БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 619:616.391–072.85/.08:636.2.053

ГАРЬКАВИЙ ВІКТОР ОЛЕКСАНДРОВИЧ

А- І D-ГІПОВІТАМІНОЗИ У ТЕЛЯТ

(ПОШИРЕННЯ, ДІАГНОСТИКА, ЛІКУВАННЯ І ПРОФІЛАКТИКА)

16.00.01 – діагностика і терапія тварин

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

Біла Церква – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Білоцерківському державному аграрному університеті

Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник – доктор ветеринарних наук, професор, академік УААН

Левченко Володимир Іванович,

Білоцерківський державний аграрний університет,

директор НДІ внутрішніх хвороб тварин,

завідувач кафедри терапії та клінічної діагностики

Офіційні опоненти:

доктор ветеринарних наук, професор Павлов Михайло Єфремович,

Харківська державна зооветеринарна академія, кафедра внутрішніх хвороб тварин;

кандидат ветеринарних наук, доцент Долецький Станіслав Павлович,

відділення ветеринарної медицини УААН, провідний спеціаліст відділення.

Провідна установа

Інститут ветеринарної медицини УААН, лабораторія неінфекційних

хвороб сільськогосподарських тварин та ветеринарної санітарії, м. Київ.

Захист дисертації відбудеться “17” жовтня 2002 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27. 821. 02 при Білоцерківському державному аграрному університеті за адресою: 09117, м. Біла Церква, вул. Ставищанська, 126; навчальний корпус № 8, ауд. № 1.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Білоцерківського державного аграрного університету за адресою: м. Біла Церква, Соборна площа, 8/1

Автореферат розісланий “10” вересня 2002 року.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради _______________ Стадник П. О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Виробництво сільськогосподарської продукції в Україні не можливе без стабільного розвитку тваринництва, насамперед скотарства. Тому в останні роки в господарствах різних форм власності практику-ється розведення високопродуктивних порід корів (Буркат В.П., 1998). Проте кризові явища в економіці України спричинили значне скорочення заготівлі кормів: у 1996–1997 рр. – 42 % до потреби, у 1998–1999 рр. – 72, 1999–2000 рр. – 80,4 %. Це призвело до того, що поголів'я корів з 4039,2 тис. у 1996 р. скоротилося до 2012,9 тис. у 2000 р., тобто вдвічі (Вербицький П., 2001).

Нестача та низька якість кормів, недотримання структури раціонів спричиняють глибокі порушення усіх видів обміну речовин. За даними державних лабораторій ветеринарної медицини України, дефіцит життєво важливих речовин в організмі тварин досить значний. Навіть в осінній період 45 % корів мають низький уміст каротину в сироватці крові, 24 – загального кальцію, 25 % – фосфору (Достоєвський П.П., Ільченко А.В., 1998). У зимово-весняний період гіпокаротинемія була виявлена у 89,2 % корів, а низький уміст вітаміну А – у 69,5 % корів, причому, у 10,5 % корів його було менше 10,0 мкг/100 мл (Сахнюк В.В., 1996). Характерною особливістю більшості хвороб, спричинених порушенням обміну речовин, є те, що вони мають приховану стадію перебігу. Діагноз хвороби на цій стадії можна поставити лише спеціальними, зокрема лабораторними методами дослідження (Левченко В.І. зі співавт., 2001). До таких хвороб належать А- та D- гіповітамінози.

Методи діагностики і профілактики А-гіповітамінозу в корів і телят до одномісячного віку та молодняку старше 3-місячного віку, а також рахіту в молодняку ґрунтовно вивчені і висвітлені в кількох роботах (Левченко В.И., 1981; Тыхонюк Л.А., 1983; Щуревич Г.А., 1986; Сахнюк В.В., 1996). Проте до сьогод-ні залишилися не з'ясованими ряд питань щодо ефективності різних доз і методів застосування олійних розчинів вітамінів А і D для телят 1–3-місячного віку, оскільки в окремих працях є повідомлення про низьку ефективність парентеральних ін'єкцій цих препаратів (Душейко А.А., 1989). Окрім того, розвиток поліморбідності внутрішньої патології у тварин (Кондрахин И.П., 1998) зумовлює необхідність розробки і застосування комплексних вітамінно-мінеральних препаратів, які мають різновекторну терапевтичну дію.

Зв'язок роботи з науковими програмами. Робота була фрагментом зав-дання 05 проекту 14 “Ветеринарне забезпечення” програми УААН “Продоволь-ство–95”, є частиною держбюджетної угоди № 1/16 з Міністерством аграрної політики України; номер держреєстрації 0100U001534.

Мета дослідження – експериментально обґрунтувати ефективність засто-сування комплексного вітамінно-мінерального препарату, тетравіту та інсолвіту для лікування та профілактики А- і D-гіповітамінозів у телят 1–3-місячного віку. Для досягнення мети необхідно було вирішити наступні завдання:–

вивчити клінічний і гематологічний статус, показники А- і D-вітамінно-го обміну у 20–40-денних телят та з'ясувати поширення А- і D-гіповітамінозів;–

розробити інформативні методи діагностики порушення А- і D-вітамін-ного обміну в телят;–

вивчити ефективність тетравіту, введеного в різних дозах і різними методами, для лікування та профілактики А- і D-гіповітамінозів у телят;–

вивчити ефективність застосування інсолвіту з цією ж метою;–

розробити склад і технологію виготовлення комплексного вітамінно-мінерального концентрату, вивчити його токсичність, біологічну активність та ефективність для профілактики порушень А- і D-вітамінного обміну в телят.

