. Запропонована методика лікування ран слизової оболонки рота із застосуванням воскової повязки передбачає накладання її на післяопераційну зону відразу після ушивання рани, щільне її прилягання до слизової оболонки на період 7 доби після операції.

4. Порівняльна оцінка місцевих післяопераційних клінічних змін слизової оболонки рота показала, що найбільший терапевтичний ефект досягається у разі застосування трикомпонентної повязки, що містить воски кримської троянди, лаванди, шавлії підтверджується появою більш тонких, блідих, блідо-рожевих безболісних при пальпації рубцях (у 79,3% хворих).

5. Найбільш сприятливі умови для загоєння післяопераційної рани створюються при використанні трикомпонентної лікувальної пов'язки, що доведено динамічними результатами термометрії (середня температура знижена на 0,5-0,9С), реографії (нормалізація кривої реограм швидше на 2-3 дні) і цитологією раневого ексудату.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для місцевого застосування воскових пов'язок їх готують із суміші восків кримської троянди, лаванди і шавлії в співвідношенні 1,2:1:1. Змішувати воски слід в стерильному скляному посуді на водяній бані при температурі 60С після їх повного розплавлювання.

2. Воскову пластинку, як лікувальна пов'язка,необхідно накладати на рану таким чином, щоб остання закривала лінію швів і щільно прилягала до поверхні слизової оболонки. Ширина такої пластинки повинна становити 8-10 мм, товщина – 3 мм.

3. Утримання лікувальної пов'язки на рані здійснюється за рахунок адгезії восків до поверхні слизової оболонки. Зміну пластинки необхідно проводити щодня, або при її втраті, а також вираженій деформації і рухливості. Рекомендований термін використання лікувальної воскової пов'язки – 7 діб.

4. Воскові пластинки після їх виготовлення зберігають до 30 діб у стерильному скляному посуді з притертою пробкою в умовах холодильника.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Филиппова Л.А. Экспериментально-морфологическое обоснование применения восков розы, лаванды и шалфея в лечении ран слизистой рта // Вісник стоматології. – 1997.- № 3. - С.47-49.

2. Филиппова Л.А. Реографические исследования влияния лечебной повязки из смеси восков крымской лаванды, шалфея и розы на заживление послеоперационных ран слизистой оболочки рта // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здраовоохранения: Тр. Крым. мед. ун-та. – Симферополь. –1998. –Т.134, Ч.ІІ. – С.380-384.

3. Филиппова Л.А. Эффективность местной терапии ран слизистой оболочки рта с применением восков крымской лаванды, шалфея и розы по данным термометрии // Таврический медико-биологический весник. – 2000. –Т.3, №1-2. –С.126-128.

4. Филиппова Л.А., Филоненко Т.Г. Анализ результатов цитологического исследования послеоперационных ран слизистой оболочки рта, в условиях применения лечебных повязок из смеси восков и апиимпликатора // Проблемы, достижения и перспективы развития медико-биологических наук и практического здраовоохранения: Тр. Крым. мед. ун-та. – Симферополь. –2001. –Т.137, Ч.2. - С.208-210. Здобувачу належить проведення оперативного втручання, всі клінічні постереження цитологічні дослідження, узагальнення та аналіз отриманих результатів. Літературне оформлення статті.

5. Филиппова Л.А. Применение восков крымской розы, лаванды и шалфея в лечении ран слизистой оболочки рта // Аcta Еvpаtоrіcа: Матер. ежегодных научный счтений врачей Евпаторийского курорта,посвящ. 75-летию со дня рожд. Д.мед. наук, проф. Н.И. Мольской. . –Евпатория. – 1995. –Вып. 8. – С. 78-79.

6. Безруков С.Г., Филиппова Л.А. Влияние восков эфирных масел на заживление послеоперационных ран // Курорты: Межрегиональная конференция “Таврия –96”.- Евпатория. –1996. –С. 108-110. Здобувачу належить участь і проведення оперативних втручань на слизовій оболонці рота, узагальнення та аналіз отриманих результатів. Літературне оформлення статті.

7. Безруков С.Г., Кудинов В.О., Филиппова Л.А. Оптимизация процессов заживление ран у челюстно-лицевой области // Материали YIII съезда Ассоциации стоматологов Украины. – Киев. – 1999. – С.313. Здобувачу належить участь в літературному пошуку, оформлення і написання статті.

8. Філіппова Л.О. Спосіб лікування післяопераційних ран слизистої оболонки рота. – Позитивне рішення на видачу диклараційного патента України ( реєстраційний № 2001074821 від 25 грудня 2001 р.).

АНОТАЦІЯ

Філіппова Л.А. Місцева терапія ран слизової оболонки рота з застосуванням восків кримської троянди, лаванди і шавлії. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 – стоматологія. –Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, Київ, 2002.

