Львівський національний університет імені Івана Франка

Гнатюк Роман Михайлович

УДК 551.4: 551.24 (477.8)

СТРУКТУРНИЙ РЕЛЬЄФ ПІВДЕННОГО РОЗТОЧЧЯ

11.00.04 – геоморфологія і палеогеографія

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Львів – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник кандидат географічних наук, професор

Кравчук Ярослав Софронович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, завідувач

кафедри геоморфології і палеогеографії

Офіційні опоненти : доктор географічних наук,

доктор геолого-мінералогічних наук, професор

Рудько Георгій Ілліч,

Національна акціонерна компанія “Надра України”, начальник управління гідрогеологічних робіт та інженерно-геологічних досліджень;

Інститут геологічних наук НАН України,

головний науковий співробітник

кандидат географічних наук, доцент

Муха Богдан Павлович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, доцент кафедри

фізичної географії

Провідна установа Київський національний університет

ім. Тараса Шевченка, географічний факультет,

кафедра геоморфології і палеогеографії, м. Київ.

Захист відбудеться 8 жовтня 2002 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.35.051.05 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (79000, м. Львів, вул. Дорошенка, 41).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львів----ського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул.Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий 6 вересня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Волошин П.К.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. За останні десятиліття досягнуто значних успіхів у вив-ченні тектонічної будови осадочного чохла та кристалічного фундаменту Волино-Подільського регіону. Відчутний прогрес у пізнанні геологічної струк-тури Волино-Поділля суттєво розширив можливості регіональних морфо-струк--турних досліджень, що дозволяє по-новому – на ширшій інформаційній основі – підійти до розв’язання багатьох проблемних питань, безпосередньо пов’язаних зі з’ясуванням структурно-тектонічної зумовленості його рельєфу. Відомо, що актуальність даного кола проб-лем обумовлена необхідністю поглибленого пізнання тектонічної структури земної кори та її новітньої динаміки, вкрай потрібного, зокрема, для підвищення ефек-тив-ності пошуку та розвідки корисних копалин.

Особливістю дисертаційного дослідження -є намагання з’ясувати характер струк-турної (субстратної) зумовленості рельєфу земної поверхні шляхом деталь-ного вивчення структурного рельєфу (СР). Для реалізації даного наукового завдання вибрано південну (південно-східну) частину Розточчя – невеликого, але дуже ціка-во-го регіону, що завдяки своїм геолого-геоморфологічним особливостям, геострук-турному та неотектонічному розташуванню мо-же розглядатись як модельний район для докладного вивчення СР денудаційних пластових рівнин з помірно дислоко-ваним субстратом.

Ґрунтовне вивчення геоморфологічної будови Південного Розточчя не-об-хідне для встановлення науково-піз-навальної цінності рельєфу існуючих (при-родний за-по-відник “Розточчя”, націо-наль-ний природний парк “Яворів-ський”) та проек-това-них (Жовківський і Поте-лицький регіональні ландшафтні парки) природно-запо-відних територій, оцін-ки їх геоморфологічної репре-зентативності, виділення нових охорон-них гео-мор-фологічних об’єктів – па-м’я-ток природи та інших природо-охо-ронних цілей.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація під-готов--лена автором під час роботи в лабораторії інженерно-геоморфологічних досліджень кафедри геоморфології і палеогеографії (з 2000 року – лабораторія інженерно-гео-графічних, природоохоронних і туристичних досліджень) над дер-жавними та госп--договірними замовленнями, тематика яких стосувалась при-кладних геоморфо-логіч-них і природоохоронних проблем західного регіону України (науко-вий керівник тем професор Я.С.Кравчук). Найтісніше дисертаційна робота пов’язана з геолого-гео-мор-фологічними дослідженнями, які були проведені автором при підготовці “Про-ек-ту організації території, охорони, відтворення та рекреаційного вико-ристання при-род-них комплексів та об’єктів Яворівського національного при-род-ного парку” (номер державної реєстрації 0199U002273). Протягом 1994-96 рр. дослідження про-во-дились у рамках українсько-польської програми “Розточ-чя”.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – враховуючи будову СР, оцінити рельє-фо-твірне значення різних структурних (субстратних) чинників, заді-яних у формуванні рельєфу Південного Розточчя.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі основні завдання:

1) встановити особливості морфологічного прояву різнорангових і різно-ві-кових елементів приповерхневої складчастої та розломно-блокової структури, з'ясу-вати їхню роль у формуванні рельєфу;

2) проаналізувати зв'язки лінійних елементів рельєфу з елементами тріщинної структури;

3) провести тектонічний аналіз рельєфу, спрямований на відтворення мережі макро--тріщин, виділення рельєфотвірних складчастих форм і розломів;

4) виявити різного рангу елементи СР, з’ясувати особливості їхнього похо-дження, розробити їх детальну генетичну класифікацію;

5) оцінити рельєфотвірне значення активної та пасивної тектоніки, припо-вер-х-невих складчастих і розломно-блокових дислокацій, розломів і тріщинних струк-тур; з’ясувати роль пластової структури у формуванні східчастої ярусності рельєфу.

Об’єктом дослідження виступив рельєф Південного Розточчя і при-лег-лої тери--торії (основний об'єкт дослідження), розглянутий на тлі геоло-гічного субстрату – його геологічної структури (додатковий об'єкт дослідження). Пред-метом дослід-ження були: а) зв’язки між елементами і властивостями геологічного субстрату та рельєфом досліджуваного терену; б) будова і гене-зис СР Південного Розточчя; в) чин--ники структурно-оро-гра-фічної відособленості Південного Розточчя, морфо-струк-турні та струк-турно-геоморфологічні осо-бливості даного регіону.