Об'єкт дослідження – телята чорно-рябої породи 1–3-місячного віку, білі щури лінії “Wistar”.

Предмет дослідження – кров, сироватка крові.

Методи дослідження – клінічні, морфологічні (еритроцити, лейкоцити), біохімічні (гемоглобін, загальний білок, імуноглобуліни, вітамін А, каротин, загальний кальцій, неорганічний фосфор, активність ЛФ, АСТ, АЛТ, ГГТ, сечовина, креатинін, загальні ліпіди, холестерол, глюкоза), імунологічні (фагоцитоз, бактерицидна і лізоцимна активність сироватки крові), атомно-абсорбційної спектрофотометрії (мідь, цинк, залізо), радіоконкурентного зв'язування (25ОНD3), гістологічний (печінка, нирки, міокард, легені), рентгенографічний (велика гомілкова кістка).

Наукова новизна роботи. Уперше експериментальним шляхом встановлена відсутність кореляції між умістом каротину та вітаміну А в телят 1–3-місячного віку. Доведена множинність внутрішньої патології в телят: А- і D-гіповітамінози та гіпопластична анемія розвиваються як супутні хвороби. Розроблений, теоретично і експериментально обгрунтований принципово новий спосіб одержання вітамінно-мінерального концентрату, який ґрунтується на підборі складових компонентів, функціонально поєднаних у клітинному обміні, сумісне використання яких посилює їхню біологічну активність.

Практичне значення результатів роботи. Доведено, що визначення вмісту каротину в сироватці крові телят 1–3-місячного віку не має інформатив-ного значення для оцінки стану А-вітамінного обміну. Для ранньої діагностики А- і D-гіповітамінозів при одночасному перебігу цих захворювань у телят необхідно визначати вміст вітаміну А, загального кальцію та неорганічного фосфору. Визначено фізіологічний уміст вітаміну А в сироватці крові телят тримісячного віку та активність лужної фосфатази в сироватці крові клінічно здорових телят одно-тримісячного віку при дослідженні різними методами. Встановлена оптимальна доза вітаміну А у складі тетравіту та інсолвіту для лікування А-гіповітамінозу в телят.

Експериментально обгрунтовано необхідність застосування комплексних вітамінно-мінеральних препаратів. У співробітництві з Інститутом біохімії НАН України ім. О.В. Палладіна (канд. біол. наук Л.І. Апуховська) розроблено склад і принципово нову технологію отримання комплексного вітамінно-мінераль-ного концентрату (ВМК) для лікування та профілактики А- і D-гіповітамінозів у телят, компоненти якого зберігають свою активність протягом двох років. Вивчено біологічну активність і лікувально-профілактичну ефективність віта-мінно-мінерального концентрату та експериментально обгрунтовано дозу і термін його застосування для лікування і профілактики А- і D-гіповітамінозів у телят одно-тримісячного віку. Результати досліджень увійшли до методичних рекомендацій “Диспансеризація великої рогатої худоби” (розділ 9), схвалених науко-во-технічною радою Головного управління ветеринарної медицини з держвет-інспекцією Міністерства сільського господарства і продовольства України 19 грудня 1996 р. (протокол № 4а). Розроблені і затверджені ДНДКІ ветеринарних препаратів і кормових добавок технічні умови ТУУ 216241130.011–98 “Віта-мінно-мінеральний концентрат” та тимчасова настанова щодо його застосування телятам (протокол № 5 від 15 червня 1999 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що він самостійно вивчав поширення А- і D-гіповітамінозів, проводив експериментальні дослідження щодо вивчення діагностики патології, порівнював ефективність різних вітамін-них препаратів, узагальнював та аналізував результати експериментальних досліджень. Розробка технології одержання ВМК та методів контролю препарату проводилася під керівництвом Л.І.Апуховської (Інститут біохімії НАН України). Морфологічні та біохімічні дослідження крові здобувач виконував у лабораторії НДІ внутрішніх хвороб тварин при Білоцерківському ДАУ.

Апробація результатів дисертації проводилася на трьох конференціях з проблем неінфекційної патології тварин (м. Біла Церква, 7–8 червня 1995 р., 4–5 червня 1998 р. та 3–4 листопада 2000 р.), Міжнародній конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження С.З. Гжицького (м. Львів, 4–6 травня 2000 р.), щорічних (1998–2002 рр.) наукових конференціях професорсько-викладацького складу Білоцерківського ДАУ, Всеукраїнській науковій конференції докторантів і аспірантів (м. Біла Церква, 13–17 травня 2002 р.).

Публікації. Результати експериментальних досліджень опубліковані в 7 статтях, що вийшли у “Віснику Білоцерківського державного аграрного уні-верситету” (6) та “Науковому віснику Львівської державної академії ветеринарної медицини імені С.З. Гжицького” (1).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 125 сторінках комп'ютерного тексту, ілюстрована 26 таблицями, 1 рисунком, включає вступ, огляд літератури, 6 розділів власних досліджень, їх узагальнення та аналіз, вис-новки та пропозиції виробництву, список використаної літератури, що містить 223 найменування, у тому числі 62 – із далекого зарубіжжя, 5 додатків.

