ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСІТЕТ (м.Одеса) ім. К.Д.УШИНСЬКОГО

Імамвердієв Насімі Алакбар огли

УДК 1:316

ФЕНОМЕН НАЦІОНАЛЬНОГО У БУДЕННІЙ СВІДОМОСТІ СУСПІЛЬСТВА, ЩО ТРАНСФОРМУЄТЬСЯ

Спеціальність: 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філософських наук

Одеса – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі філософії і соціології Південноукраїнсь-кого державного педагогічного універсітету (м.Одеса) ім. К.Д.Ушин-ського, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат філософських наук

Кавалеров Анатолій Анатолійович,

Південноукраїнський державний педагогічний

університет (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського,

в.о. доцента кафедри філософії і соціології

Офіційні опоненти – доктор політичних наук, професор

Наумкіна Світлана Михайлівна,

Південноукраїнський державний педагогічний

університет (м. Одеса) ім. К.Д.Ушинського,

зав. кафедри політичних наук

- кандидат філософських наук

Шелюк Василь Олександрович,

Рівненський гуманітарний університет,

доцент кафедри філософії

Провідна установа – Інститут філософії імені Г.С.Сковороди НАН

України, відділ соціальної філософії, м. Київ

Захист відбудеться “3” грудня 2002 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.053.02 у Південноукраїнському державному педагогічному університеті (м.Одеса) ім. К.Д.Ушинського за адресою: 65091, м.Одеса, вул.Старопортофранківська, 26, ауд. 74.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Південноукраїнського державного педагогічного університету (м.Одеса) ім.К.Д.Ушинського за адресою: 65091, м. Одеса, вул. Старопортофранківська, 26.

Автореферат розісланий “23” жовтня 2002 .

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Мисик І.Г.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Активні трансформаційні процеси продовжують вносити в суспільство суттєві зміни, які проникають в усі сфери життєдіяльності людини і впливають на систему її ціннісних орієнтацій, потреби, інтереси, світогляд, ідеали тощо. Істотно змінилися міжнаціональні стосунки колишніх союзних республік. Будівництво незалежних держав викликало бурхливе відродження національних ідей, національної свідомості, культури, до яких зростає інтерес не лише на теоретичному, але і на буденному рівні суспільної свідомості. Незаперечним є той факт, що проникнення будь-яких теоретичних положень у глибини буденної свідомості мас забезпечує їх або ж утвердження і підтримку, або ж неприйняття і заперечення, що часто є однією з причин соціальних конфліктів. Суперечливість нинішніх процесів становлення і утвердження незалежних самостійних держав, їх національної політики, пошуки нових форм міжнаціональних стосунків, передусім на буденному рівні, вимагають невідкладного соціально-філософського їх осмислення, виявлення їх особливостей на рівні буденної суспільної свідомості, простеження тенденцій у сферах буття взагалі, і в національних зокрема. Буденна свідомість мас у цьому є найбільш об?єктивним показником суспільних настроїв і думок. Ріст національної самосвідомості як на теоретичному, так і на інших рівнях - це явище позитивне, оскільки без нього неможливий процес національного відродження народу. В той же час гіпертрофовані національні домагання окремих особистостей, соціальних груп, національних меншин, що перебувають у складі багатонаціонального соціуму, їх уявлення про винятковість нації, до якої вони належать, домінування таких переконань у масовій свідомості призводить до негативних наслідків у суспільних відносинах, а часто і до міжнаціональних конфліктів, що збуджує націоналістичні, шовіністичні почуття у їх негативному сенсі, спотворює нормальні людські стосунки. Поширення таких настроїв у буденній свідомісті створює підгрунтя для міжнаціонального розбрату у побутовій сфері.

Все це актуалізує необхідність дослідження проявів феномена національного у буденній свідомості суспільства в умовах його трансформації, виявлення їх особливостей, властивостей та форм.

В процесі дослідження використовувалися праці зарубіжних, вітчизняних і особливо сучасних вчених, в яких розкриті різні підходи і концепції аналізу національних проблем, серед яких значне місце займає національна свідомість і самосвідомість, національна культура та ін. Дані проблеми у різних їх аспектах досліджували такі зарубіжні вчені, як А.Бергсон, Є.Гартман, В.Дильтей, Е.Дюркгейм, Х.Ортега-і-Гассет, Е.Сміт, О.Шпенглер, З.Фрейд та багато інших.

Оскільки обрана для дослідження проблема інтегрує в собі багато інших, інколи більш ширших за своїм змістом і обсягом, таких, як сутність процесу становлення нації як вищої форми спільності людей, взаємозв?язок етногенезу і націогенезу, виникнення і трансформація націоналістичних ідей та інших, виникла потреба вивчення широкого кола джерел різних наукових напрямків, що дало можливість виявити стан дослідженості проблеми, методологічні його засади, напрямки, підходи тощо. В цьому плані значний інтерес представляли праці П.Копніна, В.Шинкарука, М.Поповича, В.Андрущенка, І.Бичка, Л.Губернського, К.Жоля, С.Кримського, М.Михальченка, М.Мокляка, В.Нічик, В.Табачковського та інших.

