НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

УДК 338.244+330.5

Іванов Сергій Євгенович

СТРУКТУРНИЙ АНАЛІЗ І ПРОГНОЗУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

Спеціальність 08.02.03 - Організація управління, планування і регулювання економіки

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Донецьк - 2002

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті економіки промисловості Національної академії наук України (м. Донецьк) у відділі проблем регіональної економіки.

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Прокопенко Микола Дмитрович,

Інститут економіки промисловості НАН України
(м. Донецьк), головний науковий співробітник
відділу проблем регіональної економіки.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Червова Лідія Георгіївна,

Інститут економіки промисловості НАН України
(м. Донецьк), завідуюча відділом проблем
управління виробництвом;

доктор економічних наук, доцент

Ситник Людмила Степанівна,

Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), професор кафедри менеджменту.

Провідна установа – Східноукраїнський національний університет
імені Володимира Даля Міністерства освіти
і науки України (м. Луганськ), кафедра менеджменту.

Захист відбудеться "31" жовтня 2002 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий "26" вересня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Останнім часом в економіці України проявили себе сприятливі ознаки зростання виробництва. Так, у 2000 р. фактичний приріст валового внутрішнього продукту склав 6% замість запланованого приросту 2%, тобто у 3 рази більше. Це свідчить про те, що тривалий процес реформування економіки країни вступив у якісно нову фазу – фазу економічного зростання. Таким чином теоретичні та прикладні аспекти економічного зростання за своєю актуальністю вийшли на перший план у наукових дослідженнях.

Вивчення проблем економічного зростання торкається різноманітних напрямків наукових досліджень: вартісного, функціонального і факторного аналізів, розвитку національної економіки, виробничого потенціалу й зовнішньоекономічних зв'язків як чинників економічного зростання. Проте проведені дослідження не вичерпують проблематику економічного зростання, оскільки для одержання нових наукових результатів необхідно удосконалювати методи саме структурного аналізу. Необхідність такого вдосконалення визначається тим, що факторний аналіз дозволяє встановити функціональний зв'язок узагальненого показника (валовий суспільний продукт, валовий внутрішній продукт, національний доход) з одним із його структурних елементів, абстрагуючись від впливу всіх інших. З цього погляду структурний аналіз знаходиться на більш високому рівні досліджень, тому що враховує максимально можливе число функціональних зв'язків між структурними елементами узагальненого показника. Формування й аналіз таких функціональних зв'язків з економіко-математичної точки зору викликають певні труднощі. Тому методологія структурного аналізу розроблена недостатньо глибоко, лише в окремих деталях, і далека від досконалості, що у свою чергу обумовлює особливу значущість самої проблеми. В умовах реформування національного господарства необхідність досліджень такого роду ще більше зростає. Отже, у цілому їхня актуальність визначається практичною потребою вирішення конкретних задач, пов'язаних з аналізом економічного зростання в сучасних умовах, а також нагальною потребою виявлення методологічних особливостей і прикладних засобів здійснення структурного аналізу як окремої галузі економічної науки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проводилися в рамках науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України, відділу проблем регіональної економіки за темою "Науково-методичні основи забезпечення пропорційного розвитку виробничих комплексів регіону" (1997-2000 рр., номер державної реєстрації 0198U005736). У ході дослідження здобувачем було розроблено методи визначення забалансового прибутку підприємства, які описано в монографії "Аналіз руху капіталу в системі показників бухгалтерського обліку (методологічний аспект)"; також було вдосконалено методи аналізу ефективності виробництва промислових підприємств регіону, що знайшло відображення у методичних положеннях "Аналіз і прогнозування результатів виробничої і фінансової діяльності підприємств, об'єднань, регіону".

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є подальший розвиток теоретичних положень, наукове обґрунтування й удосконалення методики структурного аналізу економічного зростання і на цій основі розробка практичних рекомендацій щодо моделювання і прогнозування економічного розвитку національного господарства в умовах його ринкової трансформації.

Для реалізації поставленої мети в роботі було вирішено такі задачі:

зіставлено міжгалузеві баланси розподілу валового суспільного і валового внутрішнього продукту і визначено їх найбільш характерні риси;

удосконалено методику структурного аналізу і прогнозування динаміки економічного зростання;

удосконалено методику розрахунку й управління параметрами поліваріантної функції;

виявлено зв'язки структурного аналізу з факторним, функціональним, а також іншими методами економіко-математичного аналізу;

доведено доцільність використання структурного аналізу при формуванні кількісних і якісних співвідношень між параметрами економічних явищ;

установлено сукупність структурних параметрів, що визначають економічне зростання;

сформульовано визначення сутності комбінованої структурно-функціональної моделі економічного зростання;

узагальнено методи управління й регулювання національної економіки, а також визначено основні напрямки та рівень ефективності економічного зростання.

Об'єкт дослідження – виробництво і розподіл валового внутрішнього продукту як узагальнене відображення процесу розвитку національного господарства.

