НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІЧНОГО ПРОГНОЗУВАННЯ

ГРИЦЕНКО РУСЛАН АНДРІЙОВИЧ

УДК 336.71.078.3

ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ БАНКІВСЬКОГО НАГЛЯДУ

08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Дисертація виконана в Харківському національному університеті ім. В.Н.Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник | доктор економічних наук, професор

Воробйов Євген Михайлович,

Харківський національний університет ім.В.Н.Каразіна Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економічної теорії.

Офіційні опоненти: | доктор економічних наук, професор

Мо-роз Анато-лій Ми-ко-ла-йо-вич,

Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри банківської справи;

кандидат економічних наук

Шелудько Наталія Михайлівна,

старший науковий співробітник відділу фінансово-кредитного регулювання Інституту економіки НАН України.

Провідна установа | Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України, відділ фінансових ресурсів держави, м.Київ.

Захист відбудеться “14” березня 2002 року о 14 годині 30 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 Інституту економічного прогнозування НАН України за адресою: 01011, м.Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економічного прогнозування НАН України за адресою: 01011, м.Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий “11” лютого 2002 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Формування і розвиток банківської системи в Україні значно актуалізували питання організації та функціонування банківського нагляду. Як свідчить світова практика, банківська діяльність регулюється в більшій мірі, ніж інші види бізнесу. Це пов’язано з тим, що банки розпоряджаються значною частиною коштів суб'єктів господарської діяльності та держави, через них здійснюється найбільш глибокий взаємозв'язок між усіма ланками національного і світового господарства. У ринковій економіці банки відіграють істотну роль в ефективному розміщенні коштів і беруть на себе значну частину ризиків.

Актуальність теми. Банківська системна криза 1998 р. не тільки продемонструвала недоліки банківського нагляду, а й дозволила визначити основні напрями його зміцнення. Значні зміни сталися у формах банківського нагляду – від практики детальної перевірки операцій банку до інспектування, спрямованого на оцінку банківських ризиків та ефективність внутрішньобанківських процедур, аналізу банківського менеджменту, якості організації внутрішнього аудиту і контролю. Такий нагляд має особливе значення в умовах тісного фінансового зв'язку всіх ланок економіки, коли ризики і пов'язані з ними втрати можуть поширюватися дуже швидко.

Органи нагляду жодної країни світу не визнають свої методи роботи ідеальними, особливо враховуючи високі темпи розвитку як банківської індустрії, так і пов'язаних з нею галузей. Безперервний розвиток банківських операцій, послуг і процедур передбачає, що система банківського нагляду також повинна знаходиться у стані постійного вдосконалення.

В Україні широко використовуються зарубіжні методики організації банківського нагляду, які не враховують специфіку побудови вітчизняної банківської системи, законодавства й макроекономічної ситуації. Отже, питання щодо формування банківського нагляду, адекватного реальним умовам української економіки, є вельми актуальним. Однак банківська система нагляду України у своєму розвитку проходить ті стадії, які вже пройдені високорозвиненими країнами. Тому вивчення світової практики банківського контролю і регулювання дає можливості для розроблення ефективних заходів впливу, спрямованих на підтримку безпеки і стабільності банківської системи держави.

На цей час фактично немає спеціальних теоретичних праць, присвячених дослідженню банківського нагляду як особливого інституту регулювання діяльності фінансово-кредитних установ. Оскільки проблеми функціонування служби банківського нагляду завжди фокусують увагу центральних банків, основні теоретико-методичні розробки провадяться фахівцями служб банківського нагляду центральних банків різних країн. Різні аспекти аналізу банківського нагляду розглядаються фахівцями, які вивчають внутрішній механізм функціонування банківської системи. Так, проблемі банківського нагляду присвятили свої роботи такі українські економісти, як О.Веселовський, С.Губенко, В.Кротюк, А.Мороз, Д.Раєвський, А.Степаненко, Н.Шелудько та ін.

Серед російських фахівців, які досліджують питання регулювання банківської системи, можна виділити І.Александрова, Ю.Бабичева, Д.Вороніна, Н.Колесникова, А.Кролівецьку, І.Лаврушина, Р.Ольхову, О.Прокоф’єву та ін.

