НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

ХИМИНЕЦЬ ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 33 (477.87) + 332.142.6 : 504.062.2

ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ ОСНОВИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

ЗАКАРПАТТЯ

Спеціальність 08.08.01 - економіка природокористування

і охорони навколишнього середовища

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Раді по вивченню продуктивних сил України НАНУ

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор,

Член-кореспондент НАН України

ДОРОГУНЦОВ Сергій Іванович

Рада по вивченню продуктивних сил

України НАН України,

голова

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Бистряков Ігор Костянтинович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділом регіональних проблем використання і охорони земельних ресурсів

доктор економічних наук, професор Лендєл Михайло Андрійович, Ужгородський національний університет, професор кафедри економіки, менеджменту і маркетингу

Провідна установа:

Інститут економіки НАНУ України, відділ ресурсного потенціалу агропромислового комплексу, м.Київ

Захист відбудеться “10” лютого 2003 року о 1430 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м.Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м.Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розіслано “24”грудня 2002 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор С.І.Бандур

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку цивілізації природне середовище “працює на межі” своїх біологічних можливостей щодо забезпечення умов життєдіяльності людини. Це зумовлено, в першу чергу, тим, що природні системи та швидкість їх відтворюваності мають свої граничні обмеження, а техногенний тиск на них з року в рік зростає за експоненціальними законами.

Останні десятиліття вплив людини на природу став особливо великим, фактично неконтрольованим та й у багатьох випадках непрогнозованим. Цілком зрозуміло, що розв'язати екологічні проблеми тільки через розробку і впровадження екологічно чистих та ресурсозберігаючих технологій вже не- можливо. У багатьох дослідженнях констатується, що розпочатий процес втручання в природне середовище обернувся негативними наслідками: неухильно погіршується стан довкілля, виснажуються сировинні і енергетичні ресурси, безперервно зменшуються площі орних земель, лісів, об'єми прісної води на одну людину, з'являються нові масштабні проблеми – глобальна зміна клімату, озонові вікна, радіоактивні відходи, нові захворювання тощо. Окреслені тенденції та можливі наслідки катастрофи, що насувається, змушують суспільство на початку ХХI століття замислитися над проблемами пошуку радикальних змін пріоритетів свого соціально-економічного розвитку.

У розробку наукової проблематики, пов'язанної із запровадженням ідеї та принципів сталого розвитку в Україні, значний внесок зробили: Балацький О.Ф., Бистряков І.К., Борщевський П.П., Данилишин Б.М., Добряк Д.С., Дорогунцов С.І., Дяченко Я.Я., Коваль Я.В., Лисецький А.С., Мельник Л.Г., Мішенін Є.В., Міщенко В.С., Новаковський Л.Я., Паламарчук О.М., Пила В.І., Погребняк П.С., Позивайло Ю.М., Трегобчук В.М., Туниця Ю.Ю., Туркевич І.В., Харічков С.А., Хачатуров В.С., Хвесик М.А. та багато інших вчених.

Принципи сталого розвитку світової спільноти вперше задекларувала Конференція ООН з природного середовища й розвитку, що відбулася у червні 1992 року в Ріо-де-Жанейро, на якій ухвалили вважати головним при запровадженні концепції сталого розвитку реалізацію такого соціально-економічного стану, який би виключав незворотні негативні зміни в навколишньому середовищі. Такий підхід відкидає ідею монополізму людини у природі, яка безперервно утверджувалась упродовж всього існування людства на планеті Земля. Перехід до сталого екологічно безпечного розвитку визначає стратегію співпраці держав у питаннях збереження біосфери та існування людського роду. Перед світом, в цілому, і перед кожною країною, зокрема, ставиться завдання комплексно і збалансовано розв'язувати всі соціально-економічні проблеми, не руйнуючи довкілля і марно не витрачаючи природно-ресурсний потенціал. Таким чином, концепцію сталого розвитку слід розглядати не в плані досягнення певної системи показників господарської діяльності у відповідні строки, а як напрям, у якому мають рухатися суспільство, етноси, держави, їх регіони, окремі особистості сьогодні, завтра і в майбутньому.

Дієвий підхід до вирішення проблем сталого розвитку на окремому територіальному просторі показує, що визначитися адекватно з вказаних питань можливо тільки виходячи з позицій комплексного розгляду ситуації на стику глобального, національного, регіонального і локального рівнів. Для України в сучасних умовах найбільш важливим стає регіональний рівень, оскільки саме тут визначаються особливості різноманіття природних, соціальних та виробничих умов господарювання.

Ідеї та принципи сталого розвитку стали життєво важливими й для Закарпаття, яке в останні роки, окрім негативних впливів перехідного періоду, кілька разів потерпало від катастрофічних повеней та інших техногенних явищ. Так листопадова повінь 1998 року у Закарпатті була визнана, за наслідками руйнувань та величиною спричинених збитків, другою у світі за останні десять років. Слід підкреслити, що темпи деградування “сфери життя” в регіоні значно перевищують темпи усвідомлення населенням цього небезпечного процесу. Трансформація структури господарства в напрямі нарощування виробництв у лісопереробному і сировинно-видобувному комплексах супроводжувалася появою хімічних та лісохімічних шкідливих виробництв, хронічним відставанням технологій від світових стандартів, неконтрольованим нагромадженням різноманітних відходів, техногенним навантаженням на довкілля регіону. Поступово Закарпаття з “перлини України” перетворилося в усереднений регіон екологічно забрудненої України.

