НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

УДК 338.24.021.8 (477)

ІГОЛЬНИКОВ АНТОН ГРИГОРОВИЧ

УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІЧНИМИ РЕФОРМАМИ

В УКРАЇНІ

Спеціальність 08.02.03 - Організація управління, планування і

регулювання економіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк – 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк)

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор,

заслужений діяч науки і техніки України

Крихтін Євген Іванович,

Донецький національний університет

Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк),

професор кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Червова Лідія Георгіївна,

Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), завідуюча відділом проблем управління виробництвом;

кандидат економічних наук, доцент

Ситник Євген Анатолійович,

Донецький національний технічний університет Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк),

доцент кафедри менеджменту та господарського права

Провідна установа – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки України (м. Луганськ), кафедра менеджменту

Захист відбудеться 30 жовтня 2002 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий 26.09.2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У минуле десятиліття в Україні відбулися найважливіші історичні події: завершено процес становлення незалежної держави, яку визнано світовим співтовариством; прийнято Конституцію України, закладено основи багатопартійної політичної системи, правової держави і демократії. З 1 листопада 1990 р. Україна самостійно проводить національні радикальні ринкові реформи, замінюючи діючу соціалістичну суспільно-політичну систему на ринкові відносини.

Відповідно до курсу уряду і програм було реалізовано основні складові ринкових реформ. Планову економічну систему було негайно демонтовано і замість неї прискореними темпами формувалася ринкова система. Здійснено роздержавлення і приватизацію власності. За десять років реформ близько 80загального обсягу промислової продукції стало вироблятися на недержавних підприємствах, проводиться земельна реформа із затвердженням реального власника землі. Здійснено лібералізацію зовнішньоекономічної і внутрішньогосподарської діяльності. Держава значною мірою втратила свої регулюючі функції в економіці і особливо у фінансово-комерційній і зовнішньоекономічній діяльності, а також при формуванні цін, тарифів і доходів. Сформовано підприємницькі структури, економіка країни стала відкритою. В основному затверджено інфраструктуру ринку шляхом створення достатньої кількості комерційних банків, бірж, кредитних спілок, страхових і інвестиційних компаній і фондів, аудиторських фірм. Відбулося становлення фондового, грошового і валютного ринків.

У той же самий час з самого початку радикальних ринкових реформ в економічній і соціальній сферах країни відбувалися негативні процеси у вигляді глибокої, затяжної і виснажливої економічної кризи. Вона проявилася в недозавантаженні виробничих потужностей, у зупинці підприємств і закритті шахт, поглибленні структурних диспропорцій, безпрецедентному спаді виробництва (більш 50 %), зростанні безробіття і гіпертрофічному зростанні цін (у 2,5-6 і більше разів), зниженні заробітної плати та купівельної спроможності населення. Відбувалося прискорене розшарування суспільства на багатих і бідних. Середньомісячна заробітна плата в країні в 2000 р. складала 230 грн. На десятому році національних ринкових реформ заробітна плата виявилася нижче прожиткового мінімуму на 26 % і нижче, ніж у 1990 р., на 5,7%. Особливо небезпечним для розвитку країни і рівня життя народу став масштабний процес тінізації економіки (більш 50 %) і масової корупції.

Погіршення стану справ в економіці і зниження рівня життя населення в порівнянні з дореформеним періодом (зокрема, з 1990 р.) суперечило змісту економічних реформ, цілям, які були намічені у програмах їх проведення, і прогнозам реформаторів на старті реформ, коли передбачалося одержання високих економічних і соціальних результатів у короткий термін. У країнах світового співтовариства в другій половині XX століття економічні реформи намічалися і проводилися для підвищення рівня життя населення і прискорення економічного розвитку країн. Якщо ж реформи знижують економічний і соціальний рівень розвитку, то їх зміст ставиться під сумнів.

У 2000 і 2001 рр. в Україні позначилося економічне зростання, що повинно було привести до зниження витрат, цін, тарифів і підвищення добробуту народу. Але економічне зростання у 2000 р. відбувалося при випереджальному підвищенні цін і тарифів на послуги, що знову знизило рівень життя населення. У зазначених умовах найбільш важливою проблемою сучасного етапу економічного розвитку України є виявлення причин негативних економічних і соціальних наслідків реформ і виникнення кризи; вибір напрямків удосконалення управління реформами і розробка обґрунтованих пропозицій по закріпленню позитивних тенденцій економічного розвитку і ліквідації залишкових кризових явищ із метою підвищення рівня життя населення. Цим і визначається вибір теми дисертаційної роботи, її мета і задачі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до планів наукових досліджень Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за темами "Суспільне виробництво в умовах переходу до ринкової економіки" (номер державної реєстрації 01910048831) і "Дослідження теорії і практики менеджменту у виробничій сфері" (номер державної реєстрації 0197U017652), у рамках яких автором досліджено процес проведення економічних реформ в Україні і розроблено наукові, методичні й організаційні основи удосконалення управління реформами.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних, методичних і організаційних основ удосконалення управління економічними реформами для підвищення їх ефективності. Для досягнення поставленої мети було вирішено такі задачі:

