Вперше (для популяції центрального регіону України) в результаті аналізу розмірних параметрів печінки і 49 соматичних параметрів показана велика кількість вісцеро-соматичних пропорційних співвідношень. За даними літератури основними антропометричними параметрами, що були предметом дослідження в сомато-вісцеральних співвідношеннях, були маса, довжина тіла, периметри грудної клітки, живота, таза, стегон. На даний час є багато робіт, які присвячені визначенню середніх величин лінійних розмірів печінки для різних популяційних груп населення як базовій нормі для даного регіону [Obradovic D. et al., 1991]. Однак лінійні розміри органа залежать від його форми, тому логічніше основний акцент зробити на об'єм органу. Об'єм печінки є об'єктивним морфологічним параметром органа, а відносний об'єм органа є морфо-фізіологічною основою для визначення особливостей елімінації лікарських препаратів [Murry D. et al., 1995], тому використання середнього стандарту при дозуванні лікарських речовин неадекватно в зв'язку із значними індивідуальними відмінностями дорослого населення, а застосування величини об'єму печінки у вигляді вікової моделі більш точно враховує дозування медикаментів [Wynne H. et al., 1995]. Співвідношення між об'ємом печінки й масою тіла при розвитку патології збільшується з 19,9 мл/кг (у нормі) до 21,4 мл/ кг і залежить від етіології хвороби. При холестатичних типах порушень воно більше, ніж при гепатоцелюлярних ушкодженнях [Schiano T. et al., 2000]. У відносних показниках об'єм печінки на одиницю маси тіла [Noda T. et al., 1997] у дітей до 1 року життя складає 34,1 ±± 5,5 см3/кг, а у дорослих - 20,2 ±± ±3,1 см3/кг. В нормі печінка у дітей збільшується залежно від довжини та маси тіла при відсутності кореляції з віком [Assamongkol K. et al., 1989]. Відзначено високу кореляцію між вертикальним розміром печінки у дітей віком від 2-х до 5-ти років з довжиною тіла, масою тіла і площею поверхні, що важливо при діагностиці гепатомегалії [Carpetieri U. Et l.,1977; BretllonL.et al. 2000]. Крім того, є факти, які підтверджують принцип пропорційності в сомато-вісцеральних співвідношеннях. При частковій резекції печінки регенерація відбувається доти, поки її об'єм не досягне визначеного відношення з площею поверхні тіл - 0,8 л/м2 [Maas R et al.,1993]. Визначено швидкість росту об'єму печінки 70 мл у добу] до необхідної величини після трансплантації органа меншого розміру [VanThiel D.H. et al., 1987]. Повідомляється про повне відновлення об'єму печінки після часткової резекції протягом 6 місяців [Nagasue N. et al., 1987].

Вертикальний розмір печінки юнаків [мм] = периметр гомілки у верхній третині [см] * 0,229 + ширина плечей [см] * 0,264 + периметр шиї [см] * 0,337 – периметр грудної клітки [см] * 0,067 - периметр гомілки в нижній третині [см]*0,145 - 10,08 ( ± 0,436 мм; RІ=0,783)

Вертикальний розмір печінки дівчат [мм] = 12,34 – ширина кисті [см] * 1,01 + довжина гомілки [см] * 0,08 + маса тіла [кг] * 0,05 – периметр грудної клітки [см] * 0,123 + периметр шиї [см] * 0,296 + довжина кисті [см] * 0,368 – довжина тіла [см] * 0,043 ( ± 0,480 мм; RІ=0,715)

Сагітальний розмір печінки юнаків [мм] = периметр стопи [см] * 0,239 + довжина стопи [см] *0 ,482 + ширина гомілки [мм] * 0,892 - периметр гомілки в нижній третині [см] * 0,387 - довжина стегна [см] * 0,148 - ширина плеча [мм] * 1,740 - периметр зап'ястка [см] * 0,214 + 13,717

(±0,438 мм; RІ=0,795)

Сагітальний розмір печінки дівчат [мм] = 17,502 + периметр стегна [см] * 0,150 + ширина плеча [мм] * 3,526 – периметр гомілки в нижній третині [см] * 0,559 – довжина тіла [см] * 0,151 – ширина стегна [мм] * 1,958 + периметр гомілки у верхній третині [см] * 0,279 + периметр зап'ястка [см] * 0,595 – довжина тулуба [см] * 0,066 ( ± 0,502 мм; RІ=0,833)