Багато фахівців вивчають такі питання організації банківської справи, як управління ризиками й ліквідністю, аналіз операцій і процедур, оцінка кредитоспроможності, організація внутрішнього контролю і менеджмент, які тією чи іншою мірою пов'язані з вивченням банківського нагляду. Серед них можна назвати А.Астаповича, М.Дерен, Т.Карапетяна, М.Коваль, Т.Ковальчука, М.Ковбасюка, Ю.Коробова, В.Кочеткова, Р.Кульчицьку, І.Ларіонова, Т.Лознєва, А.Молчанова, О.Чернявського та ін.

В проведеному дослідженні враховано розробки іноземних фахівців у сфері банківського нагляду: Алена Бергера (Allen N.Саллі Девіса (Sally M. Davies), Марка Фланнері (Mark J.Пола Хорвіца (Paul M. Horvitz), Джозефа Сінки (Joseph F.та ін. Активне розроблення проблем організації і функціонування банківського нагляду також ведеться Базельським комітетом з банківського нагляду, його регіональними консультаційними групами: Карибською групою, Арабським комітетом, Асоціацією з банківського нагляду країн Латинської Америки і Карибського басейну, Групою з банківського нагляду країн Східної і Центральної Європи, Комітетом з банківського нагляду ради взаємодопомоги країн Персидської затоки, Офшорною групою з банківського нагляду, Регіональним комітетом з банківського нагляду країн Середньої Азії і Закавказзя, Форумом з банківського нагляду СЕАНСА, Комітетом з банківського нагляду Східної і Центральної Африки.

Зв’язок теми з науковими програмами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до планів науково-дослідної роботи кафедри фінансів і кредиту економічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна за темою “Фінансово-кредитне забезпечення нової моделі економічного розвитку” (номер державної реєстрації 0101U002798).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття внутрішньої природи і функцій банківського нагляду, способів його функціонування в банківській системі. Ця мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

- дослідження банківського нагляду як особливого інституту, його ролі і значення у функціонуванні банківської системи;

- визначення сучасних тенденцій розвитку банківського нагляду у світовій практиці;

- вивчення недоліків в організації роботи служби органів банківського нагляду України;

- розроблення конкретних напрямів вдосконалення банківського нагляду і рекомендацій щодо застосування Базельських принципів ефективного нагляду в Україні з урахуванням національної специфіки побудови банківської системи, законодавства й макроекономічної ситуації.

Вирішення цих завдань дозволило розробити практичні рекомендації з удосконалення системи банківського нагляду в Україні, створення оптимальної організації взаємовідносин служби банківського нагляду із зовнішніми аудиторами, керівниками й акціонерами банків.

Об'єктом дослідження є взаємовідносини органів банківського нагляду, центрального банку, комерційних банків, зовнішніх аудиторів і рейтингових агентств, які виникають під час здійснення банківського нагляду.

Предметом дослідження є суть, організація, функції та засоби впливу банківського нагляду як специфічної форми банківської діяльності.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою роботи є інституціональний підхід і системний аналіз банківського нагляду та його загальних і специфічних функцій. Для вирішення поставлених завдань використано теоретичні праці вітчизняних і зарубіжних учених, Закони України та нормативно-правові акти Національного банку України, органів виконавчої влади.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

1. Виявлено природу банківського нагляду як особливого інституту банківської діяльності, що включає в себе інститут-обмеження, інститут-організацію, трансакції раціонування й управління.

2. Визначено особливості інституційних передумов здійснення банківського нагляду в Україні, які пов’язані з нерозвиненістю фондового і відсутністю форвардних ринків, великою питомою вагою операцій з іноземною валютою, недостатньою сформованістю правового поля функціонування банківської системи, більшою мірою недобросовісності конкурентів.

3. Виділено і розкрито загальні та специфічні функції банківського нагляду, що мають рефлективний характер. Загальні виражають внутрішній зміст банківського нагляду, а специфічні розкривають механізм його здійснення. До загальних належать нормативно-правова, контрольно-спостережна й регулятивна функції; до специфічних - функції забезпечення законності, пруденційна, консультативно–корегуюча, превентивна, аналітична, оціночна й обмежувально-обтяжувальна.

