КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІЛЬЧЕНКО Ольга Михайлівна

УДК 81'276.6:62+811.111

ЕТИКЕТИЗАЦІЯ АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОГО НАУКОВОГО ДИСКУРСУ

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора філологічних наук

Київ – 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології

Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий консультант: доктор філологічних наук,

професор СТАРИКОВА

Олена Миколаївна, професор кафедри англійської філології

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

СКОРОХОДЬКО Едуард Федорович, ректор Українського інституту

лінгвістики і менеджменту, м. Київ

доктор філологічних наук, професор ШВАЧКО Світлана

Олексіївна, професор кафедри перекладу Сумського

державного університету

доктор філологічних наук, професор ЛЕВИЦЬКИЙ Андрій

Едуардович, завідувач кафедри граматики та історії англійської

мови Київського національного лінгвістичного університету

Провідна установа: Харківський національний університет

ім. В.Н.Каразіна Міністерства освіти і науки України, кафедра

ділової іноземної мови і перекладу.

Захист відбудеться “19” вересня 2002 р. о 10 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д.26.001.11 у Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “8” серпня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат філологічних наук, доцент Смущинська І.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Міжгалузевий підхід у наукових дослідженнях посідає важливе місце та став прикметою часу. У гуманітарних і, зокрема, мовознавчих розвідках такий підхід об'єктивно зумовлений актуальністю антропологічної спрямованості лінгвістичних студій, врахуванням людського фактора як чинника комунікативних процесів – "людський фактор у мові VS. мовний фактор у людині"1. Бурхливий розвиток подій нашої доби, геополітичні зміни, інтенсивність міжнародних контактів спричинили посилення інтересу до питань культури спілкування, його ефективності. Для вирішення багатьох проблем ефективності мовленнєвої комунікації лінгвісти мають звертатися до питань етикету, зокрема, досліджувати мовні аспекти етикетизації різних типів дискурсу. Реферована праця виконана на засадах комунікативно-когнітивного підходу, функціональної лінгвістики, лінгвостилістики, прагмалінгвістики та теорії дискурсу.

Сучасним лінгвістичним студіям властивий перехід до нової парадигми текстолінгвістичних досліджень, а саме, до дискурсивних розвідок. Дискурсивний аналіз з’явився в лінгвістиці для позначення досліджень як писемних, так і усних текстів, власне елементів комунікації, більших за речення. Термінологічно, поняття “лінгвістика тексту”, “аналіз тексту”, “аналіз писемного дискурсу”, “дискурсивна лінгвістика” у сучасному мовознавстві часто вживаються як практично взаємозамінні. Нині існує велика кількість підходів як до аналізу дискурсу, так і до виділення різних його типів. Однак між усіма підходами є дещо спільне – усі вони розглядають людську поведінку як мовленнєву діяльність. Власне дискурс – це текст у сукупності з екстралінгвістичними (прагматичними, соціокультурними, психологічними й іншими) факторами, текст як цілеспрямована соціальна дія, компонент взаємодії людей та механізмів їхньої свідомості, “мова у житті” (Н.Д. Арутюнова).

Дослідження наукового дискурсу як організаційного/інституційного типу дискурсу розпочалися приблизно двадцять років тому як напрямок розвитку прикладної лінгвістики – дисципліни, що охоплює вивчення педагогічних, соціальних та практичних аспектів мови (Н.М. Разинкіна, М.М. Глушко, І.М. Колегаєва, В.І. Карабан, М.М. Кожина, Л.В. Славгородська, Л.І. Зільберман, C. Bazerman, D.Swales, А. Duszak, K. Hyland, А. Mauranen, Е. Ventola та ін.). Із усього різноманіття можливих підходів до аналізу наукового дискурсу ми обрали дослідження категорії етикетизації.

Англо-американська наукова проза є продуктом діяльності відповідної наукової дискурсивної спільноти, яка має власні цілі, механізми комунікації, а також етикет. Етикетні особливості англо-американської наукової прози відображають особливості англо-американського інтелектуального стилю, під яким розуміється етнонаціональна специфіка передачі думок на письмі в плані відбиття певних правил та особливостей

1Телия В.Н. Русская фразеология. Семантический, прагматический и лингвокультуро-логический аспекты. –М.: Школа "Языки русской культуры", 1996. – С. 9.__побудови наукових текстів. Етикетизація є однією з найбільш складних категорій – як у теоретичному плані, так і в плані практичного оволодіння англійською мовою як іноземною – особливо з огляду на актуальність поліпшення ефективності наукової комунікації в контексті глобалізації комунікації у сучасному світі та пожвавлення спілкування в науковій сфері за допомогою саме англійської мови. Тож актуальність роботи зумовлюється тим фактом, що комплексне дослідження феномену етикетизації сучасного англо-американського наукового дискурсу, а саме, вивчення її лінгвістичних основ на засадах комунікативного та когнітивного підходів до аналізу мовних явищ, уявлення про мовлення як діяльність з урахуванням релевантних філософських та антропосоціологічних теорій раніше не здійснювалося. У даній роботі всебічно досліджується та розв’язується наукова проблема етикетизації англо-американського наукового дискурсу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах теми, що розробляється у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка “Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” (код 01 БФ 0147-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.

Об'єктом дослідження є сучасний писемний англо-американський науковий дискурс.

Предмет дослідження – вербальні та візуально-риторичні засоби етикетизації англо-американської наукової прози.

