ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ
ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ
УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК
ГУРЕНКО ТАМАРА ОЛЕКСІЇВНА
УДК 338.43:339.13:63.4
ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ
РИНКУ ПРОДУКЦІЇ ПТАХІВНИЦТВА В УКРАЇНІ
Спеціальність 08.07.02 – Економіка сільського господарства і АПК
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2002
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук.
Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,
академік УААН, заслужений діяч
науки і техніки України
Шпичак Олександр Михайлович,
академік-секретар відділення аграрної
економіки і земельних відносин Української
академії аграрних наук
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,
заслужений економіст України
Бойко Віктор Іванович
завідувач відділу Інституту аграрної
економіки УААН
кандидат економічних наук,
старший науковий співробітник
Стукач Тетяна Миколаївна
вчений секретар Української академії
зовнішньої торгівлі Міністерства
економіки та з питань європейської
інтеграції України
Провідна установа: Український державний агроекологічний
університет Міністерства аграрної політики України,
кафедра менеджменту організацій, м. Житомир
Захист відбудеться “ 26 “ лютого 2002 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 Інституту аграрної економіки УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН, 03680, м. Київ, вул. Героїв оборони, 10, кімн. 212.
Автореферат розісланий “ 24 ” січня 2002 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради
доктор економічних наук,
професор Малік М.Й.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Ринкова економіка потребує відповідного підходу до формування економічного механізму забезпечення розвитку галузі птахівництва. Це зумовлено зміною форм власності, реструктуризацією економіки, зміщенням центрів відповідальності за кінцеві результати діяльності. Потреба в розв`язанні такого завдання посилюється розбалансованістю ресурсного потенціалу, ціновим диспаритетом, нееквівалентним обміном між галузями ресурсного забезпечення та підприємствами по виробництву продукції птахівництва, зокрема яєць.
Порушення рівноваги між попитом з урахуванням медичних норм споживання продовольства та купівельною спроможністю населення також вказує на необхідність розробки результативного економічного механізму формування та забезпечення функціонування ринку продукції птахівництва. Потреба в новому концептуальному підході щодо удосконалення економічного механізму ринкової економіки підтверджується негативними тенденціями в розвитку галузі птахівництва.
Слід зазначити, що в нашій країні над розв`язанням цього завдання працюють науковці: Н.М. Башкирев, О.М. Бевза, В.І. Бойко, М.П. Вітковський, Ю.Я. Гапусенко, І.А. Іонов, Г.М. Колесникова, В.А. Лук`янов, О.О. Лук`яненко, Н.В. Сеперович, А.І. Свєжєнцов, Т.М. Стукач, А.В. Шомін, О.М. Шпичак та інші.
Разом із тим, результативний економічний механізм як система не сформований. Не відрегульовані механізми макро- і мікроекономічного плану. В теоретичному, методологічному і практичному аспектах не розроблена система раціонального поєднання механізмів державного аграрного протекціонізму з механізмами ринкового саморегулювання.
Відсутність ефективного науково обгрунтованого механізму формування і забезпечення функціонування ринку продукції птахівництва та нагальна потреба в розробці та впровадженні такого механізму підтверджують актуальність теми дисертаційного дослідження.
В дисертаційній роботі розглянуто економічний механізм формування і функціонування ринку продукції птахівництва в Україні, зокрема такого виду продукції як яйця.
Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з тематикою науково-дослідних робіт Інституту аграрної економіки УААН “Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови” і, зокрема, її теми “Розробити методологію ціноутворення та інфраструктури ринку продукції АПК в перехідний період до ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0196U016297). Матеріали дисертаційної роботи відображені в наукових працях, пропозиціях Міністерству аграрної політики України, науково-виробничому об`єднанню “Укрптахопром”, ВАТ “Птахофабрика “Київська”.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка економічного механізму формування і функціонування ринку продукції птахівництва (яєць) в умовах реструктуризації економіки та реформування продуктивного підкомплексу птахівництва. У відповідності з поставленою метою визначені та вирішені такі завдання:
- узагальнено теоретичні та методичні підходи щодо формування економічного механізму функціонування продовольчого ринку;
- оцінено кон`юнктуру ринку яєць, виявлено рівень насиченості продовольчого ринку та ступінь збалансованості попиту і пропозиції, тенденції, що намітилися в його розвитку;
- встановлено залежність між розвитком механізмів державного регулювання продовольчого ринку та результатами діяльності підкомплексу птахівництва;
- обгрунтовано складові економічного механізму забезпечення функціонування ринку яєць;
- обгрунтовано методику визначення економічної ефективності виробництва продукції птахівництва в особистих підсобних господарствах населення;
- розкрито методичні підходи до визначення нормативної собівартості і формування цін на продукцію птахівництва (яєць);
- здійснено прогноз розвитку ринку яєць на перспективу.
Предмет та об`єкт дослідження. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних питань економічного механізму формування і функціонування ринку продукції птахівництва (яєць).