4. Показано історичну тенденцію відособлення функцій банківського нагляду в самостійні структури. На цій основі обґрунтовано пропозицію щодо виділення із структури Національного банку України служби банківського нагляду і агентства реєстрації та ліцензування. У зв’язку з цим запропоновано вдосконалену організаційну структуру банківського нагляду в Україні, а також адекватну їй систему надання, оброблення й аналізу звітності комерційних банків.

5. Розмежовано зовнішні і внутрішні форми впливу на банківську установу. До форм зовнішнього впливу віднесено: зупинення (обмеження) дії або відкликання ліцезії на здійснення банківських операцій, накладення штрафу, відсторонення керівництва, ліквідація банку та інші заходи, що провадяться безпосередньо органами нагляду. Як форма внутрішнього впливу розкрито можливість використання органами нагляду для розв'язання проблем у банку механізмів організації взаємовідносин між правлінням, внутрішнім аудитом, спостережною радою та акціонерами банку.

6. Запропоновано адаптовані до умов України способи ефективної взаємодії органів нагляду, аудиторів і рейтингових агентств, які ґрунтуються на результатах аналізу взаємодоповнення їх роботи.

7. Визначено міру і характер адекватного до умов України застосування базових принципів ефективного нагляду за банківською діяльністю Базельського комітету з банківського регулювання, які враховують специфіку побудови вітчизняної банківської системи, законодавства й макроекономічної ситуації.

Обґрунтовано нові прикладні результати дослідження:

- удосконалено методику розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків;

- уточнено підходи щодо ліцензування банків на основі класифікації пунктів ліцензії за категоріями ризику;

- розроблено конкретні рекомендації по вдосконаленню дій органів нагляду в період криз, пов'язані зі зміною рівня нормативів і показників діяльності банківської установи, частоти й деталізації надання звітності, із введенням спеціальних форм звітів та інформації, що надається органам нагляду;

- запропоновано систему класифікації банківських установ за рівнем капіталу, активів і прибутку, яка дає змогу більш адекватно виставляти вимоги до банків;

- дістали подальшого розвитку критерії оцінки керівництва банку та взаємовідносин банку з інсайдерами.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення й висновки роботи поглиблюють пізнання механізмів функціонування банківської системи і наглядових органів. Висновки й узагальнення даного дослідження можуть бути використані в роботі органів нагляду Національного банку України, аудиторами й керівниками банківських установ для підвищення ефективності системи банківського нагляду, вжиття необхідних заходів щодо запобігання кризам у банківській системі, підтримання достатнього рівня довіри до банківських установ в Україні, що сприятиме забезпеченню стабільності банківської системи й економіки України в цілому.

Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані також при викладанні курсу “Національний банк і грошова кредитна політика”, що є нормативною навчальною дисципліною для студентів, які навчаються за спеціальністю “Банківська справа”, і курсу “Банківський нагляд”, що є одним із базових в магістерській програмі “Банківський менеджмент”.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи апробовані на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економіка України: стратегія відродження і трансформаційні перетворення” (2000, м. Київ), на четвертій Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку банківської системи України” (2001, м. Суми) та на Всеукраїнській науково-методичній конференції “Формування нової парадигми економічної теорії в Україні” (2001, м. Львів).

Публікації. Основні результати дисертації опубліковано в 6-ти одноосібних статтях загальним обсягом 2 друк.арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг роботи – 207 сторінок машинописного тексту, у тому числі 9 додатків на 9-ти сторінках, 6 рисунків та 4 таблиці розміщені на 5 сторінках. Список використаних джерел складається із 304 найменувань і займає 27 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі - “Інституційні основи банківського нагляду” розглянуто теоретичні питання регулювання банківської діяльності. З цією метою було використано інструментарій інституційної економічної теорії.