виявлено теоретичну сутність проведених у країні економічних реформ, у тому числі предмета реформування;

визначено кількісні підсумки десятилітнього проведення радикальних ринкових реформ в Україні;

виявлено і згруповано причини негативних наслідків реформ і виникнення економічної кризи;

визначено особливості економічної кризи в Україні в порівнянні з циклічними кризами надвиробництва і показано необґрунтованість розповсюдженого твердження про неминучість кризи при трансформації централізовано-планової економічної системи в ринкову;

проаналізовано урядові програми радикальних ринкових реформ (і програми діяльності Кабінетів Міністрів України щодо реформування економіки), визначено їх недоліки і прорахунки;

обґрунтовано напрями і механізм поглиблення економічних реформ з метою подолання кризових явищ і підвищення рівня життя населення.

Об'єктом дослідження є економічні процеси в період проведення радикальних ринкових реформ в Україні.

Предметом дослідження є механізм управління економічними реформами.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є економічні теорії і наукові дослідження в галузі ринкової і планової економічних систем, за способами виробництва, у тому числі по продуктивних силах і виробничих відносинах; доповіді і виступи керівників країни; роботи провідних вітчизняних і зарубіжних економістів з управління реформами і досвід зарубіжних країн щодо реформування національних економік.

У дисертації використано методи економічного, логічного і системного аналізу програм і процесів реформування економіки, законодавчих і нормативних документів по проведенню економічних реформ. Для кількісної оцінки результатів реформ застосовано методи порівняльного і динамічного аналізу статистичних показників. При аналізі перевага віддавалася натуральним показникам, тому що на вартісні показники значно впливають безупинне зростання цін, зміни в структурі виробництва й асортименті продукції. Десятилітній період для дослідження було визначено як найбільш оптимальний, протягом якого можна було за досвідом зарубіжних країн вийти з передкризового стану і сформувати стійкі тенденції економічного зростання.

Інформаційну базу дослідження склали матеріали статистичних збірників по Україні і Донецькій області, статистична звітність шахт і промислових підприємств, а також проблемні доповіді і виступи Президента країни, керівників уряду і публікації відомих економістів.

Наукова новизна одержаних результатів. Основним результатом дослідження є новий науково обґрунтований підхід до управління економічними реформами в Україні.

Конкретні наукові результати, що мають наукову новизну і виносяться на захист, полягають у такому:

вперше обґрунтовано вибір нового предмета реформування – переорієнтації реформ із перетворення економічної системи на реформи в продуктивних силах;

дістав подальшого розвитку підхід до реформування продуктивних сил, який полягає у зосередженні уваги не тільки на залученні інвестицій для технічного переозброєння і реконструкції застарілих засобів виробництва, як це робиться у теперішній час, але і на формуванні високого рівня організації виробництва і праці на нових, які вводяться в експлуатацію за рахунок інвестицій, і перш за все іноземних, і діючих підприємствах;

запропоновано удосконалення ринкової економічної системи й інфраструктури ринку проводити не тільки для власного їх розширення і високого благополуччя працівників цих сфер, а насамперед для стимулювання розвитку продуктивних сил;

удосконалено підхід до вибору пріоритетних галузей при технічному переозброєнні, реконструкції і новому будівництві, до яких віднесено життєзабезпечуючі галузі і сфери діяльності: вугільну, електроенергетику, харчову, легку, фармацевтичну промисловість і сільське господарство, що можуть забезпечити розширення внутрішнього ринку і задовольнити попит населення в споживчих товарах вітчизняного виробництва;

дістало подальшого розвитку обгрунтування посилення державного регулювання і контролю при формуванні цін, тарифів і при удосконаленні системи оплати праці;

обґрунтовано необхідність взаємообумовленого удосконалення пенсійного забезпечення, тарифів на житлово-комунальні послуги з ліквідацією значної кількості пільг і привілеїв;

запропоновано новий зміст і методи розробки єдиної довгострокової національної державної програми поглиблення економічних реформ, що повинна вибиратися на конкурсній основі, проходити широке обговорення й експертну оцінку для усунення сформованої в минулому десятилітті практики майже щорічної підготовки нових програм реформування;

обґрунтовано необхідність формування спеціальної державної комісії (команди) для розробки і реалізації програми реформування, що повинна зосередити свою діяльність тільки на реформах і нести відповідальність за якість програми та її успішне виконання.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дослідження поряд із теоретичним мають прикладний характер і спрямовані на підвищення ефективності економічних реформ. За результатами дослідження підготовлено і подано Кабінету Міністрів України в липні 1998 р. наукову доповідь “Про єдину систему пенсійного забезпечення, обґрунтовані тарифи на житлово-комунальні послуги без пільг і привілеїв”. Доповідь розглянуто Міністерством праці і соціальної політики України разом з Міністерством економіки України, Пенсійним фондом України, Міністерством фінансів України і Головдержслужбою (лист першого заступника міністра праці і соціальної політики України від 04.09.1998 р. № 01-3/1310-02-4). Ряд пропозицій наукової доповіді впроваджено в 2000 р. Розробки по удосконаленню організації виробництва і праці впроваджено на шахті “Ольховатська” (акт впровадження № від 15.03.2002 р.).

Результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України з дисципліни “Реформи в Україні і світовому співтоваристві”.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною роботою автора, у якій викладено новий підхід до вирішення наукових задач щодо здійснення управління економічними реформами в Україні. Внесок автора в опубліковані колективні роботи конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основний зміст, висновки і рекомендації дисертаційної роботи доповідалися на:

міжнародному науково-практичному семінарі "Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект". - Донецьк, січень, 1998 р.;

Всеукраїнській науково-практичній конференції “Теорія та практика управління у трансформаційний період”. - Донецьк, 4-6 жовтня 2001 р.;

засіданні вченої ради Донецького державного університету Міністерства освіти і науки України 29 травня 1998 р. під час обговорення наукової доповіді перед надсиланням Кабінету Міністрів України.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць у фахових виданнях загальним обсягом 4,79 д.а., з них особисто автору належить 4,33 д.а., в тому числі 7 статей, 1 теза доповідей.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел зі 132 найменувань і трьох додатків. Дисертацію викладено на 198 с. комп'ютерного тексту, вона містить 18 таблиць і 2 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Розділ 1 “Теоретичні основи радикальних ринкових реформ і результати їх реалізації”. Визначено сутність і мету економічних реформ, предмет реформування, економічні і соціальні результати десятилітнього етапу проведення радикальних ринкових реформ.

Будь-яка економічна реформа, проведена в цілому в народногосподарському комплексі країни, в окремих його галузях або сферах діяльності (аграрна реформа, реформа податкової чи бюджетної системи) за змістом і цільовою спрямованістю повинна призводити до прогресивних змін, перетворень, перебудови у сфері, що реформується. Економічні реформи в країнах світового співтовариства і в Україні намічалися і здійснювалися для прогресивних перетворень в економіці країни і соціальній сфері з метою прискорення економічного розвитку і підвищення рівня життя населення.

Усупереч змісту і цілям реформ, прогнозам реформаторів-риночників на старті реформ про винятково високу ефективність ринку і швидке підвищення добробуту населення ринкові реформи в Україні із самого початку їхньої реалізації (з 1 листопада 1990 р.) стали призводити до негативних наслідків. Причини цього дуже численні. У дисертації вони розподіляються на дві укрупнені групи у залежності від їх змісту і термінів виникнення. Причини першої групи виникли в період підготовки до радикальних ринкових реформ. Вони обумовлені недостатнім науковим обґрунтуванням вибору предмета і термінів проведення радикальних ринкових реформ і завищеною оцінкою ефективності ринку. Як предмет реформування було обрано економічну систему. Стверджувалося, що індустріально розвинуті країни в основному відрізняються за двома ознаками: 1) за формою власності на засоби виробництва і 2) за способом, за допомогою якого координується і управляється економічна діяльність.

Відповідно до вищевказаного в зміст економічних реформ і в програми їх проведення було включене перетворення планової економічної системи в ринкову. Основну увагу при реформуванні було зосереджено на заміні централізованих планових методів управління на ринкові, а саме приватизації власності, лібералізації всіх сфер і інструментів системи, у тому числі цін, доходів, зовнішньоекономічної діяльності, розвитку і підтримки підприємництва; при усуненні держави від регулюючої ролі в економіці і прискореному (за 2 роки) формуванні вільного ринку і ринкової інфраструктури. Останні формувалися таким чином, що відбувалося значне зростання їх кількості і доходів у ринкових і обслуговуючих їх структурах, що вплинули на розвиток реального сектора економіки і соціальної сфери.

Тим часом прискорення економічного розвитку будь-якої країни і підвищення добробуту народу визначається, передусім, рівнем розвитку продуктивних сил і їх безупинним удосконаленням як пріоритетної і революційної складової будь-якого способу виробництва, і у першу чергу технічним рівнем і ефективністю засобів праці, рівнем організації виробництва і праці і високою кваліфікацією робочої сили. Однак до складу предмета реформування продуктивні сили не були включені. У процесі проведення реформ шляхом трансформації централізовано-планової економічної системи в ринкову протягом десяти років відбувалося руйнування продуктивних сил. Не обновлялася техніка, закривалися підприємства через випуск неконкурентоспроможної продукції, яка вироблялася з високими витратами через брак коштів на технічне переозброєння і реконструкцію.