Об`єктом дослідження є дія економічного механізму регулювання ринку продукції птахівництва. Детальні дослідження макро- та мікроекономічного спрямування проводились на базі ринку яєць в цілому по Україні, та в розрізі регіонів, птахофабрик, особистих підсобних господарств населення.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження є системний і комплексний підхід до вивчення економічних процесів, діалектичний метод пізнання, законодавчі акти, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань економічного механізму та ринків продуктів і послуг. Для обгрунтування висновків і пропозицій використовувалися різні методи дослідження явищ і процесів, обробки даних: статистико-економічний, монографічний, анкетування, експертних оцінок, розрахунково-конструктивний та інші.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі методологічні та практичні результати:
- узагальнено та доповнено теоретичні і методичні аспекти економічного механізму функціонування продовольчого ринку;
- систематизовано і доповнено методичні підходи до формування економічного механізму функціонування ринку продукції птахівництва (яєць);
- розроблено методичні підходи до визначення собівартості з метою формування цін на продукцію птахівництва в господарствах громадського сектора;
- обгрунтовано методику визначення собівартості яєць та їх економічної ефективності в особистих підсобних господарствах населення;
- виявлено структурні зрушення у виробництві яєць в розрізі господарств різних форм власності та визначено економічні причини цих явищ;
- обгрунтовано складові економічного механізму забезпечення ефективного функціонування ринку продукції птахівництва (яєць);
- розроблено прогноз виробництва та споживання яєць на перспективу з урахуванням темпів розширеного відтворення.
Практичне значення одержаних результатів. Запропоновані пропозиції можуть бути використані при розробці заходів щодо розвитку ринку продукції птахівництва та удосконалення механізму забезпечення його функціонування. Практичне значення мають методичні підходи щодо визначення собівартості та ціни на продукцію птахівництва у птахофабриках і особистих підсобних господарствах населення, стратегічний прогноз попиту та пропозиції на ринку яєць.
Результати дослідження використовуються Міністерством аграрної політики України, Білоцерківським управлінням агропромислового комплексу, а також у навчальному процесі в Національному аграрному університеті.
Особистий внесок здобувача полягає в наступному:
- узагальнено і розвинено методичні підходи щодо формування економічного механізму функціонування ринку продукції птахівництва (яєць);
- оцінено існуючу систему забезпечення функціонування ринку продукції птахівництва (яєць);
- обгрунтовано методичні підходи до визначення собівартості, стартової та максимально граничної ціни одиниці продукції птахівництва птахофабрик, а також собівартості й економічної ефективності виробництва яєць в особистих підсобних господарствах населення;
- розроблено прогноз виробництва яєць на перспективу з урахуванням медичних норм споживання та механізми його забезпечення на принципах розширеного відтворення.
Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми обліку та аудиту за умов нестабільної економіки” (Хмельницький, 1996 р.), “Соціально-економічні та екологічні проблеми розвитку адміністративних районів” (Тернопіль, 1997 р.).
Публікації. По темі дисертаційної роботи опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом 1,36 друк. арк., у тому числі 3 статті у наукових фахових виданнях.
Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 198 сторінках комп`ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 150 найменувань, 11 додатків, містить 55 таблиць, 26 рисунків та схем.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У першому розділі дисертаційної роботи - “Теоретичні основи економічного механізму формування і функціонування ринку сільськогосподарської продукції” -розкрито сутність економічного механізму товарного ринку. Розглянуто сутність таких понять як ринкова економіка, ринок, економічний механізм, попит, пропозиція, ціна тощо.
Ринок розглядається як цілісність, яка може ефективно функціонувати в умовах використання механізмів економічних законів – попиту, пропозиції, балансу попиту і пропозиції, граничної корисності, економічної рівноваги, відшкодування витрат на відтворення робочої сили, вартості та інші.
Розглянуто економічний механізм товарного ринку як систему економічних та організаційно-правових важелів, яка на принципах саморегулювання і регулювання повинна забезпечувати формування та ефективне функціонування товарного ринку. Останній не повинен виступати як саморегулююча система з стихійними економічними регуляторами.
На основі узагальнення теоретичних положень нами обгрунтований висновок, що продовольчий ринок і, зокрема, ринок продукції птахівництва (яєць), зможе ефективно функціонувати на принципах оптимального поєднання макроекономічного регулювання і мікроекономічного саморегулювання. При цьому слід враховувати ту обставину, що в цілому суспільство як і окремі галузі та конкретні організаційно-виробничі структури проходять різні стадії свого життєвого циклу розвитку. Це, насамперед, народження, дитинство, юність, рання, проміжна та кінцева зрілість, старіння і відродження організаційних формувань.
Кожна стадія життєвого циклу підприємства має свою специфіку функціонування, свої цілі, а відповідно і стратегії розвитку та механізми реалізації обраних стратегій у життєвому циклі. Ця методологічна вимога повинна бути врахована при формуванні результативної системи економічного механізму забезпечення функціонування товарного ринку та його складових – суб`єктів виробничої та іншої діяльності.
Життєвим циклам функціонування як суспільства, так і галузей та окремих господарюючих структур повинна відповідати і сформована адекватна система механізмів господарювання та механізмів формування і забезпечення результативного функціонування товарного ринку.