Основною метою роботи є комплексне дослідження етикетизації наукового дискурсу з огляду на текстуальну, інтерперсональну та культурну специфіку її реалізації. З поставленої мети випливає ряд завдань.

Завдання дослідження включають:

розробку концепції етикетизації англо-американського наукового дискурсу з позицій сучасних теорій дискурсу;

виявлення нормативної текстуальної, інтерперсональної комунікативної та національно-культурної специфіки функціонально-комунікативної категорії етикетизації англо-американського наукового дискурсу;

виявлення основних стратегій і тактик етикетизації та мовних засобів їх реалізації в науковому дискурсі;

вивчення вербальних та візуально-риторичних засобів етикетизації наукового дискурсу;

створення низки апроксимативних шкал ряду засобів передачі етикетизації з метою виявлення градуального характеру останніх;

визначення питомої ваги різних засобів етикетизації англо-американського наукового дискурсу.

Матеріалом дослідження є сучасна англо-американська наукова література – письмові наукові тексти різних жанрів останнього десятиріччя в галузях теоретичних, теоретично-прикладних та прикладних наук – 25 монографій та 235 статей.

У роботі з метою дослідження вербальних та візуально-риторичних засобів етикетизації застосовуються методи дискурсивного аналізу: текстове спостереження, лексико-семантичний аналіз тексту, аналіз пресупозицій, а також метод опозицій, порівняльний метод, аналіз словникових дефініцій, опитування інформантів. Методи статистичного аналізу використовуються для порівняльно-кількісного аналізу вербальних засобів етикетизації англійської мови науки.

Наукова новизна одержаних результатів. Проведений аналіз етикетизації наукового дискурсу відкриває новий напрямок досліджень – підхід до етикетизації як функціонально-комунікативної категорії, що характеризує специфіку реалізації персуазивної інтенції адресанта в плані поліпшення ефективності комунікації у науковому та інших типах дискурсу. Категорія етикетизації реалізується за допомогою нормативно-текстуальних та інтерперсонально-комунікативних мовних засобів, яким властива культурна специфіка. Вперше проведено комплексне вивчення категорії етикетизації та встановлено закономірності її функціонування в науковій прозі, розроблено концепцію етикетизації та визначено лінгвістичні основи текстуального та інтерперсонального аспектів етикетизації писемного англо-американського наукового дискурсу, їх культурний компонент. Окреслено специфіку сучасного англо-американського наукового дискурсу, його соціориторичних, жанрових, ідіоетнічних особливостей. Виявлено комплекс вербальних та візуально-риторичних засобів етикетизації англо-американської наукової прози, проведено порівняльно-статистичний аналіз мовних засобів етикетизації. Аналіз вербальних та візуально-риторичних засобів етикетизації англо-американського наукового дискурсу на матеріалі мов

1. Етикетизація англо-американського наукового дискурсу – це функціонально-комунікативна категорія, за допомогою якої реалізується персуазивна інтенція адресанта в плані поліпшення ефективності комунікації з урахуванням фактора адресата. Основними засобами передачі етикетизації писемного англо-американського наукового дискурсу є нормативні текстуальні та інтерперсональні комунікативні одиниці, ряд яких є культурно специфічним. Етикетизація в англо-американській науковій прозі передається через модуляції категоричних і некатегоричних номінацій з тяжінням до некатегоричності – на рівнях слова, речення й тексту – з метою переконання адресата в істинності інформації та через структурування тексту. Індикаторами етикетизації англо-американського наукового дискурсу є цілий комплекс вербальних інтерперсональних і текстуальних метадискурсивних одиниць та низка невербальних візуально-риторичних засобів.

2. До засобів етикетизації англо-американського наукового дискурсу належать, передусім, інтерперсональні мовні засоби – індикатори хеджінгу: апроксиматори, засоби передачі деперсоналізації, поступки та протиставлення, некатегоричного заперечення; умови, епістемічної, волюнтативної й деонтичної модальності, риторичні запитання, гіпофори, оцінні номінації: експліцитні та імпліцитні позитивні, негативні, "дипломатичні" оцінки, а також емоційно-експресивні номінації. До останніх належать засоби передачі емфази, алюзія, метафора, асонанс, алітерація, персоніфікація, гумор, іронія, гра слів тощо. До текстуальних засобів етикетизації належать структурно-композиційні засоби, передусім, ті, що передають лінеарність, а також візуально-риторичні засоби графіки та кольору. Співіснування вербальних та візуально-риторичних засобів сприяє взаємному підсиленню обох компонентів етикетизації англо-американського наукового дискурсу.

3. Етикетизація писемного англо-американського наукового дискурсу реалізується за допомогою ряду стратегій: “зменшення” впливу на адресата, вияву солідарності з ним, вуалювання негативної думки, привертання уваги адресата, полегшення декодування інформації.

4. Етикетна стратегія “зменшення” впливу на адресата досягається через тактики зменшення категоричності, висловлення невпевненості, непрямого прохання про дозвіл адресата на дію, скромності, обережного прогнозування, створення “ефекту об’єктивності”, “дипломатичного ефекту”, а також через імплікації альтернативності. Тактики реалізуються за допомогою мовних засобів передачі епістемічної та волюнтативної модальності, деперсоналізації, апроксимації, некатегоричного заперечення, поступки і протиставлення, “дипломатичних” та обережних оцінних номінацій.