Викладеним вище визначається актуальність теми дисертаційного дослідження, яке спрямоване на розкриття ідеї та принципів сталого розвитку в контексті основних тенденцій та особливостей збалансованого соціально-економічного розвитку Закарпаття у вигляді функціонування його як цілісної системи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з планом науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАНУ і є складовою частиною таких тем: 3.1.5.59. “Дослідження природно-ресурсного потенціалу та перспектив економічного і соціального розвитку України (регіональний розріз)” (номер державної реєстрації - 0199V003691), в рамках якої автором здійснено оцінку природно-ресурсного потенціалу Закарпатської області; 3.1.5.64. “Проблеми сталого розвитку і основні напрями структурних трансформацій в економіці України” (номер державної реєстрації - 0101V007882), в рамках якої автором розроблені рекомендації щодо запровадження ідеї та принципів сталого розвитку в Закарпатті.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розробці еколого-економічних основ сталого розвитку Закарпаття.

Для досягнення зазначеної мети були поставлені та вирішувалися такі задачі:

- удосконалити теоретичні та методологічні основи забезпечення сталого еколого-економічного розвитку Закарпатської області у контексті вирішення проблеми на загальнонаціональному рівні;

- здійснити науковий аналіз економіко-екологічної ефективності сучасного промислового комплексу Закарпатської області;

- встановити основні економіко-екологічні фактори впливу на ефективність функціонування промислового комплексу області;

- визначити еколого-економічну роль та сутність функціонування спеціальної економічної зони “Закарпаття”;

- виявити та теоретично обґрунтувати пріоритетні шляхи сталого розвитку Закарпаття.

Об'єкт дослідження – еколого-економічні процеси формування основ сталого розвитку та механізми його запровадження в регіоні.

Предмет дослідження – соціально-економічні та екологічні проблеми Закарпаття, особливості запровадження концепції сталого розвитку в регіоні.

Методи дослідження. Методологічною основою проведеного дисертаційного дослідження стали фундаментальні положення сучасної економічної теорії, новітні наукові здобутки економіки природокористування і охорони навколишнього середовища та праці провідних вітчизняних і зарубіжних вчених. Досягнення, поставленої в роботі мети, здійснювалось наступними науковими методами: системного аналізу – для виявлення факторів формування сучасного промислового комплексу області; порівняльного аналізу – з метою оцінки ефективності функціонування спеціальної економічної зони “Закарпаття”; економіко-математичного аналізу – для комплексної оцінки ефективності інвестиційного забезпечення регіону. В дисертації використані й інші методи дослідження: метод аналогій; картографічний метод – для обґрунтування теоретичних основ сталого еколого-економічного розвитку Закарпаття. Інформаційну базу дослідження становили ключові положення концепції сталого розвитку, результати сучасних еколого-економічних досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених, а також звітні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства екології та природних ресурсів України, управлінь економіки, статистики, екології, туризму, промисловості, транспорту і зв'язку Закарпатської обласної державної адміністрації.

Наукова новизна одержаних результатів. Науково-прикладні розробки, які викладені в дисертаційному дослідженні і характеризуються новизною, полягають у наступному:

- поглиблено сутність поняття “сталий розвиток”, яке, на відміну від існуючих, враховує вплив політичної, соціальної, міжнародної, технологічної, владної та економічної систем на різних територіальних рівнях;

- дістало подальший розвиток теоретичне обґрунтування економіко-екологічного механізму забезпечення сталого розвитку України, яке враховує специфіку регіону та визначає поточні і стратегічні задачі;

- визначено та обґрунтовано економіко-екологічну ефективність сучасного промислового комплексу Закарпатської області з урахуванням дії економіко-організаційних, фінансово-економічних та техніко-технологічних чинників;

- встановлено фактори формування складових економіко-екологічної ефективності промислового комплексу області, які на відміну від існуючих, відображають регіональну специфіку екологічного стану території та соціально-економічного розвитку;

- визначено роль і екологічну сутність спеціальної економічної зони “Закарпаття” в контексті сталого розвитку області та вперше здійснено оцінку її функціонально-галузевих комплексів;

- вперше теоретично обгрунтовані пріоритетні шляхи сталого еколого-економічного розвитку Закарпаття, які базуються на дотриманні економічних, екологічних та соціальних принципів.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в дисертаційному дослідженні наукові положення мають науково-прикладне значення. Вони можуть використовуватися при розробці рекомендацій щодо удосконалення механізму активізації інвестиційної діяльності на території Закарпатської області. Практична цінність полягає ще й в тому, що основні положення дисертації можуть слугувати підгрунтям для розробки відповідних програм сталого розвитку і в інших областях України. Визначені і обгрунтовані в роботі економічні, екологічні та соціальні принципи сприятимуть раціональному використанню наявних природних та трудових ресурсів регіону.

Наукові положення, висновки і рекомендації, які розроблені в дисертаційному дослідженні, знайшли своє відображення в “Концепції сталого розвитку Закарпаття на близьку і тривалу перспективу”, в “Програмі соціально-економічного розвитку Закарпатської області на період до 2004 року”, в “Програмі соціально-економічного розвитку Закарпатської області на період до 2010 року”, що підтверджується відповідною довідкою Закарпатської обласної ради (№02-16/232 від 28 серпня 2002 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного дослідження автора. Опубліковані наукові праці містять положення, висновки і пропозиції, сформульовані особисто автором, і відображають його конкретний внесок у розвиток економіки природокористування і охорони навколишнього середовища як галузі економічної науки.

Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, автором використані у дисертації тільки його власні ідеї та розробки. Це стосується тих з них, які відображені у списку опублікованих праць за темою дисертації (пп.. 1-3, 5-10, 13, 15-17), внесок автора в яких зазначено у дужках.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідалися та обговорювалися на чотирнадцяти міжнародних, всеукраїнських і регіональних конференціях та семінарах, зокрема: міжнародний семінар “Охорона довкілля: сучасні дослідження в екології і мікробіології”(м. Ужгород, 13 - 16 травня 1997 р.); міжнародна науково-практична конференція “Карпатський регіон і проблеми сталого розвитку” (м.Рахів,13 - 15 жовтня 1998 р.); міжнародна науково-практична конференція “Механізм створення та функціонування спеціальної економічної зони “Закарпаття”” (м. Ужгород, 25 листопада 1999 р.); міжнародна науково-практична конференція молодих вчених “Молодь третього тисячоліття: гуманітарні проблеми та шляхи їх розв'язання” (м. Одеса, 15 – 16 червня 2000 р.); ІІ міжнародна науково-практична конференція “Системні методи управління та метрологічного забезпечення виробництва” (м. Ужгород, 28 – 30 листопада 2000 р.); міжнародна науково-практична конференція “Економічна освіта: проблеми і перспективи” (м. Черкаси, 16 – 17 жовтня 2001 р.); всеукраїнська науково-методична конференція “Проблеми післядипломної освіти педагогів” (м. Ужгород, 23 – 24 жовтня 1997 р.); всеукраїнська науково-практична конференція “Післядипломна освіта: перспективи розвитку”(м. Київ, 28 листопада 2000 р.); IV всеукраїнська науково-методична конференція “Проблеми післядипломної освіти педагогів” (м. Ужгород, 21– 23 грудня

2000 р.); VIII всеукраїнська конференція “ Екологія та освіта: здобутки та перспективи діяльності в рамках концепції сталого розвитку” (м. Черкаси, 10 –12 жовтня 2002 р.); науково-практична конференція “Екологічні передумови розвитку рекреації на Гуцульщині” (м. Яремча, 13 вересня 1996 р.); науково-практична конференція “Економіка Закарпаття сьогодні і завтра: шляхи виходу з кризи” (м. Ужгород, 13 - 14 березня 1997 р.); регіональна науково-практична конференція “Перспективи розвитку Закарпаття в ХХІ столітті” (м. Ужгород, 11 грудня 2000 р.); регіональна науково практична конференція “Стратегія сталого розвитку Закарпаття: еколого-економічні та соціальні моделі” (м. Ужгород, 30 листопада 2001 р.).

Публікації. За результатами виконаних досліджень автор опублікував 20 наукових праць загальним обсягом 5,6 др. арк., з них у наукових фахових виданнях 5 праць загальним обсягом 2,4 др. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 182 стор., у тому числі 11 рисунків - на 5 стор., 10 таблиць - на 5 стор., список використаних джерел із 147 найменувань - на 14 стор., 3 додатки на 6 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади збалансованого еколого-економічного розвитку Закарпаття” проведений детальний аналіз теоретичних аспектів сталого розвитку України в цілому та в контексті наявних продуктивних сил Закарпатської області. Доведено, що концепція сталого розвитку суспільства, орієнтована на оптимальне задоволення потреб людей, забезпечення достатньої якості життя, раціональне використання природних ресурсів і збереження довкілля, повинна базуватися на дотриманні сукупності основних системних передумов. При цьому кожна із систем, яка розглядається, підкреслює особливі цільові питання:

- політична система має забезпечити участь широкої громадськості у прийнятті усіх важливих рішень;

- економічна система повинна організувати розширене виробництво та науково-технічний прогрес і забезпечити збереження природно-ресурсної бази;

- соціальна система покликана зняти напруження, що виникають у процесі економічного розвитку;

- технологічна система має стимулювати постійний і ефективний пошук нових оптимальних рішень;

- владна система повинна мати гнучкий характер і бути здатною до самокорекції та самовдосконалення;

- міжнародна система має сприяти розвитку торгівельних та фінансових зв'язків на взаємовигідній основі.

Встановлено, що з позицій цілеспрямованої діяльності сталий розвиток слід розглядати, як результат динамічної взаємодії визначених систем за типом, вказаним на рис.1.

При цьому виявлено, що регіональний рівень є головним носієм загальної мети суспільства, яке запроваджує концепцію сталого розвитку, і має стати базою для створення умов щодо нормального духовного, культурного та психофізичного розвитку людини в рамках визначення достатньої межі її потреб та споживацьких інтересів.