Вибір напрямів досліджень, матеріал та методи виконання роботи

Робота виконувалася в 1992–2001 рр. у лабораторії кафедри терапії та клінічної діагностики Білоцерківського ДАУ і 7 господарствах Київської та Чер-каської областей. Проведено клінічне дослідження та аналіз крові 280-ти телят. Експериментальні дослідження проводили на клінічно здорових та хворих на А- і D-гіповітамінози телятах. Частина досліджень з розробки вітамінно-мінерального концентрату, принципів його приготування і контролю якості та визначення гострої токсичності була проведена в Інституті біохімії ім. О.В. Палладіна НАН України під керівництвом канд. біол. наук Л.І. Апуховської.

Експериментальну частину роботи виконували за наступним планом:

а) вивчення клінічного статусу і стану А- і D-вітамінного обміну в телят 20–40-денного віку та поширення А- і D-гіповітамінозів; б) розробка ранніх методів діагностики патології; в) вивчення ефективності різних доз і способів застосування тетравіту для профілактики і лікування А- і D-гіповітамінозів телят; г) вивчення ефективності інсолвіту для профілактики і лікування А- і D-гіповітамінозів у телят; д) розробка складу, вивчення токсичності та експериментальне обгрунтування ефективності вітамінно-мінерального концентрату для профілактики і лікування порушень А- і D- вітамінного обміну в телят.

Морфологічний склад крові та вміст гемоглобіну визначали у 230 телят, загального білка – у 200, заліза, міді, цинку – 47, імуноглобулінів – 180, бактерицидну активність сироватки крові – у 43, лізоцимну – у 85. Стан А-вітамін-ного обміну дослідили у 273, фосфорно-кальцієвого обміну – у 230 телят, що надійшли у спецгоспи і вирощувались у багатогалузевих господарствах.

Дослідження показників гемопоезу у тварин проводили загальноприйнятими методами: у периферичній крові визначали кількість гемоглобіну – гемо-глобінціанідним методом, еритроцитів і лейкоцитів – меланжерним методом у лічильній камері з сіткою Горяєва; лейкограму виводили в мазках, фарбованих за Романовським – Гімзою, гематокритну величину визначали уніфікованим методом за допомогою мікроцентрифугування.

Рівень вітаміну А в сироватці крові визначали за методикою О.Бессея у модифікації В.І. Левченка зі співавт. (1998), стан D-вітамінного обміну – на основі непрямих показників – за вмістом загального кальцію, неорганічного фос-фору та активністю лужної фосфатази в сироватці крові. Уміст загального каль-цію в сироватці крові тварин на першому етапі досліджень визначали комплек-сонометричним методом із трилоном Б, а в подальшому – набором реактивів Calcium Arsenazo III Reagent фірми “Eagle Diagnostics” (USA), уміст неор-ганічного фосфору – за реакцією з аскорбіновою кислотою (за Dyce), активність лужної фосфатази – біотест-набором ALP-120 фірми “Lachema Diagnostic” (Чехія). На завершальному етапі досліджень для визначення цих показників використовували набори реактивів фірми “Simko Ltd.” (м. Львів). Уміст цинку, міді та заліза в сироватці крові визначали методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії на приладах AAS 30 та С–115-М1.

У сироватці крові телят досліджували наступні показники функціональ-ного стану і структури печінки: активність індикаторних для органа ферментів – АСТ – кінетичним методом (P. Felding et al., 1981), АЛТ – методом Рейтмана і Френкеля (1957), ГГТ – методом Szas; білоксинтезувальну функцію – за вміс-том загального білка, альбумінів і сечовини – методом з уреазою та за кольо-ровою реакцією з діацетилмонооксимом, фільтраційну функцію нирок – за вміс-том креатиніну (методом Яффе). Фагоцитарну активність нейтрофілів визначали методом В.Ю. Чумаченка (1975), лізоцимну і бактерицидну активність сироватки крові – за Марковим Ю.М. зі співавт. (1974), загальну кількість імуноглобулінів – за реакцією з 18 %-ним розчином натрію сульфіту.

Одержані результати досліджень крові обраховували з використанням методів варіаційної статистики. Корелятивний зв'язок між показниками визначали за коефіцієнтом кореляції (r) Пірсона (Ойвин И.А., 1960).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Клініко-гематологічний статус телят 20–40-денного віку

Із 230 телят 20–40-денного віку за вмістом гемоглобіну виявлено 40 % хворих на гіпопластичну анемію, у тому числі у 34,8 % – анемію гіпохромну, у 18,7 % – мікроцитарну. Значно рідше виявляли макроцитарну гіперхромну анемію (6,5 % телят). У решти телят анемія була нормохромною і нормоцитарною. Основною причиною розвитку гіпохромної анемії є, очевидно, нестача в раціоні поживних речовин та міді, уміст якої був меншим за норму майже у 90 % телят. Гіперхромна макроцитарна анемія є характерною для нестачі кобальту в орга-нізмі. Телят з гіпосидерозом було виявлено лише 7,1 %.

У телят за інтенсивного росту при безвигульному утриманні часто реєст-рують симптоми рахіту (Левченко В.И., с соавт., 1989). Діагностику ранніх стадій патології рекомендують проводити за результатами визначення метаболітів вітаміну D3 або непрямих показників – за умістом загального кальцію і неорганічного фосфору в сироватці крові та активністю лужної фосфатази.

Із 230 досліджених телят уміст загального кальцію був зменшений у 175 тварин (76,1 %), зміни неорганічного фосфору виявлені у 58,3 % телят, у тому числі гіпофосфатемія – у 46,5 %. Лише у 8,3 % телят уміст обох макроелементів був у межах фізіологічних коливань. Активність лужної фосфатази була підвищеною у 48 телят (20,9 %), тобто її інформативність була значно нижчою, ніж зміни макроелементів.

