ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ім. Г.С. СКОВОРОДИ

ГАМАНЮК Ольга Анатоліївна

УДК 37.026.7

РОЗВИТОК ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

7-8 КЛАСІВ

13.00.09 – теорія навчання

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Харків – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Краматорському економіко-гуманітарному інституті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Коротяєв Борис Іванович,

Краматорський економіко-гуманітарний інститут

завідувач кафедри педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Євдокимов Віктор Іванович,

Харківський державний педагогічний університет ім.Г.С.Сковороди, перший проректор, завідувач кафедри педагогіки початкового навчання та дошкільного виховання;

кандидат педагогічних наук, доцент

Олійник Ріта Вікторівна,

Слов`янський державний педагогічний інститут,

доцент кафедри фізики.

Провідна установа: Полтавський державний педагогічний університет ім. В.Г.Короленка, кафедра педагогіки Міністерства освіти і науки України, м. Полтава.

Захист відбудеться “24”квітня 2002 о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 в Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С.Сковороди за адресою: 61078, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. №216.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського державного

педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди за адресою:

61168, м.Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. № 215 – В.

Автореферат розісланий “___ березня 2002 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Золотухіна С.Т.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Проблема розвитку творчої пізнавальної діяльності учнів на всіх етапах їхнього навчання набуває в цей час особливої гостроти. Це пов'язано з тим, що в житті країни відбуваються значні зміни - соціальні, політичні, економічні, в ході яких будується незалежна правова держава з усіма демократичними інститутами, утверджуються політичні права і свободи громадян України, розгортається з усіма атрибутами ринкова економіка, формуються такі нові соціальні верстви населення, як середній клас власників, підприємців, наймана робоча сила.

Внаслідок цих змін сьогоднішній випускник середньої загальноосвітньої школи зіткнеться з реаліями життя, принципово відмінними від тих, до яких традиційно готувала школа в усі попередні десятиріччя.

Нові умови життя вимагають від випускника добре орієнтуватися в інформаційних потоках, знати основи і механізми ринкової економіки, чинні закони України, уміти використати надані Конституцією права й свободу вибору, приймати самостійні рішення при виборі тих чи інших варіантів поведінки та діяльності, бути готовим нести повну відповідальність перед законом, людьми і власною совістю за зроблений вибір.

Отже, такі якості особистості учня школи, як начитаність та орієнтованість, самостійність, різноманітна творча діяльність, у тому числі й пізнавальна, творчий і самостійний підхід до прийняття рішення при виборі, відповідальність за прийняте рішення стають найціннішим капіталом не тільки кожної окремої особи, але й суспільства в цілому.

У процесі навчання повинні знайти місце такі психолого-педагогічні та дидактико-методичні механізми та методи, які дозволяли б надійно й ефективно формувати творчий потенціал особистості школяра.

Пошуку цих механізмів і присвячені численні й різнопланові дослідження, результати яких знайшли відображення у працях В. Андреєва, А. Алексюка, М. Александрова, Ю. Бабанського, В. Бондаря, В. Безпалька, Б. Гершунського, В. Євдокимова, М. Євтуха, Б. Коротяєва, В. Лозової, М. Махмутова, І. Підласого, П. Підкасистого, Н. Половникової, В. Паламарчук, О. Савченко, Т. Шамової.

У педагогічній науці накопичений значний фактичний, експериментальний і теоретичний матеріал, що дозволяє дослідити проблему розвитку творчої пізнавальної діяльності учнів у нових зв'язках і відношеннях з урахуванням змін, що виникають у суспільному, політичному та економічному житті країни. Тим більше, що незважаючи на значний накопичений матеріал багато питань розвитку творчої пізнавальної діяльності учнів ще недостатньо вивчений.

До таких належить і проблема розвитку творчості учнів у процесі вивчення теоретичного матеріалу як у загальнодидактичному плані, так і з урахуванням специфіки змісту того або іншого навчального предмета.

У масовій же шкільній практиці процес вивчення теоретичного матеріалу продовжує будуватися в основному на репродуктивній основі або, в кращому випадку, з елементами проблемності та часткового пошуку.

Врахування соціального замовлення і стану шкільної практики, а також внутрішньої логіки й тенденцій розвитку педагогічної наукової думки зумовило тему дослідження - “Розвиток пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення природничо-математичних дисциплін 7-8 класів".

Дисертація виконана згідно з планом наукових досліджень на кафедрі педагогіки та психології Краматорського економіко-гуманітарного інституту і є складовою частиною комплексної теми “Створення умов і режиму психолого-педагогічного сприяння, орієнтованого на вільний розвиток інтелектуально-творчого і духовного потенціалу особистості“. Тему затверджено на засіданні Вченої ради КЕГІ (протокол №4 від 28 грудня 1997 р.)

Об'єкт дослідження – пізнавальна діяльність учнів.

Предмет дослідження – способи розвитку пізнавальної діяльності учнів.

Мета дослідження – обґрунтувати сутність дидактико-технологічного конструкта як основного способу розвитку пізнавальної діяльності.