У даному розділі дисертації розглядаються умови подальшого розвитку теоретичних основ сталого розвитку саме регіонів на прикладі Закарпатської області. З цією метою критично проаналізовано історичний досвід розвитку пріоритетних виробничих галузей регіону та здійснено ретроспективну оцінку екологічного стану в цих галузях. На співставленні минулого і сучасного показано доцільність реалізації ідеї сталого розвитку, в першу чергу, з урахуванням таких галузей регіональної економіки, як сільське господарство, лісодеревопереробний комплекс, туристично-рекреаційна сфера. Особливе значення у реалізації ідеї сталого розвитку приділено ролі спеціальної економічної зони "Закарпаття", яка функціонує в області, і основна діяльність якої спрямована на активізацію її економіки, створення нових робочих місць та залучення іноземних інвестицій. Виявлено необхідність підвищення її значення в удосконаленні екологоорієнтованої діяльності регіону.

Показано, що для реалізації ідеї сталого розвитку в області необхідно, щоб структура економіки, спеціалізація та розміщення виробництв якнайтісніше узгоджувалися з наявними природними ресурсами, продуктивним, відтворювальним і асиміляційним потенціалом навколишнього середовища, тобто функціонувала як цілісна система. Особливу увагу приділено теоретико-методологічному аспекту підвищення ефективності управління сталим розвитком. У зв'язку з цим розроблено загальну схему упорядкування соціальної, природної та виробничої системи Закарпаття (рис. 2).

Спираючись на подану схему в дисертаційній роботі підкреслено, що рівень та характер використання природних ресурсів, насамперед земельних, водних і мінерально-сировинних, масштаби й напрями вкладення капіталів, орієнтація техніко-технологічного та організаційного прогресу мають бути узгоджені не лише з поточними, а й з перспективними потребами населення області та її регіонів.

У другому розділі “Дослідження економічних передумов сталого розвитку Закарпаття” проведено ретроспективний аналіз економічного та соціального розвитку Закарпаття у розрізі його виробничих галузей. Розглянуто соціально-економічний стан регіонів сьогоднішнього Закарпаття. Особлива увага приділена науково-технічним досягненням в економіці, агропромисловому, лісодеревопереробному, сировинновидобувному комплексах, основних галузях виробничої сфери та туристично-рекреаційній галузі. Досліджено тенденції та перспективи їх розвитку з врахуванням оцінки екологічного стану.

У розділі подано широкий огляд сучасного ресурсного забезпечення економіки регіону. Показано, що область надзвичайно багата на різноманітні будівельні матеріали. Тут інтенсивно експлуатується біля 150 родовищ таких унікальних матеріалів, як доломіти, перліти, керамзити, мармуризовані вапняки, кольорові і білі туфи. Виявлено сім родовищ і вісім проявлень кольорових, благородних і рідкісних металів, великі поклади каолінів, цегляно-черепичної сировини, кілька родовищ високоякісної кам'яної солі. Відомі в Закарпатті понад 50 родовищ покладів бурого вугілля, горючих сланців і кілька родовищ природного газу. Берегівське, Виноградівське і Дубриничське родовища каолінів не мають аналогів у Європі. Їх сировина використовується при виготовленні фарфорового та фаянсового посуду, високоякісного паперу, різного роду фарб, особливої еластичної гуми, при виробництві спеціальної напівпровідникової сегнетоелектричної кераміки.

Область має поклади золотоносних руд в Мукачівському, Берегівському і Рахівському районах. Особливий інтерес сьогодні викликають золотоносні руди Мужіївського родовища (Берегівський район), де вже розпочато промислове виробництво українського золота. Загальні запаси золотоносної руди тут оцінюються величиною близько 200 - 210 млн. тонн. У кожній тоні руди знаходиться близько 5,5 грам чистого золота. Багата область і на поклади поліметалів. Зокрема, значні запаси цинку, свинцю, міді, срібла відкриті біля сіл Ділове (Рахівський район), Бігані та Берегово (Берегівський район). Біля села Вишково (Хустський район) відкриті і розробляються значні поклади ртуті.

В Закарпатті є і родовища залізних руд, які розміщені на значній площі від Ужгорода до Рахова. До найбільш відомих родовищ залізних руд відносяться Велико Бичківське, Кобилецько-Полянське, Ділове, Костилівське (Рахівський район), Кольчинське, Шелестівське (Мукачівський район), Довжанське та Велико Раковецьке (Іршавський район), Середнянське і Антонівське (Ужгородський район). Руди цих родовищ містять понад 52% заліза, їх можна добувати простим кар'єрним способом. Відкриті в області і поклади сірчаного колчедану, магнетиту, марганцю, молібдену, нікелю, кобальту, миш'яку, графітових руд, фосфоритів, Однак вказані родовища ще недостатньо розвідані і вивчені, а тому й промислово не розробляються.

Головне матеріальне багатство Закарпаття – ліси, які відіграють важливу захисну, водоутворюючу і рекреаційну роль. Останні функції Карпатських лісів є важливими не тільки для області, а й для України і Європи в цілому. Загальна площа лісового фонду складає 687 тис. га, загальний запас деревини оцінюється величиною 172 млн. м куб, в тому числі близько 40 млн. м куб стиглих лісів. Надзвичайно багатий і продуктивний природний склад карпатських лісів: твердолистяні (62%) і хвойні (30%) породи - дуб, бук, ясен, граб, клен, смерека, піхта, береза - складають його основу. Унікальним у Європі є, для прикладу, Угольсько-Широколужанський лісний масив букових пралісів. У Чорногірському масиві законом охороняються, унікальні для всього континенту, праліси з бука, ялини, смереки, гірської сосни, зарості східноєвропейського рододендрону, родіоли рожевої, приворотня туркульського та інших екзотичних для Європи рослин.