У загальнофілософському та соціально-філософському аспектах проблема прояву феномена національного у суспільній свідомості та різних сферах буття досліджувалася і продовжує досліджуватися такими вченими як І.Бойченко, Е.Гансова, Г.Горак, А.Гордієнко, М.Дмитрієва, А.І.Кавалеров, А.Мисуно, С.Наумкіна, О.Пунченко, П.Скрипка, Л.Сохань, А.Уйомов, А.Чунаєва та ін. Досліджувана проблема розглядається багатьма вченими у контексті найрізноманітніших сфер людського буття, а саме: в контексті національної самосвідомомсті різних народів світу - Центральної, Північно-Східної Європи, Азії, Америки та інших країн (К.Гаджієв, В.Лузгін, Т.Сухарєв, В.Пуляєва та ін.); національної політики, національного прогресу та національних рухів (С.Атамуратов, В.Лобас, В.Матула та ін.); аналізу взаємозв'язку національної свідомості і національної культури, самосвідомості і світогляду (В.Бабаков, М.Верников, В.Кириленко, В.Лісовий, А.Погорєлов та ін. ).

Окремий напрямок становлять праці соціологічного змісту, в яких досліджуються особливості системної трансформації сучасного суспільства, в тім числі і українського, соціальні сподівання членів багатонаціонального соціуму, зміни в ціннісній системі тощо ( О. Борусевич, В.Василенко, В.Ворона, В.Гнатенко, Є.Головаха, А.А.Кавалеров, В.Коновалов, Н.Паніна, А. Ручка та ін. ).

Проблема феномена національного традиційно досліджується також у тісному взаємозв'язку з проблемами формування етносу, етнічної свідомості і самосвідомості, динаміки взаємозумовленості етно- і націогенезу (В.Балушок, Ю.Бромлей, А.Єрмоленко, О.Забужко, Н.Лістова, М.Степико, П.Толочко, Л.Шкляр та ін. ). Активно в сучасній філософії дискутуються питання нації, націоналізму, національних інтересів, ідентифікації нації в посткомуністичний період і ринкової трансформації суспільства (В.Іванишин, І.Ільїн, М.Крюков, Е.Поздняков, В.Степаненко, В.Скуратівський, В.Тишков та ін.). Особливу значущість для дослідження виокремленої проблеми мали праці українських мислителів минулого, присвячені зародженню національної ідеї, її відродження в умовах сучасної трансформації українського суспільства, виявленню етапів формування української нації, які дали можливість прослідкувати феномен національного в динаміці (О.Бочковський, І.Вишенський, М.Грушевський, М.Драгоманов, В.Липинський, Ю.Липа, В.Старосольський, Д.Чижевський та ін.), а також сучасних українських дослідників (О.Антонюк, В.Борисенко, Я.Дашкевич, О.Донченко, Р.Кись, І.Кресіна, М.Розумний, В. Сарбей та ін. ).

Вивчення та аналіз літератури дають підстави стверджувати, що основна увага вченими приділяється дослідженню феномена національного у контексті інших близьких за змістом проблем, і лише окремі праці присвячені особливостям повсякденної свідомості перехідного періоду суспільства (І.Попова) та відображенню міжнаціональних відносин у буденній свідомості (А.І.Кавалеров). Відсутні розгорнуті соціально-філософські дослідження проявів феномена національного у буденній свідомості суспільства в умовах його трансформації.

Соціальна значущість такого аспекту вивчення проблеми, її недостатня дослідженість зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана в рамках планової наукової тематики кафедри філософії і соціології Південноукраїнського державного педагогічного університету (м.Одеса) ім. К.Д.Ушинського “Інноваційність в методології та технології наукового і соціального пізнання” (затверджено на засіданні вченої ради університету, протокол № 5 від 25.12.1997 р.) і є одним з аспектів соціально-філософського дослідження національної проблеми в умовах трансформації суспільства.

Об'єкт дослідження - феномен національного у суспільній свідомості.

Предмет дослідження - феномен національного у буденній свідомості суспільства, що трансформується.

Мета дослідження - розкрити особливості і форми прояву феномена національного у буденній свідомості суспільства в умовах його трансформації.

Предмет і мета дослідження вимагають вирішення більш конкретних завдань:

·

· охарактеризувати буденну свідомість як сферу прояву феномена національного;

· розкрити особливості буденного рівня національної свідомості як основного складника феномена національного;

· виявити форми прояву феномена національного у буденному рівні культури і охарактеризувати їх особливості;

· прослідкувати взаємозв'язки релігії і феномена національного у буденній свідомості в умовах трансформації суспільства.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження здійснювалося у соціально-філософському аспекті, що зумовило використання наступних методів : системно-структурний аналіз (дав можливість виявити взаємозв'язки буденної свідомості з іншими компонентами суспільної свідомості та розкрити особливості феномена національного як інтегруючого фактора в умовах трансформації суспільства), застосовано конкретно-історичний, історико-філософський і діалектичний підходи до досліджуваного соціального явища з метою виявлення динаміки етно- і націогенезу і ролі в цих процесах буденної свідомості особистості і суспільства; соціально-прогностичний метод використано для виявлення взаємозумовленості прояву феномена національного в буденній свідомості суспільства і тенденціями його подальшої трансформації.