Фактичний матеріал і методи досліджень. В основу роботи покладені результати польових геолого-геоморфологічних досліджень, проведених у 1992-2000 рр. головним чином в українській частині Південного Розточчя. При вивченні гео-логічної будови та неотектоніки регіону викорис-товувались матеріали геоло-гічного знімання, сейсмометричних і розвідувальних робіт та струк-турно-пошу-кового буріння, зібрані в ДГП "Західукргеологія", ЗУГРЕ, УкрДГРІ (Львів-сь-ке від-ділен--ня), а також дані, вміщені в публікаціях українських і польських авторів. Важливе значення мали результати камеральних робіт, спря-мо-ваних на вивчення морфологічної структури рельєфу.

При виконанні роботи використано наступні комплекси методів і мето-ди дос-ліджень: морфографічний аналіз рельєфу; аналіз розподілу літофацій і потуж-ностей новітніх (міоценових) відкладів, аналіз (тектоніч-на інтерпретація) рельєфу підміоценової поверхні крейди, аналіз гіпсомет-ричного положення маркуючих рівнів та горизонтів міоценового покриву – для вивчення неотектоніки регіону; морфоструктурний аналіз; методи текто-нічного аналізу рельєфу: спеціалізоване струк-турно-тектонічне дешифрування топогра-фічних і гіпсо-метричних карт, карто-графування й аналіз лінеаментів, порівняльний аналіз орієн-тації лінеа--ментів і мезо-тріщин, аналіз поздовжніх профілів заплавних терас та ін.; структурно-геомор-фо-логічний аналіз; польові геолого-геоморфологічні дослідження, геоморфологічне та структурно-геомор-фологічне карто-гра-фування.

Наукова новизна одержаних результатів: 1) вперше дано розгорнуту харак-теристику СР Південного Розточчя. Ви-ділено й охарактеризовано більше 30 видів струк-турних елементів рельєфу (СЕР), у тому числі низку геоморфологічних утво-рень, раніше невідомих на Волино-Подільській височині; 2) розроблено деталь-ну ге--не--тич--ну класифікацію СЕР Південного Розточчя і прилеглої тери-торії; 3) скла-дено серію ори-гінальних структурно-тектонічних карт, карту рельє-фотвір-них струк-тур-них форм, оригінальні середньо- та велико-масштабні (1:200 000 – 1:50 000) струк-турно-геоморфологічні карти; 4) запропо-новано рангову класифікацію геомор-фо-логічних рівнів, обумов-лених пластовою будовою геологічного субстрату; 5) роз-крито визначну роль тріщинної структури у формуванні лінеаментної мережі Роз-точчя; 6) вперше обґрун-товано думку про те, що приповерхневі розривні пору-шен-ня, прояв-лені у рельєфі Розточчя, представлені здебільшого не розломами, а макро-тріщинами (зонами підвищеної тріщинуватості).

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження, пе-редовсім картографічні матеріали (карти локальних складчастих структур, роз-ривних порушень та інші) дозволяють суттєво доповнити, уточнити й деталізувати існуючі структурно-тектонічні моделі мезо-кайнозойського пок-ри--ву району Роз-тоцької височини. У меншій мірі їх можна використати для вивчення тектонічної структури складно побудованого комплексу венд-палео-зойських відкладів та роз-ломно-блокової будови кристаліч-ного фундаменту.

Особливу практичну цінність можуть мати результати вивчення трі-щин-ної структури. Вичитана у рельєфі мережа макротріщин (зон підвищеної трі-щину-ватості) може дати цінну інформацію для виявлення шляхів вертикальної міграції підземних вод комплексу мезозойських відкладів. Карти тріщинної мережі й інші структурно-тектонічні карти, побудовані у ході дос-лід-ження, можуть бути вико-ристані при виділенні тріщинних і тріщинно-порових ко-лекторів – пасток вугле-воднів, передбачуваних у районі височини (Коваль А., 1999), постановці детальних сейсморозвідувальних робіт та структурно-по-шу-кового буріння, детальному сей-с-мо-тектонічному районуванні території Розточчя і Опілля.

Результати дослідження використані для розробки та обґрунтування “Проекту організації території ... Яворівського НПП”. Розроблені в процесі дослідження методичні напрацювання використовуються у Львівському національному універ-ситеті при проведенні практичних за-нять з курсу "Структурна гео-морфологія".

Особистий внесок здобувача. Робота є результатом самостійних дос-ліджень, проведених автором в 1992-2001 рр. Основні положення дисертації викладені в одноособових публікаціях.

Апробація результатів дисертації. Головні результати дослідження опри-люднено на міжнародній (польсько-українській) конференції, присвя-ченій тектоніці Розточчя (Люблін-Львів, 1993), міжнародній науково-прак-тич-ній конференції “Ук-ра-їнська геоморфологія: стан і перспективи” (Львів, 1997), IV з’їзді польських гео-морфологів “Головні напрями геоморфологічних дос-ліджень в Польщі: сучасний стан і перспективи” (Люблін, 1998), міжна-родній науково-практичній конференції “Геоморфологічні дослідження в Україні: минуле, сучасне, майбутнє” (Львів, 2000). Основні положення дисертаційної ро-бо-ти щорічно доповідались і обговорювались на наукових семінарах ка-федри геоморфології і палеогеографії ЛНУ імені Івана Франка в 1998-2001 рр.

