МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГОРБЕНКО Ганна Михайлівна

УДК 338.2:339.564

РЕГУЛЮВАННЯ ЕКСПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ УКРАЇНИ

(НА ПРИКЛАДІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ)

Спеціальність 08.02.03 – організація управління,

планування і регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття

наукового ступеня кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському національному університеті Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ)

Науковий керівник: доктор технічних наук, професор

Бойцун Наталія Євгенівна,

завідуюча кафедри міжнародних фінансів

Дніпропетровського національного університету

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Попкова Людмила Василівна,

професор кафедри економіки та управління підприємством Дніпропетровського національного університету Міністерства освіти і науки України,

м. Дніпропетровськ;

кандидат економічних наук,

Подсолонко Олена Адольфівна,

доцент кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності факультету управління Таврійського національного університету ім.В.І.Вернадського,

м. Сімферополь.

Провідна установа: Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра міжнародного менеджменту, м. Київ.

Захист відбудеться “ 04” березня 2003 р. о “ 14 ” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.03 у Дніпропетровському національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою:

49050, м. Дніпропетровськ, вул. Наукова, 13, корп.9, ауд.317.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ, вул. Козакова, 8.

Автореферат розісланий “3” лютого 2003 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради К 08.051.03

доктор економічних наук, професор А.К.Василевський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах трансформації економіки важливого значення набуває активізація експортної діяльності. Зовнішній сектор економіки будь-якої країни є складовою національної економіки, тому участь країни в міжнародному поділі праці та факторів виробництва дозволяє реалізувати державні та приватні інтереси (економічні, політичні) на міжнародному рівні. Вагомий внесок у визначальний пріоритет на світових ринках вносять металургійні підприємства, які забезпечують майже третину обсягів промислового виробництва, понад 40% валютних надходжень та соціальну стабільність промислових регіонів.

У системі зовнішньоекономічних пріоритетів України особливе місце посідає співробітництво з Європейським Союзом. Наближення до європейських кордонів активізує проблему взаємодії з країнами угрупування, вимагає визначення ефективної стратегії та тактики для прискорення входження в європейський економічний простір. Однак протягом перехідного періоду експортна діяльність українських підприємств носить посередницько-збутовий та сировинний характер, що не відповідає світовим тенденціям розвитку.

Високий рівень протекціонізму на металургійному ринку потребує перегляду завдань, методів та інструментів зовнішньоекономічної (експортної) політики, відповідної адаптації їх до сучасного стану світового ринку металопродукції, що неможливо без проведення обґрунтованої державної економічної політики на зовнішньому ринку. Тільки зважена активна політика держави дозволить захистити національних виробників і розраховувати на отримання ними максимальних вигод від участі в міжнародному поділі праці та факторів виробництва.

За умов обмеження дії ринкових механізмів на ринку роль держави як активного учасника й захисника інтересів національних виробників постійно зростає. Теоретичні розробки державного управління національною економікою наведені в працях українських дослідників: Гальчинського А., Геєця В., Гладких Д., Дзися Г, Задої А., Петруні Ю., Лукінова І., Мазура В., Крупки М., Климка Г., Михасюка І., Мельника А., Мочерного С., Савченка А., Пухтаєвича Г., Тітьонко О., Тарасевича В., Януковича В.

При формуванні механізму зовнішньоекономічної діяльності металургійного комплексу слід враховувати чинники внутрішньої економічної політики. Регулювання експортної діяльності підприємств металургійного комплексу є актуальним завданням сучасної економічної науки, містить як теоретичну, так і практичну значущість.

Проблеми визначення пріоритетів зовнішньоторговельної діяльності та формування експортної спеціалізації та політики опрацювали такі відомі зарубіжні вчені, як Авдокушин Е., Кіреєв О., Корден М., Кондратьєв В., Кругман Г., Линдерт П., Обстфельд М., Менк'ю Н., Миклашевська Н., Мул В., Овчинніков Г., Сакс Дж., Уоррен Е., Фішер С., Холопов А. та інші.

Значний внесок у розв’язання теоретичних та практичних проблем функціонування національного ринку та державного керування зовнішнім сектором економіки, у тому числі металургійною галуззю, належить Бойцун Н., Бураковському І., Губському Б., Долгорукову Ю., Кредісову А., Лук'яненко Д., Майорченко В., Сіденко В., Пахомову Ю., Оніщенко В. та ін.

При всій значущості розробок названих авторів і певному рівні опрацювання проблем поки що відсутні комплексні розробки, які б розкрили взаємозвязок зовнішньої і внутрішньої економічної політики та механізм реалізації інтересів виробників експортоорієнтованих галузей на зовнішніх ринках. Поглиблення теоретичного дослідження потребує вивчення і обґрунтування місця держави в розробці моделі відкритої економіки України та експортній політиці галузі.