Предметом дослідження є питання теорії, методологічні та практичні проблеми структурного аналізу економічних процесів, а також механізм структурних змін в економіці країни в умовах формування ринкових відносин.

Методи дослідження. У процесі дослідження для розробки структурного балансу національних рахунків України було використано балансові та статистичні методи аналітичних розрахунків. Для прогнозування динаміки економічного зростання на основі коефіцієнта еластичності економічного зростання використовувалися методи функціонального аналізу й експертних оцінок. Для оптимізації структурних елементів схем розширеного відтворення знайшли застосування методи параметричного програмування та макроекономічного прогнозування у сполученні з методами факторного й економіко-математичного аналізу. Методи економічного аналізу було використано при встановленні структури цільових функцій приросту валового суспільного продукту й елементів кінцевого споживання у схемах розширеного відтворення. Для розробки комбінованої структурно-функціональної моделі економічного зростання було використано методи структурного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в комплексному підході до вивчення і використання методів структурного та функціонального аналізу, експертної оцінки економічного зростання, а також у розробці практичних рекомендацій щодо їх використання в економіці України.

Основні наукові результати дисертації є такі:

уперше:

сформульовано й обґрунтовано основні напрямки і принципи використання структурного аналізу для планування та державного регулювання економіки, що дозволяє здійснювати цілеспрямований вплив на структурні параметри економічного зростання;

розроблено методи кількісної оцінки розвитку національного господарства на базі використання коефіцієнта ефективності економічного зростання, що визначається співвідношенням фактичного й оптимального приростів валового випуску продукції;

удосконалено:

методи кількісного аналізу параметрів валового внутрішнього продукту, на основі яких сформовано структурний баланс національних рахунків України у сфері первинного та вторинного розподілу доходу і на рахунку капіталу;

методи аналізу і прогнозування економічного зростання за допомогою створення комбінованої структурно-функціональної моделі, в якій установлено кількісний взаємозв'язок між структурними показниками балансу виробництва й розподілу суспільного продукту;

дістало подальшого розвитку:

визначення умов і принципів оптимізації кінцевого споживання в інноваційній моделі соціально орієнтованої економіки, поданої у вигляді балансової схеми розширеного відтворення.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що запропонована методика структурного аналізу і прогнозування економічного зростання за допомогою використання кількісного взаємозв'язку економічного зростання зі структурними зсувами в національному господарстві дозволяє розробляти програми проведення структурних реформ в економіці України. Методичні розробки, що містяться в дисертації, використані при підготовці методичних положень "Аналіз і прогнозування результатів виробничої і фінансової діяльності підприємств, об'єднань, регіону", які були прийняті для реалізації на підприємствах м. Донецька (лист №01/23-53 від 13.01.2000 р.). Ряд наукових положень дисертаційної роботи використано при підготовці доповідної записки "Про деякі стратегічні напрямки економічного і соціального розвитку України на 2000-2004 рр.", яка була схвалена Радою національної безпеки і оборони України (лист №5/11-7-6 від 09.02.2000 р.). Доповідна записка "Про використання сучасних методів аналізу й оцінки ефективності капітальних вкладень" була схвалена і прийнята для використання Комітетом Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки (лист №06-17/19-436 від 04.12.2001 р.). Методику визначення ефективності економічного зростання було використано в роботі акціонерного товариства "Хвиля" (лист №1-07/3546 від 29.08.2001 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є особисто виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до вирішення наукової задачі щодо удосконалення методів структурного аналізу і прогнозування економічного зростання в умовах реформування національного господарства. Внесок автора у колективні опубліковані роботи конкретизовано у списку публікацій.

Апробація і впровадження результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації роботи доповідались і обговорювались на: ІІ Міжнародній науковій конференції "Проблеми теорії і практики управління в сучасній економіці" (м. Донецьк, 1999 р.), V Міжнародному конгресі українських економістів "Україна в ХХI сторіччі: концепції і моделі економічного розвитку" (м. Львів, 2000 р.), IV Міжнародній науковій конференції молодих учених-економістів "Проблеми забезпечення економічного зростання" (м. Донецьк, 2001 р.).

Публікації. За темою дослідження опубліковано 15 наукових праць, у тому числі 3 колективні монографії, 7 статей у наукових журналах і збірниках наукових праць, 5 тез у матеріалах конференцій, загальним обсягом 22,46 д.а., з яких особисто автору належить 5,50 д.а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 138 найменувань, 7 додатків; викладена на 195 сторінках комп’ютерного тексту, містить 13 рисунків, 9 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертації обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення засобів, методів і практичних підходів до структурного аналізу і прогнозування економічного зростання в умовах реформування національного господарства. У вступі обґрунтована актуальність теми дослідження, визначено мету, задачі, предмет і об'єкт дослідження, подається характеристика наукової новизни і практичне значення роботи.