Об'єм печінки більш об'єктивно кількісно характеризує морфологічну пропорційність тіла людини на рівні системи орган - організм у цілому, що виявляється в числі незалежних перемінних регресійних поліномів. Аналоги розроблених нами моделей наступні. Для жителів центральної Європи складена формула стандарту об'єм печінки, де розрахунок об'єму проводиться на основі площі поверхні тіла - V(мл) 1072,3ґ S тіла - 3757 [Heinemann A et al., 1999]. Для прогнозування нормального об'єму печінки отримані регресійні формули за площею поверхні тіла LV (мл)=706,2ґ S тіла (м2)+2,4 [Urata K. et al.; 1995]. Досить близькою є методика аналогічного розрахунку індивідуального об'єму печінки за площею поверхні тіла [Gladish R., t al., 1988; arles J. et al., 1993], однак ці методи не точні, тому що площа поверхні є величиною похідною від маси та довжини тіла. Об'єм печінки більше корелює з віком і масою тіла, ніж з площею поверхні [Murry D. et al., 1995] . Простий вимір окружності тіла на рівні мечоподібного відростка може використовуватися для оцінки об'єму печінки донора [Makisalo H., et al., 1996]. Прогнозований об'єм печінки розраховувався з рівняння: безкровний об'єм печінки (л) = 1.44 * окружність тулуба на рівні мечоподібного відростка (м). Приведені формули в основній масі є відображенням росто-вагового показника в різних варіаціях. Наша формула для чоловіків більш об'єктивна, тому що крім маси тіла відбиває особливості типу статури (довжина тулуба), ступінь розвитку м'язового компонента (периметр передпліччя) та містить інтегративну багатокомпонентну соматичну ознаку (периметр шиї). Формула для жінок також відрізняється більшою точністю і логічністю, включаючи окрім довжини та маси тіла периметр тазу, як основного габаритного розміру. Навіть найбільш приваблива модель об'єму печінки нелогічна в тім, що є однаковою для обох статей [Makisalo H., et al., 1996].

За коефіцієнтом детермінації (RI) наші моделі перевищують практично всі моделі інших авторів. А для популяції центрального регіону України вони ексклюзивні. Отримані нами регресійні моделі об'єму печінки дорослих першого періоду зрілого віку (21-35 років) становлять практичний інтерес для визначення належного об'єму органа в нормі в залежності від індивідуального типу статури.

Об'єм печінки чоловіків [см3] = 62,62 + маса тіла [кг] * 18,77 - периметр шиї [см] * 41,72 + довжина тулуба [см] * 13,58 + периметр передпліччя [см] * 46,84 ( ± 51,68 см3; RІ=0,958)

Об'єм печінки жінок [см3] = - 1825,1 + периметр таза [см] * 25,23 + довжина тіла [см] * 9,79 - маса тіла [кг] * 11,82 ( ± 20,97 см3; RІ=0,978)

Регресійний аналіз сомато-вісцеральних відносин (соматичні розміри/об'єм селезінки) показав наявність кількісної пропорційності. Спроби стандартизації нормальних параметрів селезінки виходять за рамки раніше визначених середніх статистичних величин, йдуть пошуки співвідносних показників. Ширина, товщина, довжина та об'єм селезінки в нормі при обстеженні дітей були співвіднесені до поперечного діаметра тіла першого поперекового хребця [Prassopoulos P., Cavouras D., 1994]. Проте найбільш популярними є середньостатистичні величини. Середнє значення об'єму (SV), за даними Prassopoulos P. із співавт., 1997, складає 214,6 см3 із діапазоном від 107,2 до 314,5 см3 (!). Було відзначено значиме зростання відносних величин до 4 року життя з максимальним значенням у 13 років. Нормальні розміри в немовлят і дітей [Konus O. et al., 1998] корелюють із довжиною та масою тіла, статтю, віком, площею поверхні тіла. Встановлено, що маса селезінки позитивно корелює не тільки з довжиною, масою тіла, але і зі ступенем гострого фізіологічного перевантаження [Sprogoe-Jakobsen S., Sprogoe-Jakobsen U., 1995], кореляції із статтю чи віком у дорослих у даному дослідженні не виявлені. Наявність расових і популяційних відмінностей робить актуальними пошуки відносних стандартів для жителів окремих регіонів. Нормальний діапазон довжини селезінки досліджений у жителів Гонконгу (китайська популяція), результати показали швидкий ріст селезінки до 20 років, значиме розходження спостерігається у чоловіків і жінок 15-40 років у 0,5 см. Як верхня межа норми для даної популяції дослідники рекомендують 12 см [Loftus W., Metreweli C., 1997]. У дітей японської популяції [Watanabe Y. et al., 1997] найкраще співвідношення між об'ємом селезінки (SV см3) і масою тіла (BW кг) виражається регресійною формулою, де о б'єм корелює з віком (AG років). Наявність широкого спектра площинних і об'ємних діагностичних методів змушує шукати коефіцієнти порівнянності результатів. Так об'єм найкраще корелює з товщиною органа [Prassopoulos P., Cavouras D., 1994; Schlesinger A. et al., 1994]. Формула розрахунку маси селезінки за трьома лінійними розмірами за секційними даними наступна: М = 0,43 [(довжина x ширина x товщина) у см], де r = 0,78 при p<0,001 [Downey M., 1992]. Хоча селезінкові лінійні розміри, отримані на послідовних КT зрізах, добре корелюють (r = 0,97) із селезінковим об'ємом, не слід скидати з рахунків індивідуальну анатомічну мінливість [Schlesinger A. et al., 1994]. Об'єм селезінки більш об'єктивно кількісно характеризує морфологічні пропорційні відносини тіла людини на рівні системи орган - організм у цілому. Показано, що об'єм селезінки краще корелює з масою тіла. Найкраща регресійна модель (r=0,85) представляє собою лінійне рівняння: SV(cм3) = 0,7 + [4.6 x маса (кг)]. На базі регресійної моделі створені стандарти для нормального об'єму селезінки, як функцію маси тіла у дітей [Schlesinger A. et al., 1993]. Співвідношення об'єму до маси тіла (SV/BW cm3/кг) зменшується з віком з 4,5 cм3/кг на 1 місяці життя до 2,4 cм3/кг до 25 років. З'являються співвідносні коефіцієнти селезінки стосовно інших внутрішніх органів. Максимальна межа норми (для дорослих китайської популяції) співвідношення об'ємів селезінки/об'єм нирок складає 1,25, в ідеалі це співвідношення складає 1,0 [Loftus W., Metreweli C., 1998]. Але множинний регресійний аналіз дав більш високу кореляцію при поєднанні віку та маси тіла [Markisz J. et al., 1987]. Використання регресійних моделей стандартизує нормальний об'єм органу як функцію маси тіла. Нормальний об'єм селезінки був визначений [Hoefs J. et al., 1999] як об'єм (cм3) на фунт ідеальної маси тіла (IBW). Співвідносність об'єму селезінки до маси тіла відзначалася навіть у мишей [Eckert R., Geier T., 1982]. Порівнянність результатів дослідження живих об'єктів і даних автопсій потребує значної корекції. Величина реального об'єму селезінки [Hoefs J. et al., 1999] в порівнянні з секційними даними при сплєнектомії занижена і відповідає формулі y = 0,766 x + 57 ( r = 0,845; при P < 0,001). Приведені формули в основній масі є відображенням довжини, маси тіла та віку. Крім того, вони в основному призначені для дитячого віку, а у формулах для дорослих не враховується стать.