В умовах лібералізації цін як основи ринкових відносин, а також враховуючи кризовий стан в агропромисловому виробництві, макроекономічне регулювання ринку продукції птахівництва повинно здійснюватися під впливом механізму державного аграрного протекціонізму. В дисертації виділено декілька напрямів реалізації такої політики:
- державне регулювання цін на основні стабілізуючі фактори виробництва;
- дотаційна підтримка комбікормової промисловості;
- розробка та реалізація програми розвитку птахівничої галузі з використанням централізованих та місцевих бюджетних коштів;
- пряма фінансова допомога суб`єктам діяльності, які займаються виробництвом продукції птахівництва;
- державна підтримка об`єктів селекційно-племінної роботи та об`єктів- репродукторів із здешевленням продукції для підприємств товарного виробництва;
- обгрунтований фінансовий механізм та механізм фінансової політики;
- щорічне визначення в державних програмах видів та розмірів квот на продукцію птахівництва та інші.
Державне регулювання ринкових відносин розглянуто у взаємозв`язку макроекономічних і мікроекономічних процесів.
В дисертаційній роботі обгрунтовані основні напрями державного протекціонізму по відношенню до галузі птахівництва як системи.
В теоретичному плані визначені підходи до створення економічного механізму продовольчого ринку: обгрунтовані принципи формування названого механізму та умови реалізації їх вимог; узагальнені, систематизовані і доповнені принципи ціноутворення; оцінені моделі ціноутворення з урахуванням їх основних параметричних характеристик, умов та ситуацій використання, а також можливих негативних наслідків.
В дисертації запропоновані моделі ціноутворення при замкнутому і незамкнутому циклах господарювання.
В другому розділі дисертаційної роботи - “Стан економічного механізму формування і функціонування ринку продукції птахівництва” - досліджено і розглянуто фактичний стан формування і функціонування ринку продукції птахівництва на макро- та мікроекономічному рівнях.
Ринок продукції птахівництва (яєць) має свою історію та специфіку формування. Його становлення і розвиток в Україні нерозривно пов`язані із зовнішнім середовищем та дією механізмів державного аграрного протекціонізму.
З метою виявлення загальних тенденцій в розвитку галузі птахівництва та механізмів їх забезпечення нами проведені дослідження за період з 1961 по 2000 роки.
Зроблено висновок, що збалансована взаємодія механізмів державного макроекономічного регулювання та мікроекономічних механізмів саморегулювання сприяли розвитку галузі птахівництва в Україні до 1990 року. При цьому в 1990 р. порівняно з 1961 р. темпи зростання виробництва яєць значно випереджали темпи зростання чисельності населення і становили відповідно 2,4 та 1,24 раза. Рівень забезпечення населення продукцією птахівництва по відношенню до медичних норм в 1990 р. становив 93,5% проти 37,5% в 1960 році.
Як позитивний досвід, слід брати до уваги, що в період регульованої економіки при формуванні ринку продукції птахівництва враховувалися реальні можливості особистих підсобних господарств населення та підприємств птахівничого напряму. Це підтверджується темпами змін виробництва яєць за 1960-1990 рр. в обох секторах. Якщо в 1960 р. ринок продукції птахівництва (яєць) в Україні майже на 15% формувався за рахунок підприємств громадського сектора, то в 1990 р. – на 62 відсотки. При цьому частка особистих підсобних господарств населення у виробництві яєць з 1980 по 1990 рр. мала стабільний характер – 35-40 відсотків.
Розвитку таких тенденцій як збільшення виробництва яєць в господарствах громадського сектора сприяли: дотаційні механізми; механізми сприяння розвитку комбікормової промисловості; капіталовкладення в розвиток галузі птахівництва; система державного замовлення.
Однак в наступні роки названі тенденції в розвитку галузі птахівництва були порушені. Організаційно-економічний механізм не був своєчасно адаптований до змін у зовнішньому середовищі, які відбулися в системі економічних відносин по лінії “птахофабрика – мікросистема”, “птахофабрика – макросистема”. Відмова держави від механізмів державного протекціонізму та сильна залежність птахофабрик від факторів зовнішнього середовища посилили розвиток негативних тенденцій в галузі. Одним з таких головних зовнішніх факторів є зниження купівельної спроможності населення, що сприяло зменшенню поголів`я птиці (табл. 1).
Так, поголів`я птиці в усіх категоріях господарств за період з 1990 по 2000 рр. зменшилось на 50%, а виробництво яєць - на 46,8 відсотка. На низькому рівні знаходяться виробництво і споживання яєць на душу населення. Так, виробництво яєць на душу населення в 2000 р. становило 178 штук, що на 43,3% менше проти 1990 року. Не відповідає вимогам щодо медичних норм і споживання яєць на душу населення, яке в 2000 р. фактично становило 164 штуки проти норми - 290 штук (при мінімальній нормі - 231 штуки).
Невідповідність з медичними нормами споживання яєць характерна для всіх областей України (табл. 2).