Гіпотеза дослідження. Ефективність і якість засвоєння теоретичних знань зумовлюється тим рівнем пізнавальної діяльності учнів, на якому здійснюється цей процес, і тими психолого-педагогічними умовами, які створюються з метою засвоєння розробленого дидактико-технологічного конструкта. Інакше кажучи, чим вищий рівень пізнавальної діяльності і чим більше елементів творчості у структурі цієї діяльності, а також чим сприятливіші умови, тим вищі її результати і тим ефективніше й динамічніше проходить процес навчання загалом. Досягти високого рівня можна тільки за рахунок спеціального навчання учнів безпосередньо самій пізнавальній діяльності, її творчим операціям і діям. Накопичення досвіду використання творчих процедур та операцій дозволяє перевести учнів з фіксованого рівня пізнавальної діяльності на більш високий.

Відповідно до предмета, мети і гіпотези визначені такі завдання.

1. Дослідити в теорії та практиці навчання і проаналізувати стан проблеми, що вивчається.

2. Розробити концептуальні положення про умови розвитку творчої пізнавальної діяльності учнів у процесі засвоєння ними теоретичних знань.

3. Обґрунтувати дидактичний і технологічний конструкт матеріалу з фізики та частково з математики, що вивчається в 7-8 класах й орієнтований на розвиток навчального процесу.

4. У ході дослідно-експериментальної роботи вивчити наявний рівень умінь та навичок учнів самостійного опису та пояснення явищ, які вивчаються, і на підставі цього реалізувати розроблений дидактико-технологічний конструкт у процесі формуючого експерименту.

Методологічні та теоретичні основи дослідження: філософська концепція пізнання, що відображає активно-перетворювальний, складний, суперечливий і динамічний характер процесу освоєння людиною навколишнього світу (Б.Гершунський, А.Зінов`єв, П.Копнін, А.Ракітов); психофізіологічна теорія перетворювально-прогностичної діяльності кори головного мозку (П.Анохін); концепція психології творчості та діяльності (В.Андреєв, Л.Виготський, О.Леонтьєв, Я.Пономарьов, В.Пушкін, Т.Сисоєва); дидактичні - концепції розвивального, проблемного й активно-творчого характеру навчання (А.Алексюк, В.Давидов, В.Євдокимов, Л.Занков, А.Зільберштейн, В.Зоріна, Б.Коротяєв, В.Лозова, М.Скаткін, В.Онищук, ) і концепція навчання учнів пізнавальній діяльності (Б.Коротяєв, П.Підкасистий).

Методи та основні етапи дослідження: історико-порівняльний і логічний методи, що використовуються на етапі накопичення наукових фактів, узагальнення їх та осмислення, а також вибір перспективних концептуальних підходів; методи теоретичної розробки і моделювання дидактико-технологічного конструкта, орієнтованого на верифікацію робочої гіпотези (другий етап дослідження); метод констатуючого та формуючого педагогічного експерименту (перший і третій етапи), методи математичної обробки кількісних результатів констатуючого експерименту (другий етап) і формуючого (третій етап), а також методи педагогічних спостережень та проведення контрольних завдань і зрізів.

Наукова новизна і теоретична значущість одержаних результатів дослідження Набули подальшого розвитку та поглиблення концепції навчання учнів безпосередньо самій пізнавальній діяльності, її творчим процедурам та операціям з урахуванням специфіки природничо-математичних дисциплін, які вивчаються в 7-8 класах; вперше розроблено дидактико-технологічний конструкт, який спрямований на розвиток творчих можливостей учнів у процесі засвоєння ними теоретичних знань, а також виявлено педагогічні умови, дотримання яких у процесі реалізації конструкта дозволяє переводити учнів з фіксованого рівня пізнавальної діяльності на більш високий; уточнено питання в ході експериментальної перевірки закономірних зв'язків і відношень між репродуктивним і творчим типами пізнавальної діяльності та взаємопереходів і взаємозумовленостей їх.

Практична значущість отриманих результатів дослідження полягає в тому, що використання в масовій практиці дидактико-методичних рекомендацій щодо структурування й ранжирування знань, а також методики навчання учнів відповідним творчим засобам засвоєння їх дає можливість більш ефективно організовувати будувати процес навчання, нарощувати творчі можливості учнів і вести їх з фіксованого рівня пізнавальної діяльності на більш високий.

Достовірність результатів дослідження забезпечується єдністю історичного, логічного й експериментального методів дослідження та їхньою адекватністю меті й задачам дослідження, коректністю і репрезентативністю вибірки матеріалів, необхідних для якісної та кількісної характеристики результатів дослідно-експериментальної роботи; використанням методів математичної статистики.

Апробація результатів дослідження здійснювалася протягом трьох років у ході організації дослідно-експериментальної роботи в ЗОШ N 17, 26, 35 м. Краматорська і Краматорської економіко-гуманітарної гімназії; основні положення, висновки та узагальнення за результатами дослідження повідомлялися й обговорювалися на педагогічній раді гімназії, підсумково-звітних наукових конференціях Краматорської економіко-гуманітарної гімназії, на регіональних наукових конференціях ("Гуманізація навчально-виховного процесу", "Проблема освіти"), а також у п`яти фахових публікаціях.

Публікації. Результати дослідження опубліковано у 5 одноосібних статтях, надрукованих у наукових фахових виданнях

Структура дисертації: вступ, два розділи і висновки, список використаної літератури (166 джерел), додатки (10). Загальний обсяг - 201, основний текст - 156 сторінок, таблиць 12, схем - 4 , малюнків - 4 .

Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, її об'єкт, предмет і мета, формулюється робоча гіпотеза, ставляться конкретні завдання дослідження, розкриваються основні етапи, логіка і методи дослідження, а також наукова новизна, теоретична і практична значущість отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретико-педагогічні питання творчої пізнавальної діяльності учнів” проаналізовано: стан проблеми, що досліджується, в педагогічній літературі і шкільній практиці; ключові поняття: пізнавальна діяльність, розвиток пізнавальної діяльності, репродуктивна пізнавальна діяльність, творча пізнавальна діяльність, структурування і ранжирування навчального матеріалу, процедури творчої пізнавальної діяльності; взаємозв'язок і співвідношення репродуктивної і творчої пізнавальної діяльності; структурування навчального матеріалу і розвиток творчої пізнавальної діяльності.

Аналіз педагогічної літератури і сучасного стану шкільної практики показує, що проблема розвитку творчих здібностей і можливостей учнів на сучасному етапі розвитку суспільства знову набуває особливої гостроти й актуальності. Коротка історія питання свідчить про те, що це третя хвиля сплеску інтересу до проблеми творчості в останні вісім десятиріч. І кожного разу цей сплеск спричиняється суспільними умовами, що різко змінюються. На першій хвилі сплеску розроблялися принципово нові методи навчання - бригадно-лабораторний, дослідницький, методи комплексних програм і розсипних підручників (Б.Всесвятський, Б.Райков, С.Шацький). У всіх цих пошуках учені й практики-новатори намагалися перенести в школу ті основні елементи творчості, які властиві реальному науковому дослідженню, і накласти ці елементи на навчальну діяльність школярів. Директивою згори на ці пошуки було накладено вето, у школі впроваджувався один можливий метод навчання – пояснювально-ілюстративний.

Своєю простотою, ясністю і доступністю він увійшов у плоть і кров багатьох поколінь учителів, і від нього не так просто відмовитися. Незважаючи на другий (початок 60-х років)і третій сплеск він продовжує жити в школі й нині на всьому пострадянському просторі, хоч і другий, і третій етапи сплеску були більш могутніми і за суттю, і за глибиною.

У часи хрущовської відлиги з'явилися перші паростки демократизації шкільного життя, що розширили межі та можливості педагогічного вибору; учителі та багато вчених знову повели пошук нових підходів у навчанні, орієнтованих на розвиток і формування творчого мислення учнів, пізнавального інтересу, ініціативи, енергії та самостійності.

На початку 60-х років пошуки не поширювалися на пануючий пояснювально-ілюстративний метод, а здійснювалися під егідою нейтральних і нешкідливих для нього понять “Активізація пізнавальної діяльності", “Розвиток пізнавальної самостійності", “Розвиток розумових операцій і творчого мислення".

Біля джерел цього руху стояли видатні вчені України (А.Зільберштейн, Г.Костюк, В.Помогайба, В.Сухомлинський); Росії (М.Данилов, Б.Єсипов, Є.Кабанова-Меллер, Н.Менчинська, М.Скаткін, Г.Щукіна та ін).

У рамках цих напрямків прокочується хвиля становлення пропаганди і поширення досвіду вчителів різних регіонів: ліпецького, Ростовського, Казанського, Кіровоградського та ін. На жаль, ці знахідки були забуті - вони проклали дорогу лише для творчості вчителів і подальших пошуків, але не здатні були змінити традиції, що склалися, і корінну суть навчання - репродуктивну (пояснювально-ілюстративну).

Найістотніший і найголовніший підсумок новаторського досвіду полягав у тому, що вони були тією матеріальною силою, на основі якої стали розроблятися принципово нові педагогічні ідеї і концепції - програмування, алгоритмізації, проблемного навчання, оптимізації, евристик, комп'ютеризації, інноваційних технологій, структурування наукових знань, навчання учнів пізнавальній діяльності, модульно-рейтинговій технології навчання.

Значний внесок у розробку цих ідей і концепцій здійснюють А. Алексюк, В. Бондар, В. Галузінський, В. Євдокимов, М. Євтух, Б. Коротяєв, В. Лозова, О. Мороз, В. Онищук, В. Паламарчук, І. Підласий, О. Савченко, Г. Шевченко (Україна); М. Александров, В. Андреєв, Ю. Бабанський, В. Безпалько, І. Лернер, Л. Ланда, М. Махмутов, П. Підкасистий, Н.Половникова, М. Скаткін, А. Сохор (Росія) та ін.

Необхідно зазначити, що проблеми розвитку творчості учнів у процесі навчання знаходять своє місце в усіх концепціях, але ставляться, обговорюються і вирішуються залежно від їхньої суті з різних позицій - гностичних, психологічних, кібернетичних, дидактико-методичних. Так, концепція розвивального навчання (Л.Занков, В.Давидов) спирається на гностичні та психологічні механізми розвитку психічних функцій особистості учня; програмування й алгоритмізація - на кібернетичні механізми управління і контролю за входом і виходом інформаційних потоків (Л.Ланда, В.Безпалько, В.Чепелєв); концепція оптимізації (Ю.Бабанський) - на дидактико-методичні механізми регулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів і навчальної діяльності вчителя в оптимальних режимах, формах і станах.

Найближчою до проблеми розвитку творчості учнів є концепція проблемного навчання (А.Алексюк, В.Євдокимов, І.Лернер, В.Лозова, М.Махмутов, А.Онищук,. М.Скаткін). У ній розроблені такі поняття, як “проблема”, “проблемна ситуація”, “проблемна задача”, “методи і способи навчальних програм” і багато інших. Досить глибоко розглянуті питання управління пошуковою діяльністю учнів при вирішенні тих або інших проблемних задач.