Наша формула для чоловіків більш об'єктивна тим, що крім маси тіла відображує особливості типу статури (довжина тулуба та периметр таза), ступінь розвитку кісткового компоненту (периметр зап'ястка) та містить багатокомпонентну соматичну ознаку - периметр шиї. Крім того, формула для жінок по суті своєї практично не відрізняється від результатів моделювання об'єму селезінки вищевказаних авторів [Markisz J. et al., 1987; Schlesinger A. et al., 1993; Konus O. et al., 1998]. За коефіцієнтом детермінації (RI) моделі практично перевищують аналогічні показники моделей інших авторів, а для популяції центрального регіону України вони ексклюзивні.

Об'єм селезінки М [см3] = периметр таза [см] * 5,195 – довжина тулуба [см] * 9,288 – периметр шиї [см] * 15,280 + периметр зап'ястка [см] * 16,13 + 503,29 ( ± 15,27 см3; RІ=0,865)

Об'єм селезінки Ж [см3] = 417,169 + маса тіла [кг]*6,594 – периметр грудної клітки [см]*7,561

( ± 14,49 см3; RІ=0,921)

Даних інших авторів по сомато-вісцеральним співвідношенням підшлункової залози знайдено небагато. Це пов'язано з анатомічними особливостями даного органу, складністю форми, топографії, технічними труднощами візуалізації та об'ємних реконструкцій зображень по аксіальних зрізах. По-перше, топографічна варіабельність та косе положення органа стосовно поздовжньої осі в заочеревинному просторі, по-друге – КТ- щільність незначно відрізняється від жирової клітковини заочеревинного простору, що ускладнює визначення границь органу. Крім загальноприйнятих стандартів лінійних розмірів підшлункової залози, викладених у будь-якому посібнику з УЗ дослідженням, відзначається, що розміри органа в дітей у нормі, отримані при УЗ дослідженні, зв'язані з віком, довжиною, масою й площею поверхні тіла [Ueda D., 1989]. Для дорослих індивідуальних лінійних чи об'ємних стандартів у доступній нам літературі ми не знайшли. Об'єм підшлункової залози кількісно характеризує морфологічні пропорційні взаємини тіла людини на рівні системи орган - організм у цілому, що виявляється в числі незалежних перемінних регресійних поліномів. Наші моделі відрізняються в першу чергу за статевими ознаками. Для об'єму підшлункової залози чоловіків предикторами є маса тіла з корекцією на ступінь розвитку м'язового компонента (периметр передпліччя) і статури (ширина пліч), а для жінок - це росто-ваговий показник (S тіла) і периметр живота, що відображує індивідуальні особливості статури. Дані формули високо предиктивні (RI) та прості, що полегшує їхнє застосування на практиці.

Об'єм підшлункової залози М [см3] = маса тіла [кг] * 1,13 + периметр передпліччя [см] * 10,50 – ширина плечей [см] * 3,37 - 130,28 (± 3,12 см3; RІ=0,966)

Об'єм підшлункової залози Ж [см3] = S тіла [м2] * 99,14 + периметр живота [см] * 1,10 - 137,85

(± 5,28 см3; RІ=0,849)