Уміст вітаміну А був зменшений у 70,3 % телят із 273 досліджених, у тому числі в 13,0 % телят вітаміну А було менше 5 мкг/100 мл, що є ознакою тяжкої патології. Це пояснюється, насамперед, незадовільною годівлею маточного поголів'я. За даними В.В. Сахнюка (1996, 1999), у зимово-весняний період у 69,5 % корів із 334 досліджених був виявлений А-гіповітаміноз, що зумовлює низький уміст вітаміну А в молозиві 85,7 % корів (менше 2,3 мг/мл). Окрім того, у перші дні життя телята хворіють із синдромом диспепсії, унаслідок чого в кишечнику зменшується засвоєння ретинолу. Серед 70,3 % телят із низьким умістом ретинолу лише в 5,5 % А-гіповітаміноз не супроводився порушенням обміну кальцію та фосфору, тобто майже 65 % телят 20–40-денного віку одночасно мали зміни, типові для А- і D-гіповітамінозів.

Окрім змін еритроцитопоезу, А-вітамінного і мінерального обміну, у 100 % телят було виявлено знижений уміст імуноглобулінів (менше 15 мг/мл) і лізоцимної активності сироватки крові, у 42,2 % – загального білка (менше 55 г/л).

Одержані нами результати показують, що в телят 20–40-денного віку розвивається комплексна, або поліморбідна патологія, яка вимагає застосування препаратів різновекторної дії.

Методи діагностики А- і D-гіповітамінозів у телят

Для виявлення оптимальних лімітів вітаміну А в сироватці крові провели дослідження 50 телят тримісячного віку, яким попередньо протягом 45–50 днів вводили різні препарати ретинолу в лікувальних дозах. У 54 % телят уміст ретинолу був у межах від 20 до 30 мкг/100 мл. Врахувавши величину середнього квадратичного відхилення, можна стверджувати, що уміст вітаміну А повинен становити 15–35 мкг/100 мл. Концентрація каротину в сироватці крові становить15–130 мкг/100 мл і не корелює з умістом ретинолу (r становить + 0,28 у весняно-літній період і –0,003 – в осінньо-зимовий).

Для діагностики порушень D-вітамінного обміну більше діагностичне значення в телят 1–3-місячного віку має визначення вмісту загального кальцію (гіпокальціємія була виявлена у 80,8–84,1 %), менше – неорганічного фосфору (гіпофосфатемія встановлена у 61,4–70,2 % телят).

Активність лужної фосфатази в сироватці крові клінічно здорових телят одномісячного віку при визначенні з бета-гліцерофосфатом становить 3,5–9,5 од. Боданського, з динатрійфенілфосфатом (реактив фірми “Simco Ltd.”): в одномісячних – 30–60 Од/л, тримісячних – 10,0–28,0 Од/л. Підвищення її активності спостерігається у 25,5 % телят одно- і 46,7 % – тримісячного віку.

Таким чином, ранню діагностику А-гіповітамінозу у телят необхідно проводити за вмістом ретинолу в сироватці крові, D-гіповітамінозу – за вмістом загального кальцію та неорганічного фосфору.

Вплив тетравіту на А-вітамінний та фосфорно-кальцієвий обмін

У досліді було 3 групи телят: контрольна (n = 30), перша дослідна (n = 10, вітамін А вводили у дозі 100 МО/кг маси підшкірно) і друга дослідна (n = 30, доза вітаміну А становила 250–300 МО/кг маси). Ретинол вводили 6 разів через кожні 8–10 днів.

Застосування вітаміну А в дозі 100 МО ретинолу на 1 кг маси тіла викликало лише тенденцію до зростання його вмісту в сироватці крові (табл. 1). У телят другої дослідної групи середній уміст ретинолу збільшився в 1,65 рази, порівняно з початком лікування (р < 0,001), і повне відновлення його обміну було виявлене у 86,7 % телят.

Таблиця 1 – Показники А-вітамінного обміну в телят до введення тетравіту та після

його застосування

Група телят Вітамін А, мкг/100 мкг Загальний кальцій, ммоль/л

1 2 p < 1 2 р <

Контрольна (n = 30) 11,0±0,8 11,8 ± 0,5 0,5 2,35 ± 0,02 2,28 ± 0,02 0,05

Перша дослідна (n = 10) 13,1±1,5 15,5 ± 0,3 0,1 2,42 ± 0,02 2,32 ± 0,02 0,01

р1 < 0,1 0,001 – 0,01 0,1 –

Друга дослідна (n = 30) 11,0±0,8 18,2 ± 1,2 0,001 2,35 ± 0,03 2,45 ± 0,02 0,05

р1 < – 0,001 – – 0,001

р2 < 0,1 0,05 – 0,01 0,01

Примітки: 1 – початок досліду; 2 – закінчення досліду; р < – порівняно з початком

досліду; р1 < порівняно з контрольною групою; р2 < – порівняно з 1-ю дослідною

Одночасно з обміном вітаміну А ми вивчали також показники фосфорно-кальцієвого обміну. 6-разова ін'єкція холекальциферолу у складі тетравіту в дозі 50 МО на 1 кг маси тіла (1-а дослідна група) не стабілізує обмін кальцію в телят тримісячного віку. Застосування холекальциферолу в дозі 125–150 МО/кг маси тіла спричинює збільшення вмісту загального кальцію (р<0,001), порівняно з телятами, яким холекальциферол не вводили або вводили в дозі 50 МО на 1 кг маси тіла, але повністю не відновлює обмін цього макроелемента.