Банківський нагляд являє собою особливий інститут, який виникає внаслідок відособлення певного виду діяльності щодо спостереження, контролю й регулювання банківської системи. Відокремлення певної сфери діяльності призводить, по-перше, до утворення банківського нагляду як інституту-обмеження, за допомогою якого встановлюються норми і правила, які обмежують поведінку конкретних учасників системи, по-друге, - до формування банківського нагляду як інституту-організації, тобто сукупності установ, що виробляють і контролюють виконання цих норм. Крім того, банківський нагляд здійснює обмін повноважень всередині інституту, тим самим виступаючи трансакцією управління (встановлення ієрархічних відносин) і раціонування (зняття конфліктів, упорядкування умов, розподіл капіталу).

Досліджено особливості інституційних передумов здійснення банківського нагляду в умовах ринкової трансформації в Україні, які полягають:

- у нерозвиненості фондового та відсутності форвардних ринків і відповідно ризиків по деривативах, яким на сучасному етапі органи нагляду в економічно розвинених країнах приділяють особливу увагу;

- у великому обсязі операцій і активів банків в іноземній валюті, що нетипово для країн із власними твердими валютами, у зв'язку з чим відмічено зростаючу роль валютних і ринкових ризиків;

- у недостатній сформованості правового поля функціонування банківської системи і неналежній впорядкованості діяльності правоохоронних органів у фінансовій сфері щодо покарання несумлінних позичальників внаслідок відсутності ефективних судових норм і механізмів, що дозволяють вирішувати складні господарські спори, в результаті чого підвищується рівень юридичних ризиків;

- у більшій мірі недобросовісності конкурентів при використанні засобів масової інформації і відповідно високій загрозі ризику репутації.

Виділено і розкрито загальні та специфічні функції банківського нагляду, що мають рефлективний характер. Загальні виражають внутрішній зміст банківського нагляду, а специфічні розкривають механізм його здійснення. До загальних належать нормативно-правова, контрольно-спостережна й регулятивна функції.

Специфічні функції охоплюють: функцію забезпечення законності (створення правових норм згідно з законодавством країни); пруденційну (зменшення ризиків у банківській системі при мінімальному обмеженні свободи банківських установ і забезпеченні достатньої прибутковості); аналітичну (пов'язану з проведенням аналізу основних сторін діяльності банків і тенденцій їх розвитку);

Рис.1. Загальні та специфічні функції банківського нагляду.

оціночну (що дозволяє шляхом зіставлення і порівняння визначати відповідність діяльності банківської установи правовим і пруденційним нормам, а також якісно-кількісну відповідність здійснюваних операцій встановленим нормативам); консультативно-корегуючу (за допомогою якої корегується діяльність банків згідно з рекомендаціями щодо усунення виявлених недоліків); превентивну (завдяки якій банківський нагляд передбачає і попереджує настання несприятливих подій); обмежувально-обтяжувальну (що встановлює заходи впливу на банки при виявлених порушеннях) (рис.1).

Розроблено рекомендації з вдосконалення дій органів нагляду в період банківських криз, пов'язані зі зміною рівня нормативів і показників діяльності банківської установи, частоти і деталізації надання звітності, із введенням спеціальних форм звітів та інформації, що надається органам нагляду.

У другому розділі “Організація банківського нагляду” розглянуто структуру, моделі та форми організації банківського нагляду. Проаналізовано існуючі у світовій практиці моделі організації банківського контролю і концепції їх функціонування. Для України запропоновано: активніше використовувати елементи моделі банківського нагляду “публічної звітності або ринкової дисципліни”, яка представлена як додатковий рівень контролю за діяльністю банківських установ; застосовувати таку форму нагляду, як переговори з керівництвом; розробити більш гнучкі й орієнтовані на виявлення ризиків форми звітності; звернути увагу на необхідність ініціювання банківським наглядом створення інститутів, які представляють альтернативний погляд на діяльність банківських установ.

Розкрито форми організації банківського нагляду, які включають у себе виїзне і безвиїзне інспектування. У зв'язку з цим визначено специфічні особливості й можливі способи поліпшення існуючих форм і методів контролю за банківською установою, які полягають в оптимізації процесу визначення рейтингової оцінки й механізму прийняття рішень щодо заходів впливу на банківську установу за результатами проведення комплексного інспектування.