За кількістю наявних публікацій сомато-ренальні відносини є найбільш вивченими. Показано, що етнічні, територіальні значимі відмінності параметрів нирок у відносних величинах практично відсутні [Moar J., Reinach S., 1988]. Нормальні розміри нирок у дорослого корінного населення Ефіопії за даними екскреторної урографії [Gebrehiwot M., Atnafu, 1998] позитивно корелюють із довжиною та масою тіла, але не з віком і статтю. Корелятивні зв'язки розмірів і об'єму нирок із соматичними параметрами найбільше чітко виявляються у плодів, немовлят і дітей 1 року життя [Blane C. et al., 1985]. Максимальна довжина нирок плоду в третьому триместрі внутрішньоутробного розвитку корелює з довжиною стопи [Sampaio F., Ambrosio J., 1990]. Вертикальний розмір нирок сильно корелює з біпариєтальним розміром черепа у плодів [Callan N. et al., 1985; Callan N. et al., 1990], виявлений взаємозв'язок між довжиною нирок і довжиною стегна, черевною окружністю в плодів третього триместру внутрішньоутробного періоду розвитку [Cohen et al., 1991], відзначені значимі розходження в лінійних розмірах і в теоретично розрахованих об'ємах за статевою ознакою в третьому триместрі [Sampaio F., 1995], що змушує диференційовано підходити до оцінки фактичних параметрів органів, причому довжина нирок значимо більше корелює у плодів чоловічої статі [Sampaio F., Ambrosio J., 1990]. Співвідношення окружності нирок і черевної порожнини є константною протягом усього внутрішньоутробного періоду розвитку [Pandurski F., 1991], що дало підставу для прогнозування маси плодів та немовлят за розмірами нирок. У немовлят та дітей нормативні параметри довжини нирок можна визначати за віком, масою та довжиною тіла [Tajima M., 1987], причому кореляційні коефіцієнти вище 0,8. У новонароджених об'єм нирок, що розраховуються за лінійними УЗ розмірами, сильно корелює із площею поверхні, масою та довжиною тіла, а також гестаційним віком [Gupta A. et al., 1993]. Об'єм ниркової паренхіми у дітей стандартний, що складає 2+/-0,3 мл/кг маси тіла [Troell S. et al., 1988]. Пропорційність у формуванні печінки, селезінки й нирок в онтогенезі відзначена у внутрішньоутробному періоді розвитку, величина пропорційних індексів значно змінюється після народження [Marecki B., 1989]. Вивчення нормальних розмірів нирок у дітей [Zenkl M. et al., 1990] показало їхню високу кореляцію з масою, довжиною й площею поверхні тіла. У той же час відзначається, що статура є головною детермінантою для маси нирок [Kasiske B., Umen A., 1986]. Такий само висновок було зроблено на підставі вивчення кореляційних взаємозв'язків параметрів нирок із масою, довжиною, площею поверхні тіла й віком. У дітей до 16 років лінійні розміри нирок корелюють з віком, масою та довжиною тіла [Haugstvedt S., Lundberg J., 1980]. Діагностика патологічних станів, що виявляються в зміні розмірів печінки, селезінки та нирок робить необхідним визначення нормального діапазону розмірів цих органів для немовлят і дітей до 16 років [Konus O. et al., 1998]. Серед соматичних показників - довжина тіла дає найкращі кореляції з поздовжніми розмірами цих органів. Кореляція маси різних органів з віком, масою та довжиною тіла [Ogiu N. et al., 1997] статистично була проаналізована з використанням інформації про особливості статурі японської популяції (4.667 спостережень) від 0 до 95 років. Встановлено, що маса внутрішніх органів у період росту (до 19 років) збільшувалася пропорційно з довжиною, масою тіла, а вікові зміни не відмічалися після 20 років. Кількісне вивчення коркової сполучної тканини і природного розвитку склерозу ниркових тілець у нормі в залежності від віку і статі показало, що кількість сполучної тканини збільшується після 40 років поза залежністю від статі [Kappel B., Olsen S., 1980]. У дорослих після 20 років не знайдено кореляцій розмірів нирок з віком, що служить підтвердженням дефінітивності органа. Усереднена товщина нирок (середня трьох ниркових діаметрів) сильно корелює із шириною тіла другого поперекового хребця [Hunter A. et al., 1975; Iguchi T.,1991]. Кількість та розміри нефронів, а в цілому й розміри нирок, негативно корелюють з віком [Nyengaard J., Bendtsen T., 1992]. З віком відбуваються інволюційні процеси, найбільш помітні по своїх темпах після 65 років [Iguchi T., 1991]. Вивчення змін нирок [Goyal V., 1982] за секційними даними в межах 1-70 років показали, що кількість тубулярних і гломерулярних клітин значно знижується з віком, а розмір мальпігієвих клубочків і ядер гломерулярних і тубулярних клітин збільшується.

У представлених моделях об'єму нирок для першого періоду зрілого віку стандартним предиктором є маса тіла, що цілком узгоджується з роботами, приведеними вище. Відносна пропорційність об'єму органа зберігається з виправленнями на індивідуальні особливості статури (периметри шиї, грудної клітки, живота, а також довжина тіла). Об'єм нирок більш об'єктивно кількісно характеризує морфологічні пропорційні взаємини тіла людини на рівні системи орган - організм у цілому, що відображується у кількості незалежних перемінних регресійних поліномів. Висока предиктивність і простота рівнянь робить їх перспективними для застосовування в клінічній практиці.

Об'єм правої нирки М [см3] = периметр шиї [см] * 7,92 + маса тіла [кг] * 1,09 - 229,63

( ± 9,19 см3; RІ=0,894)

Об'єм правої нирки Ж [см3] = 4,28 + периметр таза [см] * 4,59 - маса тіла [кг] * 2,77 - периметр шиї [см] * 2,97 ( ± 3,03 см3; RІ=0,923)

Об'єм лівої нирки М [см3] = маса тіла [кг] * 2,8 + периметр грудної клітки [см] * 7,7 + довжина тіла [см] * 3,3 - 897,4 ( ± 9,51 см3; RІ=0,858)

Об'єм лівої нирки Ж [см3] = - 69,0 + периметр живота [см] * 4,1 - маса тіла [кг] * 1,6

( ± 0,41 см3; RІ=0,998)

Слід зазначити, що регресійні моделі об'ємів паренхіматозних органів черевної порожнини становлять практичний інтерес для визначення належного об'єму органа в нормі в залежності від індивідуального типу статури.