Розділ 1. Методологічні особливості структурного аналізу параметрів економічного зростання. У 1990 р. Верховна Рада УРСР на основі світового досвіду узагальнила декілька варіантів переходу національного господарства до ринкової економіки (еволюційний, "шокової терапії" і жорсткого регулювання) і прийняла власний варіант, розроблений з урахуванням національних інтересів, традицій і особливостей національної економіки. Через низку об'єктивних і суб’єктивних обставин зовнішнього і внутрішнього змісту реалізувати цю концепцію не вдалося, наслідком чого стала затяжна криза в економіці України.

У світовій практиці багато країн мають досвід ефективного реформування економіки. Таким прикладом може служити Франція, із якою Україна має багато порівняного: площа території, чисельність населення і цілий ряд економічних показників, таких як експлуатаційна довжина залізничних колій, виробництво сталі, електроенергії, сільськогосподарської продукції. Аналіз історії економічного розвитку Франції з 1945 по 1989 р. показав, що її успішний перехід у розряд розвинених країн світу був здійснений завдяки наполегливій і послідовній реалізації саме еволюційного підходу до реформування національної економіки. При цьому, на відміну від багатьох країн світу, які перейшли до концепції "нульового темпу приросту", Франція постійно й незмінно планувала економічне зростання навіть у періоди кризи економіки. Не прийнявши до уваги цей досвід, Україна стала на шлях радикальних реформ, сподіваючись у найкоротший термін одержати те, чого розвинені країни світу досягали десятиліттями. У результаті спроба охопити всі напрямки економічного розвитку відразу призвела до кризової економічної ситуації. Тому використання досвіду успішного економічного розвитку однієї з передових країн світу для цілеспрямованого й успішного реформування національного господарства тим більше доцільно, що національна економічна школа розвивалась паралельно з європейською, ні в чому не поступаючись розробкам західних економістів.

Цей висновок, зокрема, підтверджується аналізом сутності та змісту двох концепцій аналізу і прогнозування економічного зростання: валового суспільного продукту, яка розроблена вітчизняними економістами, і валового внутрішнього продукту, яка використовується в системі національних рахунків західних країн. На основі спеціально розробленого структурного балансу національних рахунків України (таблиця) було встановлено взаємозв'язок між цими двома концепціями розрахунку показників економічного зростання.

Валовий суспільний продукт складається із двох частин: вартості матеріальних витрат (включаючи амортизацію), з якої практично повністю виключено повторний рахунок вартості, і національного доходу, що враховує витрати на соціальну сферу і державні витрати. У валовому внутрішньому продукті соціальна сфера і державні витрати подані як специфічні галузі послуг, що враховуються як самостійні сектори суспільного виробництва. Таким чином досягається повне відображення сутності та соціальної спрямованості розвитку сучасної економіки.

Валовий випуск у системі національних рахунків являє собою валовий товарообіг суспільного продукту. Отже, валовий внутрішній продукт (ВВП) дорівнює різниці між валовим товарообігом суспільного продукту (Вто) і матеріальними витратами (С), із яких виключено повторний рахунок вартості, тобто

ВВП = Вто – С . (1)

Таблиця

Структурний баланс національних рахунків України за 1997 р., млрд. грн.

Показники | Рахунок первинного
розподілу доходу | Рахунок вторинного розподілу доходу | Рахунок капіталу

валова додана вартість | дохід від власності, отриманий від інших країн | усього | поточні трансферти, отримані від інших країн | усього | споживання основного капіталу | капі-тальні транс-ферти | зміни в зобов'язаннях і чистому багатстві

І. Система національних рахунків

Споживання основного капіталу | 17,4 | 17,4 | 17,4

Чистий наявний дохід | 76,3

Разом: валовий наявний дохід | 93,7

Поточні трансферти, сплачені іншим країнам | 4,9

Чистий національний дохід | 78,4

Разом: валовий національний продукт | 92,2 | 6,4 | 98,6

Дохід від власності, сплачений іншим країнам | 5,4

Чистий внутрішній продукт | 76,0

Разом: ВВП в основних цінах | 93,4 | 4,2 | 97,6

ІІ. Використання національних ресурсів

1. Кінцеві споживчі витрати

індивідуальні споживчі витрати | 67,2 | 67,2 | 67,2

колективне споживання | 9,1 | 9,1 | 9,1

Усього | 76,3 | 76,3 | 76,3

2. Валове заощадження

валове нагромадження основного капіталу, зміна запасів матеріальних оборотних
коштів і чисте придбання цінностей | 20,0 | 20,0 | 20,0 | -17,4 | 2,6

чистий експорт товарів і послуг | -2,9 | -1,2 | -4,1 | 1,5 | -2,6 | 2,8 | 0,2

Усього | 17,1 | -1,2 | 15,9 | 1,5 | 17,4

У тому числі:

споживання основного капіталу | 17,4 | 17,4 | 17,4

чисте заощадження | -0,3 | -1,5 | 0,0 | 2,8 | 2,8

Разом ресурсів | 93,4 | 92,2 | 93,7

Західна статистика, на відміну від вітчизняних економістів, не використовувала категорію валового суспільного продукту для усунення повторного рахунку вартості. Тому в системі національних рахунків аналізується і прогнозується динаміка тільки валового внутрішнього продукту як узагальненого показника економічного зростання. Це є одним з основних недоліків системи національних рахунків, тому що він не дозволяє враховувати зміни матеріальних витрат у суспільному виробництві. Достоїнствами даної системи, як це випливає з таблиці, де рахунок капіталу замикає та одночасно контролює точність балансових розрахунків, є більш обґрунтоване врахування амортизації у структурі знову створеної (доданої) вартості, а також збалансованість сукупності економічних показників.