У наукових працях українських економістів розглядаються окремі аспекти проблеми інтеграції України у європейський та світовий економічний простір. Проте в теорії та практиці зовнішньоекономічних торговельних відносин з ЄС залишається багато невисвітлених питань, аналіз яких вимагає практична реалізація курсу України по інтеграції в ЄС. Саме це зумовило вибір теми та актуальність дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукових розробок, які проводилися згідно з дорученнями Кабінету Міністрів України Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України по опрацюванню питань торгівлі металопродукцією та стосовно дії двосторонньої Угоди між Урядом України та Європейськими Співтовариствами по вугіллю та сталі, розробки Національної Програми розвитку гірничо-металургійного комплексу України до 2010 року, Програми стимулювання експорту, закону України “Про проведення експерименту в гірничо-металургійному комплексі України”. Робота містить також результати досліджень, які проводилися автором на кафедрі міжнародних фінансів Дніпропетровського національного університету з держбюджетної теми “Проблеми визначення і підвищення рівня міжнародної конкурентоспроможності України (роль Дніпропетровської області)”, номер держреєстрації 0100V000903, у розробці якої автор брав участь.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науковому обґрунтуванні шляхів вдосконалення механізму експортної діяльності підприємств чорної металургії та розробці комплексу організаційних заходів, який забезпечить зростання обсягів українського експорту і закономірно зростання валютних надходжень від експорту металопродукції на регіональний ринок країн Європейського Союзу.

Для реалізації поставленої мети в роботі були визначені такі завдання:

- обґрунтувати необхідність врахування експортної діяльності підприємств металургійної галузі при розробці економічної політики країни та визначити її вплив на динаміку економічного зростання;

- визначити напрямки забезпечення участі в міжнародному поділі праці та факторів виробництва та державного регулювання процесами адаптації національних виробників до вимог світового ринку металопродукції,;

- дослідити присутність українських виробників на ринках ЄС та ефективність державного регулювання розвитком торгівлі металопродукцією з країнами ЄС;

- визначити і обґрунтувати перспективи вдосконалення економічного механізму експортної діяльності підприємств чорної металургії на ринку ЄС;

- розробити організаційно-інформаційні заходи підтримки підприємств на зовнішніх ринках.

Предметом дослідження є заходи економічної політики, спрямовані на активізацію експортної діяльності металургійних підприємств України.

Об'єктом дослідження є експортна діяльність підприємств чорної мета-лургії України на ринках ЄС.

У роботі використані сучасні методи дослідження економічних

процесів, зокрема такі, як: системний аналіз, економіко-статистичні методи опрацювання інформації, монографічні, логічного узагальнення результатів тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- вперше комплексно досліджено економічні та правовi аспекти  регулювання експортної діяльності металургійних підприємств, проведено багатовекторний аналіз торгівлі чорними металами на світовому ринку та ринку країн ЄC. Визначено, що сировинна спрямованість українського експорту обумовлена не тільки недосконалою структурою виробництва , а й обмежувальним характером протекціоністської політики з боку країн-імпортерів і зростаючою конкуренцією на світовому ринку;

- обґрунтовано недосконалість державного механізму регулювання експортної діяльності металургійних підприємств внаслідок відсутності комплексного підходу до розробки та реалізації довгострокової стратегії діяльності металургійних виробництв на зовнішніх ринках та недостатності державного регулювання по створенню умов формування та реалізації конкурентних переваг на ринку ЄС;

- дістали подальший розвиток науково-методичні підходи щодо механізму державного регулювання ринку металопродукції України, які враховують високий рівень експортної спрямованості металургійної галузі. Доведено тісний взаємозв’язок між рівнем економічного розвитку країни та методами регулювання зовнішньоекономічної діяльності, зроблено висновок про доцільність зваженої та активної протекціоністської політики з використанням непрямих інструментів економічної політики (структурної, податкової, амортизаційної, інвестиційної, кредитної) та прямого впливу, прийнятих СОТ та ЄС (антидемпінгових та антисубсидиційних розслідувань);

- науково обґрунтовано перспективи співробітництва металургійних підприємств України в найбільш прибуткових сегментах ринку металопродукції країн ЄС, а саме: реалізація сумісних інвестиційних проектів з виробниками Італії, Греції та Німеччини;

- запропоновано напрямки та комплекс заходів організаційно-інформаційного характеру щодо активізації експортної діяльності з боку державних органів управління, а саме: створення Українського Інституту Чавуну та Сталі; надання рекомендацій по адаптації товаровиробників до вимог регіональних ринків металопродукції, просування товарів на зовнішні ринки, формування організаційної структури збуту продукції (при включенні українських металотрейдерів в світову систему) з боку торгово-економічних місій при посольствах України та Державного підприємства “Укрпромзовнішекспертиза” на договірній та самоокупній основі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що зроблені в процесі дослідження загальнометодологічні висновки та теоретичні узагальнення щодо ролі державного регулювання експортоорієнтованою галуззю є певним внеском у подальшу розробку теорії ринкової економіки відкритого типу. Практична цінність одержаних результатів полягає в тому, що вони створюють вагому основу для організаційного управління експортною діяльністю в умовах зростання конкуренції на регіональних ринках країн ЄС. Ряд положень було використано при підготовці Угоди про торгівлю деякими видами сталеливарної продукції між Україною та ЄС на 2002 рік в Міністерстві економіки та з питань Європейської інтеграції України (довідка № 83-20/1136 від 24.12.2001р.), активізації збуту товарів українського походження в Грецькій Республіці під час роботи в торгово-економічній місії ( довідка № 01-05 / 239 від 23.10.2002р). Основні результати можуть бути використані при викладанні у вищих навчальних закладах курсів “Міжнародний маркетинг”, “Менеджмент ЗЕД”.

