Чернівецький національний університет імені
Юрія Федьковича

Гурик Мирослава Іванівна

УДК 94(477.83)”16-17”

Соціально-економічний розвиток міст і містечок
Галицької землі в другій половині XVI ст. – першій
половині XVII ст.

Спеціальність: 07.00.01 – Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата історичних наук

Чернівці – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Стрішенець Микола Михайлович,

Тернопільська академія народного господарства, завідувач кафедри філософії і історії

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Михайлина Павло Васильович,

Чернівецькй національний університет імені Юрія Федьковича, професор кафедри історії України

доктор історичних наук, професор

Задорожний Володимир Євгенович,

Ужгородський національний університет, професор кафедри історії України

Провідна установка: Львівський національний

університет імені Івана Франка, кафедра давньої історії України та допоміжних історичних дисциплін (м. Львів)

Захист відбудеться “____”_____________ 2002 року о “____” годині на засіданні вченої ради Д.76.051.03 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (58012, м.Чернівці, вул. Кафедральна, 2, корп. 14, ауд. 18).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (58012, м.Чернівці, вул.. Л.Українки, 23).

Автореферат розісланий “____” ___________ 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Карпо В.Л.

І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Вироблення стратегії економічного і соціального розвитку України, яка полягає у забезпеченні реалізації конституційних прав і свобод людини та громадянина, непорушності конституційного устрою, зміцнення демократії та моральних підвалин суспільства, сталого розвитку економіки, повинно широкомасштабно опиратись на розвинуті багатостолітні традиції нашого історичного минулого. В цьому сенсі актуальним є і позитивний досвід самоуправлінських галицьких міст, які були торгівельно-ремісничими центрами з розвинутими елементами правових відносин, що включали широку участь населення у міському самоврядуванні і контроль за його органами влади при можливості апелювати до різнопланових установ Речі Посполитої. Використання норм Магдебурзького права, пристосованих до українських реалій, що дало можливість галицькому міщанству досягти вище названих результатів, може бути фундаментом для удосконалення закону про місцеве самоврядування і здійснення розпочатої в Україні адміністративної реформи. Ці документи покликані чітко розмежувати функції державних і місцевих органів влади, налагодити їх повноцінну співпрацю, забезпечити участь громадян в управлінні державою, а також розмежувати владу і бізнес, змусити державних службовців дійсно служити суспільству, а не власним приватним інтересам.

Зв’язок роботи з науковими темами та програмами. Обраний напрямок дослідження є складовою наукової роботи історичного факультету Тернопільського державного університету імені Володимира Гнатюка у напрямі комплексної проблеми "Україна в контексті європейської історії", і зокрема напрямом роботи кафедри історії України в галузі краєзнавства.

Мета і задачі дослідження полягають в тому, щоб на основі комплексного і об’єктивного аналізу дослідити особливості соціально-економічного розвитку міст і містечок Галицької землі в другій половині XVI ст. -першій половині XVII ст.

Для досягнення поставленої мети визначені такі завдання:

- проаналізувати зміни у політичному, соціально-економічному становищі Галицької землі і міст в другій половині XVI ст.;

- дати характеристику демографічної ситуації в містах;

- охарактеризувати соціальну, професійну структури населення міст і містечок;

- подати систему адміністративно-правового врядування у галицьких міських населених пунктах;

- показати вплив рутенізації і юридикізації на зміну суті магдебурзького права;

- висвітлити елементи правових відносин в самоуправлінських містах і показати їх переваги над приватновласницькими;

- вивчити характер і структуру ремісничого виробництва та промислів і показати формування на базі останніх елементів першої розсіяної мануфактури;

- охарактеризувати роль галицьких міст і містечок у внутрішній і зовнішній торгівлі Речі Посполитої.

Об’єктом дослідження є міста і містечка Галицької землі в другій половині XVI ст. - першій половині XVIІ ст.

Предметом дослідження є соціально-економічний розвиток міст і містечок в досліджуваний період. Стосовно цього автор розглядає такі проблеми, як соціально-історичні умови існування галицьких міст, їх адміністративно-правове становище, особливості розвитку міських ремесел і промислів, а також роль галицьких міст у внутрішній і зовнішній торгівлі Речі Посполитої, що в сукупності дозволяє розкрити предмет дослідження.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють другу половину XVI ст. - першу половину XVIІ ст. Вибір верхньої межі зумовлений бурхливим процесом створення галицьких містечок шляхтою, що продиктовано її економічними інтересами. Вибір нижньої межі дослідження (1647 р.) викликаний змінами у політичному і соціально-економічному становищі міст і містечок, що зумовлені подіями визвольної боротьби 1648-1657 рр.

Територіальні рамки дослідження відповідають адміністративно-територіальному поділу, який існував в Речі Посполитій в досліджуваний період. Галицька земля на той час входила до Руського воєводства і поділялась на три повіти (староства): Галицький, Теребовлянський, Коломийський.

Методологічною основою дослідження є головні наукові принципи історичного пізнання – об’єктивність та історизм. Науково-теоретичною основою вивчення проблеми стала теорія історичного пізнання і практика наукової роботи попередніх дослідників.