Така збалансованість показників дозволила сформувати систему національних рахунків на всіх рівнях управління національним господарством. І оскільки в системі розрахунку валового суспільного продукту така "прозорість" і "збалансованість" економічних показників відсутня, остільки випливає цілком природний висновок про необхідність раціонального сполучення двох концепцій економічного зростання у статистиці України з метою подальшого вдосконалення засобів і методів аналізу і прогнозування розвитку виробничого комплексу країни.

Розділ 2. Економіко-математичне моделювання функцій економічного зростання. Економічне зростання безпосередньо пов'язано з кількісним аналізом динаміки узагальненого показника. На рівні підприємства таким є валовий випуск продукції, а на рівні національного господарства – валовий суспільний продукт (складається з вартості спожитих засобів виробництва і знову створеної вартості), національний дохід (знову створена вартість) або валовий внутрішній продукт (характеризує вартість кінцевих товарів і послуг, створених у країні). Для оцінки динаміки цих показників економісти використовують методи економіко-математичного аналізу й економіко-математичного моделювання.

Найбільш поширеним засобом прогнозування економічних показників у часі є функціональні моделі. Проте результативність таких прогнозів доволі відносна, особливо в умовах нестабільної економічної ситуації. Для підвищення точності прогнозів функціональні моделі безупинно вдосконалюються, набираючи вигляду виробничих функцій, інтегральних показників, функцій економічного зростання, що враховують кількісні оцінки "структурної динаміки".

У результаті дослідження встановлено, що із практичної точки зору найбільш прийнятним виявився підхід, для якого об'єктом прогнозування є коефіцієнт еластичності економічного зростання, рівний відношенню приросту індексу обсягу виробництва до приросту індексу цін, а засобом прогнозування – поліваріантна функція. Таким чином вдалося вирішити відразу дві задачі: виявити сукупність показників, що найбільш точно відбивають динаміку узагальненого показника, і визначити найбільш раціональний з економіко-математичної точки зору засіб прогнозування.

З графіка, що приведений на рис. 1, можна побачити високу результативність такого засобу прогнозування. Фактичне значення коефіцієнта еластичності для 1999 р. (-0,0167) зайняло проміжне положення між двома показниками інерційного прогнозу (-0,0136 і -0,0247) за кривими траєкторій I і II. У 2000 р. фактичне значення коефіцієнта еластичності вийшло за границі позначених на рис. траєкторій економічного зростання. Цей факт указує на зміну умов господарювання, що обумовили початок економічного зростання в національному господарстві України, і відповідно на обмежені можливості використання функціональної моделі, яка не може вийти за рамки математичної залежності заданого механізму взаємодії "вхідних" і "вихідних" показників моделі.

Даний висновок підтверджується також аналогічними розрахунками, які виконано при дослідженні динаміки товарної продукції промисловості Донецької області. Проте використання функціонального прогнозування може бути розширено, якщо узагальнений показник представити як суму структурних показників, кожний із яких подано відповідною функціональною моделлю. Цей підхід є цілком допустимим при здійсненні прогнозних розрахунків у першому наближенні. При більш точних розрахунках структуризація функціональної моделі на окремі підмоделі призводить до суттєвих помилок у розрахунках, тому що кожна з підмоделей виявляється незалежною від інших і тому не враховує кількісні взаємозв'язки між структурними показниками.

Рис. 1. Графік траєкторій коефіцієнта еластичності валового внутрішнього
продукту України з 1995 по 2000 р.

Примітки:

* =0,07+0,011cos(t-1)180–0,038sin(87+t90)–0,011cos t45–0,092sin t45;

** =0,103+0,008cos(t-1)180–0,0002cos t68–0,092sin t68.

Єдиним виходом із цієї ситуації є перехід до використання структурних моделей, які разом із використанням методів експертних оцінок і поліваріантних функцій створюють основу структурного аналізу і прогнозування економічних явищ. Дослідження цього методу економіко-математичного аналізу дозволило встановити істотну відмінність структурного аналізу від методів економетричного аналізу і прогнозування, котрі основну увагу приділяють лише математичній інтерпретації сукупності економічних показників і в той же самий час абстрагуються від механізму їхньої взаємодії.

На основі методу порівняльного аналізу виявилося можливим розробити методику оптимізації параметрів інноваційної моделі економічного зростання, що описується сукупністю параметрів соціально орієнтованої економіки. При цьому було вдосконалено існуючи засоби знаходження оптимуму (максимуму або мінімуму) на основі методів лінійного програмування.