Проблема розвитку творчості учнів упритул розглядається в концепції розвитку самостійної пізнавальної діяльності учнів (С. Бондар, Б. Коротяєв, В. Паламарчук, П.Підкасистий). Дослідники нагромадили відповідний матеріал, що розкриває різнобічно самостійну пізнавальну діяльність, її структуру, рівні, форми і зміст, мотивацію, динаміку розвитку, контролю і діагностики. Прямо ж і спеціально проблема розвитку творчості учнів ставиться й обговорюється в дидактико-методичних концепціях, до числа яких можна віднести концепцію співвідношення репродуктивної і творчої пізнавальної діяльності, їхньої єдності та взаємозв'язку, протилежності, динаміки розвитку (Б. Коротяєв, П. Підкасистий); концепцію навчання учнів і студентів безпосередньо самої пізнавальної діяльності: її методам, процедурам та операціям, у тому числі й творчим. У рамках останньої розглядається така істотно важлива проблема, як упорядкування і структурування наукових знань з орієнтацією на розвиток творчих можливостей і здібностей учнів (Б. Коротяєв, А.Кошелев, Н.Ляшова, М. Мірошниченко, С. Шапоринсьий, І. Якиманська).

Проблема логічного впорядкування і структурування наукових знань одночасно досліджується й іншими авторами, які спираються не стільки на дидактико-методичні підходи, скільки на загальнодидактичні, гносеологічні і чисто творчі (Л. Іванова, А. Сохор, Г. Щедровицький). У деяких концепціях ця проблема обговорюється під кутом зору укрупнення дидактичних смислових одиниць засвоєння (П. Ерднієв) і виведення з цього відповідних висновків, що впливають на результати підвищення якості навчання.

У проведеному дослідженні спираємося на концепцію навчання учнів безпосередньо самій пізнавальній діяльності, її творчим процедурам і операціям, оскільки вона є досить плідною та перспективною як для дидактики загалом, так і для рішення висунутих завдань дослідження та проведення дослідно-експериментальної роботи.

Ця концепція важлива й тому, що дозволяє дослідити механізми розвитку творчості учнів у складній і маловивченій дидактичній зоні - зоні вивчення теоретичного матеріалу.

Аналіз змісту ключових понять репродуктивної пізнавальної діяльності, творчої пізнавальної діяльності, структурування і ранжирування навчального матеріалу, процедури творчої пізнавальної діяльності дозволили з більшою мірою адекватності використати їх для опису і пояснення реальних педагогічних явищ, що розігруються в зоні вивчення теоретичного матеріалу, і тих, що проектуються, тобто що екстраполюються на предмет їх перебудови.

Розгляд ключових понять в їхній єдності і можливих зв`язках та відошеннях дозволив вийти на розуміння виключно складного навчального процесу, який знаходиться в обговорюваній зоні, а також стійкій ієрархії підструктурних утворень, що забезпечують цілісність структури.

Плідність змісту ключових понять виявилася в поясненні і подальшому обгрунтуванні основних зв'язків між репродуктивною і творчою пізнавальною діяльністю, їхньої єдності і протилежності, взаємного переходу динаміки розвитку.

Їхнє функціонування забезпечує стійку структуру пізнавальної діяльності, яка має багаторівневу організацію і внутрішню будову. Останнє багато в чому залежить від структури засобів вивчення матеріалу - чи то репродуктивних, чи то творчих.

Подальша логіка руху думки показала, що рівні пізнавальної діяльності учнів і динаміка переходу від одного рівня до іншого напряму пов'язана також зі структурою знань, що вивчаються, їхнього змісту, особливостями того або іншого рангу матеріалу. Дані дві структури - діяльності та змісту матеріалу - виявляються пов'язаними і “замкненими” з третьою - структурою навчально-пізнавального апарату, зі структурою творчої пізнавальної діяльності.

Ці структури й утворюють певний дидактико-методичний і технологічний конструкт навчального процесу, орієнтований на розвиток творчості учнів у зоні вивчення теоретичного матеріалу, що представлений в таблиці 1.

Таблиця 1

Дидактико-технологічний конструкт

Рівні пізнавальної діяльності

Репродуктивний

Р | Репродуктивно-творчий Р-Т | Творчо-репродук-тивний Т-Р | Творчий

Т

Структура навчального матеріалу

Матеріал опису

I ранг | Матеріал пояснення

II ранг | Матеріал перетворення

III ранг

Процедури пізнавальної діяльності

Процедура опису.

Операції | Процедура пояснення.

Операції | Процедура перетворення.

Операції

Розроблений дидактико-технологічний конструкт процесу вивчення теоретичного матеріалу, який орієнтований на розвиток творчих можливостей і здібностей учнів, - один з основних підсумків теоретико-педагогічної частини дослідження.

У другому розділі "Дослідно-експериментальна перевірка технології структурування навчального матеріалу" розглянуто: організацію і проведення педагогічного експерименту, реалізацію дидактико-технологічного конструкта, основні результати експериментальної роботи. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася протягом 3-х років. До констатуючого, формуючого та контрольного експериментів було залучено понад 500 учнів. Констатуючий експеримент проводився на базі краматорських шкіл N 17, 26, 35. У ньому брали участь як дисертант, так і вчителі С.В. Лифар, І.Н. Тараріна.

Другий і третій етапи експериментальної роботи проводилися у Краматорській економіко-гуманітарній гімназії.