Великим багатством області є понад 400 джерел мінеральної води, які мають унікальні цілющі властивості і містять у своєму складі біологічно активні мікроелементи, велику кількість вуглекислоти, що дозволяє вживати їх в бальнеології, як столові і лікувальні води. Промислово розробляється сьогодні біля 40 джерел. З них щорічно освоюється майже 550 млн. літрів мінеральної води. Лікувальні властивості закарпатських мінеральних вод визначаються їх іонним складом, ступенем мінералізації та наявністю біологічно активних компонентів. В першу чергу - це різноманітні вуглекислі, сульфідні, залізо-, миш'яквміщуючі, іодно-бромні, родонові, кремнієвотермальні води. Унікальними є мінеральні води, що містять у своєму складі біологічно активні концентрації заліза, марганцю, кобальту, нікелю, інших металів і використовуються для лікування різних захворювань органів і систем травлення, опорно-рухового апарату, серцево-судинної і нервової системи, нирок і печінки.

Закарпатська область має унікальні рекреаційні ресурси. На базі відомих мінеральних вод в області діють 15 санаторіїв, 16 санаторіїв-профілакторіїв, 3 будинки-пансіонати, 22 бази відпочинку, 18 туристичних баз, ряд дитячих санаторіїв та таборів відпочинку молоді.

В даному розділі дисертації показано, що перспективи розвитку економіки області слід пов'язувати з комплексом сприятливих факторів. До них віднесено:

- географічний та геополітичний: займаючи вигідне географічне положення, область, по суті, є західними воротами України в Європу, що створює оптимальні умови для її прискореної інтеграції в європейські структури;

- ресурсний потенціал (природний, кліматичний, мінерально-сировинний, трудовий): здатний забезпечити стабільний розвиток традиційних для області галузей економіки;

- економічний: забезпечення позитивних структурних змін - є вагомою передумовою для поступового економічного зростання;

- транспортний: розвинута мережа автомобільних та залізничних доріг, з урахуванням зручного географічного положення, забезпечує зв'язок економіки області з іншими регіонами України та європейськими країнами;

- рекреаційний: область володіє потужним природно-рекреаційним потенціалом для санаторно-курортного лікування та оздоровлення населення, який у перспективі може перетворити рекреаційну сферу в одну з провідних галузей краю;

- екологічний: порівняно низький рівень антропогенного забруднення довкілля та виняткова екологічна роль Карпат на континенті сприяють позитивному іміджу області на міжнародній арені;

- історичний: відносно висока ринкова культура населення, обумовлена історичним минулим області, створює передумови для швидкої адаптації до нових економічних умов господарювання.

Показано, що головні об'єктивні і суб'єктивні фактори регіонального розвитку повинні враховуватися разом з іншими важливими чинниками при розробці концепцій, програм і планів розвитку Закарпаття як на тривалу перспективу, так і на відносно короткі терміни виконання. Визначено, що розвиток сучасних виробничих відносин потребує, у першу чергу, правильного встановлення розумних структурних економічних пропорцій. Вибір останніх має базуватися не тільки з урахуванням сучасних регіональних умов, факторів та природних ресурсів, а і спиратися на вже раніше створені соціально-історичні передумови.

Зрозуміло, що при розробці перспективних планів розвитку галузей регіональної економіки, впровадженні інвестицій в пріоритетні напрямки розвитку області, основна увага має звертатися на науковомісткі та екологобезпечні виробництва, ресурсо- та енергозберігаючі технології і процеси.

В даному розділі дисертації встановлено масштаби впливу головних виробничих галузей на природне середовище регіону. Розглянуто також специфіку еколого-перетворючої функції цих виробничих галузей промисловості. В роботі підкреслено, що основне навантаження на природне середовище області здійснюється промисловими галузями. Промисловість є однією із головних ланок економіки Закарпаття. Тут на початок 2001 року зосереджено 25% із числа всіх підприємств та промислово-виробничих фондів, і виробляться майже 50% завершеної продукції, а також формується основна частина виробничих прибутків області. Сучасні темпи приросту промислової продукції в області характеризуються позитивною динамікою (рис. 3). Крім того визначено існуючі відмінності у рівнях економічного і соціального розвитку різних районів області, їх природно-ресурсні потенціали та можливості, демографічні особливості. Значна увага приділена аналізу зайнятості трудового та кадрового потенціалу (табл.1).

В результаті проведеного в дисертації аналізу виявлено чинники, які роблять сьогодні найбільший вплив на загальний еколого-економічний стан промисловості та її поступальний і стабільний розвиток. До них віднесено такі:

-економіко-організаційний: характеризується низьким рівнем платоспроможності і споживчого попиту населення, недорозвиненістю системи дослідження кон'юнктури ринку і маркетингу; відсутністю ефективного власника у більшості акціонерних товариствах; застарілими підходами до територіальної організації промислового комплексу і управління ним;

- фінансово-економічний: визначає важкий фінансовий стан майже половини підприємств області, їх орієнтацію на давальницьку сировину, а також домінування виробництв, насамперед у легкій та машинобудівній галузях, які виробляють незавершену продукцію;

- техніко-технологічний: це висока ступінь зношеності основних фондів, використання застарілих технологій та процесів на більшості виробництв, не конкурентоспроможність значної частини продукції, яка виробляється в області.