Наукова новизна дослідження.

1. На основі розкриття структури суспільної свідомості здійснено нову експлікацію поняття буденної свідомості, виявлено її сутність і особливості в умовах трансформаційних процесів.

2. Проведене дослідження є одним з перших в сучасній українській соціальній філософії, в якому охарактеризована структура, зміст і форми феномена національного як соціально-філософської категорії, в якій інтегруються інші категорії даного ряду, такі як нація, націоналізм, національна свідомість, національна самосвідомість, національна ідея, національний характер та багато інших, що дає можливість розглядати феномен національного як складне, багатоаспектне явище.

3. Вперше виявлені і проаналізовані механізми прояву феномена національного на буденному рівні суспільної свідомості, його вплив на соціальні зміни в різних сферах життєдіяльності людини, проведена характеристика основних форм прояву феномена національного у буденній свідомості на сучасному етапі трансформації українського суспільства, а також соціумів інших держав. Окрім того, феномен національного розкритий у взаємозв?язках з релігійною свідомістю особистості і суспільства в період трансформаційних процесів, виявлена його інтегруюча функція в структурі суспільного розвитку і соціальних змін.

4. Обґрунтовано і доведено положення про те, що проникнення феномена національного у буденну свідомість суспільства або сприяє утвердженню національних ідей в масах, що є передумовою їх успішної реалізації як на теоретичному, так і на практичному рівнях, гуманізації міжнаціональних відносин, або ж, навпаки, викликає негативні реакції, кризові явища в суспільстві в залежності від змісту і характеру феномена національного.

Практичне значення дослідження. Практичні рекомендації, зроблені в процесі дослідження, можуть бути використані при подальшому вивченні інших аспектів феномена національного, наприклад, таких, як виявлення особливостей його прояву у ціннісних орієнтаціях особистості в умовах трансформаційних процесів в суспільстві, з?ясування взаємозв?язків національного ідеалу і феномена національного тощо. Здійснений в дисертаційній роботі експлікаційний аналіз феномена національного як соціально-філософської категорії та розкриття механізмів прояву його у буденній свідомості може використовуватися з метою оновлення змісту навчального матеріалу курсів філософії, соціології, соціальної психології, етнографії та інших. Матеріали дисертації можуть також використовуватися викладачами та студентами при підготовці до лекцій, семінарських занять, при написанні дипломних і курсових робіт, наукових рефератів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані у виступі на науковій конференції “Християнство в історії та культурі України” (Одеса, жовтень, 2000 р.), та на міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго “Мова і культура” (Київ, червень, 2002); у доповідях на методологічних семінарах кафедри філософії ї соціології Південноукраїнського державного педагогічного університету (м.Одеса) ім. К.Д.Ушинського, на студентських та професорсько-викладацьких конференціях.

Публікації. Основні положення та ідеї дослідження висвітлені у 3-х публікаціях, вміщених у фахових наукових виданнях.

Структура роботи обумовлена метою і основними завданнями. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, п?яти підрозділів, висновків. Матеріал викладено на 166 сторінках. Список використаних джерел літератури містить 233 найменування, викладений на 24 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено ступінь розробленості проблеми, об?єкт, предмет, мету , завдання і методи дослідження, розкривається наукова новизна і практична значущість його результатів.

У першому розділі “Соціально-філософське осмислення феномена національного у буденній свідомості” феномен національного розглядається як соціально-філософська категорія. Простежуються його взаємозв?язки з іншими категоріями соціальної філософії, характеризується буденна свідомість як один з рівнів пізнання навколишнього світу.

У першому підрозділі “ Феномен національного в системі соціально-філософських категорій” розкривається зміст даної категорії і ті зміни, які відбуваються в ньому під впливом трансформаційних процесів у суспільстві, в різних сферах життєдіяльності людини, в тім числі і в міжнаціональних питаннях., що характеризуються як позитивними, так і негативними показниками. В змісті феномена національного як соціально-філософської категорії відбиваються проблеми відродження нації як однієї із засад нового державного устрою в умовах утвердження незалежності, формування нових принципів міжнародних і міжнаціональних стосунків, відродження національної пам?яті народу, національної культури тощо. Очевидним стає проникнення національних ідей у буденну свідомість народу і в залежності від того, які їх елементи стають домінуючими на даному рівні суспільної свідомості, часто залежить весь напрямок як політичних, так і інших суспільних процесів. Усе це дало підстави для теоретичного аналізу феномена національного як узагальненої соціально-філософської категорії, яка інтегрує в собі різноманітні відтінки і аспекти даного соціального явища, що відображається у багатьох інших соціально-філософських категоріях. Як показав здійснений аналіз, феномен національного поєднує у собі такі категорії і поняття як нація, націоналізм, національна ідея, національний характер, національна свідомість і самосвідомість та багато інших видових категорій і понять даного роду, які відображають багатоаспектні взаємозв'язки і взаємозумовленості відповідних соціальних явищ. Цим у значній мірі пояснюється той факт, що проблеми, пов?язані з феноменом національного, становлять предмет наукових пошуків різних галузей науки. Однак, як стверджував відомий український теоретик нації О.Бочковський, основна роль у розкритті сутності даного явища і інших, близьких до нього, належить соціальній філософії, основне завдання якої полягає у виявленні взаємозалежностей між нацією і людством взагалі, у розкритті функціональних їх значень у націогенезі.