Враховуючи мету і завдання, у роботі застосовані порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний та статистичний методи наукового дослідження.

Наукова новизна полягає в тому, що в ній вперше у вітчизняній історіографії зроблена спроба комплексного дослідження політичної і економічної історії міст Галицької землі у другій половині ХVІ ст. – першій половині ХVІІ ст. Залучення до наукового обігу багаточисельних архівних документів дозволило розкрити характер і дієвість елементів правових відносин у системі міського самоврядування, еволюцію ремісничого виробництва у зв’язку з технічним прогресом, економічну суть промислів і їх роль у зародженні мануфактурного виробництва.

Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в тому, що матеріали і висновки дисертації можуть використовуватись в узагальнюючих наукових роботах з історії Галичини, в навчальному процесі при підготовці загальноісторичних і спеціальних курсів, а також враховуватись державними законодавчими органами при створенні закону про місцеве самоврядування.

Апробація результатів дисертації здійснена шляхом її обговорення та рекомендації до захисту на засіданні кафедри історії України Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка та кафедри історії України Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича; її загальна концепція, окремі аспекти знайшли відображення в доповідях автора на міжнародних наукових конференціях: "Михайло Грушевський - видатний український вчений, державний діяч, громадянин" ((до 130-річчя від дня народження); Тернопіль, 27-28 вересня 1996 р.),"Українська новітня держава: історія і сучасність"((до 80-річчя Української Центральної Ради та УНР); Тернопіль, 14-15 березня 1997 р.).

Публікації результатів цього дослідження здійснені у вигляді п’яти статей у збірниках наукових праць і одних тез конференцій.

Структура дисертації. Її матеріали викладено у проблемно-хронологічній формі. Обсяг становить 164 друкованих сторінок. Структурно робота складена з вступу, п’ятьох розділів, три з яких поділені на параграфи, висновків, списку використаних джерел (410 позицій), додатків (19). Повний обсяг дисертації - є 232 сторінки.

ІІ. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, розкрито мету, задачі, об’єкт та предмет, визначено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, показано шляхи їх апробації.

У першому розділі "Історіографічний огляд та джерельна база" проаналізовано стан вивчення теми в історіографії, дано характеристику джерельної бази.

Питання історії феодальних міст України активно розроблялись в працях В.Б. Антоновича і М.Ф.Владимирського-Буданова Антонович В. Українські міста // В кн..: Розвідки про міста і міщанство на Україні-Руси в XV-XVII ст. ? Львів, 1904. ? С.309-383.. Характерною особливістю їх узагальнюючих праць з історії міст є юридичний ідеалізм і описовий характер. Дослідження М.Ф.Владимирського-Буданова є на сьогоднішній день єдиною монографією, що стосується проблеми міського самоврядування Владимирський-Буданов М. Німецьке право в Польщі і Литві // Розвідки про міста і міщанство на Україні-Руси на XV-XVІІ ст. – Ч.1.-Львів, 1903. – 177 с. – Ч.ІІ. – Львів, 1904. – С.178-308. .

Проблематику міського самоврядування досліджував і історик Д.І.Багалій, який доповнив працю М.Ф.Владимирського-Буданова Багалій Б. Магдебургське право на лівобережній Україні. В кн..: Розвідки про міста і міщанство на Україні-Руси в XV-XVІІ ст. – Львів, 1904. – С.387-462..

Кінець ХІХ ст. – початок ХХ ст. ознаменувався новими працями і дослідженнями. Їх поява пов’язана з діяльністю Наукового Товариства ім. Т.Г.Шевченка і, зокрема М.С.Грушевського. Провідне місце в його працях зайняла історія Магдебурзького права, характеристика національного складу населення міст, адміністрації, торгівлі і культурно-освітньої діяльності міщан Грушевський М.С. Історія України-Руси. – Т. ІV. – Київ: Наукова думка. – 1993. – 544 с..

Цікавий фактичний матеріал містять праці польських істориків і економістів С.Кутшеби Kutrzeba S. Sprawa zydowska w Polske. – Lwуw, 1882. – 168 s., Л.Харевічової Charewiczowa L. Ogranicїenie gospodarcїe nacyi szhizmatyckich i zydow w Lwуwie XV i XVI wieku. Kwartalnik Historyczny. – Lwуw, 1925. – Rocznik XXXIX. – 5-15 s., Я.Рутковського Rutkowski J. Historia Gospodarcza Polski (do 1864 r.). – Warsїawa, 1953. – 568 s. і інш. Вони досліджували розвиток ремесла і промислів, фінансові відносини в містах, демографічні процеси, торгові зв’язки, релігійну боротьбу. Однак, їх праці є нерівноцінними за своїм змістом. Більшість з них носить описовий характер.

Значну кількість праць з історії міст Галичини залишив вірменський історик С.Баронч Bar№cz S. Pami№tki miasta Stanislawowa. – Lwуw, 1858. – 192 s.. Вони містять великий об’єм довідкового матеріалу, але в методологічному відношенні застаріли.