Відсотки

140 х

120 x х

ox

100 ox x х

o x

80 o х х x

о

60

о о

40 о o

o o

20

0

1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997 1998 1999 2000 роки

Рис. 3. Темпи виробництва промислової продукції за 1990-2000 роки: :

-х- - до відповідного періоду минулого року;

-о- - у відсотках до 1990 року.

Потужний колись машинобудівний комплекс області через низьку конкурентоспроможність, переважно складальний та комплектуючий тип виробництва та слабкі внутрішньорегіональні зв'язки виявився дуже вразливим щодо виживання в кризовий період. Спроба провести реструктуризацію економіки області без врахування вказаних чинників призвела до того, що в машинобудуванні і металообробці, в окремих галузях легкої промисловості випуск деяких видів продукції за останні роки зменшився в десятки разів.

У даний час за обсягами виробленої продукції та її вартісною величиною провідною галуззю області стала харчова промисловість, яка щорічно виробляє понад третину продукції від загальних обсягів промислового виробництва.

Таблиця 1.

Галузевий розподіл працюючих у Закарпатський області (тис. чол.)

№ п/п Назва галузі 1990 рік 1995 рік 2000 рік

тис. чол. % тис. чол. % тис. чол. %

1 Промисловість 222,0 45,7 98,1 38,2 65,9 37,6

2 Сільське господарство 112,0 23,1 51,3 20,0 27,7 15,8

3 Лісодеревопереробний комплекс 48,2 9.9 31,4 12,2 24,6 14,1

4 Транспорт 31,0 6.4 24,4 9.5 17,8 10,2

5 Будівництво 29,6 6.1 12,6 4.9 9,7 5.5

6 Торгівля 21,8 4.5 16,8 6.5 12,9 7,4

7 Громадське харчування 14,1 2.9 6,1 2.4 1,9 1.1

8 Апарат органів управління 6,9 1.4 13,6 5.3 14,6 8,3

Усього 485,6 100% 100,0 256,6 52,9% 100,0 175,1 36,1% 100,0

Узагальнюючи, можна сказати, що поряд з розвитком рекреаційного та транспортного комплексів, традиційно пріоритетних для Закарпаття, основними напрямами промислового розвитку області (із врахуванням геополітичних змін) мають стати галузі, які забезпечені місцевими природними ресурсами – лісодеревопереробний комплекс, харчова і переробна промисловість, легка та місцева промисловість, промисловість будівельних матеріалів. Але в цілому, при співставленні динаміки виробництва промислової продукції та галузевого розподілу працюючих можливо зробити деякі додаткові висновки. По-перше, зростання темпів виробництва промислової продукції відбувається при суттєвому скороченні чисельності працюючих більше ніж у 2,5 рази. А це характеризує тенденції у напрямку очікування процесу збільшення соціальної напруженості в регіоні, що ніякою мірою не відповідає умовам сталого розвитку. По-друге, в структурі зайнятих найбільш активним є зростання чисельності органів управління. Така ситуація дає можливість, в свою чергу, сказати, що система управління потребує значного якісного покращення.

У третьому розділі “Основні напрями реалізації ідеї сталого розвитку Закарпаття” містяться науково-методичні та практичні рекомендації щодо запровадження ідеї та принципів сталого розвитку в Закарпатті на рівні удосконалення системи управління господарювання в регіоні. При цьому в розділі робиться акцент на соціально-політичних, виховних та психолого-педагогічних особливостях, а також міжнародних аспектах цього процесу. В даному розділі дисертації здійснено критичний аналіз методики реалізації ідеї сталого розвитку у концепції та програмах соціально-економічного розвитку Закарпатської області, які розробляються на близьку і тривалу перспективу. При цьому первинним кроком у напрямі сталого розвитку регіону вважається необхідність розв'язання проблеми формування у населення Закарпаття знань наукових основ природокористування, необхідних переконань і практичних навичок активної життєвої позиції в галузі раціонального використання, охорони й примноження природних багатств краю. Тут приводиться аргументація на користь запровадження ідеї та принципів сталого розвитку в економіку та соціальну сферу області.

Акцентується увага на тому, що реалізація концепції сталого розвитку в Закарпатті можлива лише за умов формування сучасних наукових засад екологічної політики в Україні. Основа останньої вбачається у розробці та прийнятті державою системи політичних, економічних, юридичних заходів, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів. Пропонується авторське бачення основних складових такої політики, а саме:

- формування сучасного регіонального правового й економічного механізмів регулювання впливу господарської діяльності на довкілля;

- вдосконалення адаптаційного природоохоронного законодавства щодо нової ринкової соціально-економічної моделі розвитку України;

- розвиток міжнародно-орієнтованої системи стандартизації, сертифікації і ліцензування в сфері екології;

- створення єдиної системи державного моніторингу сталого розвитку;

- стимулювання екологічно чистих і ресурсозберігаючих технологій;

- розвиток інституту експертизи сталого розвитку;

- запровадження підприємництва, орієнтованого на сталий розвиток;

- створення умов для широкого залучення громадян до прийняття рішень з проблем розвитку їх територій;

- зміцнення міжнародного і регіонального співробітництва в галузі захисту довкілля;

- створення системи безперервної екологічної освіти та виховання.

На основі висловлених позицій запропоновані концептуальні шляхи удосконалення існуючих наукових підходів, щодо розробки концепції переходу України до сталого розвитку, яка б враховувала можливості, потреби і специфіку економічного розвитку нашого регіону.