З даних табл. 2 видно, що при такому низькому виробництві яєць на душу населення не досягнуто не тільки оптимальної (раціональної), а й мінімальної норм їх споживання. Так, відхилення обсягів виробництва яєць на душу населення від мінімальної і оптимальної норм їх споживання у Волинській, Дніпропетровській, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Херсонській та Хмельницькій областях в 2000 р. становить відповідно: -35,1 і -48,3; -48,9 і -59,3; -33,3 і -46,9; -37,2 і -50,0; -45,0 і -56,2; -32,5 і -46,2; -52,4 і -62,1 відсотка. Не кращий стан і в інших областях. Лише 4 області (Одеська, Полтавська, Черкаська та Чернігівська) в змозі задовільнити внутрішні потреби споживачів на рівні мінімальної і майже максимальної норм споживання яєць.
В процесі дослідження встановлено, що більш швидкими темпами зменшувалось поголів`я і виробництво яєць в громадському секторі, а не в особистих підсобних господарствах населення. Поголів`я птиці та виробництво яєць за 1991-2000 рр. в господарствах громадського сектора зменшилося відповідно майже в 5 і 3 рази, а в особистих підсобних господарствах населення спад поголів`я і виробництва яєць був значно меншим – лише відповідно 14 та 7 відсотків. В останніх виробництво яєць за досліджуваний період майже стабілізувалося і в 2000 р. становило 5715,3 млн. штук. В 2000 р. питома вага особистих підсобних господарств населення в загальному обсязі виробництва яєць по країні становила 66 відсотків. Підвищення частки особистих підсобних господарств населення в загальному виробництві яєць було забезпечено за рахунок різкого зменшення обсягів їх виробництва в громадському секторі (рис. 1).
Все це дає можливість зробити висновок, що підвищення рівня насиченості продовольчого ринку України продукцією птахівництва неможливо забезпечити за рахунок особистих підсобних господарств населення, оскільки в останніх існує певна межа насиченості поголів`я тварин і птиці. Така позиція підтверджується результатами оцінок офіційної статистичної інформації щодо динаміки обсягів та структури виробництва продукції птахівництва за 1960-2000 рр. та безпосередніми нашими анкетними дослідженнями в особистих підсобних господарствах населення. Слід враховувати, що біля
Таблиця 1
Динаміка поголів’я, валового виробництва яєць, продуктивності птиці та виробництва яєць і їх споживання на душу населення в Україні в 1990-2000 рр.
Роки | Пого-лів’я птиці, млн. гол. | Одержано яєць від курки-несучки, штук | Вироб-ництво яєць, млн. штук | Виробництво яєць на душу населен-ня, штук | Споживання яєць на душу населен-ня, штук | Зміна (у відсотках) порівняно з 1990 р. по:
поголі-в’ю птиці | продук-тив-ності птиці | вироб-ництву яєць | виробництву яєць на душу населен-ня | споживан-ню яєць на душу населення
1990 | 246,1 | 214 | 16286,7 | 313,9 | 272 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0 | 100,0
1991 | 243,1 | 203 | 15187,8 | 292,1 | 256 | 98,8 | 94,9 | 93,3 | 93,1 | 94,1
1992 | 214,6 | 190 | 13496,0 | 258,8 | 227 | 87,2 | 88,8 | 82,9 | 82,4 | 83,5
1993 | 190,5 | 174 | 11793,8 | 226,0 | 206 | 77,4 | 81,3 | 72,4 | 72,0 | 75,7
1994 | 164,9 | 162 | 10153,7 | 195,6 | 183 | 67,0 | 75,7 | 62,3 | 62,3 | 67,3
1995 | 149,7 | 171 | 9403,5 | 182,5 | 171 | 60,8 | 79,9 | 57,7 | 58,1 | 62,9
1996 | 129,4 | 169 | 8763,3 | 171,5 | 161 | 52,6 | 79,0 | 53,8 | 54,6 | 59,2
1997 | 123,3 | 187 | 8242,2 | 162,6 | 151 | 50,1 | 87,4 | 50,6 | 51,8 | 55,5
1998 | 129,4 | 196 | 8301,4 | 165,0 | 154 | 52,6 | 91,6 | 51,0 | 52,6 | 56,6
1999 | 125,9 | 202 | 8723,2 | 175,1 | 163 | 51,2 | 94,4 | 53,6 | 55,8 | 59,9
2000 | 123,0 | 212 | 8658,7 | 178,0 | 164 | 50,0 | 99,1 | 53,2 | 56,7 | 60,3
Примітка. Розраховано за даними Державного комітету статистики України
Таблиця 2
Мінімальне, оптимальне (раціональне) та фактичне споживання і фактичне виробництво яєць на душу населення в розрізі областей України в 2000 р., штук
Області | Мінімальна норма споживання | Оптима-льна (раціона-льна) норма споживання | Фактичне виробництво | Фактичне спожи-вання | Відхилення виробництва яєць на душу населення від
(в %):
мінімальної норми споживання | оптимальної (раціональної) норми споживання
Україна | 231 | 290 | 178 | 164 | -22,9 | -38,6
в тому числі:
