Вступ
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ, ІНФОРМАЦІЙНИХ
СИСТЕМ, МЕНЕДЖМЕНТУ ТА БІЗНЕСУ
ФЕДЮНІНА СВІТЛАНА ДМИТРІВНА
УДК 658.14.012:631.15
УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ
Спеціальність 08.06.02 – підприємництво, менеджмент та маркетинг
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2002
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Європейському університеті фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу
Науковий керівник | доктор економічних наук, доцент
Нейкова Лідія Іванівна,
Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу,
завідувач кафедри банківської справи
Офіційні опоненти | доктор економічних наук, професор
Герасимчук Микола Семенович,
Інститут економіки НАН України,
заступник директора з наукової роботи,
завідувач відділу ефективності інвестицій та відтворення основних фондів
кандидат економічних наук, доцент
Смоляр Любов Гаврилівна,
Національний технічний університет “КПІ”,
доцент кафедри менеджменту
Провідна установа | Київський національний економічний університет,
кафедра аграрного менеджменту
Захист відбудеться 1 липня 2002 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К26. 063. 01. Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу за адресою: 03115, м. Київ, бульвар акад. Вернадського, 16-в, ауд. 202.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу
Автореферат розісланий 1 червня 2002 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Луцій О.П.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Продовольча безпека є невід’ємною складовою загальноекономічної безпеки будь-якої країни. Підвищення її рівня на основі нарощування виробництва продуктів харчування, поліпшення їх якості та збалансованості за поживними елементами, а також забезпечення доступності до продовольчих екологічно чистих ресурсів кожного громадянина, має стати пріоритетним напрямком розвитку агропромислового комплексу України, в тому числі харчової промисловості. Вирішення цього завдання можливе лише за умови впровадження активної інвестиційної політики, спрямованої на збалансування та пропорційний розвиток основних сфер і інфраструктурних ланок комплексу, оновлення й підвищення техніко-технологічного рівня його виробничої бази.
Для етапу становлення ринкових відносин в агропромисловому комплексі України характерним є надзвичайно складний стан: у 2000 році обсяг валової продукції сільського господарства порівняно з 1990 роком знизився на 46,7%, збитковими були 35% підприємств та організацій аграрного сектора України, загальна сума збитків становила 1780 млн. грн. За період 1991-2000 рр. темпи падіння виробництва основних видів харчових продуктів коливались від 40 до 90%. Незадовільні показники стану економіки агропромислового виробництва значною мірою пояснюються тим, що для інвестиційної сфери даного сектора економіки України характерними є тенденції деградації та значні протиріччя між необхідністю залучення інвестиційних ресурсів та показниками фактичної ефективності їх реального використання.
Виходячи з необхідності формування стратегії національної продовольчої безпеки України, першочерговим стає завдання активізації інвестиційних процесів та удосконалення системи управління інвестиційною діяльністю підприємств агропромислової сфери, що забезпечить збільшення кінцевих фінансових результатів і вирішення проблеми продовольчої безпеки держави.
В умовах обмежених інвестиційних можливостей значний економічний ефект можна отримати лише за рахунок концентрованого спрямування інвестиційних ресурсів в базові, перспективні для України галузі, які спроможні забезпечити відродження інвестиційної активності, створення стартового інвестиційного фонду агропромислового комплексу для майбутніх соціально-економічних перетворень вітчизняної економіки, забезпечення економічного зростання усіх галузей сфери матеріального виробництва.
Однією з таких перспективних галузей економіки України є харчова промисловість, яка забезпечує формування продовольчого фонду країни, визначає інтегральні зв’язки і виконує основні координуючі функції в системі агропромислового комплексу, формує потужний експортний потенціал та сприяє виходу на регіональні та світові ринки продовольчих товарів.
Дослідженню теоретичних та методологічних питань проблеми інвестування як економіки в цілому, так і агропромислового комплексу та впливу інвестиційної діяльності на розвиток окремих сфер, галузей і підприємств присвячені праці вітчизняних та зарубіжних вчених: І.Ансоффа, В.Беренса, І.О. Бланка, М. Бромвіча, В.М. Геєця, М.С.Герасимчука, А.Ф. Гойко, С.А. Гуткевич, А.Б. Ідрісова, В.В.Ковальова, А.В. Козаченка, І.І. Лукінова, Ю.В. Макогона, Р. Марковіца, Л.І.Нейкової, А.А. Пересади, П.С. Рогожина, В.М. Хобти, Р. Холта, Л.М.Худолій, Д.М.Черваньова, У. Шарпа, В.Я. Шевчука та ін. У той же час питання активізації управління інвестиційною діяльністю як на державному, так і на рівні організаційно-структурних одиниць вимагають їх детальнішої розробки з урахуванням змін, що відбуваються в умовах формування нового економіко – правового середовища України. Необхідність підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю підприємств потребує теоретичних досліджень та розробки практичних рекомендацій на основі аналізу сучасного стану агропромислового комплексу та перспектив його розвитку, що й зумовило вибір теми даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою науково – дослідної роботи “Економічні проблеми теорії і практики менеджменту сталого розвитку економічних систем”, яка виконується Інститутом системних досліджень Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу (номер державної реєстрації № 0101V007350).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є узагальнення теоретичних положень та розробка практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю підприємств агропромислового комплексу.
Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення наступних наукових завдань:
·
розкрити сутність управління інвестиційною діяльністю та визначити його роль в розвитку агропромислового виробництва, в тому числі харчової промисловості;
·
розробити методику виділення пріоритетних ланок інвестування та оцінки їх інвестиційної привабливості;
·
дослідити сучасний стан виробничо-технічного потенціалу підприємств харчової промисловості та здійснити оцінку їх інвестиційного забезпечення;
·
визначити особливості і розробити напрямки удосконалення управління інвестиційною діяльністю підприємств агропромислового комплексу та харчової промисловості зокрема;
·
удосконалити методичні основи оцінки інвестиційної привабливості підприємств харчової промисловості агропромислового комплексу та її інструментарію.
Предмет та об’єкт дослідження. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних аспектів управління інвестиційною діяльністю підприємств агропромислового комплексу України. Об’єктом дослідження є особливості інвестиційної діяльності підприємств агропромислового комплексу України, в тому числі харчової промисловості. Поглиблені дослідження та конкретні розрахунки здійснено по підприємствах харчової промисловості Хмельницької області.
Методологія і методика дослідження. Теоретичною та методологічною основою досліджень є теорія відтворення, інноваційна теорія економічного розвитку, наукові праці провідних вітчизняних та зарубіжних вчених з питань інвестування, планування та управління інвестиційною діяльністю, закони України, нормативно-правові документи Кабінету Міністрів України, Укази та розпорядження Президента.
Інформаційною основою дослідження є статистичні матеріали Державного комітету статистики України та Хмельницького обласного управління статистики, Міністерства економіки України, річна звітність підприємств харчової промисловості, матеріали наукових і науково-практичних конференцій, інформаційні матеріали, опубліковані в періодичних виданнях.
У процесі дослідження використані методи системного аналізу, структурного синтезу, економіко-математичного моделювання, факторного аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів і особистий внесок здобувача. В роботі науково обґрунтовані та виносяться на захист наступні положення:
·
визначено особливості управління інвестиційною діяльністю, уточнено основну мету та систему функцій даного управління на підприємствах агропромислового комплексу;
·
запропоновано та обґрунтовано новий методичний підхід щодо виділення пріоритетних ланок інвестування в системі агропромислового виробництва;
·
систематизовано основні економічні проблеми управління інвестиційною діяльністю підприємств агропромислового комплексу та визначено основні напрямки його удосконалення;
·
обґрунтовано особливості розвитку та розроблено напрямки удосконалення системи управління інвестиційною діяльністю підприємств харчової промисловості на кожному з рівнів ієрархічної структури;
·
запропоновано нові методичні підходи щодо удосконалення оцінки інвестиційної привабливості підприємств харчової промисловості та систематизовано показники такої оцінки.
Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність результатів дисертаційної роботи полягає в розробці рекомендацій щодо удосконалення системи управління інвестиційною діяльністю підприємств агропромислового комплексу відповідно до основних напрямків їх розвитку.
Розроблена в дисертації методика виділення пріоритетних ланок інвестування в системі агропромислового виробництва застосовується для виділення найбільш перспективних підприємств харчової промисловості з точки зору їх інвестиційної привабливості.
Теоретичні розробки автора та методичні підходи використані у навчальному процесі, зокрема, при викладанні курсів “Інвестиційна діяльність” та “Інвестиційний менеджмент” на економічному факультеті Хмельницького інституту економіки та підприємництва.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи доповідались і отримали позитивну оцінку на Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу” (Харків, 2000 рік), Міжрегіональній науково-практичній конференції “Реформування земельних відносин як процес відродження українського села” (Бучач, 2000 рік), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми обліку та аудиту за умов нестабільної економіки” (Хмельницький, 1999 рік), Всеукраїнській науковій конференції “Шляхи активізації вітчизняного виробництва: теорія та практика, проблеми підготовки фахівців” (Хмельницький, 2001 рік), VII Міжнародній науково-технічній конференції “Пріоритетні напрямки впровадження в харчову промисловість сучасних технологій, обладнання і нових видів продуктів оздоровчого та спеціального призначення”(Київ, 2001 рік).
Публікації. Основні положення, висновки і пропозиції дисертаційної роботи опубліковані у 8 статтях в наукових журналах та збірниках наукових праць загальним обсягом 2,5 друк. арк.
Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації – 206 сторінок. В дисертації міститься 17 рисунків, 26 таблиць, 7 додатків. Список використаних джерел нараховує 194 найменування.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, розкрито сутність і сучасний стан проблеми, визначено мету та основні задачі, об’єкт, предмет та методи дослідження, висвітлено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.
У першому розділі “Теоретичні засади управління інвестиційною діяльністю підприємств агропромислового комплексу” проведено аналіз особливостей систем управління інвестиційною діяльністю, розкрито та узагальнено ціль та функції управління інвестиційною діяльністю на підприємствах агропромислового комплексу; проаналізовано світовий досвід форм державної підтримки підприємств сфери агробізнесу, запропоновано новий методичний підхід щодо виділення пріоритетних ланок інвестування в системі агропромислового виробництва.
В цій частині роботи на підґрунті робіт провідних вітчизняних та зарубіжних вчених досліджується семантика терміну “управління інвестиційною діяльністю”, обґрунтовується необхідність розгляду управління інвестиційною діяльністю підприємств агропромислового комплексу України як окремої, самостійної наукової проблеми та дається авторське визначення терміну “управління інвестиційною діяльністю” як комплексу принципів, методів та форм організації управління всіма аспектами інвестиційної діяльності підприємства для досягнення основної мети його стратегічного розвитку.