5. Стратегія вуалювання негативної думки реалізується за допомогою тактик створення ефекту “деперсоналізованої об’єктивності”, уникнення прямого заперечення, поступового зменшення впевненості в істинності висловлювання, пом’якшення негативної оцінки, застереження, скромності, обмеження предмета і висновків дослідження. Задля цього використовуються мовні засоби вираження деперсоналізації, поступки та протиставлення, умови, апроксимації, епістемічної модальності, некатегоричного заперечення, а також риторичні запитання.

6. Стратегія вияву солідарності з адресатом реалізується в етикетних тактиках залучення читача до співпраці, формування спільної думки, комплімента адресату, а також через звертання-пропозицію, звертання-наказ, імплікацію спільності поглядів/підходів, висловлення непрямої або удаваної згоди з читачем. Тактики реалізуються за допомогою мовних засобів вираження деонтичної та епістемічної модальності, інклюзивної мови (уникнення вживання займенників “узагальнюючого” чоловічого роду для позначення суб’єктів чоловічого та жіночого роду), оцінних та емоційно-експресивних номінацій, маркерів поступки і протиставлення, некатегоричного заперечення.

7. Стратегія привертання уваги адресата реалізується через використання етикетних тактик структурування тексту, уточнення, наведення додаткової інформації та передається за допомогою мовних засобів лінеарності, емоційно-експресивних номінацій, апроксиматорів, маркерів поступки та протиставлення, некатегоричного заперечення, волюнтативної модальності, гіпофор, а також візуально-риторичних засобів.

8. Стратегія полегшення декодування інформації реалізується в тактиках компресування інформації та структурування тексту через квантування інформації шляхом експлікації логічних і функціональних зв’язків послідовності, підсумовування, уточнення, пояснення, екземпліфікації, перефразування, наведення додаткової інформації. Тактики реалізуються за допомогою мовних засобів передачі лінеарності: нумеративних конекторів, маркерів послідовності, екземпліфікації, кларифікації, додаткової інформації, уточнення, підсумовування, перефразування, а також за допомогою компресованих мовних одиниць, посилань, подяк і присвят, через використання аналогії та візуально-риторичних засобів.

9. Специфіка етикетизації англійської мови науки полягає у тенденції до поєднання та комбінування засобів передачі категоричності та некатегоричності – як на рівні висловлювання, так і на рівні тексту, завдяки чому створюється ефект некатегоричного переконання в істинності висловлювання. Мовні засоби етикетизації англо-американської наукової прози мають поліпрагматичний потенціал – вони можуть бути індикаторами декількох стратегій і тактик.

10. Мовним засобам етикетизації англо-американської наукової прози властива різна частота вживання. Найбільш часто, за даними статистичного аналізу, в англо-американській науковій прозі зустрічаються такі індикатори хеджінгу, як маркери епістемічної модальності та апроксимації. Відтак ідуть засоби вираження лінеарності та деперсоналізації, а також емоційно-експресивні та оцінні номінації, засоби вираження поступки й протиставлення, некатегоричного заперечення, деонтичної модальності, умови, волюнтативної модальності, гіпофори та риторичні запитання.

11. Ряд засобів етикетизації англо-американського наукового дискурсу є культурно специфічним, як-от: низка енантіосемічних і синкретичних мовних одиниць, засобів передачі епістемічної модальності, персоналізації, емоційно-експресивних, оцінних номінацій та засобів створення лінеарності тексту. Дискурсивні модуляції мовних засобів етикетизації, утворення ланцюжків із згаданих засобів також є культурно забарвленим феноменом. Однорідні та неоднорідні дво- та багатокомпонентні ланцюжки відбивають особливості етикетної модифікації інформаційного потоку англо-американського наукового тексту. Утворення ланцюжків такого типу відіграє важливу роль в плані реалізації етноспецифічного англо-американського інтелектуального стилю, основними рисами якого є максимальна орієнтація на читача, наявність некатегоричних форм передачі персуазивності.

Теоретична значущість дослідження полягає у тому, що в ньому пропонуються нові підходи до аналізу дискурсу. У праці розроблено концепцію етикетизації англо-американського наукового дискурсу як особливої функціонально-комунікативної категорії та встановлено закономірності її вияву в науковій прозі. У роботі пропонується підхід до етикетизації у сукупності інтерперсональної та текстуальної складових, які аналізуються з огляду на їх культурну специфіку, зокрема під кутом зору відповідного інтелектуального стилю, який стосується етноспецифічних особливостей наукових текстів. Засоби реалізації категорії етикетизації аналізуються з огляду на стратегії й тактики наукової комунікації. Дана праця робить внесок у розробку проблем комунікативної лінгвістики, теорії дискурсу, розширює можливості дослідження етикетизації різних типів дискурсів на матеріалі інших мов світу. Визначення лінгвістичних основ етикетизації наукової прози на засадах сучасних теорій дискурсу та міжкультурної прагматики є подальшим розвитком когнітивно-комунікативного підходу до вивчення мовних явищ.

Практичне значення отриманих результатів. Матеріали дисертації можуть бути використані в курсах загальної та англійської лексикології і стилістики, зокрема, у таких розділах, як стилістика тексту, стилістичний синтаксис, стилістична семасіологія, стилістична графо-фонеміка, словотвір тощо. Ряд результатів дослідження вже було використано у педагогічній роботі, зокрема, при створенні навчально-методичної літератури для студентів та аспірантів філологічних і нефілологічних спеціальностей, у курсах з наукового й технічного перекладу, порівняльної лексикології та лінгвокраїнознавства. Результати дослідження також можна застосувати у перекладацькій практиці та в лексикографічній роботі при укладанні тлумачних і синонімічних словників.