Першочергове реформування продуктивних сил на початку 90-х років було необхідним ще і тому, що протягом двох десятиліть до реформ, у період науково-технічної революції, яка розгорнулася у світі і вважалася головною проблемою прискорення економічного і соціального розвитку будь-якої країни, СРСР значно відставав від промислово розвинутих країн по впровадженню у виробництво принципово нової та ефективної техніки і технології. Спрямовуючи на створення і впровадження нової техніки значні фінансові ресурси (70 млрд. крб. на рік), країна не одержувала адекватної віддачі через низьку питому вагу принципово нової техніки, тривалі терміни і значні збитки при створенні й освоєнні нової техніки, що відбувалися через низький рівень організації виробництва і праці в нових цехах і на підприємствах у період досягнення проектних техніко-економічних показників.

До першої групи причин економічної кризи також відноситься встановлення нереальних (за 2 роки) термінів формування вільного ринку, який “усе налагодить і відрегулює”, і штучно сформовану думку про високу ефективність ринкової системи при негайному демонтажі порочної планової системи. Непідготовлене формування вільного ринку призвело до хаосу і плутанини в економіці в перші роки реформ, коли в країні не було ні плану, ні ринку, ні державного управління, чим скористалися окремі групи “підприємців” для власного збагачення. Це відбувалося в умовах, коли було відомо, що ринкова економіка в промислово розвинутих країнах формувалася більш двох століть. Крім того, зі 180 країн світового співтовариства з ринковою економікою, зареєстрованих в ООН, тільки 26 промислово розвинутих країн (ПРК) досягли високого рівня економічного і соціального розвитку, в основному не за рахунок ринкової економічної системи, а на основі застосування прогресивної техніки, технології і високого рівня організації виробництва і праці, імпорту дешевих сировинних ресурсів із країн третього світу й експорту дорогої продукції високої споживчої готовності. Інші ж країни з ринковою економікою (їх більше, ніж ПРК, у 7 разів) не змогли забезпечити високого рівня економічного і соціального розвитку у своїх країнах.

У процесі проведення реформ після обвальної приватизації, тотальної лібералізації увагу дослідників було зосереджено на другій групі причин економічної кризи, які виникли і розвивалися в процесі десятилітнього реформування і були обумовлені необґрунтованим вибором моделі ринку, помилками, прорахунками при формуванні ринкової економічної системи та її інфраструктури.

Для кількісної оцінки десятилітнього етапу реформування використано натуральні показники виробництва основних видів продукції (табл. 1), ціни на продукти харчування (табл. 2), середньомісячна заробітна плата по галузях економіки (табл. 3) і споживання основних продуктів харчування на душу населення (табл. 4).

Аналіз показав, що за десятилітній період реформ відбувся різкий спад виробництва (50-80%), особливо продуктів харчування і промислових товарів для населення, при випереджальному зростанні цін і тарифів, що становило 250-600У той же самий час до 1995 р. знижувалася номінальна заробітна плата, а її рівень у 2000 р. був нижче, ніж у 1990 р., на 5,7 %, що одночасно із зростанням цін призвело до зниження споживання основних продуктів харчування на душу населення в порівнянні з дореформеним рівнем і з раціональними нормами споживання в 1,5-3 рази. Реформи призвели до негативних результатів і проводилися, як указував Президент країни в Посланні до Верховної Ради 2000 р., за рахунок соціальних факторів.

Розділ 2 “Аналіз програм проведення ринкових реформ, особливостей і причин економічної кризи в Україні”. Виявлено і згруповано численні причини кризи, які виникають у процесі реформування економіки. З цього приводу проаналізовано другу групу причин кризи. Визначено особливості економічної кризи в Україні у порівняні з циклічними кризами в західних країнах, досліджено й оцінено урядові програми проведення радикальних ринкових реформ. Такий аналіз дозволив визначити, в чому, де і чому допущено помилки, прорахунки і прийнято неправильні рішення, що вплинули на формування економічної кризи.

Другу групу причин кризи, виявлених різними дослідниками, у дисертації класифіковано і розділено на три підгрупи в залежності від змісту причин і пропозицій щодо виходу з кризи і здійснено їх укрупнену оцінку. Першу точку зору сформували реформатори-риночники, що обґрунтовують неминучість сучасної економічної кризи складністю переходу від планової до ринкової економічної системи, наслідками застійного періоду і доводять доцільність продовження нинішнього курсу ринкових реформ. Прихильники другої точки зору, супротивники радикальних реформ, доводять порочність радикальних ринкових реформ, що проводяться за рецептами західних радників, і пропонують повернутися до планової системи, відновити суспільство соціальної справедливості, установити фіксовані, соціально доступні ціни, ліквідувати паразитичне надспоживання. Третя точка зору належить економістам, що із самого початку реформ попереджали риночників-реформаторів про помилковість обраної моделі вільного ринку в шоковому варіанті його проведення. Ці економісти вважають необґрунтованою обвальну приватизацію і тотальну лібералізацію всіх сфер діяльності і особливо цін, усунення держави від втручання в економічні процеси і неконтрольований розвиток ринкових структур і посередницького підприємництва. Вони пропонують змінити курс і стратегію реформ, перейти до формування змішаної економічної системи, до всебічної підтримки вітчизняного виробника, до відмовлення від порад і послуг західних фінансових організацій, від монетаризму.