Результати проведеного дослідження переконують, що управління інвестиційною діяльністю, його об’єкт та суб’єкт на підприємствах агропромислового комплексу тотожні відповідним параметрам підприємств інших галузей економіки. Особливості підприємств агропромислової сфери знаходять своє відображення у цілях управління інвестиційною діяльністю.
Визначення управління інвестиційною діяльністю, як складової частини загального управління діяльністю підприємства, дає змогу сформулювати його ціль як забезпечення високих темпів економічного розвитку на основі підвищення ефективності інвестиційної діяльності та оптимального використання інвестиційних ресурсів підприємства.
З метою дослідження механізму підвищення ефективності функціонування і розвитку агропромислового сектору та забезпечення продовольчої безпеки держави, на основі активізації процесів інвестування, в дисертації проаналізовано світовий досвід форм державної підтримки інвестиційної діяльності підприємств сфери агробізнесу по створенню максимально сприятливих умов для забезпечення їх ефективного розвитку. Обґрунтовано висновок, що створення нового інвестиційного механізму має враховувати загальноприйнятий в світовій практиці порядок регулювання інвестиційної діяльності.
В основу формування стратегії національної продовольчої безпеки України вбачається за доцільне покласти концептуальну ідею: подальший розвиток та функціонування вітчизняного агропромислового комплексу і його структурних ланок, нерозривно пов’язаних з проблемами удосконалення управління ним, в тому числі й управління інвестиційною діяльністю підприємств комплексу.
З метою створення умов підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю підприємств сфери агропромислового виробництва в дисертації розроблена методика виділення пріоритетних ланок інвестування та оцінки їх інвестиційної привабливості. Запропонована нами методика представляє собою поетапне виділення та оцінку сфер, галузей, підгалузей і підприємств агропромислового виробництва та вибір тих із них, які спроможні забезпечити відродження інвестиційної активності й створення стартового інвестиційного фонду для майбутніх соціально – економічних перетворень (табл. 1).
Таблиця 1
Етапи виділення пріоритетних ланок інвестування та оцінки їх інвестиційної привабливості
Етапи | Дії | Результати
Етап 1.
Характеристика існу-ючої організаційно – функціональної струк-тури агропромисло-вого комплексу | Аналіз організаційно- функціональ-ної структури АПК та оцінка її впливу на процес активізації інвестиційної діяльності агропромислових підпри-ємств. Дослідження між- та внутрішньо-галузевих зв’язків і пропорцій | Визначення сфер та галузей, нерозвиненість яких перешкоджає розвитку всього агропромислового комплексу
Етап 2.
Оцінка поточного стану та ранжування галузей (підгалузей), які найбільш привабливі для інвестування | Аналіз поточного стану галузей відповідного напрямку та отриманих результатів. Їх ранжування за системою показників, що характеризують рівень прибутковості діяльності галузі (підгалузі); рівень перспективності розвитку галузі (підгалузі); рівень інвестиційних ризиків, які характерні для галузі (підгалузі) | Відбір тих галузей (підгалузей) агропромисло-вого комплексу, більш детальне дослідження яких дозволить визначити найбільш перспективні напрямки для інвестування
Етап 3.
Вибір інвестиційно привабливих підпри-ємств відповідних галузей (підгалузей) | Оцінка привабливості підприємств за допомогою аналізу: стадії життєвого циклу; виробничо-господарської діяль-ності; фінансового стану за відповідний проміжок часу.
Аналіз і оцінка можливостей реалізації інвестиційного проекту | Відбір підприємств, спроможних успішно реалізувати інвестиційний проект
Етап 4.
Пошук і оцінка інвестиційно привабливих проектів | Оцінка доцільності здійснення інвестиційного проекту; вибір та оцінка можливостей учасників інвестиційного проекту; аналіз техніко – економічних варіантів здійснення проектів та їх ефективності в різних умовах | Оцінка інвестиційних проектів та прийняття управлінського рішення щодо реалізації інвестиційного проекту
Етап 5.
Вибір перспективних напрямків реалізації інвестиційних проектів | Вибір для кожного з напрямків, за результатами попереднього етапу, оптимального проекту і оцінка ефекту від запропонованих нововведень |
Відбір та реалізація оптимального інвестиційного проекту, що найбільше відповідає інвестиційній стратегії підприємства
У другому розділі “Аналіз діючого механізму управління інвестиційною діяльністю підприємств агропромислового комплексу” проведено аналіз організаційно-функціональної структури вітчизняного АПК; досліджено сучасний стан виробничо-технічного потенціалу підприємств харчової промисловості та вплив активізації інвестиційної діяльності на його ефективність; здійснено оцінку інвестиційного забезпечення підприємств харчової промисловості; проаналізовано систему фінансового забезпечення інвестиційної діяльності агропромислових підприємств.
Поглиблення процесів агропромислового інтегрування і кооперування, сучасний стан науково-технічного прогресу, становлення ринкових відносин призводить до того, що структура АПК стає все більш складною, а її значення для удосконалення системи управління інвестиційною діяльністю – все вагомішим.
Проведені дослідження свідчать, що формування цілісної системи управління інвестиційною діяльністю підприємств агропромислового виробництва значною мірою гальмується недосконалою структурою всього агропромислового комплексу України, для якої є характерним відсутність надійних економічних, технологічних та організаційно – економічних взаємозв’язків між всіма сферами і ланками агропромислової сфери; незбалансованість галузей комплексу за темпами розвитку, матеріально-технічним забезпеченням, обсягами продукції; нераціональність та економічна незбалансованість формування та використання ресурсного потенціалу комплексу; недосконалість та неефективність форм господарювання, що не дає можливості передбачати та адекватно реагувати на зміни, які відбуваються як в середині комплексу, так і в його зовнішньому оточенні.