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано 14 праць (з них 3 у співавторстві), у т.ч. 4 статті у рекомендованих ВАК України наукових виданнях, 3 роботи у збірниках наукових праць, 7 – у матеріалах і тезах конференцій.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, п'яти роз-ділів, висновків, списку використаних джерел (202 найменування), проілюст-рована 43 ри-сун-ками (5 фотографій), містить одну таблицю. Текст основної час-ти-ни дисертації викладений на 150 сторінках. Повний обсяг роботи ста-но-вить 230 сторінок.

Готуючи дисертацію, автор користувався консультаціями, літера-тур-ни-ми та неопублікованими матеріалами, люб'язно наданими профе-со-ром Люб-лін-сько-го універ-ситету Я.Бурачиньським, співробітниками ДГП "За-хід-укр-геологія", ЗУГРЕ, УкрДГРІ, Інституту геології і геохімії горючих корисних копалин НАН України (зокрема, М.М.Андрей-чу-ком, Г.Ю.Бойком, І.Б.Вишняковим, А.П.Медведєвим, С.С.Круг-ловим, Б.П.Рі-зу-ном та ін.). В оформленні рукопису вели-ку допомогу надали працівники кафедри геоморфології і палеогеографії ЛНУ імені Івана Франка, особливо П.М.Горішний та М.М.Пакуля. Автор щиро вдячний нау-ковому керівнику професорові Я.С.Кравчуку за цінні поради, постійну підтримку й сприяння у напи-санні дисер-таційної роботи, а також усім колегам-геоморфологам, які своїм небай-дужим став-лен-ням, зауваженнями та рекомендаціями сприяли її вдоско-наленню.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі -– Історія та методичні засади вивчення структурного рельєфу Розточчя і прилеглих територій – головну увагу приділено розгляду найважливіших робіт, які безпосередньо стосуються теми дисертаційного дослід-ження. У вивченні структурної зумовленості рельєфу Розточчя й прилеглої території виділено три періоди, відмінні за змістом, спрямованістю та детальністю дослід-жень.

Перший період охоплює другу половину ХІХ – першу половину (до ІІ Світової війни) ХХ століття. Це час появи перших відомостей про рельєфотвірний вплив різних елементів геологічного субстрату Півден-ного Розточ-чя – Львівського плато, зокрема мезотріщин (Chaіuсska, 1928; Czyџewski, 1929), окремих гори-зон-тів стій-ких порід (Рудницький, 1913; Lomnicki, 1898 та ін.), розломів та складчастих структур (Teisseyre W., 1893; Teisseyre H., 1933, 1934).

Після ІІ Світової війни виявленню й вивченню зв’язків між геологічною будовою і рельєфом Розточчя сприяло розгортання геологічних дослід-жень, передовсім геологічного знімання, проведеного напри-кінці 40-х та у 50-ті - 60-ті роки. Питання, тісно пов’язані з досліджуваною пробле-матикою, розглядаються в цей час у численних публікаціях, присвячених висвітленню тектоніки, неотектоніки, геоморфології та оротектоніки (морфотектоніки) окремих ділянок західної частини Волино-Подільської височини й обширніших територій (роботи Я. Бурачиньського, К. Геренчука, І. Гофштейна, Л. Кудріна, Г. Марущака, А. Михайлова, Д. Найдіна, Р. Нея, В. Палієнко, І. Соколовського, П. Цися та інших дослідників). У вивчення структурної зумовленості рельєфу Розточчя й суміжних територій особливий вклад внесли праці Я.Бурачиньського (1976), М.Гарасим’юка (1980), Г.Марущака (1972), Г.Марущака і Т.Вільгата (1956), З.Паздро (1953), Й.Свинка (1968, 1973) та А.Яна (1956). З-поміж інших робіт, близьких до теми дисертації, виділяється монографія І. Гофштейна (1979) та публікації київських авторів (В. Палієнко, І. Соколовського та ін.), які стосуються питань, пов’язаних з методикою детальних і регіональних морфоструктурно-морфотектонічних досліджень.

Початок нового, сучасного етапу вивчення СР Південного Розточчя ознаме-нований появою низки докладних робіт, базованих на матеріалах детальних морфо-тектонічних досліджень. Особливої уваги заслуговує монографія Я.Бурачинь-ського (1997), присвячена характеристиці рельєфу Розтоцької височини – публікація відоб-ражає вивченість СР й рівень детальності досліджень, проведених на Розточчі науковцями Польщі. Серед публікацій 90-х років, окрім праць Я. Бурачиньського, відзначено низку робіт Т. Войцік-Бжезіньської (університет Марії Кюрі-Складовсь-кої, м. Люблін), а також роботи А. Коваля (Український науково-дослідний інститут природних газів, м. Харків).

На підставі аналізу праць українських і польських дослідників зроблено висновок про незадовільний стан вивчення СР Розточчя, особливо – його україн-ської частини. Показано, що СР височини та сусідніх регіонів на рівні детальних робіт майже не досліджувався ані в структурному (вивчення будови СР), ані в генетичному аспектах.