У зв'язку з неоднорідністю пізнавальних процедур, різних рівнів їх трудності, а також специфіки змісту знань у початковому курсі фізики, у дослідно-експериментальній роботі зафіксували можливість виходу учнів на третій рівень при вивченні описового матеріалу, на перший рівень – пояснювального і на другий –перетворювального.

Виведення учнів на більш високі рівні при вивченні кожного рангу матеріалу вимагало значно більшого часу і внесення необхідних змін у зміст підручників.

Отже, досягнуті реальні рівні творчої пізнавальної діяльності у процесі оволодіння різними рангами матеріалу впливали на підвищення якості засвоєння знань з фізики та математики.

Для визначення якості знань використовувались такі критерії до вивчення явищ: повнота, усвідомлення самостійного опису спільних і відмінних ознак явища; глибина й усвідомлення розуміння закономірних зв’язків та явищ; усвідомлення і гнучкість вживання правил перетворення явищ.

Мета констатуючого експерименту полягала у виявленні наявних умінь і навичок самостійно з чистого листа описувати та пояснювати явища, які вивчаються, або об'єкти, індеферентні до вивченого навчального матеріалу. У всіх експериментальних зрізах застосовувалася методика діагностування, що базується на використанні формули визначення коефіцієнта правильності виконання поданих завдань.

Формула має вигляд: Кпр.= ( Коротяєв Б.І.)

Дана формула застосовувалася як у констатуючому експерименті, так і формуючому.

У констатуючому експерименті застосовувалася три типи завдань: а) на опис незнайомих об'єктів за допомогою побудови визначення; б) на пізнавання логічної структури вивчених визначень і виділення ознак схожості та відмінності; в) на пояснення і доказ часткових виявів закономірних зв'язків і стосунків між вивченими предметами або явищами.

Аналіз результатів наших контрольних зрізів показав, що в 7 - 8 класах:

завдання на опис учні виконали з усередненим коефіцієнтом правильності 0.32; показники по окремих класах коливаються в межах 0.2 - 0.3; завдання на усвідомлення логічної структури визначено - 0.15 (межі коливання від 0.08 до 0.2); завдання на пояснення окремих випадків - 0.18 (межі коливання від 0.07 - 0.2).

Констатуючий експеримент показав, що наявний рівень умінь і навичок учнів відносно самостійного опису та пояснення явищ, що вивчаються, є досить низьким.

Даний факт дозволяє зробити висновок про те, що репродуктивна ланка у структурі пізнавальної діяльності учнів є домінуючою і переважаючою порівняно з творчою ланкою. У зв’язку з цим розвиток творчих можливостей учнів певною мірою стримується, а тому внутрішні резерви школярів залишаються не використаними.

Причин, внаслідок яких вони не реалізуються, багато. Серед них можна виділити:

по-перше, недостатня логічна підготовка самих учителів і вплив накопиченого досвіду викладання, застарілих догм та стереотипів, що склалися в школі;

по-друге, існує деякий розрив між програмами початкової і середньої школи, внаслідок чого та логічна підготовка, яка здійснюється в початкових класах, не отримує свого продовження в роботі багатьох учителів-предметників;

по-третє, вся практика навчання будується традиційно на репродуктивній основі. І це найголовніша причина.

На основі даних, які одержані в ході проведення констатуючого експерименту, була побудована стратегія формуючого експерименту. Загальна його мета зводилася до того, щоб:

перевірити наукову спроможність робочої гіпотези в реальних шкільних умовах у процесі вивчення теоретичного матеріалу з фізики та частково з математики з урахуванням її специфіки та особливостей, а також з урахуванням реальних творчих можливостей безпосередньо самих учнів і накопиченого ними відповідного досвіду;

реалізувати розроблений нами дидактико-технологічний конструкт і перевірити межі та можливості його використання у процесі вивчення теоретичного матеріалу з фізики та частково з математики, а також простежити динаміку розвитку творчої пізнавальної діяльності від фіксованих (вихідних) рівнів до більш високих.

Одночасно з цим ставилися такі завдання:

перевірити ефективність розробленої нами методики спеціального і систематичного навчання учнів творчим пізнавальним процедурам у процесі оволодіння ними матеріалом з фізики описового, пояснювального та перетворювального характеру;

створити відповідні психолого-педагогічні умови, які б сприяли розвитку творчої пізнавальної діяльності учнів і зростанню їхніх творчих можливостей та здібностей.

У ході формуючого експерименту було проведено дві серії експериментальних уроків основна та додаткова. Основна проводилася на матеріалі вивчення початкового курсу фізики (7-8 класи), додаткова – на уроках математики. Усього було проведено понад 40 експериментальних уроків.

Враховуючи, що навчання учнів творчій пізнавальній діяльності, її процедурам і операціям - процес тривалий і трудомісткий, який вимагає багаторічної практики та розробки нових підручників, у дослідно-експериментальній роботі ми зосередили увагу на методиці навчання учнів процедурі опису, якій і була присвячена значна частина експериментальних уроків. Методика навчання процедурам пояснення і перетворення перевірялася вибірково, оскільки важливо було в ході експерименту з'ясувати принципові можливості використання розробленої методики в усіх трьох випадках.

Вибір теоретичного матеріалу з фізики для 7-го класу був невипадковим. По-перше, це пов'язано з нашою спеціальністю; по-друге, навчання учнів творчим пізнавальним процедурам на матеріалі фізики раніше не досліджувалося; по-третє, теоретичний матеріал з фізики починає вивчатися в 7-ому класі, що дозволяло уникнути тиску раніше надбаного досвіду у способах вивчення матеріалу з фізики.