Аргументовано, що для забезпечення ефективного функціонування та взаємодії всіх складових агропромислового комплексу доцільно створити адекватну йому організаційно-функціональну структуру, тобто структуру, яка б відображала організаційну побудову АПК як сукупність сфер та галузей, що організаційно взаємопов’язані та забезпечують пропорційний і збалансований розвиток всіх ланок комплексу. Удосконалена організаційно-функціональна структура АПК має відповідати ряду наступних вимог:
·
відображати сутність агропромислового комплексу як цілісної виробничо-економічної системи, орієнтованої на забезпечення умов розширеного відтворення та максимальне задоволення суспільних потреб в сільськогосподарській сировині і продуктах харчування;
·
враховувати галузеву, технологічну, економічну, територіальну особливості кожної ланки агропромислового комплексу;
·
орієнтувати діяльність всіх сфер, галузей, підприємств та господарств комплексу на досягнення максимального результату діяльності всієї системи при оптимізації особистих комерційних інтересів.
Удосконалення діючого механізму управління інвестиційною діяльністю є головною підоймою подолання перелічених негативних явищ та створення умов прогресивних структурних зрушень в агропромисловому комплексі.
На жаль, починаючи з 1991 р. основні показники, які характеризують інвестиційну діяльність в агропромисловому комплексі, мають чітко виражену негативну динаміку. За період 1991–2000 рр. обсяг інвестицій в АПК скоротився більше, ніж в 10 разів, темпи падіння значно перевищили відповідні показники по економіці в цілому (табл.2). Частка агропромислового комплексу протягом 10 останніх років у загальних інвестиціях скоротилася з 39,3% до 13,0%. Найбільшого спаду інвестицій зазнало сільське господарство, де він склав 95,8%. На підприємствах переробної сфери зменшення капіталовкладень за період 1991 – 2000 рр. сягнуло 81,5%.
Таблиця 2
Інвестиції в АПК України за рахунок всіх джерел фінансування
(млн. грн.) |
Роки | 2000 р. у % до
1990 | 1995 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 1990 | 1999
Інвестиції в економіку України,
в тому числі | 55368 | 16097 | 11449 | 12151 | 12197 | 13955 | 25,2 | 114,4
в галузі АПК, з них | 18845 | 3786 | 2229 | 2014 | 1787 | 1817 | 9,6 | 101,2
сільське господарство | 11799 | 1296 | 806 | 611 | 559 | 496 | 4,2 | 88,7
переробна промисловість | 5030 | 918 | 762 | 773 | 843 | 931 | 18,5 | 110,4
Складено і розраховано за даними Державного комітету статистики України
Результати проведеного дослідження свідчать, що сучасний стан національного АПК потребує негайної структурної перебудови та зміни загальної концепції інвестиційної політики – переходу від рівномірного розподілу інвестицій до виділення пріоритетних ланок комплексу в якості стимулятора інвестиційної активності.
Сільське господарство є ядром АПК, але лише 20-25% виробленої в аграрному секторі продукції споживається в свіжому вигляді, а 50-60% йде на промислову переробку. Таким чином, першочергова роль у формуванні продовольчого фонду та забезпеченні продовольчої незалежності країни належить галузям переробки сільськогосподарської продукції. Разом з тим, підприємства харчової та переробної промисловості, які мають високий потенціал інвестиційної активності, з позиції мотивації цієї активності в сучасних умовах, не забезпечені належною організаційно – економічною підтримкою, в тому числі у сфері інвестиційної діяльності. Підприємства ІІІ сфери (харчова і переробна промисловість) є завершальною ланкою агропромислового виробництва, їх проблеми накладаються на кризові явища підприємств І та ІІ сфер, що ще більше посилює негативні тенденції та призводить до втрати кінцевого продукту. Найбільш негативним наслідком зазначених процесів є зниження рівня, погіршення структури та якості забезпечення населення продуктами харчування, що обумовлює зниження продовольчої безпеки України до критично небезпечного рівня.
На основі розробленої нами методики виділення пріоритетних ланок інвестування в сфері агропромислового виробництва, обґрунтовано виділення харчової промисловості в якості стимулятора інвестиційної активності розвитку агропромислового комплексу України та підвищення продовольчої безпеки, що визначається рядом факторів:
1)
галузь забезпечує формування продовольчого фонду країни і задовольняє потреби населення в продуктах харчування;
2)
підприємства харчової промисловості характеризуються швидким оборотом капіталу, можливістю формування необхідних фондів нагромадження і споживання;
3)
харчова промисловість здатна до ефективного функціонування в сучасному економіко-правовому середовищі та нарощування обсягів виробництва продукції;
4)
вона спроможна створити умови взаємовигідної інтеграції суб’єктів агропромислових відносин, сприяти розвитку суміжних галузей;
5)
галузь формує потужний експортний потенціал країни, сприяє виходу на регіональні та світові ринки продовольчих товарів.
Досвід розвинутих країн світу підтверджує, що висока ефективність функціонування сфери агробізнесу обумовлена значним рівнем розвитку ІІІ сфери (харчова і переробна промисловість), що забезпечує приріст кінцевого продукту галузі на 5-8% на кожні 2-3% приросту продукції аграрного сектора. Нерозвиненість даного сектора викликає втрати сільськогосподарської сировини в розмірі 25-30%. Розвиток харчової і переробної промисловості сприяє не тільки збільшенню обсягів виробництва продовольчих товарів, але й вигідному вкладенню капіталу.