Автономна Республіка Крим | 231 | 290 | 179 | 164 | -22,5 | -38,3
Області:
Вінницька | 231 | 290 | 193 | 186 | -16,5 | -33,5
Волинська | 231 | 290 | 150 | 143 | -35,1 | -48,3
Дніпропетровська | 231 | 290 | 118 | 126 | -48,9 | -59,3
Донецька | 231 | 290 | 179 | 180 | -22,5 | -38,3
Житомирська | 231 | 290 | 190 | 185 | -17,8 | -34,5
Закарпатська | 231 | 290 | 179 | 188 | -22,5 | -38,3
Запорізька | 231 | 290 | 173 | 127 | -25,1 | -40,3
Івано-Франківська | 231 | 290 | 162 | 163 | -29,9 | -44,1
Київська | 231 | 290 | 177 | 171 | -23,4 | -39,0
Кіровоградська | 231 | 290 | 154 | 144 | -33,3 | -46,9
Луганська | 231 | 290 | 145 | 130 | -37,2 | -50,0
Львівська | 231 | 290 | 172 | 172 | -25,5 | -40,7
Миколаївська | 231 | 290 | 127 | 118 | -45,0 | -56,2
Одеська | 231 | 290 | 263 | 220 | +13,8 | -9,3
Полтавська | 231 | 290 | 242 | 160 | +4,8 | -16,6
Рівненська | 231 | 290 | 164 | 152 | -29,0 | -43,5
Сумська | 231 | 290 | 214 | 195 | -7,4 | -26,2
Тернопільська | 231 | 290 | 203 | 187 | -12,1 | -30,0
Харківська | 231 | 290 | 162 | 153 | -29,9 | -44,1
Херсонська | 231 | 290 | 156 | 145 | -32,5 | -46,2
Хмельницька | 231 | 290 | 110 | 119 | -52,4 | -62,1
Черкаська | 231 | 290 | 263 | 197 | +13,8 | -9,3
Чернівецька | 231 | 290 | 197 | 181 | -14,7 | -32,1
Чернігівська | 231 | 290 | 266 | 221 | +15,1 | -8,3
Рис. 1. Динаміка виробництва яєць в громадському секторі та в особистих підсобних господарствах населення в Україні в 1991-2000 рр.
84% вироблених у приватному секторі яєць використовується їх власниками на власне споживання і лише 16% - на реалізацію. На основі досліджень встановлено, що 47% респондентів утримують у своєму господарстві 20-30 голів птиці, 2% - більше 30 голів і 20% - її взагалі не утримують. Переважна більшість власників вважає, що робота в особистому підсобному господарстві має бути лише джерелом додаткової зайнятості і повинні бути створені певні умови, за яких вони погодилися б утримувати більше птиці (худоби). За результатами досліджень зроблено висновок, що підвищення рівня насиченості продовольчого ринку України продукцією птахівництва можливо лише за рахунок великих спеціалізованих підприємств птахівничого напряму і частково особистих підсобних господарств населення.
В дисертаційній роботі виявлена залежність розвитку ринку продукції птахівництва від таких факторів як: платоспроможність населення; соціально-політичні ризики; рівень монетизації економіки; фінансово-кредитне та інвестиційне забезпечення галузі птахівництва; рівень економічного розвитку підприємства птахівничого напряму та використання внутрішньосистемного потенціалу господарюючих структур.
В результаті дослідження встановлено, що рівень споживання продуктів харчування (зокрема яєць) знаходиться в прямій залежності від розміру середньодушового сукупного доходу. Із зміною останнього від 20 до 210 грн. рівень споживання яєць збільшується від 80 до 174 штук в рік, або в 2,2 раза. Виявлена також загальна тенденція за останні десять (1990-1999) років, згідно з якою із зниженням рівня реальної заробітної плати на 20% споживання яєць зменшилося на 40 відсотків. Дослідженнями встановлено, що при місячному доході на члена сім`ї понад 210 грн. рівень споживання яєць та інших продуктів харчування наближається майже до медичних норм споживання – 223 штуки (при мінімальній нормі 231 штука).
В процесі дослідження також встановлено, що птахофабриками та іншими господарюючими структурами птахівничого напряму в достатній мірі не використовуються потенційні можливості регіональних ринків, які за рівнем платоспроможності населення є неоднозначними. Відбувається це через недостатній рівень маркетингових досліджень ринкового середовища відповідними виробниками яєць.
Розвитку ринку продукції птахівництва не сприяють бартерні операції між підприємствами, частка яких становить 42-56% в загальному обсязі товарообмінних операцій, а також фінансова політика держави щодо підвищення рівня монетизації легального сектору національної економіки. Як свідчать результати аналізу, з пониженням рівня монетизації посилюється дія механізмів бартеризації та виплати заробітної плати в натуральній формі, що, у свою чергу, виступає вагомим стримуючим платоспроможний попит чинником.