Зокрема, задача максимізації приросту валового суспільного продукту виду

(2)

при граничних умовах

(3)

має таке загальне рішення

, (4)

де ?В – приріст валового суспільного продукту; ?W – приріст суспільних фондів споживання; – органічна будова капіталу, рівна відношенню ?С/?V; Д? – приріст постійного капіталу; ?V – приріст оплати праці; – норма доданої вартості, рівна відношенню ?М/?V; Д? – приріст доданої вартості; – вартість засобів виробництва у складі доданої вартості; Мо – додана вартість у вихідному циклі виробництва; ?Вопт – оптимальний (максимальний) приріст валового суспільного продукту; ?W01 – приріст матеріальних витрат у складі суспільних фондів споживання.

Цільові функції можуть мати більш складну математичну форму і дуже різноманітний економічний зміст. На основі однієї з таких цільових функцій, орієнтованої на максимум приросту кінцевого споживання, було сформовано балансові схеми соціально орієнтованої економіки (інноваційної моделі), в яких кінцеве споживання у складі валового внутрішнього продукту збільшувалося з найбільш можливим темпом, перевищуючи темпи зростання обох підрозділів, засобів виробництва, оплати праці і поступалося лише зростанню суспільних фондів споживання (складаються з матеріальних витрат в установах, що обслуговують населення, і фонду оплати праці робітників освіти, охорони здоров'я, фізкультури і спорту, соціального забезпечення, науки, культури і мистецтва, а також соціальних виплат і пільг населенню). Таким чином, можна зробити висновок про необхідність подальшого вдосконалення засобів і методів структурного аналізу з метою поширення сфери використання і впровадження методів лінійного програмування в галузі теоретичного та практичного аналізу і прогнозування окремих економічних явищ і розвитку суспільного виробництва в цілому.

Розділ 3. Кількісний аналіз і регулювання динаміки суспільного виробництва. Формування механізму державного регулювання економіки в нашій країні відбувалося у складних економічних умовах, які було викликано падінням виробництва, інфляційними процесами, розривом господарських зв'язків і погіршенням матеріального становища основної маси населення. У ході дослідження доведено, що роль і участь держави в управлінні економічною системою, яка являє собою сукупність суспільних відносин, що виникають між суб'єктами господарювання на основі різноманітних форм власності, існування яких визначає сутність і зміст процесу присвоєння і наступного розподілу зробленого колективною працею суспільного продукту, постійно видозмінювалися і трансформувалися з однієї форми до іншої. Так, в умовах кооперативного (простого товарного) виробництва держава не могла робити прямого впливу ні на процес виробництва, ні на процес обігу, де виробники разом із представниками фінансової сфери здійснюють процес обміну товарних еквівалентів на основі грошового обігу. Всесвітня тенденція централізації та концентрації виробництва досягла в колишньому СРСР своєї крайньої межі й завершилася формуванням нормативного виробництва, в якому виробництво, процес обігу і фінансова сфера опинились під контролем держави. Виняток складало кооперативне виробництво. На нього держава, як і раніше, мала лише непрямий вплив. У розвинених країнах світу процес централізації та концентрації виробництва призвів до створення корпоративного виробництва, при якому сформувалася подвійна система управління суспільним виробництвом: крупне виробництво разом із фінансовою сферою цілком контролюють процес обігу, визначають стратегію економічного зростання і надають можливість дрібному і середньому виробнику, тобто кооперативному виробництву, вирішувати тактичні задачі при посередницькій ролі держави, що відстоює інтереси крупних виробників (корпорацій і монополій) на зовнішніх ринках і захищає дрібного і середнього виробника від усевладдя монополій на внутрішньому ринку.

Еволюція системи взаємовідносин між державою і суб'єктами господарювання в економічній системі обумовила необхідність удосконалення методів кількісного і факторного аналізу соціально-економічного розвитку національного господарства. На основі практичного досвіду України, Франції та інших розвинених країн світу можна сказати, що ця проблема припускає вирішення таких задач: 1) формування статистичної бази для аналізу і прогнозування економічного зростання; 2) виявлення сукупності взаємозалежних структурних (критичних) параметрів, що об'єктивно відображають соціальний і економічний розвиток національного господарства в сучасних умовах; 3) вибір стратегії у здійсненні внутрішньої та зовнішньої економічної політики; 4) формування теоретичної та розробка прикладної моделі аналізу і прогнозування економічного зростання; 5) визначення пріоритетних напрямків і розробка цільових програм розвитку економіки в регіональному й державному масштабі; 6) розробка практичних методів контролю за ходом виконання і рівнем ефективності розроблених заходів.

Практичне вирішення цих задач не може розглядатися у відриві від удосконалення методики структурного аналізу і прогнозування динаміки економічного зростання. Конкретним прикладом використання цієї методики в дослідженні є задача оптимізації величини чистого кінцевого споживання у виді цільової функції

Д?П = ?W01 + ДB2 – Д(ДW02 + ДV) > max , (5)

де ?ЧП – приріст чистого споживання; ?B2 – приріст виробництва предметів споживання; ?W02 – приріст особистого споживання у складі суспільних фондів споживання.