Обґрунтованість і достовірність наукових положень зумовлюється опрацюванням значного корпусу сучасних англо-американських наукових текстів різних фахів та жанрів, використанням комплексної методики дослідження, в тому числі, методів статистичного аналізу. Концептуальні положення роботи ґрунтуються на критичному аналізі наукових праць з дискурсивного аналізу і текстолінгвістики, соціолінгвістики, функціональної лінгвістики, а також антропології, культурології, етнографії, філософії, математики.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 34 праці, в тому числі, монографія “Етикет англомовного наукового дискурсу” та 25 статей у провідних фахових виданнях України.

Особистий внесок здобувача. З 34 наукових праць 30 написано одноосібно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати досліджень були предметом доповідей та обговорювалися на таких наукових конференціях і симпозіумах: міжнародній науковій конференції IATEFL "Культурні аспекти функціонування мови", присвяченій пам'яті проф. О.М. Мороховського (Київ, 1995); міжнародній науковій конференції "Суспільствознавчі науки і відродження нації" (Луцьк, 1997); міжнародному симпозіумі "Перетинаючи кордони/перетинаючи ідеології: проблеми багатоманітності культур у 21 столітті" (1999, Ноксвіл, США); 21 міжнародному науковому симпозіумі з питань комунікації (1999, Ноксвіл, США); міжнародній науковій конференції викладачів англійської мови як іноземної – TNTESOL "Зустрічаючи зміни нового тисячоліття" (1999, Мерфрісборо, США); конференції "Лінгвістика і вербальна комунікація у 21 столітті: тенденції і перспективи" (Київ, 2000); конференції "Наукова спадщина професора Ю.О. Жлуктенка та сучасне мовознавство" (Київ, 2000); міжнародній науковій конференції ЮНЕСКО – Лінгвапакс – VIII "На межі тисячоліть: через вивчення мов і культур – до культури миру, злагоди і співпраці" (Київ, 2000); міжвузівській науково-практичній конференції "Сучасні концепції викладання іноземних мов у середній та вищій школі" (Вінниця, 2000); конференції до 100-річчя з дня народження Н.М. Раєвської "Теорія, практика, методика перекладу: сучасні підходи" (Київ, 2000); перших Всеукраїнських граматичних читаннях, присвячених 65-річчю чл.-кор. НАН України І.Р. Вихованця·(Донецьк, 2000); 6 національній конференції TESOL – Україна “Викладання англійської мови для спеціальних цілей у третьому тисячолітті” (Київ, 2001); 10 ювілейній міжнародній науковій конференції ім. проф. С. Бураго "Мова і культура" (Київ, 2001); 5 ювілейній міжнародній конференції “Стратегії та методи навчання мовам для спеціальних цілей” (Київ, 2001); конференції “Культурний потенціал мовного знака і концептосфера етносу” (Київ, 2001). Матеріали дисертації було обговорено на засіданнях кафедри англійської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, переліку використаної літератури та списку наукових праць – джерел експериментального матеріалу. Загальний обсяг роботи – 421 сторінка, обсяг основного тексту – 357 сторінок. Дисертація містить 12 графіків-гістограм, 5 таблиць, 4 рисунки та 1 додаток. Використана література налічує 609 бібліографічних позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, виділено предмет та об’єкт наукового пошуку, мету й завдання роботи, її методику та матеріал, розкрито наукову новизну, теоретичну та практичну значущість праці, сформульовано основні положення, що їх винесено на захист, а також висвітлено апробацію роботи на наукових конференціях і симпозіумах.

У першому розділі дисертації “Етикетизація англо-американської наукової прози в світлі сучасних дискурсивних підходів” визначаються концептуальні засади дослідження, що випливають із сучасних підходів до аналізу дискурсу як соціальної інтеракції та як структури і процесу (Т. van Dijk та ін.). Питання етикетизації англо-американської наукової прози розглядаються в етнокультурному та прагматичному аспектах, а також з огляду на поняття про фахову (T. Kuhn) та дискурсивну (D. Swales) спільноти, наукові міждисциплінарні універсальні складові (М.К. Петров), поняття про інтелектуальну здатність (Ю.М. Лотман), “ідеальну мовленнєву ситуацію” (Ю. Габермас). Англо-американський науковий дискурс існує у єдності британського (а також австралійського) та північноамериканського (США, Канада) варіантів.

Незважаючи на різноманітність підходів до аналізу дискурсу, всі вони розглядають людську поведінку як мовленнєву діяльність та наголошують на контекстуалізації семантики з огляду на дискурсотвірну роль соціокультурних елементів. Учасники дискурсу, обираючи певні мовні засоби, керуються власними інтенціями, стратегіями їх реалізації, особливостями соціокультурного контексту, а також ураховують специфічні властивості певного типу дискурсу. Важливим напрямом етнокультурних досліджень дискурсу є контрастивно-прагматичний підхід, у рамках якого висловлювання розглядаються не лише як акти й дії, а як соціальні та культурні індикатори.