Вивченням історії міст феодальної Польщі займався ряд польських істориків. Я.Байгер Bayger J. Powiat trembowelskie. Skic geograficzno-historyczno-etnograficznyj. – Lwуw, 1899. – 319 s., Я.Чернецький та інші Czerniecki I. Brzeїany, Pami№tki i wspomnienia. – Lwуw, 1905. – 111 s.. Вони створили краєзнавчі нариси окремих галицьких міст, в яких найчастіше історія міського устрою замінюється викладом родословних свідчень про магнатські сім’ї.

Дослідженню історії міст Галицької землі у географічному, статистичному, археологічному планах сприяють довідкова книга М.Балінського і Г.Липінського Baliсski M., Lipiсski T. Staroїytna Polska pod wzglкdem hisorycznym, geograficznym i statystycznym. – Cz.I. – Warszawa, 1844. – 546 s.; cz.2. – W.1845. – 547 s. та Географічний словник Slownik Geograficzny Krуlestwa Polskego i innych krajow slowiaсskich. – Warszawa, 1880-1900. – T.I.-XV.. Роботи Н.Гасіоровської Gasiorowska N. Gуrnictwo i hutnictwo w Polsce. – Lwуw, 1937. – 160 s., В.Осуховського Osuchowski W. Gospodarka solna na Rusi Halickiej od XVI – do XVIII w. – Lwуw, 1930. – 76 s., П.Донбковського D№bkowski P. Stosunki gospodarcze w ziemi halickiej w XV w. – Lwуw, 1927. – 60 s. і інш., у тій чи іншій мірі розкривають питання облаштування солеварних промислів в Галицькій землі.

Новий виток у дослідженні історії феодального міста зробила радянська історична наука. В 30-х з’являються праці А.Єршова Єршов А. До історії цехів на Лівобережжі XVII- XVIIІ ст. / Записки Ніжинського інституту народної освіти. – Кн.VI. – Ніжин, 1926. – С.123-126. і П.Клименка Клименко П. Цехи на Україні. Суспільно-правові елементи цехової організації // Збірник історико-філологічного відділу ВУАН. - №81. – Київ, 1929. – 199 с., присвячені розвитку окремих галузей міського ремесла і мануфактури на Україні в ХVІІ ст. – ХVІІІ ст.

У 1953-1954 рр. були опубліковані праці І.П.Крип’якевича Крип’якевич І.П. Богдан Хмельницький. – Київ: Вид-во АН УРСР, 1954. – 533 с., які містять цінний фактичний матеріал про історію міст і міщанства у період перед визвольною боротьбою 1648-1657 рр. [13]. Але, в цілому праці 50-х позначені великою тенденційністю, а саме: постійним прагненням зобразити історичну необхідність возз’єднання України з Росією.

У середині 50-х істориком В.Д.Отамановським Отамановський В. Развитие городского строя на Украине в XV-XVІІІ вв. и магдебургское право // Вопросы истории. – 1958. - №9. – С.59-77. була підготовлена дисертація з питань розвитку феодального міста. Найбільша увага в роботі приділена Магдебурзькому праву, яке дослідник вважає чужим для українського міського самоуправління.

Вагомим внеском у дослідження нашої проблеми були монографії П.В.Михайлини Михайлина П.В. Визвольна боротьба трудового населення міст України (1569-1654). – К.: Наукова думка, 1975. – 259 с.

Михайлина П.В. До питання про перебування військових загонів Речі Посполитої у містах України (кінець XVІІ ст.) // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. Збірник наукових статей. – Чернівці, 1998. – Т.1. – С.91-102.

Михайлина П.В. Міста України в період феодалізму // До питання про становлення міст в умовах іноземного поневолення в кінці XVІ – першій половині XVІІ ст. – Чернівці. Вид-во ЧДУ, 1971. – 112 с.. Опираючись на багатий фактичний матеріал автор робить детальний аргументований аналіз всіх сфер життя українського міста в умовах поневолення України Польщею.

Новим досягненням радянської історіографії 70-х років було видавництво комплексної "Історії Української РСР" Історія Української РСР у восьми томах десяти книгах. – Київ: Наукова думка, - Т.2, 1979. – 615 с., а також робіт з історії народного господарства. Важливою науковою доробкою є багатотомне видання "Історія міст і сіл Української РСР" Історія міст і сіл Тернопільської області. – Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1971. – 640 с.

Історія міст і сіл Української РСР: у 26 томах. Івано-Франківська обл. – Київ: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1971. – 640 с..

Значним вкладом у вивчення історії розвитку західноукраїнських земель в період пізнього феодалізму є монографія "Торжество історичної справедливості", збірник "З історії західноукраїнських земель" З історії західноукраїнських земель: В 5-ти томах. – К.: Вид-во АН УРСР. – 1957-1960., колективні роботи з історії Львова Історія Львова: Короткий нарис. – Львів: Кн. – журн. вид-во, 1956. – 229 с..

Окреме місце в історіографії займає монографія О.С.Компан, яка розкриває загальні тенденції економічного і політичного розвитку міст різних регіонів України в другій половині ХVІІ ст Компан О.С. Міста України в другій половині XVІІ ст. – Київ: Вид-во АН Української РСР, 1963.– 388с..