Багатоваріантність підходів до визначення сутності складових феномена національного є однією з причин труднощів їх класифікації, віднайдення спільних точок зору на їх функції, характерні властивості, що є об?єктом сучасних гострих філософських і політичних дискусій, в центрі яких питання щодо виникнення і становлення нації як вищої форми людської спільності, детермінуючих ці процеси чинників, появи відповідних категорій і понять. Щодо останнього, то більшість дослідників схиляються до думки, що в суспільствознавчу лексику такі категорії і поняття як “нація”, “народ”, “національний характер” та інші ввійшли в епоху Середньовіччя завдячуючи французьким філософам-просвітителям Ж.-Ж.Руссо, Ш.Монтеск?є, Ф.Флоберу та ін., які вживали термін “нація”, коли йшла мова про народ як групу людей спільного походження, певної території, єдиної культури, мови тощо. В дисертації характеризуються різні підходи зарубіжних та українських філософів до даної проблеми та різні напрямки і концепції її аналізу. Відзначається думка, що тривалий час у марксистській філософії домінуючим було сталінське визначення нації, що стояло на перешкоді розвитку теорії нації і практичного вирішення багатьох національних проблем.

Акцентується увага на тому, що під впливом трансформаційних процесів, які сприяють утвердженню незалежності держав, зміні форм власності, характеру суспільних відносин, змінилася структура нації, яка характеризується зростаючою соціальною і матеріальною нерівністю, що в свою чергу формує неоднозначне ставлення на рівні побутової свідомості до проблем, пов?язаних з феноменом національного. Окрім того, на передній край соціально-філософського осмислення в умовах трансформації суспільства, коли виникають нові національно-державні утворення, тісно переплітаються суперечливі процеси національних розладів і національного об?єднання соціумів, виступає важливий складник феномена національного - націоналізм як соціальне явище, поняття, теоретична і практична проблема. Активізація ідей націоналізму спостерігається повсюдно. Новим імпульсом цьому був розпад “системи соціалізму”. В дисертації характеризуються різні точки зору на роль ідей націоналізму у суспільному розвитку. Його називають “регулятивною ідеєю”, “світоглядною базою”, “творчим потенціалом нації” та ін. Однак сила націоналізму, за переконанням сучасних дослідників, завжди і особливо в умовах трансформації суспільства проявляється у двох напрямках: як чинник консолідації суспільної думки, політичних, народних зусиль, з одного боку, і як дезінтегруючий, роз?єднувальний – з другого. Ці напрямки тісно переплітаються, чим пояснюється розпливчатість поняття націоналізму, суперечливість його визначень, що в свою чергу позначається і на визначенні феномена національного. Відзначається, що на рівні буденної свідомості ідеї націоналізму завжди проявляються відчутніше, приймаючи часто агресивні форми.

Феномен національного як соціально-філософська категорія в дисертації розкривається також через характеристику таких компонентів як національна ідея, національний характер, національна свідомість та інші, що дало можливість розглядати його як складне, багаторівневе і різноаспектне соціальне явище, яке проявляється в усіх сферах життєдіяльності людини, на всіх рівнях суспільної свідомості, в тім числі і в буденній, вступаючи у взаємозвґ?зки і взаємозумовленості з іншими суспільними явищами, інтегруючи в собі інші соціально-філософські категоріі і поняття та відображаючи наслідки трансформаційних процесів і проявляючи на них зворотній вплив.

У другому підрозділі “ Буденна свідомість як сфера прояву феномена національного” розкривається сутність і структура буденної свідомості, простежуються її взаємозв'язки з компонентами структури системи більш вищого порядку – суспільної свідомості. Теоретичною вихідною тезою при цьому було взято положення про те, що свідомість, як властивість високоорганізованої матерії, вища форма психічного відображення дійсності, являє собою цілісну систему, елементи якої перебувають у діалектичних взаємодіях і не можуть функціонувати незалежно один від одного. Вона властива лише людині, яка завдяки свідомості здатна до конструктивно-творчої діяльності, самоконтролю, самооцінки тощо. У філософії традиційно виокремлюється індивідуальна і суспільна свідомість, яка не лише являє собою сумарне утворення свідомостей окремих індивідів, а є цілісним відображенням суспільного буття, яке об'єктивується надособистісно і існує у системі матеріальної і духовної культури. Як індивідуальна, так і суспільна свідомість – це суб'єктивний образ, у якому відображається об?єктивна реальність і цей процес починається з почуттєвого сприймання, практичного досвіду, тобто на рівні буденної свідомості, доходячи до абстрактного, теоретичного осмислення і узагальнення. Це одна із концепцій філософського визначення сутності суспільної свідомості.