Проаналізовано способи й методи взаємодії органів нагляду й аудиторів. Ці дві структури, що розглядають діяльність банківських установ з різних боків, повинні знаходитися в постійній взаємодії. Запропоновано механізми такої взаємодії. З урахуванням важливості і складності оцінки реального фінансового становища позичальника запропоновано проведення зовнішнього аудиту крупних позичальників банку аудиторською компанією, яка призначається органами банківського нагляду. Ця рекомендація ґрунтується на тому, що оцінка якості активів банківської установи неможлива без достовірного аудиторського висновку щодо крупних підприємств – позичальників банку. При цьому зовнішні аудитори, які обрані підприємством, часто надають поверхові аудиторські висновки, не зовсім якісну інформацію про достовірність звітності підприємств, що, звичайно, не дає змоги оцінити і якість активів банку. Значний позитивний ефект при використанні однієї аудиторської фірми, як для банку, так і його основних позичальників, полягає в підвищенні відповідальності аудиторів при складанні висновку.

У третьому розділі “Механізм функціонування банківського нагляду” розглянуто систему впливу органів нагляду на фінансово-банківські установи. Вирізнено і розкрито такі форми впливу, як внутрішня і зовнішня. До форми зовнішнього впливу віднесено зупинення (обмеження) дії або відкликання ліцензії на здійснення банківських операцій, накладення штрафу, відсторонення керівництва, ліквідація банку та інші заходи, що здійснюються безпосередньо органами нагляду і спрямовані на створення умов для безпечної роботи банківських установ. До форм внутрішнього впливу віднесено використання органами нагляду для розв'язання проблем у банку механізмів організації взаємовідносин між правлінням, внутрішнім аудитом, спостережною радою й акціонерами банку.

Проаналізовано процес реєстрації і ліцензування банківської діяльності як початкова передумова формування банківського нагляду. У зв'язку з цим показано, у якій мірі і якими заходами органи нагляду можуть впливати на ці процеси, і запропоновано зміни до системи ліцензування банків, які ґрунтуються на класифікації пунктів ліцензії за групами ризиків і можуть бути використані при розгляді питань щодо зупинення (обмеження) дії ліцензії, якщо діяльність банку перестає задовольняти встановленим вимогам.

Розкрито механізм підтримки достатнього рівня конкуренції шляхом забезпечення рівномірного ліцензування банківських установ у регіонах.

Проведено аналіз механізму інспектування банків за системою CAMEL, за результатами якого рекомендовано додатково розглядати такий чинник, як співвідношення коштів акціонерів і зовнішніх джерел в загальних джерелах фінансування банку. Це пов'язано з тим, що деякі банки обслуговують тільки певну групу підприємств, які є його акціонерами. При цьому вони мають незначну частину коштів, залучених від інших підприємств і приватних осіб. У цьому випадку погіршення показників діяльності банку не повинно мати таких же наслідків, як для банку, який працює здебільшого за рахунок внесків населення.

Виходячи з необхідності зниження витрат і підвищення ефективності загального нагляду, обґрунтовано рекомендації щодо проведення інспектування різних складників рейтингової системи CAMEL з різною частотою.

Запропоновано використовувати більш гнучку систему оцінки якості кредитного портфеля при визначенні суми резервів комерційного банку. Система, яка використовується в даний час Національним банком України, має недолік, який полягає в наявності значної різниці обсягів резервування між деякими категоріями кредитів, наприклад: “Г” і “Д” - 50%, “В” і “Г” – 30%. Така різниця призводить до значних відхилень при визначенні обсягу коштів, необхідного для резервування, що зрештою може призвести до нерентабельності діяльності банку або неадекватності застосування засобів впливу на банк органами нагляду. Для розв'язання цієї проблеми необхідно встановити 10 груп кредитів із визначенням для кожної допустимого діапазону рівня резервування, наприклад: перша група (еквівалент “стандартної” групи активів в існуючій класифікації) - 1-2%, друга - 2-5%, третя – 5-10%, четверта - 10-20%, п’ята - 20-30%, шоста – 30-40%, сьома – 40-50%, восьма – 50-65%, дев’ята – 65-80%, десята (еквівалент “безнадійної” групи активів в існуючій класифікації) – 80-100%.