В сомато-вісцеральних співвідношеннях є значні статеві та вікові відмінності. Вони кількісно більше і якісно сильніше виражені у жінок, порівняно з чоловіками, що виявляється в меншому числі вільних членів у регресійних поліномах. Вони краще виражені в зрілому віці в порівнянні з юнацьким. У дорослих існують більш міцні сомато-вісцеральні пропорційні співвідношення порівняно з юнаками та дівчатами, що підтверджує відсутність дефінітивності (в цілому, а не тільки по поздовжніх розмірах тіла та його сегментів) організму людини в юнацькому віці.

Жоден соматичний параметр не має повної відповідності розмірам паренхіматозних органів черевної порожнини. Маса, довжина тіла, периметри сегментів тулуба в першому періоді зрілого віку більш повно характеризують сомато-вісцеральні пропорційні співвідношення.

У юнацькому віці основними соматичними характеристиками для прогнозування розмірів органів є розміри дистальних відділів кінцівок у юнаків з акцентами на відділи верхньої кінцівки, а для дівчат у якості соматичних предикторів для вісцеральних параметрів характерні розміри проксимальних відділів кінцівок з перевагою параметрів нижньої кінцівки.

Приведений регресійний і кореляційний аналіз кількісно підтверджують пропорційність соматичних і вісцеральних показників, оптимальність зовнішньої і внутрішньої морфологічної структури організму людини. Кількість предикторів абсолютно пропорційно залежить від фактора форми органа, що у свою чергу морфологічно заповнює топографічну нішу, обумовлену індивідуальними конституціональними особливостями статури. Тобто, в цілому, зовнішня та внутрішня структура пропорційно зв'язані. Погодженість розмірних параметрів організму людини в нормі (тіла - по локомоторних ланках, організму в цілому - по сомато-вісцеральних співвідношеннях), структурна гармонія внутрішньої і зовнішньої будови підкоряється математичним законам золотої пропорції. Основою даних закономірностей є узагальнені золоті перетини, від простої двокомпонентної до багатокомпонентної структурної ентропії, як інваріанти гармонії складових частин цілого.

ВИСНОВКИ

1. В роботі вирішена актуальна медична проблема установлення закономірностей співвідношень соматичних розмірів локомоторних ланок тіла людини в нормі та на цій основі визначено ознаки дефінітивності організму у соматогенезі, а також проблема установлення закономірностей сомато-вісцеральних співвідношень розмірів тіла c параметрами паренхіматозних органів черевної порожнини та розроблено на їхній основі сомато-вісце-ральні нормативні індивідуальні моделі параметрів паренхіматозних органів черевної порожнини людини в нормі. Зовнішні параметри тіла людини в нормі пропорційно зв'язані з макроскопічними параметрами паренхіматозних органів, тому об'єктивне вивчення їх лінійних розмірів, об'ємів, показників ультразвукової та комп'ютерно-томографічної щільності необхідно проводити в комплексі із соматичними розмірами. Даний підхід надає можливість встановлення кількісних відносних індивідуальних показників норми, із незначними діапазонами відхилення (до 3-6%), на відміну від середніх статистичних величин.

2. За формою тіло чоловіків, виходячи з кількості значимих кореляцій, є більш типовою структурою (66,99% від кількості можливих), ніж тіло юнаків (44,21%), жінок (43,84%) та дівчат (45,69%). У дорослих першого періоду зрілого віку розміри сегментів тіла мають більшу кількість взаємних кореляцій, значення яких є значимо вищими (чоловіки - 0,563±0,006, жінки - 0,543±0,009) порівняно з юнацьким віком (дівчата - 0,429±0,006, юнаки - 0,467±0,006) .

3. Для пропорцій поздовжніх, поперечних і обхватних розмірів тіла та його локомоторних сегментів кінцівок дорослих першого періоду зрілого віку притаманна більша відповідність класичним величинам золотого перетину (парної пропорції) та вурфу (трикомпонентної пропорції).

4. Трикомпонентні співвідношення (вурф) розмірів тіла людини та його локомоторних сегментів кінцівок визначають загальну структурну розмірність зовнішніх форм, а попарні співвідношення цих розмірів виявляють їхні конкретні зміни. В юнацькому віці при збереженні загальної довжини тіла, локомоторних ланок кінцівок продовжуються процеси їхньої конформації та формування поперечних та обхватних пропорційних форм тулуба і проксимальних відділів кінцівок.

5. У дівчат юнацького віку відносні величини паренхіматозних органів черевної порожнини (лінійні розміри на одиницю маси та довжини тіла) є вищими у середньому на 7,17% порівняно з юнаками. У першому періоді зрілого віку відносні величини об'ємів органів черевної порожнини є однаковими у обох статей, виключення складають - об'єм підшлункової залози, що більший у жінок на 5,13 %, та об'єм селезінки, який є значимо більшим у чоловіків на 22,65%.