При введенні холекальциферолу в дозі 50 МО на 1 кг маси тіла вміст фосфору залишився без змін. У телят другої дослідної групи вміст неорганічного фосфору вірогідно збільшувався (р < 0,01, порівняно з початком досліду), і його рівень повністю відновлювався в 70 % телят.

У другому досліді на трьох групах телят вивчали ефективність тетравіту, введеного підшкірно та інтраперитонеально. Препарат вводили в дозі з розрахунку: вітаміну А – 250–300 МО, вітаміну D – 125–150 МО на 1 кг маси тіла тварини 6 разів через 8–10 діб.

При інтраперитонеальному введенні тетравіту (n = 15) уміст вітаміну А за час досліду вірогідно (p < 0,01) збільшився на 36,4 %, порівняно з початком досліду. У телят другої дослідної групи (підшкірне введення, n = 20) вміст вітаміну А в сироватці крові збільшився на 55,9 % (p < 0,001). Отже, інтраперито-неальне введення вітаміну А у складі тетравіту не має переваги над підшкірним. Навпаки, у другій групі вірогідність зростання рівня ретинолу була на порядок вищою. Уміст загального кальцію за час досліду вірогідно не змінився в жодній групі телят. Кількість неорганічного Р зросла у обох дослідних групах телят. Найбільш достовірне зростання спостерігали при підшкірному введенні тетравіту (р < 0,001), тоді як при інтраперитонеальному значення вірогідності було на порядок нижчим (р < 0,01), але в жодній групі телят його вміст не сягнув нижньої межі фізіологічних коливань.

Отже, інтраперитонеальне введення вітамінів А і D у складі тетравіту не має переваги над підшкірним уведенням цього препарату.

Вплив інсолвіту на А-вітамінний та фосфорно-кальцієвий обмін

у телят

Ефективність інсолвіту вивчали на двох дослідних групах телят 30-ден-ного віку. Телятам першої групи (n = 50) вводили олійний концентрат вітамінів – тетравіт, другої групи (n = 10) – вододисперсний (інсолвіт) (табл. 2).

Таблиця 2 – Показники А-вітамінного та фосфорно-кальцієвого обміну при лікуванні

телят тетравітом та інсолвітом

Показник Тетравіт Інсолвіт р <

Вітамін А, мкг/100 мл 1 10,8 ± 0,8 11,5 ± 0,9 0,1

2 18,1 ± 1,1 26,5 ± 2,1 0,001

р1 < 0,001 0,001 –

Загальний кальцій, ммоль/л 1 2,31 ± 0,06 1,9 ± 0,08 0,001

2 2,40 ± 0,05 1,94 ± 0,05 0,001

р1 < 0,1 0,1 –

Неорганічний фосфор, ммоль/л 1 1,65 ± 0,09 1,83 ± 0,09 0,01

2 1,80 ± 0,09 1,96 ± 0,02 0,001

р1 < 0,1 0,1 –

Примітки: 1 – до лікування, 2 – після лікування, р – різниця показників

між групами, р1 – різниця між початком і завершенням лікування.

Тетравіт вводили підшкірно в добовій дозі вітаміну А 250–300 МО/кг, вітаміну D – 125–150 МО/кг маси тіла. Доза вітаміну А у складі інсолвіту становила 250–300 МО/кг, вітаміну D – 40–50 МО/кг маси тіла. Препарати вводили 6 разів через 8–10 діб.

Після застосування обох препаратів середній уміст вітаміну А у групах телят вірогідно збільшився і був у межах фізіологічних коливань. Концентрація ретинолу після введення тетравіту збільшилася в 1,7 рази, інсолвіту – в 2,3 рази. Вміст ретинолу після лікування інсолвітом відновився у всіх телят.

Інсолвіт і тетравіт підтримують рівень загального кальцію і неорганічного фосфору протягом усього періоду лікування (60 діб) у початкових межах, що є показником їх позитивного впливу на фосфорно-кальцієвий обмін. Але інсолвіт, як і тетравіт, не володіє здатністю до відновлення обміну кальцію в організмі телят.

Біологічна активність і токсичність вітамінно-мінерального

концентрату в дослідах на щурах

Вітамінно-мінеральний концентрат (ВМК) є білковим комплексним препаратом вітамінів D3 і Е у вигляді ацетатної форми та гранулятом мінеральної суміші з вітаміном А. Складові елементи препарату підбирали таким чином, щоб вони були функціонально пов'язані у клітинному обміні і їхнє сумісне використання посилювало біологічну дію кожного з них. При створенні препара-ту вивчали такі питання: а) вплив ступеня очистки казеїну на ємність зв'язува-ння холекальциферолу і токоферолу; б) вплив часу перебування білка в розчині натрію гідроокису на ємність зв'язування з вітамінами D3 і Е; в) вплив співвідношення розчинника білка та вітамінів D3 і Е на вихід препарату; г) вплив температури реакційної суміші на вихід комплексу та ємність зв'язування вітамінів. Проведені дослідження показали, що діючі речовини у складі препарату надійно зберігаються в незмінному стані протягом двох років при температурі не вище 22 °С.