Перевага запропонованого способу визначення якості кредитного портфеля полягає не тільки в більшій гнучкості й точності, але й у можливості органів нагляду на нормативному рівні встановлювати додаткову низку умов для віднесення кредитів до тих чи інших груп, що дозволить більш якісно формувати кредитний портфель самими банками.

Досліджено систему організації внутрішнього контролю в банках і доведено необхідність при проведенні інспектування банку аналізувати відповідність діяльності банку не тільки критеріям, що висуваються органами нагляду, і вимогам Базельського комітету, а й загальній стратегії, яка закладена акціонерами банку.

Розглянуто процес класифікації та рейтингування комерційних банків, який включає в себе реалізацію всіх специфічних функцій банківського нагляду і дозволяє узагальнити результат його функціонування. Внесено пропозиції щодо класифікації банків, що спрощує орієнтацію учасників ринку і дозволяє на підставі цієї класифікації диференціювати вимоги до банківських установ. Також звернено увагу на необхідність створення альтернативних рейтингових агенцій, які забезпечать більшу впевненість учасників ринку під час прийняття інвестиційних рішень.

ВИСНОВКИ

У проведеному дослідженні розкрито інституційні основи, суть, функції й організацію банківського нагляду як специфічного виду банківської діяльності. У ньому закладено теоретичне підґрунтя для прийняття ефективних рішень щодо регулювання банківської системи і встановлення пруденційних вимог, які забезпечують її стабільне й надійне функціонування.

Внаслідок проведеного дослідження можна зробити наступні висновки:

1. Банківський нагляд є інститутом відособленої сфери банківської діяльності, який має власну структуру, внутрішній зміст та особливі функції. Як інститут-обмеження, він визначає норми і правила поведінки окремих банківських ланок, що дозволяє забезпечити безпеку і стабільність функціонування всієї банківської системи. Банківський нагляд потрібно розглядати і як інститут-організацію, що знаходить свій вияв у сукупності відповідних органів, установ, організацій, які беруть на себе функції розроблення норм, правил, а також контроль за їх виконанням. Процедури і дії, які здійснюються банківським наглядом, перетворюють його на трансакцію, що забезпечує обмін відповідними повноваженнями. Як трансакція управління, банківський нагляд встановлює ієрархічну систему взаємозв'язків, яка передбачає відносини управління-підпорядкування. Як трансакція-раціонування, банківський нагляд дозволяє подолати конфлікти (суперечності) в банківській системі, встановити взаємну залежність її окремих ланок, сформувати впорядкованість їх дій.

2. Основне призначення банківського нагляду розкривається через його загальні функції - нормативно-правову, контрольно-спостережну і регулятивну, які в свою чергу, здійснюються через такі специфічні функції банківського нагляду, як забезпечення законності, пруденційну, аналітичну, оціночну, консультативну-корегуючу, превентивну, обмежувально-обтяжливу. Загальні і специфічні функції мають рефлективний характер, що означає системний, взаємодоповнюючий і взаємозалежний зв'язок.

3. З метою забезпечення виконання аналітичної функції вирізнено основні напрями змін у банківській сфері, на які необхідно звернути увагу органам банківського нагляду для своєчасного реагування на можливі причини виникнення банківських ризиків. До них належать:

- розвиток нових банківських продуктів і технологій;

- зміни зовнішніх умов у галузях, що фінансуються банками;

- тенденції зміни курсів основних валют і вплив їх зміни на активи банків і банківської системи загалом;

- рух процентних ставок і можливе зниження прибутковості банківських операцій;

- тенденції розвитку структури банківської системи;

- виникнення нових видів ризиків;

- посилення впливу існуючих ризиків як наслідок змін у політичному, економічному і правовому середовищі функціонування банківської системи.

Внаслідок такого аналізу розроблено пропозиції і рекомендації щодо попередження втрат банківських активів, створення механізмів контролю над ризиками шляхом введення спеціальної системи пруденційних норм, які дозволяють уникнути негативного впливу ризиків на фінансове становище банків. Така запобіжна діяльність органів нагляду представлена як найважливіший елемент загальної системи банківського нагляду, спрямованої на попередження банківських криз і збереження стабільності всієї банківської системи.