У кожній із зазначених точок зору є певні позитивні пропозиції, однак цілком застосувати всі пропозиції при поглибленні ринкових реформ на сучасному етапі розвитку важко. Це обумовлено тим, що продовжувати той же курс реформ, що був у минулому десятилітті, недоцільно, тому що він призвів до економічної кризи. Повернутися до централізовано-планової системи і соціалізму також неможливо через наявність значних її недоліків, повного демонтажу планової системи і її організаційних структур. Їх відновлення потребує значних зусиль, матеріальних витрат і соціальних утрат. Нереальні також спроби зниження необґрунтовано завищених цін і тарифів через відсутність джерел фінансування. А вибір і реалізація нових моделей ринку, що спричинять нові соціальні потрясіння і тривалі терміни нових перебудов, не є можливими.

Таблиця 1

Виробництво основних видів продукції

Продукція 1970 р. 1980 р. 1990 р. 1995 р. 2000 р. 2000 р. до 1990 р., %

Вугілля, млн. т 207,1 197,1 164,8 83,8 81,0 49,1

Електроенергія, млрд. кВт 137,6 236,0 298,5 194,0 171,0 57,2

Залізна руда, млн. т 111,0 125,0 105,0 50,7 55,9 53,2

Чавун, млн. т 41,4 46,5 44,9 18,0 25,7 57,2

Сталь, млн. т 46,6 53,7 52,6 22,3 31,8 60,4

Металорізальні верстати, млн. шт. 29,6 32,9 37,0 6,0 1,3 3,5

Трактори, тис. шт. 148,0 136,0 106,0 10,4 4,0 3,7

Телевізори, тис. шт. 1981 2526 3774 315 62,4 7,92

Пральні машини, тис. шт. 498 273 787,7 212,5 125,5 15,93

Холодильники, тис. шт. 482 702 903 562 450,9 49,93

Цукор-пісок, тис. т 5973 5302 6791 3894 1801 26,5

М'ясо (включаючи субпродукти 1 кат.), тис.т 1565 2074 2710 946 400 14,7

Продукція з незбираного молока, тис. т 3987 4888 6432 1293 699 10,8

Тваринне масло, тис. т 245 355 444 222 135,4 30,5

Ковбасні вироби, тис. т 436 686 900 277 175 19,4

Зерно, тис. т 35422 36625 51009 33930 24559 47,9

Таблиця 2

Ціни на основні продукти харчування, крб., грн./кг

Показники 1990 р. 1995 р. 1999 р. 2000 р. 2000 р. до 1990 р., %

Яловичина 2,00 2,57 5,46 9,32 466,0

Свинина 1,90 3,46 6,48 11,80 621,0

М'ясо птиці 2,50 3,74 7,43 10,36 414,4

Ковбаса варена і сосиски вищої якості 2,20 5,32 8,90 12,59 572,2

Риба морожена 0,80 2,59 5,33 7,54 942,5

Масло вершкове 3,50 5,68 12,21 11,48 328,0

Олія 1,65 2,30 4,61 4,30 260,6

Хліб житній і житньо-пшеничний 0,28 0,52 0,96 1,54 550,0

Таблиця 3

Середньомісячна заробітна плата

1985 р. 1990 р. 1995 р. 2000 р. 2000 р. до 1990 р., %

крб. грн.

У цілому по Україні 168 244 73 230 94,26

У тому числі: 1. Промисловість 202 278 89 310 111,5

у ній: електроенергетика 186 317 162 481 151,7

атомні станції - 433 264 869 200,6

нафтопереробка 188 267 214 600 224,7

газова 165 273 156 769 281,7

вугільна 326 414 142 398 96,14

чорна металургія 221 311 140 477 153,3

2. Транспорт 186 258 90 340 131,7

у тому числі морський 207 278 126 649 233,4

3. Сільське господарство 143 232 38 111 47,84

4. Охорона здоров'я 122 164 78 139 84,76

5. Освіта 142 176 70 156 88,64

6. Соціальне забезпечення 108 143 51 119 83,22

Таблиця 4

Споживання продуктів харчування на людину в рік

Раціональні норми споживання 1989 р. 1991 р. 1995 р. 1996 р. 1997 р. 2000 р. 2000 р. до 1989 р., %