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що виносяться на захист, одержані дисертантом особисто і знайшли відображення в опублікованих працях без співавторів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи та результати досліджень доповідалися на ІV міжнародній науково-практичній конференції Української академії зовнішньої торгівлі „Проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності України в сучасних умовах” (м. Київ, 25 травня 2001 р.), .), 4-й та 5-й міжнародних науково-практичних конференціях “Фінанси України” (м. Дніпропетровськ, 2000 та 2001 рр.), міжнародній науковій конференції “Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці” (м. Луцьк, 20 – 22 вересня 2001 р.), міжнародній науково-практичній школі „Проблеми державного регулювання економікою: фінансові ринки, інвестиції, торгівля” (м. Дніпропетровськ, 10 – 21 червня 2002 р.)

Публікації. За результатами досліджень автором опубліковано 5 робіт, загальним обсягом 2,4 друк. аркуша, у тому числі у фахових виданнях за списком ВАК України опубліковано 3 праці. Всі роботи виконані особисто автором.

Структура дисертації складається із вступу, основної частини, яка включає три розділи, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 173 сторінок комп’ютерного тексту, містить 20 таблиць, 10 рисунків, нараховує 177 найменувань використаних джерел, 6 додатків.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, проаналізовано ступінь її розробленості в науковій літературі, визначена мета, завдання, предмет дисертаційної роботи, висвітлені наукова новизна, практичне значення і апробація результатів дослідження.

У першому розділі “Роль державного регулювання в активізації зовнішньоекономічної діяльності металургійних підприємств” розглянуті теоретичні основи та обґрунтована необхідність державного регулювання зовнішнього сектору економіки та металургійної галузі зокрема, проаналізовано стан світового ринку чорних металів та визначено місце України на ньому, методи регулювання експортно-імпортної діяльності.

Специфіка національної економіки України обумовлена розвитком перш за все базових галузей, тому металургійні підприємства розглядаються як такі, що представляють інтереси країни на світовому ринку і знаходяться під постійним наглядом державних органів. Дані табл.1 свідчать, що з одного боку, вони на 41,3% формували валютні надходження країни, забезпечували фінансову стабільність, можливості задовольнити потреби в імпорті, з іншого, динаміку промислового виробництва та структурні перетворення не тільки галузі, а країни в цілому.

Таблиця 1

Місце металургійної галузі в економіці України в 1996-2001 роках, %

Показник | 1996 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 2001

Частка металургійного вироб-ництва в загальному обсязі промислового виробництва | 21,8 | 25,1 | 24,5 | 25,8 | 28,2 | 22,6

Частка чорних та кольорових металів в експорті | 29,76 | 38,29 | 38,96 | 39,11 | 41,87 | 41,3

Частка зайнятих в металургій-ній галузі до загальної чисель-ності промислово-виробничого персоналу | 9,09 | 10,04 | 10,24 | 10,68 | 12,42 | 12,38

Частка інвестицій в основний капітал металургійної галузі до загального обсягу інвестицій | 15,67 | 13,13 | 14,8 | 14,71 | 19,0

Становлення експортного сектору чорної металургії проходило, коли світові ринки вже сформувались, а сегменти - розподілені між виробниками.

Аналіз стану світового ринку сирої сталі дозволило зробити висновок про наявність різноспрямованих тенденцій. Найбільший вплив на масштаби експорту з України спричинила протекціоністська політика США, Канади, Росії, зростаюча конкуренція в Південно-східній Азії, зростаючий попит в країнах Близького Сходу, Африки.

При загальній несприятливій ринковій кон’юнктурі на всі види металопродукції Україна нарощувала обсяги виробництва. За даними на кінець 2001 року українські підприємства зайняли сьоме місце серед світових виробників, що становило 33,1 млн. т, або 4% загальносвітового обсягу. Дослідження стану металургійного ринку України, в контексті досвіду розвинутих країн, дозволяє говорити про вкрай деформовану структуру попиту на металопродукцію. Як свідчать розрахунки, якщо для країн-виробників металу в середньому співвідношення між зовнішнім та внутрішнім попитом становило 1:2, то для України, з 1999 року по теперішній час, становить 4:1. Це ставить галузь та країну в цілому в залежність від стану регіональних ринків та політики країн-споживачів української металопродукції. Згідно з прогнозами, поданими в проекті Національної програми розвитку гірничо-металургійного комплексу до 2010 року, співвідношення тільки в 2010 році буде відновлено до рівня 1995 року, тобто 2:3.