Тривалий час не сприяла розвитку птахівничої галузі кредитна політика держави. Середні процентні ставки за кредитами банківської системи значно випереджали рівень економічної рентабельності активів. В самій проектній основі закладалася база порушення співвідношення між простим і розширеним відтворенням. Кредитний механізм комерційних банків у такій ситуації не сприяв розвитку зовнішнього конкурентного платоспроможного середовища. Ринок не формував платоспроможного покупця сільськогосподарської продукції.
Існуюча тенденція посилення розбалансованості між цінами на продукцію комбікормової промисловості і цінами на кінцеву продукцію птахівництва також не сприяли розвитку ринку продукції птахівництва (яєць).
Розвиток ринку продукції птахівництва значною мірою залежить від використання факторів внутрішньосистемного характеру, зокрема, потужностей птахофабрик, схем реалізації продукції, сегментів ринку.
Слід зазначити, що в досліджуваних нами підприємствах операційні стратегії спрямовані на реалізацію продукції птахівництва (яєць) через фірмові магазини (72,1%), що є позитивним в діяльності птахофабрик. Однак в реальній практиці не завжди враховується ситуаційний характер ринкового середовища.
Встановлено, що попит на яйця і їх пропозиція не є стабільними в часі, а коливаються в залежності від рівня доходів населення, пори року, святкових днів, можливостей насичення регіонального продовольчого ринку, дієвості місцевих органів управління тощо.
Для підтвердження такого висновку нами вивчена кон`юнктура ринку продукції птахівництва (яєць) на продовольчих ринках міст Києва, Луганська, Ужгорода, Одеси та Вінниці. Встановлено, що розмах варіації в цінах на ринках окремих міст України та м. Києва досить суттєвий, що вказує на загальний стихійний характер насичення продовольчого ринку територій. На ринках м. Києва, наприклад, відбуваються ситуаційні зміни в цінах реалізації на продукцію птахівництва протягом тижнів та окремих днів. При цьому розмах варіації є значним. В 1999 р. він становив від 1,15 до 2,50 грн. за 1 десяток яєць. За 11 місяців 2001 р. середня реалізаційна ціна яєць становила 2,04 гривні.
Крім впливу негативних факторів загального характеру, таких як нееквівалентність обміну між взаємопов`язаними галузями економіки України, недостатня обгрунтованість фіскальної політики, безпосередньо птахофабриками не використані внутрішньосистемні потенційні можливості. Це, насамперед, недовикористання потужностей птахофабрик – всього на рівні 0,3-0,5 коефіцієнта, неефективна робота господарюючих структур у відповідних сегментах продовольчого ринку, низька якість продукції та порівняно висока її собівартість (за 1996-1999 роки темпи зростання затрат випереджали темпи зростання виробництва яєць).
Сучасному ринку продукції птахівництва властива висока питома вага залишків столових яєць 1-ої категорії. В розрізі місяців вона коливається в межах 34-90%, що вказує на неспівставність якісних параметрів категорії яєць та ціни на них. Опитуваннями 120-ти респондентів встановлено, що більшість із них через ціновий фактор зорієнтована на купівлю яєць 2-ої категорії. Водночас великою залишається частка забруднених яєць, помісячні коливання якої становлять від 5,6 до 11,6 відсотка.
В досліджуваних підприємствах не розвинена маркетингова служба. Маркетингові дослідження не охоплюють існуюче і перспективне конкурентне середовище.
В сучасних умовах господарювання кінцева результативність птахофабрик значною мірою залежить від розвитку експортно-імпортних операцій, їх обсягів та збалансованості. За останні (1998-2000) роки експорт яєць з України збільшився на 78,8%, м`яса та харчових субпродуктів домашньої птиці – в 10 разів. Спостерігається зменшення імпорту продукції птахівництва. В 2000 р. порівняно з 1998 р. зменшився ввіз яєць – на 60%, продукції їх переробки – на 45,5%, м`яса і м`ясопродуктів птиці – на 49,5 відсотка. Разом із тим, хоча імпорт вищеназваної продукції і скоротився, все ж залишається на високому рівні. Втрачені ринки збуту з Росією, Білоруссю, Молдовою, що призводить до втрат валютних коштів, які необхідні для здійснення виробництва на принципах розширеного відтворення.
В дисертаційній роботі досліджувались не тільки кількісні параметри, а й якісні. Встановлено, що в 2000 р. ціна 1 кг реалізованої продукції за межі держави становила: яєць - 0,76 дол. США, м`яса та харчових субпродуктів домашньої птиці – 0,61 дол. США, а купівельна: яєць – 2 дол. США, продуктів їх переробки – 1,30 дол. США, м`яса та харчових субпродуктів – 0,67 дол. США.
В третьому розділі - “Удосконалення економічного механізму формування і функціонування ринку продукції птахівництва” - обгрунтовано пропозиції щодо удосконалення цінового механізму формування ринку продукції птахівництва, визначення стартової ціни, здійснення короткострокового прогнозу розвитку ринку яєць.
В дисертаційній роботі обгрунтовано і систематизовано підходи щодо ціноутворення, розкрита їх суть, позитивні сторони і можливі негативні наслідки. Досліджені два підходи до ціноутворення:
- перший – згідно з яким ціна формується під впливом закону попиту і пропозиції, яка визначається ринком споживачів товарів з урахуванням їх платоспроможності та ситуаційної пропозиції виробництва продукції птахівництва в усіх формах власності;
- другий – орієнтується на концепцію ціни виробництва.