Математичне вирішення цієї задачі стало можливим завдяки використанню спеціально розробленої комбінованої структурно-функціональної моделі, що у певній комбінації об'єднує в собі властивості структурних і функціональних моделей. Сутність комбінованої структурно-функціональної моделі полягає в забезпеченні та зберіганні між окремими функціями кількісних взаємозв'язків і взаємозалежностей, властивих прийнятій (заданій) структурній моделі, і складових її елементів. На основі загального вирішення задачі отримано найбільш оптимальний варіант зростання соціально орієнтованої економіки, що забезпечує, з одного боку, мінімум капіталу, норма накопичення якого зберігається практично на одному рівні (38,3%), а з іншого – максимум чистого кінцевого споживання в поточному циклі виробництва, що має більш високі темпи зростання, ніж у засобів виробництва, і поступається лише темпу зростання суспільних фондів споживання (соціальній сфері).

Теоретичне вирішення цієї задачі дозволило в остаточному підсумку сформувати концептуальну схему (рис. 2), яка відображає безпосередній зв'язок між основними умовами, напрямками і принципами державного регулювання економіки. Крім цього, на основі балансової моделі соціально орієнтованої економіки була встановлена сукупність взаємозалежних параметрів, за допомогою яких здійснюється вплив на економічне зростання.

Ефективність державного планування і регулювання економіки знайшла своє вирішення в загальному вигляді за допомогою введення у практику структурного аналізу коефіцієнта ефективності економічного зростання (kеф), який дорівнює відношенню фактичного приросту валового суспільного продукту (?Вф) до оптимального (?Вопт), тобто

(6)

Відповідно до проведених розрахунків коефіцієнт ефективності еконо-
мічного зростання національного господарства України в умовах централізованої системи управління економікою СРСР виявився досить низьким: у 1986 р. – 16,1%, у 1987 р. – 18,7, у 1988 р. – 9,0, у 1989 р. – 21,1%. В умовах спаду виробництва коефіцієнт ефективності приймає мінусове значення, бо ?Вф ? 0, і тому його визначення починаючи з 1990 р. цілком втрачало сенс. Однак із початком економічного зростання у 2000 р. цей коефіцієнт знову прийняв позитивне значення – 33,9%, що майже у 1,5 рази більше, ніж у 1989 р. Тому теоретичне і практичне значення цієї задачі знову стає дуже актуальним, як і вирішення проблем структурного аналізу і прогнозування економічного зростання в цілому.

Таким чином, відправною точкою державного регулювання економічного зростання повинні стати такі стратегічні напрямки: 1) об'єктивний і незалежний підхід органів статистики до формування статистичної бази для аналізу і прогнозування економічного зростання; 2) подальший вибір соціально-економічними аналітичними службами сукупності взаємозалежних структурних (критичних) параметрів, що об'єктивно відбивають соціальний і економічний розвиток національного господарства в сучасних умовах; 3) розробка міністерствами і відомствами економіки і фінансів ефективної стратегії у здійсненні внутрішньої та зовнішньої економічної політики з подальшим формуванням теоретичної та розробкою прикладної моделей аналізу і прогнозування економічного зростання; 4) вибір соціально-економічних пріоритетів і розробка на цій основі цільових програм розвитку економіки в регіональному і державному масштабі; 5) обов'язкова розробка системи практичних методів оперативного управління і контролю за рівнем ефективності здійснення намічених заходів.

При цьому сам процес державного регулювання повинен спиратися на такі принципи: 1) органічне сполучення економічних інтересів суб'єктів господарювання між собою, державою і суспільством у цілому; 2) неприпустимість прямого втручання держави в економічну діяльність суб'єктів господарювання; 3) правове забезпечення державного регулювання економіки; 4) необхідність підвищення наукового потенціалу економічного зростання; 5) широке використання засобів і методів структурного аналізу економіки й економічного зростання.

Використання засобів структурного аналізу для одержання необхідної аналітичної та прогнозної інформації про стан економіки країни і про рівень ефективності реалізованих заходів є необхідною, але ще не достатньою умовою для розробки програм економічного розвитку підприємств, міст, регіонів і країни в цілому. Достатнім воно стає лише при дотриманні основних принципів використання структурного аналізу для планування і державного регулювання економіки, таких як: 1) наявність достовірної, науково обґрунтованої та об'єктивної інформації для виконання планових і прогнозних розрахунків; 2) поліваріантний підхід до формування вихідних умов розвитку економіки; 3) структурний аналіз результатів аналітичних розрахунків із погляду їхньої відповідності вихідним передумовам використаних цільових функцій; 4) кількісний аналіз ефективності економічного зростання; 5) структурний аналіз причин, що обумовили розвиток економіки в тому або іншому напрямку.