Відмічаючи пріоритетність розвитку харчової промисловості як провідної структуроформуючої ланки агропромислового комплексу України, в роботі звертається увага на те, що в умовах спаду інвестиційної активності помилково було б розраховувати на позитивні зрушення у розвитку підприємств даної галузі.
Обсяг інвестицій в основний капітал по галузях харчової промисловості України, порівняно з 1990 р., скоротився на 53,2%. Зменшення обсягу інвестиційних ресурсів спостерігається по всіх підгалузях харчової промисловості. Разом із тим слід відзначити, що, починаючи з 1998р., для розвитку інвестиційної діяльності на підприємствах галузі характерними є позитивні тенденції. Обсяг інвестицій у 2000 р., порівняно з 1999 р., збільшився на 27%, в попередньому році таке збільшення, проти 1998 р., склало 5,8%.
Значне скорочення інвестиційних вкладень в розвиток підприємств харчової промисловості стало одним з визначальних чинників морального і фізичного зношення основних виробничих фондів та низького техніко-технологічного рівня підприємств галузі. Низький технічний рівень виробничої бази, в свою чергу, негативно вплинув на зміни в структурі витрат на виробництво продукції. Значно зросла матеріаломісткість та трудомісткість продуктів харчування, харчова промисловість перетворилась на основного споживача паливно-енергетичних ресурсів.
В роботі доведено, що підвищенню ефективності інвестицій в харчову промисловість сприятиме, в першу чергу, відбір об’єктами інвестування тих підприємств і компаній, які мають найкращі перспективи розвитку і можуть забезпечити отримання найбільшого прибутку. З метою зниження ризику втрати інвестицій і вибору об’єктів, найбільш привабливих для вкладення інвестиційних ресурсів, запропоновано методику оцінки та прогнозування інвестиційної привабливості таких підприємств.
У третьому розділі “Удосконалення системи управління інвестиційною діяльністю підприємств агропромислового комплексу” розроблено напрямки удосконалення управління інвестиційною діяльністю підприємств агропромислового комплексу; обґрунтовано особливості удосконалення системи управління інвестиційною діяльністю підприємств харчової промисловості на всіх рівнях ієрархічної структури; запропоновано нові методичні принципи щодо удосконалення оцінки інвестиційної привабливості підприємств та систематизовано показники такої оцінки.
В дисертації обґрунтовано, що ефективне функціонування та стале економічне зростання національного агропромислового комплексу можливе лише за умови впровадження активної інвестиційної політики, спрямованої на збалансування та пропорційний розвиток основних сфер та інфраструктурних ланок комплексу; оновлення техніко-технологічного рівня виробничої бази всіх галузей та підприємств агропромислового сектора; підвищення конкурентоспроможності продукції, що дасть можливість на основі cтворення сприятливого інвестиційного клімату для підприємств агропромислового комплексу України, забезпечити продовольчу безпеку держави. Такий підхід зумовлює необхідність концептуального визначення основних напрямків удосконалення системи управління інвестиційною діяльністю підприємств агропромислового виробництва.
Реалізація зазначеної мети забезпечується шляхом удосконалення управління інвестиційною діяльністю підприємств АПК в таких основних напрямках (рис. 1):
·
удосконалення організаційно-функціональної структури агропромислового комплексу;
·
виділення в якості стимулятора інвестиційної активності пріоритетних ланок комплексу;
·
удосконалення фінансово-кредитного механізму управління інвестиційною діяльністю;
Рис. 1. Напрямки удосконалення управління інвестиційною діяльністю підприємств АПК
·
створення необхідної фінансової бази для задоволення інвестиційних потреб підприємств агропромислової сфери;
·
забезпечення державної підтримки агропромислового виробництва.
Особливо важливим у сучасних умовах є правильне визначення напрямків і форм найбільш раціонального використання інвестиційних ресурсів для створення передумов структурної перебудови агропромислового комплексу України з метою підвищення його ефективності – виробничої віддачі його потенціалу. Активізацію інвестиційної діяльності пропонується розпочати з галузей, орієнтованих на кінцевий споживчий попит, в першу чергу, з галузей харчової промисловості, що обумовлено: тісними міжгалузевими зв’язками, які спричиняють значний кумулятивний ефект від вкладення коштів в дану галузь; швидким оборотом капіталу в галузі та незначною капіталомісткістю; значним попитом та конкурентоспроможним потенціалом продукції харчової промисловості як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках.
Обґрунтовано необхідність розробки стратегії розвитку харчової промисловості на всіх ієрархічних рівнях управління, яка полягає в забезпеченні відтворення ефективної функціональної структури харчової промисловості та у створенні умов для технічного переозброєння підприємств галузі, удосконалення і приведення у відповідність зі світовими стандартами організації і технології виробництва.
В умовах обмежених інвестиційних ресурсів набувають актуальності питання визначення і вибору пріоритетних напрямків інвестування галузі, що потребує розробки ефективної інвестиційної стратегії. З метою створення умов для подолання технологічного відставання підприємств харчової промисловості за основні напрямки стратегії, що забезпечить її максимальну ефективність, пропонуються наступні:
·
удосконалення відтворюваної структури інвестицій шляхом збільшення частки витрат на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств;
·
покращення технологічної структури капіталовкладень, збільшення в їх складі частки прогресивного устаткування, сучасної техніки та технології;
·
пріоритетне інвестування перспективних напрямків науково-технічного прогресу;
·
збалансування інвестиційного процесу через визначення пріоритетів розвитку та першочергового фінансування найбільш слабких ланок виробництва.