6. Маса тіла є найбільш стабільною соматичною ознакою, що корелює з параметрами внутрішніх органів (для чоловіків середнє значення коефіцієнтів статистично значимих кореляцій дорівнює 0,622, для жінок - 0,474, для юнаків - 0,4542, для дівчат - 0,314). Відносні показники (об'єм органа/маса тіла) більш повно відбивають сомато-вісцеральні пропорційні співвідношення та є найбільш прийнятними для індивідуальної характеристики сомато-вісцеральних відповідностей у нормі.

7. Установлено, що кореляційні зв'язки між об'ємами паренхіматозних органів та соматичними розмірами є вищими порівняно з лінійними розмірами. Дані зв'язки є значимо сильнішими у жінок зрілого віку, для яких середнє статистично значимих коефіцієнтів вісцеро-соматичних кореляцій складає 0,477±0,0123, у чоловіків - 0,424±0,012, у дівчат юнацького віку - 0,374±0,008 та у юнаків - 0,386±0,007.

8. Розроблений принципово новий метод моделювання індивідуальних параметрів (лінійних розмірів та об'ємів) внутрішніх органів в нормі, що базується на принципі пропорційності співвідношень соматичних розмірів та параметрів органів, який дозволяє підвищити прогностичність моделей до 85-95% та відрізняється тим, що крім загальних соматичних (маса і довжина тіла) параметрів у формулу вводиться ще один-два соматичних розміри, які відображують індивідуальні особливості статури та компонентного складу тіла.

9. У юнацькому віці основними соматичними розмірами для прогнозу метричних параметрів внутрішніх органів є розміри дистальних відділів кінцівок (у юнаків - розміри кисті й передпліччя, у дівчат - розміри передпліччя, гомілки, кисті і стопи), у зрілому віці базовими соматичними ознаками є маса, довжина тіла, розміри тулуба та проксимальних відділів кінцівок.

10. Об'єми паренхіматозних органів черевної порожнини є більш точними характеристиками для сомато-вісцеральних співвідношень, тому що регресійні індивідуальні моделі нормальних лінійних розмірів достатнього рівня прогностичності (біля 80%) включають не менш 6 соматичних ознак, а моделі об'ємів паренхіматозних органів досягають високого рівня прогностичності (>85%) при наявності усього 2-3 прогностичних соматичних розмірів.

11. Довжина, маса тіла, поздовжній розмір тулуба, ширина плечей, а також периметри шиї, грудної клітки, живота, таза, передпліччя та зап'ястка є основними прогностичними антропометричними ознаками, на основі яких можна моделювати нормальні об'єми паренхіматозних органів черевної порожнини (печінки, селезінки, підшлункової залози та нирок). Вони також є базовими соматичними ознаками для соматотипування та визначення компонентного складу тіла, тобто величинами, що характеризують індивідуальні особливості будови тіла.

12. Для організму дорослих першого періоду зрілого віку, порівняно з юнацьким віком, притаманні більш щільні кореляційні зв'язки між соматичними розмірами, як і кореляції між параметрами внутрішніх органів і соматичними розмірами, а також пропорції соматичних розмірів у дорослих більше відповідають класичним величинам золотого перетину і вурфа. Ці дані свідчать про те, що остаточний (гармонічний, дефінітивний) розвиток організму людини досягається тільки в першому періоді зрілого віку.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Найбільш гармонічного і збалансованого фізичного розвитку по соматичним параметрам, морфофукціональної зрілості органів і систем організм людини досягає тільки на початку першого періоду зрілого віку, що необхідно враховувати у практичній медицині. Найбільш доцільна розробка відносних нормативів для різних вікових груп, де за основу (знаменник) будуть братися нормативи даної вікової групи. Розробку норм і нормативів у педагогіці, спорті, гігієні праці, військовій медицині і т.п. необхідно проводити з урахуванням даного факту.

2. Результати дослідження пропонують рішення проблеми індивідуалізації норми шляхом переходу до пропорційних співвідносних величин і можуть бути використані в науковій практиці.

3. Результати роботи можуть бути використані у клінічній практиці для визначення лінійних і об'ємних параметрів внутрішніх органів при різних методах їхньої візуалізації, що важливо для ранньої діагностики патологічних станів, тому, що прогностичні нормальні індивідуальні параметри паренхіматозних органів людини на основі принципу пропорційності сомато-вісцеральних співвідношень мають незначний діапазон відхилення (3-6 %), на відміну від середніх статистичних величин (5%-25%).

4. Для практичної медицини безсумнівний інтерес представляють нові індивідуальні нормативні лінійні розміри й обсяги паренхіматозних органів черевної порожнини для юнацького віку (16-21 року) і дорослих першого зрілого періоду (21-35 років) центрального регіону України.

5. Отримані дані про пропорційність сомато-вісцеральних співвідношень можуть бути використані в навчальному процесі кафедр нормальної анатомії, оперативної хірургії та топографічної анатомії, патологічної анатомії, загальної гігієни, терапії та хірургії.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

СТАТТІ У НАУКОВИХ ФАХОВИХ ВИДАННЯХ

1. Shaparenko P.P., Gouminsky Y. Human body symmetry, harmony of forms and structures. Siple of Golden Section // Вісник морфології.- Вінниця, 1995.- Т.1, №1.- С.23-26. (особистий внесок автора полягає у отриманні матеріалу та математичному обгрунтуванні принципа пропорційності кількісних параметрів тіла людини, Шапаренко П.П. - надання допомоги у теоретичному обгрунтуванні принципу пропорційності)

2. Гумінський Ю.Й. Пропорційність в співвідношеннях параметрів внутрішніх органів та соми людей в нормі за даними регресійного моделювання // Вісник ВДМУ.- Вінниця, 1997.- Т.1, №2.- C.3-5.