Товарна структура експорту продовжує бути недосконалою, що видно з рис.1

Експорт України Світовий ринок

Рис.1. Співвідношення товарних груп по видам прокату на світовому ринку та в експорті України в 2001 році, %.

В експорті не переважають товарні групи з низькою часткою доданої вартості – напівфабрикати, що значно скорочує валютні надходження. Переважання товарів з низьким ступенем обробки зумовлено технологічним відставанням виробництва, високими показниками зносу основних фондів, енерго- та ресурсомісткістю продукції, низькою продуктивністю праці, переважанням мартенівського способу лиття та розливу сталі. На основі проведеного аналізу динаміки поставок, товарної структури експорту за 2000 -2002 роки зроблено висновок про необхідність удосконалення структури виробництва металопродукції з орієнтацією на високо технологічні товарні групи. Обґрунтовано необхідність створення умов прибуткової діяльності галузі, що можливо досягти при певній інвестиційній, інноваційній, податковій, амортизаційній, грошово-кредитній політиці з боку держави.

В дисертації обґрунтовується положення, що присутність українських підприємств в найменш привабливих сегментах ринку зумовлена також політикою, яку проводять країни-імпортери по відношенню до України. Аналіз методів регулювання експортно-імпортної діяльності підприємств металургійної галузі вказує на зростаючий протекціонізм з боку всіх без виключення країн по відношенню до України. Для обмеження імпорту чорних металів українського походження активно використовують антидемпінгові та антисубсидиційні розслідування. Не дивлячись на включення країн в перелік демпінгуючих, навіть країни-спостерігачі СОТ ініціюють антидемпінгові розслідування проти України. Мотивація для початку розслідувань торкається неринкового статусу українських підприємств, що потребує активного державного сприяння визнання підприємств як таких, що діють у ринкових умовах. Для розвинутих країн світу використання антидемпінгу виступає інструментом додаткового не тільки економічного, а й політичного впливу на країну-імпортера. В дисертації доведено, що розвинуті країни застосовують більш жорсткі заходи обмеження українського імпорту – квоти, ліцензування, технічні, екологічні вимоги, а сфера їх використання постійно поширюється. Якщо використання тарифних та нетарифних методів з боку найменш впливових учасників ринку, скоріше носить тимчасовий та попереджувальний характер, то для розвинених країн - довгостроковий та “зв’язувальний” характер. Для протистояння натиску з боку імпортерів державі необхідно проводити зважену активну політику по захисту інтересів національних кампаній на регіональних ринках країн-споживачів.

Оскільки розробка та впровадження дієвих стимулів і заходів економічної політики, які б забезпечили максимізацію виграшу від участі в міжнародному поділі праці та факторів виробництва процес тривалий, то поряд з технологічним оновленням виробництва, структурними перетвореннями, переходом на ресурсо- та енергозберігаючі технології, необхідним є пошук рішень, які дадуть результат вже в короткостроковому періоді. У цьому контексті особливе значення набуває комплекс заходів з боку держави, спрямований на удосконалення законодавчо-нормативної бази, яка відповідає міжнародним нормам СОТ та ЄС, удосконалення організаційного механізму підтримки експортерів.

В другому розділі роботи “Аналітичне дослідження торгівлі металопродукцією з України на регіональному ринку країн ЄС” досліджується динаміка, структура торгівлі металовиробами на ринку ЄС, правові аспекти зовнішньоекономічних зв’язків між країнами, економічні наслідки встановлення квот на сталеливарну продукцію українського походження.

Для просування металопродукції на європейський ринок особливе значення має підписання та реалізація угод про партнерство та співробітництво, торгівлю деякими видами сталеливарних виробів між Україною та ЄС. Проведений аналіз свідчить, що в цілому, процес реалізації Угод приводить до подальшого розширення стосунків між країнами, в тому числі і в металургійній галузі. Від реалізації чорних металів Україна отримала в 2001 році 470 млн. дол., що складало 13,32% загальних надходжень від торгівлі з країнами ЄС при поставках на ринок 2,4 млн. т металопродукції. При загальних поставках на експорт 29,35 млн. т в 2001 році, на країни ЄС приходилось лише 8,3%. В регіональній структурі українського експорту частка розвинутих країн Європи остається обмеженою. В першому півріччі 2002 року вона була в 3,6 рази менше, ніж в країни Близького Сходу, в 4,6 рази - ніж в Південно-Східну Азію, на 10% - ніж в країни Східної та Центральної Європи. В дисертації зроблено висновок, що обсяги внутрігалузевої торгівлі, що переважають у зовнішній торгівлі країн з ринковою економікою, не проявляють тенденції до зростання у випадку між Україною та ЄС.

Проведені розрахунки співвідношення товарних груп свідчать про досить різноманітний склад експорту, але в його структурі переважають товари з низьким ступенем обробки. Серед головних позицій найбільше значення мають: напівфабрикати з нелегованої сталі (45,46%), чавун переробний (17,02%), брухт чорних металів (13,04%), феросплави (3,99%), сталь нержавіюча в злитках та інших первинних формах (3,63%), гарячекатаний плоский прокат (6,62%). На високо технологічну продукцію припадає біля 11%, що свідчить про скорочення валютних надходжень від торгівлі і не відповідає загальносвітовим тенденціям розвитку.