Здійснене автором дисертації вивчення СР Південного Розточчя передбачало прове-ден-ня морфоструктурних, морфотектонічних та структурно-геоморфоло-гіч-них досліджень. Зазначені види робіт близькі за змістом, але суттєво різняться за метою та основними зада-ча-ми дослідження; водночас вони тісно пов’язані між собою і творять в сукуп--ності певний комплекс дослідницьких робіт, який часто називають морфо-структурним або структурно-геоморфологічним аналізом (Арістархова Л., 1982; Палієнко В., 1992). У дисертації розкрито сутність і зміст морфоструктурних, морфо--текто-ніч-них та структурно-геоморфологічних досліджень, здійснюваних при вивченні СР.

У другому розділі – Методика досліджень – стисло описано загальний хід вико-наного дослідження, відзначено використані методи і методичні прийоми.

На першому етапі дослідження (спеціалізоване вивчення рельєфу тери-торії та її геологічної будови) особливу увагу приділено вивченню тектонічної структури альпійського (мезо-кайнозойського) структурного по-вер-ху. Для її картографічного відтворення зібрано, проаналізовано й уза-галь-нено фактичний матеріал, отриманий у результаті геологозйомочних, по-шуково-розвідувальних та сейсмометричних ро-біт і структурно-по-шу-ко-вого буріння. Для вивчення новітньої тектоніки про-ве-де-но аналіз розподілу літо-фа-цій і потужностей окремих горизонтів (підярусів) міо-цену, поєднаний з ана-лізом рельєфу підміоценової поверхні крейди, проаналізовано гіпсо-мет-ричне положення маркуючих рівнів та горизонтів міоце-нового покриву.

На наступному етапі дослідження (етап морфоструктурних та морфо-тек-тонічних досліджень) проаналізовано морфологічне відображення приповерхневих склад-частих форм та розломно-блокових дислокацій, виділених за матеріалами геолого-геофізичних досліджень, виявлено елементи тектонічної структури, вира-жені у рельєфі – складчасті, розломні та блокові морфоструктури; одночасно вив-чались особливості морфологічного відо-браження різнорангових та різновікових структур, встановлювались їх індикаційні ознаки. На цьому ж етапі дослідження встановлювались зв’язки між місцезнаходженням і орієнтацією уступів та долин і мезо- та макротріщинуватістю корінних порід, задіяних у формуванні рельєфу. При тектонічному аналізі рельєфу особливе значення мали дослідження, спрямовані на відтворення мережі проявлених у рельєфі закономірно зорієнтованих роз-ривних порушень – макро-тріщин, виявлення й оконтурення брахіантиклінальних дислокацій (довивчення тріщинної і складчастої структури здійснювалось шляхом візуального дешифрування великомасштабних (1:50 000) гіпсо-ме-тричних карт, зре-дукованих до вдвічі меншого масштабу, а також детальніших топокарт та аерофото-знімків).

На наступному, третьому етапі дослідження (основному етапі власне струк-турно-геоморфологічних досліджень) головна увага приділялась виявленню та вив-ченню СЕР – різної генези елементів і форм, генетично пов’язаних з тектонічною структурою припо-верхневої частини розрізу земної кори, нетектонічними (седи-ментаційними) структурними утвореннями геологічного субстрату та його літо-морфними особливостями. Особливу увагу приділено з’ясуванню генези, а в окре-мих випа-дках -– і механізму формування виявлених СЕР. З цією метою проаналізо-вано просторове співвідношення даних елементів рельєфу з відповідними еле-мен-тами геологічного субстрату та іншими струк-турно зумовленими й аструк-турними геоморфологічними утвореннями. Для вивчення будови СР особливе зна-чен-ня мало картографування СЕР, здійснюване у різних (1:200000, 1:100000 та 1:50000) мас-штабах.

На останньому етапі дослідження оцінювався рельєфотвірний вплив різних структурних чинників (активної і пасивної тектоніки, розломів і складчастих струк-тур тощо), з'ясовувалась структурно-геоморфологічна специфіка Південного Роз-точчя.

У наступному розділі – Геологічна будова та рельєф – розглянуто основні риси глибинної структури, будову осадочного чохла й історію тектонічного роз-витку земної кори району Південного Розточчя, розкрито особливості геологічної та геоморфологічної будови його рельєфу. Багато уваги приділено характеристиці орографії і конфігурації дослідженої ділянки Розтоцької височини (з особливою деталь--ністю описані межі Південного Розточчя, а також головні орографічні нап-рям-ки даного регіону й прилеглих до нього територій), відзначено специфіку головних геоморфологічних субрегіонів Південного Розточчя. Стисло охарак-тери-зовано основні елементи рельєфу денудаційного, флювіального та еолового (піщані і пилуваті гряди та грядоподібні підняття) походження.

Відзначено, що головні особливості глибинної структури земної кори дослід-жуваного району зумовлені його розташуванням у межах трансєвропейського лінеа-менту, відомого під назвою зони Тейссейра-Торнквіста (Т-Т). Південне Роз-точчя витяг-нуте вздовж зони Т-Т, його простягання добре узгоджується з простяганням зв'язаних з нею глибинних розломів й розломів, що визначають будову поверхні кристалічного фундаменту; аналогічну (північно-західну та північ-північно-західну) орієнтацію мають головні диз’юнктиви й складчасті дислокації, зафіксовані в палео-зойських і мезо-кайнозойських відкладах. Розташування Розточчя у районі безпо-середнього впливу зони Т-Т, яка може бути охарактеризована як область періодично повторюваного рифтогенезу (Глушко та ін., 1991), визначило розвиток його земної кори протягом венду–фанерозою, у тім числі і в останню, альпійську тектонічну епоху. У пізньоальпійський (неоген-четвертинний) час тектонічний розвиток “роз-тоцької” ділянки земної кори був тісно пов'язаний з пізньоорогенною еволюцією Карпатської геосинкліналі.