У ході дослідження було проструктуровано навчальний матеріал, тобто виділено в ньому ранги опису, пояснення і перетворення не тільки для 7-го, але й для 8-го класу. Зроблене це було з однією метою - пересвідчитися в доцільності такого підходу не тільки на прикладі програми одного навчального року, але й на всіх подальших.

У ході вивчення кожного окремого рангу матеріалу здійснювалося спеціальне навчання учнів тій пізнавальній процедурі та її операціям, яка суворо відповідала тому або іншому рангу, тобто при вивченні описового матеріалу - процедурі опису; пояснювального - процедурі пояснення; того, що має перетворювальний характер - процедурі перетворення. У гносеологічному плані процедура опису є початковою, після якої виконуються інші.

Враховуючи це, будували всі експериментальні уроки і методику навчання учнів пізнавальної діяльності , її процедурам й операціям. Сутність кожної докладно розкрита у тексті дисертації.

Перед початком формуючого експерименту ми провели за цією методикою обстеження учнів експериментальних класів (45 чол.) і контрольних (40 чол.). Зміст контрольної роботи, яка фіксувала початковий стан, був ідентичним тим, які проводилися на етапах констатуючого експерименту (сутність контрольної роботи докладно розкрита у тексті дисертації).

Таблиця №2

Числові показники, які фіксують та відображають рівень пізнавальної діяльності при вивченні явищ, індиферентних до програми

Класи | К-сть

учнів | Середній коефіцієнт правильності

Завдання

на опис | Завдання

на пояснення | Завдання на усвідомлення та розуміння процедур опису та пояснення

Експерим. | 45 | 0.25 | 0.14 | 0.07

Контр. | 40 | 0.23 | 0.15 | 0.08

Отримані нами дані повністю корелюються з раніше виявленими і зафіксованими.

Даний факт підтверджує наше очікування - пізнавальна діяльність учнів не зазнала істотних змін і характеризується як репродуктивна.

Контрольний експеримент показав, що розроблена методика навчання учнів процедурам пізнавальної діяльності та її операціям є ефективною як з точки зору підвищення якості засвоєння теоретичного матеріалу, так і з точки зору розвитку творчої пізнавальної діяльності учнів від фіксованого рівня до більш високого.

Динаміка переходу від вихідного до іншого, якісно нового, зумовлюється специфікою рангу навчального матеріалу. Початковий рівень у всіх випадках - репродуктивний. Він характеризується відношенням елементів репродукції до елементів творчості. Кожний елемент - це одна операція, що виконується або на репродуктивному рівні, або на творчому.

У процесі вивчення описового матеріалу логіка переходу від одного рівня до іншого розгорталася в такій послідовності: співвідношення (Р:Т) 4:0 (початковий рівень) 3:1 (перший рівень) 2:2 (другий рівень) 1:3 (третій рівень) 0:4 (четвертий рівень). На четвертому рівні всі операції опису виконувалися на творчому рівні й діяльність учнів набувала межі творчої. Подібна логіка розвитку творчості виявлялася і при вивченні матеріалу пояснювального й перетворювального характеру.

За підсумками вивчення всіх трьох рангів матеріалу з фізики та математики були проведені три серії контрольних робіт (сутність кожної докладно розкрита у тексті дисертації).

Результати виконання контрольних робіт представлені у таблицях 3, 4, 5

Таблиця №3

Показники, які фіксують повноту та якість переміщення вивчених фізичних понять

Класи | К-сть

Учнів | Середній коефіцієнт правильності

Завдання №1 | Завдання №2 | Завдання №3 | Завдання №4

Експерим. | 45 | 0.75 | 0.7 | 0.82 | 0.92

Контр. | 40 | 0.39 | 0.41 | 0.54 | 0.51

Таблиця №4

Показники, які фіксують повноту та якість вивчених раніше фізичних законів та розуміння процедури пояснення

Класи | К-сть

уч-в | Середній коефіцієнт правильності

Завдання №1 | Завдання № 2 |

Завдання № 3 |

Підсумковий середній показник

Експерим. | 45 | 0.77 | 0.71 | 0.72 | 0.73

Контр. | 40 | 0.39 | 0.32 | 0.05 | 0.25

Таблица №5

Показники у шкільних оцінках, які фіксують якість використання вивчених знань при розв`язуванні фізичних задач і виконанні лабораторних робіт.

Класи | К-сть уч-в | Завдання

№ 1 | Завдання

№ 2 | Завдання

№ 3 | Підсумкові показники

Експерим. | 45 | 5,82 | 4,07 | 10,2 | 6,69

Контр. | 40 | 3,03 | 3.35 | 5,84 | 4.07

У ході дослідно-експериментальної роботи ми мали можливість спостерігати за ставленням дітей до експериментальних уроків. У всіх випадках діти виявляли значний інтерес до пошуково-творчої роботи у процесі вивчення матеріалу описового, пояснювального та перетворювального характеру. З бажанням виконували не тільки навчальні вправи, але й усі контрольні роботи і завдання та перевірочні тести.