Етикет є специфічним регулятором суспільних відносин та важливим чинником міжкультурної комунікації. Саме через культурну специфічність етикету дослідження дискурсивної реалізації різноманітних етикетних ситуацій на матеріалі різних мов набувають нині все більшої актуальності. Мовні питання етикету традиційно вивчалися на матеріалі художньої літератури та загальнонародної мови (В.Є. Гольдін, Н.І. Формановська, М.П. Фабіан, С.К. Богдан, R. Axtell та ін.). Проте і науковий дискурс не позбавлений етикетних складових, які можуть передаватися за допомогою мовних та візуально-риторичних засобів. Етикет – у найглибшому розумінні – стосується не лише етнокультурних факторів, а й соціальних та професійних чинників (В.М. Шеломенцев). Терміном “етикетизація” зазвичай позначається “увага до іншого” (Г.Г. Почепцов). У цілому, етикет можна визначити як фактор, що регулює поведінку в стандартних ситуаціях субкультур певних націй, а мовленнєвий етикет – як комплексну систему одиниць певної етнічної мови, що вживаються за правилами мовленнєвої поведінки в стандартних ситуаціях субкультур. Ми трактуємо етикетизацію як функціонально-комунікативну категорію, що виражається за допомогою засобів реалізації персуазивної інтенції адресанта в плані поліпшення ефективності комунікації з огляду на фактор адресата. Основними складовими етикетизації англо-американського наукового дискурсу є нормативні текстуальні (структурно-композиційні) та інтерперсональні комунікативні мовні одиниці, деякі з яких є культурно специфічними. Зазначені елементи тісно пов’язані між собою та гармонійно співіснують і відокремлюються у даній роботі лише з огляду на доцільність та зручність викладу матеріалу.

Етикетизація в англо-американському науковому дискурсі реалізується через модуляції категоричності та некатегоричності номінацій з тяжінням до некатегоричності з метою переконання адресата в істинності інформації та через відповідне структурування дискурсу, привертання уваги до його ключових моментів. У цілому, науковий дискурс не лише переконує, але й передбачає полегшення сприйняття та декодування інформації. Засобами етикетизації англо-американського наукового дискурсу є цілий комплекс вербальних інтерперсональних і текстуальних метадискурсивних одиниць.

Науковий дискурс в цілому та англо-американський зокрема є відносно регламентованим. Йому властиве використання значної кількості пасивних конструкцій, розгалуженого термінологічного та номенклатурного апарату, стандартизованої загальнонаукової метамови, зокрема засобів текстуального (різноманітні конектори, візуально-риторичні елементи) та інтерперсонального (маркери ставлення автора до змісту пропозиції тощо) метадискурсу. Згадані ознаки наукового дискурсу зазвичай не пов’язуються з прагматичними аспектами наукової комунікації, зокрема з етикетизацією. Втім, науковий дискурс можна розглядати як особливий тип взаємодії, в основі котрої – певні стратегії і тактики реалізації комунікативної інтенції адресанта, що відбивають як типологічні інтерперсональні властивості наукової комунікації, так і етноспецифічні аспекти соціуму. Стратегії й тактики та мовні засоби їх вираження мають специфічний характер і реалізуються за допомогою цілої системи мовних одиниць, зокрема засобів текстуального та інтерперсонального метадискурсу. В основі концептуальної моделі наукового тексту – переконання адресата в істинності повідомлення. Ланка способу переконання – етикетизація наукового дискурсу – є модусною складовою тексту, мовна реалізація якої відбиває інтерперсональні відносини комунікантів, забезпечуючи ефективність комунікації. Саме тому етикетизація є важливою категорією наукового дискурсу.

У другому розділі “Нормативна текстуальна етикетизація англо-американської наукової прози” розглядаються етикетні аспекти жанрової стратифікації англо-американського наукового дискурсу та його композиційної будови.

Характерною ознакою англо-американського наукового дискурсу є його жанрова стратифікація та варіативність. До основних жанрів англо-американської наукової прози належать: оглядові й експериментальні статті, наукові статті типу “обговорення за круглим столом”, “інтерв’ю”, матеріали наукових конференцій, повідомлення про майбутні та минулі конференції, нові наукові й технічні розробки, анотації, рецензії, монографії, подання на отримання грантів, традиційна та “електронна” наукова кореспонденція тощо. Наукові праці, зокрема сучасні англо-американські наукові статті, особливо експериментальні, варіюють за структурою елементів композиційної будови, яка в цілому містить такі блоки:

В англо-американському науковому тексті виділяються структурні дискурсивні макроблоки наукової праці: “анотація”, “вступ”, “методи дослідження, “результати”/”висновки”. Такі макроблоки містять ряд мікроблоків типу “визначення території, ніші та зайняття ніші” (D.Swales), “фонова інформація”, “додаткова інформація”, “дефініція”, “опис”, “гіпотеза”, “перефразування”, “оцінювання”, “ствердження”, “підсумовування” та інші елементи, зокрема, такі, що виділяються в рамках теорії риторичних структур.

Як інгерентна ознака саме наукового дискурсу, лінеарність виявляється у його надзвичайно чіткій структурованості, підпорядкуванні мікропропозицій макропропозиції, компресованості, уникненні дигресій і передається через низку метадискурсивних мовних одиниць та риторичних фігур корекціо, експлетив, дистинкціо, енумераціо, які допомагають адресату краще орієнтуватися в тексті. Саме орієнтацією на адресата, полегшенням декодування інформації й зумовлюється етикетна функція засобів вираження лінеарності в науковому тексті. Згадані засоби передають:

послідовність (first; second; next; we begin with; we conclude by);

додаткову інформацію (additionally; moreover; also);

уточнення та (само)виправлення (or rather);

перефразування та пояснення (simply put; in other words; that is to say);

екземпліфікацію та кларифікацію (for instance; for example; aka);

підсумовування (to put it in a nutshell; in sum);

компресію (in a word; briefly).