Враховуючи геологічну будову рельєфу, Південне Розточчя можна розглядати як продовження Подільської височини (Lomnicki, 1897). Його північно-східний край майже співпадає з межею більш-менш суцільного (на Львівському Розточчі) чи острівного (на Равсь-кому Розточчі) поширення третинних відкладів. Простягання південно-західного краю досліджуваного регіону і, у меншій мірі, його розташу-вання досить добре узгоджується з загальним простяганням і локалізацією межі різних літофаціальних зон міоцену: височині відповідає область різнорідних у літологічному відношенні мілководних відкладів, тоді як на прилеглій ділянці Передкарпаття розповсюджені більш глибоководні піщано-глинисті відклади. При переході від Розточчя до Опілля теж спостерігаються помітні зміни у будові міоце-нового покриву. Середній, а особливо верхній баден по різні боки від півден-ної межі Розточчя виступає у різних фаціях – пізньобаденські вапняки, піски і піско-вики, поширені у межах височинної гряди, співвід-носяться з піщано-глинистими відкла-дами Львівського Опілля. Отже, гео-логічна відособленість Південного Розточчя підкреслюється розвитком у його межах виключно мілководних (платформених) фацій міоцену.

У четвертому розділі – Елементи альпійської тектоніки у рельєфі Пів-денного Розточчя – докладно охарактеризовано складчасту, розломно-блокову та тріщинну структуру мезо-кайнозойського покриву Південного Розточчя, пред-став-лено узагальнюючі результати морфоструктурних і морфотектонічних досліджень.

Складчаста структура та її відображення у рельєфі. Склад-часту структуру мезо-кайнозойського покриву Розточчя творять різнорангові та різновікові форми. Най-більші (субрегіональні) дислокації можуть бути охарактеризовані як плако-син-кліналі. Одна з цих форм (похована пізньокрейдова син-кліналь Городок – Нароль) фіксує найбільш прогнуту частину Львівсько-Люб-лінського крейдового прогину (ЛЛКП), інша (дуже плоска пізньомаастрихтська син-клі-наль Львів – Замосьць) закладена на порівняно пологому північно-східному його крилі; розташовані структури субпаралельно. Обидві плакосикліналі, на відміну від локальних струк-тур, не знаходять відповідного їм прямого чи обер-не-ного відоб-раження у сучасному рельєфі.

Головні локальні структури (локальні структури 1-го порядку), ви-яв-лені у верхньокрей-дових відкладах Розточчя – Львівського Опілля, пред-став-ле-ні плоскими асиметричними антикліналями та синклі-налями, що ви-тяг-нуті уздовж ЛЛКП. Ви-раз-нішими і краще вивченими формами є антикліналі. Дов-жи-на цих валоподібних структур вимірюється кількома десятками кіло-метрів, ши-рина досягає 6-8 км. Порів-няно значними амплітудами (понад 100 м) у межах досліджуваного району виді-ляються дві антикліналі – Рава-Руська і Став-чанська. Амплітуда двох інших анти-клінальних структур (Краснобродської та Львівської) значно менша.

Проведені морфоструктурні дослідження засвідчили, що першопорядкові складчасті структури по-різному виявляються у рельєфі. Одні форми (Став-чанська антикліналь і спряжена з нею синклінальна складка, а також синкліналь, що супроводжує Красно-бродську структуру) інверсійно проявлені у рельєфі, інші ж (Львівська, Рава-Руська і Краснобродська антикліналі та поєднані з ними флексури) отримали пряме морфологічне відображення. Вцілому ці форми, попри переважно фрагментарне і не зовсім чітке (можна б сказати – приховане) виявлення у пластиці земної поверхні, досить добре “вписуються” у рельєф Південного Розточчя і при-леглої тери-торії Волино-Подільської височини.

Локальні складки 2-го порядку, сформовані у крейдовому покриві Розтоцької височини, представлені переважно виразно витягнутими брахіформами, що усклад-нюють будову біль-ших локальних складчастих форм або розташовуються поза їх межами – на фоні моно-кліналі. Встановлено, що майже усі (19 із 20) брахі-анти-кліналі, виявлені у крейдових відкладах Розточ-чя та Львів-ського Опілля, проявились у рельєфі: структурним підняттям відповідають більш чи менш виразні орографічні підняття, рідше – локальні скупчення порівняно значних абсолютних ви-сот (струк-тура Бурякової Ниви та деякі інші антиклінальні структури південної час-тини Пів-ден-ного Розточчя); співвідношення між даними морфоструктурами та рельєфом завжди пряме.

Антиклінальні структури 2-го порядку зіграли визначну роль у фор-му-ванні рельєфу Південного Розточчя й прилеглих регіонів Воли-но-Подільської височини. Ними спричинене існування багатьох круп-них елементів рельєфу, зокрема, майже усіх найбільших видовжених під-нять, складених корінними породами, у тому числі Львівського та Рава-Руського пасма. Ці порушення визначили локалі-зацію північно-східного та південного країв Південного Розточчя, виділи-ли у його межах окремий геоморфологічний регіон (Львівське Розточчя), помітно вплинули на розподіл макси--мальних абсолютних висот, розташування головних вододілів височини тощо.