На основі проведеного дослідження сформульовано основні методичні принципи оцінки інвестиційної привабливості підприємств харчової промисловості:
·
оцінка інвестиційної привабливості підприємств харчової галузі має враховувати особливості створення, розміщення і функціонування цих підприємств;
·
принципи оцінки інвестиційної привабливості підприємств харчової галузі доцільно узгоджувати з принципами оцінки їх діяльності в цілому;
·
основна мета інвестування харчової промисловості має бути вихідною базою оцінки інвестиційної привабливості підприємств даної галузі;
·
головні напрямки оцінки інвестиційної привабливості підприємств галузі мають визначати побудову системи оціночних показників.
З метою удосконалення методичних аспектів управління інвестиційною діяльністю підприємств сфери агропромислового виробництва застосовано спосіб оцінки інвестиційної привабливості підприємств, який ґрунтується на концепції загального управління якістю, згідно якої аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства представляє оцінку якості роботи даного підприємства, а показники, що використовуються при аналізі, є безпосередньо показниками якості. З врахуванням вищезазначеного, нами запропоновані два способи оцінки якості інвестиційної привабливості підприємств – спосіб подвійного ранжування та спосіб трикутників (многогранників) якості.
Для якісної експрес-оцінки інвестиційної привабливості агропромислових підприємств застосовано спосіб подвійного ранжування (рис. 2).
Рис. 2. Послідовні етапи (кроки) ранжування показників фінансово – господарської
діяльності підприємств
Сутність способу оцінки якості роботи суб’єктів господарювання за допомогою “трикутників якості” полягає в тому, що для інтегральної оцінки якості тріади груп одиничних показників порівняння будь-яких об’єктів використовується показник “площа трикутника”, побудованого на цих одиничних показниках як на сторонах трикутника якості.
За величини одиничних показників порівняння використовувались відповідні значення коефіцієнтів якості по кожній з груп порівняння. Для остаточної оцінки діяльності підприємств використано площу трикутника якості першої тріади показників порівняння, площу трикутника якості другої тріади показників якості, випуск товарної продукції на 1 працівника.
Апробація даних способів була виконана при оцінці інвестиційної привабливості цукрозаводів Хмельниччини.
ВИСНОВКИ
Сприятливі умови для ефективного розвитку агропромислового комплексу в Україні виокремлюють дану сферу як одну з провідних ланок економіки. Її ефективне функціонування є визначним чинником економічного і соціального зростання, головною умовою забезпечення продовольчої безпеки держави.
1.
Дослідження концептуальних основ управління інвестиційною діяльністю підприємств агропромислового комплексу дозволяє зробити висновок, що однією з головних причин негативних тенденцій розвитку вітчизняного агропромислового виробництва є неадаптованість організаційних форм і методів управління інвестиційною діяльністю до сучасних вимог, що негативно вплинуло на розбалансування взаємозв’язків між усіма сферами і галузями комплексу та старіння його матеріально-технічної бази.
Аналіз інвестиційного середовища підприємств агропромислового сектора дозволив зробити висновок, що інвестиційна діяльність на даних підприємствах характеризується негативними тенденціями, які проявляються як у процесі прийняття управлінських рішень щодо інвестування, так і у процесі їх втілення у виробництво. Крім того, спостерігається розбалансованість виробничого та інвестиційного процесів.
В дисертації управління інвестиційною діяльністю агропромислових підприємств розглядається як невід’ємна складова загальної системи управління їх господарською діяльністю і визначається комплексом принципів, методів та форм організації усіх аспектів інвестиційної діяльності. Основною метою управління цією діяльністю є створення механізмів ефективної взаємодії всіх елементів комплексу, їх збалансованості та пропорційності, забезпечення високих темпів розвитку необхідними інвестиційними ресурсами та підвищення ефективності процесів відтворення підприємств АПК.
Для забезпечення взаємозв’язку всіх складових процесу інвестування сфери агропромислового виробництва необхідно створити відповідний механізм перетворення інвестиційної діяльності в реальний економічний процес стимулювання безперервності розширеного відтворення, який забезпечить підвищення ефективності всіх сфер та галузей агропромислового комплексу.
2.
В умовах обмежених інвестиційних ресурсів особливого значення набуває зміна загальної концепції інвестиційної політики – перехід від рівномірного розподілу інвестицій до визначення пріоритетів першочергового розвитку і фінансування перспективних ланок агропромислової сфери. З метою створення умов підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю підприємств агропромислового комплексу, в дисертації розроблено методику виділення пріоритетних ланок інвестування та оцінки їх інвестиційної привабливості.
Запропонована методика представляє собою поетапне виділення, аналіз та оцінку сфер, галузей, підгалузей і підприємств агропромислового виробництва та вибір тих із них, які спроможні забезпечити відродження інвестиційної діяльності й створення стартового інвестиційного фонду для майбутніх соціально – економічних перетворень.
3. В результаті дослідження концептуальних основ та аналізу діючого механізму управління інвестиційною діяльністю підприємств агропромислового виробництва розроблено систему удосконалення діючого механізму управління інвестиційною діяльністю підприємств агропромислового комплексу.