Вивчення токсичності ВМК проводили на 4-х групах щурів по 10 у кожній. Перша контрольна група тварин (К1) вітамінно-мінерального концентрату не отримувала. Другу контрольну групу (К2) утримували на дієті, дефіцитній за вітаміном D. Перша дослідна група отримувала препарат щоденно у дозі 10 МО вітаміну D3, який розчиняли в 2 мл дистильованої води і вводили у стравохід за допомогою зонда (фізіологічна доза). Друга дослідна група одержувала дозу в 10 разів більшу за фізіологічну. Препарат вводили протягом 30 діб. При цьому визначали зовнішній вигляд тварин, їх рухливість, масу тіла. Щури, які отримували вітамінно-мінеральний концентрат, мали більш привабливий загальний вигляд та більшу рухливість. Загибелі їх не відмічалось. Препарат у профілактичній і токсичній дозах не спричиняв негативного впливу на масу щурів, масу та структуру печінки, нирок, легень і міокарда.

Використання вітамінно-мінерального концентрату стимулює гемопоез. У першій дослідній групі кількість гемоглобіну була на 22 % більшою, ніж у контрольній, що, очевидно, є результатом позитивного впливу заліза і міді на його синтез. Збільшувалася також продукція еритроцитів, яких було на 22,5 % більше, ніж у щурів контрольної групи. Уміст гемоглобіну в кожному еритроциті (ВГЕ) у щурів першої дослідної та контрольної груп, як і середній об'єм еритроцита, практично були однаковими, тому загальна дихальна поверхня у дослідних тварин внаслідок збільшення кількості еритроцитів була більшою: різниця гематокритної величини з контрольною групою становила 5,5 %. Препарат не пригнічував лейкоцитопоезу: кількість лейкоцитів у дослідній групі щурів при його застосуванні збільшувалася на 12,5 %.

Усі гематологічні показники в щурів другої дослідної групи, яким застосовували 10-кратну до фізіологічної дозу вітамінно-мінерального концентрату, були в межах норми. Препарат стимулював синтез гемоглобіну (+ 11,9 %), продукування кістковим мозком добре насичених гемоглобіном і нормальних за об'ємом еритроцитів (+ 12,5 %), не пригнічував лейкоцитопоез.

Уміст неорганічного фосфору в щурів першої дослідної групи збільшився на 17, другої – 12,4 %, загального кальцію – відповідно на 13,2 і 22,6 %, заліза – на 20 і 22,7 %. Збільшення кількості обох макроелементів у сироватці крові було особливо очевидним на фоні групи щурів, яка утримувалася на спеціальній D-дефіцитній дієті. Уміст неорганічного фосфору в сироватці крові у них становив 1,03 ± 0,06 ммоль/л (на 42,5 % менше, ніж у 1-й дослідній групі), загального кальцію – 1,68 ± 0,09 ммоль/л, порівняно з 2,4 ± 0,08 ммоль/л у досліді. У щурів, що утримувалися на D-дефіцитній дієті, активність ЛФ підвищувалася до 410,0 ± 20,0 ОД/л. В обох дослідних групах вона була вірогідно меншою, порівняно з контрольною.

Позитивний вплив ВМК на фосфорно-кальцієвий обмін пояснюється зміною D-вітамінного статусу щурів, який визначали за вмістом 25ОНD3. У щурів, що утримувалися протягом місяця на D-дефіцитній дієті, уміст 25ОНD3 становив 1,4 ± 0,1 нг/мл, у контрольній групі – 3,4 ± 0,1; першій дослідній – 24,1 ± 0,4, другій – 30,0 ± 0,5 нг/мл. Таким чином, згодовування ВМК щурам дослідних груп спричинювало різке збільшення вмісту транспортної форми холе-кальциферолу, яка є об'єктивним критерієм D-вітамінного забезпечення.

ВМК помітно стимулював обмін мікроелементів: уміст заліза зростав у сироватці крові щурів обох дослідних груп відповідно на 20 і 22,7 %, чим, очевидно, пояснюється посилення синтезу гемоглобіну. Уміст міді в сироватці крові щурів дослідних груп мав тенденцію до зменшення (р<0,1), імовірно, внаслідок депонування його в печінці.

Згодовування ВМК у фізіологічній та токсичній дозах спричинює лише незначну тенденцію до зростання вмісту холестеролу та глюкози і зниження вмісту сечовини, які не виходили за межі фізіологічних коливань.

Чутливими показниками інтоксикації є активність індикаторних для печінки ферментів. Проте активність АСТ, АЛТ і ГГТ в обох дослідних групах не відрізнялася від показників у щурів контрольної групи, тобто ВМК не спричиняв синдромів цитолізу та холестазу. Відсутність негативного впливу ВМК підтверджується результатами морфологічного дослідження міокарда, нирок, печінки, легень та рентгенографічним – великої гомілкової кістки.

Біологічна активність і лікувально-профілактична ефективність

вітамінно-мінерального концентрату в дослідах на телятах

ВМК призначений для профілактики та лікування порушень обміну речовин у телят, починаючи з 20–40-денного віку. Добова доза препарату – 15 г. При цьому телята одержують: вітаміну А – близько 10 тис. МО, вітаміну D3 – 2 тис. МО, токоферолу – 10 мг, кальцію –0,9 г, фосфору – 0,45 г, магнію – 0,5 г, цинку – 40 мг, міді – 10, кобальту – 0,5, заліза – 38 мг. Дослідження впливу препарату проводили на дослідній (n = 17) і контрольній (n = 8) групах телят протягом 60 днів.

Кількість еритроцитів, уміст гемоглобіну та величина гематокриту у телят за період досліду збільшилися відповідно на 24 %, 22 і 7,1 % (у контролі змін не було), середній об'єм еритроцитів і ВГЕ не змінилися. Внаслідок цих змін загальна дихальна поверхня еритроцитів зросла на 25 %.