У процесі дослідно-експериментальної роботи стало можливим виявити психолого-педагогічні і дидактико-методичні умови, які визначають ефективність розвитку творчої пізнавальної діяльності учнів у зоні вивчення теоретичного матеріалу, а саме:

а) попередня організація навчального матеріалу та його структурування на основі принципу ранжирування;

б) внесення в дані ранги матеріалу всіх необхідних відомостей і знань про відповідні процедури й операції;

в) розробка методики навчання учнів процедурам опису, пояснення, перетворення і їхнім операціям, які забезпечують розвиток пізнавальної діяльності учнів від одного рівня до іншого, більш високого;

г) логічна, професійна, педагогічна і психологічна підготовленість учителя;

д) психологічна готовність учнів до засвоєння на творчому рівні і створення у класі атмосфери співпраці, взаємної довіри і поваги.

Таким чином, проведене нами дослідження на рівні організації дослідно-експериментальної роботи по верифікації робочої гіпотези, а також випробування в реальному навчальному процесі підготовленого дидактико-методичного і технологічного конструкта дозволило зробити істотні й значущі узагальнення не тільки з оцінкою виконаного, але і з виходом на перспективу.

Ці узагальнення спираються на конкретні результати, спроможність і достовірність яких підтверджується коректністю й репрезентативністю вибірки та вмілим використанням математичних методів обробки кількісних даних, урахуванням особливостей віку учнів і специфікою матеріалу, що вивчається.

Висновки

1. Аналіз педагогічної літератури і сучасного стану шкільної практики показує, що проблема розвитку творчих здібностей і можливостей учнів на даному етапі розвитку суспільства в нових економічних і соціально-політичних умовах знову набуває особливої гостроти та актуальності.

У ході багаторічних досліджень дидактика нагромадила значний фактичний і науковий теоретичний матеріал, який може бути використаний на сучасному етапі. Складовою частиною потенціалу є розроблені ідеї і концепції розвитку творчості учнів у процесі їхнього навчання (концепція розвивального навчання, алгоритмізації і програмування, оптимізації, евристик і пошуків, модульно-рейтингове навчання та ін.).

.2. Обговорення й уточнення змісту ключових понять: пізнавальна діяльність, розвиток пізнавальної діяльності, репродуктивна пізнавальна діяльність, творча пізнавальна діяльність, структурування і ранжирування навчального матеріалу, процедури творчої пізнавальної діяльності - дозволило з більшою мірою адекватності використати їх для опису і пояснення як реальних педагогічних явищ, що розігруються в зоні вивчення теоретичного матеріалу, так в і проектованих, тобто тих, що екстраполюються в плані їхньої перебудови.

Розгляд ключових понять в їхній єдності та можливих відношеннях дозволив вийти на розуміння виключно складного і разом з тим цілісного навчального процесу стійкої ієрархії підструктурних утворень, що забезпечує цілісність структури.

Плідність змісту ключових понять виявилася в поясненні та подальшому обгрунтуванні основних зв'язків і відношень між репродуктивною і творчою пізнавальною діяльністю, їхньої єдності та протилежності, взаємного переходу і динаміки розвитку.

3. Для підвищення якості засвоєння теоретичних знань, зумовлених тим рівнем пізнавальної діяльності учнів, на якому здійснюється цей процес, було науково обгрунтовано дидактико-технологічним конструктом.

4. Результати проведеного експерименту довели, що розвиток творчої пізнавальної діяльності учнів може успішно здійснюватися тільки за умови попроцедурного і поопераційного навчання та поступового накопичення ними відповідного досвіду самостійного опису явищ, які вивчаються, їхнього пояснення, знаходження і застосування правил на практиці.

У зв'язку з неоднорідністю пізнавальних процедур, різних рівнів їхньої складності, а також специфіки змісту знань у початковому курсі фізики в дослідно-експериментальній роботі було зафіксовано можливість виходу учнів на третій рівень при вивченні матеріалу описового, пояснювального та перетворювального характеру .

Конторольно-уточнююча серія експериментальних уроків по вивченню теоретичного матеріалу з математики показала, що учні досить успішно переносять здобуті навички самостійного опису і пояснення з фізичних на математичні об`єкти та явища. При цьому простежується така ж логіка руху і переходу від фіксованого рівня до більш високого, як і при вивченні фізики.

Результати виконання всіх контрольних робіт переконливо свідчать, що досягнуті в ході експериментальних уроків більш високі рівні пізнавальної діяльності впливають істотно на зростання якості і повноту засвоєння теоретичних знань, а також на якість застосування знань на практиці; збільшився інтерес до виконання подібних завдань, і на основі цього сформовано стійке позитивне ставлення до навчання в цілому.

Загальний підсумок дослідно-експериментальної роботи полягає в тому, що експериментальна методика навчання учнів творчим процедурам розкриває значні внутрішні можливості та ресурси вдосконалення навчального процесу і підтверджує думку про те, що розвиток пошуково-творчої діяльності учнів є одним з пріоритетних та перспективних напрямів подальшого розвитку сучасної школи в Україні.

В ході дослідно-експериментального навчання виявлено психолого-педагогічні, дидактико-методичні і технологічні умови успішного й ефективного розвитку творчої пізнавальної діяльності учнів, які можуть служити надійними орієнтирами в подальшому вдосконаленні всього навчально-виховного процесу в школі, в тому числі і з розробки нових поколінь підручників, причому не тільки з фізики, але й з усіх інших навчальних дисциплін, що вивчаються в середній школі різних типів.

Тому проблема розвитку творчої пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення ними теоретичного матеріалу вимагає подальших досліджень з урахуванням віку учнів, їхнього рівня підготовленості, а також специфіки змісту тієї або іншої навчальної дисципліни.