Особливо важливим для забезпечення стабілізації та економічного зростання усіх сфер та галузей агропромислового сектора є спрямування управління інвестиційною діяльністю на досягнення високих темпів економічного розвитку на основі підвищення ефективності інвестиційної діяльності, оптимального використання інвестиційних ресурсів та одержання достатнього рівня доходності і рентабельної роботи всіх підприємств агропромислової сфери.
В дисертації аргументовано необхідність концептуального визначення основних напрямків удосконалення системи управління інвестиційною діяльністю підприємств агропромислового виробництва, зокрема:
·
удосконалення організаційно-функціональної структури агропромислового комплексу;
·
виділення в якості стимулятора інвестиційної активності пріоритетних ланок комплексу;
·
удосконалення фінансово-кредитного механізму управління інвестиційною діяльністю;
·
створення необхідної фінансової бази для задоволення інвестиційних потреб підприємств агропромислової сфери;
·
забезпечення державної підтримки агропромислового виробництва.
4. Виділення харчової промисловості в якості стимулятора інвестиційної активності обумовлено: тісними міжгалузевими зв’язками, що спричиняють значний кумулятивний ефект від вкладення коштів у дану галузь, стимулюючи попит на продукцію суміжних галузей і створюючи в них власний інвестиційний потенціал; швидким оборотом капіталу в галузі та незначною капіталомісткістю; значним попитом та конкурентоспроможним потенціалом продукції галузі як на внутрішньому, так і на зовнішніх ринках. Це, в свою чергу, потребує розробки і впровадження організаційно – економічної стратегії, яка забезпечить відтворення ефективної функціональної структури харчової промисловості, та інвестиційної, яка створить умови для технічного переозброєння підприємств галузі, удосконалення і приведення у відповідність зі світовими стандартами організації і технології виробництва.
В зв’язку з цим потреба у формуванні цілісної системи підтримки підприємств харчової промисловості взагалі і підтримки інвестиційних процесів на цих підприємствах зокрема є об’єктивною необхідністю і суттєвим фактором ефективного розвитку економіки національного АПК.
5. Для інвестиційного забезпечення розвитку підприємств агропромислового комплексу доцільним вбачається удосконалення відповідного механізму, який би створював економічні умови для акумуляції інвестиційних ресурсів і спрямування їх у пріоритетні галузі і виробництва.
В умовах значної обмеженості традиційних внутрішніх інвестиційних джерел фінансування доцільно, за допомогою правових, адміністративних та економічних методів та інструментів активізувати розвиток таких джерел інвестиційного капіталу, які широко використовуються в економіці розвинутих країн, а саме: венчурний капітал іноземних інвесторів, інвестиційний лізинг, мобілізація заощаджень населення, кошти фондового ринку, іпотечне кредитування, надходження коштів від приватизації.
6. Однією з найскладніших проблем інвестиційного менеджменту є оцінка інвестиційної привабливості підприємств. У процесі проведеного дослідження сформульовано основні методичні принципи оцінки інвестиційної привабливості підприємств харчової промисловості:
·
оцінка інвестиційної привабливості підприємств харчової галузі має враховувати особливості створення, розміщення і функціонування цих підприємств;
·
принципи оцінки інвестиційної привабливості підприємств харчової галузі доцільно узгоджувати з принципами оцінки їх діяльності в цілому;
·
основна мета інвестування харчової промисловості має бути вихідною базою оцінки інвестиційної привабливості підприємств даної галузі;
·
головні напрямки оцінки інвестиційної привабливості підприємств галузі мають визначати побудову системи оціночних показників.
7. З метою удосконалення методичних аспектів управління інвестиційною діяльністю підприємств сфери агропромислового виробництва запропоновано використання способу оцінки інвестиційної привабливості підприємств, що ґрунтується на концепції загального управління якістю. Відповідно до даної концепції в дисертації пропонується два способи оцінки якості інвестиційної привабливості підприємств – спосіб подвійного ранжування та спосіб трикутників (многогранників) якості.
В роботі доведено, що використання розробленої методики оцінки якості інвестиційної привабливості підприємств харчової промисловості значно підвищить ефективність прийняття управлінських рішень і дасть можливість мінімізувати ризик для інвесторів, це знайшло своє підтвердження експериментально, під час дослідження інвестиційної привабливості підприємств цукрової промисловості Хмельницької області.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ
ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1.
Федюніна С.Д. Актуальні аспекти інвестування агропромислового комплексу України // Проблеми економіки агропромислового комплексу і формування його кадрового потенціалу / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. – Київ, 2000. – Т.1. – С. 699-704.
2.
Федюніна С.Д. Про перспективи розвитку харчової промисловості України // Економіка АПК. – 2000. – № 12. – С. 35-37.
3.
Федюніна С.Д. Деякі аспекти щодо раціоналізації структури агропромислового комплексу України // Вісник Харківського державного аграрного університету. Серія “Економіка АПК і природокористування”. – Харків: ХДАУ, 2001. – № 2. – С. 266-271.
4.
Федюніна С.Д. Формування інвестиційної стратегії розвитку харчової промисловості в структурі АПК // Вісник Східноукраїнського національного університету. – Луганськ: Видавництво СНУ. – 2001. – № 5(39). – С. 231-233.
5.
Федюніна С.Д. Державне регулювання інвестиційної діяльності підприємств агропромислового сектора економіки // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 123. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 150-157.
6.
Федюніна С.Д. Загальна характеристика стану інвестиційної сфери України // Проблеми обліку та аудиту за умов нестабільної економіки: Зб. наук. праць (за матеріалами ІІ міжнародної науково – практичної конференції). – Хмельницький: ТУП, 1999. – С. 19-23.