Порівняння ефективності тетравіту, інсолвіту та ВМК щодо відновлення А- і D-вітамінного обміну свідчить про те, що вітамінно-мінеральний концентрат найбільш інтенсивно насичує організм телят вітаміном А: кількість його збільшилася з 12,3 ± 0,7 до 27,8 ± 1,9 мкг/100 мл (табл. 3).

Таблиця 3 – Вплив ВМК на А-вітамінний і фосфорно-кальцієвий обмін та уміст

мікроелементів

Показник Початок досліду Завершення досліду р <

Вітамін А, мкг/100 мл 12,3 ± 0,7 27,8 ± 1,9 0,001

Загальний кальцій, ммоль/л 1,8 ± 0,15 2,1 ± 0,04 0,1

Неорганічний фосфор, ммоль/л 1,86 ± 0,09 2,4 ± 0,05 0,001

Мідь, мкмоль/л 49,0 ± 3,2 110,0 ± 6,2 0,001

Цинк, мкмоль/л 91,0 ± 7,7 148,0 ± 17,5 0,01

Залізо, мкмоль/л 152,0 ± 9,6 244,0 ± 10,0 0,001

Досить ефективні ін'єкції вітаміну А у складі інсолвіту. Введення вітаміну А у складі тетравіту виявилось найменш ефективним, порівняно з інсолвітом та вітамінно-мінеральним концентратом. При введенні тетравіту середній уміст вітаміну А збільшується в 1,7 рази, інсолвіту – 2,3, ВМК – 2,3 рази.

Відновлення фосфорно-кальцієвого, а отже й D-вітамінного обміну активно відбувається лише при згодовуванні ВМК. Після ін'єкцій тетравіту та інсолвіту вміст загального кальцію та неорганічного фосфору практично не змінився і залишався на початковому рівні.

Після згодовування вітамінно-мінерального концентрату ці показники вірогідно зросли. Уміст неорганічного Р збільшився в 1,3 рази і був у межах фізіологічних коливань (р < 0,001). Рівень загального кальцію за час досліду підвищився, але нижньої межі норми не досяг. Уміст заліза, міді та цинку в сироватці крові телят дослідної групи вірогідно збільшився і був у межах фізіологічних коливань.

Крім ефективності ВМК для лікування і профілактики А- і D-гіповіта-мінозів, нами вивчався вплив препарату на показники неспецифічної резистентності, функціональний стан печінки та нирок.

У телят дослідної групи вміст Ig підвищився на 66,2 % (р < 0,01), порівняно з початковим, і був на 14,9 % більшим, ніж у контролі (табл. 4).

Таблиця 4 – Зміни показників неспецифічної резистентності телят при згодовуванні їм вітамінно-мінерального концентрату

Показник Група тварин Дослід p <

початок кінець

Імуноглобуліни, мг/мл контрольна дослідна p < 9,3 ± 2,1 7,4 ± 0,7 0,1 10,7 ± 1,6 12,3 ± 1,9 0,1 0,1 0,01

БА сироватки крові, у проц. контрольна дослідна p < 51,1 ± 1,0 56,8 ± 1,3 0,01 52,7 ± 1,2 62,5 ± 1,0 0,001 0,1 0,001

ЛА сироватки крові, у проц. контрольна дослідна p < 2,6 ± 0,2 3,6 ± 0,08 0,001 2,9 ± 0,2 4,3 ± 0,1 0,01 0,1 0,001

Позитивно впливає ВМК на бактерицидну та лізоцимну активність сироватки крові. У телят дослідної групи бактерицидна активність зросла на 5,7 %, а лізоцимна – на 0,7 %, і різниця між групами була вірогідною.

Уміст загального білка вірогідно підвищився в телят обох груп, а сечовини – не змінювався. Вірогідне зниження концентрації креатиніну на 31,4 % на кінець досліду в телят дослідної групи свідчить про підвищення фільтраційної функції нирок (табл. 5).

Розроблений ВМК позитивно впливає також на структуру гепатоцитів, що підтверджується зниженням активності обох трансфераз. На початку досліду активність АСТ у телят контрольної і дослідної груп була підвищеною, що, очевидно, є наслідком ураження гепатоцитів при діареях у перші дні життя (Головаха В.І., 1996).

У частини телят контрольної групи активність АСТ залишилася підвище-ною, тому різниця по закінченні досліду, порівняно з початковою, була невіро-гідною. Значно інтенсивніша стабілізація клітинних структур у дослідних телят підтверджується також вірогідним зниженням активності АЛТ, у той час як у телят контрольної групи цей процес проходив повільніше. Зміни активності АСТ і АЛТ свідчать про стимуляцію становлення структури гепатоцитів під впливом ВМК, що в свою чергу покращує їхні функціональні можливості.

Таблиця 5 – Зміни показників функціонального стану печінки та нирок у телят

під впливом вітамінно-мінерального концентрату

Показник Група тварин Дослід p <

початок завершення

Загальний білок, г/л контрольна дослідна p < 52,0 ± 4,0 56,0 ± 0,9 0,5 66,0 ± 2,0 67,0 ± 1,0 0,5 0,01 0,001

Креатинін, мкмоль/л контрольна дослідна p < 111,9 ± 22,2 122,2 ± 7,6 0,5 89,6 ± 5,9 83,8 ± 5,7 0,5 0,5 0,01

Сечовина, ммоль/л контрольна дослідна p < 3,8 ± 0,3 4,6 ± 0,7 0,5 4,2 ± 0,8 3,5 ± 0,3 0,5 0,5 0,5