Елементи розломної тектоніки та їх відображення у рельєфі. Складчаста струк--тура аль-пій-сь-кого поверху Південного Розточчя і при-ле-г-лої території суттєво ускладнена поздовжніми розломами скидового типу, розви-неними головним чином у прикрайових частинах височини та поза її межами. Другорядну структуротвірну роль відіграють поперечні щодо го-лов-них склад-частих форм розломи (скиди, скидо-зсуви), зорієнтовані перпендикулярно простя-ганню височинної гряди.

Вивчаючи приповерхневі розривні дислокації та їхній прояв у сучасному рель-єфі, доцільно розрізняти порушення, утворені у донеогенову (середньо-аль-пійсь-ку) та новіт-ню (пізньоальпійську) епохи. Найдостовірніші доміоценові розломи, відоб-ражені у рельєфі, представлені скидами з опущеним південно-західним кри-лом, лока-лізованими вздовж північно-схід-ного краю Південного Розточчя. Встановлено, що зв’язок між цими порушеннями та приуро-ченими до них уступами може бути як прямим (падіння струк-турного й орографічного уступу узгоджене), так і оберненим. В окремих випадках виразний морфологічний прояв серед--ньоальпійських дисло-ка-цій поясню-ється їх пізнішим успадкованим або інверсійним обновленням.

Значно краще вивчені пізньоальпійські розломи здебільшого виразніше прояв-ляються у рельєфі і їх відображення, як правило, є прямим. Морфологічна вира-женість окремих пору-шень є, однак, дуже різною. Найповніше і найвиразніше проя-вились розломи, розташовані вздовж південно-західного уступу Розточчя й Опілля (дислокації Плазів – Горинець – Смолин, Немирів – Добростани, Велико-лю-бінь-ський скид), а також “внутрішні” дислокації Західного Розточчя (Лосинецький скид) та Львів--сь-кого Опілля (Пустомитівський скид). Досить виразно проявились у рель-єфі окремі розломи, приуро-чені до північно-східного краю Львівського Розточчя – Львівського плато.

Вивчення морфологічного відображення пізноальпійських дислокацій, витяг-нутих уздовж південно-західного краю Південного Розточчя показало, що: а) лока-лізація тектонічно зумовлених орографічних уступів не фіксує, як правило, точ-ної локалізації розломів; уступи добре відображають звичайно лише простягання відпо-від-ного їм порушення; б) одній дислокації може відповідати кілька субпара-лельних уступів, розташованих на різній, іноді досить значній (до 4-4,5 км) віддалі від неї; в) співвідношення між розломами та ними зумовленими орографічними уступами майже завжди є прямим, але висота та виразність уступів не визначається амп-літудою уступотвірних розломів; г) найкраще проявлені у рельєфі дислокації, точ-ніше, їх окремі відтинки, розташовані у межах Розточчя та при підошві прикра-йо-вого уступу височинної гряди; з віддаленням від височини виразність їх мор-фоло-гічного відображення швидко спадає.

Новітні диз’юнктиви зіграли визначну роль у формуванні сучас--ного рельєфу. Саме розломи, безпосередньо (як скидові уступи та зони підвищеної тріщинуватості приповерхневих порід) й опосередковано (як до - та синседиментаційні утворення, що впливали на еволюцію міоценового рельєфу, а через нього – на седиментацію міоценових відкладів, їх склад та умови залягання) впливаючи на неоген-четвер-тинний морфогенез, спричинились до формування південно-західного уступу Роз-точчя, західного та східного усту-пів Львівського плато, окремих відтинків східного уступу Львівського Розточ-чя, деяких інших визначних прикрайових і внутрішніх усту-пів дослід-жуваних височин, розмежували Південне й Західне Розточчя, зумо-вили макросхід-час-ту будову рельєфу Томашівського Розточчя і Львівського Опілля, визначили ло-ка-лізацію деяких крупних долиноподібних понижень і долин. Водно-час, далеко не всі виразно спрямлені долини та уступи, котрі виявляють явні ознаки структурно-тектонічної зумовленості, пов’язані з відомими дис-локаціями. Саме невідомі, ймовірні розривні порушення місцями так чітко прояв-ляють-ся у рельєфі, що не виникає сумнівів щодо реальності їхнього існування. У роботі зазна-чені розривні порушення трактуються здебільшого як макротріщини (зони підвищеної тріщинуватості).

Тріщинуватість приповерхневих відкладів. Зв'язок лінійних елементів рельєфу з елементами тріщинної структури. Результати вивчення орієнтації закономірно зорієн-тованих мезо- та макротріщин, виявлених у міоценових і верхньокрейдових від-кладах, засвідчують існування значної кількості їх систем: окрім ортогонально зорієнтованої системи з максимумами N5-10°W та N85-90°W, в обох діапазонах північного сектору можна виділити принаймні ще чотири системи тріщин з макси-мумами 20-25?, 45(50)?, 60?, 70-80? у північно-західному діапазоні та 10 (20)?, 25-30?, 40?, 55?, 70? – у північно-східному. В обох товщах частіше зустрічаються тріщини, витягнуті вздовж Розточчя.