Мета дисертаційної роботи – поліпшити результати лікування післяопераційних ран слизової оболонки рота шляхом включення в терапевтичний комплекс пов'язок, виготовлених з восків лікарських ефіромасляничних рослин (кримської троянди, лаванди, шавлії). Для дослідження відібрано 32 експериментальних тварини (собаки) і 148 пацієнтів, яким з метою лікування застосовували різні варіанти лікувальних пов'язок. Порівняльну оцінку ефективності лікувальних воскових пов'язок проведено за допомогою морфологічних, клінічних і функціональних методів дослідження. Результати дослідження показали, що найбільш виражений терапевтичний ефект на післяопераційну рану слизової оболонки рота мають воскові пов'язки із суміші восків кримської троянди, лаванди і шавлії, а також пов'язки “Апіімплікатор”.

Ннайбільший ефект було отримано при застосуванні трикомпонентної воскової суміші (троянда, лаванда, шавлія), а також при використання пов'язки “Апіімплікатор”. За результатаит роботи розроблені та впроваджені методичні рекомендації.

Ключові слова: рани слизової оболонки рота, лікування, воски кримської троянди, лаванди, шавлії, пов'язка “Апіімплікатор”.

АННОТАЦИЯ

Филиппова Л.А. Местная терапия ран слизистой оболочки рта с применением восков крымской розы, лаванды и шалфея. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 – стоматология. – Национальный медицинский университет им. А.А. Богомольца, Киев, 2002.

Цель диссертационной работы – улучшить результаты лечения послеоперационных ран слизистой оболочки рта путем включения в терапевтический комплекс повязок, изготовленных из восков лекарственных эфиромасличных растений (крымской розы, лаванды, шалфея). Всего для исследования отобрано 32 экспериментальных животных (собаки) и 148 пациентов, которым с целью лечения применяли различные варианты лечебных повязок. Сравнительная оценка эффективности лечебных восковых повязок проведена с помощью морфологических, клинических и функциональных методов исследования. Использование трехкомпонентной лечебной повязки в эксперименте снижает интенсивность отека, степень гемомикроциркуляторных расстройств, уменьшает воспалительную инфильтрацию, обеспечивает высокую функциональную активность фибробластов, вследствие чего на 7-е сутки в ране образуется нежно-волокнистая соединительная ткань и наступает полная эпителизация раневой поверхности.

В процессе проведения реографических исследований была усовершенствована методика снятия реограмм в зоне операционной травмы, что позволило повысить достоверность результатов.

По данным реографии, применение повязки, включающей в себя воска крымской розы, лаванды и шалфея, приводит к снижению местной восстановительной реакции на травму, сокращает сроки восстановления кровоснабжения в оперированных тканях и заживления раны в целом. Уже на 7 сутки наблюдений приблизились к норме значения анакроты, катакроты, реографического индекса и тонического напряжения сосудов. Возросла эластичность сосудов, уменьшилось периферическое сопротивление. Полное восстановление значений показателей отмечено на 14 сутки.

Результаты термометрического исследования позволили установить, что уже на 3 сутки лечения температура слизистой оболочки рта в зоне травмы у пациентов где с целью лечения применялись воскоые повязки была на 0,5- 0,9 0 С ниже чем в контроле. На 7 сутки после операции этот показатель приблизился к норме, тогда как в контроле – на 21 сутки.

Нормализация температуры тканей в зоне операционной травмы в более ранние сроки, свидетельствуют о благоприятном течениии восстановительных процессов в ране при использовании лечебной повязки.

Проведенное цитологическое исследование на 3, 7, 14 и 21 сутки лечения указывают на то, что уже на 3-и сутки отмечается уменьшение воспалительной реакции тканей.

На 14-е сутки происходит завершение восстановительного периода. Явления воспаления исчезают. В большинстве случаев проиходит дифференцировка клеточных элементов соединительной ткани. Число фибробластов ( во ІІ группе наблюдений) состовило 24,96%, причем среди последних определялись зрелые фиброциты. Количество эпителиальных клеток также было более значимых у больных ІІ группе 55,98%) где с целью лечения применяли трехкомпонентную восковую повязку, что свидетельствовало о более интенсивном протекании процесса и эпителизации раневой поверхности.

Разработанная нами система оценки состояния тканей в зоне операционной травмы позволила объективно контролировать ход послеоперационных изменений, корректировать местное лечение ран, прогнозировать их заживление. Наибольший эффект был получен во ІІ группе наблюдений от применения трехкомконентной восковой смеси (роза, лаванда, шалфей).. Ближайшие “отличные” результаты лечения у пациентов ІІ ( основной) группы были зарегистрированы в 54,2 % случаев, ( контроль- 20 %). Отдаленные “отличные” результаты во ІІ группе имели место у 79,3% больных ( в контроле –24%).

Использование в комплексном лечении ран слизистой оболочки рта повязок, изготовленных из смеси восков крымской розы, лаванды и шалфея, ведет к выраженности воспалительной реакции тканей на операционную травму, риска развития осложнений гнойно-воспалительного характера, расходжения швов и формирования грубых гипертрофических рубцов.

Сравнительная дешевизна предлагаемых для использования материалов, отсутствие местных реакций при их применении, выраженный лечебный эффект повязки –все это позволяет рекомендовать комбинацию восков крымской розы, лаванды и шалфея для применения в местной терапии послеоперационных ран слизистой оболочки рта.

Результаты исследования позволили заключить, что наиболее выраженным терапевтическим