В нинішніх умовах нами запропонований метод розрахунку порогу продуктивності беззбиткового виробництва яєць, який пропонується визначати по групах господарств з різними умовами господарювання. Основою при цьому можуть виступати фактичні виробничі затрати по таких групах господарств, середні затрати по регіонах, нормативні затрати з урахуванням можливої врожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тварин, тобто реальні умови господарювання. Що ж стосується птахофабрик, то в останній час тут надзвичайно важливе значення має коефіцієнт використання їх потужностей.
На основі проведених нами розрахунків можливої ціни 1000 штук яєць з урахуванням коефіцієнта використання потужностей встановлено, що при ціні реалізації 1000 штук яєць на рівні 129 грн. (при затратах 1999 р.) критична точка обсягу продаж становитиме 88256 тис. штук, а при ціні 110 грн. – 158125 тис. штук яєць.
Виходячи з цього можна зробити висновок, що при незмінних затратах птахофабрики можуть підвищити свій конкурентний статус за рахунок використання стратегії цінових поступок та повного використання власних виробничих потужностей, які нині використовуються лише на 0,3-0,4 коефіцієнта. Запропонований підхід базується на твердженні, що первинною (і визначальною) повинна виступати продукція птахівництва, як кінцевий продукт для споживача, а вторинним – виробництво комбікормів та сировини для комбікормової промисловості. Єдина методологічна основа ціноутворення дозволить обгрунтовано підійти до формування дотаційного механізму та механізмів аграрного протекціонізму.
В дисертаційній роботі використана методика, яка базується на концепції ціни виробництва, розроблена Інститутом аграрної економіки УААН. В основу такої концепції покладено застосування показника норми прибутку, який дає можливість об`єктивно оцінити ефективне використання власного та залученого капіталу, задіяного у виробництві.
Оскільки для нормального виробництва певного виду продукції товаровиробники повинні відшкодовувати виручкою хоча б понесені витрати, що забезпечить їм просте відтворення, а при отриманні прибутку – розширене, в нинішніх складних умовах при постійній зміні цін на вхідні ресурси вони повинні оперативно визначати витрати і передбачати реалізаційні ціни, завчасно співставляти собівартість виробництва продукції з можливою ціною її реалізації. Співвідношення цих показників свідчить про можливість ведення беззбиткового виробництва. З проведених розрахунків зроблено висновок, що орієнтовна еквівалентна ціна 1000 штук яєць при розрахунковій структурі затрат повинна становити 148,25 гривень. Запропонована ринкова ціна забезпечить рентабельність на рівні 67,7% та норму прибутку – на рівні 19,1 відсотка.
За відповідними методиками повинні визначатися і стартові ціни для організаційних формувань – постачальників сировини та підприємств по виробництву кормів. Такий підхід дозволить поставити юридичні особи єдиного виробничого процесу в системі “виробник сировини – переробник сировини – виробник продукції птахівництва – реалізація” в однакові умови господарювання, а також поєднати економічні інтереси в цій системі та в системі “продавець – покупець”.
В дисертаційній роботі обгрунтовано визначення економічної ефективності виробництва яєць в особистих підсобних господарствах населення. Розрахунок проведено за даними анкетного опитування 45-ти особистих підсобних господарств населення Київської та Черкаської областей за двома варіантами: перший – з оплатою праці, другий – без оплати праці (табл. 3).
Таблиця 3
Витрати на виробництво 1000 штук яєць курячих в особистих підсобних господарствах населення в 2000 р.* |
Приватні господарства
Показники | з оплатою праці | без оплати праці
грн. | % | грн. | %
Оплата праці | 15,21 | 15,7 | - | -
Корми | 78,92 | 81,2 | 78,92 | 96,2
Засоби захисту птиці | 0,23 | 0,2 | 0,23 | 0,3
Паливо | - | - | - | -
Електроенергія | 1,31 | 1,3 | 1,31 | 1,6
Амортизація | 0,73 | 0,8 | 0,73 | 0,9
Ремонт | 0,50 | 0,5 | 0,50 | 0,6
Інші витрати | 0,34 | 0,3 | 0,34 | 0,4
Накладні витрати | - | - | - | -
Виробнича собівартість – всього | 97,24 | 100,0 | 82,03 | 100,0
Витрати на реалізацію | 11,00 | х | 11,00 | х
Повна собівартість | 108,24 | х | 93,03 | х
Продуктивність однієї курки-несучки, штук | 210 | х | 210 | х
Ціна реалізації | 208,00 | х | 208,00 | х
Прибуток | 99,76 | х | 114,97 | х
Рівень рентабельності, % | 92,2 | х | 123,6 | х
* За даними анкетного опитування 45-ти респондентів Київської та Черкаської областей
Як свідчать дані табл. 3, за першим варіантом при ціні реалізації 208 грн. за 1000 штук яєць та відповідно собівартості – 108,24 грн. рівень рентабельності виробництва яєць в особистих підсобних господарствах населення становитиме 92,2 відсотка.