7.
Федюніна С.Д. Напрямки удосконалення аналізу інвестиційної привабливості промислових підприємств // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції “Шляхи активізації вітчизняного виробництва: теорія та практика, проблеми підготовки фахівців”. – Хмельницький, 2001. – С. 282-285.
8.
Федюніна С.Д. Проблеми і перспективи розвитку харчової промисловості Хмельницької області // Наукові праці Українського державного університету харчових технологій. Публікується за матеріалами VІІ Міжнародної науково – технічної конференції. – Київ: УДУХТ. – 2001. – № 10. Ч. ІІІ. – С. 85-86.
АНОТАЦІЯ
Федюніна С.Д. Управління інвестиційною діяльністю підприємств агропромислового комплексу. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.02. – Підприємництво, менеджмент та маркетинг. – Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, Київ, 2002.
Дисертацію присвячено вирішенню теоретичних та методичних аспектів управління інвестиційною діяльністю підприємств агропромислового комплексу. В роботі обґрунтовано економічну природу управління інвестиційною діяльністю; визначено сутність, мету, функції та принципи управління інвестиційною діяльністю підприємств сфери агропромислового виробництва.
На основі аналізу діючого механізму управління інвестиційною діяльністю визначено основні напрямки удосконалення системи управління інвестиційною діяльністю підприємств агропромислової сфери. Розроблено методику виділення пріоритетних ланок інвестування в сфері агропромислового виробництва та оцінки їх інвестиційної привабливості.
З метою удосконалення методичних аспектів управління інвестиційної діяльності запропоновано використання способу оцінки інвестиційної привабливості, що ґрунтується на концепції загального управління якістю.
Ключові слова: інвестиції, інвестиційна діяльність, управління, агропромисловий комплекс, харчова промисловість.
АННОТАЦИЯ
Федюнина С.Д. Управление инвестиционной деятельностью предприятий агропромышленного комплекса. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.02 – Предпринимательство, менеджмент и маркетинг. – Европейский университет финансов, информационных систем, менеджмента и бизнеса, Киев, 2002.
Диссертация посвящена вопросам управления инвестиционной деятельностью на предприятиях агропромышленного комплекса. В работе обоснована экономическая природа управления инвестиционной деятельностью; определены сущность, цель, функции и принципы управления инвестиционной деятельностью на предприятиях агропромышленной сферы.
Анализ концептуальных основ управления инвестиционной деятельностью предприятий агропромышленного комплекса позволяет сделать вывод, что одной из главных причин негативных тенденций развития национального агропромышленного производства является неадаптированость организационных форм и методов управления инвестиционной деятельностью к современным условиям, что негативно влияет на разбалансирование взаимосвязей между всеми сферами и отраслями комплекса, старение его материально-технической базы, снижение конкурентоспособности национального товаропроизводителя.
В диссертации управление инвестиционной деятельностью агропромышленных предприятий рассматривается как составная часть общего управления их хозяйственной деятельностью и определяется комплексом принципов, методов и форм организации управления всеми аспектами его инвестиционной деятельности.
Для обеспечения взаимосвязи всех составляющих процесса инвестирования сферы агропромышленного производства обоснована необходимость создания соответствующего механизма превращения инвестиционной деятельности в реальный экономический процесс стимулирования беспрерывности расширенного воспроизводства, который обеспечит повышение эффективности функционирования всех сфер и отраслей агропромышленного комплекса.
На основе анализа действующего механизма управления инвестиционной деятельностью определены направления повышения эффективности системы управления инвестиционной деятельностью предприятий агропромышленного сектора.
Сформулированы основные принципы оценки инвестиционной привлекательности предприятий пищевой промышленности, в частности:
оценка инвестиционной привлекательности должна учитывать особенности создания, размещения и функционирования предприятий пищевой промышленности;
принципы оценки инвестиционной привлекательности предприятий целесообразно соотносить с принципами оценки результативности их деятельности в целом;
исходной базой оценки инвестиционной привлекательности предприятий пищевой промышленности должна быть основная цель этого инвестирования;
основные направления оценки инвестиционной привлекательности должны определять построение системы оценочных показателей.
С целью совершенствования методических аспектов управления инвестиционной деятельностью в работе предложено использование способа оценки инвестиционной привлекательности, который основывается на концепции общего управления качеством.
Ключевые слова: инвестиции, инвестиционная деятельность, управление, агропромышленный комплекс, пищевая промышленность.
ANNOTATION
Fediunina S. D. Management by of investment activity of the enterprises of agroindustrial complex. – Manuscript.
Thesis for acquiring the degree of candidate of economic sciences, speciality 08.06.02 – Entrepreneurship, management and marketing. – European university of finances, information systems, management and business, Kiev, 2002.
The thesis is devoted to solution of theoretical and methodical aspects of management by investment activity of the enterprises of agroindustrial complex.
Economic nature of management by investment activity was elaborated in this work; essence, object, functions and principals of management by investment activity of the enterprises of agroindustrial complex were defined.
On a basis of active analysis mechanism of management by investment activity, the basic directions of improvement the system of management by investment activity of the enterprises of agroindustrial production were defined.
The methodics of the priority link separation of investment and valuation of its investment attraction was elaborated. With a purpose of improvement of the methodical aspects of management by investment activity of the enterprises of agroindustrial complex, the using of a method of investment attraction valuation was proposed, shat is based on a conception of general management quality.
Key words: investment, investment activity, management, agroindustrial complex, economic regulation, investment attractiveness.