Вони не тільки структурують дискурс, але й привертають увагу адресата до істотних фрагментів тексту з метою полегшення декодування інформації, надання читачеві найповнішого та найточнішого уявлення про предмет/явище/процес.

В англо-американських наукових працях часто вживається так званий "історичний теперішній час" – historical present, який позначає вічну актуальність, а отже, і високу оцінку доробку певного вченого або групи вчених: X writes/argues замість X wrote/argued. У посиланнях спостерігається різний ступінь персоналізованості – від максимальної персоналізованості до часткової та мінімальної персоналізованості посилань. В етикетному плані, деперсоналізовані посилання натякають на спільність поглядів між адресантом та адресатом. Неприпустимим явищем у наукових працях є плагіат, випадки якого зазвичай засуджуються, а від винуватців вимагають обов’язкових етикетних вибачень, які друкуються на шпальтах відповідних друкованих видань. Традиція складання подяки, яка може містити іллокутивний та пропозитивний елементи, є усталеним етикетним компонентом англо-американського наукового дискурсу. Максимально етикетною є розгорнута персоналізована подяка – перформативи або хеджовані перформативи. Присвяти зазвичай зустрічаються в монографіях і є своєрідною формою подяки.

Такі елементи структурно-композиційної будови, як засоби візуальної риторики, серед яких графічні засоби (таблиці, графіки, діаграми, схеми, рисунки, мапи, фотографії) та колірна палітра полегшують декодування інформації, сприяють адекватному і недвозначному її розумінню та привертають увагу читача до найістотніших фрагментів наукової роботи.

Третій розділ дисертації “Інтерперсональна комунікативна етикетизація англо-американського наукового дискурсу” присвячено прагматичним аспектам етикетизації наукової прози, а саме, виявленню стратегій і тактик етикетизації даного типу дискурсу.

Прагматичний підхід виходить з того, що мова використовується не тільки для опису світу, але й для виконання певних дій. Х.П. Грайс виділив набір універсальних принципів або максим співпраці – максими кількості, якості, способу дії та релевантності. До зазначених максим додається й принцип ввічливості. Ввічливість в англомовній культурі пов’язується, головним чином, із збереженням “обличчя” індивідуума (E. Goffman), наданням свободи дій – “негативна ввічливість” та виявом солідарності – “позитивна ввічливість” (P. Brown, S. Levinson). У контексті етикетизації англо-американського писемного дискурсу трактування ввічливості стосується передусім інтерперсонального комунікативного аспекту етикетизації, а саме, дискурсивних модуляцій некатегоричності та категоричності номінацій. Максими етикетизації англо-американського наукового дискурсу стосуються обох аспектів етикетизації – інтерперсонального комунікативного та нормативного текстуального. До таких максим відносимо:

1) максими кількості:–

робіть своє повідомлення настільки інформативним, наскільки це диктується нормами англо-американського наукового дискурсу;–

уникайте відхилень від теми та дигресії;

2) максиму якості:–

грунтуйте своє повідомлення на достовірних фактах та перевірених даних;

3) максими способу дії:–

ухиляйтеся від двозначності, невизначеності та неточності, якщо це не диктується етикетними міркуваннями;–

будуйте своє повідомлення у відповідності до структурно-композиційних особливостей англо-американського наукового дискурсу, враховуйте особливості певного жанру наукової прози;–

модулюйте категоричні та некатегоричні висловлювання, уникайте занадто різкої критики.

Проведене дослідження дає підстави виділити ряд стратегій етикетизації: “зменшення” впливу на адресата, вуалювання негативної думки, вияв солідарності з адресатом, привертання його уваги, полегшення декодування інформації. Згадані стратегії реалізуються через низку тактик.

“Зменшення” впливу на адресата досягається за допомогою модифікації іллокутивної сили висловлювання, особливо шляхом висловлення невпевненості, етикетної некатегоричності (kind of; in a way; in a sense; perhaps, maybe; probably; it seems; it is likely), завдяки чому реалізується тактика скромності. “Зменшення” впливу на адресата передається й через тактику непрямого прохання про дозвіл на дію (let me / allow me; if I may...; I would like to). Вплив на адресата “зменшується”, коли адресант висловлює обережний прогноз (hopefully; with luck). “Зменшення” впливу на адресата можна досягти через створення ефекту "об'єктивності" інформації (it is known/thought; studies suggest; presumably тощо), імплікації альтернативності (not solely; on the one hand... on the other hand...). Способом “зменшення” впливу на адресата є використання тактики "дипломатичного" підходу (may or may not; for both better and worth; it depends).

Вуалювання негативної думки досягається за допомогою тактик створення “деперсоналізованої об’єктивності”, уникнення прямого заперечення, скромності (I am not sure I would go that far). Зменшення ефекту негативності досягається через поступове зменшення впевненості в істинності висловлювання (on the one hand; (on) the flip side (of the coin); for one thing; although; though; albeit; however; (but) along the way; despite; in spite of; nonetheless; nevertheless; still; yet; while та ін.). Пом'якшення негативної оцінки досягається через висловлення застереження, зокрема стосовно обмеження умов реалізації дії в майбутньому (to be fair; to put it squarely; bluntly; frankly (speaking); at any rate; in any case; caveat; unfortunately).