Глибокий аналіз походження і розвитку західноукраїнських міст у ХVІ ст. – ХVІІ ст. зроблений у роботах Я.П.Кіся Кісь Я.П. Аграрні відносини в містах Руського і Белзького воєводств у XІV-XVІІ ст. // Питання соціально-економічної історії. – Львів: Вища школа. Вид-во Львівського університету, 1978. – Вип. 14. – С.90-95. і Я.Д.Ісаєвича Ісаєвич Я.Д. З історії Дрогобича XVІ-XVІІ ст. // Наукові записки Інституту Суспільних Наук АН УРСР. – Київ, 1961. – С.25-35.. Але автори дещо недооцінили впливу позацехового ремесла на процес розкладу цехового виробництва і появу елементів ринкових відносин.

Увагу вчених привертали демографічні процеси, проблеми економічного розвитку міст, питання зв’язку міського ремесла з сільським господарством (Я.П.Кісь, В.Ф.Інкін, Я.Д.Ісаєвич, Ю.М.Гроссман) Инкин В.Ф. Ремесленное производство в королевских городах Галицкого Подгорья в XV- XVІІІ вв. // Города феодальной России. – М.: Мысль. – 1966. – С.168-177.

Гроссман Ю.Н. О роли цехов во Львове XVІ- XVІІІ вв. / В кн..: Города феодальной России. – М.: 1966. – С.153-159..

Заслуговують на увагу також дослідження економічного розвитку міст і містечок Галицької землі в другій половині ХVІІ ст. – першій половині ХVІІІ ст. історика Панькова Б.М Паньків Б.М. Міста і містечка Галицької землі // Жовтень. – 1982. - №9. – С.95-104.. Особливо наближеними до теми нашого дослідження є вивчення розвитку міського ремесла і промислів їх галузева структура і вплив на неї подальшого суспільного поділу праці.

Вагомим внеском у вивчення міських промислів були праці професора М.М.Стрішенця, які написані матеріалами всіх міст України і торкаються безпосередньо галицьких міст Стрішенець М.М. Нариси з історії промислів України XVІ- перша половина XVІІ ст. – Тернопіль, 1995. – 210 с.. Базуючись на своїх дослідженнях історик робить аргументований висновок, що на промислах України ХVІ ст. – першої половини ХVІІ ст. проходив процес зародження мануфактурного виробництва і капіталістичних виробничих відносин.

Б.В. Грабовецький і П.С. Сіреджук у своїх статтях про солеварні промисли Прикарпаття встановили, що у ХVІ ст. – ХVІІ ст. великий промисел витісняє дрібні солеварні господарства і відповідно на великих солеварних промислах спостерігається мануфактурний розподіл праці Грабовецький Б.В., Сіреджук П.С. Солеварні промисли Прикарпаття // Народна творчість та етнографія. – 1985. - №4. – С.44-47..

Зібрані істориками (І.П.Крип’якевич, Я.П.Кісь, М.П.Ковальський, Ю.М.Гроссман, Р.В.Шиян, М.К.Кривонос) матеріали присвячені розвитку торгівлі в Україні в другій половині ХVІ ст. – першій половині ХVІІ ст. свідчить і про значну роль галицьких міст в загальноукраїнському товарообігу Крип’якевич І.П. Зв’язки Західної України з Росією до середини XVІ ст. Нариси. – Київ, 1939. – 72 с.

Кісь Я. П. З історії торговельних зв’язків України в XVІ – першої половини XVІІ ст. // Історичні дослідження. Вітчизняна історія. – К.: 1982. – Вип. 8. – С.82-87.

Ковальський М.П. До питання про економічні зв’язки західноукраїнських земель з Російською державою в другій половині XVІ – першої половини XVІІ ст. // Доповіді та повідомлення. – Львів, 1958. – Вип. 8. – С.104-109.

Гроссман Ю.М. Оренда маєтків та її вплив на становлення західноукраїнських земель в першій половині XVІІ ст. // Питання історії СССР. – Львів, 1958. – С.107-119.

.

Багатьма питаннями, пов’язаними з темою дисертації, займався польський історик М.Горн Horn M. Walka klasowa i konflikty spoleczne w miastach Rusi Czerwonej w latach 1600-1648 na tle stosunkow gospodarczych. – Warszawa-Krakуw-Gdansk, 1982. – 243 s.

Horn M. Miejski ruch osadniczy na Rusi Czerwonej w latach 1501-1648 // Zeszyty, naukowe szkoly pedagogicznej im powstancow slackich w Opolu. – Opole, Historia. Seria A. 1975, - T.XIII. – S.29-49-. Він вважав, що галицькі міста виконували роль торговельно-економічних центрів для навколишніх земель, не дивлячись на свій оборонний характер, який уповільнював їх економічний розвиток.

Вивченню нашої проблеми сприяє праця Є.Горнової, що стосується історії міст і містечок Галицької землі кінця ХVІ ст. – першої половини ХVІІ ст. На жаль, у даній роботі недостатньо розкриті питання політико-правового статусу міст, їх адміністративний устрій Hornowa E. Stosunki ekonomiczno-spoleczne w miastach ziemi Halickiej w latach 1590-1648. – Opole, 1963. – 293 s.. Потребує нових концептуальних підходів і сама методологія історичного пізнання Є.Горнової, яка б відповідала вимогам сучасної історичної науки.