В дисертації висловлена також конструктивна ідея управління сталим розвитком регіону на основі формування регіональної компанії управління, яка б функціонувала за відповідною схемою. Ця схема пропонується у якості моделі реалізації еколого-економічного механізму сталого розвитку (рис. 4).

Регіональна компанія управління сталим розвитком (РКУ СР) – це об'єднання спеціалістів різних сфер діяльності: юристів, економістів, фінансистів, інженерів, екологів, менеджерів та ін. Головною ціллю РКУ СР є організація реального управління державним майном і, як результат, – отримання прибутку та поповнення бюджету області, а також формування і супроводження регіонального замовлення на сталий розвиток. Однією із основних задач цієї структури є управління підприємствами і організаціями області, які працюють у цій сфері, через механізми дольового капіталу. Реалізацію функцій РКУ СР

Рис.4.Механізм забезпечення сталого розвитку Закарпаття.

пропонується здійснювати у відповідності із існуючим законодавством та під контролем зацікавлених структурних підрозділів обласної державної адміністрації. Крім того до задач діяльності регіональної компанії управління сталим розвитком відносяться: формування і проведення єдиної політики сталого розвитку по відношенню до підприємств-виробників, наукової та технічної політики на території Закарпатської області, підвищення ефективності за рахунок реального управління промисловим комплексом області при участі в статутних капіталах суб'єктів господарювання. Принципова структурна схема Регіональної компанії управління сталим розвитком подана на рис. 5.

При плануванні і реалізації соціально-економічного розвитку Закарпаття та практичному запроваджені нових організаційно-виробничих ідей в дисертації

запропоновано систему заходів, що необхідні для запровадження ідеї сталого розвитку. Серед них варто вказати на такі:

- удосконалення законодавчої нормативної бази врегулювання взаємовідносин між центром і регіонами та державної регіональної політики сталого розвитку;

- упорядкування проблеми праценадлишковості в області, яка зараз має соціально небезпечний характер і, особливо, стала відчутною в останні роки ринкових перетворень;

- суттєве підвищення ефективності використання земель. Гострий дефіцит сільськогосподарських угідь, особливо орних земель, завжди ускладнював можливості забезпечення населення основними продуктами харчування і був джерелом соціальної напруги на селі;

- створення ефективної системи щодо попередження і ліквідації наслідків природних та техногенних явищ, які мають високий ризик виникнення та складають постійну загрозу життєдіяльності для значної кількості населення області;

- забезпечення умов саморозвитку і соціально якісного проживання та господарської діяльності населення в гірській місцевості;

- вирішення проблеми залежності області від імпорту енергоносіїв (природного газу, нафти, нафтопродуктів і електроенергії) за рахунок активізації міжрегіональних економічних зв'язків.

Перераховані вище основні об'єктивні і суб'єктивні фактори регіонально-го розвитку повинні розглядатися як важливі чинники розробки концепцій, програм і планів сталого розвитку Закарпаття на близьку і тривалу перспективу.

ВИСНОВКИ

На основі узагальнення результатів дослідження зроблено наступні висновки:

1. Показано, що сучасна еколого-економічна ситуація в Закарпатті формувалася упродовж багатовікової історії розвитку продуктивних сил на цій території. При цьому підкреслено, що вказані трансформації насамперед обумовлені значним техногенним навантаженням на довкілля, яке викликане особливим характером виробничої діяльності регіону.

2. Розроблена нова системодинамічна теоретична парадигма погляду на сталий розвиток. Показано, що в загальному плані сталий розвиток доцільно розглядати як процес упорядкування системних взаємодій. Виявлено типи і сутність систем, які впливають на запровадження ідеї та принципів сталого розвитку в господарську діяльність.

3. Сформульовані принципи сталого розвитку в регіоні. Показано, що позитивні зрушення в цьому напрямку можливі лише за умови неухильної реалізації основ концепції сталого розвитку у державі в цілому.

4. Визначено загальні передумови, що необхідні для покращення шляхів до сталого розвитку. Показано, що основою у розв'язанні існуючих протиріч між людською виробничою діяльністю та природою мають стати психолого-педагогічні засоби та методи, з допомогою яких формується екологічна культура та екологічна свідомість суспільства і кожної особистості зокрема. Для реалізації ідеї та принципів сталого розвитку у кожної людини потрібно формувати глибокий екологічний світогляд, розуміння домінанти природних цінностей над штучно створеними матеріальними благами, усвідомлення розумних меж власних потреб, готовності підпорядкувати особисті інтереси законам і можливостям природи.

5. Виявлено головні чинники впливу на соціально-економічний розвиток Закарпаття у контексті ідеї сталого розвитку, до яких слід віднести: географічний та геополітичний – вигідне географічне положення області; ресурсний потенціал – наявні природні та кліматичні умови, мінерально-сировинні та трудові ресурси; економічний – інтеграція в структури Єврорегіону, створення спеціальної економічної зони “Закарпаття”; транспортний - розвинута мережа автомобільних і залізничних доріг, існуючий повітряний зв'язок; рекреаційний – область володіє потужним природно-рекреаційним потенціалом для санаторно-курортного лікування та оздоровлення населення; екологічний – порівняно низький рівень антропогенного забруднення довкілля та виняткова роль Карпат на континенті;

історичний – відносно висока ринкова культура населення, обумовлена історичним минулим області.