В дисертації аналізуються й інші підходи і концепції, що сформулювалися в сучасній філософській думці, які по-різному визначають природу, сутність, структуру суспільної свідомості, її функції. Так, згідно одних концепцій структуру суспільної свідомості становлять спеціалізована і масова свідомість, за іншими - буденна, масова і теоретична свідомість, ще за іншими - крім згаданих, виокремлюються історичні типи свідомості відповідно до пануючого у суспільстві способу виробництва, класової структури суспільства, ще за іншими – замість буденної виділяється повсякденна свідомість і т.д. В сучасній українській філософії окремі вчені розглядають структуру суспільної свідомості по вертикалі і по горизонталі. У першому випадку виділяється два її рівні - суспільна психологія і ідеологія; по горизонталі – це різні форми свідомості, кожна з яких відображає певну грань суспільного буття: економічна, політична, екологічна, етична, естетична та ін. Крім того, відповідно соціальної природи, зумовленої характером і спрямованістю потреб, інтересів індивіда і суспільства, задоволення і реалізація яких здійснюється в процесі діяльності, суспільну свідомість поділяють на емпіричний рівень, пов?язаний з безпосереднім чуттєво-емоційним сприйняттям об?єктивного світу, і раціональний, котрий проявляється у формі логічного, абстрактного мислення і виражається у категоріях, поняттях, теоріях, системах ідей тощо.

Виокремленні рівні є своєрідним критерієм глибини пізнання людиною навколишнього світу. Якщо теоретична свідомість, як вищий її рівень, виходить за межі емпирічного буття і виступає у вигляді певної системи поглядів, ідей, то буденну свідомість не слід розглядати як неповноцінну, поверхову, обмежену. Буденна свідомість також є складним феноменом, що перебуває у постійній динаміці в залежності від змін в умовах буття суспільства, рівня його розвитку. Вона розвивається на основі повсякденного досвіду людини і суспільства в цілому. Особливістю буденної свідомості є те, що вона охоплює об?єкт пізнання у “відкритій” формі, що зумовлює її суперечливий характер. Вона включає в себе не лише емпирічні знання про навколишній світ, але завдяки засобам масової інформації у буденну свідомість проникають теоретичні ідеї, під впливом чого на буденному рівні утворюються уявлення про політичні події, досягнення науки, зміни у міжнаціональних стосунках, що відбулися під впливом трансформаційних процесів, тобто формуються елементи науково-практичного відображення світу, що поєднує буденну свідомість з теоретичною. Отже, буденна свідомість являє собою такий рівень суспільної свідомості, в якому зберігається людський досвід, народні звичаї, традиції, осмислюються найбільш важливі життєві потреби і інтереси. У буденній свідомості зберігаються і концентруються критерії моральних норм, норм міжнаціональних стосунків у побуті, риси національного менталітету тощо.

Як стверджується у дослідженнях, для характеристики буденної свідомості часто вживається поняття “стан свідомості”, оскільки вона яскраво відображає рівень розвитку суспільства в цілому, ту соціально-психологічну атмосферу, яка властива для конкретного проміжку часу, рівень задоволеності чи незадоволеності політикою держави і т.д. Піднесений стан буденної свідомості спонукає народні маси до активних позитивних дій і, навпаки, стан спаду стану буденної свідомості викликає апатію, песимізм, а часто і міжнаціональні та інші соціальні конфлікти. Соціологічні дослідження стану суспільної свідомості різних її рівнів, що проводяться останнім часом українськими соціологами, засвідчують про кризовий характер стану буденної свідомості, що викликає песимізм, страх, невпевненість у завтрашньому дні та інші негативні явища.

У другому розділі “Національне в буденній свідомості як інтегруючий чинник суспільства, що трансформується” характеризуються особливості буденного рівня національної свідомості, розкриваються форми проявів феномена національного в культурі та взаємозв?язки його з релігією.

У першому підрозділі “Національна свідомість як основній елемент феномена національного: її буденний рівень” здійснюється аналіз і розкриття сутності національної свідомості, особливостей її прояву та функцій на буденному рівні. Вирішення цих завдань базувалося на положенні, згідно якого національна свідомість являє собою один з компонентів індивідуальної та суспільної свідомості як системи, сама є системою нижчого порядку, елементи якої перебувають у взаємозв?язках і взаємозалежностях. Тривалий час проблема національної свідомості, на відміну від інших форм (політичної, економічної, моральної та інших) у науковому обігу вживалася досить обережно. Більше уваги приділялося питанням інтернаціональних стосунків, злиття націй, подолання національних відмінностей та ін. Активні трансформаційні процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві, гостро поставили питання відродження національної свідомості і самосвідомості. Відзначається, що в ситуації національного самоутвердження проблема національної свідомості стає часто предметом гострих філософських та політичних дискусій.