М'ясо та м'ясопродукти, кг 80 68,4 66,0 39 37 34,0 32,4 47,4

Молоко та молочні продукти, л 380 367,2 346,0 244,0 230,0 210,0 198,0 57,7

Яйця, шт. 280 276,0 256,0 171 162 148 163,2 59,1

Картопля, кг 123 127,2 116,0 124,0 126,0 133 133,2 104,7

Овочі, баштанні, кг 154 106,8 103,0 97,0 86,0 91,0 100,8 94,0

Хлібні продукти, кг 104 138,0 143,0 128,0 121,0 128,0 122,4 88,7

Риба, рибопродукти, кг Данні відсутні 18,0 12,2 3,6 4,3 4,8 8,4 46,7

Цукор, кг 46,8 50,0 31,6 33,0 28,0 28,0 56,9

Олія та рослинні жири, кг 12,0 11,2 8,2 8,6 8,1 9,6 80,0

Фрукти, ягоди, кг 45,6 37,0 33,0 37,0 40,0 30,0 65,9

Найбільш реальною в даний час є переорієнтація реформ із формування нецивілізованого ринку на радикальні реформи в продуктивних силах із посиленням державного регулювання основних економічних процесів у країні і формуванням економічних умов для ліквідації корупції і тіньового сектора в економіці. Удосконалення економічної системи повинно бути спрямовано на стимулювання розвитку продуктивних сил.

При поглибленні реформ необхідно враховувати особливості економічної кризи в нашій країні в порівнянні з циклічними кризами надвиробництва в західних країнах, що були виявлені в процесі дослідження. Перша особливість полягає у тому, що криза в Україні була обумовлена не надвиробництвом товару, як при циклічних кризах, а значною мірою тим, що реформи намічалися і проводилися без належного теоретичного і методичного обґрунтування і було завищено оцінку ефективності ринкової системи. Реформи поглибили структурні диспропорції в економіці, збільшили дефіцит вітчизняних споживчих товарів, що стали імпортуватися з-за кордону, що вплинуло на руйнування вітчизняного виробництва, зростання безробіття, підвищення цін, зниження середньої зарплати і рівня життя населення. Друга особливість вітчизняної кризи в тому, що її формування і поглиблення носило однобокий характер, тому що вона розвивалася в основному в реальному секторі економіки (у промисловості і сільському господарстві), у соціальній сфері, в охороні здоров'я, освіті, культурі. Але при цьому прискореними темпами формувалася приватна власність і інфраструктура ринку, гіпертрофічними темпами підвищувалися ціни і доходи в комерційних структурах.

Третя особливість кризи в тому, що вона в Україні не була неминучою усупереч твердженням риночників-реформаторів, а формувалася через недостатнє наукове обґрунтування предмета і термінів реформування, допущених помилок і прорахунків у процесі проведення реформ. Це підтверджується метою і змістом економічних реформ; високим економічним, технічним, науковим і соціальним потенціалом України до реформ; успішним досвідом проведення реформ у таких країнах, як ФРН, Південна Корея, Китай, яким довелося спочатку відновлювати за допомогою реформ зруйновану війною і внутрішнім безладдям економіку, а потім за десятилітній період здійснити підйом економіки і досягти високого рівня соціального розвитку.

Четверта особливість полягає в масштабному поширенні в країні корупції, тінізації й олігархізації економіки і вивозу капіталу за рубіж. Це позбавляє країну можливостей відновлення економіки за рахунок власних коштів і підвищення добробуту народу. Виявлені особливості переконують у тому, що економіка не зможе самостійно вийти з кризи на основі конструктивної ролі циклічних криз і вимагає реформування продуктивних сил і державного втручання.

Аналіз урядових програм проведення ринкових реформ показав, що вони не справили позитивного впливу на процес реформування і його результати. Це відбулося через велику кількість програм, які розробляються щорічно, короткостроковість існування кожної програми (9-14 місяців), зосередження уваги в них на негайному демонтажі планової системи і формуванні ринкових відносин і інфраструктури ринку без відповідної підготовки, без проведення радикальних реформ у продуктивних силах. У кожну з програм включалася значна сукупність заходів чи блоків по формуванню ринкових відносин з відсутністю пріоритетів і механізму реалізації намічених перетворень, а також кількісних критеріїв їх успішності, розміру і джерел фінансування, персональної відповідальності фахівців за якість розроблених програм і результати реформування.

Розділ 3 "Удосконалення управління економічними реформами". Розроблено пропозиції щодо удосконалення управління реформами в сучасних умовах економічного зростання, для виходу країни з кризи і підвищення рівня життя населення на базі розвитку продуктивних сил і посилення державного регулювання економіки.

Для виходу економіки України з кризи пропонується переорієнтація економічних реформ на радикальні в продуктивних силах. Для цього матеріальні і фінансові ресурси (інвестиції) рекомендується направляти на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств на основі принципово нової техніки і технології. Першочерговими об'єктами технічного переозброєння і реконструкції повинні бути підприємства тих галузей, що є життєзабезпечуючими для країни, формують і розширюють внутрішній ринок і забезпечують населення споживчими товарами вітчизняного виробництва. До таких галузей віднесено: вугільну, електроенергетику, сільське господарство, харчову, фармацевтичну і легку промисловість із забезпеченням цих галузей технікою вітчизняного виробництва.