Порівняльний аналіз географічної спрямованості поставок в ЄС, з врахуванням даних державного підприємства “Укрпромзовнішекспертиза”, дозволив зробити висновок про їх нерівномірність. Як свідчать дані табл.2 стратегічними партнерами для України були підприємства машинобудівельної, будівельної галузей Італії, Греції, Німеччини, Великобританії, Нідерландів.

Таблиця 2

Поставки металопродукції з України на ринки країн ЄС у 2001 році

Країна | Обсяги імпорту з України, т | Питома вага поставок з України, % | Загальний імпорт прокату в країни ЄС, т | Імпорт прокату з України, т | Частка України в імпорті прокату, %

Бельгія | 62 505 | 0,2 | 8 361 981 | 62 505 | 0,75

Великобританія | 83 401 | 3,4 | 6 907 659 | 75 315 | 1,09

Греція | 199 925 | 8,3 | 2 360 492 | 103 330 | 4,38

Данія | 16 234 | 0,7 | 1 883 528 | 16 234 | 0,86

Іспанія | 43 157 | 1,8 | 9 529 666 | 35 863 | 0,38

Італія | 1 728 493 | 71,4 | 16 372 855 | 1 098 355 | 6,71

Нідерланди | 67 143 | 2,8 | 5 004 932 | 50 022 | 1,00

Німеччина | 155 330 | 6,4 | 16 831 490 | 129 981 | 0,77

Португалія | 5 135 | 0,2 | 2 929 929 | 5 135 | 0,18

Фінляндія | 19 796 | 0,8 | 1 373 088 | 4 315 | 0,31

Інші | 39 808 | 4,0 | 24 933 177 | 14 443 | 0,06

Всього | 2 420 927 | 100,0 | 96 488 797 | 1 595 498 | 1,65

В той же час, для кожної з країн ЄС поставки прокату з України не мали суттєвого значення, а загальна залежність від імпорту становила в 2001 році лише 1,65%. Присутність у найбільш привабливих сегментах ринку обмежувалась двосторонніми Угодами про торгівлю деякими видами сталеливарних виробів. У той же час Угоди створили умови присутності українських підприємств у високоприбуткових сегментах ринку, з 1997 року вони забезпечували стабільний попит, обмежували виробників від зайвих звинувачень в демпінгу на ринку. Хоча обсяги імпорту прокату з України поступово збільшувався, частка квотованої продукції по відношенню до загального експорту з України постійно зменшувалась: з 1,54% в 1997 році до 0,92% в 2001 році. Результати порівняльного аналізу динаміки поставок з Росії та Казахстану вказує на дискримінаційну позицію відносно України.

Проведений аналіз обсягів, товарного та географічного розподілу імпорту з України в 2000 році дозволив виявити та запропонувати напрямки збільшення квот, спрогнозувати попит по прибутковим товарним групам та обґрунтувати аргументи на користь їх розширення. Виявлено, що найбільшу значимість для України мають гарячекатаний товстолистовий прокат (категорія А2), катанка (категорія В2), сортовий прокат (категорія В3), рулонний прокат (категорія А1), а меншу – плоский прокат (категорія А3) та балка (категорія В1), які розподілялись між країнами наступним чином (табл.3.).

Таблиця 3

Розподіл квотованого імпорту України між країнами ЄC по категоріям товару в 2000 році, %

Категорія | всього | Великобританія | Фінляндія | Швеція | Португалія | Німеччина | Іспанія | Греція | Італія | Нідерланди

А2 | 100 | - | - | 3,86 | 2,46 | 12,26 | 17,94 | 14,90 | 40,04 | 8,54

В3 | 100 | - | 3,68 | - | 1,77 | 10,7 | 49,55 | 25,65 | 8,65 | -

А1 | 100 | - | - | - | - | - | - | 14,90 | 85,10 | -

В2 | 100 | 0,2 | - | - | - | - | 43,30 | 0,62 | 55,88 | -

А3 | 100 | - | - | - | - | - | - | 65,78 | 34,22 | -

В1 | 100 | - | 3,85 | - | 8,76 | - | 73,67 | 13,72 | - | -

Суттєвим недоліком управління експортною діяльності підприємств в 2001 році стала наявність в Угоді про торгівлю деякими видами сталеливарної продукції чисельних обмежувальних позицій в торгівлі. Серед найбільш дискусійних питань при підписанні Угоди на 2002 рік були: необмежені поставки металобрухту, виконання протоколу В попередньої Угоди про розвиток конкуренції в галузі та скорочення державного регулювання. Для практичного впровадження були теоретично обґрунтовані наступні причини та аргументи на користь розширення квот для України: дотримання зобов’язань в рамках положень угоди; постійне зростання обсягів експорту брухту чорних металів; першочергове значення експорту металопродукції для розвитку економіки України; недостатній обсяг поставок порівняно з рівнями квотованих лімітів для інших країн (в тому числі Казахстану та Росії), які мають розвинуту сталеливарну галузь; низькій рівень присутності на ринку ЄС; неможливість передбачити у контрактах обсяги, які повністю співпадають з встановленими квотами. Це дозволило збільшити ліміти поставок на 2002 рік до рівня 355 тис. т., або на 30% до рівня попереднього року, в тому числі на товстолистовий прокат – на 18,64%, катанку – в 2,83 рази, рулонний прокат – на 9,2%, інший сортовий прокат – на 30,4%.