4. При організації структури банківського нагляду, виходячи з аналізу його функцій, а також використовуючи практику державного устрою, який полягає в поділі влади на законодавчу, виконавчу та судову, запропоновано виділення із структури Національного банку України служби банківського нагляду і агентства реєстрації та ліцензування з відповідними функціями:

1) центральний банк – нормативно-правова;

2) органи банківського нагляду – контрольно-спостережна;

3) агентство реєстрації та ліцензування – регулятивна;

5. На основі макроекономічних чинників, що викликають банківські кризи, запропоновано створення в банківському нагляді низки додаткових механізмів, що дозволяють регулювати діяльність комерційних банків у період криз:

1) гнучкої системи нормативів, які змінюються залежно від основних макроекономічних показників;

2) системи звітності комерційних банків, яка змінюється в період криз і має частіший та деталізованіший характер, аніж у звичайні часи;

3) нормативних актів, що дозволяють вимагати від банків з урахуванням їх становища на ринку та інших чинників тимчасового припинення окремих операцій комерційних банків, які несуть на собі в умовах кризи підвищений ризик або можуть посилити її макроекономічні наслідки.

6. На основі узагальнення практики банківського нагляду зроблено висновки щодо удосконалення інспектування комерційних банків:

- з огляду на необхідність зниження витрат і підвищення ефективності загального нагляду необхідно проводити інспектування різних складників рейтингової системи CAMEL з різною частотою;

-

-

- з урахуванням важливості і складності оцінки реального фінансового становища позичальника необхідно зовнішній аудит крупних позичальників банку проводити аудиторською компанією, яка призначається органами банківського нагляду.

- необхідно використовувати більш гнучку систему оцінки якості кредитного портфеля, яка полягає у встановленні 10 груп кредитів, із визначенням для кожної групи рівня резервування з можливого діапазону.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гриценко Р.А. Політика валютного регулювання під час валютно-фінансової кризи // Вісн. Харків. держ. ун-ту. Економічна серія. – 1999. – №446. – С. 83–87.

2. Гриценко Р.А. Захист вкладників комерційних банків як функція центрального банку // Вісн. Харків. держ. ун-ту. Економічна серія. – 2000. – №468. – С. 195–200.

3. Гриценко Р.А. Підвищення прозорості комерційних банків України // Вісн. Харків. держ. ун-ту. Економічна серія – 2000. – №482. – С. 275–278.

4. Гриценко Р.А. Реорганізація банківського нагляду в УкраїніТеорії мікро- макроекономіки: Зб. наук. праць проф.-викл. складу і аспірантів. – Вип. . – К.: Акад. муніцип. управління, 2000. – С. 193-195.

5. Гриценко Р.А. Банківський нагляд в Україні: інституційні основи та удосконалення функціонування // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. зб. Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – №8. – Львів: Інтереко, 2001. – С. .

6. Гриценко Р.А. Проблема регулирования платежного баланса в условиях рыночной трансформации экономики Украины Науч. конф. “Развитие экономической теории в условиях трансформационного кризиса”. – Ч. . – Харьков: Харьков. гос. ун-т.– 1996. – С. 40, 41.

АНОТАЦІЯ

Гриценко Р.А. Організація та функціонування банківського нагляду. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук із спеціальності 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит. Інститут економічного прогнозування Національної академії наук України, Київ, 2001.

Дисертація присвячена розкриттю інституціональної основи банківського нагляду, дослідженню його загальних і специфічних функцій.

Визначено природу банківського нагляду як особливого інституту банківської діяльності, що включає в себе інститут-обмеження, інститут-організацію, трансакції раціонування й управління. Досліджено питання підвищення якості й незалежності банківського нагляду. Розглянуто взаємозалежність банківського нагляду, зовнішнього аудиту та незалежних рейтингових агенцій. Запропоновано структуру й механізм банківського нагляду для сучасних умов в Україні. Розроблено конкретні напрямки вдосконалення банківського нагляду й рекомендації із застосування Базельських принципів ефективного нагляду в Україні з урахуванням специфіки побудови вітчизняної банківської системи, законодавства і макроекономічної ситуації.