Важливе значення для прискорення розвитку продуктивних сил має підвищення рівня організації виробництва і праці як на діючих підприємствах, так і у нових виробництвах, уведених в експлуатацію шляхом технічного переозброєння, реконструкції і нового будівництва за рахунок інвестицій, і особливо іноземних. Удосконалення організації виробництва і праці повинно бути спрямовано на зниження витрат матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів. Розроблено пропозиції щодо удосконалення організації комерційної реалізації іноземних інвестицій. Запропоновано заходи для удосконалення організації контрактів із зарубіжними фірмами, здійснення пусконалагоджувальних робіт і освоєння нових потужностей, що вводяться в експлуатацію за рахунок інвестицій.

На рисунку показано схему удосконалення управління реформами в новому десятилітті, в якій основним предметом радикальних економічних реформ є продуктивні сили, а об'єктом – галузі, що забезпечують розвиток внутрішнього ринку для задоволення попиту населення на споживчі товари вітчизняного виробництва. Удосконалення економічної системи повинно бути спрямовано на стимулювання розвитку продуктивних сил.

У дисертації обгрунтовується необхідність державного контролю за формуванням цін у виробника, і особливо у посередницьких структурах, які значно завищують ціни у власних інтересах. Через відсутність контролю ціни підвищувалися навіть в умовах запланованого у 2000-2001 рр. економічного підйому і значно випереджали зростання виробництва в натуральному вимірі і заро-бітної платі, що призводило до подальшого зниження рівня життя населення і збагачення комерційних структур. Для удосконалення оплати праці і регулювання доходів у всіх сферах діяльності обґрунтовано рекомендації зі створення нової єдиної тарифної системи з установленням тарифних ставок у залежності від складності, умов праці і важливості галузі для розвитку народного господарства країни таким чином, щоб рівень зарплати 10% високооплачуваних працюючих не перевищував рівень оплати 10% низькооплачуваних працівників більш ніж у 10 разів.

Обґрунтовано пропозиції щодо удосконалення у взаємозв'язку пенсійного забезпечення, тарифів на житлово-комунальні послуги, електроенергію, транспорт, зв'язок з одночасною ліквідацією всіх пільг і привілеїв. Розроблено пропозиції щодо формування єдиної системи пенсійного забезпечення всіх верств населення у всіх сферах діяльності в залежності від стажу і рівня заробітної плати в період трудової діяльності. Доведено необхідність наукового обґрунтування тарифів на житлово-комунальні послуги, електроенергію, теплопостачання, транспорт, зв'язок у залежності від рівня витрат на зазначені послуги й оплати всіма громадянами країни цих послуг без пільг і привілеїв.

Рисунок. Схема удосконалення управління економічними реформами

Для вдосконалення механізму управління економічними реформами на новому етапі реформування в умовах економічного зростання пропонується розробка єдиної довгострокової (на 10 років) національної програми проведення економічних реформ. Вона має бути обрана на конкурсній основі з ряду альтернативних програм, пройти експертну оцінку і широке обговорення. Команда реформаторів повинна мати статус державної, здійснювати реалізацію цієї програми і нести відповідальність за якість та ефективність її реалізації. Програма повинна складатися з трьох розділів чи блоків. У перший блок рекомендовано включати обґрунтування предмета реформування, тобто продуктивних сил і об'єктів, по яких у першу чергу повинні проводитися реформи. В другому блоці повинен бути науково обґрунтований механізм, методи проведення реформ і виконавці, тобто як перетворювати застарілі продуктивні сили в їх новий якісний стан, хто повинен це здійснювати, в якій послідовності, в які терміни. Необхідно обґрунтувати джерела і розмір фінансування, персональну відповідальність за якість програми і результати реформ. У третьому блоці – соціальному – повинно бути визначено в кількісному вимірі результати проведення реформ у вигляді підвищення рівня життя населення на базі зниження цін, тарифів і зростання зарплати і пенсій у таких розмірах, щоб грошові доходи на душу населення відповідали прожитковому рівню по раціональних нормах споживання.

ВИСНОВКИ

На основі теоретичних узагальнень, аналізу програм, процесів, результатів реформування економіки України, обґрунтування науково-методичних і прикладних рекомендацій з удосконалення управління економічними реформами з метою виходу країни з кризи і підвищення рівня життя населення зроблено такі висновки.

1. Економічні реформи за змістом, цільовою спрямованістю, прогнозами реформаторів і зарубіжним досвідом повинні були привести до прогресивних змін у сфері, яка реформувалася, тобто до прискорення науково-технічного прогресу, економічного зростання і підвищення добробуту народу.

2. Радикальні ринкові реформи в Україні протягом десяти років призвели до негативних наслідків і формування глибокої, затяжної і виснажливої економічної кризи. Вона характеризується недозавантаженням потужностей, зупинкою підприємств, закриттям шахт, безпрецедентним спадом промислового і сільськогосподарського виробництва, поглибленням структурних диспропорцій в економіці, зростанням безробіття і цін, зниженням заробітної плати і купівельної спроможності населення, розквітом корупції і формуванням тіньового сектора економіки.