У підрозділі характеризуються різні підходи в українській філософії до класифікації елементів національної свідомості як системи. Виокремлюються, зокрема, теоретичний, буденний, масовий, елітний і державно-політичний рівні національної свідомості, які сформувалися в процесі історичного розвитку нації. Якщо виходити з даної концепції, то формування національної свідомості органічно поєднано з процесом становлення нації, отже, закономірно можна припустити, що національна свідомість на ранніх етапах свого зародження проявлялася саме на буденному її рівні, коли відбувалося самоосмислення народом своєї самобутності і відмінності від інших народів, на основі чого пізніше формувалися теоретичні концепції нації як вищої форми людської спільності. Однак, на буденному рівні національної свідомості процес історичного становлення нації може фіксуватися у деформованих уявленнях, що зумовлюється або ідеалізуванням своєї нації, або ж, навпаки, недооцінюванням її потенційних можливостей. Це характеризує одну з особливостей буденного рівня національної свідомості – її суперечливість, нестійкість, з одного боку, і стабільність, часто навіть консерватизм – з другого, задяки чому зберігаються національні ідеали, ідеї, ментальність народу.

Через буденний рівень національна свідомість змістовно і структурно безпосередньо включається у буття нації, повсякденну діяльність її членів, їх стосунки з представниками інших націй, проявляючись у симпатіях або антипатіях до них, прийняттям чи запереченням національних ідей, а тому виступає універсальним виразником інтересів всієї нації, їх генератором. Деформація буденного рівня національної свідомості у будь-яку сторону – надмірної раціоналізації чи ірраціоналізації, традиціоналізації чи модернізації викликає різні суспільні реакції – від надмірного оптимізму до масових катаклізмів і неврозів, що свідчить про широкий спектр функціональних властивостей буденного рівня національної свідомості. Згодом дані явища стають предметом осмислення на рівні теоретичної та державно-політичної національної свідомості, що забезпечує діалектичний взаємозвґязок усіх її рівнів.

У другому підрозділі “Культура як відображення феномена національного: буденний рівень свідомості” характеризуються особливості буденного рівня національної культури, її ролі у націогенезі, взаємозв?зки з етнокультурою та іншими соціальними явищами. Виходячи з положення про те, що нація немислима без власної культури, яка є критерієм і мірилом її своєрідності і рівня розвитку та на основі виявлення сутності культури взагалі і національної зокрема, визначені основні форми її функціонування. У підрозділі розкриваються основні характеристики її буденного рівня та механізми прояву в ній феномена національного. Із величезної кількості дефініцій поняття “культура” як робоче було взято визначення, згідно якого культура є однією з форм, результат і спосіб взаємодії людини з навколишньою дійсністю, прояв і утвердження сутнісних сил людства, яка відповідно законів природи творчо перетворює навколишній світ, частиною якого є вона сама. В культурі проявляється органічна єдність матеріального і духовного, об'єктивного і суб'єктивного, закономірного і випадкового, узагальнені погляди людини на світ. Однією з ознак культури нації є зміст, кількість і якість знань, як результат накопичення і узагальнення людського досвіду саме цієї нації, що відрізняє її від культури іншої нації.

В дисертації акцентується увага на тому, що в умовах трансформації суспільства трансформується і національна культура, набуваючи при цьому не лише нових форм, жанрів, напрямків, виражальних засобів, але і нових способів донесення її в маси, тобто на буденний рівень свідомості. В зв?язку з цим значна увага приділена розкриттю взаємозв?язків етнічної і національної культури, характеристиці різних підходів до цієї проблеми, серед яких виокремлюється декілька напрямків: представники одного вважають, що це ідентичні явища, інші – що етнічна культура є складовою частиною національної і кожна з них відображає певний рівень розвитку як нації, так і самої культури. Етнічна культура при цьому часто вважається її буденним рівнем. Взаємозвґ?зок різних рівнів національної культури розглядається в дисертації через єдність і взаємозалежність загального, особливого та одиничного, адже культура кожної нації містить у собі елементи чисто національного характеру, що є проявом феномену національного, елементи загальнолюдської культури та ті, що властиві для окремих регіонів, соціальних груп (наприклад, особливості культури Закарпаття і Півдня України). Така структура властива для культури будь-якої нації. Обгрунтовується думка, що буденний рівень національної культури вміщує в собі елементи професійної національної культури, які часто проникають у масову свідомість як символи нації, національного духу, національної ідеї, хоч на цьому рівні вони сприймаються більше емоційно, почуттєво, ніж теоретично. Крім того, на буденному рівні національної культури проявляються усі елементи феномена національного, які в єдності відображають самобутність національного устрою, своєрідність національних ідеалів, традицій, звичаїв, які являють собою своєрідні механізми прояву феномена національного і міжпоколінної наступності у розвитку національної культури.