Суттєвим недоліком системи державного регулювання експортною діяльністю підприємств в Україні є відсутність її орієнтації на динамічний розвиток існуючих порівняльних переваг та становлення і реалізацію конкурентних переваг в галузі. Роль державних органів зводилась до узгодження обсягів поставок на ринок ЄС, розподілу квот серед підприємств. В дисертації обґрунтовано, що для виходу на рубежі конкурентоспроможності галузі потрібна зважена, узгоджена та активна державна політика, з чітким визначенням стратегічних та тактичних завдань, методів, інструментів впливу на металургійні підприємства.

У третьому розділі “Вдосконалення механізму регулювання експортної діяльності підприємств металургійної галузі” обґрунтовано заходи державної експортної політики щодо підприємств чорної металургії на зовнішніх ринках, обґрунтовано пріоритети України на регіональних ринках країн ЄС і комплекс організаційних заходів підтримки експортерів.

Обґрунтовано, що стратегія розвитку чорної металургії повинна базу-ватися на створенні умов зростання валютних надходжень за рахунок присутності в найбільш прибуткових сегментах ринку країн ЄС, США, Південно-Східної Азії, при одночасному формуванні попиту на металопро-дукцію з боку підприємств-споживачів на внутрішньому ринку. На погляд автора, сучасна експортна політика має передбачати свідоме та відповідальне втручання державних органів по напрямках:

- створення умов для формування та реалізації довгострокових конкурентних переваг металургійним підприємствами за рахунок технічного оновлення виробництва та інновацій;

- сприяння формуванню крупних національних компаній, здатних конкурувати та представляти інтереси держави на світовому ринку, приймати участь не тільки у створенні світового продукту, а й в його розподіленні, що можливо при відповідній промисловій, антимонопольній політиці та політиці конкуренції;

- стимулювання проведення науково-дослідних робіт фундаментального характеру, спрямованих на ресурсозбереження та охорону навколишнього середовища за рахунок бюджету та з частковим фінансуванням з боку зацікавлених споживачів;

- активізація протекціоністських заходів щодо захисту національних виробників на ринках країн-споживачів української металопродукції;

- створення умов для просування товарів на зовнішній ринок, забезпечення підтримки та правового супроводження контрактів на ринку країни-імпортера із залученням державних органів.

Вихід із ситуації пов’язаної з неповерненням сум податку на додану вартість з бюджету, нестачу оборотних коштів у підприємств, високу вартість кредиту, дефіцит коштів на технічне оновлення основних фондів, автор вбачає в реформуванні податкової системи, а саме: прийнятті “Податкового кодексу”, наближенні податку на додану вартість до його економічної суті та скороченні ставки податку для всіх без виключення підприємств, повернення коштів зі спеціального рахунку в Держказначействі, створеного відповідно до статті 3 Закону України “Про подальший розвиток гірничо-металургійного комплексу”, надання пільг підприємствам галузі в оподаткуванні прибутку в половинному розмірі від коштів, спрямованих на технологічне переозброєння та капітальне будівництво, для яких знос основних фондів становить більш 50%, анулювання обмежень на віднесення витрат на ремонт технологічного обладнання. Доведена необхідність запровадження з боку держави жорсткого контролю за тарифами на енергоносії при встановленні граничних рівнів їх зростання.

Оскільки пошук джерел фінансування технічного оновлення залишається однією з головних проблем, то автор погоджується з точкою зору тих економістів та фахівців, які віддають перевагу приватизаційним коштам. Обґрунтовується пропозиція про надання відстрочки в сплаті сум в бюджет строком на 3-5 років, за умови переоснащення виробництва. Для посилення стимулюючого ефекту запропоновано скоротити до мінімуму ставки імпортного мита на прогресивне обладнання для металургійної галузі, та галузей-споживачів металопродукції. Роль державних органів повинна зводитись до запровадження дійових організаційно-контрольних функцій за напрямами використання коштів, розробки екологічних стандартів, які повністю відповідають діючим в СОТ та ЄС.

Подальше просування українських підприємств на регіональні ринки Європейського Союзу носить обмежений характер, пов’язане з реалізацією положень Угоди про партнерство та співробітництво, додержанням курсу стратегії і інтеграції України до ЄС, розвитком конкуренції між виробниками, що відповідає поетапному становленню інтеграційних процесів. Оцінка перспектив розвитку окремих галузей, в тому числі металургійної, повинна відігравати принципове значення при обговоренні умов створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Для української сторони слід домагатись асиметричності при встановлення обмежень на торгівлю.