Наведені основні напрями і принципи ще раз підкреслюють, що економічне зростання є узагальненою тенденцією, в якій нерозривно поєднано цілу сукупність економічних явищ і інтересів, що знаходять своє відображення через рух різноманітних форм капіталу (виробничого, торгового, грошового та ін.), переміщення товарних і грошових потоків, а також зовнішній вплив міждержавних відносин. Усе це з тим або іншим ступенем точності може бути формалізовано через сукупність параметрів у вигляді відповідних цільових функцій комбінованої структурно-функціональної моделі економічного зростання суспільного виробництва. І оскільки кожна цільова функція включає цілий ряд "критичних параметрів", впливаючи на котрі виробники і держава можуть домагатися підвищення ефективності суспільного виробництва, остільки основна задача планування і державного регулювання економіки зводиться до впровадження і використання структурно-керованої моделі економічного зростання. При цьому чим більше ця модель буде відповідати реаліям сучасної економіки, тим вище буде рівень ефективності функціонування як національного господарства в цілому, так і системи управління, планування і регулювання самої економіки зокрема.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено актуальну науково-прикладну проблему виявлення ефективних сучасних засобів моделювання і прогнозування економічного розвитку національного господарства за допомогою вдосконалення методики структурного аналізу і прогнозування економічного зростання.

Основні висновки, які виникли з наукового дослідження й узагальнення одержаних результатів, зводяться до такого:

1. Структурний аналіз і прогнозування економічного зростання являють собою специфічну сукупність засобів і методів економічного аналізу, за допомогою яких забезпечується кількісний і якісний взаємозв'язок між структурними елементами узагальненого показника з метою розкриття і виявлення сутності та змісту причин і наслідків у динаміці економічного зростання і його складових частин.

2. Дослідження структурного взаємозв'язку показників економічного зростання дозволило виявити особливості двох систем аналізу економічного зростання, які з різних точок зору описують процес суспільного виробництва: сукупність показників валового суспільного продукту описує процес утворення вартості валової продукції як результат процесу виробництва, а сукупність показників валового внутрішнього продукту (система національних рахунків) розкриває процес розподілу валової продукції у процесі обігу. Дані концепції взаємно доповнюють одна одну і тому повинні розвиватися й удосконалюватися, з одного боку, у своїй галузі використання, а з іншого – в органічному сполученні одна з одною.

3. Прикладні методи функціонального аналізу економічного зростання можуть бути розширені й удосконалені, якщо динаміку узагальненого показника (валового суспільного продукту, національного доходу, валового внутрішнього продукту) досліджувати у формі траєкторій коефіцієнтів еластичності, за допомогою яких відображається взаємозалежна динаміка цін і обсягів виробництва. Доведено високу надійність і прийнятну точність прогнозів, які виконано на основі цього методу, що може бути використаний не тільки на державному, регіональному і місцевому рівнях управління національним господарством, але також і на рівні окремого підприємства.

4. Використання методів і засобів порівняльного аналізу значно розширює теоретичну і прикладну базу економічного аналізу й економіко-математичного моделювання. На основі методів порівняльного аналізу було узагальнено методику оптимізації параметрів інноваційної моделі економічного зростання, яка полягає у визначенні оптимального (максимального) приросту валового суспільного продукту й описується сукупністю параметрів соціально орієнтованої економіки. Таким чином, структурний аналіз і прогнозування представляють найбільш перспективні напрямки подальшого розвитку економічної науки.

5. Найважливішою умовою успішного розвитку й удосконалення структурного аналізу і прогнозування є активне використання засобів і методів лінійного програмування, балансового і факторного аналізу, теорії граничних становищ і оптимізації цільових функцій.

6. Із проведеного дослідження процесу еволюції економічних систем випливає, що в сучасних умовах найбільш ефективною є подвійна система управління національним господарством: крупні виробники (монополії) визначають стратегію економічної політики, надаючи дрібному і середньому бізнесу вирішувати тактичні задачі, а держава при цьому сприяє проникненню національних монополій на зовнішні ринки і в той же самий час обмежує всевладдя монополій на внутрішньому ринку.

7. Дослідження основних напрямків державного регулювання економіки дозволило виявити практичне вирішення цієї задачі за допомогою вдосконалення методики структурного аналізу і прогнозування динаміки економічного зростання, що встановлює певну послідовність окремих етапів вирішення задачі управління економічною системою від вибору об'єкта управління до визначення сукупності параметрів, що забезпечують надійне функціонування механізму управління економічною системою в заданому режимі.

8. Запропонована методика структурного аналізу і прогнозування динаміки економічного зростання на основі комбінованих структурно-функціональних моделей дозволяє оптимізувати кількісні пропорції економічного зростання і визначати сукупність параметрів для планування і регулювання економіки в умовах реформування національного господарства країни.

9. У прикладному аспекті комбінована структурно-функціональна модель дозволяє досліджувати різноманітні варіанти економічного зростання національного господарства. При цьому знайдено оптимальний варіант розвитку соціально орієнтованої економіки, при якому можна досягти найбільшого зростання чистого кінцевого споживання у складі валового суспільного продукту, що перевищує зростання засобів виробництва і поступається лише зростанню суспільних фондів споживання (соціальній сфері).