У третьому підрозділі “Релігія і феномен національного: їх взаємозв?язок на буденному рівні свідомості” на прикладі двох релігій – християнства та ісламу розкривається їх вплив на формування національної свідомості, процес виокремлення нації як окремої спільноти та інші аспекти даної проблеми, яка в умовах глибоких соціальних змін, що сталися в наслідок трансформаційних процесів, набули нових ознак і функцій. Релігія стала одним із значущих чинників національного відродження народів, посилився її вплив на національну свідомість. Особливо це позначилося на буденному її рівні. У дисертації простежуються також взаємозв?язки релігії і держави, релігії і політики впродовж тривалого історичного проміжку часу, починаючи від Сократа і Платона, коли релігія і політика становили єдине ціле, періоду римської імперії, коли був започаткований розподіл функцій між державою, політикою і церквою (“Кесарю – кесареве, Богу – богове”) до тих часів, коли релігія визнавалася державною, і до наших днів, коли релігія піднімається з руїн і відроджується. Відзначається, що взаємозв?язок релігії і національних процесів став проявлятися ще в період зародження націй і національних рухів і тривав впродовж усього їх розвитку. Проаналізовані різні погляди сучасних філософів на цю проблему. Обгрунтовується думка, що саме у буденній національній свідомості було збережено релігійні переконання в період комуністичного тоталітарного переслідування церкви.

В дисертації розкривається також роль релігії у міжнародній солідарності. Особливо це характерно для країн, де поширений іслам і в яких ще продовжуються активні процеси формування націй. Відзначається, що в арабських народів національні традиції тісно переплелись з ісламськими цінностями, які стали органічною частиною національної культури народів. Поширеною є й інша точка зору, згідно якої під впливом європейських національних ідей у ісламських країнах основне місце в суспільно-політичному житті став посідати націоналізм. Опираючись на іслам, як символ національної самобутності, націоналізм набув найбільшого поширення саме на буденному рівні національної свідомості. В той же час, сучасні трансформаційні суспільні процеси вимагають реформації ісламських традицій, звичаїв, обрядів.

У підрозділі характеризуються також особливості взаємозв?язків релігії і феномену національного на буденному рівні свідомості в умовах Сполучених Штатів Америки, де існує широкий плюралізм релігійних вірувань і представників різних націй і національних культур.

ВИСНОВКИ

У дисертації представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, сутність якого полягає у розкритті особливостей прояву феномена національного у буденній свідомості в умовах трансформації суспільства. Здійснене дослідження дає можливість в узагальнено-теоретичній формі зробити такі висновки:

1) соціальні зміни, які відбулися у новоутворених незалежних державах в наслідок трансформаційних процесів, активізували відродження національної свідомості, національної культури, що, в свою чергу, викликало значний інтерес до феномена національного, його сутності, змісту, зв?язку з іншими соціальними явищами, а також до особливостей прояву його у буденній свідомості;

2) в такому ракурсі в сучасній соціальній філософії дана проблема досліджена в недостатній мірі, що пояснюється труднощами, зумовленими як багатоаспектністю, багаторівневістю самого феномену національного, так і суперечливістю буденної свідомості, яка, з однієї сторони, характеризується стабільністю, стійкістю стереотипів, що сформувалися в ній, а з другого – легкою податливістю впливам тих змін, що відбуваються в суспільстві, яке трансформується;

3) феномен національного як соціально-філософська категорія інтегрує в собі зміст інших категорій даного ряду, таких як нація, націоналізм, національна ідея, національний характер, національний менталітет та багатьох інших, які у своїй єдності складають зміст феномена національного, що перебуває у взаємозалежності з трансформаційними процесами в суспільстві;

4) буденній свідомості, яка є структурним компонентом суспільної свідомості, одним з її рівнів, властиві ті ж основні форми відображення навколишньої дійсності, що і теоретичному, відрізняє буденну свідомість зміст, почуттєво-емоційний характер сприйняття навколишнього світу, базування на життєвому досвіді, безпосередність зв?язку з буттям людини та ін.; проникнення феномена національного у буденну свідомість активізує його регулятивну функцію у вирішенні багатьох соціально-політичних, економічних, культурних, міжнаціональних проблем;

5) одним із важливих компонентів феномену національного є національна свідомість, для визначення сутності та функцій якої останнім часом використовуються найрізноманітніші підходи та методи; вона формувалася в процесі становлення нації як вищої форми людської спільноти, сприяючи її ідентичності, виокремленню від інших спільнот, відображаючи в собі національні особливості світосприймання, культури тощо; за ступенем відображення навколишньої дійсності національна свідомість, як і взагалі суспільна свідомість, має теоретичний (державно-політичний, елітний) та буденний рівні; за способом відображення - це національна психологія та національна ідеологія, а за предметом відображення вона також класифікується на всі форми суспільної свідомості - національна політична свідомість, національна економічна свідомість, національна моральна свідомість і т.д.