Вияв солідарності з адресатом стосується залучення читача до імовірної співпраці ("you and I" attitude, editorial “we”) через звертання-пропозиції (let us/let's +V), накази-звертання (Сonsider...; Turn to...). Експліцитне авторське "я" (І) є усталеною етикетною рисою англо-американського наукового дискурсу, як і інклюзивна мова (he or she; s/he). Імплікація спільності поглядів/підходів ("common ground") є однією з найважливіших тактик у плані вияву солідарності з читачем, що реалізується через уживання мовних одиниць типу most of us are aware of/that....; naturally; understandably; strikingly; (not) surprising(ly); curiously; ironically тощо. Тактика формування спільної думки стосується звертання до адресата з метою його залучення до співпраці та спирається на пресупозицію дружнього ставлення та рівноправного статусу. Спільність думки ("this is my opinion, and I hope I gave you enough reasons to agree with me") також імплікується через наведення позитивних і/або негативних моментів певної праці або підходу (it is difficult; unclear; unanswered; inevitable/inevitably; (un)fortunate(ly), unhappily; regrettably; sadly; luckily; X(s) fail(s) to...; X(s) is/are not mentioned at all) та подібних до них. Максимально етикетною є тактика комплімента адресату (типу the critical observer). Комплімент обізнаності адресата імпліцитно передається через уживання наукової метамови певної галузі знань та спеціальної термінології, а також усталених іншомовних зворотів (типу du jour; ad hoc). Імпліцитно солідаризуватися з адресатом можна за допомогою передання внутрішнього діалогу з ним, висловлення непрямої або удаваної згоди з читачем (yes/of course/really/clearly… but…; in some cases тощо).

Привертання уваги адресата досягається через тактику структурування дискурсу, задля чого використовуються мовні засоби лінеарності, в тому числі, з емфатичним компонентом (first (of all); first and foremost; finally тощо). Адресант намагається зацікавити читача за допомогою використання низки емоційно-експресивних мовних одиниць – інтенсифікаторів типу surely; certainly; indeed, it should be noted, які можуть передувати запереченню, додаючи йому некатегоричності, а також через уживання мовних засобів передачі іронії, гумору, наведення метафор, алюзій, доречне цитування, вдале використання візуально-риторичних засобів.

Полегшення декодування інформації досягається за допомогою вживання ряду мовних засобів лінеарності, аналогій, візуально-риторичних елементів, що використовуються в тактиках структурування тексту (first we discuss three points, namely…; to clarify; as previously noted; likewise тощо) та компресії інформації (а soundbite summary; a final word). Такі етикетні елементи сучасної англо-американської наукової праці, як подяки і присвяти надають певну додаткову інформацію щодо процесу створення праці, осіб, причетних до нього.

Важливою ознакою англо-американської наукової прози є поєднання та комбінування різних стратегій і тактик скоріше, ніж використання лише однієї стратегії.

Четвертий розділ “Мовні засоби етикетизації англо-американського наукового дискурсу” присвячується дослідженню інтерперсональних мовних засобів етикетизації писемного наукового дискурсу, і, передусім, використанню засобів некатегоричної номінації, до яких належать індикатори хеджінгу (hedging/hedge(s)/hedging devices; downtoners; shields; adaptors; rounders; compromisers; diminishers; weakeners; detensifiers; fuzziness; vague language, пор. з нім. der Heckenaudruck; die Hecken; sogennante Heckenausdrьcke; unscharfe Semantik; semantische Vagheit; die Ambiguit(t; die Schlechtbestimmtheit; die Unsicherheit). Використання різноманітних форматорів зниженої категоричності стосується певних обмежень, застережень, некатегоричності, сумніву, вагань (хезитації) тощо і є нормою сучасної англо-американської наукової комунікації в цілому. Зменшення автором впевненості в істинності пропозиції пов’язане й з особливостями формування наукової картини світу, поняттям про відносний характер істини. У лінгвістичному розумінні, хеджування може розглядатись як важлива комунікативна макростратегія. Можна вважати, що хеджування – це певний засіб подолання “опору текстовому вторгненню” (термін Ю.М. Лотмана). Характерною рисою англо-американської наукової традиції є вживання значної кількості мовних засобів вираження хеджінгу (типу possibly, sort of), передусім, з метою послаблення категоричності, модуляцій категоричності та некатегоричності через те, що в науковому середовищі зазвичай не абсолютизують отримані результати, а отже, використання мовних засобів хеджінгу у сфері наукової комунікації має певне “соціальне навантаження”.

Ми відносимо до індикаторів хеджінгу такі: мовні засоби апроксимації, епістемічної модальності, деперсоналізації, поступки та протиставлення, некатегоричного заперечення, умови. Їх уживання зумовлене низкою прагматичних факторів, а саме:

потребою уникнення загрози втратити “обличчя” членами дискурсивної спільноти;

необхідністю передачі наукової неточності (як своєрідної точності), так званої “precision in vagueness” (A. Wierzbicka);

відсутністю достатньої кількості даних;

переданням ступеня впевненості в істинності пропозиції, гіпотетичних передбачень;

намаганням уникнути зайвої деталізації, яка, на думку автора, є неістотною;

неможливістю отримання абсолютної істини;

відсутністю необхідності у точних даних (у випадку, коли для розуміння процесу, явища тощо досить знати лише приблизний діапазон);

особливостями передання авторського ставлення;

специфікою висловлення критики;

намаганням виявити солідарність з адресатом;

бажанням уникнути критики опонентів;

етикетною необхідністю надання місця для альтернативних поглядів.