Основні положення дослідження відображені в таких публікаціях:

1. Гаманюк О.А. Обговорення ключових понять дослідження з проблеми розвитку творчості учнів/ /Гуманізація навчально-виховного процесу.- Слов`янськ: ІЗМН– СДПІ, 1998.- С. 70-73.

2. Гаманюк О.А. Навчання учнів навичкам опису та пояснення у процесі вивчення курсy фізики//Гуманізація навчально-виховного процесу.-Слов`янськ: ІЗМН–СДПІ, 1999.-С.100-104.

3. Гаманюк О.А. З питання про розвиток творчих можливостей учнів у процесі вивчення початкового курсу фізики // Наука і сучасність. – Київ: Логос.- 1999. - С. 30-37.

4. Гаманюк О.А. Про динаміку розвитку творчої пізнавальної діяльності учнів// Вісник. - Луганськ, 2000. –Вип. 2. -С. 42 – 48.

5. Гаманюк О.А. Розвиток інтелектуально-творчого потенціалу особистості учня в процесі вивчення початкового курсу фізики // Проблема освіти. – Київ, 2000. – Вип. 20. – С. 152 – 159.

1. Гаманюк О.А. Розвиток пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення природничо-математичних дисциплін 7-8 класів. Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.09 - теорія навчання. - Харківський державний педагогічний університет (м. Харків) ім. Г.С. Сковороди, 2001.-Рукопис.

У ході дослідження виявлені теоретико-педагогічні засади розвитку творчої пізнавальної діяльності учнів, розкриті її зв'язки і відношення з репродуктивною пізнавальною діяльністю, їхня динаміка, взаємозв'язки і взаємопереходи, розроблений дидактико-методичний і технологічний конструкт вивчення теоретичного матеріалу на основі оптимального поєднання репродуктивної і творчої пізнавальної діяльності, створена і випробувана експериментальна методика навчання учнів творчим пізнавальним процедурам у ході вивчення теоретичного матеріалу з початкового курсу фізики та частково з математики.

Ключові слова: пізнавальна діяльність, розвиток пізнавальної діяльності, репродуктивна пізнавальна діяльність; творча пізнавальна діяльність; структурування і ранжирування навчального матеріалу; процедури творчої пізнавальної діяльності.

Гаманюк О.А. Развитие познавательной деятельности учащихся в процессе изучения естественно-математических дисциплин 7-8 классов. Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.09. – теория обучения. – Харьковский государственный педагогический университет (г. Харьков) им. Г.С. Сковороды, 2001.-Рукопись.

В диссертации исследуется процесс овладения учащимися теоретическими знаниями естественно-математических дисциплин на основе оптимального соотношения репродуктивной и творческой деятельности.

Актуальность исследования обусловлена тем, что в стране происходят значительные перемены – социальные, политические, экономические, в ходе которых строится независимая правовая держава со всеми демократическими институтами, утверждаются политические права и свободы граждан Украины. Развивается со всеми атрибутами рыночная экономика, формируются новые социальные слои населения: средний класс собственников, предпринимателей, наемная рабочая сила.

В результате этих перемен современный выпускник средней общеобразовательной школы сталкивается с такими реалиями жизни, которые принципиально отличаются от тех, к каким традиционно готовила его школа.

Поэтому такие качества личности, как начитанность и ориентированность, самостоятельность, разнообразная творческая деятельность, ответственность за принятое решение, становятся наиболее ценным капиталом не только каждой отдельной личности, но и общества в целом.

В педагогической науке накоплен достаточно большой теоретический и экспериментальный материал, который позволяет проследить проблему развития творческой познавательной деятельности, с учетом возникающих в жизни страны политических, экономических и социальных изменений, в новых связях и отношениях.

К их числу принадлежит проблема развития творчества учащихся в процессе изучения теоретического материала как в общедидактическом плане, так и с учетом специфики того или иного учебного предмета.

В первой главе дан философский, психофизиологический, историко-сравнительный, дидактический анализ сущности развития познавательной деятельности, объяснены психолого-педагогические условия и предпосылки, обеспечивающие развитие творческой познавательной деятельности учащихся в процессе изучения ими теоретического материала с учетом специфики содержания.

Анализ вопросов развития познавательной деятельности раскрывает возможности дальнейшего развития и углубления концепции обучения познавательной деятельности; структурирован и ранжирован учебный материал, т.е. выделение трех рангов материала: описание, объяснение и предписание; разработан дидактико-технологический и методический конструкт изучения теоретического материала на основе оптимального сочетания репродуктивной и творческой познавательной деятельности.

В работе теоретически обосновывается и доказывается, что эффективность и качество усвоения теоретических знаний обуславливается тем уровнем познавательной деятельности учащихся, на каком осуществляется этот процесс.

Вторая глава посвящена реализации дидактико-технологического и методического конструкта. Определено, что развитие творческой познавательной деятельности учащихся может успешно осуществляться только при условии попроцедурного и пооперационного обучения и постепенного накопления ими соответствующего опыта самостоятельного описания изучаемых явлений, их объяснения, нахождения правил и использования их на практике.

Результаты исследования обсуждены и одобрены на научно-практических конференциях.

Ключевые слова: познавательная деятельность, развитие познавательной деятельности, репродуктивная познавательная деятельность; творческая познавательная деятельность; структурирование и ранжирование учебного материала; процедуры творческой познавательной деятельности.

O.A. Gamanyuk “The progress of pupils` creative activity in