Встановлено, що орієнтація виявлених у полі систем закономірних тріщин часто узгоджується з простяганням спрямлених уступів і долин, розташованих у ра-йоні відслонення тріщинуватих порід. Приуроченість різнопорядкових долин до розривних порушень (макротріщин), розвинених у рельєфотвірних відкладах, вияв-лена також у ході геофі-зичних (сейсмометричних, геоелектричних та біолокаційних) і газометричних досліджень, що були проведені на Томашівському Розточчі та Львівському плато (Bogucki, Woloszyn, 1993; Krynicki, 1996). Зв’язок лінійних еле-ме-нтів рельєфу з елементами тріщинної структури підтверджують результати порів-няльного аналізу роз-діаграм, які відображають орієнтацію мезотріщин і різнопо-рядкових лінеаментів. Відзначені факти дозволяють перед-бачати, що впорядковане розташування багатьох виразно спрямлених елеме-нтів рельєфу Розточчя – Львів-ського плато відображає тріщинну структуру геологічного субстрату.

Розділ 5. Структурний рельєф Південного Розточчя. Дотримуючись широ-кого трактування поняття "структурний рельєф" (за Твідалем), автор розрізняє три генетичні категорії СР: 1) рельєф текто-нічний (тектогенний) -– утворений текто-нічними деформаціями земної кори; 2) рельєф власне структурний (структурно-дену-да-цій-ний) – утворений у результаті відпрепарування структурних форм та їх елементів; 3) рельєф літогенний (літоскульптурний) – зумовлений літологічними особливостями субстрату.

Грунтовне вивчення СР передбачає виявлення та вив-чення його складових частин – структурних елементів рельєфу (СЕР). Остан-ні, враховуючи генетичну сутність СР, можна трактувати як морфологічні наслідки (ефекти) рельєфотвірного впливу геологічного суб-страту (Флоренсов, 1989), що перебувають з ним у безпо-середньому генетичному зв'язку; СЕР повністю (тектогенні утворення) або частково (власне структурні та літогенні утворення) зобов'язані своїм існуванням геоло-гіч-ному субстрату. Характеризуючи СР, окрім СЕР слід виявляти й вив-чати структурно (субстратно) зумовлені риси (особливості, властивості) мор-фології земної поверхні – структурно зумовлену ярусність рельєфу, струк-турно зумовлене планове впоряд-кування рельєфу тощо. Структурні риси рель-єфу земної поверхні разом з СЕР уна-оч-ню-ють його структурну (петро-графічну, структурно-петрографічну, власне струк-турну та тектонічну) зумов-леність.

Структурні елементи рельєфу. Розточчя виділяється значною видовою різно-манітністю СЕР. У складі СР дослідженої ділянки височини можна виділити більше 30-и видів структурно зумовлених елементів і форм, у тому числі 22 види струк-турно-орографічних утворень, обумовлених впливом розломно-блокових та склад-частих деформацій (відповідно 2 і 4 види СЕР) і структур (відповідно 6 і 10 видів СЕР). Усього в межах дослідженої те-ри-торії виявлено 47 видів СЕР, у тому числі 34 види тектонічно зумовлених утворень.

До найпоши-ре-ніших та найвиразніших елементів СР Південного Розточ-чя нале-жать схили закономірно витриманого простягання, генетично пов’язані з припо-вер-хневими розривними порушеннями – розломами та тріщинами. Значно рідше трап-ля-ються уступи, приурочені до локальних антиклінальних форм, флексур та флексуроподібних структурних утворень, а також куестові усту-пи. Типовими еле-ментами СР даного регіону є схили літоморфного типу (структурні уступи), зумов-лені виходами горизонтально та субгоризонтально залягаючих верств порів-няно стій-ких міо-це-нових відкладів.

Детальні структурно-геоморфологічні дослідження засвідчили, що уступи, приу--рочені до новітніх розломів, є здебільшого виробленими, структурно-дену-даційними утвореннями (прирозломними уступами), пристосованими до будови субстрату. Встановлено, що прирозломні уступи утворились головно у результаті від-п-ре-парування скидових поверхонь та змикаючих крил скидо-флексур, підсте-лених порівняно стійкими породами; другорядне орографічне значення мають при-розломні уступи, формування яких пов’язане з ерозійним освоєнням зон підвищеної тріщинуватості, що приу-рочені до розломів, а також з відпре-паруванням міоце-нових псевдофлексур, утворених над давніми (досе-ди-мен-таційними) ски-довими уступами. У роботі докладно охарактеризо-ва-но від-нос-но прямолінійні уступи, гене-тично пов'язані з безамплітудними розривними порушеннями – макротріщинами (такі схили названі прирозривними уступами), розглянуто механізм їхнього фор-мування; описано уступи, пристосовані до локальних складчастих форм (приа-нти-клінальні і прифлексурні уступи), уступи куестового типу, структурні та літо-морфні уступи.

Південне Розточчя характеризується надзвичайною (як для Волино-Поділь-ського регіону) видовою різноманітністю СЕР. Досліджуваний регіон поряд з пів-ден-но-західною (“безлесовою”) ділянкою Західного Розточчя виділяється та-кож знач-ною концентрацією цих елементів рельєфу та їх порівняно доброю морфо-логічною виразністю. Враховуючи дані факти, Південне Розточчя разом з південно-західною частиною Західного Роз-точчя можна розглядати як "музей" СЕР. Пошук і вибір найбільш предс-тавницьких, зразкових структурно-орографічних утворень, які могли б вис-тупати еталонами конкретних видів СЕР Волино-Подільської височини, виді-лення ділянок, особливо "насичених" такими елементами рельєфу, а та-кож ділянок, у межах яких з особливою виразністю проявились рельє-фотвірні властивості суб-страту, заповідання виділених територій і об?єктів – цей комплекс прикладних завдань виступає однією з найактуальніших задач, безпо-середньо пов?язаних з вив-ченням СР Розточчя.