10. Практичне застосування результатів дослідження допомогло знайти засіб визначення ефективності економічного зростання на основі відповідного коефіцієнта, для порівняння фактичного розвитку економіки з оптимальним варіантом динаміки розширеного відтворення. Це сприяє створенню необхідних умов для державних, регіональних і місцевих органів влади у справі ефективного розвитку економіки України на будь-якому рівні управління національним господарством.

Список опублікованих автором робіт за темою дисертації

1. Иванов С.Е. О некоторых условиях развития внутреннего рынка Украины // Социально-экономические аспекты промышленной политики. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 1999. –
С. 79-89.

2. Иванов С.Е. О влиянии диспаритета цен на развитие промышленного производства и сельского хозяйства // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 1999. – Т.2.– С. 180-185.

3. Прокопенко Н.Д., Иванов С.Е. Метод функционального анализа и особенности государственного регулирования экономического роста // Економіка промисловості. – 1999. – № 4(6). – С. .

Особистий внесок: розроблено функціональну модель аналізу і прогнозування динаміки коефіцієнта еластичності економічного зростання.

4. Иванов С.Е. О государственном регулировании процесса ценообразования на Украине // Экономика третьего тысячелетия. Т.1. Макроэкономика: проблемы, тенденции, перспективы. – Донецк: ДонГТУ, ИЭП НАН Украины, ИЭПИ НАН Украины. – 2000. – С. 56-58.

5. Иванов С.Е. Методология структурного анализа балансов общественного производства // Социально-экономические аспекты промышленной политики. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2000. – С. 4-18.

6. Иванов С.Е. Особенности структурного и факторного анализа процесса производства // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины. – Донецк: ИЭП НАН Украины. – 2000. – С. 331-334.

7. Иванов С.Е. Стоимостное измерение экономического роста: сложности и пути решения // Теорія та практика управління у трансформаційний період. – Т.1. Теоретико-методологічні аспекти трансформаційних процесів управління. Форми і методи державного управління. – Донецьк: ІЕП НАН України. – 2001. – С. 98-103.

АНОТАЦІЯ

Іванов С.Є. Структурний аналіз та прогнозування економічного зростання в умовах реформування національного господарства. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 – Організація управління, планування і регулювання економіки. – Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2002.

Дисертацію присвячено дослідженню методів структурного аналізу, що спрямовані на виявлення чинників коливань та прогнозування економічного зростання. У роботі визначено роль та місце структурного аналізу у складі засобів і методів економічного аналізу та економіко-математичного моделювання. Виявлено особливості розрахунку кінцевого продукту на базі показників валового суспільного продукту і валового внутрішнього продукту. Розглянуто й удосконалено використання функціональних моделей для прогнозування економічного зростання, виконано відповідні розрахунки. Викладено умови впровадження методів параметричного програмування цільових функцій та запропоновано методику оптимізації економічного зростання в загальному вигляді. Сформовано схеми розширеного відтворення з найбільш оптимальними темпами зростання валового суспільного продукту та кінцевого споживання. Розроблено методику оцінки ефективності економічного зростання у цілому, а також методику структурного аналізу і прогнозування економічного зростання залежно від конкретних задач та цільових функцій, що базуються на врахуванні дійових складових розвитку національного господарства, дозволяють оптимізувати структурні параметри економічного зростання та використовувати основні принципи планування і регулювання економіки.

Основні результати роботи апробовано у регіональних та республіканських органах управління національним господарством країни і практично застосовано на виробничих підприємствах Донецької області.

Ключові слова: національне господарство, валовий суспільний продукт, валовий внутрішній продукт, економічне зростання, кінцевий продукт, прогнозування, структурний аналіз, функціональна модель.

АННОТАЦИЯ

Иванов С.Е. Структурный анализ и прогнозирование экономического роста в условиях реформирования национального хозяйства. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 – Организация управления, планирование и регулирование экономики. – Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2002.

Диссертация посвящена исследованию методов структурного анализа, направленных на выявление причин колебаний и прогнозирование экономического роста.

Поставлена и достигнута следующая цель: дальнейшее развитие теоретических положений, научное обоснование и совершенствование методики структурного анализа экономического роста и разработка на этой основе практических рекомендаций по моделированию и прогнозированию развития национального хозяйства в условиях его рыночной трансформации посредством исследования структурных особенностей и тенденций расширенного воспроизводства, а также выявления основных факторов, определяющих эффективность развития социально ориентированной экономики.

В работе установлены роль и место структурного анализа в составе способов и методов экономического анализа и экономико-математического моделирования. На примере Франции рассмотрен зарубежный опыт планирования и регулирования экономического развития, управления и реформирования экономики, определена совокупность исходных предпосылок, необходимых для анализа и прогнозирования динамики национальной экономики.

Выявлены особенности расчета конечного продукта на базе показателей валового общественного продукта и валового внутреннего продукта. Установлено, что эти показатели описывают разные стороны общественного производства (с точки зрения процесса производства в первом