Разом із здобуттям незалежності нашою державою протягом 90-их років почала розвиватись нова українська історіографія, яка позбулась характерних для радянської історіографії рис: заідеалізованості, визначеної наперед шаблонності та інколи недостовірності.

У 1998 р. в м. Івано-Франківську відбулась Міжнародна ювілейна наукова конференція, присвячена 1100 річчю заснування міста Галича. Із значного обсягу опублікованих матеріалів конференції, хотілося б відмітити статтю П.С.Сіреджука, який проаналізував першоджерело – люстрацію Галицького староства 1629 р., яке ще досі не вводилось в науковий обсяг Галич і Галицька земля в українському державотворенні (до 1100-річчя Галича і 800-річчя Галицько- Волинського князівства): Збірник матеріалів (Прикарпатський університет ім. В. Стефаника). – Івано-Франківськ: Плай, 1999. – 186 с..

Великий внесок у дослідження прикарпатської урбаністики зробив академік В.В.Грабовецький, з-під пера якого вийшло більше1000 наукових і науково-популярних праць Грабовецький В.В. Історія Івано-Франківська (Станіслава) з найдавніших часів до початку ХХ ст. – Івано-Франківськ: Нова зоря, 1999. – 302.с.

Грабовецький В.В. Нариси історії Прикарпаття – Т.З. – Івано-Франківськ, 1993. – 168 с.. Особливу цінність для нашого дослідження становлять монографії про Калуш, Коломию, Галич, Івано-Франківськ.

Корисним є звернення до наукової роботи Я.Б.Книша, яка дає можливість порівняти політичне і економічне становище Белзького воєводства і міст Галицької землі Руського воєводства, виявити загальні тенденції їх розвитку в складі Речі Посполитої Книш Я.Б. Суспільно-політичний, економічний і культурний розвиток Белзького воєводства у першій половині XVІІ ст. / Автореферат дисертації на здобуття вченого ступеня кандидата історичних наук. – Львів: НАН України, Інститут українознавства, 1996. – 24 с..

У історіографії В.Білуха "Фільварки пізньосередньовічної Польщі" комплексно досліджуються причини виникнення функціонування та початку кризи фільварково-панщинної системи у шляхетських, церковних і королівських володіннях пізньосередньовічної Польщі, що дозволяє проаналізувати хід подібних процесів і на території Галицької землі, як складової Речі Посполитої Балух В. Фільварки пізньосередньовічної Польщі. – Чернівці: Золоті літаври, 1999. – 378 с..

Цікавою доробкою польської історіографії 90-их років є монографія Є.Мотилевича, що стосується історії міст Перемишльської і Сяноцької земель у другій половині ХVІІ ст. – першій половині ХVІІІ ст Motylewicz I. Miasta ziemi Przemzsckiej i Sanockiej w drugiej polowie XVII i XVIII wieku. – Przemysl – Rzeszow, 1993. – 317 s..

Незважаючи на проведені дослідження, тема, піднята у дисертації, залишається недостатньо вивченою. Зокрема, глибшого підходу вимагає вивчення політико-правового статусу міст Галицької землі в другій половині XVІ ст. - першій половині XVІІ ст.

Джерельна база дисертації складається з опублікованих та рукописних матеріалів. Основна частина рукописних джерел зберігається у фондах ЦДІА України у м. Львові – в актових книгах Галицького (Ф.5) та Теребовлянського (Ф.17) гродських судів. Використано також акти Белзького, Сяноцького, Бузького, Львівського гродських судів (Ф.1,3,9,15), Галицького земського суду (Ф.6), книги магістратських актів міст Бучача, Калуша, Коломиї, Рогатина, Теребовлі, Тернополя, Снятина, Станіслава, які зберігаються у відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника АН України (ЛНБ АН України, ВР, Ф.Баворовського, спр. 49, 395,607/ІІІ,611/ІІ; Ф.Оссолінських, спр. 2834/ІІІ,2836/ІІІ; Ф.Чоловського, спр. 244/І, 288/ІІ, 457/ІІІ, 2118/ІІІ-2126/ІІІ, 2168/ІІІ; Ф. Сапіги, спр. 68/ІІа; Ф. Яблуновських, спр. 19, 118). Важливим джерелом для вивчення економічних зв’язків міст Галицької землі є група документів Львівської ради з 52 фонду (опис 2) ЦДІА України у м. Львові. Про постійні зв’язки міст Галицької землі з Придніпров’ям і чумацьку торгівлю сіллю свідчать матеріали Центрального державного історичного архіву в м. Києві (Ф.15, 49, 59, 118).