АСТ, ммоль/л контрольна дослідна p < 2,1 ± 0,5 1,62 ± 0,04 0,5 1,37 ± 0,12 1,27 ± 0,06 0,5 0,5 0,001

АЛТ, ммоль/л контрольна дослідна p < 0,57 ± 0,1 0,35 ± 0,06 0,05 0,33 ± 0,08 0,2 ± 0,01 0,5 0,1 0,05

Отже, ВМК – препарат, що має різновекторну дію. Він стимулює гемопоез, природну резистентність, відновлює А-вітамінний обмін, спричиняє збільшення вмісту неорганічного фосфору, міді, цинку і заліза в сироватці крові та проявляє виражену тенденцію до збільшення вмісту загального кальцію. Оскільки препарат відновлює А-вітамінний обмін, показники гемопоезу, вміст цинку і міді, то це дає нам можливість характеризувати його дію як лікувально-профілактичну.

Окрім того, ВМК спричиняє позитивний вплив на структуру мембран еритроцитів і забезпечення тканин киснем (Москаленко В.П., 1999).

Враховуючи різновекторність лікувально-профілактичної дії вітамінно-мінерального концентрату, відсутність токсичної дії, ДНДКІ ветеринарних препаратів і кормових добавок після його апробації затвердив тимчасові технічні умови та настанову на застосування препарату (протокол № 5 від 15.06.1999р.). АТ “Київський вітамінний завод” включив препарат у виробничий план.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації на основі експериментальних досліджень не встановлено кореляції між умістом каротину і вітаміну А в сироватці крові телят тримісячного віку. Визначені межі фізіологічних коливань вітаміну А і активності лужної фосфатази, що дозволило вивчити поширення А- і D-гіповітамінозів та обгрунтувати методи діагностики патології. Доведена поліморбідність патології: А- і D-гіповітамінози та гіпопластична анемія розвиваються як супутні хвороби. Апробовані різні вітамінні препарати, дози та способи їх застосування з метою профілактики А- і D-гіповітамінозів у телят 1–3-місячного віку. Проведені дослідження з вивчення токсичності і біологічної активності вітамінно-мінерального концентрату на щурах, лікувально-профілактичної ефективності його при А- і D-гіповітамінозах. Розроблена і затверджена ДНДКІ ветеринарних препаратів і кормових добавок нормативно-технічна документація (технічні умови і настанова) щодо його застосування.

2. У телят одномісячного віку встановлена поліморбідність внутрішньої патології: А-вітамінна недостатність виявлена у 70,3 % із 273 досліджених телят, зменшений уміст загального кальцію – у 76,1 % телят, неорганічного фос-фору – у 46,5 %, міді – 91,5, цинку – 85,1 %. 40 % телят мають ознаки аліментарно-дефіцитної анемії. Поєднаний перебіг А- і D-гіповітамінозів встановлений у 65 % телят. У 100 % те-лят зменшений уміст імуноглобулінів та знижена лізоцимна активність сироватки крові, у 69,6 % – встановлена гіпопротеїнемія.

3. Уміст вітаміну А в сироватці крові клінічно здорових телят дво-три-місячного віку становить 15–35 мкг/100 мл. Уміст каротину не корелює з умістом ретинолу в сироватці крові, і тому його визначення не має діагностичного значення. Ліміт фізіологічних коливань активності лужної фосфатази, визначеної з ?-гліцерофосфатом, становить 3,5–9,5 од. Боданського, з динатрійфеніл-фосфатом – 30–60 Од/л у одномісячних телят та 10–28 Од/л – у тримісячних.

4. Парентеральне введення тетравіту в дозах: вітаміну А – 100 МО/кг, вітаміну D – 50 МО/кг не відновлює вміст вітаміну А, загального кальцію та неорганічного фосфору в сироватці крові. Ефективним у лікуванні А-гіповіта-мінозу в телят одно-тримісячного віку є застосуваня вітаміну А у складі тетравіту в дозі 250–300 МО на 1 кг маси тіла 6 разів через кожні 8–10 діб. Інтра-перитонеальні ін'єкції тетравіту в такій же дозі не мають переваги над підшкірними чи внутрішньом'язовими.

5. Інсолвіт проявив більшу активність щодо відновлення обміну вітаміну А: його кількість за період лікування в сироватці крові зросла в 2,3, а після введення тетравіту – в 1,7 рази.

6. Лікувальна ефективність вітаміну D у складі олійного розчину (тетравіту) та вододисперсного розчину (інсолвіту) у добовій дозі, відповідно, 125–150 і 40–50 МО/кг маси тіла, введених 6 разів через 8–10 діб, є недостатньою для відновлення фосфорно-кальцієвого обміну.

7. Вітамінно-мінеральний концентрат є білковим комплексним препаратом вітамінів D3 і Е у вигляді ацетатної форми та гранулятом мінеральних еле-ментів з вітаміном А. Діючі речовини зберігаються в незміненому стані протягом двох років. ВМК не впливає токсично на організм щурів у дозі, що в 10 ра-зів перевищує фізіологічну (за показниками гемопоезу, активністю індикатор-них ферментів печінки – АСТ, АЛТ, ГГТ та вмістом сечовини).

8. Згодовування ВМК у фізіологічній дозі щурам підвищує вміст 25-гі-дроксихолекальциферолу до 24,1 ± 0,9 нг/мл, порівняно з 3,4 ± 0,1 у контролі, забезпечує відновлення фосфорно-кальцієвого обміну, стимулює гемопоез, лізоцимну і бактерицидну активність сироватки крові, загальну елімінуючу