3. Економічна криза в Україні не була неминучою, а виникла і поглиблювалася через науково необґрунтований вибір предмета і термінів реформування, прорахунки і помилки при формуванні ринкової економічної системи та інфраструктури ринку, у тому числі при проведенні приватизації і лібералізації, у розвитку посередницького підприємництва, а також усунення держави від регулюючих функцій в економіці.

4. Економіка України може вийти з кризи в найближчі роки при удосконаленні управління економічними реформами. Для цього доцільно:

4.1. Переорієнтувати економічні реформи з формування ринкової економічної системи й інфраструктури ринку на радикальні реформи в продуктивних силах шляхом технічного переозброєння і реконструкції підприємств.

Для цього необхідно зосередити фінансові, матеріальні і людські ресурси на технічному переозброєнні на основі впровадження принципово нової техніки і технології.

4.2. Особливу увагу зосередити на підвищенні рівня організації виробництва і праці як на діючих підприємствах, так і в нових виробництвах у період комерційної реалізації інвестицій, особливо іноземних.

4.3. Як об'єкти реформування у першу чергу повинні бути обрані ті галузі, що забезпечують розвиток внутрішнього ринку і задовольняють попит населення на товари вітчизняного виробництва (вугільна, електроенергетика, сільське господарство, харчова, фармацевтична і легка промисловість).

4.4. Подальше реформування економічної системи й інфраструктури ринку доцільно направити на стимулювання розвитку продуктивних сил.

4.5. Відновити регулюючу роль держави в управлінні економікою шляхом державного контролю за цінами і тарифами у виробника, і особливо у посередницьких структурах.

4.6. Здійснити державне регулювання оплати праці. Для цього доцільно сформувати єдину тарифну систему із установленням єдиних для всіх галузей і сфер діяльності тарифних ставок у залежності від важливості галузі для економіки, складності, умов, небезпеки і результатів праці.

4.7. Перегляд цін, тарифів, оплати праці і пенсій здійснювати у взаємозв'язку й одночасно з ліквідацією всіх пільг і привілеїв при дотриманні відповідності мінімальної заробітної плати, пенсій і середнього доходу на душу населення прожитковому рівню.

4.8. Для ефективного управління реформами і виходу з кризи пропонується розробка науково обґрунтованої, ретельно продуманої єдиної довгострокової національної програми проведення економічних реформ. Програма повинна вибиратися з ряду альтернативних на конкурсній основі, пройти експертну оцінку і широке обговорення.

4.9. Для реалізації програми й успішного проведення реформ необхідне формування спеціальної державної команди (комісії) реформаторів із фахівців високого професійного рівня, яка б зосередила свою діяльність тільки на реформах в економіці і несла б відповідальність за якість програми та її ефективну реалізацію.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Игольников А. Г. О первоочередных проблемах выхода Украины из кризиса // Вестник Донецкого ун-та. Серия В. Экономика и право. – 1998. - № 1. – С. – 74.

2. Игольников А.Г. Экономические реформы и совершенствование рыночных отношений на предприятиях // Вестник Донецкого ун-та. Серия В. Экономика и право. – 1998. - № 2. – С. 128 – 134.

3. Коровина З.П., Игольников А.Г. О коммерческой реализации западных инвестиций // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. - Донецк: ДонГУ. - 1998. – С. 20 – 24.

Особистий внесок: запропоновано удосконалення організації комерційної реалізації іноземних інвестицій, а також проведено збір і аналіз інформаційного матеріалу.

4. Игольников А.Г. Анализ методов реформирования и пути совершенствования оплаты труда // Социально-экономические аспекты промышленной политики. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 1998. – С. 119-129.

5. Игольников А.Г. Особенности формирования экономического кризиса в Украине и пути выхода из него // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 1999.- Т.2. - С. - 44.

6. Коровина З.П., Игольников А.Г. О единой системе пенсионного обеспечения, обоснованных тарифах на жилищно-коммунальные услуги без льгот и привилегий // Экономика Украины. - 1999. - № 1. - С.47-55.

Особистий внесок: проаналізовано інформаційний матеріал та внесено пропозиції з удосконалення управління пенсійним забезпеченням.

7. Игольников А.Г. Совершенствование управления реформами на современном этапе развития // Управление экономикой переходного периода. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2001. - С. 93-102.

8. Игольников А.Г. Механизм управления экономическими реформами // Тези доп. всеукр. наук.-практ. конф. (Донецьк, 4-6 жовт. 2001 р.). Теорія та практика управління у трансформаційний період. - Т. 3. Промислові підприємства в умовах економічної трансформації. - Донецк: ИЭП НАН Украины. - 2001. – С. 324-326.

АНОТАЦІЯ

Ігольников А.Г. Управління економічними реформами в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - Організація