У дисертації використаний ряд опублікованих у різний час джерел. Серед публікацій; підготовлених польськими археографами виділяються 24-томне видання "Актів гродських і земських" Akta grodzkie i ziemskie z czasуw Rzeczyposolitej Polskiej. Z archiwum t.zw.bernardynskiego we Lwowie. – Lwуw, 1870-1935. – T.XIX; XX; XXII; XXIV., "Volumina legum" Volumina legum. – Petersburg, 1856. – T.I-IV. – збірники постанов сеймів і сеймиків, королівські і магнатські привілеї, універсали, які відбивають політику пануючої верстви Речі Посполитої. Збірник матеріалів "Жерела до історії України-Руси" відображає картину соціально-економічних і політичних умов розвитку міст регіону в складі Речі Посполитої Жерела до історії України-Руси. – Львів, 1895. – Т.1. – 312 с.; Т.2. – 1897. – 309 с.; Т.4. – 1898. – 411 с.; Т.5. – 1901. – 354 с..

Для загальної характеристики міст, польського режиму на Україні використані матеріали збірників "Архив Юго-Западной России" Архив Юго-Западной России. – К., 1869. – Т.1. – ч.V; VII. – c. 700; T.II. ч.V. – 636 с. и "Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России" Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России 1365-1598 гг. – СП.б., 1863. – 301 с..

Використані матеріали можна поділити на такі групи:

–

–

–

–

У архівах зберігається значна кількість документів з історії міст Галицької землі другої половини ХVІ ст. – першої половини ХVІІ ст., що дає змогу, при їх детальному відборі, аналізі і зіставленні розв’язати основні завдання дисертації.

У другому розділі "Соціально-історичні умови розвитку міст Галицької землі в другій половині ХVІ ст. – першій половині ХVІІ ст." розглянуто соціально-економічне становище Галицької землі в складі Речі Посполитої, демографічну ситуацію в містах, соціальну, національно-етнічну і конфесійну структури міського населення.

З’ясовано, що політико-правовий статус Галицької землі як польської провінції був визначений ще у ХV ст., а Люблінська унія 1569 р. лише закріпила національно-релігійний і соціально-економічний гніт щодо місцевого населення. Соціально-економічне становище Галицької землі у досліджуваний період характеризується в цілому розвитком сільського господарства, промислів ремесла, внутрішньої і зовнішньої торгівлі. Подальше утвердження фільваркового господарства супроводжується орендуванням всіх його галузей, що веде до зростанням податків і повинностей для міського населення, на користь феодалів і Польської держави, а саме: грошова рента, поволовщина, бджолина і овеча десятина, в окремих містах, а також "зернова міра", стація і 2 денна панщина у приватновласницьких містах. Соціально-економічні утиски галицького населення в поєднанні з посиленням національно-релігійного гніту, наступ на права православних, насильне навернення до римо-католицької церкви викликають масову боротьбу народних мас. Вагомими формами боротьби були: подання скарг в суди, відмова працювати, втечі, збройна боротьба, опришківський рух, а також ідеологічне протистояння православних братств, що в цілому стало сприятливим фундаментом для майбутньої національно-визвольної боротьби 1648-1657 рр.

Процес виникнення галицьких міст у другій половині ХVІ ст. – першій половині ХVІІ ст. зумовлюється в основному оборонними і господарськими чинниками, про що свідчить переважаюча кількість міст, що розташувались навколо замків, побудованих шляхтою як з метою оборони місцевого населення від нападів кримських, буджацьких ногайських татар, так і в цілях власного економічного процвітання в умовах зростання ролі товарно-грошових відносин. Ці причини зумовили зростання чисельності міст і містечок Галицької землі за період 1551-1647 рр. на 31%, що втричі перевищило приріст міст у цілій Речі Посполитій за даний період. Згідно підрахунків, загальна чисельність галицьких міст на 1647 р. – 79, з них найбільше у Галицькому повіті – 36, що становило 45,5 % від загальної кількості міст. Густота міських поселень була значною – 5,1 на 1000 км2 або 41,7 % від загальної кількості міст Речі Посполитої, але частина міст мала землеробський характер, на відміну від торгово-промислових центрів інших воєводств. Міське населення Галицької землі складало приблизно 98 375 осіб, а на одне галицьке місто припадало близько 1250 осіб, що є дещо меншим показником порівняно з іншими воєводствами Речі Посполитої. Згідно з правовим статусом найбільше галицьких міст були приватновласницькими (57), що становило 72 % всієї кількості міст. Найбільша частка королівщин було зосереджена у Галицькому повіті – 9, у Коломийському – 6, а у Теребовлянському повіті – лише 4 королівських міста. Політичну картину Речі Посполитої другої половини ХVІ ст. – першої половини ХVІІ ст. відображає скорочення королівщин, тобто послаблення королівської влади на фоні зростання впливу магнатських родів, про що свідчить збільшення приватновласницьких міст. Так, зросла кількість магнатів, що були власниками 4 міст і більше з 10 до 17 за період 1551-1647 рр., зросла і кількість шляхтичів, що володіли 1 містом з 9 до 13.