Обґрунтовано положення, що відмова від двосторонньої домовленості про поставки металопродукції в межах квот повинна супроводжуватись встановленням тісних виробничих коопераційних зв’язків при реалізації сумісних інвестиційних проектів. Науково обґрунтовано вибір потенційних країн-партнерів, якими можуть бути підприємства Італії, Греції, Німеччини. Реалізація таких завдань повністю відповідає сучасним тенденціям світового господарства, забезпечить Україні додатковий стимул економічного розвитку, доступ до західних ресурсозберігаючих технологій, інвестицій, дозволить вирішити питання удосконалення структури виробництва, захист навколишнього середовища, також буде доповнювати внутрігалузеву торгівлю, дасть можливість обійти бар’єри в міжнародній торгівлі, отримати додаткові переваги на ринку за рахунок удосконалення організації виробництва. Окрім традиційних заохочувальних мотивів для європейських кампаній слід вказати на наявність розвиненої транспортної інфраструктури та близькість морських портів.

Для українських виробників доцільно скористатись досвідом країн ЄС під час реформування металургійної галузі у 80-90-х роках, та використовувати можливості державного фінансування регіональних програм розвитку Придніпров’я та Донбасу, вирішення соціальних питань при реструктуризації підприємств, удосконалення організаційної структури металургійних підприємств при включенні в їх склад посередницьких структур – металотрейдерів.

Особливо важливою складовою механізму регулювання експортної діяльності виступає комплекс організаційно-інформаційних заходів, зорієнтованих на підтримку національних виробників на зовнішні ринках без додаткових джерел фінансування. В роботі обґрунтовується положення про необхідність створення Українського інституту чавуна та сталі, як організації, здатної пропагувати політику далекоглядних рішень, перспектив збереження довгострокових позицій на світовому ринку. Для забезпечення просування металопродукції на зовнішніх ринках, визначити за необхідне централізовані дії Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, щодо визначення ринкового статусу підприємств, а з боку Держ-комстандарту – прискорене впровадження міжнародних стандартів якості.

Обґрунтовано положення про необхідність розмежування функцій по дослідженню стану зовнішніх ринків та адаптації підприємств до кон’юнктури ринку між маркетинговими службами підприємств та держав-ними органами влади. Доведено доцільність включення в інфраструктуру ринку металів державного підприємства “Укрпромзовнішекспертиза” та тор-говельно-економічних місій при посольствах. Висока ефективність їх роботи буде обумовлена наданням організаційно-інформаційних послуг на договірній (самоокупній) основі. Визначено та обґрунтовано заходи щодо удосконалення організаційного механізму регулювання експортної діяльності.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і науково обґрунтовано шляхи вдосконалення механізму експортної діяльності підприємств чорної металургії. Комплекс розроблених організаційних заходів призначений для забезпечення зростання обсягів українського експорту та максимізації прибутків на регіональному ринку країн Європейського Союзу.

Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки

1. Аналіз стану металургійної галузі в Україні та світового ринку свідчить, що українські металургійні підприємства визначають експортну спеціалізацію країни, забезпечують більш ніж четверту частину обсягів промислового виробництва та до 40% валютних надходжень. Тому експортна діяльність виступає не тільки як фактор економічного зростання в галузі, а країни в цілому. При спрямованості 80% виробництва на експорт динаміка економічних перетворень країни знаходиться під впливом коливань світових цін на металопродукцію, політики країн – імпортерів українського металу.

2. Проведений аналіз співвідношення товарних груп на світовому ринку та в експорті України дозволив зробити висновок, що в структурі експорту України переважають товарні групи з низькою ступеню обробки. Недоотримання економічних вигод від експортної діяльності є наслідком присутності в найменш прибуткових сегментах ринку, що обумовлено як внутрішніми причинами: технологічною відсталістю виробництва, високими показниками зносу основних фондів, енерго- та ресурсомісткості продукції, обмеженістю інвестицій в галузі, так і відсутністю виваженої економічної політики з боку держави. Окремі аспекти економічної політики на зовнішньому ринку для України остаються неузгодженими, а розробки та рекомендації охоплюють лише окремі сторони державного впливу на розвиток галузі, носять вибірковий характер. Роль державних органів повинна зводитись до обґрунтування та узгодження напрямів розвитку експортоорієнтованої галузі у відповідності до ринкових трансформацій та завдань включення економіки України в систему міжнародного поділу праці та факторів виробництва, формування та розвитку довгострокових переваг підприємств галузі на внутрішньому ринку та їх реалізації на світовому

3. Спираючись на теоретико-методологічні положення щодо активізації експортної діяльності, обґрунтовано, що при визначенні пріоритетів на зовнішньому ринку слід враховувати зростаючу взаємозалежність та взаємодоповнення господарств, особливості трансформаційного періоду в Україні та зростаючий протекціонізм з боку основних країн-імпортерів металопродукції, роль галузі в економічному розвитку країни.