Ключові слова: банківський нагляд, центральний банк, комерційні банки, банківська система, банківський менеджмент, аудит, рейтинг.

АННОТАЦИЯ

Гриценко Р.А. Организация и функционирование банковского надзора. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 – финансы, денежное обращение и кредит. – Национальный институт экономического прогнозирования Национальной академии наук Украины, Киев, 2001.

Диссертационная работа посвящена исследованию сущности, организации, функций и способов воздействия банковского надзора как специфической формы банковской деятельности.

В работе исследованы взаимоотношения органов банковского надзора, центрального банка, коммерческих банков, внешних аудиторов и рейтинговых агентств, которые возникают во время осуществления банковским надзором своих функций.

Выявлена природа банковского надзора как особого института банковской деятельности, включающего в себя институт-ограничение, институт-организацию, трансакции рационирования и управления.

Выделены и раскрыты общие и специфические функции банковского надзора, имеющие рефлективный характер. Общие выражают внутреннее содержание банковского надзора, а специфические раскрывают механизм его осуществления. К общим относятся нормативно-правовая, контрольно-наблюдательная и регулятивная функции; к специфическим - функции обеспечение законности, пруденциальная, консультативно-корректирующая, превентивная, аналитическая, оценочная и ограничительно-обременительная.

Показана историческая тенденция обособления функций банковского надзора в самостоятельные институты. Исходя из этого, обосновано предложение о выделении из структуры Национального банка Украины службы банковского надзора и агентства регистрации и лицензирования. С учетом разделения функциональных обязанностей центрального банка, органов надзора и агентства регистрации и лицензирования предложены новая организационная структура и соответствующий механизм банковского надзора в Украине, а также адекватная последнему система предоставления, обработки и анализа отчетности коммерческих банков.

Разработаны рекомендации по совершенствованию действий органов надзора в период кризисов, предполагающие изменение нормативов в зависимости от основных макроэкономических показателей, а также частоты и детализации предоставления отчетности и введение специальных форм отчетов, предоставляемых органам надзора.

Разграничены способы внешнего и внутреннего воздействия на банковское учреждение. К способам внешнего воздействия отнесено: приостановка (ограничение) действия лицензий, наложение штрафа, отстранение руководства, ликвидация банка и другие мероприятия, проводимые непосредственно органами надзора. Как способ внутреннего воздействия для решения проблем в банке раскрыта возможность использования органами надзора механизмов организации взаимоотношений между правлением, внутренним аудитом, наблюдательным советом и акционерами банка.

Определены степень и характер адекватного применения базовых принципов эффективного надзора за банковской деятельностью Базельского комитета по банковскому регулированию с учетом законодательства и структуры банковской системы Украины.

Ключевые слова: банковский надзор, центральный банк, коммерческие банки, банковская система, банковский менеджмент, аудит, рейтинг.

ANNOTATION

Grytsenko R.A. Organisation and functioning of banking supervision. – Manuscript.

Thesis for a candidate’s degree by speciality 08.04.01 – finance, money circulation and credit. – Institute for Economic Forecasting, Ukrainian National Academy of Science, Kyiv, 2001.

The dissertation is devoted to examination of the institutional nature of the banking supervision, to researching its general and specific functions.

The dissertation defines the nature of the banking supervision as a specific institution of banking activity, that includes the institution-of-limitations, institution-of-organizations, transactions of rationalizing and transactions of management. The thesis addresses the issues of improving quality and independence of banking supervision. Also issues of an interdependency between the banking supervision, external audit and independent rating agencies are discussed in the paper. This thesis offers an improved structure and mechanism of bank supervision in contemporary conditions in Ukraine. The thesis suggests specific recommendations for improvement of banking supervision and application of principles of effective banking supervision of Basle Committee with taking into account the specifics of the Ukrainian banking system, legislation and macroeconomic situation in Ukraine.

Key words: banking supervision, central bank, commercial banks, banking system, bank management, audit, rating.