Науковому дискурсу, який ex more позбавлений догматизму, притаманне намагання уникнути “hard and fast lines”, своєрідне балансування між “так” і “ні”, поєднання категоричності та некатегоричності:

“I sat in Lou Perazzoli’s office one afternoon while he described to me the ins and outs (almost literally) of a component of the virtual memory system. As he explained, I listened intently and formed in my mind an abstraction of his description, one that would fit within the scope of this book. When he finished, I summarized what he said from my point of view and then asked, “Is that right?” He responded earnestly, “Yes, that’s exactly what we sort of do”. This book represents a balancing act between a detailed truth and ordered beauty. As a result, it documents “exactly” what the developers “sort of did”(H. Custer)1.

Апроксиматори як прагматичні оператори етикетизації використовуються здебільшого для передачі приблизних значень, зумовлених неможливістю отримання абсолютно точних даних, відсутністю необхідності у таких даних, кваліфікацією валідності даних та істинності ідеаційного змісту дискурсу, висловленням авторського ставлення.

В англо-американському науковому дискурсі натрапляємо на етикетні апроксиматори кількості (in many cases; for the most part; some; many; certain; approximate(ly); primarily; essentially; an increasing number; practically/virtually/almost/nearly/around/about/ something like/ say [+quantifier]; plus/minus [+quantifier]; maybe/perhaps[+quantifier]; myriad; a plethora (of) тощо), апроксиматори-генералізатори (chief(ly); main(ly); not solely), апроксиматори-рестриктори (in a way; in a sense; in some cases; to a certain degree/extent; in principle), апроксиматори якості (some kind/sort of; somewhat; rough(ly); so to say/speak), темпоральні (for some time; maybe/perhaps/around/about + [time marker]), локативні (someplace), гіпотетичні (at least; as far as we know/ can tell; for all we know), “дипломатичні” апроксиматори (both yes and no; to a grater or lesser extent; more or less; somehow;“middle-of the road” estimate).

Апроксиматори здатні привертати увагу адресата (an awesome amount of attention), передавати некатегоричне імовірне припущення (maybe 40 000; recently, maybe a year ago), надавати приблизну дефініцію (basically, X may be defined as…; Х is sometimes called …), зменшувати упевненість адресанта в істинності висловлювання (to the author's knowledge), імплікувати альтернативність (primarily but not exclusively; an interim technology), позначати приблизні параметри та певні рамки, в межах яких може відбуватися процес (in a sense; marginally, more in...), зменшувати категоричність висловлювань, передусім, коли йдеться про думку, яка не збігається з усталеними поглядами, передавати порівняння, застереження, стриману оцінку предмета, явища тощо (somewhat ambiguous), “дипломатично” передавати значення “і так, і ні” (something in-between), створювати “ефект об’єктивності” (some commentators), пом’якшувати констатацію невдачі (scientists have sometimes failed to...). Привертання уваги адресата максимізується через уживання апроксиматорів у сполученні з маркерами емфази (even a cursory glance; well over a decade).

1 В цитованих прикладах усі підкреслення наші. – О.І.__ Деперсоналізація в англо-американському науковому дискурсі виконує важливі етикетні функції. За допомогою використання ряду деперсоналізованих зворотів досягається “зменшення” впливу на адресата через створення ефекту максимальної об'єктивності дослідження (one can note), а також вияв солідарності з адресатом (a classic way; it is often said), імплікація альтернативності (it could be concluded), привертання уваги адресата, насамперед, завдяки ініціальній позиції зазначених мовних одиниць:

Much has been written about various aspects related to standards and standardization (Communications Magazine).

Поступці та протиставленню в науковому дискурсі властивий значний етикетний потенціал. Мовні одиниці типу in (sharp) contrast; (yet) conversely; on the other hand; but, особливо в ініціальній позиції, виконують функцію атракції уваги читача до певних фрагментів тексту, збільшують іллокутивну силу висловлювання. Особливості позиційного розташування конекторів поступки і протиставлення в науковому дискурсі зумовлюються 1) необхідністю привертання уваги адресата до принципово важливих відмінностей, про які йдеться в тексті, або моментів, які ще не розглядалися (ініціальна позиція); 2) необхідністю специфічного протиставлення, деталізації або наведення додаткової інформації, структурування інформаційного потоку тексту (медіальна позиція); 3) поданням додаткової інформації, роздумів автора, відхиленням від теми (фінальна або ініціальна позиція), що додає науковій прозі певної розмовності та невимушеності. За допомогою риторичних прийомів апофасис та антиагога, засобами реалізації яких є згадані мовні одиниці, імплікуються: альтернативність, “зменшення” впливу на адресата за допомогою некатегоричного переконання через удаване заперечення, модуляції категоричності та некатегоричності висловлювань, зменшення негативних моментів, згода з адресатом, атракція його уваги. Мовні засоби реалізації останнього прийому є поліпрагматичними і стосуються стратегій “зменшення” впливу на адресата, вуалювання негативної думки, вияву солідарності з читачем, привертання його уваги, причому типова модель yes…but… часто використовується в науковій аргументації як засіб переконання адресата в істинності висловлювання, зокрема, через удавану згоду з аудиторією:

Yes, people talk about "curiosity-driven research" – research motivated solely by the researcher's desire to understand the natural world. I'm sure there's some of that, but an awful lot of research is need driven, motivated by a problem domain (Computer).

В англо-американській науковій прозі особлива роль належить некатегоричному запереченню як засобу етикетизації цього виду дискурсу. В етикетному плані привертає увагу поліпрагматична модель yes…but…, котра може використовуватися для зменшення негативних моментів, коли спочатку зазначається