4. Аналіз застосування заходів державного регулювання , які формують захисні механізми по відношенню до України, свідчить, що тенденція протекціонізму носить загальноприйнятий характер, а вибір методів та інструментів залежить від рівня економічного розвитку країн, політичного устрою, членства у СОТ та інших галузевих організаціях. Країни що розвиваються, при використанні дозволених антидемпінгових розслідувань, віддають перевагу тарифним методам та ліцензуванню, а для розвинених країн характерно також застосування прихованих інструментів, жорстких обмежень імпорту в першу чергу в найбільш прибуткових сегментах ринку. Проведене дослідження дозволяє обґрунтувати висновок , що експортна політика України щодо підприємств металургійної галузі може носити характер зваженого протекціонізму при використанні інструментів грошово-кредитної, інвестиційної, інноваційної, податкової, регіональної , екологічної політики, дозволених СОТ та ЄС

5. Ринок країн ЄС можна вважати стратегічним і стабільним, ємність якого становить біля 8% українського експорту. При тому експорт металопродукції з України з високою доданою вартістю на європейському напрямку жорстко регламентується Угодою по торгівлі деякими видами металопродукції між Україною та ЄС, а наявність “зв’язаних” вимог суттєво обмежує присутність на ринку та деформує структуру поставок. Деформована структура находить вираз в переважанні сировини та напівфабрикатів. Спираючись на данні державного підприємства “Укрпромзовнішекспертиза” та Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України про розподіл основних товарних груп українського експорту в ЄС, структуру та динаміку поставок чорних металів з України на ринок ЄС встановлено, що основними стратегічними партне-рами є підприємства Італії, Греції, Німеччини. Найбільш сприятливим рин-ком для подальшої диверсифікації структури імпорту з України є ринки Греції та Німеччини.

6. Проведений аналіз динаміки, товарної структури поставок металопродукції з високою часткою доданої вартості на ринок ЄС, її розподілу між країнами-споживачами дозволив виявити та спрогнозувати обсяги поставок, забезпечити правовий захист експорту на стратегічному ринку при розробці Угоди про торгівлю деякими видами сталеливарної продукції на 2002 рік. Найбільшу значимість для України мають гарячекатаний товстолистовий прокат, катанка, сортовий прокат, рулонний прокат, а меншу – плоский прокат та балка.

7. Для послідовного та успішного вирішення завдань збалансованого розвитку металургійної галузі визначені пріоритетні напрямки та заходи експортної політики: закріплення позицій національних компаній в сегментах високотехнологічної продукції з високою доданою вартістю, поступовий перехід від тарифних до використання переважно нетарифних методів зовнішньоторговельної політики, дозволених в межах СОТ (перш за все фінансових та прихованих), а в разі загрози стабільності національному ринку - встановлення “митних квот”, як таких, що практично не деформують ринковий механізм ціноутворення; захист інтересів виробників на традиційних та нових ринках з метою запобігання їх дискримінації при активному використанні антидемпінгових, антисубсидиційних розслідувань, як інструмента економічного та політичного впливу на іноземні компанії – конкуренти та уряди країн їх базування; вирішення питання про визнання України як країни з ринковим статусом, що дасть можливість українським компаніям автоматично бути визнаними як такі, що діють в ринкових умовах, без державної допомоги; для запобігання початку розслідувань проведення попереднього моніторингу ринку збуту (за наведеною схемою) з розрахунком можливої демпінгової маржі; вдосконалення механізму взаємодії між державними та недержавними структурами при підвищені ролі торгово-економічних місій при посольствах з метою просування товару на ринок; розробити модель взаємодії металотрейдерських структур України та іноземних збуткових компаній для включення українських компаній в існуючу систему збуту, налагодити систему попередження реекспорту; координування проведення експортної та цінової політики (держава повинна запобігти зростанню цін і тарифів природних монополій для скорочення загрози зростання собівартості продукції та встановлювати тарифи диференційовано, з врахуванням попередньої оплати); створення Українського Інституту Чавуну та сталі, який буде формувати політику національних виробників та металотрейдерів на зовнішньому та внутрішньому ринках; впровадження міжнародної та європейської систем стандартів, марок сталі.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

1. Горбенко Г.М. Перспективні напрями державного регулювання розвитку металургійних підприємств України // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. – 2002. – №1-2. – С. 339 – 343.

2. Горбенко Г.М. Інтеграція України в ЄС (економічний і політичний аспек-ти) // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми європейської інтеграції і транскордонної співпраці. Вип. ХХІХ. в 2-х т. / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол. відповідальний редактор М.І. Долішний – Львів – Луцьк: Ред.-вид. відд. “Вежа” Волинський держ. ун-ту ім. Лесі Українки. – 2001. – Т.1 – С. 99-107.

3. Горбенко Г.М. Правові аспекти регулювання торгівлі сталеливарними ви-робами між Україною та ЄС // Економіка: проблеми теорії та практики. – Збірник наукових праць. – Випуск 153. – ДНУ: Дніпропетровськ. – 2002. –

С. 177-194.

4. Горбенко Г.М. Розбудова