3. Видуэцкий А.В., Гуминский Ю.И., Оболенский А.А. Эхографическая денситометрия печени, селезенки и поджелудочной жедезы 18-летних жителей г.Винницы разных типов телосложения // Вісник морфології.- Вінниця, 1997.- Т.3, №2.- C.144-145. (особистий внесок автора полягає в отриманні первинних антропометричних даних, статистичній обробці та математичному обгрунтуванні взаємозв'язків денситометричних величин органів та соматотипу, Видуэцкий А.В.- отримання первинних даних при УЗ дослідженнях, Оболенский А.А.- надання технічної допомоги у друкуванні первинних даних та статті)

4. Гумінський Ю.Й. Спосіб моделювання індивідуальних лінійних розмірів внутрішніх органів людини в нормі // Вісник морфології.- Вінниця,1997.- Т.3, №2.- C.148-149.

5. Гуминский Ю.И., Видуэцкий А.В. Взаимосвязи показателей эхокардиографисечкой денситометрии печени, селезенки и поджелудочной железы 18-летних с индивидуальными сомато-метрическими параметрами // Укр. мед. aльманах.- Луганск, 1998.- №2.- C.64-66. (особистий внесок автора полягає в статистичнному та математичному обгрунтуванні принципа пропорційності денситметричних величин, Видуэцкий А.В.- отримання первинних даних при УЗ дослідженнях)

6. Гумінський Ю.Й. Взаємозв'язки показників єхографічної і комп'ютернотомографічної денситометрії паренхіматозних органів черевної порожнини з індивідуальними соматометричними параметрами // Вісник ВДМУ.- Вінниця, 1998.- Т.2, №2.- С.302-303.

7. Гуминский Ю.И. Сравнительная оценка абсолютных и относительных показателей УЗ-денситометрии паренхиматозных органов брюшной полости у лиц дефинитивного возраста // (Фахове видання наук. праць ІІ Нац. Конгр. АГЕ і топографоанатомів України, Луганськ, 16-19 вересня 1998 р.).- Луганськ: ВАТ “ЛОД”, 1998.- С..77-78.

8. Гуминский Ю.И. Пропорциональность соматометрических параметров женщин дефинитивного возраста центрального региона Украины // Вісник морфології.- Вінниця, 1998.- Т.4, №2.- С.228-229.

9. Гуминский Ю.И. Прогностическая регрессионная модель объема печени у мужчин дефинитивного возраста в норме по данным компьютерной томографии // Вісник морфології.- Вінниця, 1999.- Т.5, №1.- С.95-96.

10. Гуминский Ю.И. Нормативный индивидуальный объем почек у мужчин дефинитивного возраста // Вісник морфології.- Вінниця, 1999.- Т.5, №2.- с.202-203.

11. Гумінський Ю.Й. Нормативний індивідуальний об'ем селезінки у чоловіків дефінитивного віку // Вісник ВДМУ.- Вінниця, 1999.- Т.3, №2.- С.259-260.

12. Гумінський Ю.Й. Нормальний індивідуальний об'єм печінки у дорослих жінок по даним комп'ютерної томографії // Укр. мед. aльманах.- Луганск, 1999.- Т.2, №4.- C.46-49.

13. Гумінський Ю.Й. Нормативний індивідуальний об'єм селезінки у жінок дефінитивного віку // Буковинський медичний вісник.- 2000.- Т.4,№1.- С.44-48.

14. Гумінський Ю.Й. Нормативний індивідуальний об'єм нирок у жінок дефінітивного віку // Вісник наукових досліджень.-2000.- Т.17, №1.- С.38-40.

15. Гуминский Ю.И. Нормальный индивидуальный объем поджелудочной железы у взрослых по данным компьютерной томографии // Експериментальна і клінічна медицина.- 2000. - №1.- С.27-31.

16. Шапаренко П.П., Гумінський Ю.Й. Пропорційні соматометричні параметри людини як ознака дефінітивості фізичного розвитку // Укр. мед. aльманах.- Луганск, 2000.- Т.3, №1.- C.181-184. (особистий внесок автора полягає у отриманні матеріала та математичному обгрунтуванні принципа пропорційності кількісних параметрів тіла людини як ознак дефінітивності розвитку організма, Шапаренко П.П. - надання допомоги у теоретичному обгрунтуванні принципа пропорційності)

17. Хаимзон И.И., Гуминский Ю.И. Особенности технологии регрессионного анализа в среде Windows при ведении медико-биологических исследований // Вісник морфології.- Вінниця, 2000.- Т.6, №1.- С.143-145. (особистий внесок автора полягає у викладенні технологічних особливостей застосування методу при багаточисельних параметрах, що досліджуються, Хаимзон И.И. - надання допомоги у теоретичному обгрунтуванні застосування регресійного анализу, як інструменту пошуку закономірностей у медичних дослідженнях)

18. Гуминский Ю.И. Валидность показателей массы и длины тела для общей характеристики индивидуума при прогнозировании нормальных параметров паренхиматозных внутренних органов брюшной полости человека // Вісник морфології.- Вінниця,2000.- Т.6, №2.- с.315-318.