Генезис структурного рельєфу. З'ясування геоморфологічної значимості різ-них „субстратних” чинників, задіяних у формуванні СР височини, дозволило зро-бити й обгрунтувати наступні висновки: а) тектонічно зумовлений рельєф Півден-ного Розточчя відображає головно пасивний, опосередкований (через струк-туру і літологію субстрату) вплив середньо-пізньоальпійської розломної та склад-частої тектоніки; б) головним чинником структурно-орографічної відособленості Півден-ного Розточчя виступила регіонального масштабу літолого-фаціальна дифе-рен-ціація міоценового пок-риву, зумов-лена до- і синседиментаційною міоценовою тектонікою; в) рельєфотвірна роль альпійських розломів і складчастих форм спів-мірна; г) виразну спрямленість лінійних елементів мезо- і мікрорельєфу та впоряд-ко-ваність їхнього планового розташування слід пов’язувати передовсім з рельє-фотвірним впливом тріщинної структури; тріщинно-блокова будова субстрату мала визна-чальний вплив на формування „брилового” характеру рельєфу; д) вплив плас-тової структури міоцену на ярусність рельєфу межиріч проявляється пере-до-всім у нерів-номірному розвитку окремо взятих денудаційних рівнів: одні рівні, а саме ті, що формувались у сприятливій структурно-літологічній ситуації (співпадання рівня з покрівлею пласта стійких порід тощо), зайняли домінуюче становище у схід-часто-ярусній структурі рельєфу певної ділянки височини, інші ж, опинившись у менш сприятливих чи несприятливих структурно-літологічних умовах, стали друго-рядни-ми рівнями або взагалі не зафіксувались у її (ділян-ки) рельєфі.

ВИСНОВКИ

Досвід виконаного дослідження переконує у доцільності чіткого розме-жуван-ня, – як окремих самоцінних видів робіт, – морфо-структурних (вивчення текто-нічної структури земної кори в аспекті її вира-женості у рель-єфі), морфо-тектонічних (виявлення та вивчення тектонічних форм шляхом вивчення рельєфу) та струк-турно-гео-мор-фо-логічних (вив-чення структурної зумовленості рельєфу, у тім числі її наочного (морфо-логічного) виявлення – структурного рельєфу, його елементів і особливостей) досліджень. Цілеспрямоване вивчення структурного рельєфу (СР) здійс-нюється у рамках структурно-геоморфологічних досліджень й передбачає вияв-лення та виділення (картографування) його складових частин -– структурних еле-мен--тів рельєфу (СЕР).

Проведені дослідження дозволяють сформулювати наступні положення й висновки:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

Добре виявлена мезо- та макроярусність виробленого рельєфу, зумовлена плас---товою будовою міоценового покриву, дозволяє назвати Південне Роз-точчя пластово-ярусною височиною.

9.

10.

Основні положення дисертації викладені у наступних публікаціях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

Гнатюк Р.М. Структурний рельєф Південного Розточчя. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.04 – геоморфологія і палеогеографія – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2002.

У дисертації вперше докладно охарактеризовано будову структурно (суб-стратно) зумовленого рельєфу Південного Розточчя і прилеглої території, з’ясовано його генетичні особливості. На основі детального вивчення структурного рельєфу (СР), морфоструктурних і морфотектонічних досліджень оцінено рельєфотвірне значення активної та пасивної тектоніки, приповерхневих складчастих і розломно-блокових дислокацій, розломів і тріщинних структур; розкрито роль пластової структури у формуванні східчастої ярусності рельєфу. Розроблено генетичну класи-фікацію елементів СР, застосовану для впорядкованого формування їхніх назв, здійснено їх середньо- та велико-масштабне картографування. За-про-поновано ран-го-ву класифікацію геоморфологічних рівнів, обумовлених пластовою будовою геоло-гічного субстрату. Розглянуто можливості окремих видів і методів спеціалі-зо-ваних морфотектонічних дослі-джень, розкрито їх прикладне значення.

Ключові слова: структурний рельєф, структурно-геоморфологічні дослід-жен-ня, морфоструктурний аналіз, тектонічний аналіз рельєфу, лінеамент, Південне Роз-точчя.

R.M.Hnatuk. Structural relief of Southern Roztochya. – Manuscript.

Dissertation for gaining a scientific degree of a candidate of geography science according to the speciality 11. 00.04 – geomorphology and paleogeography. – Lviv National University after Ivan Franko, Lviv, 2002.

The dissertation originally characterizes in every detail the structurally (or substratly) based relief of Southern Roztochya and of the adjoining territory, elucidating its genetic peculiarities. Based on a detailed study of the structural relief (SR), of the morphostructural and morphotectonic data, the dissertation evaluates the relief - forming significance of the active and of the passive tectonics, of the subsurface folding and fracture - block dislocations, of the fractures and cracked structures; the role has been shown of the layer structure in forming the stepped tiers of the relief. There is offered a genetic classification of the structural relief elements, which is used for a streamlined formation of their names, as well as their medium scale and large scale chart - making has been performed. There has been offered a rank classifying of the geomorphological levels caused by a layer structure of the geological substrate. The possibility of separate types and