6) через буденний рівень національна свідомість включена в безпосереднє буття людей, в їх щоденну життєдіяльність, поведінку, інтереси, потреби тощо; у кожної нації буденний рівень національної свідомості розвинутий відповідно особливостям її історичного шляху, нинішнього суспільного стану, потенційних можливостей на майбутнє; в ній поєднуються свідомі, несвідомі і підсвідомі способи відображення дійсності, які у своїй взаємодії визначають суперечливий характер даного рівня національної свідомості; прояв феномену національного на буденному рівні свідомості виступає універсальним виразником інтересів всієї нації, генератором їх формування і осмислення, одним з важливих компонентів культури;

7) феномен національного в культурі на буденному її рівні проявляється через національні традиції, звичаї, обряди, декоративно-ужиткове мистецтво, фольклор, народну архітектуру тощо; в систему компонентів національної культури буденного рівня входять також елементи професійної національної культури, які часто являють собою символи нації, її історичного минулого; як в культурі взагалі, так і на буденному рівні національної культури у тісній взаємодії проявляється загальнолюдське, особливе і одиничне, характеризуючи в єдності національну культуру всієї нації, певного регіону території, на якій вона проживає, та специфічні риси народу. Чим глибше і ширше проникає феномен національного у буденний рівень культури, тим вищий рівень всієї культури народу, що свідчить про сприятливі соціально-економічні і політичні умови для її розвитку;

8) на буденному рівні свідомості найбільш повно і всебічно проявляються взаємозв?язки феномена національного і релігії, які властиві були усім етапам становлення і розвитку націй, відображаючись у національних цінностях, духовності особистості і суспільства в цілому, національних ідеалах і т.д.; незалежно від державно-політичної ситуації у будь-якій країні і ставлення держави до релігії, на буденному рівні свідомості завжди зберігаються релігійні норми моралі, властиві для певної нації.

Основні положення роботи викладені в таких публікаціях:

1. Імамвердиєв Н.А. Головні традиційні погляди на націю й націоналізм // Перспективи. – 2000. – № 2. – С. 96 – 100.

2. Імамвердиєв Н.А. Християнство та європейська конституційна державність: історія та сучасність // Наукове пізнання: методологія та технологія. – 2001. – № 1. – .114 – 118.

3. Имамвердиев Н.А. Обыденное сознание и феномен национального в нем // Наукове пізнання: методологія та технологія. – 2001. – № 6. – С.50 – 55.

Анотації

Імамвердиєв Н.А. Феномен національного у буденній свідомості суспільства, що трансформується. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – Південноукраїнський державний педагогічний університет ( м.Одеса ) ім. К.Д.Ушинського, Одеса, 2002.

Дисертація присвячена актуальній в сучасних умовах трансформації суспільства і недостатньо дослідженій проблемі – виявлення особливостей прояву феномена національного у буденній свідомості. Феномен національного розглядається як соціально-філософська категорія в системі інших категорій соціальної філософії, її зміст розкривається через такі поняття, як нація, націоналізм, національна ідея та інші. Представлено визначення поняття “феномен національного”. В структурно-системному аспекті аналізуються особливості буденної свідомості як одного з компонентів та рівнів суспільної свідомості. Характеризуються зміни, що відбулися у національній свідомості на рівні особистості і суспільства, аналізуються різні концепції значущості національної свідомості у процесі становлення і розвитку нації. Визначаються механізми прояву феномена національного у національній культурі та його взаємозв?язки з релігією.

Ключові слова: феномен національного, нація, націоналізм, національна ідея, національний характер, суспільна свідомість, буденна свідомість, національна культура, релігія.

Имамвердиев Н.А. Феномен национального в обыденном сознании трансформирующегося общества. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 – социальная философия и философия истории. – Южноукраинский государственный педагогический университет (г.Одесса) им. К.Д.Ушинского, Одесса, 2002.

Диссертация посвящена актуальной и недостаточно разработанной проблеме – выявлению особенностей проявления феномена национального в обыденном сознании трансформирующегося общества. Социальные изменения, вызванные трансформационными процессами в независимых государствах, активизировали проблемы возрождения национального сознания, национальной культуры, что, в свою очередь, вызвало интерес к сущности феномена национального, его содержанию. В диссертации отмечается, что в социальной философии проблема национального исследуется в различных аспектах, однако на уровне обыденного сознания она представлена лишь единичными исследованиями, касающимися отдельных ее сторон. Это объясняется многослойностью, многоуровневостью как самого феномена национального, так и противоречивостью обыденного сознания, которое, с одной стороны, характеризуется стабильностью, устойчивостью сложившихся в нем стереотипов, а с другой – легкой подверженностью воздействиям происходящих изменений в трансформирующемся обществе. Феномен национального в диссертации рассматривается как социально-философская категория, которая занимает особое место в категориальной системе, поскольку интегрирует в себе содержание многих других категорий этого ряда, таких, как нация, национализм, национальная идея, национальный характер и других. В своем единстве они составляют содержание феномена национального, находящегося во взаимосвязях и взаимообусловленностях с другими социальными явлениями. В диссертации раскрываются особенности проявления феномена национального в обыденном сознании, через которое он включается в непосредственное бытие людей, в каждодневную их деятельность. Отмечается, что обыденному сознанию, являющемуся одним из уровней общественного сознания, свойственны все основные формы отражения окружающей действительности, отличающиеся от теоретического содержанием, чувственно-эмоциональным характером восприятия и т.д. Проникновение феномена в обыденное сознание делает его жизненно важным, выступающим в качестве регулятора и доминирующего фактора в решении многих социально-политических, экономических, культурных и межнациональных проблем общественного развития. Акцентируется внимание на том, что обыденный уровень национального сознания у каждой нации развит соответственно особенностям ее исторического пути, нынешнего состояния ее развития, специфических особенностей строения государства и