19. Гуминский Ю.И. Характеристика и взаимосвязи размеров тела мужчин и женщин первого зрелого и юношеского периодов жизни в норме //Укр. мед. aльманах.- Луганск, 2000.- Т3., №5.- C.52-59.

20. Гуминский Ю.И. Характеристика объемов и вісцеро-соматических связей паренхиматохных органов брюшной полости мужчин и женщин первого зрелого периода жизни в норме // Укр. мед. aльманах.- Луганск, 2000.- Т.3, №6.- C.69-73.

21. Гумінський Ю.Й. Пропорційність у сомато-вісцеральних співвідносинах організму людини в нормі // Вісник ВДМУ.- Вінниця, 2001.- Т.5, №2.- с.319-323.

22. Гуминский Ю.И. Взаимосвязи показателей эхографической и компьютерно-томографической денситометрии печени, селезенки и поджелудочной железы 18-летних с индивидуальными соматометрическими параметрами // Российские морфологические ведомости.- 1998.- №3-4.- С.28-31.

23. Гуминский Ю.И. Взаимосвязи линейных размеров и денситометрических показателей печени с индивидуальными соматометрическими параметрами по данным УЗ и КТ-исследования // Анналы хирургической гепатологии.- 1998.- МАИК, “Наука”.-Т.3, №3.- С.268.

24. Гумінський Ю.Й. Пропорційність соматометричних параметрів чоловіків дефінітивного віку центрального регіону України // Вісник ВДМУ.- Вінниця, 1998.- Т.2, №2.- с.300-302.

25. Гуминский Ю.И. Оценка точности определения объемов паренхиматозных органов брюшной полости по аксиальным компьютернотомографическим срезам // Вісник морфології.- Вінниця, 1999.- Т.5, №1.- с.101-102.

26. Гуминский Ю.И. Пропорциональность некоторых параметров тела человека // Научные ведомости (серия медицина).- Белгород, 2000.- Т.11, №2.- с. 39-40.

ПАТЕНТИ

27. Пат. 35740А, Україна, МПК А61В 5/107. Спосіб визначення прогностичних нормальних індивідуальних параметрів внутрішніх органів людини: Пат. 35740А, Україна, МПК А61В 5/107/ Шапаренко П.П., Гумінський Ю.Й., Шапаренко Г.П.; Вінницький державний медичний університет ім. М.І.Пирогова - №980041798; Заявл. 09.04.98. Опубл.: Промислова власність. Офіційний бюлетень.- 2001.- №1.- 18 с. (особистий внесок автора полягає у розробці принципу сомато-висцерального моделювання та оформленні заявки, Шапаренко П.П. - надання допомоги у теоретичному обґрунтуванні принципу пропорційності, Шапаренко Г.П. - ремоделювання у групи хворих на гіпертонічну хворобу різних стадій та перевірка працездатності моделей у клінічній практиці)

ТЕЗИ ДОПОВІДЕЙ ТА ІНШЕ

28. Гуминский Ю.И. Сравнительный анализ пропорций тела человека в онтогенезе // Актуал. вопр. мед. морфологии: Морфол.сб.ст.мед.вузов России.- Ижевск, 1993.- С.625-632.

29. Гуминский Ю.И., Гончарук В.П. Пропорциональность - принцип структурной организации тела человека // I Національний конгрес АГЕ і топографоанатомів України, 8-10 вересня 1994р.- Івано-Франківськ,1994.- С.50 (особистий внесок автора полягає у теоретичний розробці принципів загальної пропорційності організма у цілому та кокретних розрахунках, Гончарук В.П. - надання практичної допомоги у оформленнні первінних результатів та друкуванні)

30. Гончарук В.П., Гуминский Ю.И. Спиралевидная организация скелетной мускулатуры человека // I Національний конгрес АГЕ і топографоанатомів України, 8-10 вересня 1994р.- Івано-Франківськ,1994.- С.46 (особистий внесок автора полягає у теоретичний допомозі розробки принципів спіральної будови м'язових волокон на макроструктурному рівні та у обчисленнях пропорційності кутів спіралей, Гончарук В.П. - розробка принципів спіральної будови м'язових волокон на макроструктурному рівні та друкуванні)

31. Гуминский Ю.И., Шапаренко П.Ф., Гончарук В.П. Структурная пропорциональность опорно-двигательного аппарата человека как основа биомеханического моделирования // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф.: Фізична культура, спорт та здоров'я нації.- Вінниця, 1994.- C.413-415 (особистий внесок автора полягає у отриманні матеріала та математичному обгрунтуванні принципа структурної пропорційності кількісних параметрів тіла людини як основи дляя біомеханічного моделювання, Шапаренко П.П. - надання допомоги у теоретичному обгрунтуванні принципа пропорційності, Гончарук В.П. - надання практичної допомоги у оформленнні первінних результатів та друкуванні)

32. Шапаренко П.Ф., Лысюк С.П., Ермольев В.А., Гуминский Ю.И., Иванов А.Н. Пропорциональность - критерий оценки моторной одаренности спортсмена // Гипнология и интегративная антропология