Аналіз соціальної і професійної структури міського населення Галицької землі ще раз доводить той факт, що галицькі міста мали переважно аграрний і оборонний характер, про що свідчить відсутність у багатьох з них чіткого розмежування між окремими соціальними групами населення. Професійний склад населення підтверджує це: 50 % жителів невеликих містечок було зайнято у сільському господарстві, і тільки в більших містах – Галичі, Тарнополі, Теребовлі, Рогатині – 57 % складали ремісники і, 10 % - купці. Щодо національно-етнічної структури, то зрозуміло, більшість міського населення ? українці. Але великий відсоток складали поляки, євреї, вірмени, менший – греки, караїми, молдавани. Полонізація і окатоличення українського міщанства встигли захопити лише великі міста і містку верхівку, не зачепивши поспільства. У великих галицьких містах керівні позиції у міських урядах посідали представники патриціату, але в рівній мірі це були українці і поляки, яких було зрівняно у права після утворення Речі Посполитої у 1569 р. Але подібний факт не знаходить відображення у інших землях Руського воєводства, в тому числі у Львові, де українці були усунені з усіх керівних посад на користь католиків. Різноманітність національного складу найбільших міст і економічна орієнтація, перевага іноземців, які займалися ремеслом і торгівлею, гальмували економічне зростання українських бюргерів цих міст. Іноземне купецтво, що значною мірою впливало на соціально-економічний розвиток міст краю, готувало грунт для капіталістичного виробництва. Негативним було те, що нагромаджений ними капітал не був джерелом промислового зростання галицьких міст, а лише польського уряду і власників цих міст, про що свідчать надані їм численні привілеї. Навіть великі міста, строкаті за своїм національним складом і розділені на різні національні юрисдикції, не могли результативно захистити власні права від наступу феодалів чи польського уряду. Цій боротьбі заважали як національно-релігійні, так і соціальні суперечності між різними міськими общинами. Крім того, польський уряд сприяв поглибленню такого ворогування, видаючи відповідні закони і різні за своєю суттю привілеї.

У третьому розділі "Адміністративно-правове становище галицьких міст і містечок в другій половині XVI ст. ? першій половині XVIІ ст." досліджуються правове становище і адміністративний устрій міст.

Автором доведено, що більшість міст і містечок Галицької землі в другій половині ХVІ ст. – першій половині ХVІІ ст. мали приватний статус (72,2 %), що зумовлювалось децентралізацією королівської влади в Речі Посполитій і зміцненням позицій магнатів і шляхти. Вагоме місце за правовим статусом займали самоуправлінські міста на основі Магдебурзького права. Німецьке право гарантувало відносну незалежність міст від королівської адміністрації, надаючи можливість здійснювати їх самоуправління на основі широкої участі міського населення. Встановлено, що Магдебурзьке право у галицьких містах зазнало значного впливу рутенізації і юридикізації. Включивши елементи Руського звичаєвого права, Німецьке право набуло національних рис, що дозволило йому інтегруватись з місцевими самоврядними традиціями. Юридикізація, як особливість міст на Магдебурзькому праві, несла негативну суть, оскільки вела до розпорошеності міщанства як єдиної суспільної верстви, посилення шляхти і магнатства, ослаблення Польщі в цілому.

Згідно з особливим правовим статусом найбільше впорядкованим був адміністративний устрій королівських міст на Магдебурзькому праві, який отримав назву магістратський. Наявність у магістратських містах демократичних принципів Магдебурзького права – виборність усіх посад, можливість апелювати до вищих судових установ, що поєднувалось з елементами Руського права у спробі контролю над магістратом, доводить дієвість елементів правових відносин між соціальними групами міського населення і політичною системою Польської держави. Відсутність феодальної залежності у містах з самоуправлінням давало їм можливість прискорити розвиток ремесла, промислів, а також укріпити свої позиції бюргерству. Незважаючи на відкриття можливостей для піднесення міст, були умови, які сковували їх розвиток, наприклад, свавілля зі зловживання королівської і міської адміністрації, що негативно позначилось на становищі міст і міського населення Галицької землі.

Автор вважає, що побудова засад правової держави на сьогоднішньому етапі в Україні повинна базуватися на багатому національному досвіді галицьких самоуправлінських міст, що передбачає запровадження у місцеве самоврядування демократичних норм Магдебурзького права, а саме: виборність урядових осіб і їх періодична звітність перед всім міським населенням. Покращенню роботи магістратів (міських рад) може сприяти діяльність контролюючого органу (квадрагінтавірату з числа представників міського населення, який водночас буде зв’язувальною ланкою між городянами і міською владою через засоби масової інформації.

У четвертому розділі "Ремесла і промисли міст Галицької землі" розкриваються нові явища в характері і структурі ремісничого виробництва, особливості цехової організації ремесла і розвитку міських промислів.