Економічна ефективність виробництва 1000 штук яєць в особистих підсобних господарствах населення порівняно з сільськогосподарськими підприємствами України характеризується наступними даними (табл. 4).
Таблиця 4
Економічна ефективність виробництва 1000 штук яєць в особистих підсобних господарствах населення та сільськогосподарських підприємствах України в 2000 р.
Показники | Особисті підсобні господарства населення (ОПГ) | Громадські сільськогосподарські підприємства | Відношення показників ОПГ населення до громадських сільськогосподарських підприємств, %
Продуктивність однієї курки-несучки, штук яєць в рік | 210 | 224 | 93,7
Затрати праці на 1000 штук яєць, люд.-год. | 11,2 | 7,12 | 157,3
Затрати кормів на 1000 штук яєць, ц к.од. | 4,65 | 2,79 | 166,7
Повна собівартість, грн. | 108,24 | 163,49 | 66,2
Ціна реалізації, грн. | 208,00 | 192,76 | 107,9
Прибуток, грн. | 99,76 | 29,27 | в 3 рази
Рівень рентабельності, % | 92,2 | 17,9 | Х
Примітка. Розраховано за даними фінансового звіту підприємств Міністерства аграрної політики України
З даних табл. 4 видно, що в особистих ідсобних господарствах населення при вищих затратах праці (на 57,3%) і кормів (на 66,7%) повна собівартість 1000 штук яєць на 33,8% нижча, ніж в господарствах громадського сектора. Рівень рентабельності становить відповідно 92,2 і 17,9 відсотка. Така, на перший погляд, нереальна ситуація обумовлена тим, що в особистих підсобних господарствах населення незначні витрати припадають на амортизацію, ремонти приміщень для птиці та засоби захисту птиці, електроенергію, оскільки приміщення, де утримується птиця – багатопрофільні та примітивні (в господарствах суспільного сектора амортизація розподіляється на спеціальні приміщення, де утримується тільки один вид птиці, і відноситься тільки на кількість даного виду виробленої продукції), на освітлення приміщень витрачається в середньому 30-40 хв. на добу, дезинфекція проводиться не більше одного разу на рік, а профілактичні заходи по догляду за птицею – від випадку до випадку.
Порівняно високий рівень рентабельності в особистих підсобніх господарствах населення обґрунтовується певними відмінностями економічних умов господарювання по відношенню до громадських господарств. Зокрема, в структурі їх витрат по виробництву яєць відсутні відрахування на соціальні заходи та загальновиробничі і загальногосподарські витрати. Крім того, громадські господарства реалізують свою продукцію через різні канали збуту (заготівельним організаціям, на ринку, через власні магазини, населенню, за бартерними угодами), тоді як особисті підсобні господарства реалізують власну продукцію переважно на ринку, де ціни дещо вищі.
Галузь птахівництва в громадському секторі сильно залежить також від зовнішніх факторів у плані забезпечення концентрованими кормами та енергоресурсами. Останніх витрачається в громадському секторі значно більше, ніж в особистих підсобних господарствах, оскільки при виробництві яєць та догляді за птицею задіяні технологічні процеси, а птиця в особистих підсобних господарствах у весняно-літній період весь світловий день перебуває на волі. Всі ці фактори здорожчують собівартість кінцевих продуктів птахівництва в громадських господарствах та знижують їх рентабельність.
З метою визначення потреби в ресурсах для забезпечення необхідних темпів розширеного відтворення галузі птахівництва нами обгрунтована потреба в загальному обсязі виробництва яєць. Реалізація відповідної виробничої програми базується на врахуванні як загального обсягу виробництва яєць у відповідності з потребою, так і строків реалізації цієї програми. В роботі також обгрунтовані і регіональні потреби, що сприятиме насиченості регіональних ринків продукцією птахівництва.
При обгрунтуванні потреби у виробництві яєць на перспективу врахована сукупність факторів, яка спрямована на формування макро- та мікроекономічних можливостей. За нашими розрахунками, загальна потреба у виробництві яєць на перспективу в Україні становитиме 13262,8 млн. штук в рік. Це на 4604,1 млн. штук більше порівняно з 2000 роком. В розрізі регіонів цей показник коливатиметься від 262,2 млн. штук у Чернівецькій до 1278,4 млн. штук – у Донецькій областях. Реалізація такої програми повинна охоплювати комплекс організаційно-економічних заходів макро- та мікроекономічного характеру, зокрема таких як стимулююча фіскальна політика, пільгове програмне кредитування, економічні механізми помірної фінансової політики, механізми аграрного протекціонізму, інвестиційне забезпечення програм розвитку, єдина система ціноутворення.
На основі вивчення структури балансу яєць, співвідношення попиту з урахуванням можливої перспективної платоспроможності населення та пропозиції з урахуванням зміни собівартості 1000 штук яєць в дисертаційній роботі обгрунтована величина дотацій виробникам продукції птахівництва.
ВИСНОВКИ
На основі