6. На основі всебічного аналізу виробничих відносин з позиції сталого розвитку, встановлені пріоритетні для області галузі регіональної економіки. До них віднесено: харчову, переробну та легку промисловість, лісодеревопереробний та сільськогосподарський комплекси, індустрію будівельних матеріалів, а також автотранспортну галузь та туристично-рекреаційний комплекс. Показано та обґрунтовано їх роль і значимість щодо розробки основ концепції та програм соціально-економічного розвитку Закарпаття на близьку і тривалу перспективу.

7. Встановлено взаємозалежність та взаємовплив параметрів екологічного стану з економічним розвитком пріоритетних виробничих галузей в області. При цьому відмічено, що основне техногенне навантаження на довкілля області та природні ресурси створюють сировинно-видобувний, виробничо-промисловий, сільськогосподарський, лісодеревопереробний комплекси та магістральні нафто-газо-продуктопроводи і автотранспорт.

8. Розроблені теоретичні пропозиції та логіко-графічні моделі щодо удосконалення управління процесом сталого розвитку в регіоні. Запропоновано структурну схему Регіональної компанії управління сталим розвитком.

9. Визначено шляхи сталого розвитку Закарпаття, які пов'язані з необхідністю: створення концепції соціально-економічного розвитку області на близьку і тривалу перспективу; узгодження перспектив розвитку області із сформованою упродовж століть інфраструктурою основних галузей промисловості, сільського господарства, лісодеревопереробного та туристично-рекреаційного комплексів; реалізації науково обґрунтованого контролю за пріоритетними виробничими галузями і затвердженими нормами викидів шкідливих речовин; запровадження у практику екологічного навчання керівників виробництв і підготовку спеціалістів з еколого-економічних проблем; відкритістю, прозорістю інформаційного доступу громадськості до всіх еколого-економічних рішень та проектів, які розробляються і приймаються в області.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

Статті в наукових фахових виданнях

1. Химинець В.В., Химинець В.В. Системні підходи до діяльності СЕЗ "Закарпаття" // Науковий вісник Ужгородського Національного університету. Серія: економіка: зб. наук. пр. – Ужгород: УжНУ. – 2000. – Вип.4 – С.80-84. Особистий внесок здобувача: обґрунтування доцільності запровадження ідеї сталого розвитку.

2. Химинець В. Регіональні аспекти стійкого еколого-економічного розвитку // Науковий вісник Ужгородського Національного університету. Серія: економіка: зб. наук. пр. – Ужгород: УжНУ. – 2001 . – Вип. 7. – С. 148-154.

3. Химинець В.В., Химинець В.В. Особливості еколого-економічного виховання в процесі становлення молодої особистості //Науковий вісник Ужгородського Національного університету. Серія: економіка: зб. наук. пр. – Ужгород: УжНУ. – 2001. – Вип. 7. – С. 139-145. Особистий внесок здобувача: обґрунтування ролі еколого-економічного виховання.

4. Дорогунцов С.І., Химинець В.В. Еколого-економічні засади сталого розвитку Закарпаття // Науковий вісник Ужгородського Національного університету. Серія: економіка: зб. наук. пр. – Ужгород: УжНУ. – 2001.– Вип. 9. – С. 20-26. Особистий внесок здобувача: розробка науково-методичних засад сталого розвитку Закарпаття.

5. Химинець В.В., Химинець В.В. Психолого-педагогічні основи еколого-економічного виховання в сучасній школі // Науковий вісник Ужгородського Національного університету. Серія: економіка: зб. наук. пр. – Ужгород: УжНУ. – 2001. – Вип. 9. – С. 359-364. Особистий внесок здобувача: методологія еколого-економічного виховання в сучасній школі.

Статті в іншіх наукових виданнях

6. Кhіminets V., Khiminets V. Іпflueпсе Eсо1оgи аnd реорles in Тrаsсаграthіа // Епviгоnment Ргоtесtіоп: Modeun Studіеs іn Ecologu аnd Мicrobiologu. – Uzhgorod. – 1997. – v.1. – Р. 402-404. Особистий внесок здобувача: аналіз екологічного стану в області.

7. Химинець В.В., Химинець В.В. До питання "Про концепцію соціально-економічного розвитку Закарпаття" // Економіка Закарпаття сьогодні і завтра: шляхи виходу із кризи. – Ужгород: Патент. – 1997. – С. 237-241. Особистий внесок здобувача: аргументація ідеї сталого розвитку Закарпатської області.

8. Химинець В.В. Соціальні аспекти екологічної освіти // Проблеми післядипломної освіти педагогів. - Ужгород: Патент. – 1997. – С. 143-146.

9. Химинець В., Химинець В. Екологічні проблеми Закарпаття в контексті концепції сталого розвитку // Карпатський регіон і проблеми сталого розвитку. - Рахів: Патент. – 1998. – С. 189-192. Особистий внесок здобувача: обгрунтування умов сталого розвитку Закарпаття.

10. Химинець В., Гецко П. Проблеми соціального захисту працездатного населення // Науковий вісник Ужгородського Національного університету. Серія: педагогіка: зб. наук. пр.- Ужгород: УжНУ. – 1999. – Вип.2. – С. 92-96. Особистий внесок здобувача: аналіз ринку праці в області.

11.