Автором досліджено, що міста Галицької землі мали оборонний і аграрний характер, про що свідчить розвиток таких ремесел, як: будівельно-керамічне, харчове, металообробне, шкіряно-хутряне, деревообробне. Найбільш розповсюдженими були: будівельно-керамічне (у 38 містах), харчове (у 29 містах), металообробне (у 22 містах). Найчисленнішу групу ремісників становили мулярі і теслі, які працювали у 36 містах, на другому місці – кушніри – 19 міст, на третьому – ковалі і шевці – 18 міст. Цей факт ще раз підтверджує специфічну категорію міст. Міста Галицької землі характеризувалися слабкою диференціацією ремесла. У досліджуваний період нараховувалось 44 ремісничі спеціальності. Найбільш спеціалізованими були такі ремесла: будівельно-керамічне і харчове (7 спеціальностей), металообробне, шкіряно-хутряне, обслуговуюче (по 6 спеціальностей). Із загальної кількості міст виділяється декілька розвинутих ремісничих центрів: Галич – 31 реміснича спеціальність, Рогатин – 27, Теребовля – 25, Буданів – 21. Відсоток ремісничого населення галицьких міст у другій половині ХVІ ст. – першій половині ХVІІ ст. становив приблизно 28 %, а кількість осіб, пов’язаних з ремісничим виробництвом, разом з членами родин, складало від 3650 до 3830 осіб.

З’ясовано, що цехова організація галицьких міст сформувалась у другій половині ХVІ ст., що є значно пізніше, ніж в інших регіонах Речі Посполитої і західноєвропейських містах. Цей факт ще раз підтверджує неповне відокремлення ремесла від землеробства у містах, що й викликало невелику кількість галицьких цехів і їх пізнє виникнення. Цехи існування у більших містах і містечках: Галичі, Теребовлі, Коломиї, Рогатині, Тарнополі, Підгайцях, Снятині. Це свідчить про велику кількість ремісників і наявність спільних інтересів між ними і купцями у даних містах, а також про більший, ніж у малих містечках, обмін між містом і селом. Цехові статути Галицьких міст на відміну від міст Львівської і Перемишльської земель не містили ніяких обмежень для майстрів української національності, а також не забороняли збільшувати кількість ремісників у цехах. Даний стан речей визначав мобільніший характер відносин між представниками різних національностей у містах Галицької землі, порівняно з іншими регіонами Руського воєводства. Цехи суворо регламентували всі сторони виробництва, забороняли будь-яку підприємницьку і творчу ініціативу, тому на нашу думку, цехова організація вже в першій половині ХVІІ ст. стояла на перешкоді до нових форм праці – капіталістичних відносин. Позацехові ремісники, так звані партачі, мали більші можливості впроваджувати нові технічні досягнення, цим самим нарощували виробництво, що заборонялось у цехах. Партачі працювали в юридиках на замовлення шляхти і духовенства, або ж купців, які роздавали їм сировину, тому були зацікавлені у виготовлені більшої кількості продукції ,за яку вони отримували відповідну плату. Отже, ми вважаємо, що окремі партачі були найманими робітниками, тобто елементами перших розсіяних капіталістичних мануфактур.

Найбільш розвинутими промислами на базі міст Галицької землі були солеварні, які знаходились в руках держави, а також в приватних: купці, шляхта, міщани, селяни. Переважання державної частки у солеварнях зумовлювало використання найманої праці, а це в свою чергу – зростання обсягів виробництва і збуту продукції. Застосування на галицьких солеварнях найманої праці поряд з кріпацькою свідчить про те, що саме солеварне виробництво було початковою формою мануфактури у Галицькій землі на терені міст.

У п’ятому розділі "Роль галицьких міст у внутрішній і зовнішній торгівлі Речі Посполитої" розглядається розвиток внутрішньої, транзитної і експортно-імпортної торгівлі у галицьких містах.

Досліджено, що розвиток сільського господарства, ремесел, промислів у містах Галицької землі у другій половині ХVІ ст. – першій половині ХVІІ ст. зумовив пожвавлення внутрішньої і зовнішньої торгівлі, що сприяло утворенню тривалих економічних зв’язків між окремими містами, землями, воєводствами. Але децентралізація Речі Посполитої на зламі ХVІ ст. – ХVІІ ст., яка викликала посилення свавілля шляхти, негативно відбилась і на статусі торгівлі, яка опиняється під узурпованим контролем магнатів і шляхти, що ставить купців і ремісників в залежність від їх волі, а не від королівської влади. Відсутність виходу до моря, як важливого фактору розвитку торгівлі, і межування Галицької землі з південними степами, що несли постійну зовнішню небезпеку, не сприяло розвитку як внутрішньої, так і зовнішньої торгівлі. Перевага у внутрішньому товарообігові продукції сільського господарства свідчить про значну питому вагу аграрного сектора в економіці Галицької землі в цілому і міст, зокрема. Значні обсяги торгівлі сіллю як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку показують значення солеварного виробництва у галицьких містах і засвідчують його перевагу над ремеслом у плані застосування нових механізмів і елементів вільнонайманої праці. Розвиток внутрішньої і зовнішньої торгівлі призвів до формування нової соціальної верстви – купецтва, первісний капітал якого був у першій половині ХVІІ ст. єдиною початковою формою капіталу, і цим самим створював необхідний рівень торгівлі в умовах переходу від натурального до товарно-грошового виробництва. Зростання кількості ярмарків у галицьких містах від 3 (у ХV ст.) до 17 (у 1647 р.) безперечно свідчить про бурхливий розвиток міської торгівлі, збільшення кількості і ролі міст, а також чисельності міського населення в досліджуваний період. Розташування Галицької землі на східному кордоні Речі Посполитої зумовило зосередження в